Розробка дробарки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Реферат
• Вступ
• 1. Виробничо-економічна характеристика
• 1.1 Аналіз господарської діяльності сільськогосподарського товариства „Мрія-1” Охтирського району Сумської області
• 2. Технологія виробництва комбікормів
• 2.1 Сировина для виробництва комбікормів
• 2.1.1 Зерно злакових та бобових культур
• 2.1.2 Сировина мінерального походження
• 2.2 Продукція, що виробляється в комбікормових цехах
• 2.2.1 Комбікорми
• 2.3 Технологія виробництва комбікорму
• 2.3.1 Очистка сировини
• 2.3.2 Подрібнення зерна
• 2.3.3 Дозування компонентів
• 2.3.4 Змішування компонентів
• 3. Конструкторська розробка дробарки
• 3.1 Подрібнення кормів
• 3.1.1 Суть та зоотехнічні вимоги подрібнення кормів
• 3.1.2 Аналіз способів подрібнення
• 3.1.3 Контроль якості подрібнення
• 3.1.4 Типи і загальна оцінка подрібнювачів
• 3.2 Молоткові дробарки
• 3.2.1 Технологічний розрахунок дробарки
• 3.2.2 Розрахунки на міцність деталей дробарки
• 4. Економічний аналіз
• 5. Заходи по охороні праці при виробництві комбікормів
• 5.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві
• 5.2 Розробка заходів по охороні праці при виготовленні комбікормів
• 5.3 Логічне моделювання небезпек при виготовленні комбікормів
• 5.4 Забезпечення засобами пожежогасіння
• 5.5 Розрахунок евакуаційних виходів
• 5.6 Розрахунок системи грозозахисту
• 5.7 Розрахунок системи освітлення
• 5.8 Розрахунок системи вентиляції
• 5.9 Розрахунок заземлення
• 5.10 Засоби індивідуального захисту
• 6. Екологічна експертиза
• Реферат
• Дипломний проект виконано на тему: „Розробка технологічного обладнання лінії виробництва комбікормів з розробкою дробарки АКМ-1,0 на базі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-1” Охтирського району Сумської області.
• Метою дипломного проекту є розробка дробарки АКМ-1,0.
• Дипломний проект складається з графічної частини (9 аркушів формата А1), розрахунково-пояснювальної записки (на аркушах формата А4).
• В розрахунково-пояснювальній записці стор., приведено таблиць, використано джерел літератури.
• Ключові слова: комбікорм, виробництво, зерно, подрібнення, обладнання.
• Вступ
• Згодівля тваринам окремих кормів може забезпечити в потрібній мірі необхідними поживними речовинами. Один вид корму не забезпечує організм тварини в повному обсязі азотистими та мінеральними речовинами, вітамінами. Тварини, які отримують корма лише одних видів, відстають в розвитку, продуктивність їх падає, витрата кормів на одиницю тваринницької продукції збільшується.
• Найбільше поживних речовин із кормів засвоюються при згодівлі не окремих кормів, а комбінованої суміші, яка базується на основі наукових досліджень годівлі тварин.
• Складна однорідна суміш очищених та подрібнених до необхідної величини різних кормових мікро добавок, вироблених по науково обґрунтованих рецептах забезпечує повноцінну годівлю тварин, називається комбікормом.
• Процеси життєдіяльності в організмі тварини зв'язані з обміном речовин, коли органічні речовини (білки, жири, вуглеводи) під дією ферментів розщеплюються на прості.
• Обмін речовин, зв'язаний також з певними енергії, джерелом цієї енергії є біохімічні реакції, в результаті яких складні, багаті на енергію речовини (вуглеводи, жири та інші), окислюються до простих сполук (вода, вуглекислий газ). Основа життєдіяльності - це постійний обмін речовин та енергії.
• Практично всі речовини, необхідні для забезпечення нормального росту та продуктивності, тварини отримують з кормом.
• В тілі тварини знайдено близько 50 хімічних елементів: азот, водень, кисень, вуглець, кальцій, фосфор, натрій, калій, сірка, залізо, йод, кобальт, мідь, марганець та ін. 95 % по масі приходиться на вуглець, кисень, водень і азот. Такий самий склад мають і рослини. Ці чотири елементи в організмі тварин і рослин знаходяться в окремих з'єднаннях, створює велику кількість речовин. Ці речовини об'єднуються в групи, які можна представити наступною схемою.
• 1. Виробничо-економічна характеристика
• 1.1 Аналіз господарської діяльності сільськогосподарського товариства „Мрія-1” Охтирського району Сумської області
• Загальна характеристика господарства
• СТОВ „Мрія-1” знаходиться в північній частині Лівобережного лісостепу, та розміщене на території Гнилицької сільської ради Охтирського району. Село Гнилиця знаходиться за 25 км від м. Охтирки. Від обласного центру м. Суми 105 км. Найближча залізнична станція „Охтирка” 28 км від села.
• Основні напрямки господарства у рослинництві: озима пшениця, цукрові буряки і кукурудза. В тваринництві основний напрямок на одержання молока і м'яса.
• По географічному положенню і кліматичним умовам земельний масив господарства тягнеться з північного заходу на південний схід Лівобережного лісостепу з помірним кліматом.
• Найбільш поширені ґрунти цієї зони - чорнозем міцний малогумусний та вище логенний середньо-суглинистий чорнозем.
• Рельєф території господарства пологий. Землі, які знаходяться під ріллею мають плоску рівну поверхню.
• Земельний фонд господарства досить оптимальний для раціонального ведення господарської діяльності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Структура земель в господарстві

Сільськогосподарські угіддя	Площа, га
	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Сільськогосподарські угіддя. Всього із них: рілля сінокоси пасовища	1800 1346 56 134	1800 1346 56 134	1800 1346 56 134

Згідно закону України, який вийшов в 1999 р. „Про реформування аграрного сектора економіки” землі перейшли в приватну власність, громадяни отримали земельні паї. Виходячи з цього, ми бачимо, що земельні гектари змінилися, були роздані державні акти, громадяни здали свої паї в оренду сільськогосподарському товариству. Тому в даному сільгосп. товаристві загальна земельна площа не змінилася.

В господарствах є машинно-тракторний парк, база паливно-мастильних матеріалів, складські приміщення, парк для утримання сільськогосподарських машин, зернотік.

Крім даних об'єктів є гараж для автомобілів (табл. 1.2).

Таблиця 1. 2 Склад машинно-транспортного парку

Назва транспортних засобів	Кількість, шт.
Трактори гусеничні	6
Трактори колісні	8
Комбайни зернозбиральні бурякозбиральні кормозбиральні	3 2 1
Автомобілі, всього в т.ч. вантажні легкові автобуси	5 3 2 1
Інша с.г. техніка	28

Одним з найбільш важливих факторів діяльності господарства є його забезпечення трудовими ресурсами, аналіз цього фактора показав, що робочою силою господарство повністю забезпечене. Та дані таблиці свідчать про наявність всієї необхідної техніки для підготовки ґрунту, посіву, догляду за посівами та збирання врожаю.

Рослинництво в господарстві багатогалузеве. Воно спрямоване на отримання прибутку і забезпечення кормової бази для тваринництва господарства, а також потреб населення в сільськогосподарській продукції.

Урожайність основних сільськогосподарських культур по роках більш-менш стабільна, але поступово зменшується. Щоб підтримати більш стійкі і кращі врожаї необхідно:

- застосовувати інтенсивні технології вирощування культур;

- збільшити вміст поживних речовин у ґрунті;

- покращити саму культуру виробництва.

Урожайність та валовий збір сільськогосподарських культур в господарстві за останні 3 роки приведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 Урожайність та валовий збір основних культур

Назва культури	2000 р.	2001 р.	2002 р.
	урожайність, ц/га	валовий збір, ц	урожайність, ц/га	валовий збір, ц	урожайність, ц/га	валовий збір, ц
Зернові і зернобобові (озимі, ярі без кукурудзи) в. т.ч. озимі зернові ярі зернові кукурудза на зерно зернобобові	20,14 21,89 16,53 3127 20,69	15410 1016 3984 397 807	25,21 20,23 32,69 - 41,93	20669 10421 8990 - 12,58	22,8 22,97 17,05 - 29,47	165579 11485 4652 - 442

За останні роки валовий збір зернових збільшився. Це пов'язано з впровадженням нової земельної реформи, яка і дала в даному господарстві позитивні результати.

Структура посівних площ в господарстві за останні три роки наведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Структура посівних площ

Назва культури	2000 р.	2001 р.	2002 р
Зернові і зернобобові (озимі, ярі) без кукурудзи в т.ч. озимі зернові ярі зернові кукурудза на зерно зернобобові	765 485 241 11 39	820 515 275 - 30	727 500 212 - 15

Для забезпечення доброї кормової бази для тваринництва в господарстві вирощують кормові культури. Дані про ці культури наведені в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 Площа, врожайність, валовий збір кормових культур

Назва культури	2000 р.	2001 р.	2002 р.
	площа, га	урожайність, ц/га	валовий збір, ц	площа, га	урожайність, ц/га	валовий збір, ц	площа, га	урожайність, ц/га	валовий збір, ц
Багаторічні трави	25	58,76	1489	-	-	-	-	-	-
Однорічні трави	150	33,39	5008	187	50,53	9449	124	50,39	6248
Кукурудза на силос і зелений корм	328	133,52	45087	250	117,75	29437	237	99,15	23498

Характеристика тваринництва

Тваринництво СТОВ „Мрія-1” має молочно-м'ясний напрямок. Але в останній час поголів'я ВРХ різко скоротилося, тому що воно не економне і потребує великої трудоємкості робіт для господарства, більш стабільним є вирощування свиней.

Тому більшу увагу в господарстві приділяють розвитку свинарства і на перспективу поголів'я свиней буде зростати.

В таблиці 1.6. приведені динаміка росту поголів'я тварин в господарстві за останні 3 роки.

Таблиця 1.6 Динаміка поголів'я тварин в господарстві

Вид тварин	Кількість голів
	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Молочне стадо	497	408	400
корови на відгодівлі	609	510	500
Свині
основне стадо	40	45	45
свині на вирощуванні	197	197	201

Дана таблиця показує, що господарство зосереджує свої сили на вирощуванні свиней і збільшення в перспективі його поголів'я. Різкий спад поголів'я тварин за останні роки пов'язаний з низькими цінами на с/г продукцію та малими ринками збуту.

Динаміка росту виробництва продукції тваринництва і продуктивність тварин за останні 3 роки приведена в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 Динаміка виробництва продукції тваринництва, ц

Види тварин	2000 р.	2001 р.	2002 р.
	привіс	надій	привіс	надій	привіс	надій
Основне стадо молочної худоби	-	8410		8329		6360
Тварини на вирощуванні і відгодівлі	174	-	184	-	141
Основне стадо свиней	855		632		479
Свині на вирощуванні і відгодівлі	28		30		36

Збільшення приросту продуктів тваринництва можна проводити на основі покращення кормової бази, якості кормів і їх приготування, поліпшення умов утримання тварини, а також впровадивши нові методи організації праці. Значна доля належить і впровадженню нових технологій в галузі механізації сільського господарства і особливо в галузі племінного підбору.

Кормова база і добові раціони годівлі тварин

Головним фактором збільшення виробництва продукції тваринництва є хороша кормова база. А вона формується на вирощуванні основних кормових культур (багаторічні трави, однорічні трави, кукурудза на силос), а також на одержанні концентрованих кормів.

Річна потреба і витрата в кормах розраховані виходячи із нормативної структури затрат кормів на одиницю продукції, що виробляється.

Потреба господарства в кормах і дійсна кормова база приведена в таблиці 1.8. Правильна годівля тварин досягається за рахунок його нормування, що забезпечує одержання тваринницької продукції при економному використанні кормів.

Таблиця 1.8 Кормова база господарства

Назва корму	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Багаторічні трави	1556	-	-
Однорічні трави	6696	5008	8727
Силос	33353	33078	12185
Концентрати	6533	4406	3878
Сіно	12203	8381	7215
Кормові коренеплоди	5215	1759	1679

Норми годівлі складаються на основі наукових досліджень, із досвіду передових господарств, а також із тієї кормової бази, яка є в господарстві.

Витрата кормових одиниць на одиницю продукції наведена в таблиці 1.9.

Таблиця 1.9 Витрата кормових одиниць на одиницю продукції (к.о./ц)

Вид тварин	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Корови, молоко, к.о./ц	153	171	168
ВРХ на відгодівлі, приріст, к.о./ц	6028	7188	7200
Свині	6602	4759	4570

Раціон - добова видача кормів, складна із врахуванням продуктивності, живої ваги і самої фізіології тварини. В таблиці 1.10 приведено раціон, що використовується в господарстві для годівлі тварин.

Таблиця 1.10 Добовий раціон, що використовується в зимовий період в господарстві, кг/гол

Вид корму	Кількість корму
	ВРХ	Свині
Концентровані корма	1,2	2
Коренеплоди	-	5
Зелена маса	50	5
Грубі корма	6	0,5
Силос	8	-

Стан механізації виробничих процесів на тваринницькій фермі базується на використанні систем машин, що забезпечують водопостачання і напування тварин, заготівлю, транспортування і приготування кормів, їх роздачу, створення мікроклімату.

На тваринницькій фермі СТОВ „Мрія-1” для відгодівлі тварин використовуються корма власного виробництва.

Заготівля силосу проводиться в натуральному виді. Комбікорма доставляють із площадок для зберігання, коренеплоди доставляють причепом 2ПСТ-4М в агрегаті з трактором МТЗ, ЮМЗ.

Роздача кормів проводиться кормороздатчиками КТУ-10А, КУТ-3А.

План ферми і характеристика тваринницьких приміщень.

Ферма розташована на околиці села, на рівній ділянці землі. Під'їзні дороги і дороги на території ферми і площадки мають тверде покриття.

По санітарно-гігієнічним нормам вона також має задовільне положення.

Будови на території ферми типові, мають задовільний стан, але вони вже старі і потребують реконструкції. На території ферми є фуражний двір, щ включає траншеї для зберігання силосу і сінажу, поруч розміщені бурти для зберігання коренеплодів. В центральній частині ферми розташований кормоцех ВРХ, а також є приміщення для приготування корму для свиней.

На території є кімната для відпочинку і приміщення для спеціалістів та тваринників.

На перспективу розвитку ферми крім реконструкції будівель, планується благоустрій території ферми, її озеленення, покращення стану площадок і шляхів для під'їздів.

Спосіб утримання тварин.

В залежності від пори року, природно-кліматичних умов, що склалися в господарстві, застосовуються такі способи утримання.

Для великої рогатої худоби в зимовий період застосовують прив'язну систему утримання тварин, в теплий період застосовують безприв'язний спосіб, організовують літні табори.

В зимовий період свині утримуються в тваринницьких приміщеннях. Літом вони, в основному, утримуються в спец. таборах.

2. Технологія виробництва комбікормів

2.1 Сировина для виробництва комбікормів

Комбікормова сировина - це кормові засоби рослинного, тваринного і мінерального походження, використані для виробництва комбікормів.

Основна сировина рослинного походження - це зерно злакових і бобових культур (пшениця, просо, чумиза, сорго, горох, сочевиця, віка), груба сировина - сіно, лузга ячменю і вівса, сировина, багата вітамінами та мінеральними речовинами, - трав'яна мука, хвойна мука, морські водорості.

Склад поживних речовин в сировині рослинного походження залежить від умов проростання, ґрунту, на якому воно вирощене.

Сировина тваринного походження - це молочні, м'ясні, рибні продукти та спеціально приготовлені відходи їх переробки.

До сировини мінерального походження відноситься: сіль крейда, вапняк, ракушка, фосфати та інше.

Крім того, для виробництва комбікормів, широко використовують побічні продукти мукомольно-круп'яної, крохмало-паточної, буряко-цукрової промисловості.

2.1.1 Зерно злакових та бобових культур

Зерно хлібних злаків відрізняється великим вмістом вуглеводів, в основному крохмалю (до 70%), протеїн складає 8-33 %, жир - 1-6%, в меншій кількості мінеральних речовин (1,5-4,5 %). Зерно хлібних злаків багате на вітаміни В₁, В₂, Е.

В комбікорм пшеницю і жито вводять в тому разі, коли вони за якістю не відрізняються вимогам, які пред'являються до продовольчого зерна, але придатне для годівлі сільськогосподарських тварин.

Овес. Вважають одним із кращих кормів для тварин. Зерно вкрите квітковою оболонкою, яка складає 30 % від маси зерна. Оболонка вівса по загальній поживності прирівнюється до соломи. Загальна поживна цінність 100 кг вівса середнього ґатунку складає 98 корм. од. В 100 кг вівса знаходиться 11% сирого протеїну, 4,7 сирого жиру, 10,3 клітковини, 0,36 лізину, 0,35 фосфору, 0,17% натрію. 100 г вівса має 257 ккал обмінної енергії.

Для виготовлення комбікормів для поросят, телят, молоднняка птиці овес очищують від квіткової оболонки.

Ячмінь згодовують всім видам сільськогосподарських тварин та птиці. Особливо гарний ячмінь для відгодівлі свиней, який покращує якість м'яса та сала, для ВРХ та коней. На відміну від вівса, квіткова плівка ячменю погано відокремлюється від ядра. Поживна цінність 100 кг ячменю складає 113 кор. од. В середньому в 100 кг ячменю знаходиться 11,6% сирого протеїну, 2,7 сирого жиру, 5,5 сирої клітковини, 0,44 лізину, 0,36 метіоніну + цистеїну, 0,06 кальцію, 0,34 фосфору і 0,04% натрію. В 100 г ячменю знаходиться 267 ккал обмінної енергії.

Кукурудза з іншими хлібними культурами добре перетравлюється. В її складі багато органічних речовин та вона має високу поживну цінність. Поживна цінність 100 кг кукурудзи складає 130 корм. од. В 100 кг білої кукурудзи 8% сирого протеїну, 4,2 сирого жиру, 2,2 клітковини, 0,27 лізину, 0,18 метіоніну + цистеїну, 0,03 кальцію, 0,31 фосфору і 0,03% натрію. В 100 г кукурудзи 328 ккал обмінної енергії. Зерно кукурудзи не має квіткової оболонки і відрізняється високим вмістом вуглеводів, кількість крохмалю досягає 70%. Кукурудза вважається гарним кормом для всіх сільськогосподарських тварин та птиці. Зерно кукурудзи оранжевого та жовтого кольору відноситься до типу жовтозернистої кукурудзи, вміст в 1 кг 3,2-9,0 мг провітаміну А - каротину. Зерно кукурудзи білого та блідо-рожевого кольору відноситься до типу білозернистої кукурудзи. Вміст каротину або його кількість не перевищує 1,1 мг/кг.

Жито за хімічним складом і загальною поживністю близьке до ячменю. Жито - гарний компонент комбікормів, але крохмаль жита набухає в шлунку тварин, що може призвести до розладу травлення, тому вміст жита в комбікормі обмежується.

Пшениця на відміну від інших злаків (жита, ячменю, проса, кукурудзи) має трохи більше білкових речовин та являється гарним кормом для всіх видів сільськогосподарських тварин. Поживна цінність 100 кг пшениці складає 118 корм. од. В 100 г пшениці вміст обмінної енергії 291 ккал. Вологість комбікорму не повинна перевищувати 14,5%. Підвищення вологості знижує стійкість комбікормів при зберіганні, оскільки створюються умови для розвитку шкідливих бактерій, шкідників.

2.1.2 Сировина мінерального походження

В комбікорм додають мінеральні речовини, сіль, крейду, кормові фосфати, муку і крупу, вапняк та інше.

Крейду додають в комбікорм для збагачення кальцієм для врегулювання кількісного співвідношення кальцію і фосфору в раціоні. Кількість додано крейди в комбікорм, наприклад, для птиці складає 6-7%. В 1 кг кормової крейди 330 г кальцію.

Кормовий обезфторений фосфат. Мінеральна добавка, отримана із апатитового концентрату, в якій міститься фосфор і кальцій. Це порошок дрібного помелу, сірого або коричневого кольору, без запаху. В кормовому фосфаті міститься 36% фосфору, не менше 48% кальцію та 0,2% фтору.

Кісткова мука. Виробляють муку із знежирених кісток тварин. Це дрібно помелений порошок білого кольору з жовто-сірим відтінком. Кісткова мука містить 28,6% кальцію, 13,4 фосфору, 1,0% азоту. Фосфор і кальцій кісткової муки засвоюється тваринами краще, ніж фосфор і кальцій інших мінеральних добавок.

Сіль використовують для збагачення комбікорму натрієм та хлором. Для збільшення вмісту в комбікорм натрію, щоб витримати його співвідношення з калієм. В 1 кг солі міститься 380-390 г натрію і 585-602 г хлору. Вологість солі сорту „екстра” не більше 0,5%, високого ґатунку - не більше 0,8%. Чим дрібніша сіль, тим цінніша для виготовлення комбікормів. Вміст солі в комбікормі в більшій кількості, ніж передбачено, може викликати захворювання тварин та птиці та навіть їх отруєння.

2.2 Продукція, що виробляється в комбікормових цехах

2.2.1 Комбікорми

Склад комбікормів для окремих видів і груп тварин визначається за рецептом.

Деяким видам сільськогосподарських тварин, окрім грубих і соковитих кормів, згодовують концентрати, які дають у вигляді комбікормів.

Комбікорм-концентрат - це комбікорм з високим вмістом протеїну, мінеральних речовин і мікро добавок, згодований з зерновими, соковитими та грубими кормами для забезпечення біологічно повноцінної годівлі тварин.

Комбікормові заводи виробляють також і повнораціонні комбікорми, які вживають птиця, свині, коні та молодняк інших видів тварин. Такий комбікорм повністю задовольняє потребу тварин в поживних, мінеральних та біологічних речовинах і забезпечує високу продуктивність і якість тваринної продукції, задовільний стан здоров'я тварини та низькі витрати поживних речовин на одиницю продукції. За хімічним складом, поживними та специфічними якостями повнораціонний комбікорм повинен повністю задовольняти потребу організму даного виду, віку та призначення тварин.

Комбікорми виготовляють як в розсипному вигляді, так і у вигляді гранул. Для сільськогосподарської птиці та ставкової риби комбікорми гранулюють.

Рецепти комбікормів розробляють на основі наукових досліджень про відгодівлю тварин. При розробці рецептів враховують природно-кліматичні умови різних зон країни, а також наявність сировини.

В комбікорм додають від 5 до 14 компонентів, в середньому 6-8, не рахуючи мікрокомпонентів.

Комбікорми для великої рогатої худоби готують за простим рецептом, а для птиці за найбільш ускладненим.

Вироблені комбікорми за якістю повинні відповідати вимогам, визначеним стандартами та технічними умовами.

Коли вибирають рецепт для виготовлення комбікормів, підраховують загальну поживну цінність його по вмісту кормових одиниць (або обмінної енергії), сирого протеїну, сирого жиру та сирої клітковини, а також енерго-протеїнового співвідношення.

Мінеральний склад підраховують за кількістю натрію, кальцію, калію, фосфору; амінокислотний склад - за кількістю лізину, метіоніну, цистеїну, триптофану.

Слід також звертати увагу на наявність вітамінів і мікроелементів в рецептах. Вітаміни А і Д необхідні для всіх видів тварин. Особливо це важливо в тих випадках, коли тварини знаходяться в приміщенні та мало бувають на сонці. Для свиней, птиці важливе значення в забезпеченні повноцінного годування мають вітаміни Е, В₁, В₁₂, Р₅, К₁.

Кількість показників якості комбікормів визначають якістю використаної сировини, але порушення ведення технологічного процесу, також може призвести до погіршення таких показників якості як величина помелу, наявність цілого зерна, що не допускається.

Готовий комбікорм за зовнішнім виглядом повинен бути однорідним. Запах комбікорму повинен відповідати набору компонентів - рибна мука додає запах сушеної риби, трав'яна мука - сіна та інше.

2.3 Технологія виробництва комбікорму

Технологічний процес виробництва комбікормів складається з таких операцій: прийому та розміщення, зберігання сировини та подача її на переробку; очищення сировини від органічних та мінеральних домі шків, відділення оболонок вівса та ячменю при виробництві деяких видів комбікормів; подрібнення очищеної сировини; дозування та змішування компонентів; гранулювання.

2.3.1 Очистка сировини

Багаточисельні компоненти комбікормів, які надходять на комбікормові заводи, поряд з головними видами мають велику кількість домішок. Це зумовлено характером виробництва різних видів сировини.

Наприклад, засмічення зернової маси, характерне навіть при високому рівні агротехніки. В зерновій масі, замість головної культури (пшениці, жита, ячменю) містяться домішки органічного і мінерального походження.

Домішки відрізняються від зерна головної культури однією ознакою або їх сукупністю: станом поверхні, по кольору, за формою, щільністю, аеродинамічними властивостями.

Для очищення маси зерна від домішок використовують технологічне обладнання, робота якого заснована на використанні різниці властивостей зерна головної культури і засмічуючих його домішок.

В склад цього обладнання входять:

- аспіратори, пневмосепаратори і аспіраціонні колонки.

Видаляють із зерна тільки легкі домішки.

Повітряно-решітчасті сепаратори - видаляють із зерна домішки, які відрізняються від нього за товщиною, шириною і аеродинамічними властивостями.

Трієри - видаляють домішки, які відрізняються від основної культури довжиною.

Камневидаляючі машини - видаляють домішки, які відрізняються від основної маси зерна за щільністю та коефіцієнтом тертя.

Магнітні апарати - видаляють металомагнітні домішки.



Рис. 2.1 Схема повітряно-решітчатого сепаратора

2.3.2 Подрібнення зерна

Подрібненням називається процес руйнування часток від взаємодії продукту з швидкообертаючими та нерухомими частинами машини.

Сировина, яка йде на виробництво комбікормів поділяється на дві групи: сировина, яка підлягає подрібненню, та сировина, яка підлягає частковому подрібненню.

В комбікормовій промисловості використовують молоткові дробарки для подрібнення сипучої сировини, зубчасті та пальцево-валикові дробарки для подрібнення кускової сировини. Для плющення вівса та помелу інших сипучих продуктів застосовують вальцеві станки.



Рис. 2.2 Класифікація подрібнюючих машин

З усіх типів подрібнюючих машин найбільш поширені молоткові дробарки.

Вони являються універсальними подрібнюючими машинами, тому що на них можна розмелювати всі види сипучої сировини, яку використовують в комбікормовому виробництві.

Молоткові дробарки працюють ефективно я при крупному так і при дрібному помелі. Конструкція молоткової дробарки значно простіша від інших подрібнювальних машин.

Головними робочими органами молоткової дробарки являються молотки, сита та деки.

В молоткових дробарках застосовують два види сит: з круглими та напівкруглими отворами. Для забезпечення міцності та жорсткості сита отвори розміщують в шаховому порядку.

Із збільшенням розміру отвору сита ступінь подрібнення продукту зменшується, а продуктивність дробарки збільшується. Продуктивність дробарки та витрата електроенергії на подрібнення залежить швидкості видалення подрібненого продукту з робочої зони дробарки, при цьому, чим швидше продукція видаляється з дробарки, тим ефективніше її робота.

Деки в молоткових дробарках встановлюють на початку нерухомої робочої поверхні, навкруги ротора. Деку встановлюють для того, щоб запобігти пошкодженню цієї частини молоткової дробарки від пошкодження.

Процес подрібнення проходить таким чином - подрібнений компонент надходить в прийомний пристрій, звідки живильним пристроєм подається в робочу зону дробарки. Продукт потрапляє під дію молотків, які розбивають та відкидають частки на рифлену деку. Частки, які відбиваються від деки, потрапляють під дію молотків, які надають подрібненому продукту обертальний рух відносно ситового обечайки. Подрібнені частки, розмір яких менший за розмір отворів сита, випадають крізь сито і відноситься повітрям в циклон.

Ступінь подрібнення регулюють, головним чином підбираючи сита з різними отворами. При подрібненні зерна або іншого компонента спочатку молотки вдаряють об зерно і зерно об нерухому робочу поверхню деки.

В подальшому подрібнений продукт заповнює простір між ротором і внутрішньою нерухомою поверхнею сита. На даній стадії продукт подрібнюється під дією тертя, яке з'являється між продуктом, молотками і поверхнею сита. При цьому частки меншого розміру проходять через сито, а більшого залишаються на ситі і підлягають подальшому подрібненню під дією ударів і тертя. Це продовжується до тих пір, поки подрібнені частки зерна (або іншого компоненту) не вийдуть з робочої зони машини.

На ефективність роботи дробарки впливають розміри отворів сит. Із збільшенням розміру отвору сит підвищується продуктивність, величина помелу збільшується. Із збільшенням зазору між молотками і поверхнею сита шар продукту збільшується, стає менш щільним і дія молотків на частки продукту зменшується.

При меншому зазорі шар продукту ущільнюється, покращуються умови для деформації зсуву і стискається під дією удару, що сприяє збільшенню ефективності подрібнення. Величина зазору при розмелі зернової сировини рекомендується 4 мм, крейди і солі 7-10 мм.

Для подрібнення вівса, ячменю та інших плівкових культур потребується більше електроенергії, ніж для кукурудзи.

З підвищенням вологості зерна продуктивність дробарки знижується, а витрата електроенергії збільшується.

Подрібнення зерна в молотковій дробарці супроводжується втратою вологи в продукті та підвищенням температури як продукту, так і робочих органів машини.

При нормальній вологості зерна - 14-14,5% втрата вологи в помеленому вигляді не перевищувала 0,2%.

Ефективність подрібнення крейди та солі на молотковій дробарці також залежить від їх вологи.

Технологічний ефект роботи дробарки визначається ступінню подрібнення продукту, продуктивністю та питомими витратами електроенергії на 1 т сировини.

2.3.3 Дозування компонентів

Усі компоненти, які входять до складу комбікорму, повинні засвоюватися організмом тварини рівномірно, тобто, щоб на дану кількість однієї речовини доводилась одночасно встановлена кількість іншого. Тільки за таких умов згодований корм дасть найбільший ефект в тому напрямку, яке передбачене рецептом: підвищиться яйценосність, збільшиться приріст та надій молока. В комбікормі повинно знаходитись належна кількість всіх компонентів, вони повинні буди добре перемішані.

Підготовлені компоненти направляють на спеціальні машини для дозування.

Дозування - це зважування встановлених рецептом порцій компонентів комбікормів.

Машини, які дозують по об'єму, подають продукт рівними об'ємами за одиницю часу, а машини, які дозують за масою, зважують компоненти в заданій кількості періодично або постійно.

Об'ємне дозування забезпечує безперервне дозування компонентів, а вагове - періодичне або безперервне, в залежності від конструкції дозаторів.

Незалежно від принципу дії, дозуючої машини повинні в процесі роботи підтримувати задану продуктивність; об'ємні дозатори менш точні в роботі, ніж вагові, тому що насипна маса дозуючих продуктів з часом може змінюватися від величини помелу, вологості. Тому об'ємні дозатори потребують систематичного контролю точності роботи. Враховуючи технічні можливості та кількість продукту, введеного в комбікорм, встановлені норми відхилень при дозуванні.

Кожен дозатор призначений для окремої групи компонентів, об'єднаних по об'ємній масі, однаковій сипучості, однорідності та іншими фізичними властивостями. Для дозування компонентів, введених в комбікорм в значній кількості також може бути використано два-три дозатора. При роботі дозаторів повинна бути забезпечена рівномірна та безперебійна подача на них продукту. Для цього необхідно спостерігати за тим, щоб в наддозаторних бункерах завжди був запас підготовленої сировини та щоб сировина не зависала в них. Роботу об'ємних дозаторів необхідно контролювати не менше двох разів на зміну, записуючи результати в журнал. На дозуючому поверсі в виробничому корпусі вивішують дошку рецептів. На дошці крейдою записують номер рецепта, компонента та кількість їх в відсотках, розраховану масу кожного компоненту, яку повинен пропустити відповідний дозатор в 1 хв. На кожному дозаторі вивішують таблицю його продуктивності при дозуванні компонентів, для яких він призначений. З переходом на виробництво комбікормів за новим рецептом встановлюють кожен дозатор на потрібну продуктивність відбором дозує мого продукту за 15-60 с. При наявності відхилень від норми дозатор знову регулюють.

За останні роки все більше будують нові комбікормові заводи тільки з використанням вагового дозування. Цей спосіб дозування забезпечує найбільш точне виконання рецепту, що дуже важливо в теперішніх умовах, коли в комбікорм додається багато цінних речовин в невеликій кількості: рибна мука, сухе молоко, цукор.

Вагове дозування можливо здійснити при використанні на кожен компонент автоматичних порціонних вагових дозаторів, блокованих в батарею. При цьому кожен дозатор настроюють на потрібну масу. Дозатори автоматично звільняються через зазначений відрізок часу.

2.3.4 Змішування компонентів

Добовий раціон, а тим більше одноразова норма корма тваринам, а особливо птиці, значно менше тієї кількості, яку отримують за один цикл дозування на комбікормових заводах. В невеликій кількості корма повинні міститися всі речовини, передбачені рецептом. Комбікорм повинен являти собою однорідну сипучу масу.

Однорідність складу забезпечує однакову поживну цінність комбікорму в усіх частинах його об'єму.

Змішування - дія на сукупність компонентів комбікорму для отримання однорідної суміші. Для змішування комбікорму використовують машини-змішувачі. Ефективність змішування характеризується різними показниками, одним із яких є ступінь однорідності. Ефективність змішування залежить, з однієї сторони, від фізичних властивостей компонентів (вологості, щільності, характеру поверхні часточок, гранулометричного складу), а з іншого - від конструкції змішувача, часу змішування, ступені заповнення змішувача. Ступінь однорідності суміші визначають по рівномірності розподілу в масі комбікорму одного або двох компонентів, які вводять в невеликій кількості (наприклад, сіль, крейда). Експериментально встановлено, що рівномірне розподілення одного компонента свідчить про повноту змішування всієї маси. В змішувачі безперервної дії дозовані компоненти потрапляють безперервним потоком, перемішуються і переміщуються робочими органами до вихідного патрубка змішувача.

В змішувачі періодичної дії порції відважених компонентів подаються одночасно, потім відбувається їх змішування і вигризка із змішувача. Вибір типу змішувача залежить від прийнятої на підприємстві системи дозування.

3. Конструкторська розробка дробарки

3.1 Подрібнення кормів

3.1.1 Суть та зоотехнічні вимоги подрібнення кормів

Подрібнення - це процес руйнування перероблюваного матеріалу з метою зменшення крупності його часток (кусків) до розмірів, необхідних для ефективного використання продуктів, що при цьому одержуються. Таким чином, процес подрібнення має дві суті: фізичну - руйнування, як порушення цілісності матеріалу; технологічну - одержати при цьому продукт з оптимальною крупністю часток.

Оптимальна крупність кормових часток встановлюється науково обґрунтованими зоотехнічними рекомендаціями і залежить від біологічного виду та віку тварин, а також від виду кормової сировини і характеру використання кормів (згодовування роздільне чи в складі кормових сумішей, в розсипному стані чи у вигляді брикетів або гранул).

Встановлено, що технологічні показники мають екстремальну залежність від крупнисті кормових часток:

(3.1)

де:Ф - технологічний показник, що вивчається;

М - середня крупність кормових часток, мм;

а, b, с - постійні величини;

е - основа натурального логарифму.

При цьому нерівномірне подрібнення кормів приносить технологічні й економічні втрати, величина яких пропорційна дисперсії Q² фракційного складу продуктів подрібнення:



; ; (3.2)

Надмірне подрібнення супроводжується збільшенням виходу пиловидної фракції при переробці сухих та виділенням соку із соковитих кормів. Це призводить до підвищення втрат продукту, його поживних речовин. Зі зростанням пилоутворення знижується довговічність машин, підвищуються витрати на їх експлуатацію і удосконалення системи пилоуловлювання. Нарешті, надмірне подрібнення саме по собі завжди пов'язане з додатковими витратами енергії, праці та засобів.

Передбачені три ступені помелу: дрібний, середній та крупний.

Доведено, що готувати комбікорм для свиней необхідно з інгредієнтів дрібного помелу, а для великої рогатої худоби - на січку довжиною 30-50 мм при роздільному згодовуванні і 10-15 мм у складі кормових сумішей.

3.1.2 Аналіз способів подрібнення

Відомі різні способи силового впливу на матеріал, що переробляється. Найпоширеніші механічні способи подрібнення, які відзначаються простотою, надійністю і високою продуктивністю обладнання.

У разі механічної силової дії характер напружень, що виникають у перероблюваному матеріалі, обумовлюється видом та інтенсивністю навантажень, спрямованих на матеріал і спричиняючи в ньому ці напруження. І ті й інші визначаються формою та розмірами, положенням і швидкістю переміщення відносно перероблюваного матеріалу тих тіл, які передають навантаження на цей матеріал. У практиці такі тіла називаються інструментом, робочим або виконавчим органом; стосовно подрібнення - це робочі органи.

За особливостями взаємодії між робочими органами і перероблюваним матеріалом слід виділити такі основні способи подрібнення: роздавлювання, перетирання, розбивання і різання. Загальна суть їх не залежить від характеристик матеріалу, що переробляється. Проте реакція останнього на силові дії при цьому може бути різною. Проаналізуємо основні закономірності кожного із відзначених способів і виділимо найраціональніші можливості їх використання.

Роздавлювання. Під дією нормальних статичних зусиль матеріал піддається двобічному стисканню. У ньому виникають внутрішні напруження стискання (у напрямку дії зусилля) та розтягування (у напрямках, перпендикулярних до перших). Якщо внутрішні напруження перевищують межу міцності матеріалу, він деформується у всьому об'ємі і руйнується. Крихкі матеріали при цьому розсипаються на окремі частки, а в'язкопластичні сплющуються, ніби розтікаються в боки.

Перетирання. У цьому випадку під дією відносно незначних нормальних зусиль перероблюваний матеріал притискається до робочої поверхні або затискується між двома поверхнями, а потім дотичні зусилля руйнують його, зміщуючи одні частинки матеріалу відносно інших. У разі перетирання матеріал у більшості випадків також піддається об'ємному деформуванню.

Розбивання. Руйнування матеріалу відбувається в результаті динамічного навантаження протягом дуже короткого відрізку часу.

Розрізняють зосереджений удар, коли зусилля діє на обмежену ділянку поверхні перероблюваного матеріалу, та розподілений, якщо матеріал піддається деформуванню повністю або ж у великому об'ємі.

При різанні перероблюваний матеріал піддається локальному деформуванню в результаті зусиль, що передаються кромкою ножа. Завдяки цій особливості різання є най економнішою за витратами енергії способом подрібнення, особливо в разі переробки матеріалів, що відзначаються пружністю та пластичністю.

Таким чином, незалежно від способу силової дії безпосереднє руйнування настає від розтягуючи та дотичних напружень у тому випадку, якщо вони перевищують місцеву міцність матеріалу.

Із опору матеріалів відомо, що міцність їх залежить не тільки від величини, але й від характеру напруженого стану. Наприклад, багато твердих ізотропних тіл витримують без руйнування дію навіть дуже високого однакового всебічного навантаження, якщо воно спрямоване на ущільнення матеріалу. Проте ті ж тіла часто руйнуються при значно менших напруженнях розтягування або зсуву. Звідси виходить, що для різних матеріалів не в однаковій мірі підходить, а іноді і не підходить той чи інший спосіб подрібнення.

Енергомісткість процесу подрібнення залежить від багатьох факторів: фізико-механічних властивостей, способів подрібнення, стану робочих органів машини тощо.

Тому аналітичним шляхом встановити залежність між витратами енергії на подрібнення, фізико-механічними властивостями перероблюваного матеріалу та результатами процесу можна лише у загальному вигляді. Дослідженнями в цьому напрямку почали займатися давно. У 1867 р. німецький вчений П. Ріттінгер висунув гіпотезу, згідно якого робота А, що витрачається на подрібнення матеріалу, пропорційна величині новоутвореної поверхні :

(3.3)

де - коефіцієнт пропорційності. Пізніше ця гіпотеза була названа першим законом подрібнення або законом поверхонь. Отже, згідно з законом Ріттінгера робота, яку потрібно затратити на подрібнення, обумовлюється цілком визначеними вихідними параметрами.

3.1.3 Контроль якості подрібнення

Оцінка якості подрібнення найчастіше обмежується визначенням середньозваженого розміру часток на основі розсівання на решітному класифікаторі (рис. 3.1) проби продукту за формулою:

(3.4)

деМ - середньозважений розмір часток (модуль), мм;

d₀, d₁, …d_n - середній розмір фракцій на дні коробки та на відповідних решетах класифікатора, мм. Визначається як середня величина між розмірами отворів решіт над і під відповідною фракцією продукту;

P₀, P₁, …P_n - маса вказаних фракцій, г;

Р - загальна маса проби, г.

Для визначення крупнисті продукту при подрібненні зернофуражу чи грубих кормів на борошно просіюють його наважку масою 100 г на класифікаторі з набором решіт 5, 3, 2, 1 та 0,2 мм. Верхнє решето є контрольним. Стосовно такого варіанту рівняння (3.4) набуває вигляду:

Індекс при показнику маси фракції означає розмір отворів відповідно решета.



Рис. 3.1 Схема решітного класифікатора

1 - набір решіт; 2 - привод; do - розмір отворів решіт, мм.

N - маса наважки, г; Р₀, Р_0,2, Р₁, Р₂, Р₃ - маса фракцій на решеті з імовірним розміром отворів, г.

Існують ще деякі додаткові технічні умови оцінки якості подрібнення кормів. Зокрема, незалежно від кінцевої крупнисті часток при подрібненні сухих кормів небажаним є утворення пиловидних фракцій. Обмежується також наявність цілих зерен у помелі фуражного зерна (0,3-05%). Це не більше 6 зерен в 100 г продукту. На комбікормових підприємствах взагалі контроль якості помелу здійснюють тільки за кількістю залишків на решетах класифікатора з розміром отворів 3 і 5 мм, що дозволяє обмежувати лише максимальний розмір часток продукту.

Повна ж якісна характеристика продуктів подрібнення будь-яких матеріалів включає більш широкий спектр показників: фракційний склад, середній розмір часток (модуль М), середньоквадратичне відхилення Q та ступінь нерівномірності (коефіцієнт варіації ). З точки зору виробничого призначення і технологічної ефективності при використанні кормів всі ці показники досить важливі і при подрібненні кормової сировини.

Коефіцієнт варіації (нерівномірність) фракційного складу продуктів подрібнення визначають за формулою:

(3.5)

де - коефіцієнт варіації, %.

- середньоквадратичні відхилення, мм.

Підвищення технологічної ефективності використання кормів за рахунок їх подрібнення обумовлюється зростанням площі поверхні кормових часток. Поживні речовини засвоюються організмом тварин лише в розчиненому стані.

А інтенсивність і повнота розчинення залежить від площі контакту шлункових соків з кормовими частками.

3.1.4 Типи і загальна оцінка подрібнювачів

Для переробки кормової сировини застосовують різноманітні подрібнювачі. Вони відрізняються між собою можливостями використання, конструктивно-технологічними ознаками, техніко-економічними показниками тощо (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1 Основні типи і оцінка машин для подрібнення кормової сировини

Тип машини	Конструктивно-технологічні ознаки і схеми	Переваги	Недоліки	Напрями використання
1	2	3	4	5
Вальцові дробарки	Перероблюваний матеріал, що проходить між двома рифленими поверхнями, руйнується сколюванням (розрізанням) і роздавлюванням	Забезпечують високу рівномірність подрібнення з незначним виходом пиловидної фракції	Обмежена область використання. Недовговічність робочих поверхонь, складність відновлення їх роботоздатності	Для переробки сухого зерна та подрібнення гранул на крупку
Зубчасті дробарки	Подрібнення в результаті розламування		Вузька спеціалізація. Не забезпечує кінцевої крупнисті продукту	Для попереднього подрібнення крупнокускових кормів (наприклад, макухи, качанів кукурудзи, мінеральної сировини)
Жорнові млини	Працюють за принципом роздавлювання і перетирання		Складність конструкції і обслуговування. Нерівномірний продукт з високим виходом пиловидної фракції. Висока енергомісткість. Обмежене використання	Для переробки сухого зерна
Ножові млини	Подрібнення матеріалу різанням, розбиванням і перетиранням	Забезпечують високий ступінь подрібнення сухих кормів	Складність конструкції і обслуговування, низька надійність і довговічність, обмежене використання	Для переробки концентрованих та грубих кормів
Дезінтегратори і дисмембратори	Руйнування матеріалу у результаті розбивання та перетирання	Простота конструкції, високий ступінь подрібнення	Низька експлуатаційна надійність, складність обслуговування, нерівномірне подрібнення з підвищеним пилоутворенням, висока енергомісткість	Для подрібнення сухих кормів і мінеральних добавок
Роторні дробарки	Руйнування матеріалу за рахунок ударів та перетирання	Простота конструкції і обслуговування	Нерівномірне подрібнення з утворенням пиловидних часток, висока енергомісткість, низька експлуатаційна надійність	Для подрібнення сухих кормів і мінеральних добавок
Дискові відцентрові млини	Подрібнення в результаті розбивання	Простота конструкції і обслуговування, висока експлуатаційна надійність, низька металомісткість	Обмежена область використання, складність керування якістю подрібнення	Для подрібнення сипких крихких матеріалів (зернофураж, мінеральні добавки)
Молоткові дробарки	Працюють за принципом розбивання за перетиранням і сколюванням	Простота конструкції і обслуговування, широка універсальність, експлуатаційна надійність, низька металомісткість	Нерівномірне подрібнення з утворенням пиловидної фракції при переробці сухих і мезги - соковитих кормів, підвищена енергомісткість	Універсальні

При порівнянні і оцінці технічних засобів подрібнення кормів важливе значення має їхня техніко-економічна характеристика, у якій найбільш інформативними і об'єктивними є енергетичні показники. Найчастіше при цьому користуються показником питомої енергомісткості (відношення споживаною потужності до продуктивності). Такий показник не враховує якісної оцінки продуктів поюдрібнення.

Енергомісткість процесу і засобів подрібнення пропонуємо визначити з урахуванням рівномірності фракційного складу кінцевого продукту так.

У загальному випадку:

(3.6)

при однаковій крупнисті продукту і нормованому значенні коефіцієнта варіації його фракційного складу:

(3.7)

де: - енергоміскість процесу з урахуванням досягнутих ступеня подрібнення матеріалу і рівномірності продукту, кДж/кг;

- енергомісткість процесу з урахуванням відповідності рівномірності продуктів подрібнення нормативним вимогам, кДж/кг;

і - фактичне і нормативне значення коефіцієнтів варіації фракційного складу подрібнених кормів, %.

3.2 Молоткові дробарки

Молоткові подрібнювачі - це машини ударної дії, які мають такі переваги: універсальність, простоту конструкції і експлуатації, високу надійність у роботі, компактність будови, швидкохідність робочих органів, що спрощує трансмісію і обумовлює високу продуктивність, пристосованість до автоматизації керування технологічним процесом. Завдяки цьому вони поширені в багатьох галузях народного господарства, в тому числі в кормоприготуванні.

Молоткова дробарка складається з живильника, що забезпечує подачу сировини на переробку; робочої камери з молотковим барабаном, де, власне, і відбувається подрібнення перероблюваного матеріалу; пристрою сепарації і видалення продукту подрібнення; системи циркуляції повітря (забезпечує очищення його і видалення або повернення в робочу камеру); електропривода і механізмів трансмісії.

За призначенням молоткові подрібнювачі можна поділити на три групи:

спеціальні, що переробляють конкретні види кормової сировини, близькі між собою за фізико-механічними властивостями, умовами завантаження, а також регулюванням якості та характеристиками продукту. До них відносяться, наприклад, дробарки для подрібнення зерна, мінеральних добавок тощо;

універсальні - можуть переробляти матеріали, що суттєво розрізняються за своїми властивостями і характеристиками продуктів подрібнення (борошно, січка, паста), а отже і умовами подачі сировини, видалення продукту;

комбіновані, що поєднують власне подрібнення з іншими технологічними процесами. Частіше за все це подрібнювачі-змішувачі.



Рис. 3. 2 Типи молоткових подрібнювачів

а, е - відкритого типу; б, в, г, д - закритого типу.

Результати наукових досліджень свідчать, що молоткові подрібнювачі найдоцільніше застосовувати для переробки сухих кормів на борошно. До того ж для подрібнення, наприклад, грубих кормів на борошно з метою їх використання в раціонах свиней чи птиці взагалі практично немає іншого вибору, крім молоткових подрібнювачів.

За конструктивним виконанням молоткові подрібнювачі бувають відкритого і закритого типів, з периферійною і центральною подачами сировини в робочу камеру, з пристроєм для попереднього деформування або подрібнення сировини і без нього з горизонтальним і вертикальним розміщенням барабана, із шарнірно підвищеними робочими органами на барабані та з жорстким їх кріпленням, з циліндричними і боковими решетами, а також без решітні, з вихровою камерою або без неї. Розрізняються подрібнювачі і за кількістю барабанів (бувають одно та двобарабанні), організацією повітряного потоку, видаленням продуктів подрібнення.

Оцінюючи головні конструктивні ознаки молоткових подрібнювачів, слід відмітити, що відкритий варіант виконання робочої камери порівняно із закритим (вихід продукту з камери здійснюється крізь сепарувальну поверхню) відзначається більшою продуктивністю і меншими енерго- та металомісткістю процесу, проте поступається йому щодо якості подрібнення. Зокрема, при однаковій крупності продукти подрібнення мають значно гіршу рівномірність фракційного складу. Крім того, відкритий варіант не забезпечує переробку на борошно грубих кормів. Відкрите виконання робоч...