Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 338.2: 338.532

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН І ДОХОДІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ОНЕГІНА ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант:

Амбросов Володимир Якович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, головний науковий співробітник відділу форм господарювання.

Офіційні опоненти:

Губені Юрій Едвардович, доктор економічних наук, професор, Львівський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри права і підприємництва;

Гудзь Олена Євгенівна, доктор економічних наук, доцент, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, головний науковий співробітник відділу фінансово-кредитної та податкової політики;

Пасхавер Борис Йосипович, доктор економічних наук, професор, академік УААН, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі.

Захист відбудеться "25" листопада 2008 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Автореферат розісланий "22" жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Опрацювання теоретичних засад формування ефективного механізму економічної системи, який би забезпечив раціональне використання її ресурсів, стійке зростання добробуту та розвиток як суспільства, так і кожної людини виступає одним із основних завдань економічної науки. Центральне місце у реалізації цього завдання посідає проблема визначення форм та оптимального співвідношення ринкового і державного механізмів регулювання. Значної гостроти ця проблема набула у сфері регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України.

Прийняття Законів України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 р. №2238-ІІІ; "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. №1877-ІV; "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" від 18.10.2005 р. №2982-ІV стало свідченням усвідомлення суспільством невідкладності реалізації дієвих заходів держави з підтримки сільського господарства. Але частота кризових ситуацій на ринках продукції та ресурсів сільського господарства, нестабільність фінансових результатів і недостатність фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, погіршення умов життя сільського населення, стану ресурсного потенціалу сільського господарства в Україні є сигналами того, що проблема створення ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, яка б сприяла сталому розвитку аграрного сектору, гарантуванню продовольчої безпеки, залишається невирішеною.

Теоретико-методологічні основи дослідження ціноутворення та формування доходів в економічній системі ринкового типу були в центрі уваги класиків економічної науки А. Сміта, Д. Рікардо, Л. Вальраса, А. Маршалла, К. Маркса, П. Сраффи, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, М. Туган-Барановського та багатьох інших, вони поглиблено розглядаються у працях вчених сучасності, зокрема Т. Артьомової, К. Вальтуха, А. Гриценка, Дж. Дебре, К. Ерроу, В. Медвєдєва, Ю. Осіпова, М. Павлишенка, С. Тютюнникової та інших.

Особливості та тенденції у ціноутворенні в аграрному секторі економіки розвинутих країн знайшли висвітлення у працях Дж. Джонсона, К. Зулауфа, В. Кокрана, А. Мішри, М. Морехарта, Дж. Хопкінса; у вітчизняній економіці - у працях В. Андрійчука, Ю. Білика, Я. Білоуська, В. Бойка, В. Дієсперова, Ф. Зінов'єва, С. Кваші, І. Кириленка, Ю. Коваленка, О. Кристального, І. Лукінова, В. Месель-Веселяка, О. Олійника, О. Онищенка, Б. Пасхавера, П. Саблука, О. Шпикуляка, О. Шпичака та інших. Значний внесок у розвиток теоретичних проблем державного регулювання сучасних економічних систем належить Л. Абалкіну, Дж. Бюкеннену, І. Галиці, С. Галузі, М. Гуревічову, В. Гейцю, Дж. Кейнсу, С. Мочерному, В. Ойкену, Б. Панасюку, Дж. Стіглеру, Дж. Стігліцу та іншим. Питанням державного регулювання аграрного сектору приділялася увага у працях В. Амбросова, О. Бородіної, І. Буздалова, Б. Гаднера, П. Гайдуцького, Ю. Губені, О. Гудзь, М. Дем'яненка, С. Дем'яненка, С. Зорі, А. Камаляна, І. Кобути, М. Корецького, Е. Крилатих, М. Кропивка, П. Лукічова, К. Макурса, О. Могильного, А. Ніконова, Р. Натсона, Дж. Пенна, І. Пітерсона, П. Саблука, Й. Свиннена, Н. Сеперович, Є. Сєрової, В. Ситника, С. Тангермана, Л. Твітена, C. Томпсона, М. Трейсі, Х. Халкроу, Д. Хатавея, М. Хорунжого, Г. Черевка, Г. Шмельова, В. Юрчишина та інших.

Попри значну увагу до проблем державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економічній науці, політичному процесі, багаторічний досвід з впливу держави на ціноутворення в аграрному секторі розвинутих країн, оцінки необхідності, обсягів, інструментів, наслідків такого регулювання залишаються неоднозначними. Оскільки ціни є центральною ланкою ринкового механізму, державне регулювання цін належить до найбільш суперечливих питань економічної теорії і практики. Недостатньою всебічністю і послідовністю характеризуються дослідження сутності системи державного регулювання, її структури, особливостей функціонування, методів державного регулювання та його наслідків. Наукові та політичні дискусії здебільшого ведуться щодо обсягів державної підтримки сільського господарства, водночас потребують конструктивного обґрунтування ефективні форми, механізми та інституціональне забезпечення її реалізації.

До тепер не розроблено цілісної концепції побудови системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у вітчизняній економіці, яка б враховувала ресурсний потенціал аграрного виробництва країни, сучасний стан його економічного механізму, особливості інституціонального середовища, тенденції глобалізації і посилення ролі міжнародних організацій у регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків та була чинником сталого розвитку аграрного сектору, структурних та інноваційних зрушень в АПК, гарантування продовольчої безпеки.

Усе це зумовило вибір теми, мету, завдання і структурну побудову роботи, наукове і практичне значення проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка за темами "Адаптація організаційно-економічного механізму агропромислового комплексу до ринкових умов" (номер державної реєстрації 013U008436), "Розробка рекомендацій по формуванню інститутів державного регулювання аграрного сектору" (номер державної реєстрації 0106U012320). Участь автора у виконанні зазначених тем полягала у визначенні особливостей формування цін на продукцію і ресурси сільського господарства в умовах трансформації економіки України, опрацюванні заходів з формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, обґрунтуванні завдань держави з реінституціоналізації аграрного сектору в процесі ринкових перетворень, розробки рекомендацій щодо удосконалення правової бази державного регулювання, формування державних інститутів фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва, ризик-менеджменту, управління якістю сільськогосподарською продукцією.

Результати наукових досліджень, відображені у розділах колективних наукових звітів із зазначених тем, одержані дисертантом особисто.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження стало опрацювання теоретико-методологічних, інституціональних та організаційно-практичних засад формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників за умов ринкової трансформації економіки та на етапі завершення базових ринкових реформ з урахуванням особливостей ресурсного потенціалу аграрного сектору України, сучасного стану його продуктивних сил, економічного механізму, ролі сільського господарства у забезпеченні продовольчої безпеки, поглиблення інтеграції у світове господарство. Для реалізації мети дослідження було передбачено розв'язання таких завдань:

- визначити умови ефективного ціноутворення у ринковій економіці;

- виявити особливості ціноутворення і конкретизувати прояви та причини обмеження ринкового механізму із забезпечення еквівалентності обміну на ринках продукції і ресурсів сільського господарства;

- встановити вплив цінового механізму на стан продовольчої безпеки в економіці України;

- визначити сутність, призначення і структуру системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, принципи її ефективної організації;

- здійснити оцінку основних методів і виявити можливий вплив інструментів державного регулювання на ціни, обсяги пропозиції та попиту, доходи виробників і суспільний добробут;

- визначити методологічні засади розрахунку цін підтримки, що застосовуються у державному регулюванні;

- розробити систему показників для оцінки ефективності державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників;

- визначити тенденції розвитку систем державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у розвинутих країнах, критично оцінити можливості використання зарубіжного досвіду в Україні;

- розкрити трансформаційні зміни у механізмі державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, проаналізувати його сучасний стан в економіці України та обґрунтувати напрями і заходи удосконалення, шляхи узгодження державної підтримки сільського господарства України з вимогами СОТ.

Об'єктом дослідження виступає державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової трансформації економіки та змішаної економіки ринкового типу.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспекти побудови економічних відносин стосовно впливу держави на ціни і доходи сільськогосподарських товаровиробників.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали діалектичний та системний підходи до пізнання соціально-економічних явищ, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері ціноутворення та державного регулювання економіки.

Для розв'язання завдань дисертаційного дослідження були використані такі методи: єдності історичного та логічного при аналізі еволюції і виявленні сучасних особливостей системи державного регулювання аграрного сектору, якісних зрушень, що відбуваються з розвитком економічних систем; метод структурно-функціонального аналізу при розкритті структури системи державного регулювання та встановленні взаємозв'язків між її елементами; метод факторного аналізу для визначення основних чинників впливу на процеси ціноутворення та державного регулювання; монографічний метод при вивченні наукових публікацій, нормативно-правових актів; статистичні методи при обробці даних, визначенні можливих зв'язків між економічними процесами та явищами, динаміки процесів; метод економіко-математичного моделювання для аналізу формування доходів сільськогосподарських товаровиробників, наслідків державного регулювання; соціологічне опитування для виявлення фактичного ставлення суб'єктів господарювання до державного регулювання, а також інші загальнонаукові та спеціальні методи.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчо-нормативні акти з питань державного регулювання аграрного сектору, програмні документи; статистичні дані Держкомстату України, статистичних агенцій зарубіжних країн, міжнародних економічних організацій, зокрема Продовольчої сільськогосподарської організації (ФАО) ООН, Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Світової організації торгівлі (СОТ), Головного управління агропромислового розвитку Харківської області; аналітичні огляди Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН, міністерств сільського господарства інших країн; матеріали наукових конференцій; фінансова та статистична звітність сільськогосподарських підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному обґрунтуванні теоретичних, методологічних, інституціональних та організаційно-практичних засад формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової трансформації економіки та на етапі завершення базових ринкових реформ. Найбільш важливими науковими результатами, які містять елементи наукової новизни, є такі:

вперше:

- розкрито структуру та обґрунтовано наукове трактування економічної сутності системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників як сукупності відносин між носіями, виразниками та виконавцями господарських інтересів з приводу визначення та реалізації актуальних цілей, завдань і заходів впливу держави на ціни і доходи з метою сприяння еквівалентності обміну продукції і ресурсів сільського господарства;

- встановлено, що еквівалентність обміну на товарному ринку передбачає споживчу, алокативну та виробничу умови, на ринках ресурсів - алокативні умови мікро- і макрорівнів та відтворювальну; повна еквівалентність обміну досягається за їх єдності. З урахуванням сукупності умов еквівалентності обміну визначено особливості мети державного регулювання щодо сприяння еквівалентності обміну продукції і ресурсів сільського господарства та запропоновано концептуальний підхід до обґрунтування заходів з її досягнення;

- виявлено трансформаційні зміни в механізмі державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, визначено його типи, притаманні різним періодам процесу ринкової трансформації, а також з урахуванням сучасного стану аграрного сектору України і цілей аграрної політики обґрунтовано механізм державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, що має бути взаємоузгодженою єдністю його складових: цінового, бюджетного, податкового, кредитного, страхового, інноваційно-інвестиційного, науково-інформаційного, управління якістю й екологічною безпекою виробництва; зовнішньоторговельного механізмів;

удосконалено:

- методику статико-порівняльного аналізу впливу державного регулювання на економіку та обґрунтовано доцільність базування такого аналізу на виявленні особливостей нееквівалентності обміну;

- алгоритм визначення рівня цін підтримки, для якого запропоновані послідовні взаємопов'язані етапи, а також основи розрахунку мінімальних, заставних і цільових цін;

- економіко-математичну динамічну модель формування прибутку сільськогосподарських товаровиробників, в якій, на відміну від існуючих, уточнено функції пропозиції сільськогосподарської продукції і прибутку її виробників з урахуванням фінансового забезпечення відтворення та можливих заходів державного регулювання, що дає можливість узгодити й оптимізувати обсяги та форми державної підтримки;

- систему показників оцінки ефективності державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, яка включає показники результату та процесу регулювання;

набули подальшого розвитку:

- теоретичне обґрунтування необхідності державного регулювання цін на продукцію сільського господарства на основі їх перевірки на відповідність умовам еквівалентності. Встановлено, що внаслідок незбалансованості попиту та пропозиції, особливостей адаптації до змін виробників у короткостроковому і довгостроковому періодах, перекладення на них трансакційних витрат сільськогосподарські товаровиробники отримують ціни нижчі за відповідні алокативній і виробничій умовам еквівалентності;

- виявлення впливу економічного механізму на формування доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні; доведено, що він не забезпечує алокативні та відтворювальну умови еквівалентності обміну ресурсів сільськогосподарського виробництва, і для досягнення позитивних соціально-економічних ефектів реформування земельних та майнових відносин є необхідним формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників;

- сукупність принципів побудови ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, до складу якої запропоновано включити принципи законності, цільовий, транспарентності, недопущення дискримінації, стабільності, гнучкості, компенсаційності, декапліційності, комплексності, тайлорентності, ефективності, соціальної справедливості, зв'язку державної підтримки із дотриманням якісних та екологічних стандартів;

- періодизація у генезисі системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у змішаних економіках ринкового типу та обґрунтування сукупності заходів, доцільних за сучасних умов в Україні, з урахуванням досвіду розвинутих країн;

- класифікаційна система бюджетних видатків держави на підтримку сільського господарства, до якої запропоновано включити класифікації за критеріями періодичності і терміну дії, галузевого спрямування, продуктового спрямування, рівня фінансування, напряму впливу, критеріями СОТ, ОЕСР;

- виявлення впливу державної підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників на стан сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової трансформації та доведено, що в країнах, з вищим рівнем державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників спад сільськогосподарського виробництва був меншим;

- оцінка результатів державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні та встановлено, що обсяги державної підтримки, наданої сільськогосподарським виробникам в Україні у 1998-2006 рр., мають пряму кореляцію з обсягами сільськогосподарського виробництва, фінансовими результатами, рівнем продуктивності та оплати праці, обсягами кредитування та інвестицій, але заходи держави не попередили диспаритет цін, втрати товаровиробників від нееквівалентності обміну, не стали чинником техніко-технологічних зрушень, сталого розвитку аграрного сектору;

- визначення з урахуванням походження нееквівалентності у ціноутворенні, сучасного етапу розвитку аграрного сектору України та його державної підтримки напрямів удосконалення механізму державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників та сукупності взаємопов'язаних заходів у сфері формування і реалізації аграрної політики.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані автором результати дослідження спрямовані на розвиток концептуальних засад аграрної політики, удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, забезпечення його орієнтованості на створення умов сталого розвитку аграрного сектору, гарантування продовольчої безпеки. Матеріали дослідження можуть знайти практичне застосування в діяльності органів державної влади різних рівнів; державних установ, на яких покладається реалізація аграрної політики; кредитно-фінансових та страхових установ, агропромислових підприємств; професійних організацій товаровиробників агропромислового комплексу.

Положення наукового дослідження використані при розробці рекомендацій з формування інститутів державного регулювання аграрного сектору та враховуються у діяльності Міністерства аграрної політики України (Інформаційний звіт про науково-дослідну роботу від 28 грудня 2006 р., довідка №37-113-15/5332 від 10.04.2008 р.). Авторські розробки з удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, оптимізації їх оподаткування використовуються у діяльності Харківської обласної держадміністрації (довідка №01-49/7425 від 19.12.2007 р.). Розроблена динамічна модель формування прибутку сільськогосподарських товаровиробників, рекомендації з удосконалення механізмів державної підтримки та створення багаторівневої системи з управління ризиками в сільському господарстві прийняті до впровадження у діяльності управління агропромислового розвитку Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (довідка №529 від 11.09.2007 р.). Положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка при викладанні навчальних курсів "Державне регулювання економіки", "Фінанси", "Фінанси підприємств", "Податкова система", "Інвестиційний менеджмент" (довідка № 04-24/1 від 29.11.2007 р.). Одержані результати та розроблені методологічні підходи можуть бути застосовані у подальших дослідженнях, при підготовці нормативно-правових актів і програм розвитку в сфері державного регулювання економіки.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві (номери 13, 14, 15, 21, 24 за списком публікацій в авторефераті), автору належать: визначення ролі держави та механізмів кредитного забезпечення сільського господарства у США; аналіз та узагальнення теорій ренти; розкриття особливостей формування та сучасного механізму системи державного регулювання фермерських цін і доходів у розвинутих країнах; визначення особливостей формування цін на ринку зернових в Україні.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, форумах, науково-методологічних семінарах, серед яких міжнародні науково-практичні конференції: "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи" (м. Київ, 18-19 жовтня 2000 р.), "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (м. Харків, 17-18 травня 2001 р.), "Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки" (м. Київ, 26-27 березня 2003 р.), "Дослідження та оптимізація економічних процесів "Оптимум-2003" (м. Харків, 11-12 грудня 2003 р.), "АПК в умовах активізації інтеграційних процесів: стан, проблеми, перспективи" (м. Кам'янець-Подільський, 20-21 травня 2004 р.), "Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки" (м. Полтава, 2-4 червня 2004 р.), "Соціально-економічні проблеми села в пореформений період" (м. Миколаїв, 22-24 вересня 2004 р.), "Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК" (м. Мелітополь, 13-15 червня 2005 р.), "Державне регулювання сільського господарства: концепції, механізми, ефективність" (м. Москва, 26-27 жовтня 2005 р.), "Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні" (м. Харків, 7-8 червня 2006 р.), "Фінансування та кредитування аграрного сектору: проблеми та перспективи" (м. Мелітополь, 4-6 вересня 2006 р.), "Теорія і практика розвитку АПК" (м. Львів, 19-20 вересня 2006 р.), "Аграрний форум - 2006" (м. Суми, 25-29 вересня 2006 р), "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (м. Харків, 1-2 березня 2007 р.), "Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблеми підготовки кадрів" (м. Одеса, 24-25 травня 2007 р.), "Багатофункціональність сільського господарства та сталий розвиток сільських територій" (м. Москва, 31 жовтня - 1 листопада 2007 р.), "Ринкова трансформація економіки АПК" (м. Харків, 27-28 листопада 2007р.); міжвузівська науково-практична конференція "Актуальні проблеми науки в АПК" (м. Кострома, 25-26 травня 2002 р.), щорічна наукова конференція асоціації економістів-аграрників Південної Африки (Преторія, ПАР, 2-3 жовтня 2003 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція "Україна у світовій економічній спільноті" (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.), науково-методологічний семінар "Вплив реформування земельних відносин на доходи сільськогосподарських виробників в умовах ринкової трансформації в Україні" (м. Лінкольн, США, 8 лютого 2005 р.) та ін.

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в одноосібній монографії обсягом 36,9 ум. друк. арк., у трьох колективних монографіях (у яких частка автора - 1,0 ум. друк. арк.), у 3 навчальних посібниках загальним обсягом 22,2 ум. друк. арк. (з яких частка автора - 20,7 ум. друк. арк.), у 67 наукових працях, у тому числі у 31 статті в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу за темою дисертації, який належить особисто автору, становить 84 ум. друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, 24 додатків на 60 сторінках, списку використаних джерел із 632 найменувань на 58 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 526 сторінок, обсяг її основного тексту становить 408 сторінок, вона містить 39 таблиць на 22 сторінках, 33 рисунки на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади ціноутворення й алокації ресурсів у ринковій економіці" розглянуто теоретичні та методологічні аспекти формування цін і доходів в економіці ринкового типу, визначено можливості й обмеження ринку через систему цін і підтримку еквівалентності обміну забезпечити ефективне використання і розміщення ресурсів економічної системи. Таке дослідження стало основою для обґрунтування необхідності державного регулювання, його форм і методів.

Ринок в економічній системі ринкового типу здійснює організацію взаємодій, координацію та регулювання діяльності суб'єктів господарювання, є її механізмом, центральною ланкою якого виступають ціни. Розкриття сутнісної основи цін спирається на теорію вартості. Однак, незважаючи на те, що вартість є фундаментальною категорією економічної теорії, її розуміння має суттєві відмінності в концепціях різних економічних шкіл. У дисертаційному дослідженні вартість розглядається як субстанція, що втілює сукупність умов та є регулятором економічної системи, в якій формою взаємозв'язку між виробництвом і споживанням є обмін, має місце рідкісність ресурсів, і який покликаний забезпечити їх ефективне використання та відтворення.

Двоїстість вартості як субстанції, що створюється у виробництві, а отримує оцінку в обміні, зумовлює її функціональну суперечність: між зовнішнім, короткостроковим, локалізованим у часі та просторі проявом параметрів обміну, що відображає ступінь рідкісності результату виробництва на певний момент у певному місці і знаходить вираз у ціні, та їх внутрішньою довгостроковою системною сутністю, що знаходить вираз у вартості та відображає технологічні можливості, необхідні умови відтворення ресурсів системи. Розв'язання цієї суперечності, що забезпечує ефективне використання, розміщення й відтворення ресурсів економічної системи, відбувається через досягнення еквівалентності обміну товарів.

Відповідність ринкових цін природній вартості (вартості, ціні виробництва, нормальній ціні) у теоретичних концепціях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, А. Маршалла, є умовою еквівалентності обміну. У багатьох сучасних наукових розробках за основу еквівалентності розглядається принцип "рівна віддача на рівний капітал".

З урахуванням умов довгострокової рівноваги конкурентної галузі, їх співвідношення з вартістю та їх відповідності критерію ефективності за Парето в дисертації було визначено множину умов еквівалентності обміну товарів. Ця множина включає споживчу умову (рівність ціни товару його граничній корисності, P=MU) як відповідність ціни споживчим оцінкам граничної корисності товару; алокативну умову (рівність ціни товару граничним витратам його виробництва, P=MC), яка є відображенням відповідності розміщення ресурсів потребам економічної системи; виробничу умову (рівність ціни середнім витратам виробництва за ефективного способу використання ресурсів, Р=АТС*), яка забезпечує нормальні умови відтворення.

Складовими еквівалентності обміну на ринку ресурсів є: рівність між вартістю граничного факторного продукту та ціною фактора виробництва (алокативна умова мікрорівня); рівність факторних доходів при використанні в економічній системі однакових за властивостями факторів (алокативна умова макрорівня); рівність між ціною фактора та величиною коштів, що забезпечують нормальні умови його відтворення (відтворювальна умова).

Запропонована сукупність умов еквівалентності обміну товарів і ресурсів дає можливість уникнути виробничого детермінізму та поєднати концепції граничної корисності, граничних витрат і ціни виробництва у з'ясуванні процесів ринкового ціноутворення та визначенні ефективних форм державного регулювання цін і доходів.

Реалізація єдності умов еквівалентності обміну є виразом ефективності розміщення, використання та відтворення ресурсів економічної системи, і, таким чином, ефективності ціноутворення, а динамічні варіації їх частковості мають бути ознакою необхідності та стимулом адаптації економічної системи до змін. Наявність стійкої нееквівалентності обміну веде до деформацій у структурі суспільного виробництва, зумовлює невідповідність умов відтворення та стану розміщення ресурсів потребам економічної системи, спричиняє руйнування її ресурсного потенціалу, відхилення від оптимальної траєкторії розвитку та потребує суспільних зусиль як щодо створення необхідних умов для ефективної дії ринку, так і усунення наслідків його обмежень і "провалів".

У другому розділі "Ціноутворення в аграрному секторі сучасних економічних систем" розглянуто особливості формування цін на сільськогосподарську продукцію, сучасні тенденції у формуванні доходів сільськогосподарських товаровиробників у змішаних економіках ринкового типу, зміни у формуванні доходів сільськогосподарських товаровиробників у процесі ринкової трансформації економіки та вплив цінового механізму на стан продовольчої безпеки.

Особливості аграрного сектору зумовлюють, з одного боку, комплексність умов його сталого розвитку, забезпечення яких виходить за межі функціональних можливостей ринку як механізму економічної системи, а з другого - модифікацію дії ринку в підтримці еквівалентності обміну і, таким чином, в ефективності використання та розміщення ресурсів.

Встановлено, що зумовлена сезонністю виробництва незбалансованість обсягів попиту та пропозиції сільськогосподарської продукції у часі призводить до того, що її виробники отримують ціни, що є нижчі за відповідні алокативній умові еквівалентності. Поряд із сезонними спостерігаються річні коливання цін на сільськогосподарську продукцію, амплітуда яких є більшою, ніж цін на продукцію промисловості. У короткостроковому періоді при зміні умов не забезпечується відновлення еквівалентності та виробники сільськогосподарської продукції отримують ціни, що є нижчими за відповідні виробничій і алокативній умовам еквівалентності.

Функціонування багатьох ринків сільськогосподарської продукції в Україні відповідають передумовам теореми "павутини". Зокрема, існує зворотна залежність між обсягами пропозиції та цінами одного періоду; пряма залежність обсягів виробництва продукції наступного періоду від цін поточного (що підтверджують зроблені у дисертації розрахунки коефіцієнтів кореляції між відповідними показниками); лаг між змінами цін та обсягів випуску продукції; обмеження з регулювання обсягів її продажу шляхом зберігання. За таких умов при динамічній адаптації галузі мають місце циклічні коливання ринкової кон'юнктури, у процесі яких ціни відхиляються від рівноважних.

Довгостроковою проблемою для розвитку аграрного виробництва стало відносне зниження цін на продукцію сільського господарства порівняно із цінами на матеріально-технічні ресурси. Зокрема, у США за період 1910(14)-2006 рр. відносні ціни на продукцію сільського господарства знизилися на 63 % (індекс паритету дорівнює 0,37). В Україні значне зниження відносних цін на сільськогосподарську продукцію відбулося у період 1990-1997 рр., у 1997 р. індекс цінового паритету дорівнював 0,17 до 1990 р., у 2006 р. - 0,14. Диспаритет цін на продукцію сільського господарства та промислові матеріально-технічні ресурси виникає внаслідок дії як системних чинників, так і стохастичних. Якщо у розвинутих країнах диспаритет цін зумовлювався між інших чинників зростанням продуктивності праці в сільському господарстві та обсягів виробництва, то в Україні поглиблення диспаритету відбувалося в умовах їх спаду. Основними причинами диспаритету стали зменшення реальних доходів домогосподарств, перехід до світових цін на енергоносії, зниження державної підтримки, розрив міжгалузевих зв'язків, нерозвиненість інститутів аграрного ринку. Внаслідок різнорідності чинників диспаритету завдання аграрної політики в умовах його поглиблення мають передбачати як відновлення еквівалентності обміну, порушеної через дії стохастичних чинників, і забезпечення нормальних умов відтворення галузі, так і сприяння пристосуванню ресурсів аграрного сектору до нових умов, які формуються під впливом системних чинників.

Дослідження функціонування аграрного сектору в сучасних змішаних економіках ринкового типу довели, що функціонування ринкового механізму породжує низку проблем у сфері формування доходів, серед яких: висока нестабільність рівня фермерських доходів (за період 1995-2005 рр. у США коефіцієнт варіації середньорічного доходу фермерських домогосподарств від фермерської діяльності становив, за нашими розрахунками, 0,51, тоді як середньорічного доходу домогосподарств в економіці в цілому - 0,10), відставання рівня доходів сільськогосподарського походження від доходів походження з інших сфер економічної діяльності. Незважаючи на те, що гострота прояву симптомів проблем доходів сільськогосподарського походження зазнала у розвинутих країнах зменшення за рахунок диверсифікації доходів фермерських домогосподарств, розвитку страхових ринків, кооперації та інтеграції, інновацій, державних програм підтримки (зокрема, у США за 2000-2005 рр. прямі державні виплати становили 32,4 % чистого фермерського доходу), проблема щодо забезпечення ринковим механізмом еквівалентності на рівні доходів залишається невирішеною.

Реформування земельних і майнових відносин є необхідною складовою трансформації аграрного сектору в ринкові умови та призводить до змін у розподілі доходів. Лише на етапі матеріалізації реформ відбувається наповнення реальним змістом прав на отримання селянами доходів від землі та майна, переданих їм у власність. Але через недосконалість цінового механізму реформування майнових і земельних відносин не привело до кардинальних позитивних зрушень у техніко-технологічному базисі виробництва, його ефективності та рівні доходів сільськогосподарських товаровиробників. Доходи, що одержують власники ресурсів, зайнятих у сільському господарстві, є нижчими від доходів походження з інших сфер економічної діяльності та не забезпечують нормальних умов відтворення.

Сукупний рівень середньомісячних доходів сільськогосподарських працівників у формі заробітної плати та орендної плати за землю у 2000-2004 рр. не перевищував прожиткового мінімуму та наблизився до його рівня у 2005 і 2006 р. за рахунок підвищення заробітної плати. Доходи від власності (у тому числі від надання в оренду землі) у 2000-2006 рр. не перевищували 2 % сукупних ресурсів домогосподарств у сільській місцевості. Середнє значення частки оплати праці в грошових доходах селян у 2000-2006 рр. дорівнювало 34,9 % і було вдвічі меншим за її оптимальні значення (67-75 %) для економіки ринкового типу. Питома вага оплати праці найманих працівників у валовій доданій вартості в сільському господарстві становила у середньому за 2001-2006 рр. 17,9 % проти 46,3 % в економіці. Працівники сільськогосподарських підприємств отримували заробітну плату, що була менша за вартість граничного продукту праці.

Середнє значення прибутковості активів у сільському господарстві за 2001-2006 рр. дорівнює 2,7 %, власного капіталу - 5,1 %, в економіці - відповідно 3,1 і 6,7 %. Величина стандартного відхилення рентабельності операційної діяльності сільгосппідприємств в Україні за останні п'ять років (2002-2006 рр.) у 3,9 рази перевищує аналогічний показник для підприємств економіки в цілому (4,70 і 1,20), а коефіцієнта варіації - у тричі (0,63 та 0,21). Отже, вищий ризик у сільському господарстві не компенсується більшою дохідністю, що зумовлює низьку інвестиційну привабливість аграрного сектору. Обсяги валових інвестицій у сільське господарство, незважаючи на поступове збільшення останніми роками, у 2006 р. були меншими за рівень 1990 р. і недостатніми, щоб подолати тенденцію до скорочення основних засобів. Оцінка динаміки продуктивності праці на основі індексів обсягу валової продукції (0,651) та зайнятих у галузі (0,727) свідчить, що ефективність використання трудових ресурсів у сільському господарстві в 2006 р. була нижче рівня 1990 р. на 10,5 %.

Реформування відносин власності, як свідчить проведений у дисертації аналіз, не є достатньою умовою для формування еквівалентних доходів і забезпечення сталого розвитку сільського господарства в ринковій економіці. Без інституціоналізації та створення державою механізмів щодо усунення нееквівалентності на ринках продукції і ресурсів сільського господарства, обмеження з реалокації яких значно збільшуються в умовах трансформації, існує загроза швидкого обезземелення селянства, зростання бідності на селі, подальшого руйнування ресурсного потенціалу економічної системи.

Аналіз стану продовольчої безпеки в Україні за основними індикаторами її складових (достатність, доступність, стабільність та якість продовольства) засвідчив, що внаслідок нееквівалентно низьких цін за продукцією тваринного походження, овочами, фруктами не забезпечено достатності її виробництва і пропозиції в Україні. Коливання цін на сільгосппродукцію створюють суттєві загрози для стабільності та доступності продовольства. Механізм формування цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників не забезпечує ні коштів, ні стимулів щодо підвищення якості продукції.

Отже, у дисертації всебічно обґрунтовано, що ринковий механізм має обмеження з підтримки еквівалентності обміну продукції та ресурсів сільського господарства, а це унеможливлює ефективне відтворення, максимізацію суспільного добробуту. Регулювання державою цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників є об'єктивно необхідним для забезпечення сталого розвитку аграрного сектору, продовольчої безпеки.

У третьому розділі "Система державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у сучасній парадигмі розвитку аграрного сектору" розглянуто сутність системи державного регулювання цін і доходів аграріїв, її структуру, принципи побудови, проаналізовано методи державного регулювання цін і доходів, досліджено методологічні основи визначення рівня цін підтримки та опрацьовано сукупність показників оцінки ефективності державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Економічну сутність системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників пропонується у дисертації визначати як сукупність відносин між носіями, виразниками та виконавцями господарських інтересів з приводу визначення та реалізації актуальних цілей, завдань, заходів з впливу держави на ціни і доходи сільськогосподарських товаровиробників з метою сприяння еквівалентності обміну продукції та ресурсів сільського господарства. У такому трактуванні враховано основні елементи системи державного регулювання цін і доходів, взаємозв'язки між ними, її функціональне призначення, що дає цілісне уявлення про сутність і можливості проведення комплексного дослідження її формування та функціонування.

Суб'єктами цієї системи виступають виробники, переробники та споживачі сільськогосподарської продукції; постачальники ресурсів сільськогосподарському виробництву, науковці; професійні, громадські, політичні організації; органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади; спеціалізовані державні та недержавні виконавчі агенції, які створюються або залучаються для реалізації передбачених державою заходів (рис. 1). Об'єктами регулювання є ціни і доходи виробників, а також попит та пропозиція сільськогосподарської продукції, її якість, ресурсне й інфраструктурне забезпечення сільськогосподарського виробництва.

Взаємоузгоджена сукупність інститутів, форм, методів, інструментів і важелів впливу держави на ціни та доходи сільськогосподарських товаровиробників утворює механізм системи державного регулювання. Його складовими є ціновий, податковий, бюджетний, кредитний, страховий, інвестиційно-інноваційний, інформаційно-наукового забезпечення, управління якістю та екологічною безпекою, зовнішньоторговельний механізми. ціноутворення державне регулювання сільськогосподарський

Побудова системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників з метою ефективної реалізації її призначення має підпорядковуватися таким принципам, як принцип законності, цільовий, прозорості, недопущення дискримінації, стабільності, гнучкості, компенсаційності, декапліційності (державні заходи мають не викривляти ринкові сигнали і мінімально впливати на прийняття виробничих і маркетингових рішень виробниками), комплексності, тайлорентності (державні субсидії мають надаватися в обсязі не більшому, ніж це необхідно для досягнення визначених цілей), державної підтримки із дотриманням виробниками стандартів якості, норм екологічної безпеки.

Дієвість системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, її відповідність потребам розвитку економіки буде визначатися і у сфері формування аграрної політики, і у сфері її реалізації. Тому ефективність функціонування системи державного регулювання залежатиме і від удосконалення процедур політичного процесу, і від обраних методів й інструментів впливу на об'єкти регулювання, інституціонального забезпечення регулювання.

Економічною теорію визначені й світовою практикою апробовані численні методи та інструменти державного впливу на ціни і доходи сільськогосподарських товаровиробників, серед яких:

- фіксація цін на певному рівні або меж їх коливань; забезпечення гарантованого рівня цін для виробників і споживачів шляхом закупівель та продажу продукції державою; встановлення і контроль за дотриманням граничного рівня цін, торговельних надбавок, рентабельності;

- заставні закупівлі, виплати різницевих платежів; товарні та фінансові інтервенції, виплати компенсаційних платежів;

- регулювання обсягів державних і приватних резервів; квотування, ліцензування, обмеження площі посівів, поголів'я худоби, її щільності;

- маркетингові угоди та правила; маркетингові заходи; управління якістю продукції;

- субсидування споживачів, перерозподіл їх доходів, продовольча допомога споживачам;

Рис. 1. Інституціональна структура системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників

- субсидування матеріально-технічного та науково-інформаційного забезпечення, операції державного агента як суб'єкта ресурсного ринку;

- субсидування кредитного забезпечення, операції державного агента як суб'єкта кредитно-фінансового ринку;

- податкові пільги;

- субсидування страхування, операції державного агента як суб'єкта ринку страхових послуг, створення страхових фондів;

- прямі платежі виробникам;

- тарифне і нетарифне регулювання експорту й імпорту.

Поширення у наукових розробках, присвячених розгляду впливу заходів державного регулювання на економічні процеси, набув статико-порівняльний аналіз. Вихідною передумовою такого аналізу є забезпечення ринком рівноваги. У дисертаційній роботі доводиться, що такий підхід у частині вихідних передумов не є коректним. Визначення орієнтирів для заходів державного регулювання, змін у стані споживачів, виробників, суспільному добробуті на основі статико-порівняльного аналізу має базуватися на виявленні особливостей нерівноважного стану ринків і нееквівалентності обміну.

Для прогнозування величини пропозиції, рівня ринкових цін, фінансових результатів та визначення оптимальних обсягів та форм державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників запропоновано використання динамічної моделі формування їхнього прибутку, яка враховує динамічні функціональні взаємозв'язки між цими основними змінними:

(1); (2);

(3),

де qis - обсяг пропозиції виробниками і-го виду сільськогосподарської продукції; рi(t-1) - прибуток сільгоспвиробників у попередньому періоді від реалізації і-го виду продукції;l - обсяг кредитування; wj - ціна j-го ресурсу; h - продуктивність технологій; е - стохастичний чинник; qis* - обсяг пропозиції і-го виду сільськогосподарської продукції, скоригований на обсяг державних інтервенцій; pid - ринкова ціна на і-й вид продукції; yh - рівень доходів споживачів; N - чистий експорт; pw - світова ціна; tm - мито на сільськогосподарську продукцію; рi(t) - прибуток сільгоспвиробників від реалізації і-го виду продукції у поточному періоді; р(t) - прибуток сільгоспвиробників від реалізації всієї сільгосппродукції у поточному періоді; t* - рівень податкового навантаження на сільськогосподарських виробників; xj - обсяг використання у виробництві j-го ресурсу; sj - державні субсидії відповідно до обсягу та цін на ресурси; sі - державні субсидії відповідно до обсягу та цін на продукцію, В - платежі, що не залежать від цін та обсягів виробництва і використання ресурсів.

На основі узагальнення теоретичних підходів і досвіду державного регулювання у дисертації були визначені такі концептуальні моделі цін підтримки: на основі цінового паритету; на основі витрат виробництва; на основі ринкових цін; комбінована. Беручи до уваги цінову ситуацію на ринках продукції і ресурсів сільського господарства в Україні, у державному регулюванні слід впровадити сукупність цін підтримки, складовими якої є: цільові ціни, призначення яких забезпечити умови відтворення та бути орієнтиром для розрахунку компенсаційних платежів; заставні ціни, призначення яких - сезонне збалансування попиту та пропозиції; мінімальні та максимальні ціни, призначення яких - обмеження амплітуди коливань ринкових цін, орієнтир для проведення фінансових і товарних інтервенцій. За основу мінімальних цін, обґрунтовано у дослідженні, слід обрати для неконкурентоспроможних соціально значущих видів продукції середньогалузеві витрати поточного маркетингового періоду, але не вище за гранично-нормативні витрати (визначені із розрахунку середнього їх значення за останні п'ять років за винятком найнижчого і найвищого рівнів та скориговані на індекси цін та економії ресурсів), для конкурентоспроможних соціально значущих - середні ціни за останні п'ять маркетингових періодів (за винятком найвищого та найменшого їх значення), та які скориговані на індекси цін та економії ресурсів. Така ціна має бути не нижчою за скориговану ціну світового ринку. При обмеженні державою амплітуди сезонних коливань ринкових цін заставну ціну доцільно визначити на рівні 90 % від мінімальної. Основу цільових цін мають становити середні витрати на виробництво продукції певного маркетингового періоду, але не вище за гранично-нормативні витрати. При цьому до складу витрат слід включати витрати на залучення у виробництво всіх факторів виробництва, а норму прибутку обґрунтовано визначати з урахуванням рівня ризику господарювання у галузі за допомогою моделі оцінки капітальних активів.

Визначення рівня цін підтримки запропоновано здійснювати за таким алгоритмом:

- діагностування проблеми функціонування галузі за умов ринкового регулювання;

- аналіз стану ресурсного потенціалу та розвитку продуктивних сил, ступеня задоволення потреб у певному виді продукції, визначення відповідності виробничих можливостей галузі потребам національної економіки та світового господарства;

- конкретизація цілей і завдань аграрної політики на певному етапі соціально-економічного розвитку;

- визначення можливих заходів державного регулювання з вирішення проблеми, цільового призначення інструментів державного регулювання; моделювання та аналіз прямих і побічних наслідків запровадження можливих регуляторних заходів;

- визначення основи розрахунку ціни підтримки;

- аналіз кон'юнктури внутрішнього і світового ринків поточного маркетингового періоду та розрахунок актуального рівня ціни підтримки;

- оцінка витрат і результатів державних заходів.

Умовою гнучкості й удосконалення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, забезпечення "зворотного зв'язку" між системою, що регулюється, та системою, яка регулює, виступає оцінка ефективності державного регулювання. Проведення такої оцінки має здійснюватися на основі сукупності показників, що включає показники результату і процесу регулювання (рис. 2). Запропонована сукупність показників може бути основою не лише оцінки стану системи державного регулювання, а й визначення ефективних параметрів державного регулювання, структури державної підтримки.

Рис. 2. Показники ефективності системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників