Соціометричні дослідження та їх застосування

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Кафедра соціології та соціальної роботи

Реферат

СОЦІОМЕТРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Виконав:

ст. гр. ХТ-23

Макар П.Р.

Прийняла:

Дудок К.С.

Львів 2015

Соціометрія - у вузькому сенсі - область соціальної психології, пов'язана з вивченням міжособистісних відносин в малих соціальних групах. Термін соціометрія виник в ХІХ столітті і позначав застосування математичних методів у соціальних науках, але таке широке розуміння терміну не прижилося. Нового значення терміну надав Г. Морено, запропонувавши спеціальну теорію та методи. Згодом методи відокремилися від теорії і зараз використовуються як незалежні.

Тому часто під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Одним з основних соціометричних методів є соціометричне опитування, а соціометричним критерієм - запитання соціометричної анкети (тесту), в якій респондентам пропонується обрати одного або декількох членів досліджуваної групи (найчастіше для спільної діяльності в прожективній ситуації). Таким опитуванням є, наприклад, опитування членів виробничої бригади за допомогою анкети, що включає запитання типу “Кого з членів вашої бригади ви залишили б у ній, якби вона формувалася наново?” У відповідь на кожне таке запитання респонденти повинні вказати номери членів бригади з врученого їм разом з анкетою списку. Його застосовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо.

Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сферах мікросоціології. Грамотне використання соціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток малих соціальних груп, досягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

Застосування соціометричного методу вимагає роз'яснення деяких загальних питань, пов'язаних з розумінням певного положення соціометрії серед інших методів. Ряд авторів поміщає соціометричне опитування в окрему категорію методів, поряд з такими, як анкетування, інтерв'ювання, аналіз документів, спостереження, експеримент. Така точка зору особливо поширена серед соціологів (див. Робоча книга соціолога). Разом з тим, з техніки проведення соціометрія наближається до опитувального методу, однак складна процедура обробки даних, відсутність стандартної єдиної процедури дійсно надають соціометрії статус самостійного методу. Крім того, практичні психологи використовують так звані ігрові варіанти соціометрії, які далекі від опитування.

Нагадаємо, що метод є основний спосіб збору, обробки та аналізу даних, а техніка - сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання того чи іншого методу. Незважаючи на спільність процедури різних варіантів соціометричного методу (в даному випадку процедура - послідовність всіх операцій, загальна система дій і способів організації соціометричного дослідження), можливе проведення її різними засобами залежно від цілей дослідника, особистісних особливостей членів групи, вікового складу учасників, тобто можливе застосування різних методик соціометричного дослідження. Методикою позначається сукупність технічних прийомів, пов'язаних з даним методом, включаючи приватні операції, їх послідовність і взаємозв'язок. Хоча існує безліч варіантів (методик) використання соціометрії, для всіх них загальним залишається одне - сутність методу, яка полягає в наступному визначенні. Соціометрія - метод, спрямований на виявлення структури міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи. Форми цієї фіксації можуть бути різними: від менш до більш явних.

Головною рисою малої групи є відчуття спільності, яке зміцнює взаємини у групі й відрізняє одну групу від іншої. Оскільки чисельність малої групи обмежена, то суспільні відносини в ній виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Вважають, що нижня межа чисельності малої групи - 3, верхня - 15-20 осіб.

У процедурному аспекті соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовують на основі таких процедур:

- вибір (виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом); соціометрія психологія лідерство міжособистісний

- відхилення - негативний вибір (небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

- нехтування (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

Після створення програми дослідження необхідно виробити соціометричний критерій, тобто питання, яке ставлять усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.

Соціометричний критерій повинен:

а) націлювати суб'єкта на вибір іншого члена групи для спільного вирішення певного завдання чи відхилення його;

б) не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи;

в) бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то більшості з них;

г) переконувати людину в практичній спрямованості опитування.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативний і гностичний.

Комунікативні соціометричні критерії. Використовують для вимірювання реальних або уявних стосунків у групі, з'ясування бачення кожним членом групи свого безпосереднього оточення.

Гностичні соціометричні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її думку, вибере для спільного вирішення певного завдання саме її, а хто - знехтує.

Якщо комунікативний критерій: «Кого б Ви обрали своїм старостою?», то гностичний звучав би: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?». В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Але існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні (грец. dichotomia - поділ на дві частини) критерії, які дають змогу точніше з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: «Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали?» (заперечна частина критерію).

Ще один різновид соціометричних критеріїв - критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб'єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: «Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т. д.?».

Соціометрична процедура, за якої респондент обирає відповідно із заданим критерієм стільки осіб, скільки він вважає за необхідне, називається непараметричною.

