Технології створення спеціалізованого м’ясного скотарства

Для контролю за відтворенням стада всіх корів і телиць парувального віку розподілять за відтворно-функціональним станом на тільних і нетільних. При нормальному відтворенні стада і цілорічних отеленнях в господарстві на день перевірки повинно бути понад 60 % тільних корів і до 40 % нетільних, з яких до 10 % тварин з тимчасовими морфофункціональними порушеннями.

3.5 Організація годівлі худоби м'ясного напрямку продуктивності

Характерною особливістю галузі м'ясного скотарства є те, що від м'ясної корови одержують тільки один вид продукції - теля і всі затрати на утримання корови і молодняку відносяться на приріст живої маси.

Тому раціональна годівля маточного поголів'я є одним із основних факторів підвищення економічної ефективності галузі.

Основним критерієм у годівлі м'ясної худоби має бути споживання тваринами великої кількості грубих, соковитих кормів взимку і зелених - влітку, при невеликих витратах концентрованих (20-25% в структурі за поживністю). При організації годівлі маточного стада доцільно виділяти два основних періоди - сухостійний та підсосний.

Годівля нетелів та корів в сухостійний період, в сухостійний період корови та нетелі за два місяці до розтелу повинні прибавити у вазі 700 -800 грамів на добу. Їм необхідно 1,4-1,6 к. од. на 100 кг живої маси. На одну кормову одиницю повинно припадати 108-110 грамів перетравного протеїну, 9,6 - кальцію, 5,6 - фосфору, 41 мг - каротину, сухостійних корів та нетелів за 2 місяці до розтелу забезпечують раціонами з перевагою грубих кормів: сіна - 38-40%, соломи -12-15%, сінажу або силосу -15-20%, концентрованих -20-25%.Кормові раціони повинні бути збалансовані за поживними речовинами, вітамінами, мікро- та мікроелементами (таб. 8). Годівля корів у підсосний період. Через півгодини після отелення корові дають 1,0-1,5 відра теплої води, в якій розчиняють 50-60 грамів солі; через 5-6 годин - пійло на відро теплої води 0,5-1,0 кг. пшеничних висівок. Після розтелу молочність корів, як правило, висока, а новонароджене теля споживає 4,5-5,5 кг молозива за добу. Так невідповідність приводить до розладу функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту у телят і виникнення маститів у корів. Щоб запобігти небажаним наслідкам, коровам у перші 15-20 днів після отелу згодовують в основному сіно, поступово збільшуючи даванку силосу чи сінажу, концентровані корми у невеликій кількості (1,0-1,2 кг) дають з другого дня. З 4-5 дня починають згодовувати коренеплоди (по 2-3 кг), а з 6-7 дня до раціону включають сінаж.

Таблиця 8. Примірні раціони годівлі корів м'ясних порід

Корми і мінеральні добавки, кг	Зимою	Літом
	В період сухостою	Підсосний пер	В період сухостою	Підсосний пер
Зелені корми			35	45
Силос кукурудзяний	12,0	17,0
Сінаж	5,0	5,0
Солома	2,0	2,0	3,0	3,0
Сіно злаково-бобове	3,0	4,0
Концкорми	2,0	3,0	1,3	2,0
Кухонна сіль	0,060	0,070	0,090	0,090
Монокальцій фосфат			0,050	0,025
Діамоній фосфат	0,030	0,040
В раціоні міститься:
Кормових один., кг	7,8	10,5	7,8	10,6
Перетравного протеїну,г	800	1070	940	1230
Кальцію, г	84,0	105,0	100,0	106,0
Фосфору, г	45,0	49,0	44,0	48,0
Каротину	360	490	1300	1680

В літній період основу раціону для м'ясних корів з телятами повинні складати зелені корми, головним чином пасовищні. Таке утримання тварин зменшує енергетичні і технічні витрати та зумовлює поліпшення функції відтворення у маток. Дуже важливо на пасовищах мати систему загонів з використанням електропастухів. Під час утримання худоби на пасовищі необхідно забезпечити її свіжою водою і в достатній кількості сіллю. На пасовищах також слід організовувати підгодовування телят концентрованими і мінеральними кормами.

В зимовий період в раціони корів включають грубі корми 40-50%, з них більше половини повинно складати сіно, силос - 30-40% і концентрати 26-28% до поживності.

На 100 кг живої ваги коровам потрібно давати 1,7-1,7 к.од., а на кожну кормову одиницю повинно припадати по 100 г перетравного протеїну, 9-10 г - кальцію, 4,5-5,0 - фосфору і 40-45 мг - каротину.

Коровам першого - другого отелу необхідно давати додаткову кількість кормів з розрахунку 1-1,5 к. од. на добу.

Годівля молодняку в підсосний період. До 6-8-місячного віку молодняк вирощують на підсосі. Після народження теля повинно отримати на протязі години першу порцію молозива.

Схемою годівлі передбачається за період підсосного вирощування (6-8 міс.) згодовувати кожному теляті 1200-1500 кг молока (умовно), 228 кг концентратів, силосу - 1092 кг, сіна -306 кг. В літній період грубі корми замінюються зеленими. Підгодівля підсосних телят концентратами і сіном проводиться з розрахунку 0,35-0,40 к. од. на голову щодоби в період - з 1-до 3-місячного віку; 1,4-2,8 від 4 до 6- місяців; і 3,2-3,8 к. од. від 7- до 8-місячного віку.Для одержання живої маси 210-220 кг при відлученні необхідно витратити 1000-1100 к. од., в тому числі за рахунок підгодівлі 550-600 к. од.

