Розвиток професійно важливих якостей особистості як умова професійного становлення майбутніх психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки та психології

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Розвиток професійно важливих якостей особистості як умова професійного становлення майбутніх психологів

Борисенко Лариса Леонідівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Корват Лариса Володимирівна,

кандидат психологічних наук, доцент

Анотація

На основі теоретичного аналізу наукових підходів вчених- психологів та дослідників у статті з'ясовано сутність поняття «професійно важливі якості психолога» (ПВЯ). Ці якості слугують успішному виконанню професійної діяльності, ефективному розв'язанню професійних задач, особистісно-професійному зростанню та вдосконаленню. Структуру ПВЯ психологів ми визначаємо як складне цілісне особистісне утворення, що включає наступні компонети: мотиваційний, регулятивний, комунікативний, рефлексивний. Професійне становлення майбутніх психологів передбачає особистісні зміни, розвиток їх професійно важливих особистісних якостей, формування професійних умінь, а значить - може бути забезпечений самим суб'єктом цього розвитку. Спираючись на дослідження вчених щодо вказаної проблеми, встановлено, що розвиток професійно важливих якостей майбутніх психологів є умовою професійного становлення фахівців, який містить в собі самовдосконалення, самовиховання, самоосвіту та самопізнання в галузі психології, мета якого - досягнення успіху в оволодінні майбутньою професійною діяльністю. Аналіз емпіричного дослідження професійно важливих якостей майбутніх психологів засвідчив, що всі складові ПВЯ потребують розвитку. Виявлено недостатність умов для розвитку професійно важливих якостей студентів та невідповідність рівнів їх сформованості вимогам сьогодення до фахівців-психологів в різних галузях психології.

Сформульовано висновки. Специфіка сучасного ринку праці визначається нестачею кваліфікованих психологів у виробничій та соціальній сфері, але у багатьох здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Психологія» недостатньо розвинені професійні якості, необхідні для успішної професійної діяльності. Внутрішньою умовою професійного становлення студентів- психологів протягом навчання у ЗВО є розвиток ПВЯ, а саме: мотивації досягнення успіху, професійної спрямованості, вольової саморегуляції, емпатії, комунікативної толерантності та рефлексивності.

Ключові слова: професійне становлення психологів, професійно важливі якості психолога, структура ПВЯ.

Borysenko Larysa Leonidivna Ph.D. in Pedagogy, Associate Professor

Korvat Larysa Volodymyrivna Ph.D. in Psychology, Associate Professor

Department of Pedagogy and Psychology, Kyiv National Economic University named after Vadym Getman

DEVELOPMENT OF PROFESSIONALLY IMPORTANT QUALITIES OF PERSONALITY AS CONDITIONS FOR PROFESSIONAL FORMATION OF FUTURE PSYCHOLOGISTS

Abstract

Based on the theoretical analysis of scientific approaches of scientists-psychologists and researchers in the article the essence of the concept "professionally important qualities of a psychologist" (PZQ) is found out. These qualities serve the successful performance of professional activity, the effective solution of professional tasks, personal and professional growth and improvement. We define the structure of psychologists' PZQ as a complex integral personal formation including the following components: motivational, regulative, communicative and reflective. Professional development of future psychologists involves personal changes, development of their professionally important personal qualities, formation of professional skills, and, therefore, can be provided by the subject of this development. The analysis of researches on the mentioned problem allows to establish that the development of professionally important qualities of future psychologists is a condition of professional development of specialists, which includes self-improvement, self-education and self-knowledge in the field of psychology, which purpose is to achieve success in mastering the future professional activity. The analysis of the empirical study of professionally important qualities of future psychologists showed that all components of PZQ need to be developed.

The conclusions are formulated. The specificity of the modern labor market is determined by the shortage of qualified psychologists in the industrial and social sphere; however, many applicants for higher education in psychology have insufficiently developed professional qualities necessary for successful professional activities. The internal condition of the professional formation of psychology students during training in university is the development of PZQ, namely motivation to achieve success, professional orientation, volitional self-regulation, empathy, communicative tolerance and reflexivity.

Keywords: professional formation of psychologists, professionally important qualities of a psychologist, structure of PZQ.

