Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 159.9: 343.122 - 055.2 (045)

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА МОТИВАЦІЇ ДО САМОРОЗВИТКУ У ЖІНОК - ЖЕРТВ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Лонська Єлізавєта Валеріївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології навчання

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Кудріна Тетяна Семенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології

Офіційні опоненти:

- доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Титаренко Тетяна Михайлівна Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, завідувач лабораторії соціальної психології особистості

- кандидат психологічних наук, доцент Родіна Наталія Володимирівна Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, доцент кафедри загальної та соціальної психології

Захист відбудеться "24" червня 2011 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "23" травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Данилюк

Анотації

Лонська Є.В. Психологічна структура мотивації до саморозвитку у жінок - жертв домашнього насильства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню психологічної структури МСР та виявленню специфіки її прояву в поведінці ЖЖДН. Позитивна мотиваційна тенденція до саморозвитку у ЖЖДН зазнає негативної трансформації. Визначено інтрапсихічні та поведінкові компоненти психологічної структури МСР у ЖЖДН, а також її специфічні особливості, виражені у так званому індексі віктимності. Інтрапсихічним утворенням, що обумовлює особистісну селективність при прийнятті ЖЖДН рішення про задоволення чи незадоволення ПСР, є образ жертви. Поведінкову складову МСР ЖЖДН характеризують непродуктивні способи опанування проблемно-конфліктними ситуаціями.

Охарактеризовано чотири симптомокомплекси особистісних властивостей, що зумовлюють поведінку ЖЖДН.

Розроблено програму психологічної підтримки, спрямовану на активізацію МСР у ЖЖДН.

Ключові слова: мотивація до саморозвитку, потреба в саморозвитку, жінки-жертви домашнього насильства, індекс віктимної поведінки.

Лонская Е.В. Психологическая структура мотивации к саморазвитию у женщин - жертв домашнего насилия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии имени Г.С. Костюка НАПН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена изучению психологической структуры МСР ЖЖДН. Тенденция к саморазвитию рассматривается как природное свойство человека, источником которого является взаимодействие личности с окружением. Обеспечивает саморазвитие личности ее способность к самодетерминации.

Охарактеризованы два противоположных полюса МСР: один представлен выраженным проявлением МСР, другой - ее стагнацией. ЖЖДН присущ стагнационный полюс, что является результатом негативной трансформации МСР.

Показано, что определяющим компонентом структуры МСР является самоотношение, обуславливающее эталонную структуру МСР. В нее входят показатели самоотношения, самоуважения, аутосимпатии, самоинтереса, ожидаемого отношения других, реалистичности, независимости, уравновешенности, открытости и невротичности.

Исследовано специфическую структуру МСР ЖЖДН, а также выявлено интрапсихическую и поведенческую ее составляющие. Особенности интрапсихической составляющей проявляются в ригидном образе жертвы, который является фильтром, обуславливающим личностную селективность при принятии ЖЖДН решения об удовлетворении или неудовлетворении ПСР. Поведенческую составляющую МСР ЖЖДН характеризуют непродуктивные способы совладания с проблемно-конфликтными ситуациями, реализующиеся в двух основных стилях поведенческих стратегий: акомодационном и ассимилятивном.

Выделенные личностные особенности ЖЖДН объединены в четыре симптомокомплекса. В состав первого симптомокомплекса (закрытость опыту) входят склонность к риску, неспособность учета причинно-следственных связей в поведении, негативное самоотношение и низкая самооценка, некритичное отношение к любой информации, чрезмерная чувствительность к сложным ситуациям, которые оцениваются как психотравмирующие. Второй симптомокомплекс (склонность к согласию) составляют конформность и склонность к подчинению. Третий симптомокомплекс (нейротизм) образуют эмоциональная лабильность, склонность к депрессии, тревожность, конфликтность, напряженность. Четвертый симптомокомплекс (интроверсия) составляют стыдливость, мечтательность, боязливость, локус контроля - жизнь, сизотимия.

Введено понятие индекса виктимности, являющегося мерой реализации образа жертвы в поведении. Содержание индекса виктимности определяют такие личностные особенности как склонность к риску, эмоциональная лабильность, склонность к внушению, нарушение причинно-следственных связей в реализуемом поведении.

Определены личностные свойства в структуре особенностей ЖЖДН, служащие "буфером", предупреждающим влияние негативного самоотношения на личность: открытость опыту, слабая представленность тенденции к согласию, низкий уровень проявления спонтанной агрессии, импульсивность. На их основе сформирован набор черт-мишеней для психотерапии ЖЖДН: депрессивные тенденции, склонность к согласию, закрытость опыту, спонтанная агрессивность, повышенный самоконтроль.

На основе полученных данных разработана программа психологической поддержки, направленная на активизацию МСР у ЖЖДН.

Ключевые слова: мотивация к саморазвитию, потребность в саморазвитии, женщины-жертвы домашнего насилия, индекс виктимного поведения.

Lonska E.V. The Psychological Structure of Motivation of Self-Development of Women Victims of Domestic Violence. - Manuscript.

Thesis for the Candidate degree in psychology, speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - G.S. Kostyuk Institute of Psychology NAPS of Ukraine. - Kyiv, 2011.

Thesis is devoted to defining psychological structure motivation of self-development and identify its specific manifestation in behavior women victims of domestic violence.