Годівля ремонтного молодняку, при вирощуванні ремонтних телиць, починаючи від відлучення, слід планувати високі середньодобові прирости з тим, щоб осіменити їх в 15-18 місяців при досягненні живої маси 350-400 кг, загальний рівень годівлі встановлюють з розрахунку 1,7-1,9 к. од. на 100 кг. живої маси, а на 1 кормову одиницю 110-112 г перетравного протеїну у віці до 1 року, 100-105 - старше року, 105-110 г - за 2-3 місяці до отелу. Норми кальцію на 1 к.од. - 8-9 г, фосфору - 5,5-6 г і каротину -30-33 мг.

Бичкам для одержання середньодобового приросту 800-1000 г з 6-8 до 12 місячного віку необхідно на 1 к. од. 108 г перетравного протеїну, старше року - 102 г. Цукру повинно міститися 6,5-8% від сухої речовини при цукрово-протеїновому відношенні 1:0,8

Структура раціонів племінних бичків у зимовий період має бути такою: сіно- 25-30%, соковиті корми - 25-35%, концентрировані - 45-48%. Концкорми слід згодовувати у вигляді суміші вівса, ячменю, гороху, пшениці й проса, влітку бичкам дають зелену масу трав, сіно, концентровані корми; структура раціонів: зеленої маси - 35, сіна - 15, комбікорму - 48-50%.

3.6 Удосконалення кормової бази

Годівля лімузинів буде базуватися на кормах власного виробництва при максимальному використанні дешевих грубих і соковитих кормів в зимово-стійловий період та пасовищних кормів - у літній період, при оптимальному вмісті в раціонах високобілкових зернових та інших кормів.

При програмуванні обсягів виробництва кормів для м'ясної худоби доцільно використовувати орієнтовні норми годівлі, що запропоновані інститутом тваринництва УААН (9).

Таблиця 9.Річні нормативи заготівлі та структури кормів для м'ясної худоби

Показники	Середньодобовий приріст, г
	700	800	900	1000
Всього кормів на корову з шлейфом:
кормових одиниць, ц	71,7	72,8	74,0	75,6
перетравного протеїну, ц	6,88	7,21	7,55	7,86
У % за поживністю:
Концентровані, разом	24	27	30	33
Соковиті, разом	20	18	16	14
в т.ч. силос	20	18	16	14
Грубі, разом	29	28	28	27
в т.ч. сіно	5	5	6	6
сінаж	15	15	15	15
солома	9	8	7	6
Зелені, разом	27	27	26	26
в т.ч. багаторічні трави	12	12	12	12
пасовищні	15	15	14	14
Виробництво яловичини на корову, кг	475	520	565	610
Затрати кормів на 1 ц яловичини: к.од.,ц	15,1	14,0	13,1	12,4

Основне джерело зниження собівартості яловичини у м'ясному скотарстві - подальше зменшення витрат кормів на одиницю приросту живої маси тварин. Тільки міцна кормова база може забезпечити науково обґрунтовані норми годівлі, а отже, максимальну продуктивність тварин за низьких затрат праці і коштів. Для інтенсивного ведення племінного м'ясного скотарства створюють відносно дешеву кормову базу з переважанням об'ємистих кормів і не великою часткою концентрованих.

Основні вимоги до організації системи виробництва кормів та організації годівлі м'ясної худоби повинні бути зведені до освоєння енергозберігаючих технологій шляхом оптимізації структури кормової бази і раціонів годівлі за критеріями максимального виходу обмінної енергії і протеїну з 1 га. кормових угідь та мінімальних витрат на виробництво 1 ц. кормових одиниць. Основні шляхи покращення стану виробництва кормів у господарстві наведені у плані племінної роботи зі стадом на 2005 - 2010 роки.

4. Технологія первинної переробки великої рогатої худоби

4.1 Транспортування та приймання худоби на забій

З агрофірми худобу доставляють на підприємства м'ясної промисловості автомобільним транспортом. Для використання звичайних вантажних машин збільшують висоту їх бортів. краще використовувати спеціалізований автотранспорт - скотовози фургонного типу оснащені трапами для завантаження і розвантаження тварин.На кожну партію забійних тварин видається ветеринарне свідотство, в якому зазначаються: кількість тварин, маршрут прямування, відомості про благополучний стан місцевості, звідки відвантажують тварин, а також вид їх спеціальної обробки. На кожну партію тварин видається гуртова відомість, у якій зазначаються, їх кількість, маса, стать, угодованість, масть, місце призначення. Під час вивантаження на м'ясокомбінаті тварин оглядає ветеринарний лікар і приймальник, які перевіряють відповідність документів і відмічають час прибуття тварин на підприємство.

Доставлену худобу розвантажують і після ветеринарного огляду за зовнішніми ознаками скеровують у різні приміщення: здорову у передзабійні загони, підозрілу на захворювання - у карантинник, хвору - в ізолятор. Хвору худобу перероблюють на санітарній бойні, оснащені охолоджувальною камерою для туш, стерилізаторами для знешкодження умовно придатного м'яса. Забій хворих тварин здійснюється під контролем і у присутності ветеринарного персоналу підприємства. У зв'язку з тим, що якість м'яса і тривалість його зберігання залежить від стану худоби перед забоєм, тварини на скотобазі повинні відпочити протягом 2-3 діб. Потреба у відпочинку пов'язана ще й з тим, що під час транспортування тварини зазнають стресу, в результаті чого значно знижуються захисні функції організму, що призводить до збільшення обсіменіння м'яса мікроорганізмами.

