Особливості розвитку галузі м'ясного скотарства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток галузі м'ясного скотарства в Україні стримується малою чисельністю поголів'я худоби вітчизняних високопродуктивних м'ясних порід. Масовий імпорт м'ясної худоби нині практично неможливий внаслідок дорожнечі та відсутності у сільськогосподарських товаровиробників валютних коштів.

Для розв'язання цієї проблеми необхідно створити вітчизняні конкурентноспроможні м'ясні породи, використовуючи місцевий та світовий генофонд. На користь цього заходу свідчать досягнення у м'ясному скотарстві США, Канади, Франції та інших розвинених країн, а також наукові та виробничі доробки вчених і практиків України. В результаті 20-річної цілеспрямованої селекційно-племінної роботи науковців і практиків створені українська, волинська та поліська м'ясні породи. Ці перші спеціалізовані породи м'ясної худоби, виведені в незалежній Україні, є її національним надбанням. Крім того, в Україні утримується в невеликій кількості імпортна худоба: шаролезької, герефордської, абердин-ангуської, лімузинської, санта-гертруда та інших порід.

Дослідження показують, що майже для всіх м'ясних порід характерна незадовільна і низька молочність, а відтак і невисока жива маса телят при відлученні. З метою підвищення живої маси їм додатково згодовують концентровані корми, що супроводжується подорожчанням приросту і зменшенням прибутку. Це є стримуючим фактором до широкого їхнього використання в умовах ринкової економіки.

Процес утворення симентальської худоби можна значно прискорити за рахунок використання худоби симентальської породи зарубіжної селекції, що дозволить одержувати живу масу телят при відлученні у 6-8-місячному віці на рівні 280-350 кг. Це забезпечить збільшення живої маси однієї голови на 50-100 кг у порівнянні з молодняком інших порід, яких розводять в Україні. Тому актуальним є завдання - селекційно-генетичними методами створити українську симентальську м'ясну породу на базі місцевих сименталів з використанням кращого генофонду симентальської породи зарубіжної селекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з державними планами науково-дослідних робіт у 1991-2001 рр. “Продовольство-95”, проект “Яловичина” та тематичними планами Інституту тваринництва УААН (номер державної реєстрації UA 01001315Р), науково-технічної програми на 2000, 2001-2005 рр. Інституту м'ясного скотарства УААН (номер державної реєстрації 0100U000599 та 0101U002079) “Наукове забезпечення сталого розвитку галузей тваринництва на 2001-2005 рр.”, підпрограм “М'ясне скотарство”, “Селекція м'ясної худоби”, “Генетика сільськогосподарських тварин і збереження генофонду”.

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було простежити процес утворення й становлення (генезис) симентальської породи комбінованого напряму продуктивності; розробити і обґрунтувати теоретичні та практичні методи створення української симентальської м'ясної породи. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- обстежити ареал розведення й чисельність симентальської худоби в Україні, визначити її продуктивні та племінні якості;

- обґрунтувати доцільність раціонального використання кращого світового генофонду симентальської м'ясної худоби при створенні української симентальської м'ясної породи;

- розробити програму створення української симентальської м'ясної породи; провести добір і підбір генотипів як вихідного матеріалу, методи розведення, схему створення, цільові стандарти та модель нової породи;

- визначити етапи роботи по створенню породи, узагальнити результати науково-дослідної і практичної роботи першого та другого етапів, вивчити показники росту, розвитку, м'ясну продуктивність худоби різних генотипів (рогаті, комолі) першої генерації та при розведенні “у собі” тварин другої генетико-екологічної генерації;

- організувати і провести оцінку бугаїв за власною продуктивністю і якістю потомства з метою виявлення видатних родоначальників і продовжувачів ліній;

- розробити основні напрями селекційного процесу, здійснення замовних парувань, закладання заводських ліній та родин, створення мережі племінних господарств;

- провести генетико-селекційний моніторинг племінної роботи з симентальською худобою м'ясного напряму продуктивності, застосувати генетичну оцінку племресурсів з використанням генетичних маркерів при створенні породи.

Об'єкт досліджень - популяція симентальської худоби молочно-м'ясного і м'ясного напрямів продуктивності - бугаї-плідники, корови, молодняк, рогатий і комолий генотипи сименталів вітчизняної, північно-американської, австрійської та німецької селекцій.

Предмет досліджень - ріст та розвиток, м'ясна продуктивність, селекційно-генетичні параметри, генетико-біологічні маркери різних генотипів симентальської худоби.

Методи досліджень - зоотехнічні (проведення дослідів на тваринах, визначення живої маси, індексів будови тіла); фізико-хімічні (аналіз хімічного й морфологічного складу м'яса); біохімічні та біологічні дослідження амінокислотного, жирокислотного складу органів і тканин); генетичні (визначення маркерів груп крові); біометричні (визначення середніх величин, їх похибки та взаємозв'язок між показниками).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в історичному аспекті, з урахуванням економічних змін у різних країнах, у тому числі в Україні проведене системне дослідження генезису симентальської худоби, досліджені племінні ресурси породи за особливостями формування м'ясної продуктивності. Встановлено стійку генетичну зумовленість таких важливих селекційних ознак як м'ясність, молочність, висока життєздатність, пристосованість до різних кліматичних і технологічних умов, значна пластичність щодо селекційного тиску.

Розвинута концепція раціонального використання генофонду симентальської худоби України в програмах удосконалення та розширення племінної бази м'ясного скотарства шляхом поетапного перетворення сименталів у м'ясному напрямі продуктивності й створення на цій основі спеціалізованої української м'ясної симентальської породи.

Розроблена й широко впроваджується методика, раціональна схема та етапи створення української симентальської м'ясної породи з використанням географічно віддалених м'ясних сименталів зарубіжної селекції. Вперше виявлено найефективніше поєднання генофонду вітчизняних сименталів комбінованого напряму продуктивності з м'ясними сименталами, селекціонованими в Канаді, Австрії, США та ФРН.

Уперше серед сименталів м'ясного напряму продуктивності виявлені бугаї Фант 39032, Вест 151309, що є носіями домінантного гена комолості.

Розроблена система комплексного використання генетичних методів для визначення генетичного статусу і комплексної оцінки племінного матеріалу при створенні української симентальської м'ясної породи.

Розроблені методологічні, технологічні й організаційні засади генетико-селекційного моніторингу в системі племінної роботи з худобою м'ясного напряму продуктивності, які безпосередньо втілені в комплексну програму створення української м'ясної симентальської породи.

Практичне значення одержаних результатів. На основі глибокого вивчення генезису симентальської худоби встановлено високу генетичну зумовленість м'ясної продуктивності, що стало підставою для залучення генофонду сименталів зарубіжної селекції при створенні в Україні нової високопродуктивної м'ясної породи. Виявлено плідників з домінантним геном комолості, які стали родоначальниками створюваного комолого типу худоби в симентальській м'ясній породі. Потомство, одержане від використання цих бугаїв, характеризується кращими продуктивними якостями.