Параметрична процедура передбачає вибір із завчасно заданими кількісними обмеженнями. Наприклад, за сформульованим критерієм пропонують обрати із 8 осіб одного, двох чи трьох. Це знижує вірогідність спонтанних реакцій, непродуманих відповідей.

За соціометричного опитування кожному респондентові вручають соціометричну анкету (картку) і список членів соціометричної групи. Прізвища членів групи кодують (наприклад, номером у списку групи). Соціометрична картка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається із звернення, в якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення картки, гарантують анонімність. У кінці, після запитань, дякують респонденту за співробітництво. У картці повинно бути не більше 7-8 критеріїв.

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця - таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.

Соціометричний метод опитування - один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньо колективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

Соціометричне опитування істотно відрізняється від інших видів соціологічного опитування за характером вихідних даних, способами їхнього представлення, процедурою опитування та методах аналізу зібраної інформації. На відміну від інших видів опитування результатом виміру тут є не характеристика респондента (тобто значення ознаки, виміряної в тому чи іншому типі шкали), а взаємини між респондентами. Якщо в інших видах опитування відповідь усіх респондентів на будь-яке запитання породжує розподілення опитаних за ознакою, що відповідає даному запитанню, то відповіді всіх членів групи на дане соціометричне запитання породжують структуру відносин. Ця відмінність призводить до виникнення спеціальних способів представлення зібраних даних: отримана структура представляється у вигляді спеціального малюнку (соціограми) або таблиці (соціоматриці).

Подальший розвиток соціометричних методів здійснюється насамперед шляхом уточнення інтерпретації результатів, отримуваних з їхньою допомогою (такі роботи проводилися в рамках так званої "стратометричної” концепції малих груп). По-друге, створюються різні модифікації процедури збору даних, що дозволяють розширити клас відносин, досліджуваних за допомогою соціометрії. Зокрема, нові методи дозволяють вивчати не тільки емоційні міжособистісні відносини, а й інші відносини між членами групи, а способи отримання інформації включають всі основні способи збору даних, що використовуються в соціології (опитування, спостереження, аналіз документів). До таких модифікацій відноситься, наприклад, “рефренометрія”, що дозволяє визначати для кожного респондента тих членів групи, думка яких його особливо цікавить, методика “вибору в дії” (наприклад, при дослідженні школярів молодших класів або дошколят кожній дитині дають декілька листівок і просять подарувати по одній листівці своїм товаришам) тощо. По-третє, розширюється клас об'єктів, відношення яких вивчаються з допомогою соціометричних методів. За їхньою допомогою вивчається, наприклад, структура складних організацій, відносини між родинами в селах та районах міста, мережі цитування в наукових публікаціях, аналіз особливостей п'єс різних авторів, де вивчається напруженість відносин героїв п'єси, тощо.

Розвиток соціометрії у вказаних напрямках призвів до формування більш широкого її визначення: під соціометричними методами розуміються методи дослідження структури відносин між будь-якими соціальними об'єктами. З цього визначення витікає і основне обмеження області використання соціометрії: досліджувані соціальні об'єкти (це може бути мала група, підприємство чи організація) являють собою певну систему, вивчення якої зовсім не вичерпується описом структури відносин між її елементами. Зокрема очевидно, що вивчення малих груп, окрім вивчення структури міжособистісних відносин, має включати вивчення групових норм та цінностей, соціально-демографічних та інших характеристик групи, а також зв'язків між різними класами характеристик.

Ефективність функціонування трудового колективу суттєво залежить не тільки від особистості менеджера, але й від згуртованості цього колективу, взаємовідносин його членів між собою. Доведено, що продуктивність праці збільшується за умови того, що колектив підрозділу, підприємства має єдині цілі та цінності, принаймні, якщо більшість розуміють та розділяють їх. Гармонізація співіснування неформальних угрупувань (об'єднань працівників за неформальними ознаками) дуже часто постає як суттєва проблема для керівництва підприємства, оскільки розходження цінностей неформальних груп може суттєво впливати на результативність роботи всього формального виробничого колективу.

Існують два види колективів - формальні і неформальні. Формальні створюються керівництвом на певний строк, тимчасово або постійно, з метою виконання якоїсь офіційної праці. Це можуть бути підрозділи, які знаходяться в рамках ієрархічної структури підприємства чи організації, можуть бути і між функціональні, необхідні для корекції діяльності підрозділів, спільного пошуку важливих рішень.

Одночасно із створенням формальних груп спонтанно виникають неформальні. В них об'єднуються ті ж самі співробітники формальних колективів для досягнення своєї власної мети, далекої від офіційної, знаходячи в процесі службового спілкування точки зіткнення.

