Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників

У четвертому розділі "Генезис державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у країнах із змішаною економікою ринкового типу" розглянуто зародження й розвиток систем державного регулювання фермерських цін і доходів у США, Європейському Союзі, Канаді, узагальнено тенденції державного регулювання сільського господарства у розвинутих країнах, визначено можливості використання зарубіжного досвіду в економіці України.

У дисертаційній роботі підкреслюється, що формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у всіх розвинутих країнах є доказом фундаментальної потреби економік ринкового типу в державному впливі на функціонування і розвиток сільського господарства. Форми та масштаби регулювання визначалися актуальними суперечностями між споживанням і виробництвом, між рівнем розвитку продуктивних сил і формами організації сільськогосподарського виробництва, під впливом політичного процесу та аграрної парадигми. Заходи держави стимулювали зростання сільськогосподарського виробництва та його продуктивності, сприяли його техніко-технологічному оновленню, підвищенню рівня і стабілізації фермерських доходів.

Основними етапами розвитку системи державного регулювання цін і доходів у змішаній економіці ринкового типу в дисертаційній роботі було визначено: етап ресурсного забезпечення; етап збалансування ринків; етап сталого розвитку. На першому етапі в умовах відставання виробничих можливостей від споживчих потреб державне регулювання спрямовувалося на підтримку ресурсного забезпечення, цін і доходів сільськогосподарських виробників на рівні параметрів розширеного відтворення. На другому етапі заходи держави були спрямовані на збалансування внутрішнього ринку, первісно за рахунок регулювання пропозиції сільськогосподарської продукції, у подальшому - і за рахунок збільшення внутрішнього та зовнішнього попиту. З перевищенням виробничих можливостей над споживчими потребами скорочуються заходи держави, що викривляють дію ринкового механізму, та одночасно державою забезпечується підтримка стабільних умов відтворення у сільському господарстві, дотримання стандартів якості продукції й екологічної безпеки виробництва.

В Україні формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників здійснюється в умовах іншої стадії техніко-технологічного розвитку порівняно із розвинутими країнами, тому сукупність заходів державного впливу не повинна обмежуватися заходами одного з визначених етапів, а передбачати їх комбінацію з урахуванням потреб у техніко-технологічному оновленні виробництва, підвищенні його ефективності, збалансуванні ринків, розширенні попиту, забезпеченні сукупності умов сталого розвитку аграрного сектору.

Незважаючи на домінування в наукових і політичних колах розвинутих країн ідей посилення ринкової орієнтації аграрної політики та дерегулювання аграрного сектору, рівень державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників у цих країнах залишається високим. Зокрема, середнє значення коефіцієнта оцінки підтримки виробників (PSE) у країнах ОЕСР знизилося лише з 37 % у 1986-1988 рр. до 30 % у 2003-2005 рр. (в Україні середнє значення цього показника оцінюється експертами ОЕСР у 2003-2005 рр. на рівні 3 %), номінального коефіцієнта захисту виробників (NPCp) - з 1,57 до 1,27, номінального коефіцієнта допомоги виробникам (NACp) - з 1,60 до 1,42. Такий рівень підтримки впливає на умови конкуренції на світовому ринку.

У п'ятому розділі "Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової трансформації економіки" визначені тенденції у реформуванні цінового механізму аграрного сектору в перехідному періоді, становленні системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, проаналізовано діючий механізм їх державної підтримки в Україні й опрацьовано напрями та заходи з удосконалення державного регулювання цін і доходів аграріїв.

Доведено, що формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників є умовою здійснення економічних функцій держави стосовно сільського господарства в процесі ринкової трансформації економіки та реалізації цілей аграрної політики на пореформеному етапі розвитку аграрного сектору і має розглядатися фундаментальним завданням трансформаційного періоду. Між рівнем державної підтримки аграрного сектору і обсягами сільськогосподарського виробництва у перехідному періоді спостерігається прямий кореляційний зв'язок. У колишніх соціалістичних країнах, в яких вдалося забезпечити вищий рівень державної підтримки сільськогосподарських виробників, меншою за глибиною була криза сільського господарства.

Наслідками орієнтації аграрної політики в Україні в процесі трансформації переважно на завдання щодо закладення основ ринкового механізму стали зволікання із формуванням системи державного регулювання аграрного сектору, що відповідає умовам економіки ринкового типу, системна криза аграрного сектору, переважання в діяльності держави термінових і стохастичних заходів.

Дослідження формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової трансформації дає підстави виділити такі етапи цього процесу: лібералізація (періоди квазілібералізації та дійсної лібералізації); аграрний протекціонізм та оптимізаційно-інтеграційний. Логіка розвитку цього процесу в Україні не була винятковою, та кожному з етапів, як довів проведений у дисертації аналіз, був притаманний і специфічний механізм державного регулювання.

Якщо у командно-адміністративній економіці виробники реалізовували продукцію за встановленими державою цінами, та держава забезпечувала бюджетне фінансування розширеного відтворення галузі, то механізм державного регулювання періоду квазілібералізації (1991-1999 рр.) ринкової трансформації передбачав за визначальної ролі держави у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію (через державне замовлення (державний контракт), товарні кредити, прямі розпорядження регіональних адміністрацій) скорочення бюджетного фінансування галузі. Такий механізм регулювання включав переважно адміністративні важелі й інструменти, був негнучким, гальмував становлення ринкових інститутів. Галузь насамперед через ціновий механізм втрачала доходи й не отримувала коштів навіть для простого відтворення. Обсяги валової продукції сільського господарства були меншими у 1999 р. порівняно з 1990 р. на 51,4 %, рівень продуктивності праці - на 53,3 %, погіршився стан усіх складових продовольчої безпеки, спостерігалися тотальна збитковість сільськогосподарських підприємств (у 1998 р. збитковими були 91,9 % сільськогосподарських підприємств, у 1999 р. - 84,2 %). Скорочення бюджетного фінансування в умовах кризового фінансового стану сільськогосподарських підприємств і колапсу кредитного забезпечення не дозволило здійснити техніко-технологічне оновлення галузі при виході з трансформаційної кризи.

Механізм державного регулювання періоду дійсної лібералізації (2000-2002 рр.) характеризується вивільненням цін на сільськогосподарську продукцію, відсутністю дієвих інструментів та важелів державного впливу на цінову ситуацію, незначною за обсягами бюджетною підтримкою (середнє значення частки видатків Зведеного бюджету на сільське господарство у вартості валової продукції галузі дорівнювало 1,8 %, з урахуванням податкових пільг державні трансферти галузі становили 7,2 % вартості її продукції), несформованим інституціональним забезпеченням. Лібералізація цін на сільськогосподарську продукцію призвела до підвищення цін на неї, однак сільськогосподарські виробники отримували за свою продукцію ціни, які не забезпечують ефективних умов відтворення, що засвідчує від'ємне значення показника державної підтримки ринкових цін (МРС) у 2000-2002 рр. Зростання обсягів виробництва з лібералізацією цін не набуло стійкості. Ринки сільськогосподарської продукції та ресурсів були незбалансованими й непрозорими, з високою амплітудою цінових коливань, за рівнем доходів галузь залишалася в аутсайдерах.

На етапі протекціонізму (з 2003 р.) у державному регулюванні застосовуються інструменти та важелі цінового механізму (мінімальні та максимальні ціни, заставні ціни); податкового механізму (пільговий режим оподаткування на основі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) та пільги з податку на додану вартість); кредитного та страхового механізмів (через здешевлення вартості кредитів і страхових премій); бюджетного механізму (субсидії з ресурсного забезпечення, прямі платежі підтримки виробників, фінансування загальних послуг). На цьому етапі відбулося збільшення бюджетного фінансування галузі, поліпшення нормативно-правового забезпечення; удосконалення функціонування органів формування та реалізації державної аграрної політики; створення державних агенцій з регулювання ринків сільськогосподарської продукції (Аграрного фонду, Аграрної біржі), становлення дорадництва.

У дисертаційному дослідженні визначено результативність державної підтримки сільськогосподарських виробників як за окремими її складовими, так і в цілому.

Пільговий режим оподаткування, здешевлення кредитів позитивно вплинули на поліпшення виробничих і фінансових результатів діяльності сільськогосподарських товаровиробників, обсяги інвестування, що підтверджують значення коефіцієнтів кореляції між відповідними показниками. Податкове навантаження на сільськогосподарських виробників, за нашими розрахунками, становило в середньому 3,3 % доходу від реалізації продукції у 2001-2006 рр. проти 15,6 % за умов відсутності податкових пільг. Але порядок надання податкових пільг потребує модифікації: зокрема при збереженні можливостей вибору режиму оподаткування на основі ФСП перехід до оподаткування ПДВ операцій з поставки сільськогосподарської продукції за ставкою 12 %; встановлення пільгової ставки для сільгоспвиробників при запровадженні єдиного соціального внеску; усунення подвійного оподаткування ПДВ операцій з лізингу сільськогосподарської техніки.

Обсяги кредитування підприємств АПК у 2006 р. були більшими у 6,1 рази порівняно з 2000 р. Однак кредитне забезпечення відтворення у сільському господарстві залишається недостатнім за обсягами, охопленням виробників, переважно короткостроковим, дорогим. Тому програма здешевлення кредитів комерційних банків для аграріїв при підвищенні рівня обґрунтованості й прогнозованості компенсації, оптимізації процедури її одержання має бути продовжена. Поліпшенню кредитного забезпечення аграріїв сприятиме створення Державного фонду кредитних гарантій, сільськогосподарської кредитної кооперативної мережі.

При запровадженні державою субсидій для здешевлення страхових внесків агровиробників підвищився і рівень страхування, але у 2006 р. рівень страхування посівних площ в Україні склав лише 2,6 %. Для становлення дієвої системи управління ризиками в сільському господарстві першочерговими завданнями є розбудова її організаційного забезпечення; адаптація страхових продуктів до особливостей агровиробництва, запровадження нових страхових продуктів, у тому числі із страхування доходів, та надання за ними державних страхових субсидій; запровадження рахунків стабілізації доходів, заснованих на внесках суб'єктів господарювання та держави; розвинення освітньо-наукового та кадрового забезпечення з аграрного ризик-менеджменту.

Аналіз рівня заставних, мінімальних і ринкових цін в Україні у 2001-2006 рр. засвідчив, що орієнтири, визначені державою для цінового регулювання, не виконали свого призначення. Втрати виробників внаслідок нееквівалентності обміну сільськогосподарської продукції, які, за нашою оцінкою, лише у 2005 р. становили 14,9 млрд. грн., у 2006 р. - 17,6 млрд. грн., повністю знецінили бюджетну підтримку галузі. Заходами з підвищення ефективності цінового регулювання мають стати удосконалення порядку проведення товарних і фінансових інтервенцій на ринках соціально значущих видів сільськогосподарської продукції, заставних закупівель; надання державної підтримки розвитку інфраструктури зберігання й переробки сільськогосподарської продукції; забезпечення ефективного порядку формування та поновлення державних резервів сільськогосподарської продукції шляхом здійснення прозорих трансакцій за ринковими цінами; активізація діяльності держави у сфері маркетингу; надійне бюджетне фінансування й узгодження дій між державними операторами на ринках сільськогосподарської продукції.

Важливою складовою державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників в Україні стала бюджетна підтримка. Номінальні обсяги видатків Зведеного бюджету на сільське господарство в 2006 р. зросли у 7,4 рази порівняно з 2000 р. (реальні - у 4,7 рази), а обсяги сукупних державних трансфертів сільському господарству у 2,8 рази (реальні - у 1,8 рази).

Рис. 3. Динаміка видатків Зведеного бюджету на сільське господарство та сукупних державних трансфертів сільському господарству в Україні

Частка видатків Зведеного бюджету у вартості валової продукції сільського господарства підвищилася до 5,0 % у 2003-2006 рр., сукупних трансфертів (сума видатків Зведеного бюджету і податкових пільг) - до 9,8 % (рис. 3).

У дисертаційній роботі з урахуванням економічної сутності та впливу на функціонування сільського господарства, потреб аналізу ефективності аграрної політики запропоновано класифікувати державні видатки на сільське господарство за: періодичністю і терміном дії; галузями сільського господарства; продуктовим спрямуванням; рівнем фінансування; напрямами фінансування; критеріями СОТ, ОЕСР. На 2008 р. в Україні за запропонованими напрямами фінансування по Міністерству аграрної політики були затверджені видатки у такому обсязі: підтримка цін на сільськогосподарську продукцію - 18,8 млн. грн., 0,2 % від видатків на сільське господарство; підтримка ресурсного забезпечення виробництва -1617,0 млн. грн., 16,6 %; підтримка доходів сільськогосподарських виробників - 4183,9 млн. грн., 42,9 %; аграрна освіта, наука, дорадництво -2037,4 млн. грн., 20,9 %; інфраструктурне забезпечення і маркетинг сільськогосподарської продукції - 8,0 млн. грн., 0,1 %; підвищення якості сільськогосподарської продукції та забезпечення безпеки харчування - 243,5 млн. грн., 2,5 %; утримання установ державного управління АПК - 552,1 млн. грн., 5,6 %; запобігання хвороб тварин - 941,8 млн. грн., 9,6 %; охорона навколишнього середовища - 17,0 млн. грн., 0,2 %; інші -134,7 млн. грн., 1,4 %.

Аналіз змін у видатках державного бюджету за напрямами фінансування засвідчив збільшення у 2006-2008 рр. обсягів та питомої ваги видатків на пряму підтримку доходів виробників, але видатки на забезпечення якості продукції, маркетинг, охорону навколишнього середовища залишаються незначними. Обсяги, об'єкти та умови надання підтримки через бюджетне фінансування зазнають постійних змін. Державна підтримка сприяла поліпшенню фінансових результатів сільськогосподарських підприємств, однак її розподіл між виробниками не є рівномірним. Фінансування наукового забезпечення аграрного виробництва, його техніко-технологічного оновлення є недостатнім для вирішення комплексного й масштабного завдання з утвердження інноваційної моделі розвитку. Як довів проведений у роботі аналіз, досягти в повному обсязі поставлених завдань багатьох програм бюджетної підтримки ще не вдалося.

У цілому збільшення обсягів державної підтримки сільського господарства позитивно корелювало з обсягами виробництва галузі, інвестицій, фінансовими результатами, рівнем продуктивності праці та її оплати у сільському господарстві, що підтверджують значення коефіцієнтів кореляції між відповідними показниками (табл. 1.). Але обсяги державних трансфертів були недостатніми для компенсації втрат виробників від нееквівалентності обміну, техніко-технологічного оновлення й підвищення конкурентоспроможності галузі. У державному регулюванні не були сформовані механізми страхового захисту, управління якістю продукції, екологічно збалансованим веденням виробництва, не було забезпечено прозорість, стабільність, комплексність та узгодженість механізмів підтримки. Без якісних зрушень у стані продуктивних сил сільського господарства та механізмах регуляції чутливість результатів виробництва галузі до обсягів державної підтримки буде знижуватися.

Механізм системи державного регулювання цін і доходів, що сформувався на етапі протекціонізму, не забезпечує вирішення ключових завдань аграрної політики на новому етапі розвитку аграрного сектору країни щодо створення умов його сталого розвитку в конкурентному середовищі, гарантування складових продовольчої безпеки. Не є такими, що відповідають завданням сучасного етапу розвитку аграрного сектору, стану економічної системи і сільського господарства, ті типи механізму державного регулювання цін і доходів аграріїв, що були притаманні командно-адміністративній економіці, періодам квазілібералізації та цінової лібералізації перехідного періоду.

Таблиця 1.

Значення коефіцієнтів кореляції між показниками державної підтримки та функціонування сільського господарства

Визначення існуючих причин нееквівалентності обміну продукції та ресурсів сільського господарства, суперечностей між станом сільського господарства, продовольчої безпеки та ресурсним потенціалом сільськогосподарського виробництва країни, а також завданнями аграрної політики та станом державного регулювання дає підстави запропонувати такі напрями удосконалення механізму державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників:

1. Забезпечення системності, що передбачає формування та утвердження цілісності взаємопов'язаних елементів, узгодженої єдності складових її механізму, розвинення інституціонального забезпечення та запровадження сукупності систематичних заходів державного впливу на ціни і доходи аграріїв. Основою закладення системних засад державного регулювання мають стати розраховані на 4-5 років дії законодавчі акти, якими визначається порядок взаємовідносин держави і виробників за всіма напрямами аграрної політики.

2. Оптимізація обсягів і форм державної підтримки сільського господарства з урахуванням обсягу втрат галузі від нееквівалентності обміну, бюджетних можливостей країни, а також потреб у надійному фінансуванні загальних послуг, цілеспрямованому впливі держави на умови розвитку аграрного сектору. Формою компенсації втрат від нееквівалентності обміну мають стати прямі платежі комплексної підтримки доходів виробників і податкові пільги, одночасно на основі цільових програм має бути реалізований вплив держави на техніко-технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову сільського господарства, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції галузі.

3. Забезпечення прозорих недискримінаційних схем надання підтримки, гарантування рівних умов участі у державних програмах підтримки для всіх виробників. У зв'язку з цим має відбутися утвердження програмно-цільового методу в опрацюванні та реалізації заходів державного регулювання, посилення наукового супроводження їх розробки, організаційна розбудова механізму фінансування підтримки сільського господарства, поліпшення інформаційного забезпечення суб'єктів господарювання.

