Его-стани та образ Бога в персональній молитві: психолінгвістичний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru

Его-стани та образ Бога в персональній молитві: психолінгвістичний аналіз

Ego States and the Image of God in Personal Prayer: Psycholinguistic Analysis

Наталія Савелюк

доктор психологічних наук,

доцент,

завідувач кафедри педагогіки

та психології

Nataliya Savelyuk

Dr. in Psychology,

Assistant professor,

Head of the Department of Pedagogy

and Psychology

АНОТАЦІЯ

Вступ. У статті здійснюється опис та інтерпретація результатів теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження персональної молитви в контексті міждисциплінарного підходу, в якому поєднані, з одного боку, основні ідеї та положення теорії трансактного аналізу й Его-станів за Е. Берном, з іншого боку, напрацювання й методики сучасної психолінгвістики. Обґрунтовується, що такий підхід дає змогу конструктивно доповнювати базове метафізичне, духовне, теологічне розуміння молитви її повноцінним науковим аналізом.

Методи й методики. Вибірку українських респондентів різного віку і соціального статусу, самоідентифікованих як «християни», за результатами «Методики вивчення релігійної активності» (Д. Смірнов) поділено на чотири підгрупи: з найнижчою, нижчою за середній рівень, вищою за середній рівень і найвищою релігійною активністю. Кожному пропонувалося по два споріднених завдання («Моя молитва» і «Відповідь Бога») зі спеціальними інструкціями, після виконання яких отримано і проаналізовано тексти персоналізованих молитов як дискурсів двох «Его-станів». У контексті психолінгвістичного спрямування дослідження використано метод предикативного аналізу тексту (О. Леонтьєв, Т Дрідзе, М. Жинкін). З метою уточнення квалітативні дані доповнено квантитативним методом контент-аналізу за допомогою комп'ютерної програми «Textanz» (версія 2.4.2.0). У підсумку отримані результати узагальнювалися й порівнювалися в розрізі чотирьох попередньо виокремлених підгруп респондентів.

Результати. Теоретично обґрунтовано, що молитва як релігійний дискурс повинна розглядатися не лише в контексті широкого соціального взаємопізнання і взаємодії, а і як складова самопізнання, саморозуміння, самоконструювання особистості. Емпірично встановлено, що у процесі персональної молитви як звертанні до Бога з певними власними проханнями, подяками, покаяннями, уславленнями відносно найчастіше експлікується гармонійна комунікативна трансакція «Дитина / Батько» - у 31,45% осіб. Отже, Бог для майже третини досліджених респондентів - це безумовно люблячий «Батько». З усім тим, доволі частими є дисгармонійні, конфліктні трансакції різних типів - «Дитина / Батько», «Дитина / Дорослий», «Дорослий / Дорослий», виявлені приблизно у 40% осіб.

Висновки. Отримані результати розглядаються як один із наслідків і проявів сучасного кризового стану всього суспільства, коли в контексті хронічної та глобальної недовіри до будь-якої влади частково нігілізуються й віковічні сакральні вартості, а Бог починає сприйматися в образі байдужого «Батька» або надміру ліберального «Управлінця».

Ключові слова: соціальна трансакція, Его-стан, «Дитина», «Батько», «Дорослий», образ Бога, релігійний дискурс, персональна молитва.

ABSTRACT

Introduction. The results of theoretical substantiation and empirical study of personal prayer in the context of an interdisciplinary approach, which combines, on the one hand, the basic ideas and positions of the theory of transactional analysis and Ego states according to E. Bern, on the other hand, the ideas and techniques of modern psycholinguistics are describes and interprets in the article. It is substantiated that such an approach makes it possible to constructively supplement the basic metaphysical, spiritual, theological understanding of prayer with its full-fledged scientific analysis. Methods & Techniques. The sample of Ukrainian respondents of different ages and social status, self-identified as «Christians», according to the «Techniques of Studying Religious Activity» (D. Smirnov), is divided into four subgroups: the lowest, the lowest than the average, the highest than the average and the highest level of religious activity. Each was offered two related tasks («My Prayer» and «God's Answer») with special instructions, after which the texts of personalized prayers as discourses of two «Ego states» were received and analyzed. In the context of the psycholinguistic direction of the study, the method of predicative text analysis was used (А. Leontiev, T Dridze, N. Zhinkin). For the sake of clarification, the qualitative data was supplemented by a quantitative content analysis method using the «Textanz» computer software (version 2.4.2.0). And the results were summarized and compared in the context of four previously separated subgroups of respondents.

Results. It is theoretically substantiated that prayer as a religious discourse should be considered not only in the context of broad social cognition and interaction, but also as a component of self-knowledge, self-understanding, self-construction of Personality. It has been empirically established that in the process of personal prayer as a reference to God with certain requests, thanksgiving, repentance and praise, the harmonious communicative transaction «Child»/«Father» is most often implicated (31.45% persons). So, for almost a third of the surveyed God, God is definitely a loving Father. However, disharmonious, conflicting transactions of various types - «Child» / «Parent», «Child» / «Adult», «Adult» / «Adult», are found quite frequently (approximately 40% persons).

Conclusions. The results are viewed as one of the consequences and manifestations of the current crisis of the whole society, when, in the context of chronic and global distrust of any authority, centuries-old sacral values are also partially negated, and God begins to be perceived as an indifferent «Father» or an too liberal «Head».

Key words: social transaction, Ego state, «Child», «Father», «Adult», image of God, religious discourse, personal prayer.

Савелюк Наталия. Эго-состояния и образ Бога в персональной молитве: психолингвистический анализ

АННОТАЦИЯ

Вступление. В статье представлено описание и интерпретация результатов теоретического обоснования и эмпирического исследования персональной молитвы в контексте междисциплинарного подхода, в котором соединены, с одной стороны, основные положения и идеи теории трансакционного анализа и Эго-состояний по Э. Берну, с другой стороны, наработки и методики современной психолингвистики. Обосновывается, что такой подход дает возможность конструктивно дополнять базовое метафизическое, духовное, теологическое понимание молитвы ее полноценным научным анализом. Методы и методики. Выборку украинских респондентов разного возраста и социального статуса, самоидентифицированных как «христиане», по результатам «Методики изучения религиозной активности» (Д. Смирнов) поделено на четыре подгруппы: с наиболее низкой, ниже среднего уровня, выше среднего уровня и наивысшей религиозной активностью. Каждому предлагались по два сродных задания («Моя молитва» и «Ответ Бога») со специальными инструкциями, после исполнения которых получено и проанализировано тексты персонализированных молитв как дискурсов двух «Эго-состояний». В контексте психолингвистического направления исследования использовано метод предикативного анализа текста (А. Леонтьев, Т. Дридзе, Н. Жинкин). С целью уточнения квалитативные данные дополнено квантитативным методом контент-анализа с помощью компьютерной программы «Textanz» (версия 2.4.2.0). В итоге полученные результаты обобщались и сравнивались в разрезе четырех раньше выделенных подгрупп респондентов.

Результаты. Теоретически обосновано, что молитва как религиозный дискурс должна рассматриваться не только в контексте широкого социального взаимопознания и взаимодействия, но и как составляющая самопознания, самопонимания, самоконструирования личности. Эмпирически установлено, что в процессе персональной молитвы как обращении к Богу с определенными личными просьбами, благодарностями, покаяниями, восхвалениями относительно наиболее часто эксплицируется гармоническая коммуникативная трансакция «Ребенок / Родитель» - у 31,45% индивидов. Таким образом, Бог для почти трети исследованных респондентов - это безусловно любящий «Родитель». Вместе с этим, довольно частыми есть дисгармонические, конфликтные трансакции разных типов - «Ребенок / Родитель», «Ребенок / Взрослый», «Взрослый / Взрослый», обнаруженные у приблизительно 40% индивидов.

Выводы. Полученные результаты глобально рассматриваются как одно из следствий и проявлений современного кризисного состояния всего общества, когда в контексте хронического и глобального недоверия любой власти частично нигилизируются и вековечные сакральные ценности, а Бог начинает восприниматься в образе равнодушного «Родителя» или слишком либерального «Управителя».

Ключевые слова: социальная трансакция, Эго-состояние, «Родитель», «Ребенок», «Взрослый», образ Бога, религиозный дискурс, молитва.

ВСТУП

Сучасне суспільство продовжує перебувати в активному пошуку, осмисленні, апробації ефективних засобів підтримки психологічного благополуччя особистості. Й серед них одним із найбільш давніх є молитва - спеціальне комунікативне звертання людини до Бога чи Вищих Сил із певними проханнями, подяками, покаяннями, уславленнями. В рамках постнекласичної парадигми наукового аналізу її можна розглядати, зокрема, як основний жанр релігійного дискурсу. Зазначений підхід, на нашу думку, дає змогу доповнювати базове метафізичне, духовне розуміння молитви психолінгвістичним її аналізом як способу комунікативного зв'язку людини з дискурсивно сконструйованим й індивідуально осмисленим Вищим Світом.

Очевидно, що молитва у психологічному аспекті розгляду є доволі особливим жанром дискурсу як такого в цілому і релігійного зокрема. Адже, наприклад, при сповіді контактують дві особи - священнослужитель і вірянин, під час проповіді її суб'єкт також звертається до когось реального, фізично відчутного, нехай навіть й озвученого як «маса». Агенти такої комунікації можуть взаємно бачити й чути один одного, вислуховувати чи перебивати додатковими запитаннями, корегувати, зупиняти чи в міру потреби пролонговувати свою взаємодію. Натомість з точки зору науки є доволі дискусійним питання про те, з ким або чим комунікує людина у процесі персональної молитви: зі своєю «духовною іпостассю», власним «Супер-Его» або «Альтер Его», певними релігійними (батьківськими) інтроєктами, уявним образом Бога чи ще з чимось? І якщо, наприклад, це - уявний образ Бога, то яким він є: люблячим або жорстоким, добрим чи караючим, тощо? На нашу думку, принаймні часткову відповідь на подібні запитання можна отримати за допомогою психолінгвістичних методик.

Як зазначають Б. Спілка і К. Ледд, молитва «у прямому сенсі, відображає практично кожний аспект поведінкової наукової психології - від її витоків у нервовій системі до складної (комплексної) соціальної чутливості» (Спилка & Лэдд, 2015: 15).

