Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

"Інститут аграрної економіки"

Української академії аграрних наук

УДК 338.432:338.439

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Формування та розвиток продовольчого підкомплексу в Україні

Шебаніна Олена В'ячеславівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Червен Іван Іванович, Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу

Офіційні опоненти:

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Головними завданням сучасного етапу розвитку економіки АПК є стабілізація і подальше нарощування обсягів виробництва продовольчих ресурсів, а на цій основі забезпечення оптимізації споживання харчових продуктів на душу населення, позбавлення залежності країни від їх імпортних поставок, створення сприятливих організаційно-економічних умов сільськогосподарським товаровиробникам, значного поліпшення соціального розвитку українського села. Тому розвиток продовольчого підкомплексу, як найбільш важливої ланки агропродовольчого комплексу, повинен займати одне з пріоритетних місць у формуванні і здійсненні регіональної політики держави. В сучасних умовах ринкової економіки його вектор необхідно спрямовувати на одержання високих конкурентоспроможних кінцевих результатів діяльності виробничо-господарських структур.

Проте, незважаючи на винятково важливу роль продовольчого підкомплексу, темпи його економічного розвитку останніми роками є недостатніми, а потенційні можливості внаслідок деструктивних процесів використовуються далеко в неповній мірі, що стримує вирішення існуючих нині економічних, соціальних та екологічних проблем. Сучасний стан практично всіх продовольчих вертикалей характеризується повільним рівнем розвитку як сировинних, так і переробних їх складових, порівняно малими обсягами реалізації готової продукції, розбалансованістю управління галузями і майже відсутністю міжгалузевої координації. До того ж виробництво харчової продукції підкомплексу поки що є досить нестійким до коливань ринкового попиту на продовольчі товари. Тривала системна криза, що охопила економіку країни, призвела до дефіциту та низької якості продовольчої продукції, підвищення затратності виробництва, зростання обсягів імпортних поставок продуктів харчування.

Основними проблемами розвитку продовольчого підкомплексу країни, що вимагають невідкладного вирішення, є подолання негативних тенденцій уповільнення економічного зростання, зупинення спаду виробництва, зміцнення та підвищення ефективності використання його ресурсного потенціалу, розширення асортименту та поліпшення якості продовольчих товарів. Важливою умовою ефективного розвитку продовольчого підкомплексу є формування належного механізму функціонування системи інтегрованої економіки, яка передбачає об'єднання технологічних і економічних інтересів всіх його учасників - від виробників сільгоспсировини та її переробки до харчової промисловості та мережі збуту готової продукції.

Дослідженням проблем забезпечення ефективного розвитку АПК і, в тому числі його продовольчої складової, тривалий період займалась і нині займається значна частина вітчизняних вчених економістів-аграрників, серед них: В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, О.В. Березін, А.І. Брезвін, В.І. Бойко, П.П. Борщевський, О.М. Варченко, П.І. Гайдуцький, О.І. Гойчук, Л.В. Дейнеко, М.І. Долішній, М.М. Ільчук, М.В. Калінчик, І.Г. Кириленко, А.І. Кисіль, М.Х. Корецький, О.В. Крисальний, П.А. Лайко, І.І. Лукінов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.О. Мармуль, Л.Ю. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Могильний, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, М.П. Сахацький, В.П. Ситник, В.І. Топіха, В.М. Трегобчук, М.Й. Хорунжий, І.І. Червен, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин, В.М. Яценко та ін.