4. Посилення сприяння техніко-технологічному оновленню, формуванню інноваційної моделі розвитку сільського господарства. Основою удосконалення державного регулювання за цим напрямом виступає опрацювання та реалізація державних цільових інноваційно-інвестиційних програм із модернізації виробництва та забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції; збільшення бюджетного фінансування наукового, освітнього й інформаційно-консультаційного забезпечення галузі, формування сприятливих умов для реалізації інвестицій і через специфікацію та захист прав інвесторів, і через підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва; активізація податкових, бюджетних, грошово-кредитних важелів інвестування.

5. Формування сукупності стимулів та механізмів контролю забезпечення якості продукції, екологічно збалансованого ведення виробництва. Основними заходами за цим напрямом мають стати прискорення роботи з розробки стандартів якості продукції та їх гармонізації із світовими; удосконалення організаційно-технічного забезпечення механізмів контролю за дотриманням стандартів якості продукції; опрацювання та запровадження відповідних державних цільових програм; надання дотацій виробникам продукції заданої якості, компенсації вартості проведених природоохоронних заходів; створення на рівні районних управлінь агропромислового розвитку відділів якості сільськогосподарської продукції та екологічної безпеки виробництва; забезпечення зв'язку між державною підтримкою й дотриманням виробниками стандартів якості та норм екологічної безпеки; активізація діяльності дорадчих служб у сфері організації систем управління якістю та екологічно збалансованим веденням виробництва.

6. Створення багаторівневої системи аграрного ризик-менеджменту, в якій поєднуються зусилля всіх рівнів держави і товаровиробників в управлінні ризиками агровиробництва. Це потребує відповідного інституціонального забезпечення та запровадження сучасних форм зниження ризиків, їх адаптованості до особливостей агробізнесу.

7. Сприяння утвердженню ринкових механізмів ціноутворення, що ґрунтуються на прозорих організаційних формах продажу продукції; удосконалення механізмів непрямого впливу держави на цінову ситуацію на ринках сільськогосподарської продукції.

8. Оптимальне поєднання загальнодержавного та регіонального рівнів держави у впливі на умови функціонування й розвитку аграрного виробництва. При зосередженні реалізації державних програм прямої підтримки доходів виробників, субсидування їх ресурсного забезпечення та регулювання цін на загальнодержавному рівні посилення ролі регіонального рівня (та відповідно його фінансового забезпечення) у розвитку інфраструктури та соціальної сфери села, сприянні диверсифікації сільськогосподарського виробництва та коригуванні структури виробництва регіонального аграрного підкомплексу, управлінні та контролі за якістю продукції, екологічною безпекою виробництва.

9. Узгодження заходів державного регулювання з тенденцією поглиблення інтеграції національної економіки у світове господарство, членством України у СОТ. Вирішення суперечності між необхідністю державної підтримки аграрного сектору України на сучасному етапі його розвитку та ринково орієнтованою політикою СОТ, а також попередження негативних загроз для аграрного сектору України у зв'язку із вступом до СОТ має та може бути забезпечене шляхом приведення у відповідність програм з техніко-технологічної та структурної перебудови галузі, розвитку ринкової інфраструктури, підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників, гарантування продовольчої безпеки до вимог заходів "зеленої скриньки"; модифікації порядку надання податкових пільг; посилення контролю за відповідністю продукції, що імпортується, стандартам якості, ветеринарним, санітарним, фітосанітарним.

Запропоновані напрями удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників є основою приведення його змістовного наповнення відповідно до нового етапу розвитку сільського господарства країни, забезпечення переходу у державному регулюванні до оптимізаційно-інтеграційного етапу, перетворення аграрної політики на чинник сталого розвитку аграрного сектору, підвищення конкурентоспроможності сільського господарства, гарантування складових продовольчої безпеки.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження теоретично узагальнено й запропоновано розв'язання наукової та практичної проблеми з формування ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України, що дало змогу сформулювати такі висновки.

1. Спроможність ринкового механізму забезпечити ефективне використання, розміщення та відтворення ресурсів реалізується через досягнення еквівалентності обміну товарів. Еквівалентність обміну на ринку товарів включає споживчу, виробничу та алокативну умови; на ринках ресурсів - алокативні умови мікрорівня і макрорівнів, відтворювальну умову. Повна еквівалентність обміну забезпечується за їхньої єдності.

2. Для ринків сільськогосподарської продукції є характерною стійка нееквівалентність обміну, що спричиняється незбалансованістю у часі між попитом і пропозицією; високим рівнем нестабільності умов господарювання в аграрній сфері й особливостями адаптації галузі до їх змін у коротко- і довгостроковому періодах; непрозорістю та неконкурентною структурою ринків продукції і ресурсів; наявністю зовнішніх ефектів; іммобільністю ресурсів сільськогосподарського виробництва; перекладенням трансакційних витрат на сільськогосподарських виробників.

3. При формуванні доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні економічний механізм не забезпечує ні алокативні, ні відтворювальну умови еквівалентності. Нееквівалентність у ціноутворенні на ресурси виникає як на першому рівні сумісно-роздільності у формуванні доходів, на якому зумовлюється нееквівалентністю цін на продукцію, так і на другому, на якому зумовлюється станом факторних ринків та розподілу доходів на рівні суб'єктів господарювання.

4. Реформування земельних і майнових відносин, виступаючи складовою ринкової трансформації сільського господарства, не вирішує проблем нееквівалентно низького рівня та стабільності доходів сільськогосподарських товаровиробників.

5. В умовах ринкової трансформації зростають обмеження з реалокації ресурсів сільськогосподарського виробництва, нееквівалентність обміну призводить до їх деструкції. Існування стійкої нееквівалентності обміну на ринках продукції і ресурсів сільського господарства породжує об'єктивну необхідність формування системи державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників для створення умов сталого розвитку аграрного сектору, гарантування продовольчої безпеки.

6. Сукупність умов еквівалентності обміну зумовлює в державному регулюванні проблему вибору пріоритетної та потребує ґрунтовного аналізу потреб, ресурсних і технологічних можливостей економічної системи. Еквівалентність у ціноутворенні на товарних ринках виступає необхідною, але не достатньою умовою еквівалентності у формуванні доходів. За існуючої нестабільності й нееквівалентності в ціноутворенні на ринку продукції сільського господарства в економіці України, їх негативного впливу на стан продовольчої безпеки, сільськогосподарського виробництва, в аграрній політиці мають застосовуватися заходи з регулюванні і цін, і доходів сільськогосподарських товаровиробників.

7. Множина та неоднорідність причин виникнення нееквівалентності обміну продукції та ресурсів сільськогосподарського виробництва потребує застосування взаємоузгодженої сукупності методів, інструментів і важелів державного впливу на соціально-економічні процеси. Визначення заходів державного регулювання має базуватися на виявленні причин та особливостей прояву нееквівалентності обміну сільськогосподарської продукції і ресурсів, аналізі змін у результаті дій держави у стані виробників, споживачів, державного бюджету, добробуту суспільства в цілому. Сукупність інструментів державного регулювання має бути розроблена таким чином, щоб кожний із інструментів виконував своє завдання, та разом вони забезпечували цільове призначення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.

8. Ефективною основою мінімальних цін як інструменту стабілізації ринків є середні ринкові ціни попередніх періодів; заставних цін як інструменту збалансування попиту і пропозиції у часі - середні ринкові ціни поточного маркетингового періоду; цільових цін як інструменту забезпечення умов відтворення - середні витрати на виробництво одиниці продукції поточного маркетингового періоду. Розв'язання завдань державного регулювання, що потребує більшого фінансового забезпечення, ніж отримують виробники при реалізації конкурентоспроможних і потенційно конкурентоспроможних видів продукції за світовими цінами, має забезпечуватися через бюджетний, страховий, податковий та інші механізми.

9. Оцінка ефективності державного регулювання є важливою умовою його гнучкості й удосконалення і має здійснюватися на основі сукупності показників, яка включає і показники результату, які відображають стан сільського господарства, продовольчої безпеки, і показники процесу, що характеризують стан, абсолютні й відносні витрати регулювання.

10. Державне регулювання цін і фермерських доходів сільськогосподарських виробників стало важливим чинником розвитку аграрного сектору в розвинутих країнах. Оскільки сучасний стан розвитку продуктивних сил, економічного механізму та інституціонального середовища в Україні не відповідає умовам жодного з етапів генезису державного регулювання аграрного сектору в розвинутих країнах, сукупність заходів державної аграрної політики має не обмежуватися лише заходами одного з визначених етапів, а передбачати їх комбінацію.

11. Основою реалізації економічних функцій держави стосовно сільського господарства в процесі ринкової трансформації економіки та реалізації цілей аграрної політики на пореформеному етапі розвитку виступає формування системи державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Зволікання у формуванні механізмів забезпечення еквівалентності обміну продукції і ресурсів галузі в Україні зумовило серед інших причин глибину і тривалість спаду сільськогосподарського виробництва, руйнування його ресурсного потенціалу.

12. Змістом трансформаційних змін у державному регулюванні на етапі лібералізації стала поступова відмова від командно-адміністративних методів (без їх заміщення на непрямі), зменшення бюджетної підтримки галузі. За такого механізму державного регулювання не було попереджено втрати виробників від нееквівалентності обміну, масову збитковість сільськогосподарських товаровиробників, не створено умови для активізації інвестицій. На етапі протекціонізму закладаються основи адекватної ринковим умовам системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, збільшуються обсяги бюджетного фінансування галузі. Але запроваджені заходи держави не призвели до створення засад сталого розвитку аграрного сектору в ринкових умовах.

13. Основними напрямами удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників в Україні мають стати: забезпечення системності; оптимізація обсягів підтримки; запровадження прозорих недискримінаційних форм підтримки; сприяння створенню інноваційної моделі аграрного виробництва; формування багаторівневої системи аграрного ризик-менеджменту; сприяння утвердженню ринкових механізмів ціноутворення й удосконалення механізмів непрямого впливу держави на цінову ситуацію на ринках сільськогосподарської продукції; забезпечення підвищення якості продукції, екологічно збалансованого ведення виробництва; оптимальне поєднання загальнодержавного й регіонального рівнів регулювання; узгодження заходів регулювання з тенденціями інтеграції національної економіки у світове господарство.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та розділи у монографіях:

1. Онегіна В.М. Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.М. Онегіна. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 590 с.

2. Проблеми економіки АПК і формування його кадрового потенціалу: монографія: у 2 т. / [С.І. Мельник, В.Ф. Бондаренко, М.В. Шмаков та ін.]; за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2000. - Т. 1. - 2000. - 732 с. (особистий внесок автора - розділ "Про формування системи агробізнесу").

3. Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: монографія: у 2 т. / [П.Т. Саблук, В.П. Рябоконь, В.Г. Галанець та ін.]; за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - Т. 2. - 2001. - 851 с. (особистий внесок автора - розділи "Agrarian Policy in the USA and Ukraine: comparative analysis", "Економічне обґрунтування інвестиційних технічних проектів та моделі інноваційної поведінки").

4. Ринкова трансформація економіки АПК: монографія: у 4 ч. / [В.Я. Амбросов, А.В. Македонський, М.В. Шмаков та ін.]; за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2002. - Ч. 2.: Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - 2002. - 754 с. (особистий внесок автора - розділ "Про зростання аграрного виробництва").

Навчальні посібники:

5. Онегіна В.М. Оподаткування підприємницької діяльності: навч. посіб. / В.М. Онегіна. - Х.: ХДТУСГ, 2000. - 68 с.

6. Онегіна В.М. Макроекономіка в запитаннях та відповідях: навч. посіб. / О.С. Кривцов, В.М. Бережний, В.М. Онегіна. - Х.: Факт, 2003. - 200 с.

7. Онегіна В.М. Інвестиційний менеджмент: навч. посіб. / В.М. Онегіна. - Х.: ХНТУСГ, 2006. - 121 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

8. Онегина В.М. Реформа налоговой системы (институциональный аспект) / В.М. Онегина // Бизнес Информ. - 1998. - № 11. - С. 65-67.

9. Онегіна В.М. Пільги в податковій системі в перехідній економіці / В.М. Онегіна // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. - К., 1999. - Вип. 14. - С. 425-429.

10. Онегіна В.М. Право власності та земельна реформа в Україні / В.М. Онегіна // Проблеми формування ринкової економіки: міжвід. наук. зб.: спец. вип. "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи". - К.: КНЕУ, 2000. - С. 334-336.

11. Онегіна В.М. Податкова політика в аграрному секторі економіки України / В.М. Онегіна // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. - К., 2001.- Вип. 43. - С. 118-120.

12. Онегина В.М. О мерах реализации налоговой политики в аграрной сфере / В.М. Онегина // Вісн. ХДАУ. - 2001. - № 2. - С. 116 -120. - (Серія "Економіка АПК і природокористування").

13. Онегіна В.М. Формування кредитного ринку в системі агробізнесу США / В.Я. Амбросов, В.М. Онегіна // Економіка АПК. - 2001. - № 5. - С. 115-121.

14. Онегина В.М. Теория горной ренты и цены на энергоносители / В.В. Артемов, С. Г. Галуза, В.М. Онегина // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2001. - № 535. - С. 3-12. - (Економічна серія).

15. Онегіна В.М. Підтримка цін та стабілізація доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.Я. Амбросов, В.М. Онегіна // Економіка України. - 2002. - № 1. - С. 66-69.

16. Онегіна В.М. До питання про паритет цін / В.М. Онегіна // Вісн. ХНАУ. - 2003. - № 6. - С. 143-149. - (Серія "Економіка АПК і природокористування").

17. Онегина В.М. К вопросу об импорте институтов / В.М. Онегина // Вісн. Нац. техн. ун-ту "ХПІ": зб. наук. праць: темат. вип. "Технічний прогрес і ефективність виробництва". - Х.: НТУ "ХПІ", 2003. - № 23, Т.3. - С. 178-183.

18. Онегіна В.М. Складові продовольчої безпеки та державне регулювання аграрного сектору / В.М. Онегіна // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 189, Т. 2. - С. 571-583.

19. Онегіна В.М. Властивості конкурентної рівноваги та ефективність аграрного ринку в умовах транзиції / В.М. Онегіна // Вісн. Харк. держ. техн. ун-ту сільського госп-ва. - 2004. - Вип. 25. - С. 54-65. - (Економічні науки).

20. Онегіна В.М. Приєднання України до СОТ та державна підтримка аграрного сектору / В.М. Онегіна // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 191, Т. 2. - С. 496-504.

21. Онегіна В.М. Український експорт пшениці: ціновий чинник конкурентоспроможності / В.М. Онегіна, Л. Вессел // АгроІнКом. - 2004. - № 5-6. - С. 68-72.

22. Онегіна В.М. Методологічні аспекти визначення еквівалентних цін продукції аграрного сектору / В.М. Онегіна // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського госп-ва. - 2004. - Вип. 32. - С. 8-15. - (Економічні науки).

23. Онегіна В.М. Трансакційні витрати та їх вплив на доходи сільськогосподарських виробників / В.М. Онегіна // Зб. наук. праць Подільської держ. аграр.-техн. акад. - Кам'янець-Подільський: ПДАТА, 2004. - Вип. 12, Т. 2. - С. 57-59. - (Економічний факультет).

24. Онегіна В.М. Експорт зернових і цінові тенденції / В.Я. Амбросов, В.М. Онегіна // Економіка України. - 2005. - № 1. - С. 73-79.

25. Онегіна В.М. Формування систем державного регулювання цін та доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.М. Онегіна // Вісн. Нац. техн. ун-ту "ХПІ": зб. наук. праць: темат. вип. "Технічний прогрес і ефективність виробництва". - Х.: НТУ "ХПІ", 2005. - №1. - С. 235-241.

26. Онегіна В.М. Особливості динаміки відтворювального процесу в сільському господарстві в умовах ринкової трансформації / В.М. Онегіна // Вісн. ХНАУ. - 2004. - № 8. - С. 75-80. - (Серія "Економіка АПК і природокористування").

27. Онегіна В.М. Особливості реалокації трудових ресурсів аграрного сектора в умовах ринкової трансформації економіки / В.М. Онегіна // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2005. - № 650. - С. 46-50. - (Економічна серія).

28. Онегіна В.М. Страхування доходів сільськогосподарських товаровиробників у системі державного регулювання аграрного сектору / В.М. Онегіна // Держава та регіони. - 2005. - № 4. - С. 187-191.

29. Онегіна В.М. Зміна аграрної парадигми і державна аграрна політика у розвинутих країнах / В.М. Онегіна // Економіка України. - 2005. - № 11. - С. 62-72.

30. Онегіна В.М. Вплив реформування земельних та майнових відносин на доходи сільськогосподарських товаровиробників / В.М. Онегіна // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 209, Т. 1. - С. 185-199.

31. Онегіна В.М. Особливості формування системи державного регулювання економіки в умовах ринкової трансформації інверсійного типу / В.М. Онегіна // Вісн. Нац. техн. ун-ту "ХПІ": зб. наук. праць: темат. вип. "Технічний прогрес і ефективність виробництва". - Х.: НТУ "ХПІ", 2006. - № 4. - С. 42-46.

