Технологія вирощування ячменю ярого в у мовах південного степу України

Достигання зерна починається з початку воскової і продовжується до повної стиглості. В цей час волога в зерно не поступає, а процеси які в ньому відбуваються зводяться до біохімічних перетворень речовин і до втрати вологи. Консистенція ендосперму стає борошнистою в восковій і твердою до моменту повної стиглості [11].

Строки збирання. Ячмінь вимогливий до строків збирання. Запізнення з збором веде до сильного заниження колосу. При збиранні перестоявших посівів ячменя спостерігається великі втрати, так як частина пониклих колосків перерізається і падає на землю. В період дозрівання навіть невеликі опади визивають сильне вилягання посівів, що ускладнює збір і збільшує втрати зерна. При збиранні ячменя потрібно враховувати, для яких цілей його вирощують: на насіння, фураж або технічні [10].

Ячмінь, як і другі зернові культури, дозріває нерівномірно навіть на одному полі. Причиною цього являється розтягненість в часі отримання сходів, а потім і колосіння. На достигання ячменя в значному ступені впливають погодні умови. Суха, жарка погода в період молочної і воскової стиглості при не достатку грунтової вологи приводе до передчасного достигання, засихання рослини і «захвату» зерна. При цьому зерно формується щупле, бідне на крохмаль, з великим відсотком плівчастості. Дощова погода в цей період, навпаки, затягує достигання зерна. Тому дуже важливо правильно встановити уборочну стиглість зерна, особливо для двохфазного (роздільного) способу збирання. Передчасне скошування в валки призведе до отримання щуплого зерна і недобору врожаю, запізнення - залишає двохфазний спосіб збирання всіх переваг і призводе до великих втрат. Кінець воскової стиглості, при якій проводять двохфазне збирання, характеризується наявністю в середній пробі зерна в восковому, напівзатверділому і твердому стані вище 90%, в тому числі в твердому стані 50% і більше. Для цієї фази характерна наявність більше 80% повністю пожовклих колосків [10].

Способи збирання. Основний спосіб збирання ярого ячменя - однофазний (пряме комбайнування) і двохфазний (роздільний). Для якісного збору урожаю необхідно правильно спів ставляти і використовувати всі способи в залежності від стану посівів і метеорологічних умов [12].

Однофазне збирання проводять у фазу повної стиглості, коли вологість зерна досягає 15-17%. Однофазний спосіб доцільно використовувати при збиранні не полеглих, чистих від бурянів посівів, а також при частих короткочасних дощах, так як маса на корінні просихає швидше ніж в валках.

Однофазний спосіб збирання застосовують, як правило на посівах з рідким і низьким стеблостоєм. Збирання однофазним способом повинне забезпечувати виконання двох потреб - низький зріз і відсутність втрат зерна. Збирання ячменя однофазним способом повинне виконуватися в самі зжаті строки, щоб не допустити втрати зерна від перестою [12].

Збирання двохфазним способом в восковій стиглості зерна, з вкладанням зкошеної маси в валки і подальше підбирання її підбирачами і обмолот самохідними комбайнами. Крім того, ячмінь, скошений в фазі воскової стиглості, як би відходить від дії посухи, яка дуже часто спостерігається в зоні Південного Степу України. Скошувати ячмінь в валки можна при висоті рослин не нижче 60-70 см [10]. Товщина валка і оптимальна висота (13-15см) грає велику роль в нестійкій погоді. Зерно просихає і достигає в валках за 2-4 дні. При підборі і обмолоті валків продуктивність комбайнів вища. Зерно отримується більш виповненим і з високою схожістю. Встановлено, що при двохфазному збиранні збір зерна підвищується на 1-4ц/га. Покращуються також технологічні і посівні якості зерна. Важлива вимога під час збору ячменя при однофазному і двохфазному способах - недопустимість втрат і пошкодження зерна. Основні методи боротьби з втратами зерна слідуючи:

- Своєчасне вбирання ячменю, яка виключає обсипання і підрізання полеглих колосків [4];

- Комбайни для однофазного збору або для роботи з підбирачами повинні бути добре агрегатовані, вузли герметизовані [4].

Втрати зерна можуть бути при транспортуванні його на тік. Тому слід вести контроль за всіма видами транспортних засобів, які беруть участь в перевезенні зерна. Щоб не допустити втрат зерна при перевозці, необхідно добре ущільнити кузов машини і використовувати брезент. При випаді опадів під час збору застосовують пряме комбайнування [4]. Для якісного збору робочі органи комбайна регулюють, як мінімум, два рази на добу: ввечері - для роботи на зволоженій масі і в обід - для роботи в суху годину дня. Полеглі хліба скошують на як можна нижчому зрізі. Комбайн при цьому повинен рухатися по напрямку полеглості або під невеликим кутом до неї. При русі в протилежну сторону, особливо на довгостеблових посівах, часто відбувається намотування стебел на шнек хедера, що призводе до зупинки комбайна і підвищеним втратам зерна. В випадку полеглості стебел в різних напрямках і їх закручування збирання проводять по кругу. Під час збирання кожний комбайнер повинен спостерігати за роботою молотарки і станом вороху, не допускаючи в ньому необмолочених колосів і дробленого зерна. Необхідно також слідкувати за тим, щоб решета очистки і клавіши соломотряса комбайна при збиранні ячменя не забивалися остюками [4].

Розділ 4. Технологічна карта вирощування культури

Основою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є впровадження сучасних технологій та нормативів. Для врахування всього комплексу робіт з вирощування сільськогосподарських культур розроблені технологічні карти по кожній з них. Технологічна карта - це документ, в якому визначаються технологія виробництва, технічні засоби, виробничий персонал і витрати на вирощування сільськогосподарських культур.

Технологічні карти вирощування основних сільськогосподарських культур розроблені з урахуванням досвіду кращих сільськогосподарських підприємств, досягнень науки, сучасного стану техніко-технологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва та прогнозованих позитивних зрушень в найближчій перспективі. Технологічні карти передбачають можливі зміни технологій, техніки та підвищення норм внесення добрив, а також використання інших засобів захисту рослин. Враховуються вимоги ресурсозбереження та мінімального обробітку ґрунту, а також ґрунтозахисних технологій.

Технологічні карти розроблені на перспективу і дають змогу виявити та використати резерви підвищення продуктивності праці і знизити витрати на виробництво продукції за рахунок впровадження більш нової техніки та прогресивної технології і організації праці. З метою спрощення розрахунків технологічні карти розраховані на 100 га або 10 га посіву (посадки) культур. За допомогою них можна швидко визначити витрати на будь-яку площу, в них можна вносити корективи для удосконалення технології, використання нових машин і механізмів, зміни норм виробітку, оплати праці та інше.

У технологічній карті в чіткій послідовності передбачені всі види робіт, починаючи з підготовки грунту і закінчуючи збиранням врожаю, визначені фізичний обсяг кожного виду робіт, склад агрегатів та їх обслуговуючий персонал, норми виробітку і кількість нормо-змін. Це дає змогу визначити потребу в тракторах, сільськогосподарських машинах і знаряддях та зіставити їх з наявністю на підприємстві [13].

При цьому в технологічній карті передбачено операції, які потрібні не тільки для одержання основної продукції, а й побічної (соломи, гички та ін).

При розробці технологічних карт враховувались науково обґрунтовані системи землеробства, які охоплюють такі важливі елементи: систему сівозмін; систему обробітку грунту, посіву, догляду за рослинами і збирання врожаю; систему добрив; систему насінництва; заходи по боротьбі з хворобами, шкідниками, бур'янами та ін.

Вибір кращих попередників для сільськогосподарських культур та їх урожайність ґрунтувались на результатах дослідів лабораторії рослинництва Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва та середньорічних показниках кращих сільськогосподарських підприємств за останні п'ять років.

Система основного обробітку грунту, посіву, догляду за рослинами та збирання врожаю основних польових і кормових культур диференціювались залежно від біологічних вимог культури, технології вирощування й існуючих високопродуктивних машин і механізмів[13].

Для кожної культури визначались норми висіву насіння, враховувалась собівартість насіння високих репродукцій власного виробництва та вартість купленого.

Органічні і мінеральні добрива під культури розраховувались на основі їх ефективного використання кожною культурою згідно з науково обґрунтованими зональними нормами потреби культури по видах та окупністю їх застосування.

Загальні витрати з внесення мінеральних добрив за їх видами розраховані згідно з потребами кожної культури на запрограмований рівень урожайності за цінами придбання [13].

Застосування хімічних засобів боротьби з хворобами, шкідниками та бур'янами обґрунтовано на основі наукових зональних розробок науково-дослідних установ для кожної культури окремо з урахуванням шкодочинності та необхідності проведення заходів при протруюванні насіння і в період вегетації рослин згідно з нормами їх витрат на одиницю площі.

Таблиця 4.1. Технологічна карта вирощування ячменю ярого

З таблиці видно, що ми провели комплекс необхідних заходів, починаючи ранньовесняною культиваціэю і посівом і закінчили прибиранням (прямим комбайнуванням). Восени після збирання попередника була проведена обробка грунту раундапом, що пов'язано з рясною вегетацією багаторічних бур'янів. Після обприскування провели чизелевание, внесення фосфорно-калійних добрив і одну осінню культивацію. Навесні у міру дозрівання грунту ранневесенняя культивація, внесення азотних добрив і передпосівна обробка грунту з одночасним закладенням добрив. Посів проводили сівалкою СЗ- 3, 6 з одночасним внесенням фосфорних добрив. За час вегетації була проведена одна обробка гербіцидами і одне обприскування проти злакової мухи. Тривалість вегетаційного періоду склала 90 днів.

Висновки

Важливою технологічною особливістю вирощування ячменю є науково обґрунтоване застосування добрив і засобів захисту рослин. Так, при використанні мінеральних добрив необхідно враховувати дані агрохімічного аналізу про наявність поживних речовин у ґрунті в засвоюваній рослинами формі і раціональне їх співвідношення. Високі врожаї неможливі без мікроелементів, потреба в яких не задовольняється у повному обсязі. Засоби захисту рослин слід застосовувати виходячи з економічного порога шкідливості хвороб, бур'янів та шкідників, а також із міркування безпеки для здоров'я людей і навколишнього середовища. Враховуючи те, що з 1992 року в сільському господарстві у 4,5 раза зменшення мінеральних добрив і в1,5-2 рази засоби захисту рослин, головною умовою подальшого розвитку виробництва зерна є формування інтенсивних технологій, які постійно вдосконалюються й доповняються новими елементами. При цьому велике значення мають обґрунтування машин, створення їх комплексів для без - і маловідхідних технологій, які повинні забезпечувати економію енергії і матеріальних ресурсів.

Для високоефективної організації виробництва зерна необхідна добре розвинена матеріально-технічна база. У тих господарствах, де було досягнуто високого рівня розвитку матеріально-технічна бази і інтенсивності зернового господарства, врожайність зернових культур на 10-25% перевищувала середні показники інших держав

Дотримання технології обробітку, норм і строків внесення добрив, своєчасних і якісних підгодівлі, своєчасного посіву та збирання культури, а також природних факторів. Для досягнення такого рівня врожаю необхідно: 1) найбільш врожайні сорти ячменю для нашої республіки; 2) провести якісну обробку грунту; 3) розрахувати і внести необхідну кількість добрив у вигляді основного добрива і підгодівлі, 4) організувати правильний і якісний догляд за посівами; 5) розрахувати норму висіву насіння для створення оптимальної густоти стояння рослин.

Дотримуючись всі ці заходи можна забезпечити нашу країну високоякісним зерном ячменю.

Список використаної літератури

1. Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко, О.І. Зінченко. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.

2. Рослинництво: Підручник / В.Г. Влох. С.В. Дубковецький. Г.С. Кияк, Д.М. Онищук; За ред. В.Г. Волоха. К.: Вища шк. 2005. - 382 с.

3. Лихочвор В.В., Рослинництво. Технологія вирощування сільськогосподарських культур. - 2-е видання, виправлене, - Київ: Центр навчальної літератури. 2004. - 808 с.

4. Ячмень (эволюция, классификация, селекция)., Л., отделение издательства «Колос», 1972. 296 с., с илл.

5. Пропозиція Український журнал з питань агробізнесу - № 2009'04

6. Пономаренко С.П., Цутинская Г.А. Новые решения с использованием регуляторов роста // Регуляция роста, развития и продуктивности растений: Матеріали міжн. наук. конф. - Минск, 1999. - С. 85-86.

7. Цыганков Л.Р., Вильдфлуш И.Р., Губан К.А. Эффективность новых регуляторов роста при возделывании яровой пшеницы и ячменя на дерново-подзолистой лёгкосуглинистой почве // Регуляторы роста, развитие и продуктивность растений: Материалы междун. конф. - Минск, 1999. - С. 125-126.

8. Борисоник З.Б. Ячмень яровой. - М.: Колос, 1974. - 255 с.

9. Кулешов И.Н. Агрономическое семеноведение. - М.: Сельхозгиз, 1963. - 174с.

10. Зберігання і переробка продукції рослинництва

Г.І. Подпрятов, Л.Ф. Скалецька, А.М. Сеньков, В.С. Хилевич. -- К.: Мета, 2002.-- 495 с

11. Землеробство з основами грунтознавства, агрохімії та агроекології: Навч. посіб. для підготов. фахівців в аграр. вузів ІІ-IV рівнів акредит. з напр. 1301 "Агрономія"/ Авт. М.Я. Бомба, Г.Т. Періг, С.М. Рижук та ін.- К.: Урожай, 2003. - 400с.

12. Казидуб Г.О., Єріна О.І. Основи сільськогосподарських знань. - К.: Вища школа, 1987. - 272 с.

13. Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур / За ред. П.Т.Саблука, Д.І.Мазоренка, Г.Є. Мазнєва. - К.: ННЦ ІАЕ, 2004. - 402 с.

Размещено на Allbest.ru