Главная Коллекция "Revolution" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Агробіоценотичне обгрунтування інтегрованого захисту плодових розсадників від основних шкідників зерняткових культур у Лісостепу України

Агробіоценотичне обгрунтування інтегрованого захисту плодових розсадників від основних шкідників зерняткових культур у Лісостепу України

Розробка інтегрованого управління чисельністю шкідників розсадника зерняткових культур з урахуванням явищ та закономірностей, що відбуваються з ентомокомплексом на біоценотичному і популяційному рівнях під дією змін технології вирощування культур.

Рубрика	Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид	автореферат
Язык	украинский
Дата добавления	06.07.2014
Размер файла	79,5 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

АГРОБІОЦЕНОТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНТЕГРОВАНОГО ЗАХИСТУ ПЛОДОВИХ РОЗСАДНИКІВ ВІД ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ЗЕРНЯТКОВИХ КУЛЬТУР У ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 634.11:663.293:663.1:653

16.00.10 - ентомологія

Київ -- 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України і Мліївському інституті садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН

Наукові консультанти _ доктор біологічних наук, професор ПОКОЗІЙ Йосип Трохимович, Національний аграрний університет, професор кафедри хімічного захисту рослин

доктор сільськогосподарських наук, професор, член-корес-пондент УААН ХОМЕНКО Іван Іванович, Мліївський інститут садівництва ім.Л.П.Симиренка УААН, директор інституту

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор ТРИБЕЛЬ Станіслав Олександрович, Інститут захисту рослин УААН, пенсіонер;

доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник ТЕРТИШНИЙ Олександр Степанович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри зоології і дарвінізму;

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік КАН СЛАВГОРОДСЬКА-КУРПІЄВА Лідія Єпіфанівна, Кримський державний агротехнологічний університет, завідувач кафедри захисту рослин.

Провідна установа _ Полтавська державна аграрна академія, кафедра екології та ботаніки, Міністерство аграрної політики України, м.Полтава.

Захист дисертації відбудеться "27"червня_2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони 15, навчальний корпус №3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони 13, навчальний корпус №4, к.41

Автореферат розісланий " 24_" _червня___ 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Менджул В.І.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Садівництво _ традиційна галузь сільського господарства України, де зосереджено 29,8% площ СНД, зайнятих під плодово-ягідними насадженнями, в т.ч. 46% загальної площі яблуні і груші, виробляється 26_30% садівничої продукції. Збільшення виробництва високоякісної продукції зерняткових культур _ важливе завдання сільськогосподарського виробництва України (Андрієнко та ін., 1990).

Проте за останні роки відбулося скорочення площі багаторічних насаджень, різко знизилась врожайність, зменшилися до критичної межі обсяги виробництва плодів і ягід та споживання їх населенням України. Виробництво плодів і ягід зменшилося з 1384 тис. тонн у 1981-1985 роках до 190 тис. тонн у 1998-2000 роках, тобто у 7,3 раза. В середньому за 5 років урожайність садів і ягідників становила 12,6 ц/га, в той час як у розвинених садівничих країнах Європи, де вже багато років сади культивуються за суперінтенсивними технологіями, вона досягає 400-600 ц/га.

Досвід і практика свідчать, що такі особливості вирощування плодових насаджень як продуктивність, стійкість до несприятливих зовнішніх умов і, в першу чергу, до основних шкідників і хвороб, збільшення щільності висаджених дерев (1,0-3 тис. шт./га і більше), скорочення до мінімуму передплодоносного періоду, низькорослість, скороплідність та високі товарні якості плодів залежать від того, якої якості садивний матеріал використовується для закладання цих насаджень (Воєводін, 2001).

Зараз в Україні, в зв'язку з створенням інтенсивних технологій виробництва плодової продукції, відбуваються значні зміни в розсадництві: поряд з традиційним отриманням саджанців способом зеленого вічкування більше половини їх одержують на основі зимового щеплення і контейнерним способом, поліпшується асортимент підщепного і прищепного матеріалів, що потребує удосконалення стратегії захисту насаджень у маточних живцевих і насінних садах та полях розсадників від основних шкідників і хвороб. При відсутності чи несвоєчасному виконанні захисних заходів проти основних шкідників у розсадниках груші і яблуні вихід стандартних саджанців знижується на 18-37% (Болотникова та ін., 1984).

Особливе занепокоєння викликає каліфорнійська щитівка, яка виявлена на 18% площ плодових садів та 55,2% площ розсадників в Україні (Клечковський, Глушкова, 2000). Значної шкоди розсадникам лісостепової зони України завдають личинки західного травневого хруща (Богдан та ін., 1980). У діючому нині "Переліку пестицидів …" хімічні сполуки проти личинок цього шкідника відсутні. Спостерігається збільшення шкодочинності озимої совки і нових для плодового розсадника видів з підряду цикадових. Великої шкоди завдають вічкова та листкові галиці, а також попелиці, кліщі.

Проте видовий склад шкідників фауни розсадників зерняткових культур у Лісостепу України вивчено недостатньо. Потрібно провести на основі глибокого аналізу фітосанітарного стану розсадників яблуні і груші вивчення видового складу і господарського значення основних шкідливих видів, їх біологічних особливостей та шляхів зменшення обсягів і кратності застосування інсектицидів, розробити екологічну і економічно доцільну систему проведення захисних заходів проти основних шкідників у розсадниках Лісостепу України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно із завданням ВАСГНІЛ СРСР і НТП УААН, є складовою частиною науково-дослідних робіт Мліївського інституту садівництва ім.Л.П.Симиренка УААН у 1986_2002 рр. ("Розробити нові прийоми регулювання чисельності шкідливих організмів карантинного і некарантинного значення в багаторічних насадженнях плодових і декоративних культур", реєстраційний номер ВАСГНІЛ ОЦ 016.051.054 (номер державної реєстрації _ 81072972); "Розробити інтегровані системи захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів в умовах різних форм господарювання" (номер державної реєстрації 0.3.04. _ МВ/33-96); "Розробити наукові основи регулювання розвитку і управління чисельністю шкідливих організмів у сучасних агроекосистемах" (номер державної реєстрації 0101U003859).

Мета і завдання досліджень. Мета роботи -- теоретичне обгрунтування та розробка інтегрованого управління чисельністю шкідників розсадника зерняткових культур з урахуванням явищ та закономірностей, що відбуваються з ентомокомплексом на біоценотичному і популяційному рівнях під дією змін технології вирощування культур. Для цього потрібно було вирішувати такі основні завдання:

- вивчення: трофічних зв'язків основних шкідників груші і яблуні в розсадниках; шкодочинності комах і кліщів-фітофагів плодового розсадника та стійкості до них основних сортів яблуні і груші; господарського значення і особливостей біології основних шкідливих об'єктів груші і яблуні в розсадниках у сучасних умовах та якісних змін ентомо- і акарифагів на біоценотичному та популяційному рівнях; сезонної та багаторічної динаміки чисельності шкідників і корисних видів у розсаднику зерняткових культур; сучасного видового різноманіття та чисельності ентомо- і акарифагів розсадників яблуні і груші; основних елементів інтегрованого захисту розсадників зерняткових культур від шкідників;

_перевірку і визначення: екологічно виправданих ЕПШ основних шкідників у розсадниках яблуні і груші; рівнів ефективності зоофагів, норм витрати зареєстрованих і нових пестицидів, оцінки економічної ефективності сучасних систем захисту насаджень яблуні і груші від шкідників в розсадниках.