Вступ

Постановка проблеми. Вивчення змісту професійно важливих якостей, їх прояву та умов розвитку є одним із основних питань психології професійної діяльності, зокрема це стосується соціономічних професій. Ці якості проявляються у процесі виконання функціональних обов'язків, та характеризуються певними способами дій та операцій. У процесі становлення професіонала-психолога відбувається їх перебудова відповідно до вимог професії. Така своєрідна професіоналізація особистості пояснює сутність переходу від психологічної властивості до професійно важливої якості [1].

Спираючись на дослідження вчених щодо вказаної проблеми, встановлено, що розвиток професійно важливих якостей майбутніх психологів є умовою професійного становлення фахівців, який містить в собі самовдосконалення, самовиховання, самоосвіту та самопізнання в галузі психології, мета якого - досягнення успіху в оволодінні майбутньою професійною діяльністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення професійно важливих якостей фахівця знаходимо у соціологічних, загальнопсихологічних дослідженнях. Прикладом цього можуть слугувати вирізнення основних професійно значущих якостей фахівців окремих спеціальностей, зокрема, інженера, юриста, практичного психолога, вчителя, соціального психолога тощо. Враховуючи відмінності у змісті професійної діяльності зазначених спеціальностей, спільними для успішної реалізації професійних обов'язків, є такі якості: організованість, відповідальність, відсутність або низькі прояви агресивності, ворожості, конфліктності, тривожності; терпимість, уміння встановити контакт з людьми, налагодити ефективну комунікативну взаємодію, висока емоційна стійкість, здатність орієнтуватися у складних і невизначених ситуаціях тощо [1; 2; 3].

Проблема розвитку професійно важливих якостей психолога висвітлена у працях Л. Бурлачука, Ж. Вірної, Л. Долинської, Л. Карамушки, З. Карпенко, С. Максименка, В. Панка, Н. Пов'якель, Т. Титаренко, Н. Чепелєвої, Н. Шевченко та інших.

Згідно трактувань учених, психолог-фахівець має володіти вміннями й навичками організації та проведення психологічних досліджень, інтерпретації отриманих результатів, прийняття рішення, методикою психологічного консультування, проведення профілактичної роботи; вміннями проводити інтерв'ю, соціально-психологічні тренінги тощо.

Таким чином, у сучасних умовах основним завданням професії психолога є надання психологічної допомоги іншим, що передбачає те, що основним у його роботі, окрім виконання професійних обов'язків, мають бути його особистісні якості: мотивація досягнення успіхів у професійній діяльності, прагнення до самовдосконалення, комунікативні уміння, емпатійні здібності, толерантність, вольові якості, вміння та здатність до саморегуляції, рефлексії і самоконтролю (аналізувати, коригувати, прогнозувати й оцінювати власну професійну діяльність).

Мета статті - здійснити аналіз науково-психологічних досліджень щодо проблеми розвитку професійно важливих якостей психолога, визначити їх структуру та провести емпіричне дослідження сформованості ПВЯ у здобувачів спеціальності 053 «Психологія».

професійний якість психолог

Виклад основного матеріалу

Доцільно розглянути наукові підходи вчених щодо трактування поняття «професійно важливі якості» фахівця.

Професійно важливі якості (ПВЯ) особистості - це комплекс найважливіших індивідуально-психологічних та психофізіологічних особистісних властивостей людини, які достатні та необхідні для успішного виконання діяльності на нормативному рівні. Термін «професійно важливі якості (ПВЯ)» особистості визначає якості людини, які безпосередньо включені у процесі реалізації професійної діяльності.

Уперше його застосували у психології праці при розробці професіограм окремих професій, які вимагали професійного відбору для успішної реалізації трудової діяльності та професійних обов'язків.

Н. Чепелєва надає професійно важливим якостям більш широкого розуміння, зазначаючи, що до них можна відносити широкий спектр різних якостей - від природних задатків до професійних знань, одержуваних у процесі професійного навчання і самопідготовки; зокрема, особистісні особливості (мотивація, спрямованість, значеннєва сфера, характер), психофізіологічні особливості (темперамент, особливості ВНД), особливості психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, уява), а у відношенні певних видів діяльності - навіть анатомо-морфологічні характеристики людини. Сутність процесу формування ПВЯ полягає у функціональному поєднанні окремих ПВЯ, що починають виявляти себе у режимі взаємодії стосовно досягнення мети діяльності [4].

