Психологія аксіогенезу особистості у контексті вищої професійної освіти

Радчук Галина Кіндратівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ)

Науковий консультант доктор психологічних наук, професор Карпенко Зіновія Степанівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, кафедра педагогічної та вікової психології, завідувач

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, Боришевський Мирослав Йосипович Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України (м. Київ), лабораторія психології особистості імені П.Р.Чамати, завідувач

доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (м. Київ), відділ педагогічної психології і психології праці, провідний науковий співробітник

доктор психологічних наук, доцент Бондарчук Олена Іванівна, Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ), кафедра психології управління, завідувач

Захист відбудеться 22 березня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2).

Автореферат розіслано 18 лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. Л. Зливков

1. Загальна характеристика роботи

психологічний особистість студент освіта

Актуальність теми. Однією з провідних особливостей сучасного етапу розвитку вищої освіти є пошук нових підходів до підвищення рівня її відповідності вимогам двадцять першого століття. Перспективність такого вектору досліджень обумовлена високою суспільною значущістю розвитку вітчизняної вищої освіти у контексті приєднання України до європейського освітнього простору. Актуальність цього завдання посилюється у зв'язку з докорінною трансформацією українського суспільства, що веде за собою і зміну стереотипів побудови професійної кар'єри та професійного розвитку, а відтак і критеріїв професійної майстерності.

Аналіз реальної практики вищої освіти свідчить про небезпеку серйозної деформації особистісного становлення майбутнього фахівця (О.Бондаренко, О.Бондарчук, С.Кульневич, М.Савчин, В.Сєриков, Н.Пов'якель, В.Рибалка, Ю.Шатін та ін.). Криза сенсожиттєвих і професійних цінностей приводить до кризи ідентичності і деформації самосвідомості людини - відчуження її від власної історії, втрати перспективи професійної самореалізації. На сьогодні можна констатувати протиріччя між наявними соціальними умовами, котрі пред'являють нові вимоги до особистісного та професійного розвитку, і недостатнім вивченням чинників та умов аксіогенезу особистості у процесі здобуття вищої освіти. Тому актуальним напрямком дослідження є гармонізація особистісного та професійного становлення молодої людини у вищому навчальному закладі на основі врахування трансформації структур ціннісних пріоритетів студентів, моделювання і впровадження системи освітніх чинників з орієнтацією на культурно-відповідний образ фахівця третього тисячоліття.

Водночас недостатнє розуміння сутнісних аспектів освітнього процесу призводить до орієнтації на формальні, технологічні особливості, нівелюючи ціннісний зміст освіти.

Філософські джерела вказують на загострення конфлікту між утилітарним технократичним поглядом на освіту, з одного боку, і потребою демократичного суспільства забезпечити можливості для цілісного особистісного розвитку людини, з іншого. Назріла необхідність подолання однобоких технократичних тенденцій у професійній підготовці майбутніх фахівців, що проявляються в недостатньому врахуванні змін в потребово-мотиваційній сфері особистості та системі її вибіркових емоційно-ціннісних ставлень.

Сучасні психологічні дослідження аксіологічної проблематики відзначаються спрямованістю на суб'єктну парадигму та здійснюють пошук тих внутрішніх детермінант, вплив яких на аксіогенез особистості є найбільш імовірним (К.Абульханова-Славська, Г.Балл, І.Бех, М.Боришевський, Б.Братусь, З.Карпенко, С.Максименко, В.Слободчиков, В.Татенко, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.).

Центральними у дослідженнях аксіогенезу є, безумовно, поняття «цінність» та «смисл». Зазвичай вони розглядаються з точки зору належності до сфери суб'єктивного як характеристики ставлення суб'єкта до предметів і явищ реальності, що виконують функцію спонукання і регуляції поведінки та проявляються в усіх видах діяльності. Дослідники одностайні у тому, що ціннісно-смислова сфера особистості є ієрархічною динамічною структурою, котру не можна розглядати ізольовано, у відриві від суспільного та особистісного розвитку (О.Асмолов, О.Бондаренко, М.Боришевський, Б.Братусь, М.Каган, З.Карпенко, Д.Леонтьєв, В.Москаленко, К.Роджерс, М. Рокич, М.Савчин, А.Сєрий, В.Франкл, В.Чудновський, Ш. Шварц, В.Ядов, В.Яницький та ін.).

Вивчення ціннісно-смислової детермінації життєдіяльності як основоположної характеристики людського способу існування та як конституювальної властивості особистості становить магістральний напрям розвитку сучасної психології. Аксіологічна проблематика відображена у численних психологічних термінах: «смислова установка» (О.Асмолов); «смислове утворення» (О. Асмолов, Б.Братусь); «етичний смислогенез» (О. Бондаренко); «смислова сфера особистості» (Б.Братусь); «аксіопсихологія особистості», «аксіопсихіка», «аксіогенез» (З.Карпенко); «смислова диспозиція», «смислова структура», «смислові процеси», «сенсожиттєві орієнтації» (Д. Леонтьєв); «особистісний смисл» (О.Леонтьєв); «актуальний смисловий стан» (А. Сєрий); «смисловий конструкт» (В. Столін); «смислотвірна активність» (В.Франкл); «оптимальний сенс життя» (В. Чудновський).

Подальші студії персонального аксіогенезу пов'язані з численними дослідження особистісного становлення майбутнього фахівця як суб'єкта учіннєво-професійної діяльності (О.Бондарчук, Л.Долинська, В.Зливков, Л.Карамушка, Г.Ложкін, С.Максименко, В.Москаленко, О.Саннікова, В.Семиченко, М.Смульсон, В.Третьяченко, Ю.Швалб, В.Чернобровкін та ін.). Істотний вплив на дослідження прикладних проблем становлення аксіосфери особистості студента мало звернення до концепцій гуманізації та гуманітаризації вищої освіти (Г.Балл, І.Бех, Ж.Вірна, С.Кульневич, Н.Побірченко, Н.Пов'якель, В.Рибалка, М.Савчин, Ю.Сенько, В.Сєриков, Н.Шевченко, Н.Чепелєва, Т.Яценко та ін.), в яких розвиток ціннісно-смислової сфери розглядається органічною частиною професійного становлення і самоактуалізації особистості.

Незважаючи на існуючі теоретичні та практичні передумови дослідження проблеми розвитку аксіосфери майбутнього фахівця, багато її аспектів є недостатньо вивченими. Зокрема, переважання інформаційно-репродуктивного підходу до конструювання змісту освіти поєднується з недостатньою увагою до світоглядних, духовних та етичних засад становлення особистості у процесі професійної підготовки. Можна констатувати різке звуження проблемного поля психолого-педагогічної рефлексії, коли увага звертається на трансляцію відповідної суми знань, заданих норм соціальної поведінки, технологій діяльності майбутнього фахівця. Вищі навчальні заклади все більше орієнтуються на підготовку професіоналів-функціонерів, що дисонує з декларованими освітніми цінностями.

Відтак, соціокультурна значущість, практична затребуваність і нестача системних наукових студій проблеми і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологія аксіогенезу особистості у контексті вищої професійної освіти».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах комплексної науково-дослідної теми кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості» (державний реєстраційний номер 010U001408). Тема дисертації затверджена Вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 31.01. 2006 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 43 від 23. 01. 2007 р.).

Об'єкт дослідження - процес професійно-особистісного становлення студента вищого навчального закладу.

Предмет дослідження - психологічні особливості аксіогенезу особистості майбутнього фахівця у процесі здобуття вищої професійної освіти.

Мета дослідження - теоретико-методологічне обґрунтування та емпіричне вивчення психологічних механізмів, закономірностей, структурно-динамічних показників та психолого-педагогічних умов аксіогенезу особистості у контексті вищої професійної освіти.

Відповідно до мети поставлено такі завдання дослідження:

1. На підставі здійснення системного аналізу парадигмальних засад психології вищої професійної освіти обґрунтувати теоретичні та методологічні основи дослідження професійно-особистісного становлення студентів.

2. Визначити психологічні закономірності та механізми ціннісно-смислового розвитку майбутніх фахівців в контексті сучасних психолого-педагогічних досліджень.

3. Розробити функціонально-динамічну модель аксіогенезу особистості студента.

4. Емпірично дослідити структурно-динамічні особливості аксіосфери особистості у процесі здобуття вищої професійної освіти.

5. Визначити критерії, показники та рівні розвитку суб'єктних позицій студентів в освітньому середовищі ВНЗ як емпіричних референтів аксіогенезу майбутніх фахівців.

6. Обґрунтувати освітній діалог як організаційно-методичну і предметну детермінанту гармонізації аксіогенезу студентів.

7. На підставі проведених досліджень розробити й апробувати психолого-педагогічну програму гармонізації аксіогенезу особистості у процесі здобуття вищої професійної освіти.

Гіпотеза дослідження розкривається у таких положеннях:

§ Гармонізація розвитку аксіосфери особистості в контексті вищої професійної освіти передбачає єдність соціокультурного конструювання і рефлексивно-феноменологічного конституювання аксіогенезу майбутнього фахівця.

§ Поступальний аксіогенез особистості потребує конструювання такого освітнього середовища, котре ініціювало б у майбутніх фахівців смислові переживання як екзистенційно-феноменологічну основу набуття і трансформації професійно релевантного особистісного досвіду.

§ Ціннісно-смислове становлення сучасної студентської молоді мало пов'язане з особистісним досвідом, який вона набуває в освітньому середовищі в учіннєво-професійній діяльності, що призводить до суперечності між декларованими та реальними цінностями майбутніх фахівців.

§ Умовою та водночас показником професійно-особистісного становлення є суб'єктна позиція як суб'єктивно-інтенційний смислопороджувальний центр в структурі особистості студента, що детермінує його самоактуалізацію в учіннєво-професійній діяльності та набуття ціннісного особистісного досвіду.

§ Організаційно-методичною і предметною детермінантою гармонізації аксіогенезу майбутніх фахівців на основі ініціювання смислового переживання засвоюваного освітнього змісту виступає освітній діалог як смислонасичена процесуально-цілісна форма активного навчання.

Для реалізації накреслених завдань, перевірки сформульованих гіпотез було використано комплекс методів:

- теоретичні - системно-структурний аналіз та узагальнення наукових результатів з дослідження проблем аксіогенезу особистості та професійно-особистісного становлення, порівняння, концептуальне моделювання;

- емпіричні - включене та лонгитюдне спостереження, бесіда, анкетування, психодіагностичні методики, психолого-педагогічний експеримент;

- статистичні - знаходження рівнів і частоти вираженості ознаки у відсотках, дисперсії (д2), стандартного відхилення (д); кореляційний аналіз за Пірсоном; встановлення достовірності відмінностей за критеріями Стьюдента та Пірсона; факторний та кластерний аналіз (програма SРSSv11.5);

- інтерпретаційні: структурний та генетичний методи.

На різних етапах дослідження було використано низку психодіагностичних методик:

- для вивчення ціннісно-смислової сфери: опитувальники цінностей М. Рокича (модифікація А. Гоштаутаса, М.Семенова, В.Ядова); Ш. Шварца та У. Білскі (модифікація О. Ліхтарникова), тест сенсожиттєвих орієнтацій (СЖО) Д.Леонтьєва;

- для знаходження показників суб'єктних позицій особистості: мотивації учіннєво-професійної діяльності - методика О. Реана, В.Якуніна; відносної автономності - методика Г. Пригіна; локалізації суб'єктивного контролю - методика Д.Роттера (модифікація О.Ксенофонтової); рефлексивності - методика А.Карпова; самоставлення - особистісний семантичний диференціал; загальної самоактуалізації - методика Е. Шострома (модифікація Н.Каліної і А. Лазукіна - опитувальник САМОАЛ); ситуативної самоактуалізації студентів - методика ситуативної самоактуалізації особистості Т. Дубовицької (авторська модифікація);

- для з'ясування рівня діалогізації освітнього процесу - анкети для викладачів та студентів психосемантичного типу (авторська розробка);

- для оцінки ефективності освітнього діалогу як інноваційної форми навчання - методика Д.Кірпатрика та проективна методика незакінчених речень (авторська розробка).

Контингент дослідження склали майбутні фахівці гуманітарної сфери -практичні психологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, вчителі іноземних мов, початкових класів, хімії і біології, трудового навчання віком 17 - 24 роки - студенти Запорізького національного університету, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Херсонського державного університету. Сукупний обсяг вибірки - 830 осіб, репрезентативність якої забезпечувалася методом квот. Окрім того, на етапі апробації психолого-педагогічної програми гармонізації аксіогенезу майбутніх фахівців взяло участь 375 осіб - студентів, викладачів, практичних психологів, педагогів, соціальних працівників.

