Предмет та завдання юридичної психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

КОЛЕДЖ КИЇВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВА

РЕФЕРАТ

з юридичної психології на тему:

Предмет та завдання юридичної психології

Виконав: Сацик А.О.

Київ - 2020

ЗМІСТ

Вступ

1. Предмет юридичної психології

2. Місце юридичної психології в системі психологічних та юридичних знань

3. Основні категорії юридичної психології

4. Принципи юридичної психології

5. Завдання юридичної психології

6. Структура сучасної юридичної психології

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Юридична психологія -- галузь психологічних знань та досліджень, яка включає в себе кримінальну, пенітенціарну, судову психологію. Як й інші різновиди прикладної психології, виникла для вирішення практичних задач та вивчення індивідуальних особливостей зумовлених специфікою певної діяльності.

Юридична психологія -- самостійна галузь знання на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов'язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом у цілісній системі «людина--суспільство--право»

Юридична психологія вивчає зміни психічних властивостей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя.

Завдання юридичної психології: здійснити науковий синтез психологічних та юридичних знань; розкрити психолого-юридичну сутність базових правових категорій; забезпечити глибоке розуміння юристами об'єкта своєї діяльності - поведінки людини; розкрити особливості психічної діяльності різних суб'єктів правовідносин, їх психічних станів в різних ситуаціях правозастосування та правоохоронні; виробити рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання життя суспільства.

1. ПРЕДМЕТ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Юридична психологія - одна з галузей загальної психології. Об'єктом вивчення психологічної науки є загальні закономірності свідомості і поведінки людини як суб'єкта діяльності. Психічні процеси і властивості особистості специфічно проявляються і формуються в різних видах діяльності, у зв'язку з чим виділяються прикладні галузі психології, що досліджують відповідні теоретичні та практичні проблеми поведінки людини (педагогічні, соціальної психології, психології праці, патопсихології та ін.)

Виділення юридичної психології як самостійної наукової галузі дослідження та навчальної дисципліни пов'язано з особливими правовими аспектами людської діяльності. Людина як особистість формується і існує в системі суспільних відносин, будучи соціальною істотою, для якого характерні цілеспрямованість і саморегуляція. Необхідною умовою існування будь-якої суспільної формації, як відомо, служать розроблені людьми норми права, які регулюють поведінку і взаємини між індивідами, між особистістю та суспільством.

Предметом юридичної психології є вивчення закономірностей поведінки людей в системі правових відносин, а також структури і видів юридичної діяльності. Юридична психологія здійснює синтез основ психологічних знань та основ юриспруденції. Будучи соціальною істотою, людина організовує свою діяльність відповідно до визначених правил-нормами поведінки, обов'язковими для конкретних груп, класів або суспільства в цілому. Як зазначає В. Л. Васильєв, всі норми поведінки можна розділити на екотехніческіе (регулюють використання природних ресурсів і знарядь праці) і соціальні норми, які регулюють відносини між людьми. Соціальні норми включають в себе звичаї, мораль і право. Звичаї (традиції) впливають на організацію поведінки представників певних етнічних і релігійних груп; мораль - прийняті в суспільстві норми моральної поведінки (наприклад, християнські заповіді, правила лицарської честі, культури поведінки), які можуть призводити суб'єкта не до юридичної відповідальності, а тільки до суспільного осуду. І, нарешті, право - це прийняті в суспільстві закони поведінки, що вимагають утримання від дій, що завдають окремим особам, групам осіб або державі в цілому різні види збитків, або вчинення необхідних дій у певних умовах як виконання громадянського обов'язку.

Якщо юрист як спеціаліст у галузі права розглядає дії людей відповідно до визначених статтями конституції, цивільного і кримінального кодексів, то юридичний психолог насамперед вивчає людину як особистість обвинуваченого, свідка, потерпілого, працівника правоохоронної системи з точки зору впливу психічних процесів і властивостей на особливості протиправного чи нормативної поведінки.

2. МІСЦЕ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ЗНАНЬ

Перебуваючи на кордоні психології та юриспруденції, юридична психологія певним чином включається як у систему психологічних, так і до системи юридичних наук і навчальних дисциплін. Будучи прикладною галуззю психологічної науки, юридична психологія органічно пов'язана з іншими галузями психології. Цей зв'язок зумовлена, по-перше, тим, що загальним об'єктом для них усіх є особистість людини як суб'єкта діяльності, по-друге, тим, що в різних умовах і видах діяльності особистість піддається різним видам деформації. Фактично юрист і юридичний психолог вивчають не якогось абстрактного людини, а саме особистість в конкретних умовах навчальної, виробничої, військової, правоохоронної, комунікативної та інших видів діяльності з точки зору їх відповідності правовим нормам.

Зв'язок юридичної психології з загальною психологією полягає в тому, що при аналізі поведінки суб'єктів правових відносин ми спираємося на встановлені общепсихологические закони організації цілеспрямованої діяльності людини.

Вікова психологія вносить свій істотний внесок у розкриття онтогенезу особистості, розуміння деструктивних чинників девіантної і деликвентного поведінки підлітків та дорослих. Педагогічна психологія дозволяє розкрити роль конкретних умов виховання у формуванні мотивації поведінки і правосвідомості особистості. Взаємодія юридичної психології з психологією праці необхідно для розкриття професійної орієнтації особистості, її конкретного вкладу або нанесення збитку виробничим процесам, професійної орієнтації особистості, професіографічного аналізу діяльності юриста.

Особливо тісні зв'язки юридичної психології із соціальною психологією, яка розкриває механізми спілкування і правової взаємодії людей у їх індивідуальної, групової та суспільної діяльності.

При розгляді багатьох професійних питань юридична психологія спирається на дані патопсихології та медичної психології, що розкривають роль філогенетичних та онтогенетичних механізмів патології психіки в розвитку протиправного поведінки. Б. Ф. Ломов зазначає, що багато явищ, що вивчаються юридичною наукою, не можуть бути зрозумілі без розкриття ролі в них психологічних чинників, без знання механізмів індивідуальної та групової поведінки людей, без аналізу психологічних властивостей і особливостей особистості.

Оскільки юридична психологія інтегрована в систему юридичних дисциплін, слід вказати на її взаємозв'язок з основними з них. Так, на думку В. В. Романова, мова йде насамперед про її зв'язки з кримінальним правом і кримінальним процесом. Основною метою кримінально-процесуальної діяльності правоохоронних органів є розгляд кримінальних справ і встановлення істини у справі. Сам процес пошуку і доведення істини протікає відповідно до встановлених у психології закономірностями пізнавальних та емоційно-вольових процесів людини як суб'єкта діяльності. Практика судопрозводства показує, що врахування цих закономірностей істотним чином впливає на успішність встановлення істини у справі та прийняття адекватних судових рішень.

У зв'язку з цим у ряді кримінально-процесуальних норм має місце відображення зазначених психологічних закономірностей як необхідної умови достовірності результатів розслідування і винесення справедливого висновку (наприклад, враховуючи емоційних станів обвинувачених, психологічних особливостей потерпілих і т.п.). Судове разбіраетельство не можна розглядати як процес психологічного дослідження, однак історичний досвід розвитку права вимагає врахування психологічних факторів для встановлення істини. Наука кримінального права при вивченні кримінально-правових проблем спирається на юридичну психологію в розгляді суб'єктивних факторів злочинної поведінки, психологічної структури особистості злочинця, його мотиваційної та емоційно-вольової сфери, рівня інтелектуального розвитку, психічних станів у момент скоєння злочину: афекти, стреси, безпорадний стан і т.п.

Тісний зв'язок спостерігається між юридичною психологією, криміналістикою та кримінології. Історія розвитку криміналістики свідчить про велику роль психологічних факторів в організації та скоєнні злочинів, а також їх розслідуванні. Юридична психологія надає істотну допомогу криміналістиці у розробці слідчої тактики та виборі методів розслідування злочинів. Зв'язок з кримінологією як наукою про злочинну поведінку виражається в тому, що вона у розвитку свого категоріального апарату і методів повинна спиратися на психологічну методологію особистості як суб'єкта протиправного поведінки. Юридична психологія привертає увагу кримінологів до тих властивостях особистості, які обумовлюють злочинні дії. До таких властивостей слід віднести мотивацію і спрямованість (структуру інтересів і потреб), характерологічні властивості (відношення до норм моралі), рівень правосвідомості, психофізіологічні властивості і т.д.

Слід відзначити також тісний зв'язок юридичної психології з цивільним процесом та цивільним правом. Цивільний процес має свої специфічні особливості при розгляді пізнавально-психологічної діяльності. Так, якщо в кримінальному процесі матеріали попереднього слідства вже містять створену слідчим модель досліджуваного правопорушення, то в цивільному процесі концептуальна модель встановлюваних фактів будується самим суддею в ході підготовки справи. Зв'язок юридичної психології з цивільним правом проявляється у вирішенні ряду правових проблем. Наприклад, проблема компенсації моральної шкоди, пов'язана із заподіянням особі моральних страждань, повинна бути всебічно досліджена і вирішуватися з урахуванням індивідуальних особливостей людини, якій завдано шкоди.

Традиційними є зв'язки між юридичною психологією і судовою психіатрією. Цей зв'язок здійснюється у вивченні пограничних станів людської психіки, що знаходяться між нормою і патологією (вивчення психопатичних особистостей, проведення комплексної псіхологопсіхіатріческой експертизи тощо).

юридична психологія

3. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Юридична психологія, як і інші галузі науки, має свою методологію, що забезпечує створення концептуальної моделі відповідної системи понять (категорій) і методологічний апарат дослідження свого предмета.

Методологія (від грец. Methodos - шлях пізнання, logos - поняття, вчення) - це система категорій і принципів, що лежать в основі наукового знання і визначають напрямок теоретичних і прикладних досліджень у певній галузі науки.

Категоріальний апарат юридичної психології охоплює систему основних базових понять, у яких відбиваються специфічні боку тих психічних реальностей, які вивчає юридична психологія. Такими категоріями в юридичній психології є наступні.

Категорія свідомості як здійснювана мозком людини вища форма відображення природного і соціального середовища, що служить засобом регулювання поведінки.

Категорія правосвідомості. Спираючись на прийняте в загальній психології поняття свідомості, юридична психологія оперує також похідним від нього поняттям «правосвідомість», що характеризує ставлення особистості до норм права, у зв'язку з чим розрізняють правопослушное (нормативне) і протиправного (злочинне) поведінку.

Категорія особистості - суб'єкта свідомої цілеспрямованої діяльності. Основним об'єктом вивчення в юридичній психології є саме особистість як у общепсіхіческом розумінні, так і в специфічних, регульованих правом формах поведінки. У ній вивчається особистість професіонала в конкретних видах юридичної практики (слідчого, прокурора, адвоката, судді) з притаманними їм функціями, відображаються у психограма фахівця. При цьому вивчається особистість правопорушника і злочинця з притаманною їй мотивацією і деформованим правосвідомістю, а також особу потерпілого та свідка. Вивчення особистості в усіх зазначених аспектах - необхідна умова виявлення істини у цивільних і кримінальних справах.

Категорія діяльності як цілеспрямованої активності человка, що забезпечує створення матеріальних і духовних цінностей. У загальній психології виділяють такі види продуктивної діяльності, як вчення, гра, праця. Юридична психологія вивчає діяльність у сфері кримінально-правових та цивільно-правових відносин, тобто в системі «людина-право". При цьому досліджуються психологічні особливості професійної діяльності в області правоохоронні (професіограми слідчого, адвоката тощо).

Категорія протиправної діяльності - це специфічний вид деструктивної асоціальної діяльності, що вивчається юридичної психологією (мотивація і структура девіантної і деліквідного поведінки, чинники особистісної деформації, шляхи ресоціалізації особистості правопорушника).

Категорія спілкування як комунікативного процесу, в умовах якого відбувається обмін інформацією, процесу вироблення єдиної стратегії взаємодії та взаєморозуміння між людьми. Юридична психологія вивчає форми спілкування та взаємодії в колективах юристів-професіоналів; чинники формування злочинних груп та специфіки групової злочинної діяльності; спілкування в групах засуджених; спілкування юридичних працівників з підслідними та засудженими, вплив структури спілкування на ресоціалізацію правопорушників.

4. ПРИНЦИПИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

В основі системи наукового знання, як відомо, лежать певні принципи, тобто основні положення, позиції, які визначають методичні підходи до проведення досліджень, пояснення спостережуваних феноменів, обробці та трактуванні результатів. Юридична психологія спирається на принципи, встановлені в загальній психології, трактуючи їх стосовно до своєї галузі знання. В якості основних принципів юридичної психології слід виділити наступні.

Принцип об'єктивності при дослідженні психіки в умовах правових взаємин. Даний принцип вимагає, щоб при вивченні поведінки людей в умовах законослухняного або протиправного поведінки слідчий і суд керувалися об'єктивними показниками прояви психічних процесів, станів і вчинків людини. Тому першорядну роль у встановленні істини відіграють методи об'єктивного спостереження, лабораторного і натурного експериментів, збору та аналізу фактів, речових доказів, експертних оцінок тощо, тоді як суб'єктивні і проективні тести відіграють допоміжну роль. При оцінці особистості індивіда в процесі слідства і судового розгляду важливо уникнути суб'єктивізму і необгрунтованість висновків.

Принцип детермінізму (причинної зумовленості) в галузі правових відносин. Цей принцип спонукає нас не тільки фіксувати певне явище (вчинок), але й виявляти причини, чинники, що зумовили його виникнення. Різні форми асоціальної поведінки можуть бути детерміновані комплексом природних психофізіологічних, індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також об'єктивних умов її формування в певному соціальному середовищі (сім'я, соціальні взаємозв'язки, школа, соціально-економічні проблеми і т.д.).

Принцип детермінізму дозволяє не тільки шукати чинники, що зумовили протиправного поводження людини, але і прогнозувати його подальший розвиток в залежності від методів впливу на нього в процесі слідства, відбування покарання, його готовності до ресоціалізації та соціальної реабілітації.

Принцип єдності свідомості і діяльності. Становлення цього принципу у вітчизняній психології (О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Б. Ф. Ломов) пов'язане з розумінням діяльності як провідного чинника формування особистості. Саме включеність особистості в певні види діяльності (продуктивної, соціально-позитивної чи асоціальної) обумовлює становлення певного типу поведінки та формування законослухняного або протиправного свідомості людини.

Принцип розвитку. З цього принципу випливає, що особистість на всьому протязі свого життєвого шляху піддається впливу навколишнього середовища, конкретних умов спілкування і взаємодії з людьми, завдяки чому суб'єкт засвоює певну інформацію і набуває нових властивостей і якості. Особистість не залишається незмінною, а в залежності від обставин, що складаються може змінюватися як в кращу, так і в гірший бік. Юристу важливо розуміти, під впливом яких об'єктивних і суб'єктивних факторів свідомість правослухняної підлітка деформувалося і перетворилося на стимул протиправної поведінки. Принцип розвитку стверджує також, що всяке виховний вплив на людину, особливо на дитину, виробляє певний розвиваючий ефект (Л. С. Виготський) як позитивного, так і негативного порядку. Так, несприятливий психологічний клімат в родині або навчальній групі може зумовити розвиток агресивності у підлітка.

Принцип особистісного підходу. Юридична психологія має своїм об'єктом насамперед особистість як суб'єкта правопослушное або антиправовій діяльності, тобто особа, що виражає певне ставлення до норм права. Тому важливо дослідити, як об'єктивні фактори зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, яка має певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування асоціальних форм поведінки.

Принцип системності. Впровадження в психологію цього принципу (П. К. Анохін, Б. Ф. Ломов) привело дослідників до розуміння психіки людини не як комплексу окремих процесів і властивостей, а як єдиного цілісного утворення - системи, в якій всі когнітивні, комунікативні та регулятивні функції взаємодіють і взаімообусловлівают один одного. Діяльність людини розуміється як цілеспрямований, мотивований і саморегульований процес. Одним з проявів саморегуляції поведінки є той факт, що при всій мінливості особистість прагне до гомеостата, тобто збереження внутрішньої рівноваги своєї структури. Для юридичної психології це положення важливо, щоб пояснити наявність психічної «норми», нормального, тобто адаптованого до норм права поведінки. При вивченні будь-яких актів поведінки ми повинні враховувати всю систему властивостей особистості. При оцінці конкретного протиправного дії людини необхідно вивчити структуру його особистості в цілому, його мотивацію, цілеспрямованість, індивідуально-психологічні властивості.

Юридична психологія як наука, що інтегрує в собі психологічні та юридичні знання, поряд з общепсихологическими принципами повинна дотримуватися і основоположні принципи, що лежать в основі правової науки та чинного законодавства (В. В. Романов). Ці принципи добре відомі фахівцям в області юриспруденції, так як вони законодавчо введені в область права: дотримання законності, рівності громадян перед законом, презумпції невинності, справедливості, гуманності (ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 62 Конституції України).

Принцип законності означає, що в процесі розслідування і розгляду справи в суді необхідно дотримуватися певних норм, встановлені державою і закріплені у відповідних статтях Конституції, в кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному кодексах.

Принцип рівності громадян перед законом відображає традиції демократизму громадянського суспільства, необхідність об'єктивного підходу до аналізу діяльності суб'єкта незалежно від його суспільного та майнового стану.

Принцип презумпції невинності означає неприпустимість упередженого і необ'єктивного підходу до розслідування справи, поспішного і суб'єктивного підходу до прийняття обвинувального висновку. Тому кожен обвинувачений має право на захист. Установка слідчого на винність підозрюваних, цілеспрямований в сторону обвинувачення підхід і упереджена трактування фактів є однією з ознак професійної деформації юриста.

Принцип справедливості вимагає, щоб при розслідуванні і розгляді справи учасники судочинства спиралися тільки на об'єктивні докази і факти, виходячи з правових норм, а також визначали міру покарання відповідно до характеру вчиненого діяння. Порушення цього принципу призводить до грубих помилок слідства і рішення суду.

Принцип гуманності вимагає поваги до особистості в процесі судово-психологічних розслідувань, дотримання норм етики, неприпустимість нехтування людської гідності суб'єкта. У зв'язку з цим існують певні обмеження в застосуванні окремих методів і рекомендацій. Так, неприпустимо застосування апаратурних методик, що викликають больові відчуття і емоційний стрес, методів силових і фізичних впливів, психологічного тиску, навіювання (сугестії), гіпнозу, залякування підслідних з метою отримання бажаних показань. Неприпустимо проведення експериментів, таких, що принижують гідність людини або завдають шкоди її психічному і фізичному здоров'ю. При допиті неприпустима постановка навідних або підказують питань, так як вони містять елементи навіювання.

Таким чином, застосування різних методів впливу на особистість в умовах слідства і розгляду в суді має, з одного боку, грунтуватися на знанні законів загальної психології та психології особистості, а з іншого - здійснюватися в рамках певних правових норм.

5. ЗАВДАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Завдання, які покликана вирішувати юридична психологія, опосередковані різноманіттям і складністю теоретичних і практичних проблем, які входять в сферу діяльності працівників юриспруденції. До основних завдань юридичної психології можна віднести наступні:

- Вивчення психологічних механізмів протиправної поведінки; факторів, що сприяють формуванню злочинної мотивації та цілеспрямованості; способів їх профілактики;

- Розробка психологічних методів визначення властивостей і станів особистості, а також вивчення їх впливу на поведінку особистості в криміногенної ситуації, що необхідно для розуміння «людського чинника» в системі правових відносин та прийняття справедливих судових рішень, що стосуються прав та інтересів людей;

- Вивчення (спільно з кримінології і патопсихології) таких факторів правопорушень, як состяніе «осудності» - «неосудності», патологічних рис характеру, особистісної незрілості (інфантилізму), сугестивності, низької соціальної адаптації, відповідності розумового розвитку віком суб'єктів правопорушень тощо;

- Вивчення вікової динаміки протиправної поведінки та факторів, опосередковуючи злочинність серед неповнолітніх;

- Вивчення психологічних механізмів зростання злочинності в умовах соціально-економічних і політичних перетворень у суспільстві;

- Розробка ефективних методів організації виправно-трудової діяльності засуджених та прогнозування їх готовності до ресоціалізації;

- Розробка раціональних методів взаємодії з потерпілими та свідками з метою отримання об'єктивних свідчень у справі;

- Вивчення психологічної структури професійної діяльності працівників правоохоронної системи (слідчих, адвокатів, суддів, прокурорів), здійснення профессиография та психографії їх діяльності;

- Психологічне навчання співробітників правоохоронної системи з метою формування професійно важливих властивостей особистості, зокрема здібностей психологічного аналізу суб'єктів протиправної поведінки, індивідуальних і групових злочинів;

- Забезпечення участі фахівців у проведенні судово-психологічної експертизи в процесі розслідування і розгляду кримінальних справ, а також інших видів правопорушень;

- Забезпечення психологічної служби в правоохоронній системі з метою надання консультативної та практичної допомоги посадовим особам у цій системі при здійсненні їх процесуальних дій (проведення слідчого експерименту, обшуку, допиту, впізнання) з дотриманням передбачених законом свобод і прав особистості громадян;

- Розробка психодіагностичних методів профвідбору та лонгітюдного контролю діяльності посадових осіб системи правоохорони, формування адекватної мотивації і профілактики професійної деформації;

- Організація роботи з населенням з метою психологічного освіти та проведення профілактики правопорушень серед різних груп громадян.

Вирішуючи ці завдання, юридична психологія сприяє вдосконаленню правоохоронної та правозастосовної діяльності, надає істотну допомогу юристам різних спеціальностей у вирішенні їхніх професійних завдань.

6. СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Юридична психологія - порівняно нова галузь наукового знання. Вона сформувалася в 40-60-х рр.. XX ст. на основі психолого-юридичних знань: кримінальної психології, що виникла паралельно з криміналістикою у зв'язку з необхідністю застосування психологічних методів при вивченні особистості злочинців; судової психології, що досліджує психологічні проблеми судочинства; правової психології, що вивчає проблеми правового регулювання діяльності. Юридична психологія як галузь знання включає в себе зазначені складові галузі, досліджуючи як традиційні, так і нові проблеми (наприклад, психологічну структуру юридичної діяльності, профессиография, професійний відбір фахівців, професійну адаптацію і деформацію та ін.)

Незважаючи на вихід у світ низки капітальних робіт у галузі юридичної психології (В. Л. Васильєв, 2000; М. І. Еникеев, 1996; В. В. Романов, 1999 і ін), юридична психологія ще не стала цілком сформованою галуззю знань і знаходиться в процесі свого активного розвитку і становлення. Тому ряд авторів по-різному описують її зміст і системи охоплених нею проблем. Більшість авторів виходять з того положення, що всі психологічні закономірності в області правозастосовної діяльності можна розділити на дві великі категорії: правослухняну і правонарушітельную діяльність. У запропонованих системах курсу юридичної психології послідовно аналізується ієрархічно організована структура поведінки суб'єктів правових взаємовідносин. Так, у вступній частині, як правило, розглядаються предмет, завдання, методи, історія, система юридичної психології. У розділі, присвяченому власне правової психології, розглядаються питання законослухняної поведінки та правосвідомості особистості, закономірності її правової соціалізації та формування імунітету до впливу криміногенних впливів.

У прикладній частині, яку фахівці називають судовою психологією, містяться такі розділи, як кримінальна психологія, психологія потерпілого, психологія неповнолітніх правопорушників, психологія слідчої діяльності, психологія судового процесу, судово-психологічна експертиза та виправно-трудова психологія.

У запропонованих схемах при всій їх грунтовності не завжди в необхідному обсязі відображені такі питання психолого-юридичного плану, як психологія свідка, проблеми профвідбору, професійної деформації, психологічні аспекти громадянського судопрозводства і т.п.

У процесі свого становлення і подальшого розвитку юридична психологія буде уточнювати свій предмет і розширювати коло проблем, які підлягають розв'язанню.

ВИСНОВКИ

Юридична психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом.

Об'єктом психологічної науки є психіка особистості як властивість високоорганізованої матерії, яка є особливою формою відображення суб'єктом правовідносин об'єктивної реальності, саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності.

Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею і які відображають рівень її розвитку, тенденції і перспективи.

Досить поширеною є система юридичної психології, з пропонована В. Васильєвим. Вона складається з таких блоків.

Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці та психологію правовідносин у сфері підприємництва.

Особлива частина містить такі дисципліни: психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно-трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального життя, судово-психологічна експертиза.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М., Аспект Пресс, 1996.

2. Бедь ВюВю Юридична психологія: Навч. Посіб./В.В. Бедь-Львів: «Новий світ» - 2000», 2010.

2. Юридична психологія за ред Я.Ю. Кондратьєва. 2001.

3. Юридична психологія В.Л. Васильєв - 2000.

Размещено на Allbest.ru