Причини і форми дитячих страхів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Причини і форми дитячих страхів



Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти вивчення страхів у дітей

1.1 Сутність поняття «страх», його причини і форми

1.2 Технологія профілактики та корекції страхів у дітей

2. Виявлення дитячих страхів

2.1 Опис методик і результатів дослідження

2.2 Профілактика і корекція страхів

Висновок

Список літератури

Додаток 1

Додаток 2



Вступ

Страх є найбільш небезпечною з усіх емоцій. Великі області досліджень, присвячених страху, створюють прекрасні підстави для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Літератури з даної проблеми розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей старшого дошкільного віку актуальна в даний час. Проблема страхів мало використовується і в практиці дошкільних установ. І будучи ще в дитячому садку, діти повинні пройти всі тести тривожності і подолати бар'єр страху в своїй свідомості.

А.І. Захаров вперше у вітчизняній і світовій практиці розглянув причини виникнення та розвитку денних і нічних страхів. Привів статичні дані, що показують вплив різних факторів.

Актуальність дослідження проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, ставлення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити та зрозуміти ці зміни, що відбувається з дитиною, і відповідно до цього змінити свої відносини, буде залежати той позитивний емоційний конфлікт, який є основою нервово - психічного здоров?я дитини.

На жаль, в більшості випадків страхи виникають з вини самих батьків, і наш обов'язок - попередити можливість їх прояву та захистити дітей від страхів, викликаних сімейними негараздами, душевною черствістю або, навпаки, надмірною опікою, або ж просто батьківського неуважністю.

Мета курсової роботи є вивчення дитячих страхів: профілактика та способи корекції. страх корекція дитина

Об'єкт дослідження: емоційна сфера дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: страхи дітей старшого дошкільного віку.

Відповідно до об'єкта і предмета дослідження були поставлені наступні завдання:

1) вивчити теоретичний матеріал з проблеми виникнення страху у дітей старшого дошкільного віку;

2) дослідження дитячих страхів у старших дошкільнят.

Гіпотеза: дитячі страхи взаємозумовлені підвищеною тривожністю дитини і сприяють розвитку емоційного неблагополуччя особистості дошкільника, тому своєчасна корекція буде сприяти подоланню вікових страхів у дошкільників.

Методологічною основою є теоретичні концепції провідних вітчизняних психологів: В. С. Мухіної, Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьєва про закономірності розвитку дитячої психіки, розуміння дошкільного дитинства як особливого періоду в становленні особистості. Діагностика та корекція дитячих страхів відображена в дослідженнях К. С. Лебединської, О. В. Суворовцевой, І. В. Дубровіної, А. І. Захарова, Рейнгольд, Робінсон, Г. Еберлейн.

Методики дослідження:

1. Аналіз малюнків.

2. Методика виявлення страхів за допомогою спеціального тесту тривожності. (Р. Теммл, М. Дорки,В.Амен.).

3. Діагностика кількості страхів (тест: «Страхи в будиночках» методика М.А.Панфілової.)



1. Теоретичні аспекти вивчення страхів у дошкільників

1.1 Сутність і зміст поняття «страх»

Поняття страху розроблялося багатьма дослідниками і має різні трактування. У сучасному словнику по психології під редакцією В. В. Юрчук ми знаходимо, що «страх - афективно чуттєва емоція, яка виникає в обставинах превентивності загрози страху за свою соціальну або ж біологічну екзистенцію у суб'єкта» [30, 342].

Артур Ребер у великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «емоційний стан, що виникає в присутності або передбаченні небезпечного або шкідливого стимулу. Страх зазвичай характеризується внутрішнім, суб'єктивним переживанням дуже сильного збудження, бажання бігти чи нападати і поруч симпатичних реакцій »[1, 71].

Згідно З. Фрейду «страх - це стан афекту - об?єднання певних відчуттів ряду задоволення - не задоволення з відповідними іннерваціями розрядки напруги і їх сприйняття, а так само ймовірно, і відображення певної значущої події» [13,218].

В. Даль в «Тлумачному словнику живої великої російської мови» визначає страх як пристрасть, страх, боязкість, сильні побоювання, тривожний стан душі від переляку від загрожуючого або уявного лиха [5,305].

Р. Ф. Овчарова розглядає страх, як ефективне (емоційно загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя і благополуччя [18, 165].

Відомий фізіолог І. П. Павлов трактує страх як «прояв природного рефлексу, пасивно-оборонної реакції з легким гальмуванням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності »[17, 570].

Ю. А. Неймер, А. В. Петровський, М. Г. Ярошевський розглядають страх як «емоційний стан, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної та уявної небезпеки» [15, 102].

Таким чином, проаналізувавши різні трактування поняття страху, я зупинила свій вибір на визначенні даному В. В. Юрчук, так як воно відрізняється повнотою, точністю і сучасністю. Тому в своїй роботі я буду спиратися на це визначення.

Страх - це емоція, про яку багато людей думають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, вона переживається нами досить рідко. І все ж страх - реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну спільну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як ситуації, в яких під загрозу поставлено його спокій і безпеку. Інтенсивне переживання страху запам'ятовується надовго. Страх складається з певних і цілком специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного переживання, що виникає з очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки пов'язано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, яким вони реагують на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження. Суб'єктивне переживання страху жахливо, і що дивно - воно може змусити людину заціпеніти на місці, тим самим, приводячи його в абсолютно безпорадний стан, або, навпаки, може змусити його кинеться навтьоки, геть від небезпеки [21, 245].

Відомий фізіолог І. П. Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-оборонною реакцією з легким гальмуванням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, відбивається на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням шлункового соку [16, 564].

Страх виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, мають універсальний і одночасно фатальний у своєму результаті характер. Це смерть і крах життєвих цінностей, що протистоять таким поняттям як життя, здоров'я, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але і крім крайніх виразів страху завжди передбачає переживання будь-якої реальної чи уявної небезпеки [3, 139].

Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних відносин, коли деякі байдужі для дитини подразники поступово набувають характеру загрозливих впливів. Зазвичай в цих випадках говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, хвороба, конфлікти і т.д.). Набагато більше поширені так звані викликані дитячі страхи. Їх джерело - дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вихователі дитячих закладів), які мимоволі заражають дитини страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на наявність небезпеки. У результаті дитина реально сприймає тільки другу частину фраз типу: «Не підходь - впадеш», «Не гладь - вкусить» та ін. Маленькій дитині поки ще не ясно, чим йому все це загрожує, але він уже розпізнає сигнал тривоги, і природно, у нього виникає реакція страху. Дорослий домігся свого - дитина послухалась. Але страх закріпився і поширився на вихідні ситуації [11, 62].

Все це дає підставу говорити про условнорефлекторному характері страху, навіть якщо дитина лякається (здригається) при раптовому стукоті або шумі, так як останній колись супроводжувався украй неприємним переживанням. Подібне поєднання закарбувалось в пам'яті у вигляді певного емоційного сліду і тепер не довільно асоціюється з будь-яким раптовим звуковим впливом.

Так само часто, як термін «страх», зустрічається термін «тривога». На думку Захарова в страху, і в тривозі є спільний емоційний компонент у вигляді почуття хвилювання і занепокоєння. Апофіз страху і тривоги - жах. Тривога - це передчуття небезпеки, стан неспокою. Найчастіше тривога проявляється в очікуванні якоїсь події, яку важко прогнозувати і яка може загрожувати неприємними наслідками. Тривога властива людям з розвиненим почуттям власної гідності, обов'язку, відповідальності. Тривога виступає і як просочений занепокоєнням почуття відповідальності за життя, як своє, так і близьких людей. Страх можна розглядати як вираження тривоги в конкретній об'єктивізованій формі, якщо передчуття не пропорційні небезпеки і тривога приймає затяжний перебіг. У деяких випадках страх являє собою своєрідний клапан для виходу лежачої над ним тривоги. Якщо людина починає боятися самого факту виникнення страху, то тут високий, позамежний рівень тривоги, оскільки він боїться, побоюється всього того, що може навіть опосередковано загрожувати його життя і добробуту [10,43].

У психології та педагогіці існують різні класифікації страхів. У психологічному словнику під загальною редакцією Ю. Л. Неймера виділяється 3 основних види страхів: реальний, невротичний і страх вільний [22, 352]:

Реальний страх - раціональний вираз інстинкту самозбереження як нормальна реакція на сприйняття зовнішньої небезпеки. Страх невротичний - різноманітні форми «безцільного страху» невротиків, виникають через відволікання лібідо від нормального застосування, або через відмову психічних інстанцій.

Страх вільний - загальна невизначена боязливість, яка ладна на час прив'язатися до будь-якої можливості, що з'явилася і виражається в стані «боязкого очікування», страх безпредметний, не пов'язаний з будь-яким об'єктом, що викликає цей страх.

Р. В. Овчарова виділяє наступні види страхів [18,312]:

Вікові страхи відзначаються в емоційно чутливих дітей як відображення особливостей їх психічного й особистісного розвитку. Виникають вони під дією наступних факторів: наявність страхів у батьків, тривожність у відносинах з дитиною, надлишкове запобігання його від небезпек і ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьками та іншої статі, а також численні реалізовуються загрози всіх дорослих в сім'ї, відсутність можливості для рольової ідентифікації з батьками тієї ж статі, переважно у хлопчиків. Конфліктні відносини між батьками, психічні травми типу переляку, психологічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими.

Невротичні страхи характеризуються великою емоційною інтенсивністю і напруженістю, тривалою чи плинною сталістю, несприятливим впливом на формування характеру та особистості, взаємозв'язком з іншими невротичними розладами і переживаннями, униканням об'єкта страху. Невротичні страхи можуть бути результатом тривалих і нерозв'язних переживань. Найчастіше бояться подібним чином чутливі, які відчувають емоційні труднощі у відносинах з батьками діти, чиє уявлення про себе спотворено емоційними переживаннями в сім'ї або конфліктними. Ці діти не можуть покладатися на дорослих, як на джерело безпеки, авторитету і любові. Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими і однолітками, не впевнені в собі, бояться не виправдати очікування дорослих, відчувають страх перед учителем.

Деякі діти панічно боятися зробити помилку, коли готують уроки. Це відбувається в тих випадках, коли батьки педантично їх перевіряють і при цьому дуже драматично відносяться до помилок. Навіть якщо батьки не карають дитину, психологічне покарання все одно присутнє [2, 457].

У деяких випадків страх перед школою викликаний конфліктом з однолітками, боязню проявів фізичної агресії з їх боку. Найчастіше подібні страхи з віком міняють свій характер, вони викликають у дитини почуття безсилля, нездатність впоратися зі своїми почуттями, контролювати їх.

Але найбільш повною можна вважати класифікацію страхів А. Захарова [9,247]:

1. За характером - природні, соціальні, ситуативні, особистісні.

2. За ступенем реальності - реальні та уявні.

3. За ступенем інтенсивності - гострі та хронічні.

Незважаючи на те, що страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природний, або віковий характер, і його патологічні рівні. Зазвичай страх короткочасний, звернімо, зникає з віком, не зачіпає глибоко ціннісні орієнтації людини, істотно не впливає на його характер, поведінку і взаємини з оточуючими людьми. Деякі форми страху мають захисне значення, оскільки дозволяють уникнути зіткнення з об'єктом страху [12,123].

На патологічний страх вказують його вкрай драматичні вирази (жах, емоційний шок, потрясіння) чи затяжне, нав'язливе, тяжкозворотнє протікання, мимовільність, тобто повна відсутність контролю з боку свідомості, як і не сприятливий вплив на характер, міжособистісні стосунки і пристосування людини до соціальної дійсності.

У педагогічній літературі розглядається наступна класифікація страхів. Страх умовно ділиться на ситуативний і особистісний [6, 230].

Ситуативний страх виникає в незвичайній, вкрай небезпечної або шокуючої дорослого чи дитини обстановці, наприклад, при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів з боку членів сім'ї, конфліктів і життєвих невдач.

Особистісно обумовлений страх зумовлений характером дитини, наприклад, його підвищеної недовірливістю, і здатний проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.

