Удосконалення діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та методичні підходи одержання вакцинних штамів мікобактерій

Під час післязабійного огляду 28 туш та внутрішніх органів у 15 (53,5%) - виявили характерні для туберкульозу ураження. З них у 8 (28%) тварин реакції на туберкулін в ділянці підхвісної складки інтенсивніші, ніж в ділянцішиї, у 3 (10,7%) тварин - однакової інтенсивності, у 2 (7,1%) - інтенсивнішими були реакції в ділянці шиї, а ще у2 (7,1%) - реакції виявилися лише у підхвісній складці.

Результати досліджень свідчать про те, що туберкуліновий тест в ділянці підхвісної складки на 10,1% ефективніший та на 7,1% специфічніший, ніж тест в ділянці шиї. Тому необхідно більш широко використовувати у ветеринарній медицині тест введення туберкуліну в ділянці підхвісної складки при оздоровленні неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Розробка способу діагностики туберкульозу у телят. Порівняльне дослідження ефективності туберкулінового тесту в ділянці шиї і підхвісної складки провели на 163 телятах; серед них було 35 голів у віці 2-6 місяців та 128 голів - у віці 6-12 місяців з двох неблагополучних щодо туберкульозу господарств. При одночасному введенні внутрішньошкірно туберкуліну в ділянці шиї та в підхвісну складку 35 телятам у віці 2-6 місяців було виділено 11(31,4%) телят, що реагували на туберкулін. З них у 6 (17,1%) голів інтенсивнішимивиявились реакції в ділянці шиї, у 4 (11,4%) голів - у підхвісній складці та у 1(2,8%) тварини - однакової інтенсивності.

При дослідженні на туберкульоз 128 телят у віці 6-12 місяців обома тестами виявили 57 (44,5%) реагуючих тварин. З них у 29 (22,6%) - виявили туберкулінові реакції в ділянці шиї та у 57 (44,5%) голів - у підхвісній складці. Слід наголосити, що тестом у підхвісну складку додатково виявили 28 (21%) тварин. У них реакції у підхвісній складці були більш інтенсивні ніж в ділянцішиї; у 1 (0,7%) тварини спостерігали реакції на туберкулін однакової інтенсивності. Отримані результати показують, що внутрішньошкірним туберкуліновим тестом у підхвісній складці виділяли на 21,8% більше хворих на туберкульоз телят у віці6-12 місяців, ніж тестом в ділянці шиї.

Поряд з цим провели порівняльні дослідження для вивчення ефективності туберкулінового тесту у підхвісній складці та в ділянці лопатки. Дослід провели на 94-х телятах, у тому числі на 33-х тваринах у віці 2-6 місяців та на 61-й тварині у віці 6-12 місяців у двох неблагополучних щодо туберкульозу господарствах.

При дослідженні на туберкульоз серед 33 телят віком 2-6 місяців тестом в ділянці лопатки виявили 16 (48,4%) голів, а тестом в ділянці підхвісної складки - 22 (66,7%) теляті хворих на туберкульоз. Лише одним туберкуліновим тестом в області підхвісної складки виявили додатково 6 (18,1%) хворих на туберкульоз телят. Одночасно на обидва тести реагували 16 (48,4%) тварин. З них у 1 (3,0%) теляти спостерігали інтенсивніші туберкулінові реакції в ділянці лопатки, а у 15 (45,4%) тварин виявились інтенсивніші реакції у підхвісній складці.

Дослідженням 61 голови у віці 6-12 місяців туберкуліновим тестом в області лопатки виявили 18 (29,5%), а тестом в області підхвісноїскладки - 25 (40,9%) тварин, уражених туберкульозом.

Отже, туберкуліновим тестом в підхвісній складці виявили додатково 7 (11,4%) тварин, хворих на туберкульоз. На обидва тести реагували 18 (29,5%) тварин. Післязабійним дослідженням 22 реагуючих телят встановлено, що у 3-х (13,6%) голів, які реагували лише на туберкуліновий тест в області підхвісної складки туберкульозні ураження виявили у заглоткових та середостінних лімфатичних вузлах. Таким чином, результати досліджень свідчать про те, що туберкуліновий тест в області підхвісної складки у телят більш ефективний на 13,8% та специфічний на 13,6%, ніж алергічна проба в ділянці лопатки.

На підставі проведених досліджень нами "Спосіб діагностики туберкульозу у телят", на який з НДЦПЕ України отримано патент №22739А від 7.04.1998 р.

Вивчення впливу на організм туберкуліну, введеного у епідуральний простір телятам, щеплених атиповими мікобактеріями і вакциною БЦЖ. Дослідження провели на 14 клінічно здорових телятах 5-6 місячного віку масою тіла 180-200 кг, що негативно реагували на туберкулін і КАМ. Телят розподілили на 3 дослідні групи та одну контрольну. Тваринам І групи вводили підшкірно в області підгрудка культуру атипових мікобактерій M.scrofulaceum, телятам ІІ групи - M.intracellulare, а телятам ІІІ групи - вакцину БЦЖ на cтерильному вазеліновому маслі з розрахунку 1 мг культури на 1 кг маси тварини в об'ємі 5 см³. Через 30 днів після щеплення телят досліджували симультанною алергічною пробою з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ. При обліку внутрішньошкірних реакцій на 72 годині тваринам вводили в епідуральний простір туберкулін для ссавців у дозі 2 см³ . У тварин до введення туберкуліну в епідуральний простір визначили середній показник температури тіла. Після введення туберкуліну за тваринами проводили клінічне спостереження і через кожні 12 та 24 години вимірювали температуру тіла та фіксували її зміни.

Досліджуючи тварин симультанною алергічною пробою, встановили, що в групі щеплених культурою M.scrofulaceum у 4-х телят виявили внутрішньошкірні алергічні реакції на КАМ та у 2-х тварин - на обидва алергени. При цьому у тварин спостерігали інтенсивніші реакції на КАМ, ніж на туберкулін. Введення туберкуліну в епідуральний простір телятам цієї групипоказало, що у 2-х тварин, переважно реагуючих на КАМ, виявили температурну реакцію організму. З них у одного теляти температура тіла підвищилась через 9 годин на 2,5⁰С і сягнула 40,7⁰С, а у другого - на 0,8⁰С, але не виходила за межі фізіологічної норми.

У групі телят, щеплених M.intracellulare, при дослідженні симультанною пробою виявили в однієї тварини внурішньошкірні реакції на обидва алергени, але за ступенем інтенсивності реакція на КАМ була більш виражена, а в іншої тварини виявлено внурішньошкірну реакцію лише на КАМ. Епідуральним тестом встановили, що через 9-12 годин у 2-х тварин підвищилась температура тіла на 1,7 - 2,9⁰С, досягнувши 40,9⁰С у одного теляти через 12 годин, а в другого - температура підвищилась на 0,6⁰С, але не виходила за межі фізіологічної норми.

