Якщо основні екологічні закони сформовані, то принципи сталого землекористування як часткові принципи сталого розвитку суспільства в цілому, поки що не розкриті. Здобувач вважає вкрай необхідним в умовах реформування земельних відносин додержуватись таких принципів: раціоналізації землеволодіння і землекористування; охорони земель; своєчасного усунення та попередження негативного впливу деградованих земель на здоров'я і добробут населення, навколишнє середовище; забезпечення задоволення соціально-економічних інтересів у сфері земельних відносин та їх гармонізації з екологічною складовою.

Розкриваючи зміст системного підходу, автор дисертаційного дослідження розглядає землекористування у тривимірній системі координат: економічної (економічні потреби використання земельних ресурсів і ґрунтів, характер використання землі, ринок продуктів, розміщення виробництва, рівень інтенсифікації, розвиток інфраструктури тощо); соціальної (соціальні інституції землекористування і землеволодіння, зокрема господарський уклад, комплекс розпоряджень та обов'язків людини по відношенню до землі, право власності на землю, сервітути, соціальна інфраструктура); екологічної (природно-ресурсний потенціал, агроекологічні особливості використання ґрунтів, якість продукції, екологічний стан ґрунтів, екологічні обмеження).

Такий системний підхід слід застосовувати на відповідному рівні (державному, регіональному, локальному). При цьому, з одного боку, необхідно враховувати всі екологічні й соціально-економічні чинники (в тому числі вплив різноманітних економічних та соціальних секторів на земельні ресурси), а з іншого, - всі компоненти навколишнього середовища і ресурсів (наприклад, воду, ліси, геологічні ресурси).

У роботі обґрунтовано поняття планування сталого землекористування. Сутність його полягає у збалансуванні екологічних, економічних і соціальних цілей на основі врахування властивостей земельних ресурсів, їх цінності та особливостей використання на певній території. Планування сталого землекористування є системою заходів щодо раціонального використання землі та природних ресурсів з орієнтацією на майбутнє (рис. 1).

Орієнтирами планування сталого землекористування є: прийнятний баланс охорони, збереження і розвитку землекористування; використання землі на основі сталості розвитку суспільства; реалізація інтегрованих урядових дій в сфері земельних відносин (запобігання конфліктам, координація повноважень та обов'язків, співробітництво та ін.); залучення громадськості до участі в процесі планування сталого землекористування; покращення рівня знань про значення і роль землі та земельних ресурсів при прийнятті рішень; підтримка і впровадження ініціатив природоохоронних організацій в управлінні земельними ресурсами; раціональне землекористування.

Процес планування повинен базуватися на принципах, які, на думку дисертанта, відображають філософію планування сталого землекористування: справедливість, міждисциплінарний підхід, попередні консультації, доступ до інформації, безперервність процедури планування, розв'язання проблем планування, соціально-економічна оцінка території, реагування на непередбачувані зміни.

Важливим елементом планування сталого землекористування є обов'язкове опрацювання соціальних, економічних та екологічних проблем в системі реалізації цілей і завдань сталого розвитку. Кожна сфера планування (соціальна, економічна, екологічна) повинна включати окремі сектори. Так, економічну сферу регіону становлять сільське господарство, промисловість, енергетика, рекреація тощо. Екологічний аналіз здійснюється шляхом послідовного співставлення відповідних інтегральних картосхем стану навколишнього середовища.

Планування сталого землекористування має включати низку послідовних систематичних заходів щодо планування, які передбачають структуризацію процесу планування на окремі стадії: підготовча ініціювання плану збір і аналіз даних розробка плану схвалення плану і реалізація плану.

У дисертаційній роботі визначено відповідні заходи в рамках кожної із стадій планування та представлено їх остаточні результати. Внаслідок цього дисертантом пропонується систематична розробка та реалізація схем планування раціонального землекористування з урахуванням соціальних уподобань та визначення економічних й екологічних пріоритетів на міжрегіональному, регіональному і місцевому ієрархічних рівнях управління.

У п'ятому розділі "Управління раціональним землекористуванням" обґрунтовується управлінський інструментарій забезпечення раціонального землекористування.

