Главная Коллекция "Revolution" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Земельні ресурси та підвищення ефективності їх використання

Земельні ресурси та підвищення ефективності їх використання

Наукові основи раціонального й ефективного використання землі в сільському господарстві. Методика визначення економічної ефективності землекористування. Обчислення та сплата податку на додану вартість. Доходи від реалізації продукції рослинництва.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.04.2014
Размер файла 74,1 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ННІ БІЗНЕСУ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра аграрної економіки ім. проф. І.Н. Романенка

КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

«ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ»

Київ - 2011

ВСТУП

Україна -- щаслива володарка великих за площею та високо родючих за складом земель. Недарма часто-густо можна почути притчу, стислий зміст якої полягає в наступному: при розподілі землі між різними народами Бог віддав українцям шмат землі, який припас для себе.

Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Як основа екосистеми, знаряддя і предмет виробництва, об'єкт права власності вона є базисом сталого розвитку, умовою соціального прогресу та добробуту людини.

Земля розглядається економістами як природний фактор, як природне багатство і першооснова господарської діяльності. При цьому термін "земля" вживається в широкому розумінні слова. Він охоплює усі переваги, що дані природою у визначеному обсязі і над пропозицією яких людина не владна, будь то сама земля, водні ресурси чи корисні копалини.

У сільському господарстві земля виступає не тільки просторовим базисом для розміщення виробничих споруд, а й водночас є предметом праці, засобом праці та основним засобом виробництва. Особливості землі як засобу праці пов'язані з її родючістю. На відміну від інших факторів виробництва однією з важливих властивостей «землі» є її обмеженість. Тому зараз у всьому світі гостро постає питання щодо оптимізації земельних ресурсів та їх раціонального використання.

Ця проблема в Україні принципово нова. У першу чергу це стосується використання земельних ресурсів. Дискусії щодо обґрунтування раціонального використання земельних ресурсів набувають все більшої гостроти. Особливо загострилося питання збереження і розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України.

Звичайно, земля завжди була, є і залишатиметься особливим об'єктом товарно-грошових відносин, що характеризується просторовою обмеженістю, незамінністю, постійністю місцезнаходження тощо. Значення ж землі сільськогосподарського призначення як провідного ресурсу людського розвитку у сільській місцевості. Таким чином, суспільні відносини, пов'язані із перерозподілом сільськогосподарських земель, завжди вимагатимуть пильної уваги з боку держави, адже існування інституту власності на землю виправдовується, передусім, високою соціальною, економічною і екологічною ефективністю використання землі як основного національного багатства.

Мета курсової роботи - розкрити економічний зміст понять земля і земельні відносини та дослідити основні проблемні аспекти ефективності її використання в процесі здійснення господарської діяльності.

Досліджуване підприємство знаходиться за адресою : Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти.

Назва підприємства - ТОВ « Пустовіти».

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО Й ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЛІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

1.1 Земля - основний засіб виробництва в сільському господарстві

Земля є невід'ємною частиною нашого життя і нашого існування. Як природний об'єкт, що охороняється законом, існує незалежно від волі людини, земля виконує екологічну функцію; як місце й умова життя - соціальну; як територія держави, просторова межа державної влади - політичну; як об'єкт господарювання - економічну функцію.

Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, має ще ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання для виробництва продукції. Так, земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створенні якої вони брали участь. У процесі виробництва вона за правильного її використання підвищує свою родючість, а тому є вічним засобом виробництва. Однак вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється. Як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва землю не можна замінити жодними іншими засобами праці.

Крім того, в сільському господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру грунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах.

Земля як засіб виробництва має ряд якісних характеристик. Найважливішою є родючість, якою володіє її верхній поверхневий прошарок - ґрунт, що містить у собі необхідні для зростання рослин вологу і живильні речовини (фосфор, азот, калій і ін.) у засвоюваної для рослин формі. Родючість значною мірою визначає собою вартість землі, її корисність. Родючість землі на різних її ділянках неоднакова.

Природна родючість ґрунту характеризується запасом поживних речовин, що утворився в результаті природного процесу ґрунтоутворення. Вона зумовлена дією природних і біологічних властивостей грунту

Штучна родючість ґрунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства.

Економічна родючість - це сукупність його природної та штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил.

