Особливості функціонування емоційної сфери працівників патрульно-постової служби міліції в умовах професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 159.942.5: 351.81.08

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Особливості функціонування емоційної сфери працівників патрульно-постової служби міліції в умовах професійної діяльності

19.00.06 - юридична психологія

Литвинова Галина Олексіївна

Харків-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, м. Харків.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Попова Галина Вікторівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри прикладної психології

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент Барко Вадим Іванович, Академія управління МВС, проректор

кандидат психологічних наук, доцент Кузнєцов Марат Амірович, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, доцент кафедри прикладної психології,

Захист відбудеться 28.03.2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27

Автореферат розіслано 25.02.2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.В. Макаренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах сучасного розвитку суспільства перед органами внутрішніх справ стоять відповідальні завдання, які вимагають принципово нових підходів до їх вирішення, суттєвого внеску кожного працівника у справу охорони законних інтересів громадян, зміцнення конституційного устрою держави.

На передній план висуваються завдання посилити професійний потенціал персоналу ОВС, забезпечити психологічну готовність до стресових ситуацій, а також уміння вчасно відреагувати на ситуацію і тим самим захистити правопорядок. Експерти Ради Європи, які здійснювали моніторинг діяльності органів внутрішніх справ України у 2006 році, надали численні рекомендації щодо реформування патрульної служби України у напрямі перебудови системи відбору та підготовки кадрів, розробки нових освітніх програм для цієї служби. Саме працівники патрульно-постової служби міліції (ППСМ), а далі патрульної служби міліції (ПСМ), згідно наказу МВС України від 28.02.2006 № 214, найбільш інтенсивно спілкуються з громадянами і потрапляють у складні службові ситуації, які пов'язані з протидією злочинцям. Дії особового складу під час виконання службових обов'язків в екстремальних умовах показують, що багато працівників психологічно не готові виконувати поставлені завдання, губляться і допускають серйозні помилки, що нерідко призводить не лише до поранень, але й до загибелі, суїциду.

Ефективність професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ достатньо глибоко вивчалася у науковій літературі. Серед дослідників, коло наукових інтересів яких складали окреслені питання, можна назвати М.І. Магуріна, Д.М. Завалішина, О.Є. Судакова, П.П. Баранова, В.С. Медведєва, І.В. Бандурку, О.В. Тимченко, С.І. Яковенко, Г.В. Попову, П.В. Макаренко, Г.О. Юхновець, Л.М. Балабанову, Л.І. Мороз та інших, які займалися вивченням психологічних особливостей адаптації людини до соціально обмежених умов професійної діяльності, професійної деформації працівників органів внутрішніх справ, підвищення майстерності професійної діяльності, методів емоційної саморегуляції.

Діяльність працівника ПСМ пов'язана зі стресами та негативними емоціями, характеризується високим ступенем ризику, потребує великої фізичної витривалості, підвищеної відповідальності за прийняття рішення і водночас супроводжується браком позитивної зворотної інформації про свою діяльність, невизначеністю посадового росту, несприятливим соціально-психологічним кліматом у професійному колективі. Отже, працівникові ПСМ слід звертати увагу на розвиток таких емоційно-вольових якостей, як рішучість, наполегливість, емоційна стійкість, стриманість, холоднокровність, упевненість у своїх силах тощо.

Сьогодні спостерігається певний розрив між теоретичними розробками та практичними рекомендаціями психологів у цій сфері. Таким чином, актуальність дослідження визначається, з одного боку, потребами практики у вдосконаленні методів професійної перепідготовки кадрів, а з іншого - необхідністю визначити теоретико-методологічні засади активізації процесу вдосконалення таких важливих напрямів роботи, як психологічне супроводження професійної діяльності працівників патрульної служби міліції.

Незважаючи на значну кількість досліджень у сфері фізіології та психології емоційних станів, проблемам емоційного життя працівників міліції, вивченню зовнішніх факторів, які прямо або опосередковано впливають на емоції й почуття цієї соціальної групи українського суспільства, уваги приділяється явно не достатньо. Тому дослідження соціально-психологічного аспекту емоційних станів працівників ПСМ, пошук засобів і методів регуляції їхнього емоційного самопочуття, зміцнення психічного здоров'я є однією з актуальних проблем юридичної психології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 - 2005рр.” (наказ МВС України від 30.06.2002 № 635), “Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755), та пов'язано з реалізацією “Програми МВС України щодо розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 роки” (рішення Колегії МВС України від 28.12.1999 №8 км/1). Дисертаційне дослідження проводилося у межах наукової програми кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ. Тему дисертаційного дослідження затверджено відділом моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ ДНДІ МВС України (лист від 22.06.2007 №41/783).

Мета дисертаційного дослідження - визначити особливості функціонування емоційної сфери особистості працівників патрульної служби міліції з різним стажем службової діяльності та розробити методи оптимізації їхніх емоційних станів.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

· провести теоретичний аналіз літературних джерел за основними напрямами вивчення емоційної сфери особистості та її функціонування у працівників патрульної служби міліції;

· вивчити сприйняття працівниками ПСМ типових емоціогенних ситуацій у службовій діяльності;

· дослідити фрустраційну толерантність працівників патрульної служби міліції з різним стажем роботи;

· дослідити особливості емоційного сприйняття працівниками патрульної служби міліції з різним стажем службової діяльності важливих соціальних понять;

· вивчити ступінь емоційного та психічного “вигоряння” у працівників патрульної служби міліції з різним стажем служби;

· розробити та емпірично перевірити ефективність авторської програми тренінгу, спрямованого на розвиток навичок саморегуляції психічних станів у працівників патрульної служби міліції.

Об'єкт дослідження - емоційна сфера.

Предмет дослідження - функціонування емоційної сфери особистості працівників патрульної служби міліції з різним стажем.

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань використано загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження.

Основними теоретичними методами були: аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і експериментальних даних.

