Удосконалення методів оцінки, формування та реалізації генетичного потенціалу продуктивних якостей гусей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія аграрних наук

Інститут тваринництва

УДК 636.598:637.63

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

Удосконалення методів оцінки, формування та реалізації генетичного потенціалу продуктивних якостей гусей

06.02.01 - розведення та селекція тварин

Дєбров Валерій Васильович

Харків 2001

Загальна характеристика

Актуальність теми. Підвищення ефективності використання наявного в Україні генофонду птиці яєчного і м'ясного напряму продуктивності в значній мірі обумовлено розробкою прийомів і методів, які прискорюють селекційний прогрес. Особливого значення це питання набуває в гусівництві, де ще не створені лінії і кроси, а селекція ведеться на рівні порід з використанням чистопородного розведення і схрещування.

Розглядаючи перспективи застосування сучасних генетичних методів в м'ясному птахівництві найперспективнішим із них є методи популяційного аналізу, які дозволяють оцінити генотиповий склад ліній і порід, виявити компоненти складних полігенних ознак. Тому важливо розробити критерії оцінки складових таких ознак як несучість, жива маса, перо-пухова продуктивність, а як показують дослідження В.О. Сергеєва, В.Д. Сергеєвої (1986), С.Ю. Болілої (1996), відбір за компонентами полігенної ознаки із-за їх більшої успадкованності веде до підвищення ефекту селекції.

Важливе місце в гусівництві займають питання використання гетерозису для отримання високих репродуктивних і відгодівельних якостей (Боголюбський С. І., 1991) та спеціалізації порід для забезпечення їх високої комбінаційної здатності при схрещуванні (Смирнов Б .В., 1978).

В плані подальшого розвитку гусівництва важливого значення набуває розробка прийомів отримання перо-пухової сировини з використанням зажиттєвого обскубування гусей. Але для успішного проведення такого прийому недостатньо вивчені особливості формування і регенерації пір'яного покриву гусей, оптимальні строки і кратність проведення прижиттєвого обскубування, що лімітує практичне використання цього перспективного прийому.

Особливий інтерес для прогнозування племінних і продуктивних якостей птиці являє склад крові, її ферменти. Тому пошуки біохімічних тестів, що корелюють з господарсько корисними ознаками, племінною цінністю є актуальними і мають теоретичне і практичне значення.

Створення нових порід і гібридів в гусівництві, ускладнюється і відсутністю даних щодо генетичних закономірностей реалізації основних господарсько корисних ознак, а також теоретично обгрунтованих прийомів відбору вихідного матеріалу для розробки програм селекції. Тоді як питання селекції яєчної птиці в теперішній час вирішуються на основі закономірностей кількісної генетики з використанням методів моделювання, в гусівництві такий підхід не одержав широкого поширення із-за недостатнього вивчення мінливості ознак в процесі селекції. Тому виникла необхідність в розробці селекційних програм, що грунтуються на вищезазначеному типі успадку-вання основних господарсько корисних ознак та їх компонентів, визначенню методів моделювання процесів росту і розвитку гусей для реалізації продуктивних якостей в онтогенезі.

Зв'язок роботи з науковими темами і програмами. Виконана дисертаційна робота становила основні розділи планових тем № 100 "Розробка генетичних основ селекції тварин з використанням сучасних досягнень популяційної і екологічної генетики" № держреєстрації 0195U 028316 і № 2.56-ТВ "Удосконалення методів селекції та комплексного використання продукції гусівництва шляхом створення перспективного генофонду з високими репродуктивними якостями, перо-пухової сировини, м'яса та жирної печінки" № держреєстрації 0195U003783, що виконувалися в Херсонському державному сільськогосподарському інституті.

Мета та задачі досліджень. Дисертаційна робота виконана з метою комплексної порівняльної оцінки продуктивних і відтворних якостей наявного на півдні України генофонду гусей, теоретичного обгрунтування та практичної розробки програм їх підвищення і прогнозування. Відповідно до зазначеної мети були поставлені наступні завдання.

1. Вивчити:

- продуктивні і репродуктивні якості наявного генофонду гусей, дію на їх рівень спадкових і паратипових факторів;

- порівняльну ефективність різних методів розведення (чистопородне, схрещування) та їх вплив на рівень несучості, енергії росту молодняку;

- доцільність і ефективність використання математичних моделей опису і прогнозування кривих росту і несучості та взаємозв'язок параметрів моделей з господарсько корисними ознаками гусей;

- рівень перо-пухової продуктивності при зажиттєвому обскубуванні гусей, оптимальні строки і кратність їх проведення;

- процеси регенерації пір'я і пуху у зв'язку з генотиповими і середовищними факторами;

- інтер'єрні особливості порід і міжпорідних поєднань гусей для розробки критеріїв раннього прогнозу продуктивних якостей.

2. Визначити еколого-генетичні параметри чистопородних і помісних гусей для відбору компонентів систем схрещування, їх генетичну відокремленість за основними господарсько корисними ознаками.

3. Розробити теоретичну концепцію становлення продуктивних якостей гусей шляхом оцінки інтенсивності формостворюючих процесів в ранньому онтогенезі, програми підвищення і прогнозування основних селекційно значимих ознак досліджуваних порід і міжпородних поєднань.

4. Провести економічну оцінку використання вивчаємого генофонду гусей за показниками м'ясної, яєчної та перо-пухової продуктивності.

Об'єкт досліджень: закономірності формування і реалізації генетичного потен-ціалу продуктивних якостей гусей різних порід і поєднань.

Предмет досліджень: відтворні і продуктивні якості, формування перо-пухового покриву, інтер'єрні показники і їх зв'язок з господарсько корисними ознаками гусей.

Методи дослідження. При вивченні продуктивнихних і репродуктивних ознак генофонду гусей, перо-пухової продуктивності застосовували загальноприйняті методи аналізу і синтезу, для дослідження закономірностей формування основних селекційних ознак - метод математичного моделювання. Для виявлення взаємозв'язків окремих факторів з результативними ознаками - генетико-статистичні та біометричні методи.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше оцінено генетичний потенціал наявного на півдні України генофонду гусей, визначено раціональні прийоми його включення в програми чистопородного розведення і схрещування; доведена можливість і ефективність проведення трьох зажиттєвих обскубувань гусей родинного стада в міжпродуктивний період, встановлено високий взаємозв'язок кількості і якості перо-пухової сировини з її мірними ознаками; вивчена гістологічна будова шкіри і її похідних, встановлено високі кореляційні зв'язки маси перо-пухової сировини з густотою розташування і мірними ознаками перових і пухових фолікул. Вивчено типологічні особливості, визначено еколого-генетичні параметри порід і поєднань гусей за показниками несучості і м'ясної продуктивності. Отримані дані є підставою для розробки і удосконалення селекційних програм в птахівництві.

Практичне значення одержаних результатів. Використання гусей двопородного поєднання рейнські х кубанські (Р х К) забезпечує підвищення несучості на 19,9 яєць в порівнянні з рейнськими, вміст пуху в загальній кількості перо-пухової сировини на 3,5...8,0% по відношенню до інших порід і поєднань, збільшує вихід перо-пухової сировини від нащадків 1 гуски на 0,9...1,2 кг. Використання гусаків рейнської породи в схрещуваннях з гусками двопородного поєднання (Р х К) підвищує живу масу особин в порівнні з вихідними формами на 0,4...0,5 кг.

Розробки, отримані в результаті досліджень стали складовою частиною селекційних програм з гусівництва в племптахорадгоспах “Чорнобаївський” Білозерського, “Таврія” Каланчацького, “Придніпровський” Горностаївського, птахофабрики “Ювілейна” Каховського районів Херсонської області. Ефективність впровадження підтверджується актами.

Особистий внесок дисертанта. Представлений в дисертації матеріал є результатом власних досліджень автора. Ряд досліджень були проведені разом з спів-робітниками зооінженерного факультету, під науковим керівництвом автора і за його безпосередньою участю. Із даних виконаних наукових експериментів та публікацій дисертант використав за узгодженням зі співавторами частину спільно одержаних результатів. В загальному обсязі виконаних робіт доля автора станове 95%.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації доповідались і схвалені на:

- щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів економічного факультету Херсонського сільськогосподарського інституту “Проблеми переходу АПК в ринкову економіку”, Херсон, 1993;

- науково - практичній конференції Південного наукового центру НАН України “Тематика наукових досліджень і їх результативність в перші роки незалежності держави”, Херсон, 1994;

- науково-виробничій конференції "Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин", Київ, Асоціація “Україна”, 1996;

- II Українській конференції з птахівництва, Борки, 1996;

- республіканській науково-виробничій конференції "Нові методи селекції і біотехнології в тваринництві", Київ, 1991;

- секції науково-технічної ради Мінагропрому України, 1995, 1996, 1997;

- науково-технічній раді ВНО птахівничої промисловості "Укрптахопром", 1999;

- спільному засіданні кафедр генетики і розведення с.-г. тварин, спеціальної зоотехнії, хімії і морфології, годівлі с.-г. тварин, організації с.-г. виробництва Херсонського державного сільськогосподарського інституту, Херсон, 2000.

Структура і обсяги дисертації. Дисертація включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріал і методика досліджень, результати власних досліджень, висновки і рекомендації виробництву, список використаних джерел, додатки. Робота викладена на 269 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 85 таблицями, 12 рисунками і схемами. Список літературних джерел включає 289 робіт, з них 62 іноземних авторів.

Публікація результатів досліджень. Основні положення дисертації викладені в 35 опублікованих роботах, 25 з яких одноосібні.

Матеріал і методика досліджень

Робота виконана в період з 1989 по 1997 р. р. в племптахорадгоспах "Чорнобаївський" Білозерського, "Таврія" Каланчацького районів Херсонської області та на кафедрі генетики і розведення с.-г. тварин Херсонського державного сільськогосподарського інституту.

В процесі досліджень вивчали і враховували відтворні і продуктивні якості, ріст і розвиток, лінійні виміри птиці. На вирощування висаджувався розсортований за статтю у добовому віці молодняк. Годували птицю кормосумішами. Вміст поживних речовин в 100 г становив: для молодняка 260...280 ккал (1,088...1,172МДж) обмінної енергії, 18...20 г сирого протеїну, для дорослих гусей в продуктивний період 240...250 ккал (1,046...1,196МДж), 14-15 г відповідно. Щільність розміщення поголів'я знаходилась в межах норм технологічного проектування, умови годівлі та утримання були схожими для всіх груп гусей.

З метою прогнозування м'ясної продуктивності за допомогою математичної моделі Т.Бріджеса (1986) визначали параметри кінетичної і експоненційної швидкості росту, оцінку компонентів кривої несучості з використанням моделі Мак-Міллана (1970).

Для визначення показників пластичності і стабільності використовували методику S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966). Обскубування гусей батьківського стада проводили тричі: перше - після закінчення продуктивного циклу (травень, червень), друге і третє - після відростання пір'я і пуху, але не пізніше ніж за 30 днів до початку холодного періоду. Процес зняття перо-пухової сировини проводили згідно Технологічної інструкції (1988). Пір'я і пух обскубували без розподілу, знімаючи їх з черева, нижньої частини шиї, спини. На вагах ВЛТК-500 з точністю 0,01 г визначали загальну масу перо-пухової сировини та масові долі компонентів - пір'я, пух, недорозвинене пір'я, домішки.

Гістологічну будову шкіри вивчали за зразками, взятими шляхом біопсії в області спини і черева у 5 особин з групи. Приготування препаратів та їх дослідження проводили за методикою Н.А. Діамідової, О.Л. Панфілової, Е.С. Сусліної (1960).

Визначення кількості і діаметру перових і пухових фолікул проводили під мікроскопом в 16 полях зору при окулярі К 5х і об'єктиві 8.

З метою вивчення інтер'єрних особливостей гусей різних порід і поєднань визначали активність ферментів сироватки крові: аспартат - (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази, вміст загального білку, альбумінів і глобулінів (метод Бесселя, Лоурі, Брока, 1984).

Для вивчення причинних залежностей між мірними ознаками та інетер'єрними показниками сироватки крові гусей розраховували коефіцієнти шляху (Поляков М.Г., 1994). Експериментальні дані оброблені з використанням сучасних методик досліджень в біології.

Результати досліджень

Господарсько корисні і племінні якості гусей різних порід і поєднань

Відтворні якості гусей

На першому етапі досліджень було поставлено мету вивчити відтворні і продуктивні якості гусей різних порід і поєднань, які характеризуються показниками заплідненості і виводимості яєць, збереженості молодняку і несучості.

Найвищий показник заплідненості характерний для яєць великих сірих, найнижчий - для угорських ліній В та С. Перевага статистично достовірна (Р<0,001). Проміжне положення займають такі породи як горьковська, рейнська, кубанська. Розведення проводилось в умовах штучного осіменіння, тому такі фактори як статеве співвідношення, активність гусаків та інші не вплинули на цей показник.

Виводимість яєць досліджуваних порід і поєднань має деякі відмінності від розглянутої вище ознаки. Так, найбільша вивидомість встановлена у кубанських і горьковських, найменша - у великих сірих. Різниця статистично достовірна. Застосування міжпородних схрещувань не однозначно впливає на цей показник. Так, двопородні (Р х К), та трипородні (Р х (Р х К)) гібриди мали виводимість яєць значно вищу, ніж у рейнських гусей, а трипородні з участю угорських, зменшували цей показник, як по відношенню до батьківської форми, так і до двопородних помісей.

Досліджувані породи в значній мірі відрізняються і за показником виведеності гусенят. Кубанські гуси мали виведеність на 9...14% вищу, ніж рейнські і угорські.

Найбільш пізньостиглими виявились гуси угорської породи. Вік досягнення 30% рівня несучості лініями В та С становить 340...345 днів.

Раніше від інших статевої зрілості досягали гуси кубанської, горьковської порід та міжпородні гібриди. Важкі породи - велика сіра і рейнська займали проміжне положення. Однак гуси угорської і рейнської порід швидше інших нарощували інтенсивність несучості до рівня 50%: цей показник у них становив від 15 до 25 днів. В той час ранньостиглі породи - кубанська, горьковська та міжпородні гібриди виявились більш "інертними" за цією ознакою.

Гуси відрізняються від інших видів домашніх птахів коротким періодом несучості. Це підтверджується нашими дослідженнями. Найбільша тривалість несучості за перший рік використання виявилась у гусей горьковської і кубанської порід. Від 100 до 120 днів - у великих сірих, угорських лінії С, трипородних поєднань Р х (Р х К) та У х (Р х К). Менше трьох місяців тривала несучість рейнських та лінії В угорських - 87 і 52 дні відповідно.

За показником несучості виділяються гуси кубанської породи. На середню несучку за один цикл яйцекладки одержано по 58,3 яєць. Майже на одному рівні за цією ознакою знаходились великі сірі і горьковські. Низькопродуктивними виявились гуси угорської та рейнської порід.

Міжпородні схрещування диференціювали генотипи в залежності від складу батьківських і материнських форм. Прості гібриди (Р х К) мали за один цикл несучості 48,7 яєць. У трипородних Р х (Р х К) несучість на 8,7 яєць вища, ніж у У х (Р х К). Коефіцієнт кореляції між несучістю і тривалістю несучості у більшості порівнюємих генотипів високий і позитивний, від'ємний - лише у рейнських та лінії С угорських.

У більшості видів домашніх птахів вже на другий рік несучість різко зменшується. Більш складнішою є залежність цих ознак у гусей. За другий рік використання, в порівнянні з першим, зменшилась несучість у більшості порід і поєднань, продуктивність яких за перший становила 34...58 яєць. Більш як на 13% зменшилась несучість кубанських, на 16% горьковських, на7...8% поєднань Р х К і Р х (Р х К). Навпаки, збільшили несучість за вивчаємий період угорські (лінії В та С) та трипородне поєднання У х (Р х К). Закономірності зміни несучості за третій рік використання стосовно першого і другого збереглися.

Суттєва різниця між породами і поєднаннями встановлена і за ознакою "тривалість продуктивного періоду". Протягом трьох років цей період зменшився у горьковських на 48, кубанських на 54, поєднання Р х К - на 64 дні і, навпаки, збільшився у гусей рейнської породи на 34, лінії В угорської - на 39 днів. гусак генофонд відтворна якість

Дисперсійним аналізом встановлено, що на мінливість показників несучість, тривалість несучості та індекс стійкості несучості суттєвий вплив мав організований фактор - генотип. В той час на такі компоненти як період досягнення 50% несучості, пік несучості значний вплив мали випадкові фактори.

Моделювання компонентів кривої несучості гусей

Компоненти кривої несучості гусей розраховували з використанням математичної моделі Мак-Міллана. Встановлено, що досліджувані породи і поєднання мають чітко виражені відмінності в показниках норми збільшення і зменшення несучості.

Найвище значення норми збільшення несучості за перший рік використання мали гуси горьковської, рейнської, лінії В угорської порід.

Яєчна продуктивність названих генотипів різко збільшується, а криві несучості стрімко піднімаються від початкового рівня. Зовсім інший характер норми збільшення несучості у кубанських, великих сірих та помісних гусей. У них інтенсивність несучості зростає повільно.

Найвищий показник норми зменшення характерний для кривих несучості кубанських, великих сірих, лінії В угорської. Їх несучість поступово зменшується до мінімуму. В той час - криві несучості рейнських, горьковських, лінії С різко спадають після максимуму. Моделювання компонентів кривої несучості виконано за другий і третій рік використання гусей.

Коефіцієнти кореляції між фактичною і теоретично розрахованою несучістю досить високі (0,341...0,997). Взаємозв'язок між рівнем продуктивності і нормою збільшення несучості позитивний (0,647...0,699), нормою зменшення - негативний

(-0,814...0,817). Тому площа обмежена кривою, а відповідно, вища несучість буде в тому випадку, коли більша норма наростання поєднується з меншою нормою зменшення. Встановлено, що за третій рік використання гусей збільшення норми нарощування несучості не є самоціллю, так як встановлюється від'ємний кореляційний зв'язок (r=-0,358). Підвищення рівня яєчної продуктивності гусей за другий і наступні роки використання бажано проводити за рахунок подовження тривалості періоду несучості і добору особин з високим значенням норми її зменшення.

Проведені нами дослідження виявили значні генотипові відмінності в рівні репродуктивних якостей гусей та суттєвий вплив на них організованих (генетичних) факторів. Встановлені особливості формування рівня несучості, розраховані компоненти кривої несучості, що дає можливість визначити критерії добору для підвищення репродуктивних якостей. Ці закономірності доцільно враховувати при удосконаленні селекційних програм в гусівництві, спрямованих на підвищення несучості, як однієї із головних ознак, що зумовлює рентабельність ведення цієї галузі.

Динаміка живої маси гусей при різних методах розведення

Жива маса молодняка гусей є однією із головних ознак продуктивності і залежить від породної належності. Це підтверджується нашими дослідженнями.

