Заплавні ліси лівобережної України та наукові основи господарювання в них

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 06.03.03 - лісознавство і лісівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

ЗАПЛАВНІ ЛІСИ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ТА НАУКОВІ ОСНОВИ ГОСПОДАРЮВАННЯ В НИХ

ТКАЧ Віктор Петрович

Львів - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького Держкомлісгоспу України.

Науковий консультант - доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Патлай Ігор Миколайович ,

Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації, завідувач лабораторії селекції

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Генсірук Степан Антонович, Український державний лісотехнічний університет, професор кафедри лісівництва;

доктор сільськогосподарських наук, професор Калінін Михайло Іванович, Миколаївська філія Національного університету "Києво-Могилянська Академія", професор департаменту екології;

доктор сільськогосподарських наук, професор Остапенко Борис Федорович, Харківський державний аграрний університет, завідувач кафедри лісівництва, меліорації і екології.

Провідна установа - Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, лісогосподарський факультет, м. Київ

Захист відбудеться "21" жовтня 1999 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському державному лісотехнічному університеті за адресою: 290057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету: 290057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 101.

Автореферат розісланий " 17 " __вересня____ 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Зеленський М.Н.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Заплавні лісові фітоценози України відрізняються своєрідністю і унікальністю. Вони зростають в умовах постійного впливу алювіальних і руслових процесів.

Ці ліси хоча і займають відносно невелику площу (близько 400 тис.га), проте виконують надзвичайно важливі екологічні функції і мають велике народногосподарське значення. Найбільші площі заплавних лісів сконцентровані в лівобережній частині України.

Внаслідок створення на ріках каскадів водосховищ, експлуатації в долинах рік водозабірних споруд, зарегулювання поверхневого стоку та проведення екологічно необгрунтованих заходів на різних ланках річкових водозборів в останні декілька десятиліть в заплавах спостерігається різка трансформація лісорослинних умов, що призводить до ослаблення і навіть деградації заплавних лісів.

Проте лісогосподарські заходи, що проводяться в цих лісах, не враховують не тільки їх унікальні багатогранні еколого-захисні (руслостабілізуючі, кольматуючі, грунтозахисні, водоохоронні, рекреаційні та інші) функції, а й особливості умов зростання та їх антропогенну порушеність. Наукові основи господарювання в заплавних лісах України розроблені дуже слабо. За своїм змістом вони більшою мірою відповідають природі лісів, які зростають на верхніх ланках водозбору.

Тому проблема розробки наукових основ господарювання в заплавних лісах України є вкрай гострою і актуальною. Вона вимагає безвідкладного вирішення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Робота проводилась згідно держзамовлення Мінлісгоспу України в процесі виконання таких тем тематичного плану науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА): "Розробити заходи в заплавах рік України, що забезпечують оптимізацію структури заплавного ландшафту, створення і відновлення захисних лісів, підвищення ефективності існуючих насаджень з метою покращення стану рік" (1988-1995 рр.), "Розробити цільові програми вирощування цінних дубових насаджень в лісостеповій частині України" (1991-1995 рр.), "Розробити нові засади лісівництва, що забезпечать невичерпність, стабільність та збалансованість багатоцільового лісокористування в сучасних умовах" (з 1996 р.) та інших тем.

Мета і задачі досліджень. Мета роботи - розробити наукові основи господарювання в заплавних лісах Лівобережної України з врахуванням їх сучасного стану та зростаючої поліфункціональної ролі в системі річкових водозборів. У відповідності з метою досліджень передбачалось вирішення таких задач:

1.Визначити принципи та критерії оптимізації лісистості і структури заплавних ландшафтів водозборів рік.

2.Розробити заходи щодо посилення еколого-захисних та рекреаційних функцій заплавних лісів.

3.Дати кількісну оцінку гідрологічного режиму та його антропогенної трансформації в заплавах як основу для прийняття лісівничих рішень та перспективних планів розвитку лісового господарства.

4.Розробити класифікацію та діагнози заплавних типів лісу водозборів рік різних природних зон як основи для ведення господарства на зонально-типологічних принципах.

5.Дати кількісну оцінку динаміки стану заплавних лісів та розробити заходи щодо збалансованого та сталого лісокористування в заплавах рік.

6.Розробити на бонітетно-типологічній основі моделі формування та вирощування високопродуктивних з високими еколого-захисними функціями природних та штучних насаджень найбільш поширених в заплавах порід, обгрунтувати їх оптимальні віки стиглості.

7.Уточнити нормативи щодо таксації переважаючих в заплавах порослевих та штучних дубових деревостанів.

8.Вдосконалити системи рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, а також технології лісовідновлення в заплавах рік.

9.Розробити наукові основи та стратегію лісівничих заходів у заплавах рік з врахуванням оптимізації структури заплавних ландшафтів та водозборів рік. лісистість заплавний ландшафт насадження

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для умов Лівобережної України обгрунтована ідея системного і програмно-цільового лісовирощування на водозбірній основі, обгрунтовані принципи та розроблені критерії оптимізації лісистості і структури заплавних ландшафтів для одних з найбільших рік Лівобережжя - Сів.Дінця, Ворскли і Псла. Набуло подальшого розвитку вчення Г.М.Висоцького про "лісову пертиненцію", уточнені на новому теоретичному рівні критерії та обгрунтовані нормативи ширини берегозахисних лісових смуг в заплавах рік. Удосконалено лісівничі заходи щодо посилення еколого-захисних та рекреаційних функцій заплавних лісів. Вперше на системному рівні одержано кількісну оцінку гідрологічного режиму в заплавах рік та величини його антропогенного порушення. Розроблена класифікація заплавних лісорослинних умов, за допомогою якої складені діагностичні таблиці заплавних типів лісу Лівобережної України.

Запропоновані наукові рекомендації щодо збалансованого та сталого лісокористування в заплавах та наведений перелік першочергових і безвідкладних заходів в них.

Вперше на бонітетно-типологічній основі розроблено моделі формування та вирощування високопродуктивних штучних та природних дубових деревостанів, уточнені нормативи щодо їх таксації. Обгрунтовані оптимальні віки стиглості насаджень переважаючих в заплавах порід.

Для заплавних умов розроблені оптимізовані та взаємоузгоджені системи рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубок догляду, лісовідновних, реконструктивних та санітарних рубок), уточнені технології лісовідновлення з застосуванням широкого асортименту деревних та чагарникових порід.