У групі телят, щеплених вакциною БЦЖ, спостерігали внурішньошкірні алергічні реакції на туберкулін і КАМ. При цьому реакції були інтенсивнішими на КАМ. Введення телятам туберкулінув епідуральний простір спричинило у 2-х тварин підвищення температури тіла на 1,3-1,6⁰С, досягнувши через 6-12 годин 40,5-40,7⁰С .

Різниця середніх показників температури тіла у телят до та після введення туберуліну виявилася статистично достоврною (Р 0,001).

У телят всіх трьох груп через 24 години після введення туберкуліну в епідуральний простір температура тіла знизилась до фізіологічної норми. У контрольній групі тварин не виявили внурішньошкірних туберкулінових реакцій на алерген, а епідуральний тест не викликав підвищення температури тіла.

Таким чином, результати проведених досліджень показують, що туберкулін, введений в епідуральний простір тваринам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями і вакциною БЦЖ з ад'ювантом, викликає у них температурну реакцію. При цьому на гомологічний алерген підвищеною температурою тіла реагувала переважна більшість тварин.

Вивчення впливу на організм КАМ, введеного в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями.Дослідження провели на 9 клінічно здорових телятах 5-6 місячного віку, масою 1-180 кг, які не реагували на туберкулін. Телят розподілили на 3 групи, з них 2 - дослідні та 1 - контрольна, по 3 голови у кожній групі. Телятам першої дослідної групи підшкірно в ділянці підгрудка ввели суспензію культури M.scrofulaceum, а телятам другої групи - M.intracellulare на стерильному вазеліновому маслі із розрахунку 1 мг бакмаси на 1 кг маси тварини в об'ємі 5 см³. Через кожні 30 днів після щеплення телят досліджували симультанною алергічною пробою з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ. При обліку алергічної реакції на 72 годині телятам епідурально вводили КАМ у дозі 2 см³.

Встановлено, що в групі телят, щеплених M.scrofulaceum, внутрішньошкірні алергічні реакціїна КАМ виявили у 2-х з 3-х тварин. За епідуральним тестом, у 3 голів через 6-12 годин виявили підвищення температури тіла від 0,6 до 1,3⁰С , але вона не виходила за межі загальних показників. У групі тварин, щеплених M.intracellulare, у одного теляти виявили внутрішньошкірну реакцію лише на КАМ. Після введення КАМ в епідуральний простір через 6-12 годин у 2-х телят підвищилась температура тіла на1,8-2,3⁰С і складала 40,2 -40,7⁰С. У телят контрольної групи не виявили внутрішньошкірної реакції на алергени, а епідуральний тест був негативний.

У всіх телят дослідних груп через 24 години після введення в епідуральний простір КАМ температура тіла встановилась в межах фізіологічної норми. Різниця середніх показників температури тіла до та після введення КАМ виявилась статистично достовірною (Р 0,01).

Таким чином, результати отриманих досліджень свідчать про те, що КАМ, який складається з набору фотохромогенних, скотохромогенних та нефотохромогенних мікобактерій є гомологічним до сенсибілізуючих культур видів M.scrofulaceum та M.intracellulare. При цьому найбільш високу температурну реакцію організму спостерігали у телят, щеплених M.intracellulare, що дає підстави стверджувати про більш сильну сенсибілізуючу активність даного виду, ніж M.scrofulaceum.

Визначення діагностичної цінності епідурального методу навеликій рогатій худобі, ураженій збудником туберкульозу бичого виду. Дослідження провели на 23 тваринах у неблагополучному щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарстві, з них 20 голів, реагуючих на туберкулін та 3 голови, які на туберкулін не реагували. Введення туберкуліну в епідуральний простір проводили тваринам за розробленою нами методикою у дозі 2 см³.

Результати проведених досліджень показали, що після введення туберкуліну в епідуральний простір у 11 (55%) тварин через 6 годин спостерігали початок підвищення температури,яка на 9-12 годині сягнула до 39,9-40,2⁰С. У 9 (45%) тварин через 9-12 годин виявили підвищення температури на 0,2-0,3⁰С. Різниця у підвищенні температури тіла у тварин була статистично достовірною (Р 0,05).

Клінічним спостереженням встановили, що через 1-3 години після введення туберкуліну в епідуральний простір у 8 (40%) тварин виявили збільшення частоти пульсу та дихання, сильне виділення поту, сухий кашель, слинотечу. Через 3-4 години ці клінічні ознаки зникли. У 3-х контрольних тварин, що негативно реагували на внутрішньошкірну туберкулінову пробу, після введення туберкуліну в епідуральний простір температура тіла залишалася в межах фізіологічної норми.

Для підтвердження діагностичної цінності епідурального методу введення туберкуліну 23 тварини були забиті. Післязабійним дослідженням встановлено, що у 5 (25%) тварин, у яких було підвищення температури тіла на 1,1-1,8⁰С, та у 2 (10%) - з підвищенням температури на 0,2-0,3⁰С, у заглоткових, бронхіальних, середостінних та лімфатичних вузлах виявили характерні для туберкульозу ураження. У 3-х тварин контрольної групи післязабійним дослідженням туш та внутрішніх органів характерних щодо туберкульозу уражень не виявили.

Отже, отримані дані показують, що епідуральний тест достатньо ефективний і його можна при відборі тварин для діагностичного забою при кінцевому встановленні діагнозу на туберкульоз.

Вивчення культур мікобактерій, виділених від забитої великої рогатої худоби.Кожного разу, коли необхідно було підтвердити специфічність патологоанатомічних змін у забитої худоби на м'ясокомбінатах, а також для ідентифікації культур мікобактерій, проводили лабораторні дослідження.

Результати досліджень у 1987 - 1998 рр. показали, що в Харківській області з патматеріалу від забитої великої рогатої худоби виділено 1227 культур мікобактерій, з них 561 (45,7%) культуру ідентифікували як збудник туберкульозу бичого виду, 29 (2,4%) - віднесли до пташиного виду та 637 (51,9%) - до атипових мікобактерій.

Аналіз виділенихза 12 років культур показав, що від великої рогатої худоби, яка реагувала на туберкулін, переважно виділяли збудник туберкульозу бичого виду, але за минулі 3 роки спостерігалась тенденція збільшення серед виділених культур атипових мікобактерій та збудника туберкульозу пташиного виду.

Розробка методу диференціаціїМ.avium відM.intracellulare. В досліді було 24 культури, від забитої великої рогатої худоби. Суспензію досліджуваної культури висівали на середовище Левенштейна-Ієнсена, що містила 0,1% синтайоду. Встановлено, щоріст колоній мікобактерій виявили у 12 дослідних культур та у контрольної культури М. Intracellulare. На 7-10 день після засіву формувались дрібні, круглі, з гладкою поверхнею, світло-сірого кольору колонії. У решті 12 культур та в контрольної культури М. avium росту колоній на середовищі з 0,1% синтайодом не виявили. Суспензією, виготовленою окремо з кожної культури, в дозі 1 мг бакмаси у об'ємі 1 см³ заразили підшкірно в ділянці паха по 3 морських свинки та внутрішньовенно по 1 кролику. Встановлено, що 12 культур, які були ідентифіковані як збудник туберкульозу пташиного виду,спричинили загибель кролів протягом 23-30 днів від септичного процесу за типом Ієрсена. Решту 12 культур ідентифіковали як М.intracellulare. Вони не спричиняли падежу кролів протягом 90 діб (термін спостереження). При патологоанатомічному розтині у внутрішніх органах кролів не виявили туберкульозних уражень. Для морських свинок всі 24 досліджувані культурине були патогенними.

На розроблений "Спосіб диференціації М.avium від М.intracellulare" одержано авторське свідоцтво №1666530 від 1.04.1991 р.

Розробка методу ідентифікаціїМ.triviale. Для дослідження відібрали 14 референтних культур атипових мікобактерій M.кansasii, М.scrofulaceum, M.gordonae, М.avium, М.intracellulare, M.triviale, M.xenopi, M.nonchromogenicum, M.fortuitum, M.smegmatis, M.phlei, M.vaccae, M.thamnofeus і M.diernhoferi. З колоній, вирощених на модифікованому середовищі Павловського 1-3-тижневих культур атипових мікобактерій, готували суспензію на стерильному фізіологічному розчині з розрахунку 1 мг бакмаси у 1 см³, яку засівали по 0,5 см³ на середовище Левенштейна-Ієнсена, що містило 0,05, 0,1 та 0,15% розчину синтайоду, по 5 пробірок кожного. Для контролю використовували середовище Левенштейна-Ієнсена, яке не містило синтайоду. Встановлено, що М.avium та M.triviale з ІІІ групи за Раніоном не росли на середовищі, яке містило 0,1 та 0,15% синтайоду. Решта 12 видів культур атипових мікобактерій на середовищі з синтайодом у термін 3 - 30 днів росли у вигляді дрібних, круглих, гладеньких, ізольованих або повзучих по всій поверхні середовища світло-жовтого чи лимонного кольору колоній. Отже, середовище Левенштейна-Ієнсена з 0,1% синтайодом, придатне для ідентифікації видів М.avium та M.triviale.

Для встановлення остаточної видової приналежності культур ставили біопробу на 2 кролях, масою 2 кг, або на 2 курках, віком 5 місяців, які не реагували на туберкулін.Кролів заражали у краєву вену вуха, а курей - у підкрильцеву вену дозою 1 мг бакмаси в об'ємі 1 см³ стерильного фізіологічного розчину. Збудник туберкульозу пташиного виду у кролів викликав сепсис (тип Ієрсена), а в курей - на печінці та селезінці формувались туберкульозні вузлики і через 18-30 днівтварини гинули.

Від зараження суспензією M.triviale кролі залишались живими, а від М.avium - загинули.

Таким чином, результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що використовувати тест з 0,1% синтайодом можна не лише для диференціації М.avium від М.intracellulare, але також у комплексі з біопробою на кролях або курях для визначення видової приналежності у M.triviale. Крім того, використання розробленого тесту у схемі з ідентифікації культур атипових мікобактерій з іншими методами, забезпечує швидше та більш точне вирішення питання про видову приналежність культур мікобактерій, виділених від убитих тварин або об'єктів зовнішнього середовища.

На розроблений спосіб ідентифікації M.triviale отримано патент №31676А від 15.12.2000 р.

Вивчення групової та видової приналежності у культур атипових мікобактерій. Для вивчення були відібрані 46 культур атипових мікобактерій, виділених від забитої великої рогатої худоби, що реагувала на туберкулін, з Сумської, Черкаської, Запорізької та Харківської областей.

Результати вивчення швидкості росту субкультур на середовищі Левенштейна-Ієнсена при різноманітних температурних режимах показали, що у 19(41,3%) субкультур ріст спостерігали на протязі 5 днів, а 27 культур виростали за 10--29 діб. Всі 46 культур добре росли при температурі 37⁰С , 22(47,8%) культури - при температурі 45⁰С протягом 3-18 діб.

При вивченні фотохромогенності у 46 культур атипових мікобактерій встановили, що в жодному випадку не виявили утворення ними пігменту. Тому жодну з них не було підстав віднести до І групи фотохромогенних мікобактерій за Раніоном.19 (41,3%) культур були віднесені до ІУ групи. Вони виросли протягом 3-5 днів, решту, 27 (58,7%) культур - до ІІ та ІІІ груп. Ці культури виростали за 10-29 діб. Для визначення остаточної групової та видової приналежності культур провели біохімічні дослідження.

На підставі отриманих даних 46 культур атипових мікобактерій розподілили на групи та види за Раніоном. З них до ІІ групи скотохромогенних мікобактерій віднесли 12 (2%) культур, у тому числі 8 - до М. scrofulaceum та 4 - M.gordonae. До ІІІ групи нефотохромогенних мікобактерій віднесено 15(32,7%) культур, у тому числі 4 - М.avium, 6 - М.intracellulare, 2 - M.gastri та 3 - M.triviale. До ІУ групи швидкоростучих мікобактерій віднесли 19 (41,3%) культур, у тому числі 4 - до M.smegmatis, 6 - до M.phlei, 5 - до M.fortuitum, 2 - до M.vaccae та 2 - до М.chelonеi.

При вивченні сенсибілізуючих властивостей у М.scrofulaceum, M.gordonae, М.avium, М.intracellulare, M.triviale, M.gastri, M.smegmatis, M.phlei, M.fortuitum, M.vaccae та М.chelonеi на морських свинках встановили, що всі вони спричиняли внутрішньошкірні алергічні реакції на туберкулін чи КАМ, але здебільшого сенсибілізовані тварини реагували на КАМ. Кури, заражені М.avium і М.intracellulare, також реагували на КАМ.