Positive motivational tendency to self-development in women victims of domestic violence suffers transformation. Detected intrapsychik and behavioral components of psychological structures in women victims of domestic violence motivation of self-development, as well as its specific characteristics, expressed in so-called victim behavior index. Intrapsychik formation, which makes personal selectivity in making decisions about women victims of domestic violence satisfaction or dissatisfaction with the need for self-development, is the image of the victim. Behavioral component motivation of self-development of women victims of domestic violence characterize unproductive ways of mastering the problem-conflict situations.

Characterizes four symptom of personal characteristics that determine the behavior women victims of domestic violence.

A psychological support program aimed at enhancing motivation of self-development in women victims of domestic violence.

Keywords: motivation of self-development, the need for self-development, women victims of domestic violence victim behavior index.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний економічний та соціокультурний стан визначає важливість дослідження досить нового для психології феномену - процесу саморозвитку особистості. Психологія XXI сторіччя робить спробу описати та зрозуміти такі психічні реалії, на осмислення яких раніше претендувала лише філософія, а практичні методи роботи з якими залишались прерогативою ненаукового знання. До таких реалій належить процес саморозвитку, усвідомлення потреби в ньому, мотивація до саморозвитку.

У психологічних дослідженнях визначено місце саморозвитку не лише у процесі розвитку, а, загалом, у психіці людини (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, О.В. Киричук, С.Д. Максименко, О.В. Суворов, Т.М. Титаренко). У деяких дослідженнях (С.Л. Рубінштейн, Д.О. Леонтьєв, В.О. Татенко) вказується, що джерелом саморозвитку людини є її взаємодія з оточенням. У працях С.Д. Максименка приділяється увага джерелам мотивації до саморозвитку, а саме - аналізу феномену нужди, яка має афілятивну природу. Ціннісна природа саморозвитку відзначається у філософських (Е.А. Коваленко) та окремих психологічних (Л.М. Куликова) працях.

У зарубіжній психології дослідження саморозвитку тісно пов'язані з дослідженнями самоактуалізації; описано риси людини, яка повноцінно функціонує (А. Маслоу, К. Роджерс). У працях психологів феномен саморозвитку проаналізовано в контексті проблем психічного здоров'я людини та розглянуто як його індикатор. Ця ідея набула подальшого розвитку в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (Г.М. Бортко, С.Л. Братченко, М.Р. Миронова, Н.М. Колотій, Л.Г. Терлецька, Є. Мартін, П. Селігман та ін.). Здатність до саморозвитку розглядається вченими у зв'язку з рівнем зрілості самосвідомості (К.О. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, О.В. Колісник) та здатністю до рефлексії (О.В. Колісник, В.О. Татенко, Я.І. Український).

На теренах російської психології було вивчено перебіг процесу саморозвитку в осіб з особливими потребами (О.В. Суворов), вплив саморозвитку на освітній процес (Є.А. Дурминенко, Л.М. Куликова).

Таким чином, феномен саморозвитку дозволяє розглядати здорову особистість з особливого кута зору - як таку, що безперервно розвивається та існує в постійному русі, самозміні. З іншого боку, психічне нездоров'я можна розглядати як наслідок призупинення або повного гальмування процесу саморозвитку.

Актуальність проблеми, що вивчається, підсилюється через дані про факти широкого розповсюдження у нашій країні домашнього насильства. За даними Українського інституту соціальних досліджень, жінки складають 97 % жертв насильства в сім'ї та в 6 разів частіше стають жертвами злочинів, завданих близькими людьми, 70 % жінок в Україні піддаються різним формам приниження і знущання в родині, понад 20 % жінок переживають знущання постійно.

В більшості випадків присутнє їх складне поєднання. Найчастіше в національному соціокультурному середовищі зустрічається такий вид насильства, як вербальне чи психологічне - 80 % випадків.

Позиція жертви, що провокує насильство, загальна віктимізація особистості жінки тісно пов'язані з пригніченням мотиваційного компоненту її поведінки. На сьогодні широко досліджено особистісні властивості жінок-жертв домашнього насильства. Проте майже немає відомостей про механізми, що сприяють виникненню й закріпленню стійких поведінкових стратегій, притаманних таким жінкам, та особливості їхньої мотиваційної сфери. Дослідження психологічної структури мотивації до саморозвитку жінок-жертв домашнього насильства дозволить, по-перше, докладніше проаналізувати психологічну організацію таких жінок, та, по-друге, виявити ті риси, що заважають їм змінити подружню ситуацію на краще.

Відтак, практична затребуваність і нестача системних наукових студій проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - "Психологічна структура мотивації до саморозвитку у жінок - жертв домашнього насильства".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах комплексної науково-дослідної теми факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України" (державний реєстраційний номер 0108U002461) та входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України "Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі" (номер державної реєстрації 0109U000558). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 21 від 25.02.2010 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.).

Об'єкт дослідження - мотивація до саморозвитку.

Предмет дослідження - психологічна структура мотивації до саморозвитку у жінок - жертв домашнього насильства.

Мета дослідження полягає у визначенні структури особистісних властивостей та відповідних їм поведінкових проявів, що конституюють психологічну структуру мотивації до саморозвитку жінок - жертв домашнього насильства.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто таку гіпотезу: існує відносно усталена специфічна структура стрижневих особистісних властивостей жінки, що мають мотиваційне значення та спонукають її до певної поведінки в ситуації домашнього насильства. Зазначена сукупність особистісних властивостей, а також характеристик поведінки, що їй відповідають, зумовлюють особливості психологічної структури мотивації до саморозвитку (надалі - МСР) у жінок-жертв домашнього насильства (надалі - ЖЖДН) та презентують її негативний полюс.

Перевірка гіпотези дослідження та досягнення мети передбачали розв'язання таких завдань:

1. На основі існуючих в сучасній психології концепцій визначити сутнісні ознаки саморозвитку, розкрити психологічну сутність МСР та виявити її психологічну структуру.

2. Визначити методологічні засади дослідження психологічної структури МСР ЖЖДН та виокремити операційні критерії МСР.

3. Виявити специфічну структуру МСР ЖЖДН та охарактеризувати її складові.

4. Встановити особистісні властивості, які конституюють психологічну структуру МСР ЖЖДН.

5. Виявити особистісний ресурс, що може бути використаний у цілеспрямованій організації умов для саморозвитку ЖЖДН, та побудувати програму їх психологічної підтримки.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становили положення про розвиток особистості (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко та ін.); принцип єдності особистості та ситуації (К. Левін); принципи психології мотивації (Дж. Аткінсон, В.М. М'ясищев, С.Л. Рубінштейн, Х. Хекхаузен); концепції, що обґрунтовують ідеї особистісного зростання (К.О. Абульханова-Славська, Д. Бьюдженталь, Ф.Є. Василюк, Д.О. Леонтьев, М.К. Мамардашвілі, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко).

Методи дослідження:

– теоретичні (аналіз проблеми на підставі вивчення наукової літератури, систематизація та узагальнення отриманої наукової інформації);

– організаційні методи (метод експертних оцінок);

– емпіричні методи: бесіда, психометричне обстеження: тести Локатор великої п'ятірки (адаптація Л.Ф. Бурлачука, Д.К. Корольова), особистісний опитувальник Кеттела, Фрайбурзський опитувальник соціальної адаптації, опитувальник самоставлення Століна-Пантілєєва, опитувальник САМОАЛ (автор - А.В. Лазукін, в адаптації Н.Ф. Каліної), опитувальник А. Бека, опитувальник Хайма, тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО), (автор - Д.О. Леонтьєв);

– методи обробки та інтерпретації результатів дослідження (порівняльний аналіз емпіричних даних, математичні методи їх статистичної обробки, серед яких - кластерний аналіз, кореляційний аналіз (критерій Пірсона, Т-критерій Ст'юдента, однофакторний дисперсійний аналіз, аналіз множинної регресії, факторний аналіз, ч²) та якісний аналіз.

Експериментальна база дослідження. Дослідження психологічної структури МСР ЖЖДН проводилось на базі Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва.

Достовірність та надійність результатів дослідження забезпечується ретельним аналізом наявних літературних джерел з відповідної проблематики - як теоретичних концепцій, так і результатів емпіричних досліджень; розробкою стратегії дослідження, що є адекватною досліджуваній проблемі; достатнім обсягом вибірки; добором адекватних методів обробки даних; узгодженістю результатів дисертаційної роботи з результатами та висновками інших дослідників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

уперше:

- виявлено структуру особистісних властивостей та поведінкових проявів, які зумовлюють МСР;

– визначено особливості психологічної структури МСР та виявлено специфіку її прояву в поведінці ЖЖДН;

– виявлено інтрапсихічні "риси-мішені" для психокорекції;

– набуло подальшого розвитку розв'язання проблеми класифікації мотивів поведінки особистості, а також проблеми психології особистості як цілісності, що саморегулюється та саморозвивається; до переліку узагальнених стійких диспозицій особистості додано ще одну - мотив саморозвитку;

– уточнено зміст поняття саморозвитку особистості; зміст синдрому побитої жінки, до якого додано специфічні особливості МСР ЖЖДН;

– побудовано програму психологічної підтримки ЖЖДН.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що актуальна проблематика психологічних ресурсів, які допомагають особистості зберігати гармонійність психічної саморегуляції та розвивати природний потенціал, розглянута в аспекті впливу показників особистісного зростання на психологічний стан ЖЖДН. Обґрунтовано розуміння МСР як динамічної тенденції, яка характеризує стильові особливості поведінки. Визначено місце мотиву до саморозвитку в класифікації мотивів особистості та описано його структуру.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що виявлено два типи поведінкових реакцій, зумовлених МСР, які можна розглядати як діагностичні критерії МСР. На основі отриманих даних побудовано програму психологічної підтримки ЖЖДН.

Впровадження результатів роботи. Програму психологічної підтримки, запропоновану в дисертації, впроваджено в практику роботи Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району міста Києва (довідка про впровадження № 4 від 15.03.2011 р.). Теоретичні узагальнення, представлені в роботі, використовуються в навчальному процесі кафедри авіаційної психології Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (акт про впровадження від 15.02.2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основний зміст дисертації було викладено на засіданнях кафедри психодіагностики та клінічної психології факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007-2009 рр.), науково-методологічного семінару (2008-2009 рр.), а також обговорено на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми становлення професіонала-психолога в процесі вузівського навчання" (м. Ніжин, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції "Генеза буття особистості" (м. Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми емпіричних досліджень в психології" (м. Київ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Психологічна допомога особистості: сучасний стан та перспектива розвитку" (м. Рівне, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність" (м. Київ, 2011).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження представлено в 5 э наукових публікаціях, із них 4 статті опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (167 найменувань, 33 з них - іноземними мовами) та додатків. Основний зміст дисертації викладений на 176 сторінках. Робота містить 37 таблиць та 4 рисунки.

Основний зміст

мотивація саморозвиток віктимність конфліктний

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, охарактеризовано методи дослідження, наведено дані про апробацію результатів та впровадження їх у практику, а також окреслено структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі - "Теоретичний аналіз проблеми МСР ЖЖДН" - розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності МСР і розуміння її психологічної структури та проаналізовано особливості мотивації ЖЖДН.

На сьогоднішній день існують філософські, психологічні, педагогічні, біологічні підходи до визначення сутності саморозвитку загалом та МСР - зокрема (М.М. Бахтін, М.О. Бердяєв, М.С. Каган, М.К. Мамардашвілі, Ж.Ж. Руссо, Є.А. Дурминенко, Л.М. Коробка, Л.М. Куликова, Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, К. Гольдштейн). Тенденція до саморозвитку розглядається авторами як природна властивість людини, що реалізується в процесі її взаємодії зі світом.

Власне психологічний напрямок у дослідженні проблеми саморозвитку представлений працями психологів, які вивчали проблему психічного розвитку особистості (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Д.О. Леонтьєв, О.В. Суворов, Т.М. Титаренко та ін.). Аналіз праць цих вчених дозволив визначити основну сутнісну характеристику та внутрішній механізм саморозвитку - свідому якісну самозміну - та зробити висновок про те, що забезпечує саморозвиток особистості її здатність до самодетермінації. "Внутрішня свобода", "розриви детермінації" - поняття, які відображають принципову можливість саморозвитку. Цілеспрямований саморозвиток є якісним показником процесу становлення суб'єктності людини.

Вивчення праць К. Роджерса, А. Маслоу, К. Альдерфера, С.Л. Братченко та М.Р. Миронової дозволяє стверджувати, що МСР є важливим аспектом та інструментом самоактуалізації особистості.

Загалом, аналіз літературних джерел, пов'язаних з темою дослідження, уможливив визначення МСР як стійкої узагальненої особистісної диспозиції, яка проявляється у вигляді певного набору схильностей до типового реагування в різноманітних ситуаціях та визначає вектор особистісного та суспільного існування людини.

Незважаючи на значний доробок авторів, досі у психологічній літературі не охарактеризовано змістовні та функціональні аспекти МСР як самостійного психологічного феномену.

Виходячи із загальнотеоретичних поглядів Є.П. Ільїна на психологічну структуру мотиву та мотивації, було визначено психологічну структуру МСР. Базисним конструктом динамічної структури МСР є потреба в саморозвитку (надалі - ПСР), яка є постійною складовою сфери особистісних потреб. Крім цієї потреби, структуру мотиву саморозвитку складають система суб'єктивних переваг діяльності з саморозвитку ("внутрішній фільтр") та особистісні цілі, що можуть бути досягнуті при реалізації мотиву саморозвитку. Предметом ПСР є самоздійснення особистості, зрозуміле як факт, результат саморозвитку. Можливі такі варіанти динаміки ПСР:

1) за сприятливих умов, коли ПСР "зустрічається" зі своїм предметом, вона перетворюється на мотив саморозвитку, який є латентним мотиваційним утворенням - стійкою узагальненою диспозицією;

2) мотив саморозвитку реалізується у діяльності із саморозвитку за умов наявності релевантної йому ситуації;

3) за несприятливих умов, коли особистість не має можливості пережити факти самоздійснення, ПСР не перетворюється на мотив саморозвитку.

У конституюванні МСР беруть участь цінності та ті властивості особистості, що характеризують особливості її самоставлення та психологічне здоров'я і є складовими її базисної психологічної структури. Саме вони відіграють вирішальну роль при прийнятті рішення про реалізацію чи нереалізацію мотиву саморозвитку.

Існує певна структура особистісних властивостей, наявність яких свідчить про активацію процесу саморозвитку. Разом з тим можливі різні конфігурації особистісних властивостей, які свідчать про найрізноманітніші викривлення у МСР аж до повної її стагнації.

Застосування базисних положень психології мотивації (К.Б. Мадсен, Л. Кронбах, Дж. Аткінсон, Х. Хекхаузен, Є. П. Ільїн) у поєднанні із результатами досліджень, присвячених особистісним властивостям ЖЖДН (О.Д. Шинкаренко, І.Г. Малкіна-Пих та ін.) дозволило визначити специфіку МСР, обумовлену особистісними властивостями ЖЖДН, що представляють собою специфічний симптомокомплекс - Синдром побитої жінки. "Внутрішній фільтр" у мотиваційній структурі ЖЖДН обумовлює особистісну селективність як на етапі упредметнення ПСР, так і на етапі перетворення латентного мотиву саморозвитку на актуалізований у поведінці та діяльності. Така селективність впливає на прийняття ЖЖДН рішення про задоволення лише тих потреб, що оцінюються ними як відповідні їх уявленню про себе, зміст якого складає образ жертви. Специфіка цього образу зумовлена характером та тривалістю процесу віктимізації. З цією обставиною пов'язані факти недооцінення ЖЖДН власних досягнень та ресурсів та надання великого значення власним невдачам й слабким особистісним сторонам.

У другому розділі - "Методичні засади дослідження МСР у ЖЖДН" - подано концептуальні положення емпіричного дослідження МСР ЖЖДН, обґрунтовано операційні критерії МСР та методи її дослідження у ЖЖДН, охарактеризовано вибірку та описано процедуру емпіричного дослідження.

Дослідження такого складного феномену як МСР, передбачає виокремлення індикаторів або опосередковуючих процесів, за допомогою яких можна зробити висновки про його якісні особливості.

У МСР вирізняються два протилежні полюси: на одному представлено виражений вияв МСР, на іншому - її стагнацію. В залежності від представленості того чи іншого полюсу у мотиваційній структурі, проблемно-конфліктна ситуація стає "розвиваючою" чи психотравмувальною для особистості. Висунуто припущення про те, що саме стагнаційний полюс притаманний МСР ЖЖДН.

На основі зазначених положень визначено дві групи операційних критеріїв МСР: інструментальні (показники психологічного здоров'я та соціальної адаптації) та дослідницькі (показники самоставлення та особистісних властивостей). Інструментальні індикатори було виокремлено з метою побудови "еталонної структури" МСР; операційні ж мали на меті допомогти у виявленні тих особливостей, що входять до психологічної структури МСР ЖЖДН.

Базою для дослідження слугували економічний факультет та факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007-2008 роки), а також Центр у справах сім'ї та жінок Деснянського району м. Києва (2008-2009 роки). Всього в дослідженні взяли участь 165 осіб.

Характеристика дослідницької вибірки

Емпіричне дослідження проводилось із залученням трьох груп досліджуваних, які відрізнялись віковим та соціальним статусами. У групу студентської молоді увійшли 73 особи віком від 18 до 22 років.

Основну групу дослідження представляли жінки - клієнтки Центру у справах сім'ї та жінок (n=47). Жінки проживали в притулку зі своїми дітьми (в переважній більшості випадків жінка мала дитину віком від 7 до 13 років).

Жінки з основної групи на момент дослідження не мали роботи (30 %), або знаходились в її пошуку (40 %), деякі з них знаходились в процесі судового конфлікту зі своїми чоловіками з приводу поділу майна (18 %). Переважна більшість досліджуваних жінок були заміжні (85 %). Більшість досліджуваних мали середньо-спеціальну освіту (65 %). Середній вік досліджуваних - 28 років.

Контрольну групу складали жінки, які не зазнавали насильства в батьківській та у власній родинах (n=45). Пошук учасниць відбувався в групах особистісного зростання та навчальних проектах Московського гештальт-інституту. Переважна більшість жінок мали вищу освіту (87 %) та були одружені (88 %). Cередній вік досліджуваних - 30 років.

Дослідження проводилось в два основних етапи.

На першому етапі з метою обґрунтування правомірності вибору операційних критеріїв МСР і виявлення еталонної структури МСР (такої, що пов'язана із актуалізацією мотиву саморозвитку), та специфічної для ЖЖДН структури МСР (такої, що пов'язана із дезактуалізацією цього мотиву) за допомогою опитувальника самоактуалізації та Фрайбурзського опитувальника соціальної адаптації було досліджено студентів (n=73).

Залучення до участі у дослідженні студентської вибірки ґрунтується на висновках, сформульованих у результаті аналізу літературних джерел (зокрема, праці Ш. Бюлер), у яких зазначається, що юнацький вік є сензитивним для формування основних засад самотворення, самодетермінації, саморозвитку.

З метою виокремлення основної та контрольної груп було досліджено показники психологічного здоров'я 1) жінок, що страждають від домашнього насильства, та 2) жінок, що не зазнавали насильства в сім'ї.

У результаті кластерного аналізу міри прояву показників психологічного здоров'я (показники депресії, соціальної адаптації та самоактуалізації), групу досліджуваних було розподілено на три кластери. Досліджувані, що увійшли до першого кластеру, характеризуються низькими показниками психологічного здоров'я, до другого - високими, відповідно до третього - середніми. Відсотковий розподіл досліджуваних за встановленими кластерами свідчить про те, що низькі показники у даній вибірці притаманні 38,3 % досліджуваних, середні - 18,8 %, високі - 42,9 %.

Другий етап дослідження мав на меті виявлення специфічних для ЖЖДН особливостей МСР. Для цього було проведено дослідження структури мотиваційно значущих властивостей в основній та контрольній групах. На цьому етапі було використано опитувальник А. Бека, особистісний опитувальник Кеттела, Локатор великої п'ятірки, тест - опитувальник самоставлення Століна - Пантілєєва, опитувальник Хайма, тест СЖО, здійснено контент - аналіз письмових самозвітів досліджуваних жінок.

У третьому розділі - "Емпіричне дослідження психологічної структури МСР ЖЖДН" - наведено результати аналізу взаємозв'язків операційних критеріїв МСР, інтрапсихічної та поведінкової складових і особливостей МСР ЖЖДН, а також програму психологічної підтримки ЖЖДН.

Виявлення та інтерпретація зв'язку між операційними критеріями МСР здійснювались з метою визначення міри близькості отриманих показників та емпіричного обґрунтування правомірності їх обрання. Дослідження дозволило виокремити еталонну структуру МСР. До її складу входять показники самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу, очікуваного ставлення інших, реалістичності, незалежності, урівноваженості, відвертості та невротичності. Наявність статистично значущих відмінностей у мірі прояву даних показників у контрольній та основній групах дозволило перевірити припущення про негативну трансформацію МСР у ЖЖДН.

За допомогою факторного аналізу визначено центральний фактор - самоставлення. Зазначене доводить той факт, що серед виокремлених операційних критеріїв МСР - самоставлення та особистісних властивостей - показник самоставлення є незалежним: саме він визначає специфічну структуру МСР ЖЖДН.

Центральну роль фактора самоставлення серед інших критеріїв підтверджує те, що на нього припадає 70 % міри дисперсії. Даний фактор об'єднує такі показники: шкали опитувальника Кеттела - С (стійкість), Н (сміливість), Q2 (самодостатність); шкали опитувальника СЖО - цілі, локус контролю-Я, а також такі шкали опитувальника ЛВП: відкритість досвіду та добросовісність. Було встановлено, що ЖЖДН є закритими досвіду, схильними до ризику, сором'язливими, залежними, добросовісними, такими, що не мають чітко визначених цілей в житті, та мають локус контролю-життя.

Специфіка психологічної структури МСР ЖЖДН проявляється у компонентах її інтрапсихічної та поведінкової складових. Для аналізу інтрапсихічної складової було проаналізовано вираженість показників, що увійшли до еталонної структури МСР. У табл. 1 ці показники наведено для порівняння їх значень у досліджуваних групах.

Таблиця 1. Показники еталонної структури МСР у досліджуваних групах (у балах)

Показники	Студенти	УН	ЖЖДН	Середньогрупові значення	Значення Т-критерію Ст'юдента
1) самоповага	70,37	83,37	51,36	67,53	0,01
2) аутосимпатія	69,06	77,91	51,36	67,32	0,01
3) самоінтерес	62,72	63,72	51,63	56,96	0,05
4) очікуване ставлення інших	85,36	74,40	68,44	74,24	0,05
5) реалістичність	7,48	9,27	7,03	7,96	0,05
6) незалежність	47,86	52,70	42,93	46,71	0,05
7) урівноваженість	5,36	6,17	4,20	7,34	0,01
8) відвертість	7,36	7,87	7,30	5,80	0,01
9) невротичність	5,93	4,10	7,03	5,80	0,01

Як видно із табл. 1, значення показників, що увійшли до еталонної структури МСР, найнижчі у групі ЖЖДН, за виключенням показника невротичності.

Характеристику поведінкових проявів МСР здійснено шляхом контент-аналізу письмових самозвітів досліджуваних жінок та їх копінг-стратегій.

Контент-аналіз самозвітів виявив їх надмірну лаконічність. ЖЖДН надто скуто описують власні переживання, для них характерний песимістичний погляд на успішність подолання проблемно-конфліктної ситуації. У більшості випадків у якості такої ситуації було названо ситуацію домашнього насильства.

Виявлено, що ЖЖДН не здатні до глибокого самоаналізу та рефлексії, що відповідає такій виявленій у них властивості як закритість досвіду. Тому додатково поведінкові стратегії цих жінок було досліджено за допомогою опитувальника Хайма.

Кількісний та якісний аналіз поведінкових проявів у ЖЖДН виявив значущу різницю між копінг-стратегіями ЖЖДН та жінок з контрольної групи. Серед копінг-стратегій ЖЖДН переважають непродуктивні емоційні стратегії, до яких належить емоційне уникнення, на відміну від жінок з контрольної групи, які, в основному, обирали продуктивні когнітивні та - меншою мірою - продуктивні поведінкові стратегії.

Непродуктивний характер копінг-стратегій ЖЖДН підтверджено якісним аналізом. Порівняно з копінг-стратегіями жінок контрольної групи, копінг-стратегії ЖЖДН є більш ригідними, що може бути пов'язане з їх закритістю досвіду та високим показником нейротизму. Переважаючою серед них є емоційна копінг-стратегія, яка свідчить про низьку фрустраційну толерантність ЖЖДН.

У групі ЖЖДН виокремлено дві підгрупи жінок, що вирізняються різними стилями поведінки. Для першої характерним є акомодаційний стиль поведінки та такі стратегії як демонстративна і волюнтаристська; для другої - асиміляційний стиль поведінки та ігноруюча і перебільшуюча стратегії.

На підставі даних, отриманих у нашому дослідженні, та з врахуванням результатів інших дослідників було виокремлено чотири симптомокомплекси особистісних властивостей, характерних для ЖЖДН. Їх радикалами виступили такі фактори особистості: закритість досвіду, схильність до згоди, нейротизм, інтроверсія. До складу першого симптомокомплексу (закритість досвіду) входять схильність до ризику, неможливість врахування причинно-наслідкових зв'язків у поведінці, негативне самоставлення та низька самооцінка, некритичне ставлення до інформації, надмірна чутливість до складних ситуацій, які оцінюються як психотравмувальні. Другий симптомокомплекс (схильність до згоди) складають конформність та схильність до підкорення. Третій симптомокомплекс (нейротизм) утворюють емоційна лабільність, схильність до депресії, тривожність, конфліктність, напруженість. Четвертий симптомокомплекс (інтроверсія) складають сором'язливість, мрійливість, боязливість, локус контролю-життя, сизотимія.

Аналіз результатів дослідження дозволив виокремити показники, об'єднані у так званий "індекс віктимності" - набір особистісних схильностей, що реалізується у віктимній поведінці та заважає усвідомленню ПСР і вибору поведінкових стратегій з її задоволення. Цей індекс є мірою реалізації образу жертви у поведінці. Показники, що входять до "індексу віктимності", презентують негативний полюс МСР (табл. 2).

Таблиця 2. Психологічний зміст "індексу віктимності" ЖЖДН

Інтрапсихічні основи віктимної поведінки	Поведінкові прояви	Типи непродуктивних поведінкових реакцій
1) схильність до ризику; 2) емоційна лабільність; 3) схильність до навіювання; 4) низька здатність до врахування причинно-наслідкових зв'язків в поведінці, що реалізується; 5) закритість досвіду; 6) залежність; 7) добросовісність; 8) відсутність чітко визначених цілей в житті; 9) локус контролю-життя; 10) низький рівень рефлексії та нездатність до самоаналізу.	переважаюча копінг-стратегія у ЖЖДН - емоційне уникнення	1) ігноруючий тип; 2) демонстративний тип; 3) перебільшуючий тип; 4) волюнтаристський тип.

Отримані дані дозволяють охарактеризувати індивідуальні відмінності у структурі МСР у жінок контрольної та основної груп (табл. 3).

Таблиця 3. Характеристика індивідуальних відмінностей у МСР жінок з контрольної та основної груп

Характеристики діяльності	Особи з
	актуалізованим мотивом до саморозвитку (контрольна група)	стагнацією мотиву до саморозвитку (основна група)
Мета	адекватна наявним в особистості ресурсам - відповідає потребам та досяжна	неадекватна наявним в особистості ресурсам: є занадто складною для досягнення, або занадто легкою.
Ресурси	максимальне використання власного потенціалу (самопізнання, саморозкриття тощо)	неадекватна оцінка та неповне використання потенціалу (приниження власних здібностей)
Зміст діяльності	творча активність - здатність до креативного підходу до потенційно психотравмувальних ситуацій	пасивність - відмова від активності в той момент, коли це необхідно
Результат	максимально позитивний - задоволення потреби в максимально ефективний спосіб	максимально негативний навіть у разі успіху - незадоволення потреби, успіх відноситься на рахунок обставин
Оцінка з боку оточення	сприймається адекватно - особистість здатна сприймати як критичні зауваження, так і підтримку оточуючих	сприймається неадекватно - як позитивна, так і негативна оцінка власних дій оточенням сприймається з викривленнями
Самооцінка та атрибуція причин	адекватні - особистість адекватно оцінює себе та причини дій оточуючих	неадекватні - особистість схильна до того, щоб викривляти реальне положення справ, часто - не на свою користь
Оцінка часових перспектив	адекватна - відсутні негативні установки та надмірні хвилювання стосовно майбутнього	неадекватна - особистість живе, в цілому, в очікуванні негативних подій, що можуть настати в майбутньому

На основі емпіричного матеріалу побудовано програму психологічної підтримки, яка спрямована на психокорекцію знань та навичок у сфері міжособистісних стосунків, стимулювання процесів самоусвідомлення та саморозвитку учасниць. Мета програми психологічної підтримки - психологічна реадаптація ЖЖДН.

Виявлена в дослідженні психологічна структура МСР ЖЖДН визначила мішені для групової психологічної корекції: депресивні тенденції, схильність до згоди, закритість досвіду, спонтанна агресивність та підвищений рівень самоконтролю.

Програму психологічної підтримки апробовано у притулку Деснянського центру в справах сім'ї та жінок м. Києва.

У результаті проходження запропонованої програми групової роботи, жінок із основної групи (разом їх було 19) було повторно обстежено за допомогою шкал схильності до згоди та закритості досвіду ЛВП, опитувальника Бека, шкал спонтанної агресії (опитувальник FPI) та контролю (опитувальник Кеттела).

В якості досліджуваних виступали жінки, що мешкали у притулку Центру. В якості основної групи виступали жінки з високим самоставленням, які брали участь у програмі психологічної підтримки, в якості контрольної - жінки, що не брали участь у запропонованій програмі. Було виявлено статистично значущі зміни в структурі самоставлення та в самооцінці власного стану (табл. 4).

Таблиця 4. Рівень вираженості рис-мішеней для психологічної корекції для контрольної та основної груп

	Основна група n=19	Значущість розбіжностей за Т-критерієм Ст'юдента (у балах)	Контрольна група n=20 (%)
Показники	Констатуюче обстеження (у %)	Контрольне обстеження (у %)
Депресія
високі	80	70	0,01	85
середні	18	5	0,01	10
низькі	2	25	0,01	5
Схильність до згоди
високі	4	10	0,01	5
середні	13	28	0,05	10
низькі	83	62	0,01	85
Відкритість досвіду
високі	7	11	0,01	5
середні	11	36	0,05	16
низькі	82	53	0,01	79
Спонтанна агресія
високі	58	42	0,01	40
середні	7	22	0,01	32
низькі	35	36	0,05	28
Самоконтроль (фактор Q3)
високі	60	55	0,01	69
середні	21	38	0,01	25
низькі	19	17	0,05	6

Як видно з таблиці 4, показники виокремлених нами рис-мішеней статистично значуще змінились: показники депресії, схильності до згоди, спонтанної агресивності, самоконтролю зменшились, показник відкритості досвіду зріс.

Отже, показники, обрані в якості мішеней для терапії, мають позитивну динаміку, що свідчить про ефективність запропонованої програми психологічної підтримки.

Висновки

У дисертації подано визначення психологічної сутності феномену МСР, яка розглядається як біполярна тенденція, що складається з двох протилежних полюсів: на позитивному полюсі знаходиться прагнення до саморозвитку, на негативному - його стагнація. Виявлено еталонну структуру МСР та охарактеризовано її специфіку у ЖЖДН. Відповідно до поставлених завдань дослідження отримано такі результати:

1. Тенденція до саморозвитку є природною властивістю людини. Джерелом саморозвитку особистості є її взаємодія з оточенням. Забезпечує саморозвиток особистості її здатність до самодетермінації. Сутнісна характеристика та головний внутрішній механізм особистісного саморозвитку, що є показником становлення суб'єктності людини, - свідома якісна самозміна.

МСР є важливим аспектом та інструментом самоактуалізації особистості та являє собою стійку узагальнену особистісну диспозицію, яка проявляється у вигляді набору схильностей до типового реагування в різноманітних ситуаціях та визначає вектор особистісного й суспільного існування особистості.

Базисним конструктом динамічної структури МСР є ПСР. Крім ПСР, структуру мотиву саморозвитку складають система суб'єктивних переваг діяльності з саморозвитку ("внутрішній фільтр") та особистісні цілі, що можуть бути досягнуті при реалізації мотиву саморозвитку. Предметом ПСР є самоздійснення особистості, зрозуміле як факт, результат саморозвитку. Можливі такі варіанти динаміки ПСР:

1) за умови упредметнення, ПСР перетворюється на мотив саморозвитку - стійку латентну узагальнену диспозицію;

2) за умови наявності релевантної йому ситуації, мотив саморозвитку реалізується у діяльності із саморозвитку;

3) за умови, що особистість не переживає фактів самоздійснення, ПСР не перетворюється на мотив саморозвитку.

У залежності від представленості позитивного чи негативного полюсу у структурі МСР, проблемно-конфліктна ситуація провокує саморозвиток особистості чи стає психотравмувальною для неї. ЖЖДН притаманний саме стагнаційний полюс, що є результатом негативної трансформації МСР.

2. Операційними критеріями МСР є особливості психологічного здоров'я та самоставлення особистості, а також її властивості, що мають мотивуюче значення у ситуації домашнього насильства. Визначальним компонентом структури МСР є самоставлення. Еталонну структуру МСР складають показники самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу, очікуваного ставлення інших, реалістичності, незалежності, урівноваженісті, відвертості та невротичності.

3. Специфічну структуру МСР ЖЖДН презентують компоненти її інтрапсихічної та поведінкової складових. Особливості інтрапсихічної складової проявляються у ригідному образі жертви, який виступає своєрідним фільтром, що обумовлює особистісну селективність при прийнятті ЖЖДН рішення про задоволення чи незадоволення ПСР. Ця складова характеризується відсутністю чітко визначених цілей у житті, локусом контролю-життя, низьким рівнем рефлексії та нездатністю до самоаналізу.

Поведінкову складову МСР ЖЖДН характеризує емоційне уникнення як провідна копінг - стратегія. Непродуктивні способи опанування проблемно-конфліктними ситуаціями реалізуються у двох основних стилях поведінкових стратегій:

1) акомодаційний стиль та відповідні йому демонстративна та волюнтаристська стратегії;

2) асиміляційний стиль та відповідні йому ігноруюча та перебільшуюча стратегії.

4. Психологічну структуру МСР конституюють чотири симптомокомплекси особистісних властивостей, притаманних ЖЖДН. Їх радикалами виступають такі фактори особистості: закритість досвіду, схильність до згоди, нейротизм, інтроверсія. До складу першого симптомокомплексу (закритість досвіду) входять схильність до ризику, неможливість врахування причинно-наслідкових зв'язків в поведінці, негативне самоставлення та низька самооцінка, некритичне ставлення до будь-якої інформації, надмірна чутливість до складних ситуацій, які оцінюються як психотравмувальні. Другий симптомокомплекс (схильність до згоди) складають конформність та схильність до підкорення. Третій симптомокомплекс (нейротизм) утворюють емоційна лабільність, схильність до депресії, тривожність, конфліктність, напруженість. Четвертий симптомокомплекс (інтроверсія) складають сором'язливість, мрійливість, боязливість, локус контролю-життя, сизотимія.

5. У особистісній структурі властивостей ЖЖДН існує набір особистісних властивостей, що слугують "буфером", який попереджає вплив негативного самоставлення на особистість та поведінку: відкритість досвіду, слабко виражена тенденція до згоди, низький рівень вияву спонтанної агресії та імпульсивність. Ці властивості є особистісним ресурсом, що може бути використаний у цілеспрямованій організації умов для саморозвитку, яку реалізовано у програмі психологічної підтримки ЖЖДН. Рисами-мішенями для психотерапії ЖЖДН є депресивні тенденції, схильність до згоди, закритість досвіду, спонтанна агресивність та підвищений рівень самоконтролю.

Перспективи дослідження МСР ЖЖДН пов'язані із виявленням ролі захисних механізмів у структурі індексу віктимності, а також у створенні психодіагностичного інструментарію для комплексної діагностики МСР та діагностики індексу віктимності у інших вибірках.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лонська Є.В. Роль саморозвитку в професійному становленні психолога

2. / Є.В. Лонська // Актуальні проблеми психології. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / за ред. : С.Д. Максименка, М.В. Папучі. - Київ - Ніжин, 2007. - Т. 10, вип. 1. - С. 170-171.

3. Лонська Є.В. Вплив саморозвитку на адаптаційні можливості хворих на депресію / Є.В. Лонська // Наукові записки інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. - К., 2007. - Вип. 35. - С. 521-527.

4. Лонська Є.В. Особливості психокорекції депресивного стану жінок, що страждають від домашнього насильства / Є.В. Лонська // Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2008. - Вип. 41. - С. 109-111.

5. Лонська Є.В. Особистісні та поведінкові прояви мотивації до саморозвитку у ситуації життєвої кризи / Є.В. Лонська // Актуальні проблеми психології / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2009. - Т. Х, вип. 12. - С. 294-303.

6. Лонська Є.В. Психологічна структура мотивації до саморозвитку у жінок - жертв домашнього насильства / Є.В. Лонська // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; редкол. : В.І. Судаков [та ін.] / Спецпроект: "Тенденції розвитку психології в Україні : історія та сучасність". - К. : Логос, 2011. - Т. 2 : Психологія особистості. - С. 156-164.

Размещено на Allbest.ru

...