Частина їх розглядає питання, пов'язані з аграрним сектором, друга - з переробкою сільгоспсировини та харчовою промисловістю, третя - з реалізацією готової продукції. Такий підхід до дослідження продовольчого підкомплексу переважно має фрагментарний характер. Крім того, певна частина авторів у своїх дослідженнях охоплює Україну в цілому, інша - окремі її області і регіони, до яких здебільшого включають ряд розташованих в ідентичних природно-економічних умовах адміністративних областей. При цьому все ще залишаються не вирішеними проблеми комплексного забезпечення ефективного розвитку продовольчого підкомплексу країни в умовах ринкової економіки, особливо у зв'язку з посиленням міжнародної співпраці, яка вимагає від вітчизняних товаровиробників прискорення адаптації до вимог СОТ. Час висуває на порядок денний нові проблеми, важливість і гострота яких пов'язані з розвитком глобалізації функціонування продовольчого підкомплексу. Їх актуальність, теоретична та практична значимість, недостатня наукова обґрунтованість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, вплинули на його мету, завдання та структурну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Миколаївського державного аграрного університету по темах: "Організаційно-економічні засади забезпечення економічного зростання в АПК" (номер державної реєстрації 0106U009689); "Стратегія становлення та ефективного розвитку продовольчого підкомплексу регіонального АПК" (номер державної реєстрації 0106U005794).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад, розробці практичних пропозицій щодо формування і ефективного розвитку причорноморського регіонального продовольчого підкомплексу України та особливостей його областей. Відповідно до мети поставлено до вирішення такі завдання:

- дослідити соціально-економічні особливості, сутність, принципи і умови розвитку продовольчого підкомплексу АПК країни та причорноморського регіону;

- розробити методологічні засади і критерії оцінки економічного стану та ефективності функціонування продовольчого підкомплексу;

- здійснити ретроспективний аналіз трансформації розвитку аграрної і промислової сфер продовольчого підкомплексу;

- виявити рівень споживання продовольчих товарів в Україні у цілому та в причорноморських областях;

- розробити стратегічні напрями формування та розвитку ресурсного потенціалу, спрямовані на забезпечення його ефективного використання;

- опрацювати пропозиції щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності, розвитку інтеграції та кооперації у підкомплексі;

- розробити прогнози обсягів виробництва і споживання основних видів харчових продуктів в Україні та її причорноморських областях;

- визначити пріоритетні напрями створення та розвитку ефективного продовольчого ринку, удосконалення організації реалізації продукції на основі маркетингу;

- обґрунтувати комплекс заходів щодо нарощування експортного потенціалу України, підвищення конкурентоспроможності її продукції на світовому та вітчизняному ринках у зв'язку із передбаченим вступом до СОТ.

Об'єктом дослідження є сукупність процесів формування й ефективного розвитку продовольчих підкомплексів АПК України в цілому та в її причорноморських областях.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні основи та прикладні організаційно-економічні і техніко-технологічні проблеми, пов'язані із забезпеченням належного складу й ефективного функціонування продовольчого підкомплексу країни та її причорноморських областей.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвитку продовольчого підкомплексу АПК, забезпечення продовольчої безпеки країни та її регіонів, відповідні законодавчі й нормативно-правові акти держави.

У процесі дослідження використовувалася низка методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний при узагальненні теоретичних і методичних засад розвитку продовольчого підкомплексу; монографічний при висвітленні поглядів вчених на досліджувані проблеми, вивченні ретроспективи розвитку продовольчого підкомплексу АПК країни та її причорноморських областей, вітчизняного і зарубіжного досвіду; вирівнювання динамічних рядів при виявленні закономірностей у зміні обсягів споживання провідних продовольчих товарів на 1 особу населення, валової продукції сільського господарства та вартості основних засобів сільгосппідприємств; екстраполяції при розробці проектів виробництва і споживання основних видів продовольчої продукції по Україні та її причорноморських областях на період до 2015 року; розрахунково-конструктивний у процесі прогнозування обсягів споживання продовольчих товарів населенням України в цілому та в її причорноморських областях; графічний при дослідженні динаміки розвитку аграрної і промислової сфер продовольчого підкомплексу, у тому числі за результатами одержаних за допомогою ПЕОМ трендів; при відображенні складових продовольчої безпеки і продовольчого підкомплексу АПК та ін.; статистичних групувань в аналізі розподілу: сільгосппідприємств - за розміром площ сільгоспугідь та поголів'ям великої рогатої худоби і свиней; договорів оренди сільгоспземель - за терміном останньої; безробітних - за строком пошуку роботи; при виявленні впливу розмірів площ провідних сільгоспкультур на рівні їх урожайності; індексний при вивченні динаміки вартості сільськогосподарської та промислової продукції, обсягів виробництва та споживання основних видів продовольства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному визначенні сутності, значення та змістового складу галузевих продуктових вертикалей, їх економічної оцінки й обґрунтування прогнозів розвитку:

вперше

- розроблено узагальнену модель складових системи продовольчої безпеки країни (регіону) з визначенням характеру взаємозв'язків галузей економіки, що беруть участь у виробництві продовольчих ресурсів та доведення їх до кінцевого споживача;

- доведено необхідність застосування економічної категорії "продовольчий підкомплекс", як складової агропромислового комплексу, а замість галузевих підкомплексів (зернопродуктового, плодоовочеконсервного, виноградарсько-виноробного, молокопродуктового та ін.) - продовольчих (продуктових) вертикалей;

- опрацьовано структурну побудову продовольчого підкомплексу, яка поєднує такі його складові: посферну - сільське господарство й обслуговуючі структури; заготівлю, транспортування, зберігання, переробку сільгоспсировини, харчову промисловість та їх сервісні формування; збут сільгосппродукції, продуктів її переробки та харчових виробів; функціонально-галузеву - з виділенням відповідних продовольчих (продуктових) вертикалей; територіальну, за якою розрізняють загальнодержавний, регіональний та районний підкомплекси;

- здійснено оцінку економічного стану продовольчого підкомплексу на основі застосовування системи запропонованих автором показників, що характеризують виробництво і споживання основних видів продовольчих товарів;

- обґрунтовано критерії ефективності функціонування продовольчого підкомплексу з визначенням ефективності виробничої діяльності його складових і досягнення продовольчої незалежності країни;

- запропоновано визначати конкурентоспроможність виробничої діяльності підприємств продовольчого підкомплексу з використанням рейтингової оцінки за системою показників: вартістю товарної продукції у розрахунку на 1 га сільгоспугідь (для сільгосппідприємств) та на 1 грн основних виробничих засобів (для промислових); розміром матеріально-грошових затрат на одиницю вартості товарної продукції; рівнем рентабельності виробництва; часткою підприємства на ринку (що визначається як відношення одержаної ним грошової виручки до загальної величини останньої по регіону);

удосконалено:

- систему показників економічної ефективності функціонування продовольчих підкомплексів різних рівнів - народногосподарського, регіонального, районного (з урахуванням їх особливостей);

- методику визначення прогнозних обсягів виробництва основних видів харчової продукції, в основу якої покладено фактори, що впливають на їх розміри: досягнуті обсяги виробництва й імпорту продовольчих товарів, внутрішньогосподарське та внутрішньодержавне їх використання, експортні поставки та напрями їх змін у перспективі;

- методичні підходи до визначення орендної плати за землю - на основі ринкової вартості орендованих ділянок;

дістали подальшого розвитку:

- поділ наукових позицій вчених-економістів на три групи за ступенем забезпечення потреб українського населення продовольчими товарами: вітчизняного виробництва; вітчизняного й імпортованого; із застосуванням двох критеріїв - наявності на ринку кількості продовольства, достатньої для підтримання здорового способу життя людей, та його доступності для всіх верств населення;

- оцінка рівня конкурентоспроможності окремих видів продукції - шляхом відношення цін їх реалізації даним підприємством до середніх цін ідентичних продуктів на регіональному ринку;

- пропозиції щодо визначення орендної плати, збільшення термінів оренди сільськогосподарських земель та удосконалення орендних відносин (з урахуванням відтворення родючості ґрунтів), вилучення з обороту деградованих земель, розвитку іпотеки, здійснення державного та громадського контролю за використанням земель, активізації діяльності консалтингових служб, введення екологічних платежів і заохочувальних стимулів;

- порядок оподаткування сільгосптоваровиробників (стосовно доцільності їх бюджетного дотування в розрахунку не на гектар посівів, а на одиницю виробленої продукції, здійснення нарахування ПДВ за більш низькими ставками, диференційованими по рослинницьких і тваринницьких галузях залежно від середніх рівнів їх прибутковості) та кредитування (щодо посилення ролі й удосконалення механізму надання товарних кредитів).

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень щодо сутності продовольчої безпеки та продовольчого підкомплексу АПК, методики оцінки економічного стану та ефективності функціонування останнього, виявлені тенденції розвитку підкомплексу, а також конкретні заходи щодо вирішення назрілих проблем становлять практичну цінність для управлінських структур підкомплексу, фахівців і керівників сільськогосподарських і промислових підприємств, науковців та студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів цього профілю.

Значна частина запропонованих дисертантом рекомендацій щодо удосконалення структури продовольчого підкомплексу та підвищення ефективності його функціонування нині впроваджується в практику Миколаївської, Одеської і Херсонської областей (довідки від 06.06.07 р. №285/09-02/09-01-28/07, від 20.06.07 р. №16-2-04-587, від 31.05.2007 р. №6-700-4/222 управлінь агропромислового розвитку при їх облдержадміні-страціях та довідка від 01.06.07р. №362-4/252-09 Головного управління економіки Херсонської області).

Пропозиції автора щодо удосконалення методики оцінки стану продовольчої безпеки країни і ефективного функціонування її продовольчого підкомплексу та напрямів його економічного зростання прийнято Міністерством аграрної політики України для втілення у практичну діяльність структурних формувань продовольчого підкомплексу АПК (довідка від 12.06.07р. №37-18-15/9014).

Розробки здобувача (як теоретичні, так і практичні) протягом ряду років використовуються у навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету при викладанні економічних дисциплін ("Підприємництво та агробізнес", "Економіка", "Організація виробництва", "Планування", "Стратегічний менеджмент" та ін.) (довідка від 24.07.2007 р. №1455).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертації, сформульовані і обґрунтовані автором особисто. Матеріали наукових статей, виданих у співавторстві, використані у дисертації лише в частині, яка належить особисто здобувачеві.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на 15 міжнародних, 2 всеукраїнських і 6 регіональних конференціях:

- міжнародних: "Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи" (29-30 листопада 2001 р., м. Миколаїв); "Соціально-економічні проблеми в пореформений період" (23-24 вересня 2004 р., м. Миколаїв); "Ринкова трансформація економіки АПК" (2-3 грудня 2004 р., м. Харків); "Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці" (3-5 березня 2005 р., м. Житомир); "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (5-7 жовтня 2005 р., м. Черкаси); "Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій" (9-10 листопада 2005 р., м. Київ); "Ольвійський форум 2006: стратегії України в геополітичному просторі" (5-7 червня 2006 р., м. Ялта); "Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (5-6 жовтня 2006 р., м. Київ); "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (1-2 березня 2007 р., м. Харків); "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (11-13 квітня 2007 р., м. Черкаси); "Економічна безпека країни: проблеми теорії і практики в умовах демократичної трансформації форми влади" (24-25 квітня 2007 р., м. Полтава); "Дев'яті річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників" (26-27 квітня 2007 р., м. Київ); "Ольвійський форум 2007: стратегії України в геополітичному просторі" (6-8 червня 2007 р., м. Ялта); "Формирование и функционирование аграрных рынков и их инфраструктуры" (12-14 июня 2007 г., г. Мелитополь); "Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах" (21-22 червня 2007 р., м. Херсон);

- всеукраїнських: "Сучасний культурний простір 2006" (25-27 вересня 2006 р., м. Київ); "Проблеми ринку продукції АПК в умовах глобалізації (24-25 травня 2007 р. м. Миколаїв);

- регіональних: у Миколаївському державному аграрному університеті (2001-2002, 2004-2007 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано особисту монографію, 6 монографій у співавторстві та 38 наукових статей. Загальний обсяг наукових публікацій становить 44,8 д.а., які особисто належать здобувачеві.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел і 14 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 398 сторінках комп'ютерного тексту. Розрахунковий матеріал представлений у 78 таблицях і на 23 рисунках. Список використаних джерел нараховує 374 найменування.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи становлення та функціонування продовольчого підкомплексу" досліджено сутність, складові і проблеми забезпечення продовольчої безпеки та розвитку продовольчого підкомплексу АПК, принципи й умови формування і належного функціонування регіонального продовольчого підкомплексу, методологічні засади оцінки його економічного стану та рівні ефективності.

Головним завданням кожної країни є досягнення своєї продовольчої безпеки, тобто здатності держави та її регіонів забезпечувати достатнє та якісне харчування всім своїм громадянам (незалежно від їх доходів), а також створення резервних продовольчих фондів за рахунок продукції вітчизняного виробництва. Узагальнюючим показником продовольчої безпеки країни в сучасних умовах, на наш погляд, можна вважати відношення фактичного рівня споживання продовольчих товарів на 1 особу населення до розмірів її мінімального раціону (потреби). У майбутньому ж, з підвищенням добробуту населення, узагальнюючий показник продовольчої безпеки може бути визначений як відношення фактичного рівня споживання продовольства до відповідних фізіологічних норм харчування людей.

Основою досягнення належного рівня забезпечення населення країни продовольством є її продовольчий підкомплекс, який являє собою складну багаторівневу виробничо-економічну систему пов'язаних між собою галузей економіки, що беруть участь у виробництві продовольчих ресурсів, і доведення їх до кінцевого споживача. Його можна розглядати як сукупність трьох структур - посферної, функціонально-галузевої та територіальної.

Стосовно посферної структури продовольчого підкомплексу в економічній літературі єдиної точки зору поки що немає. Одні автори включають до неї 6 сфер, інші - 4. При цьому до першої з них вони відносять галузі, які постачають сільському господарству, переробній і харчовій промисловості та торгівлі необхідні їм засоби виробництва, що не можна вважати достатньо обґрунтованим, оскільки основна їх частина поставляє свою продукцію не тільки продовольчому, а й іншим підкомплексам АПК. Зайвою у галузевій структурі підкомплексу є і соціальна сфера, яка внаслідок масштабності її функцій виходить за межі будь-якого підкомплексу. До того ж розміщення продовольчого виробництва не обмежується сільською місцевістю. Автор вважає за доцільне обмеження рамок продовольчого підкомплексу галузями і виробництвами, об'єднаними безпосередньо виготовленням продуктів харчування та доведенням їх до споживача. Виходячи з цього, до продовольчого підкомплексу належать: сільське господарство та обслуговуючі його структури; заготівля, транспортування, зберігання та переробка сільгоспсировини, харчова промисловість і формування, що здійснюють їх сервіс; збут сільгосппродукції, продуктів її переробки та харчових виробів.

До функціонально-галузевої структури підкомплексу входять всі його продовольчі вертикалі (зернопродуктова, олійножирова, цукробурякова, плодоовочеконсервна, виноградарсько-виноробна, молокопродуктова, м'ясна та ін.). Територіальна ж структура передбачає виділення продовольчих підкомплексів окремих регіонів. Запропоновану дисертантом модель продовольчого підкомплексу країни та її окремого регіону схематично наведено на рисунку 1.

Оцінка економічного стану продовольчого підкомплексу повинна здійснюватися за допомогою системи показників, що характеризують виробництво і споживання основних видів продовольчих товарів (в натуральному і вартісному виразі); забезпеченість основними і оборотними засобами, трудовими та фінансовими ресурсами; можливість ведення простого та розширеного відтворення. Стосовно ефективності функціонування продовольчого підкомплексу слід вказати, що більшість економістів розглядає її в основному з галузевих позицій, а це в сучасних умовах є недостатнім. З другого боку, при дослідженні ефективності найчастіше відсутня системна методологія (зазвичай вивчаються тільки економічні характеристики і недостатньо враховуються соціальні й екологічні аспекти). Крім того, в існуючих наукових розробках відсутні підходи до оцінки ефективності регіонального АПК як цілісної інтегрованої системи. Для оцінки ефективності функціонування кожного територіального підкомплексу, діяльності (як виробничої, так і соціальної) його сільськогосподарських та переробних підприємств, а також виробництва окремих видів сільськогосподарських і харчових товарів необхідні свої (з урахуванням їх особливостей) системи показників, переліки яких наведено в дисертації.

До складу сукупних витрат на виробництво аграрної продукції слід включати пов'язані з використанням землі витрати, які можна обчислювати або з орієнтацією на величину орендної плати, що сформувалася в регіоні місцезнаходження товаровиробника, або як добуток процентної ставки за довгостроковими банківськими кредитами на ринкову вартість 1 га землі.

Рис. 1. Узагальнена структурна модель продовольчого підкомплексу АПК країни

При визначенні економічної ефективності сукупної діяльності агропромислових формувань загальні величини вартості валової продукції та виробничих витрат необхідно брати без подвійного урахування за наведеною в роботі методикою. Крім того, доцільно розраховувати і такі показники: частки сільського господарства, переробки та торгівлі в сукупних витратах і прибутку агропромислового формування; вихід продукції переробки (у натуральному та вартісному виразі) в розрахунку на 1 га посівів сировинних культур. В якості узагальнюючого показника виробничої діяльності сільськогосподарських та агропромислових підприємств можна використовувати норму прибутку, обчислену як відношення балансового прибутку (який доцільно брати без нарахованих податків) до сукупної вартості основних та оборотних засобів (з включенням до неї грошової оцінки сільгоспугідь та трудових ресурсів). Узагальнену оцінку ефективності функціонування будь-якого формування продовольчого підкомплексу можна здійснювати за допомогою рейтингової оцінки і з використанням наведених у дисертації показників.

Для оцінки конкурентоспроможності окремого виду продукції можна застосовувати відношення ціни його реалізації по даному підприємству до середньої ринкової ціни ідентичного продукту на конкретному регіональному ринку. Оцінку конкурентоспроможності підприємства доцільно проводити за чотирма показниками: вартість товарної продукції (за фактичними цінами реалізації) в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь (для аграрних підприємств), 1 грн основних виробничих засобів (для промислових); матеріально-грошові витрати на 1 грн вартості товарної продукції; рівень рентабельності; частка підприємства на ринку, яку можна визначати відношенням одержаної ним від продажу продукції грошової виручки до загальної величини останньої по регіону (області, адмінрайону тощо). продовольчий апк овочівництво тваринництво

Другий розділ - "Ретроспектива, сучасний стан та основні проблеми розвитку продовольчого підкомплексу" - присвячений дослідженню: трансформації складу продовольчого підкомплексу АПК та його регіональним особливостям, ретроспективи, сучасного стану та проблем розвитку аграрної сфери підкомплексу і харчової промисловості та переробки сільгосппродукції; сучасного стану і проблем споживання продовольчих товарів.

Крім України в цілому в центрі уваги, як у другому, так і в наступних розділах дисертації, знаходиться причорноморський регіон, до складу якого входять Миколаївська, Одеська та Херсонська області. Вони мають майже ідентичні грунтово-кліматичні умови й історичні традиції розвитку, а тому близькі за спеціалізацією сільськогосподарського виробництва та пов'язаних з ним переробних галузей АПК. Як показали дослідження, питома вага цього регіону в загальнодержавних показниках - площі сільгоспугідь, валовій продукції сільського господарства та прибутках зростає (табл. 1), що створює належну сировинну базу для розвитку потужної харчової промисловості, на частку якої у 2005р. припадало 19,9% загального обсягу промислової продукції.

Таблиця 1. Місце причорноморських областей у загальнодержавних показниках розвитку сільського господарства України, %

Останніми роками з реформуванням аграрного сектору АПК у складі продовольчого підкомплексу як України в цілому, так і причорноморських областях регіону відбулися досить суттєві зміни. Зокрема, має місце зменшення часток сільгосппідприємств (включаючи фермерські) і збільшення - особистих селянських господарств у виробництві аграрної продукції. Серед південних областей більш розвинута суспільна сфера виробництва на Миколаївщині, і менше - на Херсонщині. В особисті селянські господарства поступово переміщується виробництво не тільки овочів, фруктів, молока, м'яса та вовни, а й навіть зерна, цукрових буряків і насіння соняшнику.