На принципово новому теоретичному та методичному рівнях розроблені наукові засади та запропонована стратегія лісівничих заходів у заплавах рік з врахуванням оптимізації структури заплавних ландшафтів.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані принципи системного і програмно-цільового лісовирощування в заплавних ландшафтах можуть бути використані в процесі господарювання і на інших ланках річкових водозборів. Їх доцільно враховувати в процесі розробки проектів створення лісових насаджень, перспективних комплексних планів господарювання на водозборах рік, прогнозування можливих змін при введенні в експлуатацію в долинах рік різного роду гідротехнічних споруд, екологічній експертизі можливих наслідків господарської діяльності.

Розроблені наукові рекомендації можуть бути використані в процесі організації лісового господарства, лісовпорядкувальних і лісотипологічних роботах в заплавах рік, при створенні на зонально-типологічних принципах лісових культур, проведенні на програмно-цільовій основі рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та рубок головного користування. Практичне використання рекомендацій дає змогу вирощувати в заплавах рік високопродуктивні лісові фітоценози з високими еколого-захисними функціями.

Використання розроблених нормативів щодо таксації порослевих та штучних дубових деревостанів підвищить точність їх лісооблікових робіт, що сприятиме прийняттю обгрунтованих лісогосподарських і лісоуправлінських рішень в заплавах рік Лівобережної України.

За результатами досліджень розроблені "Рекомендації з ведення лісового господарства в заплавах рік Лівобережної України", які впроваджуються в заплавних насадженнях держлісгоспів об'єднань "Харківліс", "Луганськліс", "Чернігівліс" на загальній площі близько 20 тис.га.

Зроблені висновки та рекомендації щодо господарювання в заплавних лісах узагальнені також в діючих "Правилах рубок головного користування в рівнинних лісах України" (1995 р.), в "Настановленнях щодо рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства в лісах України" (проект), в "Цільових програмах вирощування цінних дубових насаджень у лісостеповій частині України" (1995 р.).

Окремі результати досліджень експонувались на ВДНГ України.

Особистий внесок здобувача. Запропонована наукова концепція, ідеї роботи та їх обгрунтування належать авторові. Збір наукових матеріалів проводився під керівництвом та при безпосередній участі автора. Автором також розроблена загальна методологія досліджень, за його керівництвом та участю закладено серію тимчасових та стаціонарних дослідних об'єктів, активних експериментів по переформуванню ослаблених малоцінних лісових біоценозів.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на всесоюзних та республіканських науково-технічних нарадах, конференціях (Львів, 1986; Сиктивкар, 1987; Мінськ, 1987; Москва, 1988; Брянськ, 1990; Севастополь, 1990; Йошкар-Ола, 1990; Ленінград, 1990; Воронеж, 1991; Дніпропетровськ, 1991,1992; Уфа, 1991; Харків, 1994), а також на міжнародних конференціях, семінарах, симпозіумах (Вільнюс, 1987; Ульяновськ, 1992; Кацивелі, 1993; Кривий Ріг, 1993; Одеса, 1994; Львів, 1995; Київ, 1997; Краків, 1998) і на ХІ Всесвітньому лісовому конгресі (Анталія, 1997).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 56 наукових праць, в тому числі одну монографію, одну брошуру, 29 статей, 25 матеріалів і тез конференцій, нарад, симпозіумів, з'їздів.

Структура і обсяг роботи. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 503 сторінках машинопису, в т.ч. основний текст - на 256 сторінках. Дисертація складається з 9 розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел і додатків. Текст ілюстрований 80 таблицями, 25 рисунками. Список літератури містить 334 джерела, з них 27 - іноземних. Додаток містить 42 таблиці, відповідні довідки та акти щодо впровадження результатів досліджень.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПЛАВНОГО ЛІСІВНИЦТВА

Зроблено критичний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених щодо розвитку теорії про заплави рік, поліфункціональної ролі заплавних лісів і їх антропогенної трансформації, лісорослинних умов в заплавах рік, ведення господарства в заплавних лісах та оптимізації структури заплавних ландшафтів.

Констатується, що в межах певного водозбору заплава річки утворює своєрідну екологічну систему.

Антропогенна трансформація річкового стоку часто супроводжується погіршенням стану і деградацією лісових біоценозів. Це в свою чергу активізує процеси подальшого погіршення стану рік. Тому лісомеліоративні та лісогосподарські заходи в заплавних ландшафтах повинні проводитись на програмно-цільовій і зонально-типологічній основі з врахуванням сучасного стану і ролі заплавних лісів, необхідності оптимізації структури заплавних ландшафтів та досягнення в них оптимальної лісистості. Ці заходи повинні бути пов'язані і погоджені з іншими системами господарювання, що здійснюються як в межах заплавної частини водозбору, так і загалом на всьому водозборі.

ОСНОВНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Методологія досліджень базується на системному та комплексному підході при вивченні заплавних лісових насаджень, як багатофункціональних екологічних систем.

Дослідження проводились в заплавних лісах Лівобережної України, що зростають вздовж найбільших рік - Дніпра, Десни, Сейму, Ворскли, Псла, Сів. Дінця, Самари та їх приток. Для вирішення поставлених завдань автором або під його керівництвом було закладено близько 500 стаціонарних і тимчасових пробних площ та 16 екологічних профілів поперек та вздовж заплави загальною довжиною понад 25 км. Використовуючи загальноприйняті в лісівництві, лісовій таксації, грунтознавстві, гідрології (Погребняк, 1955; Воробйов, 1967; Анучін, 1982 та ін.) методи, на дослідних об'єктах проводились комплексні дослідження особливостей екологічних умов та формування лісових біоценозів у заплавах рік.

Водно-фізичні дослідження грунтів проведено на 32 пробних площах, динаміка рівнів грунтових вод вивчена на 47 пробних площах, механічний аналіз грунтів на 82 пробних площах, хімічний аналіз грунтів і грунтових вод - на 72 пробних площах. Природне поновлення лісових порід на зрубах вивчено на 40 пробних площах, динаміка радіального приросту різних порід - на близько 2,5 тис. модельних деревах.

Оптимальна водоохоронна лісистість модельних водозборів визначена за методикою А.Г.Міховича (1969). Структура заплавних ландшафтів та вплив лісистості заплав на морфометричні показники русел визначались на 57 картах мірилом 1:10 000, 1:25 000 з використанням відомих методичних прийомів (Попов, 1961).

