Грошова оцінка виноградників різних сортів і її використання для підвищення ефективності виноградарсько-виноробної галузі

де НЧД - нормативний чистий доход з 1 га виноградника певного сорту;

ЧД_ЗАГ = ВВП - ВЗ, (9)

де ВВП - вартість валової продукції з 1 га виноградника певного сорту з урахуванням вартості виноматеріалів, отриманих із цього сорту винограду; ВЗ - сумарні виробничі затрати виноградарів і виноробів з 1 га виноградника певного сорту з урахуванням затрат на переробку винограду й обробку виноматеріалів.

Розрахунок нормативного рівня чистого доходу заснований на середніх даних по рентабельності сприятливого для сільського господарства і стійкого в економічному плані періоду 1986-1990 рр., де 100% фактичного рівня виробничої рентабельності, 30% нормативного рівня чистого прибутку і 70% диференціальної ренти по зерновим склало співвідношення 100%:30%:70%.

Знайдене співвідношення також отримано при середньому рівні виробничої рентабельності того ж періоду для фруктів і винограду. Норматив чистого доходу 35% відповідає середньому рівню рентабельності зерна 116,7%, а норматив чистого доходу 28,5% - середньому рівню рентабельності фруктів 95,1%, норматив чистого доходу 16,9% - середньому рівню рентабельності винограду 56,5% (рис. 1).

Узагальнене рівняння залежності нормативного чистого доходу і рівня рентабельності прийме вид

y = 0,3 x або, у = х / 3,333,

де y - норматив чистого доходу для сільськогосподарської культури (%); х - фактичний рівень рентабельності сільськогосподарської культури (%).

Таким чином, Н_р = Р / 3,333 можна використовувати для будь-якої сільськогосподарської культури і будь-яких багаторічних насаджень.

Рис. 1 Залежність між нормативним чистим доходом і середнім рівнем рентабельності різних культур у рослинництві

Підкреслюючи необхідність диференціації нормативу чистого доходу при розрахунку нормативної вартості відзначимо, що рекомендується використовувати дану формулу для оцінки різних сортів винограду.

У другому розділі "Аналіз і оцінка стану економіки виноградарсько-виноробної галузі України і Криму" розкриваються особливості розвитку виноградарства і виноробства в період з 1960 р. по 1999 р., аналізуються причини падіння виробництва винограду і випуску виноробної продукції і розглядаються шляхи відновлення галузі.

Кримська область наприкінці 60-х років одержувала 35% валового збору винограду і виробленого вина в Україні, адміністративним наказом повсюдно насаждувалося виноградарство, командним засобом здійснювалася концентрація виробництва.

Починаючи з 1975 р. тенденція скорочення площі носить негативний характер: з 1980 по 1990 рр. площі виноградників у Криму скоротилися на 32 тис. га, з 1975 по 1990 рр. в Україні - майже на 100 тис. га. Головне місце в структурі сортового складу займали Ркацители й Аліготе (40% усієї площі), технічні сорти складали більш 80% насаджень. Урожайність плодоносних насаджень мала нестабільний характер і коливалася близько 40 ц/га, середньорічна продуктивність досягла 38 ц/га. Найбільшу питому вагу в структурі виноробства мали ординарні міцна вина (46%), ординарні столові (19%), шампанське (15%). Виробничі потужності використовувалися в середньому на 70% з коливаннями за роками від 50 до 90%. В цілому в Україні виробництво виноградного вина змінювалося нерівномірно і постійної тенденції не спостерігалося (рис. 2).

Відбувалося зниження переробки виноградної сировини. З 1985 р., крім різкого скорочення самих виробничих потужностей (на 20,6%), знизився і коефіцієнт їхнього використання, і склав менше одиниці. Таке становище обумовлювалося темпами зменшення обсягів виробництва виноробної продукції в порівнянні з темпами скорочення виробничих потужностей і свідчило про недостатнє завантаження виноробних підприємств. Це зниження відбувалося за законом регресії у=0,73643-0,01357х при R=0,721.

В цілому, рівень рентабельності виноградарства по Криму в 1980-1990 рр. складав 57-68%. Виноградарсько-виноробна галузь забезпечувала 30% бюджету області і 10% - республіки, в 1999 р. - 0,5% бюджету України або в 20 разів менше.

