Розвиток емоційного інтелекту у дітей молодшого шкільного віку засобами музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток емоційного інтелекту у дітей молодшого шкільного віку засобами музичного мистецтва

Прядко Олена Михайлівна -

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми

Розвиток психологічної грамотності в учнів молодших класів є актуальним завданням сучасної школи, оскільки розвиненість необхідного набору психологічних компетентностей є запорукою їх успішності у різних сферах життєдіяльності,здатності ефективно адаптуватися до змінних умов життя суспільства, засвоювати соціальні навички поведінки, займати активну життєву позицію, впливати на перебіг подій у їх оточенні. Розвиненість емоційної сфери дітей є умовою формування активної,ініціативної, самостійної,емпатійної особистості.

Недоліками розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку є нездатність налагоджувати ефективну комунікацію як з дорослими, так і з однолітками, проблеми соціального адаптування, неуспішність у навчанні. Молодший шкільний вік є синзетивним періодом для розвитку світу емоцій дитини. Музичне мистецтво має невичерпний потенціал впливів на емоційний, інтелектуальний розвиток дітей, активізує емоційно-чуттєвіпереживання, сприяє збагаченню емоційного досвіду, формує естетичні почуття, художню культуру, стимулює мисленнєву діяльність, рівень самосвідомості,творчої активності, креативність. Завданнями, які стоять перед сучасним вчителем музичного мистецтва, є не лише здійснення естетичного та культурного розвитку особистості учня, але й турбота про розвиток його емоційної сфери. Це вимагає сформованості у нього низки психолого- педагогічних компетентностей, необхідних для ефективного керування процесом музично-естетичного виховання школярів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Багато вчених займаються вивченнямпроблемвиховання дітей, виявленням особливостей розвитку емоційної та пізнавальної сфери в різні вікові періоди. Дослідженням проблем психологічних особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку займалися А. Леонтьєв, А. Лурія, Д.Ельконін,Р. Заззо, Л. Занков, А. Конєв,Н. Лейтес, А. Скрипченко.

Намагання розкрити механізми впливу на емоційну сферу дітей спонукають учених вивчати різноманітні інструменти збагачення емоційногодосвідудітей, формуваннянавичок усвідомлення власних емоцій. Музично-творча діяльність є одним з найбільш ефективних засобів розширення самоусвідомлення у дітей. Питання музично- естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку висвітлені у працях Н. Жемчужиної, В. Бехтерєва, Є. Ільїна, А. Кенемана, Б. Кулінського, І. Рижкіна, А. Соловйова, А. Сохор, Г. Тарасової. Вплив музики на емоційний розвиток дітей вивчали Л. Баренбойм. Є. Мальцева, Є. Назайкінський, М. Блінова, Л. Бочкарьов, Н. Ветлугіна, О.Волчек, Г. Гаспарян, А. Готсдінер, Л. Дорфман, С. Науменко, Г. Ільїна.

Сьогодні у психологічній науці широко вивчається явище емоційного інтелекту як комплексу здібностей, які сприяють розвитку здатності до глибокого усвідомлення власних емоцій. Вперше поняття емоційного інтелекту було сформульоване Д. Маєром та П. Саловеєм. У подальшому проблемами розвитку емоційного інтелекту займалися Д. Ґоулман, М. Ґрінберґ, Р. Бар-Он, Р. Бояцис, Е. Мак-Кі, Т. Ахенбах, В. Друскат.

Проблеми емоційного розвитку дітей у школі завжди мають залишатися у полі уваги педагога. Важливим засобом активного впливу на збагачення емоційного досвіду учнів є долучення їх до активного музикування на уроках музичного мистецтва. Актуальним на сьогодні є вивчення питань впливу музичного мистецтва на розвиток самоусвідомлення учнів,підвищення ефективностіформуванняпсихологічної грамотності вчителів музичного мистецтва, озброєння їх знаннями у сфері музичної психології, музикотерапії, арттерапії.

Метою статті є дослідження засобів впливу музики на розвиток емоційного інтелекту в учнів молодших класів.

Викладосновногоматеріалу дослідження

На думкуД. Мейєра, П. Саловея, Д. Карузо: «Емоційний інтелект - це група ментальних здібностей, які сприяють усвідомленню та розумінню власних емоцій та емоцій оточуючих» [1]. За визначенням Д. Стейна та Г. Бука: «Емоційний інтелект, на відміну від звичного для усіх поняття інтелекту, є здатністю правильно використовувати обстановку і впливати на неї, інтуїтивно вловлюючи те, чого хочуть та чого потребують інші люди, знати їх сильні та слабкі сторони, не піддаватися стресу» [4].

Розвиненість емоційного інтелекту є н е обхідною у тих сферах життєдіяльності людини, успішність та продуктивність яких залежить не лише від розвиненості пізнавальних здібностей, але й від наявності сформованості таких якостей особистості, як уміння саморегуляції, управління власними емоційнимистанами,налагодження

міжособистісної комунікації, здатність до встановлення порозуміння між учасниками спільного виконання діяльності. Здатність до саморегуляції власних емоцій є необхідною для збереження психологічного здоров'я особистості, подолання негативних переживань,тривожності, уникнення стресових ситуацій. Людина, яка має р о зв и н е не глибоке самоусвідомлення та володієінструментамиподолання тр авмуючих переживань, має значно більше можливостей для збереження свого здоров'я.

Емоції пронизують усі сфери психічної активності людини та визначають характер їх протікання. Психологічна грамотність, розвиненість емоційного інтелекту в сучасних умовах розвитку суспільних, ділових відносин є тією обов'язковою умовою, яка дозволить учням у майбутньому стати успішними у професіях, які вимагають ініціативності та креативності у роботі, здатності продукувати нові, нестандартні шляхи до розв'язання проблем, професіях, які сьогодні називають інтелектуально вимогливими. Саме наявність розвиненості на високому рівні емоційної сфери особистості, психологічної грамотності дозволить дитині стати лідером у групі однолітків, а у подальшому сприятиме розвитку лідерських якостей у майбутній професійній діяльності.

Розвиненість емоційного інтелекту є важливою в усіх сферах життєдіяльності людини. Першою ознакою розвиненого емоційного інтелекту є спроможність усвідомлювати свої емоції, розуміти, які обставини призвели до їх виникнення, володіти засобами впливу на зміну емоційного стану за необхідності. Діти мають розрізняти негативні переживання, стрес, визначати причину їх появи, уміти самостійно з н и жувати інтенсивність негативних емоцій, які завдають страждань. Наступною ознакою розвиненості емоційного інтелекту є вміння дитини упізнавати невербальні знаки, які дають можливість зрозуміти відчуття та переживання іншої людини, що є початком формування емпатії, здатності до співпереживання, співчуття, вміння ідентифікувати внутрішні стимули, що спонукають людину діяти певним чином. Важливим компонентом сформованості емоційного інтелекту є розвиненість соціальної свідомості, вміння регулювати стосунки з оточуючими, уникати конфліктів. Здатність вести перемовини, домовлятися зі співбесідником,знаходитишляхи залагодження непорозумінь сприяє розвитку вмінь уникати конфліктних ситуацій, вдало розв'язувати їх. Про сформованість емоційного інтелекту свідчить розвинене самовладання, вміння керувати своїми емоціями в емоціогенних ситуаціях, регулювати імпульсивні реакції.

Здатність до ідентифікування та усвідомлення власних емоцій є важливим компонентом емоційного інтелекту. Емоційна свідомість необхідна людині для збереження власного психологічного здоров'я. Невміння ідентифікувати власні емоції, аналізувати їх робить людину беззахисною перед стресом, тривожністю, нав'язливими страхами. Проведення роботи з розвитку емоційної свідомості у дітей має бути обов'язковим впродовж усього навчання у школі. За кордоном широкого поширення набули програми соціального та емоційного виховання дітей у школах, які стають обов'язковим елементом навчальної програми. Метою впровадження таких програм є підвищення показників успішності учнів,формування позитивного психологічного клімату в учнівському колективі, зниження кількості випадків неправомірної поведінки, міжособистісних конфліктів. За відсутності впровадження програм соціального та емоційного навчання у вітчизняній школі важливо шукати шляхи формування психологічної грамотності учнів в ході вивчення різних навчальних дисциплін шкільної програми. Урок музичного мистецтва має чи не найбільший потенціал у справірозширенняемоційного самоусвідомлення школярів, розвитку емпатійного ставлення до переживань оточуючих.

Обов'язковим елементом сприймання музичної інформації є емоційна реакція на неї. Виникнення емоційних реакцій в процесі слухання музики є свідченням того, що учень сприймає не лише звуковисотні, динамічні, ритмічні, темпові характеристики, але й пізнає змістове наповнення музичного твору. емпатія особистість психологічна грамотність

Виникнення емоційного відгуку на музику свідчить про схильність до інтенсивності емоційних реакцій дитини, здатність гостро реагувати на емоціогенні подразники, є ознакою загальної емоційності особистості. Емоційність сприйняття та відтворення музичного матеріалу є компонентом загальної музичності особистості, поряд з цілим комплексом музичних здібностей, що входять до її структури. Емоційність музиканта виявляється у здатності відчувати тонкі агогічні, тембральні, динамічні, темпові відхилення, включати їх у досвід власної виконавської діяльності. Якісно розв'язувати музично-творчі завдання, створювати яскраві художні образи, які зможуть торкнутися емоційної сфери багатьох слухачів, в ході інтерпретування твору музичного мистецтва, може лише виконавець, який володіє розвиненою здатністю тонко реагувати на музику, помічати невловимі для слуху інших нюанси.

Важливим елементом розвитку психологічної грамотності у дітей є формування вміння вербалізувати власні емоції, здійснювати словесний опис своїх переживань. Здатність до вербалізації емоцій визначається вмінням людини усвідомлювати свій психологічний стан та характеризувати його з допомогою слів, багатством словникового запасу, володінням емотивною лексикою. Саме робота, яка проводиться на уроках музичного мистецтва під час сприймання та аналізу музичних творів, їх інтерпретування в ході виконавської підготовки, добору засобів художньої виразності, сприяє фокусуванню уваги дітей на власних почуттях, розширенню їх емоційного словника. На заняттях музичного мистецтвапедагогами-музикантами

використовується словник емоційно-образних музичних визначень. Визначення, які подаються у словнику, значно розширюють уявлення дітей про спектр різноманітних емоцій, які можуть виникати в ході слухання музики чи її виконання, допомагають якомога краще дати вербальну характеристику власним переживанням, «словник стимулює учнів, які недостатньо володіють лексичним багатством мови, до глибшого усвідомлення своїх музичних вражень і переживань» [3, с. 571]. Характеризуючи словник емоційно- образних музичних визначень О. Ростовський зазначає: «В кожну групу входять визначення, що об'єднані єдиним емоційним знаком і відрізняються лише нюансами і насиченістю вираження почуття» [3, с. 571]. Наприклад, учню пропонується описати свої почуття під час прослуховування твору В. Косенка «Не хочуть купити ведмедика». Використання словника емоційно-образних визначень дозволяє йому відзначити не лише те, що йому було сумно, але й фіксувати значно тонші зміни власного емоційного стану в ході сприймання музичного твору. Так, використовуючи підказки, він може зазначити, що почувався засмученим, пригніченим, безрадісним, знесиленим, йому було журливо, тужливо, печально, щемно. В ході прослуховування п'єси «Купили ведмедика» В. Косенка учень, опираючись на запропонований перелік визначень, значно глибше і усвідомленіше може описати почуття радості, відзначаючи, що він відчував енергійність, захоплення, безжурність, моторність,безтурботність,щастя,

пустотливість, легкість, рвучкість, активність, завзятість, піднесення, життєрадісність, оптимізм, святковість, ясність. Аналізуючи ритмічний малюнок польки М. Сільванського «Комарики» учень слідкує, яким був його внутрішній стан і, добираючи терміни зі словника емоційно-образних визначень, може дати розгорнуту відповідь, вказавши, що відчував легкість, спритність, активність, енергійність,сміливість, збудженість, моторність, нестримність. Вправляння у вмінні широко характеризувати свій емоційний стан в ході слухання музики, вербалізуючивнутрішні переживання, сприятиме розвитку здатності глибокого розуміння учнем власних переживань, вміння ідентифікувати емоційні реакції, чітко їх окреслювати.

Індивідуальне трактування музичного твору перетворює виконавську діяльність на творчий процес. Під час роботи над інтерпретуванням музичного матеріалу в ході вивчення інструментального чи вокального твору педагог пропонує учневі провести літературно-художній та стилістичний аналіз, що включає вивчення творчого стилю автора, історичної епохи, на яку припадає написання твору, здійснення аналізу літературного тексту, визначення сюжетної лінії, теми, ідеї твору, характеристику головного персонажу. Виникнення в юного виконавця інтерпретаторських рішень завжди є результатомпроробленоїскладної інтелектуальної роботи та емоційної включеності у процес. Композиторські вказівки, які наповнюють музичний твір та регламентують більшість аспектів його виконання, вимагають їх трактування виконавцем, проникнення до їх суті через призму власних відчуттів та емоційного досвіду. Авторські підказки, закодовані в позатекстовій інформації, прокладають шлях до осягнення душевних переживань композитора, його світосприйняття. Спроби учня зрозуміти своєрідність національної культури композитора, дослідити джерела його натхнення, мотивацію творчого пориву, розвивають здатність до розкриття емоційного підтексту музичного матеріалу, емоційного відгуку на переживання іншої людини, готовність співпереживати, співчувати. Завдання педагога створити умови для зростання самостійності учня в ході прийняття інтерпретаторських рішень, що стимулює розвиток більш відповідального ставлення до виконання творчих завдань, свідомого та зацікавленого долучення до роботи.

Працюючи над відшуканням засобів втілення художнього змісту музичного твору педагог проводить з учнем роботу над емоційним осягненням твору, здійснює аналіз музично-виражальних засобів. Відбувається пошук динамічного різноманіття звучання, агогіки, тембральних знахідок, правильного фразування. Уроботі звокалістом продумуються сценічні жести та міміка, положення корпусу виконавця, які слугуватимуть втіленню художнього образу. Процес добору музично-виражальних засобів ґрунтується наемоційномуосягненні музичного матеріалу, аналізі внутрішніх відчуттів під час виконання твору. Звернення педагога до емоційної пам'яті дітей з метою викликати ті переживання, які будуть співзвучні характеру твору, стимулюють глибше усвідомлення дітьми власних емоцій, розуміння причин виникнення певних емоційних реакцій на різні життєві обставини.

Важливиммоментомрозвитку емоційного інтелекту є формування здатності не лише усвідомлювати власні емоції, але й ефективно керувати ними. Музичне виконавство сприяє формуванню емоційної стійкості в емоціогенних умовах публічного виступу, озброює юного музиканта інструментами подолання негативного впливу надмірного хвилювання на роботу власного виконавського апарату. На думку Ю. Цагареллі, музикант має володіти набором якостей:саморегуляцією, поміхостійкістю, яка включає в себе психоемоційну стійкість та стійкість уваги, стабільністю, які є компонентами виконавської надійності [5, с. 199]. Тобто, підготовка юного музиканта до виступу перед слухацькою аудиторією обов'язково включає розвитку такого компонента емоційного інтелекту, як здатність усвідомлено керувати власними емоціями.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, розвиненість емоційного інтелекту в учнів молодших класів сприяє зростанню їхньої навчальної успішності, здатності до концентрування уваги, покращує протікання мнемічних процесів. Урок музичного мистецтва має великий потенціал у справі формування психологічної грамотності дітей. Формування у вчителя музичного мистецтва комплексу психолого-педагогічнихкомпетенцій дозволить йому використовувати музику, як важливий інструмент розвитку емоційного самоусвідомленнядітей,вміння ідентифікувати власні емоції, давати їх вербальну характеристику, розуміти, до чого вони їх спонукають, виявляти емпатію до оточуючих, уміти розрізняти емоційний стан іншого за зовнішніми ознаками.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева Є. Є. Типологічні особливості студентів психологічних та педагогічних спеціальностей // Вісник Санкт-Петербурзького університету Росії. №4. 2009. С. 207-212.

2. Гоулман Д. Емоційний інтелект; пер. з англ.