Основним інструментом досягнення сталого розвитку є інститут власності на землю. Дисертантом виявлено особливі проблеми власності на землю:

- земельні угіддя (ділянки) в основному не ідентифіковані як об'єкти власності (відсутня чітка і визначена система права власності на землю);

- державні органи управління, на які покладено обов'язки по регулюванню природокористування й охороні навколишнього середовища, не здійснюють ефективну реалізацію прав земельної власності, не визначені еколого-правові аспекти щодо реалізації права власності на землю;

- економічний зміст власності на земельні ресурси не забезпечує правомірний та рівний розподіл земельної ренти;

- відсутній економіко-правовий механізм обґрунтованого і справедливого розподілу рентних доходів

- неурегульовано законодавство щодо права власності на землю, існують глибокі протиріччя як між законами, що забезпечують нормативно-правове регулювання використання різних ресурсів, так і в окремих законодавчих актах.

На погляд дисертанта, реалізація права власності не повинна завдавати шкоди правам, обмежувати зачіпати свободи та принижувати гідність громадян, порушувати інтереси суспільства; погіршувати екологічну ситуацію і природну якість землі.

Для забезпечення сталого розвитку необхідне формування такого права власності на землю, за допомогою якого чітко визначається правомочність суб'єктів землекористування, встановлюється повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню землею. У відносинах земельної власності повинні втілюватися екологічні та економічні складові землекористування, соціальні зв'язки і процеси. Забезпечення такого принципу сприятиме сталому розвитку суспільства.

Одним із регулятивних інструментів забезпечення сталого землекористування є система управління, яка спирається на визнання землі джерелом багатства. Дисертант вважає, що управління земельними ресурсами повинно охоплювати всі процеси земельних відносин, землекористування і землеволодіння, зокрема: землевпорядкування території і землеустрою господарств, формування раціонального розподілу земель між галузями господарського комплексу, заходи щодо ефективного використання та охорони земель.

Найбільш повна оцінка природного і господарського стану земельних ресурсів забезпечується системою державного земельного кадастру, на основі якого повинні науково обґрунтовано розв'язуватися питання організації раціонального землекористування. Останнім часом виникла необхідність введення в неї нової складової - реєстрації землеволодінь, землекористувань і об'єктів нерухомості, що відображає правовий статус та господарський стан використання земель за цільовим призначенням.

Дослідженням встановлено, що реєстрація землі сприяє вирішенню як економічних, так і соціальних проблем. Добре продумана система реєстрації забезпечує розвиток земельного ринку і підвищення ефективності використання земель, а також захист прав на нерухоме майно, що значною мірою нормалізує економічне життя країни.

Управління раціональним землекористуванням здійснюється за допомогою постійного моніторингу за станом земельних ресурсів. Дисертантом обґрунтовано методологічні аспекти щодо інструментів забезпечення управління земельними ресурсами в контексті їх функцій (методи, засоби, принципи), доведена їх значимість і необхідність удосконалення.

У шостому розділі "Основні напрями земельної політики в контексті сталого розвитку" дисертант викладає результати дослідження шляхів вирішення проблеми раціоналізації землекористування та охорони земельних ресурсів у контексті забезпечення сталого розвитку і трансформаційних перетворень.

По кожній складовій структури землекористування визначались економічні, соціальні, екологічні, правові, моральні, технологічні й інші проблеми землекористування. Це допомогло визначити цілі, принципи оздоровлення соціально-економічної та екологічної ситуації в Україні, розробити план дій з визначенням коротко - і довгострокових завдань.

Соціально-економічний блок вирішення вказаних проблем полягає у забезпеченні захисту прав на землю і нерухоме майно, створенні умов для ефективного використання землі в інтересах розвитку суспільства. Для досягнення стратегічної мети державна політика в сфері земельних відносин повинна передбачати:

· реформування відносин власності на землю;

· організацію ефективного управління земельними ресурсами;

· удосконалення системи реєстрації, вартісної оцінки й оподатковування нерухомості.

