Главная Коллекция "Revolution" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та шляхи її підвищення. Виробничі ресурси господарства та розрахунок показників їх використання. Посівні площі, урожайність і валовий збір зерна. Фінансово-економічний стан аграрної галузі.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.11.2012
Размер файла 182,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Кафедра аграрної економіки ім. професора Романенка

Курсовий проект

з економіки сільського господарства

Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Виконала:

студентка 3 курсу 1 групи

факультет аграрного менеджменту

Григор'єва О.Ю.

Перевірила:

доцент кафедри Маркетинг

Степасюк Л.М.

Київ-2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна і методика їх визначення

Розділ 2. Рівень виробництва зерна та його економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Посівні площі, урожайність і валовий збір зерна

2.3 Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва

3.1 Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва

3.2 Шляхи підвищення економічної ефективності зерна

3.3 Хімізація сільськогосподарського виробництва

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

економічний аграрний зерно урожайність

Зернове господарство с особливою галуззю агропромислового комплексу, що визначає в сучасних умовах рівень розвитку всього аграрного сектора економіки України. Серед базової сільськогосподарської продукції, яка гарантує продовольчу безпеку країни, зерно займає особливе місце. Це зумовлено винятково важливим його значенням безпосередньо для виготовлення висококалорійних продуктів харчування і насамперед хліба. У більшості країн світу хлібові, як основному продукту харчування населення, немає альтернативи.

Зерно використовується у вигляді хліба, крупи, макаронів, кондитерських виробів. Ці продукти відзначаються високими поживними та смаковими якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів, амінокислот та мінеральних солей.

Водночас зерно головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. На корм використовується також побічна продукція вирощування зернових солома і полова. Кожна тваринницька галузь потребує великої кількості комбікормів, а такі галузі як свинарство і птахівництво, фактично не можуть існувати без комбінованих кормів, основою яких є зерно.

Майже на усіх історичних станах розвитку суспільства зерно було і залишається важливим джерелом багатства України. Воно є важливим експортним продуктом, що забезпечує значні надходження валютних коштів, а в сільськогосподарських підприємствах є основою грошових надходжень і прибутків. При зберіганні зерно практично не втрачає своїх якостей, тому придатне для створення державних резервів для виробництва продукції харчування та кормів.

В Україні зернове господарство з давніх давен є провідною галуззю розвитку аграрної сфери, важливим джерелом поліпшення матеріального добробуту народу.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, вигідне геополітичне та територіально-економічне розташування, працьовитий український народ зумовили значний розвиток виробництва зерна в нашій країні. За розмірами посівних площ зернових і зернобобових культур Україна займає серед зарубіжних країн 6-7, а за виробництвом зерна на одну особу - 5-6 місце.

Загальна потреба країни в зерні визначається його кількістю, що витрачається на харчування, переробку, корми, насіння, експорт та створення державних резервів. У цьому обсязі найбільшу питому вагу має зерно, що споживається тваринництвом та використовується населенням як продукт харчування. В Україні від загальної кількості виробленого зерна на корм худобі і птиці використовується 40-50%, на харчування - 20-21, насіння - 8-10, переробку на харчові цілі - 2-3 і втрачається при зберіганні і доробці - 2-3%.

Сільськогосподарське виробництво поділяється на дві галузі: рослинництво і тваринництво. Співвідношення цих галузей залежить від ряду чинників: рівня індустріалізації країни (в Північній Америці та Європі провідна роль належить високомеханізованому тваринництву), природних умов (пасовищне тваринництво домінує в посушливих степових і напівпустельних районах), етнічних і релігійних особливостей країни (наприклад, іслам забороняє вживання свинини, індуїзм -- убивати корів). У цілому в економічно розвинутих країнах перевага надається тваринництву, яке ведеться на передовій основі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зонах та зоні мусонного клімату -- рослинництву.

Основними районами посівів пшениці є помірні та субтропічні широти Євразії, Північної та Південної Америки, Австралії. Основні виробники пшениці в світі -- Китай, Індія, США, Франція, Росія, Канада, Австралія.

У структурі зернових культур значне місце належить цінній високоенергетичній культурі - кукурудзі на зерно, площі якої протягом всього періоду змінювались - від 1,2 млн. га в 1990 році до 1,8 млн. га в 2009p. Водночас зменшились площі посіву таких важливих для України круп'яних культур, як проса і гречки. Якщо в 1990 році просом було зайнято 205 тис. га, а гречкою 350 тис, то в 2008 p., відповідно, 141 тис. і 209 тис. та. Внаслідок цього валовий збір проса знизився на 77%, а гречки - на 43%.

В останні роки в України дещо скоротилися площі під зерновими та овоче-баштанними культурами, в той час як зросли під кормовими та технічними, взагалі під ріллю в Україні використовується близько 56% площі земельного фонду, що є одним з найвищих показників у світі.

Сільське господарство України має цілий ряд проблем. Основними з них є низький рівень механізації виробництва, застаріла техніка, яка є матеріало- та енергомісткою; висока частка ручної праці (до 70% всіх технологічних процесів); державна монополія у забезпеченні сільськогосподарських підприємств технікою, мінеральними добривами; величезні втрати продукції під час транспортування та зберігання. Тому сільське господарство нашої держави не в змозі повністю забезпечити потреби людей у продуктах харчування, а промисловість -- сировиною для переробки. Частину сільськогосподарської продукції України закуповують за кордоном.

Економічна ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Система показників економічної ефективності виробництва зерна охоплює урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціну реалізації, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності.

У даному курсовому проекті я вивчатиму економічну ефективність виробництва зерна.

Основна мета роботи полягає у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільського господарства, а саме зерна, та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

визначити тенденції змін, які відбулись у галузі зерна;

визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва зерна

обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності зерна.

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Проблема підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва -- визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект -- це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва -- узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві -- продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Департамент державного земельного кадастру оприлюднює дані щодо земельного фонду України станом на 1 січня 2010 року згідно з розподілом по основних видах земельних угідь і економічної діяльності та подає динаміку змін земельного фонду України за період з 01.01.2006 по 01.01.2010 на діаграмах.

Таблиця 1. «Земельний фонд України за станом на 01.01.2010»

Основні види земельних угідь та економічної діяльності

Площа земель

всього, тис. га

% до загальної площі території України

Сільськогосподарські землі

42813,

71,0

у тому числі:

сільськогосподарські угіддя

41569,4

68,9

з них:

рілля

32478,4

53,8

перелоги

320,8

0,5

багаторічні насадження

897,7

1,5

сіножаті

2409,8

4,0

пасовища

5489,7

9,1

інші сільськогосподарські землі

1244,3

2,1

Ліси та інші лісовкриті площі

10591,9

17,6

утому числі:

вкриті лісовою рослинністю

9675,4

16,0

не вкриті лісовою рослинністю

198,9

0,4

інші лісові землі

314,9

0,5

чагарники

402,7

0,7

Забудовані землі

2499,1

4,1

у тому числі:

під житловою забудовою

384,5

0,6

землі промисловості

222,0

0,4

землі під відкритими розробками, картерами, шахтами та відповідними спорудами

150,7

0,2

землі комерційного та іншого використання

52,1

0,1

землі громадського призначення

281,8

0,5

землі змішаного використання

28,9

0,1

землі, які використовуються для транспорту та зв'язку

493,4

0,8

землі, які використовуються для технічної інфраструктури

65,1

0,1

землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі

743,9

1,3

Відкриті заболочені землі

979,4

1,6

Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом

17,6

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші)

1029,9

1,7

Води (території, що покриті поверхневими водами)

2423,5

4,0

Разом (територія України)

60354,8

100,0

За чотири роки починаючи, з 1 січня 2006-го, структура земельного фонду змінилася по основних видах угідь, зокрема, площа сільськогосподарських земель зменшилася на 128,9 тис. гектарів (лише за 2009 рік - на 31,1 тис. га); позитивну динаміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких протягом зазначеного періоду збільшилася на 88,2 тис. га; забудованих земель стало на 31,6 тис. га більше; відкритих заболочених - на 13,4 тис. га; і, не зважаючи на негативні тенденції, зокрема такі як намивні піски і висихання річок, територія суші зменшилася на 6,6 тис. га, а води відповідно збільшилася на таку ж площу.

На діаграмах відображено динаміку змін структури земельного фонду України з 2006 по 2010 роки по основних видах угідь та економічної діяльності.

1

-

Сільськогосподарські землі;

2

-

Ліси та інші лісовкриті площі;

3

-

Забудовані землі;

4

-

Відкриті заболочені землі;

5

-

Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;

6

-

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);

7

-

Води (території, що покриті поверхневими водами).

(джерело: Державний комітет України із земельних ресурсів)

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат -- матеріальних, трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на душу населення. Однак Україна зацікавлена не тільки у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб, а й у систематичному підвищенні продуктивності праці, зниженні витрат на виробництво кожної одиниці продукції. З цією метою виділяють такі види економічної ефективності: народногосподарську; сільськогосподарського виробництва; комплексних галузей сільського господарства (рослинництва і тваринництва); окремих галузей і культур (зернового господарства, буряківництва, картоплярства, скотарства, свинарства та ін.); виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, картоплі, молока, м'яса, яєць тощо); сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів; виконання окремих процесів, здійснення заходів і напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва (капітальних вкладень, інтенсифікації, розміщення, спеціалізації і концентрації, застосування добрив, кормів, агротехнічних та зооветеринарних заходів тощо).

У сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, економічну ефективність слід розглядати в органічному зв'язку з досягненням соціальних результатів. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати не тільки з економічних позицій, а й з урахуванням соціального результату (поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці тощо). При цьому велике значення має збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі, що особливо важливо в зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу.

У даній курсовій роботі мені хотілося б дослідити економічну ефективність виробництво зерна.

Фінансово-економічний стан галузі протягом останніх років дещо покращився, однак середньогалузева динаміка економічних результатів не в змозі гарантувати необхідний обсяг інвестицій (як власних, так і за рахунок залучення коштів), без чого неможливо сформувати передумови для прискореного розвитку сільського господарства.

Слід зазначити, що загальна рентабельність сільськогосподарського виробництва починаючи з 2000 року мала позитиву величину, що перевищувала 5% (крім 2002 і 2003 років з показниками, відповідно, -1,9% та -0,03%). Цей результат, в основному, був досягнутий за рахунок порівняно високої рентабельності у рослинництві (в середньому 20-30%), в той же час рентабельність тваринництва була негативною аж до 2008р. включно.

В 2008 році експерти УАК очікували зростання фінансових результатів від реалізації продукції рослинництва, передусім, за рахунок доходів від реалізації зерна.

Слід зауважити, що ціни реалізації зернових культур (в першу чергу, продовольчої пшениці) станом на жовтень-листопад є нижчими від потенційно можливих через запровадження ліцензування і квотування експорту зерна.

Таким чином, державна політика спрямована на „відсікання" високих світових цін від українського ринку з метою утримання цін на хліб і тваринницьку продукцію в контексті соціального захисту населення.

Існує ймовірність продовження такої політики в середньостроковій перспективі, що обмежує потенціал цінового зростання і доходності вирощування зернових культур.

На ринку олійних культур простежуються закономірності, що почали формуватись у попередні роки - ціни реалізації сої і ріпаку є вищими від ціни реалізації соняшнику через відсутність експортного мита.

Особливо слід зазначити високі ціни реалізації насіння ріпаку, пов'язані із високими обсягами переробки ріпаку в ЄС для потреб біодизельної промисловості. Враховуючи наявність жорстких критеріїв щодо вмісту біопаливної складової в ЄС (5,75% від загального використання палива у 2010 році), що потребуватиме збільшення надходжень відповідної сировини, ми прогнозуємо збереження високих цін на насіння ріпаку у перспективі на 3-5 років.

Ціни реалізації цукрового буряку протягом останніх років, що пояснюється високою зацікавленістю цукрової промисловості в залученні сировини для збільшення обсягів виробництва цукру в умовах високих цін.

У зв'язку із цим, а також враховуючи тенденцію до збільшення забезпеченості цукрових заводів сировиною власного виробництва, експерти УАК прогнозують зменшення можливості щодо реалізації цукрових буряків, а також високу ймовірність погіршення кон'юнктури цін. Україна в 2009 році зібрала 46 млн. тонн зернових і зернобобових культур (у вазі після доопрацювання), що на 13,7% менше, ніж в 2008 році, що зумовлено зниженням врожайності зернових культур (на 4,9 ц з га, або на 14,2%). За інформацією Комітету, зокрема, торішній урожай продовольчого зерна склав 22,3 млн. тонн, фуражного - 23,7 млн. тонн.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна і методика їх визначення

Економічна ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Система показників економічної ефективності виробництва зерна охоплює урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціну реалізації, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності.

Водночас при визначенні економічної ефективності виробництва продовольчого та фуражного зерна є певні особливості. Система показників економічної ефективності першого включає урожайність, затрата праці на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціна реалізації 1 ц, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності; другого - урожайність, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га посіву, затрати праці на 1 ц зерна та на 1 ц корм. од., собівартість 1 ц зерна та 1 ц корм. од., чистий дохід на 1га посіву кормових культур.

Зернове господарство є галуззю рослинництва, де практично впроваджена комплексна механізація виробничих процесів, проте рівень затрат праці на 1 ц зерна ще високий і становить в середньому по роках 1.4 люд.-год.

Собівартість 1 ц зерна останніми роками має тенденцію до зростання.

Виробництво зерна в Україні є досить рентабельною галуззю сільського господарства і основний вплив на формування її рівня мають собівартість 1 ц зерна і ціни реалізації.

Суттєве збільшення обсягів виробництва зерна та підвищення економічної ефективності зернового господарства є необхідною умовою забезпечення населення продуктами харчування, а також піднесення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства та зміцнення фінансового стану підприємств.

Досягнутий рівень виробництва не повністю забезпечує потреби країни в зерні та її експортній можливості. Поряд з невисоким рівнем урожайності зернових культур допускаються значні витрати зерна при збиранні, транспортуванні, зберіганні, переробці та використанні. Внаслідок незбалансованості кормових раціонів, невідповідності структури виробництва зерна потребам тваринництва та під впливом багатьох інших, в тому числі і організаційних чинників щорічні перевитрати зерна досягають значних обсягів. Незабезпечення відповідного рівня годівлі сільськогосподарських тварин зумовлює зниження їхньої продуктивності, зменшення обсягів виробництва тваринницької продукції, зниження рівня споживання продуктів харчування населенням країни. Зниження обсягів виробництва зерна змушує підприємства і власників зменшувати поголів'я худоби та птиці, що, в свою чергою, також впливає на зниження обсягу виробництва тваринницької продукції, гальмує розвиток цієї галузі.

Важливим організаційно-економічним заходом відновлення і розвитку зернового виробництва в Україні є Державна цільова програма «Зерно 2008-2015», В ній визначені основні напрями та параметри розвитку зернового господарства, обсяги потреб у матеріально-технічних ресурсах, намічені канали реалізації зерна на внутрішньому ринку та можливості його експортних поставок.

При цьому один з важливих чинників конкурентоспроможності зернової продукції - це зниження її собівартості, рівень якої характеризується значною відмінністю по регіонах України.

Визначальним чинником розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі впровадження сучасних інтенсивних технологій.

За результатами наукових досліджень і практики встановлено, що за рахунок внесення добрив озима пшениця може забезпечити 41% приросту урожаю, кукурудза - 53, ячмінь - 49%, за рахунок сорту - відповідно 27; 34 і 34%,

Суттєво впливає на підвищення врожайності зернових культур впровадження у виробництво з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов високо інтенсивних сортів озимої пшениці та гібридів кукурудзи вітчизняної селекції. Широка сортозміна у виробництві зерна пшениці була започаткована створенням нових сортів Миронівської селекції, серед яких вагому роль відіграв сорт Миронівська 808, сучасні сорти - «Крижинка», «Вікторія», «Селянка» тощо.

Одним з недоліків формування структури посівних площ і валових зборів зернових є слабке розмежування виробництва зерна на продовольчі, фуражні й репродукторні цілі. Тому у посівах зернових повинні бути високобілкові і високоенергетичні зернові культури для кормових цілей.

Нині далеко не повністю використовуються великі потенційні можливості кукурудзи, як цінної високоенергетичної кормової культури. Надто повільно освоюються ефективні індустріальні технології її вирощування і збирання.

Для вирощування кукурудзи більш сприятливі кліматичні умови склались у лісостеповій зоні. Як підтверджує практика низки господарств Черкаської, Київської та інших областей, у найближчі роки середня її урожайність може бути доведена до 60-65 ц/га, що дасть змогу значно зміцнити і поліпшити якісний склад кормової бази для розвитку тваринництва.

Слід більше приділити уваги ячменю як важливого джерела виробництва високопоживного корму, як сировини для пивоварної та круп'яної промисловості і для експортних цілей. Розміщення його посівів слід зосередити у лісостеповій та поліській зонах України з прохолодним кліматом і достатньою сумою річних опадів для одержання високих врожаїв цієї культури.

Одночасно із збільшенням обсягів виробництва зернової продукції важливе значення має покращення якості зерна. Це висока агротехніка вирощування, яка сприяє збільшенню білка в зерні.

Для кожного сільськогосподарського підприємства важливо знати його фінансовий стан у майбутньому, виходячи з передбачуваних витрат і кон'юнктури ринку на зерно. Насамперед важливо знати, за якого обсягу реалізації зернової продукції досягається беззбитковість виробництва.

Визначення обсягу виробництва продукції, за якого досягається його беззбитковість, ґрунтується на використанні принципу класифікації витрат залежно від їхнього зв'язку з обсягом виробництва на постійні їм змінні.

Розрахунок рівня беззбитковості проводять як в натуральному так і вартісному виразі. Для розрахунку необхідно знати пропоновану ціну продажу одиниці продукції, змінні витрати на одиницю продукції та постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції.

Співвідношення між ціною та повною собівартістю дає змогу визначити необхідний (мінімальний) обсяг продажу, за якого покриваються умовно-змінні витрати, а отже, підприємство починає отримувати прибуток. В практиці для визначення цієї точки продажу застосовують графічний прийом.

Значне збільшення виробництва зерна та підвищення його економічної ефективності є необхідною умовою не тільки поліпшеним забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства.

Розділ 2. Рівень виробництва зерна та його економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Носівська селекційно-дослідна станція створена у 1911 році і є однією з найстаріших наукових установ країни. Носівська СДС добре відома в державі, як авторитетний виробник якісного насіння високих генерацій, як установа, що веде первинне насінництво по 25 сортах власної селекції. Станція є флагманом української селекції по плівчастим та голозерним вівсам.

Носівська селекційно-дослідна станція розташована в селі Дослідне Чернігівської області Носівського району. Господарство має вигідне місце розташування й хороші путі повідомлень. За роки роботи станції її фахівцями виведено цілу низку сортів пшениці та овочевих культур.

Основними напрямами наукових досліджень станції є:

· селекція озимого жита, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, цибулі та огірків;

· дослідження з покращення селекційного процесу і створення сортів, адаптованих до зміни кліматичних умов, здатних формувати врожаї за меншої кількості вологи в грунті, збільшенні суми температур, генетично захищених від ураження основними хворобами, ресурсоенергоекономних та екологічно безпечних;

· створення голозерних сортів вівса та ячменю з високим вмістом поживних речовин у зерні;

· розроблення елементів сортової агротехніки;

· оригінальне та елітне насінництво зернових та овочевих культур, багаторічних трав.

Попервах станція мала дослідні поля площею 75 гектарів, а працювало на той час в цій установі четверо чоловік. Нині її колектив налічує 32 працівники, серед яких 18 науковців, зокрема один доктор та шість кандидатів сільськогосподарських наук. Нині площа вгідь СДС становить 620 га. Установа спеціалізується на створенні нових сортів жита, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, цибулі, огірків. Прикметно, що тільки 2011 року завдяки зусиллям селекціонерів станції до Реєстру сортів рослин України було занесено близько 40 нових сортів. Щорічно тут вирощується 150-200 тонн оригінального та 600-800 тонн елітного насіння. Протягом двох останніх років насіння озимого жита та тритикале Носівської СДС поширювалося в 12 областях, вівса -- у 18, ярого ячменю -- у 7, конюшини та люцерни -- у 5 областях. Також тут надають науково-методичну допомогу господарствам щодо насінництва та агротехніки вирощування зернових і овочевих культур.В районі працюють 23 сільськогосподарських підприємства та 5 фермерських господарств. Площа сільгоспугідь по всіх виробниках -55400 га. В Чернігівській області близько 80 % посівів жита, 90 % вівса, 20 % ярого ячменю, конюшини, цибулі засівають сортами носівської селекції.

Клімат помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м'якою зимою та достатньою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4-19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Безморозний період продовжується 155-170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95-105 днів. електронний ресурс http://www.experts.in.ua/regions/* Ґрунти на території господарства-- малогумусні, вилугувані чорноземи.

Підприємство Носівська СДС займається діяльністю як у сфері рослинництва, так і у сфері тваринництва тому володіє значними площами сільськогосподарських угідь. Земля - це основний засіб виробництва у сільському господарстві. Сільськогосподарські угіддя підприємств включають ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження. Частка ріллі визначає рівень розораності земель. Висока питома вага сіножатей і пасовищ в структурі сільськогосподарських угідь сприяє розвитку інтенсивного скотарства чи вівчарства, проте на Носівській СДС даний тип сільськогосподарських угідь займає невелику частку, оскільки підприємство в основному орієнтується на виробництво рослинницької продукції.

Таблиця 2. Склад і структура сільськогосподарських угідь Носівської СДС

Угіддя

2009 р.

2011 р.

2011 у % до 2009р.

га

%

га

%

Всього с.-г. угідь

611

100

787

100

128,8

У тому числі

-

-

-

-

-

рілля

579

94,8

755

95,9

130,4

сіножаті

-

-

-

-

-

пасовища

-

-

3

0,4

-

Багаторічні насадження

-

-

27

3,7

-

Проаналізувавши дані таблиці 2, можна зробити висновок, що значних коливань у структурі сільськогосподарських угідь не відбулося: у 2007 році порівняно з 2009 площа більша на 6%. Це зменшення було спричинено зменшенням сінокосів та пасовищ із загальної площі сільськогосподарських утіль. Щодо площі ріллі, то її частка також зменшилась на 8% в 2009 році порівняно з 2007 роком. Відповідно до цього коефіцієнт розореності зменшився на 1 %.

Таблиця 3.Землезабезпеченість Носівської СДС

Роки

Площа, га

Середньорічна чисельність працівників, чол

Припадає на 1 середньорічного праціваника, га

с.-г. угідь

ріллі

с.-г. угідь

ріллі

2009

611

579

32

19,1

18,1

2010

787

755

32

24,6

23,6

2011

787

755

32

24,6

23,6

2011 у % до 2009

Проаналізувавши дані розрахунків таблиці 3, бачимо, що рівень землезабезпеченості в господарстві за 2009-2010 роки дещо збільшився, а за 2010-2011 не змінився. Це пов'язано зі збільшенням сільськогосподарських угідь у 2010 році порівняно з 2009 роком та їх сталістю у 2011 році порівняно з 2010. Також не відбулося зміна чисельності працівників за досліджувані роки. Рівень сільськогосподарських угідь, що припадає на 1-го середньорічного працівника дещо вищий ніж рівень ріллі на 1-го середньорічного працівника.

Також слід вивчити наявність та ефективність використання трудових ресурсів на даному підприємстві. Трудові ресурси - це населення у працездатному віці (чоловіки - від 16 до 60 років, жінки - від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров'я можуть брати участь у процесі виробництва.

Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою. Трудові ресурси характеризують за такими показниками, як:

Середньорічна чисельність працівників, чол. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Загальні затрати праці, тис люд.-год. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Кількість люд.-год., відпрацьованих одним працівником за рік;

Фонд ресурсів праці, тис. люд.-год., який використовують для порівняння із реально відпрацьованими люд.-год. і який розраховують шляхом множення нормативної кількості люд.-год. (1885) на кількість працівників.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів - відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-год. до фонду ресурсів праці.

Про стан забезпечення і використання трудових ресурсів в СТОВ “Агрокомплекс” дізнаємось з таблиці.

Таблиця 4. Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник

2009р.

2010р.

2011р.

2011р. у % до 2009р.

Середньорічна чисельність працівників, осіб

135

123

109

80,74

в т. ч рослинництво

42

28

49

116,67

тваринництво

93

95

60

64,52

Відпрацьовано всього людино-годин

125042

222224

205384

164,25

в т. ч рослинництво

38901,96

50587,58

92328,59

237,34

тваринництво

86140,04

171636,42

113055,41

131,25

Коефіцієнт використання трудових ресурсів

0,49

0,96

1,00

Нормативний запас праці, люд.-год.

254475,00

231855,00

205465,00

80,74

Трудова активність працівників в цілому по господарству

926,24

1806,70

1884,26

203,43

Аналізуючи дані таблиці 4, потрібно зазначити, що більшість показників наявності та використання трудових ресурсів збільшилась. Справді, загальна чисельність працівників у 2007 році складала 135 чол., у 2008 році знизилась до 123 чол.,а у 2009 знизилась до 109 чол. Це свідчить про те, що темп коливання (зменшення-збільшення) чисельності працівників відповідає темпу спадання відпрацьованих люд-год.

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні. Основні фонди -- це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять частинами. Земля, яка у сільському господарстві є головним засобом виробництва, ще не має грошової оцінки, тому до складу основних фондів не включається. Оборотні фонди -- це та частина засобів виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Для забезпечення безперервності технологічного і виробничого процесу в кожному господарстві, яке нормально працює, крім основних і оборотних фондів, є ще й фонди обігу.

Фонди обігу -- це кошти підприємств, вкладені у запаси готової продукції, призначеної для реалізації, кошти, що знаходяться у касі підприємства, на банківських рахунках і в дорозі (вартість відвантаженої покупцям готової продукції), а також суми незакінчених розрахунків за реалізовану продукцію. Фонди обігу та оборотні фонди разом становлять оборотні засоби підприємств. Вони переважають оборотні фонди на величину фондів обігу.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів у сільському господарстві характеризується системою показників. Основними з них є показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондовіддача -- це вартість валової продукції з розрахунку на 1грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. її визначають за формулою:

ФВщ= Ввп: Воф,

де Фвід -- фондовіддача, грн.;

Ввп -- вартість валової продукції, грн.;

Воф -- середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, грн.

Фондомісткість -- це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1грн Валової продукції. Цей показник визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1грн. За даних умов. Обернений показник до фондовіддачі.

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів:

Нп= [П : (Фос + Фоб)]*100,

де Нп -- норма прибутку, %;

П -- прибуток, грн.;

Фос: і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн.

Таблиця 5. Основні виробничі фонди

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

2009р./2007р. %

Вартість основних виробничих фондів. грн.

2050700,00

3143000,00

3376500,00

165

на 1 га сг угідь

1685,05

2581,94

2964,44

176

на 1 середньорічного працівника

135,00

25552,85

30977,06

22946

Вартість валової продукції грн.

367773,51

491573,99

378331,34

103

Площа сг угідь, га

1217,00

1217,30

1139,00

94

Середня чисельність працівників, чол

135,00

123,00

109,00

81

Прибуток, тис грн

355,90

423,10

15,00

4

Фондовіддача, грн

0,18

0,16

0,11

62

Фондомісткість грн

5,58

6,39

8,92

160

Норма прибутку %

0,02

0,01

0,00

3

З таблиці 5 видно, що підвищилася вартість основних виробничих фондів (на 65%). Особливо дану тенденцію помітно у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь. Так, вартість основних фондів у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь збільшилася на 76%. Вартість валової продукції збільшилась на 3%, показник фондовіддачі з кожним роком зменшувався, а показник фондомісткості збільшувався, це показує, що фонди на підприємстві використовуються ефективно.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Таблиця 6. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва

Галузі та види продукції

2007р.

2008р.

2009р.

2009р./2007р. %

Виручено

Виручено

Виручено

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

Зернові та зернобобові

255,60

13,46

314,10

15,41

194,10

10,56

75,94

Озима пшениця

88,30

4,65

97,10

4,76

24,90

1,35

28,20

Овес

28,00

1,47

46,50

2,28

23,20

1,26

82,86

Жито

135,40

7,13

170,50

8,37

146,00

7,94

107,83

Інша продукція рослинництва

3,90

0,21

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

Всього по рослинництву

287,70

15,15

355,30

17,43

208,50

11,34

72,47

Продукція скотарства:

 

 

 

 

 

 

 

у т.ч молока

825,30

43,45

624,40

30,63

609,20

33,14

73,82

приріст ВРХ

740,70

38,99

660,10

32,39

935,50

50,89

126,30

Інша продукція тваринництва

11,00

0,58

343,20

16,84

23,40

1,27

212,73

Всього по тваринництву

1577,00

83,02

1627,70

79,86

1568,10

85,30

99,44

Усього по підприємству

1899,50

100,00

2038,20

100,00

1838,30

100,00

96,78

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції в таблиці 6, можна зробити висновок, що СГ «Великохайчанське» протягом 2007 і 2009 років мало молочно-зерновий напрям виробництва. Так, у 2007 році зернові займали 13,46 %, при чому переважало жито (4,65%). У 2008 році виробництво зерна зросло на 2%. Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реалізація зернових порівняно з 2007 році з 2008 роком зросла, а в 2008 році порівняно з 2009 реалізація значно знизилась, що яскраво виражено на діаграмі.

Таким чином, досліджуване господарство є достатньо забезпеченим як земельними та трудовими ресурсами, кількість яких зростає, так і виробничими фондами. Тому варто проаналізувати результати сільськогосподарської діяльності, основними показниками якої є Вартість валової продукції у співставних цінах 2005 року, виручка від реалізації, повна собівартість реалізованої продукції, прибуток.

Таблиця 7. Результати сільськогосподарської діяльності

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

2009/2007 %

Валовий збір, ц

8046,00

11140,00

8353,00

104

Площа посіву, га

654,00

747,00

672,00

103

Затратит праці, люд-год.

38901,96

50587,58

92328,59

237

Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн

133,40

176,20

115,30

86

Кількість реалізованої продукції, ц

2533,00

3467,00

2367,00

93

Виручено від продажу, тис. грн

255,60

355,30

208,50

82

Проаналізувавши таблицю 7, бачимо, що показники діяльності підприємства відносно стабільні. У порівнянні з 2007 роком у 2009 році вартість валового збору зросла на 4%.

2.2 Посівні площі, урожайність і валовий збір зерна

Підприємство СГ «Великохайчанське» володіє значними земельними ресурсами, тому відповідно має добре налагоджене виробництво багатьох видів продукції. Підприємство виробляє як зернові, так технічні культури. Оскільки валове виробництво продукції залежить від кількості засіяних площ, розглянемо динаміку посівних площ. Динаміка посівних площ передбачає встановлення відношення посівної площі під певною культурою до загальної посівної площі. Аналіз такої структури допомагає визначити, вирощуванню якої культури підприємство надає перевагу.

Таблиця 8. Структура посівних площ

Культури

2007р.

2008р.

2009р.

2009р./2007р. %

га

%

га

%

га

%

Зернові та зернобобові

654

67

747

76

672

74

103

озима пшениця

127

13

179

18

117

13

92

овес

82

8

86

9

109

12

133

Інші зернові та зернобобові

72

7

182

19

77

8

107

жито

373

38

400

41

369

41

99

Усього по підприємству

983

100

983

100

908

100

92

Аналізуючи таблицю 8, можна сказати, що у 2007 р. порівняно з 2009 р. зменшилася площа посіву зернових та зернобобових на 8%, проте площа посіву озимої пшениці зменшилась на 8%.

Враховуючи зміни у структурі посівних площ, прослідкуємо динаміку урожайності даних культур, яка є основним фактором, що визначає обсяг валового збору. Урожайність - це кількість сільськогосподарської продукції, отриманої з 1га.

Таблиця 9. Динаміка урожайності сільськогосподарських культур

Продукція

Урожайність, ц/га

2009/2007 %

2007

2008

2009

Зернові та зернобобові

12,30

14,91

12,43

101

озима пшениця

18,81

13,70

11,24

60

овес

8,43

12,89

14,37

170

жито

11,43

16,50

11,08

97

Інші зернові та зернобобові

9,70

5,36

17,90

185

Таблиця 9 показує, що врожайність по господарству різна. Так, урожайність зернових та зернобобових у 2009 році, порівняно з 2007 роком зросла на 1 %, урожайність озимої пшениці зменшилась на 40 %. Враховуючи потенційні можливості кожної культури стосовно урожайності , можна сказати, що підприємство достатньо уваги приділяє таким питанням, як поліпшення насінництва, зменшення втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, впровадження нових організаційних форм господарювання, оптимізація умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку культури, розміщенні культур після кращих попередників, вирощування інтенсивних сортів, застосування добрив з розрахунку на підвищену заплановану урожайність, використання інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб.

Враховуючи динаміку зміни посівних площ та урожайності культур по господарству, можна проаналізувати динаміку валового збору, який залежить від обох вище згаданих показників.

Таблиця 10. Динаміка валового збору продукції рослинництва

Продукція

Валовий збір, ц

2009/2007 %

2007

2008

2009

Зернові та зернобобові

8046,00

11140,00

8353,00

104

озима пшениця

2389,00

2453,00

1316,00

55

овес

692,00

1109,00

1567,00

226

жито

4266,00

6602,00

4091,00

96

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены