Феномен пам'яті у соціальному часі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія наук

Феномен пам'яті у соціальному часі

Мальцев О.В. -- кандидат філософських наук, кандидат психологічних наук, академік, керівник Інституту Пам'яті

Одеса, Україна

Аннотация

МАЛЬЦЕВ, О. В .- кандидат философских наук, кандидат психологических наук, академик Украинской академии наук, руководитель Института Памяти (Одесса, Украина)

ФЕНОМЕН ПАМЯТИ В СОЦИАЛЬНОМ ВРЕМЕНИ

Актуальность темы исследования связана с необходимостью исследования видового разделения и классификации феномена времени, что определяет демаркацию в понимании формирования различных видов времени, его модальностей, как правило, воспринимаемых человеком в дуальности динамики «пространство-время» в картине его мира в проблеме «стрелы времени» в взаимосвязи «прошлое-настоящее-будущее.

Цель нашей научной разведки: философское осмысление феномена памяти в социальном времени. Цель работы уточняется в следующих научных заданиях: осмыслить содержание социального времени, его видов, роли механизмов памяти в контексте социального времени, определить причины и предпосылки определения классификации видовых категорий времени и модальности времени в восприятия человеком.

Задачи исследования: 1) дать определение времени и социального времени, необходимые для последующего анализа проблемы; 2) определить специфику видов социального времени; изучить специфику перспективного времени; 3) представить взгляды советского академика Г.С. Попова, его авторскую концепцию и теоретическую модель, отражающую динамические и статические блоки памяти человека; 4) описать логику и теорию внешнего метода исследования памяти по Г. Попову и 5) рассмотреть теоретическую модель памяти и её специфические обозначения и образные конструкции.

Научная новизна: впервые представлено философское осмысление видов, модальностей и динамик социального времени в их взаимосвязи с феноменологией памяти посредством теоретической образной модели Г.С. Попова, что позволяет описать предпосылки и причины формирования и функционирования различных видов времени.

Также новизной данного исследования выступает подход к разрешению выдвинутых к философскому осмыслению вопросов - подход к исследованию феномена социального времени на основании динамики и принципов работы механизмов памяти человека.

Ключевые слова: социальное время, модель памяти, перспективное время, историческое время, феноменология памяти, теоретическая модель памяти.

Анотація

Актуальність теми наукової розвідки обумовлена необхідністю дослідження видового поділу і класифікації феномена часу, що визначає демаркацію в розумінні формування різних видів часу, його модальностей (що, як правило, сприймаються людиною в дуальності динаміки «простір-час» в картині її світу) в проблемі «стріли часу» у взаємозв'язку «минуле-сьогодення (сучасне) -майбутнє».

Мета нашої наукової розвідки: філософське осмислення феномена пам'яті в соціальному часі. Мета роботи уточнюється в таких наукових завданнях: осмислити зміст соціального часу, його видів, ролі механізмів пам'яті в контексті соціального часу, визначити причини та передумови визначення класифікації видових категорій часу і модальності часу в сприйнятті людиною.

Завдання дослідження: 1) дати визначення часу і соціального часу, необхідні для подальшого аналізу проблеми; 2) визначити специфіку видів соціального часу; вивчити специфіку перспективного часу; 3) подати погляди радянського академіка Г.С. Попова, його авторську концепцію і теоретичну модель, яка відображатиме динамічні і статичні блоки пам'яті людини; 4) описати логіку і теорію зовнішнього методу дослідження пам'яті за Г. Попову і 5) розглянути теоретичну модель пам'яті та її специфічні позначення і образні конструкції.

Наукова новизна: вперше представлено філософське осмислення видів, модальностей і динамік соціального часу в їх взаємозв'язку з феноменологією пам'яті за допомогою теоретичної образної моделі Г.С. Попова, що дозволяє описати передумови і причини формування і функціонування різних видів часу.

Також новизною даного дослідження виступає підхід до вирішення висунутих до філософського осмислення питань - підхід до дослідження феномену соціального часу на підставі динаміки і принципів роботи механізмів пам'яті людини.

Ключові слова: соціальний час, модель пам'яті, перспективний час, історичний час, феноменологія пам'яті, теоретична модель пам'яті.

Abstract

THE MEMORY PHENOMENON IN SOCIAL TIME

MALTSEV, OLEG

Memory Institute (Odessa, Ukraine)

The relevance of the research is fraternal to the need to study type separation and classification of the time phenomenon, which determines demarcation in the knowledge of different types of time formation, its modalities, usually perceived by man in the duality of space-time dynamics in his global picture of the time-arrow in the relationship "past-present- future."

The purpose of our scientific exploration: philosophical reflection of the memory phenomenon in social time. The objective of the work is specified in the following scientific tasks: to outline the content of social time, its types, the role of memory mechanisms in the context of social time, to ascertain the reasons and prerequisites for determining the classification of specific categories of time as well as the modality of time in human perception.

Objectives of the study: 1) to provide the time and social time definitions, required for the subsequent analysis of the problem; 2) to determine the specificity of social time types; study the specifics of perspective time; 3) to present the views of Soviet academician G. Popov, his concept and theoretical model reflecting dynamic and static blocks of human memory; 4) describe the logic and theory of the external method of memory research by G. Popov; 5) consider the theoretical memory model as well as its specific designations and figurative constructions.

Scientific novelty: for the first time the philosophical judgment of types, modality, and dynamics of social time in their relationship with memory phenomenology through the theoretical figurative model of G. Popov is performed; that allows us to describe the prerequisites and reasons for different types of time formation and functioning. Furthermore, the originality of this study commences philosophical reflection on the approach to solving the life-tasks, i.e. the approach to the social time phenomenon studies based on the dynamics and principles of the human memory mechanisms functioning.

Keywords: social time, memory model, perspective time, historical time, memory phenomenology, theoretical memory model.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Постановка задачі.

Діалектика осмислення спадщини «уроків минулого» як розуміння тенденцій сучасності і майбутнього, в прогнозуванні актуальних змін майбутнього, виступає історично значущим для сучасного і майбутнього. Однак, багато подій, які визначалися сучасниками як "історичні", виявлялися недоцільними для наступних поколінь або забутими в їхній соціальної пам'яті. Отже, не все минуле є історичним, як і не всі зміни, які відбуваються в сучасному, є перспективними в соціальному розвитку діяльності людини. Перспективними є ті суспільні зміни, майбутній результат яких має історичний характер, такий що істотно впливає на життя суспільства. Своєю чергою, історичними є ті суспільні зміни, досвід яких є значущим для наступних поколінь, для майбутнього життя суспільства.

Мета нашої наукової розвідки: філософське осмислення феномена пам'яті в соціальному часі. Мета роботи уточнюється в наступних наукових завданнях: осмислити зміст соціального часу, його видів, ролі механізмів пам'яті в контексті соціального часу, визначити причини та передумови визначення класифікації видових категорій часу і модальності часу в сприйнятті людиною.

Об'єктом нашого дослідження є соціальний час, його модальності і видові характеристики; предметом - теоретичні моделі, що відображають роль механізмів пам'яті в соціальному часі. Дане дослідження будується на теоретичній образній моделі динамічних і статичних блоків (за Г. С. Поповим) і на порівняльно- співставному аналізі принципів функціонування та логіки роботи блоків пам'яті за Г. Поповим і видової специфіки феномена соціального часу.

Дана стаття спрямована на вивчення феномена пам'яті в соціальному часі і передбачає дослідження пам'яті у взаємодії із зовнішнім середовищем, за допомогою так званого «зовнішнього підходу» (за Г.С. Поповим); в цьому підході затверджується методологія вивчення пам'яті за допомогою аналізу і дослідження зовнішнього середовища та його динамік, в тому числі, крізь призму філософського осмислення модальностей і топік феномена соціального часу. Також інтерес і практичну значущість мають завдання філософського осмислення видів, модальностей і динамік соціального часу в їх взаємозв'язку з феноменологією пам'яті. З цією метою пропонується провести порівняльно-співставний аналіз виявлених тенденцій і динамік видів соціального часу з сутністю теоретичної образної моделі Г.С. Попова, що покликано посприяти розширенню вже існуючих знань про час і його видові і типові характеристики, а також розуміння передумов і причин формування і функціонування різних видів часу в ХХІ столітті.

Попередні дослідження.

Методологія.

У дослідженнях змісту соціального часу ми солідаризуємось з підходом української соціально-філософської школи В.І. Воловика, М.А. Лепського і інших в осмисленні соціального часу в контексті історичного процесу і тимчасових модальностей минулого-теперішнього-майбутнього [1]. Так, історичний процес визначається дослідниками в діалектичній єдності громадського часу і простору. При цьому історичний простір і час, безумовно, володіють специфікою.

У характеристиці історичного часу і простору, на наш погляд, евристично ефективною виступає філософська позиція В.І. Воловика [2].

За визначенням В.І. Воловика, історичний час як вихідне поняття філософії історії позначає внутрішньо пов'язану з історичним простором форму історичного існування, яку характеризує послідовність, тривалість, ритми і темпи сутнісних змін соціальних організмів, відокремленість стадій їх історичного розвитку [3]. Він (історичний час) має всі загальні особливості, властиві соціальному часу. В.І. Воловик виокремлює особливості історичного в соціальному часі [2; 3].

Соціальний час з'являється як внутрішній час суспільного життя, будучи ніби вписаним у зовнішній відносно нього час природних процесів. Історичний же час виступає як вписаний у зовнішнє щодо нього соціальний час. При цьому - якщо соціальний час фіксує в цілому процес мінливості [2].

У дослідженні Лепського М.А. відзначається положення про те, що «якщо соціальний час фіксує в цілому процес мінливості суспільних процесів, то історичний час є мірою якісних змін, властивих соціальним організмам, які перебувають в розвитку змін, які відображаються на їхній сутності [1, с. 233].

Історичний час концентрує в собі накопичений в минулому соціальний досвід у всій різноманітності його проявів. Особливістю історичного часу є також гранична насиченість історичними подіями. У широкому сенсі перспективний час також є історичним. Однак специфіка перспективного часу полягає в унікальних змінах, які ще не сталися, і подіях суспільного життя, які характеризуються тривалістю, ритмами і темпами сутнісних змін соціальних організмів не минулого, а сучасного, в їх визначенні майбутнього в громадському розвитку [1, c. 235]. Перспективний час - це час набуття нового соціального досвіду, орієнтація в нових соціальних умовах суспільного життя.

Перспективний час - це час майбутнього суспільства, яке формується в сучасному» [1, c. 235].

Для подальшого нашого дослідження значущим також є положення В.І. Воловика про специфіку, особливості історичного в соціальному часі. Соціальний час з'являється як внутрішній час суспільного життя, будучи немов вписаним у зовнішній відносно нього час природних процесів. Історичний же час виступає як вписаний у зовнішній відносно нього соціальний час [2].

Перспективний час, за М.А. Лепським, - це час майбутнього суспільства, що формується в сучасному, в сьогоденні [1]. Тим не менш, перспективний час не є відірваним від сучасного і минулого, він перебуває з ними в діалектичній єдності, являючи собою час розвитку суспільного життя на основі існуючого соціального досвіду і фактичних процесів суспільного життя людей.

Одначе, що формує і визначає цей видовий поділ і класифікацію феномена часу? Що відповідає предумовним до формування різних видів часу, його модальностей, що звичайно сприймаються людиною в дуальності динаміки «простір-час» в картині її світу, як певної лінії «минуле-сьогодення-майбутнє»?

Науковою новизною даного дослідження є підхід до розв'язання висунутих до філософського осмислення питань - підхід до дослідження феномену соціального часу на підставі динаміки і принципів роботи механізмів пам'яті людини.

Дана стаття спрямована на вивчення феномена пам'яті в соціальному часі, що передбачає дослідження пам'яті за допомогою так званого «зовнішнього підходу», в якому застосовується методологія вивчення пам'яті за допомогою аналізу і дослідження зовнішнього середовища і її динамік, в тому числі, крізь призму філософського осмислення модальностей і топік феномена соціального часу.

У даній статті ми вперше представимо погляди радянського академіка Г.С. Попова [4], який представив власну авторську концепцію і теоретичну модель, яка відображатиме динамічні і статичні блоки пам'яті людини; розглянемо результати так званого «зовнішнього методу вивчення пам'яті» за Г. Поповим, а також співставимо результати філософського осмислення порядку роботи пам'яті і її устрою з сучасними дослідженнями в області соціального часу і його різновидів. Першою чергою ми опишемо логіку і теорію зовнішнього методу дослідження пам'яті за Г. Поповим [4]; потім розглянемо теоретичну модель пам'яті і її специфічні позначення і образні конструкції. Наступним кроком представимо класифікацію видів соціального часу; опишемо особливості перспективного часу за М. Лепським [1]. І заключний крок: вперше представимо філософське осмислення видів, модальностей і динамік соціального часу в їх взаємозв'язку з феноменологією пам'яті за допомогою теоретичної образної моделі Г.С. Попова, що дозволить нам не лише розширити коло вже існуючих знань про час і його видові і типові характеристики, але і зрозуміти передумови і причини формування і функціонування різних видів часу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відзначивши специфіку соціального часу, як загальне і особливе історичного і перспективного, розглянемо структуру механізмів пам'яті у взаємодії із зовнішнім середовищем. Перше новаторське твердження пов'язане з тим, що в більшості досліджень пам'яті розглядається роль пам'яті в її відображенні «середовище-пам'ять» [4, c. 26]. Г.С. Попов підійшов до питання з нетривіальним протилежним положенням. Г. Попов на підставі дослідження пам'яті і її проекцій назовні вивів гіпотезу, що все, що бачить людина навколо - це результати, що їх «витягли», дістали з нашої пам'яті. «Зовнішній світ, зовнішня пам'ять - це дзеркало нашої пам'яті. Тому що кожен з нас сприймає світ по- різному, кожна людина думає по- своєму, а отже, і пам'ять у нас різна, що несе в собі різний набір даних »[4, c. 28-29]. Г. Попов описував далі: все, що існує зовні - це відображення пам'яті людини [4].

Логічна модель філософського осмислення феноменології пам'яті в 1949 р. за Поповим має наступний вигляд. По-перше, зовнішній світ - це дзеркало пам'яті людини, відповідно - людина нічого не вигадує, вона отримує дані з пам'яті [4, c. 31].

За суттю все, що існує зовні - це і є пам'ять людини. Відповідно, один з підходів дослідження пам'яті - це метод дослідження зовнішнього світу. Наприклад, коли людина записує щось - вона в такий спосіб створює окремий блок пам'яті, винесений назовні; коли людина фотографує або малює - вона так само створює пам'ять. Тобто, у людини є телефони, планшети, відеокамери, а отже, вона по-різному може створювати зовнішню пам'ять. А навіщо людина створює зовнішню пам'ять? Створює вона її для того, щоб не забути. За фактом, кожен здатний вивчити напам'ять вірш, таблицю множення і інше. Але коли йдеться про якісь завдання, від яких людина може себе звільнити, щоб не навантажувати власні механізми пам'яті, вона буде створювати зовнішню пам'ять. У чому ж проблема? Проблема криється в найбанальніших людських лінощах, а також в тому, що ми не можемо відразу запам'ятати великий обсяг, ми не можемо працювати з власними механізмами пам'яті. Найчастіше все, що людина використовує - це пам'ять автоматична, яка працює в неї в автоматичному режимі. І коли вона намагається вмістити в пам'ять нову інформацію методом повторення, то варто враховувати, що пам'ять обмежена за розміром вмістилища і має обмежений обсяг, тобто банк даних не є нескінченним. Це нескладно продемонструвати на прикладі з електронним планшетом, в якому 32 гігабайти - ось так і в банку даних пам'яті людини. Як тільки «банк даних» заповнений вщерть, і людина намагається щось ще туди помістити, то вона на власний розсуд щось звідти виштовхує назовні і запаковує нову інформацію. «На розсуд» виглядає наступним чином - це те, що людина найменше використовує, отже, за рахунок цього і звільняється «буфер». І, може бути, це навіть цінні дані - але, якщо людина за рік цим жодного разу не скористалася, значить, це не є потрібним і людина це забуває. Наприклад, чи багато хто зараз може пригадати ті чи інші матеріали зі шкільної програми, якщо вони в цій області не працюють? Запам'ятовування і використання пам'яті - відповідно, це різні процеси. Запам'ятовування - це частина пам'яті.

На даному етапі повертаємося до слів академіка Попова: «Все, що існує в пам'яті самої людини, то існує і зовні» [4]. Якими були його розмірковування? «Отже, розглянемо, а що у нас є зовні. Які б установи, об'єкти ми могли би віднести до пам'яті? » [4, c. 33]. За суттю, Г. Попов першим запропонував розглядати існуючі інститути пам'яті, як об'єктивовані результати успішної діяльності в суспільстві, як закріплені соціальні відносини пам'яті.

Схема 1. Образна модель устрою блоків памяті людини за Г. Поповим як результат застосування зовнішнього методу вивчення пам'яті.

Як можемо бачити, таких «закладів, установ», образів соціальних інститутів в пам'яті (умовне позначення блоків образної моделі пам'яті за Г. Поповим) виявляється всього вісім. Також академік Г.С. Попов поділяв їх на дві категорії: динамічні і статичні. Тобто: блоки, в яких «щось

Схема 2. Динамічні блоки пам'яті

Отже, згідно з образною моделлю Г. Попова, «цирк» - це «розважальна вистава», в якій можуть бути і клоуни, і фокусники, і акробати, і навіть дресирувальники тварин. І тільки в другу чергу ми називаємо цирком установу, в якій і відбувається сама відбувається і такі, в яких вже нічого не відбувається і не перетворюється, тільки фіксується і зберігається», - цитата з рукопису «Три підходи до вивчення пам'яті» [4]. В контексті дослідження феномена часу нам, в першу чергу, потрібно вивчати динамічні блоки пам'яті.

Коли ми стикаємося в своєму житті з цирком, то так само бачимо в часі і просторі певну дію. Людина так і каже: «Моє життя подібне цирку» або «Що ти за циркову виставу влаштував?»; або, наприклад, людина каже: «Не хочу повертатися додому, бо там - цирк». Так, час від часу в житті кожного індивіда при перемиканні цього блоку пам'яті відбувається низка подій, які за своїм змістом і дією не відрізняються від циркової вистави.

Якщо людина постійно перебуває «в цирку» (умовно, в ньому живе), то і всі люди, які знаходяться навколо цієї людини, автоматично потрапляють до цього ж «цирку», в ті соціальні інтеракції і взаємодії, які розподіляють у відносинах і особливі соціально- статусні позиції [5]. Так, наприклад, жінка неусвідомлено починає роздавати всьому оточенню ролі: «ти перший глядач», «ти керівник оркестрової ями», «ти конферансьє - йди і оголошуй про мій вихід», «а я вийду в вечірній сукні, всі на мене дивитимуться і аплодуватимуть».

І це перший динамічний блок, який існує в нашій пам'яті.

Ключова атрибутивна характеристика даного блоку - це навичка [4, c. 35]. Саме в «цирку живуть навички»: найбільш незвичайні, найспритніші, найсильніші люди демонструють публіці свої навички: навички дресирувальника, навички еквілібриста, навички важкоатлета, спритника і т.ін.

Образна модель «театру» не є альтернативою «цирку», а повноцінний окремий блок пам'яті. До речі, важливо зазначити, що в цьому ключі взагалі не існує такого поняття, як альтернатива. Кожен блок є самостійним і несе в собі окремі функції. Тут між собою немає взаємодій антагоністів, це існує одночасно. Як одночасно у людини є права рука, голова, плечі, шия, так і це все існує одночасно. Цю особливість філософськи осмислював в концепції суспільства театру Гі Дебор [6]. Витоки можна бачити в знаменитому твердженні В. Шекспіра, що світ - театр, а ми всі в ньому актори ( «Весь світ - театр. В ньому жінки, чоловіки - усі актори ...»). Є люди, які вміють створювати, влаштовувати театральні вистави. А в психології і соціології стверджується драматургічний підхід до психіки і соціальних відносин. Є особливо шановані персони, вони можуть показати виставу одного актора, вони і «на дуді грати вміють, і суп ополоником перемішують і тут же в крилатих ракетах тямлять». Основа блоку «театр» - це ролі, соціальні шаблони, репертуар і рольові каркаси, моделі поведінки, безліч сценаріїв реалізації даних ролей тощо. Ключова атрибутивна характеристика даного блоку - роль (що, відповідно, проявляється в діяльності як уміння обирати ролі, втілювати їх , «грати» в життя» і добиватися тим самим результатів і успіхів в діяльності) [4, c. 36].

Окремий блок позначено як «навчальні установи / університети». Ми могли б порівняти «університет» з бібліотекою з консультантами. Адже таким же чином влаштована і наша пам'ять. Коли дитина приходить вчитися до навчального закладу, то їй викладають загальноприйняту програму освіти, все вона може перейти до іншого навчального закладу і там вже буде інша навчальна програма. Наприклад, програма дореволюційної гімназії сильно відрізняється від програми нинішньої середньої школи, при цьому відмінності містяться як в інноваційних аспектах (з'явилися комп'ютери), так і в самому змісті досліджуваного матеріалу.

Так, з точки зору розуміння процесів роботи цього блоку пам'яті, під «університетом» ми розуміємо певний заклад, в якому існує порядок, є консультанти, навчальна література, і головне - методологія. Є люди, які приходять, отримують ці знання, є семінарські заняття, заліки. Все це одночасно вписується в блок «університет». Ключова атрибутивна характеристика:

методика і програма тренування (що дозволяє продукувати відповідь на питання «як зробити»?) [4, c. 37].

Наступний блок Г.С. Попов визначив як «релігійні установи»: «Не будемо його призначати храмом, церквою або будь-якою іншою установою. Під цим блоком моделі маються на увазі безпосередньо установи релігійного характеру». Тобто, образом для сприйняття може послужити, наприклад, ісламська установа, буддійська, християнська, будь-яка - неважливо. Головне, щоб вона була релігійною. У цьому блоці пам'яті, як і в інших, існують свої порядки, свої керівники, є певні релігійні праці і є паства, яка приходить, є організатори ритуалів і занять для парафіян. Коли йдеться про порядки, мається на увазі універсальний релігійний порядок, який можна застосувати до ісламу, до православ'я, і до католицизму (оминаючи доктринальні розбіжності - мова йде тільки про порядок функціонування: від формування до самоорганізації) [4, c. 38]. Корені всіх релігій лежать саме в цьому блоці пам'яті. Академік Г.С. Попов зазначав, що людина релігійна в силу своєї пам'яті, а не в силу нав'язаного ззовні.

Важливо зазначити, що «релігійний блок» - це умовна назва, його можна було б назвати, наприклад «блок №4». Г. Попов не наполягав на конкретній назві; він використовував збірну метафору «релігійних установ». Більш того, продовжуючи логічне розмірковування на цю тему, можна сказати, що людина не просто є релігійною, у кожної людини існують свої відправні блоки пам'яті. Тобто є свої релігійні знання, дані, рецензори, механізми і порядок їх використання при пізнанні зовнішнього світу, його сутності, картини світу як системи. Ключовою атрибутивною характеристикою цього блоку є механізм.

Ці чотири блоки пам'яті: «цирк», «театр», «університет» та «релігійна установа» - складають динамічну пам'ять. Саме в цих блоках відображаються зміни в системі світорозуміння людини, в її діяльності і вчинках. У здійсненні цих блоків пам'яті відбуваються події, змінюється стан речей. І у кожної людини існує конфігурація з цих 4-х блоків пам'яті [4, c. 39].

Також в теоретичній моделі пам'яті Г. Попова було виділено і проаналізовано 4 статичних блоки пам'яті, в яких згідно з різними принципами відбувається фіксація і подальше зберігання даних. Ці блоки в образній моделі Попова іменуються: «архів», «бібліотека», «музей» і «галерея» (дані назви в образній моделі дозволяють виділити атрибутивну складову функціоналу блоку пам'яті і його логіку).

Список використаних джерел

1. Лепский, М. А., 2012. Стратегічне прогнозування політичних ситуацій та процесів: Монографія / за заг. ред. М.А. Лепського. Запоріжжя: ЗНУ.

2. Воловик, В. И., 2011. Соціальна філософія. Монографія. В.И. Воловик, М.А. Лепский, Т.И. Бутченко, А.В. Краснокутский. Запоріжжя: Просвіта. 211-278.

3. Воловик, В. И., 2004. Философия истории. Курс лекций. Изд-е второе и доп. Запорожье: Просвита.

4. Попов, Г., 1949. НИИП Архив (Память НИП, Г. Попов) Ф. 3 (фонд "Наследие Г. Попова", Вена 1940). Оп. 3, 1949 1. Фк.1-7. 24-58. [Феноменология памяти: три подхода к изучению памяти. Рукопись]

5. Самарский, А. А., 1989. Парадокс многовариантного мира - мир вокруг нас / С.П. Курюмов, А.А. Самарский. Гипотезы. Прогнозы. Будущее науки. Молодой специалист. Ежегодник. М.: Знание, Вып. 22. 13-22.

6. Дебор, Г., 1999. Общество спектакля / Г. Деборд: перевод с французского С. Офертаса и М. Якубовича. М.: Издательство "Логос".

7. Семенова, О. В., 2010. Революция времени в эпоху Средневековья / Семенова, О.В., Тучкова, К.Л. Ноосфера и цивилизация. Донецк: ДонНТУ, 2010. Вып. 8 (11). 5966.

8. Воловик, В. И., 2011. Политическая философия.Запорожье: КСК-Альянс. 75-77.

9. Каган, М. С., 1974. Деятельность человека (опыт системного анализа).М.: Политиздат.

References

1. Lepskiy, M. A., 2012. Strategic forecasting of political situations and processes: The monograph / Under a general edition of M.A. Lepskiy. Zaporizhzhia: ZNU.

2. Volovyk, V. І., 2011. Social philosophy. Monograph / V. I. Volovik, M.A. Lepskiy, T.I. Butchenko, A.V. Krasnokutsky. Zaporizhzhia: Prosvita. 211-278.

3. Volovyk, V. І., 2004. History philosophy. ed. 2nd. Zaporizhzhia: Prosvita.

4. Popov, G., 1949. SRIM Archive (Memory SRI, by G. Popov) F. 3 ("Heritage of G. Popov" fund, Vienna 1940). Inv. 3, 1949 1. FC.1-7. 24 - 58. [Memory phenomenology: three Approaches to Study Memory. Manuscript]

5. Samarskiy, A. A., 1989. Paradoxes of the multivariate world - the world around us / S.P. Kuryumov, A. A. Samarskiy. Hypotheses. Forecasts. Future of science. Intern. Yearbook. M.: Knowledge, V. 22. 13-22.

6. Debord, G., 1999. Society of Performance / G. Debord: transl. from French by C. Ofertas and M. Yakubovich. M.: Publishing House "Logos".

7. Semenova, O. V., 2010. Time revolution in the epoch of the Middle Ages / Semenova, O.V., Tuchkova, K. L. Noosphere and Civilization. Donetsk: DonNTU, 2010. V. 8 (11). 5966.

8. Volovyk, V. І., 2011. Political philosophy: Manual Zaporizhzhia: KSK-Alliance. 75-77.

9. Kagan, M. S., 1974. Human Activity (Experience of System Analysis). Kagan. M.: Politizdat.

Размещено на Allbest.ru