Ситуаційно-демографічні детермінанти прояву посттравматичного зростання учасників АТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Науково-методичний центр кадрової політики МО України

СИТУАЦІЙНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОЯВУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ УЧАСНИКІВ АТО

В. Осьодло, д. психол. н., проф., нач. Інституту

Д. Зубовський, к. психол. н., с.н.с. відділу

Анотація

В статті представлені результати емпіричного дослідження ситуаційно-демографічних детермінантів посттравматичного зростання учасників АТО. До групи ситуаційно-демографічних детермінантів було віднесено: вікові особливості учасників АТО; належність учасників АТО до різних груп за військовим званням (офіцери, сержанти, солдати);інтенсивність бойового досвіду учасників АТО. Вибірку дослідження складали 297 військовослужбовців - учасників АТО (278 чоловічої та 19 жіночої статі) у віковому діапазоні від 19 до 54 років. Для оцінювання посттравматичного зростання використовувався наступний інструментарій: «Опитувальник змін у світогляді» та «Опитувальник посттравматичного зростання». Для оцінювання інтенсивності бойового досвіду було використано «Шкалу оцінки інтенсивності бойового досвіду».

Результати емпіричного дослідження дали змогу встановити залежність посттравматичного зростання від вікових особливостей військовослужбовців та інтенсивності бойового досвіду. Так, спостерігалось статистично значущий негативний кореляційний зв'язок між середнім значенням методики «Опитувальник посттравматичного зростання» та віком військовослужбовців (r - -0,14; p < 0,020). Кореляційний зв'язок між середнім значенням «Опитувальник змін у світогляді» та віком продемонстрував подібну тенденцію, однак не досягнув статистичної значущості (r - -0,13; p - 0,095).Також спостерігався статистично значущий позитивний кореляційний зв'язок між середнім значенням «Опитувальника посттравматичного зростання» та середнім значенням «Шкали оцінки інтенсивності бойового досвіду» (r - 0,15; p < 0,022). Не було встановлено відмінностей у вираженості посттравматичного зростання залежно від належності осіб до солдатського, сержантського або офіцерського складу. Ці дані можуть бути співставленні з даними інших закордонних досліджень.

Ключові слова: посттравматичне зростання, бойові дії, військовослужбовці, учасники АТО.

Annotation

V. Osodlo, Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Institute National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi, Kyiv

D. Zubovski, PhD, Senior Researcher of the Department Scientific and Methodological Centre for personnel policy of the Military of Defense of Ukraine, Kyiv

SITUATIONAL AND DEMOGRAPHIC DETERMINANTS OF THE MANIFESTATION OF POST-TRAUMATIC GROWTH OF ATO PARTICIPANTS

The article presents the results of an empirical study of situational and demographic determinants of post-traumatic growth of ATO participants. The group of situational and demographic determinants included: age characteristics of ATO participants; belonging of antiterrorist operation participants to different groups by military rank (officers, sergeants, soldiers); intensity of combat experience of anti-terrorist operation participants. The sample consisted of 297 servicemen - members of the ATO (278 males and 19 females) in the age range from 19 to 54 years. The following tools were used to assess post-traumatic growth: «Changesin Outlook Questionnaire»and «PosttraumaticGrowthInventory». To assess the intensity of combat experience, the «CombatExposureScale» was used.

The results of the empirical study made it possible to establish the dependence of posttraumatic growth on the age characteristics of servicemen and the intensity of combat experience. Thus, there was a statistically significant negative correlation between the average value of the method PTGI and the age of servicemen (r - -0.14; p <0.020). The correlation between the mean value of the CiOQand age showed a similar trend, but did not reach statistical significance (r - -0.13; p - 0.095). There was also a statistically significant positive correlation between the mean value of the PTGIand the mean value of the CES (r - 0.15; p <0.022). There were no differences in the severity of post-traumatic growth depending on the affiliation of individuals to soldiers, sergeants or officers. These data can be compared with data from other foreign studies.

Keywords: post-traumatic growth, combat operations, servicemen, anti-terrorist operation participants.

Вступ

У відповідь на гібридну війну, військово-політичним керівництвом України, з 14 квітня 2014 року проводилась антитерористична операція (АТО), яка з квітня 2018 року була замінена на Операцію об'єднаних сил (ООС).

У зв'язку з інтенсивністю та масштабністю бойових дій в ході АТО, її учасниками стала значна кількість військовослужбовців.

Більшість з них брали участь у бойових діях і зазнали впливу значної кількості стресорів воєнної обстановки починаючи від низькоінтенсивних (перебування далеко від дому та сім'ї), до високоінтенсивних (смерть побратимів, особисті поранення, каліцтва людей в бойових умовах тощо). Ці стресори стали суворим випробуванням фізичних та психологічних ресурсів військовослужбовців, їх здатності протистояти дії екстремальних чинників бойової обстановки.

На сьогодні дані зарубіжних досліджень свідчить про те, що внаслідок травматичної події особи можуть зазнавати не лише негативних особистісних змін, але також і позитивних У зарубіжній психології позитивні наслідки травматичного досвіду знайшли своє відображення у концепції посттравматичного зростання особистості (ПТЗО). Піонери дослідження цього феномену Р. Тедескі та Л. Калхоун визначають посттравматичне зростання як «позитивні психологічної зміни, що виникли внаслідок боротьби з травматичними або складними життєвими обставинами» [18, с.3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Емпіричні дослідження прояву ПТЗО серед учасників бойових дій здійснювалися переважно американськими вченими та фокусувалися на ветеранах таких збройних конфліктів, як війна в Перській затоці(Ь. King, S. Maguen, D. Vogt,), війна в Іраку(І. Choi, A. Gallaway, M. Mitchell, M. Shame) та операція «Нескорена свобода» у Афганістані^. Benetato, J. Currier, J. Harris, R. Lisman, J. Malley, R. Pietrzak, A. Rivers, R. Tait) [4; 11;13]. Щоправда за останні декілька років стали з'являтися й перші вітчизняні емпіричні дослідження присвячені прояву феномену посттравматичного зростання серед українських військовослужбовців. Зокрема, було здійснено першу адаптацію зарубіжних психодіагностичних методик для оцінювання посттравматичного зростання, продемонстровано якісні та кількісні характеристики прояву цього феномену [1;2;3]. Водночас, незважаючи на здійснені вітчизняні дослідження залишається не розкритим питання про вплив ситуаційно-демографічних детермінантів на ймовірність появу посттравматичного зростання у військовослужбовців - учасників АТО.

З огляду на зазначене мета нашого дослідження полягала у емпіричному вивченні ситуаційно-демографічних детермінантів посттравматичного зростання учасників АТО.

Методи та методика дослідження

Формування вибірки здійснювалось за допомогою двох підходів: а) інтернет-опитування; б) традиційне опитування з використанням паперових бланків. Комбінація цих підходів зумовлена намаганням досягти максимальної репрезентативності вибіркової сукупності учасників АТО та достовірності емпіричних результатів. Подібні підходи властиві більшості сучасних емпіричних досліджень особистісного зростання учасників бойових дій проведених за межами України.

Вибірку складали військовослужбовців - учасників АТО (278 чоловічої та 19 жіночої статі) у віковому діапазоні від 19 до 54 років. Відсотковий розподіл досліджуваних за категоріями на момент їх участі в АТО був таким: 58,3% - офіцери, 13,9% - сержанти, 27,8% - солдати. За часом участі в АТО досліджувані поділялися так: 56,7% брали участь у 2014 році, 29,4% - у 2015 році, 11,1% - у 2016 році, 1,6% - у 2017 році.

В дослідженні для оцінювання посттравматичного зростання використовувався наступний психодіагностичний інструментарій: «Опитувальник змін у світогляді» (ОЗУС) - самозвітна методика, що була розроблена в 1993 році групою британських учених на чолі із С. Джозефом [10]. Вона містить 26 тверджень, призначених для оцінювання позитивних та негативних реакцій досліджуваних на травматичні життєві події.

Оцінювання відбувається за 6бальною шкалою Лайкерта (1 - категорично не згоден; 6 - повністю згоден). CiOQ має дві субшкали: позитивні зміни (11 тверджень) з діапазоном 11-66; негативні зміни (15 тверджень), з діапазоном 15-90. Підрахунок сумарного балу за всією методикою не передбачено.

На сьогодні методику активно використовується в різноманітних дослідженнях із широкою варіацією груп респондентів. В українському середовищі методика була адаптована Зубовським Д. С. Опитувальник посттравматичного зростання (ОПТЗ) - одна з перших психометричних методик для кількісного оцінювання посттравматичного зростання, розроблена у 1996 році Р. Тадеші та Л. Колхауном [18]. Вона містить 21 твердження, призначені для оцінювання позитивних психологічних змін пережитих особою в результаті впливу травматичної події. В основу методики покладено набір тверджень (21 твердження), створений Р. Тадеші та Л. Колхауном унаслідок проведення системних клінічних спостережень та ретельного опрацювання наукової літератури з тематики позитивних посттравматичних змін особистості. За базовим теоретичним припущенням розробників, усі виділені твердження мають рівномірно розподілятися за трьома основними сферами позитивних змін: 1) зміни в «Я» (наприклад, «У мене виникли нові інтереси»); 2) зміни сенсу стосунків з іншими (наприклад, «Я визнаю потребу в інших»); 3) зміни у філософії життя (наприклад, «Мої пріоритети стосовно того, що є важливим у житті змінилися») [18]. Аналіз наукової літератури засвідчує, що ця методика була використана у дослідженнях практично всіх можливих категорій респондентів. В українському середовищі методика була адаптована Зубовським Д. С. [3; 2].

Для оцінювання інтенсивності бойового досвіду було використано «Шкалу оцінки інтенсивності бойового досвіду»(ШОІБД). Це психодіагностична методика, яка була розроблена у 1989 році групою науковців з Медичного центру Адміністрації у справах ветеранів США, і призначена для оцінювання кількісних параметрів частоти та тривалості участі військовослужбовців у різних екстремальних ситуаціях збройного конфлікту [11]. Шкалу побудовано згідно із критеріями шкалювання за Лайкертом (варіанти відповіді від 1 до 5). Загальноприйнятий формат методики включає 7 запитань. Оцінювання результатів шкали проводять у два етапи: обчислення «сирих балів»; конверсія показників «сирих балів» із використанням корегувальних коефіцієнтів. На етапі обрахунку «сирих балів» здійснюють звичайне сумування значень кожної відповіді респондента. «Сирі бали» можуть коливатися в діапазоні від 0 до 35 Після конверсії всі отримані показники сумують. Вони можуть коливатися від 0 до 41. Рівень інтенсивності впливу бойових стресфакторів можна визначити за такою градацією: 0-8(легкий), 9-16 (нижче середнього),17-24 (середній), 25-32 (вище середнього), 33-41 (високий) [11].

Емпіричні дані, отримані в ході дослідження, підлягали статистичній обробці за допомогою стандартних та апробованих програм для персональних електронних обчислювальних машин. Для цього використовували спеціалізовані пакети прикладних програм для психологічних досліджень (IBM SPSS Statistics 20), що забезпечили проведення одновимірних і багатовимірних математично-статистичних методів, адекватних для вирішення конкретних завдань дослідження.

Результати

Відповідно до завдання дослідження було емпірично досліджено ситуаційно-демографічні детермінанти посттравматичного зростання учасників АТО. До групи ситуаційно-демографічних детермінантів було віднесено:

- вікові особливості учасників АТО;

- належність учасників АТО до різних груп за військовим званням;

- інтенсивність бойового досвіду учасників АТО.

У процесі аналізу отриманих емпіричних даних кожен із вищенаведених ситуаційно - демографічних чинників було ретельно проаналізовано для максимальної деталізації його ролі в особистісному зростанні учасників АТО у посттравматичний період.

На початку ми дослідили взаємозв'язок між проявом посттравматичного зростання та інтенсивністю бойового досвіду. Було поставлено завдання перевірити припущення функціонально-описової моделі посттравматичного зростання, про те, що між силою травматичної події та рівнем посттравматичного зростання існує значущий кореляційний зв'язок [20]. Дослідники постулюють, що боротьба із травмою має вирішальне значення у посттравматичному зростанні оскільки в багатьох аспектах травматична ситуація стає каталізатором руйнування базових уявлень людини про світ та себе.

Для оцінювання інтенсивності бойових дій було використано методику «Шкала оцінки інтенсивності бойового досвіду» (ШОІБД), яка дає змогу оцінити інтенсивність бойового досвіду як за показниками «сирих балів», так і за скорегованими нормативними показниками розробників.

Розподіл «сирих балів» ШОІБД у вибірковій сукупності учасників АТО варіюється у діапазоні від 7 до 35; середнє значення М - 18,94 (SD - 6,260). Скорегований нормативний показник варіюється в діапазоні від 1 до 44; середнє значення М - 18,75 (SD - 9,930).

Отримане середнє значення скорегованого нормативного показника засвідчує, що серед учасників дослідження спостерігався середній рівень інтенсивності бойового досвіду. Щоправда, він зазнавав певного варіювання залежно від конкретних субвибірок. Так, серед військовослужбовців, які перебували в районі АТО у 2014 році, середнє значення скорегованого показника інтенсивності бойового досвіду перебувало на рівні М - 21,61 (SD - 9,820); у 2015 році - М - 16,56 (SD - 8,87з); у 2016 році - М - 10,57 (SD - 7,671). (Через незначний відсоток військовослужбовців дані для 2017 та 2018 років не наводимо).

Дані, подані на рисунку 1, вказують на те, що найвищий рівень інтенсивності бойового досвіду спостерігався серед військовослужбовців, які брали участь у бойових діях у 2014 році. Друге місце за інтенсивністю бойового досвіду посідали військовослужбовці, які перебували в АТО у 2015 році.

Найнижчий рівень інтенсивності бойового досвіду спостерігався серед військовослужбовців, які брали участь у бойових діях у 2016 році.

Рис. 1 Варіювання інтенсивності бойового досвіду залежно від конкретних субвибірок учасників АТО

Зазначена закономірність варіювання інтенсивності бойового досвіду цілком узгоджується з даними про інтенсивність ведення бойових дій на сході України. У другій половині 2014 року відбувалося розсортування підрозділів ЗС України й водночас тривали запеклі бої за звільнення низки окупованих міст. Надалі конфлікт перетворився в позиційне протистояння з поступовим зменшенням кількості безпосередніх бойових дій у містах.

Для перевірки наявності статистично значущої відмінності між групами за показником інтенсивності бойового досвіду було розраховано однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA). Перед проведенням цього аналізу було розраховано тест Левіна на гомогенність дисперсії, що дало змогу оцінити коректність виконання однофакторного дисперсійного аналізу для даних вибіркових сукупностей. Результати подано в таблиці 1.

Табл. 1

Враженість інтенсивності бойового досвіду військовослужбовців залежно від року перебування в зоні АТО