Н. Чепелєва конкретизує, що професійно важливими якостями психолога є емпатійність, сенситивність, орієнтація на іншого як рівноправного суб'єкта спілкування, уміння встановлювати контакти з людьми, здатність вести професійно орієнтований діалог, спрямований на встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин. На думку вченої, всі ці якості мають лягти в основу моделі особистості психолога [4].

Ж. Вірна вважає, що успішність виконання професійних обов'язків психолога повинно грунтуватися перш за все на позитивному уявленні образу «Я-концепції», бажанні та мотивації досягнення успіху у професійній діяльності, які забезпечують ефективність та результативність цієї діяльності. [5, с. 121]. В. Панок виділяє найважливіші якості в структурі особистості психолога: особистісний сенс, а також життєві та світоглядні позиції [6].

Вчений-психолог радянської епохи Є. Климов, який заснував наукову школу психології праці, розглядає професійно важливі якості психолога за принципом узгодження індивідуально-психологічних властивостей суб'єкта та вимог, які висуваються до фахівця-психолога змістом, системою дій, операцій та функцій професії. На його думку, успішність психолога залежить від сформованості особистісних компонентів діяльності (емоційно-вольова сфера, комунікативні й організаційні здібності, моральна свідомість, здатність до співчуття тощо) [3, с.133].

В основу моделі професіонала-психолога вчені включають комплекс особистісних та професійних якостей, які зумовлюють успішність діяльності, а також відповідають вимогам даної діяльності [1; 2; 7]. Насамперед, це - психологічна компетентність - інтегральне особистісне утворення, що включає предметно-специфічні знання, уміння, навички, які надають можливість приймати ефективні рішення у відповідній галузі діяльності.

Зокрема, Н. Чепелєва, трактує компетентність практичного психолога як єдність знань та досвіду, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності, а також розвинених особливих особистісних якостей, що значною мірою зумовлюють творчий характер діяльності практичного психолога [4].

Професійна діяльність психолога вимагає оволодіння знаннями та вміннями техніки і технології спілкування, проведення бесід, інтерв'ю, здатність переконувати людей. Для цього психолог повинен правильно сприймати і добре розуміти людей, викликати до себе довіру і бути переконливим в психологічних впливах на людей. Отже, вже при підготовці психологів особлива увага має бути звернена на засвоєння ними знань, умінь і навичок, що стосуються міжособистісного спілкування. Тому надзвичайно важливою якістю психолога є здатність до психологічного переконуючого впливу на клієнта під час професійного спілкування. Під психологічним переконуючим впливом розуміємо вплив одного індивіда (чи групи) на іншого, що полягає в закріпленні його поглядів, ставлень, установок та інших психологічних явищ [8].

Наприклад, відомий психотерапевт А. Айві, співавтор відомої праці «Психологічне консультування і психотерапія. Методи, теорії і техніки: практичне керівництво», вважає бажаним ефектом у проведенні клінічного інтерв'ю зміну поведінки реципієнта, його позицій, поглядів, що зовні проявляється в ситуації професійного спілкування. Автор презентує вказівки та рекомендації з консультативної роботи психолога з клієнтами: як вислуховувати клієнта, як структурувати сеанс інтерв'ю, як проаналізувавти власний стиль надання допомоги клієнту і як оцінити ефективність переконуючого впливу у процесі психотерапії загалом [9, с. 9].

Важливою якістю психолога у його професійній діяльності має така якість, як емпатія та толерантність, яку необхідно розвивати студентам- психологам у процесі навчання.

К. Гончар [10] емпатію розглядає як структуру, має такі компоненти: афективний (співпереживання); когнітивний (розуміння позиції іншого) і поведінковий (відображення реальної дієвої допомоги партнеру, мімічні та вербальні форми співчуття).

З емпатією тісно пов'язана така якість, як доброзичливість. Це - емоційно позитивне ставлення до клієнта, особиста зацікавленість і участь у розв'язанні його проблем; вміння в будь-яких ситуаціях, за будь-якої поведінки клієнта зберігати рівний, доброзичливий стиль спілкування. Водночас, психолог повинен володіти вмінням обирати і зберігати оптимальну психологічну дистанцію у спілкуванні з клієнтом. Тобто, психолог повинен вміти так спілкуватися з клієнтом, щоб зберігати відкритість і довіру. Водночас, стосунки психолога і клієнта не повинні бути надмірно близькими. При цьому у клієнта не повинно виникати відчуття, що консультант психологічно то віддаляється, то наближається.

Важливою якістю психолога у його професійній діяльності є така якість, як толерантність, яку необхідно розвивати студентам-психологам у процесі навчання.

У психології толерантність - це терпимість, неупередженість до іншого. Це установка на ліберальне, шанобливе ставлення і прийняття (розуміння) поведінки, переконань, національних та інших традицій і цінностей інших людей, що відрізняються від власних. Толерантність сприяє попередженню конфліктів і встановлення взаєморозуміння між людьми Комунікативна толерантність, як зазначає В. Бойко - це характеристика ставлення особистості до людей, що показує ступінь терпимості до неприємних або неприйнятних, психічних станів, якостей і вчинків партнерів по взаємодії» [11].

Необхідною умовою для розвитку професіоналізму психолога, його готовності до діяльності в різних галузях психології, є рефлексія.

Рефлексія розглядається як самоспостереження, самоаналіз, самопізнання. На основі самопізнання формується адекватна оцінка власної професійної компетентності і, як наслідок цього процесу, здійснюється самокорекція, спрямована на самовдосконалення професійних вмінь [12].

Не менш важливим психологічним механізмом професійного становлення студентів-психологів є вольова саморегуляція. Саморегуляція у сучасній психології розглядається як здатність людини до самостійного ініціювання цілеспрямованої активності, що призводить до високої результативності діяльності (М. Боришевський) [13]. Поняття «саморегуляція» у нашому дослідженні ми розглядаємо у співвідношенні зі спорідненими поняттями: «самоорганізація», «самодетермінація», «самоконтроль», «самокорекція». Рівень розвитку навичок саморегуляції фахівця-психолога забезпечує характер його професійної взаємодії, поведінки в повсякденній та екстремальній ситуації, особливості реагування на різні непередбачувані обставини, що склалися. Оскільки в професійній діяльності психологи стикаються з різним контингентом клієнтів, то саморегуляції відводиться важлива роль у збереженні психосоматичного здоров'я фахівця, у підвищенні стресостійкості та опірності до психотравмуючих чинників. При управлінні власними психічними станами функції саморегуляції і самоконтролю полягають в усвідомленні змісту і рівня власних емоцій; самооцінці фізичних і психічних ресурсів; подоланні негативного стану за допомогою вольових зусиль; застосуванні засобів психічного розвантаження та доброякісних механізмів психологічного захисту.

Вчені-психологи в структурі професійних та особистісних якостей фахівця виділяють мотиваційний компонент, що містить такі складники, як ставлення до професії, наявність чітко визначених цілей, усвідомлення цінності самоосвіти, мотиви самопізнання та самореалізації, професійні мотиви, прагнення до успіху в діяльності [7; 14].

У контексті нашого дослідження розвиток ПВЯ майбутніх психологів є необхідною умовою становлення професіонала-психолога та його професійного зростання. За визначенням О. Власової, готовність до професійного розвитку майбутнього психолога постає як «внутрішньо-цілісне поєднання всіх структурних складових психіки особистості, спрямоване на її конструктивну взаємодію із зовнішнім світом шляхом отримання особистісно значущого й адекватного вимогам соціуму результату професійної діяльності, що є процесом, котрий не обмежується змістом набутого досвіду, а ґрунтується на актуалізованому прагненні до особистісного та професійного зростання» [2].

Студенти, обравши спеціальність «психологія», повинні розуміти, що для подальшої роботи недостатньо теоретичних знань з психології, важливим компонентом є власний, довготривалий розвиток своєї особистості: свідомості, установок, мотивації, адаптації та інших властивостей.