Найбільш очевидною особливістю молитви відомі зарубіжні дослідники називають її соціально-комунікативний аспект. Адже «через молитву людина пов'язує або навіть ідентифікує себе з Божественним», а «між тим, хто молиться, і Сутністю, до якої звернена молитва, існують взаємовідносини, і суб'єкт молитви привносить у цю взаємодію свої різноманітні інтерпретації та очікування» (Спилка & Лэдд, 2015: 28).

Базовий інноваційний рівень наукового аналізу комунікативного, як і, отже, психолінгвістичного змісту молитви - нейрофізіологія, сучасні методи й технологічні пристрої якої надають розлогу можливість дослідження нейронних корелятів багатьох станів і процесів. Зокрема, учасниками дослідів Р Неубауера (Neubauer, 2014) стали представники різних модерних течій християнства, котрі повідомляли про власний безпосередній досвід переживання Бога під час імпровізованої персональної молитви. При цьому молитва порівнювалася із «внутрішньою розмовою з любимою людиною, тобто зі значущим іншим в індивідуальному житті». Паралельне сканування мозку піддослідних підтвердило той факт, що під час молитви активізуються зони мозку, відповідальні за значущі соціальні взаємини. Крім того, активізуються й ділянки, пов'язані з мисленнєвим оцінюванням минулого досвіду переживання рис власного «Я», як і переживання власного гіпотетичного майбутнього. У зв'язку з такими емпіричними даними вчений стверджує, що висока особистісна значущість молитовного досвіду для вірян пов'язана з вагомими аспектами їх саморозуміння (Neubauer, 2014).

Традиція наукового психологічного дослідження молитви як «внутрішнього соціального процесу», свого роду самодіалогу, пов'язаного із саморозумінням і самоконструюванням, сягає початків минулого століття. Так, у своїй праці «Психологія молитви», датованій 1909 роком, А. Стронг (Strong, 1909) зазначений процес розглядає як перманентне розширення особистістю власної самості. Наголошуючи на соціальній природі людського «Я», вчена, відповідно, і молитву розглядає як складову невпинної соціальної інтеракції, через яку тільки й може існувати свідомість. У найбільш стислому вигляді психологічну сутність молитви, на її думку, можна виразити як взаємодію між «Его» та «Альтер Его» в межах цілісної особистості (Там само).

Ці та подібні ідеї підводять нас до доцільності використання при дослідженні молитви теорії трансактного аналізу та Его-станів, розробленої Е. Берном (2016) приблизно через півстоліття від часу виходу згаданої праці А. Стронг (Strong, 1909). Основні її ідеї є загальновідомими у психології та полягають у наступному: (а) під час комунікування особистість може перебувати в одному із трьох основних станів свого «Я» - «Дитина», «Батько» чи «Дорослий»; (б) соціальна трансакція як основна одиниця комунікації буває як гармонійною (доповнювальною), коли Его-стани партнерів очікувані й передбачувані, так і дисгармонійною, конфліктною (перехресною), тобто коли суб'єкт звертається до якогось одного Его-стану, натомість відповідь отримує від іншого Его-стану (Берн, 2016).

Теорія трансактного аналізу (ТА) Е. Берна (2016) швидко стала дуже відомою у психології та за її межами. Але в рамках психології релігії її положення та основні ідеї розглядаються лише окремими зарубіжними вченими, при цьому використовується, насамперед, прагматичний - психоконсультативний та психотерапевтичний - контекст. Наприклад, К. Тьюдор (Tudor, 2019) здійснює стислий огляд наукової літератури про релігію, віру і духовність у межах основних понять ТА (таких, як «трансакції», «Его-стани», «сценарії» та «ігри»), намагаючись класифікувати відповідні концептуальні взаємозв'язки. Основний аспект авторського аналізу - особистісний розвиток, супервізія, навчання і практикування психотерапевтів відповідного спрямування. П. Майлнес (Milnes, 2017) обґрунтовує власну «модель пілігрима», яка, своєю чергою, базується як на давньогрецькій моделі пізнання з її «логосом» (логіка й наука) і «мітосом» (міфологія і релігійні тексти), так і на сучасній концепції ТА. Зазначена модель, на думку автора, може використовуватися при роботі з особами будь-якого віросповідання і є певним внеском у «релігійний або духовний трансактний аналіз» (там само). В. Сарухан (Saruhan, 2019) поставив за мету власних досліджень «пролити світло» на роль трансактного аналізу в розумінні міжособистісних взаємин як міри прояву людської духовності назагал. У такому контексті вагомою складовою ТА розглядається оптимізація духовної самотрансценденції особистості.

Натомість описів спроби поєднання основних ідей трансактного аналізу із психолінгвістичними напрацюваннями й методиками в певних цілісних рамках міждисциплінарного підходу до проблем психології релігії ані в зарубіжній, ані в українській психології досі фактично не зустрічаємо. А тому, враховуючи, зокрема, новітні вітчизняні психолінгвістичні дослідження молитви (Савелюк, 2017; Хомуленко, Кузнецов & Фоменко, 2018; Коструба, 2019 та ін.), вважаємо зазначену спробу дійсно новою, актуальною та перспективною науковою розвідкою.

Отже, мета статті - опис та інтерпретація результатів емпіричного психолінгвістичного дослідження масиву зафіксованих текстів персоналізованих молитов із використанням основних ідей та окремих понять трансактного аналізу Е. Берна (2016).

МЕТОДИ Й МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Базовою теоретико-методологічною основою дослідження є розуміння молитви як основного жанру релігійного дискурсу - процесу й водночас поточного результату когнітивно-мовленнєвої активності у релігійно релевантній соціально-комунікативній ситуації, що передбачає рецепцію, передавання та/або творення (співтворення) певних релігійних текстів у певному контексті. Важливим є також наголошування на тому, що така активність тісно взаємозв'язана з релігійною активністю назагал, яку не можна розглядати абстрактно, а в умовах дослідження доцільно диференціювати залежно від різних її аспектів (когнітивного, емотивного, мотиваційного, конативного), а також форм і рівнів (Савелюк, 2017).

Із врахуванням цього теоретичного орієнтиру, первинно відібрана вибірка (543 особи різного віку і соціального статусу, всі самоідентифіковані як «християни») після застосування питальника «Методика вивчення релігійної активності» Д. Смірнова (Смирнов, 1999) і математично-статистичної обробки його результатів була поділена на чотири підгрупи: з найнижчою, нижчою за середній рівень, вищою за середній рівень та найвищою релігійною активністю (РА).

Далі кожному респонденту пропонувалися два завдання з різними інструкціями.

Інструкція 1: «Уявіть, що саме «тут-і-тепер» Вам необхідно звернутися до Бога з молитвою. Будь ласка, запишіть все те, що спаде Вам при цьому на думку. Дослідження цілком анонімне, тому прохання бути якомога відвертішим (ою) у своєму молитовному зверненні до Бога. Якщо зараз не виникло відповідного бажання, то можете це зробити пізніше. Головне, щоб Ваша молитва була щирою та сердечною».

Інструкція 2 (після виконання завдання 1): «А тепер уявіть і запишіть усе те, що, на Вашу думку, Бог відповів би на Вашу молитву. Прохання, по можливості, також бути максимально щирим (ою) у своїх висловлюваннях».

Одразу зауважимо, що 79 респондентів із різних міркувань відмовилися виконати поставлені завдання. Наприклад, їх типові формулювання були наступними: «Це моя приватна справа» або «Я не можу уявити відповіді Бога». Отже, від 464 осіб ми отримали повноцінні зафіксовані тексти персоналізованих релігійних дискурсів, у яких експлікувалися два «Я» суб'єкта, котрі так чи інакше комунікували: Его-стан як стимул («Моя молитва») та як уявна реакція на нього («Відповідь Бога»).

У психолінгвістичному перетворені даних як основний було використано метод предикативного аналізу тексту, який поєднує у собі різні конкретні методики. Як зауважує О. Леонтьєв (Леонтьев, 2008), «найбільш поширеною у цьому контексті є методика Т Дрідзе, яка, своєю чергою, базується на теорії предикативної структури тексту, сформульованій М. Жинкіним. Основна її ідея полягає у тому, що текст - це ієрархія комунікативних програм, які ведуть нас до основної думки як предикації і першого порядку, услід за якою уже йдуть предикації другого, третього т д. порядків» (Леонтьев, 2008).

Згідно з поставленою метою, як предикація першого порядку в тексті визначався певний Его-стан суб'єкта (по 2 для кожного респондента) з відповідними психологічними станами та процесами (предикації другого порядку). Згідно з Е. Берном (2016), «Дитина» - це джерело архаїзмів, інтуїції, творчості та спонтанних емоційних реакцій; «Батько» - основа автоматичної засвоєної поведінки й наставницького ставлення до інших; «Дорослий» - стимул раціональної обробки інформації та зважування різних варіантів дій, балансування між вимогами «Дорослого», забаганками «Дитини» й запитами реальності. Відповідно, основними психолінгвістичними маркерами зазначених станів визначено наступні: для «Дитини» - іменники, які передбачають звертання до Бога, як до «Батька», дієслова з наголосом на власних бажаннях, вдячності та/або на підкоренні, а також прикметники, синонімічні значенню «рідний»; для «Батька» - іменники, які передбачають звертання до іншого, як до «Дитини», дієслова з наголосом на певних вказівках, наказах та/або заборонах, а також супутні прикметники з акцентом на «любимий/не любимий»; для «Дорослого» - іменники, які передбачають звертання до іншого, як до зрілого й рівноцінного партнера, дієслова, що позначають, насамперед, різні когнітивні функції, а також прикметники з аналогічним інтелектуалізованим сенсом.

Отже, психолінгвістичний аналіз був насамперед квалітативним, а з метою уточнення його даних використовувався квантитативний метод контент-аналізу за допомогою комп'ютерної програми «Textanz» (версія 2.4.2.0). І, насамкінець, результати відповідного аналізу узагальнювалися й порівнювалися в розрізі чотирьох попередньо виокремлених підгруп.

РЕЗУЛЬТАТИ

Спочатку відобразимо систематизовані й узагальнені квантитативні дані нашого психолінгвістичного дослідження у формі табл. 1, що дає змогу побачити найбільш загальну емпіричну картину його результатів:

молитва персональний бог

Таблиця 1. Кількісні результати психолінгвістичного дослідження основних типів трансакцій, експлікованих у молитвах респондентів із різними рівнями РА

Проаналізуємо і проінтерпретуємо тепер детальніше - на конкретних типових прикладах, наведені узагальнені результати психолінгвістичного дослідження з використанням основних понять трансактного аналізу. Здебільшого у зафіксованих релігійних дискурсах психолінгвістично експлікується тип комунікативної трансакції «Дитина / Батько» (у 40,67% осіб, котрі назагал узяли участь у дослідженні). Зазначена тенденція стосується усіх підгруп, окрім підгрупи із нижчим за середній рівнем РА, де на першій позиції опинився тип «Дитина / Дорослий», що як виняток більш детально аналізуватиметься нижче. А в цілому домінанта «Дитина / Батько» відповідає і теологічній, і психологічній сутності молитви, у процесі якої в чомусь слабша, бодай ситуативно, істота звертається до сильнішої Постаті.

Приклад доповнювальної трансакції «Дитина / Батько»: «Дорогий Батьку Небесний! Я звертаюся, щоби подякувати Тобі за любов, за прощення, за те, що Ти віддав Сина свого на муки заради мене. Дай мені мудрості у вчинках, у моїй повсякденній діяльності, охорони від лиха, допоможи любити ворогів своїх, не тримати зла ні на кого, робити добро, допомагати, любити. Збережи мою сім'ю, щоби були живі, здорові, щасливі. Дай серцю радіти від кожного промінчика сонця, віяння вітру, краплі роси, знаходити щастя у простих речах і дякувати за все Тобі. Ти створив прекрасний світ. Амінь» / «Дочко Моя, я чую і бачу твою молитву, твоє серце, твої думки. Я - Господь Бог твій, Котрий навчає тебе корисному, що веде тебе по дорозі, якою ти маєш ходити. Не бійся, бо я ж із тобою».

Предикторами першого порядку тут, очевидно, є звертання «Дорогий Батьку Небесний!» та уявна відповідь «Дочко моя». Зафіксований текст релігійного дискурсу - типовий взірець гармонійної комунікації у системі «Дитина / Батько». А тому як предиктори другого порядку в Его-стані «Дитина» можуть розглядатися, наприклад, очікувані від Небесного Батька «любов» і «прощення», а в Его-стані «Батько» - дієслово «навчати».

Саме така гармонійна трансакція «Дитина / Батько» в цілому домінує у письмово зафіксованих персоналізованих молитвах респондентів (31,45%). Але, зауважимо, домінує менш ніж у третини досліджених вірян, причому її відносна частка є доволі нестабільною на різних рівнях РА. Оскільки, з одного боку, спостерігаються також дисгармонійні трансакції відповідного типу, а з іншого боку, суб'єкти релігійного дискурсу нерідко формулюють уявні відповіді також з позиції Его-стану «Дорослий».

Отже, приклад конфліктної трансакції «Дитина / Батько»: «Отче наш, дякую за свою сім'ю, за тата, що він у мене має міцне здоров' я і завжди підтримує мене. А також за маму, котра трішки хворіє, і я прошу Тебе, Боже, дай їй більше здоров'я або оберігай її. Дуже дякую за братика, котрого я люблю. Щоб мої рідні та близькі мали міцне здоров' я, і щоб у них усе було добре. Дякую, що біля мене є друзі, і я маю багато рідних і близьких. А також дякую, що я живу і зараз навчаюся. І проситиму Тебе, Боже, оберігай мене від негараздів...» / «Я дуже уважно вислухав твої прохання. Але ти часто грішила, і всі люди також дуже грішні. Піди у храм, покайся».

Описану трансакцію віднесено до конфліктних, оскільки суб'єкт молитви звертається до свого Небесного Батька (предиктор - «Отче наш»), очевидно, з очікуваним бажанням отримати безумовну його любов («Дякую», «Прошу Тебе...», «Оберігай...» та ін.) й тому нічого навзамін не обіцяє. У відповіді формулюється типовий предиктор «Батька» («Я дуже уважно вислухав.»), котрий чітко наказує своїй «Дитині» («Піди у храм, покайся»), присоромлюючи й вимагаючи від неї розкаяння, перш ніж виконати певні її бажання. Отже, така батьківська любов, очевидно, не є безумовною (на що вказує, зокрема, психолінгвістичний маркер «але.»), а тому відповідна взаємодія не може вважатися гармонійною. У середньому подібні транзакції спостерігаються в молитвах 16,14% досліджених осіб.

Переходимо до другого за частотністю (у 31,89% респондентів) виявленого типу комунікативної трансакції - «Дитина / Дорослий». Приклад гармонійної такої трансакції: «Дорогий Боже! Щиро вдячна Тобі за все те, що приніс мені та моїм рідним цей день: дякую і за погані хвилини й за приємні секунди, за щирих людей, з котрими сьогодні бачилися, за гарних друзів, з котрими провели час, і за заздрісних сусідів, Боже, теж дякую, але пошли їм трішки щастя, миру і злагоди. Дякую Тобі за все!» / «Приємно, що й сьогодні ти про Мене не забула. Не варто дякувати - ти заслужила цей день, я радий, що я зміг тебе потішити, але якимись хвилинами я тебе засмутив? А, здається, я здогадуюся, Олічко, - все так не буде, хоч є погане, але буде і хороше у житті, як у погоді після рясного дощику обов'язково з'являється яскраве сонечко. Ти хороший друг - от і в тебе друзі хороші, а за сусідів помолися, й вони про тебе згадають добрим словом, от побачиш».

Основним предиктором, який вказує на первинний Его-стан «Дитини», є, насамперед, кількаразово повторювана «вдячність дорогому Богові». Натомість вторинний Его-стан, експлікований у зазначеному релігійному дискурсі, є саме «Дорослим», оскільки уявний суб'єкт дискурсу відверто намагається міркувати над ймовірними причинами тимчасової засмученості своєї «Дитини», перш ніж давати їй якісь поради. Типові предиктори такого стану - когнітивно орієнтовані дієслова «не забути», «здогадуватися»,

«згадати» та ін. Ця трансакція в цілому є доповнювальною, адже вона спрямована на заспокоєння, тобто «погладжування» первинного в контексті молитви Его-стану «Дитини» (за принципом «побачиш, усе так не буде.»).

В цілому такі гармонійні трансакції спостерігаються у 18,56% осіб. Найчастіше вони зустрічаються на найнижчому рівні РА - у 22,50% респондентів, тобто майже у кожного четвертого. З огляду на зміст використаного для розподілу респондентів на підгрупи питальника, в цій підгрупі віряни моляться найрідше і, мабуть, зазвичай тоді, коли інші копінг-стратегії не допомагають або допомагають мало. Водночас, слабка значущість попередньої релігійної соціалізації значною мірою заважає їм сприймати Бога, як «Батька», натомість часто молитва для них відбувається свого роду як комунікування з більш зрілою частиною власного «Я».

Приклад конфліктної трансакції «Дитина / Дорослий»: «Любий Боже, я довго думала, що сказати, тому що мені не так багато років, але я грішна, справді грішна, мене мало хто розуміє, але напевно і не зрозуміють. Інколи буває настільки важко, що навіть жити не хочеться. Та все-таки я згадую про Тебе і вірю, що Ти мені допоможеш. Коли я звертаюся до Тебе, я дійсно вірю і надіюся на Твою допомогу. Боже, допоможи мені у всіх моїх починаннях, допоможи вдало закінчити навчальний рік. А найголовніше допоможи забути про нього, бо це, напевно, найголовніша з моїх проблем - його байдужість зараз. Амінь» / «Прийде час - і ти забудеш. Усе у житті я даю недаремно. На чомусь ти будеш учитися, яким би поганим воно для тебе не здавалося. Без помилок життя неможливе».

Конфліктною описана трансакція визначена тому, що й основний її «дитячий» предиктор («мені не так багато років»), і додаткові емотивні предиктори (наприклад, «інколи буває настільки важко, що навіть жити не хочеться») вказують на пошуки суб'єктом теплої «батьківської» підтримки «тут-і-тепер», коли у відповідь, проте, звучить суворе «доросле»: «:...на чомусь ти будеш учитися, яким би поганим воно тобі не здавалося.» і т ін.

У середньому по вибірці дисгармонійних трансакцій цього типу приблизно стільки ж, як і гармонійних (у 18,70% осіб). При цьому їх кількість різко збільшена на нижчому за середній рівні РА - спостерігаються аж у 31,67% осіб, дуже різко спадаючи на найвищому рівні РА - до 4,81 % осіб. На нашу думку, такі дані та їх стрімка динаміка засвідчують, що для низькорелігійних респондентів молитва більшою мірою є засобом розрядки або, принаймні, додаткового осмислення накопичених негативних емоцій, коли особистість вдається до додаткового самообвинувачення через експлікацію Его-стану засуджуючого «Дорослого» (образ Бога, як жорсткого Судді). Також отримані дані відповідають попередньо дослідженому й описаному нами типу релігійної особистості на зазначеному рівні РА, як «афективно-амбівалентної» - такої, котра активно перебуває у пошуках власних, часто суперечливих сенсів релігії (Савелюк, 2017).

Приклад гармонійної трансакції «Дорослий / Дорослий»: «Боже, це лише тимчасові труднощі, мені потрібно зібратися з думками... Лише час, і все стане на свої місця. Я знаю, що потім настане «біла смуга». Проблеми потрібно вирішити, а не тікати від них. Нехай на моєму шляху трапляються лише хороші люди та порадники» / «Ти все зможеш. Потрібно бути сильним, контролювати свої думки та дії».

І перший, і другий експліковані Его-стани у відповідному релігійному дискурсі чітко окреслені раціональними предикторами: з одного боку, суб'єктові молитви «потрібно зібратися з думками», а з іншого, «потрібно контролювати свої думки». Ця комунікативна трансакція також є гармонійною, оскільки втілює собою приклад типового «погладжування» (Берн, 2016): «Потрібно зібратися з думками?» / «Так, потрібно».

Усереднена частота відповідного типу трансакції - 10,19%. Вона є відносно стабільною майже на всіх рівнях РА (8,33%; 7,50%; 6,67% - у розрізі від найнижчого до вищого за середній рівень РА), істотно зростаючи лише у підгрупі високорелігійних осіб (18,27%). Вважаємо це одним із проявів теж раніше емпірично встановленої нами тенденції раціоналізації релігійного дискурсу у вірян із найвищою РА, що розглядається в резонансі з масштабною інформатизацією усього сучасного соціуму (Савелюк, 2017).

Приклад конфліктної трансакції «Дорослий - Дорослий»: «Для чого все це? Чому не можна зробити просто, щоб усі були щасливі й не потребували нічого? Знаєш, іноді здається, що все пішло шкереберть - смерть, голод, війна. Тріщина на льоду - бо щось провалилося. Чому погані люди перемагають, а потяг до грошей у всіх на першому місці? Ти можеш сказати - давай, чекай на Рай та вічність, але інших людей Ти просто не цінуєш. В Африці діти гинуть з голоду на землі, та й узагалі світ з'їхав із глузду, а Тобі байдуже. Роби щось або просто передай керування комусь іншому» / «Лише через страждання і біль людина стає іншою. Люди гинуть - знаю, хвороби існують - теж знаю. Це складніше, ніж я думав. Зробити так, щоб усі були щасливі, неможливо. Я хочу, щоби кожен пройшов свій шлях, як і я свій».

Наведена трансакція цілком очевидно може й повинна розглядатися як не просто перехресна, а саме як конфліктна. Суб'єкт молитви звертається до Вищої Сили як до могутньої Постаті, але явно не як до турботливого чи вимогливого «Батька», а як до «Дорослого» зі своєрідним ліберальним стилем управління Світом, коли зло неодмінно перемагає. Своєю чергою, другий експлікований Его-стан - теж «Дорослий», що аж ніяк не збирається каятися в чомусь, а просто констатує фаталізм існуючого «неправильного» порядку речей, який долається лише персональними стражданнями.

Відповідний тип трансакції є найменш поширеним у дослідженій вибірці (4,96%). Водночас, найчастіше він есплікується на найвищому рівні РА (11,54%), що йде в унісон із загальною динамікою суттєвого зростання трансакцій типу «Дорослий / Дорослий» теж на даному рівні. На останній факт варто звернути увагу не тільки психологам, а і, зокрема, релігійним діячам. Адже це, на нашу думку, засвідчує не просто раціоналізацію сучасного релігійного дискурсу на тлі його традиційної фасилятивності, а й часткове підпадання під вплив соціальної інгібіції, коли загальна недовіра до управлінської вертикалі позначається навіть на найсвятішому в житті.

Так, згідно з результатами масштабного психосемантичного дослідження М. Єсип (2014), хоча майже кожному другому українському респондентові (48,5% осіб) й імпонує образ доброго та люблячого Бога, але, з усім тим, понад ніж третина опитаних вірян (36,7%) уявляють Його жорстоким і байдужим. А ще 14,8% респондентів не змогли визначитися з цим питанням (там само: 28). Ці результати можна вважати до деякої міри суголосними з нашими, оскільки, наприклад, у зафіксованих релігійних дискурсах експліковано близько 60% гармонійних трансакцій різних Его-станів суб'єктів персоналізованої молитви, в той час як інші 40% проаналізованих таких трансакцій є, щонайменше, суперечливими.

ВИСНОВКИ

Отже, молитву - як базовий жанр релігійного дискурсу, доцільно розглядати не тільки в метафізичних, духовних, теологічних контекстах, а і з наукових міждисциплінарних позицій, що дає змогу побачити і врахувати важливі теоретичні та практичні аспекти відповідної особистісної активності як соціально-комунікативної за своєю природою. Як доведено сучасними дослідженнями, в тому числі із застосуванням нейропсихологічних методів і методик, під час молитви активізуються не тільки процеси соціального взаємопізнання та взаємодії, а і самопізнання, саморозуміння, самоконструювання особистості. А тому, зокрема, доволі новітнім і перспективним напрямком наукового пошуку є поєднання основних ідей теорії трансактного аналізу з напрацюваннями сучасної психолінгвістики. Це дає змогу вивчати молитву як взаємодію різних Его-станів її суб'єкта, що має і загальнотеоретичний, і психодіагностичний, і психоконсультативний сенс.

У нашому емпіричному дослідженні встановлено, що у процесі персональної молитви як звертанні до Бога з певними проханнями, подяками, покаяннями, уславленнями експлікується, насамперед, гармонійна комунікативна трансакція «Дитина / Батько» (у 31,45% осіб). Отже, Бог для майже третини досліджених респондентів - це безумовно люблячий «Батько». З усім тим, доволі частими є дисгармонійні, конфліктні трансакції різних типів - «Дитина / Батько», «Дитина / Дорослий», «Дорослий / Дорослий» (приблизно у 40% осіб). Такі результати ми розглядаємо як один із наслідків і проявів сучасного кризового стану суспільства, коли в контексті хронічної та глобальної недовіри до будь-якої влади частково нігілізуються й віковічні сакральні вартості, а Бог починає сприйматися, зокрема, в образі байдужого «Батька» або надміру ліберального «Управлінця».

Як перспективи подальших досліджень розглядаємо, з одного боку, залучення інших порівняльних аспектів у рамках напрацьованої психолінгвістичної методики - вікових, гендерних та інших; з іншого боку, поглиблення й доповнення проведеного аналізу описами типових життєвих сценаріїв, експлікованих у суб'єктів із різною релігійною активністю.

ЛІТЕРАТУРА

Берн, Е. (2016). Ігри, у які грають люди. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».

Єсип, М. (2014). Образ Бога як предиктор способів долання труднощів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Психологія, 2 (2), 27-31.

Коструба, Н. (2019). Концепт «молитва» у свідомості молоді: психолінгвістичний аналіз. Психологічні перспективи, 34, 65-79. https://doi.org/10.29038/2227- 1376-2019-34-65-79

Леонтьев, А.А. (2008). Прикладная психолингвистика речевого общения и

массовой коммуникации. Москва: Смысл.

Савелюк, Н.М. (2017). Психологія розуміння релігійного дискурсу. Київ: КНТ.

Смирнов, Д.О. (1999). Описание процедуры стандартизации психометрической методики «Опросник религиозной активности». Научный психологический журнал, 1-2, 159-172.

Спилка, Б., & Ледд, К.Л. (2015). Психология молитвы. Научный подход (Пер. с англ.). Харьков: Изд-во «Гуманитарный центр».

Хомуленко, Т., Кузнецов, О., & Фоменко, К. (2018). Молитва як предмет мовленнєвої діяльності та її комунікативний намір. Psycholinguistics, 23 (1), 309-326. https://doi.org/10.5281/zenodo.1211565

Milnes, P. (2017). The Pilgrim Model. Using Transactional Analysis to Explore the Spiritual Pathway Toward Meaning and Knowing. Transactional Analysis Journal, 47 (3), 203-217. https://doi.org/10.1177/0362153717711698

Neubauer, R.L. (2014). Prayer is an !nterpersonal Relationship: A Neuroimaging Study. Religion, Brain and Behavior, 4 (2), 92-103. https://doi.org/10.1080/2153 599X.2013.768288

Saruhan, V (2019). Transactional Analysis Theory and Spirituality. Spiritual Psychology and Counseling, 4, 321-332. https://doi.org/10.12738/spc.2019.4.3.070

Strong, A.L. (1909). The Psychology of Prayer. Chicago: The University of Chicago Press.

Tudor, K. (2019). Religion, Faith, Spirituality and the Beyond in Transactional Analysis. Transactional Analysis Journal, 49, 17-26. https://doi.org/10.1080/036 21537.2019.1577341

REFERENCES

Berne, E. (2016). Ihry, u yaki hraiut liudy [Games People Play]. Kharkiv: Knyzhkovyi Klub «Klub Simeinoho Dozvillia» [in Ukrainian].

Jesyp, M. (2014). Obraz Boha yak predyktor sposobiv dolannia trudnoshchiv [Image of God as Predictor of Coping Strategies]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia: Psykholohiia - Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Psychology, 2 (2), 27-31 [in Ukrainian].

Khomulenko, T., Kuznetsov, O., & Fomenko, K. (2018). Molytva yak predmet movlennievoi diialnosti ta yii komunikatyvnyi namir [Prayer as the Subject of Speech Activity and its Communicative Intension]. Psiholingvistika -

Psycholinguistics, 23 (1), 309-326. https://doi.org/10.5281/zenodo.1211565

[in Ukrainian]

Kostruba, N. (2019). Kontsept «molytva» u svidomosti molodi: psykholinhvistychnyi analiz [The Concept «Prayer» in the Consciousness of Young People: Psycholinguistic Analysis]. Psykholohichni perspektyvy - Psychological

Perspectives, 34, 65-79. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-65-79

[in Ukrainian]

Savelyuk, N. (2017). Psykholohiya rozuminnya relihiynoho dyskursu [Psychology of Comprehending of Religious Discourse]. Kyiv: KST [in Ukrainian].

Smirnov, D.O. (1999). Opisaniye protsedury standartizatsii psikhometricheskoi metodiki «Oprosnik relihioznoi aktivnosti» [Description of Procedure of the Psychometric Methodic's «The Questionnaire of Religious Activity» Standardization]. Nauchnyi psikholohicheskii zhurnal - The Scientific Psychological Journal, 1-2, 159-172 [in Russian].

Spilka, B., & Ladd, K.L. (2015). Psikholohiya molitvy: Nauchnyi podkhod

[The psychology of prayer: A scientific approach]. Kharkov: Humanytarnyi tsentr [Humanitarian Centre] [in Russian].

Milnes, P. (2017). The Pilgrim Model. Using Transactional Analysis to Explore the Spiritual Pathway Toward Meaning and Knowing. Transactional Analysis Journal, 47 (3), 203-217. https://doi.org/10.1177/0362153717711698

Neubauer, R.L. (2014). Prayer is an Interpersonal Relationship: A Neuroimaging Study. Religion, Brain and Behavior, 4 (2), 92-103. https://doi.org/10.1080/2153 599X.2013.768288

Saruhan, V. (2019). Transactional Analysis Theory and Spirituality. Spiritual Psychology and Counseling, 4, 321-332. https://doi.org/10.12738/spc.2019.4.3.070

Strong, A.L. (1909). The Psychology of Prayer. Chicago: The University of Chicago Press.

Tudor, K. (2019). Religion, Faith, Spirituality and the Beyond in Transactional Analysis. Transactional Analysis Journal, 49, 17-26. https://doi.org/10.1080/036 21537.2019.1577341

Размещено на Allbest.ru