Маскулінність і чоловічність як критерії досягнення чоловічої ґендерної ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маскулінність і чоловічність як критерії досягнення чоловічої ґендерної ідентичності

Поряд із вивченням психічної репрезентації статі - ґендеру - та переживання відповідності їй - ґендерної ідентичності - все більшої актуальності нині набуває питання ґендерного здійснення як процесу реалізації особистістю своєї статі. Можливість такого здійснення, принаймні - гармонійного, пояснюють інтенціями до означення статі і підтримання своєї ґендерної ідентичності. Стосовно ж чоловічої ґендерної ідентичності, то її досягнення дослідники зазвичай пов'язують зі здобуттям і реалізацією певної системної якості чоловіка, де під останньою одна частина вчених розуміє маскулінність, а інша - чоловічність. Типовою для сучасних ґендерних дискусій можна вважати проблему ототожнення цих понять - проблему їх вжитку як взаємозамінних. У зв'язку з цим на сьогоднішній день актуальним стає питання систематизації різних теоретичних підходів до розуміння маскулінності і чоловічності задля уточнення їх змісту та перевірки їх значущості як критеріїв досягнення чоловіком ґендерної ідентичності.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз якостей маскулінності і чоловічності як критеріїв досягнення чоловічої ґендерної ідентичності.

Аналіз останніх публікацій із порушеної теми дозволив нам узагальнити і систематизувати основні уявлення про маскулінність та чоловічність, подані у дискурсах ґендерних досліджень.

Маскулінність, за висновком І. Кона, не має однозначного визначення і застосовується в науковому дискурсі щонайменше в трьох різних значеннях: дескриптивному, аскриптивному та прескриптивному, тобто як те, що об'єктивно притаманне чоловікам, те, що приписується чоловікам членами суспільства, і те, що складає нормативний еталон чоловіка [11]. Ш. Бьорд вказує на три значення маскулінності у відповідності до теорій, що її розглядають: психоаналітичні теорії досліджують маскулінність як організуючий принцип Самості, соціалізаційні - як ґендерну роль, соціально-психологічні теорії - як ідентичність [1]. Дослідниця застосування концептів ґендерної термінології у наукових текстах А. Шиліна вказує на чотири галузеві значення маскулінності: 1) біологічне - як сукупність фізіологічних особливостей, характерних для представників чоловічої статі; 2) психологічне - як система властивостей особистості, яка традиційно вважається чоловічою, дотримання статево рольових норм, типових для чоловічої статі; 3) соціальне - як соціальні експектації від осіб чоловічої статі в певній культурі; 4) соціальне з ґендерним компонентом - як практики, завдяки яким чоловіки наділяються різними якостями, властивостями, що відрізняють їх одне від одного в межах чоловічої субкатегорії і залежать не тільки від статі, але і від раси, національності, віку, віросповідання, культурних цінностей, місця проживання і т.д. [24]. Окрім того, як нами було досліджено раніше, існують два підходи до визначення маскулінності за критерієм монолітності: перший тлумачить її як певну символічну концептуальну константу, а другий розглядає маскулінності як окремі образи, рольові моделі або дискурси, що набирають або втрачають актуальність в той чи інший час для того чи іншого суспільства [2].

Як символічна концептуальна константа маскулінність є системою особистісних рис, прояв яких вважається ознакою ступеня вираженості чоловічності. Цю ідею покладено в основу більшості діагностичних методик на визначення маскулінності-фемінінності особистості. Аналіз наявних емпіричних досліджень індивідів з фемінінним і маскулінним типами особистості показує, що високий рівень маскулінності чоловіка має свої переваги та свої недоліки. До переваг зазвичай зараховують високий рівень активності, лідерські якості, особистісну адаптивність тощо. Так, наприклад, дослідниця ґендерних особливостей психологічних захистів В. Каменська доходить висновку, що маскулінні хлопчики достовірно рідше використовують регресію як механізм психологічного захисту, а частіше - раціоналізацію і компенсацію у порівнянні з менш маскулінними однолітками [7]. І. Шклярова за допомогою факторного аналізу емпіричної сукупності даних встановила наявність взаємозв'язку між лідерством та маскулінністю. Однак нині все більша частка досліджень маскулінності-фемінінності зосереджується на проблемі недоліків вираженої маскулінності, серед яких - низький рівень емоційного інтелекту, екстернальність, невміння поступатися тощо. Так, за даними В. Лабунської і О. Герасимової, «маскулінна особистість вибирає конфліктне, конфронтаційне, дуже дистанційоване спілкування» [14, с. 178]. За висновками Н. Дорошенко, маскулінна особистість характеризується агресивним, авторитарним, егоїстичним ставленням до людей. Як зазначає А. Шиліна, маскулінні цінності - перемога, досягнення мети будь-якою ціною і т.д. - сприяють формуванню специфічної моралі особистості, в якій «мета виправдовує засоби, а орієнтація на людину виявляється менш значущою, ніж орієнтація «на справу» [25, с. 151]. Справедливо торкається проблеми «ототожнення маскулінності з насильством» [15, с. 119] Л. Малес, відзначаючи, що останнє виявляють чоловіки, які застосовують гіперпрояви маскулінності як компенсацію невпевненості в її дійсності.

Ідея функціонування в суспільстві одразу декількох маскулінностей як способів реалізації чоловічності належить Р. Коннелу. Автор припускає, що лише одна з них є гегемонною - панівною і найбажанішою, та виступає, за висловом М. Кіммела, «зразком маскулінності чоловіків, наділених владою, який став стандартом в психологічних оцінках, в соціологічних дослідженнях і в посібниках, покликаних навчити молодих людей стати «справжніми чоловіками» [8, с. 37]. Інші ж чоловіки намагаються симулювати цю гегемонну маскулінність, символічно здобуваючи владу через атрибутивне використання засобів її репрезентації. Стосовно кодифікування певних елементів поведінки чи матеріального блага як невід'ємних атрибутів чоловічності Ж. Чернова вводить поняття «корпоративного стандарту» гегемонної маскулінності, де останній тлумачиться нею як «самостійна, всепоглинаюча, тотальна система упізнання, універсальний код аутентичної чоловічності» [23, с. 98]. І. Кон слушно піддає феномен гегемонної маскулінності критичній оцінці, оскільки вона «абсолютизує відмінності чоловічого і жіночого, приписує хлопчикам заздалегідь нереалістичні норми поведінки і перешкоджає усвідомленню та вербалізації почуттів і переживань, від яких суттєво залежить їх здоров'я і благополуччя» [10, с. 33]. Дослідник справедливо зазначає, що, нереальна за своїм змістом, гегемонна маскулінність спричиняє у хлопчика «синдром самозванця», відчуття «несправжності» у зв'язку з неможливістю повною мірою відповідати нормативним очікуванням [там само].

Як бачимо, і за тлумачення маскулінності як єдиної символічної константи, і за виділення кратичної ієрархії окремих маскулінностей, очевидним є той тиск, який здійснює маскулінність на здійснення особистості чоловіка. Проблема впливу маскулінності як моделі «справжнього чоловіка» на ґендерний розвиток індивіда детально описана у так званих чоловічих дослідженнях, де по відношенню до маскулінності застосовуються метафори «ноші» [18], «футляру» [21; 22], «вистави» [8], «сценарію» [5] тощо. Ці метафори відображають проблему жорстких, категоричних, недосяжних і в той же час розмитих, нечітких вимог маскулінності як ідеалу, у спробах відповідати яким чоловіку доводиться відмовитися від своєї неповторної сутності, так і не пізнавши її. Так, Д. Гілмор розглядає маскулінність як певний символічний сценарій, за яким в даному суспільстві прийнято грати Чоловіка [5]. М. Кіммел називає маскулінність «гомосоціальною виставою» [8, с. 39], у якій чоловіки випробовують самі себе, здійснюють героїчні вчинки, непомірно ризикують задля отримання визнання нашої чоловічності від інших чоловіків. С. Ушакін торкається проблеми внутрішньої пустоти, відсутності, яку сучасні чоловіки компенсують створенням зовнішньої видимості за рахунок атрибутів маскулінності: «футляр» наявної ідентичності, вибудуваний для зовнішнього - показового і показного - вжитку, таким чином стає водночас і бронею, і тим «зовнішнім скелетом», захисні властивості якого дозволяють почати заповнення внутрішніх пустот» [22, с. 54]. І. Кон зазначає, що більшість чоловіків приймають традиційну маскулінність як взірець, однак цей взірець схиляє до обов'язкової «несхожості на жінок» і заохочує до заздалегідь нездорової поведінки. Автор пише, що «більшість чоловіків ці ґендерно-рольові очікування так чи інакше порушують, але за це їм доводиться розплачуватись почуттям своєї невідповідності, самозванства» [9, с. 9].

Критику по відношенню до ідей маскулінності як нормативу висловлює і Ґ. Рубін, зазначаючи, що «побудована на взаємовиключенні ґендерна ідентичність не лише не виражає природної відмінності, але і пригнічує будь-яку природну подібність двох статей … вимагає стримування у чоловіків будь-якого локального прояву «фемінінних» рис» [17, с. 109]. Більше того, як наполягає О. Кочарян, «високу фемінінну орієнтацію в чоловіків не можна розглядати тільки як рудимент або як інфантильний утвір, якого слід позбутися» [12, с. 17], адже вона має виражену адаптогенну властивість. За даними автора, у хлопчиків вона послаблює тенденцію до делінквентності, а у дорослих чоловіків сприяє інтеграції подружньої пари [12]. Нав'язливу ж втечу чоловіків від «фемінінного» Е. Райзман справедливо тлумачить «як захист від пекельної заздрості по відношенню до жінок і як спосіб репрезентувати і контролювати невимовну, неможливу для репрезентацій жіночу насолоду, що «вислизає від будь-якої символізації» [16, с. 5]. Аналогічні ідеї знаходимо і у роботах Ж. Курню, який вказує на те, що ранні стосунки хлопчика з матір'ю залишають по собі враження всемогутності і, разом з тим, втаємниченості жінки, що не піддається розумінню і тим самим викликає тривогу [13]. Саме з метою зняття цієї тривоги, страху перед жінкою, чоловік вибудовує довкола себе уявну, штучну фортецю могутності - соціальне здійснення (через владу, гроші, статус), а також намагається знецінити об'єкт свого страху - контролювати його, обмежувати, пригнічувати його гідність.

Втім, Дж. Уайлі пов'язує маскулінність не із запереченням жіночного, а із інфляцією фалоса, характерною для сучасної культури в цілому [20]. Аналізуючи глибинні репрезентації міфу про Пріапа у чоловіків, автор доходить висновку, що нині образ зрілого чоловіка поступається образу юнака, незрілого хлопчика: суспільство стримує сепарацію, відтягує момент свободи, незалежності в індивідуальному здійсненні чоловіка - не дає остаточно покинути батьківської домівки і в психологічному, і в економічному сенсі. У зв'язку з цим «з покоління у покоління чоловіки залишаються юнаками в психологічному смислі протягом тривалого періоду часу, якщо не на все життя, у той час як фалос з необхідністю стає незалежним комплексом» [20, с. 81]. Дослідник відзначає, що у образі юнака «немає місця» для зрілої геніальної сексуальності дорослого чоловіка, означуваної фалосом, отже вона мусить витіснитись і, будучи витісненою, функціонувати як дещо окреме, самостійне, підмінене натомість маскулінністю. Порушує проблему перенасичення маскулінності ознаками фалічної міці і К. Герінґтон у статті «Фалічна маскулінність як химера» [4], припускаючи, що саме хибне - фалічне - тлумачення маскулінності і змушує сучасних чоловіків переживати «емаскульованість».

Підсумовуючи сказане, ми припускаємо, що маскулінність є змінною соціальною репрезентацією чоловічності, яка пропонує представникам чоловічої статі бажані репертуари атрибутивного означення і пов'язана із зовнішньою компенсацією внутрішньої нестачі та тривогою перед незбагненним жіночим. Разом з тим, той зміст маскулінності як системи рис, який склався на сьогодні, є джерелом психологічного дискомфорту та деформації індивідуальності особистості чоловіка, що, на наш погляд, не дозволяє пов'язувати досягнення ним ґендерної ідентичності - переживання відповідності Самості ґендеру - із маскулінізацією.

Вивчення чоловічності в історії ґендерних досліджень є перерваним, оскільки саме це поняття було свого часу витіснене із наукового вжитку поняттям маскулінності. У багатьох дослідженнях, в тому числі - сучасних, чоловічність та маскулінність подано як взаємозамінні синоніми. Однак нині можна засвідчити тенденцію до повернення актуальності вивчення чоловічності як дечого, не зобов'язаного бути маскулінним. В цілому, як зазначає С. Ушакін, нині склалися три підходи до розуміння чоловічності, які розглядають, відповідно, плюралістичну чоловічність, відносну чоловічність та показну чоловічність. Втім, з методологічної точки зору жоден з них не задовольняє запити реальної дослідної та терапевтичної практики [21].

Пригадаємо, що О. Вейнінгер розглядав чоловічність як один полюс характерологічної шкали, на іншому кінці якої знаходиться жіночність. Кожен індивід, незалежно від статі, лише займає відповідне місце на цій шкалі, поєднуючи в собі риси чоловічності та жіночності в індивідуальній пропорції. Міра чоловічності, за роздумами автора, є анатомічно заданою і, отже, зовні спостережуваною, оскільки відображається конституційно і фізіогномічно [3]. M. Joyce і D. Violi, навпаки, розглядають чоловічність і в суб'єктивному, і в об'єктивному аспектах не просто як результат розвитку, а як виборений здобуток, що може бути здійсненим вдало чи невдало. На рівні конкретних смислів автори припускають, що «стати чоловіком означає помістити свої сили між полюсами успіху і невдачі, завжди бути оточеним цими двома можливостями і завжди боротися» [26, c. 354]. За К.Г. Юнгом, разом із чоловічністю у несвідомому особистості чоловіка завжди присутній архетип жіночності - Аніма. На значення інтеграції чоловіка з цією жіночністю наполягає послідовник К.Г. Юнга - Р. Джонсон: «якщо людина спонукає жіночу складову своєї психіки до постійного розвитку, вона стає володарем величезного творчого потенціалу, не втрачаючи чоловічого начала при наявності сильного компонента фемінінності» [6, с. 77]. Здобуття ж самої чоловічності хлопчиком юнгіанські психологи пов'язують із отриманням ресурсу Червоного Лицаря - архетипу чоловічої могутності, що знаходиться в його Тіні [6; 19].

У нашому дослідженні ми виходимо із припущення, що вже на реальному, глибинному, рівні ґендер як психічна репрезентація статі є відображенням статево визначеної тілесності, сексуальності і великою мірою має психофізіологічну специфіку, властиву даній статі. Спираючись на цю тезу, ми, слідом за М. Кіммелом, доходимо висновку, що чоловічність є від народження іманентно властивою усім чоловікам як деяка психічна потенція, обумовлена статтю, яка у подальшому, слугуючись культурою, вибудовує довкола себе різнорівневу систему означень: «Ми розуміємо під чоловічністю вічну позачасову сутність, яка глибоко закладена в серце кожного чоловіка. Ми розуміємо під чоловічністю річ, якість, яку людина або має, або не має. Ми розуміємо під чоловічністю дещо вроджене, ув'язнене в особливій біологічній конструкції чоловіка, результат андрогенів або наявності пеніса. Ми розуміємо під чоловічністю трансцендентну, відчутну властивість, яку кожен чоловік повинен проявляти в світі, нагороду, яку дарують з особливою урочистістю юнаку-новачку старші за успішне виконання складного ритуалу ініціації» [8, с. 34]. З огляду на зазначене, чоловічність, на наше переконання, потребує не формування чи здобуття, а пізнання, розвитку, індивідуального означення і прийняття індивідом, що сприятиме найповнішому здійсненню особистості чоловіка, в тому числі - завдяки переживанню власної ґендерної ідентичності.

Здійснений аналіз теоретичних підходів до проблеми визначення критеріїв досягнення чоловічої ґендерної ідентичності дозволив нам дійти таких висновків:

1. Маскулінність є змінною соціальною репрезентацією чоловічності, яка пропонує представникам чоловічої статі бажані репертуари атрибутивного означення і пов'язана із зовнішньою компенсацією внутрішньої нестачі та тривогою перед незбагненним жіночим. Актуальний зміст маскулінності як системи рис, який склався на сьогодні, є, за даними психологів-практиків, джерелом психологічного дискомфорту та деформації індивідуальності особистості чоловіка, що, на наш погляд, не дозволяє пов'язувати досягнення ним ґендерної ідентичності із маскулінізацією.

2. Чоловічність є від народження іманентно властивою усім чоловікам як деяка психічна потенція, обумовлена статтю, що у подальшому, слугуючись культурою, вибудовує довкола себе різнорівневу систему означень. Чоловічність потребує не формування чи здобуття, а пізнання, розвитку, індивідуального означення і прийняття індивідом.

3. Критерієм досягнення чоловічої ґендерної ідентичності можна вважати прийняття чоловіком своєї чоловічності, переживання єдності і цілісності по відношенню до неї, навіть якщо за своїм змістом вона перечить маскулінним експектаціям соціуму.

Література

маскулінність чоловічність ґендерний стать

1. Берд Ш. Теоретизируя маскулинности: современные тенденции в социальных науках / Ш. Берд // Гендерные исследования: [Сб. ст.] / Харьковский центр гендерных исследований - Харьков, 2000. - №14. - С. 5-33.

2. Боровцова М.С. За кулисами маскулинности: мужественность как личностная и научная проблема / М.С. Боровцова // Современная психология: теория и практика: материалы II международной научно-практической конференции (29-30 сентября 2011, Москва). - М., 2011. - С. 32-36.

3. Вейнингер О. Пол и характер / О. Вейнингер. - М.:ТЕРРА, 1992. - 480 с.

4. Герінґтон К. Фалічна маскулінність як химера / К. Герінґтон // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - 2003. - №27. - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n27texts/harrington.htm

5. Гилмор Д. Становление мужественности: Культурные аспекты маскулинности / Д. Гилмор - М.: РОСПЭН, 2005. - 264 с.

6. Джонсон Р. Он: Глубинные аспекты мужской психологии / Пер. с англ. - М.: «Когито-Центр», 2005. - 176 с.

7. Каменская В. Возрастные и гендерные особенности системы психологических защит (на примере подростково-юношеской выборки) / В.Г. Каменская, С.В. Зверева // Психологический журнал. - 2005. - т. 26. - №4. - С. 77-88.

8. Киммел М. Маскулинность как гомофобия: страх, стыд и молчание в конструировании гендерной идентичности / М. Киммел // Гендерные исследования: Сб. ст. - Харьков, 2006. - №14. - С. 34-52.

9. Кон И. Гегемонная маскулинность как фактор мужского (не) здоровья / И.С. Кон // Социология: теория, методы, маркетинг - 2008. - №4 - С. 5-16.

10. Кон И. Маскулинность в меняющемся мире / И.С. Кон // Вопросы философии. - 2010. - №5. - С. 25-35.

11. Кон И. Мужские исследования: изменяющиеся мужчины в изменяющемся мире / И.С. Кон // Введение в гендерные исследования. Ч. 1: Учебное пособие / Под ред. И.А. Жеребкиной - Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. - С. 562-605.

12. Кочарян О. Особистість і статева роль: симптомокомплекс маскулінності/феміннінності в нормі та патології [автореф. дис… доктора психологічних наук] / О.С. Кочарян. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1996. - 48 с.

13. Курню Ж. Бедный мужчина, или Почему мужчины боятся женщин / Ж. Курню // Французская психоаналитическая школа - СПб: Питер, 2005. - С. 438-456.

14. Лабунская В. Гендерная идентичность и гендерная интерпретация парфюмерных запахов / В.А. Лабунская, О.В. Герасимова // Мир психологии. - 2004. - №2. - С. 175-184.

15. Малес Л. Біологічні, психологічні та соціокультурні чинники ґендеру / Л.В. Малес // Основи теорії ґендеру [навч. пос.]. - К.:К.І.С., 2004. - С. 109-131.

16. Райзман Е. Матрица, гендер и зависть: мужчина в психоаналитической группе / Е.М. Райзман // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2006. - №3. - http://psyjournal.ru/j3p/pap.php? id=20060311

17. Рубин Г. Обмен женщинами: заметки по политэкономии пола / Гейл Рубин // Антология гендерной теории [сборник переводов] / Сост. Е.И. Гапова и А.Р. Усманова. - Мн.: Пропилеи. - 2000 - С. 99-113.

18. Тартаковская И. Смертельная ноша маскулинности / И. Тартаковская // Демоскоп [эл. Версия бюллетня «Население и общество»]. - 2010. - №425-426. - Режим доступа: http://demoscope.ru/weekly/2010/0425/analit02.php

19. Тимошенко Р. Другой «Красный рыцарь» / Р.А. Тимошенко // Наука і освіта. - 2005. - №5. - С. 170-174.

20. Уайли Дж. В поисках фаллоса: Приап и инфляция мужского [пер. с англ.] / Дж. Уайли. - СПб: Б.С.К., 1996. - 128 с.

21. Ушакин С. Видимость мужественности / С.А. Ушакин // Женщина не существует. Современные исследования полового различия / Под ред. И. Аристарховой. - Сыктывкар. - 1999. - С. 116-132.

22. Ушакин С. «Человек рода он»: футляры мужественности / С. Ушакин // Вопросы философии - М.: «Наука» - 2005. - №7 - С. 34-56.

23. Чернова Ж. «Корпоративный стандарт» современной мужественности / Ж.В. Чернова // Социологические исследования. - 2003. - №2. - С. 97-103.

24. Шилина А. О содержании терминов «гендер», «феминизм», «феминность» / «маскулинность» / А.Г. Шилина // Культура народов Причерноморья. - Симферополь: Крымский научный центр НАН Украины. - 1999. - №8. - С. 148-152.

25. Шилина А. От женственности-мужественности к «фемининностям» - «маскулинностям»: формирование и особенности функционирования / А.Г. Шилина // Культура народов Причерноморья. - Симферополь: Крымский научный центр НАН Украины. - 2004. - №49, т. 1 - С. 149-152.

26. Joyce M. Searching for masculine identity / M. Joyce, D. Violi // The Way. - 1998. - October. - pp. 352-364.

Размещено на Allbest.ru