При вивченні патогенних властивостей у М.scrofulaceum, M.gordonae, M.triviale, M.gastri, M.smegmatis, M.phlei, M.fortuitum, M.vaccae та М.chelonеi, встановлено, що вони не викликають змін, характерних для туберкульозу та загибель лабораторних тварин.

При вивченні патогенних властивостей культур М.avium на морських свинках, кроликах та курах встановлено, що вони спричиняли загибель кролів від бактеріального сепсису та падіж курей з туберкульозними ураженнями на печінці та селезінці після зараження у дозах 1 мг і 0,1 мг через 30 - 70 днів. Для морських свинок ці культури були не патогенні.

Внутрішньовенне зараження кролів і курей М.intracellulare у дозі 1 мг культури показало, що 2 (33,3%) з 6 культур викликали загибель цих тварин від бактеріального сепсису в строк 30-45 діб. Але ці культури не викликали загибелі кролів при внутрішньовенному зараженні їх у дозі 0,1 мг. Решта 4 (66,7%) культури М.intracellulare не викликали загибелі кролів і курей протягом 90 діб після зараження у дозі 1 мг. Післязабійним оглядом та бактеріологічним дослідженням патматеріалу від забитих тварин отримано негативний результат. Усі 6 культур М.intracellulare не викликали туберкульозних уражень у морських свинок.

Впровадження розробленого нами тесту у практику лабораторних досліджень при ідентифікації культур атипових мікробактерій дозволило швидше визначити їх групову та видову належність. Обгрунтована необхідність при виділенні повільноростучих безпігментних культур атипових мікробактерій, у яких ріст на яєчних середовищах виявляють через 10 днів і більше, досліджувати на патогенність на лабораторних тваринах.

Вивчення культур мікобактерій, виділених від хворих на туберкульоз працівників тваринництва Харківської області.

Видову приналежність 55 культур, виділенних від хворих людей, вивчали на морських свинках та кроликах. Показано, що всі культури були патогенними для морських свинок і викликали їх загибель від генералізованої форми туберкульозу через 21-168 днів після зараження. Найбільш часто загибель морських свинок спостерігали в терміни від 4 тижнів до 2-х місяців. У кроликів досліджувані культури не викликали загибелі протягом 3-х місяців (термін спостереження). Після закінчення терміну спостереження кролів вбивали і проводили ретельне патологоанатомічне дослідження. Під час післязабійного огляду внутрішніх органів кролів було встановлено, що 18 (32,7%) культур спричиняли поодинокі, сірі, дрібні туберкульозні враження у легенях та на печінці, 15 (27,2%) - лише у легенях, печінці та нирках- не спричиняли видимих туберкульозних уражень у внутрішніх органах. Необхідно підкреслити, що 4 (7,2%) культури викликали у кроліввеликі осередкові туберкульозні ураження в легенях.

На підставі вивчення морфологічних, культуральних та біологічних властивостей на морських свинках та кроликах усі 55 культур віднесли до збудника туберкульозу людського виду.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що працівники ферм, хворі туберкульозом, виділяють патогенні мікобактерії, які при експериментальному зараженні чутливих лабораторних тварин спричиняють характерні для туберкульозу ураження та їх загибель.

Вивчення стійкості до лікувальних засобів у культур мікобактерій, виділених від хворих людей, великої рогатої худоби та об'єктів зовнішнього середовища.Вивчення лікарської резистентності до лікарських засобів проводили у 132 культур мікобактерій. З них 33 культури збудника туберкульозу людського, 16 - бичого, 6 - пташиного виду та 77 культур атипових мікобактерій.

Вивчали 16 культур збудника бичого виду. Встановлено, що 4 (25%) культури виявилися стійкими до тубазиду, 5 (31,2%) - до ПАСК та 3(18,7%) - до стрептоміцину. З них стійкість до одного препарату спостерігали у 3 (18,7%), до 2-х - у 3 (18,7%), до 3-х - у 1(6,2%) культури. Чутливими до тубазиду виявилися 12 (75%), культур бичого виду. З них у 3 (18,7%) культур чутливість спостерігали до 1 препарату, у 3 (18,7%) - до 2-х та у 9 (56,2%) - до всіх трьох.

При визначенні чутливості до лікувальних препаратів у 33 культур мікобактерій людського виду було встановлено, що 4 (12,2%) культури виявилися стійкими до тубазиду, 3 (9,1%) - до ПАСК та 6 (18,1%) - до стрептоміцину.При вивченні стійкості до лікарських препаратів у збудника туберкульозу пташиного виду встановлено, що всі 6 культур виявилися стійкими до всіх трьох туберкулостатичних препаратів.

З 29 скотохромогенних культур атипових мікобактерій 26 (89,6%) штамів виявилися резистентними до тубазиду, 27 (93,1%) - до ПАСК та 24 (72,6%) - до стрептоміцину. З них 3 (10,3%) культури були стійкі до двох препаратів, а 24 (72,6%) - до трьох. Чутливими до тубазиду були 2 (6,8%) культури, 1 (3,4%) - до ПАСК та 3 (10,3%) - до стрептоміцину.

Вивчаючи стійкість до лікарських препаратів у 19 нефотохромогенних культур атипових мікобактерій, виявили, що 18 (94, %) культур були стійкими до тубазиду, 19 (100%) - до ПАСК, 18 (94,7%) - до стрептоміцину. З них 2 (10,5%) культури виявилися стійкими до двох препаратів, 17 (89,4%) - до трьох бактеріостатичних препаратів. Чутливою до тубазиду виявилася 1 (5,2%) культура, і одна (5,2%) - до стрептоміцину.

Отримані дані свідчать про те, що мікобактерії туберкульозу пташиного виду та культури атипових мікобактерій у 65,5…100%, культури людського виду у 9,1…18,%, культури збудника бичого виду у 18,7…31,2% виявилися резистентними до туберкулостатичних препаратів.

Вивчення можливості використання телят,отриманих від корів, реагуючих на туберкулін, для відтворення стада у благополучному щодо туберкульозу господарстві. Для вивчення епізоотичної ролі телят, які народилися від корів, реагуючих на туберкулін, у благополучному щодо туберкульозу господарстві, нами була сформована група теличок у кількості 32 голови. У складі контрольної групи була 21 теличка такого ж віку, які народилися від корів, на туберкулін. Ці телички утримувались на іншому відділенні, розміщеному на відстані 5 км від дослідної групи. Після досягнення ними 16-18 - місячного віку та відповідних вагових кондицій вони були штучно запліднені.

Результати досліду показали, що протягом 1985 р. при чотирьохразовому алергічному дослідженні на туберкульоз 32 дослідних та 21 контрольної тварини не виявили серед них реагуючих як туберкулін, так і на комплексний алерген з атипових мікобактерій. При дослідженні тварин на туберкульоз у І кварталі 1986 р. у 1 телички з дослідної групи була виявлена внутрішньошкірна реакція на туберкулін для ссавців. Однак при подальших трьох дослідженнях у цієї тварини внутрішньошкірна туберкулінова реакція була відсутня. У ІІІ кварталі виявили одну тварину в дослідній групі з туберкуліновою реакцією, яка "випала" при наступному алергічному дослідженні. З різних причин (яловість, патологічні пологи та ін.) 21 тварина з дослідної групи та 13 контрольних тварин було забито. Під час післязабійного огляду туш та внутрішніх органів у тварин характерних для туберкульозу змін не виявили.

Від 19 нетелів, що залишилися (11 дослідних та 8 контрольних), були отримані телята, які після неодноразових досліджень не реагували на туберкулін та КАМ і були використані для відтворення стада.

Теоретичні підходи до удосконалення способу отримання атенуйованих штамів для активної профілактики туберкульозу великої рогатої худоби.Методичною основою способу атенуації мікобактерій туберкульозу, запропонованого Кальметом та Гереном, є вирощування їх на живильному середовищі з жовчю. В основу методу покладено цілеспрямоване використання відповідного набору жирних кислот, які містяться в жовчіта повинні знаходити своє закономірне відображення у зміні якісного складу ліпідів бактеріальної клітини. При цьому структурні ліпіди значною мірою відповідальні за визначення патогенних властивостей мікобактерій туберкульозу.

Використовуючи жирні кислоти як фактор атенуації вірулентних властивостей мікобактерій туберкульозу, вважаємо їх перспективними у розробці нових методів з отримання вакцинних штамів з високими протективними властивостями. Тому, вибираючі способи отримання атенуйованих туберкульозних штамів, ми зупинилися на способі, розробленому І.Л.Диким (1982), як найбільш перспективному, за допомогою якого отримана протитуберкульозна вакцина БК-Харків. В основі цього способу покладено принцип спрямованого селективно-атенуїруючого впливу на збудника туберкульозу субінгибіруючих доз антибактеріального препарату ектерициду, що є похідним окисленням водорозчинних фракцій риб'ячого жиру.

Для атенуації патогенних властивостей були відібрані 6 культур мікобактерій бичого виду, виділені з патологічного матеріалу від забитої великої рогатої худоби з характерними для туберкульозу ураженнями, та розроблено поживне середовище, на яке з НДЦПЕ України отримано патент №18613 від 25.12.97 р.

Визначаючи методичні підходи до розробки схеми пасажування культур мікобактерій, ми використовували розроблене живильне середовище, до складу якого входять гліцерин, відвар Хоттингера, картопляний клин та ектерицид у концентрації 1-14%. На новому середовищі спостерігалося швидше приживлення та розмноження збудника без попередньої адаптації епізоотичних культур збудника бичого виду та штамів, що не росли на рідких живильних середовищах. При цьому в процесі пасажування досягався ефект атенуації, не змінюючи імуногенних властивостей, що притаманний патогенному штаму, та скорочувалась кількість пасажів.

Контроль за зниженням патогенних властивостей у 6 пасированих та вихідних культур здійснювали біохімічним, культуральним та біологічним методами.

Після 50-разового пасажу 6 культур мікобактерій бичого виду на розробленому середовищі з ектерицидом у концентрації 1-14%, виявили однотипність змін ферментативних та культуральних властивостей у культур, а відсутність патогенності для морських свинок свідчили про досягнутий ефект атенуації культур збудника туберкульозу.

Результати дослідження дали підставу розробити “Спосіб одержування штамів мікобактерій туберкульозу для приготування вакцин”, на який з ДДІВ України патент №29711А від 15.11.2000 р.

За розробленим способом нами селекційовано новий вакцинний штам збудника туберкульозу бичого виду “М-Україна” та досліджено його основні властивості.

Вивчення хімічних властивостей штаму “М-Україна” та фізико-хімічної структури антигенів. При порівняльному вивченніантигенів у вірулентного та атенуйованого штаму “М-Україна” за кількостю загального білка, глюкози та холестеринувстановлено, що у вихідного штаму білка містилося 5,1 мг/мл, глюкози - 10,3 ммоль/л. Ізоелектрична точка вихідного штаму була в середовищі з рН 5,8, а у атенуйованого штаму - з рН 5,75.

В'язкість у вихідного штаму становила 1,99 L,а у атенуйованого - 1,89 L.

Отримані вискозиметричні дані свідчать про фізичні властивості антигенів. Вони мають форму видовженого.

Вивчення оптичних властивостей антигенів вихідного та атенуйованого штаму показало наявність у них однакових за формою кривих з максимальним оптичним положенням у межах між 200-220 НМ, що свідчить про наявність пептидного зв'язку та амінокислот з невеликим підйомом піку в області 260-280 НМ.

Порівняльний аналіз гомогенності та молекулярної маси вихідного та атенуйованого штаму “М-Україна” проведено за допомогою електрофорезу у поліакриламідному гелі. Показано, що електрофоретичний профіль обох антигенів складається з 9 фракцій білка з молекулярною масою 94, 60, 40, 28, 25, 18, 16, 14 та 10 кілодальтон (КДА).

Отримані дані свідчать про те, що атенуйований штам “М-Україна” за своїми фізико-хімічними властивостями ідентичний вихідному вірулентному збуднику туберкульозу бичого виду, який під час вирощування на середовищі з ектерицидом практично не змінив кількісного складу білків, глюкози, холестерину та деяких своїх фізичних властивостей.

Але у бактеріальній клітині патогенного збудника туберкульозу, напевно, відбулися якісні зміни у генетичному апараті. В результаті чого цей штам втратив свої патогенні властивості.

Результати комісійних випробувань нешкідливості штаму “М-Україна” на морських свинках.У результаті проведеного комісійного досліду встановили, що в групі тварин, прищеплених у дозах 5 та 10 мг бакмаси в об'ємі 1 см³ через 30 днів при дослідженні спостерігали наявність реакції на туберкулін для ссавців, яка зберігалась протягом 5 місяців (термін спостереження).

В процесі клінічного спостереження за морськими свинками встановлено, що при підшкірному введенні 5 та 10 мг штаму “М-Україна” у місці ін'єкції спостерігали в окремих тварин інфільтрати м'якої консистенції, які розсмоктувались через 14 днів. При цьому, як правило, вони не супроводжувалися збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів.