Матеріали досліджень використані при розробці й впровадженні програм і рекомендацій, які схвалені УААН та Міністерством АПК України: "Програма розвитку галузі м'ясного скотарства України на 1997-2005 роки" (Київ, 1997); "Програма створення (формування) української симентальської м'ясної породи" (Київ, 1998); "Програма перепрофілювання господарств на розвиток м'ясного скотарства в забруднених радіонуклідами районах України на 1996-2000 роки" (Київ, 1996, 1998); "Збереження генофонду порід худоби і створення симентальської породи м'ясного типу (методичні рекомендації)" (Київ, 1995); "Рекомендації зі створення і ведення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в забруднених радіонуклідами районах України" (Київ, 1998); Програма "Селекція у м'ясному скотарстві на період до 2010 року" (Харків, 1998); Концепція розвитку м'ясного скотарства до 2010 року (Київ, 2000); Генетико-селекційний моніторинг у м'ясному скотарстві (Київ, 2000); Рекомендації по поліпшенню відтворення худоби м'ясного напряму продуктивності (Київ, 2000).

Матеріали наукових розробок, викладені у дисертації, використовуються в навчальному процесі Національного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Сумського Національного аграрного університету на зооінженерних факультетах та факультетах ветеринарної медицини, заочної освіти й підвищення кваліфікації.

Результати досліджень впроваджені в ПОП “Дружба”, ВАТ “Лан” Чернігівської, ВАТ ім. Васильєва Київської, СГПК “Україна” Чернівецької областей.

Особистий внесок здобувача. На підставі вивчення і опрацювання держплемкниг та літературних джерел простежено в історичному аспекті процес генезису симентальської породи взагалі і однієї з її відгалужень - симентальської породи в Україні. Визначено її потенційні можливості як бази для створення симентальської м'ясної породи. В роботі узагальнено результати обстеження господарств, які на сучасному етапі розводять симентальську худобу. Особисто здобувачем протягом 1988-2001 рр. проведено й узагальнено результати шести науково-господарських дослідів. Розроблено програму створення української симентальської м'ясної породи, яка ґрунтується на комплексі запропонованих автором селекційних і генетичних підходів, передбачає схему та етапи цієї роботи, цільовий стандарт худоби нової породи. Визначені і здійснені методи створення української симентальської м'ясної породи у базових сільськогосподарських формуваннях, впроваджуються відповідні наукові, зоотехнічні й організаційні заходи по розведенню цієї худоби.

Апробація результатів. Матеріали дисертації були апробовані на науково-виробничих конференціях: "Теоретичні і практичні аспекти” породоутворювального процесу у молочному та м'ясному скотарстві”(Київ, 1995); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 110-річчю з дня народження М.Д.Потьомкіна (Харків, 1995); науково-виробничій конференції "Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин" (Київ, 1998); річних республіканських координаційних Радах по м'ясному скотарству (1993-2001); Міжнародній науково-практичній конференцій, присвяченій 140-річчю з дня народження професора П.М. Кулешова (Харків, 1995); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження член-кореспондента ВАСГНІЛ Ф.Ф. Ейснера (Харків 1996); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження О.Ю. Яценка (Харків, 1998); міжнародній науково-практичній конференції “Наука. Чорнобиль-98 ( Київ, 1999); Всеукраїнської науково-виробничої конференції(Черкаси, 2000); Міжнародних науково-практичних конференціях (Суми, 2000, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю заснування ХДЗВА (2001).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в монографії та 40 наукових роботах, у тому числі у 8 - без співавторів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 297 сторінках комп'ютерного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати досліджень, висновки і пропозиції виробництву, містить 119 таблиць, 11 рисунків, 10 фотографій. Список використаної літератури нараховує 378 джерел, з них 19 іноземними мовами.

Здійснено моніторинг зародження, становлення, поширення та підвищення продуктивного потенціалу симентальської породи взагалі і стосовно України - безпосередньо. На підставі моніторингу дано узагальнення генетичної зумовленості її продуктивних ознак, у першу чергу м'ясних, сформовано висновок щодо доцільності її використання як базової для створення нової української м'ясної породи.

Проведено експедиційне обстеження господарств 16 областей, які в Україні на початок 90-х років розводили худобу симентальської породи, дано узагальнення щодо можливих шляхів її використання в процесі створення нової м'ясної породи. У процесі цієї роботи було охоплено понад 500 тис. тварин симентальської худоби.

Науково-господарські досліди виконані протягом 1988-2001 рр. у агрофірмі ім. Островського Маньківського району Черкаської та ПОП “Дружба” Чернігівського району Чернігівської областей (табл. 1, рис. 1).

У процесі обробки матеріалів обстежень масивів симентальської худоби в окремих регіонах України використовували генеалогічний, генетико-популяційний та інші методи, описані Є.К. Меркур'євою (1970), М.А. Кравченком (1959, 1961, 1968), М.З. Басовським (1968), О.Г. Тимченком (1996), М.В. Зубцем, Е.М. Доротюком (1992), В.П. Буркатом (1997), Ю.Д. Рубаном (1981, 1999, 2000).

Програма створення української симентальської м'ясної породи (1990-2005 рр.) розроблена за принципами великомасштабної селекції.

Породну належність тварин визначали згідно обліку та через використання генеалогічних схем симентальської породи.

Аналіз генеалогічного складу чистопородного і помісного поголів'я здійснювали за методиками Ф.Ф. Ейснера (1977) і М.А. Кравченка (1967).

Для оцінки племінних ресурсів сименталів в Україні проведено імуногенетичний аналіз їх генофонду за результатами визначення еритроцитарних антигенів у поголів'я бугаїв-плідників вітчизняної селекції племпідприємств і заводських стад України (n=699), ПОП “Дружба” Чернігівського району Чернігівської області (n=23), ВАТ ім. Васильєва (n=26) та державного дослідного господарства “Прогрес” Вишгородського району Київської області (n=42). Поголів'я характеризували за фенотиповими частотами антигенних факторів систем ЕАА, ЕАВ, ЕАС, ЕАF, EAJ, EAL, EAM, EAS та EAZ, а також за розподілом алелів системи ЕАВ, які визначали родинно-генетичним аналізом. Для оцінки генетичної мінливості популяцій розраховували коефіцієнт гомозиготності за алелями системи ЕАВ.

Вивчення росту та розвитку молодняку проводили за результатами зважувань і взяття промірів. Індекси будови тіла розраховані за загально прийнятими зоотехнічними формулами.

Відтворну здатність корів і телиць визначали за віком першого отелення, кількістю осіменінь на одне запліднення, відсотком запліднень після першого осіменіння, терміном сервіс- та міжотельного періодів.

Бугаїв-плідників симентальської породи залежно від походження розподіляли на чотири групи: 1 - канадської селекції; 2 - німецької; 3 -австрійської; 4 - американської, що одержали у вітчизняних репродукторах.

М'ясну продуктивність визначали за результатами контрольного забою по 3 бугайці з кожної групи за загально прийнятою методикою ВІТ, ВНДІМП (1965 р.). Морфологічний склад туш вивчали шляхом їх обвалювання і жилкування. В середній пробі м'яса-фаршу визначали вміст вологи, жиру, протеїну та золи. В результаті хімічного аналізу визначали енергетичну цінність м'якуша туш за методикою ВІТ, ВНДІМП (1977 р.).

Дослідження хімічного складу м'яса здійснювали в Інституті тваринництва УААН. Рівень якості яловичини визначали за допомогою обчислення інтегрального показника у вигляді спеціального коефіцієнта (Доротюк Е.М.,1981).

1. Схема науково-господарських дослідів

№ п/п Назва досліду Група Порода, породність Генотип Стать n Господарство, р-н, обл., роки

1 Обстеження ареалу розведення симентальської худоби в Україні Усі статево-вікові групи ч/п, генерація бугаї корови телиці бугайці 500 тис. голів Племрепродуктори: товарні господарства 16 областей, 1988-2000 рр.

2 Ефективність використання сименталів канадської, німецької та м'ясо-молочного типу української селекцій на першому етапі створення симентальської м'ясної породи І- контр. УСМ ч/п бугайці 10

Агрофірма ім. Островського Маньківський, Черкаської 1991-1994 рр.

3 Ефективність використання сименталів австрійської і американської селекцій на першому етапі створення симентальської м'ясної породи І- контр. УС ч/п бугайці 10 ПОП “Дружба” Чернігівський, Чернігівська 1999-2001 рр.

4 Ефективність розведення м'ясних сименталів “у собі” і кросах різних генотипів І- дослід. СКВ “у собі” ІІ бугайці 10 Агрофірма ім. Островського Маньківський, Черкаська 1991-1994 рр.

5 Порівняльна оцінка тварин симентальської м'ясної породи рогатого й комолого типів І- контр. СКВ ч/п-ІІ бугайці рог. 10 Те ж саме



6 Оцінка бугаїв за якістю потомства І- контр. УС ч/п бугайці 10 Агрофірма ім. Островського Маньківський, Черкаська ПОП “Дружба”, Чернігівський, Чернігівська, 1991-2001 рр.

7 Генетична оцінка племінних ресурсів симентальської породи бугайці телички СНВ; СКВ; САВ; СШВ ч/п бугайці телички 23 26 42 ПОП “Дружба” Чернігівський, Чернігівська; ЗАТ ім. Васильєва, ДГ “Прогрес” Вишгородський, Київська, 1999-2001 рр.

Примітка. СКВ - нова генерація вітчизняного симентала з канадським, СК - симентал канадської селекції, СНВ - нова генерація вітчизняного симентала з німецьким, СА - симентал австрійської селекції, САВ - нова генерація вітчизняного симентала з австрійським, СШ - симентал американської селекції, СШВ - нова генерація вітчизняного симентала з американським, УС - симентал вітчизняний м'ясо-молочного типу, СН - симентал німецької селекції, УСМ - симентал вітчизняний молочно-м'ясного типу.

Одержаний цифровий матеріал оброблено методом варіаційної статистики (Є.К. Меркур'єва, 1970). Проведення контрольних забоїв, взяття промірів вели сумісно з В.П. Іванущенко, І.М. Гурським, за що автор висловлює їм щиру вдячність.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Генезис симентальської породи в історичному аспекті. Худоба симентальської породи за краніологічними ознаками належить до лобастої Bos frontosus і займає проміжне положення між типом Bos prеmigenius і короткорогою худобою Bos brachyceros.

Початок формування цієї породи можна віднести до середньовіччя, коли в долині Зімме стали використовувати червону і червоно-рябу худобу, яка виділялась масивністю, достатньою молочною продуктивністю і була відома під назвою бернська (Дюрст, 1947). Як культурна порода симентальська худоба сформувалася значно пізніше - в кінці XVIII - на початку ХІХ століть. Тварини цієї породи відзначалися добрими м'ясними і робочими якостями. При цьому ряд авторів (Wilchens V., 1876; Гацци, 1836; Веккерлін, 1866) відмічали у породі два типи тварин, які відрізнялися, в основному, масивністю та напрямом продуктивності. Вітчизняні вчені відмічають, що специфічні умови гірського альпійського скотарства сприяли формуванню великих, з міцним кістяком тварин із значною молочною продуктивністю. Для цих тварин характерний добрий розвиток дихальної, кровоносної, опорно-рухової та інших систем організму.

Базовою породою для створення вітчизняних сименталів стала сіра українська порода, що була піддана в кінці ХІХ - на початку ХХ століть масовій метизації сименталами, яких завозили, в основному, з Швейцарії, та невеликими партіями з Угорщини (мад'яртарка), Франції (монбельярдська), Німеччини (гірська ряба).

Значну роль у формуванні симентальської породи в Україні відіграла Харківська племінна книга, яка була заснована у 1909 році за ініціативою М.П.Пахомова.

Найбільшого розвитку в Україні симентальська порода досягла в минулому столітті. В 30-і роки в Україні були створені племінні заводи симентальської породи: “Тростянець”, “Терезине”, “Червоний Велетень”, “Українка”, “Шамраївка”, “Хмельовик”, “Матусове”, “Веселий Поділ”, “Первухінський” та інші, які внесли незаперечний вклад у поліпшення її продуктивних ознак та значне поширення.

Починаючи з 1935 року, проведено велику роботу по створенню держплемрозплідників симентальської худоби в Україні, які потім відіграли вирішальну роль у формуванні симентальської худоби з її специфічними ознаками і пристосованістю до досить жорстких умов утримання й використання, успадкованими, насамперед, від сірої української породи.

До провідних держплемрозплідників належали: “Гельмязівський” (Черкаська область), Переяслав-Хмельницький (Київська область), Прилуцький (Чернігівська область), Валківський (Харківська область).

Чисельність поголів'я сименталів у повоєнні роки за даними обліку в 1949 році становила близько 32% поголів'я цієї худоби в цілому по Україні. Симентальська худоба зайняла друге (після червоної степової) місце в загальній чисельності поголів'я великої рогатої худоби. Паралельно із збільшенням чисельності поголів'я сименталів зростала і їхня продуктивність.

Корови і бугаї симентальської породи, як зазначають Сірацький Й.З. (1992) та Вінничук Д.Т. (1994), відзначаються продуктивним довголіттям. Узагальнення цього показника по основних породах України свідчить, що середня тривалість їх використання в господарствах України в 90-і роки становила: симентальської породи - 4,8, червоної степової і лебединської - 4,5, чорно-рябої - 3,9, червоно-рябої - 3,8 лактації. Якщо бракування симентальської, лебединської і бурої карпатської худоби відбувалося через низькомолочність (2500-2800 кг за лактацію), то чорно- і червоно-рябої та червоної степової - внаслідок захворювання на туберкульоз, лейкоз, мастит, хвороби кінцівок та інше, тобто із-за невідповідності їх конституції умовам утримання (порушення зв'язку “генотип-середовище”). Саме міцна конституція сименталів зумовлює їх відносно високу молочну й м'ясну продуктивність, стабільність лактування протягом 8-12 лактацій, регулярну плодючість на фоні досить добре виражених м'ясних ознак. За господарською оцінкою симентальська худоба характеризується наявністю кількох виробничих типів.

Багатовікова історія генезису симентальської породи значною мірою вплинула і на її генетичний статус. Порода відзначається досить специфічною імуногенетичною характеристикою, що дає можливість певною мірою ідентифікувати її представників, встановити моніторинг з міграцією її маркерних генів.

Сучасний стан симентальської породи в Україні. Племінна база дуже поширеної в минулому комбінованої симентальської породи в даний час значно звужена. Чистопородні стада українських сименталів залишилися лише в господарствах системи "Укрголовцукор" та окремих глибинних КСП Прикарпаття, районах Полісся, Степу та Лісостепу України.

Питома вага симентальських корів за даними бонітування молочної і молочно-м'ясної худоби за період з 1990 по 2000 рік зменшилася від 23,7 до 7,5%. (табл. 2 ).

Враховуючи малочисельність худоби м'ясних порід в Україні, високі ціни на імпортовану худобу, важливе значення має створення вітчизняної

2. Динаміка питомої ваги симентальських корів у структурі порід

Область Роки

1990 1996 2000

сименталів, тис. голів до всього поголів'я, % сименталів, тис. голів до всього поголів'я, % усього, тис. голів у тому числі сименталів, тис. голів до всього поголів'я, %

Вінницька 241,0 76,1 10,6 5,5 116,8 31,7 27,1

Житомирська 2,4 1,0 1,0 0,5 109,3 1,3 1,2

Ів.-Франківська 42,6 56,7 2,6 6,5 11,7 0,1 0,8

Київська 23,7 6,4 1,5 1,0 95,6 0,2 0,2

Кіровоградська 65,3 25,0 15,3 16,6 17,2 3,0 1,7

Луганська 99,4 37,9 43,6 30,7 56,6 21,6 38,2

Львівська 14,3 7,9 4,8 4,8 37,0 1,4 3,8

Одеська 4,1 1,4 2,2 1,2 87,7 1,2 1,7

Полтавська 148,4 47,5 22,7 12,3 77,0 3,1 4,0

Сумська 78,6 27,8 1,7 0,8 110,9 1,7 1,5

Тернопільська 3,6 2,2 1,2 1,2 27,1 - -

Харківська 154,6 42,7 39,4 14,6 132,0 0,4 0,3

Хмельницька 29,6 13,1 8,0 4,4 95,2 3,2 3,4

Черкаська 195,7 77,3 62,7 33,5 114,4 0,1 0,1

Чернівецька 59,3 73,6 0,4 0,8 11,4 1,2 10,5

Чернігівська 201,0 84,6 139,2 61,7 110,5 49,7 44,9

Всього по Україні 1363,6 23,7 356,9 7,3 1588,9 119,9 7,5 симентальської м'ясної породи, худоба якої б перевищувала за рівнем продуктивності існуючі в Україні м'ясні породи, була б придатною для виробництва телятини, молодої яловичини і конкурентноспроможною в умовах ринкової економіки.

Розробка програми створення української симентальської м'ясної породи. Роботу по створенню цієї породи розпочато у 1990-1992 рр. у ряді господарств, розташованих практично в усіх основних природно-економічних зонах її розведення.

В основу роботи покладено метод чистопородного розведення місцевих сименталів молочно-м'ясного напряму продуктивності з використанням м'ясних сименталів канадської, німецької, австрійської та американської селекцій. Робота виконується в три етапи згідно з розробленими схемою (рис. 2) і програмою створення симентальської м'ясної породи та її стандартом, у розробці яких брав безпосередню участь здобувач (табл. 3). Перший етап (1990-1995 рр.) - обстеження і виділення базових господарств по створенню спеціалізованої м'ясної породи, розробка для них комплексних перспективних

Цільовий стандарт тварин бажаного типу симентальської м'ясної породи

Показник Стандарт

Жива маса, кг: 1100-1300

повновікових (5 років) плідників

корів 600-650

телят при народженні 36-40

бугайців у віці, міс: 8 300-330

12 420-460

15 510-560

18 600-660

телиць у віці, міс: 8 270-300

12 380-415

15 460-500

18 540-590

Середньодобові прирости бугайців, г: у підсисний період 1100-1200

після відлучення 1000-1100

Маса туші, кг 350-400

Забійний вихід, % 60-62

Вихід жиру-сирцю, % 2-3

Вихід “чистого” м'яса, % 82-84

Вихід телят від 100 корів, % не менше 90

Витрати кормів на 1 кг приросту молодняку, к. од.: без урахування корів 7-7,5

з урахуванням корів 10-11

Легкість отелень, балів 4,5-5,0

планів селекційно-племінної роботи і щорічних планів підбору з рекомендаціями щодо використання плідників. Проведення наукових досліджень здійснювалося згідно зі схемою виведення нової породи.

На основі проведених наукових досліджень першого етапу створення української симентальської м'ясної породи було обґрунтовано і виділено 36 базових господарств, у тому числі у Київській - 8, Харківській - 5, Полтавській - 3, Черкаській - 5, Дніпропетровській - 1, Сумській - 2, Чернігівській - 3, Вінницькій - 3, Житомирській - 1, Кіровоградській - 1, Чернівецькій - 5. У цих господарствах започатковано виведення нової породи. В них ведеться селекційно-племінна робота згідно з розробленою схемою та загально прийнятим планом науково-зоотехнічних робіт.

Другий етап (1996-2000 рр.) включає селекційну роботу по створенню стад бажаного типу шляхом розведення "в собі" тварин, одержаних на першому етапі роботи, які відповідають вимогам цільового стандарту з формуванням відповідної племінної бази. В цей же період здійснюється консолідація стад і всього масиву, формується генеалогічна структура стад. На основі оцінки тварин за власною продуктивністю й спадковими якостями виявляють родоначальників ліній і родин, що характеризуються стійким успадкуванням господарсько корисних ознак. Їх використовують, насамперед, як батьків наступного покоління плідників і маток, які характеризуються високою продуктивністю. Кращих тварин використовують для гомогенного підбору із застосуванням інбридингу.

Третій етап (2001-2005 рр.) - консолідація бажаного типу на основі лінійного розведення, завершення формування структури породи, доведення поголів'я тварин, що відповідають вимогам цільового стандарту, до мінімальної кількості (1500 корів та 50 бугаїв-плідників), необхідної для визнання селекційного досягнення. Продовжується формування генеалогічної структури - виведення 6 заводських ліній та 12 родин.

Оцінка бугаїв-плідників за власною продуктивністю та якістю потомства. Для прискорення селекційного процесу створення симентальської м'ясної породи, виявлення родоначальників заводських ліній і формування генеалогічної структури нами в основних репродукторах (агрофірма ім. Островського Черкаської і “Дружба” Чернігівської областей) проведено оцінку плідників за власною продуктивністю та якістю потомства. Бугайців вирощували інтенсивно з 8- до 15-місячного віку. Загальний рівень годівлі розрахований на одержання середньодобового приросту не менше 1200 г.

У стадах репродукторів визнано родоначальниками ліній бугаїв, що одержали найвищу оцінку за власною продуктивністю та якістю потомства. Це лінії таких родоначальників: Спартана 10, Фанта 385, Александрія 2045, Маскарада 0461, Абрікота 58311, Зубра 2046, Символа 2315/0261.

Дослідження показали, що потомство від різних бугаїв при однакових умовах вирощування різнилося між собою за живою масою. Бугайці від Спартана, Фанта, Зубра і Маскарада при народженні відзначалися більшою живою масою. За цим показником вони перевершували нелінійних аналогів - ровесників на 3-4 кг (9-10%). В усі наступні вікові періоди вони також мали більшу живу масу. Це дозволило оцінити їх за живою масою як поліпшувачі при селекційному індексі більше 100, тоді як аналоги-ровесники по стаду з індексом менше 100 віднесені до погіршувачів.

Установлено, що найвищі середньодобові прирости у бугайців були при вирощуванні на підсосі від народження до 8-місячного віку. Відлучення телят від матерів зумовило зниження середньодобових приростів, проте в ПОП “Дружба” зберігалася перевага бугайців за цим показником, що пояснюється кращими умовами годівлі тварин. Не зважаючи на те, що витрати корму у всіх бугайців були відносно низькими, все таки краще оплачувало їх потомство Спартана 10, Фанта 3932 і Красавчика 5061.

Дані оцінки потомства плідників за показниками живої маси в 15-міс. віці, середньодобових приростів, витрат кормів і м'ясних форм стали основою для визначення комплексного класу бугая за якістю потомства (табл. 4).

4. Комплексна оцінка симентальських бугаїв різної селекції

Кличка Загальна кількість балів Клас Ранг Селекційний індекс Призначення

А* Б**

Агрофірма ім. Островського

Спартан 10 48 ел.-рек. 1 - 109,4 Р

Лютий 211 46 ел.-рек. 2 105,5 116,6 П

Фант 39032 46 ел.-рек. 2 - 109,8 Р

Фазан 832 45 ел.-рек. 3 105,0 114,5 П

Аналоги-ровесники 39 1-й 4 98,5 94,3 -

ПОП “Дружба”

Красавчик 5061 49 ел.-рек. 1 105,5 - П

Зубр 2046 44 еліта 5 101,4 - -

Фараон 73 48 ел.-рек. 2 102,5 - П

Маскарад 0461 44 еліта 5 104,2 - -

Соловей 0423 45 ел.-рек. 4 103,5 - П

Фантом 123 46 ел.-рек. 3 102,8 - П

Аналоги-ровесники 39 1-й 6 96,5 - -

Примітка. Р- родоначальник лінії; П - продовжувач лінії, *- оцінений за власною продуктивністю, ** - оцінений за якістю потомства.

Ефективність використання сименталів канадської і німецької селекції. Динаміка живої маси піддослідних бугайців різних генотипів свідчить про неадекватне реагування їх на однаковий рівень і тип годівлі (табл. 5).

Найбільшу живу масу в кінці досліду мали бугайці, одержані від поєднання місцевих сименталів з м'ясними сименталами канадської та німецької селекцій. Так, від народження до 18-місячного віку приріст живої маси у них відповідно становив 565,8 і 560,3 кг, або більше, ніж у аналогів І групи (відповідно) на 106,6 і 101,1 кг (23,2 і 22,0 %%). Різниця статистично високовірогідна (р<0,001). Слід зазначити, що в усі вікові періоди бугайці ІV групи також мали значно більшу живу масу, ніж аналоги контрольної групи.

5. Динаміка живої маси бугайців, кг

Група Вік, міс

новонароджені 8 12 15 18

І 32,8±0,51 289,5±8,5 363,9±8,26 425,5±11,85 492,0±11,65

ІІ 36,2±0,83*** 330,8±15,22* 445,4±30,63* 535,0±32,75*** 602,0±31,43***

ІІІ 37,5±1,05*** 338,2±14,36* 434,8±25,21* 520,9±21,26* 597,8±19,03**

ІV 33,5±0,81 314,6±9,02 395,5±6,21 465,0±10,12 550,0±12,58*

*Р< 0,05 **Р<0,01 *** Р<0,001

Їхня жива маса у 18-місячному віці була вищою на 58 кг (11,8%) при статистично вірогідній різниці (р<0,05).

Висока інтенсивність росту на всіх облікових етапах досліду характерна для сименталів, одержаних від симентальських бугаїв-плідників канадської, німецької, а також української селекцій. За даними таблиці (див. табл. 5), найбільшу живу масу мали новонароджені бугайці ІІ і ІІІ груп. Нові генотипи, одержані від плідників канадської і німецької селекцій мали більшу живу масу новонароджених телят. Ця перевага у бугайців не тільки збереглася, а в подальшому й зросла. Так, бугайці ІІ групи за живою масою у 8-місячному віці мали перевагу на 41,3 кг (12,10%), 12-місячному - на 81,1 кг (22,39%), 15-місячному - на 109,5 (25,88%), у 18-місячному - на 110 кг (22,3%); бугайці ІІІ групи відповідно - на 48,7 кг (16,80%), 70,1 кг (19,48%), 95,4 кг (22,42%) і 105,8 кг (21,50%). Різниця статистично вірогідна.

Слід зазначити, що хоча бички ІV групи (від симентальських бугаїв м'ясо-молочного та матерів молочно-м'ясного типу української селекції) за живою масою поступалися аналогам від симентальських бугаїв зарубіжної селекції, але вони перевершували аналогів материнської породи в усі вікові періоди. Про високий ріст свідчать і показники середньодобових приростів, які в другій, третій і четвертій групах були статистично вірогідно вищими в усі вікові періоди порівняно з першою.

Дослідження екстер'єру симентальських бугайців визначило, що за розвитком більшості статей тулуба вони значною мірою наближаються до вимог щодо м'ясних тварин уже починаючи з 12-15-місячного віку. Це досить

великі тварини з масивним тулубом, добре розвиненою тазово-стегновою частиною при пропорційно розвиненій голові та кістяку. Про це свідчать і вирахувані на основі лінійних промірів основні індекси будови тулуба дослідних бугайців. Привертає увагу зростання показників індексів масивності, збитості, грудного, що значною мірою характеризують м'ясні ознаки тварин, збільшення м'ясності з віком.

Поєднання вітчизняних сименталів із спеціалізованими м'ясними сименталами значно поліпшує їхній екстер'єр і вже у першій генерації генотипи за основними показниками наближаються до стандарту, розробленого для майбутнього м'ясного симентала. Так, у першій генерації генотипи від сименталів канадської і німецької селекцій мали більше виражені м'ясні форми порівняно з вітчизняними сименталами.

Досліди, проведені на бугайцях різних генотипів, вирощених на високому рівні годівлі свідчать про їхні високі м'ясні якості (табл. 6). У 18-місячному віці у контрольній групі забійний вихід становив 57,4%. При поєднанні з м'ясними сименталами канадської і німецької селекцій цей показник досягав відповідно 62,6 і 61,4%, тобто знаходився на рівні світових стандартів щодо м'ясних порід.

6. Забійні показники бугайців

Показник Групи

І ІІ ІІІ ІV

Передзабійна жива маса, кг 416,0±12,17 516,2±6,66** 508,6±8,54** 490,0±6,8

Маса парної туші, кг 236,2±6,66 320,8±5,24** 310,2±9,27** 294,0±7,83

Вихід туші, % 56,8 62,2 61,0 60,0

Маса внутрішнього жиру-сирцю, кг 1,9 ± 0,04 2,3 ± 0,21* 2,2±0,18 2,0±0,12

Вихід внутрішнього жиру-сирцю, % 0,4 0,4 0,4 0,4

Забійна маса, кг 238,1±6,67* 323,1±5,35** 312,4±9,16** 296,0±7,92

Забійний вихід, % 57,2 62,6 61,4 60,4

*Р< 0,05 **Р<0,01.

Слід зазначити, що невисоким був показник (як абсолютний, так і відносний) виходу внутрішнього жиру-сирцю, що свідчить про пізньоспілість симентальської худоби і доцільності вирощування її до високих забійних кондицій.

За нашими даними симентальські бугайці у 18-місячному віці мали досить високий вихід м'якоті туші (82%), у складі якої до 90 % було м'яса вищого та першого сортів. Причому вихід кращих сортів м'яса збільшувався з віком тварин.

М'ясна продуктивність худоби зумовлюється не тільки показниками маси туші та її морфологічного складу, а й значною мірою хімічним складом м'яса.

Наші дані свідчать про наявність різниці за хімічним складом м'яса бугайців залежно від генотипу. Бугайці всіх груп характеризуються високим вмістом сухих речовин у м'ясі. Встановлено, що м'ясо бугайців усіх груп має високий вміст білка при оптимальному рівні жиру. Таке м'ясо відповідає вимогам споживача, тобто бугайці з високою енергією росту більше відкладають білка, оскільки переважно за рахунок цього відбувається приріст живої маси. Співвідношення між білком і жиром було оптимальним, що свідчить про високу якість м'яса.

Результати наших досліджень свідчать, що бугайці всіх дослідних груп за м'ясною продуктивністю і якістю м'яса та його енергетичною цінністю переважають аналогів материнського генотипу.

В оцінці якості м'яса важливе значення має вологоємкість, яка характеризує його соковитість і ніжність. За нашими даними (табл. 7), вологоємкість м'яса у дослідних бугайців була вищою порівняно з ровесниками материнського генотипу. Це свідчить про його кращу соковитість, ніжність і менше уварювання. Для додаткової оцінки м'ясності туш часто використовують площу “м'язового вічка”. Наші дослідження свідчать, що дослідні бугайці всіх груп за цим показником значно перевищували аналогів материнського генотипу.

7. Технологічні властивості найдовшого м'яза спини бугайців симентальської породи різних генотипів

Показник Групи

І ІІ ІІІ ІV

рН 6,0 5,84 6,19 6,00

Вологоутримання, % 51,63 57,82 59,98 56,80

Уварювання, % 29,79 27,81 27,45 28,00

Кулінарно-технологічний показник 1,73 2,07 2,10 2,03

Ніжність, кг/см2 0,628 0,629 0,617 0,580

Площа “м'язового вічка”, см2 73,2 97,4 92,6 90,22

Вивчення показників хімічного складу та кулінарно-технологічних властивостей м'яса піддослідних тварин свідчить, що воно має оптимальний хімічний склад, високу калорійність, добрі смакові та кулінарні якості і може використовуватися не тільки в загальному, а й в дієтичному харчуванні людей.

Установлено, що дослідні бугайці усіх груп, особливо ІІ і ІІІ, мали нижчу собівартість приросту і вищі чистий прибуток та рівень рентабельності. Так, у бугайців ІІ групи собівартість 1 ц приросту була нижчою на 54,0 грн. (23%) порівняно з ровесниками І групи. Слід зазначити, що бички ІV групи також мали нижчу на 31,8 грн (12,4%) собівартість 1 ц приросту.

Порівняльна оцінка тварин створюваної симентальської м'ясної породи рогатого і комолого типів. Утримувати і доглядати комолу худобу безпечніше, ніж рогату. Крім того, рогата худоба агресивніша, часто травмує шкіру одна одній, що значно погіршує якість шкур як промислової сировини.

Тому нами розпочато роботу по створенню у симентальській м'ясній породі комолого типу. З цією метою завезено сперму плідника Фанта 39032 симентальської м'ясної породи німецької і Веста 151309 американської селекцій, які мають ген комолості.

Дослідження свідчать, що інтенсивне вирощування молодняку забезпечило високу енергію росту в усіх групах і характер росту тварин був подібним.

Так, за живою масою комолі бугайці при народженні і в усі вікові періоди перевершували рогатих: у 12-місячному віці - на 20,4 кг (4,7 %), 15-місячному - на 25,2 (4,8), у 18-місячному віці - на 29,5 кг (5,0 %). При цьому слід зазначати, що, починаючи з 15-місячного віку, нарощування живої маси у комолих бугайців було інтенсивнішим порівняно з аналогами І групи. Характерно, що з віком різниця за цим показником зростала.

Проте найвищим цей показник був у молодняку комолого типу, що можна пояснити їх більш спокійним норовом. Бугайці комолого типу переважали за цим показником рогатих ровесників у всі вікові періоди.

Установлено, що за підсисний період вирощування міжгрупова різниця за інтенсивністю росту була несуттєвою, проте дещо вищу інтенсивність спостерігали у тварин комолого типу. Відлучення телят від матерів не впливало на зниження середньодобових приростів до 12-місячного віку. В старшому віці (до 15 міс.) бугайці і телиці комолого типу зберегли високі середньодобові прирости (більше 1 кг), тоді як у рогатих ровесників цей показник знизився.

За результатами хронометражних досліджень установлено, що молодняк комолого типу характеризувався спокійнішим темпераментом, меншою рухливістю, тоді як рогатого типу, навпаки, більшою рухливістю та кількістю зіткнень. Слід зазначити, що домінування тварин рогатого типу над комолими за рангом не супроводжується проявами агресії.

Результати контрольного забою молодняку у 18-місячному віці наведено в таблиці 8.

За результатами контрольного забою встановлено, що основні показники м'ясної продуктивності у бугайців, незалежно від їх генотипу, були високими. Проте найбільшу передзабійну масу, масу туші і забійну масу одержано від тварин комолого типу. Вони переважали відповідно на 36,0, 27,1 і 27,3 кг (6,6, 8,4 і 8,3%) рогатих аналогів. Слід зазначити, що телиці комолого типу також мали таку ж тенденцію за всіма показниками м'ясної продуктивності.

За даними досліджень встановлено, що від тварин усіх генотипів одержано високий вихід їстівних частин туші. Проте найбільшу абсолютну кількість м'якоті в туші спостерігали у комолих бугайців (287,3 кг), що на 24,9 кг більше, ніж у рогатих аналогів.

Характерними особливостями молодняку всіх генотипів є відмінні м'ясні якості, високий вихід туші, забійний вихід при обмеженому відкладанні жиру, а також низький вміст кісток у туші (16,5-17,4%) та високий вихід м'якоті (більше 82%). За індексом м'ясності молодняк усіх груп одержав високу оцінку, що є характерною рисою створюваної симентальської м'ясної породи.

Суттєвої різниці між групами за хімічним складом м'яса не виявлено.

Забійні показники молодняку

Показник Бугайці Телиці

рогаті комолі рогаті комолі

Передзабійна жива маса, кг 546,0 582,0 452,0 465,0

Маса парної туші, кг 323,2 350,3 272,1 281,3

Вихід туші, % 59,2 60,2 60,2 60,5

Маса внутрішнього жиру-сирцю, кг 5,6 5,8 5,2 6,5

Вихід внутрішнього жиру-сирцю, % 1,0 0,9 1,1 1,4

Забійна маса, кг 328,8 356,1 277,3 287,8

Забійний вихід, % 60,2 61,1 61,3 61,9

М'ясо бугайців усіх генотипів за співвідношенням білка і жиру було оптимальним і відповідало вимогам щодо високоякісної яловичини. Проте в м'ясі телиць комолого типу містилося більше жиру, ніж у рогатого, тому їх м'ясо мало вищу енергетичну цінність.

За величиною рН суттєвої різниці також не виявлено, проте у телиць цей показник був нижчим. За ніжністю, кулінарно-технологічним показником м'ясо молодняку всіх груп відповідало вимогам, що ставляться до молодої, нежирної дієтичної яловичини, однак м'ясо комолих бугайців і телиць мало кращу вологоутримуючу здатність.

Дослідження свідчать, що тварини комолого типу краще використовували поживні речовини корму. Вони витрачали кормових одиниць на 1 кг приросту з коровами менше на 0,6 кг (5,8%), без корів - на 0,3 кг (5,2%), ніж рогаті аналоги. Ці тварини мали менші витрати кормів на 1 кг м'якоті - на 9,5%, а білка туші - на 11,1%.

Порівняльна оцінка бугайців, одержаних від розведення бажаних генотипів “у собі” та їх реципрокного кросу. Досліди свідчать, що інтенсивне вирощування молодняку забезпечило високу енергію росту бугайців усіх груп, проте показники росту тварин були різними (табл. 9).

9. Динаміка живої маси бугайців різних генотипів, кг

Вік, місяців n Генотип

СКВ “у собі” СНВ “у собі” +СКВ ґ >СНВ +СНВ ґ >СКВ

Новонароджені 10 35,5 ± 0,19 35,6 ± 0,18 36,8 ± 0,14 36,2 ± 0,18

8 10 306,0 ± 3,29 310,0 ± 1,80 329,0 ± 1,51 322,0 ± 1,71

12 10 435,0 ± 5,37 424,0 ± 3,68 453,0 ± 1,45 445,0 ± 1,15

15 10 523,0 ± 3,89 502,0 ± 1,48 545,0 ± 2,81 540,0 ± 2,15

18 10 597,0 ± 1,21 582,0 ± 2,17 629,0 ± 3,87 615,0 ± 2,40

Так, за живою масою бугайці, одержані від кросу (+СКВ х >СНВ) у всі вікові періоди перевершували аналогів інших груп. У 8-місячному віці вони перевершували аналогів від розведення СКВ “у собі” на 23 кг (6,8%), 15-місячному - на 22 кг (4,2%), у 18-місячному - на 32 кг (5,4%). За живою масою вони також у всі вікові періоди вірогідно перевершували аналогів від розведення СНВ “у собі”. Це означає, що генетичний потенціал продуктивності тварин, одержаних від гетерогенного підбору, вищий, ніж у їхніх аналогів від розведення “в собі” при гомогенному підборі. При цьому слід зазначити, що, починаючи з 12-місячного віку, нарощування живої маси бугайців від кросів +СКВ х >СНВ, +СНВ х >СКВ було інтенсивнішим порівняно з аналогами від розведення “в собі”. Характерно, що з віком різниця за цим показником зростала.

Установлено, що за підсисний період вирощування міжгрупова різниця за інтенсивністю росту між бугайцями була несуттєвою, проте у тварин від кросів цей показник був на 45-57 г вищим.

Тварини, одержані в реципрокних кросах, переважали ровесників одержаних бажаних генотипів “у собі” майже за всіма промірами в усі вікові періоди. Характерно, що з віком різниця у показниках промірів між тваринами різних генотипів зменшувалася. Виявлені особливості в зміні промірів і формуванні будови тіла тварин підтверджуються індексами.

Результати контрольного забою бугайців у 18-місячному віці наведено в таблиці 10.

За результатами контрольних забоїв установлено, що основні показники м'ясної продуктивності у бугайців, незалежно від їх генотипу, були високими. Проте найбільшу передзабійну масу, масу туші і забійну масу одержано від тварин кросу +СНВ х >СКВ. Вони переважали на 20,7 і 28,7 кг (6,1 і 8,4%) за масою туші аналогів від розведення “в собі” СКВ і СНВ. За рівнем м'ясної продуктивності між бугайцями від розведення бажаних генотипів “у собі” різниця не суттєва.

10. Забійні показники бугайців

Показник Генотип

СКВ “у собі” СНВ “у собі” +СКВ ґ >СНВ +СНВ ґ >СКВ

Передзабійна жива маса, кг 556,0 552,0 592,0 595,0

Маса парної туші, кг 339,2 331,2 356,4 359,9

Вихід туші, % 61,0 60,0 60,2 60,5

Маса внутрішнього жиру-сирцю, кг 5,9 5,8 5,2 5,3

Вихід внутрішнього жиру-сирцю, % 1,0 1,0 0,9 0,9

Забійна маса, кг 345,1 337,0 361,6 365,2

Забійний вихід, % 62,0 61,0 61,1 61,4

Індекс реалізації генетичного потенціалу 0,61 0,60 0,60 0,60

Особливістю бугайців усіх генотипів є відмінні м'ясні якості, високий вихід туші та забійний вихід при обмеженому відкладанні жиру.

Характерна особливість бугайців усіх генотипів - низький вміст кісток у туші (16,4 - 16,8%) і високий вихід м'якоті (більше 82%). За індексом м'ясності бугайці всіх груп одержали відмінну оцінку, що є характерною рисою створюваної симентальської м'ясної породи.

Суттєвої різниці між групами за хімічним складом м'яса не виявлено. М'ясо бугайців усіх генотипів за співвідношенням білка до жиру належало до високоякісної яловичини. Проте в м'ясі бугайців кросу +СНВ х >СКВ містилося дещо більше жиру, а кросу +СКВ х >СНВ - білка, ніж у ровесників при розведенні генотипів “у собі”. Тому м'ясо від таких бугайців мало вищу енергетичну цінність.

Вивчення показників, які визначають технологічну, кулінарну цінність м'яса свідчить, що м'ясо бугайців усіх груп було біологічно повноцінне.

Вперше виявлено внутрішньопородний ефект гетерозису при чистопородному розведенні (в реципрокному підборі та розведенні бажаних генотипів “у собі”), який має важливе значення в підвищенні генетичного потенціалу продуктивності тварин створюваної симентальської м'ясної породи. Встановлено, що підвищення гетерогенності при реципрокному підборі генотипів зумовлює збільшення м'ясної продуктивності, зокрема живої маси, середньодобових приростів.

Ефективність використання сименталів австрійської і американської селекції. Бугайців усіх груп вирощували за технологією м'ясного скотарства. До 8-місячного віку вони були на підсосі й утримувалися з матерями. Після відлучення їх утримували при однакових умовах. Раціони складали, виходячи з запланованого приросту живої маси залежно від пори року. Основними кормами були силос кукурудзяний, зелена маса (пасовище і підвезення), сіно, концентровані зерносуміші. Фактичне споживання кормів бугайцями від народження до 15-місячного віку становило 3178-3180 кормових одиниць. На одну кормову одиницю в раціоні припадало 102 г перетравного протеїну. В цілому за весь період досліду частка концентрованих кормів досягала 32%, що за деталізованими нормами є достатньою для одержання високої продуктивності молодняку. Аналіз структури раціонів показав, що за весь період досліду різниця за питомою вагою окремих кормів була несуттєвою.

Наші дослідження свідчать, що на величину живої маси впливає генотип. При однакових умовах годівлі та утримання тварини залежно від генотипу мали різні показники росту та живої маси (табл. 11).

За даними таблиці, бугайці дослідних груп у всі вікові періоди значно перевершували за живою масою аналогів контрольної групи. Так, при народженні бугайці мали живу масу більше на 3-4,8 кг (9,3-15%). Дослідження

Динаміка живої маси бугайців, кг

Група Новонароджені Вік, міс

8 12 15

I 32,0±3,1 280,0±3,5 370,0±3,2 450,0±4,9

II 35,0±2,9 340,0±4,5* 460,0±4,8* 555,0±5,1*

III 36,0±2,7 330,0±4,9* 450,0±5,1* 550,0±4,6*

IV 36,8±3,2 338,0±5,2 462,0±5,5 566,0±4,5

*р<0,001

показали, що існує певний взаємозв'язок між живою масою при народженні і подальшою інтенсивністю росту. Бугайці II і III груп у 8-місячному віці мали перевагу над I групою за живою масою відповідно на 60 і 50 кг (21,4-17,8%), 12-місячному - 90 і 80 кг (24,3-21,6%), у 15-місячному - 105 і 100 кг (23,3-22,2%). Наведена різниця за живою масою на користь бугайців дослідних груп статистично вірогідна (р<0,001). Генетичний потенціал живої маси дослідних бугайців досить високий. Вони в молодому віці (15 міс) здатні досягати живої маси понад 550-560 кг.

Середньодобові прирости живої маси свідчать про високі потенційні можливості енергії росту бугайців II, III і IV груп. У всі вікові періоди вони значно перевищували аналогів контрольної групи.

Тварини дослідних груп відрізнялися від ровесників контрольної групи за величиною всіх промірів. Вони характеризувалися кращим розвитком грудей і задньої частини тулуба. У них краще були розвинені груди, спина, поперек і задня третина тулуба. Бугайці контрольної групи поступалися аналогам дослідних груп за косою довжиною тулуба, шириною, глибиною та обхватом грудей, напівобхватом заду. Дослідні бугайці мали краще виражені м'ясні форми тулуба, добре обмускулену широку рівну спину, поперек, виповнений окіст, достатньо розвинутий зад.

У наших дослідженнях для вивчення м'ясної продуктивності проводився контрольний забій бугайців у 15-місячному віці, результати якого наведені в таблиці 12. За передзабійною живою масою бугайці II групи переважали аналогів контрольної групи на 112 кг (27,3%), III - на 100 кг (23,8%) і IV - на 110 кг (26,1%).

Перевага за масою туші у бугайців II групи становила 91,8 кг (39,1%), III - 76,8 кг (32,7 %) і IV - 83.8 кг (35,7 %).

Слід зазначити, що бугайці усіх груп характеризувалися мінімальним нагромадженням внутрішнього жиру-сирцю, що зумовлено породними особливостями. Найбільш високий вихід туші та забійний вихід був у симентальських бугайців від бугаїв австрійської селекції (II група).

Забійні показники бугайців

Показник Група

I II III IV

Передзабійна жива маса, кг 420 535 520 530

Маса туші, кг 235,2 327 312 319

Вихід туші, % 56,0 61,1 60,0 60,1

Маса внутрішнього жиру-сирцю, кг 1,85 2,1 2,0 2,1

Вихід жиру-сирцю, % 0,44 0,39 0,38 0,39

Забійна маса, кг 237,05 329,1 314,0 321,1

Забійний вихід, % 56,40 61,50 60,38 60,56

Дослідні бугайці всіх груп, особливо II групи, мали найбільшу абсолютну масу цінної частини туші (тазостегнової, поперекової), ніж їхні ровесники I групи. Так, бугайці II групи перевищували за масою тазостегнової частини аналогів I групи на 23 кг (48,9%), поперекової - на 20 кг (66,6%).

...