З метою вибору оптимальних технологій переформування ослаблених дубових фітоценозів у них закладались активні досліди, що передбачали проведення експериментальних рубок та створення дослідних культур. Моделі формування штучних дубняків розроблювались за допомогою пакету програм кафедри таксації НАУ (м. Київ).

ЛІСИСТІСТЬ ЗАПЛАВ ТА РОЛЬ ЛІСІВ У НИХ

У минулому (2-4 сторіччя тому) заплавні ліси України зростали на значно більших (у декілька разів) площах порівняно з теперішнім часом. Лісистість заплав більшості рік була високою, навіть в степовій зоні. Інтенсивна, безсистемна тривала рубка лісів, що проводилась з метою задоволення потреб господарства та населення у деревині (Генсірук, 1992, 1995) призвела до різкого зменшення площі заплавних лісів. Інтенсивне скорочення площі цих лісів відбувалось і в повоєнні роки у зв'язку зі створенням на ріках водосховищ і широкомасштабним сільськогосподарським освоєнням заплавних земель тощо.

Результати досліджень свідчать, що у теперішній час найбільші площі лісових насаджень в заплавах сконцентровані в Лісостепу та Степу, вздовж рік Сів.Дінець, Ворскла, Псел. Середня лісистість заплав цих рік складає відповідно 52,5%; 26,5%; 19,9%. Лісистість заплав водозборів рік Полісся не перевищує 5%. Недостатня лісистість заплав та великий ступінь розораності заплавних земель, що на деяких ділянках сягає 50%, є однією з причин погіршення загального стану річкових систем Лівобережної України.

В сучасних умовах особливо посилюється рекреаційна та водоохоронна роль насаджень (Шаталов, 1986; Ніколаєнко, 1981), що обумовлено високою урбанізованістю водозборів більшості рік (Устюжанін, 1990).

Рекреаційне навантаження на заплавні біоценози є дуже високим і на багатьох ділянках перевищує гранично допустимі величини.

Найбільшому антропогенному тиску піддатні насадження прируслових ділянок незалежно від величини лісистості заплавних ландшафтів (Ткач, Зятьков, 1990). Так, в районі Печенізького водосховища (Харківська обл.) рекреаційне навантаження на такі насадження сягає 60 люд./га, в прибережних зонах Дніпра, Самари, Вовчої, Орелі, в районі функціонування баз відпочинку і санаторіїв - 70-80 люд./га (Дніпропетровська обл.), а в Луганській обл. на деяких рекреаційних ділянках прируслової заплави Сів.Дінця - до 100 люд./га і 10-15 автомашин на 1 га. Це вимагає диференційованого підходу при рекреаційному влаштуванні лісів, що зростають у різних зонах заплави (прирусловій, центральній, притерасній).

У процесі розробки довгострокових генеральних планів щодо рекреаційного використання заплавних лісових земель необхідно максимально враховувати розроблені нормативи допустимого рекреаційного навантаження на лісові біоценози та запропоновані нами наукові рекомендації щодо посилення рекреаційних функцій лісів.

Заплавні лісові біоценози суттєво впливають на процеси меандрування рік та руйнування берегових ліній. Проте спрямованість та інтенсивність цього впливу обумовлюється геоморфологічними особливостями долини, величиною руслоформуючих витрат води (Рубцов, 1981), величиною лісистості заплави, а також породним складом насаджень, що зростають на берегах рік. Тому в одних випадках лісові біоценози суттєво загальмовують процеси берегоруйнування, а в інших їх берегоукріплююча роль виявляється не так чітко.

У Лівобережній Україні біологічні особливості порід, переважаючих у складі прируслових насаджень (дуб, ясен, липа, клен польовий, тополя), обумовлюють глибокий розвиток їх кореневих систем, що сприяє надійному "скріпленню" верхнього 2-х-метрового шару грунту. Так, на стаціонарній дослідній ділянці в заплаві Десни у шарі грунту 50-100 см кількість коріння дуба становить 24% від загальної кількості, у шарі 100-130 см - 11%. Кількість коріння клена польового, частка якого в складі заплавних насаджень є високою, у нижніх шарах грунту є ще вищою. Тому такі породи на противагу тим, що розвивають поверхневу кореневу систему, загальмовують процеси ерозії, меандрування рік та руйнування берегів.

Зі збільшенням лісистості заплав зменшується ширина смуги меандрування рік (В), коефіцієнт розвитку (S/), кут розвороту звивин () (табл.1). Зв'язок між лісистістю заплави Сів.Дінця (lс) і шириною смуги меандрування річки (В) досить добре апроксимується рівнянням:

В = 852,6 - 6,273lc (r = -0,77).

Таблиця 1

Морфометричні показники русел Ворскли, Псла і Сіверського Дінця в залежності від характеру залісення берегів

Характер залісення берегів	S/	В, м	, град.
Ворскла
Не залісені	1.440.05	50838	1447
Залісені з одного боку русла	1.130.03	33840	11314
Залісені з обох боків русла	1.130.04	32462	10913
Псел
Не залісені	1.870.11	80461	1525
Залісені з одного боку русла	1.450.09	61377	1496
Залісені з обох боків русла	1.390.06	58848	1327
Сіверський Донець
Не залісені	1.710.27	613107	15614
Залісені з одного боку русла	1.600.21	51570	14611
Залісені з обох боків русла	1.460.17	44640	13710

Встановлено, що в заплавах найбільш крупних рік Лівобережної України протимеандруючі і руслостабілізуючі функції відіграють не тільки ті лісові насадження, що безпосередньо контактують з руслом, а й ті, що зростають на віддалених від річки ділянках заплави. Лісові насадження суттєво зменшують швидкість розмиву берегів і на сусідніх безлісних ділянках рік. Так, якщо при суцільному залісенні прируслової частини заплави, але не повному залісенні всієї заплави розрахункова ширина смуги меандрування Сів.Дінця складає 446 м, то при умові суцільного залісення всієї заплави вона зменшується до 229 м. У цьому виявляється новий вид позамежного впливу лісу (позамежна "лісова пертененція" за Г.М.Висоцьким).

Як свідчать результати досліджень, ліси лівобережної частини заплави істотніше впливають на морфометричні показники звивин і процеси меандрування порівняно з лісами правобережної заплави. Тому стратегія лісорозведення в заплавах повинна передбачати створення системи захисних лісових смуг певного цільового призначення в першу чергу на лівих берегах рік, у другу - на правих.

Господарську діяльність у заплавах необхідно спрямовувати на максимальне залісення смуги меандрування. Середня ширина цієї смуги визначатиме ширину берегозахисних лісових смуг, що входять в число особливо цінних земельних ділянок лісового фонду. Для Ворскли ширина таких смуг повинна складати 150 м, Сів.Дінця - 200 м, Псла - 250 м.

Сільськогосподарська частина заплав повинна складатись виключно з луків, сіножатей і пасовищ.

Наведені в дисертаційній роботі розрахунки свідчать, що оптимальна лісистість заплави Сів.Дінця становить 60,3%, Псла - 35,4%, Ворскли - 40,4%, а мінімально необхідна лісистість безлісних ділянок заплав - 15-20%%. Для досягнення такої лісистості необхідно суцільно залісити смугу меандрування річок, створити лісові насадження на прируслових обмілинах, старицях, побережжі озер, а також на площах з чагарниковим рідколіссям, що на даний час включені до сільськогосподарської частини заплав.

Лісогосподарські та лісомеліоративні заходи, що проектуються та проводяться в заплавах рік, повинні бути взаємопов'язані із заходами, що здійснюються на інших ланках водозбору. Тому в процесі вирішення проблем щодо оптимізації лісистості заплавних ландшафтів необхідно також враховувати показники оптимальної лісистості, встановлені нами для конкретних регіонів, а в межах регіонів - для конкретних водозборів.

Результати аналізу отриманих даних свідчать, що гідрологічна роль лісів на водозборах, у т.ч. тих, що зростають у заплавах рік, у різних природних зонах є різною. При оптимальній водоохоронній лісистості максимальна прибавка грунтового стоку водозборів рік Лісостепу є нижчою порівняно з водозборами рік Полісся, а в Степу ця прибавка є ще меншою. В Степу спостерігається найбільше зростання випаровування на водозборах рік внаслідок збільшення їх лісистості.

З просуванням із Півночі на Південь відношення оптимальної лісистості заплавної частини водозборів рік до оптимальної водоохоронної лісистості водозборів в цілому зростає. Для водозборів рік Дніпра в умовах Полісся це співвідношення становить 0,5, у Лісостепу для водозборів рік Псла і Ворскли - відповідно 1,8 і 2,1, для водозбору Сів.Дінця в умовах Степу - 3,5. Тому цей показник необхідно враховувати при визначенні черговості робіт, спрямованих на оптимізацію лісистості заплавних частин водозборів рік у різних природних зонах, а також при розробці поетапних довгострокових програм щодо збільшення лісистості водозборів рік до оптимального рівня.

ГІДРОЛОГІЧНІ УМОВИ В ЗАПЛАВАХ РІК

Гідрологічний режим заплав значною мірою визначається показниками річкового стоку у весняний період. Внаслідок зарегулювання річкового стоку, проведення меліоративних заходів на різних ланках водозборів в останні 3-4 десятиріччя простежується інтенсивне зменшення різниць в об'ємах стоку рік в період паводку і в межень. Так, середньовесняна витрата води Сів.Дінця після 1960 років скоротилась на 20-40%. При цьому суттєво зменшився весняний рівень річки. Результати досліджень свідчать, що такі зміни стоку мають місце на більшості рік Лівобережної України. Так, відношення середньорічних до середньовесняних витрат Ворскли зросло з 0,38 до 0,50; відношення середньорічного до середньовесняного рівня Самари - з 0,56-0,71 до 0,85. Величина зарегульованості рік зростає з Півночі на Південь.

Антропогенна трансформація річкового стоку призводить до різкого скорочення тривалості затоплення заплав. Так, якщо в 1928-1946 рр. середня тривалість затоплення заплави Сів.Дінця складала 16,1-21,7 днів, Ворскли - 11,4 дні, то після 1970 року - відповідно 5,7-12,5 днів, 3,8 днів. Це зумовлює ксерофітизацію умов місцезростання.

Суттєву роль у водному живленні лісових біоценозів відіграють також глибина залягання рівнів грунтових вод, механічний склад грунтів, що впливає на запаси вологи в грунті.

На різних ділянках заплави глибина залягання грунтових вод на протязі вегетаційного періоду коливається в досить широких діапазонах. Найближче від поверхні грунтові води залягають в притерасній заплаві, а найглибше - в прирусловій заплаві. З наближенням до русла річки глибина залягання грунтових вод зростає. Так, для заплавних умов Сів.Дінця цю закономірність досить добре моделює регресійне рівняння:

У = 0,726(х₁-х₂)-0,154 ^х 10^-2 х₃+0,512 (R = 0,827),

де У - рівень грунтових вод у заплаві на віддалі до 1 км від річки (м), х₁ - висота над рівнем моря ділянки (м), х₂ - рівень води річки (м), х₃ - віддаль від річки до ділянки (м).

Дренуючий вплив річки на рівень грунтових вод зумовлює загальний високий ступінь проточності грунтових вод у заплаві.

При визначенні величини зволоженості типу умов місцезростання необхідно користуватися запропонованою шкалою зв'язку гігротопів з рівнями грунтових вод, або ж розрахованим рівнянням:

У = ехр (7,311-0,6918х) (R = 0,852),

де У - рівень грунтових вод (м), х - бал гігротопу.

Водопроникненість переважаючих у заплавах рік лучно-лісових суглинистих грунтів є досить високою (до 300 мм/хв), що створює задовільні умови для зростання лісових біоценозів. Встановлено, що зі збільшенням віддаленості від русла річки вологість суглинистих грунтів зростає і досягає найбільших величин в притерасній заплаві. Розподіл вологи по грунтовому профілю значною мірою визначається механічним складом грунтів.

У грунтовій товщі, розташованій над капілярною смугою, зі збільшенням проценту фізичної глини вологість грунту зростає.

Отримані нами за результатами довготривалих спостережень численні зв'язки, що характеризують динаміку запасів вологи та вологості грунтів різного механічного складу на різних ділянках заплави необхідно враховувати при визначенні типів умов місцезростання, а також в процесі проведення заходів щодо захисного лісорозведення в заплавах рік.

На лісорослинні умови в заплавах рік суттєво впливає гідрохімічний режим грунтів.

Результати аналізів грунтів та грунтових вод свідчать, що з просуванням з Півночі на Південь засоленість грунтів зростає. Найбільша частка засолених грунтів в степовій зоні України. При визначенні типів умов місцезростання, а також при створенні лісових культур в заплавах рік необхідно враховувати рівень засоленості грунтів.

Створення лісових насаджень на безлісних ділянках заплав покращує гідрологічний та гідрохімічний режим заплавних ландшафтів. Характерно, що меліоративна дія прируслових лісових смуг простежується не тільки на займаній ними площі, але й на межуючих з ними безлісних ділянках. Так, при наближенні до смуги висота снігового покриву та запаси води в ньому зростають в 1,5-2,0 рази. Тому в умовах зарегулювання річкового стоку, особливо в Степу, здійснення комплексу заходів щодо облісення заплав сприятиме покращенню гідрологічного режиму заплавних ландшафтів.

Суттєво змінює гідрологічний режим алювіальних лісових грунтів експлуатація водозабірних споруд. Внаслідок впливу водозабірних споруд різко знижується рівень залягання грунтових вод (з 2-5 м до 10-12 м), зменшується вологість грунтів. Встановлено, що у найбільшій мірі процесам ксерофітизації піддатні суглинисті та глинисті грунти, що підстилаються пісками та супісками. До суттєвого зниження грунтових вод призводить також осушення заплавних лісових земель.

Катастрофічні зміни гідрологічного та гідрохімічного режиму алювіальних лісових грунтів відбуваються в Донбасі, в районах підземного добування вугілля. У Західному Донбасі під впливом шахтних робіт, де спостерігається осідання грунту на 5-8 м, чітко простежується зсув едатопу: ділянки з нетривалим затопленням без ознак сильного засолення грунтів трансформуються у середньо- та сильнозасолені з тривалим періодом затоплення (Ткач, 1988).

На таких ділянках мінералізованість грунтових вод сягає 8-13 г/л, сума солей у верхньому метровому шарі грунту часто перевищує 0,2-0,3%, а у нижніх шарах - 1%, у т.ч. вміст дуже токсичного для лісових порід хлору - 0,05%.

Модифікація гідрологічних та гідрохімічних умов в заплавах рік зумовлює необхідність проведення повторного типологічного впорядкування заплавних лісів. Це буде сприяти проведенню господарських заходів в заплавних насадженнях з врахуванням різноманітних проявів антропогенної трансформації екологічних умов.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗАПЛАВНИХ ТИПІВ ЛІСУ

Природний генезис лісової рослинності в заплавах обумовлюється основними взаємопов'язаними процесами - алювіальністю, заплавністю, а також меандруванням річки.

Ріки Лівобережної України переважно відносяться до меандруючих і мають добре розвинуту заплаву. Особливості акумуляції алювію на поверхні заплави здебільшого визначають певні закономірності у формуванні типів лісорослинних умов і відповідних їм типів лісу в різних зонах заплави - прирусловій, центральній і притерасній.

Породний склад та особливості формування лісових насаджень в заплавах тісно пов'язані з варіантами заплавності. При цьому рекомендується виділяти запропоновані нами такі варіанти заплавності: З^І - добре дреновані з тривалістю затоплення до 15 днів; З^ІІ - добре дреновані з тривалістю затоплення до 30 днів; З^ІІІ - добре дреновані з тривалістю затоплення до 60 днів; З^IV - погано дреновані з тривалістю затоплення до 60 днів; З^V - погано дреновані з тривалістю затоплення більше 60 днів.

У генезисі та еволюції заплавних типів лісу простежуються як зональні, так і азональні особливості. За цими особливостями заплавні типи лісу суттєво відрізняються від типів лісу, що формуються в нагірних умовах.

В заплавних ландшафтах водозборів рік різних природних зон вимальовуються характерні комплекси заплавних типів лісу. Різноманіття типів лісу навіть на відносно невеликій площі заплави зумовлюється великим різноманіттям екологічних умов. Так в заплавах рік Степу нами виділено 13 основних типів лісу з відповідними варіантами едатопу, в Лісостепу - 16, у Поліссі - 14.

Для кожного з типів лісу за результатами проведених досліджень наведено детальну характеристику рельєфу, грунтів, рівня залягання грунтових вод, трав'яного покриву, чагарникового та деревного ярусу насаджень. У синтезованій формі це відображено в діагностичних таблицях заплавних типів лісу, які складено з врахуванням найбільшої інформативності відповідних ознак.

У степовій та лісостеповій зонах відмічене нами випадання в'язових дібров із заплавного комплексу типів лісу обумовлено порушенням структурно-функціональної організації як зокрема заплавних ландшафтів, так і водозборів рік взагалі. Збіднення біологічного різноманіття може призвести до катастрофічного порушення популяційної структури лісових біоценозів, природного механізму їх саморегуляції.

Заплавні ліси при організації лісового господарства і обліку лісового фонду необхідно організувати в самостійну господарську частину. Це сприятиме проведенню лісогосподарських заходів на грунтово-типологічній основі, з врахуванням екологічної специфіки заплав.

СУЧАСНИЙ СТАН ЗАПЛАВНИХ ЛІСІВ

Результати аналізу сформованої нами лісотаксаційної бази даних, що характеризують динаміку показників лісфонду модельних господарств (лісництв, держлісгоспів) у різних природних зонах Лівобережної України, свідчать, що на сучасний стан заплавних лісів суттєво впливає низький рівень господарювання в них, а також недостатньо досконала для заплавних умов нормативна база щодо організації та ведення лісового господарства. Наявність великої частки лісів, виключених з користування (особливо в заплавах рік Степу), слабка диференціація віків рубок і їх невідповідність біологічним особливостям порід, необгрунтоване об'єднання в спільні господарські секції порослевих і насіннєвих дубняків, а також насаджень тополь білої і чорної, велика кількість утворених господарських частин відповідно категоріям захисності, розбалансована структура насаджень за віковими групами ускладнюють вдосконалення господарських заходів на програмно-цільовій основі, не сприяють ефективному використанню лісорослинного потенціалу заплавних умов місцезростання.

При збереженні існуючого пасивного режиму господарювання в заплавних лісах, особливо тих, що виключені з режиму експлуатації, вже в найближчі роки можуть активізуватися процеси їх ослаблення і всихання. Це вимагає безвідкладного проведення відповідних господарських заходів.

Для насаджень переважаючих у заплавах рік Полісся, Лісостепу і Степу порід - дуба звичайного порослевого і насіннєвого походження, тополь чорної, білої і канадської, верб білої і ламкої, вільхи чорної побудовані регресійні моделі, що апроксимують динаміку основних таксаційних показників (запас, діаметр, висота). Характерно, що в динаміці запасів насаджень цих порід в насадженнях, віднесених до різних категорій захисності, принципових відмін не встановлено.

Аналіз математичних моделей свідчить, що особливо низькою продуктивністю відрізняються деревостани тополі чорної. У заплавах Сів.Дінця та Псла середній їх запас у віці 30 років складає лише 133 м³/га. Модальні насадження тополі білої мають дещо кращі таксаційні показники; біологічні її особливості визначають у віці стиглості більш високу продуктивність (на 25-35%) порівняно з деревостанами тополі чорної. У всіх природних зонах Лівобережної України в останні 20 років зростає середній вік тополевих насаджень. Це свідчить про невчасне проведення суцільних рубок, що є причиною накопичення перестійних низькоповнотних деревостанів, для яких характерна низька продуктивність.

Таксаційні показники держлісфонду вербових насаджень та їх динаміка є близькими до тополевих. Для насаджень верб білої (переважно) та ламкої також характерною є низька продуктивність, наявність досить великої частки низькоповнотних та перестиглих деревостанів.

Найбільш цінними в заплавах рік є дубові насадження. У держлісфонді переважають порослеві дубняки віком 50 і вище років. Природні дубові насадження молодшого віку в заплавах рік зустрічаються дуже рідко. Це свідчить про порушення ходу природного розвитку біоценозів.

У заплавах Сіверського Дінця, Ворскли та Псла, де сконцентровані великі площі дібров Лівобережної України, чітко простежується тенденція старіння та ослаблення дубових насаджень. Особливо загрозлива ситуація склалась в степовій зоні, в заплаві Сіверського Дінця.

Культури дуба порівняно з порослевими насадженнями мають значно кращі таксаційні показники: їх середні повнота та запас є вищими. Так, в заплаві Ворскли порослеві дубняки на 76,9% від загальної їх площі зростають за ІІ бонітетом, і на 23,1% - за ІІІ і ІV. Культури дуба на 66,3% площі формуються за І і Іа бонітетами, на 14,5% - за ІІ бонітетом і лише на 19,2% - за ІІІ. Запас модальних штучних дубняків у віці 60 років складає 257 м³/га, а порослевих - лише 172 м³/га. Тому шляхом поступового переведення порослевих насаджень в насіннєві можна підвищити продуктивність та цінність насаджень.

Назріла гостра необхідність в розширенні проведення лісовідновних та суцільних санітарних рубок дубових насаджень, виключених з експлуатації. В системі разових заходів щодо оптимізації вікової структури лісфонду доцільно також провести суцільні рубки порослевих 80-100 річних низькоповнотних дубняків ІІ бонітету, що віднесені до категорій захисності, в яких регламентується проведення головних рубок.

Вільхові насадження відзначаються дещо кращим станом порівняно з тополевими та дубовими. Проте запаси цих насаджень є також недостатньо високими, питома частка низькоповнотних насаджень ще відносно велика. Хоча і домінують вільшанники з повнотою 0,7-1,0 (72,1-79,7%), частка насаджень з повнотою нижче 0,5 і нижче інколи сягає 25% (Конотопський ДЛГ, заплава Сейму). Розподіл площ насаджень за класами віку нерівномірний. Запас насаджень після 50-60-річного віку в багатьох випадках зменшується (Полтавський ДЛГ - заплава Ворскли, Балаклейський ДЛГ - заплава Сів.Дінця). Не встановлено істотної різниці в продуктивності природних та штучних вільшанників, меншими запасами (на 10-30%) відрізняються насадження, що зростають в меліорованих заплавах (Гутянський ДЛГ - заплава Мерли). Не простежуються також зональні особливості в динаміці запасів модальних вільшанників.

Антропогенна трансформація лісорослинних умов у заплавах рік суттєво впливає на динаміку росту та стан лісів. Заплавні ліси порівняно з лісами, що зростають у нагірних умовах, значно частіше та інтенсивніше всихають (Рожков, Козак, 1989). Реакцію насаджень на зміни екологічних умов, пов'язаних з антропогенним впливом, досить добре ілюструє динаміка їх річного радіального приросту.

Використовуючи покроковий багатофакторний регресійний аналіз, отримано систему математичних рівнянь, що моделюють вплив кліматичних, гідрологічних та таксаційних показників на динаміку коливань річного радіального приросту насаджень. Мінливість залишків річного радіального приросту дуба на 50-52% визначається коливаннями кліматичних факторів та рівня води в річці. Встановлено, що найбільший вплив із 35 факторів, що аналізувались, має рівень річки, особливо в квітні-червні, тобто в період затоплення заплави і найбільш активного росту насаджень. Тому зниження рівнів річки в першій половині вегетаційного періоду, що повсюдно простежується внаслідок зарегулювання річкового стоку, призводить до падіння приросту заплавних біоценозів, порушення їх структурно-функціональної організації.

Разом з цим, за допомогою автокореляційного аналізу часових рядів залишків річного радіального приросту дуба, встановлено, що в антропогенно порушених умовах значно складніше прогнозувати ріст деревостанів.

На динаміку приросту та стан насаджень негативно впливають водозабірні споруди, що функціонують в заплавах рік Степу. В зоні впливу водозабірних споруд на великих площах спостерігається деградація лісових біоценозів. Особливо активно протікає процес ослаблення порослевих дубових насаджень, які зростають на грунтах, що підстилаються піщаним та супіщаним алювієм. Як показали дослідження, на грунтах, що підстилаються суглинками та глинами, стан дубових насаджень значно кращий, а ріст інтенсивніший. Це потребує диференційованого підходу в господарюванні.

У заплавах рік Донбасу вугледобувна діяльність призводить до різких змін лісорослинних умов і масового всихання лісових біоценозів. Особливо загрозлива ситуація склалася в заплаві Самари, де на значних площах зростають цінні лісові біоценози. Тут під впливом підземного добування вугілля і осідання ділянок відбувається зсув умов місцезростання в напрямку D_1,2,3^І,h¹D_2,3,3^ІІІ,h^ІІD_2,3,3^ІY,h^ІID_3,4,5,3^Y,h^ІІІ. У результаті цього приріст деревостанів зменшується в 1,5-2,0 рази і відбувається сильне погіршення їх стану: індекс стану зростає з 1,0-1,5 до 4,0. У тих випадках, коли рівень грунтових вод у межень підвищується до 1 м, а їх мінералізованість та кількість хлор-йону в грунтах перевищує відповідно 10 г/л і 0,05-0,06% дубові насадження всихають.

В процесі лісовідновлення та проведення лісівничих заходів необхідно враховувати встановлені нами гранично-допустимі величини мінералізованості та рівнів грунтових вод, засоленості грунтів. З цих питань запропонована низка рекомендацій та пропозицій.

Порушення природного розвитку заплавних лісових біоценозів відбувається також внаслідок негативного впливу безупинно зростаючого рекреаційного навантаження, промислового забруднення середовища, процесів урбанізації тощо.

ДИНАМІКА РОСТУ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ВИРОЩУВАННЯ ПРИРОДНИХ НАСАДЖЕНЬ У ЗАПЛАВАХ РІК

У заплавах рік Лівобережної України чітко сформувались чотири природні лісові формації - тополеві, вербові, мішані дубові, вільхові. Кожна з цих формацій займає в заплавах певну екологічну нішу, в якій вони характеризуються найкращою пристосованістю до умов, найвищою конкурентною здатністю та ценотичною стійкістю.

Особливості формування, продуктивність та стан лісових біоценозів в різних природних зонах України мають певні відміни і в значній мірі залежать від характеру господарської діяльності в них.

Природні тополеві насадження формуються переважно в прирусловій та центральній заплаві, на багатих і добре дренованих грунтах з близьким заляганням грунтових вод (варіанти заплавності - 3^І, 3^ІІ, 3^ІІІ).

У всіх природних зонах природним шляхом добре відновлюється тополя біла. Навіть після рубки перестиглого 70-річного материнського деревостану на зрубі нараховується до 30 тис. порослевих екземплярів тополі білої (заплава Псла, Кременчуцький ДЛГ). Встановлено, що коли рубка проводиться у зимово-весняний період, парость тополі білої встигає одерев'яніти за вегетаційний період і навіть в умовах Полісся витримує суттєві зниження температури зимою.

Досить добре відновлюється природним шляхом і тополя чорна (осокір). У заплавах рік Лісостепу та Степу після рубки материнського деревостану в зимовий період на зрубах виникає життєздатне осокореве поновлення переважно порослевого та насіннєвого походження (до 15 тис.шт/га). Проте добре відновлюються осокорові деревостани тільки до 30-35 років, а потім на відміну від тополі білої поновлення різко погіршується. Тому лісові культури тополь білої та чорної необхідно створювати тільки у випадку незадовільного природного поновлення на сильно задернілих зрубах, які утворились переважно після суцільних санітарних рубок перестійних низькоповнотних деревостанів.

Добре відновлюється природним шляхом і тополя канадська. Проте її парость на зрубах не витримує низьких температур і гине.

Динаміка росту та особливості формування тополевих насаджень різних видів у заплавах рік мають певні характерні відміни. Дослідженнями встановлено, що деревостани тополі білої відрізняються кращим загальним станом та більш високою продуктивністю порівняно з деревостанами тополі чорної та канадської. Це обумовлено біологічними особливостями тополі білої, її здатністю інтенсивно рости навіть після 40-річного віку.

Порівняно високою довговічністю відрізняється також і осика. Природні осичники в заплавах рік зростають за Іа і навіть Ів бонітетами. Ця порода досить добре відновлюється природним шляхом і навіть часто витісняє зі складу мішаних дубових насаджень головні породи. Це зумовлює необхідність реконструкції різних за станом похідних осичників за допомогою запропонованих технологій.

Результати узагальнення наявних матеріалів та проведених розрахунків свідчать про необхідність встановлення віків головних рубок диференційовано щодо видів тополі. Для тополі білої оптимальним віком рубки буде 36-40 років, для тополі чорної - 26-30 років (у всіх природних зонах).

Природні вербові насадження, в яких домінують верби біла та ламка, зростають в прирусловій та центральній частинах заплав на важких недостатньо дренованих грунтах з близьким заляганням грунтових вод (варіанти заплавності - 3^ІV, 3^V). Природне вегетативне відновлення вербових насаджень протікає успішно тільки за умови своєчасного проведення головної рубки. Перестійні низькоповнотні деревостани верби природним шляхом не відновляються. В заплавах рік переважають низькоповнотні деревостани, запас яких не перевищує 200 м³/га. Це пояснюється високим віком таких насаджень (50-60 років), при якому інтенсивно протікає процес відпаду дерев.

Найбільш цінні мішані дубові насадження природного походження в заплавах рік домінують за площею. Такі насадження в основному є порослевими і насіннєво-порослевими. Вони зростають на найбільш родючих добре оструктурених лучно-лісових суглинистих грунтах переважно в центральній частині заплави (варіанти заплавності - 3^І, 3^ІІ).

Нами вивчені особливості природного (порослевого та насіннєвого) поновлення дуба та його супутників (берест, в'яз, ясен звичайний, клени польовий і татарський, липа дрібнолиста) у заплавах рік Полісся, Лісостепу і Степу. Встановлено, що природне поновлення дуба на зрубах і під наметом лісу у всіх природних зонах протікає незадовільно. Висока порослева здатність дуба зберігається тільки до 50 років. Так, на обстежених зрубах у заплаві Сів.Дінця (Слав'яносербське л-во) пні від дерев дуба віком 40-50 років відновились на 100%, віком 50-75 років - тільки на 50% від загальної їх кількості, а віком 75-100 років - тільки на 22%.

З кожним роком частка дубових насаджень природного походження зменшується. Природні дубові фітоценози віком до 40 років в заплавах рік України зараз не зустрічаються. Порушення механізму природної саморегуляції насаджень призводить до збіднення популяційного і видового різноманіття насаджень.

За відмінами у віковій структурі природні дубові біоценози в заплавах рік розподіляються на умовно-різновікові, що переважають по площі, і абсолютно-різновікові. Показник ексцесу розподілу дерев дуба за діаметром в умовнорізновікових насадженнях коливається в межах від -0,7 до +0,7, в абсолютно різновікових - від +0,5 до +1,6.

В абсолютно-різновікових насадженнях доцільно впроваджувати поступові та вибіркові системи рубок.

Із зростанням в насіннєво-порослевих 80-100-річних насадженнях частки дуба порослевого походження їх стан погіршується. Зі збільшенням віку порослевих дубняків їх стан також погіршується. Індекс стану 80-100-річних насаджень в Степу становить 2,3-3,0, що свідчить про наявність значної частки сильно ослаблених дерев. Порівняльний аналіз стану насаджень різного походження та різних екотипів дуба показав, що в малопорушених умовах місцезростання процес ослаблення заплавних дубняків протікає менш інтенсивно, ніж в нагірних дубняках, особливо тих, що зростають на випуклих елементах рельєфу в сухіших умовах місцезростання. Частка дерев без ознак ослаблення в заплавних дубових фітоценозах є у 3-4 рази більшою, ніж в нагірних насадженнях. Проте в умовах трансформації гідрологічного режиму стан заплавних дубових лісів різко погіршується. Антропогенна зміна режиму заплавності в останні декілька десятиріч є однією з причин того, що в Степу зі складу змішаних дубових насаджень віком більше 70-80 років випадають берест та в'яз. Це зумовлює збіднення видового різноманіття та спрощення структури цінних дубових біоценозів.

Динаміка росту природних дубових насаджень в заплавах рік є своєрідною. Цю своєрідність добре ілюструють розроблені моделі динаміки таксаційних параметрів регулярно зріджуваних деревостанів двох рівнів продуктивності: вищою з базовою висотою у віці 50 років 22 м (І,1 бонітет) та нижчою - з базовою висотою 17 м (ІІ,6 бонітет).

В основу моделей росту заплавних мішаних дубових насаджень різних рівнів продуктивності покладено систему розрахованих регресійних рівнянь типу:

G_Д^опт=Н_д^2,7495 ехр(-2,5365-0,16989Н_д+0,177 10^-2 Н_д²+1,5016/Н_д²);

G_Я^опт=Н_я^0,10026 ехр(2,1444+0,19833 10^-2 Н_я-12,828(Н_я+13,177/Н_я²),

де G_Д^опт, G_Я^опт - оптимальна сума площ перерізів відповідно дуба та ясена (м²/га); Н_д,Н_я - середня висота відповідно дуба та ясена (м).

Фрагмент однієї з цих моделей наведено в табл. 2. Практичне використання моделей дає змогу перевести рубки догляду в дубових фітоценозах на неформальну програмно-цільову основу, а складені нами таблиці видових чисел та об'ємів стовбурів дуба дозволять об'єктивно оцінювати сировинні ресурси заплавних порослевих дубових лісів.

На основі розроблених моделей та таблиці продуктивності корінних дубових насаджень проведено аналіз динаміки їх сортиментної та товарної структури і визначено віки їх технічної стиглості (табл.3 і 4) та віки рубок. Вік рубки заплавних порослевих дубняків ІІ і вище бонітету в Лісостепу і Поліссі повинен становити 101-110 років, в Степу - 91-100 років, а порослевих дубняків ІІІ і нижче бонітетів - 71-80 років (у всіх природних зонах). Важливо щоб порослеві та насіннєві деревостани дуба відносились до різних господарських секцій.

У притерасній заплаві на лучно-болотних, болотних та торф'янистих грунтах з близьким заляганням грунтових вод і навіть виходом їх на поверхню (варіант заплавності - 3^ІІІ, 3^ІV, 3^V) найбільшою конкурентоздатністю відрізняється вільха чорна, яка утворює в цих умовах високопродуктивні біоценози. Дослідження свідчать, що вільха успішно відновлюється як насіннєвим, так і порослевим шляхом, особливо тоді, коли рубки проводяться в деревостанах віком до 60 років із повнотою не нижче 0,6. Нами проаналізована динаміка продуктивності насіннєвих та насіннєво-порослевих вільхових біоценозів у заплавах рік різних природних зон України та складена таблиця динаміки товарності стовбурів вільхи.

Встановлено, що після 50-ти і особливо 60-річного віку насадження вільхи сильно уражаються серцевинною гниллю у всіх природних зонах. У віці 50 років об'єм ураженої гниллю частини стовбурів вільхи становить 8-20%,

Таблиця 3

Вік стиглості регулярно зріджуваних заплавних природних дубових деревостанів різних рівнів продуктивності (роки)

	Бонітет I,1	Бонітет II,6
Стиглість	Клас товарності	Клас товарності
	ІІ	ІІІ	ІІ	ІІІ
Кількісна: за запасом	30	30	40	40
за загальною продуктивністю	50	50	70	70
Технічна: за діловою деревиною	40	40	40	40
за крупною діловою деревиною	90	90	110 і >	110 і >
за крупною і середньою діловою деревиною	50	50	70	70
Технічна за максимальним виходом сортиментів ділових стовбурів:
за пиловником	50	50	70	70
за фанерним кряжем	90	90	>110	>110
за пиловником і фанерним кряжем	60	60	80	80
Технічна: за пиловником	70	70	80	80
за пиловником, суднобудівельним, фанерним і клепковим кряжем	60	50	80	80
За порослевою здатністю	40-50	40-50	40-50	40-50

Таблиця 4

Вік стиглості корінних природних заплавних дубових насаджень ІІ бонітету в свіжих та вологих берестово-пакленових дібровах в Степу (роки)

Стиглість	D2	D3
	Клас товарності	Клас товарності
	II	III	II	III
Кількісна за запасом	50	50	50	50
Технічна: за діловою деревиною	70	80	60	60
за крупною діловою деревиною	>100	>100	>100	>100
за крупною і середньою діловою деревиною	80	90	70	70
Технічна: за пиловником	100	100	90	90
за пиловником, суднобудівельним, фанерним і клепковим кряжем	80	90	90	90
За порослевою здатністю	40-50	40-50	40-50	40-50

у 55 років - 16-24%, у 60 років - 16-27%, а у віці 70 років - 24-27%. Це призводить до погіршення товарності деревостанів, значного зниження фактичного виходу цінних сортиментів, зокрема фанерного кряжу.

...