Достовірність та надійність одержаних результатів забезпечені вихідними теоретико-методологічними позиціями, реалізацією в них принципів системно-цілісного, синергетичного, раціогуманістичного, суб'єктно-вчинкового, генетико-моделювального та культурно-психологічного підходів, міждисциплінарною науково-теоретичною базою дослідження, повнотою охоплення об'єкта вивчення, представленого в єдності його змістових, структурних, функціональних та процесуальних характеристик, вивченням ціннісно-смислової сфери особистості на основі інтеграції природничонаукової та гуманітарної методологій, репрезентативністю вибірки, використанням комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження, що адекватні меті та завданням, поєднанням кількісного та якісного аналізу, тривалим характером комплексних емпіричних досліджень (впродовж п'яти років), багаторічним строком апробації та практичного впровадження дисертаційних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що

вперше - обґрунтовано теоретико-методологічні основи аксіогенезу студентів як неперервного процесу ціннісно-цільового трасцендування в контексті цілісного життєздійснення; визначено смислові переживання як екзистенційно-феноменологічну основу професійно-особистісного аксіогенезу в освітньому середовищі ВНЗ; розроблено функціонально-динамічну модель аксіогенезу особистості майбутніх фахівців, що базується на ініціюванні у процесі навчання їх смислопошукової активності; виокремлено критерії та показники і на цій основі експериментально досліджено суб'єктні позиції студентів як емпіричні референти аксіогенезу майбутніх фахівців (пасивно-репродуктивна, активно-репродуктивна, активно-рефлексивна, креативно-смислова, професійно-екзистенційна позиції); визначено освітній діалог як організаційно-методичну і предметну детермінанту гармонізації аксіогенезу майбутніх фахівців на основі ініціювання смислового переживання засвоюваного освітнього змісту;

поглиблено та уточнено - такі поняття, як: «професійно-особистісний аксіогенез», «суб'єктна позиція особистості», «професійно-особистісне становлення майбутнього фахівця» та «освітній діалог»; структурно-динамічні особливості аксіогенезу особистості в процесі здобуття вищої професійної освіти; рівні освітнього діалогу (формальний, змістовий та ціннісно-смисловий); змістові характеристики освітнього діалогу (контекстуальність, відкритість, смиcлотворчі інтенції педагогічного мовлення, метафоричність, ігрові форми навчальної взаємодії); психолого-педагогічні умови гармонізації аксіогенезу студентів;

подальше розширення здобули - підхід до суб'єктної позиції особистості як умови та показника професійного аксіогенезу майбутнього фахівця; гуманітарний підхід до вивчення аксіогенезу особистості студента; варіанти освітніх ситуацій, що послідовно посилюють суб'єктні позиції студентів та збагачують процес їх ціннісно-смислового розвитку; принципи гармонізації професійно-особистісного аксіогенезу майбутніх фахівців.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що обґрунтовано концепцію становлення особистості фахівця як суб'єкта професійної життєдіяльності; культурно-феноменологічний підхід до гармонізації аксіогенезу особистості в контексті вищої професійної освіти, що передбачає єдність соціокультурного конструювання і рефлексивно-феноменологічного конституювання аксіогенезу особистості майбутнього фахівця; розширено теоретичні основи інтеграції професійного та особистісного аксіогенезу студентів у цілісний, неперервний процес, що полягає в гармонізації процесів персоніфікації та персоналізації і проявляється в ідентифікації себе фахівцем на основі розвитку аутентичності, усвідомлення і прояву своєї внутрішньої цілісності.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що запропонована психолого-педагогічна програма гармонізації становлення аксіосфери особистості може бути використана у процесі удосконалення навчальних програм, при визначенні шляхів та засобів оптимізації фахової підготовки. Розроблені методичні засади освітнього діалогу можуть використовуватися педагогами у процесі викладання професійно орієнтованих навчальних дисциплін: «Психологія вищої освіти», «Педагогіка вищої школи», «Філософія освіти», «Психологія педагогічної діяльності», «Методика викладання психології», «Психологічна діагностика», «Педагогічна психологія», «Психологія виховання» та ін. Результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися з метою вдосконалення програм професійної підготовки слухачів у системі післядипломної освіти, в організації неформальної освіти дорослих у процесі реалізації просвітницько-профілактичних соціальних проектів. Досвід гармонізації професійно-особистісного аксіогенезу в контексті вищої професійної освіти може бути перенесений в царину психодидактичного конструювання інноваційних діалогових технологій навчання майбутніх фахівців різних галузей виробництва, сфери послуг тощо.

Результати дослідження впроваджені автором при підготовці навчально-методичних посібників для студентів ВНЗ: «Практика в системі професійної підготовки психологів», «Диференціальна психологія», «Загальна психологія», «Сімейне виховання: освітній тренінг для батьків», а також у процесі викладання навчальних курсів: «Аксіопсихологія вищої школи», «Психологія педагогічної праці», «Методика викладання психології у вищій школі».

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми психології аксіогенезу особистості у контексті вищої професійної освіти. У чотирьох навчально-методичних посібниках (з грифом МОН України), написаних у співавторстві, доробок здобувача становить: у двох - 50 %, а ще у двох - 75 %. У п'яти наукових статтях, написаних у співавторстві, - 50 %. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки, рекомендації та розробки впроваджені у навчальних закладах та установах України та Польщі. Зокрема, у системі вищої освіти: Глухівському державному педагогічному університеті імені О.Довженка (довідка № 2824 від 23.11.2009 р.); Кам'янець-Подільському національному університеті імені І.Огієнка (довідка № 55 від 15.10.2009 р.); Київському міському університеті імені Б.Д.Грінченка (довідка № 670 від 16.10.2009 р.); Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/06-13/996 від 9.11.2009 р.); Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (довідка № 908-33/03 від 23.09.2009 р.); Університеті економіки та права «КРОК» (довідка №56 від 16.06.2009р.); Херсонському державному університеті (довідка № 07-12/1392 від 26.10.2009 р.); у закладах післядипломної освіти: у ДВНЗ „Університет менеджменту освіти” (довідка № 01-02/578 від 26.11.2009 року); у просвітницько-профілактичних та реабілітаційних установах: Всеукраїнській благодійній організації «Український фонд «Благополуччя дітей» (довідка № 200 від 16.05.2009 року); реабілітаційно-реадаптаційному центрі МОНАР (м. Глоскув, Польща) (довідка № 25 від 9.11.2009 року).

Апробація результатів дослідження. Теоретичні і практичні аспекти дослідження та висновки доповідались автором на міжнародних науково-практичних конференціях: третій міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004); міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (м. Житомир, 2005); міжнародній науково-практичній конференції “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічної діяльності на основі змісту освіти і сучасних педагогічних технологій” (м. Дрогобич, 2004); другій міжнародній науково - практичній конференції «Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні» (м. Дрогобич, 2005); Miedzynarodowu naukovwe-praktycznu konferencji “Wyksztalcenie I nauka bez granic - 2005” (Przemysl, 2005); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми становлення фахівця-психолога у процесі вузівського навчання” (м. Ніжин, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Генеза буття особистості” (м. Київ, 2006); другій міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (м. Київ, 2007); міжнародній науковій конференції “Наука і освіта - 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти”, м. Київ, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (м. Київ, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (м. Чернівці, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Методологічні засади практичної психології ” (м. Переяслав-Хмельницький, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця” (м. Миколаїв, 2008); міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічний вимір розвитку сім'ї» (м. Київ, 2008); міжнародній науковій конференції “Соціально-психологічні трансформації особистості та суспільства на сучасному етапі” (м. Чернігів, 2008); міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (м. Київ, 2009); міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні проблеми психологічного супроводу професійної діяльності» (м. Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та впливи» (м. Чернівці, 2009); всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: всеукраїнському науковому семінарі “Методологічні проблеми психології особистості” (м. Івано-Франківськ, 2005); всеукраїнській науково-практичній конференції “Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність” (м. Київ, 2006); всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості” (м. Херсон, 2006); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах”, (м. Чернігів, 2006); всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика підготовки соціальних педагогів та психологів у вищому навчальному закладі: досвід, проблеми та перспективи” (м. Запоріжжя, 2007); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” (м. Ніжин, 2007); другому всеукраїнському семінарі «Методологічні проблеми психології особистості» (м. Івано-Франківськ, 2007); всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих учених «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації» (м. Тернопіль, 2007); третій всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості” (м. Кременець, 2008); п'ятій всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави» (м. Київ, 2008); другому всеукраїнському семінарі «Методологічні проблеми психології особистості» (м. Івано-Франківськ, 2007); третьому всеукраїнському семінарі «Методологічні проблеми психології особистості», (м. Івано-Франківськ, 2009); регіональних науково-практичних семінарах: регіональному науково-методичному семінарі “Професійні компетенції та компетентності вчителя” (м. Тернопіль, 2006); регіональному науково-практичному семінарі “Формування професійної культури вчителя в контексті інтеграції України в Європейський освітній простір” (м. Тернопіль, 2007); четвертому навчально-методичному семінарі “Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблеми психічного вигорання” (м. Ялта, 2007); регіональному науково-практичному семінарі «Шляхи модернізації вищої освіти в контексті євроінтеграції» (м. Тернопіль, 2008); на засіданнях кафедри практичної психології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005 - 2009 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення у 58 публікаціях автора, зокрема в одній монографії, 4 навчальних та навчально-методичних посібниках (з грифом МОН України), 42 одноосібних статтях у журналах і збірниках, з них 24 - у фахових наукових виданнях, що затверджені ВАК України, матеріалах конференцій та методичних рекомендаціях.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук «Формування самооцінки професійно значущих якостей старшокласників при виборі педагогічної професії» була захищена у 1992 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел (562 найменування, 44 з них - іноземними мовами), 8 додатків на 47 сторінках. Основний зміст дисертації викладений на 379 сторінках, містить 37 таблиць на 17 сторінках та 18 рисунків на 12 сторінках.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, сформульовано мету та основні завдання роботи, визначено наукову новизну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також окреслено структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі - «Парадигмальні виміри психології вищої освіти» - здійснено системний аналіз насущних проблем вищої освіти у контексті сучасних парадигмальних змін у сучасній науці на основі заглиблення у філософські, культурологічні, психологічні та педагогічні джерела.

Розвиток освіти базується на широких філософських уявленнях про зміст і завдання цієї сфери соціального буття, і саме філософія освіти ініціює створення нових освітніх концепцій, задаючи прикладні напрямки наукового пошуку (В.Андрущенко, Б.Гершунський, Д.Дзвінчук, К.Делокаров, М.Каган, Д.Лубовський, Л.Мікешина, Я.Нейматов, О.Плахотнік, В.Пузиревський, Л.Ситниченко, Л.Сохань, Л.Столович, Г.Тульчинський, Г.Щедровицький та ін.). Теоретико-методологічний аналіз філософських джерел засвідчує звужене розуміння педагогами завдань освітньої сфери, що є серйозною перешкодою реалізації сутнісних ціннісно-смислових засад вищої професійної освіти. Відзначається, що традиційна модель функціонування освіти надто статична, монологічна, орієнтована на предметне розмежування знання у вигляді відносно автономних систем збереження інформації. Вона є переважно закритою, консервативною і практично нездатною до розвитку, а тому стає все більш неадекватною реальностям глобальних світових змін.

Розгляд феномену освіти крізь призму тих змін, котрі відбуваються в сучасній науці, визначив основні напрямки осмислення освіти у контексті синергетичної парадигми (В.Аршинов, В.Буданов, М.Громкова, М.Гусельцева, Є.Гусинський І.Єршова-Бабенко, М.Каган, О.Князєва, С.Кульневич, С.Курдюмов, В.Лутай, П.Лушин, Г.Нестеренко, О.Остапчук, А.Пригожин, В.Редюхін, Н.Савичева та ін.). Орієнтація на ідеї та принципи синергетики як джерела новітньої постановки та розв'язання дослідницьких завдань необхідна при вивченні складних динамічних процесів сучасної вищої професійної освіти, спрямованої на цілісне становлення особистості майбутнього фахівця. Ядро синергетики утворює ідея самоорганізації, що орієнтує теорію і практику вищої освіти на вивчення та створення умов для поступального аксіогенезу особистості як складної системи, що самоорганізується та саморозвивається. Виходячи з положень синергетики, аксіогенез особистості ми розглядаємо як складний нелінійний творчий процес вільного вибору нею певних ідеалів, сенсожиттєвих настанов, який зумовлює ціннісно-цільовий вектор самореалізації у контексті цілісної життєдіяльності.

На думку О.Асмолова, М.Коула, О.Сапогової, О.Старовойтенко, культурно-психологічний підхід схоплює онтологічний вимір людської життєдіяльності, що вимагає від дослідника такої логіки та способів дослідження, котрі спираються на цілісні підходи до вивчення і конструювання будь-яких психологічних та педагогічних явищ. Освітнє середовище ВНЗ повинно здійснювати зв'язок суб'єкта професійної освіти зі світом культури, актуалізуючи потенціал самоорганізації і саморозвитку студента, фасилітуючи його осмислене, суб'єктивно включене учіння. Для набуття змісту освіти особистісного смислу необхідна особлива організація освітнього процесу, яка враховує суб'єктивну реальність ціннісно-смислової сфери студента, вибіркову персональну значущість конкретного змісту і самого процесу освіти.

