Соціальні та психологічні детермінанти процесу соціалізації підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні та психологічні детермінанти процесу соціалізації підлітка

М. Огороднійчук, студ.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

В статті розглядається специфіка процесу соціалізації підлітка в сучасному суспільстві та особливості підліткового віку як такого. Представлені основні соціальні та психологічні детермінанти, які обумовлюють процес соціалізації. Розкрито ряд проблем, пов'язаних з порушенням соціалізації, які проявляються на соціальному та індивідуально-психологічному рівні.

Ключові слова: суспільство, соціалізація, сім'я, девіантна поведінка, особистість.

М. Огороднийчук, студ. Социальные и психологические детерминанты процесса социализации подростка

В статье рассматривается специфика социализации подростка в современном обществе и особенности подросткового возраста как такового. Представлены основные социальные и психологические детерминанты, которые обуславливают процесс социализации. Раскрыт ряд проблем, связанных с нарушением социализации, проявляющийся на социальном и индивидуально-психологическом уровне.

Ключевые слова: общество, социализация, семья, девиантное поведение, личность.

M. Ogorodnijchuk. Social and psychological determinants of socialization of adolescents

The article describes the specifics of the process of socialization teenager in today's society and the teenage itself. We describe the basic social and psychological determinants that lead to the process of socialization. We uncovered the problems associated with the violation of socialization, which are manifested in the social and individual psychological level.Специфіка сучасного суспільства, рівень розвитку культури та процес світової глобалізації сприяють тому, що практично будь-яка сфера життя індивіда обумовлюється саме суспільними процесами та нормами. Кожна людина більшою або меншою мірою є частиною глобальної суспільної системи. Успішність процесу інтегрування в це суспільство та способи існування в ньому є тими чинниками, які формують процес життєдіяльності та існування особистості як такої.

Даний процес визначається як соціалізація, яка передбачає комплексне засвоєння індивідом певних соціальних ролей та інтеграцію особистості до певної соціальної групи. Ефективність здійснення соціалізації визначає подальші можливості особистості у даній суспільній реальності. Саме завдяки здійсненню соціалізації дитина перетворюється на особистість, стає суб'єктом своєї діяльності, набуває знань та навичок, що є характерними для певного суспільства. соціальний психологічний соціалізація підліток

Варто зазначити, що більшість актуальних суспільних проблем є наслідком порушення процесу соціалізації окремих представників цього суспільства. Саме тому вивчення соціальних і психологічних чинників порушення соціалізації являє собою актуальну наукову і соціальну проблему сучасності.

Важливим аспектом вивчення факторів соціалізації підлітка виступає специфіка даного вікового періоду. Адже він характеризується процесом інтенсивного становлення життєвої позиції, формуванням поглядів, уявлень, прагнень. У цей період особистість засвоює (або не засвоює) постулати моралі та моральності, набуває громадянської позиції. Труднощі становлення у підлітковому віці обумовлені також особливостями психіки: підвищеною збудливістю, нестійкістю нервової системи, фізіологічними та іншими специфічними процесами.

Індивідуальна поведінка, діяльність та соціальна активність особистості в цьому віковому періоді є процесом, який має складну внутрішню структуру. Поведінкові прояви підлітка представляють собою соціально детермінований і психологічно мотивований процес, який об'єктивується у здійсненні тих дій, які порушують соціально-нормативний порядок, або тих, які сприяють нормальному функціонуванню та розвитку суспільства. Посилення інтересу до своєї особистості в цей період є умовою цілеспрямованої самоосвіти й самовиховання. Для підлітків провідним центром усього розвитку стає особистісне самовизначення.

Визначення вектору і потенціалу подальшого життєвого шляху виступає афективним центром життєвої ситуації, навколо якої структуруються психічні процеси, поведінка, інтереси та діяльність.

Ключовим аспектом даного періоду на рівні соціально-психологічного буття виступає розвиток соціальної компетентності як основної складової здатності особистості в процесі спілкування та взаємодії набувати нових соціальних контактів та зміцнювати уже набуті. Цей процес детермінується здатністю до соціального порівняння, що дозволяє виявити і оцінити характерні риси інших представників суспільного середовища. Спираючись на ці оцінки, підлітки диференціюють певний фрагмент соціуму і формують власний соціальний простір. Актуальним на даному етапі є принцип схожості інтересів, поглядів, що дозволяє компенсувати кількість значимих соціальних зв'язків їхньою якістю та глибиною. При цьому інтимність стає обов'язковим атрибутом дружби з ровесником однієї статі.

В цілому феномен соціалізації підлітка являє собою процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду, що реалізується у спілкуванні та діяльності. Соціалізація може здійснюватися як в умовах стихійного впливу на особистість різноманітних обставин життя в суспільстві, які мають іноді характер різноспрямованих факторів, так і в умовах виховання, тобто цілеспрямованого формування особистості [9].

Г.М. Андрєєва під соціалізацією розуміє процес становлення соціального "Я" людини завдяки залученню індивіда до культури, навчання і виховання, що сприяє набуттю ним соціальної природи [1]. О. В. Вакуленко зазначає, що соціалізація охоплює всі сфери життєдіяльності індивіда та впливає на вибір способу життя та формування соціально-активної особистості [5].