Приймання худоби проводять за живою масою або за кількістю і якістю м'яса. У процесі приймання худоби за живою масою тварин сортують за віковими групами і категоріями угодованості. Тварин поділяють чотири групи: 1- доросла худоба віком понад 3 роки; 2- корови, що телилися один раз, і корови віком до 3 років, що телилися один раз; 3- молодняк віком довід 3міс. до 3 років; 4- телята віком від 14 діб до 3 місяців. Для вивільнення шлунково-кишкового тракту годування припиняють за 24 години до забою.

Приймання і сортування за якістю і кількістю м'яса здійснюється так само, як і за живою масою. але вгодованість не визначають. Вгодованість худоби за якістю м'яса після забою визначають відповідно до чинних стандартів на живу худобу. Після переробки худоби масу і вгодованість туш фіксують у накладній на приймання м'яса.

4.2 Оглушення, забій та знекровлення тварин

Оглушення здійснюється з метою безпечного і зручного виконання наступних операцій. Оглушена тварина втрачає здатність рухатися, у неї порушуються спинно - мозкові рефлекси і дихання, а серце продовжує працювати. Існує кілька способів оглушення: ураження нервової системи мозку струмом, ураження головного мозку механічною дією, анестезування діоксидом вуглецю або іншими хімічними речовинами.

На підприємствах використовують три схеми оглушення залежно від способу підведення електричного струму до тіла тварини. Напруга електричного струму тривалість оглушення залежить від віку тварин. Частота електричного струму - 50 Гц. Електричним струмом оглушують тварин у боксах різних конструкцій. Поширення набули автоматичні універсальні бокси безперервної дії.

Механічне оглушення полягає у нанесенні удару відповідної сили у лобову частину голови тварини. За механічного оглушення вдається уникнути переломів кісток скелету і крововиливів у тканини й внутрішні органи. У результаті якість м'яса покращується порівняно з м'ясом, отриманим від тварин, оглушеним електричним струмом.

Кров від великої рогатої худоби збирають порожнистими ножами або спеціальними установками. Під час знекровлення порожнистий ніж вводять в область шиї, спрямовують його вздовж трахеї, щоб лезо перерізало великі кровоносні судини. Кров через порожнисту трубку ножа шлангом подається у приймач. Зібрана кров міститься у резервуарах і після надходження сигналу про придатність спрямовується на подальшу переробку. Після збирання крові на харчові цілі для повного знекровлення ножем перерізають аорту і яремну вену. Кров витікає у піддони. Критерієм повноти знекровлення є вихід крові. Він повинен становити не менше 4,5% живої маси.

4.3 Знімання шкури, нутровка та оцінка якості туш

Знімання шкури - це один із трудомістких процесів. Знімання має бути проведено ретельно, без порізів, висмиків м'яса і жиру з поверхні туші. Шкуру знімають у два етапи: під час забілування і під час механічного знімання. Перед зніманням шкур з метою зменшення ушкоджень туші піддувають стиснутим повітрям. При цьому туша набуває округлої форми, шкура натягується і складки розгладжуються. Це зменшує кількість порізів і покращує товарний вигляд. Цілісність внутрішніх органів при цьому не порушується. Внутрішні органи видаляють не пізніше, як через 45 хв. після знекровлення туш. Видалення внутрішніх органів виконують на конвеєрному столі. На конвеєрі нутрощі піддають ветеринарному оглядові. Рубець, сітку, сичуг і книжку звільнюють від вмісту, промивають і спрямовують у субпродуктний цех, кишечник - у кишковий цех. Після закінчення нутровки, м'ясо туш, напівтуш, четвертин таврують лікарі ветеринарної медицини. Відбиток має бути чітким. Для таврування м'яса використовують безпечну фарбу фіолетового кольору або харчовий барвник, дозволені до використання Міністерством охорони здоров'я України. Для таврування м'яса встановлені такі форми тавр: кругле(діаметром 40 мм.), квадратне(40х40мм.), трикутне(45х50х50мм.), овальне(діаметр D1-50мм.і D2-40мм.), ромбоподібне(40х40мм. з кутами 60° і 120°).Для м'яса, що поставляється на експорт - овальне(D1-65мм. і D2-45мм.) У центрі кожного тавра повинно бути три пара цифр:

перша - означає порядковий номер Автономної Республіки Крим, області, міст;

друга - порядковий номер району;

третя - порядковий номер підприємства.

У верхній частині тавра напис „Україна”, а внизу - „Ветогляд”. Для м'яса, що поставляється на експорт, нижче від номера підприємства має бути механізм з цифрами для позначення дати, місця та року вироблення м'яса. Після закінчення таврування, їх зважують і відправляють у холодильники.

5. Економічна ефективність

Технологія утримання м'ясної худоби економічна і проста. Літо тварини проводять на пасовищі. В середньому в господарстві на одну корову з телям виділяють 1 - 1,5 га пасовищ, на одну телицю після відлучення - до 0,7 га. З цих же площ заготовляють сіно. Пасовища розбиті на загороди по 4 га, обгорожені колючим дротом в 5 - 6 рядів. У загороді розміщують по 25 - 30 корів з телятами упродовж 2 - 3 тижнів, потім їх переганяють в інше місце. У загороді є водонапірні корита, годівниці з мінеральною підгодівлею, концентратами для телят і грубими кормами для дорослого поголів'я.

Головною метою будь-якого підприємства в умовах ринку є задовольняння попиту споживачів на відповідну продукцію або послуги. Цього можна досягти за умови підвищення економічної ефективності виробництва, тобто реалізації необхідної кількості продукції високої якості за доступними цінами.

Отже, в суспільстві із соціально орієнтованою економікою економічна ефективність будь-якої галузі розглядається як багатомірне явище, що вміщує в собі кількість. Якість та економічність продукції, одержаної в результаті взаємодії особистого і речового факторів - людей, предметів праці та засобів працю. Однак існуюча система показників економічної ефективності розведення м`ясної худоби не відповідає цьому критерію, оскільки вона є розрізненою і не має зв`язку з факторами виробництва. Наприклад, «вироблено живої маси на 1 корову зі шлейфом, ц», «витрати кормів на 1 ц живої маси, ц к. од.», «собівартість 1ц живої маси, грн.. » не характеризують віддачу трудових. Кормових, матеріальних, фінансових ресурсів. Крім того, вказані показники не сумірні між собою.

Під економічною ефективністю суспільного виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу. Який визначається співвідношення результаті і затрат виробництва. Чим вищий результат при однакових затратах. Тим швидше він збільшується з розрахунку на одиницю усереднених або нормативних затрат праці. Тим вища ефективність праці (1).

Суть проблеми підвищення економічної ефективності виробництва продукції м`ясної худоби полягає в тому. Щоб кожна одиниця трудових, матеріальних, фінансових ресурсів забезпечувало істотне збільшення обсягів виробництва продукції і доходу.

Встановлено, що рівень ефективності розведення м`ясної худоби впливають наступні фактори:

-жива праця - чисельність працівників; (Чп);

- засоби праці - поголів`я худоби (Мх), вартість основних виробничих фондів (Вх);

- предмети праці - обсяг витрачених на м`ясну худобу кормів (Км).

Відношення величини живої маси (Жм) м`ясної худоби до відповідних параметрів зазначених факторів дасть змогу повести кількісну оцінку ефективності м`ясного скотарства:

- продуктивність праці (Пп) - вироблено живої маси м`ясної худоби на 1 працівника

Пп = Жм / Чп;

- фондовіддача (Фв) - вироблено живої маси на 100 грн. Основних виробничих фондів:

Фв = Жм / Вф / 100;

- продуктивність м`ясної корови (ПК)- вироблено живої маси з розрахунку на 1 корову зі шлейфом (Кш):

ПК = Жм / Кш;

- оплата корму (Ок) - вироблено живої маси на 1 ц кормових одиниць (Ко):

Ок = Жм / Ко

На підставі фактичних даних визначаємо абсолютно кількісно та відносно індексну оцінку ефективності розведення м`ясної худоби в ЗАТ АФ «Мрія » Сумської області за 2006-2007рр (табл.10)

Таблиця 1. Оцінка ефективності розведення м`ясної худоби в ЗАТ АФ «Мрія » Сумської області

Показники	Роки	Індекс (2007 до 2006 р.)
	2006	2007
Продуктивність праці, ц	101,06	97,29	продуктивності праці	0,962
Фондовіддача, ц	0,34	0,36	фондовіддачі	1,0588
Продуктивність корови, ц	3,91	3,8	продуктивності корови	0,971
Оплата корму, ц к.од.	0,69	0,68	оплата корму	0,985

Таким чином, проведена інтегральна оцінка ефективності розведення м`ясної худоби дає змогу відобразити різноманіття форм прояву економічної ефективності та визначити конкретні фактори, що зумовлюють вплив на кінцеві результати інтенсивного розвитку м`ясного скотарства.

6. Охорона праці

Основи техніки безпеки під час роботи з тваринами

Керівництво і відповідальність за організацію роботи з техніки безпеки і виробничої санаторії у тваринництві покладається на власника сільськогосподарського підприємства. Проведення заходів з охорони праці в цілому по галузі покладається на головного зооінженера і головного ветеринарного лікаря; у відділках і на фермах - на керівників відділків, завідуючих фермами, зооінженерів і ветеринарних лікарів; на дільницях, у бригадах, цехах - на керівників дільниць, бригадирів, начальників цехів. За справність машин, механізмів і обладнання у тваринництві в цілому по господарству відповідає головний інженер з трудомістких процесів у відділках і на фермах - механіки відділків і ферм. За правильність експлуатації машин, механізмів і обладнання у відділках, на фермах, у бригадах відповідають керівники цих підрозділів.

Основними обов'язками службових осіб, відповідальних за керівництво і проведення практичної роботи з охорони праці у тваринництва, є: а) всебічне оздоровлення і полегшення умов праці; б) впровадження комплексної механізації і сучасних засобів техніки безпеки, створення санітарно гігієнічних умов праці, обладнання ферм санітарно побутовими приміщеннями (душовими, гардеробними, умивальними кімнатами, кімнатами відпочинку, туалетами, і т. ін.), забезпечення їх безперебійної роботи, наявність на фермах медичних аптечок, мила тощо для підтримання особистої гігієни працюючих; в) забезпечення працюючих сучасними засобами індивідуального захисту (спецодягом, спецвзуттям, санітарним одягом) відповідно до діючих норм, організації їх, зберігання, прання, ремонту; г) організація періодичних профілактичних і диспансерних медичних оглядів працівників ферм; д) проведення інструктажу і навчання працівників безпечним методом роботи неухильне додержання трудового законодавства є здійснення постійного контролю за додержанням працівниками правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку, заборона допуску до роботи осіб, що перебувають навіть у легкому стані сп'яніння.

До обслуговування бугаїв - допускаються тільки особи, що досягли 18-літнього віку. Роботу з іншими тваринами можуть виконувати підлітки не молодше 16 років, але з дозволу медичної комісії і за згодою профспілкового комітету.

Тваринницькі приміщення слід утримувати відповідно до вимог безпеки і виробничої санітарії. Підлога і проходи мають бути рівними (без вибоїн), не слизькими, проходи - вільними від інвентарю та інших предметів, які заважають рухові людей і тварин, двері легко відчинятися. Годівниці, стовпи, двері й інші предмети не повинні мати гострих кутів, гвіздків і гачків, яки старчать і можуть спричинити тваринам синці та поранення. Біла стійл, станків. Денників та інших місць, де утримуються норовисті тварини, вивішують попереджувальні трафаретки з надписом: "Обережно, бугай (корова) б'ється).

З тваринами спеціалізованих м'ясних порід треба поводитися спокійно і ласкаво. Кожного разу, коли людина наближається до тварини або заходить у денник, станок, слід окликнути тварину за кличкою, попереджаючи її рівним голосом. Дратувати або бити тварин категорично забороняється. Під час роботи з тваринами, при обстеженні та лікувальні їх, крім обслуговуючого персоналу, ветеринарного спеціаліста, або зооінженера, не повинно бути сторонніх людей. У цей час не повинно бути криків, сторонніх звуків, шуму, тощо.

Для проведення масових ветеринарно-санітарних заходів з не прирученою великою рогатою худобою при стадному утриманні використовують загони з розколом. Більш спокійних тварин підводять до ветеринарного лікаря для обстеження на недоуздку або мотузці, прив'язаною за роги і ділянку носа. При фіксації за роги стають біля шиї тварини з ліва, або з права і обома руками захоплюють роки так, щоб не стирчали їх вільні кінці. Ліктем ближчої до шиї руки натискають на шию, а потім навалюються на плече і лопатку тварини, якщо фіксації за роги не достатньо, захоплюють однією рукою носо-губне дзеркальце. Коли обстеження або лікувальна процедура затримується, для полегшення і безпечнішої роботи тварину фіксують за допомогою носових щипців, або прив'язують її голову до жердини, прикріпленої в поперек до стовпа чи дерева. При цьому можна одночасно здавлювати носо-губне дзеркальце.

Для повалу тварини потрібно не менше трьох чоловік: один держе тварину за роги і нахиляє її голову вниз, два інші повільно тягнуть кінці мотузки назад, при цьому петлі на тулубі зашморгуються, тварина підбирає під себе ноги й плавно лягає. У цей момент корові закидають голову і штовхають зад у потрібний бік. Мотузку продовжують натягувати і після того, як тварина лягла. Протягом усієї фіксації голову притискують до землі. Можна використати кавказький метод повалення великої рогатої худоби. При операціях на бокових поверхнях тіла тварину після повалення фіксують у боковому положенні, зв'язавши разом чотири кінцівки.

При транспортуванні сільськогосподарських тварин будь якими засобами забороняється бути погоничами і супровідними особам молодше 18 років, вагітним жінкам і жінкам, що годують дітей груддю.

Для переведення тварин слід використовувати машини спеціального типу (скотовози). На спецавтомашинах вантажопідйомністю 6 тон допускається перевозити 10-12 голів великої рогатої худоби, або 18-20 голів молодняку.

У разі перевезення тварин на бортовій вантажній автомашині борти її повинні мати додаткові грати висотою не менш як 100-110 см. велику рогату худобу під час транспортування прив'язують. Для цього машину обладнують поперечними і поздовжніми перегородками із закріпленими стояком висотою до рівня спини тварин. При перевезенні тварин супровідним особам категорично забороняється перебувати в кузові автомашини.

При транспортуванні тварин, хворих на бруцельоз або туберкульоз, яких відправляють для забою на м'ясокомбінат, провідники повинні бути забезпечені халатами, гумовими рукавичками деззасобами і проінструктовані при заходи особистої профілактики та правилу догляду за тваринами у дорозі. У кузов машини насипають 20-25 см. тирсу і обприскують її деззасобами.

Якщо велику рогату худобу перевозять автотранспортом, то на кожні 100 кг. живої маси тварин має припадати 0,4 м2 площі кузова. Щоб при перевезенні тварини не падали, дно кузова осипають тирсою, половою або подрібненою соломою. У дорозі не можна різко змінювати швидкість і напрям руху машини, бо при цьому тварини часто падають і травмуються. Тварини більш стійки в автомашині, якщо їх розмістити поздовжню, головами в напрямі руху.

Для дотримання і своєчасного попередження нещасних випадків та інших видів травматизму на всіх ділянках виробництва організована система оперативного контролю.

Посадовою інструкцією інженера з охорони праці регламентується дія системи трьох степеневого оперативного контролю: перший здійснюється щоденно на робочому місці керівником виробничого підрозділу; другий - один раз на тиждень проводиться керівником підрозділу сумісно з інженером з охорони праці господарства; третій - один раз на тиждень на нарадах керівництва підсобного господарства у присутності всіх керівників структурних підрозділів, інженера з охорони праці, уповноваженого колективу працівників, та інших запрошених робітників. При цьому також розглядаються визначені колективним договором питання заохочення працівників за втілення нових ідей, які покращують стан безпеки в господарстві; особисті успіхи з охорони праці.

При виконанні робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці працівники забезпечуються спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту дещо не в повному обсязі. Відповідальні особи організовують зберігання та догляд за засобами індивідуального захисту відповідно до нормативних вимог.

Перлічені недоліки потенційно впливають на стан виробничого травматизму, а також на можливість враження людей шкідливими та небезпечними факторами виробництва. Загальний стан по нещасних випадках в господарстві подано в таблиці 10.

Таблиця 1. Аналіз виробничого травматизму

Показники	роки
	2005	2006	2007
Середньосписочна чисельність працюючих людей	108	98	96
Кількість нещасних випадків:	2	-	1
в т.ч. летальних	-	-	-
Кількість днів непрацездатності	28	-	5
Виплати по лікарняних листах, грн.	157	-	62
Коефіцєнт частоти травматизму	54	-	96
Коефіцієнт важкості	3,2	-	3,0
Коефіцієнт втрати робочого часу	78,8	-	10,7
Асигновано засобів на охорону праці, грн.	500	500	550
Використано, грн.	500	500	550

За останні три роки в господарстві відбулося три нещасних випадків, які спричинили збитків на суму 219 грн. На охорону праці в 2005 році було асигновано 500 грн., в 2006 р. - 500 грн., в 2007 р. - 550 грн. Було використано на охорону праці в 2005 році - 500 грн., в 2006 р. - 500 грн., в 2007 році - 550 грн.

В цілому аналіз стану охорони праці в господарстві вказує на ряд позитивних моментів: задовольняє виконання працюючими своїх обов'язків, існування засобів індивідуального захисту та пожажної безпеки, своєчасне проведення інструктажів з охорони праці. Поряд з цим все ж таки існує виробничий травматизм, що вимагає політшення вимог дотримання правил тежніки безпеки.

Позитивним моментом є також відсутність нещасних випадків із летальним наслідком протягом останніх років.

Основними причинами виробничого травматизму є:

недостатній рівень механізації виробничих процесів;

знехтування використання засобів індивідуального захисту;

недотримання правил з техніки безпеки;

невчасне проведення інструктажів;

робота на технічно несправному обладнанні.

Необхідно пам'ятати, що поряд із нещасними випадками, які викликане проаналізованими причинами, існує цілий ряд прихованих виробничих небезпек, їх оцінка можлива на підставі детального логічного аналізу формування виробничих небезпек.

Аналіз логічної схеми даних технічних процесів показав, що небезпечними ситуаціями є: можливі удари кінцівками тварин, ногами, попадання на шкіру людини гарячої води, або шкідливих хімічних речовин, вдихання їх та наїзд на людину транспортних засобів.

Складання логічної схеми і детальний аналіз можливих небезпек в ході виконання певних технологічних операцій дозволяє за рахунок розробки правил техніки безпеки значною мірою скоротити кількість випадків виробничого травматизму.

Заходи безпеки праці у м'ясному скотарстві

Підводячи підсумки з досліджувальної теми на підставі аналізу слід зауважити, що в загалі стан охорони праці в господарствах можна вважати задовільним. Наявність виробничого травматизму на прихованих виробничих та потенційних небезпек за даним технологічним процесом вказує на необхідність розробки заходів з безпеки праці:

- підвищення рівня механізації виробничих операцій;

- періодична перевірка наявності та стану засобів Індивідуального захисту та інвентарю;

- контроль за справністю технологічного обладнання;

- вчасне проведення інструктажів;

- застосування належних заходів, адміністративних стягнень до осіб, що порушують правила техніки безпеки.

Втілення та дотримання вищезазначених заходів дозволить звести до мінімуму виробничий травматизм в підсобному господарстві.

Особливого значення в умовах науково-селекційного прогресу, розведення та впровадження нових технологічних систем спеціалізованої м'ясної великої рогатої худоби набуває проблема охорони праці, яку не можна розглядати у відриві від конкретного виробництва. Вона тісно пов'язана з наукової організацією виробництва економікою фізіологією людини естетикою та багатьма іншими науками.

Лише поєднання глибоких знань з охорони праці з високою професійною підготовкою спеціалістів, високою трудовою дисципліною й відповідальністю за доручену справу, дасть можливість службовим особам, відповідальним за стан охорони праці, добиватись високих результатів.

Суттєві зміни в управлінні народним господарствам у відносинах власності, відбулися із прийняттям Конституції України. Відповідно за закону України "Про охорону праці" принципово змінили взаємовідносини засновника сільськогосподарського підприємства й працівника у вирішенні питань з охорони праці.

7. Екологічна експертиза

В законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавче закріплена обов'язковість екологічної експертизи. Екологічна експертиза - оцінка впливу на навколишнє середовище, на природні ресурси, здоров'я людей, та комплекс господарських нововведень, в масштабах даного регіону. Завданням екологічної експертизи є визначення екологічної безпеки, господарської та іншої діяльності, яка може нині або у майбутньому, прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, а також оцінка відповідальності предпроектних, предпланових та проектних рішень, що приймаються в процесі господарської та іншої діяльності вимоги природоохоронного законодавства та визначення повноти та обґрунтованості, передбачених у них заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. високий рівень концентрації промисловості і сільського господарства призвели до того, що Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країна.

Тут склалася одна з екологічно "найбрудніших" економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Загальний земельний фонд України становить 60,4 мл. га. Розораність території складає 56%, чого більше немає в жодній країні світу. Не є виключенням і сумська область. Основними факторами, що впливають на стан навколишнього середовища є: висока розораність сільгоспугідь, яка призвела до інтенсивних, наростаючих ерозійних процесів; нераціональне застосування засобів хімізації сільського господарства, що призводить до нагромадження у ґрунті залишків мінеральних добрив і пестицидів; найбільшу забрудненість ґрунтів залишками пестицидів відмічено в лісостеповій зоні; аварія на Чорнобильській атомній електростанції, що стало причиною кричної радіологічної ситуації. Основними законодавчими актами, які регулюють відносини у сфері людина-суспільство являються Закон України "Про тваринний світ" (1993 р.), "Про екологічну експертизу" (1995 р.) "Про природно-заповідний фонд України" (1992 р.), Постанова "Про червону книгу України (1994 р.). Відомо, що все, що відбувається на поверхні Землі, знаходить відбиток на живих істотах. Останнім часом між накопиченням елементів таблиці Менделєєва (включаючи їх шкідливі сполуки) в ґрунті, ґрунтових водах, і як наслідок, в продуктах харчування можна ставити знак рівняння.

Україна виявилась країною, в якій люди вимушені мешкати в умовах, коли рівень забруднення повітря, води і майже всього що на ній росте, в десятки, а інколи в сотні та тисячі разів перевищує норми, гранично допустимі не тільки для людей, а й для тварин. Уся територія України є зоною екологічного лиха, хижацьке поводження з природним середовищем набуває незворотного характеру (В.Ф. Сайко, 1995 р.)

Екологічні проблеми в тваринництві нерозривно пов'язані з такими в землеробстві і рослинництві і при їх вирішенні першочергову роль повинні відіграти піклування про екологічно безпечну родючість ґрунту. Нажаль, дві головні проблеми з цього плану: забруднення ґрунту та його ерозії, яка зумовлює зниження врожайності кормових культур і, як наслідок, рівня годівлі тварин - негативно впливають на тваринництво. Саме низький рівень і неповноцінність годівлі є основними факторами послаблення резистентності організму тварин і посилення їх чутливості до впливу негативних умов навколишнього середовища. Пом'якшення екологічної кризи можливо лише за умови обмеження стихії забруднення довкілля, додержання національних і міжнародних заходів захисту природи. При цьому поряд з вихованням високої екологічної свідомості населення повинна діяти чітка система централізованого контролю суворого додержання заходів з обмеження і запобігання забруднення середовища, станом навколишнього середовища, включаючи базу тваринництва.

Україні в спадщину дістався цілий ряд документів, що регламентують відношення суспільства до природи і природних багатств і містять вимоги щодо гранично допустимих норм вмісту шкідливих речовин у воді, ґрунті, кормах, атмосфері, продуктів харчування, а також розробки нових "екологічно чистих" технологій. За період незалежності України розроблено відповідні екологічні вимоги і стандарти. Україна проводить політику інтеграції до загальноєвропейських і всесвітніх організацій, що працюють у сфері охорони навколишнього середовища.

Одним із прикладів такої інтеграції може бути впровадження в Україні державного стандарту ДСТУ ІSО 14001-97 "Система управління навколишнім середовищем". Envіronmental management systems, який діє з 1 січня 1998 року. Стандарт установлює склад елементів систем управління навколишнім середовищем та вимоги до її функціонування і поширюються на організації, що діють на території України, незалежно від форм власності і господарювання та на органи з сертифікації (реєстрації). Зазначений стандарт має зв'язок та основні технічні відповідності з раніше введеним ДСТУ ІSО 9001-95.

На сучасному етапі проблема якості продуктів тваринництва набула також глобального характеру і для України є однією з найважливіших соціальних, економічних і екологічних проблем і пов'язана з продовольчою безпекою країни. В її вирішенні величезна роль належить стандартизації оскільки організація роботи, із забезпечення якості продукції починається з встановлення у стандартах вимог до цієї якості. Стандарт і якість - поняття нероздільні, стандарт є мірилом якості. Саме в ньому встановлюються вимоги до якості. Визначаються ознаки і норми, за якими них оцінюють, роблять висновки, про якість продукції. Якісь продуктів тваринництва - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних і санітарно-гігієнічних властивостей, що обумовлюють відповідний ступінь задоволення конкретних потреб за призначенням. Виробники продукції повинні поставляти її такої якості, щоб вона надійшла до споживача чи на переробне підприємство здатною зберігати цю якість відповідно до державних стандартів.

Висновки та пропозиції

м'ясний селекційний стадо худоба

1.Аналіз стану галузі скотарства в ЗАТ АФ «Мрія » Сумської області свідчить про те, що виробничі і економічні показники розвитку ціеї галузі з роками змінюється. Так, поголів'я великої рогатої худоби в 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилося на 69,7% при високій продуктивності тварин (в середньому за три роки середньодобовий приріст склав 820 г; середньорічний надій на корову 4048 кг.

2. Вирішальною умовою розвитку м'ясного скотарства ЗАТ АФ «Мрія» є створення міцної кормової бази (не менш 77 ц.к.од. без врахування страхового фонду кормів в розмірі 11.12 ц.к.од.), та створення культурних пасовищ, і раціональне використання поживних залишків від ранньої весни до глибокої осені шляхом випасу при мінімальних витратах концкормів.

3. Чистопородне і помісне м'ясне поголів'я обов'язково повинно утримуватись круглорічно безприв'язно (корови - годувальниці, телята на підсосі, молодняк після відлучення, телиці парувального віку, нетелі) в т.ч. і взимку. .Невибагливість м'ясної худоби до умов утримання, дає змогу використовувати типові полегшені приміщення з нерегульованим мікрокліматом.

4. Корови, нетелі м'ясної худоби за 2 місяці до розтелу (тобто сухостійні) забирають в приміщення на глибоку підстилку, або на прив'язь в залежності від умов утримання. Всі телята в м'ясному скотарстві знаходяться на підсосі до 6 місяців.

5. Чистопородні корови і телиці м'ясних порід потрібно осіменяти в травні, червні, та липні місяцях. Корови молочних порід і телиці парувати і осіменяти І, ІІ, ІY квартали (до 25 липня вилучити із стад усі м'ясні бугаї - плідники).

6. Телиці в м'ясному скотарстві потрібно парувати у віці 15-18 місяців при досягненні живої маси 300-400 кг. і більше. У цьому віці їхня собівартість на 16-25 % нижче, а період окупності капітальних вкладень на 9-12 місяців коротший ніж тварин, які введено в стадо віком 30-36 місяців. Телиці парувати у віці 18 місяців, жива маса їх повинна становити не менше 360 кг. Навантаження на 1 плідника - 35-40 гол.

7. Організувати відтворення стада з розрахунку одержання від кожної корови щорічно теля і проводити бракування маток до 30 % у рік, відгодовувати та здавати на м'ясо не запліднених корів і телиць після закінчення парувального сезону і вирощувати для ремонту основного стада еквіваленту кількості первісток.

8. Інтенсивне вирощування й відгодівля молодняку на м'ясо до високих вагових кондицій у період організації галузі має бути не менше як по 450-550 кг., а пізніше до 600 кг., при реалізації в оптимальному віці 18-21 місяць та забезпеченні середньодобових приростів живої маси від народження до реалізації не менше 800-900гг.

9. Витрати кормів на 1 ц. приросту живої маси з урахуванням затрат і на маточне поголів'я повинно знаходитися на рівні 11-13 ц.к.од., на відгодівлі 7,0-7,5 ц.к.од., а затрати праці по всьому стаду м'ясної худоби - 13-15 люд/год.

10. Загалом тваринницька галузь в ЗАТ АФ «Мрія» принесла прибутків у 2007 році близько 2 млн. грн. Це зрештою дало підставу до модернізації і реконструкції деяких приміщень під корівники для лімузинської худоби.

11.Гарна кормова база (силос, жом, солома, соняшникова макуха, крейда, вітамінно - мінеральні добавки та ін.) та сприятливі для тварин умови утримання дали змогу отримувати приплід 97 телят на 100 корів, а середньодобовий приріст на голову - понад 800 г.

Список використаної літератури

1.-Багрий Б.А. Племенная робота в мясном скотоводстве. - М.: Колос, 1979. - 272 с.

2.Бельков и др. Мясное скотоводство. М.: Россельхоз издат.,1974.-31 с.

3.-Бурдіян Б.Г. та ін. Навколишнє середовище та його охорона. - К.: Вища школа 1993-226 с.

4.- Бутко Д.А. та ін. Практикум з охорони праці. К.: Урожай,т 1995 - 144 с.

5.- Гряник Г.М. та ін. Охорона праці. - К.: Урожай 1994. - 269 с.

6.- Зайцев В.П. и др.. Охрана труда в животноводстве - М.: Агропромиздат, 1989. - 368 с.

7.- Зубець М.В. та ін. Довідник по м'ясному скотарству. - К.: Урожай, 1994. - 208 с.

8.- Зубець М.В. та ін. Генетико-селекційний моніторінг у м'ясному скотарстві. -К.: Аграрна наука . 2000. - 187 с.

9.- Калашников А.П. и др. Корми и рациони кормления с/х животных. Справ. пособ. М.: Агропромиздат, 1985. -352 с.

10.- Кибалко Л.И и др. Выращивание и откорм молодняка КРС: (учеб. пособ.) - Курск: издатель КГСХА, 2000, с.352;

11.-Концепція розвитку м'ясного скотарства в Україні на період до 2010 року. - К.: 1999, - 66 с.

12. - Луковников А.В., Шкрабак В.С. Охрана труда. - М.: Агропомиздат, 1991. - 319 с.

13.- Маменко О.М. та ін. Вирощування і відгодівля великої рогатої худоби. К.: Урожай, 1987. - 160 с.

14. - Пабот В.О. та ін. М'ясне скотарство України. - К.: Аграрна наука, 1997, с. 312.

15.- Рубан Ю.Д. Довідник з технології та менеджменту в тваринництві. - Харків: Еспада, 2002. - 572 с.

16.Рекомендації по поліпшенню відтворення худоби м'ясного напрямку продуктивності. -К.: -2000, - 38 с

17. - Рижков В.Г. економіка м'ясного скотоводства. - Х.: прапор, 1978. -71 с.

18.- Угнівенко А.М Українська м'ясна порода великої рогатої худоби. - К.: Київська правда, 1994. - с 78;

19.-Украина. Законы. Экологическое законодательство Украины. 4.211-Х.: Фирма "Консул", 1997 - 233 с.

Размещено на allbest.ru

...