На думку автора, реформування відносин власності полягає не стільки у забезпеченні множини форм власності чи її розподілу, скільки в створенні умов для найбільш ефективного регулювання процесом землекористування. Для цього земельні об'єкти, з одного боку, необхідно виокремити, ідентифікувати як об'єкти власності, а з іншого, - визначити суб'єкти власності. При цьому основний суб'єкт власності на земельні ресурси - держава в особі органів державно-виконавчої влади повинна бути наділена правами, що забезпечують ефективне здійснення її повноважень. Земельні ресурси, відповідно до законодавчо закріпленої процедури, потрібно передавати конкуруючим суб'єктам власності, виходячи з економічних, екологічних і соціальних обмежень та рівня орендної плати.

У сфері організації комплексного управління земельними ресурсами держава повинна виступати головним регулятором процесів раціонального й ефективного використання землі. Необхідною передумовою цього є наявність єдиного органу, що забезпечує координацію і управління реалізацією процесу реформування земельних відносин.

Однієї з основних причин повільного розвитку земельних відносин в Україні є недостатньо розвинена і суперечлива законодавча база, що регулює права й обов'язки державних органів та учасників цивільного обороту нерухомого майна, земельних ділянок у населених пунктах. Для цього необхідно мати не тільки Земельний кодекс України, а й весь комплекс пов'язаних з ним нормативно-правових актів, що забезпечують гарантії прав власності на землю і захист інтересів суспільства в цілому.

На сьогодні система обліку, вартісної оцінки й оподаткування, реєстрація землі і нерухомості та пов'язаних з цим прав здійснюється в Україні різними відомствами, що гальмує розвиток земельних відносин в країні. У цьому зв'язку необхідне удосконалення системи обліку, оцінки і реєстрації землі та іншої нерухомості, що ґрунтується на принципах конвергенції вже створених систем державного земельного кадастру і реєстрації прав власності на нерухоме майно. Важливо, щоб система грошової оцінки земель була побудована на засадах існуючих міжнародних стандартів оцінки.

Систематичне здійснення державної кадастрової оцінки земель дозволить створити механізми, які забезпечують проведення більш раціональної податкової й інвестиційної політики держави, підвищити ефективність управління земельними ресурсами України, що в остаточному підсумку призведе до збільшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів і сприятиме якісному вирішенню соціально-економічних проблем суспільства.

Екологічний блок вирішення проблем полягає в організації охорони земель і забезпеченні розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України. Основними завданнями охорони земель є: оптимізація землекористування шляхом зменшення розораності земельного фонду, дотримання екологічних вимог охорони земель при землеустрої території, досягнення екологічно збалансованого співвідношення угідь в зональних системах землекористування, забезпечення розширеного відтворення продуктивності і родючості сільськогосподарських угідь на основі впровадження ґрунтозахисного екологічного землеробства, консервації деградованих і малородючих ґрунтів.

В умовах функціонування приватної власності на землю важливим чинником соціально-економічного та екологічного розвитку землекористування є розповсюдження і впровадження біодинамічного землеробства.

Висновки

У дисертації теоретично і методологічно обґрунтовано нову парадигму землекористування за умов формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, а також організаційно-економічні основи територіальної організації використання і охорони земельних ресурсів у контексті сталого розвитку. Виходячи з цього, зроблено наступні висновки.

1. Радикальна лібералізація економіки, реформування земельних відносин в Україні у напрямі запровадження різних форм господарювання на базі приватної власності, формування багатоукладної економіки ринкового типу загострюють питання забезпечення раціонального використання й охорони земель.

2. Протягом останніх років в Україні спостерігається погіршення екологічного стану землекористування разом з соціально-економічними показниками розвитку держави. Посилюються процеси деградації ґрунтів внаслідок ерозії, хімічного і радіоактивного забруднення, засолення, осолонцювання тощо. Зростає бідність та соціальна напруга в суспільстві. Знижується економічна ефективність використання основного багатства нації - земельних ресурсів.

3. Через відсутність фінансування в країні значно скорочені обсяги землевпорядних і науково-дослідних робіт, у недостатньому обсязі проводяться заходи з земельного кадастру, моніторингу земель, належним чином не здійснюється державний контроль за їх використанням і охороною.

