Ключові аспекти дослідження психофізіологічної адаптації першокурсників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ключові аспекти дослідження психофізіологічної адаптації першокурсників

Світлана Шевченко,

канд. психол. наук, доц. Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, Україна

Анотації

Здійснено науковий аналіз та експериментальне дослідження ключових аспектів психофізіологічної адаптації першокурсників. Визначено рівні адаптивних і комунікативних здібностей, нервово-психічної стійкості та моральної нормативності, показники психофізіологічної адаптації й основні ознаки, які вказують на джерела дезадаптації. Виокремлено критерії психофізіологічної адаптації (стан здоров'я, настрій, тривожність, ступінь стомлюваності, активність поведінки), сформульовано перспективи подальших досліджень. адаптація нервовий психічний

Ключові слова: психофізіологічна адаптація, ознаки дезадаптація, адаптивні можливості, першокурсники.

Svitlana Shevchenko, PhD, Assoc. Prof.

Bogdan Khmelnitsky State Pedagogical University of Melitopol, Melitopol, Ukraine

KEY ASPECTS OF THE STUDY OF PSYCHOPHYSIOLOGICAL ADAPTATION OF FIRST-YEAR STUDENTS

The article considers and studies the problem of psychophysiological adaptation of freshmen through the concretization of the very concept of adaptation and determination of the time period of the adaptation period. Moreover, carried out a scientific analysis and experimental study of key aspects of psycho-physiological adaptation of first-year students. The levels of adaptive and communicative abilities, neuropsychic stability and moral norm, indicators of psychophysiological adaptation and the main features that indicate the sources of maladaptation have been determined. The criteria for psychophysiological adaptation (state of health, mood, anxiety, fatigue, activity behavior) are highlighted, and prospects for further research are formulated.

According to the results of the work it was found that most freshmen have high rates of development of communicative abilities and moral normativity. They really assess their role in the team, in relationships, focusing on compliance with generally accepted norms of behavior. Freshmen are capable of accepting other people as they are, respect their originality and the right to be themselves. The development of such an ability characterizes them as a mature personality.

High optimism score and high ability for somatic regulation were found. In addition, a moderate (average) level of psychophysiological maladaptation was found in young people. From time to time, they have certain difficulties associated with changes in the forms, teaching and assessment methods that are characteristic of a comprehensive school, and most often they experience problems due to a deterioration in wellbeing, namely, due to the characteristics of individual mental processes of freshmen, a decrease their overall activity and a decrease in motivation for any activity. Freshmen are dominated by a low level of development of adaptive abilities and neuropsychic stability.

The data obtained indicate the need to develop a system of measures to update the adaptive capabilities of freshmen. We identified this direction as a promising vector for further studies of this problem.

Keywords: psychophysiological adaptation, signs of maladjustment, adaptive capabilities, first-year students.

Светлана Шевченко, канд. психол. наук, доц.

КЛЮЧЕВЫЕ АСПЕКТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКОЙ АДАПТАЦИИ ПЕРВОКУРСНИКОВ

Осуществлен научный анализ и экспериментальное исследование ключевых аспектов психофизиологической адаптации первокурсников. Определены уровни адаптивных и коммуникативных способностей, нервно-психической устойчивости и моральной нормативности, показатели психофизиологической адаптации и основные признаки, которые указывают на источники дезадаптации. Выделены критерии психофизиологической адаптации (состояние здоровья, настроение, тревожность, степень утомляемости, активность поведения), сформулированы перспективы дальнейших исследований.

Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасному суспільстві відбувається закономірна зміна концептуальних напрямів української психології. Цей процес супроводжується переорієнтацією освітнього середовища, яке ставить високі вимоги до студентської молоді тому, що саме від неї залежить, яким буде майбутнє, якими темпами відбуватиметься прогрес суспільства та розвиток людства в цілому. Однією з найбільш значущих сфер навчання молодої людини постає процес її психофізіологічної адаптації, який супроводжується постійним напруженням інтелектуальних, емоційних та вольових функцій, виникненням труднощів адаптації та емоційно-стресових ситуацій [7].

У нашому дослідженні ми зосередилися на вивченні особливостей психофізіологічної адаптації першокурсників до вищої школи. У зв'язку з цим, розгляд та вивчення зазначеної проблеми доцільно починати насамперед із конкретизації самого поняття адаптації та визначення часового проміжку адаптаційного періоду, оскільки думки різних авторів стосовно цього принципово різняться між собою. Окреслюючи часові кордони адаптаційного періоду першокурсників, у нашому дослідженні ми підтримуємося позиції К.О. Сантросяна, який виокремлює три етапи у процесі адаптації першокурсника стосовно психофізіологічних реакцій, динаміки емоційних станів, реакцій здобувачів на стресові соціальні умови. Підтримуючи цю думку, В.О. Лефтеров виділив декілька головних етапів адаптаційного процесу. Перший ("гострий етап адаптації") - спостерігається на початку навчального року та характеризується поганим функціональним станом першокурсника (втомою від складання випускних і вступних іспитів, емоційною напругою, спричинену новизною умов ЗВО). Другий етап включає екзаменаційний стрес першої сесії з емоційною напругою та погіршенням функціонального стану. Третій етап виявляється при подальших іспитах, коли індивідуально-психологічна напруга здобувача зменшується [4].

