Наукове обґрунтування оптимізації технології вирощування сорго в умовах недостатнього і нестійкого зволоження північного cтепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут зернового господарства

Українська академія аграрних наук

Краснєнков Сергій Васильович

УДК 633.174:631.5

Наукове обґрунтування оптимізації технології вирощування сорго в умовах недостатнього і нестійкого зволоження північного Степу України

06.01.09 - рослинництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

Дніпропетровськ

1999

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на Ерастівській дослідній станціі інституту зернового господарства УААН в 1978-1998 рр.

Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Бабич Анатолій Олександрович, інститут кормів УААН, директор.

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Циков Валентин Сергійович, інститут зернового господарства, завідувач відділу;

доктор сільськогосподарських наук, професор Шепель Микола Андрійович, Кримський державний аграрний університет, завідувач кафедри рослинництва та насінництва;

доктор сільськогосподарських наук, професор Щербаков Віктор Якович, Одеський державний сільськогосподарський інститут, завідувач кафедри рослинництва.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра кормовиробництва, фізіології рослин i ботаніки, м. Дніпропетровськ.

Захист дисертації відбудеться “_4_“ _червня_ 1999 р. о _13_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.08.353.01 в інституті зернового господарства УААН за адресою: 320027, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 14; телефон 45-02-36

З дисертацію можна ознайомитися в бібліотеці інституту зернового господарства.

Відгуки на автореферат просимо надсилати в двох примірниках, засвідчених підписом і печаткою.

Автореферат розісланий “_2_” __травня__ 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ____________ О.Д. Артюх

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. В північному Степу України основним джерелом забезпечення тваринництва фуражним зерном, грубими і соковитими кормами і зернові колосові, кукурудза, однорічні і багаторічні трави. В посушливі роки ці культури помітно знижують рівень врожайності, тому важливого значення набуває вирощування сорго, яке характеризується високою посухостійкістю і різноманітністю господарського використання (зерно, силос, зелений корм, технічні цілі та ін.). Розширення посівних площ і підвищення врожайності сорго обмежується тим, що раніше розроблені і рекомендовані технології вирощування не забезпечують повної реалізації рівня потенційної продуктивності рослин, оскільки не враховують взаємозв'язок біологічних особливостей культури з природним варіюванням погодних умов по роках. Останні і зумовлюють актуальність досліджень по агробіологічному обґрунтуванню і розробці агротехнічних заходів, які б сприяли зменшенню негативного впливу факторів навколишнього середовища на формування продуктивності сорго.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження по темі дисертаційної роботи були складовою частиною тематичного плану інституту зернового господарства за 1978-1998 рр. і виконувалися за Державною науково-технічною програмою “Продовольство 95” (№ д.р. 0194U01288): проекти “Зерно”, “Зерновий комплекс 2000”, “Корми і кормовий білок”.

Мета і задачі досліджень. На основі багаторічних досліджень передбачалося встановити закономірності впливу основних погодних умов на особливості росту і розвитку рослин та продуктивність сорго і, виходячи з цього, розробити комплекс прийомів оптимізації технології його вирощування на зерно, силос, зелений корм і технічні цілі в умовах недостатнього і нестійкого зволоження. Одержані дані стали підставою для поглибленого аналізу рівня антропогенного впливу на підвищення або послаблення адаптивності рослин сорго до зміни гідротермічних факторів і покращення умов використання його посівами ресурсів зовнішнього середовища шляхом оптимізації елементів технології вирощування.

В дослідженнях вирішувались такі задачі: проведення статистично-порівняльного аналізу багаторічного експериментального матеріалу і визначення реакції рослин на варіювання окремих елементів погоди по роках; встановлення особливостей росту, розвитку і формування продуктивності рослин сорго при сівбі після різних попередників; вивчення можливості мінімалізації основного і удосконалення передпосівного обробітку ґрунту при застосуванні гербіцидів; розробка умов одержання повноцінних сходів сорго при висіві насіння різного класу посівного стандарту і в зв'язку з прийомами догляду за посівами; розробка заходів підвищення ефективності мінеральних добрив як у допосівний період, так і при підживленні протягом вегетації сорго; визначення сортовоі реакції різних біотипів сорго на строки сівби, форму і величину площі живлення рослин; виявлення способів підвищення конкурентоспроможності сорго в боротьбі з бур'янами в агроценозі; встановлення строків проведення десикації посівів різними препаратами, оптимальних строків та способів збирання врожаю сорго при вирощуванні на зерно в суцільних посівах; економічна і біоенергетична оцінка застосування інтенсивної і енергозберігаючої технологій вирощування сорго.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати досліджень дали змогу науково обґрунтувати оптимізовану технологію вирощування сорго на зерно, силос, зелений корм і технічні цілі для умов недостатнього і нестійкого зволоження .

На основі проведеного аналізу стану і тенденцій виробництва сорго в різних країнах і власних досліджень теоретично і практично обґрунтована доцільність збільшення посівних площ сорго в посушливих умовах степової зони України замість кукурудзи. Застосування методів кореляційного і регресійного аналізів для порівняння одержаних в дослідах даних з динамікою основних метеорологічних факторів дозволило вперше визначити взаємозв'язки між продуктивністю сорго і гідротермічними умовами на протязі вегетації і окремих міжфазних періодів. Визначено місце сорго в сівозміні і показано, що із зернофуражних культур (ярий ячмінь, кукурудза і сорго) для пересіву озимих культур слід використовувати ранньостиглі сорти сорго. Доведено недоцільність заміни оранки безполицевим або нульовим обробітком ґрунту і визначено оптимальні способи передпосівного обробітку ґрунту, які забезпечують високу ефективність гербіцидів і одержання дружних сходів сорго. Розроблено і запропоновано заходи по стабілізації коефіцієнтів використання азоту та фосфору із добрив у різні за зволоженням роки. Розроблено заходи по підвищенню стійкості рослин до негативного впливу несприятливих умов у період сівба-сходи, які дозволяють зменшити різницю між лабораторною і польовою схожістю насіння та сформувати оптимальну густоту рослин. Вперше визначена сортова реакція і встановлена диференційна форма і величина площі живлення рослин в залежності від біологічних особливостей сортів і гібридів, напряму їх господарського використання та рівня родючості ґрунту. Встановлені оптимальні і допустимі строки сівби різних за скоростиглістю сортів зернового і зіничного сорго, що забезпечує максимальне використання біокліматичних ресурсів зони. Науково обґрунтовані заходи поліпшення кормової цінності зеленої маси сорго-суданкового гібрида при вирощуванні його в сумішках із амарантом, встановлені оптимальні способи розміщення та співвідношення компонентів, які забезпечують найкраще поєднання їх біологічних особливостей в сумісних посівах. Удосконалені способи підвищення конкурентоспроможності посівів сорго в боротьбі з бур'янами при безгербіцидній технології його вирощування. Розроблені регламенти застосування різних десикантів залежно від строків використання і визначено їх вплив на якість насіння сорго. Встановлені оптимальні строки збирання сорго на зерно при вирощуванні ранньостиглих сортів у суцільних посівах.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто автором на базі лабораторних і польових дослідів. Під науковим керівництвом автора і за його участю визначалися напрями досліджень, розроблені програма і схеми дослідів, проведені аналіз і узагальнення експериментальних даних, їх математична обробка, розроблені і впроваджені рекомендації виробництву, підготовлена і оформлена дисертація.

Практичне значення результатів досліджень. Наукові положення дисертаційної роботи увійшли складовою частиною у “Науково обґрунтовану систему кормовиробництва Дніпропетровської області“ (Дніпропетровськ, 1987); у “Практичне керівництво по освоєнню інтенсивних технологій вирощування польових культур” (Дніпропетровськ, 1987); у “Науково обґрунтовану систему землеробства Дніпропетровської області“ (Дніпропетровськ, 1988); реалізовані у рекомендаціях “Як вирощувати високі врожаї зернових культур у колективних і фермерських господарствах степової зони України” (Дніпропетровськ, 1993); у “Науково обґрунтованих заходах збільшення виробництва кормів (Дніпропетровськ, 1996).

Розробки автора знайшли практичне застосування в 1995-1998 рр. у господарствах степового регіону України на площі 14,5 тис. га, в тому числі у Дніпропетровській області на площі 2,6 тис. га.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались і одержали позитивну оцінку на засіданнях Вченої ради інституту зернового господарства (1981-1998 рр.), інституту кормів (1994-1998 рр.), координаційно-методичних радах (Сімферополь-Клепініно, 1994; Херсон-Миколаів, 1995; Кіровоград-Дніпропетровськ, 1997), республіканських конференціях (Вінниця, 1995; Киів, 1995), Всесоюзних нарадах (Москва, 1988; Зерноград, 1990), на Російській конференції (Волгоград, 1992), міжнародних конференціях (Вінниця, 1994, 1998; Умань, 1998).

Результати досліджень пропагувались по телебаченню, радіо, у періодичній пресі, в лекціях на семінарах і курсах підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів господарств степової зони України.

Публікації. За результатами досліджень по темі дисертації опубліковано 73 наукових праці, з них у журналах - 33, наукових збірниках - 11, в рекомендаціях і брошурах - 16, матеріалах конференцій - 13.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 324 сторінках машинописного тексту, складається з 12 розділів, висновків, пропозицій виробництву. Експериментальний матеріал представлений 111 таблицями, 11 ілюстраціями і 34 додатками. Список використаних літературних джерел включає 518 найменувань, в т. ч. 68 іноземних.

Експериментальна частина роботи виконувалась в 1978-1998 рр. на Ерастівській дослідній станції інституту зернового господарства УААН, яка розташована в П'ятихатському районі Дніпропетровської області. За зональним розподілом цей район належить до північної частини степової зони України.

Грантовий покрив представлений чорноземом звичайним важкосуглинковим. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,0-4,5%, валового азоту - 0,23-0,26, фосфору - 0,11-0,12 і калію - 2,0-2,5%. Реакція ґрунтового розчину - нейтральна (рH водної витяжки дорівнює 6,5-7,0). Поглинаючий ґрунтовий комплекс представлений кальцієм (29,9-31,2) і магнієм (4,9-5,6 мг·екв на 100 г ґрунту). Вологість в'янення - 11,2-12,1%, грантові води залягають на глибині 8-12 м.

Клімат - помірно континентальний і характеризуються недостатнім і нестійким зволоженням. Середньобагаторічна сума опадів - 455 мм, за роки досліджень протягом вегетації сорго складала 264 мм з коливаннями від 145 (1986 р.) до 368 мм (1980 р.). Щодо критичного періоду водоспоживання рослин сорго найбільш сприятливими були 1979, 1982, 1988, 1991та 1997 роки, коли в липні-серпні їх випадало від 127 до 171 мм. В посушливі роки за цей період кількість опадів була в 1986 р. - 56 мм, 1989 р. - 45, 1990 р. - 78, 1992 р. - 19 і в 1993 р. - 33 мм.

Найбільш висока температура (18-19оС) в роки досліджень за вегетаційний період сорго відмічалась у 1979, 1981, 1986, 1988, 1996 і 1998 роках. Недостатня теплозабезпеченість сорго була в 1978, 1980, 1987, 1990 та 1997 роках, коли цей показник дорівнював відповідно - 16,0-17,3оС.

Польові і лабораторні дослідження проводилися згідно з прийнятими методиками Г.Ф. Лакина (1982), Г.Ф. Никитенка (1982), Б.А. Доспехова (1985, 1987), А.Я. Боярського, Г.Л. Громико (1985), а також методичними розробками інституту зернового господарства УААН (1980) і інституту кормів УААН (1997).

Технологія вирощування сорго відповідала зональним рекомендаціям. Польові роботи виконувались за допомогою серійних машин і знарядь в оптимальні агротехнічні строки. Площа посівної ділянки становила 92,4-200 м2, облікової - 56,0-140 м2 при трьох-чотирьох повтореннях, розміщення варіантів систематичне або рендомізоване.

Об'єктом досліджень були районовані та перспективні в північному Степу України сорти та гібриди зернового, цукрового, віничного сорго та сорго-суданкові гібриди.

Хімічні аналізи зразків ґрунту, рослин і зерна виконували у відділі підвищення родючості ґрунту інституту зернового господарства та на Дніпропетровській проектно-пошуковій станції хімізації сільського господарства. Вміст амінокислот у зерні і зеленій масі сорго визначався у міжвузівському центрі м. Дніпропетровська.

В період проведення досліджень враховувався вплив факторів, які вивчалися, на проходження фаз вегетації, лабораторну і польову схожість насіння, кущистість і лінійний приріст, формування площі листової поверхні, вміст хлорофілу, продуктивність фотосинтезу, біологічну активність і вологість ґрунту, водоспоживання, забур'яненість посівів, досліджували водопроникність, щільність і твердість ґрунту, проводили економічну і біоенергетичну оцінку рекомендованих заходів вирощування сорго. Облік врожаю зеленої маси цукрового сорго і сорго-суданкових гібридів проводили шляхом скошування рослин з облікової площі ділянок і визначення їх ваги. Сорго на зерно збирали комбайном “Сампо”, вихід віників визначали методом “стандартного кільця”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Обґрунтування доцільності вирощування сорго для стабілізації виробництва фуражного зерна та зеленої маси в умовах недостатнього зволоження

За останні 34 роки загальна площа посіву зернового сорго в світі збільшилася з 38,5 до 47,1 млн. га. В середньому за 1992-1996 рр. вона становила 44,3 млн. га (Fao production, 1994, 1996). В Африці цю культуру висівали на 21,65 млн. га, в Азії - на 14,83, в країнах Північної Америки - на 5,83 , в тому числі у США - на 4,05 млн. га. В наш час більше 80% посівів сорго в цій країні розміщуються в “сорговому поясі“, куди входять штати Небраска, Міссурі, Канзас і Техас. В Європі сорго висівають на 138 тис. га. Завдяки створенню нових гібридів, розробкам і впровадженню сучасної технології вирощування, врожайність сорго в світі в 1975-1996 рр. підвищилась з 11,9 до 14,1 ц/га. За валовим виробництвом зерна у світі (62,41 млн. т) ця культура займає п'яте місце після пшениці, рису, кукурудзи та ячменю. Перше місце по цьому показнику належить США - 16,88 млн. т, ріст його обсягів був зумовлений, переважно, збільшенням рівня врожайності. В 1941-1955 рр. вона дорівнювала 11,8 ц/га, в 1982 р. - 37,1 і в 1996 р. - 42,4 ц/га.

В Україні зернове сорго вирощують у південних і центральних областях. За період з 1950 по 1985 рр. площа його посіву розширилась з 6,6 до 89,6 тис. га, максимальною вона була у 1987 р. - 93,5 тис. га. В 1989, 1990 рр. посіви скоротились до 26,1 i 26,9, а в 1993-1997 рр. - до 5,4-10,4 тис. га. Середньорічне виробництво зерна сорго за період 1950-1987 рр. збільшилось від 3,0 до 132,8 тис. т, що забезпечувалось розширенням площі посіву і зростанням врожайності з 4,5 до 14,2 ц/га. На початку 1988 р. в міру поглиблення кризи в сільському господарстві валовий збір зерна сорго поступово зменшувався.

Аналіз динаміки посівних площ цукрового сорго і сорго-суданкових гібридів ускладнюються тим, що вони не виділяються окремо в державній статистичній звітності. Досвід впровадження технології вирощування сорго в господарствах степового регіону і обсяги насіння, що реалізуються, дозволяють зробити висновок, що цукрове сорго і сорго-суданкові гібриди висівають на більших площах у порівнянні з зерновим сорго. За нашими розрахунками у 1982-1990 рр. вони коливались від 130 до 200 тис. га.

В умовах недостатнього і нестійкого зволоження сорго перевершує за продуктивністю кукурудзу і може компенсувати недобір фуражного зерна і зелених кормів у посушливі роки. В наших дослідах в середньому за 21 рік (1978-1998) урожайність зернового сорго дорівнювала 51,3 ц/га, а зеленої маси цукрового сорго 394 ц/га, тоді як урожайність кукурудзи становила відповідно 45,7 і 326 ц/га . Для об'єктивної і всебічної оцінки ефективності вирощування цих культур в умовах нестійкого зволоження нами була згрупована їх врожайність по роках відносно гідротермічного коефіцієнта за Г.Т. Селяниновим.

В роки з достатньою кількістю опадів зернове сорго перевищувало кукурудзу за врожайністю зерна на 1,7 ц/га (3,3%), в посушливі - на 7,4 ц/га (18,5%) і у гостропосушливі - на 11,0 ц/га (31,3%), а за врожайністю зеленої маси цукрове сорго відповідно - на 18,3; 21,5; 39,4%.

Аналогічні результати одержані в 1983-1998 рр. на Нікопольській, Магдалинівській, Софіівській і Криничанській сортодільницях, а також в господарствах П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Аналіз тенденцій світового виробництва сорго та стану його вирощування в Україні вказую на можливість широкого використання цієї культури для зміцнення кормової бази тваринництва в південних і центральних областях. Недостатні і нестабільні площі посіву сорго по роках зумовлені недооцінкою культури, обмеженим впровадженням ранньо-стиглих сортів і гібридів, недосконалістю технології вирощування. Біокліматичні умові степової зони дозволяють значно розширити площі посіву зернового, цукрового сорго і сорго-суданкових гібридів, що безумовно дозволить стабілізувати виробництво фуражного зерна і зелених кормів.

Вплив гідротермічних умов на ріст, розвиток і продуктивність сорго

В процесі онтогенезу рослини безперервно підпадають під вплив комплексу екологічних факторів: опадів, температури, вологості ґрунту і повітря, сонячної радіації та ін. При проведенні досліджень була висунута робоча гіпотеза, в якій ми виходили з того, що накопичений багаторічний експериментальний матеріал у контрольних варіантах дослідів, які являють собою ряд безперервних даних, дозволить виявити нові закономірності в реакції рослин на основні елементи агротехніки і гідротермічні умови, що складалися як на протязі вегетації, так і в окремих між-фазних періодах. Постановка і вирішення цих питань цілком виправдані, оскільки досліди в усі роки проводилися при однаковових умовах - типу ґрунту, за єдиною технологією і методикою. В центрі дослідів був розміщений польовий дощомір і майже в усі роки досліджень дані про кількість опадів сходилися з даними Комісарівськоі метеостанції, яка знаходилася на відстані 1,8 км. Це дає підставу використовувати результати іі спостережень для характеристики динаміки елементів погоди безпосередньо в польових дослідах.

Протягом 1979-1998 рр. ми вивчали особливості росту, розвитку й формування продуктивності рослин сорго з одночасним фіксуванням по основних періодах вегетації таких показників, як вміст продуктивної вологи в ґрунті, сума атмосферних опадів, температура і відносна вологість повітря. Одержані дані були оброблені різними методами кореляційного і регресійного аналізу з використанням спеціальних комп'ютерних програм.

При зіставленні врожайності сорго зі ступенем вологозабезпеченості посівів встановлена пряма залежність між цими показниками (r=0,614). В умовах північного Степу України весняні запаси вологи в ґрунті мають менше значення для формування врожаю зерна у порівнянні з опадами в травні-вересні. В середньому за роки досліджень вміст продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту складав 130,8 мм з коливаннями від 76,0 до 157,1 мм при коефіцієнті варіації 14,7%. Частка ґрунтової вологи у водному балансі посівів коливалась від 17,1% (1980 р.) до 49,4% (1986 р.).

Кореляційний аналіз не виявив тісного зв'язку між рівнем врожайності сорго і запасами вологи перед сівбою (r=0,361), більша залежність між цими показниками відмічалась у фазі викидання волотей (r=0,429). Виявлено, що між величинами Зернової продуктивності і кількістю опадів у травні-вересні існує найвища пряма залежність з опадами в липні (r=0,544) і серпні (r=0,400), коли відмічаються максимальне споживання вологи посівами. Коефіцієнт кореляції між сумою опадів за вегетацію і рівнем врожайності сорго становить 0,605.

Результати математичного аналізу свідчать, що загальні витрати вологи посівами змінювалися по роках від 2821 до 4211 м3/га (коефіцієнт варіації 14,6%) і знаходилися в прямій залежності від умов вологозабезпеченості рослин. Взаємозв'язок цих показників характеризується високим коефіцієнтом кореляції (r=0,823). Ріст сумарного водоспоживання у більшості років супроводжувався збільшенням врожайності. Разом з тим, з іі ростом витрати вологи на формування 1 т зерна зменшувались (r=0,821). При середніх витратах 743 м3 мінімум складав 449, максимум 1371 м3 (коефіцієнт варіації 34,6%). Даний зв'язок характеризується рівнянням регресії y = 83,3-0,45 х, де у - врожайність зерна, ц/га; х - коефіцієнт водоспоживання, м3/т.

Результати багаторічних досліджень свідчать про значне коливання температурного режиму ґрунту і повітря у період сівба-сходи. При середньодобовій температурі повітря 18,5оС і ґрунту на глибині 10 см - 20,7оС повні сходи регістрували через 10 днів, а при температурі ґрунту і повітря 15,7 та 17,9оС - через 17 днів. Коефіцієнти кореляції між цими показниками дорівнюють відповідно r=0,506 і 0,563. Визначено, що сорго чутливе навіть до короткочасного зниження температури; існує деяка залежність між іі мінімальними значеннями і тривалістю періоду сівба-сходи (r=0,464). Аналіз метеорологічних даних свідчить також і про значне коливання температури повітря у період цвітіння-повна стиглість (коефіцієнт варіації 18,6%) (табл. 2).

Формування зерна сорго в більшості років починалось у першій декаді серпня, повне визрівання відмічене в кінці вересня - першій декаді жовтня. Виявлена також залежність між тривалістю періоду цвітіння-повна стиглість зерна і температурою повітря (r=0,611), при виключенні з загальної вибірки даних за 1987 та 1993 рр. (у цей час були заморозки), коефіцієнт кореляції підвищувався до 0,721, а даний зв'язок виражався рівнянням регресії у=104,4-2,6 х, де у - період цвітіння - повна стиглість, днів, х - середньодобова температура повітря, оС.

У 75% років збирання врожаю і зберігання зерна ускладнюються його високою вологістю, яка залежить від температури повітря у період цвітіння - повна стиглість (r=0,744) і цей зв'язок характеризується рівнянням регресії y=63,31-2,64х, де у - вологість зерна сорго, %, х - середньодобова температура повітря, оС.

Узагальнюючи викладений експериментальний матеріал, можна констатувати, що продуктивність рослин сорго суттєво залежить від ефективного використання ними ґрунтової вологи і атмосферних опадів. Тому елементи технології повинні бути спрямовані на максимальне накопичення вологи за осінньо-зимовий період, зменшення іі непродуктивних витрат на випаровування і споживання бур'янами. При визначенні оптимальних строків сівби, заходів і способів використання мінеральних добрив, форми і розмірів площі живлення ми обов'язково враховували сортову реакцію рослин на зміну рівня вологозабезпеченості протягом вегетації і особливо в період максимального водоспоживання.

Значне варіювання температурного режиму на протязі вегетації сорго зумовлювало неоднакову тривалість періодів сівба - сходи, а також цвітіння - повна стиглість. Внаслідок цього помітне місце в роботі відводиться науковому обґрунтуванню заходів, які сприяють підвищенню адаптивності рослин сорго до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища під час знаходження насіння в ґрунті, проростання і появи сходів. Для зменшення енергомісткості зерна розроблені заходи по зниженню його вологості в польових умовах, встановлені оптимальні строки і способи збирання врожаю.

Особливості росту, розвитку та урожайність сорго в залежності від попередників

Дослідженнями передбачалось вивчити реакцію сорго на водний режим ґрунту, вміст елементів мінерального живлення, забур'яненість та інші фактори при висіві після різних попередників з тим, щоб встановити оптимальні та допустимі ланки сівозміни для вирощування культури.

Весняні запаси вологи в ґрунті визначались іі залишками після збирання попередників та кількістю опадів в осінньо-зимовий період. В середньому за роки досліджень перед сівбою сорго вміст вологи в шарі ґрунту 0-100 см після озимої пшениці становив 135,3-137,1 мм, кукурудзи на силос - 138,3, соняшнику - 115,0 мм (табл. 3). Після кукурудзи на зерно він був майже таким, як і після ярих зернових. Найменше споживання вологи для формування 1 т зерна спостерігалось при розміщенні сорго по озимій пшениці (814-912 м3), максимальне - по соняшнику (1204 м3), середнє - після кукурудзи (939-997 м3). Більша кількість нітратів у ґрунті накопичувалась після озимої пшениці, яку висівали по гороху, а також після кукурудзи, розміщеної після цукрових буряків або гороху. Помітно меншим їх вміст був на ділянках, де вирощувався ярий ячмінь або кукурудза після зернових колосових культур. Запаси рухомих форм фосфору в залежності від попередників змінювалися в меншій мірі в порівнянні з нітратами. Більша кількість фосфатів відмічалась після озимої пшениці. При розміщенні сорго по кукурудзі на зерно і після зернових колосових вміст рухомого фосфору був майже однаковим.

Найменший ступінь забур'яненості посівів сорго був при сівбі після озимої пшениці по чорному пару (3,4 шт./м2), в іі видовому складі переважала щириця звичайна. При заміні в цій ланці чорного пару на горох збільшувалась кількість осоту щетинистого. При розміщенні сорго після кукурудзи кількість бур'янів у його посівах становила 5,2-6,2 шт./м2, після ярого ячменю або вівса, які вирощували по кукурудзі, цей показник збільшувався до 10,2-10,5 шт./м2, а в їх складі зростала частка мишію сизого.

Під впливом попередників найбільш помітно змінювалась маса волоті і кількість зерен у ній, менше варіювали такі показники, як довжина волоті і маса 1000 зерен. Найвища врожайність зерна сорго отримана після озимої пшениці, яку висівали по чорному пару або гороху. В той же час вирощування сорго після ярого ячменю і вівса, висіяних по кукурудзі, виявилось менш прийнятним, оскільки його врожайність, через збільшення забур'яненості посівів була на 2,6-4,4 ц/га нижчою, ніж після кукурудзи. Найменш ефективним виявилось розміщення сорго у ланці сівозміни озима пшениця-соняшник.

Вивченням доцільності пересіву загиблого озимого ячменю такими зернофуражними культурами, як ярий ячмінь, кукурудза і сорго, встановлено, що культури пізнього строку сівби - кукурудза і сорго - дозволяють максимально компенсувати це негативне явище і забезпечують формування врожаю на рівні 38,6-40,2 ц/га зерна. Вологість зерна ранньостиглого сорту сорго Судзерн 62 при роздільному способі збирання дорівнювала 14,1%, і воно не мало потреби в досушуванні. Вміст вологи в зерні кукурудзи був на 17,3% вищим, для його зниження до базисного рівня (згідно з нормативами, розробленими в інституті зернового господарства) необхідно витратити 13,9 ГДж енергії, що еквівалентно 8,7 ц зерна. Таким чином, пересів загиблого озимого ячменю доцільніше проводити ранньостиглими сортами сорго.

Вивчення прийомів обробітку ґрунту і їхній вплив на врожайність сорго

Порівняльна характеристика різних способів основної обробки ґрунту

В останні роки в багатьох країнах світу поряд з оранкою під сорго застосовується безполицевий і нульовий обробіток ґрунту. Недостатня ефективність і висока вартість гербіцидів стримують впровадження вказаних способів обробітку ґрунту в північному Степу України, оскільки економія пального не завжди перекриває витрати на хімічні засоби боротьби з бур'янами. Необхідність проведення досліджень з цього питання зумовлена недостатнім ступенем вивчення ефективності безполицевого і відсутністю даних по нульовому обробітку ґрунту під сорго.

В наших дослідах інтенсивність вбирання води ґрунтом, як один із важливих показників комплексної характеристики його воднофізичних властивостей, найвищою була на оранці і становила в перші 5 хвилин досліджень 3,8 мм/хв. На чизелюванні водопроникність ґрунту зменшувалась на 0,4 мм/хв., мілкому обробітку - на 1,3 і нульовому - на 3,0 мм/хв. Через 30 хвилин на ділянках з оранкою і чизелюванням ця різниця майже нівелювалась, а на мілкому і нульовому залишалась суттєвою. Застосування чизельного обробітку забезпечило накопичення перед сівбою сорго однакових запасів вологи, як і оранка, при мілкому спушені вони були меншими на 8,6 мм і нульовому обробітку - на 19,1 мм (табл. 4). Вміст аміачного азоту в шарі ґрунту 0-30 см на ділянках з оранкою становив 7,71 мг/кг, з чизельним обробітком зменшувався на 13,9% і з нульовим - на 31,4%. На нашу думку, це пов'язано із споживанням рухомих форм азоту мікроорганізмами, які розкладають пожнивні рештки попередника, що залишались у верхньому шарі ґрунту при чизелюванні або прямій сівбі. Підтвердженням імобілізації значної кількості мінерального азоту і підвищена енергія нітрифікації, що спостерігалась на цих ділянках.

Одним з факторів, який необхідно окремо враховувати в технології вирощування сорго, і висока потенційна забур'яненість полів у більшості господарств, в яких, згідно з нашими даними, в орному шарі ґрунту міститься від 481 до 509 млн./ га насіння бур'янів. Застосування безполицевого обробітку збільшує цей показник в шарі 0-10 см на 25% у порівнянні з оранкою. Систематичними спостереженнями виявлено, що культивацією знищувались сходи холодостійких видів бур'янів, які з'являлися до сівби сорго, теплолюбні ж, частка яких в агроценозі після зернових колосових мала 36,9-39,0% і після кукурудзи - 67,8-68,5%, проростали, в основному, після сівби. Це й пояснює збільшення ступеня забур'яненості посівів при заміні оранки чизельним і мілким обробітком.

На ділянках із прямою сівбою восени вносили гербіцид раундап і після сівби - суміш пропахлому з атразином. Недостатній рівень ефективності застосування самих тільки хімічних засобів боротьби з бур'янами, з нашої точки зору, пояснюється появою рано навесні сходів лободи білої, амброзії полинолистої та інших, які до сівби сорго пройшли період найбільшої чутливості до дії гербіцидів. На ділянках інших варіантів досліду вказані бур'яни знищувались передпосівною культивацією. Забур'яненість посівів при нульовому обробітку ґрунту зростала в порівнянні з мілким обробітком в 1,4, чизельним - в 2,1 і оранкою - в 2,9 рази.

Сукупність фізико-хімічних процесів у ґрунті в зв'язку із способами обробітку і різний ступінь забур'яненості проявляли суттєвий вплив на врожайність зерна. В середньому за 1979-1982 рр. по оранці вона склала 41,2-42,6 ц/га, по плоскорізному обробітку - 37,4-38,3 ц/га. При збільшенні глибини оранки від 20-22 до 28-30 см збір зерна підвищувався на 1,2 ц/га. В той же час не встановлено істотної різниці в зміні врожаю зеленої маси цукрового сорго під впливом способів обробітку ґрунту, відмічена лише тенденція зростання продуктивності рослин на ділянках з оранкою.

У дослідженнях, проведених в 1996-1998 рр., чизельний обробіток ґрунту зменшував урожайність зернового сорго в порівнянні з оранкою на 2,5 ц/га, мілкий - на 5,7 і нульовий - на 11,1 ц/га.

Отже, кращим способом основного обробітку ґрунту під зернове сорго і оранка. Під цукрове, поряд з оранкою, можна застосовувати і безполицевий обробіток.

Нові елементи технології допосівного обробітку ґрунту під сорго

Сучасні вимоги до передпосівного обробітку ґрунту під сорго передбачають зменшення витрат вологи, знищення бур'янів, утворення щільного шару на глибині загортання насіння і якісну заробітку гербіцидів. Нашими дослідженнями встановлено, що виконання перелічених умов забезпечується вирівнюванням зябу, скороченням передпосівних культивацій з двох-трьох до одній і прикочуванням при внесенні гербіцидів як безпосередньо перед сівбою, так і на 5-7 днів раніше.

Необхідно особливо підкреслити, що в посушливі роки вирівнювання зябу сприяло збільшенню вмісту продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-10 см на 21%, зменшення грунтообробітків з двох до одного - на 24,0%, проведення передпосівного прикочування - на 19,5-27,3%. При цьому на фоні коткування температура в поверхневому шарі ґрунту підвищувалась на 0,4-0,8оС.

Застосування вказаного комплексу агрозаходів щорічно забезпечувало формування дружних сходів і запланованої густоти рослин. Через 10 і 15 днів на ділянках цих варіантів досліду з'явилось 74-86 і 94-100%

сходів, тоді як на контрольному (дві культивації звичайного зябу) - тільки 41-48 і 61-63%.

В посушливі 1986 та 1988 рр. вирівнювання зябу сприяло підвищенню врожайності зерна сорго до 4,2 ц/га, тоді як скорочення культивацій з двох до однієї - до 3,9 і передпосівне прикочування до 6,0 ц/га. При послідовному виконанні усіх вказаних елементів технології урожайність збільшувалась в середньому за 1986-1988 рр. на 5,8-5,9 ц/га. В іі варіюванні вплив фактору прикочування ґрунту становив 51,9%, фактору зменшення кількості культивацій - 15,6 і фактору вирівнювання зябу - 9,1%.

Результати досліджень особливостей використання для передпосівного обробітку ґрунту під сорго культиватора КПС-4, лущильника ЛДГ-5, борони БДТ-3 і комбінованого агрегату КАПП-8,8 показали, що дискові знаряддя можна застосовувати лише при досягненні фізичної стиглості ґрунту, при підвищеному зволоженні не забезпечується якісна заробітка гербіцидів. В середньому за три роки найбільший врожай зерна (65,0 ц/га) був сформований на ділянках, де гербіциди заробляли культиватором КПС-4 і комбінованим агрегатом КАПП-8,8.

Розробка раціональних прийомів внесення мінеральних добрив під сорго

Природний рівень родючості чорноземів звичайних забезпечує формування 40-45 ц/га зерна і 300-320 ц/га зеленої маси сорго. Одним із важливих факторів підвищення його продуктивності і застосування мінеральних добрив. Вивчення особливостей їх використання проводилося нами в 1978-1984 рр. за схемою Вагнера, яка дозволяє встановити вплив NPK в парних сполученнях і в комплексі. В 1985-1989 і 1990-1992 рр. вивчалась реакція сорго на застосування добрив у зв'язку з площею живлення рослин, а також виявлялися строки їх підживлення протягом вегетації.

Зміна поживного режиму в орному шарі ґрунту проявлялась у варіюванні вмісту рухомих форм азоту і фосфору. Найбільша кількість нітратів відмічалась у фазі 6-7 листків, що зумовлювалось активізацію мікроорганізмів і підвищенням температури ґрунту. До фази викидання волоті вміст азоту нітратів зменшувався. Динаміка рухомих форм фосфору і, особливо, обмінного калію проявлялась помітно слабше. Застосування мінеральних добрив супроводжувалося збільшенням вмісту в рослинах азоту і фосфору на протязі всієї вегетації. Винесення врожаям азоту зростало з 70,3 кг/га (на ділянках без добрив) до 91,7 кг/га при їх внесенні дозою N60P60K30, фосфору - із 28,3 до 35,9 кг/га. При збільшенні дози добрив до N90P90K30 коефіцієнти використання вказаних елементів живлення рослинами знижувались відповідно на 6 і 4%.

Рослини сорго краще реагували на азотно-фосфорні добрива, менший вплив калійних зумовлений підвищеним вмістом К2О в ґрунті. Разом з тим внесення К30 на фоні N60P60 забезпечило приріст врожаю зерна 1,5 ц/га. При зменшенні дози добрив з N60P60K30 до N30P30K30 врожайність в середньому за 1978-1984 рр. знижувалась на 3,4 ц/га, а при зростанні дози до N90P90K30 підвищувалася енергомісткість вирощування культури, що і недоцільним. На вміст протеїну впливали, в основному, такі фактори, як погодні умови і азотні добрива. При внесенні N60K30 і N60P60K30 він був вищий в зерні на 0,71-0,94%, в зеленій масі - на 0,28-0,67%. При цьому в зерні більше накопичувалося таких амінокислот, як аспарагін, аланін та ізолейцин, в зеленій масі - пролін, тирозин і фенілаланін.

Внесення добрив восени під оранку підвищувало коефіцієнти використання з них азоту і фосфору рослинами зернового сорго на 7 і 2%, цукрового - на 15 і 8% у порівнянні з застосуванням їх весною під культивацію. Слід підкреслити, що найбільш високими і стабільними по роках вони були при локальній зарубці добрив перед сівбою сорго. В середньому за роки досліджень внесення мінеральних добрив під передпосівну культивацію підвищувало врожайність зерна на 5,4 ц/га, восени під оранку - на 8,0 ц/га і весною локальним способом - на 11,4 ц/га; збір сухої речовини цукрового сорго зростав відповідно на 19,4, 30,4 і 36,4 ц/га.

В 1990-1992 рр. були закладені польові двофакторні досліди, в яких всебічно вивчали строки підживлення та ефективність твердих (аміачна селітра, суперфосфат) і рідких добрив (РКД, КАС-28) при внесенні їх дозою N30P30.

Результати досліджень показали, що вплив підживлення на продуктивність сорго залежав від родючості ґрунту та погодних умов. На фоні без добрив, застосування КАС-28 та РКД у фазі 4-5 листків підвищувало врожайність зерна на 4,8 ц/га, у фазі 6-7 листків - на 3,3 і виходу в трубку - на 1,7 ц/га.

При підживленні у фазі 4-5 листків урожайність збільшувалась в основному за рахунок кількості зерен, а у фазі виходу в трубку - маси 1000 зерен. На удобреному фоні приріст врожаю зерна зменшувався.

Оптимізація строків сівби і заходів формування повноцінних сходів сорго

Варіювання температури і вологості посівного шару ґрунту, різна активність ґрунтових шкідників і хвороб значно ускладнюють умови початкового росту і розвитку рослин. В зв'язку з цим важливе значення має підвищення адаптивності сорго до негативного впливу навколишнього середовища у період сівба-сходи і формування повноцінних сходів. Це питання можна вирішувати за допомогою інкрустації насіння, оптимізаціі строків сівби, глибини загортання і норми висіву насіння.

Ефективність інкрустації насіння зернового сорго в зв'язку із строками сівби

Дослідженнями ефективності впливу різних протруювачів і плівкоутворюючих речовин на лабораторну і польову схожість насіння встановлено, що напівсухе протруювання фентіурамом, яке було рекомендовано раніше, ускладнюються його обсипанням (61,5%). Внаслідок цього поширюються небезпека забруднення довкілля. Використання плівкоутворюючих полімерів знижує втрати протруювача до 5,9-9,9% при навантаженні насіння у сівалки і висіву його в грунт. інкрустація насіння препаратами униш, тігам і маршал, а також водними розчинами полівінілового спирту (ПВС) і натрійкарбоксилметилцелюлози (NаКМЦ) з фентіурамом не впливала на його лабораторну схожість, але застосування РКД, як плівкоутворювача, знижувало іі на 13,2-21,8%.

Польова схожість насіння на ділянках з напівсухим протруюванням фентіурамом підвищувалась у порівнянні з контролем на 7,4-11,2%, а при застосуванні плівкоутворювачів NаКМЦ і ПВС зростала на 11,6-15,5% (табл. 7). В 1990 р., коли спостерігалась недостатня вологість посівного шару ґрунту, було відмічено, що ПВС і NаКМЦ суттєво знижували польову схожість насіння. Враховуючи хімічну інертність згаданих полімерів, це явище можна пояснити недостатністю в ґрунті вологи для набухання плівки, що вкривала насіння. На нашу думку, негативний вплив РКД на лабораторну і польову схожість зумовлювався підвищеною чутливістю насінин сорго до концентрації незбалансованих за кількістю поживних речовин у цьому добриві.

Виявлено, що серед протруювачів, які вивчали в дослідах, найбільш стабільний ефект проявлявся в разі застосування препарату тігам, який сприяв підвищенню польовоі схожості насіння при ранньому строку сівби на 20,7%, оптимальному - на 17,3% і забезпечував приріст врожаю зерна відповідно на 5,5 і 3,5 ц/га. В той же час обробка насіння ПВС або NаКМЦ разом з фентіурамом в роки з недостатнім зволоженням шару ґрунту 0-5 см знижувала врожай зерна на 4,6-6,0 ц/га.

В зв'язку з різноякісністю насіння, зумовленою кількома причинами: нерівномірним достиганням зерна в межах однієї волоті, в головному і боковому пагонах, підвищеною вологістю, а також макро- і мікротравмуванням його при збиранні врожаю, нами визначені оптимальні надбавки до норм висіву. Встановлено, що найбільш доцільна або близька до неї густота рослин на одиниці площі формуються при збільшенні норми висіву насіння першого класу на 40%, другого - на 60 і третього - на 80%. Більш високі страхові надбавки призводять до загущення посівів і зниження врожайності зерна.

Обґрунтування строків сівби і глибини загортання насіння ранньостиглого біотипу зернового сорго - судзерна

У північному Степу України вивченням строків сівби зернового сорго у свій час займались Б.Г.Демиденко (1961), Г.Я. Юхно (1961), В.І. Тараненко (1969), А.П. Гиренко (1971), Ю.Ф. Олексенко (1983) та інші вчені. Їхні дослідження проводились, в основному, з пізньостиглими сортами і гібридами, які найбільш повно використовували весняні запаси вологи і теплові ресурси зони при сівбі у першій декаді травня. В 1985-1990 рр. в інституті зернового господарства УААН були виведені ранньостиглі сорти (судзерна), які більш пристосовані для вирощування у суцільних посівах і характеризуються меншим ступенем холодостійкості. В 1985-1987 рр. в модельних дослідах нами були визначені оптимальні строки іх сівби і глибина загортання насіння.

Біологічна реакція рослин судзерна на строки сівби проявлялась перед усім в зміні тривалості періоду сівба-сходи, польової схожості насіння, водоспоживання, індивідуальної продуктивності рослин і урожайності зерна. Найбільш сприятливі умови для формування продуктивності забезпечувались при сівбі судзерна з 5-10 по 20-25 травня. В першій декаді оптимальною глибиною загортання насіння була 4-5 см, в третій, коли температура ґрунту в шарі 0-10 см підвищувалась до 16,1-21,2 оС, а період сівба-сходи скорочувався до 8-10 днів, загортання насіння на глибину 6-7 см сприяло підвищенню врожаю зерна в середньому за роки досліджень на 1,1 ц/га.

Оптимізація строків сівби віничного сорго

В технології вирощування віничного сорго важливе місце відводиться строкам його сівби. Це питання вперше в зоні вивчалося нами для пізньостиглого сорту Віничне 623 і ранньостиглого сорту Донське 35.

Вирішальними факторами для встановлення оптимальних строків сівби цього біотипу сорго і температура і вологість ґрунту, морфобіологічні особливості сортів та їх адаптивність до зміни рівня забезпеченості гідротермічними ресурсами. Нами визначено, що строки сівби проявили істотний вплив на всі життєво важливі функції рослин і, перш за все, на тривалість періоду сівба-сходи, який знаходився в оберненій залежності від температури ґрунту на глибині 10 см (r= - 0,782-0,805) (табл. 8).

Негативний вплив мінімальної температури повітря (приморозків) найбільш помітно проявлявся на рослинах в той час, коли проростки знаходились на відстані 0,5-1,0 см від поверхні ґрунту, що спостерігалось у деякому їх викривленні та деформації. Останні явище на 2-3 дні затримувало процес з'явлення сходів (r=0,699-0,805) і на 8,8-10,7% знижувало їх густоту. В подальшому відбувалося нівелювання густоти продуктивних стебел за рахунок підвищеного кущіння рослин на таких ділянках.

На початку вегетації, інтенсивнішим лінійним приростом відзначалися квітневі посіви у порівнянні з травневими. До фази викидання волотей вказана різниця згладжувалась і перед збиранням врожаю висота рослин на ділянках усіх варіантів досліду була практично однаковою.

Реакція рослин віничного сорго на строк сівби 25 травня у порівнянні з сівбою 25 квітня проявлялась в скороченні міжфазного періоду сходи-цвітіння на 8-9 днів і у зменшенні загального водоспоживання посівами сорту Віничне 623 на 658 м3, сорту Донське 35 - на 399 м3 .

Віничне сорго відзначається високою трудомісткістю збирання врожаю і тому його необхідно проводити у можливо ранні строки при сприятливих погодних умовах. При сівбі сорту Вiничне 623 25 квітня фаза воскової стиглості зерна (оптимальний строк для одержання високоякісної технічної сировини) наступала 11 вересня, сівбі 5 травня - 15 вересня, 15 травня - 20 вересня та сівбі 25 травня - 26 вересня, а сорту Донське 35 при сiвбi у тiж самi строки відповідно - 26, 30 серпня, 6 і 9 вересня. Дослідженнями не виявлено значної зміни виходу віників у зв'язку з різними строками сівби, в той же час урожайність зерна залежала від умов зволоження в липні-серпні: в 1994, 1996 і 1998 рр. вона підвищувалась при пізніх строках сівби, в 1995 і 1997 рр. - при ранніх. В середньому за 5 років сорт Віничне 623 забезпечував найбільшу врожайність при сівбі 25 квітня, сорт Донське 35 - 15-25 травня. Для комбінованого використання (на зерно і технічні цілі) сорт Віничне 623 слід висівати 25 квітня - 5 травня, сорт Донське 35 - з 5 по 25 травня.

Формування врожаю посівами сорго різного напряму використання у зв'язку зі способами сівби і густотою рослин

Вплив способів сівби і густоти рослин на ріст, розвиток і продуктивність сортів та гібридів зернового сорго

Розробці основних положень технології вирощування сорго - способу сівби, площі живлення і густоти рослин у північному Степу України присвячені роботи Г.Я. Юхна (1961), М.С. Калашника і ін. (1978), С.І. Жученка (1984), Ю.Ф. Олексенка (1984, 1986). Однак раніше були проведені однофакторні досліди, і ці елементи технології вивчали переважно на слабоудобрених фонах, в основному, з пізньостиглими сортами та гібридами. За останні роки створені нові низькорослі ранньо- і середньо-стиглі біотипи сорго, пристосовані для вирощування на зерно не тільки в широкорядних, але і в суцільних посівах. Вони суттєво різняться за своіми морфобіологічними властивостями. Питання оптимізації форми і величини площі їх живлення в умовах зони нами досліджувалися уперше.

В дослідах 1987-1989 рр. була визначена оптимальна конфігурація і розмір площі живлення при вирощуванні сорту сорго Генічеське 11 і гібрида Степовий 13. Вивчення впливу ширини міжрядь на продуктивність сорту Генічеське 11 показало, що зменшення іі з 70 до 45 см сприяло рівномірнішому розташуванню рослин на площі, збільшувало кількість волотей на одиниці площі на 9,7%, знижувало максимальну добову температуру повітря в посіві на висоті 2 см від поверхні ґрунту в липні з 37,3 до 35,2оС і підвищувало врожайність зерна на 1,9-2,8 ц/га (табл. 9).

На фоні без добрив підвищення густоти рослин понад 120 тис./га вже не компенсувало зниження індивідуальної продуктивності рослин і супроводжувалось зменшенням врожайності, тоді як при внесенні N60P60К30 врожай був максимальний при густоті 140-160 тис./га і площі живлення 625-714 см2 та іі формі 45х13,9-15,9 см. У варіюванні врожайності дольова участь мінеральних добрив у середньому за роки досліджень становила 46,9%, густоти рослин - 14,3, ширини міжрядь - 9,5, взаємодія факторів добрив і густоти рослин - 8,3%. У вологому 1987 р. вплив густоти становив 4,5%, в посушливі 1988 і 1989 рр. - 18,8-19,5%.

У гібрида Степовий 13 найвища врожайність була при густоті рослин 140 тис./га, площі живлення 714 см2 і іі формі 45х15,9 см (табл. 10).

Нами виявлена наявність кореляційної залежності між вологістю зерна (у) і коефіцієнтом продуктивної кущистості (х). Цей зв'язок можна подати такими рівняннями регресії: в 1995 р. у=0,76х + 13,60 (r=0,786); в 1996 р. у=1,62х + 14,88 (r=0,891) і в 1997 р. у=2,69х + 13,18 (r=0,866).

Суцільний спосіб сівби у порівнянні з широкорядним дозволяє рівномірніше розміщати рослини на площі, виключити міжрядні обробітки і проводити збирання врожаю роздільним способом. Проте при висіві з міжряддями 15 см і загущенні звичайні сорти і гібриди зернового сорго значно знижують продуктивність, а в посушливі роки взагалі не формують врожаю зерна. Для вирощування в суцільних посівах селекціонером А.Г. Троценком виведені низькорослі, тонкостеблові сорти з вегетаційним періодом 95-100 днів (Судзерн 7, Судзерн 62, Судзерн 65).

Урожайність зерна при вирощуванні цих сортів у суцільних і широкорядних посівах була практично однаковою, що свідчить про високу пластичність до форми площі живлення. В той же час зменшення іі розміру знижувало лінійні прирости, кущистість, масу волоті з зерном і індивідуальну продуктивність рослин, яка компенсувалась збільшенням їх густоти лише до певної межі. В середньому за роки досліджень найвища врожайність сорту Судзерн 7 (46,1-46,8 ц/га) забезпечувалась при густоті рослин 1,25-1,50 млн./га, сорту Судзерн 62 (41,0 ц/га) - 0,75 млн./га. В посушливі роки вплив фактору розміру площі живлення на варіювання врожайності суцільних посівів сорго підвищувався до 88,1%, зволожені - зменшувався до 41,2%.

Особливості вирощування сорго-суданкових гібридів на корм у чистих і змішаних з амарантом посівах

У посушливих умовах важливе значення має вирощування сорго-суданкових гібридів і їх сумішок з амарантом. Дослідженнями, які були проведені в 1995-1998 рр., встановлена закономірність лінійних приростів, кущистості, темпів накопичення надземної маси, співвідношення в ній листків і стебел, визначені особливості післяукісного відростання рослин сорго-суданкового гібрида ДССГ 90 в залежності від норми висіву насіння та способів сівби. Найвища врожайність зеленої маси (595 ц/га) і збір сухої речовини (117,5 ц/га) в сумі за два укоси були отримані на ділянках, де висівали 0,75 млн./га схожого насіння широкорядним способом з міжряддями 45 см. В перший укіс вплив норми висіву насіння на варіювання врожайності зеленої маси становив 54,4%, в другий - 74,0%, а способу сівби відповідно - 15,0 та 16,2%.

Взаємний вплив сорго-суданкового гібрида та амаранта в сумішках залежав від способів розміщення і співвідношення культур в посіві. Найкраще поєднання біологічних особливостей обох компонентів спостерігалось при чергуванні двох рядів сорго-суданкового гібрида з одним рядом амаранта і висіві їх у співвідношенні 79,0+33,5% до норми висіву у чистому посіві. За врожайністю зеленої маси (547 ц/га), збором сухої речовини (102,8 ц/га) і кормових одиниць ці ділянки не поступалися чистим посівам сорго-суданкового гібрида, а за збором протеїну перевищували на 13,4%. При цьому забезпеченість однієї кормової одиниці протеїном підвищувалась з 85,3 до 97,7 г.

Сортова реакція віничного сорго на зміну форми і площі живлення рослин

Агротехніка віничного сорго розроблена недостатньо і базуються переважно на результатах польових дослідів з зерновим або цукровим сорго. В рекомендаціях немає чіткої диференціації таких ключових положень, як способи сівби і густота рослин в зв'язку з морфобіологічними особливостями сортів, які зараз вирощують у виробництві. Ці питання вивчені нами стосовно сортів Віничне 623 і Донське 35.

Дослідження комплексного впливу форми і величини площі живлення рослин на тривалість міжфазних періодів, ріст у висоту, формування продуктивного стеблостою, особливості водоспоживання, вихід та якість технічної сировини для виготовлення віників показали, що найсприятливіші умови для реалізації потенційної продуктивності сорту Віничне 623 складалися при площі живлення 1000 см2 та формі 70х14,3 см, для сорту Донське 35 ці параметри дорівнюють відповідно - 556 см2 та 45х12,3 см.