Загальна кількість сільськогосподарських підприємств з роками значно зростає. Якщо, наприклад, у 1991 р. вона становила 16697 одиниць, то у 2005 р. - 57877. Змінилася і структура господарств, провідні позиції серед яких нині займають фермерські, господарські товариства та приватні підприємства.

За останні 15 років в Україні, а практично у всіх її областях відбулося помітне скорочення площ сільгоспугідь, в тому числі посівів. Найбільше зменшення останніх спостерігалося по кормових культурах і цукрових буряках. Водночас відбулося різке зменшення поголів'я худоби та птиці. При цьому найменші темпи скорочення поголів'я тварин склалися на Одещині, а найбільші - на Херсонщині. Зміни, що відбулися з площами сільгоспкультур і поголів'ям худоби та птиці, негативно позначилися на виробництві аграрної продукції. Загальні обсяги останньої в період з 1990 по 2000 р. поступово зменшувалися, а в наступні роки у розмірах цього показника відбулися позитивні зрушення, але рівня 1990 р. все ж не було досягнуто. Найбільші негативні зміни в обсягах виробництва мали місце по тваринницьких видах продукції.

За період з 1990 по 2005 р. причорноморський регіон з окремих продуктів - насіння соняшнику, овочів, фруктів і вовни зміцнив свої позиції на загальноукраїнському ринку, а по інших - зерну, цукрових буряках, м'ясу, молоку та яйцях, навпаки, спостерігалося їх зменшення. Серед областей досліджуваного регіону за більшістю видів продукції перші місця належать Одещині.

З наведених у таблиці 2 даних видно, що за 2000-2005 рр. відбулося зменшення виходу валової продукції на 100 га сільгоспугідь, а продуктивність праці, фондовіддача, прибуток на 1 га сільгоспугідь і рівень рентабельності суттєво підвищилися. Однак порівняно з країнами ЄС землемісткість українського господарства в середньому у 8 разів вища. Підраховано, що у середньому по Україні 1 га сільгоспугідь повинен давати не менше 3 тис. грн. прибутку. Між тим рівень цього показника в останні три роки становив лише 55-59 грн, або у 50 разів менше.

Рівень ефективності функціонування сільгосппідприємств є недостатнім і у причорноморських областях. Так, у 2005 р. розмір прибутку з 1 га у 2-х з них (Одеській та Херсонській) був меншим, ніж по країні у середньому. В аналізованих південних регіонах значно гіршими є і рівні основної частини інших показників ефективності. Позитивно лише те, що за більшістю показників у 2005 р. проти 2000 р. ефективність розвитку сільгосппідприємств в них підвищилася. Найбільш рентабельними продуктами, виробленими сільгосппідприємствами України, у тому числі і в причорноморських областях, у більшості років були зерно, насіння соняшнику, виноград та яйця, а найменшу дохідність мали вовна, м'ясо великої рогатої худоби і овець.

Обсяги вироблених харчовою промисловістю України у 1995-2005 рр. таких видів продовольчих товарів, як борошно, хліб, цукор та м'ясо помітно скоротилися, а олії, ковбас і кондитерських виробів - зросли. Гірша (ніж по Україні в цілому) ситуація з обсягами виробництва продовольчих товарів склалася у причорноморських областях. Особливо катастрофічним є стан з м'ясом, цукром і ковбасами, обсяги виробництва яких у цілому по аналізованому регіону зменшилися відповідно у 7,7, 2,3 і 2,3 разів. Найбільше занепокоєння при цьому викликають Херсонська і Миколаївська області.

Проте позитивно, що порівняно з 2000 р. обсяги виробництва значної частини продовольчих товарів збільшилися. Найбільші темпи їх зростання були досягнуті у переробці овочів і фруктів, у м'ясній та молочній промисловості. Виробництво харчової продукції в Україні у середньому та її причорноморських областях останніми роками було в основному рентабельним (табл. 3).

Таблиця 2. Економічна ефективність функціонування сільгосппідприємств України в цілому та її причорноморських областей