4. Земельна реформа 90-х років в Україні переважно орієнтована на побудову моделі земельної економіки, політики і землекористування, характерної для економічно розвинених країн світу. Сьогодні вона не базується на реальній соціально-економічній та екологічній ситуації, що склалася в державі.

5. Причини кризи землекористування в Україні обумовлені дією як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників. Трансформація соціально-економічної системи, яка відбувається протягом останніх десяти років, порушила економічні та земельні відносини, при цьому створення нової інфраструктури землекористування не враховує зміни, які відбуваються. Одним з головних чинників загострення ситуації є невідповідність характеру господарської діяльності екологічним принципам розвитку навколишнього середовища.

6. Більша частина земельного фонду України знаходиться в зоні підвищеного екологічного ризику. Якщо припустити, що в найближчі чверть століття земельна політика не зміниться, то в майбутньому земельно-ресурсний потенціал буде виснажений, а деградація ґрунтів набуде незворотного характеру.

7. Теоретичні та практичні результати дослідження доводять необхідність розробки нової парадигми розвитку земельних відносин - сталого землекористування як органічної складової сталого розвитку економіки. На наш погляд, система сталого землекористування - це така система відносин суспільного виробництва, при якій досягається оптимальне співвідношення між економічним зростанням, раціоналізацією землекористування, задоволенням матеріальних і духовних потреб населення. За своїм змістом - ця концепція вільна від ідеології та догм. Мета її полягає у гармонізації процесу еволюційного розвитку природи і суспільства (при активній участі населення), створення оптимальних умов для ефективного землекористування, недопущення подальшої деградації земель, забезпечення здорової життєдіяльності на землі нинішніх і наступних поколінь.

8. У дисертаційному дослідженні розроблено і обґрунтовано: понятійно-категоріальний апарат, принципи, концептуальні положення та пріоритетні напрями формування сталого землекористування.

9. Для досягнення сталого землекористування важливим є додержання таких принципів: раціоналізація землеволодіння та землекористування; охорона земель; своєчасна ліквідація та попередження негативного впливу деградованих земель на здоров'я і добробут населення, навколишнє середовище; забезпечення соціально-економічних інтересів землекористування та їх гармонізації з екологічною складовою, збереження землі як природного ресурсу, основи життєдіяльності українського народу.

10. У роботі обґрунтована необхідність здійснення планування сталого землекористування, яке передбачає збалансування екологічних, економічних і соціальних цілей розвитку регіону з урахуванням властивостей земельних ресурсів, їх цінності та особливостей використання на певній території. Планування доцільно здійснювати на відповідних рівнях державного управління з визначенням стадій реалізації.

11. Основними пріоритетними напрямами землекористування в Україні, які активно сприятимуть вирішенню соціально-економічних проблем, є створення умов для забезпечення ефективного використання землі в інтересах розвитку суспільства, становлення ефективної ринкової економіки на основі добросовісної конкуренції; в розв'язанні екологічних проблем головним є організація дієздатної охорони земель і забезпечення розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України.

12. У дисертації запропонована модель сталого землекористування, яка передбачає поєднання економіки, соціальної сфери і екології землекористування шляхом ефективної реалізації економічних інтересів землевласників та землекористувачів, поліпшення соціальних умов їх існування з вирішенням проблеми деградації земель.

13. З метою забезпечення сталого землекористування державна політика в сфері земельних відносин повинна передбачати реформування відносин власності на землю; організацію ефективного управління земельними ресурсами; удосконалення системи реєстрації, грошової оцінки й оподатковування землі; екологізацію та оптимізацію землекористування.

14. Суспільне землекористування повинно здійснюватися на основі екологічного, історичного, наукового, сценічного збереження навколишнього середовища, охорони природних територій в їх природному стані, забезпечення самодостатності біорізноманіття, що сприятиме поліпшенню умов проживання і відпочинку людини.

Список опублікованих праць за темою дисертації

11. Лавейкін М.І. Реформування земельних відносин в Україні - основна передумова формування сталого землекористування // Регіональна економіка - 2001. - № 4 - С.210-214.

12. Лавейкін М.І. Львівщина в умовах реформи // Землевпорядний вісник. - 2001. - № 1 - С.37-38.

13. Лавейкін М.І. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні // Вісник Львівського державного аграрного університету. - 2001. - № 4 (2) - С.14 - 19.

14. Лавейкін М.І. Організаційні шляхи підвищення ефективності використання земельноресурсного потенціалу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2001 - Вип. XXIII. - С.346-354.

15. Лавейкін М.І. Земельній реформі на Львівщині - десять років // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2001. - Вип. XXV. - С.61-71.

16. Лавейкін М.І., Ступень М.Г. Використання земель населених пунктів в період реформування земельних відносин // Регіональна економіка. - 2000. - №3. - С. 209-212. Особистий внесок: проаналізовано стан землекористування в населених пунктах в період реформування земельних відносин.

17. Лавейкін М.І. Формування ринку землі в сучасних умовах // Вісник Львівського університету. Сер. економічна. - 2000. - № 30. - С.397 - 405.

18. Лавейкін М.І. Власність на землю як основа державної реєстрації прав на неї // Вісник Львівського державного аграрного університету. Сер.: економіка АПК. - 2000. - № 7 (2) - С.347 - 351.

19. Лавейкін М.І., Лавейкіна Є.С. Земельні ресурси: шляхи їх використання та розширеного відтворення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2000. - Вип. XIХ. - С.577-583. Особистий внесок: обґрунтовано основні шляхи використання земельних ресурсів.

20. Лавейкін М.І. Землевпорядкування як складова земельної реформи // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2000. - Вип. XIII. - С.160-165.

21. Лавейкін М.І. Організаційно-функціональні підходи та принципи регіонального управління і місцевого самоврядування // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2000. - Вип. XIУ. - С.8-18.

22. Лавейкін М.І. Земельний кадастр та становлення ринку землі в містах України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2000. - Вип. XIX. - С.282-288.

23. Лавейкін М.І. Реформування сільгосппідприємств на умовах оренди землі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2000. - Вип. XVIII. - С. 19-23.

24. Лавейкін М.І. Основні шляхи реформування земельних відносин // Вісник Львівського державного аграрного університету. - 1999. - № 3. - С.18 - 26.

25. Лавейкін М.І. Приватна власність як основа ринку землі // Вісник Львівського державного аграрного університету. - 1998. - № 2. - С.22 - 25.

26. Лавейкін М.І. Наукові основи формування нових землеволодінь в умовах прискореного розвитку агропромислового сектора економіки // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Сер. менеджмент та підприємництво в Україні. - 2001. - № 30 - С.448 - 452.

27. Лавейкін М.І. Екологічна ефективність використання землі // Вісник Львівського університету. - 2000. - № 27 - С.167 - 172.

28. Лавейкін М.І. Реформування земельного ринку - фундамент розвитку іпотеки землі населених пунктів // Вісник технологічного університету Поділля. - 2000. - №2. - С.24-29.

29. Лавейкін М.І. Земельна реформа: проблеми управління // Перехідна економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. - 1999. - С.330-334.

30. Лавейкін М.І. Соціальна, економічна та екологічна ефективність використання і вдосконалення земельних ресурсів // Вісник Львівського державного аграрного університету. - 1999. - № 4. - С.46-54.

31. Лавейкін М.І. Формування та державне регулювання ринку землі в Україні (на прикладі Львівської області) // Міжнародний зб. наук. пр. - Львів - Дубляни: ЛДАУ. - 2000. - С. 198-205.

32. Лавейкін М.І., Позняк С.П., Кіт М.Г. Концепція моніторингу земельних ресурсів Західного регіону України // Вісник Львівського університету ім. Ів. Франка. - 1996. - № 21. - С.45-50. Особистий внесок: розроблено основні положення концепції моніторингу земельних ресурсів Західного регіону України.

33. Лавейкін М.І. Зміст землеустрою при проведенні земельної ре форми на Львівщині // Сучасні проблеми реалізації земельної реформи в Україні. - Львів: Львівський державний сільськогосподарський інститут. - 1996. - С.41 - 45.

34. Лавейкін М.І. До концепції земельної реформи у Львівській області // Вісник Львівського державного аграрного університету. - 1997. - № 1 - С.26 - 29.

35. Лавейкін М.І. Оптимизация численности землеустроительной службы // Сб. научн. труд. Московского института инженеров землеустройства. - М: МИИЗ. - 1992. - С.34-39.

Матеріали наукових конференцій

36. Лавейкін М.І. Концептуальні напрями реалізації земельної політики в Україні // Матеріали міжнар. наук. конф." Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів". - К.: РВПС України НАН України. - 2002. - С.172-177.

37. Лавейкін М.І. Територіальна організація використання земельних ресурсів // Тези Міжнар. наук. - практ. конф." Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу". - Львів: Львівський держагроунівеситет. - 1999. - С.309-310.

38. Лавейкін М.І. Автоматизована інформаційна система "Землевласники і землекористувачі Львівщини" // Мат. регіон. наук. - виробн. конф. "Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи". - Чернівці: Чернівецький філіал інституту землеустрою УААН. - 1996. - С.38-40.

39. Лавейкін М.І., Позняк С.П., Кіт М.Г. Особливості та завдання реєстраційної системи землі та пов'язаної з нею нерухомості // Матеріали Міжнар. симпоз. "Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика". - Львів: Львівський державний сільськогосподарський інститут. - 1996. - С.42-44. Особистий внесок: визначені особливості реєстраційної системи землі.

40. Лавейкін М.І., Позняк С.П., Кіт М.Г. Проблеми екологічного виховання на селі в процесі приватизації і роздержавлення землі // Матеріали Всеукр. конф. "Екологічна освіта та виховання". - Луцьк, 1996. - С.23-25. Особистий внесок: визначені основні соціальні проблеми приватизації землі на селі.

41. Лавейкін М.І., Волощук М.Д., Гагалюк М.І. Сучасний стан земельних ресурсів та заходи щодо відтворення їх родючості // Тези наук. конф. "Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи". - Львів: Львівський державний сільськогосподарський інститут. - 1996. - С.221-222. Особистий внесок: обґрунтовано заходи щодо відтворення родючості ґрунтів.

42. Лавейкін М.І. Земельна реформа на Львівщині // Матеріали респуб. сем. "Реформування і приватизація агропромислового комплексу Львівської області". - Львів. - 1994. - С.41-49.

43. Лавейкин М.І., Семин Л.С. Об организационно-экономическом механизме управления земельными ресурсами // Материалы Межгос. науч. - практ. конф. "Проблемы зелепользования в условиях реформирования экономики". - К.: СОПС Украины НАН Украины. - 1993. - Вып.1. - С.98-101. Особистий внесок: обґрунтовано необхідність удосконалення управління земельними ресурсами в Україні.

Анотація

Лавейкін М.І. Проблеми сталого землекористування в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічним та практичним проблемам розробки нової парадигми - сталого землекористування в Україні.

Основний зміст дисертаційної роботи відображає різні сторони і етапи комплексного дослідження екологічної, соціальної та економічної складових землекористування, визначення коротко - і довгострокових завдань реалізації земельних відносин, розробка рекомендацій щодо сталого землекористування в Україні.

У роботі обґрунтовано передумови сталого землекористування в Україні.

Для цього узагальнено теоретико-методологічні засади розвитку земельних відносин, проведено оцінку земельно-ресурсного потенціалу України, визначено соціально-економічні проблеми землекористування в умовах реформування земельних відносин.

На цій основі розроблено методологічні положення сталого землекористування (понятійний апарат, принципи, підходи, цілі), визначено нові шляхи та пріоритетні заходи щодо раціонального використання, охорони і відтворення продуктивного потенціалу земель в Україні.

Ключові слова: земельні відносини, стале землекористування, земельний кадастр, продуктивні сили, реєстрація землі, економіко-екологічна оцінка земель, управління земельними ресурсами, охорона землі.

Лавейкин М.И. Проблемы устойчивого землепользования в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и практическим проблемам разработки новой методологии устойчивого землепользования в Украине.

Основное содержание диссертационной работы отображает разные стороны и этапы комплексного исследования экологической, социальной и экономической составляющих землепользования, определения краткосрочных и долгосрочных задач развития земельных отношений, разработки рекомендаций по усовершенствованию землепользования в рамках устойчивого развития.

Обобщены основные научно-теоретические представления об особенностях и тенденциях развития земельных отношений, определены основные методологические основы землеустройства на современном этапе, углублено содержание землеустройства, исходя из реального землепользования в Украине, формализованы методологические и методические основы территориальной организации использования и охраны земельных ресурсов.

Изложены результаты исследования структуры земельного фонда Украины и хронологической динамики земельных угодий; осуществлена оценка их качественного и экологического состояния, проведен анализ причин и следствий их деградации, а также осуществлена оценка эффективности использования сельскохозяйственных угодий; проведена оценка земельных ресурсов Украины в мировом измерении; обоснована необходимость проведения на государственном уровне мероприятий по оптимизации структуры земельного фонда.

В работе раскрывается сущность реформирования земельных отношений с позиций современной экономической теории, анализируются основные положения земельной реформы в Украине, освещается процесс земельной реформы в стране, оцениваются ее результаты за последние десять лет в контексте современной практики землепользования. В связи с этим определены основные проблемы развития землепользования в условиях переходного периода.

Предпринята попытка разработки научных основ устойчивого землепользования. С использованием разработок и рекомендаций мирового сообщества по устойчивому развитию автором предложен понятийный аппарат устойчивого землепользования, на основе системного подхода определены его принципы, представлена структура и раскрывается процесс и результаты планирования устойчивого землепользования.

Обоснованы методологические принципы устойчивого землепользования и охраны земель, соблюдение которых обеспечит эффективное использование земельных угодий, постоянное воспроизводство плодородия почв и производительности сельскохозяйственных угодий, а также их защиты от деградации в процессе сельскохозяйственного производства.

Изложены вопросы теории управления, анализируются различные подходы к управлению земельными ресурсами, обосновывается управленческий инструментарий обеспечения рационального землепользования.

Определены направления земельной политики в контексте устойчивого развития, реализация которых будет оказывать содействие переходу на сбалансированную в социально-экономическом и экологическом отношении модель землепользования.

Предложены новые пути преодоления современной кризисной ситуации и планирования устойчивого землепользования в Украине, выделен в качестве главного комплексный метод, изложены практические подходы к формированию экономической базы устойчивого землепользования, подготовлены практические рекомендации по оптимизации использования земельных ресурсов на секторальном уровне. Разработаны предложения относительно экономико-правового обеспечения рационального использования и охраны земель.

Ключевые слова: земельные отношения, устойчивое землепользование, земельный кадастр, производительные силы, регистрация земли, экономико-экологическая оценка земель, управление земельными ресурсами, охрана земли.

Laveykin M.I. Problems of sustainable land use in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for Doctor's degree in Economics by specialty 08.08.01. - Environmental Economics. - Council for Studying the Productive Forces of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

Dissertation is devoted to theoretic-methodological and practical problems of development of a new paradigm of sustainable land use in Ukraine.

The basic contents of dissertation displays the different sides and stages of complex research of ecological, social and economical components of land use, definition of short-term and long-term problems of land relations development and working out tasks and recommendations concerning sustainable development in Ukraine.

This work reviews preconditions of sustainable land use in Ukraine. It was summarized the theoretic-methodological issues of land relations. The land - resource potential evaluation was carried out. The paper outlines the ecological, social and economic problems of land use in conditions of land reform in Ukraine. It was developed the methodological basis of sustainable land use (the conceptual terminology, principles, approaches, the purposes) and determined priority ways and actions on rational land use, protection and reproduction of productive land potential in Ukraine.

Key words: land relations, sustainable land use, land cadastre, productive forces, land registration, economico-ecological land valuation, land management, land protection.

Размещено на Allbest.ru