До того ж, ряд вітчизняних учених наголосили на тому, що найбільших випробувань зазнають здобувачі та їх адаптаційні ресурси якраз у перші місяці навчання, коли відбувається засвоєння нового способу життя та якісно інших форм відносин із педагогам щодо нового соціального й побутового середовища, що помітно знижує рівень пізнавальних та емоційно-вольових процесів [4-6, с. 8]. Отже, особливий інтерес становить діагностика психофізіологічної адаптації у перший рік перебування здобувачів у закладі вищої освіти, а саме в гострий період адаптації, що, на нашу думку, триває упродовж першого семестру (від початку навчального року до першої екзаменаційно-залікової сесії в житті першокурсників).

Аналіз досліджень свідчить про посилений інтерес науковців до вивчення поставленої проблеми. Вагомий внесок внесли такі дослідники, як Т.П. Браун, В.Г. Васянович, О. Є. Галус, С.О. Гура, Л. І. Дябел, Н.В. Кузнецова, Г.П. Левківська, В.Ю. Лесовий, Д.Д. Нау- рузбаєв, Л.Л. Петльова, С. І. Сільверстов, В.П. Шпак, В. Є. Штифурак [3]. Багатоаспектність поняття "адаптація", його міжпредметне використання призвело до того, що серед науковців немає єдиної думки щодо його сутності. Так, одні автори називають адаптацію процесом "вживання", "звикання" та "інтеграцією" у навколишнє середовище, а інші, навпаки, - певним "бар'єром", що виникає в індивідів у нових для них умовах існування.

Поряд із цим, психофізіологічна адаптація - це адаптація не тільки на рівні психічної сфери, а й на рівні пов'язаних із нею фізіологічних функцій (Ц.П. Короленко); це - "оптимальне співвідношення між психічними та фізіологічними адаптаційними процесами" (Ф.Б. Березін) [1].

Спираючись на системний підхід, О.М. Кокун запропонував таке визначення психофізіологічної адаптації: "...це процес, який зумовлений зміною у психофізіологічному стані людини під впливом дезадаптаційних факторів, що потребує одночасної та узгодженої взаємодії функціональних підсистем на всіх рівнях цілісної системи, ... психофізіологічний стан з метою ефективного забезпечення діяльності в нових умовах" [2].

Однак на сьогодні не досліджено всебічно ключові аспекти психофізіологічної адаптації першокурсників.

Мета і завдання статті передбачають науковий аналіз та експериментальне дослідження ключових аспектів психофізіологічної адаптації першокурсників.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Вивчення наукової літератури засвідчило практичну значущість проблеми й необхідність здійснення експериментального дослідження. Для реалізації поставленої мети було проведено емпіричну діагностику першокурсників Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Вибірку становили 285 здобувачів вищої освіти, що навчаються на першому курсі. У програму діагностики було включено такі методи діагностичного дослідження:

Методика "Багаторівневий особистісний опитуваль- ник адаптивності" (авт. А.Г. Маклаков і С.В. Чермянін), яка спрямована на вимірювання рівня адаптивних і комунікативних здібностей, нервово-психічної стійкості та моральної нормативності здобувачів.

Методика "Опитувальник діагностики психофізіологічної дезадаптації" (авт. О.Н. Родіна). Вона була спрямована на виявлення у першокурсників рівня їх дезадаптації та її основних ознак, які вказують на джерела дезадаптації. Критеріями психофізіологічної адаптації вважаються стан здоров'я, настрій, тривожність, ступінь стомлюваності, активність поведінки. Дезадаптація може виникнути внаслідок короткочасних і сильних дій середовища на людину або під впливом менш інтенсивних, але тривалих факторів. Дезадаптація виявляється у погіршенні самопочуття, соматовегетатив- них симптомах, різних порушеннях інтелектуальної діяльності та взаємодії тощо.

Аналіз отриманих даних засвідчує (рис. 1), що у 51,23 % із загальної кількості опитаних переважає низький рівень розвитку адаптивних здібностей. Ці здобувачі мають проблеми під час пристосування до вимог нового інтелектуально-освітнього середовища, не володіючи основними механізмами та способами його успішного освоєння, відчувають певний дискомфорт у ситуації здійснення розумової діяльності в цьому середовищі. У 35,09 % першокурсників було виявлено задовільний рівень розвитку адаптивних здібностей. Успіх адаптації в них залежить від зовнішніх умов освітнього середовища, тобто вони, залежно від ситуації та її привабливості, для них особисто, можуть застосовувати або не застосовувати основні адаптаційні механізми. Лише 13,68 % респондентів продемонстрували високий рівень розвитку адаптивних здібностей, виявили стійкі резистентні характеристики індивідуально- типологічного та особистісного рівня індивідуальності, які забезпечують спроможність успішно адаптуватись до різноманітних вимог нового освітнього середовища, доволі легко та адекватно орієнтуватися в новій ситуації, швидко обирати стратегію своєї поведінки та соціалізації, що виявляється в застосуванні певних пристосувальних механізмах в умовах навчання у закладі вищої освіти.

Рис. 1. Рівень розвитку адаптивних здібностей першокурсників (п = 285)