В 60-добовому віці найбільшу живу масу серед порід мали гуси великої сірої та угорської, найменшу - кубанської і рейнської. Двопородне і трипородне схрещування не впливає суттєво на цю ознаку в даному віці. Проте вже в 90-добовому віці спостерігається більш чітке розмежування генотипів. Жива маса гусенят великої сірої і лінії С угорської перевищувала живу масу кубанських і рейнських на 0,7...0,8 кг (Р<0,001). Ця різниця збереглася до 210-добового віку. В 360-добовому віці найвища жива маса характерна для великих сірих, угорських, рейнських гусей. Кубанські і горьковські мали живу масу на 0,9...1,5 кг менше. Дисперсійним аналізом встановлено, що найбільший вплив на цю ознаку здійснює загальна дія всіх організованих факторів. Сила впливу високодостовірна. Взаємодія вивчаємих факторів "вік х генотип" не значна, проте вона теж високоймовірна.

Використання моделі Т. Бріджеса для оцінки параметрів росту гусей

Вивчення тільки емпіричних показників росту птиці не дає повного уявлення про закономірності формування цієї ознаки, тому нами проведені дослідження з моделювання процесів росту.

Найбільш високою кінетичною (початковою) швидкістю росту відзначаються гуси поєднань Р х К, Р х (Р х К) та рейнської породи, найменшою - кубанської і горьковської. Експоненційна швидкість росту (на заключному періоді вирощування) найбільша у кубанських, горьковських, великих сірих. Відношення констант ?/m, яке свідчить про напруженість росту найбільшим було у рейнських і горьковських порід, дво- і трипородних поєднань. Модель досить адекватно описує емпіричні дані. Коефіцієнт множинної регресії перевищує 0,9.

Одержані значення констант росту дозволили вивчити взаємодію різних їх рівнів - вище і нижче середнього по популяції - на показники середньодобових приростів гусей. У великої сірої, горьковської, ліній В та С угорської порід, двопородних гібридів (Р х К) найвищі середньодобові прирости на рівні 15...16 г одержані при поєднанні констант ?+; m-. У поєднання від поглинального схрещування Р х (Р х К), кубанських - при ?+; m+, у рейнських - навпаки - ?-; m+.

Вивчені зв'язки рівня середньодобових приростів до 60-добового віку з живою масою особин в послідуючі вікові періоди. У гусей великої сірої породи значно вищу живу масу у всі вікові періоди мали особини з типом формування + -. Це означає, що вони формувались при високих приростах живої маси за перші 30 діб і менших - за наступні 30. Інший характер формування живої маси у гусей лінії В, рейнських, кубанських. У всі вікові періоди вища жива маса була у особин з типом формування - +.

Отже, виявлені чіткі закономірності процесів росту і розвитку гусей, формування їх живої маси. Виділені породи і міжпородні гібриди з оптимальним поєднанням констант швидкості росту, що дозволяє в ранньому віці прогнозувати рівень середньодобових приростів, застосувати гнучку систему організації годівлі птиці і тим самим значно краще використовувати корми.

Типологічні особливості генофонду гусей

Типологічні особливості гусей вивчались за мірними ознаками: довжиною тулуба, шиі, плесни, обхвату грудей в 12-міс. віці. Найбільшою довжиною тулуба відзначаються гуси великої сірої, горьковської і кубанської порід (41,7; 35,7; 35,9 см відповідно), найменшою - угорської, рейнської, двопородного поєднання (31,8; 32,8; 32,7; 32,5 см відповідно). Різниця статистично достовірна (Р<0,001).Обхват грудей найбільший у великих сірих та лінії С угорської породи. Найменше значення цієї ознаки у кубанських і горьковських (Р<0,01). Найбільш довгошиїми виявились гуси двопородного поєднання Р х К (31,1 см), угорської (30,6 см) та рейнської порід (29,5 см). Значно меншою довжиною шиї характеризуються гуси кубанської і великої сірої (21,0; 25,4 см відповідно). Різниця високодостовірна (Р<0,001).

Дослідження вікових змін мірних ознак (з 10 до 60 діб) показали, що розвиток окремих статей має специфічний профіль. Відносний приріст довжини тулуба до 40-добового віку знаходився на рівні 8,4...9,8%. Починаючи з 40 діб приріст цієї ознаки збільшується (14,6%) досягаючи максимального значення за період 51-60 діб (28,8%). В подальшому ріст тулуба майже припиняється: за період 61...360 діб - 6,4%. Аналогічну закономірність відносного приросту має і обхват грудей. Значний приріст цієї ознаки спостерігається з 40-добового віку, що вірогідно, пов'язано з ростом м'язів і відкладанням жирової тканини. Відносний приріст довжини шиї характеризується значним ростом в перший період життя (21,0%), уповільненням з 21 до 40 діб, а потім активним приростом в період 41...50 діб (20,4%). Однак, на відміну від інших мірних ознак, формування довжини шиї до значення, характерного для дорослих особин, в основному відбувається з 61 до 360 діб (відносний приріст 52,6%).

При оцінці відносної подібності різних генотипів за комплексом мірних ознак найменша трансгресія встановлена між великою сірою і кубанською (0,002), кубанською і лініями В та С угорської (0,003...0,006). Найбільш схожими виявились рейнська і лінії угорської (0,207...0,211), рейнська і двопородне поєднання (0,303), кубанська і горьковська (0,248) породи. На підставі показників генетичних дистанцій проведений кластерний аналіз за відтворними і продуктивними якостями, параметрами кривих несучості і лінійними вимірами гусей.

Групування генотипів за відтворними якостями виявило чіткий їх розподіл. Породи, що виділені в перший кластер (велика сіра, рейнська, трипородне поєднання У х (Р х К)) характеризуються невисоким значенням виводимості яєць (71,0...78,6%) і виведенності гусенят (58,1...58,8%). В другий кластер відокремились кубанські дво- та трипородні гібриди за участю цієї породи (РхК; Р х (Р х К)). Окремий кластер займає горьковська порода, яка характеризується середнім значенням заплідненості і виводимості яєць, найменшим - збереженості гусенят до 8-тижневого віку (86,2%).

За показниками несучості в перший кластер виділені гуси великої сірої, дво- та трипородні поєднання Р х (Р х К), У х (Р х К). Вони характеризуються досить високою несучістю на рівні 36...38 яєць і тривалістю продуктивного періоду 108...124 день. До другого кластеру виділились породи з невисоким рівнем показників несучості (15...29 яєць, 52...100 днів) - рейнські і угорські. Розподіл порід і поєднань на кластери за параметрами кривих несучості і мірними ознаками також наведений у дисертації.

Таким чином, проведені дослідження типологічних особливостей гусей показали, що породи і поєднання не однорідні за ступенем мінливості мірних, продуктивних і відтворних ознак, а одержані дані генетичних дистанцій дозволяють прогнозувати репродуктивні якості в ранньому онтогенезі, створювати батьківські стада багатофункціонального призначення, які забезпечують оптимальне поєднання комплексу господарсько корисних ознак, розробляти перспективні плани племінної роботи для тих чи інших популяцій гусей.

Еколого-генетичні параметри яєчної і м'ясної продуктивності гусей

Останнім часом особливого значення у зв'язку з розробкою і оптимізацією програм селекції набуває оцінка еколого-генетичних параметрів - пластичності і стабільності - порід і кросів птиці.

Найвища пластичність за ознакою несучість характерна для гусей дво- та трипородних поєднань, кубанських і великих сірих. Коефіцієнт регресії складає 1,133...1,175. Найменший показник пластичності у ліній угорської породи, найбільший - у рейнської, великої сірої, двопородного поєднання Р х К.

Найбільш оптимальним поєднанням еколого-генетичних параметрів відрізняються гуси кубанської породи і трипородні гібриди при співвідношенні висока пластичність, середня стабільність, що забезпечує продуктивність на рівні 38...58 яєць. Поєднання низької пластичності і високої стабільності забезпечує найнижчий рівень продуктивності. Це характерне для гусей угорської породи. Їх несучість становить 16...24 яєць. Поєднання високої пластичності і високої стабільності забезпечує середній рівень несучості. Таким поєднанням еколого-генетичних параметрів характеризується гуси великої сірої, горьковської та двопородних гібридів. На несучку від цих порід і поєднань одержано по 34...38 яєць.

Найбільшу живу масу мали великі сірі, рейнські, угорські, дво- та трипородні гібриди (5,2...5,5 кг) при співвідношеннях висока та середня пластичність, низька стабільність. Це характеризує пластичний тип реакції на коливання зовнішніх умов. Поєднання низької пластичності і високої стабільності забезпечує значно нижчий рівень м'ясної продуктивності. Таке співвідношення еколого-генетичних параметрів характерне для гусей кубанської і горьковської порід. Їх жива маса становила 4,0...4,6 кг.

Отже різниця в типах середовищної чутливості насамперед пов'язана з генетичною неоднорідністю аналізуємих порід і поєднань, а використання даного підходу дає можливість оцінити характер такої реакції і дозволяє здійснювати прогнозування ознак в інших умовах середовища та бути основною для відповідного корегування селекційних програм.

Особливості формування та регенерації пір'я і пуху гусей

Періодичність зажиттєвих обскубувань і перо-пухова продуктивність гусей

Гуси - єдиний вид сільськогосподарської птиці від якої при житті одержують пір'я і пух. Проте в господарствах значна кількість перо-пухової сировини втрачається під час щорічного линяння гусей батьківських стад, після закінчення циклу несучості. Проведення кількох обскубувань в міжпродуктивний період дозволяє одержувати додаткові прибутки і підвищувати рівень рентабельності гусівництва.

За три обскубки найбільше перо-пухової сировини одержано від великої сірої і горьковської порід. Від рейнських і двопородного поєднання на 16...22 г менше. Найнижчий вихід перо-пухової сировини характерний для кубанських та трипородних гусей (142,8; 147,7). Різниця високодостовірна між великими сірими, кубанськими та поєднаннями Р х (Р х К), Р х К (Р<0,001).

За виходом пуху за сумою трьох обскубувань виділяються гуси двопородного поєднання Р х К. Питома вага пуху в загальній кількості перо-пухової сировини становить 41,1%, що на 3,5...8,0% більше ніж у інших порід і поєднань. Різниця за цією ознакою між великим сірими, кубанськими, горьковськими, трипородним поєднанням високодостовірна (Р<0,001).

З метою визначення впливу повторних обскубувань на кількість і склад перо-пухової сировини проведені розрахунки відносної їх зміни. Встановлено, що кількість пір'я і пуху за друге обскубування в порівнянні з першим збільшується на 103...135%. Значно більше одержано перо-пухової сировини від горьковських (128%) та трипородного поєднання (135%), найменше - від кубанських і двопородних гусей (2...3%). Кількість сировини за третє обскубування по відношенню до першого збільшується у всіх без винятку досліджуваних порід і поєднань. Зокрема, від горьковських на 169%, великих сірих - 152%, рейнських - 139%. Однак, кількість пуху в загальному обсязі перо-пухової сировини за друге обскубування по відношенню до першого зменшується у більшості досліджуваних порід і поєднань. Різко зменшилась кількість пуху у гусей кубанської (на 35%), великої сірої (на 16%), двопородного поєднання (на 15%). Проте за третє обскубування по відношенню до другого у всіх без винятку генотипів кількість пуху в перо-пуховій сировині знову суттєво збільшується (на 121...178%). Ці зміни, очевидно, пов'язані з біологічними особливостями гусей. В літній період, при високих температурах повітря кількість пуху, як основного теплоізолюючого компоненту дещо зменшується, і навпаки, із зниженням зовнішньої температури, підвищується питома вага пуху в загальній кількості перо-пухової сировини. Встановлені кореляційні зв'язки загальної маси перо-пухової сировини з живою масою і мірними ознаками гусей (довжиною тулуба, шиї, 4-го махового пера, обхватом грудей). З живою масою ознака, що вивчалась в основному корелює позитивно. Проте загальною закономірністю є те, що за першим і другим обскубуванням коефіцієнти високі і позитивні (0,542...0996), за третім - низькі і навіть від'ємні (0,053...0,153 та - 0,527...-0,606). Кореляційні взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з обхватом грудей мають деякі особливості в залежності від генотипу. У горьковської і двопородного поєднання (Р х К) за перше і друге обскубування - позитивні, за третє - від'ємні, у великих сірих за перше і третє - від'ємні, за друге - позитивні, у трипородного поєднання - за усі три обскубки - коефіцієнти від'ємні.

Дисперсійним аналізом встановлено, що сила впливу організованих в експерименті і випадкових факторів на кількість перо-пухової сировини майже однакова (h2=50,76 та 49,24%). При диференціації організованих факторів на складові (генотипи, обскубка) сила впливу становила 19,53 та 17,11%. Їх взаємодія (h2 = 14,12%) дозволяє розраховувати на отримання високих показників кількості перо-пухової сировини.

Регенерація пір'я і пуху після обскубування

Для обгрунтування можливостей проведення повторних обскубок вивчена відносна швидкість відростання пір'я і пуху у гусей різних порід і поєднань в тому числі в залежності і від місця його розташування (спина, черево). В перші 10 днів після чергового обскубування значно інтенсивніше відростало пір'я на спині, пух - на череві, що, очевидно обумовлено біологічними видовими особливостями водоплавної птиці. За період 20...30 днів відносна швидкість росту пір'я і на спині і на череві досягає максимального значення, проте на череві воно відростає значно швидше (53...62% проти 42...47% на спині). В цей період пух на череві відростає значно швидше ніж на спині (36...47% проти 23...26%). В подальшому (30...40 днів) інтенсивніше відростає пір'я і пух на спині (27...42 і 28...38% проти 10...42 і 20...25% відповідно). В період остаточного формування перо-пухового покриву (40...50 днів) відносна швидкість росту пір'я і пуху зменшується до мінімального значення.

Встановлена генотипова різниця в швидкості відростання пір'я і пуху. За період 1...10 днів після обскубування найбільшою інтенсивністю регенерації перо-пухового покрову на спині і на череві відрізняються гуси поєднання Рх(РхК) - 21,0 та 14,1 мм; 19,1 та 11,8 мм відповідно. За цей період у рейнських гусей довжина пір'я на спині і череві на 1,5; 1,4 та 22,2; 22,4% менше ніж у дво- і трипородних гібридів (Р<0,01). За періоди 20, 30, 40 днів після обскубування за довжиною пір'я і пуху переважали гуси двопородного поєднання. Проте в наступний період (40...50 днів) інтенсивність регенерації пір'я на спині у гусей цього поєднання дещо уповільнилось, а зросла у рейнських і двопородного поєднання Р х К. У всіх досліджуваних порід і поєднань через 50 днів після чергового обскубування довжина пір'я становила 57...60, пуху 28...32 мм, що відповідає вимірами до початку линяння.

Мінливість мірних ознак перо-пухової сировини

Розрахунки відносної зміни (в %) довжини пір'я показали, що у деяких генотипів вона збільшується від обскубування до обскубування. У горьковських, дво- і трипородних поєднань довжина пір'я за друге обскубування по відношенню до першого збільшувалась на 1,1...6,6%, за третє - у відношенні до другого - на 0,1...2,2%. Однак у кубанських гусей лінійні виміри пір'я дещо зменшувались з наступними обскубками.

Стимулюючу дію здійснюють зажиттєві обскубки і на довжину пуху. В усіх досліджуваних порід (за винятком кубанської) довжина пуху збільшується за друге і третє обскубування відносно першого (на 2,3...13,1%). Діаметр очину пір'я має значну мінливість за обскубками, при цьому функціювання залоз по різному реагує на примусове обскубування. У великих сірих, рейнських, кубанських гусей діаметр очину пір'я збільшувався від обскубки до обскубки, у горьковських, дво- та трипородних поєднань навпаки - зменшувався (81,4; 75,7; 32,9).

Встановлені кореляційні взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з її мірними ознаками. У кубанських гусей за усіма трьома обскубками спостерігалась висока позитивна кореляційна залежність (r=0,501; 0,666; 0,750 відповідно) між масою перо-пухової сировини і довжиною пір'я, у горьковських лише за третю обскубку (r=0,981), у трипородного поєднання - за першу (r=0,755). У інших порід і поєднань позитивного зв'язку не встановлено, навпаки, у великих сірих за усіма трьома обскубками існує негативна кореляція.

Взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з довжиною пуху не мають постійного напрямку. У горьковських гусей за друге і третє обскубування відмічена позитивна кореляція (r=0,940; 0,830), у великих сірих і кубанських за перше - негативна (r=-0,799; -0,415 відповідно).

Взаємозв'язки маси перо-пухової сировини з діаметром очину пір'я має різне значення і напрямок. У двопородного поєднання за усіма трьома обскубуваням вони від'ємні (r=-0,750; 0,629; 0,148).

Дисперсійним аналізом встановлено, що найбільший вплив на довжину пір'я і пуху здійснює генотип птиці (h2 = 13,66; 32,14%) (Р<0,01), сила впливу числа обскубок теж високодостовірна (Р<0,001).

Гістологічна будова шкіри і її зв'язок з перо-пуховою продуктивністю гусей

Проведені гістологічні дослідження виявили деякі особливості будови шкіри, характерні для водоплавної птиці: це - значні пучки м'язових волокон біля перових фолікул і дрібні пучки колагенових і еластичних волокон та шару жирових клітин біля пухових фолікул. Така будова шкіри дозволяє птиці змінювати розташування контурного пір'я і підтримувати постійно високу температуру тіла в різних умовах зовнішнього середовища.

Складові ознаки перо-пухової продуктивності у гусей під час індивідуального розвитку знаходяться під безпосередньою дією різних факторів, які або стимулюють, або гальмують ріст і диференціацію фолікулів. На обсяги і якість перо-пухової сировини, крім мірних ознак (довжина пір'я і пуху, діаметр очину пір'я) значний вплив має кількість (густота) пір'їн і пушинок на одиницю площі шкіри.

Найменша густота фолікул відмічена у зразках шкіри гусей кубанської породи (22,3 шт./см2) і поєднання Р х (Р х К) (22,5 шт/см2). Більше від наведених значень розміщено фолікул у зразках шкіри гусей велико ї сірої (24,7 шт/см2), горьковської (24,7 шт/см2) порід, поєднання рейнські х кубанські (23,9 шт/см2).

Деяку мінливість в залежності від генотипу має діаметр перових фолікул. Найменше значення ознаки, що вивчалась, в порівнянні з іншими генотипами, встановлено у шкірі гусей двопородного поєднання (300 мкм). У гусей великої сірої, горьковської порід цей показник становив 318...343 мкм.

Деякі міжпородні і топографічні відмінності виявлені і за діаметром пухових фолікул: вони в 2,5...3,0 рази менше діаметру перових (112...123 мкм), в більшості досліджуваних порід і поєднань різниця за цією ознакою як на спині так і на череві незначна і невірогідна.

Коефіцієнти кореляції маси перо-пухової сировини з показниками густоти, діаметра перових і пухових фолікул високі і позитивні (r=0,947...0,991). Виявлені взаємозв'язки дозволяють з високою ймовірністю прогнозувати рівень і якість перо-пухової сировини гусей, розробляти програми селекції на підвищення вмісту її компонентів.

Таким чином, проведені дослідження особливостей формування та регенерації пір'я і пуху у гусей показали, що породи і поєднання відрізняються як за кількістю одержаної перо-пухової сировини так і за вмістом в ній компонентів. Встановлено, що кількість пір'я і пуху збільшується від обскубки до обскубки, а час повного відростання (регенерації) перо-пухового покриву після чергового обскубування складає не більше 50 днів, що дає підставу стверджувати про можливість проведення трьох прижиттєвих обскубувань в міжпродуктивний період. Виявлені закономірності формування перо-пухової сировини можуть бути використані для розробки технологічних параметрів її виробництва.

Біохімічні показники сироватки крові як передумова раннього визначення продуктивності гусей

Мінливість активності біохімічних показників в залежності від віку гусей

В св'язку з перебудовою обміну речовин на різних стадіях росту і розвитку гусей вивчена мінливість ферментів сироватки крові. Встановлено, що вміст загального білку і концентрація глобулінів поступово підвищується (від 21,2 до 44,0 г/л та 40,1 до 50,1% відповідно), вміст альбумінів - зменшується (від 61,1 до 49,9%).

Різниця між показниками вмісту альбумінів і глобулінів гусенят 20-добового віку статистично вірогідна лише у віці 70 і 90 діб (Р<0,001). Коефіцієнти мінливості вмісту загального білку знаходились в межах 5,7...17,8, альбумінів - 1,3...8,5, глобулінів - 1,2...8,3%.

Певні закономірности встановлені і в процесах переамінування: на початку онтогенезу активність АСТ і АЛТ незначна (0,21±0,01 та 0,19±0,01 ммоль/год/л), проте в наступні вікові періоди (50...90 діб) відбуваються більш інтенсивні процеси обміну (АЛТ - 0,24...0,30; АСТ - 0,35...0,43 ммоль/год/л) Активність аспартат-амінотрансферази у всі періоди росту значно перевищує активність аланінамінотрансферази. Різниця активності АСТ високодостовірна у всі вікові періоди (Р<0,001), АЛТ - з 50-добового віку. Коефіцієнт мінливості активності АСТ коливається в межах 3,9...16,5%, АЛТ - 2,5...14,9%. Поступове підвищення активності амінотрансфераз і вмісту загального білку, може свідчити не тільки про активізацію процесів синтезу загального білку, а і його розпаду в процесі вуглеводного та ліпідного обміну.

Активність лужної фосфатази з віком поступово знижується (від 28,1 до 22,1 ммоль/год/л. Найбільший коефіцієнт мінливості лужної фосфатази спостерігається в період 70...80 діб (12,2...13,2%). Це, очевидно, пояснюється посиленим процесом остеогенезу, тому, що крім участі в синтезі фібрілярних білків, активність лужної фосфатази визначає також швидкість формування скелету гусей.

Фізіологічний стан гусей і його вплив на біохімічні показники сироватки крові

Вивчався склад сироватки крові в залежності від фізіологічного стану: в період підготовки батьківського стада до циклу яйцекладки, в продуктивний період, та під час линяння після припинення несучості.

Дослідженнями встановлено, що в продуктивний період в порівнянні з періодом підготовки родинного стада до циклу несучості активність АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, вміст загального білку і глобулінів зростає (на 33...40% та 20...22%). Одночасно вміст альбумінів дещо зменшується, що зумовлено переходом їх в овобілки інкубаційних яєць.

Під час періодичного (дефінітивного) линяння активність АСТ і АЛТ в порівнянні з продуктивним періодом зменшується на 23...27%, 21...32% відповідно. Аналогічні зміни відбуваються і в активності лужної фосфатази, вмістом загального білку і глобулінів. Однак, вміст альбумінів під час линяння підвищується і досягає рівня періоду підготовки до циклу яйцекладки (53,1...55,1 проти 49,9...51,1% в продуктивний).

Дисперсійним аналізом встановлено, що на величину АСТ і загального білку суттєвий вплив чинять організовані фактори (h2 = 68,0; 32,9%) - генотип, на активність АЛТ, лужної фосфатази, вміст альбумінів і глобулінів - випадкові фактори, а доля впливу генотипу складає 8,2; 19,1; 1,4; 2,8%.

Фізіологічний стан здійснює достовірний вплив на вміст загального білку, активність АСТ, АЛТ і лужної фосфатази (Р<0,001). За іншими біохімічними показниками - вплив недостовірний. Взаємодія вивчених факторів (генотип х фізіологічний стан) біла статистично ймовірна по АСТ, для решти інтер'єрних показників недостовірна, що свідчить про відокремлену їх дію.

Породна мінливість активності сироваткових ферментів

Активність сироваткових амінотрансфераз, вміст загального білку і білкових фракцій вивчалась у чотирьох порід (велика сіра, рейнська, кубанська, горьковська) та двох міжпородних поєднань (Р х К; Р х (Р х К)).

У горьковської породи вміст загального білку в сироватці крові становив 42,5 г/л, що на 7...8% менше, ніж у інших порід. Різниця достовірна тільки між великими сірими і горьковськими (Р<0,001). Дещо підвищеним рівнем загального білку серед міжпородних гібридів виділяються гуси поєднання рейнські х кубанські (Р<0,05). Генетичні відмінності за вмістом альбумінів незначні і недостовірні. За концентрацією глобулінів породи і поєднання, що вивчались, теж не мали значних відмінностей. Лише невисоку (P<0,05) достовірну різницю встановлено за цією ознакою між кубанською і горьковською породами.

Генотипова різниця активності АСТ виявлена тільки між великими сірими і поєднанням Р х (Р х К) (Р<0,001), АЛТ - різниця зовсім не встановлена.

Деякі відмінності за активністю лужної фосфатази виявлені у гусей рейнської породи. Цей показник у них становив 21,4 ммоль/год/л, тоді як у великої сірої, горьковської, двопородного поєднання на 7,0...7,5% менше.

Дисперсійним аналізом встановлено, що на активінсть біохімичних показників доля впливу організованих (генотип) і неорганізованих факторів майже однаково (43,21 та 56,79% відповідно).

Таким чином, проведені дослідження не виявили сут?євих генотипових відмінностей майже за усіма біохімічними показниками. Активність лужної фосфатази мала більше значення у порі і поєднань з більшою живою масою.

Статева мінливість активності біохімічних показників сироватки крові

Різниця активності АСТ у самців і самок мала місце тільки у кубанської і рейнської порід (Р<0,01 та Р<0,05), АЛТ - у кубанської і поєднання Р х (Р х К) (Р<0,05).

Статеві відмінності за вмістом загального білку виявлені у трьох із шести досліджуваних генотипів. При цьому, як правило, активність у самців вища ніж у самок (на 0,9...5,8%). Вміст в сироватці крові альбумінів і глобулінів у самців і самок суттєво не відрізняється. Різниця становить 0,2...0,7%. Активність лужної фосфатази у гусаків і гусок знаходиться майже на одному рівні. Незначна достовірна різниця (Р<0,05) встановлена між великими сірими і поєднанням Р х (Р х К). Проведений дисперсійний аналіз підтверджує виявлені закономірності. Сила впливу статі на рівень біохімічних показників становить 0,05%, неорганізованих факторів - 91,05%, взаємодія "генотип х стать" - 0,25%.

Отже різниця активності ферментів за статтю несуттева, що може полегшити використання амінотрансфераз для прогнозування енергії росту і м'ясних якостей гусей на відгодівлі, так як не потребує обліку статевих особливостей в проявленні активності ферментів.

Кореляційно-регресійний зв'язок інтер'єрних показників з продуктивними ознаками гусей

Основною метою вивчення інтер'єрних показників тварин є встановлення залежностей між ними і продуктивними ознаками. Тому одним із головних завдань дисертаційної роботи було встановлення таких взаємозв'язків і розробка програм прогнозування рівня майбутньої продуктивності.

Характер кореляційних і регресійних зв'язків вивчався як в межах окремих порід і поєднань, так і в залежності від статі особин. Встановлена висока позитивна кореляція активності АСТ і лужної фосфатази з живою масою і обхватом грудей у великих сірих (r=0,93; 0,69; 0,86; 0,76), рейнських (r=0,96; 0,89; 0,77; 0,71); від'ємна - з живою масою у великих сірих (r=-0,62), кубанських (r=-0,74), поєднання Р х К (r=-0,91), з довжиною тулуба - у всіх без винятку досліджуваних груп птиці.

Коефіцієнти регресії за показниками загального білку і лужної фосфатази досить значні відносно живої маси, що дозволяє вести масовий вібдір особин за рівнем вказаних ферментів і може сприяти підвищенню живої маси гусей. Значно менший кореляційний зв'язок встановлено з показниками вмісту альбумінів і глобілунів, тому в практичній роботі можна обмежитись трьома основними інтер'єрними тестами: двома ферментами переамінування (АСТ і АЛТ) і лужної фосфатази.

Деякі закономірності взаємозв'язків рівня інтер'єрних показників з продуктивними онаками встановлено серед гусаків і гусок. Жива маса гусаків і гусок має високі коефіцієнти кореляції з активністю лужної фосфатази (r=0,81; 0,82). Активність АСТ в переважній більшості має незначний позитивний або від'ємний зв'язок з даною ознакою. Довжина тулуба гусаків і гусок має від'ємний зв'язок з активністю АСТ, АЛТ, концентрацією загального білку і альбумінів. Активність АЛТ негативно корелює з обхватом грудей у гусаків (r=-0,61), з живою масою (r=-0,79), довжиною шиї (r=-0,97) і довжиною плесни (r=-0,74) у гусок.

Отримані результати відрізняються від даних ознак у ссавців у яких в період синтезу м'язових тканин активність АЛТ і АСТ позитивно корелює з живою масою.

Таким чином,проведений аналіз показав, що інтер'єрні показники мають в окремих випадках досить високу кореляційну залежність з господарсько корисними ознаками птиці, тому їх доцільно використовувати для відбору найбільш високопродуктивних особин.

Внесок інтер'єрних показників в формування живої маси і мірних ознак гусей

Вивчення тільки кореляційних залежностей основних ознак росту і розвитку гусей з інтер'єрними показниками не дає чіткого уявлення про їх взаємозв'язок і взаємообумовленність. Це пояснюється тим, що прості парні коефіцієнти кореляції не розкривають причинні залежності між ознаками і дію на них інших ознак і властивостей, а тільки показують середній взаємозв'язок. З використанням множинного регресійного аналізу нами вивчені залежності основних господарсько корисних ознак від рівня біохімічних тестів, при цьому встановлено відносний внесок кожного біохімічного показника в формування загальної величини ознаки.

На початку постембріонального періоду (20 діб) найбільший внесок в реалізацію функції жива маса здійснює активність лужної фосфатази (52,2%), вміст загального білку (18,9%) та активність АЛТ (14,0%). З віком структурний внесок дещо змінюється. В 40-добовому віці підвищується вклад b - глобулінів (51,0%) та аланінамінотронсферази (24,8%), в 50-діб - альбумінів, лужної фосфатази - глобулінів. З віком поступово підвищується внесок аспартатамінотрансферази (з 0,1 до 52,0%) і зменшується - загального білку.

В реалізацію функції "обхват грудей" в ранньому віці гусенят найбільший внесок здійснює активність лужної фосфатази, вміст ? - глобулінів (66,7; 58,2% відповідно). Проте вже в 40-добовому віці значну питому вагу в формуванні показника обхвату грудей набуває активність АЛТ і лужної фосфатази (46,5; 23,7%). В подальший період онтогенезу (60...80 діб) значно зростає внесок активності АСТ (22,1; 49,8%), загального білку і ? - глобулінів.

Таким чином, вперше отримані дані про співвідносний вплив окремих інтер'єрних показників на рівень живої маси і мірних ознак гусей. При цьому в кожному віковому періоді чітко проявляються генотипові відмінності в питомій вазі вкладу того чи іншого біохімічного фактору. Це вказує на можливість практичного використання цих тестів для прогнозування продуктивних і відтворних ознак. В цілому на підставі проведених досліджень встановлено, що використання інтер'єрних тестів дозволяє вести відбір високопродуктивних особин, визначати найбільш інформативні тести з досить різноманітного арсеналу фізіолого-біохімічних показників і тим самим забезпечити підвищення ефективності селекційної роботи.

...