Ситуативний і особистісно обумовлений страхи часто змішуються і доповнюють один одного.

Страх реальний і уявний, гострий і хронічний. Реальний і гострий страхи зумовлені ситуацією, а уявний та хронічний - особливостями особистості.

Незважаючи на те, що страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природний, чи вікової, і патологічний рівні. Зазвичай страх короткочасний, звернімо увагу, зникає з віком, не зачіпає глибоко ціннісні орієнтації людини, істотно не впливає на його характер, поведінку і взаємини з оточуючими людьми. Деякі форми страху мають захисне значення, оскільки дозволяють уникнути зіткнення з об'єктом страху.

Причинами страху можуть бути події, умови або ситуації, які є початком небезпеки. Як вказує Боулбі, причиною страху може бути або присутність чогось, що забезпечує безпеку. Страх може мати своїм предметом людину або об'єкт. Іноді страх не пов'язаний ні з чим конкретним, такі страхи переживаються, як безпредметні. Страх може викликатися стражданням, це пов'язано з тим, що в дитинстві сформувалися зв'язку між цими почуттями.

Як же з'являється страх? На думку А. І. Захарова іноді вираження страху так очевидні, що не потребують коментарів, наприклад, жах, заціпеніння, розгубленість, плач, втеча. Про інші страхи можна судити тільки по ряду непрямих ознак, таких як прагнення відвідування ряду місць, розмов і книг на певну тему, збентеження і сором'язливість при спілкуванні. При гострому відчутті занепокоєння людина губиться, не знаходить потрібних слів для відповіді, говорить невлад, невиразним, тремтячим від хвилювання голосом і часто замовкає зовсім. Погляд відсутній, вираз обличчя перелякане. Усередені все «опускається», холоне, тіло стає важким ватними, в роті пересихає, дихання перехоплює, щемить в області серця, долоні стають вологими, обличчя бліде, і людина «обливається холодним потом». Одночасно він робить багато зайвих рухів, переминається з ноги на ногу, поправляє без кінця одяг або стає нерухомим або скутим. Перераховані симптоми гострого занепокоєння говорять про перенапруження психофізіологічних функцій організму, їх розлади [9,156].

При станах хронічного неспокою і страху дитина знаходиться в напруженому очікуванні, легко лякається, рідко посміхається, завжди серйозний і стурбований. Він не може повністю розслабити м'язи, дуже втомлюється, йому властиві приходять головні болі і спазми в різних ділянках тіла. Незважаючи на втому, не вдається відразу заснути, тому що дитині заважають всякого роду нав'язливі думки, здогади передчуття.

На думку Г. Еберлейна наявність стійких страхів у дітей говорить про нездатність їх впоратися зі своїми почуттями, контролювати їх, коли діти лякаються, замість того, щоб діяти, і не можуть зупинити сильні почуття [28,29].

Однією з характерних особливостей старшого дошкільного віку є інтенсивний розвиток абстрактного мислення, здатність до узагальнень, класифікацій, усвідомлення категорії часу і простору, пошук відповідей на питання: "Звідки все узялося?", "Навіщо люди живуть?". У цьому віці формується досвід міжособових відносин, заснований на умінні дитини приймати і грати ролі, передбачати планувати дії іншого, розуміти його відчуття і наміри. Відносини з людьми стають гнучкішими, різносторонніми, цілеспрямованими. Формується система цінностей "Цінні орієнтації", почуття дому, спорідненості, розуміння значення сім'ї для продовження роду. Для дітей старшого дошкільного віку характерні товариськість і потреба в дружбі [9,124].

Провідним страхом старшого дошкільного віку є страх смерті. Боязнь померти це вікове відображення формується концепції життя. Її точкою відліку є народження, таємниця якого осягається загалом до початку старшого дошкільного віку, а кінцем - смерть, усвідомлення неминучості якої приходить вперше і виявляється відповідним страхом. Подібна динаміка розвитку мислення є відгуком на формування категорії часу і простору. Це виражається умінням визначати в загальних рисах час далеке і близьке, сприймати себе у стані постійних вікових змін, допускаючи, що вони обмежені часом, тобто мають свої межі. У відповідь на це і проявляється страх смерті як аффективно - загострене вираження істини самозбереження.

Про те, що дитина боїться смерті, можна здогадатися по наявності, пов'язаних зі смертю страхів, перш за все долають уві сні "страшні сни", боязнь нападу, вогнів, пожеж, боязнь захворіти (у дівчаток) і боязні стихії (у хлопчиків). Випробовуваний страх перед Змієм Гориничем, який "дихне і все горить", є не що інше, як замаскований жах, викликаний вогнем і пожежею. В цей же час діти помітно бояться змій, укус якої смертельний, вкрай болісно переносять операції, а також хвороба і смерть навіть не дуже знайомих людей.

Поява страху смерті означає появу поступове завершення "наївного" періоду в житті дітей, коли вони вірили в існування казкових персонажів, безсмертя. Зникнення страху перед Кощія Безсмертного у старшому дошкільному віці свідчить про те, що став "простим смертним" в уявленні дітей і тому перестав їх лякати. Категорія смерті в 6 і 7 років - це реальність, яку дитина повинна визнати як щось рано чи пізно неминуче в його житті. Саме небажання визнати це відразу і породжує страх, що означає емоційне неприйняття "раціональної" необхідності померти.

Початок відвідування школи підводить своєрідну риску під концепцією життя і смерті, перетворюючи останню як вже пережите почуття в єдину концепцію життя. Нова соціальна позиція школяра сприяє переключенню уваги на більш конструктивні цілі. Уже з першого класу страх смерті перестає звучати як афект чи думки, що викликають занепокоєння. Проте, у емоційно чутливих дітей подібний страх може давати про себе знати у вигляді незрозумілою для оточуючих страху небіжчиків, Чорної Руки, скелетів і Пікової Пані.

Зазвичай вже у 8 років діти бояться вже не стільки своєї смерті, скільки смерті своїх батьків. Найменше схильні страхам хлопчики в 4, а дівчатка в 3 роки, тобто у молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці кількість страхів у хлопчиків, а особливо у дівчаток досить більше [4, 56].