32. Онегіна В.М. Заставні закупівлі в системі державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.М. Онегіна // Вісн. ХНАУ. - 2006. - № 11. - С. 206-211. - (Серія "Економіка АПК і природокористування").

33. Онегіна В.М. Податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства в Україні / В.М. Онегіна // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського госп-ва. - 2006. - Вип. 36. - С. 92-99. - (Економічні науки).

34. Онегіна В.М. Вступ України до СОТ і аграрна політика / В.М. Онегіна // Вісн. ХНАУ. - 2007. - №1. - С. 173-178. - (Серія "Економіка АПК і природокористування").

35. Онегіна В.М. Концептуальні основи державного регулювання аграрного сектора / В.М. Онегіна // Вісн. Сум. нац. аграр. ун-ту. - 2006. - Вип. 3-4 (20-21). - С. 38-43. - (Серія "Економіка та менеджмент").

36. Онегіна В.М. Продовольча безпека і аграрна політика / В.М. Онегіна // Аграр. вісн. Причорномор'я. - Одеса: Імідж - Пресс, 2007. - Вип. 37. - С. 226-229. - (Економічні науки).

37. Онегіна В.М. Роль держави у формуванні інститутів інфраструктури аграрного ринку / В.М. Онегіна // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського госп-ва. - 2007. - Вип. 52. - С. 457-461. - (Економічні науки).

38. Онегіна В.М. Бюджетна підтримка сільського господарства / В.М. Онегіна // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського госп-ва. - 2007. - Вип. 65. - С. 225-231. - (Економічні науки).

Тези доповідей:

39. Онегина В.М. О регулировании рынка сельскохозяйственной продукции / В.М. Онегіна // Актуальные проблемы науки в АПК: материалы 53-й межвуз. науч.-практ. конф., Кострома, 25-26 апр. 2002 г. - Кострома: Изд. КГСХА, 2002. - Т. 3. - С. 104-105.

40. Onegina V. Extension via Institutional Perspectives: / V. Onegina // Global Reforms in Higher Education and Research: Responding to Challenges to Quality and Safety of Food and Agricultural Products: Conference Proceedings of GCHERA, Kyiv, 22-23 Sept. - К.: NAU, 2003. - Р. 298-299.

41. Онегина В.М. Импорт институтов и оптимизация экономических процессов / В.М. Онегина // Исследование и оптимизация экономических процессов "Оптимум 2003": труды IV-й междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 11-12 дек. 2003 г. - Х.: НТУ "ХПИ", 2003 - Ч. 1. - С. 89-90.

42. Онегіна В.М. Державна підтримка аграрного сектору в контексті приєднання України до СОТ / В.М. Онегіна // Україна у світовій економічній спільноті: матеріали ІІ-ї Всеукр. наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 26 берез. 2004 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 41-42.

43. Онегіна В.М. Ціновий чинник конкурентоспроможності підприємств АПК / В.М. Онегіна // Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Полтава, 2-4 черв. 2004 р. - Полтава: Полтавська ТПП, ПП "Форпіка", 2004. - С. 49-50.

44. Онегіна В.М. Особливості цінового механізму АПК в умовах ринкової трансформації / В.М. Онегіна // Вісн. аграр. науки Причорномор'я Миколаїв. держ. аграр. ун-ту: спец. вип. - Миколаїв: МДАУ, 2004. - №2 (26), Т. 1. - С. 225-231.

45. Онегіна В.М. Оцінка ефективності системи державного регулювання цін та доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.М. Онегіна // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: матеріали міжнар. форуму молодих вчених, Харків, 19-20 трав. 2005 р. - Х.: ХНТУСГ, 2005. - Т. 2 - С. 117-118.

46. Онегіна В.М. Страхування доходів сільськогосподарських товаровиробників та державне регулювання аграрного сектору / В.М. Онегіна // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК: тези доп. 2-ї міжнар. наук.-практ. конф., Мелітополь, 13-15 черв. 2005 р. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2005. - С. 168-169.

47. Онегина В.М. Государственные интервенции на аграрном рынке: поиск эффективного уровня цен поддержки / В.М. Онегина // Государственное регулирование сельского хозяйства: концепции, механизмы, эффективность. - М.: ВИАПИ им. А.А. Никонова, "Энциклопедия российских деревень", 2005. - С. 587-589.

48. Онегіна В.М. Податкові важелі в системі державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників / В.М. Онегіна // Фінансування та кредитування аграрного сектора: проблеми та перспективи: тези доп. 1-ї міжнар. наук.-практ. конф., Мелітополь, 4-6 верес. 2006 р. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - С. 106-107.

49. Онегіна В.М. Концептуальні основи державного регулювання аграрного сектора / В.М. Онегіна // Аграрний форум - 2006: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Суми, 25-29 верес. 2006 р. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2006. - С. 173.

50. Онегіна В.М. Теорема павутини та функціонування ринків сільськогосподарської продукції в Україні: теорія і практика розвитку АПК / В.М. Онегіна // Теорія і практика розвитку АПК: матеріали міжнар. наук.-практ. форуму, Львів, 19-20 верес. 2006 р. - Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 2006. - Т.1. - С. 417-422.

51. Онегина В.М. Становление информационно-консультационной службы и ее роль в обеспечении многофункциональности сельского хозяйства / В.М. Онегина // Многофункциональность сельского хозяйства и устойчивое развитие сельских территорий. - М.: ВИАПИ им. А.А. Никонова, "Энциклопедия российских деревень", 2007. - С. 541-543.

52. Онегіна В.М. Напрями реформування бюджетної підтримки сільського господарства / В.М. Онегіна // Ринкова трансформація економіки АПК: матеріали 5-ї міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 27-28 листоп. - Х.: ХНТУСГ, 2007. - С. 233-234 та ін.

АНОТАЦІЯ

Онегіна В.М. Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН. - Київ, 2008.

У дисертації розглядаються теоретико-методологічні основи ціноутворення в економіці ринкового типу, його особливості в аграрному секторі сучасних економічних систем. Конкретизовані умови еквівалентності обміну. Доведено, що економічний механізм в Україні не забезпечує еквівалентність обміну продукції та ресурсів сільського господарства, умови сталого розвитку аграрного сектору, складові продовольчої безпеки, тому існує об'єктивна необхідність державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Розкрито сутність, структуру, призначення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, визначені принципи її ефективної побудови. Проаналізовано методи державного регулювання у сфері ціноутворення, запропоновано сукупність показників оцінки його ефективності.

Визначено основні етапи генезису системи державного регулювання фермерських цін і доходів та узагальнено досвід державної підтримки сільського господарства у розвинутих країнах. Критично оцінено можливості його застосування в Україні.

Розкрито трансформаційні зміни у механізмі державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Здійснено оцінку сучасних форм підтримки сільського господарства в Україні як за окремими її складовими, так і в цілому. Запропоновано напрями та заходи з удосконалення механізму системи державного регулювання цін і доходів вітчизняних сільськогосподарських виробників з урахуванням стану продуктивних сил, економічного механізму аграрного сектору. Обґрунтовано шляхи вирішення суперечності між необхідністю підтримки вітчизняного сільського господарства на сучасному етапі його розвитку та ринково орієнтованою політикою СОТ.

Ключові слова: державне регулювання, ціна, дохід, сільськогосподарський товаровиробник, аграрний сектор, продовольча безпека, аграрна політика.

АННОТАЦИЯ

Онегина В.М. Формирование системы государственного регулирования цен и доходов сельскохозяйственных товаропроизводителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" УААН. - Киев, 2008.

В диссертации рассматриваются теоретико-методологические основы ценообразования в экономике рыночного типа. Конкретизированы условия эквивалентности обмена, при которых достигается эффективное использование, размещение и воспроизводство ресурсов в экономике рыночного типа. Установлено, что эквивалентность обмена на товарном рынке составляют потребительское, аллокационное и производственное условия, на рынке ресурсов - аллокационные условия микро- и макроуровней, воспроизводственное. Определены возможные ограничения рыночного механизма по достижению эквивалентности обмена.

Раскрыты особенности ценообразования на продукцию и ресурсы сельского хозяйства. Доказано, что вследствие несбалансированности спроса и предложения на рынках сельскохозяйственной продукции, особенностей адаптации к изменениям сельскохозяйственного производства в краткосрочном и долгосрочном периодах товаропроизводители реализуют продукцию по ценам, ниже соответствующих аллокационному и производственному условиям эквивалентности обмена. Установлено, что сельскохозяйственные производители в экономике Украины получают доходы ниже эквивалентных. В условиях рыночной трансформации экономики увеличиваются ограничения по реаллокации ресурсов сельскохозяйственного производства, что при неэквивалентном обмене приводит к их деструкции. Неспособность рыночного механизма обеспечить эквивалентность обмена продукции и ресурсов сельского хозяйства, условия устойчивого развития аграрного сектора, слагаемые продовольственной безопасности обусловливает объективную необходимость государственного регулирования цен и доходов сельскохозяйственных товаропроизводителей.

Раскрыты сущность, структура и целевое назначение системы государственного регулирования цен и доходов сельскохозяйственных товаропроизводителей. Разработаны принципы эффективного построения данной системы. Проанализированы методы государственного регулирования по поддержке цен и доходов сельхозпроизводителей и доказана необходимость проведения статико-сравнительного анализа, исходя из особенностей состояния неэквивалентности обмена. Разработан алгоритм для расчета цен, используемых в государственном регулировании. Предложена система показателей для оценки эффективности государственного регулирования цен и доходов сельхозпроизводителей.

Определены основные этапы генезиса системы государственного регулирования фермерских цен и доходов, обобщен опыт государственной поддержки сельского хозяйства в развитых странах. Критически оценены возможности его применения в Украине.

Доказано, что формирование системы государственного регулирования цен и доходов аграриев является основой выполнения экономических функций государства относительно сельского хозяйства в переходном и послереформенном периодах и одной из задач рыночной трансформации аграрного сектора. Охарактеризованы трансформационные изменения в механизме государственного регулирования цен и доходов аграриев. Определены особенности механизма государственного регулирования в периоды квазилиберализации, либерализации, на этапе протекционизма. Оценена результативность использования налоговых льгот, частичной компенсации государством процентов по кредитам, страховым премиям, ценового регулирования, бюджетного финансирования в государственной поддержке сельского хозяйства в Украине. Установлена прямая корреляционная взаимосвязь между уровнем государственной поддержки и объемом производства, инвестиций, финансовыми результатами, производительностью труда и уровнем ее оплаты в сельском хозяйстве в экономике Украины. Но государственное регулирование не обеспечило уменьшения диспаритета цен, проведение технико-технологического обновления производства, не компенсировало потери отрасли из-за неэквивалентного обмена. Обоснованы основные направления совершенствования механизма системы государственного регулирования цен и доходов в Украине: 1. Обеспечение системности. 2. Оптимизация уровня поддержки. 3. Внедрение прозрачных недискриминационных форм поддержки. 4. Содействие созданию инновационной модели аграрного производства. 5. Формирование многоуровневой системы аграрного риск-менеджмента. 6. Содействие утверждению рыночных механизмов ценообразования, совершенствование методов непрямого государственного регулирования цен. 7. Обеспечение повышения качества продукции, экологически сбалансированного ведения производства. 8. Оптимальное сочетание общегосударственного и регионального уровней регулирования. 9. Согласование мер регулирования с тенденциями интеграции экономики в мировое хозяйство.