Рис. 2 Основні показники переробки винопродукції АПК Криму
за період 1940-1990 рр

Криза виробництва винограду була обумовлена політикою лібералізації цін, у ході якої швидко збільшився диспаритет цін на промислові і сільськогосподарські товари. У 1991 р. роздрібна ціна пляшки вина перевищувала закупівельну ціну 1 кг винограду в 3 рази, у 1997 р. - у 9 разів. За аналізований період роздрібна ціна пляшки вина зросла в 4,8 раза, а середня закупівельна ціна 1 кг винограду в 2,3 рази.

За період 1991-1998 рр. скоротилися площі (11 тис. га плодоносних виноградників), знизилася продуктивність і урожайність (в 2 рази), як наслідок зменшився валовий збір у господарствах усіх форм власності і державні закупівлі винограду в господарствах суспільного сектору (рис. 3). Одночасно різко зріс податковий тягар і фактично перестала функціонувати фінансово-кредитна система. Виноград стало не вигідно вирощувати.

В 1995-1998 рр. серед 10 державних виноградарських підприємств 5 - збиткові, 2 - понесли збитки в останній рік. Колективна форма власності, застосовувана в двох господарствах, не виправдала себе: збитки в останній рік збільшилися до 1,5 млн. грн., а затримка в заробітній платі склала 7,4 і 10,3 місяця.

Рис. 3 Валовий збір і реалізація винограду в господарствах суспільного сектора Автономної Республіки Крим

Виробництво посадкового матеріалу винограду знизилося до критичного рівня. На 1.01.98 р. у Криму було 235 га маточників підщепних лоз. Через низьку агротехніку і високу зрідженість фактично це дозволяє одержати 2,2 млн. черенків і виростити 0,7 млн. щеплених виноградних саджанців, тобто в 7 разів менше необхідної кількості.

Нестача виноградної сировини негативно впливає на промислові потужності виноробних підприємств, які позбавившись стабільних поставок, переходять на випуск міцних алкогольних напоїв, не діють або поступово стають банкрутами. Через відсутність фінансування винзаводи не можуть розрахуватися за сировину, а при постійному зростанні податків, затрат на воду, електроенергію і паливо, труднощі реалізації вина (зокрема, в зв'язку з закордонних конкурентних напоїв), слабкою купівельною спроможністю населення - змушені реалізовувати виноробну продукцію по занижених цінах. Виробництво виноматеріалів стає нерентабельним.

За 1995-1999 рр. 16 винзаводів скоротили виробництво виноградних виноматеріалів у 1,8 рази. Одночасно зі спадом виробництва погіршився асортимент виноградної продукції, скоротився зовсім або знизився випуск окремих унікальних вин.

Існуючі форми оплати праці, політика ціноутворення недостатньо стимулюють виробництво якісного винограду і вина, а система податків підвищує оптово-відпускну ціну в 3,8 рази стосовно собівартості.

Одна з причин складного фінансового стану обумовлена недоліками існуючої структури каналів збуту, що подана в Україні в таких пропорціях: 41% продукції надходить у магазини від підприємств виробників, 51% - від малих підприємств посередників, 8% - через інші канали. Висока питома вага поставок через посередників закономірно приводить до необгрунтовано завищених торгових націнок: від 23% (відповідно до аналізу) і перевищуючи 30% (за даними статистики).

Для цивілізованого ведення виноградарства і виноробства необхідно правове закріплення науково-обгрунтованих вимог галузі: насамперед, необхідно затвердити Верховною Радою України проект Закону "Про вино", а так само науково-технічну документацію "Основні правила виробництва вин", "Про захист вина від фальсифікації", що захистили б інтереси виноградарів, виноробів, торгівлі, споживачів (за 1999 рік жертвами алкогольного отруєння в Україні стали 20 тис. чоловік, у Криму - 1225 чоловік).

Для стабілізації галузі виноградарства необхідно: більш активно впроваджувати довгострокову оренду виноградників; упорядкувати існуючі виноградники, які підлягають подальшій експлуатації - це в 10 разів дешевше, а ніж створення нових; зберегти і розвивати розсадництво; відродити державну підтримку галузі, активно вишукувати як вітчизняні, так і закордонні інвестиції; відкрити дорогу фермерам і приватному капіталу в виноградарські райони, що освоюються. При цьому обов'язковим являється принцип збереження цілісності виноградарсько-виноробних виробничих комплексів. Проведений експеримент показав, що треба об'єднати економічні інтереси виробників винограду і вина шляхом акціонування заводів, що не мають власної сировинної бази, з господарствами-виробниками винограду різноманітних форм власності, шляхом укладання договорів про купівлю або оренду існуючих плодоносних виноградників. Це дозволить замкнути весь виробничий цикл в одну корпорацію, а в результаті - гарантувати якість продукції, що випускається.

У третьому розділі "Шляхи відродження виноградарсько-виноробної галузі як пріоритетної в АПК Криму" показано використання грошової оцінки виноградників різних сортів у трьох природно-виноградарських районах Криму для раціонального сортового розміщення виноградників, запропонована і вирішена економіко-математична модель по оптимізації сортового складу, застосована грошова оцінка виноградників різних сортів для мотивації роботи виноградарів, оренди виноградників, іпотечних операцій, удосконалювання системи оподатковування, економічно обгрунтовані розміри інвестицій на відновлення виноградних плантацій по проекту до 2015 року.

Доведено, що грошова оцінка виноградників залежить від диференціального рентного доходу, що утворюється як надлишок над середнім рівнем чистого доходу або за рахунок кращих, більш родючих земель, або за рахунок додатково вкладеного капіталу. Просліджується залежність розміру диференціального рентного доходу від маси чистого доходу при оцінці виноградників столових сортів.

Результати грошової оцінки виноградників технічних сортів показують, що наприклад, в західно-передгірно-приморському природно-виноградарському районі (7-ий ПВР) Криму серед виноматеріалів сортів шампанського напрямку найбільше ефективні: Шардоне - один із цінних в Україні сортів, його сумарний чистий доход складає 16236,38 грн./га, використовується й у чистому виді, і як сорт-поліпшувач для виробництва шампанських виноматеріалів, Піно чорний дозволяє отримувати 1488,49 грн./га (табл. 1).

Таблиця 1

Грошова оцінка виноградников технічних сортів в західно-передгірно-приморському районі Криму

Найменш вигідним є сорт Фетяска біла - 1513,76 грн./га. Вартість 1 га виноградників технічних сортів найбільша під сортами Шардоне - 376364 грн., Матраса - 292204 грн., Аліготе - 287744 грн., найменьша під сортами Трамінер рожевий - 36125 грн. і Фетяска біла - 36286 грн.

Виявлена залежність між сумарним чистим доходом виноградарів і виноробів, і грошовою оцінкою земель: із збільшенням чистого доходу на 1 га зростає вартість 1 га виноградників.

Дано оцінку виноградникам різних сортів в гірсько-долинному приморському природно-виноградарському районі (3-ій ПВР), що використовуються на приготування виноматеріалів для вин "Чорний доктор", "Сонячна долина", "Портвейн білий Сурож" і інших. Грошова оцінки ділянок під унікальними сортами дуже високі. В умовах ринкової економіки різко зростає ціна 1 га земель через престижність району, вигідність вкладання коштів. Грошова оцінка виноградників по природно-виноградарським районам показала, що найбільш дорогими є ділянки на Південному березі Криму (1-ий ПВР) - центрі курортного відпочинку.

Опираючись на грошову оцінку сортів виноградників розроблена і вирішена економіко-математична модель оптимізації сортової структури виноградарства з урахуванням затрат на виноробну продукцію на прикладі радгоспу-заводу "Виноградний". Оптимальна сортова структура насаджень дозволяє одержати 10043,9 тис. грн. додаткового чистого доходу. Для раціонального ведення виноградарства в господарстві при оптимальній площі необхідні додаткові інвестиції для закладання сортів, що рекомендуються або заміни ними існуючих.

Грошова оцінка виноградників дозволила поставити і вирішити задачу взаємної зацікавленості виноградарів і виноробів у зростанні кінцевих результатів виробництва. При порівнянні чистого доходу, що одержують виноградарі і винороби видно, що останні одержують значну частку прибутку (табл. 1).

Це питання порушує проблему стимулювання росту обсягів виробництва сировини. Обгрунтовано механізм перерозподілу створеної вартості між виноградарями і виноробами пропорційно затратам на виробництво. Так наприклад, від виготовлення шампанського виноградарі одержують фактичного прибутку 884 грн./га, а при перерозподілі будуть мати 1649,9 грн/га; від виробництва столових виноматеріалів із сорту Ркацители для виготовлення вина "Сонячне гроно" виноградарі одержують 94,4 грн. прибутку на 1 га, а при перерозподілі будуть мати 189,9 грн./га; при виготовленні коньячних виноматеріалів відповідно одержують 284 грн./га, а повинні мати 423,8 грн./га; при переробці кріплених виноматеріалів для "Портвейну Червоного Таврійського" відповідно одержують - 31,8 грн./га, а при перерозподілі - можуть мати 176,7 грн. прибутку на 1 га.

Проаналізовано різноманітні варіанти розподілу прибутку між виробниками сировини, і виноробами. Зроблено висновок, що необхідний єдиний економічний механізм взаємодії всіх учасників процесу виробництва виноробної продукції, що може бути закріплений у формі відповідного договору.

Обгрунтовано необхідність довгострокової оренди виноградників на 10-15 років. Впровадження орендних відношень на основі гектарництва підіймає матеріальну зацікавленість постійних робітників. Сімейна оренда дозволяє закріпити по 15 га виноградників при вирощуванні технічних і 12 га - столових сортів винограду за сім'єю. Показано можливість мати фермерські (селянські) господарства, спеціалізовані на виробництві винограду. Для ефективного використання засобів механізації у фермерських господарствах доцільна кооперація або через районні прокатні пункти, або на основі крупних виноградарських підприємств. Проблема реалізації вирощеного винограду для селянських виноградарських господарств показує необхідність розвитку міжгалузевих зв'язків. Головною цінністю контрактної системи є зниження ризику як для виробника, так і для переробника (реалізатора), пов'язаного з невизначеністю ринку. Договором передбачається певний рівень цін, прибутків, вимог до виробника.

Особливості взаємовідносин між виробниками винограду і переробними підприємствами необхідно врахувати при проведенні приватизації останніх. При цьому в Положенні про приватизацію підприємств по переробці винограду варто передбачити одержання певної квоти селянським господарством для участі в одержанні акцій підприємства, що приватизується в їхній сировинній зоні.

На основі грошової оцінки виноградників розроблені пропозиції по диференційованому оподатковуванню в залежності від сортового складу виноградників (табл. 2).

Таблиця 2

Приклад розрахунку суми податкових платежів з урахуванням диференціальної ренти для різних сортів винограду

Раціональна норма податків повинна складати не більш 20% нормативу чистого доходу, інакше це веде до збитковості підприємств. Тому у виноградарсько-виноробних господарств доцільно вилучати суму податкових платежів не більш 20% величини диференціальної ренти. При такому показнику підприємства можуть одержувати з 1 га певного сорту винограду рентний доход, необхідний для розширеного відтворення.

Обгрунтовано модель співробітництва банку і його клієнтів для забезпечення довгострокового кредитування. Розглянуто вигідність створення спеціалізованих банків довгострокового кредитування (БДК) і Державного земельного банку (Держзембанку) для сільськогосподарських виробників з метою проведення іпотечних операцій з земельною власністю.

Запропоновано методику розрахунку потреби в інвестиціях для виконання програми відновлення виноградних плантацій до 2015 р. (табл. 3). Для введення 23081 га нових виноградників необхідно мати в середньому на 1 га - 38195 грн. В перший період введення молодих виноградників в експлуатацію розмір одержуваного прибутку буде незначним. Проте до 2011 р., коли вже буде введено 14591 га плодоносних виноградників різко зміниться економічна ефективність інвестицій. Щорічний додатковий прибуток становитиме 8,6 млн. грн., а річний економічний ефект 6,9 млн. грн. За 16 років (з 1999 р. по 2015 р.) передбачається вкласти 881,57 млн. грн. або в середньому за один рік 55,06 млн. грн. Це дозволить одержати в 2015 р. не менше 18,86 млн. грн. прибутку за рік. Термін окупності складе 2,9 р., річний економічний ефект - 12,25 млн. грн. Впровадження "іспанської" технології збільшує річний економічний ефект від впровадження інвестицій до 21,1 млн. грн.

Таблиця 3

Розрахунок потреби в інвестиціях на розвиток виноградарства в АРК і їхньої економічної ефективності