Соціалізація виступає формою відповіді внутрішньо особистісного змісту індивіда на зовнішні впливи оточення, що реалізуються на базі індивідуально-психологічних засад людини. Процес соціалізації досягає певного ступеня завершеності при досягненні особистістю соціальної зрілості, що характеризується здобуттям підлітком інтегрального соціального статусу. Чинники порушення процесу соціалізації можуть знаходитись як у сфері внутрішньо-особистісного базису людини, так і в сфері зовнішніх процесів, що здійснюють формуючий вплив на особистість.

Порушення соціалізації підлітка зручно розглянути через призму поняття соціальної дезадаптації, що в даному контексті визначається як порушення системи "особистість-суспільство", внаслідок чого відбувається дисфункція індивідуальної інтеграції в соціальну єдність і особистісні труднощі у взаємодії з нею.

Залежно від природи, характеру і ступеня дезадаптації виділяють патогенну, психосоціальну і соціальну адаптацію підлітків. Патогенна дезадаптація викликана відхиленнями, патологіями психічного розвитку та нервово-психічними захворюваннями, в основі яких лежать функціонально-органічні ураження нервової системи. Патогенна дезадаптація за ступенем і глибиною свого прояву може носити стійкий, хронічний характер (психози, психопатії) і такий, що коригується. Останній викликаний психогенними факторами соціальної природи - несприятливою соціальною, шкільною, сімейною ситуацією.

Психосоціальна дезадаптація пов'язана із статево-віковими і індивідуально-психологічними особливостями підлітка, які обумовлюють його важковиховуваність, що вимагає індивідуального педагогічного підходу. За своєю природою і характером різні форми психосоціальної дезадаптації також діляться на стійкі (акцентуації характеру, дефекти емоційно-вольової та мотиваційно-пізнавальних сфер тощо) і тимчасові, нестійкі (статево-вікові особливості кризових періодів розвитку дитини, психічні стани) форми.

Соціальна дезадаптація проявляється у порушенні норм моралі і права, асоціальних формах поведінки й деформації системи внутрішньої регуляції, референтних і ціннісних орієнтацій, соціальних установок. Йдеться про порушення процесу соціального розвитку, соціалізації індивіда, коли має місце порушення як функціональної, так і змістовної сторони соціалізації. При цьому порушення соціалізації можуть бути викликані як прямими десоціалізуючими впливами (демонстрація найближчому оточенню зразків і установок девіантної поведінки), так і непрямими десоціалізуючими впливами, коли має місце зниження референтної значущості провідних інститутів соціалізації (сім'я і школа) [6].

Нестабільність у соціальній, політичній та економічній сферах суспільства значно розширює спектр соціально-педагогічних і соціально-економічних чинників, які активно стимулюють порушення процесу соціалізації. Серед них одну з провідних позицій посідають такі фактори, як кризові явища в родині - порушення структури і функцій сім'ї, погіршення умов утримання дітей.

Це пояснюється тим, що саме в сім'ї дитина отримує перші навички спілкування, поведінки, накопичує перший "багаж" знань, саме тут формуються перші звички. Від того, в яких умовах відбувається виховання, залежить формування духовних потреб, (ідеалів, моральних, ідейних і пізнавальних інтересів) культурних цінностей [7].

Проте, дуже часто сім'я, як інститут соціалізації, не завжди є готовою до виконання цієї ролі. У такому випадку родинне виховання в цілому трансформується у деструктивний чинник соціалізації.

В цілому можна виділити три основні групи негативних явищ, що знижують ефективність сімейного виховання:

* несприятливі матеріально-побутові умови життя сім'ї;

* несприятливий соціально-психологічний клімат у сім'ї;

* психолого-педагогічна непідготовленість батьків до виховання дітей.

Ці групи негативних внутрішньо сімейних процесів тісно взаємопов'язані і можуть в різній мірі впливати на формування особистості. У вихованні підлітка визначальним є соціально-психологічний клімат у сім'ї, психолого-педагогічна культура батьків, моральна спрямованість сім'ї як соціального інституту [2].

Ще одним важливим чинником, що впливає на успішність соціалізації особистості є референтна група. Орієнтація на норми і цінності групи однолітків відіграє велике значення в засвоєнні особистістю соціального досвіду. Специфіка тої чи іншої референтної групи здійснює визначальний вплив на характер соціального становлення особистості. Саме тому формування кола близьких друзів є відповідальним елементом виховного процесу, який має коригуватися як з боку батьків, так і самою особистістю - на базі вже отриманих знань, уявлень та очікувань щодо актуального соціального оточення.

Будучи членом певної групи, індивід успішно соціалізується тоді, коли його поведінка відповідає груповим очікуванням, коли він змінює свою поведінку у відповідності з цими очікуваннями, тобто він підпорядковується прийнятим нормам. Процес соціалізації в нормі передбачає інтеріоризацію індивідом соціальних норм і цінностей.

