Психологічні особливості гумору як особистісного ресурсу подолання криз в дорослому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Психологічні особливості гумору як особистісного ресурсу подолання криз в дорослому віці

Бочаріна Наталія Олексіївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти

Брикун Тетяна Іванівна здобувач магістерського рівня вищої освіти спеціальності «Психологія» факультету педагогічної освіти, менеджменту і мистецтва

м. Переяслав

Анотація

У статті констатовано, що вікові життєві кризи визначають завершення індивідом певногоі життєвого етапу і перехід до нового етапуі розвитку. Здійснено аналіз психологічної літератури, що дав можливістьі виокремити такі основні кризи дорослого віку: кризаі входження у дорослість; криза молодості «сім'я, покликання»; криза середини життяі «визнання»; криза зрілості «наставництво».

Розглянутий аспект виявлення гумору дозволив підтвердити, що гумор дійсно можна розглядати як ефективнийіособистісний ресурс психологічного копінгу. Прикладами можуть бути надмірнеі використання агресивного гумору як засобуі компенсації негативних переживань у кризові періоди розвиткуі особистості, що проявляється у формі непокори дорослих, когнітивний гумор раннього дитинства у формі приписуванняі типових об'єктних якостей.

Констатовано позитивний ефект використання гумору: інформація гумористичногоі змісту знижує кількість та інтенсивність негативних емоційі та поведінкових індикаторів страждання (відведений погляд, гримаси, потирання рук) при надходженні стресогенної відеоінформації проі фізичні страждання інших людей; інформація гумористичного змісту до впливу стресора служитьі когнітивним підготовчим стимулом, змінюючи спосіб інтерпретації наступнихі подій та послаблюючи тривогу, тобто вплив гуморуі на тривогу когнітивно опосередковано.

Визначено, що люди, схильніші використовувати гумор для подоланняі стресу, частіше вважають потенційно стресові ситуації стимулюючими, а не загрозливими, оцінюють свої результати таі змінюють очікування щодо ефективності своїх дій уі майбутньому менш перфекціоністської, більш реалістичної і безпечнішоюі для себе манері; люди з розвиненим почуттям гумору зазвичай оцінюютьсяі як більш реалістичні та гнучкі; вони здатніі до швидких когнітивно-перцептивних змін точки зору, їх оцінки загрози від потенційно стресових ситуаційі виявляються дещо нижчими. Вони схильні долати стрес, використовуючи різноманітні стратегії подолання та захисні механізми, що включають когнітивне переструктурування та управління емоціями, а також дистанціюються від безпосередньої загрози іі цим послаблюють часто паралізуючі почуття тривоги таі безпорадності

Встановленно, що становлення особистісних ресурсів людини, пов'язаних з почуттям гумору можна розглядати як нелінійний багатовимірний процес з широким діапазоном станів, фаз, варіацій, в якому можна виділити два основні психологічні компоненти: мотиваційно-ціннісний та емоційно-регулятивний.

Розвиток компонентів структури оптимістичної, успішної особистості з високими показниками стресостійкості, з конструктивною оцінкою власного життя у часовому аспекті, саморегуляції в умовах кризи таі ефективних поведінкових проявів відбувається у цілеспрямованому визначенніі особистісних показників прояву стилів гумору, стресостійкості, оптимістичного мислення.

Ключові слова: кризи в дорослому віці, гумор, особистісний ресурс, оптимістична особистість, стресостійкість

Abstract

Bocharina Natalia Oleksiivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Brykun Tetyana Ivanivna graduate of the master's level of higher education majoring in "Psychology" at the Faculty of Pedagogical Education, Management and Art of Grigory Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav,

PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS OF HUMOR AS A PERSONAL RESOURCE FOR OVERCOME CRISES IN ADULT AGE

The article states that age-related life crises determine the individual's completion of a certain life stage and the transition to a new stage of development. An analysis of psychological literature was carried out, which made it possible to single out the following main crises of adulthood: the crisis of entering adulthood; youth crisis "family, vocation"; mid-life crisis and "recognition"; maturity crisis "mentoring".

The considered aspect of detecting humor made it possible to confirm that humor can really be considered as an effective and personal resource of psychological coping. Examples can be excessive use of aggressive humor as a means of compensating for negative experiences in crisis periods of development and personality, manifested in the form of disobedience of adults, cognitive humor of early childhood in the form of attribution and typical object qualities.

A positive effect of the use of humor has been established: information with a humorous content reduces the number and intensity of negative emotional and behavioral indicators of suffering (averted gaze, grimaces, rubbing hands) when receiving stressful video information about the physical suffering of other people; information with a humorous content before the influence of a stressor serves as a cognitive preparatory stimulus, changing the way of interpreting subsequent events and reducing anxiety, i.e., the effect of humor on anxiety is cognitively indirect.

It was determined that people who are more inclined to use humor to cope with stress, more often consider potentially stressful situations stimulating rather than threatening, evaluate their results and change expectations about the effectiveness of their actions in the future in a less perfectionistic, more realistic and safer manner; people with a developed sense of humor are usually rated as more realistic and flexible; they are capable of quick cognitive-perceptual point of view changes, their threat assessments from potentially stressful situations are somewhat lower. They tend to cope with stress by using a variety of coping strategies and defense mechanisms, including cognitive restructuring and emotion management, as well as distancing themselves from the immediate threat and thereby alleviating the often paralyzing feelings of anxiety and helplessness.

It has been established that the formation of a person's personal resources related to a sense of humor can be considered as a nonlinear multidimensional process with a wide range of states, phases, and variations, in which two main psychological components can be distinguished: motivational-value and emotional- regulatory.

The development of the components of the structure of an optimistic, successful personality with high indicators of stress resistance, with a constructive assessment of one's own life in the temporal aspect, self-regulation in crisis conditions and effective behavioral manifestations takes place in the purposeful determination of personal indicators of the manifestation of styles of humor, stress resistance, and optimistic thinking.

Keywords: crises in adulthood, humor, personal resource, optimistic personality, stress resistance

Постановка проблеми

Сучасні умови життя та діяльності людини часто пов'язані з негативним впливом на неї екологічних, соціальних, професійних та інших факторів. Війна, ускладнення інформаційного середовища, брак часу, інтенсивне спілкування з людьми, зростання відповідальності заі прийняті рішення на тлі безпекової та економічноїі нестабільності світу в цілому призводять до підвищенняі фізичних та емоційних навантажень на людину, погіршенняі функціонального стану, зміни особистісного статусу, порушення професійноїі ефективності, розвитку психосоматичних захворювань або невротичних розладів. Це зумовлює інтерес дослідників до вивчення природиі стресу, розвитку та формування ресурсів стресостійкості, здібностейі людини впоратися з труднощами, що висувають підвищеніі вимоги до його адаптаційним можливостям.

Психологічне благополуччя людиниі з погляду позитивної психології - це не простоі відсутність у неї психічних чи невротичних порушень, це можливість контролювати своє емоційне життя, акцентуючисьі переважно на переживанні позитивних емоцій, здатність встановлюватиі та підтримувати довірчі та тривалі стосунки зіі значущими людьми, і нарешті вміти впоратися зіі стресом, важкими життєвими ситуаціями.

Існує безліч способів подолання та компенсації! наслідків стресу, збільшення психологічних ресурсів людини уі його професійній діяльності. Одним із таких способів, якому приділено мало уваги при загальному визнанніі його джерелом сили та енергії у будьі -яких екстремальних життєвих та професійних ситуаціях, єі гумор. Гумор - один із найбільш здорових таі надзвичайно потужних методів,

Питання, пов'язані з дослідженням комічного, є дуже актуальною темою у філософії, психології, лінгвістиці, соціології. Проблема когнітивних механізмів у структуріі комічного стає вельми значущою у філософії. Виникаєі необхідність створення найбільш цілісної концепції комічного. Філософськийі аналіз комічного феномена особливо важливий для розумінняі когнітивної детермінації комічного в процесі пізнання.

