Свинарство

Високоякісний бекон приємний на смак, блідо-рожевого кольору, л добре вираженою мраморністю, сало рівномірно розподілено по поверхні туші, білого кольору, щільне. На спині і поперековій ділянці товщина сала має бути від 1,5 до 3,5 см без шкіри, маса туші -- не менше 53 і не більше 72 кг, на грудинці -- мінімум два-три шари м'яса, довжина беконної півтуші -- не менше 75 см.

Бекон високої якості одержують тільки при згодовуванні раціонів, збалансованих за всіма поживними речовинами, особливо за протеїном. На початку відгодівлі його кількість на 1 к. од. повинна становити 120 - 140, у кінці -- 90 - 100 г. При цій відгодівлі краще використовувати спеціальні комбікорми. Відгодівлю можна здійснювати і на концентратно-картопляних та концентратно-коренеплідних раціонах, у складі яких концкорми становлять 60 - 70 %.

До кормів, що поліпшують якість бекону в другий період відгодівлі, відносять ячмінь, горох, жито (до ЗО - 40 % за поживністю), просо, люпин, вику, збиране молоко, бідне на жир рибне борошно, зелені та соковиті корми; які погіршують -- м'ясне борошно, макуху, рибні відходи, мелясу, висівки, овес, сою та кукурудзу у випадках, коли вони становлять більше ніж 35 % за поживністю. Останні згодовують в обмеженій кількості або повністю виводять з раціону cm місяць до кінця відгодівлі.

Для одержання бекону відгодованих свиней обробляють у шкурі із використанням таких технологічних процесів, як шпарка і обпалення в спеціальних печах при температурі 900 - 1000 °С протягом 30 с. Із бекону виготовляють високоякісні продукти -- корейку, грудинку, різні сорти окостів, рулети тощо.

Відгодівля до жирних кондицій

Основна її мета -- за короткий строк одержати велику кількість сала, внутрішнього жиру, а також м'яса. Для такої відгодівлі використовують вибракуваних старих і малопродуктивних свиноматок та кнурів, а також перевірюваних свиноматок і молодняк. Кнурів перед постановкою на відгодівлю каструють.

Тварин комплектують у кормові групи по 20 - 25 голів у станку з урахуванням живої маси, віку та статі. При збільшенні кількості свиней у групах по 100 голів знижуються середньодобові прирости та оплата корму на 17 і 33 % відповідно.

Тривалість відгодівлі до жирних кондицій 60-90 днів. За цей період жива маса свиней збільшується на 50 - 60 %, товщина шпику в дорослих становить не менше 7, у тих, що ростуть, -- понад 4 см при середньодобових приростах 800 -1000 г і витратах кормів на 1 кг приросту 6,5 - 8,5 к. од. Вихід сала досягає 60 %, забійний вихід -- 80 - 85 % проти 70 - 75 % при м'ясній та беконній відгодівлях. Перевірюваних свиноматок відгодовують до 160 -180, молодняк -- більше 150 кг.

Оскільки в перший період відгодівлі (30 - 45 днів) свині характеризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в основному дешеві об'ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх зменшують, а концентрованих -- збільшують.

Свиням при відгодівлі до жирних кондицій на 100 кг живої маси згодовують: кормових одиниць -- 3,8; перетравного протеїну на 1 к. од. дорослим -- 70, молодим -- 80 г; кальцію -- 0,8 %, фосфору -- 0,67, кухонної солі -- 5,8 від сухої речовини; каротину -- 3,7 мг на 1 кг сухої речовини. Якщо свиней утримують у закритих приміщеннях, то нормують і вітамін Б із розрахунку 0,19 тис. МО.

Серед основних кормів, які використовують, -- кукурудза, зернові відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові відходи та ін. В останній місяць відгодівлі в раціон свиней вводять картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості м'яса та шпику. Сою, гречку, рибу, рибне борошно, кукурудзу, макуху як такі, що погіршують якість шпику, в кінці відгодівлі з раціону виключають.

