Свинарство

Незалежно від віку поросят техніка відлучення ґрунтується на двох технологічних процесах: підготовка поросят і підготовка свиноматок. Так, поросят заздалегідь, починаючи з 5 - 7-денного віку, Привчають до переведення на годівлю різноманітними кормами. Непривчені з раннього віку до поїдання кормів поросята після відлучення відчувають голод, а тому здатні споживати велику кількість корму, не маючи фізіологічної можливості його засвоїти. Внаслідок цього у них виникає розлад функцій травного каналу, що призводить до втрати живої маси і часто навіть до загибелі.

Підготовка свиноматок до відлучення поросят зводиться до зменшення кількості виділеного молока та запобігання захворюванням цим'я. Для цього за 1,5-2 дні до відлучення з раціону виводять іі-молокогінні корми, зменшують даванку корму, а за день до відлучення свиноматок перестають напувати.

Відлучення поросят -- це цілий комплекс стрес-факторів, які Впливають як на поросят, так і на свиноматок. Як правило, поросят Відлучають на 60-й день лактації в один прийом. Після відлучення стресовими факторами для них є: відсутність свиноматки, виключення з раціону материнського молока, відчуття голоду, зміна складу раціону, збільшення норми годівлі, зміна техніки годівлі, технології підготовки корму, обслуговуючого персоналу, об'єднання гнізд, Перегрупування поголів'я, переведення поголів'я в інші приміщення та зміна технології утримання.

Для того щоб уникнути або зменшити згубну дію цих факторів на Організм поросят, необхідно після відлучення залишати останніх у ]_г Тому самому станку без перегрупування, об'єднання й переміщення І Гнізд, а також зміни приміщення для утримання. Протягом 12 - 15 днів їм не слід змінювати склад раціону, режим годівлі та технологію підготовки кормів до згодовування. Щоб запобігти переїданню й розладу функцій травного каналу, поросятам після відлучення протягом 3-5 днів зменшують добову даванку корму на 20 - ЗО % (коли гніздо не вирівняне), яку далі доводять до норми за 7 - 10 днів, не обмежуючи кількість води.

У період відлучення бажано згодовувати антибіотики й молочну кислоту (по 5 г на 1 л води), які гальмують розвиток кишкової палички, що запобігає захворюванню поросят.

Після відлучення поросятам необхідно приділяти стільки уваги, як і до нього. В цей період вони мають високі потенційні можливо« росту, тому важливого значення надають створенню нормальних умов для їхньої годівлі та утримання.

Добова норма поживних речовин для поросят залежить від віку^ живої маси та інтенсивності росту. На 100 кг живої маси поросята^ від 20 до 40 кг необхідно згодовувати 5,5-6 к. од. і не більше 4-4,5 кг сухої речовини та 120 г перетравного протеїну на 1 к. од^ Для годівлі відлучених поросят використовують спеціальні суміші, які включають різноманітні корми рослинного й тваринного походження (табл. 34). Кількість концентрованих кормів у раціонах становить 85 - 90 % за поживністю, решта -- трав'яне борошно, зелені та соковиті корми.

На спеціалізованих фермах поросят після відлучення годують тричі на добу протягом 12-15 днів, а пізніше переводять на двократне роздавання корму, який зволожують у співвідношенні 1 : 1. Напувають досхочу.

Вирощування ремонтного молодняку

В умовах інтенсивного ведення свинарства важливого значення набуває організація вирощування ремонтного молодняку, мета якого -- своєчасне поповнення основного стада свиноматок та кнурів. Тобто, від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать показники продуктивності як племінного, так і товарного стада.

Для ремонту стада при турово-сезонній системі свинок відбирають із зимових опоросів, а при рівномірно-річній -- протягом року від свиноматок провідної групи в племінних господарствах і від свиноматок племінних репродукторів у спеціалізованих товарних Господарствах та комплексах. Попередньо свинок відбирають у 2-мі-сячному віці живою масою 16 - 18 кг по 150 - 200 голів на 100 основних свиноматок, причому з гнізда беруть 3-4 кращих за розвитком свинки, у яких не менше 12 нормально розвинених і рівномірно розміщених сосків, не нижче першого класу, з правильним прикусом та без екстер'єрних вад. Особливо стежать, щоб не було кратерних сосків.

Ремонтний молодняк відокремлюють від інших виробничих груп 1 створюють умови, які сприяють зміцненню здоров'я та досягненню живої маси у 4-місячному віці 35 - 36 кг, 6-місячному -- 60 - 70, 0-місячному -- 120 кг (свинки) та 150 кг (кнурці). Середньодобові прирости для свинок повинні становити 600, кнурців -- 650 г.

Добрий ріст і розвиток ремонтного молодняку можливі тільки при повноцінній годівлі, яка забезпечує вирощування тварин бажаного типу, добре пристосованих до місцевих умов кормовиробництва та типу годівлі.

У молодому віці для ремонтного молодняку характерний активний синтез м'язової тканини і відкладання мінеральних речовин. Тому в цей період, щоб мати добре розвинений кістяк та мускулатуру, тварини повинні одержувати достатню кількість перетравного протеїну, кальцію, фосфору,» мікроелементів і вітамінів. При їх дефіциті сповільнюються ріст і розвиток організму, а при надлишку легкоперетравних вуглеводистих кормів, особливо при утриманні на зернових концентратних раціонах, спостерігають швидке ожиріння. У цьому випадку виключне значення має організація активного моціону та введення в раціон зелених і соковитих кормів.

ЦІ Норми годівлі ремонтного молодняку залежать від статі, віку й живої маси. На 100 кг живої маси ремонтним кнурцям від 40 до 80 кг необхідно згодовувати 5, від 80 до 120 кг -- 3 к. од., а свинкам відповідно -- 4,4 і 2,8; сухої речовини -- 4; 2,7 та 3,3; 2,5 з концентрацією енергії 1,22 і 1,10 к. од. у 1 кг сухої речовини або 1,05 і 0,95 к. од. у сухому кормі. Потреба ремонтного молодняку в перетравному протеїні становить 107 г на 1 к. од. На племінних фермах і репродукторних фермах спеціалізованих господарств ремонтний молодняк годують зволоженими (1:1) кормовими сумішами двічі на добу, напувають без обмеження. Обов'язковим для ремонтного молодняку є активний моціон, а в літній період -- утримання в літніх таборах із випасанням.

Перший раз свинок осіменяють чи пускають у парування в. 9 -- 10-місячному віці при живій масі не менше 120 кг. Утримують їх* групами до 6-місячного віку окремо від кнурців, а пізніше -- поруч з ними, що прискорює настання у них охоти на 25 днів раніше.

Ремонт основного стада кнурів у товарних господарствах проводять за допомогою завезених молодих кнурців із племзаводів і плем- господарств у 6 - 7-місячному віці. Завозять їх в 1,5-2 рази більше за кількість основних кнурів, які щороку вибувають зі стада. При відборі кнурців оцінюють стан їхнього здоров'я, міцність конституції, екстер'єр та походження. Ремонтний кнур має бути за розвитком не нижче першого класу і без вад екстер'єру, таких як слабкий кістяк, провисла спина, перехват за лопатками, мопсоподібність, недорозвинені сім'яники, кратерні соски тощо. Молодих кнурців можна починати використовувати для парування в 10 - 12-місячному віці при досягненні живої маси 140-150 кг.

3. Виробнича програма

Найвигідніше виробляти свинину на спеціалізованих промислових комплексах, а також у спеціалізованих гос* подарствах на власних кормах.

В Україні створено гігантські радгоспи-комбінати «Калитянський» Київської та «Углегорський» Донецької областей, які щороку виробляють по 13--13,7 тис. т свинини. На 1 ц приросту тут витрачають 4,8--5 корм, од., середньодобовий приріст становить 580--600 г. Створено також багато господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини на власних кормах, а також міжгосподарські об'єднання і підприємства. У цих господарствах і відгодовується від 7,3 до 33--36,9 тис. голів свиней.

У спецгоспах, які вирощують свиней на власних кормах, прирости значно менші -- 316--439 г. Високі прирости на державних комплексах пояснюються забезпеченням тварин повноцінними комбікормами в достатній кількості. У господарствах з виробництвом свинини на власних кормах ефективність свинарства ще досить низька. Тварини забезпечені протеїном тільки на 60 %.

Комплекси розраховані на щорічне вирощування 108 або 54 тис. голів. Це господарства із складним технологічним, енергетичним та іншими видами устаткування.

На комплексах з річним обсягом відгодівлі 108 тис. поросят застосовують одноденний ритм потокового виробництва. Щодня осіменяють 44 свиноматки, 33 матки поросяться, народжується 320--330 поросят. Щодня відлучають 310--315 поросят, ставлять на відгодівлю 300-- 310 підсвинків і здають на м'ясокомбінат 300 голів відгодованих тварин. На комплексах, де вирощують 54 тис: поросят, застосовують дводенний цикл.

Цикл відтворення у свиноматок становить 162 дні, з них 114 днів триває супоросний період, 26 -- підсисний і 22 дні -- інтервал від відлучення поросят до наступного запліднення матки. У середньому на одну матку планують 2,25 опоросу при плодючості 9,8 поросяти на опорос і тривалості життя кнурів і свиноматок при такому інтенсивному використанні 2,5 року.

Весь виробничий цикл від народження поросят до здавання їх на м'ясокомбінат становить 222 дні, у тому числі підсисне вирощування -- 26 днів, дорощування після відлучення -- 80, відгодівля -- 116 днів.

Маса свиней при здаванні на м'ясокомбінат-- 112 кг. У перший місяць життя приріст становить 230*г, з 26-го дня життя до 106 днів -- 390--400 і в період відгодівлі -- 637 г.

На комплексах застосовують цілорічне безвигульне утримання свиней усіх статево-вікових і виробничих груп у закритих приміщеннях.

Оскільки свині важко адаптуються до цілорічного безвигульного утримання, значно збільшується кількість ослаблених і маложиттєздатних поросят, укомплектовувати стадо маток слід тільки конституційно міцними тваринами. Великі труднощі виникають в організації видалення гною, знезараження і утилізації його. Такі гігантські комплекси (на 108 і 54 тис. голів) екологічно небезпечні для навколишнього середовища. Тому широкого поширення вони не дістали. Значно більше комплексів на 24 та 12 тис. голів свиней. Для комплектування їх поголів'ям використовують рдзні системи розведення та гібридизації свиней. В Україні розроблено (Р. К. Агеєв, ГІ. П. Остапчук, В. О. Медведев, Ф. К. Почерняєв) 25 систем розведення і гібридизації свиней для Лісостепу, Степу і Полісся. У кожній зоні передбачено використання простого двопородного схрещування і двох більш складних форм -- трипородного схрещування і схрещування чистопородних маток з багатопородними кнурами. Для Лісостепу і Полісся рекомендовано як материнські породи велику білу та миргородську, а для Степу -- велику білу, українську степову білу, українську степову рябу. За батьківські форми у схрещуваннях використовують породи ландрас, естонську беконну, уельську, а також багатопородних кнурів полтавської і харківської селекцій.

Для організації безперервно-потокової і конвейєрноГ систем виробництва свинини слід мати 300--400 основних свиноматок. При меншій їх кількості краще застосовувати сезонно-турові опороси.

Схематично промислове виробництво свинини можна розглянути на прикладі, радгоспу-комбінату «Углегор- ський» Артемівського району Донецької області (І. С Петренко). Створено цей комбінат у 1975 р. Він розрахований на відтворення, вирощування і відгодівлю 108 тис. свиней щороку. До його складу входять: свинокомплекс на 73 тис. голів, комбікормовий завод, літній карантинний табір, племінна ферма, пункти штучного осіменіння і племінний репродуктор, ветеринарно-виробнича лабораторія, санітарна бойня, водозабірні й очисні споруди, котельні житлового масиву і промислової зони.

Приміщення для утримання свиней паралельні і з'єднані між собою галереєю. В них утримується 5290 свиноматок, 80 кнурів, 880 ремонтних свинок, 7800 поросят-сисунів, 24 000 поросят на дорощуванні та 34 800 свиней на відгодівлі. .

На племінній фермі утримують 600 основних і 300 перевірюваних свиноматок. За рік одержують не менш як 17 тис. поросят.

Застосовують промислове схрещування маток великої білої породи з кнурами порід ландрас і дюрок.

Виробничою одиницею на комплексі є дільниця. Таких дільниць шість: чотири -- в цеху відтворення і дві -- в цеху відгодівлі.

Технологічний цикл починається на першій дільниці, _/ що складається з двох приміщень, де утримують холостих маток, ремонтних свинок та свиноматок першого періоду поросності. Годують свиней рідкими бовтанками (2,5--3 частини води на одну частину комбікорму).

У першому приміщенні свиноматок утримують в середньому 22 дні. Технологією передбачено щоденне осіменіння 44 свиноматок. Враховують, що 11 з них перегуляють і через деякий час їх знову треба буде осіменяти, а частину вибракувати на м'ясо.

На комплексі застосовують тільки штучне осіменіння. При досягненні свинкою живої маси понад 120 кг у 9-- 10-місячному віці її осіменяють в індивідуальних станках двічі через 12 год. Через добу переганяють у друге приміщення дільниці, де утримують 32 дні.

Щодня 35--40 поросних свиноматок переводять на другу дільницю, де утримують у групових станках: по 13--15 голів протягом 82 днів, тобто до 112-го дня поросності.

Перед опоросом свиноматок розміщують у 32 спеціальних секторах, у кожному з яких обладнано по ЗО станків для опоросу і утримання підсисних свиноматок. За кілька годин до опоросу місце для поросят у станку накривають товстим шаром сухої тирси і включають підвішену над станком інфрачервону лампу (для підтримання необхідної температури). Відразу після опоросу малопродуктивних маток вибраковують, а поросят підсаджують під інших маток тієї ж технологічної групи.

Двадцять вісім секторів постійно зайняті свиноматками з приплодом, два -- перебувають на санобробці, яка триває (без ремонту) два дні. До останніх напівбудинків додатково прибудовані сектори для поросят, що відстали в розвитку.

Підсисний період триває 35 днів, поросята набирають живої маси близько 8 кг.

Кожен оператор дільниці опоросу передає на дорощування після відлучення 612 поросят. Плановий відхід поросят -- 5 %.

Останньою за технологією у цеху відтворення є дільниця з дорощування поголів'я від 26 до 106 днів. Дільниця складається з 6 напівбудинків по 7 секторів і 24 станків у кожному (25 поросят). На одне порося припадає 0,4 м² площі підлоги. Станки обладнані груповими напувалками, годівницями.

На дорощування відлучені поросята надходять щодня, їх купають, обробляють відповідно до вимог санітарії. Потім поросят приблизно однакових за живою масою і розвитком формують у технологічні групи. Найменших і слабших поросят утримують в станках ближче до проходу, щоб легше спостерігати за ними, лікувати і підгодовувати їх.

Дільницю дорощування обслуговують 3 бригади по 8 чоловік у кожній: 4 оператори, оператор по ветеринарних обробках і 3 слюсарі з обслуговування і ремонту технологічного обладнання.

За період дорощування добовий приріст поросят становить 350--400 г. Технологічний відхід на цій дільниці -- 1,3 %.

Після дорощування проводять санітарну обробку і переводять свиней постаночно в цех відгодівлі.

Цех відгодівлі -- це велика самостійна дільниця з 10 свинарників, кожен з яких розділений на 2 напівбудинки. Всі 20 напівбудинків з'єднані галереєю. Напівбудинок розділений на 3 сектори по 24 станки у кожному (25 тварин). На 1 голову припадає 0,9 м² площі підлоги.

Оператор обслуговує один напівбудинок на 1800 тварин.

Одночасно на відгодівлі перебуває понад 35 тис. свиней.

Тип відгодівлі концентратний. Зволожені комбікорми подають трубопроводом у годівниці двічі на добу.

Свиней утримують 116 днів. Середньодобовий приріст -- 600 г. Здавальна маса свині в середньому становить 122 кг у віці 7,5 міс. На 1 ц приросту витрачають по 4,68 кормових одиниць.

На основі цих технологічних нормативів розраховується виробнича програма для ферми 480 голів. Спочатку визначаємо кількість ритмів за рік при заданому ритмі 7 днів: 365 : 7 = 52. Потім залежно від потужності ферми визначаймо виробництво свинини в живій масі за ритм: 480 : 52= 9.2 і визначаймо виробництво продукції за рік: 9.2 * 52= 478.4 . Кількість підсвинків, яких необхідно зняти з відгодівлі за один ритм, буде дорівнювати живій масі поросят, отриманій за один ритм, поділений на масу 1 гол. 9.2 : 0.11 = 84 . Для виконання програми за рік необхідно зняти з відгодівлі відповідну кількість поросят 84 * 52 = 4368 гол.; З урахуванням 3 % відходу свиней на відгодівлі кількість підсвинків, яких необхідно поставити на відгодівлю, становитиме 84 * 0.97 = 81 або 81 * 52 = 4212 . Щоб поставити на відгодівлю 81 підсвинків, потрібно відняти від свиноматки і поставити на вирощування поросят більше з урахуванням вибракування, що становить за цей період 12 % . Отже, 81 гол. - це тільки 88 % від віднятих, а відняти за один ритм необхідно 81 : 88 * 100 = 92 гол., а за рік 92 * 52 = 4784 гол.

Отримати поросят при народженні необхідно з урахуванням 15 % їх відходу за час підсисного періоду. Отже, отримати поросят при народженні треба за один ритм 92 : 85 * 100 = 108 гол., а за рік 108 * 52 = 5616 гол. Вирощується поросят під маткою 10 гол. Тому для вирощування 108 гол. Необхідно мати 10 маток на підсосі за один ритм, або за рік 520 гол. Отримати опоросів від маток необхідно більше, тому багатоплідність маток у середньому становить 8.6 поросят, а не 10 поросят, тому кількість маток, що опоросилися за один ритм, буде дорівнювати: 10 поросят: 8.6 поросят * 10 маток = 11 маток. З урахуванням 75% запліднюваності маток їх необхідно осіменяти не 11, а 11 : 75 * 100 = 15 маток за один ритм, або 75* 52 =780 за рік.

Аналогічно розраховується розмір кожної технологічної групи за один ритм і за рік для ферми будь - якої потужності при іншому ритмі : 14 днів при 14- денному ритмі, коли кількість їх за рік буде в 2 рази менша, розміри кожної технологічної групи за один ритм буде в 2 рази більшими, ніж при 7- денному ритмі, але за рік чисельність цих технологічних груп для ферм з такими ритмами буде однаковою.

Розрахунок виробничої програми для ферм 480 т свинини на рік із 7- та 14- денним ритмом виробництва

Оптимальна річна структура свинопоголів'я для ферм потужністю 480 т свинини на рік із 7- та 14- денним ритмом виробництва

Розрахунок потреби у свинарниках для свиноферми на 480 т свинини на рік

4. Організація годівлі свиней і кормової бази свиноферми

Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини. Від раціональної його організації значною мірою залежать інтенсивність ведення і рентабельність свинарства. Основна мета відгодівлі -- одержання від тварин максимального приросту живої маси в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю продукції.

Для різних видів відгодівлі характерні свої особливості, пов'язані з такими факторами як вік тварин, стать, породні якості, будова тіла, поживна цінність кормів, склад раціону, способи підготовки Кормів, способи утримання свиней в різні періоди росту, мікроклімат у приміщеннях, маса свиней при зніманні з відгодівлі та ін. Інтенсивність росту свиней визначають величиною середньодобових приростів і кількістю днів, необхідних для досягнення живої маси 100 кг. Існує три види відгодівлі: м'ясна, беконна та до жирних кондицій.

М'ясна відгодівля

Для виробництва м'ясної свинини на відгодівлю ставлять нормально розвинених поросят різних порід (чистопородних, помісних або гідридних) у 3-місячному віці живої масою 25 - ЗО кг і закінчують через 4 - 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди: перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключний) -- від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі підсвинки досягають живої маси 60 кг при середньодобових приростах 500 г та витратах кормів 4,2-4,5 к. од на 1 кг приросту, за другий -- 120 - 130 кг при середньодобових приростах 600 - 700 г і витратах кормів 5,0 - 5,5 к. од. на 1 кг приросту.

При м'ясній відгодівлі використовують різноманітні корми, які є в господарстві. За відсутності спеціальних комбікормів згодовують кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи в раціон свиней концентровані, соковиті і грубі корми та відходи технічних виробництв (табл. 41). Найпоширенішими типами годівлі є концентратний, концентратно-картопляний, концентратно-коренеплідний, концентратно-силосний та відгодівля з використанням харчових відходів.

Тривалість відгодівлі до жирних кондицій 60-90 днів. За цей період жива маса свиней збільшується на 50 - 60 %, товщина шпику в дорослих становить не менше 7, у тих, що ростуть, -- понад 4 см при середньодобових приростах 800 -1000 г і витратах кормів на 1 кг приросту 6,5 - 8,5 к. од. Вихід сала досягає 60 %, забійний вихід -- 80 - 85 % проти 70 - 75 % при м'ясній та беконній відгодівлях. Перевірюваних свиноматок відгодовують до 160 -180, молодняк -- більше 150 кг.

Оскільки в перший період відгодівлі (30 - 45 днів) свині характеризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в основному дешеві об'ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх зменшують, а концентрованих -- збільшують.

Цр Свиням при відгодівлі до жирних кондицій на 100 кг живої маси згодовують: кормових одиниць -- 3,8; перетравного протеїну на 1 к. од. дорослим -- 70, молодим -- 80 г; кальцію -- 0,8 %, фосфору -- 0,67, кухонної солі -- 5,8 від сухої речовини; каротину -- 3,7 мг на 1 кг сухої речовини. Якщо свиней утримують у закритих приміщеннях, то нормують і вітамін Б із розрахунку 0,19 тис. МО.

Серед основних кормів, які використовують, -- кукурудза, зернові відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові відходи та ін. В останній місяць відгодівлі в раціон свиней вводять картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості м'яса та шпику. Сою, гречку, рибу, рибне борошно, кукурудзу, макуху як такі, що погіршують якість шпику, в кінці відгодівлі з раціону виключають.

Картопля багата на вуглеводи, але містить мало протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Тому в раціон відгодівельних свиней необхідно вводити горох, макуху, збиране молоко, рибне, кісткове та трав'яне борошно з бобових культур, а в літній період -- зелену масу.

У випадку згодовування молодняку протягом тривалого періоду цукрових буряків до їхнього раціону додають білково-мінерально-вітамінні добавки, оскільки цукрові буряки характеризуються низьким вмістом протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів.

Годують повноцінними раціонами. Для підсвинків живою масою 40 - 70 кг і середньодобовими приростами 650 г з розрахунку на 100 кг живої маси необхідно давати 4,8 к. од. із концентрацією енергії не менше 1,2 к. од. у 1 кг сухої речовини, для тварин живою масою 71 - 120 кг -- відповідно 4,2 та 1,28.

Особливу увагу приділяють наявності перетравного протеїну, норма якого 115 - 120 г на 1 к. од. на початку та 90 - 110 г у кінці відгодівлі. Протеїн повинен бути повноцінним, особливо за такими незамінними амінокислотами як лізин, метіонін, цистин. У сухій речовині раціону для молодняку живою масою 40 - 70 кг лізину має бути 0,7 - 0,73, метіоніну + цистину 0,42 - 0,44 %, а для тварин живою масою 71 - 120 кг відповідно 0,6 - 0,65 та 0,36 - 0,4 %.

Важливого значення при відгодівлі свиней надають нормуванню за мінеральними речовинами і вітамінами. У перший період відгодівлі в раціоні повинно бути: кальцію -- 0,84, фосфору -- 0,7 %, а в другий відповідно 0,81 і 0,67 %. Потребу свиней щодо натрію та хлору забезпечують додаванням кухонної солі -- 0,58 % до сухої речовини.

Для збалансування раціонів за амінокислотами та мінеральними речовинами свиням згодовують корми тваринного походження (збиране молоко, сироватку, сколотини, м'ясне, м'ясо-кісткове та рибне борошно), а також використовують білково-мінерально-віта- мінні добавки, які дають можливість збалансувати раціон і за основними вітамінами.

Беконна відгодівля

Це особливий вид відгодівлі молодняку, в результаті якого одержують м'ясо високої якості. Беконом називають молоду свинину, виготовлену у вигляді половинок розробленої туші без голови, хребта, лопатки, нижніх ділянок кінцівок і особливим способом просолену та прокопчену.

Для беконної відгодівлі відбирають підсвинків живою масою 25 - ЗО кг у 3-місячному віці білої масті, на середніх за висотою кінцівках, без ушкоджень шкіри, з довгим рівним тулубом, легкими лопатками, відносно невеликою головою, широкими і добре розвиненими окостами. Таким вимогам найбільше відповідає молодняк породи

ландрас, великої білої, естонської беконної, полтавської м'ясної, української м'ясної та їх помісей.

Тварин на бекон відгодовують у два періоди. Перший триває від 2,6- до 5 - 5,5-місячного віку при середньодобових приростах 450 - ВСЮ г, другий -- від 5 - 5,5- до 7,5 -- 8-місячного віку при середньодобових приростах не нижче 600 г і досягненні живої маси молодняку 06 - 105 кг.