Виділимо фактори, які беруть участь у виникненні страхів :

- Наявність страхів у батьків, головним чином у матері;

- Тривожність у відносинах з дитиною, надлишкове запобігання його від небезпеки та ізоляція від спілкування його з однолітками;

- Зайве рання раціоналізація почуттів дитини, обумовлена ??надмірної принциповістю батьків або їх емоційним неприйняттям дітей;

- Велика кількість заборон з боку батьків тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьків протилежної статі, а також численні реалізації загрози всіх дорослих в сім'ї;

- Відсутність можливості для рольової ідентифікації з батьками тієї ж статі, переважно у хлопчиків, що створює проблеми в спілкуванні з однолітками і невпевненість у собі;

- Конфліктні відносини між батьками в сім'ї;

- Психічні травми типу переляку, які загострюють вікову чутливість дітей до тих чи інших страхів;

- Психічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими. [13, 148]

Отже, ми розглянули вікові страхи, тобто страхи, що виникають у емоційно чутливих дітей, відбитка особливості їх психічного та особистісного розвитку.

Крім вікових існують невротичні страхи, які мають суттєві відмінності: велика емоційна інтенсивність і напруженість; тривале або постійне протягом; несприятливий вплив на формування характеру та особистості; хворобливе загострення; взаємозв'язок з іншими невротичними розладами і переживаннями (тобто невротичні страхи - це один із симптомів неврозу як психогенного захворювання особистості, що формується); уникнення об'єкта страху, а також всього нового і невідомого, тобто розвиток реактивно-захисного типу поведінки; більш міцний зв'язок з батьківськими страхами; відносно труднощів усунення страхів .

Невротичними страхи стають в результаті тривалих і нерозв'язних переживань або гострих психічних потрясінь нерідко на фоні вже хворобливої перенапруги нервових процесів. При неврозах значно частіше відчувають страхи перед самотністю, темрявою і тваринами. Наявність численних страхів при неврозах є ознакою недостатньої впевненості в собі, відсутність адекватної психологічного захисту, що разом узяте несприятливо позначається на самопочутті дитини, створюючи ще більші труднощі в спілкуванні з однолітками [8, 37].

Страх смерті через його поширеності в старшому дошкільному віці не мають істотних кількісних відмінностей у дітей з неврозами і у здорових однолітків. Відмінності носять якісний характер і зводяться в основному до афективного загострення тісно пов'язаному з острахом смерті страхів нападу, вогню, пожежі, страшних снів, хвороби (у дівчаток); стихії (у хлопчиків). Всі ці страхи мають виражений і стійкий, а не просто віковий характер і має відбиток лежачого у основі страху смерті. У своєму невротичному звучанні цей страх означає боязнь бути нічим, тобто не існувати, не бути взагалі, оскільки можна безслідно зникнути і згоріти у вогні, загинути під час стихійних лих, отримати невиліковне каліцтво і т.д.

Найчастіше бояться подібним чином чутливі, які відчувають емоційні труднощі у відносинах з батьками діти, чиє уявлення про себе спотворено емоційним неприйняттям в сім'ї або конфліктами і які не можуть покладатися на дорослих як на джерело безпеки, авторитету і любові. Тому що лежить в основі неврозу страху боязнь смерті і завжди свідчить про наявність серйозних емоційних проблем, які не можуть бути вирішені самими дітьми. І перш ніж надавати допомогу таким дітям, треба розібратися в їх переживаннях [8,42].

Ближче до 7 і особливо до 8 років при великій кількості нерозв'язних, які йдуть з більш раннього віку страхів, можна вже говорити про розвиток тривожності як певному емоційному настрої з переважанням почуття неспокою і страху зробити щось не те, не так, спізнитися, не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам. Все це вказує на зростаючу соціальну детермінацію страхів, які висловлюються побоюванням бути не тим, кого люблять і поважають, тобто на їх соціально-психологічну обумовленість. Тому страх найчастіше зустрічається не тільки у емоційно чутливих дітей з розвиненим почуттям власної гідності, але саме у тих з них хто внутрішньоорієнтований на соціальні норми і прагне дотримуватися їх [19, 174]

Максимального вікового розвитку страх досягається в молодшому шкільному віці - від 8 до 11 років, коли діти втягуються в навчання, з цікавістю опановують новими знаннями, серйозно ставляться до своїх обов'язків школяра і переживають з приводу оцінок. Якщо соціально опосередкований страх бути не тим виникає вже у старшому дошкільному віці, то він, як велике число страхів, буде більше виражений при тривожно-недовірливих характерах батьків і відповідному стилі їх відносин з дітьми [19,174].

Таким чином, у дітей старшого дошкільного віку тривожність ще не є стійкою рисою характеру, а відносно зворотньою при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів [9,134].

Отже, страх - це одне з найбільш характерних почуттів дитини, що надає великий вплив на його життя і розвиток. Тому вивчення дитячих страхів дуже важливо як для психологів, педагогів, і батьків.

1.2 Технологія профілактики та корекції страхів у дошкільників

У психолого-педагогічній літературі описані різні способи корекції страхів різної етіології. В цілому, всі пропоновані способи умовно розділені на три групи:

1.Гра зі страхом;

2. Малювання страху;

3. Вербалізація страху (казки, оповідання, страшні історії).

На основі цих даних можна скласти комплекс корекційних методик, який буде включати в себе:

1. Методики, засновані на використанні ігрового методу: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянка в сліпу», «Відгадай, кого я боюся» (по першій та останній букві).

2. Методики, засновані на використанні ізотерапії: «Розправитися з намальованим страхом», «Мені не страшно».

3. Методики, засновані на використанні казкотерапії: «Казка про страх».

Для профілактики дитячих страхів пропонується проводити роботу з батьками.

Корекційна робота може проводитися як з підгрупами дітей, так і індивідуально. Спочатку рекомендується використовувати методики, засновані на використанні ігрового методу. Основне завдання даного методу: навчити дитину відчувати позитивні емоції, що благотворно впливає на його психіку. Основним засобом є різноманітна ігрова діяльність, яка підвищує загальний рівень переживань дитини, допомагає йому встановити довірчі відносини з дорослими, однолітками.

Для гри «В страх» підбирається сюжет, предмети, що символізують те, чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри, Баба - Яга), розігрується сюжет з цими предметами. Діти розправляються зі своїм страхом [25,123].

Ми підібрали такі ігрові методики: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Відгадай, чого я боюся», «Прогулянка наосліп».

У «Грі з темрявою» дитина жестами зображує, чого він боїться, а інші відгадують страх. В учнів можуть виникати труднощі, наприклад, страх темряви і самотності діти часто не можуть зобразити жестами. Тому тут виникають труднощі з відгадуванням. Однак це не знижує корекційної сили даної ігрової методики [18,278].

У грі «Купа мала» беруть участь 3 - 5 дітей. Один стоїть на четвереньках. Наступний розбігається і намагається його перестрибнути. Якщо застряє на спині, то так там і залишається. Наступний розбігається і стрибає на утворену купу і т.д. Гра дозволяє зняти м'язові зажими, страх дотиків і боязкість у дітей, допомагає зміцнити опору і розширити свободу рухів [23, 305].

У грі «Чого я боюся?» Діти називають першу і останню букву заданого слова, те, чого або кого вони бояться. Інші діти відгадують.

У грі «Прогулянка наосліп» одна дитина закриває очі, а інший служить провідником (казав куди йти: направо, наліво і т.д.). Перешкодами, які долає дитина, є стільці, розставлені в класі [14,22].

Корекційна робота проводиться не зі страхом, а з особистісним ставленням дитини до його причин.

Дітям пояснюється, що собою являє лякаючий його предмет (собака, темрява і т.п.), як він влаштований, «звідки береться», усуваються «прогалини» у сприйняття дитини, які зазвичай заповнюються приписуванням цьому предмету небезпечних, страшних якостей. Якщо страх породжується випадкової емоційною реакцією дорослого («обережно, злий собака!") Закарбовується у свідомості дитини або будь-якою іншою незначною обставиною, то, швидше за все, він минеться.

Використання даних методик допомагає дітям встановити довірчі відносини з однолітками, подолати відчуття самоти і покинутості, тривожності.

Потім пропонується використовувати методики, засновані на використанні ізотерапія з метою зняття у дітей старшого дошкільного віку відчуттів постійної загрози, яка походить від навколишнього світу; подолання тривоги, страху, за допомогою графічного зображення свого страху. Графічне зображення страхів вимагає вольових зусиль і знімає тривожне очікування їх реалізації. У процесі малювання відбувається «пожвавлення» страху, але разом з тим і усвідомлення умовного характеру його зображення.

Об'єкт страху свідомо піддається маніпуляції і творчо перетворюється [18,246].

Дітям пропонується методика «розправитися зі страхом», де вони повинні намалювати те, що вони бояться найбільше. А після цього пропонується «розправитися» з острахом: зім'яти, порізати малюнок або зафарбувати іншою фарбою.

Потім дітям необхідно запропонувати методику «Мені не страшно». Де дитина повинна намалювати свій страх так, як ніби він його не боїться. Наприклад, дитина малює собаку, яку веде на повідку. І каже: «Собака добра, вона - мій друг». Але не всі діти можуть намалювати свій страх нікчемним і жалюгідним.

Також пропонуються методики, засновані на використанні казкотерапії з метою зниження рівня вираженості екзистенційного страху у дітей старшого дошкільного віку [11,115].

Як відомо, «страшилки» різного змісту - один з видів своєрідного дитячого фольклору. Пишучи і розповідаючи «страшилку», дитина самостійно моделює емоціями подолання своїх страхів.

Вербалізація страхів викликає чуттєву відповідь, емоційне переключення, яке виступає в ролі психологічного захисту.

Дітям пропонують методику «Казка про страх», де вони придумують і розповідають різні історії, пов'язані зі своїм страхом.

Потім пропонуємо проводити методику «Придумай завершення казки». Дітям пропонується завершити казку по запропонованому початку: «Жили-були хлопчик і дівчинка, які найбільше боялися… Одного разу вони потрапили в дрімучий темний ліс. І раптом на їхньому шляху ... »

В кінці роботи діти починають розуміти, що казкові персонажі - це вигадка і їх можна зробити такими, якими ти сам хочеш, той є добрими, смішними, веселими [18,245].

З метою профілактики, як вже було сказано вище, пропонується проводити роботу з батьками: індивідуальні бесіди на теми: «Способи покарання дитини» і «Як допомогти дитині подолати страхи». Було організовано збори на тему «Страхи вашої дитини і як вони виникають» (додаток 2).

Робота з батьками повинна бути спрямована не тільки на профілактику можливих порушень, але і в деякому роді на корекцію неправильних, травмуючих дитину стилів виховання.

Головна мета роботи - навчання батьків ефективним навичкам комунікації та способів вираження своєї любові до дитини.

У ході бесіди батьки знайомляться з прийнятними способами покарання дитини. Пропонуються компоненти ефективного спілкування з дітьми, які є необхідними: контакт очей, так як ласкавий погляд знижує рівень тривожності і зменшує страхи у дитини, зміцнює в ньому почуття безпеки і впевненості в собі, фізичний контакт, пильна увага, дисципліна.

На батьківських зборах батьки знайомляться з результатами дослідження страхів їхніх дітей. Озвучуються можливі причини виникнення страхів. Також даються рекомендації батькам, як допомогти своїй дитині позбутися страхів і що потрібно для цього робити.

Таким чином, підібраний комплекс корекційних методик сприяє зниженню кількості страхів у дітей старшого дошкільного віку, за допомогою позбавлення у дітей переживання страху смерті, почуття самотності та покинутості, зняття відчуття постійної загрози, яка походить з навколишнього світу.

Таким чином, можна зробити наступні висновки.

Поняття страху розроблялося багатьма дослідниками і має різні трактування. Відомо, що страх є причиною багатьох порушень здоров'я в фізико-психічній сфері і тим самим - причиною багатьох захворювань: нервових порушень у фізичному і душевному розвитку, болі в животі, головні болі. Страх позначається і на особистісному розвитку дитини, спостерігається слабкий контакт з оточуючими, підвищена некерованість і агресивність, порушення сну, емоційна загальмованість, агресивність, депресивні стани, мовні розлади. Мислення втрачає свою гнучкість, стає скованим безкінечними небезпеками, передчуттями і сумнівами. Сприйняття позбавляється цілісності і безпосередності, зменшується пізнавальна активність, допитливість, цікавість.

У психолого-педагогічній літературі пропонується безліч методик по корекції і профілактиці дитячих страхів. У цій роботі дається комплекс корекційних та профілактичних методик, спрямований на вирішення досліджуваної проблеми.

У дошкільному віці страхи найбільш успішно піддаються психологічному впливу, оскільки вони поки що більше обумовлені емоціями, ніж характером, і багато в чому носять віковий перехідний характер. Якщо в цьому віці не буде сформовано вміння оцінювати свої вчинки з точки зору соціальних принципів, то в подальшому це буде дуже важко зробити, тому що згаяно сприятливий час для формування почуття відповідальності.



2. Виявлення дитячих страхів

2.1 Опис методик та результатів дослідження

У дослідженні брали участь дошкільнята підготовчої групи з ДОУ № 2 м.Петровське. Вибірка склала 15 дітей.

При проведенні експерименту використовувалися методики виявлення страхів у дітей за допомогою:

1. Аналіз малюнків.

2. Методика виявлення страхів за допомогою спеціального тесту тривожності. (Р. Теммл, М. Дорки, В.Амен.).

3. Діагностика кількості страхів (тест: «Страхи в будиночках» методика М. А. Панфілової.)

Гіпотеза: дитячі страхи взаємозумовлені підвищеною тривожністю дитини і сприяють розвитку емоційного неблагополуччя особистості дошкільника, тому своєчасна корекція буде сприяти подоланню вікових страхів у дошкільників.

Прагнення малювати властиво дітям старшого дошкільного віку. Воно свідчить про розвиток мислення та потреби виразити себе. Малювання, як гра - це не тільки відображення в свідомості дітей навколишньої дійсності, а й її моделювання, вираз ставлення до неї. Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їх глибокі, не завжди розкриті переживання та врахувати це при усуненні страхів. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням, бажанням і мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно стикаються з деякими страшними, неприємними і травмуючими образами. Повторне переживання страху при відображенні на малюнку призводить до послаблення його травмуючого звучання [14, 22].

Така методика проводиться з метою зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань і внутрішнього світу дитини [11,46].

Дітям пропонувалося малювати на теми: «У ДОУ», «На вулиці, у дворі», «Сім'я», «Що мені сниться страшне або чого я боюся днем», «Що було зі мною найгірше або саме хороше», «Ким я хочу стати».

Спочатку дітям було запропоновано малювати кольоровими олівцями. З метою активізації інтересу до малювання будинку, за місяць до цього, дітям було дано завдання принести і показати свої малюнки. На перших двох підготовчих заняттях було запропоновано дітям теми вибрати самим. Діти малювали: ведмедя, машини, дерева, ліс, людей і т.д.

Після підготовчих занять можна приступати до тематичного малювання. Такі заняття проводилися два рази на тиждень і зачіпали одну або дві теми.

Методика виявлення страхів за допомогою спеціального тесту тривожності. (Р. Теммл, М. Дорки, В. Амен.).

Експериментальний матеріал - 14 малюнків. Кожен малюнок представляє деяку типову для життя старшого дошкільника ситуацію.

Кожен малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображено дівчинку) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Кожен малюнок забезпечений двома додатковими малюнками дитячої голови. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне.

Малюнки показують дітям у суворо перерахованому порядку один за іншим. Пред'явивши дитині малюнок, педагог дає інструкцію такого змісту:

1.Ігра з молодшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя буде у дитини: веселе чи сумне? Він (вона) грає з малюками».

2.Дитина і мати з немовлям. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою і малюком ».

3.Об'ект агресії. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе?»

4.Одягання. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) одягається».

5.Ігра зі старшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) грає зі старшими дітьми».

6.Укладання спати на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) йде спати».

7.Умивання. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) у ванній».

8.Виговор. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе?»

9.Ігнорування. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе?»

10.Агрессивний напад. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе?»

11.Збирання іграшок. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) прибирає іграшки».

12.Ізоляція. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе?»

13.Дитина з батьками. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) зі своїми мамою і татом».

14.Їжа на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) їсть».

Вибір дитиною відповідної особи і висловлювання кожної дитини можна зафіксувати в спеціальному протоколі (Додаток 1).

Діагностика кількості страхів (тест: «Страхи в будиночках» методика

М. А. Панфілової.)

Проводиться індивідуальна бесіда, в якій з'ясовується, чи боїться дитина самотності, напади (бандитів), захворіти, померти, смерті батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів, темряви, тварин, транспорту, стихії, висоти, глибини, води, вогню, лікарів , крові.

Ні в якому разі не можна квапити дитини з виконанням завдання, оскільки думки про те, як зобразити страх, мають на увазі зустріч з ним, контакт, зіткнення, що саме пособі зменшує гостроту його сприйняття.

Результати дослідження.

Аналіз малюнків.

Малюнки на тему «У ДОУ»

Малюнки вийшли найрізноманітніші. Деякі діти малювали тільки дитячий сад і вихователя, інші малювали тільки своїх однолітків, треті ж малювали тільки себе в центрі уваги.

Таблиця 1 Вивчення страхів за допомогою малюнків

В центрі уваги сама дитина	|Мало друзів серед однолітків	Немає друзів серед однолітків
20%	45%	35%

У малюнках на тему «У ДОУ» найважливіше те, як дитина розташовує фігури однолітків і себе. Ті діти, які малюють себе в центрі групи це діти з істеричними рисами характеру. Ті діти, у яких на малюнку виявилося мало однолітків або вони відсутні зовсім це діти з невротичними реакціями. Це також відображає проблеми взаєморозуміння з однолітками. Те ж саме відноситься до малюнків на тему «На вулиці, у дворі». Якщо в малюнку дитини мало однолітків, то це вказує на труднощі в придбанні дружніх, стійких контактів і надмірну опіку в сім'ї.

