Феномен кризи середнього віку та її подолання засобами психологічного консультування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Чернівецький медичний фаховий коледж

Феномен кризи середнього віку та її подолання засобами психологічного консультування

Руденко Оксана Володимирівна кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри психології,

Ніколаєв Леонід Олегович кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології, завідувач навчально -методичної лабораторії психології групової роботи,

Мігальчан Ірина Олександрівна кандидат історичних наук, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач -методист

м. Чернівці, м. Переяслав



Анотація

У статті здійснено аналіз психологічних особливостей подолання кризи середнього віку та напрями психологічного консультування у її подоланні.

Зокрема, проаналізовано стадії протікання кризи середнього віку та відзначено, що швидкість реагування на ранніх етапах дає можливість запобігти негативним наслідкам. Закцентовано увагу на розкриття сутності процесу подолання кризи як внутрішню інтелектуально -вольову роботу з відновлення душевної рівноваги, втраченого сенсу існування у критичній ситуації, та розглянуто цей феномен в широкому трактуванні, так і вузькому. Деструктивний і конструктивний підходи до подолання кризи пов'язано з гармонійними та дисгармонійними рисами характеру, які впливають на психоемоційний стан особистості.

Розглянуто внутрішні та зовнішні ресурси, які допомагають у подоланні кризи, з-поміж яких виділено копінг-стратегії та копінг-поведінку. Актуалізується питання моменту активізації усього потенційного ресурсу особистості і настання кризи середнього віку як чинник цієї активізації.

Окреслено особливості та специфіку, завдання та принципи психологічного консультування, спрямованого на долання кризи середнього віку, зокрема надання підтримки клієнту, розширення його світогляду, допомога у формуванні нових життєвих цінностей тощо.

Проаналізовано ефективність застосування різних психотерапевтичних підходів, з-поміж яких екзистенційна психотерапія, логотерапія, когнітивно - поведінкова терапія, арт-терапія. Обґрунтовано нормалізацію виникнення кризи як зіткнення нової потреби з «застарілим Я» і стратегіями і смислами, що не задовольняють особистість і визначено мету психотерапевтичного консультування - допомогти людині усвідомити і прийняти тривогу, страхи, провину, побачити в них не небезпеку, а природність переживання.

Отримані результати дослідження розширюють уявлення про психологічні аспекти перебігу та подолання кризи середнього віку й можуть бути використані у практичній роботі психологів -консультантів.

Ключові слова: зовнішні та внутрішні психологічні ресурси, актуальний ресурс, потенційний ресурс, стратегії подолання складних життєвих ситуацій, копінг-стратегії, копінг-поведінка, активізація потенціалу особистості.



Abstract

Rudenko Oksana Volodymyrivna PhD in Psychological Sciences, Associate Professor, Head of the Psychology Department, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Nikolaiev Leonid Olegovich PhD in Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Psychology Department, Head of the Educational and Methodological Laboratory of Group Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Migalchan Iryna Oleksandrivna PhD in Historical Sciences, Teacher of the Highest Qualification Category, Teacher-Methodologist, Chernivtsi Medical College, Chernivtsi

PHENOMENON OF THE MIDLIFE CRISIS AND ITS OVERCOMING THROUGH PSYCHOLOGICAL COUNSELING

The article analyzes the psychological characteristics of overcoming the midlife crisis and the directions of psychological counseling in overcoming it.

In particular, the stages of the midlife crisis are analyzed, and it is noted that the speed of response at the early stages allows preventing negative consequences. Attention is focused on revealing the essence of the crisis overcoming process as internal intellectual-volitional work to restore mental balance, lost sense of existence in a critical situation, and this phenomenon is considered in both broad and narrow interpretations. Destructive and constructive approaches to overcoming the crisis are associated with harmonious and disharmonious character traits that affect the psycho-emotional state of the individual.

Internal and external resources that help overcome the crisis are considered, among which coping strategies and coping behavior are highlighted. The question of activating the entire potential resource of the individual and the onset of the midlife crisis as a factor in this activation is actualized.

The features and specificity, tasks and principles of psychological counseling aimed at overcoming the midlife crisis are outlined, including providing support to the client, expanding his worldview, assisting in forming new life values, and more. The effectiveness of various psychotherapeutic approaches is analyzed, among which existential psychotherapy, logotherapy, cognitive-behavioral therapy, art therapy are highlighted. The normalization of the crisis emergence is justified as a confrontation of new needs with the "old Self" and strategies and meanings that do not satisfy the individual, and the purpose of psychotherapeutic counseling is defined - to help a person realize and accept anxiety, fears, guilt, see them not as a danger but as a natural experience.

The obtained research results expand the understanding of the psychological aspects of the course and overcoming of the midlife crisis and can be used in the practical work of psychologist-consultants.

Keywords: external and internal psychological resources, actual resource, potential resource, strategies for overcoming difficult life situations, coping strategies, coping behavior, activation of personal potential.



Постановка проблеми

Дослідження криз у психології особистості займає вагоме місце. І це закономірно, адже без уявлень про передумови, ознаки, етапи, способи подолання нормативних і ненормативних криз видається неможливим комплексне та системне вивчення людини.

Однак, аналіз наукової літератури свідчить, що більшість праць присвячені вивченню ситуативних криз або ж вікових, які проживає людина від народження і до ранньої юності. Але що стосується саме кризи середнього віку та її подолання у процесі психологічного консультування, то наукові розробки не такі численні. Так, й досі залишаються відкритими питання, чи всі люди її проходять, що обумовлює її виникнення, які її вікові рамки і тривалість перебігу тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загалом, дослідженню феноменології кризи середнього віку, особливостям її протікання, психологічним, фізіологічним та поведінковим проявам й іншим окремим аспектам цього психологічного явища присвячені праці як класиків світової науки (К. Роджерс, Р. Мей, В. Франкл, З. Фройд, К. Юнг, І. Ялом тощо), так і українських фахівців (У. Андрушко, Є. Варбан, Л. Гресь, С. Давидюк, С. Дмитрієва, В. Заіка, В. Зливков, А. Камінська, Н. Кордунова, С. Кузікова, І. Лясковська, Г. Рудь, О. Рязанцева, Т. Титаренко, Г. Чуйко та інші).

Мета статті - теоретичний аналіз феномену кризи середнього віку та можливості її подолання засобами психологічного консультування.

Виклад основного матеріалу

Криза - це своєрідна реакція особистості на ситуації, що вимагають від неї зміни способу буття (життєвого стилю, способу мислення, ставлення до себе, навколишнього світу і основних екзистенціальних проблем).

Відзначимо, що у науковій царині представлені різноманітні підходи до класифікації криз. Одним із найзагальніших, але водночас найменш спірним, є підхід, згідно якого виділяють два типи криз:

кризи, які обумовлені змінами в природному життєвому циклі, тобто нормативні кризи (вікові);

ситуативні кризи, або ненормативні, які виникають як реакція на раптові події, які людина не може перебороти у звичний спосіб.

На наше переконання, саме до першого виду, тобто нормативних, вікових криз, які переживаються всіма людьми, належить криза середнього віку. Ще однією ознакою нормативних криз є те, що їх можна в тій чи іншій мірі передбачити.

Криза має динамічну структуру, це процес, який має свої послідовні етапи протікання. Знаючи стадії протікання кризи середнього віку, є ймовірність швидкого реагування та попередження її наслідків ще на ранньому етапі. Тому вважаємо за доцільне першочергово розглянути послідовні стадії виникнення кризи середнього віку.

Відзначимо також, що перебіг кризи залежить і від здатності особистості мобілізувати свої внутрішні та зовнішні ресурси, а також активізувати копінги. Іншими словами, подолання кризи середнього віку залежить від психологічних особливостей особистості.

Феномен психологічного подолання розглядається як в широкому трактуванні, так і вузькому. Якщо брати перший підхід, то подоланням прийнято вважати елемент життєвого орієнтування, пов'язаний з вивченням активності особистості та її ролі в подоланні життєвих труднощів. У вузькому розумінні психологічне подолання - це явище саморегуляції і регуляції поведінки та функціональних станів [ 1, с. 128].

У науковому обігу можна зустріти два підходи до подолання кризи: деструктивний і конструктивний [2, с. 230]. Перший з них є джерелом деформації та дезадаптації індивіда. Людина не здійснює ревізію своїх планів і потреб, гору бере «похмурий погляд на життя» («Вже пізно щось змінювати, вже нічого не домогтися»), життя стає невиразним, втрачається активність як запорука подальшого динамічно-регресивного розвитку особистості в період пізньої дорослості [3, с. 168].

Другий передбачає зміну ставлення до життя, трансформацію смислової сфери особистості та її переорієнтацію на нові життєві цілі [2, с. 230]. Це відбувається за рахунок сприйняття та оцінку реалій життя, ревізію та корекцію минулих планів, сподівань. Особистість формує нові цілі, плани, завдання. Усвідомлення кризи стає запорукою доброзичливого ставлення до себе, глибинного оновлення (певною мірою це еволюційно-прогресивний розвиток) особистості і задоволення життям у період пізньої дорослості [3, с. 168]. психологічний консультування інтелектуальний вольовий

На думку Є. Варбана, на подолання особистістю кризи середнього віку впливає її психоемоційний стан. На продовження цього твердження І. Лясковська пропонує виділяти гармонійні та дисгармонійні риси характеру.

Гармонійні риси характеру - це сукупність індивідуально - психологічних стереотипів поведінки, що сприяє гармонізації повсякденних міжособистісних взаємовідносин і уникненню міжособистісних і внутрішньо особистісних конфліктів. Іншими словами, у такої людини відсутні зовнішні та внутрішньоособистісні конфлікти. Гармонійний характер складається з двох параметрів: адаптивність і самоактуалізація [4, с. 122].

Дисгармонійними рисами характеру, на противагу гармонійним, вважається сукупність таких індивідуально-психологічних стереотипів поведінки, які заважають особистості вибудовувати глибокі, тривалі, емоційно стійкі міжособистісні стосунки та призводять до частих зовнішніх і внутрішніх конфліктів [4, с. 122].

Насправді, кожній гармонійній рисі особистості можливо протиставити її дисгармонійну рису. До прикладу, у контексті дослідження питання психологічних особливостей подолання особистістю кризи середнього віку можна виділити такі пари: адаптивність - дезадаптованість, гнучкість - ригідність, зрілість - інфантилізм, самостійність - несамостійність, реальність самооцінки - нереальність самооцінки, здоровий глузд - нездоровий глузд, реалізм в оцінці оточуючих - використання каузальної атрибуції, автономність - залежність. Однак, це далеко невичерпний перелік. Але можемо припустити, що якщо в особистості переважають саме гармонійні риси характеру, то є всі передумови для більш легкого проходження крізь кризу середнього віку.

Варто відзначити, наведені вище психологічні ресурси належать до числа поповнюваних. Більше того, вони формуються впродовж людського життя. Це та змінна в системі «людина -життя», яка підвладна самій людині. Психологічні ресурси саморозвитку (самозмінювання) є тими базовими характеристиками особистості, які опосередковують вплив несприятливих обставин будь-якого характеру [5, с. 409], в тому числі кризи середнього віку.

Поруч з цим, безперечно, одним із найбільш згадуваних специфічних якостей, що складають особистісний ресурс людини, є стратегії подолання складних життєвих ситуацій або копінг-стратегії. Більшість науковців погоджуються, що копінг-поведінка є індивідуальним способом взаємодії з ситуацією, виконує функцію долання та виявляється на поведінковому рівні [6, с. 96].

Базовими копінг-стратегіями у психології прийнято вважати:

стратегія вирішення проблеми - це активні поведінкові стратегії, при яких людина прагне використовувати всі наявні особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми (активізація зовнішніх ресурсів);

стратегія пошуку соціальної підтримки - це активні поведінкові стратегії, при яких людина для ефективного вирішення проблеми звертається за допомогою і підтримкою до сім'ї, друзів, значущих інших (активізація внутрішніх ресурсів);

стратегія уникнення - це поведінкові стратегії, при яких людина прагне уникнути контакту з проблемою, ухиляється від її вирішення [7, с. 296].

Однак, на переконання провідного фахівця з вивчення копінгів Р. Лазаруса, незважаючи на значне індивідуальне розмаїття поведінки в стресовій ситуації, існують два глобальні типи стилю реагування:

проблемно-орієнтований (problem-focused) стиль;

емоційно-орієнтований (motion-focused) стиль.

До першого типу науковець відніс такі копінки, як конфронтуюча поведінка та заплановане вирішення проблеми, а до другого - дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, втеча-уникнення, прийняття на себе відповідальності, позитивна переоцінка ситуації

Насправді, найефективнішим вважається розвиток всіх копінг -стратегій і залежно від ситуації вміти їх застосувати.

Структурно в складі копінг-стратегій виділяють три компоненти:

1) когнітивний як внутрішнє, уявне вирішення проблеми (відволікання або перемикання думок на більш референтні області, ігнорування або зменшення розміру загрози, порівняння себе з іншими людьми, надання негативній події особливого сенсу тощо);

емоційний як емоційне вирішення проблеми (емоційна реакція, покірність, фаталізм, передання відповідальності іншим людям, самозвину- вачення тощо);

поведінковий - це конкретні вчинки і дія для того щоб вирішити проблему (відволікаюча поведінка, заміщення, перемикання на іншу діяльність, уникнення, співпраця, активний пошук допомоги тощо) [8].

Вважаємо, що особистісні ресурси не можуть вивчатися у відриві від контексту ситуації та конкретної діяльності, а також без врахування зовнішніх джерел подолання кризи середнього віку. До останніх, як правило, відносять:

матеріальні цінності;

соціальні статуси (ролі);

соціальні зв'язки (родина, друзі, колектив);

інформація, її доступність та достовірність тощо.

Переконані, що зовнішні ресурси мають допоміжне значення у подолані кризи, тим паче, що не завжди суб'єкт може вплинути на них. Однак, зцілення особистості, яка проживає кризу середнього віку, відбувається у теплих, щирих та відкритих відносинах, де її приймають такою, якою вона є, та підтримують.

Отже, кожна людина володіє унікальним, властивим тільки їй набором внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Вважаємо, що до моменту настання кризи середнього віку людина використовує лише частково свої ресурси, адже їх достатньо для забезпечення свого існування та благополуччя. Однак, коли умови, пропоновані людині ситуацією, виходять за межі актуального ресурсу суб'єкта, активізується його потенційний ресурс. І одним із завдань психологічного консультування у подоланні кризи середнього віку є саме активізація потенціалу особистості.

Психологічне консультування у подоланні кризи середнього віку часто називають кризовим, адже покликане забезпечити підтримку у складних кризових життєвих ситуаціях. Однак, ми вважаємо, що кризове консультування - це консультування з приводу гострих, несподіваних проблем в житті людини, з якими вона самостійно не може справитися. Часто воно є терміновим, індивідуальними і короткостроковим. А ось консультування у подоланні кризи середнього віку є, у переважній більшості, довготерміновим та психотерапевтичним. Тому у рамках нашої роботи ми робимо акцент саме на такому виді консультування.

У період кризи середнього віку суб'єкт часто залишається сам на сам із своїми проблеми, якщо вони зумовлені зовнішніми обставинами, або із знаходженням нових сенсів і цілей у житті, які є невід'ємною складовою частиною розвитку особистості. Але тут важливо наголосити, що чим раніше людина звернеться за психологічною допомогою у подоланні даної кризи, тим вища ймовірність коректного виходу з кризи та менший ризик ускладнення стану, впадання у депресивні розлади. Адже спілкування та робота з психологом здатна суттєво допомогти. «Неозвучені» судження про себе і світ можуть залишатися як завгодно довго непослідовними, суперечливими - самій людині це важко помітити. Для істинного, глибокого саморозуміння необхідна зовнішня дія (розповідь), спрямована у зовнішній світ (на психолога). Вона допоможе дистанціюватися від власних відчуттів, усвідомити та проаналізувати їх. Завдання консультанта при цьому полягає в тому, щоб послужитися розумним дзеркалом, у якому клієнт зможе побачити всього себе без звичних для нього спотворень, ретуші та «білих плям» [ 5, с. 417].

Варто відзначити, що консультування дорослих, які тим паче переживають кризу середнього віку, має свої особливості та специфіку. Адже у людини вже давно сформована картинка себе, хоча вона може й не відповідати дійсності, вкорінена система цінностей цінностей та оцінок, уявлення про сенс та цілі життя тощо. Тому вважаємо, що саме з цією категорію клієнтів конче важливо дотримуватися принципів, які розробив основоположник клієнт-центрованої терапії К. Роджерса, а саме:

кожна особистість має безумовну цінність і заслуговує на повагу як

таку;

кожна особистість може бути відповідальною за себе;

кожна особистість має право вибирати цінності та цілі, приймати самостійні рішення.

Так, консультуючи клієнтів з кризою середнього віку, консультанту важливо приймати клієнта як унікальну, автономну особистість, яка має право вільно обирати та жити своїм життям.

Відтак, у процесі консультативної роботи, яка направлена на подолання кризи середнього віку, терапевтичними цілями та завданнями є такі:

Надання підтримки та прийняття клієнта через демонстрацію важливості його проблеми та бажання допомогти у її вирішенні.

Розширення світогляду клієнта та в цілому його бачення своєї проблеми. Завданням консультанта є показати клієнту, що вікова криза - це не життєвий глухий кут, після якого нічого немає, а нормальний закономірний період розвитку, що передбачає вирішення певних завдань і при успішному проходженні позитивно впливає на особистісне зростання людини.

Допомога у пізнанні, виробленні нових чи поверненні до забутих цінностей та переконань.

Корекція життєвого стилю в тому випадку, якщо він не є релевантним віковому етапу (наприклад, взяття відповідальності за свої вчинки, самостійне прийняття рішень тощо).

Розкриття потенціалу клієнта, зміцнення його ресурсності через знаходження позитивних сторін життєвого періоду, в якому наразі він перебуває.

Допомога та надання підтримки клієнту в ситуації прийняття життєво важливих рішень (розлучення, одруження, зміна професійної діяльності тощо).

Формування толерантності до життєвих та вікових криз, напрацю - вання конструктивних копінг-стратегій.

Інформування, тобто надання клієнту необхідної інформації психологічного характеру про специфіку вікових криз тощо.

Кінцевою метою консультування є вихід клієнта з терапевтичних відносин самостійним, саморегулюючим, самоактуалізованим суб'єктом, який розуміє свій подальший шлях, відчуває свій поклик і готовий до активний дій. Важливою у цьому контексті є думка К. Роджерса про те, що стати особистістю - це значить стати «живим, дихаючим, відчуваючим, мінливим процесом» [9, с. 120]. Тому в процесі психологічної роботи з клієнтами, які проживають кризу середнього віку, фахівець допомагає клієнту стати такою особистістю, сповідуючи перед собою головне завдання: допомогти особистості відкрити в собі здатність «вільно та повно (в духовному та емоційному сенсі) проживати своє життя, актуалізувати особисту відповідальність стосовно власної долі і світу» [10].

Відзначимо, що для організації та надання якісної й ефективної психологічної допомоги особистості, яка переживає кризу середнього віку, у світовій практиці накопичений досить великий методологічний, методичний та технологічний досвід. Окремо варто виділити когнітивно-поведінкові психотерапевтичні моделі консультування та розробки логотерапії й екзистенційної психотерапії. Водночас, кожен із відомих на сьогодні напрямів консультування та психотерапії може мати цінність, якщо фахівець є кваліфікованим та володіє своїм методом на високому рівні. Відтак, вважаємо за доцільне розглянути особливості та підходи найбільш релевантних досліджуваній проблематиці.

У сучасній екзистенційній психотерапії можна виділити такі домінуючі підходи, як екзистенційний аналіз швейцарського психіатра Л. Бінсвангера, екзистенційний аналіз австрійського психотерапевта А. Ленгле, логотерапія В. Франкла, сучасний екзистенційний підхід - дазайн-аналіз (Dasein-analysis) швейцарського психіатра М. Боса та екзистенційне консультування американських психологів та психотерапевтів Р. Мея, І. Ялома, Дж. Бьюдженталя.

Так, Л. Бінсвангер, пояснюючи принципи свого екзистенційного аналізу, пропонував концентруватися переважно не на аналізі витіснених переживань, а на аналізі того, що міститься у свідомості людини, що вона цілком усвідомлює та проживає тут і зараз. Він вважав, що матеріалом для аналізу мають стати ідеї, судження, переконання людини та їх узгодженість з її життям, поведінкою, особливістю взаємодії із соціумом. Важливого значення за такого підходу набуває пошук ефективності особистості та досвіду, що її задовольняє. Саме таке дослідження дозволяє подолати суб'єктивне розуміння світу, побачити свідомість того, що відбувається, виділити смисли як основу своїх виборів і вибудувати в результаті картину майбутнього, побудовану на основі цінностей і сенсів [11].

Логотерапія В. Франкла, на наше переконання, є досить ефективною у роботі з клієнтами, які переживають кризу середнього віку. Він вважав, що криза наступає через нестачу сенсів у житті. На його думку, ноетична, або духовна частина в структурі особистості, «підіймаючись над тілесним Я і психічним», здатна організувати гармонійне функціонування цілісної особистості шляхом «набуття духовності, свободи та відповідальності» [12]. Логотерапія є методом допомоги у досягненні свободи і сенсу за допомогою послідовного розуміння і усвідомлення наявності варіантів для створення власного життя відповідно до своїх цілей, цінностей і сенсів. Тобто, під час роботи людина шукає «можливість втілення кращого себе саме в тому світі, який у нього зараз є» [12].

Дазайн-аналіз (Dasein-аналіз) М. Боса побудований на розумінні значущості світу лише у контексті індивідуального розуміння цієї значущості для конкретної людини. У ході роботи М. Босс пропонує «повертати втрачений світ», відновлюючи почуття власної значущості, природної взаємодії зі світом, почуття довіри та безпеки і на цій основі пробуджувати пригнічені потенціали особистості [13].

Великою популярністю серед фахівців, які працюють з особистостями, які перебувають у кризовому стані, користується підхід екзистенційного консультування, розроблений Дж. Бьюдженталем, Р. Мейєм, І. Яломом. Їх психотерапевтичний підхід був розроблений на стику екзистенційної та гуманістичної психології, які вбачають у людині потребу в актуалізації себе у світі та свободі вибору способів та маршрутів власної самореалізації, готовність бути відповідальним за своє життя та необхідність у свідомості життя.

І. Ялом у рамках свого підходу виділяє чотири категорії у внутрішньому світі особистості - ізоляція, смерть, свобода, внутрішня порожнеча, які є джерелом психологічних проблем особистості. Надаючи психологічну допомогу, найважливішим фактором, згідно дослідника, є орієнтація на індивідуальність особистості та її суб'єктивне ставлення та переживання універсально значимих категорій [14]. І. Ялом теж наголошує на важливості ц зціленні клієнтів саме відносин, які вибудовує фахівець з клієнтом.

Критичним фокусом психотерапевтичних втручань у когнітивно - поведінковій терапії (КПТ) є зміна мислення пацієнта, його способу сприйняття себе та своєї життєвої ситуації. Критичним місцем дій з метою подолання кризи середнього віку є власне звільнення від тенденції до негативного сприйняття дійсності та потоку негативного мислення, яке обумовлює/підтримує афективні симптоми та поведінкові зміни. Це відбувається поруч з роботою із схемами та переконаннями клієнта, а також із втручаннями щодо змін у сфері поведінки.

Загалом як метод КПТ характеризується, насамперед, тим, що терапевтична робота відбувається відповідно до формулювання кожного випадку у рамках когнітивної теорії. КПТ побудована на ефективному партнерстві та співпраці між терапевтом і пацієнтом, якому відводиться активна роль у вирішенні своїх проблем та досягненні поставлених цілей. КПТ базується на методі спільного емпіричного дослідження, пошуку шляхів досягнення цілей. Вона є едукативною по своїй суті і допомогає пацієнту у розвитку необхідних вмінь та виробленні необхідних стратегій для досягнення усе більшої самостійності та незалежності від психотерапевта. Загалом, КПТ є інтегративним підходом по своїй суті і використовує техніки інших психотерапевтичних напрямків з метою досягнення змін у мисленні, емоційному стані та поведінці пацієнтів [15].

Варто відзначити, що у роботу з кризою середнього віку продемонстру - вала свою ефективність і арт-терапія. Зокрема, такі її особливості, як метафоричність, ресурсність та тріадичність використовуються і при роботі з кризою середнього віку, даючи особистості в кризовий період достатньо безболісну можливість особистісної інтеграції. Використовуючи арттерапев - тичні методики, індивід отримує доступ до особистісних ресурсів, до особистісного зростання завдяки розвитку креативності. Окрім того, завдяки методам арт-терарії видається можливим почути голос несвідомого. Також арт-терапевтичні методи впливу на особистість завдяки їх специфічним особливостям дають можливість максимальної за глибиною та мінімальної за ступенем втручання допомоги індивідуально і в групі в процесі долання життєвої кризи середини життя [16, с. 66].

Згідно з психодинамічною теорією Т. Яценко, глибинне психологічне пізнання відкриває перспективу самоусвідомлення і подальшого самовиховання. Щоб відбулись психологічні зміни, необхідним є прикладання вольових зусиль суб'єкта, адже психолог лише каталізує процеси усвідомлення суперечливості психічного стану, допомагає відкрити утаємничені змісти, що пов'язані із едіпальною залежністю. На її думку, зміни відбуваються «через отримання рефлексивних знань суб'єктом пізнання, розвінчання ілюзій, породжуваних захистами, та поглиблення розуміння інфантильних детермінант особистісних проблем (внутрішніх суперечностей), які сприяють реконструюванню примітивних структур психіки завдяки багаторівневому розширенню самосвідомості суб'єкта» [17, с. 7].

Консультування в рамках наративного підходу передбачає проходження трьох етапів. На першому з них психолог вислуховує опис проблемної ситуації й розподіляє її на складові частини до того часу, поки кожна з них звільниться від надлишкових і нерелевантних узагальнень і стане доступною на вирішення. Головне завдання даного етапу полягає в тому, щоб допомогти клієнту зрозуміти, що невірні узагальнення часто призводять до негативної міфологізації власного образу («Я - невдаха», «У мене ніколи нічого не виходить» тощо) і відчувається безсилля.

На другому етапі наративний практик разом з клієнтом шукає позитивну складову в його життєвій історії. Тут важливо:

акцентувати уваги навіть на дрібних перемогах клієнта та його спробам чинити опір проблемі;

вибудовування іншого погляду на ситуацію;

пошуки нових можливостей у сформованій ситуації;

ведення «щоденника досягнень» для знаходження нових ресурсів

тощо.

Основне завдання етапу - показати клієнту, що саме він є творцем свого життя, а тому тільки він має право інтерпретувати свою історію.

На третьому етапі психолог допомагає клієнту вибудувати свій новий образ і написати свою нову біографію, де є місце перемог і досягнень. Головне завдання етапу полягає у закріпленні у свідомості клієнта нового образу себе.

Отже, можемо спостерігати, що виділені напрями в роботі з кризами середнього віку об'єднують напрочуд важливі концепти. Перший з них - індивідуація, автентичність, які є основою досягнення дорослою людиною максимально можливої повноти життя. Ми також схильні вважати, що саме за такого підходу особистість здатна не тільки подолати кризу, але й зрости над нею.

Другий концепт - це розвиток суб'єктності - здатності особистості до самодетермінації, до оволодіння самою собою як інстанцією, здатною відповідати за власні вчинки і виступати автором власних дій, тобто такою інстанцією, що здатна каузувати і творити дійсність так само, як вона витворила себе [18, с. 15].



Висновки

У статті зауважено увагу на тому, що знаючи стадії протікання кризи середнього віку, є ймовірність швидкого реагування та попередження її наслідків ще на ранньому етапі. Тому розглянуто першочергово стадії протікання кризи середнього віку. Відзначено, що перебіг кризи залежить від здатності особистості мобілізувати свої внутрішні та зовнішні ресурси, а також активізувати копінги. Виявлено, що різні науковці виділяють такі особистісні ресурси, як світогляд і вірування людини, сила духу, інтелект, креативність, інтерес досвіту, системи навичок, вмінь та знань, фізичне та психічне здоров'я, витривалість, темпераментні характеристики, властивості особистості, що спрямовані на протистояння руйнівним впливам тощо. Серед особистісних ресурсів, які допомагають у подоланні кризи середнього віку, виділено копінг-стратегії. Також зроблено висновок, що особистісні ресурси не можуть вивчатися у відриві від контексту ситуації та конкретної діяльності, а також без врахування зовнішніх джерел подолання кризи середнього віку.

Було розглянуто напрями психологічного консультування у подоланні кризи середнього віку. Наведено такі базові завдання психологічного консультування у подоланні кризи середнього віку, як: 1) надання підтримки та прийняття клієнта через демонстрацію важливості його проблеми та бажання допомогти; 2) розширення світогляду клієнта; 3) допомога у пізнанні, виробленні нових чи поверненні до забутих цінностей та переконань; 4) корекція життєвого стилю; 5) розкриття потенціалу клієнта, зміцнення його ресурсності; 6) допомога та надання підтримки клієнту в ситуації прийняття життєво важливих рішень тощо.

Також розглянуто особливості та переваги таких напрямів консультування, як екзистенційна психотерапія та її підвиди, логотерапія, дизайн-аналіз, когнітивно-поведінкова терапія, арт-терапія, наративний підхід, глибинне консультування тощо.

Література

1. Панасенко Н. М., Войтович М. В. Психологічні особливості подолання особистістю життєвих криз. Актуальні проблеми психології. 2016. Том V. Вип. 16. С. 126-135.

2. Шульга Г. Б., Бондар І. А., Даценко Т. С. Особливості емоційної регуляції переживання смисложиттєвої кризи в період юності. Габітус. 2021. Вип. 21. С. 228-232.

3. Дзюба Т. М., Коваленко О. Г. Психологія дорослості з основами геронтопсихології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів; за ред. проф. В. Ф. Моргуна. Полтава, 2013. 172 с.

4. Лясковська І. Психологічні особливості типів переживання кризи середнього ві ку. Науковий часопис НПУім. М.П. Драгоманова. Сер. 12. Психологічні науки. 2013. Вип. 41 (65). С.120-129.

5. Кузікова С. Б. Стратегії саморозвитку в життєвій кризі особистості: ресурсний підхід. Особистість як суб'єкт подолання кризових ситуацій: психологічна теорія і практика: монографія / за ред. С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової, В. Л. Зливкова. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. С. 397-420.

6. Войцеховська О. Сучасні напрями психологічних досліджень копінг-стратегій особистості. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2016. № 2. С. 95-104.

7. Похлєстова О. Ю. Копінг як функція стресостійкості особистості. Актуальні проблеми психології в закладах освіти. 2019. № 9. С. 291-299.

8. Матковська К. А. Гендерні особливості перебігу кризи середини життя. Актуальні проблеми психології в закладах освіти. 2023. Вип. 13. С. 69-76.

9. Rogers C. On Becoming a Person: A Therapist's View of Psychotherapy. New York: Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company. 1995. 367 р.

10. Фурман А. В., Гуменюк О. Є. Психологія Я -концепції: [навч. посіб.]. Львів: Новий Світ. 2006. 360 с.

11. Buhler Karl-Ernst. Existential and psychoanalysis: specific differences and personal relationship between Ludwig Binswanger. American Journal of Psychotherapy. 2004. № 58(1). Рр. 34-50.

12. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Харків: КСД, 2020. 160 с.

13. Paulat U. Medard Boss und die Daseinsanalyse - ein Dialog zwischen Medizin und Philosophie im 20. Jahrhundert. B.: Tectum-Der Wissenschaftsverlag, 2011. 136 с.

14. Yalom I. The Gift Of Therapy. An Open Letter To A New Generation Of Therapists And Their Patients. New York: Harper Perennial. 2017. 320 р.

15. Бек Дж. Когнітивно-поведінкова терапія. Основи та практика. Київ: Науковий Світ. 2023. 460 с.

16. Дмитрієва С. М., Косарєва З. П. Долання кризи середнього віку за допомогою арттерапії як чинник особистісного зростання. Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи: матеріали Десятої Міжнародної науково - практичної конференції. Житомир: ЖФ КІБІТ, 2016. С. 64-69.

17. Яценко Т. С., Глузман О. В., Усатенко О. М. Методологія професійної підготовки практичного психолога. Дніпропетровськ: Інновація, 2014. 192 с.

18. Максименко С. Д. Особистість як суб'єкт подолання життєвих криз. Особистість як суб'єкт подолання кризових ситуацій: психологічна теорія і практика: монографія / за ред. С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової, В. Л. Зливкова. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. С. 9 -20.

References

1. Panasenko N. M., & Vojtovych M. V. (2016). Psykholohichni osoblyvosti podolannia osobystistiu zhyttievykh kryz [Psychological features of personal overcoming of life crises]. Aktual'ni problemy psykholohii. Tom V. Vyp. 16. S. 126-135. [in Ukrainian].

2. Shul'ha H. B., Bondar I. A., & Datsenko T. S. (2021). Osoblyvosti emotsijnoi rehuliatsii perezhyvannia smyslozhyttievoi kryzy v period iunosti [Peculiarities of emotional regulation of experiencing a meaningful crisis in youth]. Habitus. Vyp. 21. S. 228-232. [in Ukrainian].

3. Dziuba T. M., & Kovalenko O. H. (2013). Psykholohiia doroslosti z osnovamy herontopsykholohii [Psychology of adulthood with the basics of gerontopsychology]. Navchal'nyj posibnyk dlia studentiv vyschykh navchal'nykh zakladiv; za red. prof. V. F. Morhuna. Poltava. 172 s. [in Ukrainian].

4. Liaskovs'ka I. (2013). Psykholohichni osoblyvosti typiv perezhyvannia kryzy seredn'oho viku [Psychological features of the types of experiencing a middle age crisis]. Naukovyj chasopys NPU im. M.P. Drahomanova. Ser. 12. Psykholohichni nauky. Vyp. 41 (65). S. 120-129. [in Ukrainian].

5. Kuzikova S. B. (2017). Stratehii samorozvytku v zhyttievij kryzi osobystosti: resursnyj pidkhid [Strategies of self-development in the life crisis of the individual: a resource approach]. Osobystist' iak sub'iekt podolannia kryzovykh sytuatsij: psykholohichna teoriia i praktyka: monohrafiia / za red. S. D. Maksymenka, S. B. Kuzikovoi, V. L. Zlyvkova. Sumy: Vyd-vo SumDPU imeni A. S. Makarenka. S. 397-420. [in Ukrainian].

6. Vojtsekhovs'ka O. (2016). Suchasni napriamy psykholohichnykh doslidzhen' kopinh- stratehij osobystosti [Modern directions of psychological research on coping strategies of the individual]. Pedahohika i psykholohiia profesijnoi osvity. № 2. S. 95-104. [in Ukrainian]

7. Pokhliestova O. Yu. (2019). Kopinh iak funktsiia stresostijkosti osobystosti [Coping as a function of stress resistance of the individual]. Aktual'ni problemy psykholohii v zakladakh osvity. № 9. S. 291-299. [in Ukrainian].

8. Matkovs'ka K. A. (2023). Henderni osoblyvosti perebihu kryzy seredyny zhyttia [Gender features of the course of the mid-life crisis]. Aktual'ni problemy psykholohii v zakladakh osvity. Vyp. 13. S. 69-76. [in Ukrainian].

9. Rogers C. (1995). On Becoming a Person: A Therapist's View of Psychotherapy. New York: Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company. 367 r. [in English]

10. Furman A. V., & Humeniuk O. Ye. (2006). Psykholohiia Ya-kontseptsii [Psychology of self-concept]: [navch. posib.]. L'viv: Novyj Svit. 360 s. [in Ukrainian].

11. Buhler Karl-Ernst (2004). Existential and psychoanalysis: specific differences and personal relationship between Ludwig Binswanger. American Journal of Psychotherapy. № 58(1). Rr. 34-50. [in English]

12. Frankl V. (2020). Liudyna v poshukakh spravzhn'oho sensu [Man in search of true meaning]. Psykholoh u kontstabori. Kharkiv: KSD. 160 s. [in Ukrainian].

13. Paulat U. (2011). Medard Boss und die Daseinsanalyse - ein Dialog zwischen Medizin und Philosophie im 20 [Medard Boss and the analysis of existence - a dialogue between medicine and philosophy in the 20th century]. Jahrhundert. B.: Tectum-Der Wissenschaftsverlag, 2011. 136 s. [in German]

14. Yalom I. (2017). The Gift Of Therapy. An Open Letter To A New Generation Of Therapists And Their Patients. New York: Harper Perennial. 320 r. [in English]

15. Bek Dzh. (2023). Kohnityvno-povedinkova terapiia. Osnovy ta praktyka [Cognitive behavioral therapy. Basics and practice]. Kyiv: Naukovyj Svit. 460 s. [in Ukrainian].

16. Dmytriieva S. M., & Kosarieva Z. P. (2016). Dolannia kryzy seredn'oho viku za dopomohoiu artterapii iak chynnyk osobystisnoho zrostannia [Overcoming the middle age crisis with the help of art therapy as a factor of personal growth]. Konkurentospromozhnist' v umovakh hlobalizatsii: realii, problemy ta perspektyvy: materialy Desiatoi Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii. Zhytomyr: ZhF KIBIT. S. 64-69. [in Ukrainian].

17. Yatsenko T. S., Hluzman O. V., & Usatenko O. M. (2014). Metodolohiia profesijnoi pidhotovky praktychnoho psykholoha [Methodology of professional training of a practical psychologist]. Dnipropetrovs'k: Innovatsiia, 2014. 192 s. [in Ukrainian].

18. Maksymenko S. D. (2017). Osobystist' iak sub'iekt podolannia zhyttievykh kryz [Personality as a subject of overcoming life crises]. Osobystist' iak sub'iekt podolannia kryzovykh sytuatsij: psykholohichna teoriia i praktyka: monohrafiia / za red. S. D. Maksymenka, S. B. Kuzikovoi, V. L. Zlyvkova. Sumy: Vyd-vo SumDPU imeni A. S. Makarenka. S. 9-20. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...