2) аварійних опоросів - 8%

Кількість опоросів =365: (виробництво 176 днів = 2,1 опоросів)

Кількість аварійних опоросів від 128 голів (10 голів)

128-10=118 підсисних маток

3) Кількість поросят на підсосі 9 голів на 1 матку=118*9=1062 підсосних поросят

4) Час від йому поросят від матки 39 днів

5) Відхід молодняка в 4%

4% від 1062 = 42 голови

1062-42 = 1020 голів на м'ясо комбінат

6) Виготовка маточного стаду щорічно 25%; від 480 маток 25% - 120 голів реалізуємо на м'ясо масою 200кг 1 голова

120*200кг=240ц свинини

На 100 маток потрібно мати 3 хиряка , відповідно на 480 маток =14-15 хрякав

Для ферми потрібно розрахувати необхідність у кормах, враховуємо ,що на 1ц свинини потрібно 7ц од, а на 1ц од 110 і з урахуванням 5% страхового фонду. Розрахунок гадової необхідності в кормах наступний:

1) У нашому прикладі свинини реалізовано в живой масі 1020 голів *6 турів*100 =6120ц свинини с откорма на м'ясокомбінат 120 голів*200 кг=240ц. Всьго сдано на м'ясокомбінат 6120ц+240ц = 6320ц свинини

2) А) 7ц к.од*6320ц=44520 ц к. од.

Б) 110г пер. пор. *44520ц к. од. = 48,97ц

Всього поголів'я: 480 маток +15 хряків +6120 молодняка = 6615 голів

Розрахунок необхідності кормів:

1) 55% опт 44520 ц.к. одн. = 224486 к. одн.

55% від 48.97 пер.крат = 26.95 пер.прот.

2) 1.3 ; 1.1; 1.2 харчових кормів

с 1 га отримуємо 40 + 1.3 = 53.2 к. од.

Пер. крат 40 + 13 гр = 2.92 ц. пер.

14692 : 53.2 = 276.2 га необхідно землі.

Розрахунок поживності в кормах на ферму 480 маток.

1444 : 6615 гол. = 0.22 - приходиться відліку на 1 голову.

5. Шляхи підвищення ефективності виробництва на свинофермах

Максимальне виробництво свинини при зменшенні її собівартості можливе при поліпшенні кормової бази, правильній організації стада, впровадженні ефективних методів розведення, годівлі, відгодівлі і утримання свиней, спрямованих на підвищення м'ясних якостей.

Основним фактором успішного ведення свинарства є правильна організація племінної справи. Племінна робота у свинарстві -- це система організаційно-зоотехнічних заходів -- добору, підбору, методу розведення, вирощування та використання тварин в умовах повноцінної годівлі, правильного утримання та догляду.

Найбільшу роботу проводять державні племінні заводи. Вони безперервно вдосконалюють породу, створюють нові типи, лінії і родини з високим рівнем продуктивності, застосовують методи оцінки, добору і підбору тварин, що забезпечують поступове і впевнене зростання спадково зумовленого рівня розвитку корисних господарських ознак тварин.

Племінні господарства розмножують типи, лінії, створені на племзаводах, які виконують роль дочірніх господарств, що працюють за єдиною селекційною програмою.

Племінні господарства вирощують власних ремонтних свинок і частково їх завозять з державних племінних заводів.

Племінні ферми колгоспів і радгоспів, промислових комплексів займаються відтворенням і вирощуванням молодняка, відібраного для ремонту товарних маточних стад.

На всіх племінних фермах використовують чистопородне розведення. Стадо племінного заводу ремонтують за рахунок вирощування власних ремонтних свинок.

На багатьох племфермах вирощують двопородних свинок для використання їх у товарних господарствах.

У племінному свинарстві здійснюється широкий обмін племінними кнурцями.

Без чіткого, об'єктивного обліку походження свиней неможливо успішно вдосконалювати стада і породи. Втрата походження свиноматки чи кнура призводить до переведення їх у товарну частину стада; безсистемне завезення ремонтного молодняка -- до стихійного інбридингу навіть у племінних господарствах і виникнення багатьох інших недоліків.

Мітять свиней при народженні гніздовими номерами, а при відлученні їм ставлять індивідуальний номер татуювальними щипцями.

Подальший племінний облік продовжують у картках племінного кнура, племінної свиноматки, журналі обліку парувань і осіменіння свиней, книзі обліку опоросів і приплоду свиней, вирощування ремонтного молодняка і у зведеній відомості бонітування свиней.

Доросле поголів'я племінного господарства будь-якого типу поділяють на провідну групу і основне (племінне) стадо (кнура, матки). У провідну групу входять найбільш продуктивні, оцінені за якістю нащадків основні матки і кнури, від яких вирощують ремонтний молодняк.

У племінні стада входять і перевірювані матки, ремонтні кнурці і свинки, племінний молодняк.

Успіх селекційної роботи залежить від відбору тварин за спадковими якостями. Щоб відібрати найкращих тварин, їх оцінюють на спеціальних відгодівельних станціях.

Спадкові якості свиней оцінюють за якістю нащадків методом контрольної відгодівлі за такими показниками: вік (дні) досягнення живої маси 100 кг; витрати корму на 1 кг приросту; товщина шпигу над 6--7-м грудними хребцями; довжина тулуба; маса задньої третини напів-туші. Проводять її на станціях контрольної відгодівлі в суворо регламентованих умовах, згідно із спеціальною методикою. У потомства враховують скороспілість, витрати кормів і м'ясні якості.

Для визначення цінності кнура чи матки слід знати, до якої породної групи належить тварина. Згідно з інструкцією з бонітування всі породи поділені на три групи.

Перша група -- велика біла, українська степова біла, довговуха біла, латвійська біла, литовська біла, сибірська північна, лівенська, кемеровська, північнокав-кавказька, муромська, брейтовська, коротковуха біла породи і цивільська, сибірська чорно-ряба, білоруська чорно-ряба, казахська гібридна породні групи.

Друга група -- ландрас, естонська беконна, уржумська, уельська.

Третя група -- миргородська, українська степова ряба, велика чорна, беркширська.

Нові спеціалізовані м'ясні лінії будь-яких порід і породних груп за згодою авторських колективів можуть оцінюватись з допомогою спеціальних шкал, але не нижче вимог першої та другої груп порід.

Щороку в усіх господарствах проводять бонітування з метою всебічної оцінки продуктивності і племінних якостей, визначення класності тварин та їх виробничого призначення. Строки, порядок і обсяг бонітування визначені інструкцією з бонітування свиней.

Бонітування проводять зоотехніки-селекціонери з ветеринарними спеціалістами.

На основі бонітування свиням присвоюють класи: еліта-рекорд, еліта, І, II клас та поза класом.

Після бонітування аналізують показники стада і уточнюють розподіл тварин по виробничих групах, вносять зміни в селекційні програми і плани.

У провідні групи племінних і племінні групи товарних господарств відбирають кнурів і маток, кращих за продуктивністю, розвитком і конституцією відповідно до плану племінної роботи.

При складанні плану індивідуального підбору кнурів і маток враховують не тільки результати бонітування, а й ефективність попередніх парувань.

Бонітуванням визначають тварин для запису в Державну племінну книгу.

Список літератури

1. В. В. Мирось, А. С. Зубрич Свиноводство в индивидуальном хозяйстве Харьков - 2008

2. М. Г. Лановська Р. М. Черненко Г. Г. Шатковська Твариництвои Київ «Вища школа» 1993

3. Бусенко О. Т. Столюк В. Д. Штомпель М. В. Технологія виробництва продукції тваринництва Київ «Аграрна освіта» 2001 рік

Размещено на Allbest.ru