Малюнки на тему «Сім'я».

Дітям дається завдання намалювати всіх, з ким живе дитина.

Таблиця 2 Вивчення страхів за допомогою малюнків.

Дитина між батьками	Дитина ближче до мами чи до тата
35%	65%



У цих малюнках має велике значення порядок та близькість розташування фігур, і особливо місце дитини. Якщо дитина малює себе між батьками - це говорить про прихильність до обох батьків, якщо поблизу до одного з них - це говорить про виражену прихильності до одного з батьків. Нарешті, колірна гама, спільна з одним з дорослих, зокрема одна і та ж забарвлення тулуба, вказує на великий ступінь ототожнення з ним за ознакою статі.

Малюнки на тему «Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень».

Перед дітьми ставиться мета відобразити найбільш яскравий страх. Який саме дітям не пояснюється, кожна дитина повинна обрати його сам.

Таблиця 3 Вивчення страхів за допомогою малюнків

Не намалювали страх	Намалювали страх
30%	70%

Деякі діти не намалювали страх взагалі. Інші діти змогли намалювати малюнок і подолати бар'єр страху в своїй свідомості, і відобразити вольовим, цілеспрямованим зусиллям те, про що він намагається не думати.

Малювання страхів дітьми не призводить до його посилення, а навпаки, знижує напругу від тривожного очікування його реакції. У малюнках страх вже багато в чому реалізований, як щось вже сталося, фактично те, що трапилося; залишається менше недоведеного, незрозумілого, невизначеного. Разом все це знімає афективно травмуючий звучання страху і психіці дитини. Важливо, по-перше, те, що завдання ставить вихователь, дитина йому довіряє. По-друге, саме малювання відбувається в життєрадісній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечуючи підтримку з їхнього боку, не кажучи вже про схвалення самого вихователя.

Малюнки на тему «Найкраще або найгірше»

Кожній дитині була надана можливість вибору подій, що відбувалися з ним.

Таблиця 4 Вивчення страхів за допомогою малюнків

Хороші, радісні епізоди	Неприємні події
80%	20%

Більшість дітей віддають перевагу відображати в малюнку хороші, радісні епізоди зі свого життя. Тим не менш, в групі присутні діти, які малюють неприємні події, що може послужити основою для подальшої психотерапевтичної орієнтованої бесіди з ними.

Переважання в малюнку сірих тонів і домінування чорного кольору підкреслює відсутність життєрадісності, знижений тон настрою, велика кількість страхів, з якими не може впоратися дитина. Навпаки, яскраві, світлі й насичені фарби вказують на активний життєвий тонус і оптимізм. Широкі мазки при малюванні фарбами, масштабність, відсутність попередніх начерків і після домальовок, що змінюють початковий сюжет, показують впевненість і рішучість. Підвищена збудливість і особливо гіперактивність знаходять своє вираження в нестійкості зображення, його смазанності або великому числі виразних, але непересічних ліній. У деяких малюнках діти малювали дуже мало, що говорить про їх загальмованості і неспокої. Такі діти бажають займатися іншими видами діяльності.

Аналіз отриманих результатів показав позитивні та негативні тенденції в емоційній сфері. Виявив приховані дитячі страхи.

Методика виявлення страхів за допомогою спеціального тесту тривожності. (Р. Теммл, М. Дорки, В. Амен.).

Протоколи піддаються кількісному аналізу. На підставі даних протоколу обчислюється індекс тривожності дитини (І.Т.), що дорівнює процентному відношенню числа емоційно негативних виборів (сумне обличчя) до загального числа малюнків (14).

Дані протоколу заносяться в таблицю, де обчислюється індекс тривожності кожної дитини.



Таблиця 5 Індекс тривожності

Обчислення ІТ	ІТ (%)
ІТ = 1 / 14 * 100%	ІТ = 7,1%
ІТ = 4 / 14 * 100%	ІТ = 28,5%
ІТ = 5 / 14 * 100%	ІТ = 35,7%
ІТ = 1 / 14 * 100%	ІТ = 7,1%
ІТ = 1 / 14 * 100%	ІТ = 7,1%
ІТ = 3 / 14 * 100%	ІТ = 21,4%
ІТ = 6 / 14 * 100%	ІТ = 42,8%
ІТ = 6 / 14 * 100%	ІТ = 42,8%
ІТ = 6 / 14 * 100%	ІТ = 42,8%
ІТ = 10 / 14 * 100%	ІТ = 71,4%
ІТ = 2 / 14 * 100%	ІТ = 14,2%
ІТ = 3 / 14 * 100%	ІТ = 21,4%
ІТ = 4 / 14 * 100%	ІТ = 28,5%
ІТ = 7 / 14 * 100%	ІТ = 50%
ІТ = 2 / 14 * 100%	ІТ = 14,2%

Високий рівень тривожності

(Індекс тривожності вище 50%)

Середній рівень тривожності.

(Індекс тривожності від 20 до 50%)

Низький рівень тривожності.

(Індекс тривожності від 0 до 20%)

Таким чином: з 15 осіб, які брали участь у тестуванні, виявлено, 4 особи з високим рівнем тривожності, 6 людей із середнім рівнем тривожності, 5 осіб з низьким рівнем тривожності. Отже, в старшому дошкільному віці перед вступом до школи зростає рівень тривожності.

Діагностика кількості страхів (тест: «Страхи в будиночках» методика М.А. Панфілової.)



Таблиця 4 Страхи, яким піддається дитина.

Ім?я	Темрява	Казкові персонажі	Кров	Стихії	Лікар	Транспорт	Тварини
Айдар Ф.	+	+
Алія М.	+			+
Андрій А.	+
Ваня С.				+		+
Вітя М.			+
Катя І.							+
Ліля С.	+
Люда К.			+
Олег Р.	+		+
Оля П.		+		+
Раушан М.							+
Роман Т.	+				+
Руслан Г.	+		+		+		+
Саша К.		+		+
Світлана М.	+		+				+
Таня М.	+		+
Таня Б.		+
Юля Д.			+
Юра В.					+

Виходячи з даних таблиці, складається графік страхів дітей.

Умовні позначення:

% - Кількість дітей, які схильні до страхів.

Cтрах, яким піддається дитина:

1 темрява - 47,4%

2 казкові персонажі - 21,01%

3 крові - 36,8%

4 стихії - 21,01%

5 лікарів - 15,8%

6 транспорт - 5,3%

7 тварин - 21,01%

Таким чином, аналіз зібраних даних доводить, що страх і боязнь - доля переважно дошкільного віку, а тривожність і побоювання - підліткового віку. У старшому дошкільному віці страх і боязнь, тривожність і побоювання можуть бути представлені в однаковій мірі. Виходячи з дослідження страхів, до яких схильні діти, виявилося, що діти найбільше схильні страху темряви, менш схильні до страху крові, менше за все діти схильні всім іншим страхам.

Ітак, страх - це звичне почуття, яке ми відчуваємо досить часто. Один раз відчувши страх в якійсь ситуації, ми будемо переживати схожі почуття кожного разу в аналогічних випадках. Страх з'являється з досвідом. Нас лякає те, що колись потривожило нашу душу і свідомість. Рідко хто боїться тих предметів і ситуацій, в яких реально ніколи не опинявся, або хоча б не бачив або не читав про це. Страхи з'являються разом з пізнавальною діяльністю, дитина росте і починає пізнавати навколишній світ. Він розвивається в соціумі, і провідну роль у вихованні грають дорослі. Тому від того, наскільки грамотні будуть наші слова і поведінка, залежить психічне здоров'я дитини.

2.2 Профілактика і корекція страхів

Успішність усунення страхів залежить від знання причин та особливостей психічного розвитку. Механізми розвитку страхів поєднуються між собою, утворюючи їх складно мотивовану структуру. Страхи, що виникають в результаті психологічного зараження або навіювання, усуваються не тільки впливом на дитину, але і в результаті зміни неадекватно сформувавшихся відносин батьків. Особистісно обумовлені страхи можуть бути усунені із наданням допомоги безпосередньо дітям, у той час як ситуаційні страхи вимагають комбінованого підходу. У всіх випадках доцільно дивитися на страхи не стільки очима дорослих, скільки очима дітей.

Розуміння почуттів і бажань дітей, їх внутрішнього світу, а також позитивний приклад батьків створюють необхідні передумови для успішного усунення страхів. Не можна звинувачувати, а тим більше лаяти і карати дитину за те, що вона боїться, така беззахисна і нещасна, оскільки в усьому вона залежить від батьків, які несуть персональну відповідальність за неї самопочуття і здатність протистояти внутрішнім і зовнішнім загрозам.

Зважитися допомогти дітям повністю позбутися страху - це означає взяти активну участь у їхньому житті. Для кращого впливу на страхи, потрібно, перш за все, встановити контакт з дітьми, що припускає довірче ставлення як умову розвитку творчих можливостей і віри в себе.

Головна точка будь-якого психотерапевтичного впливу - це прийняття почуттів і бажань дітей і їх самих такими, якими вони є, що дозволяє індивідуалізувати вплив на дитину і зробити його більш результативним.

Безумовним чинником є ??терпіння при роботі з дітьми для усунення страхів, оскільки не завжди вдається досягти негайних результатів.

За твердженням А. І. Захарова, вибір способу усунення страхів залежить в першу чергу від кожної конкретної дитини, а також від бажання, вміння, досвіду корекційної роботи психолога і педагога [11,96].

Для профілактики дитячих страхів необхідно використовувати роботу з батьками. Головним фактором, що перешкоджає позбавлення дітей від страхів, буде неблагополучний нервово-психічний стан самих батьків і конфлікти в сім'ї.

Таким чином, можна зробити наступні висновки.

Проведене дослідження доводить, що діти старшого дошкільного віку схильні великій кількості страхів, особливо яскраво з яких проявляється страх темряви, покарання, казкових персонажів, стихії, тварин. Тобто діти бояться того, що загрожує їх життю, значить можна зробити висновок про те, що діти старшого дошкільного віку найбільше схильні страху смерті.

Проте слід пам'ятати, що в дошкільному віці страхи найбільш успішно піддаються психологічному впливу, оскільки вони поки що більше обумовлені емоціями, ніж характером, і багато в чому носять віковий перехідний характер. Якщо в цьому віці не буде сформовано вміння оцінювати свої вчинки з точки зору соціальних принципів, то в подальшому це буде дуже важко зробити, тому що згаяно сприятливий час для формування почуття відповідальності.



Висновок

Відтак, робота з подолання страху - одна з актуальних проблем в даний час. Проблема страхів мало використовується і в практиці дошкільних установ. І будучи ще в дитячому садку, діти повинні пройти всі тести тривожності і подолати бар'єр страху в своїй свідомості.

Аналіз вивченої літератури і дані проведеного дослідження дозволяють нам зробити висновок про те, що дитячі страхи, якщо до них правильно ставитися, розуміти причини їх появи найчастіше зникають безслідно. Якщо ж вони болісно загострені або зберігаються тривалий час, то це служить ознакою неблагополуччя, говорить про фізичне і нервове ослаблення дитини, неправильну поведінку батьків, конфліктні відносини в сім'ї. Для того щоб впливати на дитину, допомогти позбутися йому страхів, викладачам необхідно також знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає і розвивається, чого найбільше бояться діти і чому.

Аналізуючи теоретичну частину курсової роботи, ми бачимо, що дитячі страхи заслуговують самого уважного вивчення і якомога більш раннього усунення з метою попередження появи неврозів як психогенного захворювання особистості, що формується дитини.

На основі експериментальних даних ми бачимо,що страх - це емоція, яка може виникнути в будь-якому віковому періоді. Дослідження, які були проведені, підтверджують, що в старшому дошкільному віці страхи найбільш успішно піддаються психологічному впливу, оскільки вони багато в чому носять віковий перехідний характер. Що до моменту надходження в школу у дітей спостерігається досить високий рівень тривожності і побоювання перед вступом до школи.

...