Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КІЩАК Іван Теодорович

УДК 338.432:633.2/3

Розвиток і підвищення ефективності кормовиробництва в Україні

08.00.03 - економіка та управління національним господарством (економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Миколаїв - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор економічних наук , професор

Топіха Іван Наумович,

Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри економіки сільського господарства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Єрмаков Олександр Юхимович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри аграрної соціології та розвитку села;

доктор економічних наук, професор

Караман Михайло Минович,

Південна філія "Кримський

агротехнологічний університет" Національного аграрного університету,

завідувач кафедри економіки;

доктор економічних наук, професор

Черевко Георгій Владиславович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри економіки підприємства та міжнародної економіки.

Захист відбудеться "28" лютого 2008 року о 9 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул.Карпенко,73.

Автореферат розісланий " 24" січня 2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф.Клочан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Державна політика щодо відродження і становлення України як суверенної країни створила позитивні передумови для підвищення життєвого рівня населення та піднесення його духовності за рахунок вирішення наявних проблем економічного, соціального та екологічного напрямів. Проте, сільське господарство, яке формує основу людського буття, з низки об'єктивних і суб'єктивних причин знаходиться в кризовому стані, що в цілому суттєво впливає на процес економічного розвитку національного господарства держави. Тому відновлення сталого функціонування аграрного сектора є однією із найважливіших науково-прикладних проблем розвитку української державності. Епохальні зміни продуктивних сил та виробничих відносин на селі, які нині відбуваються, стають все більше економічно орієнтовними і потребують збереження та ефективного відтворення і використання ресурсного потенціалу АПК. Реформування аграрної сфери передбачає відродження сільського господарства як цільного соціально-економічного явища, в тому числі одного із найголовніших чинників ефективного ведення тваринництва - кормовиробництва. Певна непослідовність та інші негативні явища в період здійснення трансформацій на селі гальмують розвиток кормовиробництва, яке через тваринництво безпосередньо впливає на виробництво якісної сировини та продуктів харчування і при цьому формує та забезпечує продовольчу безпеку держави.

Складність проблеми розвитку і забезпечення ефективної діяльності кормовиробного сектора аграрної економіки та ринку кормів полягає в тому, що ринкові перетворення в Україні розпочалися без цілісного теоретичного обґрунтування та системних методичних підходів вивчення питань стратегії і тактики, достатнього наукового і практичного досвіду динамічного та послідовного переведення галузі до функціонування в умовах ринкових відносин.

Актуальним питанням технології виробництва і використання кормів, їх класифікації за походженням, поживністю та значимістю, номенклатурі, ідентифікації, біохімічного стану, взаємодії та природи поживних і біологічно активних речовин приділено значну увагу у багатьох фундаментальних працях А.О. Бабича, А.М. Венедиктова, Б.В. Єгорова , М.М. Карпуся, А.М. Никитина, М.Т. Ноздріна, И.В. Петрухина, Л.І. Подобєда, А.І. Свеженцова, М.Г. Таранова, А.Х Сабирова, В.Ю. Чумаченка та інших провідних вчених у сфері кормовиробництва та годівлі сільськогосподарських тварин та птиці.

Питанням пошуку економічних та організаційно-технологічних резервів підвищення ефективності виробництва і використання кормів, у т.ч. комбікормів, економіки кормовиробництва в Україні, еколого-економічного прогнозу виробництва кормів, формуванню ресурсів продовольчого і кормового зерна в умовах ринкових відносин присвячені роботи П.С.Березівського, І.А. Бондарчука, В.Г. В"юна, В.В. Гришка, В.П. Долинського, О.Ю. Єрмакова, М.М. Карамана, С.І. Ковалишина, П.Б. Кропа, М.Ю. Куліша, Б.В. Лук”янова, Л.О.Мармуль, А.К. Павлюченкова, В.Л. Перегуди, А.А. Побережної, Д.С.Приходька, Я.I. Сибаль, І.Н. Топіхи, Г.В.Черевка та ряду інших вчених економістів-аграріїв. Це обумовлено тим, що зміна суспільно-політичного устрою держави, становлення приватної форми власності та трансформаційні процеси, що проходять в аграрному секторі держави, зумовлюють до докорінної зміни традиційного відношення до кормовиробництва, зобов'язують розглядати корми як товарну продукцію. Незважаючи на значний інтерес вчених та практиків до вирішення проблеми становлення ринку кормів, поки що відсутній як в теоретичному, так і в практичному відношенні системний підхід до розгляду кормів, як будь-якої іншої товарної продукції, що обумовлює необхідність в потребі більш глибоких наукових обґрунтувань проблеми. Усе це в сукупності і обумовило вибір теми, визначення мети і задач дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведені здобувачем, є складовою частиною комплексних наукових досліджень, які виконувалися згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт Миколаївського державного аграрного університету (2004-2005 рр.) по темі "Економічна ефективність виробництва в реформованих господарських формуваннях", яка входила до науково-технічної програми УААН на 2001-2005 роки "Розробка пропозицій по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу" (номер державної реєстрації 0102U000259); Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН (1998-2004 рр.): по темі: “Розробити науково - обґрунтовану систему відродження і ведення галузі тваринництва в господарствах різних за розміром і формою власності” (номер державної реєстрації №0101U003254); Миколаївського державного гуманітарного університету ім.Петра Могили (2004-2005 рр.) по темі: “Реформування і розвиток агропромислового комплексу в умовах трансформації економіки” (номер державної реєстрації №0104U008701). Участь автора у виконанні науково-дослідних робіт державної тематики відображено в наукових звітах, результати їх доповідались на вчених радах вищевказаних в навчальних і наукового закладів.

Дослідження проводилися також на замовлення Міністерства аграрної політики України “Становлення та функціонування ринку кормових ресурсів в умовах Півдня України" (№37-14-1-13/10054 від 30.10.2002 р.) та Ради по вивченню продуктивних сил НАН України “Становлення та функціонування ринку кормових культур в нових економічних відносинах" (№25/571-3-14 від 16.01.2001 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних і практичних засад розвитку та ефективного функціонування кормовиробництва в умовах трансформації національної економіки в системі ринкових відносинах.

Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалося шляхом розв'язання цілого ряду наукових завдань фундаментального та прикладного характеру:

- визначити місце кормів у системі економічних відносин, сутність і значення кормовиробництва як виробничо-економічної складової АПК;

- обґрунтувати теоретико-методологічні засади, критерії та фактори ефективного функціонування кормовиробництва в умовах ринкових трансформацій;

- вивчити сучасний стан та оцінити кормову базу і матеріально-технічне забезпечення кормовиробництва;

- проаналізувати стан виробничо-технічної бази комбікормового виробництва та визначити економіко-технологічні переваги комбікормів;

- визначити сучасну кон'юнктуру ринку кормів і обґрунтувати напрями розвитку кормовиробництва на інноваційній основі;

- розробити рекомендації по оптимізації обсягів виробництва продукції зернових, зернобобових та кормових культур;

- узагальнити наявний досвід по використанню нових сировинних компонентів у преміксовому виробництві, оцінити ефективність застосування біологічно активних речовин;

- сформулювати концептуальні підходи до розвитку комбікормової галузі, становлення ринку комбікормів, підвищення їх конкурентоспроможності;

- обґрунтувати складові нарощування обсягів виробництва кормів, зниження їх собівартості та забезпечення виробництва екологічно безпечної продукції;

- обґрунтувати пропозиції по удосконаленню механізму організаційно-економічних відносин у сфері кормовиробництва та визначити організаційно-управлінські і економіко-технологічні напрями підвищення ефективності виробництва і використання кормів;

- дослідити механізми ціноутворення, оптимізації виробництва комбікормів, використання системи важелів державного регулювання розвитку кормовиробництва та тваринництва.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні, організаційно-правові та економіко-технологічні відносини в сфері кормовиробництва в умовах ринкових трансформацій економіки України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади розвитку та підвищення ефективності кормовиробництва в ринковому середовищі. Гіпотеза досліджень ґрунтується на припущенні, що необхідною умовою підвищення ефективності кормовиробництва в Україні є інноваційний шлях формування системи стратегічних напрямів його розвитку в умовах глобалізації економіки та посилення інтеграційних зв"язків.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є положення економічної теорії, економічного відтворення, сталого розвитку, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та монографічні дослідження автора з питань організації та ефективного функціонування кормовиробної і супутніх з нею галузей АПК. .Методологічною основою дослідження є сучасні гіпотези організації становлення ринку кормів та управління ним в ринковому середовищі, концепція екологобезпечного розвитку кормової бази, системний підхід до вивчення і обґрунтування організаційно-економічних засад ефективного ведення кормовиробництва.

В процесі дослідження застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний (при узагальненні результатів дослідження функціонування кормовиробництва в історичному аспекті, виявленні спільних рис у процесі використання різних видів кормів та розповсюдженні отриманих результатів на хід становлення ринку кормів); аналізу і синтезу (при дослідженні етапів і факторів становлення ринку кормів як цільного явища соціально-економічної природи з виявленням взаємозв'язків та взаємозалежностей між його елементами, аналізу стану і тенденцій розвитку кормовиробництва в цілому та його складових разом з сукупністю відповідних факторів макро- і мікросередовища); аксіоматичний (при використанні аксіом наукових знань, технології, біології, економіки, маркетингу та інших для обґрунтування теоретичних засад становлення ринку кормів); математичний (при опрацюванні динаміки кількісних і якісних характеристик, інтерпретації отриманих результатів, розробки методики оцінки становлення та розвитку ринку кормів); статистично-економічний (при проведенні статистичних порівнянь, групуванні видів кормів за їх продуктивними ознаками); монографічний (при вивченні досвіду реалізації передумов і складових використання різних видів кормів на базі системного і ситуативного підходів); прогнозування (при формуванні стратегії ефективного розвитку досліджуваного об'єкту, визначенні кількісних і якісних показників перспективного виробництва кормів) та інші.

Інформаційну базу дослідження склали чинні закони України, нормативно-правові акти та документи органів законодавчої влади, методично-рекомендаційні матеріали, а саме: постанови, розпорядження та накази Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, статистичні, аналітико-інформаційні матеріали Державного комітету статистики України та головного управління статистики у Миколаївській області.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему обґрунтування стратегії розвитку напрямів підвищення ефективності функціонування кормовиробництва в умовах ринкового середовища. Сутність наукової новизни одержаних результатів полягає в наступному.

Вперше одержано:

- сформовані концептуальні засади стратегії ефективного розвитку і функціонування кормовиробництва в умовах ринкових відносин в контексті ролі галузі, яку вона відіграє у виробництві життєво важливих продуктів харчування. та її значення як головної виробничо-економічної складової АПК по забезпеченню продовольчої безпеки держави;

- розроблено структурно-елементну схему науково-економічного забезпечення розвитку кормовиробництва в системі АПК, яка включає комплекс економічних важелів (ціни, стимулювання, комерційний розрахунок) та організаційно-правове забезпечення розвитку ринку кормів і його інфраструктури (виробників та споживачів кормових ресурсів, бірж, оптових ринків, торгівлі);

- обґрунтовано теоретико-методичні засади: становлення та функціонування ринку кормів, в основу яких покладено дослідження балансів кормів, пропозиції та попиту на них, цін реалізації; визначення потенціалу кормовиробництва - шляхом застосування коефіцієнта еколого-кліматичних умов;

- розроблено методику оцінки рівня розвитку комбікормового виробництва, в основу якої покладено конкурентоспроможність комбікормів;

- обґрунтовано механізм проведення державного контролю за виробництвом, якістю та безпекою кормів, який передбачає створення вертикалі державної експертної служби на загальнодержавному, обласних та районних рівнях.

Удосконалено:

- методику оцінки виробництва кормів (за економічним, агрономічним, зоотехнічним та технологічним аспектам) та методику визначення ефективності виробництва і використання кормів (на основі прогнозування пріоритетних напрямів розвитку кормовиробництва);

- сутність, природу та особливості ринку кормів, який передбачає наявність тісних зв'язків між державою виробниками кормів, підприємств ринкової інфраструктури та іншими складовими;

- організаційно-економічний механізм взаємодії партнерів щодо відродження тваринництва з урахуванням значимості кормовиробної та комбікормової галузей (з визначенням організаційно-управлінських та економіко-технологічних заходів);

- методичні підходи до визначення перспективних напрямів розвитку кормовиробництва на основі проведення відповідної технологічної і економічної оцінки та його матеріально-технічного забезпечення.

Дістало подальший розвиток:

- визначення сутності понять "кормовиробництво" та "ринок кормів". Кормовиробництво являє собою високотехнологічну галузь АПК, яка на основі дії економічних законів, організаційно-економічних механізмів та матеріальних і людських ресурсів своєю діяльністю забезпечує: в технологічному плані - виробництво кормів та сировини для їх виготовлення; в організаційно-економічному - формування ринку кормів. Ринок кормів - це система економічних взаємовідносин, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання на засадах вільної конкуренції, вибору напрямів їх реалізації та визначення цін, а також державного контролю за якістю кормів;

- теоретичне обґрунтування визначення понятійного апарату ринку комбікормової продукції - вихідні положення, сутність, властивості, ознаки, принципи та сегменти його функціонування;

- концептуальні засади щодо становлення ринку комбікормів в сучасних умовах, які передбачають наявність організаційного ядра, певну підпорядкованість його структурних елементів, здатність до саморегулювання та інтеграції з аналогічними монопродуктивними ринками інших країн;

- організаційний механізм ефективного ведення кормовиробної галузі в ринковому середовищі на основі раціонального використання кормового зерна, застосування нових сировинних компонентів та збагачувальних кормових сумішок з урахуванням економічної ефективності їх використання.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень дозволили сформувати основні визначальні складові підвищення ефективності кормовиробництва та формування ринку кормів в нових економічних відносинах.

Матеріали дослідження отримали позитивну оцінку та схвалені науково-технічною радою Міністерства аграрної політики України і рекомендовані до впровадження (витяг з протоколу №2 від 17.04.2007 р.). Авторські підходи щодо визначення перспективи розвитку комбікормової галузі та становлення ринку комбікормової продукції в державі реалізовані в “Програмі розвитку виробництва та ринку комбікормів до 2007 року” (довідка №37-14-1-13/11411 від 22.06.2004р.)

Концептуальні положення питання пріоритетності та ефективності використання повноцінних кормів прийняті до впровадження Миколаївським інститутом агропромислового виробництва УААН (акт від 21.07.2006 р.), використані у роботі 17 засідань постійної комісії Миколаївської обласної ради з питань АПК, земельних ресурсів та соціального розвитку села (довідка №112-19/05 від 17.03.2005 р.). Пропозиції з питань прогнозування розвитку кормовиробництва та виробництва комбікормів відображені в експертних довідках, наукових рекомендаціях та пропозиціях, наданих в 1998-2005 рр. Міністерству аграрної політики України та Миколаївській обласній державній адміністрації (довідки №10-1772 від 29.07.2004 р., №1-416 від 18.03.2005 р., №10-2093 від 16.11.2005 р.).

Результативна цінність дисертаційного дослідження визначається адресною спрямованістю. Конкретні рекомендації щодо ефективного використання кормів усіх видів подані головному управлінні сільського господарства і продовольства Миколаївської та головному управлінню агропромислового розвитку Херсонської обласних державних адміністрацій (довідки №1-282 від 18.02.2005 р., №2-700-5/421 від 13.10.2006 р.), управлінню агропромислового розвитку Снігурівської райдержадміністрації (довідка №658-7 від 22.09.2006 р.). Практичні напрацювання дослідження реалізовані також у ряді підприємств, зокрема: ВАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (довідка №503 від 28.02.2005 р.), - ТОВ "Аграрний комплекс "Васильки" (довідка №35 від 02.02.2005 р.), - АП "Благодатненський птахопром" (довідка №14/29 від 12.05.2004р.).

Окремі положення дисертаційної роботи використані при виданні Миколаївським державним гуманітарним університетом ім. П.Могили (м.Миколаїв) навчальних посібників “Організація сільськогосподарського виробництва” (2005 р.) та “Управління земельними ресурсами” (2002 р.), які рекомендовані Міністерством освіти та науки України для використання у навчальному процесі студентами і викладачами вищих освітніх закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особистою науковою працею, в якій викладено авторській підхід до вирішення актуальної науково-практичної проблеми щодо розробки стратегії розвитку і забезпечення ефективної діяльності кормовиробництва та становлення ринку кормів у нових економічних умовах. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача (позиції 4-6, 26-28, 37-43 за списком у авторефераті).

Апробація результатів дисертації. У процесі виконання роботи використовувались різні форми апробації результатів: виступи на міжнародних і республіканських наукових та виробничих конференціях, нарадах, семінарах. Основні положення результатів дослідження оприлюднено на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях з питань розвитку агропромислового виробництва , серед яких в останні роки:

- міжнародні конференції: - Рroceegings of the fifth international Symposium on USES of Selenium and Tellurium (Brusselis, Belgium, травень 1994р.); - “Актуальні проблеми розвитку галузі свинарства” (м.Миколаїв, вересень 2002р.); - “Підвищення ролі високоякісних кормів в інтенсифікації птахівничого і тваринницького бізнесу” (м.Київ, квітень 2004р.); - "Відповідність Угоді СОТ - СФС - як ключова умова розвитку торгівлі в агропромисловому секторі України” (м.Київ, лютий 2005р.); - "Україна. Комбікорми-2005" (с.Фрунзе, АР Крим, травень-червень 2005р.); - "Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства" (м.Житомир, червень 2005р.); - "Наука и технологии: шаг в будущее - 2006" (м. Дніпропетровськ, березень 2006р.); - "Українське Причорномор"я в конкурентному економічному середовищі" (м.Феодосія, АР Крим, вересень 2005р.); - "Україна. Комбікорми ' 2006" (м.Київ, квітень 2006р.); - "Тваринництво ХХІ сторіччя: новітні технології, досягнення та перспективи" (м. Харків, жовтень 2006р.); - "Наукові напрями розвитку нормативних систем - основа підвищення продуктивності агропромислового комплексу" (м. Київ, жовтень 2006р.); - "Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах" (м.Київ, травень 2007р.); - "Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах" (м. Херсон, червень 2007р.); - УІІ науково-технічна "Механізація і енергетика сільського господарства" MOTROL-2007 (м. Люблін - Ропщице (Польща) - Миколаїв, вересень 2007 р.);

- інші: - річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів - аграрників (м.Київ, червень 2002р.; січень 2003р.; листопад 2005р.); - ІІ Всеукраїнське наукове зібрання з подальшого розвитку ідей В.І.Вернадського “Пріоритети еколого-економічного розвитку України” (м.Миколаїв, жовтень 2004р.); - Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми ринку продукції АПК в умовах глобалізації" (м. Миколаїв, травень 2007р.); - науково-практичні конференції професорсько-викладацького складу Миколаївського державного аграрного університету (м.Миколаїв, квітень 2006 р., 2007р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 46 наукових праць загальним обсягом 59,5 друк.арк., в тому числі 57,7 друк.арк. належать особисто автору, з них 3 у виданнях Росії, Польщі та США (загальним обсягом 1,7 друк.арк.). Із загальної кількості наукових праць 3 одноосібні монографії. У наукових фахових виданнях опубліковано 22 статті .

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу , п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 493 сторінок комп'ютерного тексту. Робота ілюстрована 18 рисунками (3 рисунки займають 3 повні аркуші), містить 61 таблицю (3 таблиці займають 4 повні аркуші), 11 додатків на 60 аркушах. Список використаних джерел налічує 300 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Теоретичні та економічні засади розвитку кормовиробництва" досліджуються наукові основи ефективного ведення кормовиробництва, як виробничо-економічної складової АПК, обґрунтовується місце і роль кормів в економіці аграрного комплексу, визначені методологічні і методичні основи та основні фактори ефективного розвитку кормовиробництва в умовах ринкової трансформації.

Наголошується, що кормовиробництво в контексті його суспільно-соціальної значимості та важливості за рахунок раціонального використання природних, матеріально-технічних і людських ресурсів через продукцію тваринництва безпосередньо впливає на економічну стабільність національного господарства і в стратегічному плані є визначальним чинником забезпечення продовольчої безпеки країни, що в загально громадському розумінні та осмисленні має соціальне значення. Обґрунтовано, що як об'єкт матеріальної сфери і результат суспільно-історичної діяльності людства, кормовиробництво являє собою цілісну систему, в якій біологічні, хімічні, технічні, технологічні складові зумовлені біологічною та життєвою необхідністю людини в природній потребі у якісних продуктах харчування для забезпечення її розумового і фізичного розвитку та при формуванні матеріальних і соціальних ресурсів утворюють нерозривну єдність.

Здійснений аналіз основних показників виробництва і використання кормів та ефективності тваринництва засвідчив про суттєве зниження площ під кормовими культурами, заготівлі кормів, низький рівень продуктивності худоби та збитковість виробництва тваринницької продукції на протязі 2000-2006 років, як в державі, так і у Миколаївській області (табл.1).

Таблиця 1

Основні показники виробництва і використання кормів та ефективності тваринництва

Показники	2000 р.	2006 р.	2006 р. до 2000 р., %
	Україна	Миколаївська обл	Україна	Миколаївська обл.	Україна	Миколаївська обл.
Площа сільськогосподарських угідь, всього, млн. га	41,8	2,0	41,7	2,0	99,8	100,0
у т.ч. під сіяними кормовими культурами	7,1	0,2	3,3	0,1	46,5	50,0
Кормові культури в % до сільгоспугідь	16,9	10,0	7,9	5,0	-	-
Заготовлено кормів усіх видів: - всього, тис. т корм. од	9520,5	209,5	3691,9	83,9	38,8	40,0
- на умовну голову, ц корм. од	17,7	18,7	8,9	11,1	50,3	59,4
Витрати кормів, ц корм. од на: - 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби	16,7	14,1	15,5	14,9	92,8	105,9
у т.ч. концентрованих	2,2	1,9	3,8	2,9	174,5	157,4
- 1 ц приросту живої маси свиней	17,9	20,4	8,2	10,1	45,4	49,2
у т.ч. концентрованих	13,4	16,3	7,3	8,8	54,8	54,4
- 1 ц молока	1,6	1,5	1,3	1,3	82,2	87,8
у т.ч. концентрованих	0,2	0,2	0,3	0,3	100,0	100,0
- на умовну голову	25,5	32,3	29,4	29,3	115,2	90,7
у т.ч. концентрованих	6,7	10,6	15,8	17,0	235,7	160,6
Продуктивність худоби і птиці: - надій молока на корову, кг	1588	1241	3083	2827	194,1	227,8
- середньодобові прирости, г: а) великої рогатої худоби	255	216	401	373	157,3	172,7
б) свиней	120	102	294	239	245,0	190,0
- яйценоскість курей, шт. яєць	213	175	271	264	127,2	150,9
Собівартість 1 ц., грн.: - приросту живої маси великої рогатої худоби	599,9	730,4	874,4	879,1	145,8	120,4
- приросту живої маси свиней	803,5	904,3	789,8	851,3	98,3	94,1
- молока	58,1	68,5	90,1	93,1	155,0	136,0
- яєць, грн. за 1000 шт.	169,3	213,8	184,7	148,7	109,0	69,6
Ціна реалізації 1 ц., грн. - яловичини	214,8	185,9	476,8	437,5	222,0	235,0
- свинини	330,9	292,2	772,1	695,9	233,3	238,2
- молока	54,2	51,1	95,8	89,4	178,7	174,9
- яєць, грн. за 1000 шт.	192,8	186,3	199,9	189,7	103,7	106,6
Рівень рентабельності (збитковості),% - яловичини	-42,3	-53,0	-38,4	-46,6	-	-
- свинини	-44,3	-56,5	-9,2	-24,8	-	-
- молока	-5,5	-25,1	-3,7	-14,3	-	-
- яєць	10,6	-6,0	-6,8	3,9	-	-

Такий стан кормовиробництва і рівень ведення тваринництва не відповідають вимогам економіки ринкового спрямування, потребують зміни підходу до організації кормовиробництва, визначення стратегічних напрямів та тактичних складових щодо забезпечення його ефективного функціонування.

Дослідженнями доведено, що з позицій економічного підходу корми необхідно розглядати як товарну продукцію. Це обумовлене тим, що корми у формуванні економічного потенціалу України належать до числа найважливіших складових ефективного ведення тваринництва, яке є матеріальною основою створення суспільно-необхідних продуктів.

В системі АПК національного господарства кормовиробництво пов'язане з продуктивним та усталеним використанням ресурсів (природних, вироблених, людських і соціальних) у простосторовому й часовому вимірах. Усталеність є функцією від того, як ці ресурси використовуються протягом часу і залежить від стану законодавчого забезпечення, економіко-виробничих відносин в державі, рівня технологій, кон'юнктури ринків та інших факторів (рис.1).



Рис. 1. Місце кормовиробництва в економічних відносинах

Місце і роль кормів в економіці АПК повинні розглядатися з позицій їх багатовимірності та багатоаспектності, оскільки в структурі матеріальних витрат на виробництво тваринницької продукції найбільшу питому вагу займають витрати на корми. Проведенні дослідження підтверджують, що економічна сутність ролі кормів у виробництві продукції тваринництва полягає в тому, що в сучасний період в усіх витратах галузі корми становлять 52-55%. Частка вартості кормів у собівартості молока досягає 45-64%, м'ясного скотарства - 48-65, свинини - 45-63, яєць - 50-65%. Це свідчить про те, що корми є економічною основою розвитку цих галузей, головною зв”язуючою ланкою між різноманітним рослинним та тваринним світом.

Головною рушійною силою організації виробництва більшості видів та кількості кормів є господарські формування, виробництва повноцінних готових до споживання кормів - комбікормові підприємства. Серед факторів, які стимулюють розвиток кормових ресурсів, важливе місце займає стан економіко-виробничої діяльності сільгосппідприємств, комбікормових заводів та суміжних підприємств з виробництва сировинних компонентів оскільки вони виступають основою розвитку економіки та реалізують процес здійснення ними виробничої діяльності з фінансовою, моральною і соціальною відповідальністю.

До стратегічних складових, які забезпечують розвиток кормових ресурсів слід віднести: - удосконалення системи техніко-технологічних і агротехнічних заходів виробництва кормів рослинного походження та промислового виробництва, їх збуту та використання; - впровадження нових енергозберігаючих технологій вирощування, переробки, транспортування, зберігання та реалізації кормової продукції; - здійснення належного контролю за виробництвом якісних і конкурентоспроможних кормових ресурсів на всіх етапах їх виробництва, збуту та інші.

Методологічні підходи оцінки розвитку кормової бази передбачають дослідження організаційно-економічних принципів організації кормової бази в ринкових умовах, які показують, що взаємозв"язки і взаємозалежності кормовиробництва існують в агрономічному, зоотехнічному, технологічному та економічному аспектах. Методика досліджень ефективності виробництва кормів передбачає агрономічну, економічну, зоотехнічну та технологічну оцінку кормів. Технологічна оцінка ґрунтується на забезпеченні виробництва та використанні якісної сировинної бази, відповідності визначеним параметрам та якості вироблених кормів промисловістю. Зоотехнічна оцінка включає аналіз вмісту поживних речовин, доступність і засвоєння їх організмом тварин та продуктивну дію. Економічна оцінка кормів передбачає вихід маси кормових одиниць і перетравного протеїну з гектара кормової площі, затрат живої та уречевленої праці на одиницю корисності кормів, рівень прибутку у розрахунку на 1 ц корм.од., рівень рентабельності. Агрономічна оцінка базується на раціональності територіального розміщення та відповідності виробництва кормів вимогам господарюючих суб'єктів, районуванні найврожайніших кормових культур, догляді природних кормових угідь.

У другому розділі "Економіко-організаційна оцінка ресурсного потенціалу кормовиробництва" здійснено аналіз сучасного стану та проведено економіко-виробничу оцінку розвитку кормової бази, її матеріально-технічного забезпечення, в тому числі комбікормового виробництва та визначені економіко-технологічні переваги виробництва і використання комбікормів.

Доведено, що сучасна кон'юнктура ринку кормів, в першу чергу кормового білку, характеризується негативними тенденціями. Головна з них - скорочення обсягів виробництва кормів усіх видів у цілому, у тому числі - повноцінних комбікормів, внаслідок недостатнього виробництва кормового зерна. На протязі 2002-2005 років виробництво кормового зерна в державі в середньому складало 42-46% до всіх видів зернової продукції. У 2005-2006 МР пропозиція зерна та зернобобових культур в Україні складала 43,2 млн.т при загальному попиті - 39,0 млн.т, з них - 14,8 млн.т (37,9%) використано на годівлю худобі. Щорічно в державі на кормові цілі використовується 11,8-14,8 млн.т зерна (35-39% до його валового виробництва, в економічно розвинутих країнах на кормове зерно припадає 50-75%).

Недостатня кількість виробництва зерна кукурудзи, ячменю та високобілкових культур, обмеженість надходження шротів та макухи є головними складовими кризи комбікормової промисловості. У промислово-розвинутих країнах у цій галузі найбільш широко використовуються шроти білково-олійних культур, ними імпортується біля 57% усіх шротів, у тому числі соєвого - більше 50%, соняшникового - біля 73% та ріпакового - 80%. При низькому рівні забезпеченості власних потреб держави для балансування комбікормів мають тенденцію до зростання на експорт зерно кукурудзи, ячменю, гороху, сої та шроти. Протягом 2003-2004 років експорт кукурудзи складав 49-73% (до виробленого), ячменю - 26-34%, насіння соняшнику - 30-44%. При цьому питома вага комбікормів до річного виробництва зерна в державі за 2000-2004 роки не перевищувала 5%. Незважаючи на високу потребу на внутрішньому ринку держави у високобілкових кормах Україною щорічно на протязі 2003-2005 років експортувалося біля 500,0 тис. т соняшникового шроту, м"ясокісткового і рибного борошна - 1,6-1,8 тис.т; в 2005 році державою експортовано 10,6 млн.т кормового зерна, у тому числі ячменю - 3,5 млн.т, кукурудзи - 2,8, вівса - 4,3 тис.т. Обмеженість надходження на комбікормові підприємства відходів переробних підприємств (меляси, жому, хвойного, м"ясокісткового та рибного борошна тощо) призводить до використання зерна до 85% у структурі комбікормової продукції (в Нідерландах цей показник складає до 30%, Німеччині, Франції та США - 30-45%). Ці складові є першочерговими і визначальними у неефективному використанні виробничих потужностей комбікормових підприємств та зниженні обсягів виробництва комбікормів до 3,2 млн.т у 2003-2004 роках по державі.

Основу належного кормовиробництва формує його матеріально-технічна база, яка за останні 10 років суттєво зменшилась кількісно і фізично застаріла. Третина наявної техніки не бере участі у сільськогосподарському виробництві, а оновлення машинно-тракторного парку до технічної потреби по державі, за даними М.Грицишина та П.Гринька (2005 р.), потребує залучення щорічно не менше 15,0 млрд.грн, щоб на протязі 10 років сформувати раціональну структуру машинно-тракторного парку і довести його кількісний і якісний склад до рівня технологічної потреби. Придбання основних видів техніки всіх модифікацій у Миколаївській області на протязі 2000-2005 років не відповідає технологічним потребам оновлення машинно-тракторного парку. Темпи зменшення чисельності тракторів з 2000 року складають 12-19%, кормозбиральних комбайнів - 9-36%, придбання відповідно лише 1-2 та 0,5-0,6%. Ще гірший стан щодо забезпеченості сільгосппідприємств кормозбиральною технікою за видами та марками машин, чисельність яких протягом 2000-2004 років зменшилась на 38%. При цьому щорічне придбання 4-7 одиниць кормозбиральної техніки не тільки не вирішує питання її оновлення, а навіть не забезпечує недопущення стрімкого скорочення її кількості.

Доведено, що провідним фактором інтенсифікації кормовиробництва і забезпечення його конкурентоспроможності є рівень продуктивності праці, який в поточний період потребує зростання втроє-вчетверо. Зазначене передбачає: виробництво кормів повинно відбуватись у великих агропромислових формуваннях, у складі яких на договірних засадах об'єднуються їх виробники, переробники та споживачі; модернізацію вітчизняного сільськогосподарського машинобудування; формування раціональної структури машинно-тракторного парку з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, виробничої спеціалізації та обсягів робіт; державну підтримку ринкової інфраструктури інженерно-технічного забезпечення АПК; наявність системи продажу вітчизняних технічних засобів на умовах фінансового лізингу; створення і наближення до споживачів інфраструктури інженерно-технічного забезпечення (використання техніки на засадах кооперування, пунктів її прокату).

Головним принципом розвитку кормовиробництва та розміщення виробництва комбікормів є орієнтація на потреби тваринництва. Сучасні потужності вітчизняних комбікормових підприємств дозволяють виробляти 20 млн. т/рік комбікормової продукції і спроможні повністю задовольнити потреби внутрішнього ринку в комбікормовій продукції та забезпечити її виробництво за умови попиту в необхідній кількості для експорту. Комбікормова галузь перспективна в економіко-технологічному плані, але є в повній залежності від стану розвитку тваринництва. Дестабілізаційні процеси в економіці держави, які найбільш характерні 1990-2000 рокам, негативно відзначились на виробництві комбікормової продукції: за цей період виробництво комбікормів зменшилось з 16,5 млн.т (1990 р.) до 1,1 млн.т (2000 р.) при використанні виробничих потужностей комбікормових підприємств лише на 6,5%. Аналогічна ситуація і у Миколаївській області: виробничі потужності комбікормових підприємств в 2000 році були використані на 6,2%, комбікормової продукції вироблено 33,1 тис. т проти 279,1 тис. т у 1995 році. Зменшення обсягів виробництва комбікормів обумовлено тим, що останнім часом будь-якому господарству економічно вигідніше зменшити чисельність поголів'я і продати на внутрішньому (зовнішньому) ринку зерно, яке призначене для виробництва комбікормів. Це відповідно позначилося на виробничому процесі - потік зерна на комбікормові заводи відчутно зменшився. З іншого боку, комбікормовому підприємству значно легше купити в цих господарствах зерно, ніж внаслідок здорожчання виробництва продати їм комбікорми. У 2000-2005 роках, як в державі так і в Миколаївській області, зниження обсягів виробництва комбікормів призупинено та повільними темпами досягається їх нарощування. У 2005 році в Україні вироблено 3,2 млн.т комбікормової продукції при використанні виробничих потужностей до 18,7%, відповідно у області 49,4 тис. т та 9,2%. Обґрунтовано, що головними причинами кризи комбікормового виробництва є не стан та проблеми технологічного процесу виробництва комбікормової продукції, а в першу чергу кількісний і якісний рівень забезпечення виробництва асортиментом необхідної сировини, оскільки вона складає матеріальну основу продукції.

Процеси реформування у сфері АПК зумовили докорінну зміну механізму відносин між товаровиробниками і споживачами виробленої продукції. Головна проблема полягає у взаєморозрахунках за поставлену зернову сировину. Сільгосптоваровиробники намагаються продати зерно за найвищими цінами, а комбікормові підприємства не мають достатньої кількості власних обігових коштів, яка б дозволяла відразу розраховуватися за поставлену продукцію. Для вирішення цього необхідним є здійснення державою закупівлі зерна до Аграрного фонду України, Державного матеріального резерву, ДАК „Хліб України” та регіональних ресурсів за рахунок коштів державного та регіональних (обласних, районних, міських) бюджетів, удосконалення дії механізму заставних закупівель зернової продукції. Закупівля зерна за зазначеними напрямами сприятиме рівновазі внутрішнього ринку та експортно-імпортних операцій, забезпечуватиме прибутковість виробництва зерна для товаровиробників, функціонуватиме сітка безпеки для виробника в кризових ситуаціях, який одержить гарантовану мінімальну ціну та забезпечить переробні підприємства сировиною. Іншим стримуючим чинником розвитку комбікормового виробництва є те, що в державі кормові амінокислоти в необхідних обсягах не виробляються (за винятком кормової добавки „Ліпрот”), потреба вітчизняного ринку у вітамінах та інших біологічно активних речовинах (БАР) забезпечується практично повністю за рахунок імпорту.

Вирішальна роль при балансуванні раціонів годівлі тварин по енергії та протеїну належить концентрованим кормам, які за поживною значимістю в структурі кормового балансу групи жуйних тварин займають до 30%, в свинарстві, птахівництві та рибництві - 70-90%. При цьому вони є постачальником більшої половини перетравного протеїну та 2/3 обмінної енергії для організму. В той же час зерно є лише цінною сировиною для виготовлення досконалих кормів (комбікормів), які максимально задовольняють фізіологічну потребу тварин у поживних і біологічно активних речовинах. На основі методу експериментального вивчення економічних явищ, використовуючи економіко-технологічні критерії, визначені переваги використання зернової та іншої кормової сировини у складів повноцінних комбікормів. Доведено, що до 2010 року споживчий ринок комбікормової продукції матиме недеформовану структуру попиту внаслідок впровадження стабілізаційно-підтримуючої політики держави, спрямованої на розвиток тваринництва, надання пріоритетності розвитку внутрішнього ринку преміксової продукції, підвищення платоспроможності агроформувань та населення, яке утримує сільськогосподарських тварин та птицю. Загальна потреба у концентрованих кормах у державі в 2007 році складатиме близько 20,0 млн. т, а попит на комбікормову продукцію - 8,0 млн. т. Ринкові фонди комбікормової продукції в Україні в 2007 році формуватимуться за рахунок їх виробництва у кількості 4,3 млн. т та споживання: оптова торгівля - 4,0 млн. т, роздрібна - 300 тис. т.

У третьому розділі "Становлення та розвиток кормовиробництва на інноваційній основі" викладено результати оцінки поточної кон"юнктури та розвитку ринку кормів в державі, досліджено напрями виробництва кормів на інноваційній основі та оптимізації обсягів виробництва кормових культур, наведено результати ретроспективного аналізу ефективності застосування БАР і нових сировинних компонентів у преміксовому виробництві.

Щорічна пропозиція кормів в державі формується за рахунок їх залишків попереднього року виробництва, обсягів їх виробництва у поточному році, імпортних поставок кормового зерна, білкових та небілкових компонентів. Основою пропозиції кормів є їх виробництво підприємствами різних форм власності та підпорядкування. При цьому слід підкреслити, що площі сіяних кормових культур в Україні мають тенденцію до скорочення: якщо в 1990 році кормові культури розміщувалися на площі 12,0 млн.га, та у 2005 - 2006 роках - на 3,7 млн.га. Пропозиція заготовлених кормів рослинного походження в перерахунку на кормові одиниці в 2005 році склала 4,7 млн.т, в тому числі на умову голову - 12,1 ц корм.од. (при потребі не менше 24,5 ц корм.од). Загальну пропозицію кормових ресурсів доповнюють імпорт кормового зерна (25,0-35,0 тис. т), білкових кормів загальною поживною цінністю 78,0 тис. т корм. од. (з них 64,5% - соєві шроти, 13,5% - рибне борошно). Загальна пропозиція всіх видів кормів на 2005-2006 маркетинговий рік по державі складала 43,0-44,0 млн.т корм.од.

Попит на корми опосередковано визначається економічним станом суб'єктів господарювання та рівнем споживання населенням продукції тваринництва. Із загальної пропозиції кормів всіх видів їх витрати худобі та птиці по державі в 2005-2006 роках по всіх категоріях господарств складали 35,8-36,8 млн.т корм.од., в тому числі в господарствах населення - 25,6-26,0 млн.т корм.од. Тваринництвом та птахівництвом спожито 14,5-15,1 млн.т корм.од. концентрованих кормів (40,5-41,0% до загальної пропозиції), у тому числі власності населення - 8,4-8,5 млн.т корм.од. У порівнянні з 2000 роком витрати грубих та соковитих кормів скоротилися на 17,7- 20,1%, концентрованих - зросли на 14,7-18,9%. Зменшення пропозиції кормів сільськогосподарськими підприємствами (грубих, соковитих) призводить до скорочення надходження їх у господарства населення, адже до 55% спожитих кормів у цьому секторі господарств надходить ззовні. Сільгосппідприємства продають за готівку або в рахунок оплати праці, орендної плати зерно, кормові коренеплоди, силос, сінаж, сіно, солому.

Цінова ситуація для кожного виду кормів має особливості, які зумовлюються кон'юнктурою світового та внутрішнього ринків. Ситуація на зовнішньому ринку зерна склалася так, що значна частка його реалізації приходиться на кормове зерно. У 2005 році Чорноморською торговою біржею АПК (м. Миколаїв) зареєстровано експортних контрактів загальним обсягом 1,8 млн.т зернової продукції на суму 369,8 млн. дол. США. Питома вага ячменю до загального обсягу експортованих зернових у 2005 році складала 20,0%, кукурудзи - 31,8%, пшениці - 45,6%. У 2005 році проти 2004 року практично у 8-9 разів більше укладено експортних контрактів на ріпак та сою. При цьому, якщо ціна на пшеницю у 2004-2005 роках складала 99,2-98,9 дол. США за тонну; ячменю - 86,2-126,7; кукурудзу - 99,2-89,8 та горох 130,9-132,7 дол. США/тонну, то вартість сої та ріпаку за цей період була на рівні 207,2-220,5 дол. США за тонну. Ціни на силос, кормові коренеплоди, сіно формуються в основному під впливом попиту. Залежно від регіональних економічних умов держави у 2005 році складали, грн./тонну: сіно - 160-200 , сінаж - 100-150, силос - 90-110, кормові буряки - 80-120, солома зернових культур - 40-60, жом - 75-80.

Розмір площ сільськогосподарських земель під кормовими культурами та їх продуктивність мають суттєве значення у формуванні та оптимізації кормової бази. У 2005 році, у порівнянні з 2000 роком, кормові площі у області скоротилися з 184,5 до 82,0 тис. га, на умовну голову великої рогатої худоби складають 0,30 га , а виробництво кормів в розрахунку на 1 га площі - 18,6 ц корм.од. (табл.2).

Таблиця 2

Розмір кормової площі та її продуктивність у Миколаївській області

Показники	Роки	2005 р. до 1995 р. ,%
	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Кормова площа, тис. га	425,2	184,5	164,7	143,0	122,0	86,8	82,0	19,3
Умовне поголів'я, тис. гол.	618,8	593,3	318,9	343,9	346,7	275,7	270,6	43,7
Припадає кормової площі у розрахунку на умовну голову, га	0,69	0,31	0,52	0,41	0,35	0,31	0,30	43,5
Виробництво кормів, всього, тис. т корм. од.	1015,9	252,9	248,8	203,3	190,3	187,6	153,0	15,1
Отримано кормів у розрахунку на 1 га, ц корм. од	23,8	13,7	15,1	14,2	15,6	21,6	18,6	78,1

Дослідження складових, які формують кормову базу, дозволили визначити потенціал кормовиробництва за формулою:

, (1)

де - потенціал кормовиробництва, корм.од. (кг перетравного протеїну); Я - вид кормів, що надійшли з кормової площі; - площа (кормової, зернокормової культури, природних угідь), що використовується для виробництва Я -го корму, га; - урожайність (кормової, зернокормової культури, природних угідь, ц/га; - коефіцієнт використання врожаю на корм (для кормових культур і природних угідь - 1, для зернокормових культур - має враховувати використання врожаю на продовольчі цілі та для формування насіннєвого фонду); - вміст поживних речовин в 1 ц Я -го корму, ц корм.од. (кг перетравного протеїну); сума - обсяг продовольчих і технічних культур, продуктів їх переробки, виділених на кормові цілі ( - кількість Я-го корму, ц; - вміст поживних речовин в 1ц Я-го корму, ц.корм.од (кг перетравного протеїну); - коефіцієнт регіональних еколого-кліматичних умов (формула 2); сума - обсяг використання кормів тваринного походження ( - кількісті Я-го корму, ц; - вміст поживних речовин в 1ц Я-го корму, ц.корм.од (кг перетравного протеїну).

Коефіцієнт регіональних еколого-кліматичних умов () пропонується визначити за формулою (для Миколаївської області за результатами досліджень 2001-2003 років склав 1,2207):

, (2)

де - сума активних температур регіону; 0С, - нормативна сума активних температур; - сума опадів регіону, мм, - норма опадів, мм.

Застосування формули визначення потенціалу кормовиробництва дозволило розрахувати необхідні обсяги виробництва кормів рослинного та промислового походження у Миколаївській області на 2007-2015 роки. Зокрема, площа під кормовими культурами в 2007 році по області повинна бути на рівні 320,5 тис.га , урожайність - 17,0 ц корм. од/га, в 2015 р. році відповідно: 338,0 і 30,0; потреба у зерновій сировині складає 355,0 тис. т, не зерновій - 95,0 тис. т, в 2015 р. відповідно: 458,0 та 197,0 тис.т.

Прогнозування кормозабезпечення є важливим інструментом планування обсягів виробництва продукції тваринництва та кормів, оскільки воно повинно бути оптимізаційним, відповідати стратегічній цілі та забезпечувати прибутковість виробництва і мобільність товаровиробника щодо кон"юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків. Найдоцільніше при прогнозуванні кормозабезпечення використовувати багатофакторні та однофакторні виробничі функції, що описують нелінійний характер взаємозв'язку між досліджуваними ознаками. Для моделювання залежності продуктивності тварин від кормозабезпечення слід використовувати множинну лінійну й нелінійну функцію Кобба-Дугласа. Встановлено, що найвища ефективність виробництва рослинницької кормової продукції забезпечується, якщо для її виробництва зернові та зернобобові культури у структурі ріллі займають 42-43% , у тому числі кукурудза на зерно і зернобобові відповідно 10-12% та 6-8%. Серед посівних площ кормових культур провідне місце повинні займати багаторічні й однорічні трави з раціональним поєднанням з посівами кукурудзи на силос і зелений корм. Оптимальна структура посівних площ сільськогосподарських культур в сівозмінах є при такому чергуванні: - озимі (пшениця, ячмінь); - кукурудза на зерно, силос і зелений корм; - однорічні трави, ярі колосові з підсівом багаторічних трав; - багаторічні трави.

Важливим резервом насичення кормової бази є повноцінний ринок кормових ресурсів, який покликаний забезпечити попит на високоякісну в широкому асортименті та доступну за вартістю продукцію. Це обумовлено тим, що подальше розширення площ під кормовими культурами внаслідок розпаювання земель є обмеженим та потребує інтенсифікації кормовиробництва, оптимізації структури кормової площі, зниження собівартості виробництва кормів, встановлення взаємовигідних партнерських відносин між виробниками та споживачами кормів. Тут основний вектор організаційних, економічних та технологічних заходів повинен бути спрямований на ефективне використання виробничих потужностей з виробництва кормів, їх раціональне використання та на підставі цього досягнення підвищення продуктивності худоби і птиці.

Проблема повноцінної годівлі тварин передбачає поряд з задоволенням потреби в основних елементах живлення при їх оптимальному співвідношенні обов'язкову наявність життєво необхідних біологічно активних речовин. Встановлено, що введення до складу комбікормів БАР підвищує надої молока у корів на 10-16%, збільшує приріст при відгодівлі свиней на 15-20%, молодняку великої рогатої худоби - на 13-17, підвищує несучість птиці на 10-13%. При цьому досягається економія кормів 10-15% на одиницю продукції. Питома вага витрат на мікродобавки і премікси у структурі собівартості комбікормів становить 2-16%, у тому числі вітаміни - до 10%. Обґрунтовано, що існуючі ціни на БАР не є перешкодою для використання мікродобавок у годівлі тварин, оскільки використання преміксів дає значний економічний ефект: додатковий прибуток від застосування преміксу, що містить оптимальну кількість БАР, в розрахунку на 1 грн. затрат становить 2,2-13,6 грн.

Сучасне виробництво комбікормової продукції потребує наявності і ефективного функціонування та застосування інтелектуальних інформаційних технологій, здатних забезпечувати оперативний доступ до прийняття, обробки, аналізу та використання різноманітної інформації, щодо сировинних компонентів, технологічного процесу виробництва та реалізації готової продукції, вдосконалення логістики тарно-транспортного господарства комбікормового виробництва. Проведені власні та у співавторстві і узагальнені результати досліджень щодо застосування нових нетрадиційних сировинних компонентів у комбікормовому і преміксовому виробництвах дозволяють рекомендувати до застосування молорозчинні та інші солі мікроелементів, їх препарати, природні мінерали (цеоліти, сапоніти), ряд вітчизняних та закордонних преміксів.

...