Питання гумору які психологічного ресурсу подолання складних життєвих ситуацій тількиі починає привертати увагу вітчизняних дослідників, хоча стресопротекторнаі функція гумору помічалася й раніше. Проте ві психології немає загальноприйнятої класифікації форми і змістуі сприйняття почуття гумору як психологічного копінг-ресурсу, а експериментальних даних, які можна узагальнити проі почуття гумору, небагато.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасні психологічні концепції все частіше звертають увагу на загальні вікові закономірності у розвиткуі дорослих людей, нормативність змін особистості в періоді вікових криз (Л. Анциферова, Б. Братусь, В. Ганзен, Л. Головей, Е. Зеєр, Є. Рибалко,

Моргун, Є. Степанова та іні). Це дозволяє розглядати характер криз розвиткуі дорослої людини як нормативний, що має загальновіковіі властивості та детермінанти, процес. Однак різноманіття принципіві та підходів до дорослого періоду онтогенезу взагалііта криз розвитку зокрема свідчить про недостатністьі розуміння природи, механізмів та закономірностей виникнення таіперебігу криз зрілого віку як нормативного явища.

Численні дослідження подолання особистістю з різноманітними складнимиі ситуаціями соціального середовища призвели до утворення такогоі нового напряму в психології, як копінг-дослідження, що набувають широкого розвитку як в Україні (В. Бодров, Ю. Коржова, A. Дьомін, Є. Кожевнікова, Л. Дика, О. Махнач, Т. Крюкова, Є. Куфтяк, Н. Наєнко), так і за кордоном (G. Allport, J. Amirkhan, A. Billings, C. Carver, F. Cohen, S. Folkman, R. Lazarus, R. Moss, L. Murphy, K. Parkes, L. Pearlin, C. Schaefer, M. Scheier, Schooler). гумор психологічний агресивний переживання

Останнім часом серед внутрішніхі ресурсів психологічного копінгу деякі дослідники почали зосереджуватися на почутті гумору (М. Аргайл, В. Пугачов, Н. Куйпер, Х. Лефкурт, Р. Мартін, С. Султанов та ін.). Однак слід зазначити, щоіадаптаційні та антистресові властивості почуття гумору привертаютьі увагу дослідників досить давно.

Досвіді зарубіжних дослідників, а також перші спроби подібнихі практик в Україні (Т. Титаренко, Т. Яценко) показали, що правильне й обережне використання психологами так званих «гумористичних інтервенцій» сприяє послабленню механізмів психологічного захисту проти поведінкиіта допомагає людині впоратися з досить глибокимиі травматич - ними переживаннями (Дж. Брандсма, Ф. Фареллі, А. Кляйн, М. Султанов, П. Вутен).

Мета статті - вивчити психологічні особливості гумору як особистісного ресурсу подолання криз у дорослому віці.

Виклад основного матеріалу

Сучасний науковий інтерес до вивчення проблеми кризових станів особистості в психології має глибоке історичне коріння. Крім того, незважаючи на широкий інтерес до дослідження кризи та застосування отриманих знань на практиці в психологічній науці, багато методологічних питань, пов'язаних з різними підходамиі до визначення поняття «криза» та її феноменології, залишаються невирішеними. Таким чином, ця позиція формуєі подальше у дослідницькому питанні визначення життєвої кризиі та її основних детермінантів з мотиваційної позиціїі ресурсів особистості

На думку психологів, переживання кризиі носить процесуальний характер, пов'язане з орієнтаційними процесамиі суб'єкта, які мають на увазі пошук певногоі напряму з нескінченного та безмежного континууму можливостей. З позиції емоційно-інформаційної природи суб'єктивної реальностіі [1] розглядатимемо переживання як процес пошуку вирішенняі тієї чи іншої проблемної ситуації (що маєі особистісну чи ситуативну обумовленість) за відсутності готовоїі відповіді на деякі її впливи.

Ученийі Ф. Василюк визначав поняття «криза» як переломнийі момент на життєвому шляху, який настає приінеможливості реалізації складеного життєвого плану [4].

В екзистенційно-гуманістичних дослідженнях (С. Гроф, А. Маслоу та ін.) криза єі невід'ємною частиною процесу розвитку особистості [1]. Так, наприклад, С. Гроф зазначав, що кризовийі стан може бути важким, але водночас віні має великий еволюційний і терапевтичний потенціал, оскільки криза, як складна ситуація природного розвитку, можеі призвести до різноманітних емоційних іі психосоматичних розладів, що сприяє змінам особистості, вирішенню важливихі життєвих питань [3]. Виходячи з викладеної позиції, можна сказати, що будь-який тип кризиів психологічному сенсі є реакцією на фрустраціюінайважливіших потреб індивіда, його власну специфічну реакціюіна цю фрустрацію.

Дослідження Т. Дзюби таіО. Коваленко підтверджують цей факт тим, щоісуб'єкт усвідомлює власну неспроможність виробляти поведінку, пов'язануі з раніше сформованими стратегіями, відчуває дискомфорт іі психологічну напругу. Таким чином, виникає кризова ситуація, яка змушує людину за короткий проміжок часуі суттєво змінити своє уявлення про світ іі себе. Автори стверджують, що в умовах наповненостіі надзвичайно варіативною інформацією життєвий простір дорослої особистостіі часто супроводжується різноманітними кризовими станами, у якихі життєва криза індивіда займає важливе місце [4].

Таким чином, можна зазначити, що в психологічній науці життєваі криза розглядається як вид складної життєвої ситуаціїі або як кризова ситуація, котра може виникнутиі на будь -якому етапі життєвого шляху особистостіі (в тому числі й в дорослому віціі), і визначається у сукупності подій, переживань, відносин, особливостей поведінки та реабілітації.

У межах дослідження ми розглядаємо кризу серединиі життя як нормативний період онтогенезу, необхідний таізакономірний етап розвитку дорослої людини, що зумовлюєі безперервність процесів розвитку та самоактуалізації особистості таі збереження тотожності собі в умовах змін соціальної! ситуації розвитку.

Така характеристика особливо підходить дляі середнього віку - часу, коли дорослі люди намагаютьсяі осмислити безперервно мінливі вимоги, що пред'являються доіних як до батьків, що змінюються роліі у близьких відносинах та зміни у професійномуі світі.

Характеристиками кризиі середини життя є: спад фізичних сил таі привабливості; усвідомлення розбіжності між мріями, життєвими цілямиі людини та дійсністю її існування; «соціалізація», прийняттяі інших як особистостей, як потенційних друзів.

Ідеяі кризи середини життя, подібно до кризи самовизначенняі (identity crisis), звернена більшою мірою до феноменів, пов'язаних із розвитком, ніж до патологічних феноменів. Це проявляється у суттєвій зміні точки зоруі особистості життя. Звичайно, криза - це перехідний період, процес послідовних внутрішніх та зовнішніх змін. Всіі ці зміни можуть становити період внутрішнього безладдяі та зовнішніх страждань, що передують новій життєвійі позиції.

Таким чином, обставини життя (зовнішні чи внутрішні), що призводять до виникнення особистісної кризи, перешкоджають безперервності функціонування цілісного психічного образу. Створюються умови для переживання суб'єктом реальності глибинних структур образу світу, а також для дослідження залучення цих структур у процес переживання особистісної кризи.

Визначено, що динаміка особистісної кризи обумовлюється залученням структур образу світу у процес переживання і може бути описана через послідовне розгортання трьох основних етапів: «занурення», «глухий кут», «вихід». Підставами для диференціації етапів є динаміка кризових переживань, зміна стратегії переживання, динаміка спрямованості рефлексії.

Визначено,що кризи у дорослих мають свої особливості, які відрізняють їх від дитячих. У дітей кризові епізоди пов'язані з біологічними змінами в організмі та психіці, які відбуваються приблизно в однакові періоди. У дорослих кризові періоди приурочені до соціальних змін, які можуть відбуватися в різний час для різних людей, тому вікові межі дорослих криз більш умовні та приблизні, ніж дитячих.

Встановлено, що дорослі кризи складніші й багатовимірніші. У дітей вони пов'язані з певною сферою (наприклад, фізичною, психічною, емоційною, соціальною тощо), яка перебуває у фокусі уваги дитини та її оточення. У дорослих вони зачіпають всі сфери життя (професійну, сімейну, особистісну, екзистенційну тощо), які вимагають одночасного перегляду та коригування, тому они більш глибокі та комплексні.З точки зору психології, під часі кризи люди, що знаходяться найближче до кризовоїі ситуації, ймовірно, інтегрують кризу у свій внутрішній емоційний стан. Фактично, вони здатні відокремити своєі внутрішнє емоційне Я від емоційного досвіду кризовоїі ситуації. З іншого боку, індивіди, що знаходятьсяі на деякій відстані від кризи, з меншоюі ймовірністю будуть відчувати це злиття Я таікризи.

Таким чином, тим, хто знаходиться наіпевній відстані від кризи, гумор може допомогти, тому що він розширює перспективу та створюєі безпечну дистанцію від кризи. Ті ж, хтоі занурений у кризу, сприймають гумор щодо кризиі як спрямований на них самих і такимі чином, як нечутливість [4].

Численні дослідження присвячені психоаналізуі почуття гумору як унікальної психічної здібності людини, складність якої неодноразово висвітлювалася, характеризуючись кількома взаємопов'язаними рисами. Багатоаспектність цього явища відображається в різнихі варіантах його визначення. Термін «почуття гумору» використовуєтьсяі для опису здатності людини сприймати певні подіїі та особливості навколишнього світу як кумедні, тобтоі здатні викликати певну емоційну реакцію [2].

Наголошується наікількох функціях гумору, таких як: розважати інших, стимулювати їхній досвід естетики, що приносить задоволення; сприяти взаємному спілкуванню шляхом створення невимушеної атмосфериі між партнерами по спілкуванню та іншими. Крімі того, дослідники зазначають, що гумор також єі ресурсом особистісного психологічного подолання [3].

Теорія С. Хобфолла розглядає психологічні ресурси які значущі для людини які допомагають їй адаптуватисяіу складних життєвих та стресових ситуаціях. Аналізуючиіце поняття, вчений до ресурсів відносить: матеріальнії об'єкти (дохід, будинок, транспорт, одяг, об'єктні фетишіі) та нематеріальні (бажання, цілі); зовнішні (соціальна підтримка, сім'я, друзі, робота, соціальний статус) та внутрішніі інтраперсональні змінні (самоповага, професійні вміння, оптимізм, самоконтроль, життєві цінності, гумор, система вірувань та іні); психічні та фізичні стани; вольові, емоційні таі енергетичні характеристики, які необхідні (прямо чи опосередкованоі) для виживання чи збереження здоров'я у важких життєвих ситуаціях, або служать засобами досягнення особистоізначущих цілей [2].

Ві емоційній сфері люди, діяльність яких пов'язана з деструктивними ситуаціями, у ситуації кризи частоі намагаться використовувати такий конструктивний спосіб подолання труднощів, як «оптимізм» -- упевненість у наявності виходу уі складній ситуації. У людей, які використовують цейі спосіб подолання кризи, виявляється тенденція до внутрішньогоі локусу контролю за всіма значущими життєвими подіями, над емоційно позитивними і емоційно негативними ситуаціями, у створенні своєї діяльності. Це показує, щоіособистості, які використовують копінг «оптимізм», більш впевненоі долають труднощі, що виникають на роботі, вониі впевнені в тому, що здатні нести відповідальністьіза вирішення значущих ситуацій у своїй професійнійі діяльності, при вирішенні складних питань розраховують, перші за все, на власні сили [3].

Однимі з основних компонетів оптимізму є гумор, якійі у роботах зарубіжних психологів розглядається ефективною стратегієюі подолання та захисним механізмом. Оскільки гумор поісуті включає невідповідності та численні інтерпретації, віні дозволяє людям змінити погляд на стресову ситуацію, переоцінивши її з нової та менш загрозливоїі точки зору.

Гумор дійсно можна розглядати як ефективнийі особистісний ресурс психологічного копінгу. Прикладами можуть бути надмірнеі використання агресивного (образливого) гумору як засобуі компенсації негативних переживань у кризові періоди розвиткуі особистості, що проявляється у формі непокори дорослих, когнітивний гумор раннього дитинства у формі приписуванняі типових об'єктних якостей. Незрозуміле, а тому загрозливеі явище -- наявність у дорослих індивідуальних рис емоційноїі стійкості, що пояснює, чому серед тих, хтоі частіше за інших жартує, виявляє артистичне самовираження, у повсякденному спілкуванні домінують яскраві оптимісти абоі агресивні песимісти.

Учені розглядають почуття гумору як дуже важливуі соціально бажану рису особистості, а й які важливий компонент психічного здоров'я. Крім стимулювання позитивнихі емоцій та протидії негативним настроям (депресії, тривозіі) гумор став цінним механізмом подолання стресових життєвихі подій і важливою соціальною навичкою для встановлення, підтримки та розвитку задовольняючих міжособистісних відносин, що створює психічне здоров'я особистості, адже психічнеі здоров'я визначається у трьох загальних здібностях, якіі важливі для благополуччя людини: здатність регулювати негативніі емоції та насолоджуватися позитивними емоціями; здатність упоратисяі зі стресом і пристосовуватися до змін; здатністьі встановлювати близькі, значущі та тривалі відносини зі іншими [4].

Як елементом терапевтичного впливу, гумор можеі відігравати значну роль, згідно з уявленнями О. Кошельової та Д. Польських, уі збереженні ментального здоров'я особистості, так як віні забезпечує зняття внутрішньої психічної напруги, допомагаючи цимі вирішити внутрішні та міжособистісні конфліктів.

Отже, однією з форм зрілого психологічногоі захисту у ситуації кризи є гумор. Багато досліджень показали, щоіособливість гумору як психологічного захисту полягає ві автоматичному перетворенні почуттів. Локалізація гумору у передсвідомостіі робить його несхожим класичні види захисних механізмів. Як стверджував З. Фройд, гумор може бутиі зрозумілий як найвища із захисних функцій [3].

По суті, гумор має тіі ж цілі, що й будь -який психологічнийі захист - попередження виникнення невдоволення з внутрішніх джерел, зняття тривоги. Однак, він не приховує змісті уявлень, пов'язаних з болісним афектом від свідомоїі уваги, як це робить, наприклад, витіснення іі не піддається придушенню з боку свідомого мислення, оскільки гумор не постає як щось ущербне. Але разом з тим він завжди залишаєтьсяі захисним механізмом, що спотворює адекватне сприйняття реальності. І тут на допомогу приходить інша точкаі зору, що базується на розумінні.

Процес заміщення можеі відбуватися за допомогою гумору. Коли професіонал дивитьсяі на проблеми з позитивом і намагається замінитиі неприємні моменти чимось смішним, його емоційний стані поступово стабілізується і негативні фактори, що викликаютьі вигоряння заміщаються їх смішною інтерпретацією. Особливість гуморуі як психологічного захисту полягає у автоматичному перетворенніі почуттів. На думку З. Фройда, гумор можнаі використовувати як захисний механізм [1].

І тиміне менш, дослідниками в цій галузі відзначаютьсяі 4 основні позитивні ефекти використання гумору ві різних його формах: 1) покращення фізичного самопочуттяі з боку серцевої, дихальної, ендокринної систем таі поточного стану, що пов'язується з гарним настроєм, бажанням посміхатися та позитивно ставиться до світу; 2) зростання творчої активності, креативності у вирішенніі завдань у зв'язку з жартівливим обіграванням труднощів, що веде до впевненості у досягненні успіху; 3) каталізуючий ефект у перенесенні та полегшенніі всіх видів болю та страждань; 4) підвищенняі адаптивних можливостей у будь -якій скрутній ситуації, ресурс опору стресу.

Психологічними особливостями гумору як особистісного ресурсу особистості є наступне: інформація гумористичного змістуі знижує кількість та інтенсивність негативних емоцій таі поведінкових індикаторів страждання (відведений погляд, гримаси, потиранняі рук) при надходженні стресогенної відеоінформації про фізичніі страждання інших людей; інформаціяі гумористичного змісту до впливу стресора служить когнітивнимі підготовчим стимулом, змінюючи спосіб інтерпретації наступних подійі та послаблюючи тривогу, тобто вплив гумору наі тривогу когнітивно опосередковано; люди, схильніші використовувати гуморі для подолання стресу, частіше вважають потенційно стресовіі ситуації стимулюючими, а не загрозливими, оцінюють своїі результати та змінюють очікування щодо ефективності своїхі дій у майбутньому менш перфекціоністської, більш реалістичноїі і безпечнішою для себе манері; люди зі розвиненим почуттям гумору зазвичай оцінюються як більші реалістичні та гнучкі; вони здатні до швидкихі когнітивно- перцептивних змін точки зору, їх оцінкиі загрози від потенційно стресових ситуацій виявляються дещоі нижчими. Вони схильні долати стрес, використовуючи різноманітніі стратегії подолання та захисні механізми, що включаютьі когнітивне переструктурування та управління емоціями, а такожі дистанціюються від безпосередньої загрози і цим послаблюютьі часто паралізуючі почуття тривоги та безпорадності.

Спираючись на когнітивні емпіричні теорії внутрішнього!' світу особистості, підходи, які класифікують форми гуморуі як ресурси для психологічного подолання, дають можливістьі більш чітко окреслити глибинне значення гумористичних проявів. Якщо гумор виникає через уявлення про те, що світ навколо нас несправедливий, брудний іі загрозливий, його глибше значення можна розглядати які дистиляцію соціальних недоліків і «віддаленого іншого», якийі втілює протест проти цих недоліків. За допомогоюі гумору намагаються деакцентувати травматичні соціальні явища, висміюючиі їх, помстившись антропоморфним злочинцям, послаблюючи соціальні табу, сміючись над їх абсурдністю.

Доведено, що за допомогою спеціалізованого тренінгу досягається оптимізація прояву почуття гумору у дорослих, що призводить до підвищення ефективності адаптації та успішності у кризових та стресових ситуаціях життя.

Враховуючи емпіричне вивчення та аналіз прояву гумору як особистісного ресурсу у подоланні криз особистості в дорослому віці, ми обґрунтували та апробували програму соціально -психологічного тренінгу задля розвитку оптимізму та гармонізації почуття гумору, як особистісного потенціалу у подоланні криз у дорослому віці. З метою розвитку рис оптимистичної особистості с розвинутим почуттям гумору, розвиткуі високого рівня саморегуляції поведінкових проявів у ситуації кризи , формування успішноїі самореалізації було розроблено та впроваджено програму психологічногоі розвивального тренінгу, яка складалася з трьох етапіві і мала на меті гармонізацію та розвитокі навичок високого рівня гумору як ресурсного потенцуіалу особистості у ситуації криз, умінь ефективної самореалізації, спілкування, навчання, взаємодії.

Розвиток компонентів структури оптимістичної, успішної особистості з високими показниками стресостійкості, конструктивною оцінкою власного життя у часовому аспекті, саморегуляції в умовах кризи, таі ефективних поведінкових проявів відбувалася у цілеспрямованому визначеніі особистісних показників прояву стилів гумору, стресостійкості, оптимістичного мислення.

Висновки

Отже, теоретичне дослідженя доводить позитивний ефект використання гумору: інформація гумористичногоі змісту знижує кількість та інтенсивність негативних емоційі та поведінкових індикаторів страждання (відведений погляд, гримаси, потирання рук) при надходженні стресогенної відеоінформації проіфізичні страждання інших людей; інформація гумористичного змісту до впливу стресора служитьі когнітивним підготовчим стимулом, змінюючи спосіб інтерпретації наступнихі подій та послаблюючи тривогу, тобто вплив гуморуі на тривогу когнітивно опосередкований.

Визначено, що люди, схильніші використовувати гумор для подоланняі стресу, частіше вважають потенційно стресові ситуації стимулюючими, а не загрозливими, оцінюють свої результати таі змінюють очікування щодо ефективності своїх дій уі майбутньому менш перфекціоністської, більш реалістичної і безпечнішоюідля себе манері; люди з розвиненим почуттям гумору зазвичай оцінюютьсяі як більш реалістичні та гнучкі; вони здатніі до швидких когнітивно-перцептивних змін точки зору, їх оцінки загрози від потенційно стресових ситуаційі виявляються дещо нижчими. Вони схильні долати стрес, використовуючи різноманітні стратегії подолання та захисні механізми, що включають когнітивне переструктурування та управління послаблюють часто паралізуючі почуття тривоги таі безпорадності.

При концептуальному, організаційному та методичному опрацюванні психологічногоі аспекту проблеми впливу гумору на саморегуляцію особистості у ситуації кризи, визначилися належні передумови для створення психологічної програмиі розвитку. Програма розвитку оптимистичного ставлення особистості до власного життя у аспекті розвинутого почуття гумору, які сукупність методів та засобів, має бути спрямована на виявленняі та корекцію деструктивних емоційних проявів, розвиток іі успішну реалізацію особистісного ресурсного потенціалу особистості, її успішнуі самореалізацію її у ситуації кризи.

Література

1. Домнич Т.М. Наукові методи оцінки психологічного захисту Практична психологія та соціальна робота. 2012. №1 С.43 -45

2. Зайва О.О. Особистісні детермінанти виявлення почуття гумору \\ Тези доповідей молодих науковців на тему: проблема особистості в сучасній науці. Київ: Київський університет, 2001. С.155-157

3. Зайва О.О. Почуття гумору як проміжний етап на шляху вибору адекватної долаючої стратегії // Збірник наукових праць Інституту Київ: 2013.Т.5.Ч.6 С.102-107

4. Кириленко Т.С. Переживання особистості: втрата і пошук гармонії \\ Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченко. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2003.№17-18.С.36-38

References

1. Domnych T.M.(2012) Naukovi metody otsinky psykholohichnoho zakhystu Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota.[Scientific methods of assessment of psychological protection Practical psychology and social work] №1. 43-45[inUkrainian].

2. Zaiva O.O.(2001) Osobystisni determinanty vyiavlennia pochuttia humoru[ Personal determinants of detecting a sense of humor] Tezy dopovidei molodykh naukovtsiv na temu: problema osobystosti v suchasnii nautsi[Abstracts of reports of young scientists on the topic: the problem of personality in modern science]. Kyiv: Kyivskyi universytet, 155-157[inUkrainian].

3. Zaiva O.O.(2013) Pochuttia humoru yak promizhnyi etap na shliakhu vyboru adekvatnoi dolaiuchoi stratehii [A sense of humor as an intermediate stage on the way to choosing an adequate coping strategy] Zbirnyk naukovykh prats Instytutu.Kyiv: T.5.Ch.6.102-107[inUkrainian].

4. Kyrylenko T.S. (2003)Perezhyvannia osobystosti: vtrata i poshuk harmonii [Personal experience: loss and search for harmony] Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. T.Shevchenko. Sotsiolohiia. Psykholohiia. Pedahohika.[Bulletin of the Kyiv National University named after T. Shevchenko. Sociology. Psychology. Pedagogy] .№17-18.36-38[inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru