Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.95:343.137.5

ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ УЧАСНИКІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

19.00.06 - юридична психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПЕТЕЧЕЛ ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, МОН України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, Заслужений юрист України Костицький Михайло Васильович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри філософії права та юридичної логіки

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Карпов Никифор Семенович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального процесу

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, Заслужений юрист України Романюк Богдан Васильович, Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю, керівник

Захист відбудеться “23” квітня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розіслано “____”___________ 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д. Удалова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема злочинності неповнолітніх завжди була і залишається однією з найактуальніших. Соціально-економічна криза в Україні, безробіття призвели до падіння життєвого рівня основної частини населення і як наслідок зростання злочинності, в тому числі серед молоді. Викликає занепокоєння те, що характерною особливістю злочинності неповнолітніх нині є тенденція до зростання частки тяжких та особливо тяжких злочинів, в той час, коли простежується значне скорочення рівня народжуваності.

Згідно зі статтею 2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України) одним із завдань кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожен, хто скоїв злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності, і жодний невинний не був покараний. Встановлення істини у справі здійснюється на основі доказів - фактичних даних, які можна отримати із джерел, вичерпний перелік яких зазначений у частині 2 статті 65 КПК України.

Розкриття і розслідування злочинів є одним із найскладніших видів суспільної діяльності, оскільки вона здійснюється у суворій відповідності до норм Конституції України, кримінально-процесуального законодавства та інших нормативних актів. На підставі і у повній відповідності до законодавства розроблені тактичні рекомендації проведення тих чи інших слідчих дій, в яких у більшій чи меншій мірі відображені сучасні досягнення природничих і технічних наук. Все це сприяє ефективнішій діяльності слідчого, достовірності отриманої інформації. Психологічні знання також можуть суттєво допомогти при розслідуванні злочинів. Що ж до неповнолітніх, то, виходячи з вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме статті 433 КПК України, слідчий повинен з'ясувати стан загального розвитку неповнолітнього, характеристику особи неповнолітнього, умови життя та виховання, обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього. Отримати такі фактичні дані можна, на нашу думку, лише використовуючи спеціальні психологічні знання у сфері дитячої, юнацької, вікової психології. Однак практика свідчить про протилежне. Та й теорія поки що не до кінця розробила всі механізми взаємовідносин між слідчим та особами, які володіють спеціальними психологічними знаннями, і неповнолітніми, до яких такі знання у різних формах використовуються (зокрема, не визначено статус консультанта-психолога та порядок його залучення при розслідуванні злочинів за участю неповнолітніх).

Окремі аспекти вивчення психологічних особливостей неповнолітніх, психологічних причин вчинення ними злочинів, особливостей мотиваційної сфери, психологічні особливості проведення слідчих дій за участю вказаних осіб, використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні окремих категорій кримінальних справ щодо неповнолітніх досліджували як вчені-юристи, так і психологи. Зокрема, М.А. Алемаксін, М.М. Бабаєв, П.Д. Біленчук, Л.І. Божович, Б.С. Братусь, Н.Г. Бритвич, В.М. Бурдін, В.Л. Васильєв, А.П. Венедиктов, Л.С. Виготський, Н.І. Гаврилова, Н.І. Гуковська, А.І. Долгова, Г.Г. Доспулов, І.В. Дубровіна, А.В. Дулов, Д.Б. Ельконін, М.І. Єнікеєв, А.А. Закатов, К.Є. Ігошев, Л.Л. Каневський, Н.С. Карпов, М. Кле, І.В. Козубовська, І.С. Кон, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, М.М. Коченов, В.В. Кощинець, В.А. Крутецький, В.Я. Марчак, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, О.Р. Ратінов, А.Б. Романюк, Б.В. Романюк, С.Л. Рубінштейн, В.Я. Рибальська, А.І. Селецький, Л.М. Семенюк, О.Д. Сітковська, В.М. Синьов, І.Н. Сорокотягін, С.І. Яковенко, А.М. Яковлєв та інші.

Аналіз законодавства, літературних джерел, слідчої та судової практики дозволяє автору зробити висновок про актуальність теми дисертаційного дослідження в плані аналізу психологічних особливостей неповнолітніх, можливостей психології при розслідуванні злочинів, що вчинені неповнолітніми або щодо них. Все це визначає необхідність комплексного вивчення проблеми використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до: напрямків, визначених Національною програмою “Діти України”, затвердженою Указом Президента України № 63/96 від 18.01.1996 року; положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 року. Наукове дослідження підготовлене в рамках науково-дослідної тематики кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”, затвердженої Вченою радою університету (протокол № 2 від 04.10.2000 року). Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 роки (наказ МВС України № 755 від 05.07.2004 року)

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз проблем використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування для подальшого розвитку теорії інституту спеціальних психологічних знань, а також розробка практичних рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення законодавства, спрямованих на надання допомоги слідчим і прокурорам в їхній практичній діяльності у розкритті злочинів, що вчиняються неповнолітніми або щодо них, що в результаті повинно сприяти встановленню істини у кримінальній справі.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

· здійснити теоретичний аналіз основних психофізіологічних особливостей неповнолітніх, які впливають на їх поведінку, психологічних механізмів формування такої поведінки та подолання негативних її проявів;

· здійснити аналіз основних психологічних причин девіантної поведінки неповнолітніх;

· дослідити чинне кримінально-процесуальне законодавство України щодо використання спеціальних психологічних знань до неповнолітніх учасників досудового розслідування, а також особливості кримінально-процесуальної діяльності у справах, де неповнолітні беруть участь як обвинувачені (підозрювані), потерпілі, свідки;

· проаналізувати сучасний стан наукової розробки проблеми використання спеціальних психологічних знань в кримінальному процесі взагалі і стосовно неповнолітніх зокрема;

· окреслити теоретичні та правові засади використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх;

· дослідити проблеми, що створюють перешкоди більш широкому використанню слідчим знань в сфері психології при проведенні досудового розслідування;

· проаналізувати специфіку проведення слідчих дій з неповнолітніми учасниками;

· виявити психологічні параметри, які пов'язані з ефективністю їх проведення, типові тактико-психологічні помилки слідчого;

· дослідити на основі теоретичного аналізу наукової літератури та практики проблему використання методів психологічного впливу на неповнолітніх, здійснити систематизацію методів психологічного впливу та навести їхню класифікацію;

· розробити та науково обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства України стосовно залучення фахівців-психологів до участі у слідчих діях, які проводяться за участі неповнолітніх.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають в процесі розслідування злочинів, які вчинені неповнолітніми, відносно них або де неповнолітні виступали свідками.

Предмет дослідження - використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальних та спеціальних наукових методів та прийомів наукового пізнання. Для досягнення окресленої в дисертації мети були використані загальні та спеціальні методи дослідження: метод моделювання і прогнозування використано для визначення шляхів та перспектив розвитку форм використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх та формулювання конкретних пропозицій для удосконалення чинного кримінально-процесуального закону; метод правового аналізу (догматичний) вжито для виявлення змісту норм законодавства України, що регулюють порядок використання спеціальних психологічних знань особами, які розслідують кримінальну справу; для забезпечення обґрунтування теоретичних положень роботи використовувалися дані судової статистики та інша статистична інформація; методи соціології використано для підтвердження висунутих положень даними соціологічного аналізу. Зокрема, метод анкетування використовувався для опитування неповнолітніх учнів 9-11 класів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих юридичних закладів, слідчих органів внутрішніх справ та прокуратури. Крім того, використовувався метод бесіди зі слідчими, студентами вищих юридичних навчальних закладів та неповнолітніми. У процесі теоретичного вивчення проблеми використовувались методи аналізу наукової літератури стосовно використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового слідства та узагальнення отриманої інформації.

При цьому наведені методи використовувалися з урахуванням їх взаємозв'язку та взаємозалежності, що забезпечує повноту та всебічність наукових результатів. поведінка неповнолітній девіантний психологічний

Нормативною базою дисертаційного дослідження є чинні Конституція України, КПК України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України тощо.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають:

1) офіційні статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України, Верховного суду України, Державного комітету статистики України, УМВС України в Івано-Франківській області щодо рівня та динаміки злочинності неповнолітніх за період 2002-2008 роки;

2) офіційний звіт департаменту з питань оборони та правоохоронної діяльності Рахункової палати “Про результати аудиту ефективності виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затверджений постановою Колегії Рахункової палати № 13-1 від 24.05.2006 року;

3) дані, одержані внаслідок вивчення 163 кримінальних справ;

4) узагальнені результати анкетного опитування 274 студентів вищих юридичних навчальних закладів;

5) узагальнені результати анкетного опитування 273 неповнолітніх - учнів 9-11 класів;

6) узагальнені результати анкетного опитування 151 слідчого прокуратури та органів внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаний результатів полягає у тому, що дисертація є одним із першим в Україні комплексним дослідженням, в якому цілісно досліджено проблему використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування. Пропонується власне бачення вирішення питань у сфері кримінально-процесуального законодавства, яке регулює порядок залучення фахівців-психологів до участі у розслідуванні злочинів, що вчиняються неповнолітніми та щодо них. Комплексно сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України. Проведене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати такі положення і висновки, які містять наукову новизну:

вперше:

– системно проаналізовано та комплексно обґрунтовано необхідність залучення саме фахівця-психолога при розслідуванні злочинів, вчинених неповнолітніми або щодо них;

– комплексно внесено пропозиції стосовно доповнення кримінально-процесуального законодавства України положеннями щодо обов'язкового залучення психолога при проведенні слідчих дій за участю неповнолітніх обвинувачених (підозрюваних), потерпілих або свідків;

удосконалено:

– наукові розробки про використання спеціальних психологічних знань при проведенні слідчих дій за участю неповнолітніх;

– положення щодо можливостей фахівців-психологів при розслідуванні насильницьких, корисливих, корисливо-насильницьких та групових злочинів неповнолітніх;

дістало подальшого розвитку:

– положення щодо психологічної характеристики особи неповнолітнього;

– обґрунтування щодо необхідності встановлення психологічного контакту з неповнолітніми учасниками досудового слідства;

– класифікацію методів психологічного впливу на неповнолітніх;

– положення про обмеження використання методів психологічного впливу на неповнолітніх.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки та пропозиції дослідження використовуються:

- у правотворчій роботі - при внесенні змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального закону та враховані у проекті КПК України (акт впровадження результатів дослідження у роботу Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 28/16-11 від 03.06.2008 р.);

- у правозастосовчій діяльності - сприяють ефективнішій діяльності правоохоронних органів при розслідуванні злочинів, вчинених неповнолітніми або щодо них, а також тих, де неповнолітні були свідками (акт впровадження результатів дослідження у роботу прокуратури Івано-Франківської області № 04/2-431вих.-08 від 24.06.2008 року);

- у навчальному процесі - у процесі викладання курсу та спецкурсів з кримінального процесу, криміналістики та юридичної психології, при підготовці підручників і навчальних посібників з дисципліни “Кримінальний процес України”, “Криміналістика”, “Юридична психологія” для студентів вищих юридичних навчальних закладів (акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника від 18.03.2008 року).

Апробація результатів дослідження. Головні ідеї дисертації оприлюднені у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: “Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Одеса, 31 березня - 1 квітня 2006 року), “Актуальні питання реформування правової системи України” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Луцьк, 2-3 червня 2006 року); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Реформування криміналь-ного та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 30 вересня - 1 жовтня 2005 року), “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція, м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року), “Актуальні проблеми юридичної психології” (Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Київ, 29-30 вересня 2006 року), “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 року), “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (Науково-теоретична конференція, м. Київ, 26 січня 2008 року); регіональних науково-практичних конференціях та семінарах: “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності” (Науково-теоретичний семінар, м. Івано-Франківськ, 12-13 травня 2006 року), “Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (Регіональна науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 року).

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення дисертації викладені у 14 наукових працях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять параграфів, висновків, трьох додатків на 17 сторінках, списку використаних джерел (266 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з яких загальний обсяг тексту - 182 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Психологічні особливості неповнолітніх” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Особливості психофізіологічного розвитку неповнолітнього” розглядаються фізіологічні зміни та зміни в психічних процесах дитини в підлітковий та ранній юнацький вік, їх вплив на поведінку неповнолітнього.

Встановлено, що неповнолітній повинен постійно призвичаюватися до фізіологічних змін, що відбуваються в його організмі. У зв'язку з цим емоційний фон стає нестабільним. Це, в свою чергу, призводить до того, що неповнолітні проявляють безпричинну неврівноваженість, роздратованість, не можуть володіти собою. Однак в “чистому” вигляді фізіологічні особливості не мають самостійного значення в розрізі впливу на поведінку. Ті чи інші соціальні умови можуть або сприяти прояву небажаних фізіологічних впливів, або нейтралізовувати їх вплив на поведінку неповнолітнього.

Проведено характеристику психологічних особливостей підліткового та раннього юнацького віку за такими напрямками: соціальна ситуація розвитку, провідний вид діяльності, новоутворення періодів, розвиток самосвідомості, пізнавальних процесів, відносини з різними віковими групами.

Почуття дорослості є основним новоутворенням підліткового віку. Важливе значення для підлітка має неформальне спілкування з дорослими, потреба знайти і зайняти своє місце серед однолітків. Основними новоутвореннями юнацького віку є особистісний розвиток та соціальне самовизначення. Неповнолітній у цьому віці намагається усвідомити своє місце в майбутньому, мету і сенс життя. Навчання йому здається нудним порівняно з уявами про життя. Так, за результатами проведеного нами анкетного опитування 273 учнів 9-11 класів загальноосвітніх шкіл м. Івано-Франківська на питання: “Що заважає Вам навчатись?” - 78 (28,57%) респондентів відповіли: “Школа вчить того, чого в життя не потрібно?”; 14 (5,13%) - “Одноманітність, нецікавість або непотрібність предметів”.

Для неповнолітніх характерною рисою є схильність до безпідставного обману навіть у тих випадках, коли його можна уникнути. Вони не люблять витрачати час на сумніви і роздуми, швидко переходять від рішення до дії. Неповнолітні намагаються різко виявляти свої почуття, інколи неадекватно до справжній почуттів, тобто порівняно невеликий гнів чи образа може призвести до бійки.

Неповнолітні аналізують себе, свої вчинки, поведінку та стосунки з дорослими, але при цьому мало уваги приділяють власним недолікам. Вони терплячі до себе, а деякі в цілому задоволені собою. За результатами проведеного нами анкетування 25,27% учнів 9-11 класів на питання “Що про Вас думають інші люди?” дали позитивні характеристики.

Провідною суперечністю підліткового та раннього юнацького віку є прагнення до дорослості та неможливість адекватно його реалізувати через недостатність необхідного досвіду. Характерним для сучасного неповнолітнього є відсутність “теплих”, гармонічних стосунків у сім'ї. За результатами проведеного нами анкетування учнів 9-11 класів лише 15,38% учнів вказали, що свій вільний час вони проводять, спілкуючись з батьками. Це ж дослідження показало, що 59,17% учнів вказали на нерозуміння з боку дорослих, в першу чергу батьків, як на основну причину конфліктів, а 40,66% опитаних не хотіли би наслідувати поведінку батьків у стосунках з іншими. Можна уявно намалювати таку картину виникнення конфліктів з батьками: спочатку конфлікти виникають з приводу повсякденних звичок (одяг, зачіска, макіяж, час відсутності вдома), потім це проблеми, пов'язані зі шкільним життям (низька успішність незроблені уроки, необхідність підготовки до екзаменів), і конфлікти, пов'язані з системою норм і цінностей.

У відносинах з вчителями ситуація складається наступним чином. Лише 0,73% опитаних нами учнів 9-11 класів вказали, що вони хотіли б бути подібними на своїх вчителів, 2,93% - хотіли б наслідувати поведінку вчителя у відносинах з іншими. Конфлікт з вчителем інколи є мотивом до відмови від навчання (16,85% опитаних нами учнів 9-11 класів вказали, що саме конфлікт з вчителями заважає їм навчатись).

У підрозділі 1.2. “Психологічні причини девіантної поведінки неповнолітнього” розглядаються психологічні причини, що можуть спонукати неповнолітнього на порушення соціальних норм. Аргументовано, що підлітковий та ранній юнацький вік є значним девіантним фактором у житті неповнолітнього.

Девіантна поведінка включає в себе три рівні проявів. Перший рівень стосується відхилень, що порушують стереотипні уявлення суспільства про ті чи інші норми поведінки (дії неповнолітнього можуть викликати здивування, а в декого й обурення, але ніяким чином не зачіпатимуть права оточуючих людей). На другому рівні йдеться про соціальну дезорієнтацію (педагогічно занедбані діти). Третій рівень - криміногенна поведінка.

Найважливішою причиною девіантної поведінки неповнолітнього є проблеми всередині сім'ї. Саме приклад членів сім'ї імплементовуються в подальші відносини. Неповнолітній наслідує ту модель поведінки, яку бачив і учасником котрої був у сім'ї. Постійні конфлікти, що переходять в бійки між батьками, побиття батьком чи матір'ю дитини, грубе приниження гідності неповнолітнього призводить до виникнення в останніх почуття гніву, яке потім проявляється у стосунках з однолітками, а пізніше призводить і до невмотивованої жорстокості.

Важливим фактором, що впливає на неповнолітнього, є досягнення у навчанні та взаємовідносини з однокласниками та вчителями. Низька успішність сприймається як свідчення обмежених інтелектуальних здібностей і призводить до небажання ходити до школи, щоб не бути об'єктом критики та глузування з боку однокласників та вчителів. Систематичні пропуски занять ведуть до того, що неповнолітній не хоче повертатися до “чужого” класу. Стиль спілкування педагогів з учнями залишається переважно авторитарний. Публічне покарання винного учня, висміювання його на очах в однолітків викликає у неповнолітнього почуття ненависті, озлобленості до всіх.

Зазначається, що відхилення у поведінці неповнолітнього необхідно розглядати комплексно оскільки формування протиправної поведінки залежить від всього ходу формування особистості. Обґрунтовано необхідність вивчення причин девіантної поведінки неповнолітніх для вивчення особи при розслідуванні злочинів, що вчиненні за їх участю.

Розділ 2 “Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх на досудовому слідстві” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Форми використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників” проаналізовано погляди різних науковців щодо визначення поняття спеціальних психологічних знань, форм їх використання у кримінальному судочинстві.

На сьогодні спеціальні психологічні знання можуть використовуватися щодо неповнолітніх у формі: а) консультування; б) залучення спеціаліста-психолога; в) проведення судово-психологічної експертизи неповнолітніх. Крім того, слідчий при розслідування злочинів вчинених неповнолітнім або щодо них може самостійно використовувати психологічні знання.

Враховуючи аналіз практики та результати проведеного анкетування, автор приходить до висновку, що професійні психологи майже не залучаються до розслідування злочинів за участю неповнолітніх. Проведене анкетування 151 слідчого прокуратури та органів внутрішніх справ показало, що лише 7,95% опитаних залучали консультанта-психолога, 13,91% - спеціаліста психолога, а 11,92% призначали судово-психологічну експертизу неповнолітніх.

Дисертант здійснив аналіз поглядів науковців щодо інституту участі педагога при проведенні слідчих дій за участю неповнолітніх та обґрунтував необхідність реформування його, законодавчо визначивши, що саме психолог повинен залучатися до слідчих дій, які проводяться з неповнолітніми. 60,93% опитаних слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ також вважають за необхідне надавати перевагу психологу перед педагогом при розслідуванні злочинів за участю неповнолітніх.

У підрозділі 2.2. “Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх підозрюваних та обвинувачених” здійснено аналіз напрямків використання психологічних знань. Визначається, що воно здійснюється для: а) вивчення особи неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного); б) налагодження психологічного контакту з неповнолітнім; в) здійснення психологічного впливу на неповнолітнього; г) оцінки достовірності та правдивості показань неповнолітнього; д) визначення тактики проведення окремих слідчих дій та здійснюється аналіз кожного із вищевказаних напрямків.

Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення обов'язкової участі психолога при проведенні допиту неповнолітнього підозрюваного, а також внесення змін до існуючих норм кримінально-процесуального кодексу в частині залучення фахівця-психолога при пред'явленні обвинувачення та допиті обвинуваченого неповнолітнього та забезпечення психолога необхідними правами для виконання своїх функцій.

Зазначається, що очна ставка з участю неповнолітнього за психологічним змістом є складнішою та напруженішою слідчою дією, ніж допит. Тому, логічно було б забезпечити на законодавчому рівні можливість участі психолога при проведенні очної ставки, де учасником виступає неповнолітній.

У підрозділі 2.3. “Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх потерпілих” досліджується питання залучення фахівців-психологів при розслідуванні злочинів, вчинених щодо неповнолітніх. Обґрунтовується необхідність вивчення психологічних особливостей потерпілого, діагностування його показань.

Наголошується, що неповнолітньому потерпілому, на відміну від обвинуваченого, законодавчо не забезпечено можливості залучення педагога, а тим більше психолога, при проведенні слідчих дій. Тому, пропонується внести доповнення до КПК України, забезпечивши неповнолітнього потерпілого можливістю залучити психолога при проведенні, зокрема, його допиту.

У підрозділі 2.4. “Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх свідків” з'ясовуються питання психологічного вивчення показань неповнолітніх свідків та визначення їх достовірності та правдивості.

Проаналізовано причини завідомо неправдивих показань неповнолітніх свідків, показань, що є неправдивими в результаті помилки. Так, причинами завідомо неправдивих показань можуть бути особиста заінтересованість неповнолітнього свідка, вплив з боку інших осіб, характер взаємовідносин з потерпілим чи обвинуваченим, пережитий психічний стрес у зв'язку з допитом, залежний стан від обвинуваченого чи потерпілого, кругова порука тощо. Причинами показань, що є неправдивими в результаті помилки є особливості сприйняття та пам'яті, обмежений словниковий запас або неправильне позначення термінів, вплив зовнішніх факторів (засобів масової інформації, інших свідків, чутки) тощо. Визначено можливості фахівця-психолога при виявленні таких причин та запропоновано більш ширше залучати спеціаліста-психолога до проведення допиту неповнолітнього свідка.

Розділ 3 “Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх при розслідуванні окремих категорій злочинів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні насильницьких злочинів” здійснено аналіз можливостей психології при розслідуванні насильницьких злочинів, що вчинені неповнолітніми або щодо них, зокрема умисних вбивств та зґвалтувань.

Дисертант робить висновок, що використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні насильницьких злочинів полягає у з'ясуванні, перш за все, психологічних мотивів поведінки неповнолітнього злочинця, якими переважно є неадекватна реакція на поведінку потерпілого; невміння неповнолітнього злочинця контролювати свою поведінку, емоції; небажання вирішити конфлікт іншим способом тощо. Використання психологічних знань допомагає в даному випадку виявити причини агресивності, надмірної жорстокості, що проявляють неповнолітні при вчиненні насильницьких злочинів.

Крім того, запропоновано залучати фахівців-психологів, починаючи з огляду місця події і закінчуючи відтворенням обставин та обстановки події та оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи, для з'ясування усіх обставин психологічного змісту.

У підрозділі 3.2. “Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні корисливих та корисливо-насильницьких злочинів” досліджується питання залучення у різних формах психологів для більш повного та всебічного розслідування корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, що вчинені неповнолітніми або щодо них.

Зазначається, що вміле використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні корисливих та корисливо-насильницьких злочинів в сукупності з доказами у справі дозволить слідчому отримати вичерпну та достовірну інформацію про вчинений неповнолітнім злочин, встановити співучасників, форму вини, мотиви та мету злочину, тип злочинця, індивідуальні психологічні особливості корисливого злочинця, правильно планувати та проводити всі необхідні слідчі дії. Слідчий не в змозі самостійно оцінити індивідуальні психологічні особливості неповнолітніх злочинців, оскільки не володіє професійними знаннями в галузі психології.

У підрозділі 3.3. “Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів вчинених групою неповнолітніх” розглядаються та з'ясовуються такі поняття, як “група”, “мала соціальна група”, “злочинна група”.

Проаналізовано етапи входження неповнолітнього у групу (виникнення потреби у самоствердженні, пошук групи для реалізації потреби, засвоєння способів самоствердження, які пропонуються групою, конформістський тиск, що вчиняє група для утримання кожного свого учасника).

Визначено етапи формування групи. На перших етапах група складається з добровільно об'єднаних учасників, які добре знайомі між собою. У подальшому кожен учасник залучає інших членів до групи. Якщо таку групу довгий час не викрили, спостерігається тенденція до створення все більш складних і організаційних об'єднань.

З'ясовано типи злочинних груп неповнолітніх, а саме “ситуативні” групи неповнолітніх, “перехідні” від “ситуативних” до груп високого рівня розвитку, стійкі підлітково-молодіжні злочинні групи.

Зазначено, що спеціальні психологічні знання повинні використовуватися для вивчення внутрішньогрупових зв'язків у злочинній групі неповнолітніх, особливо для виявлення лідера групи. Крім того, необхідно залучати фахівців-психологів при проведенні слідчих дій, особливо допиту та очної ставки, з кожним учасником групи. Психологічні знання повинні використовуватися і для визначення соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи неповнолітніх.

ВИСНОВКИ

У дисертації всебічно та комплексно розглянуто актуальну психологічно-правову наукову проблему, пов'язану із обґрунтуванням необхідності використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування. Одержані результати та пропозиції мають теоретичне та практичне значення. Основними результатами дослідження є наступні висновки:

1. Для отримання об'єктивної характеристики сучасного неповнолітнього обов'язково необхідно з'ясувати: в яких зовнішніх умовах він перебуває; які стосунки склалися із оточуючим середовищем, зокрема, з батьками, вчителями, однолітками та іншими; в якому напрямку відбувається розвиток особистості, пізнавальних процесів, самосвідомості; поведінку неповнолітнього тощо. Без урахування всіх психологічних особливостей неповнолітніх неможливо якісно і правильно обрати тактичні прийоми при проведенні окремих слідчих дій в процесі їх планування, розробки слідчих версій, збору і дослідження доказової бази. Вивчення вікових особливостей неповнолітніх не є самоціллю для слідчого, прокурора, але має на меті допомогти у розумінні ступеня впливу вікових особливостей на поведінку неповнолітнього і тим самим встановлення ступеня його суспільної небезпеки.

2. Основними причинами девіантної поведінки неповнолітніх є дисфункційність сімейних відносин (несприятливі сімейні стосунки, відчуженість батьків у ставленні до дитини, конфлікти між батьками, фізичні покарання дітей тощо), помилки у шкільному вихованні (публічні покарання учнів, відсутність мотивації до навчання тощо), проблеми у спілкуванні з однокласниками, негативний вплив засобів масової інформації. Сучасному підлітку притаманні такі риси: низький рівень самостійності, негативізм, відсутність рішучості, невміння контролювати власну поведінку, володіти собою, утримуватися від дій, які усвідомлюються як непотрібні або шкідливі, низький рівень дисциплінованості.

3. Вивчення чинного кримінально-процесуального законодавства та аналіз слідчої та судової практики виявило необхідність залучення фахівців-психологів, оскільки, сьогодні залучення педагога є формальним і зводиться лише до констатації законності слідчої дії. Однак тільки психологи можуть професійно вивчити особу неповнолітнього, його поведінку до, під час та після вчинення злочину, встановити психологічний контакт із неповнолітнім обвинуваченим (підозрюваним), потерпілим чи свідком, визначити ефективні та допустимі методи психологічного впливу, а також допомогти при виборі тактики проведення слідчих дій за участю неповнолітніх.

4. Встановлено, що слідчі під час розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, поверхнево вивчають особу злочинця, з'ясовують лише ті мотиви, які мають значення для кваліфікації (користь, помста тощо). Однак у більшості випадків штовхають на вчинення злочину не лише ці, але й дещо інші мотиви. Тому, для повного вивчення обставин справи необхідно провести ґрунтовне психологічне вивчення особистості неповнолітнього. Без знання психології неповнолітніх дізнавачу, слідчому, прокурору важко в повному обсязі отримати достовірну інформацію при розслідуванні злочинів за участю підлітків. Неправильними є намагання вивчити поведінку та діяльність неповнолітнього слідчим самостійно, без залучення фахівців-психологів, для яких ця діяльність є основним предметом дослідження. Саме психологи повинні визначити ті індивідуально-психологічні особливості особи, які вплинули на поведінку неповнолітнього, ті з них, які можуть позитивно або негативно вплинути на результати проведення слідчої дії.

5. Одним із напрямків використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх є допомога у налагодженні психологічного контакту з неповнолітнім учасником слідчої дії. Надана характеристика психологічних прийомів, які сприятимуть встановленню психологічного контакту (бесіда на сторонню тему, вимовляння імені неповнолітнього, демонстрація поінформованості слідчого та інші), а також визначено, яка поведінка слідчого допомагатиме у встановленні такого контакту (виважена, чітка, виразна мова слідчого, спокійна обстановка проведення слідчої дії тощо). Запропоновано залучати фахівців-психологів для вивчення особистісних якостей дитини, таких як комунікабельність, відвертість чи замкнутість, імпульсивність тощо, діагностики жестів та міміки неповнолітнього, що сприятиме налагодженню психологічного контакту.

6. До методів психологічного впливу, що сьогодні застосовуються в слідчій діяльності, належать: переконання, зараження, навіювання, наслідування та маніпуляція, із яких допустимими під час розслідування злочинів, що вчинені неповнолітніми або щодо них, є переконання та зараження. Навіювання може застосовуватися лише, щоб спонукати неповнолітнього говорити правду. Наслідування передбачає копіювання неповнолітнім поведінки слідчого, і тому не буде ефективним методом психологічного впливу. Маніпуляція є неправомірною і незаконною, а отже, і недопустимим способом психологічного впливу взагалі, і щодо неповнолітнього зокрема. Саме залучення фахівців-психологів повинно, з одного боку, допомогти слідчому обрати ефективні прийоми і методи психологічного тиску, а з іншого, не допустити будь-який неправомірний психологічний вплив, зокрема, маніпуляцію, психологічне насильство тощо.

7. Психологічні знання, в першу чергу, необхідно використовувати, щоб сам процес розслідування не поглибив дію наслідків вчинення злочину щодо неповнолітнього. Крім того, фахівці-психологи можуть нівелювати дію усіх факторів, що можуть впливати на об'єктивність і правдивість показань неповнолітніх потерпілих. Ефективним буде використання спеціальних психологічних знань для діагностики правдивості показань неповнолітніх свідків, викриття неправди, а також виявлення та усунення помилок в їх показаннях.

8. Найнебезпечнішим проявом злочинності неповнолітніх є групова злочинність. Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні таких злочинів повинно бути спрямоване на встановлення причин формування злочинних груп неповнолітніх, їх структуру та внутрішньогрупові зв'язки. Запропоновано залучати психологів для визначення впливу учасників групи один на одного, їх ролей у групі. Лише психолог може фахово визначити спосіб та етапи формування групи, її тип та спрогнозувати подальшу поведінку у разі продовження злочинної діяльності.

9. У ході проведеного дослідження ми дійшли висновку про необхідність внесення змін до КПК України, а саме:

· частину 2 статті 107 доповнити реченням такого змісту: “Допит неповнолітнього підозрюваного, віком до шістнадцяти років, а за розсудом особи, що проводить допит - віком до вісімнадцяти років проводиться в присутності психолога, а при необхідності - ще й педагога або батьків чи інших законних представників неповнолітнього”;

· частину 1 статті 168 викласти в наступній редакції: “Допит неповнолітнього свідка віком до шістнадцяти років, а за розсудом слідчого - віком до вісімнадцяти років проводиться за правилами статті 167 цього Кодексу в присутності психолога, а при необхідності - педагога, батьків чи інших законних представників”;

· в частині 2 статті 168 слова “педагогом або лікарем” замінити словами “психологом або педагогом”;

· частину 2 статті 171 доповнити реченням такого змісту: “Допит неповнолітнього потерпілого проводиться з додержанням вимог, зазначених частині 1 і 2 статті 168 цього Кодексу”;

· частину 2 статті 173 доповнити реченням наступного змісту: “Очна ставка за участю неповнолітнього віком до шістнадцяти років, а за розсудом слідчого чи прокурора - віком до вісімнадцяти років, проводиться в присутності психолога, а при необхідності - ще й педагога”;

· частину 2 статті 438 викласти в такій редакції: “Пред'явлення обвинувачення та допит неповнолітнього, віком до шістнадцяти років, а за розсудом слідчого або прокурора - віком до вісімнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, за клопотанням захисника, проводиться в присутності психолога, а при необхідності - ще й педагога або батьків чи інших законних представників неповнолітнього”;

· частину 3 статті 438 викласти в наступній редакції: “Слідчий роз'яснює психологу, педагогу, батькам чи іншим законним представникам неповнолітнього, які присутні при пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати обвинуваченому запитання та викладати свої зауваження”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петечел О. Ю. Деякі питання участі психолога у допиті неповнолітнього / О. Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Зб. наук. статей. 2005. Випуск XV. С. 246-250.

2. Петечел О. Ю. Необхідність встановлення психологічного контакту з неповнолітнім допитуваним як одна з умов отримання правдивих показів / О. Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Зб. наук. статей. 2006. Випуск XVІ. С. 262-266.

3. Петечел О. Ю. Деякі питання використання спеціальних психологічних знань при оцінці показань неповнолітнього свідка / О. Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Зб. наук. статей. 2007. Випуск XVІІІ. С. 258-264.

4. Петечел О. Ю. Форми використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового слідства / О. Ю. Петечел // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. Випуск 36. С. 478-485.

5. Петечел О. Ю. Деякі питання використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх потерпілих на досудовому слідстві / О. Ю. Петечел // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. Випуск 39. С. 550-553.

6. Петечел О. Ю. Деякі психологічні причини девіантної поведінки неповнолітніх / О. Ю. Петечел // Реформування кримінально та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., Івано-Франківськ, 30 верес. 1 жовт. 2005 р. / редкол: В. Д. Басай, П. В. Мельник, М. В. Костицький [та ін.]. Івано-Франківськ, 2005. С. 112-115.

7. Петечел О. Ю. Сімейні конфлікти як одна з причин девіантної поведінки неповнолітніх / О. Ю. Петечел // Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 31 берез. 1 квіт. 2006 р.: у 2-х ч. / За заг. ред. О. Ф. Долженкова, В. О. Меркулової. Ч.ІІ. Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2006. С. 106-112.

8. Петечел О. Ю. Види та значення психологічного впливу при проведенні допиту неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, потерпілих і свідків та його межі / О. Ю. Петечел // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: матеріали всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, Івано-Франківськ, 28 квіт. 2006 р. / редкол: В. Д. Басай, П. В. Мельник, М. В. Костицький [та ін.]. Івано-Франківськ, 2006. С. 385-388.

9. Петечел О. Ю. Перспективи використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування / О. Ю. Петечел // Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності: матеріали наук.-теор. семінару, Івано-Франківськ, 12-13 трав. 2006 р. / редкол: В. Д. Басай, П. В. Мельник, М. В. Костицький [та ін.]. Івано-Франківськ, 2006. С. 52-53.

10. Петечел О. Ю. Деякі психологічні особливості формування злочинних груп неповнолітніх / О. Ю. Петечел // Актуальні питання реформування правової системи України: зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Луцьк, 2-3 черв. 2006р.): у 2 т. / Уклад. Т. Д. Климчик, І. М. Якушев. Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. Т. 2. С. 210-213.

11. Петечел О. Ю. Консультант-психолог на досудовому слідстві у справах за участю неповнолітніх / О. Ю. Петечел // Актуальні проблеми юридичної психології: тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 29-30 верес. 2006 р. / ред. кол.: Є. М. Моісеєв, В. М. Дзюба, О. М. Джуджа [та ін.] - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. С. 279-281.

12. Петечел О. Ю. Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, вчинених неповнолітніми / О. Ю. Петечел // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: матеріали всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, Івано-Франківськ, 20 квіт. 2007 р. / редкол: В. Д. Басай, Л. Стадніченко, П. В. Мельник [та ін.]. Івано-Франківськ, 2007. С. 282-387.

13. Петечел О. Ю. Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні умисних вбивств, вчинених неповнолітніми / О. Ю. Петечел // Верховенство права у правозастосовчій діяльності: матеріали регіональної наук.-практ. конф., присвяченої 15-ій річниці Юридичного інституту, Івано-Франківськ, 12-13 жовт. 2007 р. / редкол: В. Д. Басай, Л. Стадніченко, П. В. Мельник [та ін.]. Івано-Франківськ, 2007. С. 368-372.

14. Петечел О. Ю. Необхідність законодавчого регулювання участі психолога в розслідуванні злочинів, у яких підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі є неповнолітніми / О. Ю. Петечел // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, М. В. Костицький [та ін.] ; передмова О. М. Джужі. К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. С. 136-138.

АНОТАЦІЯ

Петечел О. Ю. Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному вивченню теоретичних та практичних проблем використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів щодо неповнолітніх учасників; розглядаються питання психологічних особливостей неповнолітніх, причини їх девіантної поведінки.

У роботі досліджуються питання психологічної характеристики особи неповнолітнього, встановлення психологічного контакту з неповнолітніми учасниками досудового слідства, види психологічного впливу та обмеження використання методів такого впливу на неповнолітніх, використання спеціальних психологічних знань при проведенні слідчих дій за участю неповнолітніх.

Внесені науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства.

Ключові слова: неповнолітній, девіантна поведінка, спеціальні психологічні знання, психологічний контакт, психологічний вплив, консультант-психолог, спеціаліст-психолог, судово-психологічна експертиза неповнолітніх.

АННОТАЦИЯ

Петечел А. Ю. Использование специальных психологических знаний относительно несовершеннолетних участников досудебного расследования. - Рукопись.

...