Після закінчення 5-місячного терміну спостереження всіх морських свинок піддали діагностичному забою з подальшим патологоанатомічним та бактеріологічним дослідженням. При розтині тварин характерних для туберкульозу змін у внутрішніх органах морських свинок не виявили, а бактеріологічним дослідженням відібраного матеріалу отримано негативний результат.

Комісія прийшла до висновку, що штам “М-Україна” є нешкідливим для морських свинок та відповідає вимогам, передбаченим Інструкцією МОЗ СРСР від 27.04.54 р.

Вивчення реверсії у штаму “М-Україна”при культивуванні in vitro та при пасажі на морських свинках.Отриманий атенуйований штам “М-Україна” постійно культивується на розробленому нами середовищі.

За станом виконаних досліджень на 20.01.1998 р. термін культивування штаму “М-Україна” склав 7 років та 10 місяців і кількість пересівів становила24 рази. За цей період штам “М-Україна” двічі перевірено на нешкідливість у дослідах на 20 морських свинках масою 200-250г. Підшкірно тваринам вводили по 5 та 10 мг мікробної суспензії на фізіологічному розчині. На всьому протязі багаторічного культивування не встановили будь-яких відхилень у його біологічних властивостях щодо реверсії ознак вірулентності. Це дає підстави зробити висновок, що багаторічне культивування на розробленому нами середовищі не вплинуло на відновлення вірулентних властивостей у атенуйованого штаму “М-Україна”.

Стабільність атенуації у штаму “М-Україна” вивчали шляхом послідовних пасажів на 12 морських свинках, які не реагували на туберкулін. У кожному пасажі прищеплювали по 3 морські свинкиу дозі 1 мг бакмаси в об'ємі 1 см³.

За розробленою схемою провели 4 послідовних пасажі на морських свинках з інтервалом 15 днів, 2, 3 та 4 місяці.

Результати проведених досліджень показали, що після 4 послідовних пасажів штаму “М-Україна”у внутрішніх органах морських свинок, забитих через15, 60, 90 та 120 днів після щеплення, не виявлено специфічних для туберкульозу змін.

Результати проведених нами досліджень показують, що розроблений спосіб забезпечує стабільність атенуації епізоотичних високовірулентних культур збудника туберкульозу бичого виду.

Вивчення терміну персистирування штаму “М-Україна” в організмі морських свинок.

Встановлено, що у внутрішніх органах морських свинок, забитих через 25 днів після прищеплення штамами “М-Україна” та БЦЖ, характерних для туберкульозу змін не виявлено. Бактеріологічним дослідженням матеріалу від піддослідних тварин методом посіву на середовище Левенштейна-Ієнсена на 29-35-й день після висіву виявили ріст мікобактерій штамів “М-Україна” та БЦЖ у вигляді дрібних, круглих з гладенькою поверхнею колоній .

Післязабійним дослідженням морських свинок через 75 та 90 днів після ін'єкції штамів “М-Україна” та БЦЖ характерних для туберкульозу змін у внутрішніх органах тварин також не виявили. З матеріалу від забитих тварин бактеріологічним методом культур мікобактерій не виділили.

Результати наших досліджень свідчать про приживлення мікобактерій в організмі піддослідних лабораторних тварин.

Комісійне випробування протективної активності штаму “М-Україна” на морських свинках у порівнянні з вакциною БЦЖ. Результати 5-місячного терміну спостереження за дослідними і контрольними тваринами показали:

- у групі тварин, імунізованих штамом “М-Україна”, при післязабійному дослідженні у внутрішніх органах морських свинок специфічних для туберкульозу змін не виявили, а гістологічним дослідженням па матеріалу наявність туберкульозних вражень не підтвердили, табактеріологічним дослідженням збудник туберкульозу не виділили;

- у групі тварин, щеплених вакциною БЦЖ, післязабійним дослідженням у внутрішніх органах 4-х морських свинок характерних для туберкульозу змін не виявили. У 1 морської свинки на селезінці було 4 туберкульозних вузлики розміром із сірникову голівку, а бактеріологічним дослідженням з них виділили збудник туберкульозу. В інших внутрішніх органах наявність туберкульозних уражень не встановили;

- у контрольній групі морських свинок у внутрішніх органах виявили генералізований туберкульоз, який також підтвердили гістологічним та бактеріологічним методами.

Таким чином, ефективність захисту у морських свинок штаму“М-Україна” склала 100%, вакцини БЦЖ - 80%.

На штам“М-Україна” з НДЦПЕ України отримано патент №24154А від 7.07.98 р.

Розробка метода контролю якості поживних середовищ. Результатами досліджень встановлено, що ріст апатогенного штаму “М-Україна” виявили в усіх пробірках з розведеннями культури 10^-1...10^-4 та в 4-х пробірках у розведеннях суспензії культури 10^-5 і 10^-6 увигляді дрібних, круглих, з блискучою, гладенькою поверхнею світло-сірих колоній.

У контрольного штаму Н₃₇R_V ріст колоній мікобактерій на середовищі виявлено у розведеннях 10^-1...10^-4. У розведенні 10^-5 ріст мікобактерій виявили у 4-х пробірках, а в розведенні 10^-6 - у 3-х пробірках у вигляді дрібних, гладеньких, блискучих, світло-сірого кольору колоній, щопідіймалися над поверхнею середовища. У другого контрольного штаму “Терновськой” виявили ріст колоній на середовищі у розведеннях суспензії культури 10^-1...10^-6, за винятком розведень у двох пробірках 10^-5 та в одній 10^-6. Отримані дані свідчать про те, що штам“М-Україна” можна використовувати як тест для біологічного контролю за живильними середовищами. Він безпечний для працюючого персоналу, а за своїми ростовими властивостями адекватний епізоотичним культурам збудника туберкульозу бичого виду. Це дуже важливо для підвищення ефективності контролю за стандартними і новими поживними середовищами, які використовуються і створюються для культуральної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби.

Розроблено новий “Спосіб визначення селективної чутливості живильних середовищ для виділення збудника туберкульозу”, на який отримано патентУкраїни №28788А від 16.10.2000 р.

Розробка живильного середовища для бактеріологічної діагностики туберкульозу.Дляпідвищення властивостей живильного середовища та зменшення витрат нами розроблено нове живильне середовище, у якого замість Л-аспарагіна ввели нові компоненти - амоній азотнокислий та сірчанокислий цинк при слідуючих компонентах (мас, %): амоній азотнокислий - 0,182, калій фосфорнокислий одно заміщений - 0,075, магній сірчанокислий - 0,037, натрій лимонокислий - 0,018, цинк сірчанокислий - 0,006, гліцерин - 0,625, яєчна маса - 61,174, 2% водний розчин малахітового зеленого - 1,25, вода дистильована - 36,628.

Результати досліджень показали, що на розробленому нами живильному середовищі культури мікобактерій бичого (штам Vallee) та чоловічого (штам Н₃₇R_V) видів виростали на 3 доби швидше, ніж на середовищі Левенштейна-Ієнсена, а з патматеріалу від хворих туберкульозом тварин ріст мікобактерій виявили на 6 днів раніше, ніж у посівах на контрольному середовищі Левенштейна-Ієнсена.

Розроблене середовище більш специфічне та ефективне для збудників туберкульозу бичого та чоловічого видів, у 25 разів дешевше, ніж середовище Левенштейна-Ієнсена, його легше приготувати, і не треба дорогих хімреактивів. На розроблене живильне середовище для виділення культур мікобактерій з НДЦПЕ України одержано патент №10272А від 25.12.96 р. На базі лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН організовано серійне виробництво сухого живильного середовища для забезпечення лабораторій ветеринарної медицини України.

Вивчення бактерицидних властивостей у препаратів для знешкодження збудника туберкульозу у зовнішньому середовищі.Для вивчення бактерицидної активності до мікобактерій туберкульозу були відібрані 11 препаратів, отриманих з Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту. Результати досліджень показали, що у 8 допоміжних зразках концентрації 0,5...5% та експозиціях 1, 3 та 5 годин не виявили бактерицидну активність до M.fortuitum. Нами були складені з 2-3-х компонентів бактерицидні композиції: препарат №1₂ містить 90% фурфуріла та 10% емульгатора, препарат № 5₂ - 75% сольвента важкого і 25% емульгатора, препарат №6₂ - 70% сольвента важкого, 10% суміш вищих спіртів і 20%емульгатора.

Отримані дані показують, що при обробці препаратом №1₂ мікобактерій бичого виду у концентраціях 4, 5, 6% та експозиціях 6, 12 та 24 години ріст їх не спостерігався.

Препарат № 5₂ знезаражував збудника туберкульозу бичого виду у концентраціях 4, 5, 6% та експозиціях 3, 6, 12 та 24 години.

Препарат №6₂ інактивував мікобактерії туберкульозу бичого виду у концентрації 4% і експозиції 24 години, а у концентраціях 5 та 6% - протягом 6, 12 і 24 годин.

Отримані позитивні результати бактерицидної дії у препаратів №1₂, 5₂ і 6₂ культуральним методом були підтверджені пробою на морських свинках. Під час післязабійного дослідження морських свинок характерних для туберкульозу уражень не виявили, а бактеріологічнимдослідженням патматеріалу отримано негативний результат.

Таким чином, препарати №1₂, 5₂ і 6₂володіють вираженими бактерицидними властивостями до збудника туберкульозу бичого виду і є перспективними для використання їх як дезинфектантів.



ВИСНОВКИ

1. У дисертації теоретично та експериментально обгрунтована необхідність розробки нових, вдосконалення існуючих методів діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та методичних підходів одержання атенуйованних штамів з високими протективними властивостями для специфічної профілактики туберкульозу у великої рогатої худоби; визначено, що захворюванню великої рогатої худоби на туберкульоз в господарствах Харківської області властиві хвилеподібні зміни інтенсивності перебігу епізоотичного процесу, а також стаціонарність прояву захворювання.

2. Алергічну пробу у благополучних щодо туберкульозу господарствах необхідно розглядати як попередній тест для оцінки ступеня сенсибілізації у стаді, що дає підстави для проведення діагностичного забою з подальшим відбором біоматеріалу для бактеріологічного дослідження.

3. Впроваджена нами на м'ясокомбінатах система контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу є найбільш надійною. За допомогою цієї системи діагноз - туберкульоз великої рогатої худоби було поставлено у 96,4% випадків на підставі виявлених у тварин характерних для туберкульозу уражень. Результати післязабійних досліджень необхідно використовувати не тільки для планування профілактичних і оздоровчих заходів при туберкульозі, але і для прогнозування епізоотичної ситуації.

4. Застосування туберкуліну у дозі 5000 МО для контролю за благополуччям щодо туберкульозу у стадах зменшує виділення тварин з неспецифічними реакціями, однак ця доза не виключає появи таких реакцій у великої рогатої худоби, що свідчить про необхідність її удосконалення.

5. Розроблений метод диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби дозволяє швидшез'ясувати епізоотичну ситуацію щодо туберкульозу у господарствах, запобігти від немотивованого забою високопродуктивних здорових тварин, зменшити витрати дефіцитного КАМу та втрати і витрати, пов'язані з проведенням діагностичних заходів у господарствах.

6. При оздоровленні неблагополучних господарств, щодо туберкульозу великої рогатої худоби, необхідно викоритовувати туберкуліновий тест в області підхвісної складки у дорослої великої рогатої худоби, який перевищує внутрішньошкірний тест в області шиї за чутливістю на 10,1%, а за специфічністю - на 7,1%.

7. Розроблений метод діагностики туберкульозу у телят шляхом введення туберкуліну в області підхвісної складки виявляє на 11,4% - 18,1% більш хворих на туберкульоз тварин і є більш специфічним, ніж туберкуліновий тест в області лопатки.

8. Комплексний алерген з атипових мікобактерій, введений в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями видівМ.scrofulaceum та М.intracellulare з ад'ювантом, викликає у окремих тварин через 6-9 годин підвищення температури тіла на 1,8-2,5⁰С. При цьому найбільш високу температурну реакцію організму спостерігали у телят, прищепленихМ.intracellulare, що свідчить про більш сильну біологічну активність цього виду.

9. Туберкулін, введений в епідуральний простір телятам, прищепленим М.scrofulaceum, М.intracellulare та вакциною БЦЖ з ад'ювантом, викликає у них через 3-12 годин підвищення температури тіла на 0,8-2,2⁰С. При цьому на гомологічний алерген виявили більшу кількість тварин з високою температурою тіла, що свідчить про видову специфічність алергії.

10. Епідуральним тестом у неблагополучному щодо туберкульозу господарстві у 55% тварин, сенсибілізованих до туберкуліну, виявили через 6-12 годин підвищення температури тіла на 1,1-1,8⁰С від початкової. З них у 25% тварин післязабійним дослідженням виявили характерні для туберкульозу ураження у внутрішніх органах.

11. Розроблений культуральний тест з 0,1% синтайодом можна використовувати не лише при диференціації М.avium від М.intracellulare, але й в комплексі з біопробою для ідентифікації M.triviale. Використання розробленого тесту з 0,1% синтайодом у схемі з ідентифікації культур атипових мікобактерій дозволяє швидше і більш точно визначити видову приналежність культур.

12. Виявлена первинна лікарська стійкість до протитуберкульозних препаратів: тубазиду, ПАСКу і стрептоміцину - у 18,7-31,2% культур бичого виду та у 65,5-100% пташиного виду і атипових мікобактерій ІІ, ІІІ і ІУ груп за Раніоном.

13. На удосконаленому живильному середовищі Павловського добре ростуть епізоотичні культури збудника туберкульозу бичого виду, і воно не потребує тривалого часу і додаткових витрат для їх адаптації.

14. Вперше розроблено спосіб одержання вакцинних атенуйованих штамів з епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду, а отриманий цим методом штам “М-Україна” має вищі імуногенні властивості, ніж вакцина БЦЖ.

15. Удосконалений метод біологічного контролю за якістю поживних середовищ безпечний для працюючого персоналу і підвищує ефективність культуральної діагностики туберкульозу у тварин.

16. Розроблене нове живильне середовище для культуральної діагностики туберкульозу більш елективне, у 25 разів дешевше, ніж середовище Левенштейна-Ієнсена та не вимагає дорогих хімреактивів.

17. Встановлена бактерицидна активність до збудника туберкульозу у препаратів №1₂, 5₂ і 6₂ , які в 2 рази дешевші від існуючих дезинфектантів та їх можна приготувати з місцевої сировини хімічної промисловості.

Пропозиції виробництву

На підставі проведених досліджень розроблені, впроваджені та запропоновані для практичної ветеринарної медицини:

1. Основні результати дисертаційної роботи використані при складанні “Інструкції про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу” і “Настанови по діагностиці туберкульозу тварин та птиці”, які затверджені ГУВМ МСГП України, відповідно, 15.03.1994 р. і 26.05.1994 р.

2. Методичні рекомендації щодо дезинфекції при туберкульозі тварин.- Харків, 1987.- 10 с.

3. Методичні рекомендації щодо уточнення діагнозу на туберкульоз у великої рогатої худоби благополучних господарств та визначення видової належності культур мікобактерій.-Харків, 1987.- 20 с.

4. Спосіб диференціації М.avium от М.intracellulare (автор. свідоц. №1666530 від 1.04.91 р.).

5. Питательная среда для выращивания возбудителя туберкулёза бычьего вида (з ВНДІДПЕ СРСР одержанопозитивне рішення №48999481/13 від 8.01.91 р. про видачу патента та з НДЦПЕ України; одержано патент№18613 від 25.12.97 р.).

6. Методичні рекомендації з алергічної діагностики туберкульозу у телят. На спосіб з НДЦПЕ України одержано патент №22739А від 7.04.98 р.; науково-методична Рада Департаменту ветеринарної медицини України затвердила для використання у практиці (протокол №1 від 27.12.2001 р.).

7. Спосіб одержання штамів мікобактерій туберкульозу для приготування вакцин (з ДДІВ України одержано патент №29711А від 15.11.2000 р.).

8. Вакцинний штам M.bovis “М-Україна” з високими імуногенними властивостями (з НДЦПЕ України одержано патент №24154А від 7.07.98 р.).

9. Методичні рекомендації щодо використання прискореного методу диференціальної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби. На спосіб з ДДІВ України одержано патент №28423А від 16.10.2000 р.; науково-методична Рада Департаменту ветеринарної медицини України затвердила для використання у практиці (протокол №1 від 27.12.2001 р.).

10. Спосіб визначення селективної чутливості середовищ для виділення збудника туберкульозу (з ДДІВ України одержано патент №28788А від 16.10.2000 р.).

11. Спосіб ідентифікації M.triviale (з ДДІВ України одержано патент №31676А від 15.12.2000 р.).

12. Епідуральний тест як додатковий метод при відбиранні тварин для проведення діагностичного забою на туберкульоз.

13. Удосконалена схема визначення групової та видової приналежності у культур атипових мікобактерій.

14. Живильне середовище для виділення культур мікобактерій (з НДЦПЕ України одержано патент №10272А від 25.12.96 р.).

15. Препарати №1₂, 5₂ і 6₂ рекомендуються для дезинфекції приміщень при туберкульозі тварин.

16. Недоцільно М.avium як істиного збудника туберкульозу у птахів відносити до атипових мікобактерій ІІІ групи за Раніоном.



Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Результатыиммунизации крупного рогатого скотавакцинами против туберкулёза /Ю.Я. Кассич, П. М. Тихонов, В. А. Кочмарский, А.Е.Тесля, А.М.Харченко, А.И.Завгородний // Труды ВИЭВ.- М., 1984.- Т. 61.- С. 45-49. /Автором проведені алергічні та післязабійні дослідження патматеріалу/.

Туберкулез у телят /Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.Е.Тесля, А.Н.Шаров //Ветеринария.-М., 1985.-1 С.37-38. /Автором проведено післязабійне дослідження тварин/.

Изучение сенсибилизирующих свойств атипичных микобактерий / Ю.Я.Кассич, В. А. Кочмарский, П. М. Тихонов, А.Е.Тесля, А.М.Харченко, А.И.Завгородний, А.Я.Григорьев // Ветеринария.-М.,1985.- N2.- С. 29-30. /Автором проведені бактеріологічні дослідження культур мікобактерій/.

Кочмарский В. А. Метод дифференциации туберкулиновых реакций у крупного рогатого скота с помощью симультанной пробы //Ветеринария. Респ.межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1985.-Вып.60.-С.11-13.

Патологоанатомические изменения у баранов, привитых живыми атипичными и убитыми патогенными микобактериями /Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, А.Я.Григорьев //Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1986.-Вып.61.-С.11-13. /Автором проведено патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження/.

Кассіч Ю.Я., Кочмарський В.А., Завгородній А.І. Комплексний метод діагностикитуберкульозу великої рогатої худоби//Вісн. с-г. науки, 1986.-№8.-С.56-58. /Автором проведено алергічні, патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження/.

Лекарственная устойчивость микобактерий /Ю..Кассич, В.А.Кочмарский, А.Е.Тесля, А.И.Завгородний //Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1988.-Вып.63.-С.5-7. /Автором проведено вивчення лікарської стійкості у культур мікобактерій/.

Изучение сенсибилизирующих и патогенных свойств у атипичных микобактерий /Ю..Кассич, В.А.Кочмарский, П.М.Тихонов, А.И.Завгородний //Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1989.- Вып.64.-С.13-15. /Автором проведені біохімічні та біологічні дослідження культур мікобактерій/.

Кочмарский В. А. Характеристика микобактерий, выделенных от реагирующего на туберкулин крупного рогатого скота // Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1990.- Вып.65.-С.54-57.

...