Об'єкт досліджень: основні шкідники зерняткових культур у розсадниках, їх господарське значення, особливості біології, динаміки чисельності, шкодочинність та заходи захисту рослин від них; ентомо- і акарифаги та їх роль в обмеженні чисельності основних фітофагів агробіоценозу плодових розсадників.

Предмет досліджень: механізми регуляції шкодочинності основних фітофагів яблуні і груші в розсадниках у сучасних умовах розвитку садівництва; елементи та складові частини екологічно безпечної і економічно доцільної системи захисту плодових розсадників від основних шкідливих об'єктів.

Методи досліджень: загальноприйняті методи досліджень з ентомології, популяційної екології, захисту рослин _ польові та лабораторні досліди з біології шкідників, стійкості сортів, ефективності сучасних пестицидів і прийомів зниження чисельності і шкодочинності основних фітофагів в агроценозі розсадника зерняткових культур (Б.А.Доспехов, 1985; С.О.Трибель (редактор), 2001, та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів. У Лісостепу України найбільш повно виявлено видовий склад шкідників плодових розсадників _ 52 види, та їх ентомофагів і акарифагів _ 26 видів. Уточнена шкодочинність основних видів, їх біологія, фенологія та трофічні зв'язки їх з яблунею і грушею в розсадниках.

Вперше розроблені регіональні ЕПШ 17 основних фітофагів у полях шкілки сіянців, маточників вегетативно розмножуваних підщеп і вирощування саджанців, та в маточних живцевих і насінних садах з урахуванням рівнів ефективності зоофагів, дана оцінка стійкості проти основних шкідників у розсадниках 50 сортів яблуні і 27 сортів груші, виявлено групу відносно стійких сортів цих культур до заселення їх 8 видами фітофагів.

Вперше встановлено, що: просторова ізоляція полів розсадника від осередків каліфорнійської щитівки повинна складати не менше 1000 м; температура повітря нижче _20С, яка утримується 10-12 днів і більше, знижує чисельність каліфорнійської щитівки і червоного плодового кліща на 98-99% і 86-92% відповідно, що виключає потребу ранньовесняної обробки ДНОКом; в умовах регіону в передостанньому поколінні зеленої яблуневої попелиці (середина серпня) серед імаго з'являються до 20% крилатих особин.

Розроблений "Спосіб боротьби з грунтовими шкідниками при посадці саджанців" (патент 48271, Україна) на основі обробки кореневої системи підщеп і саджанців робочою рідиною промету 400, 40% м.с. і гаучо, 70% з.п. проти личинок західного травневого хруща.

Обгрунтована доцільність застосування системних інсектицидів промет 400, 40% м.с., круізер, 35% т.к.с. і гаучо, 70% з.п. проти грунтових і надземних шкідників з урахуванням їх біологічних особливостей способом токсикації насіння яблуні і груші перед висівом у грунт; препарату "Аквагель-1 садова" (з додаванням 4% амонійної солі ДНОКу) проти комплексу шкідників у маточних живцевих і насінних насадженнях навесні і саджанців у прикопці восени; ефективність захисту новими хімічними і біологічними пестицидами підщеп і прищеп яблуні і груші від сисних шкідників під час зимового щеплення та від каліфорнійської щитівки і грушевого галового кліща під час літнього вічкування.

Установлено ефективність дії 12 нових пестицидів проти комплексу шкідників саджанців і маточно-живцевих та маточно-насінних садів яблуні і груші.

Обгрунтована доцільність застосування проти основних фітофагів плодового розсадника таких заходів: сівозміна, обробіток грунту, знищення трав'янистої рослинності, просторова ізоляція полів розсадника від лісосмуг, вирощування саджанців груші і яблуні на насінних підщепах, збереження і підвищення ефективності природних ентомофагів (висів квітучих нектароносів по периметру розсадників) та випуску трихограми совко-вогнівкової форми проти озимої совки.

Удосконалено "Систему захисту насаджень яблуні і груші в розсадниках…", що дозволяє зменшити число обробок хімічними препаратами в період вегетації та затрати на виробництво саджанців за рахунок виключення фумігаційних робіт, зменшити забруднення довкілля.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована "Комплексна система захисту розсадників зерняткових культур від шкідників і хвороб у Центральному Лісостепу України" (рекомендації МІС УААН, УІС УААН, 2001 р.), яка грунтується на основі управління чисельністю шкідників під дією змін технології вирощування культур, що дозволяє збільшити вихід садивного матеріалу яблуні і груші відповідно на 12-92% і 28-97% порівняно із захистом за попередніми системами.

За результатами вивчення впливу тривалих низьких температур повітря на перезимівлю каліфорнійської щитівки і червоного плодового кліща доведена можливість у певні роки виключити ранньовесняне обприскування багаторічних насаджень ДНОКом, 40% р.п., що дозволить зменшити пестицидне навантаження в садах та затрати на виробництво садівничої продукції в Україні на суму до 4,4 млн. доларів США.

Виявлені відносно стійкі сорти яблуні і груші до заселення їх основними шкідниками використовуються в селекційній роботі відділу зерняткових культур Мліївського інституту садівництва ім.Л.П.Симиренка УААН.

Розроблені регіональні ЕПШ основних фітофагів в полях шкілки сіянців, маточників вегетативно розмножуваних підщеп і вирощування саджанців та в маточних живцевих і насінних садах, технологія використання системних інсектицидів проти личинок хрущів при висадці у відкритий грунт підщеп і саджанців плодових культур та застосування цих інсектицидів для передпосівної токсикації насіння яблуні і груші проти грунтових і надземних шкідників істотно зменшить пестицидне навантаження в плодових розсадниках.

Матеріали досліджень використані при розробці і складанні "Прогнозу фітосанітарного стану агроценозів та рекомендацій щодо захисту сільськогосподарських рослин…" (м. Київ, 1993_1996, 2000) та "Інформаційних листків Черкаського Центру Науково-технічної і Економічної Інформації" (№ 36-94; №37-94; № 6-95; №1-96; №2-96; № 23-98; №25-98; №6-2000; №7-2000).