Навряд чи це відбудеться, якщо індивід не розділяє норми і цінності, що прийняті в групі, і дотримується їх тільки під груповим тиском чи з остраху покарань. Отже, успішний процес соціалізації підлітка протікає тільки тоді, коли він знаходить референтну групу, колектив школи, класу, і зовнішні норми цієї групи переходять у внутрішній план регуляції поведінкою підлітка. Негативний, антисоціальній характер функціонування референтної групи може виступити чинником, який обумовлює розвиток девіантної поведінки особистості. Девіантна поведінка визначається як система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої норми, яка може стосуватись психічного здоров'я, права, культури і моралі [8].

Л. Бенько виділяє такі чинники, які зумовлюють девіантну поведінку:

* недостатність розумового розвитку в цілому (але не патологія) - цей фактор стає на заваді правильному самоаналізу поведінки і прогнозування її наслідків;

* недостатність самостійного мислення, внаслідок чого стає більшою конформність і навіюваність;

* низька пізнавальна діяльність, зрідненість і нестійкість духовних потреб [4].

Причин виникнення соціальних відхилень дуже багато і вони дуже різні. Звичайно, всі вони в процесі розвитку суспільства видозмінюються. Але основним джерелом відхилень є соціальна нерівність. Головним у процесі девіантної поведінки є не сам по собі рівень задоволення матеріальних і духовних потреб, а розрив у можливостях їх задоволення для різних соціальних груп.

Окрім соціальних чинників порушення процесу соціалізації існує також ряд психологічних та психофізіологічних факторів, які мають значний вплив на порушення процесу входження особистості в соціальний простір.

Одним з найкритичніших періодів утвердження особистості в соціумі є пубертатний період. Саме в цей час психофізіологічні зміни мають найбільш впливовий характер на процес соціалізації особистості. До таких психофізіологічних передумов можна віднести такі зміни, що відбуваються у структурі особистості підлітка на рівні психологічних та поведінкових проявів:

1. Прискорений і нерівномірний розвиток підлітка під час статевого дозрівання: нерівномірність розвитку серцево-судинної та кістково-м'язової систем, обтяжливий психічний і фізичний стан; "гормональна буря", викликана підвищеною активністю ендокринної системи в період статевого дозрівання, яка проявляється в емоційній нестійкості, непередбачуваності настрою.

2. Зміни в характері взаємовідносин з дорослими, батьками, вчителями, що виражаються в підвищеній конфліктності і пояснюються такими причинами:

* так званий конфлікт "моралей", коли мораль підпорядкування замінюється мораллю рівності;

* відчуття дорослості, реакція емансипації, вивільнення від впливу дорослого;

* підвищена критичність по відношенню до дорослих при одночасній увазі до думки однолітків.

3. Зміни в характері взаємовідносин з однолітками, як з представниками своєї, так і протилежної статі:

* активне формування потреби спілкування з однолітками, яке загострюється

* прагнення до самоствердження, що в певних несприятливих умовах може виявлятися у різних формах асоціальної поведінки [3].

Таким чином, можна виокремити низку таких соціальних і психологічних чинників, що виступають провідними детермінантами соціалізації особистості:

* психологічний клімат та ідеологічне підґрунтя родинного виховання;

* специфіка перебігу навчального процесу, досвід спілкування з викладачами;

* вплив референтної групи;

* особливості психофізіологічного субстрату розвитку особистості;

* особистісні переконання та очікування підлітка, що сформувались на попередніх етапах соціалізації.

Дисфункціональний вплив будь-якого із зазначених фрагментів реальності соціально-психологічного простору підлітка може призвести до порушення процесу соціалізації та виступити у якості деструктивних впливів на даний процес.

Список використаних джерел

1. Андреева Г. М. Социальная психология : Учебник для высших учебных заведений / Г. М. Андреева. - М. : Акспект Пресс, 2004. - 365 с.

2. Балцевич В. А. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения / В. А. Балцевич. - Л. : Университетское, 1989.

3. Беличева С. А. Основы превентивной психологии / С. А. Беличева // Социальное здоровье России. - 1994.

4. Бенько Л. Нормативна і девіантна поведінка особистості в умовах соціалізації / Л. Бенько // Соціальна психологія. - № 3(29). - 2004. - С. 14-17.

5. Вакуленко О. В. Взаємозв'язок здорового способу життя та процесу соціалізації особистості / О. В. Вакуленко // Український соціум. - 2003. - № 1(2). - С. 123-128.

6. Вестник Челябинского государственного университета. - 2009. - № 14(152).

7. Организация и методика клубной работы с детьми и подростками. - М., 1982.

8. Кон И. С. Психология ранней юности / И. С. Кон. - М. : Просвещение, 1989.

9. Петровский А. В., Ярошевский М.Г., Психологический словарь / А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. - 2-е изд., испр. и доп. - М. :Политиздат. - 373 с.

10. Конева О. Б. Неблагополучная семья и девиантное поведение: социально-психологические признаки / О. Б. Конева // Специальный выпуск. - С. 44-50.

Размещено на Allbest.ru