Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Рада по вивченню продуктивних сил України

УДК 631.11:631.95:631.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТІЙКИХ ЛІСОСТЕПОВИХ АГРОЛАНДШАФТІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

ЛЕОНЕЦЬ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Київ -1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті землеустрою Української академії аграрних наук.

Науковий керівник:

Добряк Дмитро Семенович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, виконавчий директор Інституту землеустрою УААН.

Офіційні опоненти:

Коваль Ярослав Васильович, доктор економічних наук, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом;

Скурська Ніна Марківна, кандидат економічних наук, Інститут економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу ресурсного потенціалу АПК.

Провідна організація: Інститут аграрної економіки УААН, відділ земельних відносин.

Захист відбудеться "4" березня 1999 року о 11-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 60, РПВС України НАН України (ІІІ поверх).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ-32, бульвар Т. Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "3" лютого 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук П.С. Коваленко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушилось екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно вплинуло на стійкість агроландшафту та його продуктивність. Почастішали роки з посушливою погодою, що завдає шкоди сільськогосподарському виробництву. Особливо небезпечних масштабів набула ерозія ґрунтів. Це стало національним лихом нашої країни. Водній і вітровій ерозії піддається понад 14.9 млн. га сільськогосподарських угідь або 35.2 відсотка їх загальної площі. Еродовані землі щорічно зростають на 80-90 тис. га. Еколого-економічні збитки через ерозію ґрунтів перевищують 9.1 млрд. грн.

Таке складне екологічне становище вимагає активного втручання в хід негативних природно-антропогенних процесів для подолання економіко-екологічної кризи і організації екологічно безпечного природокористування в державі.

Серед багатоаспектних екологічних проблем однією з найбільш складних є всебічна раціоналізація землекористування та формування стійких продуктивно-збалансованих агроландшафтів. Цій проблемі присвячена значна кількість публікацій відомих вітчизняних вчених.

Найбільш вагомий внесок у наукову розробку з формування ландшафтів зробили такі вчені як М.П. Солнцев, Ф.В. Котлов, О.М. Маринич, П.Г. Шищенко, І.Л. Соколовський та інші.

В останні роки опубліковано немало наукових робіт, в яких висвітлені важливі теоретичні проблеми функціонування стійких агроландшафтів в умовах сучасного використання земельно-ресурсного потенціалу. Так, широко відомі праці П.П. Борщевського, А.О. Бугуцького, С. Ю. Булигіна, С. М. Волкова, П.І. Гайдуцького, Д.І. Гнатковича, М.Д. Гродзинського, Д.С. Добряка, С. І. Дорогунцова, П.Г. Казьміра, О.П. Канаша, Я.В. Коваля, М.І. Лопирєва, В.В. Медвєдєва, Л.Я. Новаковського, О.М. Онищенка, О.Я. Панчука, І.А. Розумного, П.Т. Саблука, І.М. Статівки, О.Г. Тараріки, В.В. Тернавчука, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, М.А. Хвесика, В.П. Цемка, Г.І. Швебса, В.Я. Шевчука, М.К. Шикули, А.Д. Юрченка, В.М. Юрчишина та інші.

Але багато аспектів досліджуваної проблеми залишаються дискусійними і вимагають більш глибоких наукових обґрунтувань в процесі реформування земельних відносин.

Нові принципи реформування земельних відносин та створення рівноправних форм господарювання на землі, велика різноманітність природних, економічних і соціальних умов різних регіонів України зумовлює необхідність вдосконалення розроблених основ і методів територіального устрою агроландшафтів, зокрема в процесі реструктуризації існуючих сільськогосподарських підприємств і створенні на їх базі нових агроутворень ринкового типу. Важливе народногосподарське значення підвищення економічної ефективності і екологічної обґрунтованості використання земельних ресурсів при переході до ринкових відносин, а також недостатня вивченість цих проблем визначили актуальність дисертаційної роботи, зумовили вибір її теми та мету.

Зв`язок роботи з науковими планами, програмами. Робота виконувалась відповідно до тематичного плану відділу екології землекористування і оцінки земель Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, зокрема, Проекту "Природокористування" комплексної науково-технічної програми "Продовольство-95" за 1992-1998 роки, а також науково-технічних програм "Агроекологія", "Земельна реформа в Україні".

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження проблем економіко-екологічного обґрунтування стійких лісостепових агроландшафтів, спрямованих на ефективне використання і всебічну охорону земельних угідь та екологічно безпечне ведення сільського господарства в агроландшафтах Черкаського регіону.

Згідно з поставленою метою завданнями роботи було:

- проаналізувати на основі вивчення і наукового узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду науково-методичні основи формування агроландшафтів в умовах зростання антропогенних навантажень та реформування земельних відносин;

- дати характеристику агроландшафтів досліджуваного регіону;

- обґрунтувати склад і економіко-екологічне співвідношення земельних угідь в регіоні;

- апробувати методичні підходи щодо конструювання елементів агроландшафту на розрахунковій основі;

- дати аналіз рівнів інтенсивності та ефективності використання сільськогосподарських угідь в агроландшафтах регіону, а також фактичної результативності заходів щодо їх охорони;

- відпрацювати методичні принципи формування та створення стійких агроландшафтів в досліджуваному регіоні;

- обґрунтувати структуру посівних площ в регіоні з врахуванням місцевих агроекологічних та економічних умов;

- опрацювати принципи формування землеволодінь і землекористувань в процесі реструктуризації існуючих сільськогосподарських підприємств після розпаювання земель;

- розробити комплекс заходів щодо стабілізації агроландшафтів і дати їм економіко-екологічну оцінку.

Перелічені завдання дисертаційного дослідження мають науково-виробничий і методичний характер і спрямовані на оптимізацію природокористування, насамперед, в аграрній сфері.