Розроблені регіональні рекомендації для плодорозсадників Київської, Черкаської і Кіровоградської областей: "Рекомендації по захисту садів та ягідників від шкідників у Центральному Лісостепу України" (Мліїв, 1996), "Вирощування груші в Лісостепу України" (Мліїв, 1999), "Вирощування яблуні в зоні Лісостепу України" (Мліїв, 2001), "Комплексна система захисту розсадників зерняткових культур від шкідників і хвороб у Центральному Лісостепу України" (Мліїв, 2001), "Продуктивність та безпечність Вашого саду. Захист плодових насаджень від шкідників та хвороб у лісостеповій зоні" (Київ, 2002), застосовуються в розсадниках на площі 128 га щорічно.

Особистий внесок здобувача. Особисто приймав участь в організації і проведенні державних випробувань ефективності дії препаратів: базудин, 60% в.е. (диазинон); матч, 5% к.е. (люфенурон); інсегар, 25% з.п. (феноксикарб); актара, 25% в.г. (тіаметоксам) фірми "Сингента" (Швейцарія) і конфідор, 20% в.р.к. (імідаклоприд) фірми "Байєр АГ" (Німеччина) проти комплексу шкідників яблуні в промислових насадженнях, що було враховано при державній реєстрації цих препаратів і внесенні їх до "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні" (Київ, 2001 р.); особисто випробувано і запропоновано використання системних інсектицидів проти личинок хрущів при висадці у відкритий грунт підщеп і саджанців плодових культур, випробувано і запропоновано застосування системних інсектицидів для передпосівної токсикації насіння яблуні і груші проти грунтових і надземних шкідників. Випробувано застосування препарату фітоверм проти грушевого галового кліща. Досліджено роль просторової ізоляції полів розсадника від багаторічних насаджень для попередження заселення їх шкідниками. Розроблено і виконано програми досліджень, аналіз і статистичну обробку експериментальних матеріалів, оформлено дисертацію.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи заслухані і обговорені на Вчених радах: Мліївського інституту садівництва ім.Л.П.Симиренка УААН, Інституту садівництва УААН, Інституту захисту рослин УААН у 1994-2002 рр.; на розширеному засіданні кафедри хімічного захисту рослин НАУ у 2003 р.; на Міжнародному симпозіумі "Коммуникация насекомых и совремённые методы защиты растений" (м. Харків, 1994); V Міжнародній науково-виробничій конференції "Селекция, экология, технология возделывания и переработки нетрадиционных растений" (м. Алушта, 1996); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених "Интенсивное садоводство", присвяченій 145-річчю з дня народження І.В.Мічуріна і 90-річчю професора В.І.Будаговського (м. Мічурінськ, 2000); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасний стан і перспективи захисту плодово-ягідних культур і винограду від шкідливих організмів" (м. Харків, 2001); VIII Всеукраїнській конференції "Екологія та освіта: здобутки та перспективи діяльності в рамках концепції сталого розвитку" (м. Черкаси, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 29 наукових праць, у числі яких: монографія на 298 стор., Патент України, 27 праць у фахових збірниках і журналах, 16 робіт без співавторів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота об'ємом 400 сторінок тексту складається із вступу, 6 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, додатків, включає 105 таблиць і 34 рисунки. У додатках також подані довідки про використання результатів роботи у виробництві. Список використаних джерел включає 562 роботи, в тому числі 105 іншомовних з далекого зарубіжжя і 203 із країн СНД.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури

Наведено детальний огляд літератури з питань видового складу шкідників яблуні і груші в розсадниках, їх фітосанітарного стану та агробіоценотичних основ застосування інтегрованого захисту рослин, як невід'ємної частини технології вирощування садивного матеріалу. Розкриті особливості формування фауни маточних живцевих і насінних насаджень, полів розсадників яблуні і груші та факторів, що впливають на динаміку чисельності популяцій шкідників в розсаднику зерняткових культур.

Місце, умови та методика досліджень

Дослідження проводили в господарствах: у Черкаській області _ дослідне господарство Мліївського інституту садівництва ім.Л.П.Симиренка УААН, ВАТ "Звенигородський", СТОВ "Сад", ВАТ "Білий лебідь", ВАТ "Садовод", агрофірма "Мліїв", ЗАТ "Садівник"; у Київській області _ дослідне господарство "Новосілки" Українського інституту садівництва УААН, СГ ТОВ АК "Тарасівський"; у Кіровоградській області _ ВАТ "Новоукраїнський".

Клімат регіону помірно-континентальний. Середня багаторічна температура повітря складає 7,9…8,7С. На початку травня 1999 і 2000 рр. було різке зниження температури повітря до -3,8…-4,2С, а на поверхні грунту _ до _1,1…_6,7С. Середня денна температура зими 1986-2002 рр. складала від -2,0 до -4,1С, мінімальна -20,4…-29,3С (грудень 1993-1995 рр., 1997-1998 рр.) та -31,2…-37,1С (січень 1987 р.). Середньомісячна температура повітря в липні-серпні складала 19,8…21,1С, а максимальна _ +37,3…40,4С. Сума опадів була 522,3_566,2 мм, з них за вегетацію випадало 348,3-350,5 мм, гідротермічний коефіцієнт _ 1,0-1,02 (за Г.Т.Селяніновим, 1928). Тривалість безморозного періоду _ 175 днів, а вегетації зерняткових культур _ 172 дні, переважно з ІІІ-ої декади квітня до ІІ-ої декади жовтня.

Грунти. В регіоні превалюють чорноземи опідзолені на лесових породах і глинах та чорноземи глибокі, переважно на лесових породах.

Умови зони досліджень сприятливі для вирощування посадкового матеріалу зерняткових культур і розвитку на них основних фітофагів.

Методика досліджень. Вивчення видового складу шкідників і зоофагів, біології та динаміки чисельності, заселеності культур, порогів шкодочинності, впливу їх на шкідників, збереження і використання зоофагів проводили згідно із загальноприйнятими методиками (Косов, Поляков, 1958; Поляков та ін., 1975; Танський, 1983; Омелюта та ін., 1986; Мойсейченко, 1988; Доспехов, 1985).

Біометричні показники розвитку рослин та вихід стандартних саджанців визначали згідно рекомендацій "Учёты, наблюдения, анализы, обработка данных в опытах с плодовыми и ягодными культурами" (1987) і державних стандартів.

При проведенні обстежень у маточних насадженнях яблуні і груші число облікових дерев у кожному варіанті складало 24, у полях розсадника _ 100 сіянців або саджанців. Число повторностей _ 4.

У полях розсадника: облік червоного плодового кліща проводили відбором з кожного облікового саджанця по 4 листки і на них підраховували чисельність імаго і личинок кліща, користуючись лупою. Яблуневу листоблішку, розанову цикадку, грушеву і яблуневу листкові галиці, попелиць виявляли оглядом 100 розеток листків облікових саджанців у кожному з варіантів. Заселеність вічковою галицею виявляли оглядом щеплених бруньок на 100 рослинах у кожному з варіантів. Активність льоту хрущів визначали методом обліку кількості жуків у полі зору впродовж 10 хв. у вечірній час (після 21 години). Початок льоту і масове відкладання яєць озимої совки визначали за допомогою світлопасток і контрольних коритець з шумуючою мелясою. Чисельність шкідника, норму випуску і ефективність трихограми розраховували за прийнятими рівняннями (Трибель, Воблов, 1984). Перед викопкою визначали в середньому на рослину кількість відкладених яєць цикади горбатка-буйвол і цикадки зеленої, попелиць, яблуневої мідяниці і червоного плодового кліща.