Можна виділити декілька ступенів утворення неформального колективу:

- люди об'єднуються несвідомо, стихійно, реагуючи на певні події;

- основою об'єднання є більш свідомі емоції - ненависть чи сприятливе відношення до іншого індивідуума;

- об'єднувальним фактором виступає бажання утвердитися в конкурентній боротьбі (наприклад, із небезпекою) чи вступити в певний клуб;

- люди об'єднуються для вирішення довготривалої мети, досягнути якої неможливо іншим засобом. Так з'являються професійні союзи і політичні партії, які вже наближаються до формальних.

В будь-якому колективі існує так звана «шкала престижу», де робітники займають місце відповідно з визнанням колег. Це місце не завжди співпадає з формальним положенням людини в офіційних рангах. Часто буває так, що найбільшим авторитетом в колективі користується людина, яка формально не займає ніяких відповідних посад. Така людина стає неформальним лідером колективу.

Ефективність же менеджменту в значній мірі залежить від наявного соціально-психологічного мікроклімату в колективі, тобто рівня згуртованості, наявності неформальних лідерів, міжособистісних відносин. І вмілий керівник повинен враховувати ці особливості.

Соціометричне дослідження дозволяє оцінити неформальні взаємовідносини в колективі, що в свою чергу дає можливість менеджеру впливати на них таким чином, щоб досягати загально організаційних цілей.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неформальних (неофіційних) стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо. Грамотне його використання є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення очікуваних результатів у формуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

Запитання соціометричної анкети містять так званий соціометричний критерій. Вербально його формулюють так: «Кого б Ви обрали ...?», «Чиїй думці Ви наддасте перевагу в ситуації...?», «Хто зумів би Вас переконати ...?» та ін. Соціометричний критерій має: націлювати учасника дослідження на вибір або відхилення іншого учасника групи; містити в собі пропозиції щодо вибору або відхилення, які формували б у членів групи позитивний емоційно-психологічний ефект; не допускати обмежень щодо вибору одних та відхилення інших учасників групи.

За результатами опитування будується соціометрична матриця. У горизонтальних рядках за кількістю членів колективу вказуються суб'єкти вибору (хто вибирає), а у вертикальних шпальтах - об'єкти вибору (кого вибирають). Вибори позначаються в клітинах матриці позитивний «+», негативний «-».

Індекс соціометричного статусу індивіда визначають як відношення кількості отриманих ним виборів (позитивних і негативних) до максимально можливої кількості таких виборів.

,

Де St_i - індекс соціометричного статусу індивіда;

- кількість отриманих ним позитивних виборів;

- кількість отриманих ним негативних виборів;

N - кількість членів у групі. Максимально можлива кількість виборів, яку може отримати кожний член групи з урахуванням того, що він не може вибрати сам себе, дорівнює N - 1.

Інтерпретація індекса-статусу залежить від змісту запитань, за відповідями на які було побудовано матрицю. Так, якщо йшлося про симпатію, то член групи з найвищим статусом - неформальний лідер, і навпаки.

На основі соціоматриці будується соціограма - карта соціометричних виборів (соціометрична карта). Соціограма - графічне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій.

Колектив потенційно може добитися більшого, ніж кожен із його членів в сумі. Не дивлячись на це, колективам часто не вдається задіяти навіть малу частину свого потенціалу. Зазвичай приходиться спостерігати, що взаємодія в колективі направлена на захист, не приносить задоволення, неефективна. Разом з тим, колективна праця може відкрити нові можливості, адже колектив - це наймогутніша зброя, яка відома людині.

Найбільш типові обмеження, що заважають ефективній праці колективу - це: відсутність у менеджера організаційних навиків, низько кваліфіковані співробітники, несприятливий мікроклімат, нечіткість визначених цілей, незадоволеність результатами праці, закритість і конфронтація індивідуумів, неконструктивні відносини з іншими колективами, тощо.

Знання ж соціально-психологічних характеристик, що діють в колективі, допоможуть менеджеру в забезпеченні згуртованості колективу і, відповідно, досягненні цілей підрозділу (організації).

Результати багатьох соціологічних досліджень свідчать про наявність прямої залежності між згуртованістю групи й ефективністю результатів її спільної діяльності. Безпосередньо корелюється з характером і змістом групових міжособистісних стосунків також творчий потенціал групи.

Вірогідність інформації, отриманої за допомогою соціометричного дослідження, залежить насамперед від правильного вибору соціометричних критеріїв, що диктується програмою дослідження і попереднім ознайомленням зі специфікою групи. Стійкість даних визначається повторним соціометричним опитуванням, а їх обґрунтування - спостереженнями за реальними відносинами в групі. Дуже важливо гарантувати кожному члену обстежуваної групи анонімність опитування.

Ефективність дослідження багато в чому залежить від якості оформлення соціометричної карти й уміння реципієнта психологічно підготувати групу до опитування, зацікавити її, викликати довіру до себе.

Размещено на Allbest.ru