Предмет дослідження включає теоретичні і практичні економіко-екологічні проблеми раціоналізації використання та ефективної охорони земельних угідь в агроландшафтах при веденні інтенсивного аграрного виробництва в умовах реформування земельних відносин.

Об`єктом дослідження є земельні ресурси Черкаського регіону, а також землеволодіння і землекористування товарних сільськогосподарських підприємств, фермерських (селянських) та особистих підсобних господарств Канівського району Черкаської області. Джерелом інформації для проведення досліджень були земельно-кадастрові матеріали, вітчизняна і зарубіжна наукова література, статистичні дані з економіки сільського господарства, матеріали землевпорядкування різного таксонометричного рівня, законодавчі і підзаконні акти, норми проектування, результати польових досліджень, довідкова інформація. Науково-методичні рекомендації щодо змісту землевпорядного проектування в сучасних умовах в адміністративному районі, опрацьовувались на базі експериментальних розробок в окремих землекористуваннях, територіях сільських рад.

Модельним господарством визначено дослідне господарство ім. Шевченка Інституту землеустрою УААН Канівського району Черкаської області. агроландшафт меліоративна земельне екологічне

Методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання, що розглядає процеси, які відбуваються в природі та суспільстві у постійному русі, розвитку та взаємозв`язку. В роботі використовувались відомі методи досліджень: абстрактнологічний, економіко-статистичний, історичний, розрахунково-конструктивний, а також метод експертних оцінок. Основна частина висновків та пропозицій базується на експериментальному проектуванні. У процесі досліджень використовувалися передпроектні та проектні розробки, які виконувались в Інституті землеустрою УААН та Держкомземі України, дані державного обліку земель Держкомзему України, рекомендації науково-дослідних інститутів, а також висновки, які опубліковані в економічній, землевпорядній, екологічній та сільськогосподарській літературі.

Наукова новизна дослідження. Одержані результати дисертаційного дослідження винесені на захист є новими і визначаються сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо напрямів і засобів створення і функціонування стійких лісостепових агроландшафтів на основі контурно-меліоративної організації території в умовах реформування земельних відносин та перехідного періоду до ринкової економіки.

Зокрема, новизна дослідження полягає в наступному:

- встановлено особливості динаміки сільськогосподарського землекористування в досліджуваному регіоні у процесі здійснення земельної реформи та розроблено оптимальну структуру земельних угідь на основі еколого-економічних вимог;

- запропоновано обґрунтоване резервування природних територій і об'єктів з метою наступного їх заповідання;

розроблено методологічні підходи до економіко-екологічного обґрунтування структури посівних площ у Канівському районі Черкаської області з урахуванням місцевих економічних та агроекологічних вимог;

запропоновано нові шляхи реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств і вдосконалено принципи формування землеволодінь і землекористувань на основі розпайованих земель;

- розроблено механізм економічного стимулювання суб'єктів земельних відносин при здійсненні природоохоронних заходів з урахуванням ерозійної ситуації в регіоні;

- обґрунтовано і вперше запроваджено в досліджуваному регіоні комплекс заходів щодо стабілізації агроландшафтів і проведена їх економіко-екологічна оцінка;

- створено принципово нову науково-технічну базу для дослідження економічної і екологічної ефективності формування та створення стійких лісостепових агроландшафтів через впровадження контурно-меліоративної організації території в регіоні.

Практичне значення роботи. Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, можуть бути основою для обґрунтування і розробки системи заходів для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів та ефективної охорони ґрунтів, що використовуються в агроландшафтах досліджуваного регіону. Вирішенню економіко-екологічних проблем землеустрою сприятиме практична реалізація пропозицій щодо оптимізації антропогенних навантажень на земельні ресурси і вдосконалене впровадження природоохоронних заходів, зокрема, протиерозійного комплексу в регіоні.

Декларація особистого внеску здобувача у розробку наукових результатів, що виносяться на захист. Обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації структури земельних угідь в досліджуваному регіоні та структури посівних площ з урахуванням місцевих економічних та агроекологічних вимог. Запропоновано нові шляхи реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств та вдосконалено принципи організації їх території на основі розпайованих земель. Запропоновано механізм економічного стимулювання суб'єктів земельних відносин за здійснення природоохоронних заходів та проведено їх економіко-екологічну оцінку.

Наукові результати дослідження отримані особисто автором і є його внеском в стратегію раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу України та розвиток регіональної економіки.

Апробація і реалізація результатів досліджень. Матеріали досліджень знайшли відображення в наукових звітах, які були підготовлені автором у відділі екології землекористування Інституту землеустрою УААН (1992-1994 роки).

Здобувач брав безпосередню участь у впровадженні наукових розробок у регіоні (1985-1995 роки) та в створенні експериментальної бази для спостережень у дослідному господарстві ім. Шевченка Канівського району Черкаської області (1992-1995 роки).

Результати досліджень використані при розробці регіональної програми охорони земель Черкаської області, яка стала складовою частиною проекту Національної програми охорони земель на період до 2010 року.

Впровадження результатів дослідження дисертаційної роботи знайшло своє відображення при розробці Моделі стабілізації та розвитку галузей агропромислового комплексу Черкаської області на 1999-2001 роки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1998 року № 1819.

Практична значимість і реалізація результатів дослідження полягає в удосконаленні методів організації здійснення земельної реформи в Україні, підготовці за участю здобувача законодавчих та нормативно-методичних документів, спрямованих на організацію раціонального використання і охорони земель на державному та регіональному рівнях, а також в окремих сільськогосподарських підприємствах.

Обґрунтовані рекомендації здобувача знайшли застосування на практиці у роботі Інституту землеустрою УААН, практичній діяльності Держкомзему України.

За безпосередньою участю здобувача розроблено: 120 проектів внутрігосподарського землеустрою з контурно-меліоративною організацією території (КМОТ) колгоспів і держгоспів у різних регіонах України, проект створення Національного природного парку "Товтри", 66 експериментальних проектів роздержавлення і приватизації земель, а також 48 проектів паювання земель колективної власності у Київській, Черкаській, Хмельницькій та Чернігівській областях.

Висновки і конкретні результати дослідження рекомендуються органам місцевого самоврядування і агропромисловим органам досліджуваного регіону для використання в процесі реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств після розпаювання їх земель, планування обсягів природоохоронних заходів та їх здійснення і фінансування, а також науково-дослідним і проектним організаціям землевпорядного профілю для вдосконалення методики проектування і проведення робіт із землеустрою.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені у наукових виданнях, журналах, матеріалах науково-практичних конференцій та в нормативно-методичній документації. За темою наукових досліджень здобувач брав участь у роботі науково-практичних конференцій, що проходили в містах Києві (1987, 1997), Луганську (1990), Львові (1988, 1997, 1998), Одесі (1981), Курську (1982), Москві (1985), Каневі (1993,1995), робив доповіді на засіданнях виробничих нарад Київського і Черкаського обласних агропромислових об`єднань, а також на вчених радах Інституту землеустрою УААН.

Основні результати дослідження опубліковані в 23 працях, з них 11 - у журналах, наукових збірниках та матеріалах науково-практичних конференцій. Обсяг публікацій становить 3.8 друк. арк. У них відображені найважливіші теоретико-методичні і практичні розробки, що стосуються теми дисертації.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація має вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Повний текст дисертації викладений на 206 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі містить 44 таблиці на 48 сторінках, 7 рисунків на 7 сторінках, 8 додатків на 14 сторінках.

Список використаних джерел охоплює 151 найменування на 8 сторінках.

Мета і завдання дослідження визначили таку структуру дисертаційної роботи:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі дисертаційної роботи розкривається сутність і дається характеристика основних ландшафтоутворюючих факторів, які зумовлюють формування стійких і продуктивних агроландшафтів в Україні, а також у досліджуваному регіоні.

Сучасні ландшафти Черкаського регіону можна уявити собі як систему, що складається з різноманітних агроекосистем (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень та інших), між якими розміщені природні та напівприродні біогеоценози (невеликі ліси, лісосмуги, чагарники, болота та інші). Усі ці елементи і становлять мозаїчну структуру агроландшафту.

Дослідженням встановлено, що на Черкащині серед прилеглих районів Правобережного Лісостепу з винятково великою розчленованістю поверхні виділяється Канівський район. Йому притаманний різко ерозійний вузькохвилястий, подекуди гребеневитий рельєф. Глибина розчленування рельєфу становить 40-60 м, збільшуючись на окремих ділянках до 80-100 м. Горизонтальне розчленування рельєфу становить 0,6-0,8 км/кв. км. Середні кути нахилу схилів 2-4 градуси. У районі нараховується більше 5.5 тис. ярів, густота яружної мережі складає 1,8 км/кв. км. Все це створює передумови для розвитку інтенсивних ерозійних процесів, які є складовою і головною частиною екзогенних процесів, що притаманно цьому регіону. Ерозія ґрунтів зумовлена в основному зливами. Середньомісячна кількість опадів за травень-серпень становить 67 мм. Найбільш багаті зливами червень та липень. Максимальна інтенсивність опадів досягає 2,2 мм/хв.

На руйнування ґрунтів в досліджуваному регіоні впливають такі основні фактори:

- розміщення і вид обробітку вирощуваних сільськогосподарських культур;

- низька вбирна здатність і слаба протиерозійна стійкість ґрунтів;

- складний рельєф місцевості;

- енергія талих вод та інтенсивних злив.

На основі проведеного в дисертаційній роботі аналізу факторів, які зумовлюють формування стійких агроландшафтів у досліджуваному регіоні, зокрема, біокліматичних та ґрунтово-геоморфологічних умов, антропогенної діяльності та техногенного впливу на довкілля, а також рівня сучасного використання земельно-ресурсного потенціалу, визначено головне завдання, яке полягає в тому, щоб у найближчій перспективі сучасне аграрне землекористування регіону перевести з екстенсивного типу на інтенсивний, з природоруйнівного - на природозберігаючий і з ґрунтовиснаслижливого на екологобезпечний з максимальним самоутвореннням родючості ґрунтового покриву.

У другому розділі дисертаційної роботи розглядається ефективність функціонування та облаштування сучасних агроландшафтів досліджуваного регіону.

У роботі визначено, що загальним принципом природоохоронного облаштування агроландшафтів в регіоні є приведення існуючої системи землеробства у відповідність з ґрунтово-екологічними факторами шляхом локалізації інтенсивного землеробства на рівнинній частині території, застосування біологічних принципів землеробства на схилах, а на землях, що межують із гідрографічним фондом - природних агрофітоценозів (табл.1).

Таблиця 1. Розподіл орних земель господарств Черкаської області за еколого-технологічними групами

Показники	По Черкаській області	По Канівському району
	Площа тис. га	%	Площа тис. га	%
1.Перша еколого-технологічна група земель (ЕКГ-1). 1-3 град., ґрунти незмиті та слабозмиті	953.6	85.2	41.3	81.2
2. Друга еколого-технологічна група земель (ЕКГ-2). 3-5град., ґрунти слабо- та середньозмиті	101.2	9.0	5.2	10.2
3.Третя еколого-технологічна група земель (ЕКГ-3).5-7 град. і більше ґрунти середньо- та сильнозмиті	64.4	5.8	4.4	8.6
Разом	1119.2	100.0	50.9	100.0

У роботі підкреслюється, що на території досліджуваного регіону впроваджено певний комплекс природоохоронних заходів (табл. 2). Вже близько 100 років функціонує Канівський державний заповідник. В регіоні організовано 134 заказники місцевого значення на площі 16366.6 га, 1 дендрологічний та 1 зоологічний парки на площі відповідно 160,0 і 8.0 га, 14 заповідних урочищ на площі 2334,4 га. Взято під охорону 134 пам'ятки природи на площі 1358.5 га та 42 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва на площі 2732.4 га. Крім того зарезервовано 68.8 тис. га природних територій і об'єктів з метою наступного їх заповідання.

Таблиця 2. Обсяги здійснення природоохоронних заходів по облаштуванню агроландшафтів у господарствах досліджуваного регіону

Назва адміністративно-територіальної одиниці	Заліснення крутих схилів, тис. га	Посадка лісосмуг, тис. га	Побудовано:
			Водозатримуючих валів, км	Водовідводящих валів, км	Водоскидів, шт.	протиерозійних ставків, шт.	Валів доріг, км	Залужених водостоків, км	Донних загат, шт.
Черкаська область	12.4	14.3	864	101	265	63	29	4041	215
Канівський район	3.9	0.5	295	31	115	2	22	102	75

В результаті дослідження і аналізу ефективності функціонування та облаштування сучасних агроландшафтів Черкаського регіону встановлено, що при середній водності за рік зі схилових орних земель у регіоні змивається біля 15.7 т/га ґрунту, а в роки з підвищеною водністю, яка проявляється у вигляді інтенсивних злив, середньорічний змив досягає 29.6-35.7 т/га ґрунтової маси.

Щорічні прямі збитки від ерозії ґрунтів для сільськогосподарського виробництва регіону складають 110 млн. грн., у тому числі в Канівському районі - біля 6 млн. грн.

В умовах здійснення земельної реформи і впровадження різних форм власності на землю, зміни в соціально-економічній ситуації обумовлюють необхідність корегування і уточнення основних методологічних положень та нормативів ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, яка була розроблена наприкінці 80-х років і почала застосовуватись в Україні, зокрема, і в досліджуваному регіоні. В основу цієї системи було покладено принципи оптимізації використання природних і матеріально-технічних ресурсів, направлених в цілому на регулювання водного режиму ґрунтів та диференційованого адаптування землекористування до ґрунтово-ландшафтних факторів.

У роботі визначено, що формування стійкої і економічно продуктивної територіальної структури агроландшафтів регіону потребує в методологічному плані поглиблення її екологічної спрямованості, пошуку додаткових шляхів у ресурсо-енергозбереженні, покращання структури сільськогосподарських ландшафтів на основі економіко-екологічних принципів їх планування та проектування.

У третьому розділі дисертаційної роботи опрацьовуються шляхи реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств та принципи організації їх території на основі розпайованих земель; обґрунтовується комплекс заходів щодо стабілізації агроландшафтів в регіоні і дається їх економіко-екологічна оцінка; пропонується механізм економічного стимулювання суб'єктів земельних відносин за здійснення природоохоронних заходів.

Дослідженням встановлено, що ефективність господарювання в колективних господарствах і держгоспах Черкащини практично мало залежить від місцерозташування, загальної площі продуктивних угідь, що ними використовуються, питомої землезабезпеченості працюючих, а визначається рівнем організації виробництва, виробничої і технологічної дисципліни та потребує традиційних ринків для вирощеної сільгосппродукції і відповідного фінансового оздоровлення.

Основними перехідними механізмами до нового аграрного ладу вбачаються:

вихід за власним бажанням частини суб'єктів паювання земель колективної власності з існуючих господарств з власними земельними ділянками та ділянками членів їх сімей з метою заснування особистих селянських (фермерських) господарств;

поступова трансформація колективних сільськогосподарських підприємств у спілки (асоціації) рівноправних горизонтально інтегрованих організаційних структур, як високотоварних спеціалізованих виробничих, так і постачальницько-збутових тощо;

розвиток кооперації селянських (фермерських) господарств між собою, а також з існуючими товарними сільськогосподарськими підприємствами і організаціями та об'єднання їх з переробними приватними підприємствами.

У роботі підкреслюється, що формування нових господарських структур повинно здійснюватись з урахуванням існуючих майнових виробничих комплексів, транспортних, енергетичних та інших об'єктів, пов'язаних з виробничою сільськогосподарською діяльністю, а також комунікаціями, які забезпечують внутрішні і зовнішні зв'язки виробничої діяльності.

При формуванні земельних масивів недоцільно розділяти між кількома новоутвореними господарськими структурами первинні водозбірні площі, де вимагається створення закінченого протиерозійного комплексу.

Склад, площі і розміщення сільськогосподарських угідь новостворених господарств повинні забезпечувати необхідні територіальні умови для інтенсивного використання земель при певних спеціалізаціях виробничої діяльності, а також відтворення їх корисних властивостей.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що в регіоні особливого значення набуває планування здійснення природоохоронних заходів та державний контроль і моніторинг за формуванням сталих агроландшафтів у процесі здійснення земельної реформи, що супроводжується змінами форм власності на земельні ресурси. При цьому значне місце займають питання щодо здійснення консервації деградованих сільськогосподарських угідь, залуження орних земель та створення водоохоронних насаджень у прибережних смугах, ренатуралізація заплав малих річок та екологічно безпечне і економічно раціональне їх використання.

Дієвість контролю за станом використання і охорони земель землевласниками та землекористувачами повинна базуватись на системі як фіскальних, так і заохочувальних заходів (табл.3). Необхідно застосовувати економічні санкції в розмірах, які дадуть змогу відновлювати стан родючості ґрунтів.

Одночасно з економічними бар`єрами на шляху нераціонального використання угідь повинні запроваджуватись заходи щодо стимулювання екологічних методів господарювання, зокрема, зниження ставок земельного податку, пільгове кредитування, позики, в тому числі і без їх повернення у випадках використання коштів на екологічні цілі.

Таблиця 3. Розміри стимулювання за здійснення природоохоронних заходів з урахуванням ерозійної ситуації

Ерозійна ситуація	Середньорічні втрати ґрунту від ерозії, т/га	Виплачується процент вартості робіт, здійснених за власний рахунок
		додаткових витрат на здійснення агротехнічних протиерозійних заходів	створення полезахисних та інших захисних лісових насаджень	проведення рубок догляду в захисних лісосмугах	будівництво гідротехнічних протиерозійних споруд	ремонт протиерозійних споруд	проведення землеустрою з контурно-меліоративною організацією території
Нормальна	0-2.0	30	100	30	100	30	30
Критична	2.1-4.5	50	100	50	100	50	50
Дуже критична	4.6-8.0	70	100	70	100	70	70
Кризова	8.1-12.0	100	100	100	100	100	100
Катастрофічна	більша 12.0	100	100	100	100	100	100

В сучасних умовах здійснення земельної реформи, при відсутності адміністративної регламентації на вирощування сільськогосподарських культур, оптимізація структури земельних угідь і посівних площ стає важливим, найбільш простим, дешевим і доступним засобом управління родючістю ґрунтів, що сприятиме забезпеченню сталості і продуктивності агроландшафтів.

ВИСНОВКИ

1. Визначено, що в економіко-екологічному відношенні одним із найважливіших факторів підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь в агроландшафтах Черкаського регіону є збереження його якісного стану, послідовне зростання родючості ґрунтів та забезпечення їх захисту.

На основі аналізу рівня сучасного використання земельно-ресурсного потенціалу в регіоні встановлено, що земельна реформа, як окремо проведена низка заходів, не спричинила сама по собі рішучого і ефективного оновлення сфери сільськогосподарського виробництва. Більше того, економічний рівень розвитку АПК, насамперед, сільського господарства, набагато знизився. Так, валовий збір основних сільськогосподарських культур, зокрема, зернових, кукурудзи на зерно, цукрового буряка та соняшнику по Черкаській області за останні роки (1995-1997 рр.) порівняно з 1985-1990 роками значно зменшився, що становить відповідно по названих культурах на 23,1; 12,4; 65,9 та 18,7 відсотків. Серед п'яти районів Придніпров'я Черкаської області в питанні спаду валового збору основних сільськогосподарських культур найскладніша ситуація склалась в Канівському районі, де відповідні показники зменшення становлять до 50-80 відсотків. Це пояснюється, в першу чергу, прогресуючим зниженням урожайності основних сільськогосподарських культур (в 1,4-1,6 рази), що зумовлено в основному негативним впливом розвитку ерозійних процесів в регіоні. Середньорічний модуль змиву в Канівському районі становить 34 т/га, а при інтенсивних зливах на крутосхилових ділянках перевищує 100 т/га. У зв'язку з цим, щорічні втрати гумусу складають 12 тис. тонн.

Це зумовлює значно посилити управління та раціональне використання ґрунтового покриву в агроландшафтах, розробку методів розрахунку допустимих ерозійних втрат ґрунту, оцінку результативності землеохоронних заходів та методичних підходів до протиерозійного проектування.

2. Розкрито, що в умовах інтенсивного землеробства і прямолінійної організації території в даному регіоні не можна забезпечити захист ґрунтів від ерозії тільки за допомогою агротехнічних заходів, як це припускалося раніше. Необхідне впровадження контурно-меліоративної організації території (КМОТ), яка дає змогу максимально враховувати мікрозональність, фактори розвитку ерозійних процесів, раціонально використовувати вологу та здійснювати охорону ґрунтового покриву. Зокрема:

- контурно-меліоративна організація території не протиставляється існуючій системі землеробства в господарствах, а зводиться до реконструкції на екологічній основі частини агроландшафтів;

- принципи контурно-меліоративної організації території повинні враховуватись при здійсненні заходів земельної реформи, пов`язаних з формуванням фондів земель для різних форм власності і господарювання, організації землекористувань і землеволодінь фермерських господарств, а також при виділенні земельних паїв у натурі;

- реалізація проектів створення екологічно стійких агроландшафтів потребує здійснення довгостроково діючих заходів (будівництво протиерозійних гідроспоруд, створення захисних лісових насаджень), фінансування яких повинно здійснюватись за рахунок державного та місцевих бюджетів, що формуються від плати за землю.

3. Обґрунтовано, що в межах досліджуваного регіону співвідношення між різними формами власності на землю повинно встановлюватись взаємоузгодженим розміщенням масивів цих земель, виходячи з загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і природних умов, ефективності сучасного землекористування, доцільності розвитку оздоровчої, рекреаційної діяльності в регіоні, а також садівництва, городництва тощо.

Беручи до уваги сучасні технічні та фінансові можливості держави, наукові досягнення та розробки по Черкаській області, дослідженням обґрунтовано такі пропозиції щодо пріоритетних заходів в регіоні на період до 2010 року:

- вилучити з активного сільськогосподарського обігу 80.8 тис. га. деградованих сільськогосподарських угідь і здійснити їх консервацію шляхом залуження 48.2 тис. га. та шляхом заліснення 32.6 тис. га.;

- закінчити в повному обсязі роботи з охорони водних джерел від замулення і забруднення шляхом залуження 9.7 тис. га ріллі та створення 8.4 тис. га водоохоронних лісонасаджень в прибережних смугах річок і водойм;

- створити лісові насадження на ярах і пісках на площі 54.3 тис. га;

- здійснити рекультивацію порушених земель на площі 5.2 тис. га.

У результаті виконання цих заходів лісистість території регіону становитиме 19.6 відсотка і зросте на 2.2 відсотка, сільськогосподарське освоєння території знизиться з 74.5 до 71.5 відсотка, розораність території - з 65.9 до 54.0 відсотка, а розораність сільськогосподарських угідь зменшиться з 88.4 до 75.6 відсотка.

4. Запропоновано впровадження в регіоні ресурсозберігаючих технологій, які сприяють біологізації землеробства, а також відтворенню стійких агроландшафтів шляхом поступового скорочення розораності та сільськогосподарське освоєння території регіону до екологічно обґрунтованих меж, вилучення з сільськогосподарського обігу малопродуктивних і деградованих сільськогосподарських угідь та впровадження в виробництво обґрунтованої структури посівних площ з урахуванням диференціації навантаження на агроландшафти.

Перехід до контурно-меліоративної організації території, зокрема в Канівському районі, внесе істотні зміни до складу і структури посівних площ сільськогосподарських культур у напрямі збільшення частки гумусонагромаджуючих і густопокривних культур (багаторічні бобові трави - 21,1 %, зернобобові - 10.3 %, які добре захищають ґрунт від ерозії) і зменшення на 3,3 відсотки посівних площ технічних просапних культур. Частка ерозійнонебезпечних сільськогосподарських культур в структурі посівів зменшиться на 18,2 відсотки.

Удосконалення структури посівних площ і різке (в 1,8 рази) розширення природоохоронних угідь (сіножатей і пасовищ) дадуть такі переваги: зменшиться змив ґрунту (з 34 до 6-7 т/га); буде забезпечено бездефіцитний баланс гумусу (при внесенні 9-10 т/га органічних добрив); значно збільшиться виробництво кормів по району, де додатково буде одержано 223,1 тис. ц кормових одиниць. Це сприятиме удосконаленню існуючої спеціалізації господарств району з зерново-м'ясо-молочного напрямку на м'ясо-молочно-зерновий.

5. Встановлено, що стійкість агроландшафтів регіону до деструктивних процесів підвищується при зростанні в їх структурі (до науково обґрунтованих норм) системи природних територій. Доцільним є узгоджене розміщення середовищевідтворювальних компонентів та елементів природної рослинності з існуючими елементами облаштування агроландшафтів та інженерними спорудами. Відновлення системи природних територій в агроландшафтах рекомендується здійснювати з урахуванням наявного розміщення існуючих масивів площ природних кормових угідь, захисних лісонасаджень, прибережних смуг. Обґрунтовано необхідність створення в регіоні додатково до існуючих площ природної рослинності 10.4 тис. га "плям" природних територій в агроландшафтах, поєднаних "коридорами безпеки" між собою на площі 60.2 тис. га і масивами існуючих природних територій, включаючи території природно-заповідного фонду на площі 93.7 тис. га. Це дасть змогу підвищити заповідність регіону від 1.2 до 6.7 відсотків.

6. Визначено, що реалізація та здійснення науково обґрунтованого комплексу організаційних, економіко-екологічних, соціально-правових та інших заходів з урахуванням особливостей реформування земельних відносин в регіоні дасть можливість зупинити процес деградації ландшафтів і, насамперед, мінімізувати ерозійні процеси та створити стійку агроекологічну систему нарощування біоресурсного потенціалу земель, підвищити економіко-екологічну ефективність їх використання в 1.6-1.8 рази, та зменшити негативний вплив деградації земель на довкілля.

На здійснення комплексу природоохоронних заходів в регіоні визначена загальна сума коштів, яка становить 1210 млн. грн., у тому числі по Канівському району - 75,9 млн. грн., з них зокрема на контурну організацію території - 1.8 млн.грн.; на залуження сильноеродованих орних земель - 2,2 млн. грн.; на будівництво ГТС - 47,6 млн. грн.; на агролісомеліорацію - 3,2 млн. грн.; на здійснення агротехнічних і лукомеліоративних заходів та придбання протиерозійної техніки - 21,1 млн.грн. Джерелами фінансування повинні стати в основному надходження від сплати за землю та кошти власників землі і землекористувачів.

Завдяки здійсненню передбачених заходів приріст врожаю на 1 га посівної площі становить 9,7 ц кормових одиниць; чистий дохід - 203.5 грн.; відвернуті витрати ґрунту - 23.2 тонни.

Повний економіко-екологічний ефект від здійснення природоохоронних заходів у Канівському районі становить 14,58 млн. грн., або 126,1 грн. на 1 га захищеної площі. Капітальні вкладення на весь комплекс природоохоронних робіт окупляться за 5 років.

7. Опрацьовано шляхи реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств в регіоні та формування їх територій на основі розпайованих земель колективної власності. Пропонується проведення належного обґрунтування на варіантній основі в кожному з господарств, що стали на шлях реструктуризації, оптимальних параметрів конкурентно-спроможних новостворених агроугрупувань ринкового типу.

Формування землекористування доцільно проводити з урахуванням особливостей складу земельних угідь, ландшафтних умов, розміщення і людності населених пунктів, потужностей наявних виробничих комплексів і без істотного порушення організації території освоєних сівозмін.

Розкрито, що при формуванні і організації території нових землекористувань і землеволодінь у процесі реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств на схилових землях регіону недоцільно поділяти між кількома землекористуваннями первинні водозбірні площі, оскільки в їх межах повинен створюватись закінчений протиерозійний комплекс. У зв'язку з цим доцільно в межах масивів земель, розташованих на схилах, опрацьовувати основний каркас протиерозійних гідротехнічних споруд та лісових насаджень, узгоджуючи його з існуючою мережею контурно-меліоративаної організації території та з тією, що передбачена на території суміжних господарств.

8. Встановлено, що землекористування в сучасних умовах повинно виступати не тільки, як система технічних заходів щодо перерозподілу земель у регіоні, але і як дієвий засіб досягнення екологічної стійкості навколишнього середовища в оптимальному поєднанні економічних, соціальних та естетичних інтересів суб'єктів земельних відносин.

У зв'язку з цим, запропоновано механізм економічного стимулювання власників землі та землекористувачів при здійсненні природоохоронних заходів та санкції при погіршенні ними якісного стану земель. Розроблено критерії і показники економічного стимулювання та види стимулів за охорону земель, що значно сприятиме здійсненню природоохоронних заходів при створенні стійких агроландшафтів суб'єктами земельних відносин у регіоні.

Підставою для економічного стимулювання повинно бути виконання за власні кошти робіт по створенню і дотриманню контурно-меліоративної організації території; здійсненню комплексу протиерозійних заходів передбачених в проектах землеустрою; консервації деградованих не з вини власників землі і землекористувачів сільськогосподарських угідь; належному утриманню захисних лісових смуг та гідротехнічних протиерозійних споруд.

Джерелами економічного стимулювання за раціональне використання і охорону земель можуть бути кошти державного і місцевих бюджетів, що формуються з платежів за землю; компенсаційні платежі при вилученні сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських цілей; кредитні ресурси державних і комерційних банків.

9. Запропоновано і створено в Канівському районі на основі дослідного господарства ім. Шевченка відповідну науково-технічну базу для:

- дослідження екологічної і економічної ефективності формування і створення стійких лісостепових і продуктивних агроландшафтів через впровадження КМОТ і впливу їх на довкілля регіону;

- визначення характеру водного режиму ґрунтів і підґрунтя та напрямів сучасних ґрунтоутворюючих і фізико-геологічних процесів при різних умовах зволоження і дії водорегулюючих рубежів;

- вивчення функціональних особливостей та експлуатаційних характеристик водорегулюючих рубежів і складних гідроспоруд при різних метеорологічних умовах в системі КМОТ, їх ґрунтозахисної здатності і впливу на приріст урожаю сільськогосподарських культур та на умови виконання механізованих робіт;

удосконалення нормативно-розрахункової бази проектування різних видів і способів здійснення інженерного облаштування стійких лісостепових агроландшафтів в умовах Придніпров'я.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в журналах і наукових збірниках, тези:

1. Леонець В.О. Стратегія напрямів з охорони земель // Землевпорядний вісник. - 1997. - №1. - С. 53-54.

2. Леонець В.О. Екологічні наслідки сучасної деградації природних і антропогенних ландшафтів та основні напрями з охорони земель // Землевпорядний вісник. - 1998. - №3. - С. 26-30.

3. Леонець В.О. Контурно-меліоративне землеробство в умовах реструктуризації сільськогосподарських підприємств // Землевпорядний вісник. - 1998. - №4. - С. 13-15.

4.Леонець В.О. Еколого-економічне обґрунтування створення стійких лісостепових агроландшафтів в умовах реформування земельних відносин // Вісник аграрної науки. - 1998. - №11. - С. 58-60.

5. Вагин Ю.Н., Леонец В.А., Панчук А.Я. Составление рабочих проектов организации возделывания сельскохозяйственных культур//В сб. Социально-экономические проблемы рационального использования и охраны земельных ресурсов - Львов,1986. - С. 101-104, (у т.ч. особисто 2 с.).

6. Канаш О.П., Осіпчук С. О., Леонець В.О. Ландшафтно-екологічні методи захисту ґрунтів від ерозії // Агрохімія і ґрунтознавство. Міжвід. тематич. наук. зб. Ч.3. - Харків, 1998. - С. 13-14, (у т.ч. особисто 1,0 с.).

7. Леонець В.О. Основні напрями з охорони земель. //Вісник Львівського державного аграрного університету. - Львів, 1998. - №2 - С. 18-20.

8. Канаш А.П., Леонец В.А., Радченко К.Г., Шквир Н.И. Внутрихозяйственное землеустройство в условиях радиоактивного загрязнения//Мат. науч. конф. "Радиоэкологические и экономико-правовые аспекты землепользования после аварии на Чернобыльской АЭС". Ч. 1. - К., - 1991. - С. 35-37, (у т.ч. особисто 0,5 с.).

9. Леонець В.О. Сучасні напрями з охорони земель. / Современные проблемы охраны земель: Тр. Межгос. науч. конф. Ч. 1. - К.: СОПС НАН Украины, 1997. - С. 76-78.

10. Третяк А.М., Леонець В.О. Правові проблеми охорони земель в умовах формування нових земельних відносин / Тези міжнарод. наук. практ. конф. 14-17 травня 1997 року. Проблеми сучасного стану та розвитку земельних відносин в Україні. - К., 1997. - С. 29 (особисто 0.5 с.).

11. Леонець В.О. Сучасний стан деградації земель та стратегія їх охорони в умовах реформування земельних відносин / Тези міжнарод. наук. практ. конф. 14-17 травня 1997 року. Проблеми сучасного стану та розвитку земельних відносин в Україні. - К., 1997. - С. 37-38.

Рекомендації і методичні матеріали:

12. Техническая документация по внутрихозяйственному землеустройству сельскохозяйственных предприятий в Украинской ССР (Временные указа-ния). - К.: Минсельхоз УССР, 1981. - 100 с. (у співавторстві, особисто 22 с.).

13. Тимчасові вказівки на складання технічної документації по вдосконаленню сівозмін в сільськогосподарських підприємствах Української РСР. - К.: Мінсільгосп УРСР, 1983. - 19 с. (у співавторстві, особисто 7 с.).

14. Методические рекомендации по составлению рабочих проектов организации возделывания сельскохозяйственных культур. - К.: Минсельхоз УССР, 1985. - 35 с. (у співавторстві, особисто 12 с.).

15. Временные методические рекомендации по разработке почвозащитной системы земледелия с контурно-мелиоративной организацией территории. - К.: Госагропром УССР, ЮО ВАСХНИЛ, 1987. - 65 с. (у співавторстві, особисто 6 с.).

16. Методичні вказівки по паюванню земель колективної власності. - К.: Держкомзем України, 1995. - 12 с. (у співавторстві, особисто 3 с.).

17. Формування екологічно стійких агроландшафтів в Канівському районі Черкаської області // Держкомзем України, УААН. Інститут землеустрою. - К.: 1995-8 с. (у співавторстві, особисто 3 с.).

18. Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій. - К.: Держкомзем України, 1996. - 10 с. (у співавторстві, особисто 3 с.).

19. Методичні рекомендації щодо економічного стимулювання суб'єктів землекористування за діяльністю, пов'язану з охороною земель, та встановлення плати за погіршення природних властивостей угідь. - К.: Держкомзем України, 1996. - 7 с. (у співавторстві, особисто 3 с.).

20. Тимчасові методичні рекомендації щодо формування землеволодінь і землекористувань в процесі реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств. - К.: Держкомзем України, 1997. - 30 с. (у співавторстві, особисто 8 с.).

21. Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства. - К.: УААН, Держкомзем України, 1998. - 158 с. (у співавторстві, особисто 12 с.).

22. Технічні вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах. - К.: Держкомзем України, 1998. - 12 с. (у співавторстві, особисто 5 с.).

23. Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням. - К.: Держкомзем України, 1998. - 21 с. (у співавторстві, особисто 7 с.).

АНОТАЦІЯ

Леонець В.О. Економіко-екологічне обґрунтування стійких лісостепових агроландшафтів в умовах реформування земельних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 1999.

Обґрунтовано створення стійких лісостепових агроландшафтів, якому передує впровадження комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на кардинальну зміну відносин до існуючої практики землекористування.

Запропоновано впровадження в регіоні ресурсозберігаючих технологій, які сприяють біологізації землеробства, а також відтворенню стійких агроландшафтів шляхом поступового скорочення розораності та сільськогосподарського освоєння території регіону до екологічно обґрунтованих меж, вилучення з сільськогосподарського обігу малопродуктивних і деградованих сільськогосподарських угідь та впровадження в виробництво обґрунтованої структури посівних площ з урахуванням диференціації навантаження на агроландшафти.

Визначено, що реалізація та здійснення науково обґрунтованого комплексу організаційних, економіко-екологічних, соціально-правових та інших заходів з урахуванням особливостей реформування земельних відносин в регіоні дасть можливість зупинити процес деградації ландшафтів і, насамперед, мінімізувати ерозійні процеси та створити стійку агроекологічну систему нарощування біоресурсного потенціалу земель, підвищити економіко-екологічну ефективність їх використання в 1.6-1.8 рази, та зменшити негативний вплив деградації земель на довкілля.

Опрацьовано шляхи реструктуризації існуючих колективних сільськогосподарських підприємств в регіоні та формування їх територій на основі розпайованих земель колективної власності. Пропонується проведення належного обґрунтування на варіантній основі в кожному з господарств, що стали на шлях реструктуризації, оптимальних параметрів конкурентоспроможних новостворених агроугрупувань ринкового типу.

Запропоновано механізм економічного стимулювання власників землі та землекористувачів при здійсненні природоохоронних заходів та санкції при погіршенні ними якісного стану земель.

Ключові слова: агроландшафт, земельні відносини, контурно-меліоративна організація території, земельна реформа, екологічна стабілізація землекористування, ландшафтне землеробство.

АННОТАЦИЯ

Леонец В.А. Экономико-экологическое обоснование устойчивых лесостепных агроландшафтов в условиях реформирования земельных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 1999.

Обосновано создание устойчивых лесостепных агроландшафтов, которому предшествует внедрение комплекса природоохранных мероприятий, направленных на кардинальную смену отношений к существующей практике землепользования.

Установлено, что в условиях интенсивного земледелия и прямолинейной организации территории в агроландшафтах данного региона нельзя обеспечить защиту почв от эрозии только с помощью агротехнических мероприятий. Необходимо внедрение контурно-мелиоративной организации территории (КМОТ), что даст возможность максимально учитывать микрозональность, факторы развития эрозионных процессов, рационально использовать влагу и осуществлять охрану почвенного покрова.

Обосновано, что в границах исследуемого региона соотношение между различными формами собственности на землю должно устанавливаться взаимосогласованным размещением массивов этих земель, исходя из общегосударственных, региональных, местных интересов и природных условий, эффективности современного землепользования, целесообразности развития оздоровительной, рекреационной деятельности, садоводства, огородничества и дачного строительства в регионе.

Предложено внедрение ресурсосохраняющих технологий, направленных на биологизацию земледелия, а также воспроизводство устойчивых агроландшафтов путем постепенного сокращения распаханности и сельскохозяйственной освоенности территории региона к экологически обоснованным нормам, изъятие с сельскохозяйственного оборота малопродуктивных и деградированных сельскохозяйственных угодий и внедрение в производство обоснованной структуры посевных площадей с учетом дифференциации нагрузки на агроландшафты.

Установлено, что устойчивость агроландшафтов региона к деструктивным процессам повышается при возрастании в их структуре системы природных территорий. Целесообразным есть согласованное размещение компонентов природной растительности с существующими элементами обустройства агроландшафтов и противоэрозионными сооружениями. Восстановление системы природных территорий в агроландшафтах рекомендуется осуществлять с учетом имеющегося размещения существующих массивов естественных кормовых угодий и защитных лесонасаждений.

Определено, что реализация и осуществление научно обоснованного комплекса организационных, экономико-экологических, социально-правовых и иных мероприятий с учетом особенностей реформирования земельных отношений в регионе даст возможность остановить процесс деградации ландшафтов и, прежде всего, минимизировать эрозионные процессы, создать устойчивую агроэкологическую систему наращивания биоресурсного потенциала земель, повысить экономическую эффективность их использования и уменьшить отрицательное влияние деградации земель на окружающую среду.

Усовершенствованы принципы реструктуризации существующих коллективных сельскохозяйственных предприятий в регионе, формирования территорий землевладений и землепользований на основе распаёванных земель коллективной собственности.

Предложен механизм экономического стимулирования собственников земли и землепользователей при осуществлении природоохранных мероприятий и санкций при ухудшении ими качественного состояния земель. Разработаны критерии показателей экономического стимулирования и виды стимулов за охрану земель, что будет способствовать в осуществлении природоохранных мероприятий при создании устойчивых агроландшафтов в регионе.

...