У маточних насадженнях розсадника: зимуючі яйця яблуневої мідяниці обліковували з кожного боку по 5 відрізків родючих гілочок довжиною по 10 см на кожному модельному дереві. Кількість яєць попелиць підраховували на 10 пагонах, що обиралися на висоті росту обстежувача, на відрізках завдовжки 10 см. Оглядом 100 тонких гілочок обростаючої деревини (по 25 з чотирьох боків крони) виявляли кладки яєць п'ядунів зимового і обдирала плодового.

Виживання шкідників за період зимівлі визначали обліком їх личинок і яєць у кінці листопада та на початку березня на етикетованих гілках довжиною один метр кожна. Початок льоту самців каліфорнійської щитівки визначали за допомогою феромонних пасток, а початок відродження личинок-мандрівниць -- методом накладання лейкопластиру на контрольні дерева. Кількість поколінь, плодючість самок вищеперелічених видів та їх біологічні особливості за сезон визначали методом підсаджування по одній самці в марлеві ізолятори і ентомологічні садки. Об'єкти щоденно оглядали. Личинок сисних видів відразу після відродження забирали, а першу самку, що давала початок наступному поколінню, відсаджували в інший ізолятор. Щорічно впродовж вегетаційного періоду враховували тривалість розвитку шкідливих видів. Вплив хімічних інсектицидів на корисні і шкідливі види вивчали способом підсаджування їх особин у марлеві ізолятори, одягнуті на саджанці сорту Мелба після обприскування робочою рідиною певного препарату. Обліки проводили на ІІ-й і ІІІ-й день. Вивчення шкідливості каліфорнійської щитівки проводили в лабораторних умовах за методом А.І.Попової (1962). Ступінь заселення маточних і колекційних насаджень листоблішками, попелицями і червоним плодовим кліщем визначали за чотирибальною шкалою, а грушевим галовим кліщем _ за шестибальною шкалою (Трибель, ред., 2001).

Ефективність дії інсектицидів визначали за загальноприйнятими методиками (Мойсейченко, 1988; Омелюта та ін., 1986; Трибель, ред., 2001).

Обробку рослин у польових дослідах проводили ранцевим обприскувачем "Універсал-2", у виробничих дослідах _ обприскувачами ОН-400 і ОПВ-2000.

При отриманні посадкового матеріалу способом зимового щеплення і оздоровленні його пестицидами облік зимуючих стадій сисних видів (каліфорнійської щитівки, попелиць, яблуневої мідяниці, червоного плодового кліща) проводили на пробах (по 1 дм2 поверхні кори) кожного з компонентів щеплення за день до обробки і на десятий день після обробки.

Економічну ефективність визначали за існуючими методиками (Глебов, Ченкин, 1988; Ченкин, Захаренко та ін., 1990; Сусідко, Писаренко, 1980). Варіаційно-статистичну обробку експериментальних даних здійснювали загальноприйнятими методами (Доспехов, 1985; Карпенчук, Мельник, 1987).

Правильність визначення видів перевірили: доктор біологічних наук професор Дядечко М.П., доктор сільськогосподарських наук, професор Санін В.А., доктор сільськогосподарських наук, професор Трибель С.О., кандидати біологічних наук Кудіна Ж.Д., Гончаренко О.І., кандидат сільськогосподарських наук Лошицький В.П., за що автор висловлює їм щиру вдячність.

Господарське значення головних шкідників, особливості їх біології та динаміки чисельності в насадженнях розсадників зерняткових культур, ентомофаги та акарифаги

Основну увагу нами приділено видам, які мали найбільше економічне значення і були найменш вивченими.

За нашими даними в 1986-2002 рр. у маточних живцевих і насінних насадженнях розсадників яблуні і груші спостерігалося значне зростання чисельності каліфорнійської щитівки, червоного плодового і грушевого галового кліщів, листоблішок (яблуневої і особливо грушевої), попелиць (сірої яблуневої, яблунево-подорожникової і зеленої яблуневої), довгоносиків (брунькоїда, квіткоїда) і трубковертів (букарки, казарки), п'ядунів обдирало плодового і зимового. У шкілках сіянців і полях вирощування саджанців, у маточниках вегетативних підщеп яблуні і груші основними шкідниками були: каліфорнійська щитівка, західний травневий хрущ, червоний плодовий і галовий грушевий кліщі, яблунева листоблішка, зелена яблунева попелиця, садові довгоносики (брунькоїд, квіткоїд) і трубковерти (букарка, казарка). З 1992 р. шкоду завдають: яблунево-подорожникова попелиця, горбатка-буйвол, зелена і розанова цикадки, галиці (яблунева і грушева листкові, вічкова), щіткохвіст античний, а з 1996 р. - озима совка і сірий буряковий довгоносик.

Червоний плодовий кліщ. Кількість заселених цим видом саджанців яблуні ІІ-го року вирощування без проведення захисних заходів у середньому за вегетацію складало 16-88% з максимумом у липні-вересні. При зниженні температури повітря в грудні-березні до -3,2…-19,6С виживання яєць кліща складало 81-86%, а за температури повітря нижче -20С впродовж 10-12 днів і більше - 8,0-12%. Такий вплив температури на шкідника в регіоні досліджень відмічено вперше. При різкому зниженні температури повітря до -3,8…-4,2С в І-й декаді травня тривалість розвитку І-го покоління збільшується на 7-9 днів, а смертність личинок сягає 12-17%. Кліщ мало пошкоджує яблуню таких сортів: Айдаред, Сапфір, Київське зимове; грушу _ Мліївська рання, Корсунська, Добра Луїза, Велика літня, Лимонна мліївська. Розвивається в 4-5 поколіннях.

Грушевий галовий кліщ завдає найбільшої шкоди саджанцям груші. Приріст пошкоджених саджанців груші ІІ-го року вирощування сортів Лимонна мліївська, Новинка мліївська, Зимова мліївська в червні на ділянках без застосування пестицидів знижується на 21-31%, а сорту Улюблена Клаппа _ до 35%. Більшість дейтогенних самок, що зимують (до 90%) знаходяться під першою зовнішньою лускою зеленої бруньки. У фазі "зеленого конуса" (середина - кінець квітня) при середньодобовій температурі повітря +9,5С і вище самки переходять на молоде листя і відкладають яйця. Розвиток І-го покоління закінчується 15-20 травня, коли молоді самки починають відкладати яйця. Самки ІІ-го покоління з'являються на початку або в кінці червня і теж відкладають яйця. Третє покоління складається з дейтогенних самок, які через декілька днів після появи переселяються в бруньки, що формуються і там залишаються зимувати. Кліщ менше заселяє такі сорти: Бере Арданпон, Жозефіна Мехельнська, Кюре, Бере київська, Зимова мліївська, Зеленка мліївська, Новинка мліївська, Чарівниця. Розвивається в трьох поколіннях.