Рівень економічної родючості характеризується врожайністю сільськогосподарських культур. Розрізняють абсолютну і відносну економічну родючість ґрунту.

Абсолютна родючість ґрунту характеризується кількістю продукції з одиниці земельної площі, а відносна - вартістю продукції на одиницю виробничих витрат.

У процесі використання природна продуктивна спроможність землі не зменшується, а збільшується при її раціональному використанні. Внаслідок цього земля є вічним засобом виробництва.

Усі землі України становлять її земельний фонд - 60354,8 тис.га. Згідно ст.18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за цільовим призначенням і правовим режимом поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження);

2) землі житлової та громадської забудови;

3) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;

5) землі рекреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;

7) землі лісогосподарського призначення;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого.

Відносини власності на землю є невід'ємною складовою частиною економічних відносин власності в цілому. Земельний кодекс визначає зміст права власності на землю та права користування землею, а також форми власності на землю.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками

У Законі України «Про форми власності на землю» визначені три рівноправні форми власності на землю: державна, колективна і приватна. У Земельному кодексі України в ст.78 ч.3 зазначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності призначення.

Землі, що знаходяться в загальнодержавній власності, можуть передаватись у колективну чи приватну власність і надаватись у користування, в тому числі в оренду. Не можуть передаватись у колективну і приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, парки і т. д.); землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем,транспорту, зв'язку, оборони;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду;
землі сільськогосподарських науково-дослідних і навчальних закладів.
Наступна форма власності на землю - колективна власність. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що знаходяться в колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу. Землі в колективну власність передаються безкоштовно. Кожний член колективної власності на землю в разі виходу з колективу має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому Земельним кодексом.
Право приватної власності громадян України на землю означає, що тільки вони мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення сільськогосподарського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного й гаражного будівництва.

Україна перебуває на стадії активного реформування земельних відносин: запроваджено плату за землю, проводиться грошова оцінка земельних ділянок тощо.

Виділяють такі основні форми земельної ренти: абсолютну, диференціальну, монопольну.

Диференціальна земельна рента характеризується відмінностями в природних умовах, які призводять до того, що при однакових витратах на різних за якістю і місце розташуванням землях виробляється різний обсяг продукції, а відповідно додатковий дохід, який і є матеріальною основою ренти.

Фактори, які впливають на утворення диференціальної ренти у сільськогосподарському виробництві, поділяються на об'єктивні ( родючість земельних ділянок, їх місце розташування) і суб'єктивні, що залежать в основному від підвищення інтенсивності ведення господарства, продуктивності праці тощо. Тому, за способом утворення земельну ренту поділяють на два види: диференціальну ренту I (утворюється під дією об'єктивних факторів при одному і тому ж рівні інтенсивності ведення господарства) і диференціальну ренту II (в результаті дії суб'єктивних факторів на одних і тих же земельних ділянках).

Абсолютна земельна рента не пов'язана з природними та економічними факторами ведення сільськогосподарського виробництва, а зумовлена монополією власності на землю. Тобто, власник землі надає земельну ділянку в оренду тільки за плату, навіть в тому випадку, коли земельна ділянка має найгірші показники за якістю та розташуванням. В цьому випадку за умови, що попит на продукцію, яка виробляється в даній місцевості, перевищуватиме її виробництво, складатимуться більш високі ринкові ціни на продукцію, що забезпечить отримання прибутку, який і набирає форми абсолютної ренти.

Умовами утворення монопольної ренти є обмеженість і не відтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Для цих земель характерно те, що лише на них, лише в даних природно - кліматичних умовах можливе виробництво сільськогосподарської продукції з особливими характеристиками. Оскільки збільшення виробництва специфічної продукції не може бути збільшене за рахунок розширення регіону вирощування та залучення до сільськогосподарського обігу нових земель, а постійний і високий попит на цю продукцію не задовольняється, то виникає можливість встановлення монопольно високих цін.

Розрізняють диференціальну ренту І і ІІ. Для утворення диференціальної ренти необхідні відміни в родючості окремих ділянок землі та їх розміщенні щодо міст збуту продукції ( у підприємств, ділянки яких розташовані ближче до місць споживання сільськогосподарської продукції, витрати на її доставку будуть меншими).

Диференціальна ренту ІІ утворюється внаслідок додаткових вкладень підприємцем коштів в одну й ту саму ділянку землі, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

Земельним кодексом передбачається ведення державного земельного кадастру, висвітлюється його зміст, завдання та складові частини.

Державний земельний кадастр містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їхнє оцінення, кількісну та якісну характеристику.

Земельний кадастр - це сукупність необхідних і обґрунтованих відомостей про природні властивості земель, їхній господарський і правовий стан. Призначення державного земельного кадастру - регулювання земельних відносин з метою раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінностей земель, контролю за використанням земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес - планів.

Державний земельний кадастр включає :

Державну реєстрацію земельних ділянок;

Облік кількості та якості земель;

Бонітування ґрунту;

Економічну оцінку земель;

Грошову оцінку земельних ділянок.

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно кліматичних умовах.

Економічна оцінка землі полягає у визначенні її відносної цінності як засобу виробництва в сільському господарстві. Як критерій економічної оцінки землі використовують такі показники: вартість валової продукції рослинництва з розрахунку на 1 га земельної площі ( ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей або пасовищ); окупність виробничих витрат; чистий дохід на 1 га земельної площі.

Грошова оцінка землі є основною для поземельного оподаткування господарств, здійснення орендних відносин, оформлення купівлі і продажу земельних ділянок. Грошову оцінку земельних ділянок проводять за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативою і експертною.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок використовують для визначення розміру земельного податку,втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експерту грошову оцінку використовують у разі здійснення цивільно - правових угод щодо земельних ділянок. Грошову оцінку сільськогосподарських угідь проводять окремо щодо орних земель, земель під багаторічними насадженнями.

За основу розрахунку грошової оцінки земель беруть рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель.

Для визначення грошової оцінки земель розраховують диференціальний рентний дохід з гектара орних земель. Диференціальний рентний дохід з гектара орних земель розраховують у центнерах зерна за економічною оцінкою по виробництву зернових культур за формулою:

Рдн = ( У * Ц - В- В *Кнр) : Ц , де

Рдн - диференціальний рентний дохід з 1 га орних земель, ц;

У - урожайність зернових культур, ц ?га;

Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.;

В - виробничі витрати на 1 га посіву, грн;

Кнр - коефіцієнт норми рентабельності.

Коефіцієнт норми рентабельності встановлено на рівні 0,35.

Крім диференціального рентного доходу, в сільському господарстві створюється абсолютний рентний дохід, який становить 1,6 ц. зерна. Для визначення грошової оцінки земель обчислюють загальний рентний дохід як суму диференціального та абсолютного рентних доходів. Грошову оцінку одного гектара різних видів земель визначають за формулою

Гоз = Рзд*Тк*Ц, де

Гоз - грошова оцінка 1 га орних земель, грн;

Рзд - загальний рентний дохід з 1 га відповідних видів земельних угідь, ц;

Тк - термін капіталізації рентного доходу, років;

Ц - ціна реалізації 1 ц. зерна, грн.

Термін капіталізації рентного доходу встановлюється на рівні 33 роки.

Таблиця 1.1 - Грошова оцінка 1 га орних земель у сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Пустовіти»

ПОКАЗНИКИ

2007

2008

2009

Витрати на 1 га посіву зернових культур,грн.

793,96

1537,28

2217,32

Урожайність зернових культур, ц/га

19,68

33,19

22,68

Ціна реалізації 1 ц. зерна, грн.

86,76

86,76

86,76

Коефіціент норми рентабельності

0,35

0,35

0,35

Абсолютний рентний дохід на 1 га, ц.

1,6

1,6

1,6

Термін капіталізації доходу, років

33

33

33

Диференціальний рентний дохід на 1 га, ц.

7,32

9,26

-1,78

Загальний рентний дохід на 1 га, ц.

8,92

10,86

-0,18

Грошова оцінка 1 га орних земель, грн.

25538,6736

31093,0488

-515,3544

З даної таблиці можна зробити висновок: у 2009 році порівняно з 2007 р. витрати на 1 га посіву зернових культур збільшились на 1423,36 грн. На 2008 р. грошова оцінка 1 га орних земель була найбільшою і становила 31093,04 грн.

Нині визнано за доцільне визначати економічну оцінку землі в грошовій формі, що характеризуватиме відповідний рівень доходності різних земельних ділянок. Грошова оцінка землі є основою для поземельного оподаткування господарств, здійснення орендних відносин, оформленні купівлі і продажу земельних ділянок, одержання кредиту під їхню заставу, обчислення компенсації при вилученні землі з сільськогосподарського користування.

1.2 Сутність показників економічної ефективності використання землі та методика їх визначення

На кожному аграрному підприємстві з урахуванням його конкретних умов (типів ґрунтів, їх механічного складу, конфігурації земельних ділянок, кута їх нахилу, спеціалізації виробництва тощо) необхідно розробити і впровадити систему агрономічних, зооветеринарних, технічних і організаційно-економічних заходів, що забезпечують ефективне використання земельних ресурсів. Важливе місце займають заходи, спрямовані на підвищення потенційних можливостей підприємства щодо збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з кожного гектара угідь. На ефективність використання землі впливають рівень розвитку продуктивних сил, ступінь розораності землі, структура посівних площ, частка меліорованих земель у загальній площі сільськогосподарських угідь.

Про економічну ефективність використання землі у сільському господарстві судять на основі системи натуральних і вартісних показників

До натуральних показників відносять:

урожайність сільськогосподарських культур;

виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь)

виробництво продукції рослинництва на 100 га ріллі.

До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь.

Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні -- всієї їх площі. Ці дві групи показників доцільно розраховувати як на гектар фізичної площі, так і з урахуванням грошової оцінки гектара сільськогосподарських угідь, в якій відображена їх економічна родючість. При економічній оцінці землі визначають ступінь впливу якості ґрунту на валову продукцію, валовий і чистий дохід, прибуток.

Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання землі у вартісному виразі є:

1. вартість валової продукції рослинництва й тваринництва в розрахунку на 1 чи 100 гектарів сільськогосподарських угідь;

2. розмір валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь;

3. собівартість виробництва продукції;

4. рівень рентабельності виробництва;

5. норма прибутку.

Розглянемо зміст цих показників як економічних категорій і загальний порядок розрахунку.

Валовий дохід, -- писав К. Маркс, -- це та частина вартості та вимірювана його частина валового продукту, яка залишається за вирахуванням частини вартості та вимірюваної його частини всього виробленого продукту, який відшкодовує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал". Отже, валовий дохід -- це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових витрат, крім тих, що використані на оплату праці.

Чистий дохід -- це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. Визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Прибуток - це частина доходу, яка залишається підприємству після відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції та витрат, пов'язаних з іншими видами діяльності.

Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток -- це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

Чистий прибуток -- це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет

Собівартість продукції -- це грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції. Чим краще працює підприємство, економічніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, успішніше вдосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображенням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відображає сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто це середня собівартість продукції по галузі.

Рівень рентабельності - це показник, який визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

Норма прибутку - відношення величини прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у відсотках.

Економічну оцінку землі здійснюють у двох напрямах:

загальна економічна оцінка землі як засобу виробництва;

окрема оцінка за ефективністю вирощування окремих сільськогосподарських культур.

Підвищення ефективності використання земельних ресурсів є однією з найважливіших народногосподарських проблем, успішне розв'язання якої значною мірою залежить від реалізації господарствами своїх потенціальних можливостей у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції з 1 га землі.

РОЗДІЛ 2. НАЯВНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У ГОСПОДАРСТВІ

2.1 Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва в підприємстві та їх використання

Приватне сільськогосподарське підприємство ТОВ «Пустовіти» розташоване в с. Пустовіти Миронівського ройону Київської області. Село

віддалене на 11 км від районного центру. Київська область розташована в лісостеповій зоні. Основна кількість опадів (65-70%) випадає у теплий період року у вигляді злив, іноді з градом, при цьому добова кількість опадів може досягнути 60-70 мм. Клімат - континентальний, дуже теплий, посушливий. Середня річна температура повітря плюс 9-11єС, середня температура липня - плюс 21,9-23,6єС, січня - мінус 4-5,6єС, абсолютний максимум - плюс 38-39єС, а абсолютний мінімум - мінус 29-33єС. Тривалість безморозного періоду становить 160-205 днів,а вегетаційного - 215-220 днів. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 60-70%, а в літні місяці 40-60%.