На етапі емпіричного дослідження застосовано комплекс психодіагностичних методик:

· психологічні тести: проективна методика “колірний тест відносин М. Еткінда”; методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга, діагностика емоційного “вигоряння” особистості В.В. Бойка, діагностика психічного “вигоряння” А.А. Рукавішникова;

· письмове опитування - у вигляді авторських анкет: “Типові складні ситуації в діяльності працівників патрульної служби міліції”, “Анкета учасника тренінгу “Ресурс”;

· фокус-група з виявлення суб'єктивного сприйняття впливу тренінгу “Ресурс” на його учасників;

· контент-аналіз відповідей на відкриті запитання анкети;

· для перевірки достовірності відмінностей отриманих результатів використовувався метод математичної статистики, зокрема ц критерій Фішера.

Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили:

­ діяльнісний підхід (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, O.Г. Асмолов) та теорія діяльнісного опосередкування розвитку особистості С.Д. Максименка;

­ дослідження в галузі юридичної психології з проблеми ефективності професійної діяльності та чинників її вдосконалення (Г.О. Юхновець, О.В. Тимченко, О.М. Столяренко, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, О.В. Землянська, С.Н. Делікатний);

­ роботи в галузі вивчення емоційних станів та їх регуляції (Є.П. Ільїн, В.К.Вілюнас, К. Ізард, Л.М. Балабанова, Є.М. Потапчук, О.Л. Злотніков, Я.Я. Бєлік, В.І. Мозговий, Л.Г. Дика, О.А. Конопкін);

­ роботи з питань психологічного тренінгу (С.І. Яковенко, І.В. Вачков, Г.В. Попова, Л.І. Мороз, В.О. Лефтеров, Ф. Бурнард, О.Р. Арнольд, В.Е. Пахальян, Т.В. Зайцева).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше:

- визначено типові емоціогенні службові ситуації у діяльності працівників патрульної служби міліції з різним стажем роботи;

- розкрито особливості функціонування емоційної сфери у працівників патрульної служби міліції з різним стажем;

- розроблено й експериментально перевірено авторську тренінгову програму, націлену на підвищення рівня емоційної саморегуляції та стресостійкості працівників ПСМ.

Розширено уявлення про психографічні вимоги до працівників патрульної служби міліції.

Удосконалено шляхи оптимізації процесу психологічного супроводження діяльності працівників патрульної служби міліції.

Набули подальшого розвитку методи та форми психопрофілактичної роботи в ОВС.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати розширюють наукові уявлення про роль та механізми функціонування емоційної сфери працівників ПСМ з різним стажем роботи в умовах службової діяльності.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що науково обґрунтовані знання про закономірності протікання емоційних процесів працівника патрульної служби міліції дозволяють психологічно грамотно підходити до формування навичок емоційної саморегуляції, боротьби з професійним стресом у діяльності ПСМ. Розроблено та впроваджено тренінгову програму, яка дозволяє підвищити психологічну компетентність працівників патрульної служби міліції у сфері емоційної саморегуляції. Упровадження в практику отриманих у дослідженні результатів дає можливість підняти на більш високий рівень готовність працівників ПСМ до подолання складних службових ситуацій, уміння регулювати свої емоційні стани.

Висновки і результати дослідження, а також тренінгова програма можуть використовуватись відомчими навчальними закладами і кадровими підрозділами МВС для підготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ.

Особистий внесок здобувача. У дисертації особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури, підібрано комплекс методик для вивчення поставленої проблеми та проведено емпіричні дослідження.

У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належить: у статті “Міжнародний досвід використання тренінгових технологій”, написаній у співавторстві з Г.В. Поповою, особистий внесок здобувача становить 80 %, у статті “Гра “Лабіринт”, написаній у співавторстві з Н.І. Ковальчишиною, особистий внесок здобувача становить 50%, у навчально-методичному посібнику “Тренінгові методи підготовки керівників органів внутрішніх справ: теорія і практика”, написаному у співавторстві з В.М. Бесчастним та В.О. Лефтеровим, особистий внесок здобувача становить 50%.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення та отримані в ході дослідження результати пройшли апробацію на п'яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (Донецьк, 2005, 2007); “Психологічні аспекти національної безпеки” (Львів, 2007); “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 2005); Проблеми екстремальної та кризової психології (Харків, 2007).

Результати дослідження впроваджено в діяльність науково- дослідного центру психотренінгових технологій Донецького юридичного інституту, а саме: у процес проведення тренінгів із працівниками патрульної служби міліції та з керівним складом цих підрозділів. Матеріали дослідження впроваджено також у навчальний процес курсів підвищення кваліфікації, які проводяться на базі Донецького юридичного інституту для працівників ПСМ Донецької та Луганської областей (акти впровадження від 13.12.2007 та від 01.08.2007).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження відображено у 13 публікаціях (чотири у співавторстві), із них 4 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків. Робота складає 160 сторінок основного тексту, 21 таблицю, 7 рисунків, 8 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 228 праць, з яких 30 видані іноземною мовою.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюються її об'єкт та предмет, основні завдання дослідження, теоретична та практична значущість роботи, її наукова новизна. Подаються відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Емпіричні та теоретичні підходи в дослідженні функціонування емоційної сфери особистості в умовах професійної діяльності” розкрито основні положення теорії емоцій та емоційної сфери особистості, в основі якої лежать об'єктивна психологія В.М. Бехтерева, теорія диференціальних емоцій К. Ізарда, інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова, теорія емоцій П.К. Анохіна, диференціально-психологічна концепція структури емоційної сфери людини Є.П. Ільїна, психоаналітичний підхід до вивчення емоцій Ж. Лапланша, Ж.Б. Понталіса та Ч.К. Тойча, системний підхід Б.Ф. Ломова, а також соціально зумовлений погляд на природу емоцій М. Аргайла.

До найбільш розроблених проблем теорії емоцій належать питання функції емоцій та їх вплив на діяльність людини. Традиційно розглядаються оціночна, мотиваційна, регулююча, переключаюча, підкріплювальна, компенсаторна, комунікативна, дезорганізуюча функції.

Особливе значення має розгляд питання про взаємодію емоцій і діяльності.

(К. Ізард, Є.П. Ільїн, Л.Г. Дика, О.А. Конопкін). Результат діяльності викликає ті або інші емоції, і емоційні стани впливають на діяльність. Емоції не лише спричиняють діяльність, але й самі обумовлюються нею. Від діяльності залежить характер емоцій, їхні основні властивості й будова емоційних процесів.

Тенденція ігнорувати свої емоційні стани веде до втрати самого розуміння та можливості саморегуляції особистих емоцій. Як наслідок виникають проблеми у сфері фізичного та психічного здоров'я. Запобіганню таким ризикам сприяє саморегуляція емоційних станів.

Проведений теоретичний аналіз дає підстави розглядати поняття “саморегуляція” як метод свідомого самовпливу на психіку й самозміни різних психічних станів, посилення активності й регулювання суб'єктом своїх дій у несприятливих ситуаціях. Метод саморегуляції оснований на єдності та взаємодії свідомості і підсвідомості. Саморегуляція здійснюється у сукупності енергетичних, динамічних і змістовно-значеннєвих аспектів. Вона проявляється на особистісному (посилення ролі внутрішніх факторів, вибудовування ієрархічної структури самоврядування; усвідомлюване й мотиваційне саморегулювання; розвиток рефлексії; включення в процес цінностей і змістів) та індивідуальному (вирішення проблем самоідентифікації; реалізація стилю самовпливу; самореалізація потенціалу) рівнях.

Функції свідомої саморегуляції є дуже широкими. За допомогою методів психічної саморегуляції кожна людина може поступово оволодіти прийомами регулювання своєї психічної активності і за рахунок цього підвищити рівень особистої працьовитості, позитивно впливати на емоційно-вольову сферу, протистояти формуванню професійної психологічної деформації, значно розширити можливості своєї психіки, навчитись користуватись особистими потенційними резервами у своїй службовій діяльності.

У розділі проаналізовано психографічний опис вимог до працівників патрульної служби міліції, визначено типові складні емоціогенні ситуації службової діяльності. Розглянуто несприятливі умови діяльності, які впливають на емоційний стан працівників ОВС (агресивність комунікативного середовища на різних рівнях взаємодії: від конкретних людей, груп до суспільства в цілому, як у відносинах з правопорушниками, так і з лояльними громадянами і навіть у колективі колег; великі фізичні і психічні навантаження; висока відповідальність за прийняті рішення, нерідко загроза життю і здоров'ю; низька соціальна захищеність працівника правоохоронної сфери і його сім'ї), обґрунтовано необхідність профілактичних заходів, направлених на оптимізацію станів працівників, зняття негативної напруженості.

У другому розділі “Особливості проявів емоційної сфери працівників ПСМ в умовах службової діяльності” описано структуру та методи дослідження, критерії формування вибірки. Було досліджено і проаналізовано: особливості сприйняття службових емоціогенних ситуацій, особливості фрустраційної толерантності, емоційне сприйняття важливих соціальних понять, прояви емоційного та в цілому психічного “вигоряння” у працівників патрульної служби міліції з різним стажем службової діяльності.

У дослідженні брали участь 120 працівників батальйонів патрульної служби міліції ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України в Луганській області. Вибірка основних груп досліджуваних формувалась із дотриманням квотного принципу. За критерієм стажу роботи учасники дослідження були відібрані у чотири пропорційні групи: 1-а група ? 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності до 1 року, 2-а група ? 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності від 1 до 3 років, 3-я група - 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності від 3 до 5 років, 4-а група - 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності від 5 до 10 років.

За результатами анкетного опитування виділено типові складні ситуації, які є найбільш стресовими та емоціогенними для всіх груп досліджуваних працівників патрульної служби міліції. Узагальнені типові складні службові ситуації у діяльності працівників патрульної служби з різним стажем роботи представлено у таблиці 1.

У результаті аналізу було отримано достовірні розбіжності між першою і другою групами опитуваних (р? 0,001).

Таблиця 1. Типові емоціогенні службові чинники у діяльності працівників патрульної служби з різним стажем роботи (представлено у %)

Типові емоціогенні службові чинники	Працівники ПСМ	ц	р
	До 5 років (n= 60)	Більше 5 років (n=60)
Ненормований робочий день, велике фізичне навантаження	73,33	63,33	0,83	-
Ризик для життя та здоров'я (загибель, поранення під час несення служби)	16,67	10	0,77	-
Низька заробітна плата	83,33	40	3,6	0,001
Застосування зброї	80	30	4,08	0,001
Надання допомоги безпорадним людям	20	13,33	0,69	-
Затримання озброєних злочинців	56,67	13,33	3,7	0,001
Великі психологічні навантаження (сутички з громадянами під час виконання службових обов'язків та ін.)	46,67	26,67	1,62	0,05
Стосунки з керівництвом	20	13,33	0,69	-
Стосунки в колективі	6,67	40	3,27	0,001

Нами встановлено, що більшість молодих працівників незадоволена ненормованим робочим часом, великими фізичними навантаженнями, низькою оплатою праці, на відміну від працівників зі стажем. Саме для них це може виявитися додатковим стресовим фактором під час виконання службових обов'язків. Для більшості молодих працівників застосування зброї, затримання озброєних злочинців - значний стресовий фактор, тоді як тільки третина досвідчених працівників вважає такі ситуації стресовими. Це дозволяє зробити висновок, що працівники зі стажем більше п'яти років адаптувалися до умов служби. Щодо стосунків із колегами, то у працівників зі стажем виникає напруженість у спілкуванні. Можна припустити, що це пов'язано з професійною деформацією, недовірою до системи в цілому.

З набуттям стажу та досвіду роботи відбувається адаптація до умов служби, підвищується поріг чутливості до стресогенних факторів, велика кількість ситуацій, які для молодих є стресом, для досвідчених працівників - звичні ситуації професійного життя. Таким чином, профілактична робота повинна бути спрямована на процес прискорення адаптації молодих працівників до умов служби, на формування навичок саморегуляції емоційних станів під час виконання службових обов'язків.

Анкетуванням було виявлено емоційні прояви працівників патрульно-постової служби з різним стажем роботи відносно службових ситуацій і визначено, що для працівників патрульної служби зі стажем службової діяльності до 5 років характерні такі емоційні відчуття, як тривожність, страх, розчарування роботою, а для працівників патрульної служби зі стажем більше 5 років характерними є гнів, роздратованість, надмірна відповідальність, озлобленість.

Аналіз відповідей на питання “Що Ви робите для того, щоб зняти емоційну напруженість, стрес?” дозволив виділити ряд способів подолання працівниками патрульної служби з різним стажем роботи наслідків складних службових ситуацій (табл. 2).

Таблиця 2. Способи подолання наслідків складних службових ситуацій працівниками патрульної служби міліції із різним стажем роботи (у %)

Способи подолання важких ситуацій	Працівники ПСМ	ц	р
	До 5 років	Більше 5 років
Фізичні навантаження	50	43,33	0,52	-
Сон, пасивний відпочинок	6,67	46,67	3,78	0,001
Спілкування з друзями	10	6,67	0,46	-
Спілкування з колегами по роботі	70	16,67	4,42	0,001
Відключення, свідомий вихід із ситуації	30	43,33	0,25	-
Знімали стрес алкоголем	50	56,67	0,51	-
Звернення за допомогою до психолога	3,33	6,67	0,61	-
Гумор, жарти	43,33	46,67	0,42	-
Пасивна розрядка (плач, депресія, відчуження, потяг до самотності)	3,33	6,67	0,61	-

Порівняння результатів анкетування виявило достовірні відмінності. Рівень значимості розбіжностей становить р? 0,001. Зокрема, такий спосіб подолання типових складних службових ситуацій, як пасивний відпочинок і сон, є більш притаманним працівникам патрульної служби зі стажем роботи більше 5 років. Спілкування з колегами набагато частіше обирають молоді працівники, на відміну від працівників, які мають стаж роботи більше 5 років.

Аналіз відповідей на інші відкриті питання анкети дозволив зробити висновок, що всі групи досліджуваних усвідомлюють вплив великої кількості стресових станів на здоров'я. Більшість указує на дефіцит знань і навичок зниження емоційної напруженості. Психопрофілактичні заходи, які проводяться на робочому місці, не є регулярними і достатніми для них. Тому актуальним і необхідним є навчання персоналу служби навичок і методів емоційної саморегуляції.

Для дослідження типових реакцій працівників ПСМ у фрустраційних ситуаціях використовувалася експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга.

Таблиця 3. Напрями фрустраційних реакцій працівників ПСМ із різним стажем (у % )

Досліджувані групи	Екстрапунітивні реакції Е	Інтропунітивні реакції І	Імпунітивні реакції М
Група № 1	45,7	25	27,5
Група № 2	19,6	28,8	51,6
Група № 3	32,5	19,58	47,92
Група № 4	19,2	32,5	48,3

Розглядаючи напрями фрустраційних реакцій працівників ПСМ із різним стажем роботи, можна відмітити, що для працівників зі стажем до одного року найбільш характерними є екстрапунітивні реакції (47,5 %), тобто реакції, направлені на живе чи неживе оточення, частим є засудження зовнішньої причини фрустрації. Для трьох інших груп характерними є імпунітивні реакції, тобто такі, коли фрустраційна ситуація сприймається досліджуваним як малозначуща, як ситуація з відсутністю чиєїсь вини або ж як така, що вирішиться сама собою (група № 2 ? 51,6 % , група № 3 ? 47,92 % і група № 4 ? 48,3 %). У другій та четвертій групах є значним відсоток інтропунітивних реакцій: відповідно 28,8 % та 32,5 %. Це реакції, направлені суб'єктом на самого себе, коли досліджуваний сприймає ситуацію як сприятливу, бере на себе вину або ж бере на себе відповідальність за її вирішення. Таких реакцій у групі №1 ? 25 %, у групі №3 ? 19,58 %. Великим є відсоток екстрапунітивних реакцій і для працівників третьої групи ? 32,5%, у другій та четвертій групах показник приблизно однаковий: відповідно 19,6 % та 19,2 %.

Реакції людей на ситуації фрустрації відрізняються також з урахуванням їхніх типів (табл. 4).

Таблиця 4. Типи фрустраційних реакцій працівників ПСМ із різним стажем службової діяльності (у %)

Досліджувані групи	Реакції “з фіксацією на перепоні” О ? Д	Реакції “з фіксацією на самозахисті” Е ? Д	Реакції“з фіксацією на задоволенні потреби” N ? Р
Група № 1	29,17	49,17	27,66
Група № 2	30	30	40
Група № 3	24,58	43,33	32,1
Група № 4	39	31,4	29,6

Результати тестування дозволяють стверджувати, що молоді працівники більше сподіваються на сторонню допомогу (реакції типу Е-Д, зокрема е), вважають, що з часом проблема вирішиться сама собою (реакції m). Також характерними для них є засудження себе, відчуття своєї вини або ж заперечення власної відповідальності з посиланням на різні пом'якшувальні обставини (відповідно реакції І та М).

Зі збільшенням стажу професійної діяльності працівники патрульної служби міліції все більше самі беруться за вирішення важких ситуацій (характерні реакції типу N-P, зокрема і), часто або всі труднощі ситуації ними не помічаються, або ж зводяться до повного заперечення ситуації як такої (реакції М?).

Для аналізу функціонування емоційної сфери особистості правоохоронця було вивчено емоційне ставлення міліціонерів ПСМ до важливих соціальних понять. Розглядалися такі соціальні поняття, як: “Я”, “Робота”, “Громадяни”, “Сім'я”, “Керівництво”. Усі ці поняття мають різну значимість для працівників ПСМ із різним стажем службової діяльності (рис. 1).

емоційний патрульний міліція вигоряння



Рис. 1 Середній ранг колірних асоціацій при сприйнятті важливих соціальних понять працівниками ПСМ із різним стажем роботи

Група № 1 - працівники ПСМ зі стажем роботи до 1 року

Група № 2 - працівники ПСМ зі стажем роботи від 1 до 3 років.

Група № 3 - працівники ПСМ зі стажем роботи від 3 до 5 років.

Група № 4 - працівники ПСМ зі стажем роботи від 5 до 10 років.

Поняття “Я” є дуже значимим для представників усіх досліджуваних груп. Найбільш значимим поняття “Я” є для міліціонерів зі стажем професійної діяльності від одного до трьох років (середній ранг поняття становить 1,5), зі стажем професійної діяльності від 3 до 5 років (ранг поняття становить 2). У групах № 4 та № 1 ранг є дещо нижчим відповідно 2,5 та 2,6.

Соціальне поняття “Сім'я” є найбільш значимим для працівників зі стажем професійної діяльності від 5 до 10 років (2,6). У групі № 3 ранг поняття “Сім'я” дорівнює 3,1, поняття є значимим, але поза своїм рангом дещо поступається поняттю “Я”. Найбільш низький ранг має поняття “Сім'я” для групи № 2, де середній вік працівників складає 26 років, для цієї групи найбільш значимим є поняття “Я”, а поняття “Сім'я” поступається за своїм рангом поняттю “Робота”.

Аналізуючи середній ранг поняття “Робота” для досліджуваних груп, можна зазначити, що найбільш значимим воно є для працівників першої групи (3) і другої групи (3,1). Це зумовлюється тим, що міліціонери тільки прийшли на службу, діяльність в ПСМ є для них першою сходинкою в професійній кар'єрі працівника ОВС, важливою і значимою. Більш негативно до поняття “Робота” ставляться співробітники групи № 3 (4,1) і №4 (3,7). Це можна пов'язати із явищем професійної деформації, яке вже починає формуватися у працівників цієї групи.

Поняття “Громадяни” є найбільш значимим для працівників групи № 1, ранг цього поняття складає 2,8. Це можна пояснити тим, що для міліціонерів зазначеної групи поняття “Громадяни” пов'язане із поняттям “Робота”, адже діяльність працівників ПСМ насамперед залежить від тісної взаємодії з населенням, тому воно, як і “Робота”, займає високий ранг. Для представників трьох інших груп поняття “Громадяни” має більш низькі ранги: група № 2 - 4,7, група № 4 - 5, група № 3 - 5,1. Це зумовлюється тим, що службова діяльність працівників патрульної служби міліції проходить у вигляді безпосереднього, частого, психічно насиченого спілкування з людьми і спричиняє таке небажане явище, як професійна деформація.

Соціальне поняття “Керівництво“ знаходиться в зоні неактуальних потреб і є не значимим для всіх груп; Середні ранги цього поняття є низькими порівняно з іншими. Для працівників ПСМ першої групи це поняття має більш високий ранг у порівнянні з іншими групами і складає 4,7, для другої групи - 6,3, третьої - 5,2 та четвертої - 5,9. Очевидно, це пов'язано з формальними стосунками між керівництвом та підлеглими.

Отримані результати сприйняття соціально важливих понять за тестом КТВ свідчать про те, що до понять “Я” та “Сім'я” в усіх групах обираються основні кольори. Більшість працівників усіх груп до понять “Я” та “Сім'я” має гармонічний тип колірних асоціацій. Це свідчить про ресурсне сприйняття цих понять та позитивне ставлення до них. До поняття “Робота” в основному обираються позитивні кольори, але у працівників з більшим стажем зростає тенденція порівнювати його з додатковими кольорами, що свідчить про суперечливе ставлення до цього поняття. До понять “Громадяни”, “Керівництво” частіше обираються додаткові кольори, що може свідчити про деяку неусвідомлену тривогу, незадоволеність та погану взаємодію.

Прояви у досліджуваних рівня емоційного “вигоряння” за В.В. Бойком представлено у таблиці 5.

Таблиця 5. Вираженість синдромів емоційного “вигоряння” у працівників ПСМ з різним стажем роботи (в умовних одиницях)

Синдроми емоційного “вигоряння”	Працівники ПСМ	t	p
	До 5 років (n = 60)	Після 5 років (n = 60)
Напруження	46,89 33,23	20,56 19,12	2,06	0,05
Резистенція	53,10 15,50	44,00 15,21	1,26	-
Виснаження	46,89 19,08	33,33 17,55	1,52	-

Встановлено, що у працівників ПСМ зі стажем роботи до 5 років усі симптоми емоційного “вигоряння” виражені приблизно у половини досліджуваних. Найбільш притаманним є синдром резистенції, який проявляється в неадекватному вибірковому емоційному реагуванні, емоційно-моральному дезорієнтуванні, розширеній сфері економії емоцій, редукції професійних обов'язків та є вираженим більш ніж у половини досліджуваних цієї групи. Друге та третє місце займають синдроми напруження та виснаження відповідно.

Це свідчить про те, що для зазначеної групи працівників патрульної служби є більш характерними особиста емоційна відстороненість, емоційний дефіцит, незадоволеність собою, тривога та депресія. За показниками вираженості синдромів емоційного “вигоряння” вони перебувають у стадіях, які формуються (від 37 до 60 балів).

Для працівників ПСМ зі стажем роботи більше п'яти років є характерним синдром резистенції, який виражається в неадекватному вибірковому емоційному реагуванні, емоційно-моральному дезорієнтуванні, розширеній сфері економії емоцій, редукції професійних обов'язків. Друге місце займає синдром виснаження, а третє - напруження. Синдром резистенції виражений у стадіїї формування.

Рівень значимості встановлених розбіжностей у проявах такого синдрому “вигоряння”, як напруження, у досліджуваних групах дорівнює р 0,05 за t-критеріем Фішера-Стьюдента.

Для виявлення психічного “вигоряння” працівників ПСМ використовувався тест А.А. Рукавішникова. У результаті було отримано такі дані (табл. 6).

Таблиця 6. Вираженість психічного “вигоряння” у працівників ПСМ з різним стажем роботи (у %)

Показники	Ступінь	До 1 року	Від 1 до 3 років	Від 3 до 5 років	Від 5 і більше
Психоемоційна виснаженість	Високий Середній Низький	- - 100	- - 100	- 9 91	- 17 83
Особистісного відсторонення	Високий Середній Низький	- - 100	- - 100	- 9 91	- 26* 74
Професійної мотивації	Високий Середній Низький	- 80* 20*	- 77 23	- 43* 57	- 54,5* 45,5%*

* - розбіжності значимі при р 0,05 за ц-критеріем Фішера.

За шкалою психоемоційного виснаження високий ступінь у всіх працівників відсутній. Середній спостерігається у працівників зі стажем роботи 3 - 5 років, у працівників зі стажем більше 5 років середній ступінь психоемоційного виснаження мають 17% опитуваних. Низький ступінь у працівників зі стажем до 1 року та від 1 до 3 років складає 100 %, від 3 до 5 років - 91 % і від 5 та більше - 83 %.

За шкалою особистісного відсторонення високий ступінь не спостерігається в усіх працівників ПСМ. Середні результати показали працівники зі стажем роботи від 3 до 5 років (9 %) та від 5 і більше років (26 %). Низький ступінь спостерігається в усіх групах працівників з різним стажем: до 1 року (100 %), від 1 до 3 років (100 %), від 3 до 5 років (91 %), від 5 і більше (74 %). За шкалою професійної мотивації високий ступінь “вигоряння” не є характерним для всіх працівників ПСМ. У працівників першої групи переважає середній ступінь (80 %), низький ступінь виявила набагато менша кількість опитуваних (20 %). У працівників зі стажем від 1 до 3 років також переважає середній ступінь (77 %), на відміну від низького (23 %). Низький ступінь найчастіше спостерігається у працівників зі стажем роботи від 3 до 5 років (57 %), показники середнього ступеня є дещо меншими (43%). У працівників останньої групи відмінність між середніми показниками (54,5%) та низькими (45,5%) не є значною.

Статистичні розбіжності, які досягають рівня значимості, спостерігаються лише між групами працівників зі стажем роботи від 3 до 5 років та працівниками зі стажем від 5 і більше (р? 0,05). У працівників останньої групи ступінь професійної мотивації набагато вищий, ніж у працівників першої групи.

Таким чином, ознаки психічного “вигоряння” виникають у працівників ПСМ, що мають стаж від 3 років професійної діяльності. У групах досліджених зі стажем від 3 до 5 та більше 5 років є працівники, що мають середню вираженість психоемоційної виснаженості, особистісної відстороненості. У цих групах знижується професійна мотивація. Тобто працівники потребують систематичної і адресної психологічної допомоги засобами оптимізації навичок подолання стресових станів.

Аналіз вивчення проявів емоційного “вигоряння” у працівників ПСМ з різним стажем роботи дозволив зробити ряд висновків:

На свідомому рівні переважна більшість працівників патрульної служби міліції зі стажем роботи більше 5 років не визнає наявності емоційного спустошення. Близько половини працівників зі стажем роботи до 5 років визнає наявність такого відчуття, пов'язаного зі службовою діяльністю.

За даними тестування рівня емоційного “вигоряння” було виявлено, що приблизно половині опитуваних молодих працівників притаманні всі синдроми (напруження, резистенції, виснаження). Це свідчить про те, що для зазначеної групи працівників патрульної служби є більш характерними особиста емоційна відстороненість, емоційний дефіцит, незадоволеність собою, тривога та депресія.

У половини працівників із більшим стажем виражений такий синдром, як резистенція, у третини опитуваних працівників цієї групи - синдром виснаження. Отже, цим працівникам притаманні неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральне дезорієнтування, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків.

У третьому розділі “Рекомендації з психопрофілактичної та психокорекційної роботи щодо оптимізації навичок емоційної саморегуляції у працівників патрульної служби міліції” аналізуються напрями і методи психопрофілактичної роботи в ОВС, яка охоплює комплекс соціально-економічних, правових, організаційних, службових, психологічних, педагогічних та медичних заходів, спрямованих на збереження, зміцнення і відновлення психологічного здоров'я працівників ОВС, запобігання виникненню соціально-психологічної та особистісної дезадаптації. У межах психологічних засад профілактики в ОВС існує необхідність оптимізувати навчання працівників способів управління професійним стресом. Найбільш дієвим способом навчання відповідних прийомів регуляції емоційних станів у межах психопрофілактики є психологічний тренінг навичок саморегуляції.

Розроблена нами тренінгова програма “Ресурс” складається з трьох блоків і націлена на опрацювання специфічних, типових для служби ПСМ рольових ситуацій, на сприяння формуванню навичок емоційної саморегуляції саме цієї категорії працівників. Завданнями тренінгу є також актуалізація у працівників навичок пізнання власних психологічних особливостей, конструктивного врегулювання конфліктів, виходу зі стресових ситуацій, подолання бар'єрів під час професійного та особистісного спілкування.

Основним методичним принципом тренінгу “Ресурс” є вплив на інтелектуальну, мотиваційну і поведінкову сфери особи працівника ПСМ через його емоційну сферу за допомогою створення умов для отримання практичного досвіду вирішення професійних і психологічних проблем.

Учасниками тренінгу були працівники батальйонів ПСМ із Донецької та Луганської областей у кількості 230 осіб. Дослідження тривало протягом 2006 - 2007 років. Тренінгові групи формувались у кількості від 10 до 15 осіб, тривалість тренінгу - 24 години.

Структурний алгоритм тренінгу спирається на традиційні методичні та організаційні засади: розігрівальні вправи, рольові ігри, відеозйомку з подальшим аналізом, методи самодіагностики, групові дискусії, заняття в робочих групах, отримання зворотного зв'язку тощо.

На завершальному етапі тренінгу вся група бере участь в обговоренні деяких особистих проблем учасників тренінгу, пошуку реальних шляхів і способів виходу зі стресу, використовуючи при цьому отримані в ході тренінгу уміння і навички (мозковий штурм, систематичне подолання проблеми і конфліктів та ін.).

Перший блок “Автопортрет” містить такі теми:

1. Уявлення, стереотипи, які виникають у процесі професійного спілкування працівників ПСМ із різними категоріями громадян.

2. Діагностика емоційних станів.

3. Чинники, які ускладнюють професійну комунікацію і викликають стрес.

У другому блоці тренінгової програми “Рукостискання” розглядаються конфлікт, його складові, стратегії поведінки у конфлікті, а також способи та шляхи подолання конфліктів, опанування інших складних професійних ситуацій.

Третій блок тренінгової програми “Рівновага” містить такі теми:

1. Психологічні та фізіологічні ознаки стресу. Типові професійні та особисті стресори.

2. Конструктивні засоби подолання стресів.

3. Прийоми емоційної саморегуляції.

Продуктивність авторської програми тренінгу саморегуляції психічних станів у працівників ПСМ забезпечується дотриманням таких умов оптимізації досліджуваного процесу:

- спеціальних (професійна спрямованість змісту тренінгової програми, орієнтованої на розв'язання проблемних ситуацій і ускладнень у службовій діяльності; орієнтованість учасників тренінгу на усвідомлення і втілення в реальній діяльності набутих умінь саморегуляції психічних станів);

- психологічних (наявність суб'єкт-суб'єктних стосунків між учасниками тренінгу; урахування соціально-психологічних механізмів групової динаміки; формування умов для самовизначення індивідуального стилю саморегуляції; доброзичливе і ціннісне ставлення до учасника тренінгової програми);

- педагогічних (розмаїтість засобів і прийомів, необхідних для вирішення актуальних завдань тренінгової програми; використання модульного способу організації тренінгових занять; ступеневе опанування етапів тренінгу саморегуляції психічних станів; чергування індивідуальних і групових способів організації взаємодії учасників тренінгової програми).

Аналіз результатів упровадження тренінгової програми, дані експертної оцінки свідчать, що з плином часу поведінка працівників, які пройшли тренінг, змінюється у бік більш виваженої і контрольованої, підвищується особистісна ефективність, спостерігається кар'єрний ріст.

За допомогою більш детального аналізу анкетних даних, отриманих безпосередньо після тренінгу, було виявлено високий рівень сприйняття відповідності тренінгу “Ресурс” професійним вимогам психологічної підготовки працівників ОВС. Результати аналізу даних анкетного опитування через 6 місяців свідчать про такі зміни у комунікативній, потрібнісно-мотиваційній та емоційній сферах більшості учасників тренінгу: розвиток комунікативної здатності - у 58,2 %, збільшення рівня стресостійкості - у 47,6 %, поліпшення навичок ефективного вирішення конфліктів - у 46,9 %, вдосконалення навичок емоційної саморегуляції 54,8 %. Більше половини учасників тренінгу відмічає його позитивний вплив на професійну діяльність і особисте життя. Дані експертної оцінки, зробленої безпосередніми керівниками учасників тренінгу через 10 місяців після тренінгу, свідчать, що майже половина працівників покращили свої показники у роботі, 32,5% - зайнялися підвищенням кваліфікації, 21,8 % - висунуті до резерву кадрів на підвищення, 63 % - стали більш дисциплінованими, більше половини працівників поліпшили свою комунікативну здатність і навички подолання стресових станів.

Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні ефективності методів профілактики негативних психологічних станів, шляхів необхідної корекції особистої сфери і поведінки працівників патрульної служби міліції з різним стажем службової діяльності.

Висновки

1. Теоретичний аналіз проблем функціонування емоційної сфери особистості дозволив визначити, що емоція у науковій літературі розуміється як узагальнена оцінка ситуації. Традиційно розглядаються оціночна, мотиваційна, регулююча, переключаюча, підкріплювальна, компенсаторна, комунікативна, дезорганізуюча функції емоцій. У цілому емоції є енергетичним ресурсом особистості і можуть сприяти досягненню результатів діяльності чи його ускладнювати. Процес саморегуляції емоційних станів ґрунтується на механізмах рефлексії, концентрації уваги, регуляції подиху й м'язового тонусу, самонавіювання і самопрограмування. Особливо важливими є ці навички для працівників ОВС, зокрема патрульної служби міліції, чия діяльність часто супроводжується такими типовими несприятливими емоційними станами, як тривога, стрес, фрустрація, постстресові явища та ін. Психографічний аналіз діяльності міліціонера ПСМ дозволив виявити і чітко визначити небезпечні умови виконання службових обов'язків, ступінь ризику і намітити напрями для запобігання негативним наслідкам впливу цих умов на психологічне здоров'я особи.

2. Аналіз результатів проведеного дослідження дозволяє зробити ряд висновків.

Молоді працівники ПСМ і працівники зі стажем по-різному визначають емоціогенні службові ситуації і обирають різні шляхи подолання важких емоційних станів. Для молодих працівників найбільш складними службовими ситуаціями є застосування зброї, затримання озброєних злочинців, сутички з громадянами. Для більшості працівників зі стажем роботи більше 5 років ці ситуації стають звичними, і вони не виділяють їх як складні. Як молоді, так і досвідчені працівники негативно оцінюють ненормований робочий день, великі фізичні та психологічні навантаження, низьку заробітну плату. Тобто значну роль у спричиненні негативних емоційних станів у службовій діяльності працівників ПСМ відіграє невідповідність матеріального винагородження затраченим фізичним та психологічним зусиллям.

У досліджуваних різних груп виникає також різний спектр емоційних реакцій на труднощі у професійній діяльності. Молоді працівники в складних ситуаціях переважно відчувають страх, тревогу і розчарування, а співробітники зі стажем роботи більше п'яти років - надмірну відповідальність, гнів, втому і спустошеність.

Група опитуваних зі стажем роботи до п'яти років віддає перевагу таким засобам виходу зі стресу, як фізичні навантаження, спілкування з колегами. Більш досвідчені колеги долають стрес професійних ситуацій шляхом пасивного відпочинку та вживання алкогольних напоїв.

Усі групи досліджуваних усвідомлюють вплив великої кількості стресових станів на їх здоров'я. Більшість указує на недостатність навичок саморегуляції щодо зниження емоційної напруженості. Психопрофілактичні заходи, які проводяться на робочому місці, не є регулярними і достатніми для них. Це свідчить про необхідність цілеспрямованої та адресної психологічної допомоги для профілактики негативних станів, що виникають унаслідок службової діяльності. Тому актуальним і необхідним є навчання персоналу служби навичок і прийомів емоційної саморегуляції.

3. За даними визначення реакцій на фрустраційні ситуації встановлено таке:

Молоді працівники більше сподіваються на те, що хтось усе вирішить, чекають допомоги зі сторони (реакції типу Е-Д, зокрема е т. Розенцвейга), вважають, що з часом проблема вирішиться сама собою (реакції m). Також характерними для них є засудження себе, відчуття своєї вини або ж заперечення власної відповідальності з посиланням на різні пом'якшувальні обставини (відповідно реакції І та М).

Зі збільшенням стажу працівники патрульної служби міліції все частіше самі беруться за вирішення складних ситуацій (характерні реакції типу N-P), часто або всі труднощі ситуації ними не помічаються, або ж зводяться до повного заперечення ситуації як такої (реакції М?).

4. За даними дослідження емоційного сприйняття соціально важливих понять за тестом КТВ встановлено, що до понять “Я” та “Сім'я” в усіх групах обираються основні кольори. Більшість працівників усіх груп до понять “Я” та “Сім'я” має гармонічний тип колірних асоціацій. Це свідчить про ресурсне сприйняття цих понять та позитивне ставлення до них. До поняття “Робота” в основному обираються позитивні кольори, але у працівників з більшим стажем посилюється тенденція порівнювати його з додатковими кольорами, що свідчить про суперечливе ставлення до цього поняття. До понять же “Громадяни”, “Керівництво” частіше вибираються додаткові кольори, що може свідчити про деяку неусвідомлену тривогу під час сприйняття цих понять, незадоволеність та погану взаємодію з керівництвом та населенням.

5. На свідомому рівні переважна більшість працівників патрульної служби міліції зі стажем роботи більше 5 років не визнає наявності емоційного спустошення. Приблизно половина працівників зі стажем роботи до 5 років визнає наявність такого відчуття, пов'язаного зі службовою діяльністю.

За даними тестування рівня емоційного “вигоряння” було виявлено, що приблизно половині молодих працівників притаманні всі синдроми (напруження, резистенції, виснаження). Це свідчить про те, що для зазначеної групи працівників патрульної служби більш характерними є особистісна емоційна відстороненість, емоційний дефіцит, незадоволеність собою, тривога та депресія.

У половини працівників із більшим стажем виражений такий синдром, як резистенція. У третини опитуваних працівників зазначеної групи - синдром виснаження. Отже, цим працівникам притаманні неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральне дезорієнтування, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків.

Встановлено, що ознаки психічного “вигоряння” виникають у працівників ПСМ, що мають стаж від 3 років. В групах досліджених зі стажем від 3 до 5 та більше 5 років є працівники, що мають середню вираженість психоемоційної виснаженості, особистісного відсторонення. В цих групах знижується професійна мотивація.

6. В умовах агресивного середовища службового спілкування емоційна сфера працівників ПСМ функціонує в режимі захисту і зі збільшенням стажу професійної діяльності набуває ознак жорсткості, агресивності, відчуженості, байдужості. Як позитивну характеристику емоційної сфери можна назвати наявність у працівників зі стажем уміння більш реалістично аналізувати фрустраційні ситуації, прагнення вирішувати їх відповідально. Водночас зі збільшенням стажу роботи працівники починають суб'єктивно не оптимально сприймати важливі соціальні поняття, пов'язані з роботою. Виникає негативне емоційне сприйняття на несвідомому рівні таких понять, як “Робота”, “Громадяни”, “Керівництво”. На свідомому рівні працівники не визнають наявності негативних характеристик власної емоційної сфери, але на несвідомому рівні накопичуються ознаки емоційного та психічного “вигоряння”.

Одержані результати свідчать про необхідність упровадження системи психопрофілактичних заходів і цілеспрямованого психологічного навчання методів саморегуляції емоційних станів.

7. Для профілактики негативних емоційних станів, що виникають у працівників патрульної служби міліції під час службової діяльності, було розроблено тренінгову програму “Ресурс”. Програма складається з трьох блоків і націлена на опрацювання специфічних, типових для служби ПСМ рольових ситуацій, на сприяння формуванню навичок емоційної саморегуляції саме цієї категорії працівників. Завданнями тренінгу є також актуалізація у працівників навичок самопізнання своїх психологічних особливостей, конструктивного врегулювання конфліктів, виходу зі стресових ситуацій, подолання бар'єрів під час професійного та особистісного спілкування.

Дані експертної оцінки свідчать, що з плином часу поведінка працівників змінюється у бік більш виваженої і контрольованої, підвищується особистісна ефективність, спостерігається зростання кар'єри за службовими сходинками.

Згідно з даними самозвітів, після участі у тренінгу працівники ПСМ відчувають позитивний емоційний заряд, прагнення індивідуального і професійного самовдосконалення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1 .Литвинова Г.О. Ефективність тренінгової підготовки працівників пaтрульно-постової служби міліції до професійної взаємодії // Право і безпека. - 2006. - №5'4. - C 181-184

2. Литвинова Г.О. Програма соціально-психологічного тренінгу підготовки працівників ППСМ до службової діяльності // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2007. - Вип. 21. - С. 211-215

...