Цикада горбатка-буйвол. Від пошкодження нею приріст саджанців яблуні і груші ІІ-го року вирощування знижується на 9-14% і 4-7% відповідно, а діаметр штамбу саджанців яблуні _ на 10-15%, груші _ на 9-11%. При зниженні температури повітря до -22,0…-29,3С загибель зимуючих яєць її складає 10%. Відродження личинок навесні відбувається в І_ІІ-й декаді червня при середньодобовій температурі повітря 18,5С. Личинки падають вниз, де живляться соком різних трав'янистих рослин: амброзія полинолиста (31%), лобода біла (26%), пирій повзучий (21%), щириця звичайна (16%) та інші (7%). У кінці ІІІ-ої декади липня з'являються дорослі самки, які за допомогою яйцеклада розрізають кору на гілках і відкладають туди двома кривими рядами по 10-18 яєць. Має однорічну генерацію.

Цикадка зелена. Пошкодження фітофагом знижують приріст саджанців яблуні ІІ-го року вирощування на 6_9%, а діаметр штамбу -- на 7_11%, у груші -- на 5_10% і 6_11% відповідно. Низькі температури повітря (-22,0…-29,3С) впродовж 10-12 днів і більше викликають загибель 8% зимуючих яєць. Відродження личинок починається у фазі "рожевого пуп'янка" і закінчується в кінці цвітіння осінніх сортів яблуні при середньодобовій температурі повітря +11,5С. Личинки падають у траву, живляться клітинним соком бур'янів: пирій повзучий (до 71%), мишій сизий (16%) і вівсюг звичайний (12%). Самки І-го покоління появляються в І_ІІ-й декаді липня. У кінці серпня з'являються самки ІІ-го покоління, які перелітають на молоді дерева та саджанці і відкладають по 10_15 яєць у розрізи кори біля основи гілок і штамбу.

Цикадка розанова пошкоджує саджанці, маточні живцеві і насінні сади яблуні і груші. Знижує приріст сіянців яблуні на 25_31%, а саджанців ІІ-го року вирощування - на 14_19%. Зимує в стадії яйця переважно на троянді і шипшині (95%). Зниження температури повітря до _22,0..._29,3С викликає загибель яєць на 7-15%. Личинки відроджуються у фазі "зеленого конуса" при середньодобовій температурі повітря + 8,2С і вище. Для розвитку одного покоління необхідна сума ефективних температур 272_294С. Самки ІІ-го покоління з'являються в І_ІІ-й декаді червня, а ІІІ-го - в середині _ кінці липня. Самки останнього покоління з ІІ-ої декади вересня перелітають на шипшину і троянду, де відкладають яйця у надрізи кори однорічних пагонів. За вегетацію розвивається в 3-4 поколіннях.

Майже повна загибель імаго цих видів та розанової цикадки і їх личинок була при обробці такими препаратами: конфідор, 20% в.р.к. (0,25л/га); каліпсо, 48% к.с. (0,25 л/га); актара, 25% в.г. (0,14 кг/га); регент, 80% в.г. (0,02 кг/га); маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га); базудин, 60% в.е. (1,2 л/га); бульдок, 25% к.е. (0,5 л/га); суміш золону, 35% к.е. і шерпи, 25% к.е. у половинних нормах витрат - (1,0 л/га + 0,15 л/га).

Грушева листоблішка. Річний приріст пошкодженої груші Зимова мліївська знижується на 66-92% і при температурі повітря -27,8…-29,3С такі пагони гинуть. При зниженні температури повітря до _27,8…_29,3°С загибель самців і самок становить 4-18%. У фазі "розпукування бруньок" починається відкладання яєць. Плодючість за 34 дні життя самки сягає 350-700 яєць. При різкому зниженні в травні температури повітря до _3,8…_4,2°С загибель личинок і німф становила 37,9_52,7%, розвиток І-го покоління затримувався на 18-24 дні. Стійкими сортами груші проти заселення листоблішкою є: Золотиста мліївська, Лимонна мліївська, Маргарита Марилья, Конференція, Жозефіна Мехельнська. Ефективними проти шкідника є препарати, що і проти цикадових. Розвивається в 4 поколіннях.

Яблунева мідяниця в розсадниках заселяє 69-85% саджанців з кінця серпня до кінця жовтня. При зниженні температури повітря до _24,5…29,3°С гине 16-21% зимуючих яєць. Окрилення відбувається в кінці цвітіння яблуні або на 7_12 днів пізніше. Плодючість самки складає в середньому 42 яйця. Менше заселяє такі сорти: Ренет Симиренка, Симиренківець, Бойкен.

Зелена яблунева попелиця. Заселяє 3-86% саджанців яблуні. При зниженні температури повітря до -24,5…29,3С впродовж 10-16 днів загибель яєць складала 7-30%. В передостанньому поколінні (середина серпня) серед безкрилих особин з'являються крилаті (до 20%), які заселяють шкілку сіянців і маточник вегетативних підщеп. Просторова ізоляція полів розсадника від яблуневих садів повинна складати не менше 500 м. Попелиця відносно менше заселяє такі сорти яблуні: Симиренківець, Флоріна, Сапфір, Внучка, Спадкоємець, Городищенське, Гетьманське, Київське зимове, Фієста, Айдаред, Пламенне, Джонавелд; груші: Велика літня, Корсунська, Мліївська рання, Добра Луїза, Бере Боск, Жозефіна Мехельнська, Золотиста мліївська, Бере київська, Зимова мліївська, Лимонна мліївська, Зеленка мліївська.

Яблунево-подорожникова попелиця в серпні-вересні заселяє 33-41% саджанців. При зниженні температури повітря до _24,5…_29,3С впродовж 10_16 днів виживання зимуючих яєць складало 78_100%. Сума ефективних температур для розвитку І-го покоління складає 108С (нижній поріг 9,6С). У кінці цвітіння яблуні з'являються мігранти, а в кінці червня шкідник повністю залишає яблуню і переходить на подорожник, де розвивається 2_3 його покоління. На початку серпня з'являються крилаті ремігранти, які перелітають на маточні дерева яблунь і саджанці. Статеноски відроджують личинок, які через 10_15 днів перетворюються в самок і самців, а після парування самки відкладають зимуючі яйця. Попелиця менше заселяє такі сорти яблуні: Бойкен, Симиренківець, Ренет Симиренка, Внучка, Росавка, Мліївське десертне, Гетьманське, Спадкоємець, Фієста, Флоріна, Айдаред, Джонатан, Джонавелд.

Червоногалова (сіра) яблунева попелиця є постійно в маточних насадженнях яблуні, окрім того заселяє у червні-липні до 7,5% саджанців. Масовий вихід личинок_засновниць відмічено на 2_8 днів пізніше початку розпукування бруньок сорту Слава переможцям. Дорослі засновниці з'являються до або на початку цвітіння яблуні при сумі ефективних температур повітря 115,3С (нижній поріг 9,2С). Початок розвитку ІІ-го покоління співпадав з початком цвітіння яблуні. Імаго засновниць живуть 60 днів, відроджують 43-74 личинки. В ІІІ-ій декаді червня _ на початку липня з'являлось амфігонне покоління (самки і самці). Самки після запліднення переповзали на скелетні гілки і штамб, де під лусками кори відкладали по 2_3 яйця, які зимували. Відносно менше попелиця заселяє такі сорти яблуні: Росавка, Симиренківець, Внучка, Сапфір, Ренет Симиренка, Бойкен, Спадкоємець, Городищенське, Гетьманське, Фієста, Флоріна, Айдаред, Джонавелд, Джонаголд.

Каліфорнійська щитівка розвивається в двох поколіннях, зимує личинка І-го віку. Розвиток личинок весною починається при середньодобовій температурі повітря +7,3С. При сумі ефективних температур 360-362,5°С відроджуються личинки-мандрівниці. До 30_45% личинок під чорним щитком впадають у стан діапаузи вже в І-й генерації. Розвиток ІІ-го покоління починається з другої декади липня при сумі ефективних температур 840,2-896С. Для розвитку одного покоління каліфорнійської щитівки необхідна сума ефективних температур 520,5°С.

Річний приріст дерев яблуні різних сортів прямо залежить від їх вікового стану і ступеня заселення шкідником. Величина платівки листка різних сортів яблуні, заселених щитівкою, була в 1,1-1,9 рази меншою, а обхват штамбу на 3-14 см меншим ніж незаселених. Поширюється цей шкідник з інвентарем, продукцією, птахами, транспортом, частково повітряними потоками (Попова, 1962; Унтергбергер, 1966; Утенков, 1983). Нами встановлено, що просторова ізоляція полів розсадника повинна складати не менше 1000 м від заселених ним садів. Низькі температури повітря (_24,5С…_29,3С), що утримувалися 10_12 днів (1995, 1996, 1997 рр.) і більше (1997, 1998 рр.) викликали загибель 97_99% личинок щитівки, що виключає потребу ранньовесняного обприскування проти неї ДНОКом. Відносно стійкими до заселення шкідником є такі сорти груші: Мліївська рання, Корсунська, Добра Луїза, Бере Боск, Велика літня, Бере Гарди, Золотиста мліївська, Бере київська, Лимонна мліївська, Маргарита Марилья, Зеленка мліївська, Лимонка, Вікторія та яблуні: Вагнера призове, Симиренківець, Внучка, Спадкоємець, Городищенське, Антонівка звичайна, Росавка, Сапфір, Київське зимове. П'яти_шестирічні дерева яблуні сортів: Симиренківець, Спадкоємець, Внучка та груші сортів: Бере Боск, Маргарита Марилья, Бере київська були практично вільними від щитівки, а починаючи з десятирічного віку заселення цих сортів складало 1-2 бали, що важливо при закладанні нових і ремонті старих насаджень та при підборі батьківських пар для гібридизації.

Західний травневий хрущ заселяє близько 89% усіх площ розсадників. При відсутності захисних заходів проти личинок заселеність грунту в шкілці сіянців яблуні досягала 3,9_7,2 екз./м2, у першому полі розсадника яблуні -3,1_6,4 екз./м 2, в полі саджанців ІІ-го року вирощування _ 4,3_6,7 екз./м2. Загибель підщеп яблуні складала 27_37%. Вихід стандартних саджанців яблуні знижувався на 45-56%, груші _ на 52_75%. Літ шкідника розпочинався при середньодобовій температурі повітря +8,6°С і температурі грунту на глибині 20 см - +7,3°С. При промерзанні грунту до 80 см літ затримувався на 8-12 днів, а загибель личинок у грунті складала 43-66%. На початку травня при різкому зниженні температури повітря до -3,8…-4,2°С, а на поверхні грунту до -1,1…-6,7°С середня загибель жуків складала 71-80%, 79% самок до закінчення льоту мали недорозвинені яйця. Самки відкладають яйця під кронами дерев у садах, полях розсадників, молодих лісосмугах і прилягаючих полях. На відстані 0-200 м від лісосмуг і на глибині 20-40 см знаходиться 85-92% кладок яєць. До 96% личинок 3 віку заляльковуються на глибині 35-80 см, решта _ на 100-135 см. При передпосівній обробці насіння яблуні прометом 400, 40% м.с. (2,5 мл/кг) або гаучо, 70% з.п. (8 г/кг) чисельність личинок хруща знижується, порівняно з контролем, у 13_14 і 15-18 раз відповідно. Загибель рослин не перевищувала 4%. При нанесенні робочої рідини (з вмістом 1,0_1,5% промету і 2-2,5% гаучо) на кореневу систему підщеп яблуні загибель рослин не перевищувала 0,2-0,6%, а ефективність дії препаратів досягала 93_99%. При обробці робочою рідиною з вмістом 1_1,5% промету і 2_2,5% гаучо кореневої системи саджанців яблуні і груші ефективність дії препаратів складала 93_97% і 90-98% відповідно, загибель рослин не перевищувала 0,3-0,7%. Вихід посадкового матеріалу І-го сорту яблуні досягав 60-67%, груші _ 59-79%, а ІІ-го сорту _ 25-38% і 20-40% відповідно.

Букарка. Весною за добу один жук може знищити всі вегетативні бруньки на сіянці. Масовий вихід жуків з грунту і заселення садів, саджанців і підщеп спостерігались при середньодобовій температурі повітря +8С у фазі "зеленого конуса". Спочатку заселяє маточні насадження, а через 4_6 днів окулянти, маточник вегетативних підщеп, саджанці, насінні підщепи, висаджені восени. Личинки відроджуються з яєць у кінці ІІ-ІІІ-ої декади травня або в І-й декаді червня. Розвиток їх тривав 12-16 днів. Поява жуків нового покоління спостерігалася в І-ІІ-й декаді вересня. Пошкодження листя підщепно-садивного матеріалу не перевищувало 5%.

Казарка. За добу один жук повністю знищує всі вегетативні (листкові) бруньки на саджанці. Молоді жуки навесні виходять з місць зимівлі при середньодобовій температурі повітря +8С у фазі "зеленого конуса". Заселяє підщепи і саджанці спочатку з боку садів і лісосмуг. Знижує врожайність насінних насаджень яблуні і груші на 30-42%, а вихід насіння _ на 30-49%. Більшість личинок (до 70%), що відродились з яєць, відкладених у травні-червні, заляльковуються до вересня і перетворюються в жуків, а решта (що відродилися з яєць, відкладених у липні-серпні) залишаються на зимівлю і заляльковуються в липні - серпні наступного року.

Сірий бруньковий довгоносик (брунькоїд) шкодить маточним живцевим і насінним насадженням, саджанцям і підщепам. Поля розсадника заселяє від багаторічних насаджень і знижує вихід стандартних саджанців на 23-32%. При заселеності один жук на саджанець за дві доби знищує 90_99% бруньок. За добу одна самка з'їдає в середньому 1,2-1,5 листка. Жуки виходять з місць зимівлі при середній температурі повітря вище 10С. Генерація дворічна.

Яблуневий квіткоїд. Зимує жук у грунті на глибині 2_3 см та під опалим листям у садах і лісосмугах. Виходить при середньодобовій температурі повітря біля +6С. Масово заселяє розсадник через 7_10 днів при температурі повітря +8С у фазі "зеленого конуса". За світловий день одна самка знищує 98_100% вегетативних бруньок саджанця. Через 1_3 дні до 99% жуків залишають поля розсадника і переходять у маточні сади, паруються і відкладають яйця в бутони (по одному). Через 24-37 днів виходять молоді жуки. Знижує врожайність маточно-насінних садів на 24-40% та вихід насіння на 24-70%. Генерація однорічна.

Сірий буряковий довгоносик шкодить у шкілці сіянців яблуні і груші. При чисельності 0,1_0,3 екз./м2 в шкілці сіянців пошкоджує до 98% рослин. Зимують жуки в грунті на глибині до 60 см. Після прогрівання грунту до 3С жуки піднімаються до поверхні грунту. З ІІІ-ої декади травня до ІІ-ої половини червня відкладає яйця в грунт. Личинки живляться корінням бур'янів. Навесні піднімаються у верхній шар грунту і заляльковуються. Жуки нового покоління залишаються в грунті до весни наступного року. Генерація дворічна.

Проти довгоносика ефективним способом є передпосівна обробка насіння яблуні і груші препаратами промет 400, 40% м.с. (2,5 мл/кг), гаучо, 70% з.п. (8 г/кг) і круізер, 35% т.к.с. (1,5 мл/кг). Після висіву насіння і до появи сходів проти шкідника ефективні принади із зеленої маси рослин, обробленої такими інсектицидами (з розрахунку на 10 л води): базудин, 60% в.е. (15 мл); маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (5 мл); конфідор, 20% в.р.к. (2,5 мл); каліпсо, 48% к.с. (2,5 мл); актара, 25% в.г. (2 г); регент, 80% в.г. (0,2 г). Обробка шкілки сіянців яблуні і груші препаратами: антіо, 25% к.е. (2,0 л/га); маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га); конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га); каліпсо, 48% к.с. (0,25% л/га); актара, 25% в.г. (0,2 кг/га); регент, 80% в.г. (0,02 кг/га) знижує на 79-99% чисельність довгоносика.

Озима совка. Літ метеликів І-го покоління відбувається з ІІІ-ої декади травня до кінця червня. Яйця відкладає на ділянки, які добре прогріваються. Плодючість _ 843_1117 яєць. Розвиток І-го покоління триває 55_70 днів при сумі ефективних температур (вище 10°С) 600_750°С. Одна гусениця ІІІ-ІУ віку І-го покоління за ніч знищує 12-16 сходів рослин; випади сягають 55-60% і більше, вихід садивного матеріалу знижується на 16-24%. Метелики ІІ-го покоління літають із середини серпня до кінця вересня, відкладають яйця з ІІ-ї декади вересня на парових полях, у маточниках яблуні і шкілці сіянців яблуні і груші, полях суниці. Загибель рослин у шкілці сіянців яблуні становила 46_61%, значно погіршувалась якість підщепного матеріалу. Випуск Trichogramma evanescens Westw. в чотири прийоми з інтервалом 4-6 днів по 50-60 тис. екз. 1 га знижує заселеність гусеницями шкідника шкілки сіянців яблуні і груші, порівняно з контролем (без випуску паразита), на 71-75% і 74-78% відповідно, а вихід стандартного підщепного матеріалу яблуні збільшує на 28-31%, груші - на 32-36%, садивного матеріалу І і ІІ сорту _ на 12-24% і 13-34% відповідно. Проти гусениць озимої совки І-ІІІ віку ефективні такі препарати: астур з.п. (2,0 кг/га), бітоксибацилін, з.п. (2,0 кг/га), гомелін, з.п. (1,5 кг/га), фітоверм, 0,2% к.е. (4,0 л/га), конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га), базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), золон, 35% к.е. (2,0 л/га), шерпа, 25% к.е. (0,3 л/га), суміш золона, 35% к.е. і шерпи, 25% к.е. (1,0+0,15 л/га), карате, 5% к.е. (0,4 л/га), бульдок, 25% к.е. (0,5 л/га), матч, 5% к.е. (1,0 л/га), пірінекс, 40,8% к.е. (2,5 л/га), інсегар, 25% з.п. (0,6 кг/га), каліпсо, 48% к.с. (0,25 л/га).

П'ядуни зимовий і обдирало плодовий постійно є в маточних насадженнях. При зниженні температури повітря до -24,5…-29,3С впродовж 10-16 днів виживання яєць шкідників складало 81-100% і 86-100% відповідно. Гусениці відроджувались із яєць після повного розпукування бруньок яблуні і груші, живились молодим листям, а п'ядуна зимового _ ще і пуп'янками та квітами до кінця травня. Різкі зниження температур повітря в І-й декаді травня до _3,8…_4,2С зменшують виживання гусениць п'ядуна зимового до 17-35%, а обдирало _ до 76-90%. Виліт метеликів п'ядуна-обдирало зимового спостерігався в кінці вересня, іноді в кінці ІІ_ї декади жовтня (2001 р.), а п'ядуна зимового _ в І-ІІ-ій декаді жовтня. Ефективні проти шкідників такі препарати: маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), каліпсо, 48% к.с. (0,25 л/га), матч, 5% к.е. (1,0 л/га), інсегар, 25% з.п. (0,6 кг/га), лепідоцид к.п. (1,0 л/га), астур, с.к. (2,5 л/га), астур, з.п. (2,0 л/га), бітоксибацилін, з.п. (2,0 кг/га).

Щіткохвіст античний є постійно в розсадниках. Пошкоджує маточні дерева і вегетуючі саджанці. Висота пошкоджених саджанців яблуні і груші ІІ-го року вирощування знижується на 19_38%, діаметр штамба -- на 10_31%, а площа одного листка - на 12_21%. Зимує в стадії яйця. Відроджуються гусениці у фазу "розпукування бруньок" яблуні сорту Слава переможцям або на 3_8 днів пізніше. Літ метеликів і відкладання яєць відбувається в серпні. Проти гусениць ефективні препарати, рекомендовані проти п'ядунів, а також: золон, 35% к.е. (2,0 л/га), маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га), фітоверм, 0,2% к.е. ( 4 л/га). Має дві генерації за рік.

Яблунева листкова галиця. Висота і діаметр штамба заселених фітофагом саджанців знижується на 21_33% і на 10_14% відповідно. Зимують личинки в грунті на глибині 7_10 см. Імаго виходять у фазі "зеленого конуса" при середньодобовій температурі повітря 9,8°С і відкладають яйця до середини _ кінця ІІ-ї декади травня. Плодючість самки у середньому становить 11_15 яєць. Оптимальними для розвитку фітофага є температура +18,3_24,6°С і відносна вологість повітря 70_80%. Для розвитку одного покоління необхідна сума ефективних температур 235-249С. Менше заселяє сорти: Внучка, Гетьманське, Спадкоємець, Сапфір, Росавка, Симиренківець, Ренет Симиренка, Кальвіль сніговий, Бойкен. Має за рік 3_4 покоління.

Грушева листкова галиця. У середньому по всіх сортах груші висота незаселених мухою саджанців досягала 115,9 см, а пошкоджених _ 69,1 см. Зимують личинки в коконах у грунті на глибині 4-8 см. Виліт імаго відбувається у фазі "зеленого конуса" рослин при середньодобовій температурі повітря 9,3°С. Муха відкладає яйця на молоде листя верхівок саджанців груші, які потім повністю всихають. На одному листку може бути 45_92 яйця. Для розвитку покоління необхідна сума ефективних температур 229-244С. Менше заселяє сорти: Чарівниця, Зеленка мліївська, Зимова мліївська, Новинка мліївська. Має за вегетацію 4-5 поколінь.

Вічкова галиця. Пошкоджує саджанці яблуні і груші, викликаючи загибель 29_46% щеплених бруньок (вічок). Зимують личинки в грунті на глибині 5 см. У другій половині травня - першій половині червня імаго відкладають яйця на окулянти в місцях щеплення. Для розвитку одного покоління необхідна сума ефективних температур 274-291С (нижній поріг 15,3С).

Найбільш ефективним проти галиць є обприскування рослин під час масового льоту шкідника (початок відродження личинок) такими препаратами: конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га); каліпсо, 48% к.с. (0,25 л/га); актара, 25% в.г. (0,14 кг/га); регент, 80% в.г. (0,02 кг/га); маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га); бульдок, 25% к.е. (0,5 л/га); базудин, 60% в.е. (1,2 л/га); суміш золону, 35% к.е. і шерпи, 25% к.е. в половинних нормах (1,0 л/га + 0,15 л/га). Першу обробку проводять у фазі "зеленого конуса". Другу _ в кінці травня _ на початку червня та ще 2_3 рази впродовж вегетації. Проти вічкової галиці в личинковій стадії ефективним є також обгортання грунтом місця щеплення сіянців яблуні і груші.

Ентомофаги і акарифаги плодового агроценозу

У плодових розсадниках ми виявили 26 видів хижаків і паразитів основних фітофагів. Яблуневу мідяницю знищують сонечко семикрапкове, адалія двокрапкова, золотоочка звичайна і кальвія 14-плямиста. Але вони не мають істотної ролі в зниженні її чисельності, оскільки личинки мідяниці значну частину життя живляться всередині бруньок при порівняно низькій температурі повітря. Найбільш чисельними ентомофагами попелиць є золотоочки (звичайна і прозора), кокцинеліди (сонечко семикрапкове, сонечко садове, кальвія 14-плямиста), сирф облямований і клоп антокорис звичайний. Максимальна щільність їх у полі саджанців яблуні ІІ-го року вирощування спостерігалася біля посівів нектароносів (кріп, гречка, фацелія, морква, інші) і місць їх зимівлі, особливо у фазі "початок росту саджанців". Червоного плодового кліща знищують такі види: Anthocoris nemorum L., Chrysopa carnea Steph., Chrysopa perla L., Metaseiulus longipilus Nesbitt., Typhlodromus tiliarum Wein. et Arut., Typhloctonus formosus Wainst.

Каліфорнійську щитівку у живцевих і насінних насадженнях яблуні знищують лише поодинокі екземпляри Aphytis mytilaspidis Leb. (в середньому 0,05-0,1 личинок на 100 щитівок), що не має істотного значення. Високу ефективність отримано від застосування трихограми совко-вогнівкової форми проти озимої совки в розсаднику.

Економічні пороги шкодочинності головних фітофагів

Економічні пороги шкодочинності (ЕПШ) для основних шкідників садових насаджень вже визначені (Ткачов, Оніщенко, 1992). Але в плодовому розсаднику вони можуть бути використані лише стосовно маточних живцевих і насінних садів, а для оцінки загрози від шкідників у шкілці сіянців, маточнику вегетативних підщеп, полях вирощування саджанців не підходять. Нами визначені ЕПШ основних фітофагів в агроценозі плодового розсадника, що дасть змогу точніше встановлювати способи та строки застосування, а також норми витрат препаратів, які слід розглядати не з точки зору повного знищення шкідливої фауни, а як додаткові функції до втрачених через антропічний вплив компенсаторних механізмів (табл. 1, 2).

Інтегрований захист розсадника зерняткових культур від основних шкідників

Обробіток грунту, в першу чергу культивація і боронування чорного пару в полях розсадника і маточних садах зменшує забур'яненість насаджень, що є природним резервантом шкідників (цикадка зелена, горбатка-буйвол, яблунева мідяниця, яблунево-подорожникова попелиця, сірий буряковий довгоносик). Дощування (протягом 6-8 годин через кожні 2-3 дні при температурі повітря +30С і вище) в період відродження _ початок заляльковування гусениць озимої совки викликає смертність їх до 90%.

шкідник захист зернятковий

Таблиця 1

Орієнтовні економічні пороги шкодочинності основних шкідників груші і яблуні в полях розсадника

Шкідники	Пороги шкодочинності
	шкілка сіянців (дички)	поле дички (насінних підщеп)	маточник вегетативних підщеп	поля вирощування саджанців
Західний і східний травневі хрущі	0,3-0,5 личинок ІІІ-го віку/м2 в полі чорного пару (за рік до висадки, посіву)
Озима совка (гусінь)	2-3 екз./м2 у фазі "3-4 справжніх листків"	2-3 екз./м2	5-8 екз./м2	4-6 екз./м2
Червоний плодовий кліщ	-	2-3 екз. /лист	4-6 екз. /лист	2-3 екз. /лист
Цикадка розанова	2-3 екз. /лист	2-4 екз. /лист	5-8 екз. /лист	5-8 екз./лист
Яблунева листоблішка (личинка)	1-2 екз. /лист	1-2 екз. /лист	4-6 екз. /лист	2-3 екз. /лист
Яблунево-подорожни-кова попелиця	-	В серпні 1-2 екз. /лист	В серпні 3-4 екз. /лист ...