Сільське господарство - перша за обсягами по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва району. В сільському господарстві земля є основним засобом виробництва. . Земля значною мірою визначає темпи зростання і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Без її раціонального використання неможливе вирішення складних завдань по забезпеченню населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. Земельні ресурси є матеріальною основою сільськогосподарського виробництва. Тому важливою складовою ресурсного потенціалу господарства є земельні ресурси, що представлені площею сільськогосподарських угідь.

Розглянемо структуру землекористування господарства.

Таблиця 2.1 - Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ «Пустовіти»

Угіддя

2007

2008

2009

2009 до 2007, %

га

%

га

%

га

%

Усього с.г. угідь в тому числі:

1900

100,00%

1629

100,00%

1857

100,00%

97,74%

рілля

1900

100,00%

1629

100,00%

1857

100,00%

97,74%

З даних таблиці 1 можна зробити висновок, що в динаміці за 2007 - 2009 роки площа сільськогосподарських угідь ТОВ «Пустовіти» порівняно зменшилась на 43 га. Так, у 2007 році вона становила 1900 га, а в 2008 р. зменшилась до 1629 га. У 2009 р площа порівняно збільшилась до 1857 га. Найбільшу частку в структурі сільськогосподарських угідь займає рілля, яка станом на 2009р становить 100% , що свідчить про високий рівень розораності земель. Окрім структури сільськогосподарських угідь слід визначити також рівень землезабезпеченості господарства. Окрім структури сільськогосподарських угідь слід визначити також рівень землезабезпеченості господарства.

Таблиця 2.2 - Рівень землезабезпеченості ТОВ «Пустовіти»

Рік

Площа, га

Середньорічна чисельність працівників

Припадає на 1 працівника

С.г. угідь

Ріллі

С.г. угідь

ріллі

2007

1900

1900

21

90,48

90,48

2008

1629

1629

16

101,81

101,81

2009

1857

1857

27

68,78

68,78

Дані таблиці 2 свідчать про те, що показник землезабезпеченості ТОВ «Пустовіти» у 2007 році становив: сільськогосподарських угідь - 90,48 га/чол., ріллі - 90,48 га/чол. У 2008 році відповідно становив: угідь 101,84 га /чол. та ріллі 101,84 га?чол. У 2009 році відповідно: угідь 68,78 га/чол. та ріллі 68,78 га/чол. Таким чином помітно, що у 2008 році показник землезабезпеченості був найвищим. Це повязано із різким зниженням середньорічної чисельності працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві в 2008 році на 5 чол., порівняно з 2007р. Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві

Фондозабезпеченість - це вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці - це вартість основних виробничих фондів на одного середньорічного працівника. Багаторічний досвід ведення сільського господарства свідчить, що вищому показнику фондозабезпеченості та фондоозброєності праці відповідає більший вихід валової продукції рослинництва з кожної одиниці площі земельних угідь і вища продуктивність праці. В таблиці 3 наведені розрахунки використання основних фондів в господарстві.

Рівень використання основних фондів визначається показниками:

фондовіддача - вартість валової продукції, що припадає на 1 грн. основних виробничих фондів;

фондомісткість - середньорічна вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 грн. валової продукції.

Розглянемо показники використання основних виробничих фондів в господарстві.

Таблиця 2.3 - Забезпеченість основними виробничими фондами ТОВ «Пустовіти»

Показники

2007

2008

2009

2009 до 2007, %

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис грн:

12020,1

13378

12008

99,90%

Вартість валової продукції, тис грн.

2518,97685

2299,37961

2132,31026

84,65%

Площа сільськогосподарських угідь, га

1900

1629

1857

97,74%

Середньорічна чисельність працівників, чол.

21

16

27

128,57%

Фондозабезпеченність, тис. грн.

6,326368421

8,21240025

6,4663436

102,21%

Фондоозброєність, тис. грн.

572,3857143

836,125

444,74074

77,70%

Фондовіддача, грн.

0,209563718

0,17187768

0,1775741

84,74%

Фондомісткість, грн.

4,771818367

5,81809107

5,6314507

118,01%

Прибуток (збиток), тис. грн.

-86,2

159

773

Х

Норма прибутку (збитку), %

-0,59%

1,01%

5,30%

Х

Як показують дані таблиці 3, фондозабезпеченість змінюється по роках, що відбувається в результаті росту основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Фондоозброєність теж має тенденцію до змінення, проте більш стрімкіше ніж фондозабезпеченість, так як тут з ростом фондів відбувається також і зменшення чисельності працівників, це можна пояснити збільшенням обсягу механізованих процесів у виробництві.

Фондовіддача до 2008 року мала тенденцію до зменшення, але у 2008-2009 роках залишилась майже незмінною. Фондомісткість у 2007 році становила 4,77 грн, протягом 2008-2009 рр була стабільною - 5 грн. Показник норми прибутку у 2007 році був найнижчим (-0,59%), проте він має тенденцію до росту, і уже в 2009 році становив 5,30%.

Якісний склад основного капіталу характеризує структура.

Структура основних фондів - це відсоткове співвідношення окремих видів фондів у їх загальній вартості.

Таблиця 2.4 - Структура основних засобів ТОВ «Пустовіти»

Групи основних засобів

Наявно, тис грн (на кінець року)

Структура, %

2007

2008

2009

2007

2008

2009

Будинки, споруди та передавальні пристрої

8280

8303

5639

60,84

63,16

51,60

Машини та обладнання

2286

2200

2555

16,80

16,74

23,38

Транспортні засоби

332

374

465

2,44

2,84

4,26

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

24

2

21

0,18

0,02

0,19

Робоча продуктивна худоба

-

-

-

-

-

-

Багаторічні насадження

2

24

2

0,01

0,18

0,02

Інша необоротні матеріальні активи

2686

2243

2246

19,74

17,06

20,55

Рaзом

13610

13146

10928

100,00

100,00

100,00

З даної таблиці можна зробити висновок: ТОВ «Пустовіти» у 2007 - 2009 рр. має питому вагу активних основних засобів - це будинки, споруди, передавальні пристрої , що в середньому за 3 роки становлять 7407 тис.грн.

Найменшу питому вагу основних засобів у 2007 - 2009 рр. становлять багаторічні насадження, що в середньому за 3 досліджувані роки становить 9,33 тис.грн. У 2007 р. питома вага основних засобів була найбільшою 13610 тис.грн.

Розглянемо показники використання оборотних виробничих фондів в господарстві.

Таблиця 2.5 - Забезпеченість оборотними виробничими фондами ТОВ «Пустовіти»

Показники

2007

2008

2009

2009/2007, %

Виручка від реалізації продукції, тис грн

4024,9

3566

4552

113,10

Середньорічна вартість оборотних фондів, тис грн.

2476,7

2347

2575,5

103,99

Прибуток, тис грн.

-86,2

159

773

Х

коеф обор осн засобів

1,63

1,52

1,77

108,76

Тривалість обороту засобів, днів

222

237

204

91,95

рівень рентабельності об.засобів (%)

-3,48

7

3

862,35

З даної таблиці 5 можна дати характеристику оборотнім засобам підприємства. У 2007 р. підприємство отримало збиток у розмірі - 86,2 тис.грн. Тому рівень рентабельності становитиме - 3,48 %. Найвищий рівень рентабельності спостерігається у 2008 р. становить 7%. У 2009 р. коефіцієнт оборотності був найвищий 1,77 тис.грн., також в цьому прибуток був найбільший.

Розглянемо структуру оборотного капіталу у підприємстві ТОВ «Пустовіти»

Таблиця 2.6 - Розглянемо показники використання оборотних виробничих фондів в господарстві

Показники

2007

%

2008

%

2009

%

Виробничі запаси

1297,1

52,37

1072

45,67

623

24,20

Поточні біологічні активи

364,8

14,72

29,5

1,25

97,5

3,78

Товари

-

-

-

-

-

-

Векселі одержані

-

-

-

-

-

-

Готова продукція

417,8

16,86

647

27,56

999

38,81

Незавершене виробництво

184,2

7,43

242

10,31

325

12,62

Дебіторська заборгованість:

за роботи

133,75

5,40

123,5

5,26

291,5

11,32

за розрахунки з бюджетом

-

-

-

-

-

-

із внутрішніх розрахунків

17,25

0,69

15

0,63

44

1,70

Інша поточна дебіторська заборгованість

-

-

-

-

-

-

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті

42,8

1,72

208,5

8,88

203

7,8

в т.ч. в касі

-

-

-

-

2,5

0,09

Інші оборотні активи

19

0,76

-

-

-

-

Усього оборотного капіталу

2476,7

100%

2347

100%

2573,5

100%

Основною складовою частиною продуктивних сил сільськогосподарського виробництва є трудові ресурси.

Трудові ресурси - це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та духовному житті суспільства. До них також належить і та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництві продукції або наданні послуг.

Однією з форм суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація сільського господарства характеризує суспільний поділ праці між різними галузями сільськогосподарського виробництва, а також всередині їх.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах.

Таблиця 2.7 - Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції по ТОВ «Пустовіти»

Види продукції

2007

2008

2009

2009 до 2007,%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Пшениця озима

771,3

19,16%

1071

30,03%

1975

43,39%

256,06%

Гречка

-

-

-

-

358

7,86%

Х

Кукурудза на зерно

121,9

3,03%

216

6,06%

118

2,59%

96,80%

Ячмінь ярий

190,9

4,74%

113

3,17%

447

9,82%

234,15%

Горох

41,4

1,03%

5

0,14%

-

-

Х

Овес

94,5

2,35%

6

0,17%

96

2,11%

101,59%

Просо

23,6

0,59%

-

-

-

-

Х

Соя

91,9

2,28%

137

3,84%

228

5,01%

248,10%

Соняшник

386,3

9,60%

213

5,97%

655

14,39%

169,56%

Ріпак озимий

355,8

8,84%

1107

31,04%

-

-

Х

Ріпак ярий

101,1

2,51%

-

-

-

-

Х

Цукрові буряки(фабричні)

89,5

2,22%

-

-

-

-

Х

Інша продукція рослинництва

65,7

1,63%

328

9,20%

27

0,59%

41,10%

Продукція рослинництва всього

2333,9

57,99%

3196

89,62%

3904

85,76%

167,27%

ВРХ

830,9

20,64%

-

-

-

-

Х

Свиней

2,8

0,07%

43

1,21%

60

1,32%

2142,86%

Птиці

202,3

5,03%

259

7,26%

312

6,85%

154,23%

Молоко

84,8

2,11%

-

-

-

-

Х

Яйця курячі (тис. шт)

198,2

4,92%

-

-

-

-

Х

Інша продукція тваринництва

13,3

0,33%

-

-

-

-

Х

Продукція тваринництва всього

1332,3

33,10%

302

8,47%

372

8,17%

27,92%

Послуги с.г.

358,7

8,91%

68

1,91%

276

6,06%

76,94%

Усього по підприємству

4024,9

100%

3566

100%

4552

100%

113,10%

Як показав аналіз таблиці 6, грошові надходження від реалізації товарної продукції в цілому по підприємству за 2007, 2008, та 2009 роки складали відповідно 4024,9 тис. грн., 3566 тис. грн., та 4552 тис. грн. Звідси помітно, що за 2008 р. грошові надходження значно зменшились, порівняно з 2007 роком на 458,9 тис. грн. Щодо тваринництва, то частка надходжень від реалізації продукції у 2008 році була найменшою, а в 2007 - найбільшою, причиною чого стало припинення обсягів реалізації ВРХ, молока і яєць курячих в 2008-2009 рр. Частина грошових надходжень по рослинництву з кожним роком зростала. Так, у 2007 році вона становила 57,99% у структурі всіх надходжень по господарству, а в 2009 - 85,76 %. У рослинництві основна маса грошових надходжень припадає на озиму пшеницю та ріпак озимий, а в тваринництві - на м'ясо свиней і птиці. Отже, господарство має м'ясну спеціалізацію.

2.2 Земельні ресурси сільськогосподарського підприємства та результати їх використання

Як вже зазначалося в пункті 2.1. розділу 2 даної роботи, що в динаміці за 2007 - 2009 роки площа сільськогосподарських угідь ТОВ «Пустовіти» порівняно зменшилась на 43 га. Так, у 2007 році вона становила 1900 га, а в 2008 р. зменшилась до 1629 га. У 2009 р площа порівняно збільшилась до 1857 га. Найбільшу частку в структурі сільськогосподарських угідь займає рілля, яка станом на 2009 р. становить 100% , що свідчить про високий рівень розораності земель.

Структура посівних площ підприємства формується з урахуванням внутрішньогосподарських потреб у продукції рослинництва та плану реалізації окремих продуктів відповідно до ринкової кон'юнктури. При цьому особливо враховуються особливості природних умов та вимоги системи землеробства, яка передбачає підвищення родючості ґрунтів та збереження навколишнього природного середовища.

Таблиця 2.8 - Структура посівних площ ТОВ «Пустовіти»

Культури та групи культур

2007

2008

2009

га

%

га

%

га

%

Зернові та зернобобові, в т. ч.:

1309

72,97%

1180

64,48%

1316

62,02%

Пшениця озима

430

23,97%

565

30,87%

465

21,91%

Пшениця яра

215

11,98%

150

8,20%

105

4,95%

Гречка

100

5,57%

130

7,10%

220

10,37%

Кукурудза на зерно

89

4,96%

40

2,19%

86

4,05%

Ячмінь ярий

400

22,30%

250

13,66%

410

19,32%

Горох

25

1,39%

-

-

-

-

Овес

40

2,23%

45

2,46%

30

1,41%

Просо

10

0,56%

-

-

472

22,24%

Соя

85

4,74%

140

7,65%

220

10,37%

Соняшник

100

5,57%

150

8,20%

114

5,37%

Ріпак озимий

100

5,57%

360

19,67%

-

-

Ріпак ярий

100

5,57%

-

-

-

-

Цукрові буряки(фабричні)

100

5,57%

-

-

-

-

Всього

1794

100%

1830

100%

2122

100%

З даних Таблиці 7 бачимо, що посівні площі господарства станом на 2007р. становили 1794 га, що майже на 328 га більше, ніж у 2009р. Тобто спостерігається значне розширення посівних площ. Найбільшу частку у структурі посівних площ за 2007-2009рр. займають зернові та зернобобові, а саме пшениця озима (2007 - 23,97%, 2008 - 30,87%, 2009 -21,91%) та ячмінь ярий (2007 - 22,30%, 2008 - 13,66%, 2009 -19,32%). Найменшу площу посівів у 2007р займають просо (0,56%) та горох (1,39%), а у 2008-2009рр. - кукурудза на зерно та овес відповідно: 2,19% - 4,05% і 2,46% - 1,41%. Слід зазначити, що чималу частку у структурі посівних площ 2009 року займає просо, так як його посіви розширилися до 472 га, що майже у 47,2 рази більше, ніж у 2007 році.

Вивчивши структуру посівних площ та її зміну протягом останніх трьох років, визначимо економічну ефективність використання земельних угідь у досліджуваному господарстві, використовуючи систему натуральних і вартісних показників.

Як уже зазначалося, до натуральних показників належать:

1. урожайність з 1 га, ц;

2. виробництво основних видів продукції рослинництва (зерно, цукрові буряки, картопля та інші) з розрахунку на 100 га ріллі;

3. виробництво основних видів продукції тваринництва: молока, вовни, м'яса великої рогатої худоби - на 100 га сільськогосподарських угідь, свинини - на 100 га ріллі та яєць - на 100 га зернових культур.

Вартісні показники включають: вартість валової продукції рослинництва й тваринництва в розрахунку на 1 чи 100 га сільськогосподарських угідь; розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь

Таблиця 2.9 - Економічна ефективність використання земельних угідь у ТОВ «Пустовіти»

Показники

2007

2008

2009

 

 

 

Сільськогосподарські угіддя, га

1900

1629

1857

в т. ч. ріллі

1900

1629

1857

Урожайність, ц/га:

 

 

 

Молока

1016

-

-

м'яса всіх видів (у живій масі)

463

195

400

в т. ч. Свинини

15

87

120

озимих зернових

12124

23728

16259

Вартість валової продукції, тис.грн.

2518,97

2299,38

2132,31

дохід(виручка) від реалізації

4024,9

3566

4552

Прибуток,тис. грн.

-86,2

159

773

Вироблено на 100 га ріллі, ц

 

 

 

свинини в живій масі

0,78

5,34

6,4

озимих зернових

638,10

1456,59

875,55

Вироблено на 100 га с.г. угідь, ц

 

 

 

м'яса всіх видів (у живій масі)

24,36

11,97

21,5

Молока

53,47

-

-

Одержано на 1 га с.г. угідь, грн:

 

 

 

валової продукції

1325,77

1411,52

1148,25

дохід(виручка) від реалізації...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены