Психологічна структура особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія муніципального управління

Кафедра психології та суспільних

Доповідь

по предмету: Психологія

на тему: Психологічна структура особистості

Виконала:

Івасенко Оксана Сергіївна

Київ 2016

Метою моєї доповіді дослідити поняття особистості та її психологічну структуру. Особистість є об'єктом вивчення різних наук - філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, культурних, наукових, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття. Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини. У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості. Епоху активного наукового вивчення проблеми особистості можна умовно розділити на два етапи. Перший охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст. і приблизно збігається з періодом становлення класичної психології. У цей час були сформульовані фундаментальні положення про особистість, закладені головні напрями психологічних дослідження особистості. Другий етап досліджень проблем особистості розпочався у другій половині ХХ ст. Поняття особистості тісно пов'язане з поняттям людини, індивіда та індивідуальності.

У широкому плані особистість людини є інтегральною цілісністю біогенних, соціогенних і психогенних елементів. Біологічна основа особистості охоплює нервову систему, систему залоз, процеси обміну речовин (голод, спрага, статевий імпульс) статеві відмінності, анатомічні особливості, процеси дозрівання і розвитку організму. Соціальний "вимір" особистості обумовлюється впливом культури і структури спільнот, в яких людина була вихована і в яких він бере участь. Найважливішими соціогенних доданками особи є соціальні ролі, виконувані нею в різних спільнотах (сім'ї, школі, групі ровесників), а також суб'єктивне "Я", тобто створене під впливом дії інших уявлення про власну особу, і відбите "Я", тобто комплекс уявлень про себе, створених з уявлень інших людей про нас самих. Таким чином, поняття «особистість» характеризує особливості розвитку людини як соціальної істоти. Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Не слід вважати, що немовля -- це «чиста дошка» (tabula rasa), на якій під впливом соціуму «пишуться» ознаки людяності. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують поняття індивіда як протилежне поняттю особини тварини. Тільки індивідні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають підвалини створення особистості. Індивід -- це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

Особистість -- це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда з суспільним та природнім середовищем. У філософсько-психологічному аспекті особистість -- це об'єкт і суб'єкт історичного процесу і власного життя. В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об'єктивної дійсності й самого себе. Будуючи наділеною від народження певними біологічними якостями, людина стає особистістю по мірі засвоєння соціального досвіду у своїх його проявах (способів і засобів виробництва, духовної культури тощо).

Структура - сукупність стійких зв'язків між безліччю компонент об'єкта, що забезпечують його цілісність і самототожність. Уявлення про структуру передбачає розгляд об'єкта як системи.

Проблема структури особистості в психології ще більш заплутана, ніж саме поняття "особистість". У рамках даної роботи неможливо охопити всі теорії про психологічній структурі особистості. Всі вони засновані на тих чи інших різняться між собою поглядах вітчизняних і зарубіжних психологів. Виділити серед них щось спільне і узагальнити усі теорії я не вважаю можливим. В даний час, з урахуванням сучасних даних психології особистості, нейропсихології, нейрофізіології та психогенетики вкрай актуальним є побудова цілісної біопсихологічної, природно-культурної моделі особистості. У такій моделі повинні об'єднуватися як функціональні, так і структурно-матеріальні характеристики психіки та особистості. Психологічними елементами структури особистості є її психологічні властивості і особливості. Їх дуже багато. Деякі з них можна відобразити в підструктурі. На землі немає двох однакових особистостей, кожна особистість має свою структуру. Однак є багато спільного, що дозволяє виділити структуру особистості взагалі, яка складається з чотирьох сторін:

1. Блок психічних явищ (мотиваційний) - спрямованість (стійка система мотивів):

Потягу - одна з форм спрямованості особистості, що виражається в недостатньо повно усвідомленому прагненні до досягнення чого-небудь, нерідко в основі потягу лежать біологічні потреби.

Бажання - переживання, одна з форм прояву спрямованості особистості, що характеризується прагненням особистості до досягнення якоїсь мети, але часом - недостатньою усвідомленістю причин такого прагнення.

Інтереси - одна з форм спрямованості особистості, яка полягає в її спрямованої пізнавальної активності, пофарбованої позитивними емоціями та увагою до об'єкта. Інтерес особистості зазвичай є соціально обумовленим.

Ідеали - образ, який є втіленням досконалості, зразок, вища мета прагнень людини.

Світогляд - система поглядів на світ у цілому, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе; основна форма спрямованості особистості.

Переконання - форма спрямованості особистості, що виражається в глибоко осмисленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями, органічно зливається з почуттями і волею людини і що отримала для нього особистісний сенс. Система переконань людини відображає його світогляд.

Потреби - об'єктивна випробовувана суб'єктом потреба в чомусь, що відбивається і суб'єктивно, що є джерелом активності, розвитку особистості, соціальної спільності. Між об'єктивною потребою і її суб'єктивним відображенням нерідкі суперечності, які істотно впливають на розвиток особистості.

2. Досвід особистості - набуття людиною суспільного досвіду (соціалізація). Цей досвід включає необхідні для його життєдіяльності знання, вміння, навички:

Знання - система наукових понять про закономірності природи, суспільства, становлення і розвитку людини та її свідомості;

Вміння - здатність людини на основі знань і навичок продуктивно, якісно і своєчасно виконувати роботу в нових умовах;

Навички - автоматизовані компоненти цілеспрямованої свідомої діяльності;

3. Блок регулювання поведінки особистості (система самоконтролю) включає форми психічних пізнавальних процесів, зокрема:

Відчуття - це найпростіший із психічних процесів, за допомогою якого ми отримуємо інформацію про навколишній світ. Вони виникають у рецепторах - особливо чутливих нервових клітинах людського тіла, при цьому рецептори кожного виду відповідають за чутливість до певних подразників.

Сприйняття - психічний процес відображення предметів і явищ у дійсності в сукупності їх різних властивостей і частин, пов'язаний з розумінням цілісності відбиваного. Виникає в результаті безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні аналізаторів.

Увагу - психічний пізнавальний процес, що полягає в переважної спрямованості свідомості людини на певний об'єкт чи явище, в результаті чого вони відображаються повніше, виразніше, глибше.

Пам'ять - психофізіологічний процес, що виконує функції закріплення, збереження і відтворення минулого досвіду. Забезпечує накопичення вражень про навколишній світ, служить основою набуття знань, навичок та вмінь і їх подальшого використання.

Спостережливість - якість особистості, що полягає у високому рівні розвитку здатності до концентрації уваги на тому чи іншому об'єкті; здатність помічати і сприймати деталі, явища малопомітні, але суттєві для аналізу.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні нових уявлень і думок на основі наявного досвіду.

Виражається:

1) у побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності;

2) у створенні програми поведінки, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю,

3) в продукуванні образів, які не програмують, а замінюють, симулюють дійсність:

4) у створенні образів, відповідних опису об'єкта.

Мислення - процес опосередкованого відображення в людській свідомості складних зв'язків і відносин між предметами і явищами суб'єктивного світу; пізнавальна діяльність особистості, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Виділяють мислення теоретичне і практичне; інтуїтивне і словесно-логічне; наочно-дієве і наочно-образне; формально-логічне і творче і т. д.

Мова - історично сформована форма спілкування людей за допомогою мови, що являє собою систему фонетичних, лексичних, граматичних та стилістичних засобів і правил спілкування.

Емоції - особлива форма відображення психікою навколишнього світу, що виявляється головним чином в біологічно обумовлених переживаннях, що відображають потреби організму і активізують або гальмують діяльність.

Почуття - особлива форма відображення психікою навколишнього світу, ставлення особистості до навколишнього, що виявляється в соціально обумовлених переживаннях, активізують або гальмують діяльність.

4. Біологічно обумовлені властивості і якості особистості:

Антропологічні ознаки - расові, статеві, вікові та ін;

Фізичні особливості - розміри тіла і його структурно-механічні властивості;

Зовнішня анатомія тіла;

Функціонально-анатомічні особливості;

Біохімічні особливості та патології виділених елементів;

Властивості і типи темпераменту - стійке співвідношення особливостей людини, що характеризують різні сторони його психічної діяльності. Являє собою загальну характеристику вищої нервової діяльності людини і виражає основні природні властивості нервової системи. Похідними від цих основних підструктур є:

Характер - це сукупність найбільш яскраво виражених і відносно стійких рис, типових для даної людини і систематично виявляються в його поведінці. Тісно пов'язаний з темпераментом, який визначає зовнішню форму вираження характеру, накладає своєрідний відбиток на ті чи інші його прояви. Але темперамент визначається вродженими властивостями вищої нервової діяльності і практично не зазнає змін протягом всього життя людини. Характер складається в процесі виховання; він відображає умови життя людини і здатний змінюватися при зміні цих умов.

Здібності - психічна властивість особистості, що виявляється у відповідності психофізіологічних, психічних особливостей людини вимогам, пропонованим до нього одним або кількома видами діяльності, що дає йому можливість більш швидко і якісно опановувати ними.

Воля і вольові якості особистості - форма психічного відображення дійсності, що дозволяє особистості долати перешкоди, досягати суб'єктивно поставленої мети, дає людині регулювати свої дії і психічні процеси, реалізувати здатність до вольової регуляції, свідоме і цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності.

психіка людина культурний соціальний

Висновок

Темою мого виступу була “Психологічна структрура особистості”.

У своїй доповіді я дослідила поняття особистості та її психологічну структуру. Найчастіше під «особистістю» розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, придбаних ним у процесі соціального розвитку.

Проблема структури особистості в психології ще більш заплутана, ніж саме поняття "особистість.

Можна стверджувати, що в основі системної психологічної структури особистості лежать три базових виміри: І - соціально-психолого-індивідуальний - вертикальний; II - діяльнісний - горизонтальний; ІІІ - генетичний - віковий, за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості.

Вертикальна структура особистості утворюється такими диспозиціями, як: а) особистісна надбудова; б) ендотимна основа особистості - її внутрішні спонукання, прагнення, потреби та почуття як мотиви діяльності; в) обсяг переживань особистості - її відчуття, сприймання, уява, пам'ять, фантазія, мислення, діяльна поведінка тощо; г) життєва основа особистості - сукупність органічних процесів живої істоти, серед яких найважливішими є фізіологічні процеси у нервовій системі.

За Ф. Лершем, горизонтальний параметр особистості утворюють психічні процеси та функції, що виникають і розвиваються в особистості на основі "закону комунікації". Горизонтальний вимір складається з чотирьох "членів": мотиваційного, чуттєвого (або емоційного), пізнавального, діяльнісного.

Використані джерела

1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних закладів. - Вінниця: Видавництво "Нова книга", 2001. - 256 с.

2. Немов Р.С. Психология. Кн. 1. Общие основы психологии. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. - 568 с.

3. Основи психології та педагогіки. // Палеха Ю. І., Герасимчук В. І., Шиян О. М. - К.: Академвидав, 2002. - 154 с.

4. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи. М.: Издательство «ПРИОР», 2006. - 720 с.

5. Степанов О.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. - К.: Академвидав, 2003. - 504 с.

Размещено на Allbest.ru