Враховуючи запити сучасної науки, необхідність поєднання ціннісно-цільового проектування з каузально-діяльнісним забезпеченням цілісного процесу становлення майбутнього фахівця та ґрунтуючись на засадах культурно-психологічного підходу, ми висунули тезу про культурно-феноменологічний зміст аксіогенезу особистості у процесі вищої професійної освіти, в основі якої лежить уявлення про конгеніальність трьох форм людини як суб'єкта культури: реальної, ідеальної та медіаторної (опосередкувальної). Реальна форма представлена особистістю як суб'єктом різного рівня та спектру життєздійснення і рефлексивного самоусвідомлення, котрим виступає студент. Ідеальна форма репрезентована соціально втіленими здобутками культури - матеріальними та духовними артефактами сумісної культуротворчої діяльності, котру уособлює викладач як суб'єкт професійного смислопокладання. Медіаторна форма постає середовищем взаємозв'язку реальної та ідеальної форм і представлена діалогічною взаємодією носіїв цих форм. У нашому контексті медіаторну форму виражає освітній діалог суб'єктів професійної освіти як універсальний механізм аксіогенезу.

У другому розділі - «Теоретико-методологічні джерела аксіопсихології сучасної вищої освіти» - розглянуто гуманізацію та гуманітаризацію як ціннісні орієнтири трансформації сучасної вищої освіти, проаналізовано її герменевтичні та феноменологічні засади.

Перехід від інформаційної до гуманітарної парадигми забезпечує освіті нову якість, визначаючи можливості конструювання цілісного (у тому числі ціннісно-смислового) становлення особистості як суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Водночас теоретичний аналіз психолого-педагогічних джерел (Б.Братусь, В.Зінченко, В.Лутай, В.Семиченко, В.Сєриков, Г.Тульчинський, Ю.Шатін та ін.) і педагогічна практика засвідчують тривожні тенденції трансформації сучасної вищої освіти: зведення процесу гуманітаризації до розширення предметів гуманітарного циклу, розуміння гуманітаризації змісту освіти як її надмірної теоретизації. Це перешкоджає цілісному сприйманню дійсності студентами, її ціннісному осмисленню та дієвому «проживанню» (В.Зінченко). Емоційний світ особистості, її творчі потенції, ціннісно-смислове самотворення фактично витісняються домінуванням інформаційно-знаннєвої компетентності.

Дослідники розглядають освіту як середовище становлення особистості, де розгортаються механізми саморозвитку, котрі ведуть людину як суб'єкта учіннєвої діяльності до духовного вдосконалення (І.Бех, М.Боришевський, І.Зязюн, О.Киричук, С.Максименко, А.Маслоу, Р.Могилевський, В.Москалець, Е.Помиткін, В.Рибалка, К.Роджерс, М.Савчин, В.Слободчиков, В.Чудновський, Ю.Швалб та ін.). Духовність, що розглядається як здатність особи до життєтворчості, імпліцитно містить у собі ціннісно-смисловий компонент і не може бути зрозуміла поза її аксіологічними характеристиками. Духовний розвиток людини полягає в безперервному процесі побудови самої себе як моральної особистості, що здійснює ціннісно-цільове трансцендування в континуумі власного життєвого шляху. На відміну від моралі, моральність має універсальний та безумовний характер і коріниться не у нормах суспільства, а формується разом з особистістю, виражаючи її унікальність і автентичність. Середовищем утвердження самоцінності особистості, розгортання її суб'єктного потенціалу, реалізації її духовних прагнень є діалог (Г.Балл, М.Бахтін, В.Біблер, С.Братченко, М.Бубер, Г.Дьяконов, М.Каган, А.Ленгле, В.Літовський, Ю.Лотман та ін.).

Теоретико-методологічний аналіз показав, що гуманітарну спрямованість філософським та психодидактичним засадам освіти задає герменевтика, яка допомагає глибше осягнути механізми становлення особистості у процесі пізнання (Н.Автономова, А.Брудний, С.Васильєв, В.Зінченко, З.Карпенко, С. Кримський, С.Макаричев, Л.Мікешина, О.Славська, М.Смульсон, Н.Чепелєва та ін.). З герменевтичних студій випливає, що основною умовою наповнення освітніх ситуацій особистісним смислом є включеність студента в «живу» (В.Зінченко) діяльність розподіленої (спільної) феноменологічної реальності, яка передбачає актуалізацію у людини ефектів спів-присутності, спів-праці, спів-переживання, спів-творчості. Для цього освітній простір ВНЗ повинен складатися з ситуацій, які ставлять перед студентом завдання інтерпретації як вироблення особистого ставлення до представленого знання в контексті широких суспільних завдань.

У сучасних дослідженнях особистісно орієнтованої освіти (Г.Балл, І.Бех, О.Бондаревська, О.Бондарчук, І.Булах, М.Кларін, С.Кульневич, С.Мусатов, В.Рибалка, В.Сєриков, В.Слободчиков, Г.Цукерман, І.Якиманська та ін.) особистість постає як сфера суб'єктивних смислових утворень. Це диктує вимогу знаходження студентом у змісті освіти унікального особистісного смислу об'єктивно заданих значень, що неможливе без вибіркового емоційно-ціннісного ставлення до засвоюваних знань. Водночас зумовлює звернення до феноменології, роль якої в психолого-педагогічних дослідженнях уявляється дещо спрощено. Феноменологічне дослідження передбачає інтуїтивне, континуальне, ціннісно-ірраціональне розуміння духовного світу людини (Е.Гуссерль, В.Дільтей, Ф.Шлейєрмахер, Е.Шпрангер). У контексті нашого дослідження феноменологічний аналіз допомагає усвідомити зміст вищої професійної освіти, з'ясувати особливості освітніх процесів: прояснення, осмислення, оцінювання, встановлення змістових констеляцій тощо як основних феноменологічних операцій, що сприяють знаходженню суб'єктами освіти смислу своєї пізнавальної діяльності.

У третьому розділі - «Професійно-особистісний аксіогенез майбутнього фахівця в контексті сучасних психолого-педагогічних досліджень» - розглядається аксіогенез особистості через призму становлення студента суб'єктом вищої професійної освіти, аналізуються особистісне та професійне самовизначення та особливості розвитку ціннісно-смислової сфери студента, вводиться поняття суб'єктної позиції студента як умови професійного аксіогенезу особистості.

У психологічній науці утвердилось уявлення про аксіогенез як закономірний полідетермінований процес розвитку ціннісно-смислової сфери особистості в онтогенезі (К.Абульханова-Славська, О.Асмолов, О.Бондаренко, М.Боришевський, З.Карпенко, Д.Леонтьєв, С.Максименко, М.Савчин, В.Слободчиков, В.Татенко, Т.Титаренко, Ю.Швалб, Т.Яценко та ін.). У центрі уваги сучасної системи вищої професійної освіти перебуває розвиток суб'єктності майбутнього фахівця. При цьому проявлена суб'єктність визначає ступінь реалізованої свободи особистості, її духовну зрілість. У процесі аксіогенезу особистості провідну роль відіграє самовизначення. Самовизначення є феноменом, через який проявляється суб'єктна сутність людини, її активне діяльне начало, готовність добровільно брати на себе відповідальність за здійснюваний вибір. Самовизначення виступає мотиваційно-вольовим ядром і результатом аксіогенезу, складним, водночас динамічним та стабільним станом суб'єкта, діяльнісним, рефлексивним та ціннісно-смисловим актом. При цьому успішність професійно-особистісного самовизначення фахівця визначається не тільки і не стільки критеріями персоналізації - ототожнення себе з певною професійною роллю, досягнення певного професійного статусу, а перш за все критеріями персоніфікації - ідентифікації себе з професією на основі вироблення індивідуального способу існування у ній та водночас відкриття та збагачення свого Я через можливості професійної діяльності.

Питанням детермінації та закономірностям розвитку ціннісних орієнтацій сучасного студентства присвячено праці Н.Антонової, В.Бакирова, О. Васильченко, Т.Вілюжаніної, Н.Іванцевої, Є.Ісаєва, С.Косарецького, А.Маркової, О. Мартинюк, В.Мицька, В.Семиченко, М.Шевчук та інших. Встановлено, що аксіогенез особистості майбутнього фахівця визначається не тільки нормативною ієрархією професійних цінностей, а й усвідомленням цінностей професії в контексті сенсожиттєвих настанов. Дослідження показують, що існує дисонанс між ціннісними та сенсожиттєвими орієнтаціями студентів і спрямованістю їхньої професійної підготовки. При цьому інтенсивність і якість смислотвірної активності студентів у процесі дорослішання неухильно знижується, що вказує на те, що традиційна система вищої освіти не дозволяє оптимальним чином задіяти аксіопсихологічний потенціал студентів. Встановлено, що створення оптимальних умов аксіогенезу майбутніх фахівців, повинно бути спрямоване на усвідомлення ними власної системи ціннісних орієнтацій, необхідності її наближення до моделі професійних цінностей та розвиток активної професійної позиції на підставі збагачення суб'єктного досвіду. При цьому становлення ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього фахівця переміщається з пошуку зовнішніх причин до внутрішніх чинників, визначення тих умов, котрі забезпечують саморозгортання іманентної сутності особистості.

Аналіз психолого-педагогічних джерел та власні емпіричні дослідження дозволили визначити, що показником актуалізації освітою особистісного потенціалу є суб'єктна позиція студента як усталений, суб'єктно-пристрасний смислопороджувальний центр структури особистості, що детермінує активний характер професійно-особистісного саморозвитку у процесі фахової освіти. Спираючись на сторони суб'єктності, виокремлені О.Бондаренком, ми окреслили критерії сформованості суб'єктної позиції студента, які можуть бути ґенералізовані у таких характеристиках особистості як позитивне самоставлення, інтернальність, внутрішня мотивація учіннєво-професійної діяльності, рефлексивність, відносна автономність, спрямованість на саморозвиток та самоактуалізацію. При цьому інтегративним критерієм суб'єктної позиції студента виступає самоактуалізація особистості, зокрема, в освітніх ситуаціях.

Таким чином, суб'єктну позицію студента ми розглядаємо у двох аспектах: як стійку смислову диспозицію особистості, що забезпечує її готовність до професійно-особистісного самовизначення і саморозвитку; а також як міру якісної вираженості цього процесу, що відображає рівень професійного становлення особистості загалом та її ціннісно-смислової сфери зокрема.

У четвертому розділі - «Аксіогенез у феноменологічному полі особистості майбутнього фахівця» - представлено онтичний простір ціннісно-смислової сфери особистості, розкрито її персонологічні проекції та психологічні механізми аксіогенезу, обґрунтовано «смисл» як молярну одиницю аксіопсихіки, висвітлено специфіку смислового переживання як екзистенційно-феноменологічної основи професійного аксіогенезу в освітньому середовищі ВНЗ.

Аксіологічна проблематика у психології окреслилася в дискусіях навколо структури, функцій та розвитку особистості (Г.Балл, Б.Братусь, О.Бондаренко, Д.Леонтьєв, З. Карпенко, С.Максименко, В.Слободчиков, В.Татенко, Т. Титаренко, Н.Чепелєва та ін.). З цих досліджень випливає, що аксіогенез особистості - це індивідуальний процес розвитку ціннісно-смислової сфери, що проходить низку онтогенетичних стадій. Розгляд цінностей як особливих смислових утворень особистості найбільш повно відображає складність їх змісту та функціонування. Сьогодні все більше авторів сходяться на тому, що розвиток і функціонування системи особистісних смислів та цінностей має взаємодетермінований характер (Ф.Василюк, Д.Леонтьєв, А.Сєрий, В.Франкл та ін.). Особистісні цінності є водночас і джерелами, і носіями значущих для особистості смислів. Смисл можна розглядати як актуальну цінність, значущість певного об'єкта для суб'єкта (Е.Гуссерль, Д.Леонтьєв). Смисл - це відношення, що пов'язує значущі ставлення суб'єкта, предметний зміст свідомості і будову його діяльності. Смисл у своєму граничному вираженні - це сенс людської діяльності як такої, в елементарному ж - смисл будь-якого моменту життя, будь-якої життєвої ситуації конкретної людини (В.Франкл). Найважливіші характеристики особистісного смислу - контекстуальнісь, яка проявляється в інтерпретації дійсності, та інтенціональність, що зумовлює предметну спрямованість осмислення дійсності. Відчуття смислу, виникнувши, дає початок цінностям, які, в свою чергу, посилюють відчуття смислу і закріплюють спрямованість соціальної поведінки. Відтак, генералізація усвідомлених особистістю смислів є необхідною умовою утворення особистісних цінностей.

Розкрито уявлення про три різні форми існування цінностей: 1) суспільні ідеали - вироблені суспільною свідомістю узагальнені уявлення про досконалість у різних сферах суспільного життя; 2) предметне втілення цих ідеалів у діяннях або творах конкретних людей; 3) мотиваційні структури особистості, що спонукають її до предметного втілення суспільних ціннісних ідеалів у своїй діяльності (Д.Леонтьєв). Ці форми переходять одна в одну: суспільні ідеали засвоюються особистістю і починають спонукати її активність, у процесі якої відбувається предметне втілення цих ідеалів і т.д.

Психологічні джерела засвідчують, що аналіз структури аксіосфери значно переважає над спробами розглянути динаміку, шляхи та закономірності її трансформації. Здійснивши системний теоретичний аналіз процесів осмислення у міждисциплінарному дискурсі (В. Гумбольдт, Д. Леонтьєв, О.Леонтьєв, Є. Осін, А. Сєрий, Г. Тульчинський, П.Флоренський, В. Франкл, Г. Фреге, Г. Шпет та ін.) та у ракурсі трансформації загальнолюдських цінностей в особистісні, ми виокремили особливості актуалізації процесів смислотворення та відобразили їх у функціонально-динамічній моделі аксіогенезу особистості (рис.1).

В узагальненому вигляді процес інтерналізації соціального ціннісного досвіду через актуалізацію смислотвірної активності особистості можна представити як процес, зумовлений комплементарними площинами соціокультурного конструювання і рефлексивно-феноменологічного конституювання. Аксіогенез охоплює широкий спектр феноменів - від реалізованих цінностей до їх суб'єктивного переживання в континуумі «предметно-культурне довкілля - внутрішньо-феноменологічний простір».

У полі свідомості суспільні цінності можуть бути презентовані у вигляді 1) психічного образу; 2) предметного; 3) функціонального; 4) оцінювального; 5) вітакультурного значень. Інтерналізація ціннісного особистісного досвіду відбувається завдяки таким механізмам осмислення (аксіогенезу) як 1) ідентифікація; 2) референція; 3) інтерпретація; 4) емпатія; 5) генералізація. Результати інтерпретації, осмислення та впорядкування подій, що відбуваються з людьми у різних ситуаціях, будучи означеними й розтлумаченими, перетворюються на досвід особистості (Н.Чепелєва). Саме ціннісний досвід (за О. Осницьким) є важливим компонентом особистісного.

Таким чином, функціонально-динамічна модель аксіогенезу особистості, дозволяє поетапно заглиблюватися у смислові пласти аксіосфери студента і насамперед реконструювати ту гілку аксіогенезу, яка пов'язана з інтерналізацією соціокультурного ціннісного досвіду у структури ціннісно-смислової свідомості у процесі смислового переживання життєво важливих ситуацій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 Фукціонально-динамічна модель аксіогенезу особистості у процесі здобуття вищої професійної освіти

Студент як суб'єкт вищої професійної освіти постає людиною, котра безперервно співставляє, оцінює, інтерпретує, декодує, переживає культурні цінності, що постають за очевидними, поверхневими значеннями освітнього змісту. Утім, традиційна монологічна форма організації вищої освіти позбавляє студентів можливості дієвого смислотворення. Проблема полягає в суперечності між спонтанною природою процесів смислотворення як інтенціональних актів свідомості та консервативним освітнім середовищем, нечутливим до духовних запитів майбутніх фахівців.

Отже, функціонально-динамічна модель аксіогенезу особистості дозволяє визначити перманентні шляхи переходу від традиційної (монологічної, репродуктивної) до інноваційної (діалогічної, творчої) освіти, орієнтованої на виклики сьогодення.

У п'ятому розділі - «Психологічний моніторинг аксіогенезу особистості у процесі здобуття вищої освіти» - представлено процедурно-методичний апарат психологічного моніторингу аксіогенезу студентів; проаналізовано результати психодіагностичних зрізів ключових параметрів аксіогенезу майбутніх фахівців гуманітарної сфери: структурно-динамічні особливості розвитку ціннісно-смислової сфери, динаміку сенсожиттєвих орієнтацій студентів у процесі навчання, показники смислодинаміки майбутніх фахівців; обґрунтовано рівні сформованості суб'єктних позицій як показників ціннісно-смислового становлення студентів у середовищі ВНЗ.

Емпіричне дослідження ціннісно-смислової сфери студентів ґрунтувалося на інтеграції методик дослідження у руслі природничонаукової та гуманітарної методологій. Основним завданням емпірично-діагностичної частини дослідження стало визначення змісту структури аксіосфери студентів, а також виявлення провідних тенденцій аксіогенезу у процесі навчання у ВНЗ. Сукупний обсяг вибірки - 830 осіб.

Дослідження складалося з декількох етапів. На першому етапі було використано комплекс взаємодоповнювальних методик як психометричного, так і психосемантичного характеру з метою виявлення структурно-динамічних особливостей аксіогенезу особистості студентів у процесі вищої професійної освіти. На другому етапі визначалися критерії, показники та рівні розвитку суб'єктних позицій студентів. На третьому - для інтерпретації взаємозв'язку емпіричних показників аксіогенезу майбутніх фахівців у сукупній вибірці було застосовано кореляційний аналіз. Факторний та кластерний аналіз слугував засобом виявлення значущих констеляцій аксіопсихологічних показників.

У результаті використання методики Ш.Шварца емпірично доведено, що найбільш значущі для студентів є такі типи цінностей, як безпека (5,1) і зрілість (4,98), далі йдуть самовизначення (4.69), досягнення (4,56), соціальність (4,54), стимулювання (4,49), підтримка традицій (4,49), насолода (4,45) і духовність (4.4), а також соціальна влада (3,75), конформізм (3.67) і соціальна культура (3,48). У дужках вказані середні значення балів (максимум - 7), що показують ступінь важливості мотиваційних блоків. Сучасні студенти більше націлені на переживання почуття спільності, безпеки сім'ї та близьких людей, цінують справжню дружбу, фізичне і духовне здоров'я, відповідальність, надійність, довіру (ціннісний тип «безпека») та почуття власної гідності, емоційної та духовної близькості, зріле розуміння світу, красу природи і мистецтва, відкритість (тип «зрілість»). Найменш значущими для них є ціннісні типи «соціальна культура», «конформізм» та «соціальна влада», котрі спрямовані на врахування соціальних потреб і норм, адаптацію особистості до суспільних вимог і передбачають орієнтацію на цінності соціальних спільнот.

Дослідження окремих цінностей та мотиваційних типів студентів різних курсів навчання показало, що траєкторія змін ціннісних пріоритетів від першого до п'ятого курсу вказує на істотне зниження ролі традиційних цінностей (табл. 1).

Таблиця 1 Відмінності у ціннісних пріоритетах студентів першого та п'ятого курсів

Подобные документы

• Психологія особистості

  Варіанти визначення особистості відомими персонологами. Можливість існування особистості без індивіда. Структура особистості, її форми спрямованості, психологічна сутність складових. Періоди психічного розвитку особистості, критерії її зрілості.
  
  презентация [4,7 M], добавлен 02.12.2013
  

• Методи психодіагностики рис особистості

  Психодіагностика рис особистості - комплексний прикладний метод вивчення сутності особистості на основі закономірностей її проявів. Розгляд основних підходів до вивчення даної проблеми. Розробка практичних рекомендацій по розвитку особистісних якостей.
  
  курсовая работа [69,4 K], добавлен 25.04.2011
  

• Особливості розвитку психологічної готовності до професійної діяльності студентів

  Аналіз особливостей специфічних критеріїв професійної спрямованості студентів, шляхів підготовки їх до праці в умовах навчання. Аналіз їх практичного вираження у поведінці студентів та розвитку їх змістовних характеристик у навчально-виховному процесі.
  
  статья [24,5 K], добавлен 06.09.2017
  

• Комунікативна компетентність

  Роль ігор у процесі підвищення комунікативної компетентності студентів. Впровадження в навчальний процес методів активізації навчання. Використання ігрових методів навчання у процесі пізнавальної діяльності студентів. Навчання творчості в системі освіти.
  
  курсовая работа [70,6 K], добавлен 26.08.2013
  

• Особистісно-орієнтовані засади розвитку професійної самосвідомості майбутніх психологів у системі післядипломної педагогічної освіти

  Професійна самосвідомість і проблема формування особистості професіонала. Умови розвитку професійної самосвідомості майбутніх психологів у системі післядипломної педагогічної освіти, особистісно-орієнтовані засади її еволюції та подальшого вдосконалення.
  
  контрольная работа [31,2 K], добавлен 24.04.2017
  

• Формування гуманістичної спрямованості особистості майбутнього практичного психолога

  Аналіз проблеми спрямованості особистості у філософської, психологічної та педагогічної літератури. Формування відповідних компонентів професійної спрямованості майбутніх психологів. Методики діагностування типу спрямованості особистості студентів.
  
  автореферат [61,0 K], добавлен 19.04.2013
  

• Теоретико–методологічні засади вивчення особистості, її формування та розвиток

  Поняття особистості у психології. Проблема рушійних сил розвитку. Дослідження особистості біографічним методом. Роль спадковості й середовища в розвитку особистості. Психодіагностичні методики, спрямовані на дослідження особливостей особистості.
  
  дипломная работа [78,0 K], добавлен 28.10.2014
  

• Вплив соціально-педагогічних умов на процес соціалізації школяра

  Аналіз дослідження процесу соціалізації особистості в навчальному процесі. Взаємодія вчителя та учня як соціалізуюча умова розвитку особистості. Соціально-педагогічні умови соціалізації особистості школяра. Вплив колективу на процес соціалізації школяра.
  
  курсовая работа [50,1 K], добавлен 22.03.2011
  

• Ціннісно-мотиваційна сфера особистості

  Соціально-психологічні особливості студентського віку та емпіричне дослідження ціннісно-мотиваційної сфери. Специфіка навчальної мотивації студента, а також діагностика за методикою "Методика вивчення мотивації професійної діяльності" К. Замфир.
  
  курсовая работа [68,4 K], добавлен 01.11.2012
  

• Психологічні основи застосування комп'ютерів у процесі навчання

  Проблема комп'ютеризації освіти в літературі з психології й педагогіки. Психолого-педагогічні проблеми застосування комп'ютерів у процесі навчання. Роль та місце персональних комп'ютерів у індивідуалізованому навчанні. Позитиви і комп'ютеризації освіти.
  
  курсовая работа [56,3 K], добавлен 14.08.2010
  

• Емоційність як властивість особистості

  Сучасні психологічні підходи до вивчення емоційності, її феномен у працях вітчизняних та зарубіжних психологів. Емоційність у структурі особистості, фактори, що її обумовлюють, емпіричне дослідження. Модальні характеристики емоційності особистості.
  
  курсовая работа [40,5 K], добавлен 15.10.2009
  

• Умови формування психологічної готовності майбутніх рятувальників

  Визначення психолого-педагогічних умов формування психологічної готовності в процесі професійної підготовки рятувальників до діяльності в екстремальних умовах. Впровадження регресивних умов службової діяльності майбутніх фахівців пожежного профілю.
  
  статья [348,2 K], добавлен 05.10.2017
  

• Вивчення гендерної ідентифікації особистості студентів вузів 17-22 років

  Визначення гендерного типу особистості у студентів-спортсменів. Аналіз тенденцій до маскулінізації дівчат-спортсменок. Порівняльна характеристика студентів-спортсменів та учнівської молоді, які не займаються спортом щодо їх особистісних характеристик.
  
  статья [16,2 K], добавлен 24.04.2018
  

• Психологія особистості

  Загальне уявлення про особистість. Психодинамічний напрямок у теорії особистості. Роль дитинства та соціальних чинників в становленні особистості. Психологія юнацького віку і формування самосвідомості. Поняття емоції, здібності, темперамент та характер.
  
  учебное пособие [1,1 M], добавлен 01.04.2013
  

• Особливості психологічної готовності майбутніх працівників у соціальній сфері

  Теоретичне обґрунтування психологічної готовності студентів до професійної діяльності у соціальній сфері. Способи подолання кризи професійного самовизначення. Можливості покращення організації навчально-виховного процесу професійної підготовки студентів.
  
  курсовая работа [89,5 K], добавлен 17.09.2014
  

• Сучасні підходи до розвитку конструктивного перфекціонізму та професійної ідентичності офіцера

  Психологічні шляхи формування конструктивного перфекціонізму та професійної ідентичності особистості. Технології оптимізації перфекціоністських настанов фахівців. Проведення професійно-орієнтованого тренінгу для розвитку професійної ідентичності офіцера.
  
  статья [20,8 K], добавлен 24.04.2018
  

• Соціалізація особистості в процесі художньо-естетичної діяльності

  Розвиток естетичних iнтересiв i потреб студентів. Інтерес як важлива спонукаюча сила до оволодіння знаннями, розширення світогляду студентів, до збагачення змiсту їх психiчного життя. Ставлення особистості до суспiльно-корисної творчої дiяльностi.
  
  статья [8,3 K], добавлен 19.01.2010
  

• Взаємини викладачів зі студентами як чинник становлення особистості майбутнього фахівця

  Розгляд особливостей студентського віку. Ознайомлення із теоретико-методологічними основами дослідження проблеми взаємин викладачів та студентів. Психологічні умови становлення особистості майбутнього фахівця в процесі його взаємин із викладачами.
  
  курсовая работа [31,1 K], добавлен 12.04.2014
  

• Психологічні особливості мотивації до навчання у студентів та курсантів

  Мотиваційна сфера особистості як основа процесу навчальної діяльності. Соціально-психологічна структура установки як чинника формування мотивації до навчання. Результати дослідження психологічних особливостей мотивації до навчання у студентів, курсантів.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 20.03.2012
  

• Система відношень та характер мотивації професійної діяльності дівчат-курсантів та жінок-слідчих

  Основні теоретичні та емпіричні підходи до вивчення системи відношень особистості. Загальна характеристика груп досліджуваних: дівчат-курсантів та жінок-слідчих. Особливості системи відношень та характеру мотивації професійної діяльності працівників ОВС.
  
  дипломная работа [140,6 K], добавлен 28.12.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам