Технології створення спеціалізованого м’ясного скотарства

52

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Сучасний стан виробництва яловичини

1.2 Характеристика лімузинської породи

1.3 Принципи зонального розміщення м'ясних порід

1.4 Сучасні вимоги до м'ясних порід

2. Матеріали та методика виконання роботи

2.1 Природно - економічна характеристика господарства

2.2 Методика виконання роботи

3. Результати власних досліджень

3.1 Організація селекційної роботи

3.2 Характеристика м'ясних порід

3.3 Організація відтворення стада

3.4 Контроль за відтворенням стада

3.5 Організація годівлі худоби м'ясного напрямку

3.6 Удосконалення кормової бази

4. Технологія первинної переробки худоби

4.1 Транспортування та приймання худоби на забій

4.2 Оглушення, забій та знекровлення тварин

4.3 Знімання шкури, нутровка та оцінка якості туш

5. Економічна ефективність

6. Охорона праці

7. Екологічна експертиза

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Виробництву м'яса в Україні належить важлива роль у розв'язанні продовольчої проблеми. Виробництво м`яса (в забійні вазі) на одну душу населення в Україні з 1994 року по 2006року зменшилося з 84,0 до 36,1 кг. За цей же період споживання м`яса і м`ясопродуктів (в перерахунку на м`ясо, включаючи сало і субпродукти в натурі) зменшилося з 68 до 35 кг, що не відповідає науково обгрунтованим нормам харчування. Для задоволення потреб населення у м'ясі та м'ясопродуктах виробництво його на душу населення слід довести до 85 кг (зокрема високоякісної яловичини й телятини - до 50 кг) [6]. Для вирішення цього питання необхідно значно збільшити виробництво м'яса. При цьому значну питому вагу займатиме яловичина, яка в загальній кількості становитиме більше 60 %. Це зумовлено тим, що м'ясо великої рогатої худоби має оптимальне співвідношення білку і жиру, воно багате на амінокислоти та мінеральні речовини. Важливо й те, що велика рогата худоба здатна ефективно використовувати природні пасовища, грубі та соковиті корми при незначному споживанні концентратів.

Стан розвитку скотарства показує, що виробництво яловичини характеризується невисокими показниками і одержують її за рахунок тварин молочних і комбінованих порід (73%) [8]. У зв'язку з підвищенням молочної продуктивності корів дійного стада в останні роки не створюються умови для збільшення їх поголів'я, а за період економічної нестабільності в державі відбувається навіть скорочення, що негативно впливає на виробництво яловичини. Тому, основними резервами збільшення виробництва яловичини, поряд з інтенсифікації вирощування і відгодівлі тварин молочних і комбінованих порід підвищення їх забійної маси є розвиток галузі спеціалізованого м'ясного скотарства, а також впровадження промислового схрещування понадремонтних телиць - і вибракованих корів з плідниками м'ясних порід.

Ускладнення з людськими ресурсами, а також енергетичні проблеми обумовлюють необхідність розвитку цієї галузі, для якої характерні малі витрати праці, енергії, капітало- та матеріаломіскості.

Тому виникає об'єктивна необхідність подальшого збільшення чисельності м'ясної худоби не тільки в окремих ре продуктах, а і в інших господарствах різної форми власності, які забезпечені кормами, і особливо пасовищними .

Проблему виробництва яловичини шляхом скорочення поголів'я молочних і збільшення поголів'я м'ясних корів успішно розв'язують у багатьох країнах світу. М'ясне скотарство США, Канади, Англії, Франції нині є провідною галуззю, що забезпечує оптимальне співвідношення виробництва молока і яловичини

Проблеми пошуку резервів збільшення виробництва яловичини, покращення її якості і зниження собівартості особливо важливого значення набувають у нових умовах господарювання, при переході до ринкової економіки, а це, як показують дослідження, можливо при раціональному використанні генетичного потенціалу великої рогатої худоби вітчизняних порід.

В даній магістерській роботі проведений аналіз сучасного стану розвитку м'ясного скотарства в ЗАТ АФ «Мрія» Конотопського району Сумської області та викладено основні питання і принципи раціональної організації й технології створення спеціалізованого м'ясного скотарства.

1. Огляд літератури

1.1 Сучасний стан виробництва яловичини

Виробництво м'яса є одним із першочергових завдань агропромислового комплексу. Основним шляхом його вирішення повинно стати швидке нарощування виробництва яловичини.

Яловичина за поживністю і смаковими якостями - найцінніший вид м'яса. В порівнянні з свининою і бараниною в ній менше жиру. У ній міститься багато амінокислот, ферментів та інших життєво важливих елементів, необхідних для людини (3).

Сучасний стан виробництва у світі характеризується безперебійним ростом виробництва молока і м'яса. При цьому, як правило, виявляється, що збільшення виробництва продукції перевищує чисельність поголів'я тварин і свідчить про впровадження інтенсивних методів ведення тваринництва.

Слід зазначити, що до 1990 року у світі спостерігалося підвищення виробництва продукції за рахунок досягнення високої продуктивності тварин, а також нарощення поголів'я всіх сільськогосподарських тварин. До 90-х років кількість великої рогатої худоби стабілізувалася, а в останні роки мала тенденцію до зниження.

Д.Л. Левантін відзначає, що в більшості країн Європи, США і Канади, стратегічний напрямок у розвитку скотарства визначається скороченням чисельності молочного поголів'я при одночасному підвищенні інтенсивності його використання.

Споживання м'яса на душу населення на всіх континентах складає в середньому 30 кг., а по окремо взятих країнах: США - 119; Франція - 105; Австралія - 102; Німеччина - 99; Канада - 96; Італія - 84; Угорщина - 79; Великобританія - 76; Болгарія - 75; Польща та Росія - 67; Іспанія - 43; Куба - 42; Японія - 38; Україна - 35; Бразилія - 27; Китай та Іран -18; Єгипет - 14; Індія -11кг (15).

Варто відзначити, що за останні 20 років відбулися значні зрушення в структурі виробництва м'яса. У світовому балансі м'ясних ресурсів знизилася питома вага яловичини від 38,6 до 30,7%, а частка свинини, м'яса птиці виросла з 35,6 до 39,3%. В Україні в структурі виробництва м'яса основне місце займає яловичина. Питома вага в загальному виробництві м'яса становить понад 60%. Це пов'язано з тим, що країна є зоною виробництва товарного зерна, цукрових буряків, соняшнику й овочів. Побічна продукція цього виробництва - солома, жом, патока - застосовується при годівлі тварин. Важливо, що вона найефективніше використовується при годівлі великої рогатої худоби з використанням невеликої кількості зернових кормів(5).

Слід зазначити, що яловичина в Україні виробляється переважно за рахунок вирощування і відгодівлі надремонтного молодняку і вибракованих корів молочних і молочно-м'ясних порід, забійний контингент яких не забезпечує необхідного обсягу виробництва, але інтенсифікація молочного скотарства супроводжується скороченням чисельності дійного стада, що негативно впливає на виробництво яловичини.

До 1980 року в структурі поголів'я переважили породи комбінованого напрямку продуктивності, а нині 70 % складають молочні породи, м'ясна продуктивність яких значно нижча, ніж комбінованих. Негативно позначається на виробництві яловичини прискорене поглинальне схрещування планових молочних і комбінованих порід (особливо симентальської) з голштинами, айрширами, фризами, що призвело до зниження м'ясної продуктивності і погіршення загального стану вітчизняного генофонду.

Наукові дослідження Мусієнка Ю.С. (23), Доротюка Е.М. (5) та ін. і досвід роботи багатьох господарств підтверджують, що ріст виробництва яловичини повинен збільшуватися за рахунок інтенсивного вирощування молодняку великої рогатої худоби всіх порід, широкого застосування промислового схрещування молочної худоби з м'ясними тваринами і прискорення темпів розвитку галузі м'ясного скотарства.

Світовий досвід свідчить про те, що лише молочне скотарство не в змозі дати потрібну кількість яловичини. Так, одна високопродуктивна корова здатна забезпечити молоком 10-15 осіб, а м'ясом - не більше 5 - 6.Тому вирішити проблему виробництва яловичини можна лише при створенні м'ясного скотарства й умови для цього є.

В Україні в невеликій кількості розводиться імпортна м'ясна худоба: лімузинська, шаролє, світла аквітанська, герефордська, абердин - ангуська, американської та британської селекції, мен - анжу, симентальська американської та австрійської селекції та інші. Питома вага цих порід становить 23,4 %, найбільшу частку займають українська м'ясна і волинська породи, а серед імпортних - лімузини.(13).

Таким чином, однією з найактуальніших проблем аграрного комплексу є пошук резервів збільшення виробництва яловичини і зниження її собівартості. Це завдання останнім часом вирішується в основному за рахунок розведення худоби молочних і комбінованих порід. Однак зміна економічної ситуації в країні передбачає прискорений розвиток спеціалізованого м'ясного скотарства. Досліди багатьох авторів свідчать про перспективу вирішення цього питання шляхом створення помісних стад на основі промислового схрещування корів молочних і молочно - м'ясних порід з м'ясними плідниками.

1.2 Характеристика лімузинської породи

До 60-х років минулого століття найбільш відомими м'ясними породами були герефорд та ангус, однак до тепер багато хто зі спеціалістів та практиків вважає, що треба розводити саме їх. Дані останніх десятиріч свідчать, що на світовому ринку виробництва яловичини з'явилася унікальна французька порода лімузин. У теперішній час лімузини являють собою м'ясну породу, яка динамічно розвивається та має всесвітнє визнання. Офіційне визнання порода одержала 1850 році. Перша племінна книга відкрита в 1886 році.

Якщо у 1964 році було на обліку підконтрольного поголів'я лише 10 тисяч корів у 1000 господарств в 16 департаментах, то у теперішній час вже більше 100 тис. у 25 тис. господарств в 70 департаментах. Всього в країні налічує більш 2 млн. голів у т.ч. біля 1 млн. корів у 34 тис. господарств. Масть лімузинської худоби від світло-золотистої-рудої до червоної навколо носового дзеркала й очей волос світлий, у вигляді кілець. Роги, копита та носове дзеркало також світлі. Будова тіла гармонійна, голова невелика, коротка, лоб широкий, роги вигнуті вперед і дещо підняті у кінці. Шия коротка й товста. Груди широкі, але не глибокі. Спина широка, рівна, із добре розвиненою мускулатурою. Крижі довгі, дещо звислі, широкі у сідничних горбах. Стегна добре виповнені, кінцівки міцні, середньої довжини, передні мускулисті. Кістяк тонкий. Шкіра рихла, не товста.

За м'ясною продуктивністю лімузинів відносять до скороспілих тварин, які інтенсивно ростуть. Телята на підсосі характеризуються високою інтенсивністю росту, особливо при утриманні на пасовищі. При інтенсивній годівлі після відлучення вони швидко нарощують масу тіла, у 10 міс. віці їх жива маса дорівнює 410 кг, а у 12 міс. - 480 кг.

Забійний вихід становить 60-70%. За забійним виходом лімузинська худоба є однією із кращих м'ясних порід великої рогатої худоби. Від них одержують ніжне, нежирне м'ясо.

Жива маса корів в середньому становить 650-850 кг, бугаїв - 950-1300 кг, телят при народженні 38-42 кг. Отелення легкі, неблагополучних і тих, що вимагають втручання ветеринарів, не більш 2%. Тварини мають схильність до інтенсивного нарощування мускулатури і забезпечення повном'ясних нежирних туш, а за виходом найцінніших відрубів перевершують всі французькі породи.

Лімузинська худоба володіє здатністю стійко передавати свої цінні якості потомству при схрещуванні з іншими породами і добре акліматизується. Цінується за невибагливість, витривалість, добре використання пасовищ. Високу молочність, чудову якість туш і м'са.

У Франції встановлені диференційовані ціни на м'ясо залежно від його якості. Тут застосовують просту технологію утримання м'ясної худоби. Дешеві корми і приміщення, мінімізують витрати праці та засобів.

Науковими дослідженнями було встановлено . що на поганих земельних площах і за несприятливих кліматичних умов тварини лімузинської породи мають задовільну м'ясну продуктивність, а при хорошій годівлі та за інших сприятливих умов - відмінну.

В цілому українські дані досліджень переконливо свідчать, що тварини лімузинської породи які вирощені в умовах відносно помірної годівлі з використанням природних пасовищ та тривалого зимового періоду, мають добрі акліматизаційні та продуктивні властивості.

1.3 Принципи зонального розміщення м'ясних порід

Світовий досвід країн з розвинутим тваринництвом переконливо свідчить про те, що ефективність спеціалізованого м"ясного скотарства,виробництво високоякісної яловичини, телятини та важкої шкіряної сировини в значній мірі залежить від вірного вибору породи м'ясної худоби для розведення в конкретних природно-кліматичних умовах. При цьому поряд з продуктивністю і якістю м"яса,важливе значення має акліматизаційна здатність тварин до різних зон країни. У тварин, погано адаптованих до умов середовища знижується резистентність, порушується відтворна функція,затримується ріст, знижується продуктивність і збільшуються втрати кормів. В даний час в Україні розводять м"ясну худобу 3-х вітчизняних порід - українська м"ясна, волинська та поліська, 3 створювальних та 9 імпортованих порід.[16]

Природно - кліматичні умови повинні максимально відповідати біологічним потребам тваринам. Тільки при цьому в повній мірі проявляються генетичні можливості тварин.

Породне районування є важливим державним заходом, який регулює розведення порід та розвиток племінної бази в областях.

Україна характеризується великою різноманітністю природно -кліматичних умов . За схожістю природних, економічних особливостей, рівнем кормовиробництва виділено чотири зони: Полісся, Лісостеп, Степ,Передгірські та Гірські райони Карпат. В таблиці 1. наведена коротка характеристика зони Полісся України,згідно програми розвитку м"ясного скотарства України 2000-2010 роки.

Таблиця 1. Коротка характеристика зони України

Зона	Область	Коротка характеристика зони
Полісся	Сумська, Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська	Помірний континентальний клімат, дерново-підзольні супіщані грунти,ліси-20 %,заболоченість,висока вологість, посіви-54 %,пасовища на сінокоси 22 %

Дані наукових досліджень та передової практики дозволили розробити план породного районування м'ясних порід з врахуванням природно-економічних умов та господарсько-біологічних особливостей порід, який в подальшому може уточнюватися і доповнюватись.

Зональні особливості спеціалізації тваринництва обумовлені, перш за все, різницею в структурі кормових площ, рівнем родючості орних земель і продуктивності лугопасовищних угідь . Наприклад, на корми, одержані з орних та лугопасовищних угідь в господарствах лісостепової зони приходиться відповідно - 90,3 і 9,7 % загальної поживності кормів; в степовій -94,5 і 5,5 % . Крім того в господарствах Лісостепової зони одержують на 23 % більше кормів з 1 га. кормової площі в порівнянні з середніми показниками в Україні, що забезпечує більш високий рівень годівлі худоби. Тому інтенсивне виробництво сприяє розведенню порід крупного типу-шаролє, кіанська, лімузинська, українська м"ясна та інші[15].

Рекомендоване розведення м"ясних порід і типів в областях України в залежності від природно-економічних умов і господарсько - біологічних особливостей порід наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Розміщення м'ясних порід в областях України

№п/п	Область	Породи
		Вітчизняні	Імпортні
11	Волинська	Волинська м'ясна	Інгуська Лімузинська Шароле Герефордська
114	Рівненська	Симентальська м'ясна Знам'янський тип Українська м"ясна	Ангуська Шароле Герефордська
116	Сумська	Симентальська м'ясна Поліська Знам'янський тип	Ангуська Лімузинська
118	Харківська	Симентальська м'ясна Знам'янський тип Українська м'ясна	Ангуська Шароле Герефордська
220	Чернігівська	Симентальська м'ясна Південна м'ясна	Герефордська Шароле

1.4 Сучасні вимоги до м'ясних порід

Зміна соціально економічних умов життя людей в розвинених країною (високий рівень харчування, низькі витрати енергії людини в процесі виробництва), змінила рівень енергетичного харчування людей, а значить і попит на окремі продукти харчування і їх якість.

Зокрема, зменшився попит споживачів на якість яловичини. Якщо в минулому місяці породи британського походження і помісі, одержані від них, вважались неперевершеними за м'ясною продуктивністю і якістю м'яса, то нині вони перестали в повній мірі відповідати вимогам як економіки, так і запитам ринку. Цей тип тварин характеризується інтенсивним відкладанням жиру в тій уже при досягненні живої маси 400-450 кг. Надмірно жирне м'ясо, яке одержують від них, користується меншим попитом, ніж м'ясна молода яловичина, з більшим вмістом білку.

Зважаючи на це, в багатьох країнах спостерігається процес зміни британського типу м'ясної худоби в напрямку укрупнення і зниження скоростиглості.

В Україні також ведеться селекційна робота по поліпшенню існуючих м'ясних порід, типів і виведенню нових. Селекція спрямована на підвищення енергії росту, оплати кормів, здатності здавати важкі туші з високим виходом м'якоті і відносно невисоким вмістом жиру в м'ясі. Це виражається в слідуючи вимогах до порід:

1. Висока інтенсивність росту на протязі тривалого періоду, висока кінцева жива маса, хороша оплата кормів.

2. Хороші відтворні якості - одержання щорічно від кожної корови і повновікової телиці приплоду.

3. Висока молочність корів, яка є основою високої енергії росту телят в підсисний період.

4. Можливість давати яловичину з оптимальним співвідношенням жиру і білку, який за сучасними вимогами повинен становити 1:2.

5. Міцність конституції, довгий, глибокий тулуб з добре розвинутими м'язами.

6. Стійкість тварин до захворювань та екстремальних умов зовнішнього середовища.

Перевага надається комолим тваринам, що знижує стресові ситуації в стадах, виключає можливість пошкодження шкур і підвищує безпеку людей при обслуговуванні худоби [18].

2. Матеріал та методика виконання роботи

2.1 Природно-економічна характеристика господарства

Закрите акціонерне товариство агрофірма "Мрія" розташоване на території сіл Жовтневе і Капітанівка Конотопського району Сумської області. Центральна садиба (с. Жовтневе) знаходиться в ЗО км від райцентру м. Конотоп. Найближча залізнична станція Дубов'язівка розташована на відстані 8 км від центральної садіиби. Поблизу господарства проходять автотраси Конотоп-Суми і Конотоп-Ромни. У Конотопі знаходяться молокозавод та м'ясокомбінат.

Зона лівобережжя Полісся України, де знаходиться господарство, достатньо зволожена, з середньою кількістю опадів 450 - 550 мм. Більша частина опадів випадає в теплий сезон року - 387 мм (з квітня по жовтень). Середньомісячна кількість опадів складає 38 мм, мінімальна - 23, а максимальна 59 мм. Середньорічна температура повітря становить +6,7°С. Коливання максимальної та мінімальної температури складає 72 °С. Максимальна температура дорівнює +37 °С, а мінімальна -35 С. Глибина промерзання ґрунту в зимовий час в середньому складає 83 см, мінімальна -15 см, а максимальна- 183 см.

Загальна тривалість вегетаційного періоду 167 днів, що дозволяє вирощувати зернові, картоплю, овочі, технічні культури, упродовж сезону є можливість 2-3 рази скошувати трави з природних та штучних сінокосів, вирощувати пожнивні та післяукісні культури, що сприяє ефективному веденню галузі тваринництва.

Землі господарства представлені чорноземами, середня якість ґрунтів складає 63 бали.

Рельєф даного району - типова рівнина, перетнута ярами та балками, подекуди з заростями кущів та дерев.

Господарство має невисоку собівартість практично всіх видів зерна. Слід відмітити, що в агрофірмі досить низька собівартість зерна гороху та сої.

Починаючи з 2002 року корови м'ясного стада отримували звичайні раціони для сухостійних та корів, що перебували на І стадії лактації з телятами на підсосі. їм двічі на добу завозять на кормові столи корівників сіно злаково-бобове, трохи пізніше - сінаж віко-вівсяний (з ранку), в обід згодовують сумішку концентрованих кормів, потім завозять кормову солому і знову сінаж (під вечір).

Оскільки якась частина корів у цей час знаходилася в сухостійному стані, а інші вже годували молоком телят, які щойно народилися, то раціон корів за набором кормів був однаковий, а споживали тварини різні корми фактично за принципом „до схочу" (крім сіна та концентрованих кормів).

В раціоні кількість спожитих кормів розрахована в середньому за добу на І корову за період з січня по березень, тобто до того часу, коли всі тільні м'ясні корови отеляться. З квітня в раціон м'ясних підсисних корів замість сінажу вводиться силос кукурудзяний, закладений з рослин, що були на початку стадії воскової стиглості зерна.

Підсисні телята в обладнаних станочках для підгодівлі отримують якісне сіно і суміш концентрованих кормів з добавками кухонної солі та дифтореного фосфату. Вони також споживають сінаж, силос та інші корми з кормового столу для корів. Після виходу телят разом з коровами на пасовище їм і згодовують просту кормову суміш відходів злаково-бобового зерна, в яку додані кухонна сіль та дифторений фосфат.

Раціон м'ясних корів в літній період безумовно коливається за кількісним складом упродовж пасовищного періоду, оскільки корів та телят в різні календарні строки (крім пасовища та концентрованих кормів) підгодовували різною зеленою масою, силосом та соломою. Слід зауважити, що в господарстві, якщо виникали складнощі із забезпеченням худоби кормами в пасовищний період, була здійснена спроба як можна менше втратити.

У агрофірмі досить стабільним є виробництво яловичини за рахунок вирощування та відгодівлі молодняку симентальської породи, а також завдяки розведення великої рогатої худоби м'ясної породи лімузин .В господарстві створені такі організаційні умови,, за яких всі робітники тваринницьких ферм повинні ощадливо втрачати корми і отримувати певну продуктивність (яка розраховується фахівцями агрофірми). Заробітна плата тваринників у господарстві поставлена у пряму залежність від кількісних та якісних характеристик продукції тварин різних видів, напрямів продуктивності і для певних виробничих груп. Наразі м'ясне скотарство забезпечує прибуток і рентабельне виробництво м'яса, а за рахунок органічних добрив сприяє підвищенню родючості ґрунтів.

Баланс та структуру земельних угідь наведено в таблиці 3.

Таблиця 3. Розмір та структура земельних угідь

Показники	Розмір, га	Структура, %
Загальна земельна площа	2434	100
Сільськогосподарські угіддя	2210	90.8
У тому числі: рілля	1883	77,4
сінокоси	180	7,4
пасовища	147	6,0
інші	224	9,2

На території господарства проживає біля 800 чол., із них 290 пенсіонерів. В агрофірмі на умовах найму працює 189 чол. Із числа працюючих в господарстві 53% складають люди у віці від 40 до 60 років,37% люди у віці від 18 до 40 років, 10 % складають працюючі пенсіонери. Розподіл робітників за сферами діяльності виглядає таким чином: рослинництво-36%, тваринництво-37%, управління-18%, допоміжні галузі-5%, соціальна сфера-4%.Основними товарними культурами рослинництва в господарстві є цукровий буряк (26,9-31,3%) та зернові культури(20,8-32%). В цілому товарна продукція рослинництва за останні 3 роки складала 57,6-64%.

Основні характеристики виробництва продукції тваринництва наведено в таблиці 4.

Таблиця 4. Динаміка поголів'я та продуктивність худоби

Показники	Роки	2007р. у % до 2005р.
	2005	2006	2007
Велика рогата худоба, всього	1125	974	784	69,7
У тому числі: корови молочні	187	220	250	133,7
корови м?ясні	142	145	125	88
Свині, всього,гол.	532	755	550	103,4
Коні	20	13	7	35
Середньодобовий приріст, г велика рогата худоба	584	730	820	140,4
Свиней	348	500	505	145,1
Річний надій молока на 1 корову, кг	2428	3480	4048	166,7
Витрати корму на 1ц. корм. од.: молока приросту ВРХ приросту свиней	1,64 9,48 7,54	1,26 7,48 3,64	1,34 7,34 3,76	81,7 77,4 49,9
Отримано приплоду на 100 маток, гол.: телят від корів поросят від основних свиноматок	95,1 1600	95,0 1840	94,0 1840	98,8 115,0
Вироблено на 100га с.-г. угідь, ц: молока м'яса	204 107	290 120	280 150	137,2 140,2

Аналіз даних в таблиці 4 свідчить про зменшення поголів'я великої рогатої худоби у 2007 р. порівняно з 2005р. на 69,7%., збільшення поголів'я свиней на 103,4%, зменшення виходу телят - на 98,8%. збільшення виходу поросят - на 115,0%, але необхідно відмітити збільшення виробництва молока на 100га с. - г. угідь - на 137,2%. виробництва м'яса на 100 га с. - г. угідь - на 140,2%.

Дані про собівартість продукції та динаміку витрат кормів наведено в таблиці 5.

Таблиця 5. Динаміка витрат кормів, собівартості продукції та рентабельності виробництва

Показники	Роки	2007р. у% до 2005 р.
	2005	2006	2007
Витрати кормів на 1 ц продукції, к. од. молоко	126	115	134	106,3
приріст великої рогатої худоби	748	724	734	98,1
приріст свиней	354	310	376	106,2
Вартість 1 ц к. од.	179	203	221	123,5
Собівартість 1 ц продукції, грн. молоко	437	484	495	113,3
приріст великої рогатої худобі	527	530	531	100,7
приріст свиней	589	635	641	108,8
Рентабельність виробництва, % молока	29,1	34,9	24,6	84,5
приросту великої рогатої худоби	11,4	18,4	11,3	99,1
приросту свиней	15,4	20,3	13,9	90,3

Аналіз даних, наведених в таблиці 5 свідчать про збільшення показників 2007р. порівняно з 2005р.: витрати кормів на 1 ц молока - на 106,3%, зменшення приросту великої рогатої худоби - на 98,1%, збільшення приросту свиней - 106,2 %. Однак необхідно звернути увагу на збільшення таких показників: собівартості 1 ц молока - на 113,3 %, собівартості приросту великої рогатої худоби - на 100,7 %, рентабельність виробництва молока знизилась на 84,5%, приросту великої рогатої худоби знизилась на 99,1%, приросту свиней - на 90,3%.

2.2 Методика виконання роботи

Кон'юнктура ринку, загальна економічна ситуація призвели до збитковості і банкрутства тваринницької галузі на Поліссі області, стихійного знищення великої кількості поголів'я худобі, а від так і зменшення виробництва м'яса.

М'ясна проблема може бути вирішена тільки при допомозі істотної перебудови всієї системи виробництва яловичини. Вимога часу - створення нової галузі - самостійного м'ясного скотарства, яке спеціалізується на виробництві високоякісної яловичини від худоби м'ясних порід і їх помісей. Це завдання вирішується з провадженням методу підсисного вирощування телят із поступовим переходом на вирощування та відгодівлю молодняку до високих вагових кондицій 400-500 кг. за рахунок виробництва власних кормів з раціональним використанням пасовищ.

Перед виробниками “мармурового” м'яса постають нові підходи до опанування більш високого ступеня виробництва м'яса в організації селекційно-племінної роботи по удосконаленню генетичного потенціалу м'ясної худоби.

Ці та інші завдання послужили метою дипломної роботи.

- вивчення рекомендованої літератури;

- аналіз природно-економічної характеристики господарства;

- вивчення основних принципів організації м'ясного скотарства;

- вивчення організації відтворення стада;

- вибір технології, утримання та годівлі тварин;

- розрахунок економічної ефективності м'ясного скотарства у господарстві.

Матеріалами для виконання дипломного проекту послужили:

- загальні відомості про господарську діяльність сільськогосподарських підприємств;

- дані первинного зоотехнічного обліку;

- річні звіти.

Також були використані:

- методичні рекомендації по створенню галузі м'ясного скотарства.

- державні стандарти та інші нормативні документи м'ясного скотарства;

- каталоги та проспекти обладнання.

Для розкриття теми дипломної роботи була вивчена і використана рекомендована література, інструкції з оплати праці, інструкції з техніки безпеки при роботі з тваринами у молочному скотарстві, при роботі на переробному підприємстві, Держстандарти. Використані результати власних спостережень в період роботи в господарстві з питань характеристики стада великої рогатої худоби, продуктивності тварин, умов отримання, годівлі, щодо одержання високих приростів живої маси.

3. Результати власних досліджень

3.1 Організація селекційної роботи

Інтенсифікація м'ясного скотарства в господарстві залежить від селекційно-генетичного потенціалу. Попередній аналіз ефективності розведення м'ясної худоби показав, що найбільш перспективними є абердин-ангуська, герефордська та українська спеціалізовані м'ясні породи, які займають найбільш питому вагу у загальній чисельності м'ясної худоби в Сумській області (26-30%).

Атестацію племінних господарств і ферм великої рогатої худоби м'ясних порід проводять відповідно до мінімальних вимог.

Особливістю добору в товарних господарствах є суворе дотримання кросів, найбільш високопродуктивних ліній різних порід з метою запобігання в подальшому розведенні інбридингу в повторному доборі.

При створенні м'ясного стада помісних телиць першого покоління. В залежності від вибраного методу, запліднюють спермою тієї ж самої м'ясної породи (поглинальне схрещування). Або іншої породи (ротаційне, перемінне схрещування). При використанні надремонтних телиць для разових отелень можна використовувати аналогічну модель, але краще проводити ротаційне схрещування. Важливим організаційним заходом збільшення поголів'я м'ясної худоби є створення в кожному районі, на базі спеціалізованих господарств по розведенню худоби м'ясного напряму продуктивності, модельних господарств. В цих господарствах повинні бути відпрацьовані основні технологічні прийоми ведення м'ясного скотарства, характерні для відповідного регіону. Оскільки в ряді сільськогосподарських підприємств одержано і вирощуються помісі різних поколінь, одержаних від схрещування з абердинангуькими бугаями слід користуватися слідуючою схемою підбору (табл. 6).

Таблиця 6. Мінімальні вимоги для затвердження статусу племінних господарств і ферм великої рогатої худоби м'ясних порід

№	Показники	Племінний завод	Племінне господарство	Племінна ферма
1	Кіль-ть корів, голів	600	400	200
2	Питома вага тварин чистопородних і 4 пок, % бугаїв-плідників корів	100 90	90 70	85 50
3	Кіль-ть тварин класів еліта-рекорд і еліта(за комплексом ознак), % Бугаїв-плідників Корів	100 50	95 45	90 40
4	Кіль-ть молодняку (бугайців і телиць) класів еліта рекорд і еліта(за живої масою), % У 8 міс. У 15 міс.	60 60	50 50	40 40
5	Вихід телят від 100 корів, гол.	80	80	80
6	Реалізація плем. молодняка від 100 корів, гол. В т. ч. бугайців	20 15	15 5	10
7	Кіль-ть реалізованого молодняку класів еліта-рекорд і еліта, % до заг. реалізації: Бугайців Телиць	95 50	95 45	- 30

Основою технології м'ясного скотарства є система "корова-теля" з головними елементами: сезонність отелень самок, підсисний метод вирощування телят до 6-8 місячного віку, пасовищне утримання в літній період і безприв'язне - в осінньо-зимовий період, максимальне використання енергозберігаючих систем.

Успіх племінної роботи по розведенню м'ясної худоби, в першу чергу, залежить від чіткого ведення виробничого та племінного обліку тварин, на основі якого проводять аналіз діючих селекційних прийомів і програм з послідуючою її корекцією.

Основними формами племінного обліку є:

Карточна (форма 1- МЯС) на ремонтного бугайця, основного бугая.

Заповнюють при народженні молодняку і зберігають до кінця використання його в стаді.

Карточна (форма 2-МЯС) на племінних телиць нетелів та корів.

Зберігають її до вибуття тварин з господарства.

Журнал реєстрації осіменіння або парування та отелення корів м'ясних порід (форма 3-МЯС), в якому роблять записи використання племінних бугаїв протягом всього року.

Журнал обліку вирощування племінного ремонтного молодняку великої рогатої худоби м'ясних порід (форма 4-МЯС) ведуть окремо на бугайців і теличок, в якому проводять реєстрацію даних від народження тварин до кінця їх вирощування у віці 16-18 місяців, з відміткою про подальше її призначення (основне стадо, вибуття на м'ясо, продаж у інше господарство)

Бонітувальна відомість корів м'ясних порід (форма 5-МЯС) щорічно заповнюється за результатами проведеної оцінки маточного поголів'я.

Бонітувальна відомість племінного молодняку м'ясних порід (форма 6-МЯС) де розносяться результати росту та оцінки тварин за період бонітування.

Зведена відомість результатів бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід (форма 7-МЯС) в якій складають звіт з аналізом роботи усієї оціненої худоби.

Прогресивна технологія отримання м`ясної худоби в господарствах повинна забезпечувати сезонність отелення самок, підсисне вирощування телят до 6-8 місячного віку з коровами, пасовищне утримання тварин в літній період і малозатратну технологію відтворення стада.

При організації відтворення худоби цей процес необхідно планувати таким чином, щоб максимальна наявність кормів була саме в той період, коли тварини більше всього їх потребують. Для ефективного використання тварин потрібно насамперед розрахувати час отелень. З господарської точки зору. Бажано мати якомога більше телят влітку, для годівлі яких можна використовувати дешеві пасовищні корми та зелену масу. Тобто потрібно планування осіменінь і отелень корів у господарсько виправдані строки.

Проведення отелень у певні строки дозволяє значно покращити збереження новонароджених телят. Рекомендується проводити отелення в кінці зими і ранньою весною, оскілки діловий вихід телят при таких отеленнях найбільший. Крім цього. Проведення отелень в цей період сприяє покращенню відтворювальної функції у корів і зниження затрат на приріст живої маси телят.

Для запобігання різкого зменшення приплоду за календарний рік з цілорічних отелень на сезонні слід переходити протягом 3-4 років.

3.2 Характеристика м'ясних порід

Генофонд м'ясного скотарства нараховує декілька десятків спеціалізованих м'ясних порід. В залежності від місці виведення та ареала поширення їх можна умовно розділити на такі групи:

вітчизняні, затверджені міністерством аграрної політики України, як селекційне досягнення (українська, поліська і волинська м'ясні);

створювальні (українська симентальська м'ясна, знам'янська та південна);

імпортні породи.

За основними господарсько-біологічними особливостями їх можна розділити на три групи:

М'ясні скороспілі породи. Характеризуються скоростиглістю формування організму, прискореним проходженням етапів онтогенетичного розвитку, здатністю до інтенсивної відгодівлі. Найбільш відомі серед них абердин-ангуська, герефордська та шортгорська.

М'ясні великорослі породи. Характеризуються великою рослістю, скоростиглістю, яка виражена в інтенсивному рості, досягненні високої живої маси в ранньому віці. Рекомендується її розводити в зонах інтенсивного землеробства. Генеалогічно пов'язані з давніми групами сірої степової худоби, яка раніше була поширена по всій південній Європі. Зараз найбільш відомі як франко-італійські породи - шаролезька, лімузинська, мен-анжуйська, аквітанська, кіанська та ін. Породи, маточне поголів'я яких характеризується задовільною плодючістю, легкістю отелень, здатністю довго зберігати відтворні якості, високою молочністю, невеликими розмірами, в дорослому стані є материнськими (абердин-ангуська, герефордська, браманська, біфмастер, волинська, і знам'янська, а також усі вітчизняні молочні, та молочно-м'ясні породи, контингент яких буде вихідним при створенні в галузі спеціалізованого м'ясного скотарства). Франко-італійські (шаролезька, кіанська, світло-аквітанська, лімузинська, п'ємонтезська) та вітчизняні породи (українська м'ясна, створювана південна порода) використовують як батьківські, оскільки їм притаманні висока енергія росту, довгорослість, відмінні відгодівельні та м'ясні якості.

Породами подвійного використання (батьківськими і материнскими вважають симентальську, санта-гертруду, мен-анжу.

М'ясні зональні породи. Породи жаркого клімату виведені шляхом схрещування порід великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності із зебу, якого в США називають браманом (санта-гертруда, брангус, біфмастер та ін.). До цієї групи слід віднести вітчизняні породи (українська, поліська, волинська м'ясні та ін.). Загальна характеристика м'ясних порід за окремими показниками розвитку та продуктивності які розводять в області наведено в таблиці 7.

Таблиця 7. Характеристика порід за окремими показниками

Порода	Маса при народженні.кг	Маса дослідних тварин, кг	Забійний вихід, %
		Корів	Бугаїв
Абердин-ангуська: Шотландська селекція Американська селекція	25-27 31-35	420-500 550-650	700-800 900-1200	67-70 60-65
Герефордська	30-32	500-600	850-1100	62-65
П'ємонтезе	43	560-600	1000-1300	68
Лімузинська	38-42	600-800	1000-1200	60-70
Поліська м'ясна	28-34	550-600	1000-1150	63-65
Українська симентальська м'ясна	30-36	550-600	1100-1200	62-65
Українська м'ясна	36-42	600-650	1000-1200	60-62
Мен-анжу		600-700	1000-1200	60
Світла аквітанська	42	750	1150	62-66
Волинська м'ясна	28-32	500-550	950-1050	62-65

Лімузинська порода одна з найбільш розповсюджених м'ясних порід світу . Це порода добре вираженого скоростиглого м'ясного типу, з високим забійним виходом (до 70%), низьким вмістом кісток в туші (12-15 %), з чудовими м»ясними якостями, добрими акліматизаційними властивостями. Тварини невибагливі до кормів і дуже добре відповідають на покращення годівлі . Так, при середньому рівні годівлі 2150 корм.од. бугайці в 15 місяців досягають 360 кг живої маси, маса туші становить 195 кг. При більш високому рівні годівлі 2500-2600 к.од. бугайці мали живу масу 450-500 кг і, відповідно, масу туші 250 кг, відношення білка і жиру становило 1:1 . Таким чином, із збільшенням рівня загальної годівлі підвищується скоростиглість і якість м'яса. На своїй батьківщині у Франції лімузини не крупні, але досить скоростиглі . Селекціонери США і Канади шляхом цілеспрямованого відбору і підбору досягли значних результатів відносно енергії росту. Тварини американської селекції більш високоногі (висота в холці 144 см), мають довгий тулуб, індекс м»ясності становить 6,6-6,8.

Лімузинську худобу з успіхом використовують в багатьох країнах світу при чистопородному розведенні.

3.3 Організація відтворення стада

Відтворення стада організують так, щоб щорічно отримувати теля від корови, тому що яловичина - єдина продукція м'ясної худоби, яка визначає ефективність галузі.

Всі витрати на утримання основного стада прямо переносяться на собівартість центнера приросту живої маси молодняку. Тому утримання в стаді ялових корів і м'ясному скотарстві неприпустиме. Усі корови, які не прийшли в охоту більше 3 місяців вибраковуються із стада.

Слід враховувати, що м'ясна худоба за своїми фізіологічними особливостями та в зв'язку з утриманням великими групами, має дещо нижчу відтворну здатність порівняно з молочною худобою.

Основні особливості зниження відтворної здатності тварин: вільний підсис і постійна присутність теляти через нейрогуморальну систему гальмують у корів чіткий прояв безумовних статевих рефлексів та функцію яєчників, особливо при недостатній годівлі та низькій молочній продуктивності маток, коли теля протягом доби багато разів ссе корову. Скорочення кількості підсосу телят до одноразового пом'якшує гальмуючий вплив підсосу на оваріальну функцію, скорочує інтервал від отелу до еструсу;

Сезонність прояву статевих циклів найбільш висока відтворювальна здатність і заплідненість маточного поголів'я спостерігається в літній та осінній періоди. За науковими даними мінімальний показник запліднення спостерігали в квітні (34%), максимальний - в червні -серпні місяцях;

Частина корів і телиць має підвищену реактивність-негативний вплив на прояв статевих циклів дає присутність людей, шум механізмів та інші фактори.

Неповноцінна годівля-основна причина, через яку затримується поновлення статевого циклу - зниження молочної продктивності, збільшення проценту захворювань і загибелі телят, зменшення живої маси телят при відлученні;

Система утримання худоби - дотримання традиційної технології м»ясного скотарства - безприв'язне утримання м'ясних корів і телиць.

Систему відтворення потрібно організовувати. Враховуючи біологічний цикл тварин, який наведено нижче.

1.період.

Перші 85 днів після отелу. Найбільш важливий період. Корова годує теля і нова тільність наступає через 80-85 днів. Загальний термін парування корів складає 63 дні (3 статевих циклу). Потреба в годівлі найбільш висока.

2.період. (94днів)

Період тільності і лактації. Вимоги до годівлі в цей період невисокі. Якщо є достатня кількість кормів, годівля не визиває проблем. Якщо кількість кормів недостатня - доцільно проводити раннє відлучення або режимний підсис.

3.період (126 днів).

Середня фаза тільності. Корова не годує теляти. Потреба розвиваючого плода не велика. .Самий оптимальний час давати дешеві фуражні корми.

4.період (За 50-60 днів до отелу).

Перед отелом. Другий по важливості період. Плід проходить період максимального розвитку. Корова накопичує поживні речовини для майбутньої лактації.

Щоб підвищити ефективність відтворення, слід збільшити (до 30 %щорічно) норму вибраковування маток із основного стада, залишити на 50 % біль...