У нинішній час професія психолога є важливою і затребуваною, у зв'язку з ковідною пандемією та війною, розв'язаною Росією, нестабільною та кризовою соціально-економічною ситуацією в країні, з їх наслідками, які призводять до дезадаптації життєдіяльності людини. Майбутні психологи повинні опанувати професійними компетенціями у процесі навчання, щоб бути готовими здійснювати практичну діяльність (профілактичну, психотерапевтичну, консультаційну, психодіагностичну та іншу залежно від спеціалізації) з використанням наукових методів дослідження; бути здатними оцінювати межі власної фахової компетентності та підвищувати професійну кваліфікацію; демонструвати відповідальне ставлення до професійного самовдосконалення, навчання та саморозвитку. Тому невід'ємною складовою у процесі професійного навчання майбутніх психологів є розвиток та вдосконалення їхніх особистісних і професійно важливих якостей.

Основними ознаками професійного розвитку вважаються: самопізнання себе з професійної точки зори, постійне самовизначення, розвиток професійних навичок, само проектування, створення певної стратегії для зростання з професійної точки зору, своєї діяльності, її реалізації [7].

Для професійного самовизначення студента важливим є формування еталонного образу фахівця як орієнтира на шляху професіоналізації. Еталонний образ указує на правила і норми професійної діяльності, мотивує його, задає мету і завдання його особистісного і професійного становлення, дає бачення життєвої перспективи й тим самим виступає стимулом професійного розвитку. Еталонний образ повинен включати перелік вимог до індивідуально- психологічних особливостей, особистісних і професійних якостей представника певної сфери діяльності.

Проаналізувавши деякі наукові підходи дослідників до обґрунтування структури ПВЯ майбутніх фахівців різного профілю, можна констатувати, що компонентний склад цієї структури включає надзвичайно важливі особистісні якості та мотиви, що детермінують успішність професійного становлення фахівців. Тому структуру ПВЯ психологів ми визначаємо як складне цілісне особистісне утворення, що включає такі компонети.

Мотиваційний компонент, що охоплює мотивацію досягнення успіху в особистісному та професійному становленні, задоволеність вибором професії, прагнення працювати за обраним фахом.

Регулятивний компонент відображає внутрішній психологічний механізм вольової саморегуляції у процесі професійного становлення, що включає засоби та прийоми саморегуляції, рівні вольової активності (настирність, самовладання).

Комунікативний компонент включає надзвичайно важливі якості та уміння психолога, такі як: емпатичні вміння та толерантність - вміння вислухати співрозмовника (клієнта), розуміти його внутрішні переживання та попереджати й розв'язувати конфлікти; відчувати, встановлювати й підтримувати зворотний зв'язок у спілкуванні з різними категоріями клієнтів чи працівників.

Рефлексивний компонент - поєднує вміння та здатність здійснювати рефлексію і самоконтроль (аналізувати, коригувати, прогнозувати й оцінювати власну професійну діяльність, розробляти подальші завдання з урахуванням власного досвіду та досвіду відомих вчених-психологів).

З метою визначення вихідних рівнів розвитку професійно важливих якостей майбутніх психологів у процесі їхньої підготовки у ЗВО було проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 35 студентів 3-4 курсів, спеціальності 053 «Психологія», віком 20-21 рік - Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана. Дослідження проводилося в січні-лютому 2022 року у форматі он-лайн, у зв'язку ковідною пандемією та організацією навчання в дистанційній формі.

Для емпіричного дослідження були використані психодіагностичні інструменти: методика «Мотивація досягнення успіху» (Т. Елерс); методика «Дослідження вольової саморегуляції» (В. Звєрьков, Е. Ейдман); методика діагностики комунікативної толерантності (В. Бойко); методика «Рівень розвитку рефлексивності» (А. Карпов). При інтерпретації отриманих результатів було використано методи якісної та кількісної обробки даних, а також кореляційний аналіз для виявлення взаємозв'язку між показниками прояву ПВЯ респондентів.

За результатами опитування виявлено, що у респондентів переважають низькі та середні рівні мотивації досягнення успіху (75,7% осіб) порівняно з високими (24,3% осіб). Це свідчить про те, що у студентів недостатньо розвинені мотиви досягнення та професійного зростання, вони мають низькі потреби в досягненнях та виявляють невпевненість у собі і не вірять у можливість досягти успіху, бояться ризикувати. Можливо, це пов'язано з вимушеними карантинними обмеженнями.

Щодо показників вольової саморегуляції респондентів - отримано такі дані: 28,2% осіб виявили високі рівні вольової саморегуляції за загальною шкалою і більше третини респондентів виявили низькі рівні. Загалом, функція вольової саморегуляції полягає в оволодінні людиною власною поведінкою і психічними процесами для вирішення навчальних та професійних завдань. Водночас, за результатами опитування виявили середні рівні за шкалою «настирливість» 47,4% студентів та 39,4% осіб виявили низькі рівні за шкалою «самовладання». Тому в процесі професійної підготовки студентів-психологів потрібно приділити додаткову увагу питанням формування вольової саморегуляції, оскільки майбутні фахівці в різних галузях психології мають діяти в кризових та екстремальних ситуаціях під час роботи з різними групами клієнтів.

За результатами діагностування комунікативної толерантності високі рівні виявили 34,2% осіб, середні рівні - 39,8 % осіб, низькі рівні - 26,0% осіб. Це вказує на те, що дана якість для цієї вибірки є сформованою на достатньому рівні. Адже толерантність є необхідною умовою професійного спілкування. Майбутні психологи мають проявляти терпимість до інших у майже всіх ситуаціях спілкування; вміти добре приховувати свою неприязнь до партнерів в певних ситуаціях; мати здатність силою переконання заставити себе не помічати неприємні властивості інших.

Здатність до рефлексії та самооцінки власних досягнень у професійному саморозвитку визначали за допомогою методики А. Карпова. Як засвідчили отримані результати дослідження стану розвитку рефлексивності майбутніх психологів, більша половина студентів виявили низький рівень їх сформованості (53,7% осіб) і тільки 16,8% опитаних респондентів виявили високі рівні. Це свідчить про недостатній розвиток вміння до постійного самоаналізу та самоперевірки як у процесі засвоєння професійних дисциплін, так і після закінчення роботи, що призводить до помилок та низької продуктивності у засвоєнні нових знань, що є значним недоліком у професійному становленні.

Щоб визначити взаємозв'язок показників вольової саморегуляції, мотивації досягнення успіху, толерантності, рефлексивності респондентів ми здійснили кореляційний аналіз методом рангової кореляції за Спірменом. Результати аналізу представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Результати кореляційного аналізу взаємозв'язку показників вольової саморегуляції, мотивації досягнення успіху, толерантності, рефлексивності студентів *

* (n= 35) при ступені свободи (n= 2), p< 0,05, де rs табл. = 0,333.

Отже, на основі результатів кореляційного аналізу за Спірменом у групі респондентів ми виявили, що загальний показник «вольова саморегуляція» має позитивний статистично значущий зв'язок із такими показниками особистісних якостей респондентів, як: «мотивація досягнення успіху» (rs = 0,437); «толерантність» (rs = 0,543). Це вказує на те, що вольова саморегуляція вважається регулятивним механізмом, що характеризується здатністю людини свідомо управляти собою та власною діяльністю, керуючись мотивами досягнення та цілями, а також вміти добре приховувати свою неприязнь до партнерів у певних ситуаціях; мати здатність силою переконання заставити себе не помічати неприємні властивості інших.

Виявлено негативний значущий зв'язок між показником за шкалою «настирливість» та показником «толерантність» (rs = -0,447). Це дозволяє припустити, що для досліджуваних вибірки така вольова якість як настирливість не сприяє прояву толерантності та терпимості у професійному спілкуванні.

Статистично значущий зв'язок виявлено між показниками за шкалою «самовладання» та «рефлексивність» (rs = 0,497). В даній групі вибірки студенти, що виявили високі рівні саморегуляції за шкалою самовладання проявлять схильність до самоаналізу в поточних, минулих навчальних ситуаціях та перспективного планування власних дій та їх ймовірнісних результатів.

Отже, результати емпіричного дослідження свідчать про недостатність розвитку професійно важливих якостей студентів-психологів та невідповідність рівнів їх сформованості вимогам сьогодення до фахівців-психологів у різних галузях психології. Ці обставини обумовлюють необхідність розробки та впровадження в навчальний процес під час професійної підготовки зі спеціальності 053 «Психологія» спеціальних методик та методів з розвитку професійно важливих якостей майбутніх психологів.

Висновки

Специфіка сучасного ринку праці визначається нестачею кваліфікованих психологів у виробничій та соціальній сфері, враховуючи, що кожного року вищі навчальні заклади випускають значну кількість фахівців за спеціальністю «психологія». При цьому студенти - випускники не завжди готові до виконання професійної діяльності з кількох причин. По-перше, домінуючим мотивом навчання серед багатьох студентів - не придбання знань, а отримання диплома про вищу освіту. По-друге, не останню роль відіграє невміння застосовувати теоретичні знання на практиці через недостатню кількість практичних занять в період навчання. По-третє, у багатьох студентів не розвинені професійні якості, необхідні для успішної професійної діяльності.

Отже, проведене дослідження підтверджує, що розвиток професійно важливих якостей майбутніх психологів є умовою професійного становлення здобувачів протягом навчання у ЗВО, починаючи з 1-року навчання.

Література

1. Бех І.Д. Виховання сучасної вузівської молоді // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Зб. наук. праць. - К.: Знання. - 2000. - Вип. 3. - 520 с.

2. Власова Е. А. Профессиональное саморазвитие будущих социальных педагогов: монография / Е. А. Власова. - Балашов: Николаев, 2008. - 116 с.

3. Климов Е.А. Психология профессионала: Избранные психологические труды. - М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО “МОДЕК”, 1996. - 356 с.

4. Чепелєва Н.В. Теоретичне обґрунтування моделі ocoбиcтocтi практичного пcихoлoга / Н.В. Чепелєва, Н.Х. Пов'якель // Пcихoлoгiя: Збірник наукових праць. - Вип. 3. - К.: НПУ ім. Драгоманова, 1998. - C. 35-41.

5. Вірна Ж.П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів. - К., 1999. - 252 с.

6. Панок В. Професійне становлення практичних психологів: досвід і перспективи / Віталій Панок // Психологія і суспільство. - 2013. - № 3. - С. 135-141.

7. Максименко С.Д. Прогнозування психічного розвитку особистості у генетичній психології / С.Д. Максименко // Актуальні проблеми психології. - 2015. - Т. 7. - Вип. 38. - С. 13-23.

8. Пророк Н.В. Практичний психолог: професійно-важливі якості / Н.В. Пророк // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць ін-ту ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2001. - Т. III. - Ч. 8. - С. 190-194.

9. Айви А. Е., Айви М. Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. - М., 1999. - 135 с.

10. Гончар К.Л., Рогатюк А.Є. Роль емпатійного мовлення в досягненні успішної комунікації» Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2013. № 18. - С. 24-25.

11. Бойко В. В. Коммуникативная толерантность: методическое пособие / В. В. Бойко. - СПб. 1998. - С. 24.

12. Карпов А.В. Психология рефлексивных механизмов деятельности / А.В. Карпов. - М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2004. - С. 317.

13. Боришевський М. Й. Психологічні детермінанти особистісної саморегуляції поведінки // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: зб. наук. праць до 10-річчя АПН України / АПН України. - Ч. 1. - Харків: ОВС, 2002. - С. 516-527.

14. Помиткін Е.О. Підготовка до науково-гуманітарних професій (на прикладі професії психолога) // Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посібник / За ред. П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. - Хмельницький: ТУП, 2001. - С. 241-248.

References

1. Bekh, I.D. (2000). Vykhovannia suchasnoi vuzivskoi molodi [Education of modern university youth]. Filosofiia osvity XXI stolittia: problemy i perspektyvy - Philosophy of education of the XXI century: problems and prospects. (Vols. 3), (pp. 258-264). K.: Znannia. [in Ukrainian].

2. Vlasova, E. A. (2008). Professional'noe samorazvitie budushchih social'nyh pedagogov [Professionalself-development of future social teachers]. Monografiya. Balashov: Nikolaev. [in Russian].

3. Klimov, E.A. (1996). Psihologiya professionala: [The Psychology of the Professional]. Izbrannye psihologicheskie trudy - Selected Psychological Works. M.: Institut prakticheskoj psihologii; Voronezh: NPO “MODEK”. [in Russian].

4. Chepelieva, N.V., Poviakel, N.I. (1998). Teoretychne obgruntuvannia modeli ocobyctocti praktychnoho pcykholoha [Theoretical substantiation of the model of personality of a practical psychologist]. Psykholohiia: Zbirnyk naukovykh prats - Psychology: Collection of scientific works. (Vols. 3), (pp. 35-41). K.: NPU im. Drahomanova. [in Ukrainian].

5. Virna, Zh. P. (1999). Formuv.annia profesiinoho stavlennia do kliienta v protsesi pidhotovky praktychnykh psykholohiv [Formation of professional attitude to the client in the process of training practical psychologists]. K. [in Ukrainian].

6. Panok, V.H. (2013). Profesiine stanovlennia praktychnykh psykholohiv: Dosvid i perspektyvy [Professional development of practical psychologists: Experience and prospects]. Psykholohiia i suspilstvo - Psychology and society. (Vols. 3), (pp. 135-141). [in Ukrainian].

7. Maksymenko, S.D. (2015). Prohnozuvannia psykhichnoho rozvytku osobystosti u henetychnii psykholohii [Prediction of mental development of personality in genetic psychology]. Aktualni problemy psykholohii - Current issues of psychology. (Vols. 7(38)). (рр. 13-23). [in Ukrainian].

8. Prorok, N.V. (1999). Praktychnyi pcykholoh: profeciino-vazhlyvi yakocti [Practical psychologist: professionally important qualities]. Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi pcykholohii - Problems of general and pedagogical psychology: zb. nauk. prats in-tu im. H.C. Koctiuka APN Ukrainy - coll. science. works of the Kostyuk Institute of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. (Vols. 3(8)). (рр. 190-194). K. [in Ukrainian].

9. Ajvi, A. E., Ajvi, M. B., Sajmek-Dauning, L. (1999). Psihologicheskoe konsul'tirovanie i psihoterapiya. Metody, teorii i tekhniki: Prakticheskoe rukovodstvo [Psychological counseling and psychotherapy. Methods, Theories and Techniques: A Practical Guide]. M. [in Russian].

10. Honchar, K.L., Rohatiuk, A.Ie. (2013). Rol empatiinoho movlennia v dosiahnenni uspishnoi komunikatsii [The role of empathic speech in achieving successful communication]. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky - Scientific Bulletin of the Lesia Ukrainka East European National University. (18). (рр. 24-25). [in Ukrainian].

11. Bojko, V. V. (1998). Kommunikativnaya tolerantnost': metodicheskoe posobie [Communicative tolerance: a methodological guide]. SPb. [in Russian].

12. Karpov, A.V. (2002). Psihologiya refleksivnyh mekhanizmov deyatel'nosti [Psychology of reflexive mechanisms of activity]. M.: Izd-vo «Institut psihologii RAN». [in Russian].

13. Boryshevskyi, M. Y. (2002). Psykholohichni determinanty osobystisnoi samorehuliatsii povedinky [Psychological determinants of personal self-regulation of behavior]. Rozvytok pedahohichnoi i psykholohichnoi nauk v Ukraini 1992-2002 - Development of pedagogical and psychological sciences in Ukraine 1992-2002. (Vols. 3) (рр. 516-527). Kharkiv: OVS. [in Ukrainian].

14. Pomytkin, E.O. (2001). Pidhotovka do naukovo-humanitarnykh profesii (na prykladi profesii psykholoha) [Preparation for scientific and humanitarian professions (on the example of the profession of psychologist)]. Psykholohiia pratsi ta profesiinoi pidhotovky osobystosti: Navch. Posibnyk - Psychology of labor and vocational training: Textbook. Manual. 241-248. Khmelnytskyi: TUP. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru