Psychological approaches to the organization of facilitative interaction at the lessons of English

Размещено на http://www.allbest.ru/

PSYCHOLOGICAL APPROACHES TO THE ORGANIZATION OF FACILITATIVE INTERACTION AT THE LESSONS OF ENGLISH

Nataliia Mykhalchuk, Doctor in Psychology, Professor,

the head of the Department of English Language Practice and Teaching Methodology of Rivne State University of the Humanities

Nataliia Khupavtseva, Doctor in Psychology,

Associate professor, Department of General Psychology and Psychological diagnostics Rivne State University of the Humanities

Abstract

In the article we showed, that facilitative interaction is based on the following psychological approaches: finding specific features or individual personal characteristics that contain essential qualities of a humanistic ideal; they are the person's specific incarnations; in a life itself can be identified and on this basis be studied, explored the conditions that contribute to the formation of harmonious personalities and their inherent personal qualities (feelings, actions, forms of communication and reflection); only within this paradigm «from the life to the ideal person «, which allows you to analyze ideal ideas in a real space. You can formulate real-life theoretical ideas about a particular ideal, and simulate non-directive psychological and pedagogical practice of reproducing this ideal through human development reality.

Certainly accepting the pupil, the teacher creates in the classroom a special psychological climate of the acceptance of each other. The facilitator shares the group 's thoughts and feelings without imposing their own beliefs on pupils; he/she does not cover himself/herself with a mask, he/she openly expresses, demonstrates his/her feelings and thoughts, that is he/she is himself/herself. These attitudes of the teacher-facilitator are also related to the change of his/her thinking, values and a life in general. Facilitation guidelines also actualize the teacher's thinking, which can not be conditioned either by the improvement of skills or the introduction of modern technical teaching aids. Thus, the facilitative attitude, based on the restructuring of personal attitudes and values of the teacher is realized in interpersonal communication with pupils and in new methods and technologies of teaching.

We think, that the reform of education should be based on the restructuring of certain personal attitudes of the teacher, which become explicit in the process of his/her interpersonal interactions with students. Thus, K. Rogers identifies three main guidelines of the teacher- facilitator. The first of them is described by the terms «truth» and «openness», and involves the teacher's openness to their own thoughts and experiences, the ability to sincerely express and broadcast them in the process of interpersonal communication with pupils. This attitude is seen as an alternative to the typical, traditional attitude of the teacher to the implementation of a facilitator of a role behavior.

The next, the second attitude of the teacher-facilitator is characterized by the terms «acceptance», «trust», the inner, personal confidence of the teacher in the capabilities and abilities of each pupil. In many aspects, this attitude coincides with what in the psychological and pedagogical science is called «pedagogical optimism», taking into account the positive qualities of pupils.

The third attitude is described by the term «empathic understanding». It is a kind of teacher's vision of the inner world and the behavior of each individual from his/her own position, as if through his/her eyes. K. Rogers notes that the teacher-facilitator, communicating with his/her pupils, is able to speak, «to walk in other people's shoes», to look through the eyes of children at everything around, including himself/herself. This attitude is a purely alternative to the traditional teacher's «evaluative understanding», such a type of understanding through evaluation in terms of «attribution» to pupils offixed evaluation cliches (fool, clever, coward, quiet, etc.).

Key words: facilitative interaction, empathic understanding, humanistic ideal, pedagogical optimism, a special psychological climate of the acceptance of each other, interpersonal communication.

Анотація

Михальчук Наталія, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практики англійської мови та методики викладання, Рівненського державного гуманітарного університету.

Хупавцева Наталія, доктор психологічних наук, професор кафедри загальної психології та психодіагностики, Рівненського державного гуманітарного університету.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ФАСИЛІТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.

У статті було показано, що фасилітативна взаємодія базується на наступних психологічних підходах: знаходження конкретних індивідів або окремих особистісних проявів, які містять в собі істотні характеристики гуманістичного ідеалу, є його конкретними втіленнями; в самому житті можна виявити і на основі цього вивчити, дослідити умови, що сприяють становленню гармонійних особистостей і властивих їм особистісних проявів (почуттів, вчинків, форм спілкування і рефлексії); тільки у межах цієї парадигми «від життя - до ідеалу», яка дозволяє проаналізувати ідеальні уявлення в реальному просторі, можна сформулювати і реальні в самому житті теоретичні уявлення щодо певного ідеалу, і змоделювати недирективну психолого-педагогічну практику відтворення цього ідеалу шляхом розвитку оточуючої людину дійсності.

Ми вважаємо, що біхевіористська психологія спрямована, передусім, на контроль поведінки, свідомості й особистості людини. Так, індивід стає об'єктом дослідження і маніпулювання, а його вільний особистісний вибір не береться до уваги. Звідси - традиційна система навчання, заснована на ієрархічній структурі: керівництво вчителя - підпорядкування учня.

В парадигмі гуманістичної психології ми розглядаємо роботу вчителя за функціональним призначенням як роботу психотерапевта, який не формує особистість, намагаючись створити його форму, а допомагає учневі знайти в собі дещо позитивне, що в ньому вже має певний рівень розвитку. Вчителю слід бути чутливим і сприйнятливим щодо індивідуальних якостей та властивостей учня. Також вчителю слід цілковито приймати особистість учня і намагатися зрозуміти, якою він є людиною, які його схильності, на що він здатний, як він буде розвиватися. Якщо вчитель без будь-яких передумов досить позитивно ставиться до учня, радіє його успіхам, це зводить до мінімуму занепокоєння і страхи учня, його захисні реакції і забезпечує розвиток і самоактуалізацію його особистості. Отже, кожному педагогові слід не тільки безумовно приймати учня, але бути конгруентним, емпатійно розуміти його як особистість і вміти експлікувати себе і своє ставлення до учня таким чином, щоб він зрозумів, як саме йому слід себе поводити, щоб прагнути до саморозвитку власної особистості.

Безумовно приймаючи учня, вчитель створює в класі особливий психологічний клімат прийняття школярами один одного. Педагог-фасилітатор розділяє думки і почуття групи, не нав'язуючи учням своїх власних переконань; він не закривається маскою, відкрито висловлює, демонструє свої почуття і думки, тобто є самим собою. Ці настановлення вчителя-фасилітатора також пов'язані зі зміною його мислення, цінностей і буття в цілому. Фасилітативні настановлення також актуалізують мислення вчителя, яке не може бути зумовлено ані вдосконаленням умінь і навичок, ані впровадженням сучасних технічних засобів навчання. Отже, фасилітативне настановлення, засноване на перебудові особистісних настановлень і цінностей вчителя, реалізується в міжособистісному спілкуванні з учнями та в нових методах та технологіях навчання.

На наше переконання реформа освіти має ґрунтуватися на перебудові певних особистісних настановлень учителя, що стають експліцитними в процесі його міжособистісної взаємодії з учнями. Так, ми виокремлюємо три основні настановлення вчителя-фасилітатора. Перше з них описується термінами «істинність» і «відкритість», і передбачає відкритість вчителя своїм власним думкам і переживанням, здатність щиро виражати і транслювати їх в міжособистісному спілкуванні з учнями. Це настановлення розглядається як альтернатива типовому, традиційному настановленню вчителя на здійснення рольової поведінки.

Ключові слова: фасилітативна взаємодія, емпатійне розуміння, гуманістичний ідеал, педагогічний оптимізм, особливий психологічний клімат прийняття один одного, міжособистісне спілкування.

Problem's statement

Considering the peculiarities of the organization of facilitative interaction at the educational process, American Humanistic Psychology, given the large number of historical, political and cultural circumstances, managed to avoid the erroneous strategy based on the alienation of the ideal from a general process of life. Thinking about the ideal of a harmonious personality, American psychologists began to look for in a life itself, «here and now». This principle was in the background of facilitative interaction in general.

Analysis of recent researches and publications. Researches organized by G. Allport (1998), C. Rogers (1983) and other scientists on the trends of self-actualization in the life and professional activities of so-called facilitators have shown that «ideal» forms of personal development and functioning can be studied as some very real cases. In this sense, in American Humanistic Psychology, literally from the moment of its emergence, another general strategy was implemented, which can be called a strategy «from life to the ideal». This strategy is based on the following psychological principles:

- finding specific features or individual personal characteristics that contain essential qualities of a humanistic ideal; they are the person's specific incarnations;

- in a life itself can be identified and on this basis be studied, explored the conditions that contribute to the formation of harmonious personalities and their inherent personal qualities (feelings, actions, forms of communication and reflection);

- only within this paradigm «from the life to the ideal person», which allows us to analyze ideal ideas in a real space. You can formulate real-life theoretical ideas about a particular ideal, and simulate non-directive psychological and pedagogical practice of reproducing this ideal through human development reality.

C. Rogers' ideas on the importance of the process of facilitative learning, the role of the teacher, his/her facilitative relationships with pupils were the basis for the humanization of education abroad, and the main empirical research was provided in the 60-70's. The results of the facilitation training, which involved thousands of teachers and tens of thousands of primary, secondary and college schoolchildren in England and the United States, suggested that pupils' personal development which also had been improved: their self-esteem had been improved, cognitive abilities had been developed, which facilitated the improvement of physical and mental health, performance and the activity of schoolchildren (Rogers, 1983). So, the aim of our article was to show psychological approaches of effective facilitative interaction at the English lessons.

The results of the research and their discussion

Facilitative interaction at the English lessons is a process of teaching organized on the basis of the tasks of a communicative nature. The purpose of this training is to teach foreign language communication using a variety of tasks and techniques. Recently, the terms «communicative learning» and «communicative oriented learning» are gradually becoming synonymous (for comparison: communicative teaching, communicative- oriented teaching, communicative approach for teaching languages) (Mykhalchuk & Ivashkevych, 2019).

The peculiarities of a communicative approach for teaching foreign languages are clearly expressed in the provisions that reflect the essential laws of educational activity, serve as a direction for constructing a theory of learning, a benchmark for the organization of educational activities. These provisions acquire the status of the main, dominant principles of learning (Михальчук & Онуфрієва, 2020). facilitative interaction guidance teacher

In such a way we outline five main principles of facilitative interaction at the English lesson, each of which is implemented in relations to one or another type of speech activity alike, although, with some specificity.

The principle of speech-thinking activity, which involves such the organization of training, when the pupil is constantly involved into the process of communication (with the teacher, other pupils, the book, etc.). According to this principle, the content basis of communicative learning is problematic. A pupil should not simulate, read, listen and perform a «speech act» during which he/she listens, speaks, writes, reads.

The principle of individualization in the aspect of performing the leadership role of its personal aspect as the main means of creating the motivation and activity of pupils, taking into account their life experience, context of the activity, sphere of interests, emotional sphere and the status of a particular individual in a team activity.

The principle of functionality, that provides the selection and the organization of a minimized system of speech means, adequate communication, which could functionally replace the entire system of communication. Similarly, this principle applies to reading (listening): texts that collectively represent the sphere of communication to which students are trained. Functionality is the basis for mastering the grammatical side of speech (speech samples) and lexical units.

Principle of situationality. It is understood as a mean of speech stimulation and as a condition for the development of speech skills. At the same time under the «situation» we understand the system of interactions of the partners of communication, which is reflected in their minds.

The principle of novelty, which covers the entire educational process: the content of the material (texts, exercises), the conditions of training (organization of exercises), methods of training, forms of organization of the educational process (types of classes), etc. This ensures the maintenance of interests in the process of learning, the formation of speech skills capable for transferring, the development of productivity and a dynamism of speech skills, the development of the communicative functions of thinking.

The communicative method requires an open atmosphere of cooperation and active participation of pupils into the process of their learning in the classroom. Key educational principles of this method can be called communicative oriented language teaching methods. The last ones were summed up by us in such a way:

Pupils are stimulated by their own cognitive processes. Pupils expect that they use their mental abilities to perform problem-solving tasks which were contained into educational and methodical complexes of studying. It is anticipated that pupils will solve these problem tasks using English. These may be games, riddles, quizzes.

Pupils are actively involved into the learning process. In order to learn a language successfully, pupils have to take an active part in the learning process. Pupils should be encouraged to ask numerous questions and provide the experiment with the language. So, we'll quote from a teacher who had found successful ways to interest students in the process of learning a language: «Pupils do not treat English as a boring duty, it is a means of communication and entertainment for them. They can provide any experiment with the language, as with something real, and not with what appears only in books».

Pupils are encouraged to express their thoughts, feelings and use their experience.

In order to teach pupils to speak English in classes they should be interested in it and create opportunities for effective communication between them and with the teacher. Modern teaching and learning complexes deal with much time and space for creating such kinds of opportunities.

We'll show some examples of exercises for actualization of facilitative interaction at the English lessons