Онтогенетичні особливості обміну ліпідів і ліпідного живлення у свиней

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська державна академія ветеринарної медицини

імені С.З.Ґжицького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Онтогенетичні особливості обміну ліпідів і ліпідного живлення у свиней

Параняк Роман Петрович

Львів-2003

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Всебічне вивчення онтогенетичних особливостей обміну ліпідів і ліпідного живлення у свиней є теоретичною основою спрямованого впливу на їх ріст, оплату корму, м'ясні якості туші, харчову і біологічну цінність свинини. Це зумовлено структурною роллю ліпідів, які разом з білками становлять основу клітинних мембран, і прямою залежністю між змінами інтенсивності синтезу білків та ліпідів у скелетних м'язах тварин у процесі росту (Янович В.Г., Сологуб Л.І, 2000). Інтенсивність синтезу ліпідів у жировій тканині і скелетних м'язах свиней значно вища, ніж у тварин інших видів, що призводить до накопичення жиру в їх туші. Наявні в свинячому жирі поліненасичені жирні кислоти родини n-6 (лінолева, арахідонова), вміст яких великою мірою залежить від факторів годівлі (Wood J.D., Enser M., 1997; Warnants N. et al., 1999), значно впливає на його харчову і білогічну цінність. Зокрема, лінолева кислота є незамінною (есенціальною) жирною кислотою, а синтезована з неї арахідонова кислота є попередником великої групи біологічно активних речовин (простагландинів, простациклінів, тромбоксанів, лейкотриєнів), які характеризуються широким спектром регуляторної дії в організмі тварин (Lee D.V. et al., 1992; Henwieser W.C. et al., 1993; Peri K.G. et al., 1995). Стимулюючий вплив жирових добавок до раціону свиней на їх ріст і оплату корму у свиней зумовлений не тільки їх високою енергетичною цінністю, а і позакалорійною азотзатримуючою дією жирних кислот, їх стимулюючим впливом на синтез білків у скелетних м'язах та інгібуючим впливом на синтез триацилгліцеролів у жировій тканині (Янович В.Г., Лагодюк П.З., 1991). Продуктивна і метаболічна дія жирів значною мірою залежить від їх жирнокислотного складу. Цим зумовлена актуальність поглиблення досліджень, скерованих на з'ясування онтогенетичних особливостей обміну ліпідів і ліпідного живлення у свиней. Зокрема, в літературі мало висвітлено питання про онтогенетичні особливості синтезу ліпідів у різних органах свиней, метаболізму в них окремих поліненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової, арахідонової), недостатньо вивчено вплив добавок різних жирів до раціону відгодівельних свиней, поросних і лактуючих свиноматок, поросят після відлучення на їх продуктивність та на метаболізм ліпідів і жирних кислот в їх організмі. З'ясовані недостатньо онтогенетичні особливості обміну ліпідів в окремих органах і тканинах свиней, вплив на нього жирнокислотного складу ліпідів корму, різних жирів, зокрема, ріпакової олії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт в лабораторії вікової фізіології і біохімії Інституту біології тварин УААН на 1991-1996 роки за темою: “Вивчити особливості метаболізму незамінних амінокислот і жирних кислот в м'язовій тканині великої рогатої худоби і свиней, розробити ефективні способи підвищення їх трансформації в компоненти м'яса, стимуляції росту і покращення м'ясних якостей туші шляхом використання в раціонах нових протеїново-енергетичних добавок, біологічно-активних речовин” (ДР ИАО 1002223 Р), а також у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького в 1997-2001 рр.

Мета і задачі дослідження. Виходячи із сказаного вище, метою дисертаційної роботи було дослідження зв'язку між змінами вмісту окремих класів ліпідів та інтенсивності їх синтезу в різних органах і тканинах свиней протягом онтогенезу, впливу добавок ріпакової олії до раціону поросят, відгодівельних свиней і поросних свиноматок на різні сторони обміну речовин в їх організмі і продуктивність.

У завдання роботи входило дослідження:

загального вмісту ліпідів, співвідношення окремих класів ліпідів та їх жирнокислотного складу в печінці, скелетних м'язах, жировій тканині і слизовій тонкого кишечника свиней на різних етапах онтогенезу;

інтенсивності синтезу окремих класів ліпідів у вказаних органах і тканинах свиней на різних етапах онтогенезу in vitro з деяких попередників, мічених радіоактивним вуглецем;

особливостей метаболізму [І-¹⁴С] лінолевої, [І-¹⁴С] арахідонової та [І-¹⁴С] ліноленової кислот у досліджуваних органах і тканинах свиней на окремих етапах онтогенезу;

впливу відлучення поросят на вміст і синтез ліпідів та окиснення жирних кислот у різних органах і тканинах;

впливу добавок ріпакової олії до раціону поросят після відлучення на їх ріст, вміст і синтез окремих класів ліпідів, окиснення жирних кислот у досліджуваних органах і тканинах;

впливу добавок ріпакової олії до раціону поросних свиноматок на метаболічний профіль крові, живу масу новонароджених поросят і окремі ланки обміну речовин в їх організмі;

продуктивної та метаболічної дії ріпакової олії при додаванні її до раціону відгодівельних свиней;

впливу хлорованого похідного преналтеролу при додаванні його до раціону відгодівельних свиней на їх ріст, синтез ліпідів у жировій тканині та синтез білків у скелетних м'язах в умовах in vitro.

Об'єкт досліджень: вивчення закономірностей змін інтенсивності синтезу окремих класів ліпідів, їх вмісту і жирнокислотного складу в різних органах і тканинах свиней протягом онтогенезу; впливу ріпакової олії за додавання її до раціону поросят після відлучення, відгодівельних свиней, поросних і лактуючих свиноматок на обмін речовин в їх організмі і продуктивність.

Предмет дослідження: ліпідсинтезуюча активність і ліпіди органів та тканин свиней різного віку, плазми крові і молозива свиноматок.

Методи дослідження: загальний вміст ліпідів у тканинах свиней визначали за методом Фолча, співвідношення окремих класів ліпідів - методом тонкошарової хроматографії на силікагелі, жирнокислотний склад ліпідів - методом газорідинної хроматографії, інтенсивність синтезу ліпідів, білків і глікогену в органах та тканинах свиней - шляхом їх інкубації з міченими радіоактивним вуглецем попередників з наступним визначенням радіоактивності синтезованих ліпідів на рідинносцинтиляційному лічильнику LKB (Швеція).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено системне вивчення онтогенетичних особливостей обміну ліпідів в різних органах і тканинах свиней. Зокрема, досліджено вміст різних класів ліпідів та інтенсивність їх синтезу з глюкози і деяких жирних кислот, мічених радіоактивним вуглецем, а також інтенсивності метаболізму поліненасичених (лінолевої, арахідонової, ліноленової) жирних кислот на окремих етапах пренатального і постнатального розвитку. У результаті проведених досліджень встановлено зменшення вмісту фосфоліпідів і збільшення вмісту триацилгліцеролів, а також зменшення вмісту пальмітинової, олеїнової та арахідонової кислот і збільшення вмісту лінолевої кислоти у вказаних класах ліпідів свиней після переходу від пренатального розвитку до постнатального. Зміни інтенсивності синтезу окремих класів ліпідів в органах і тканинах свиней протягом онтогенезу з [U-¹⁴С] глюкози в умовах in vitro перебувають у прямому зв'язку із змінами їх вмісту: інтенсивність синтезу фосфоліпідів знижується, а інтенсивність синтезу триацилгліцеролів та ефірів холестеролу підвищується. Вони специфічні для кожного органу і тканини та перебувають у певному зв'язку з їх функціональною і метаболічною активністю.

Вперше встановлено кількісний бік використання [І-¹⁴С] лінолевої і [І-¹⁴С] арахідонової кислот в синтезі ліпідів, простагландинів і енергетичних процесах, [І-¹⁴С] ліноленової кислоти у синтезі ліпідів і енергетичних процесах в різних органах і тканинах свиней на різних етапах онтогенезу. Одержано нові дані стосовно використання жирних кислот і глюкози в енергетичних процесах у різних органах і тканинах поросят після відлучення, з одного боку, та у синтезі ліпідів - з другого. Встановлено позитивну дію добавок ріпакової олії до раціону поросят після відлучення на синтетичні і енергетичні процеси в їх тканинах та інтенсивність росту. Виявлено позитивний вплив добавок ріпакової олії до раціону поросних свиноматок на обмін речовин у їх організмі і поживну цінність молозива, на живу масу поросят, обмін речовин у їх організмі, ріст і збереження. Встановлено підвищення інтенсивності росту свиней на дорощуванні і відгодівлі при додаванні ріпакової олії до їх раціону, стимулюючий вплив вказаної олії на синтез білків у скелетних м'язах та інгібуючий вплив на синтез ліпідів у печінці, скелетних м'язах і жировій тканині. Вперше вивчено вплив нового в-агоніста - хлорованого похідного преналтеролу при додаванні його до раціону відгодівельних свиней на їх ріст, синтетичні та енергетичні процеси в скелетних м'язах. Встановлено стимулюючий вплив препарату на синтез білків у скелетних м'язах та інгібуючий вплив на синтез ліпідів у жировій тканині свиней.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про онтогенетичні особливості обміну ліпідів у різних органах і тканинах свиней, про їх вплив на харчову цінність м'яса та сала. Одержано нові дані про біохімічні механізми, які лежать в основі позитивної дії жирів за додавання їх до раціону поросят, відгодівельних свиней і поросних свиноматок на їх продуктивність і оплату корму. З фізіологічної точки зору обґрунтовано використання ріпакової олії в годівлі свиней з метою підвищення їх продуктивності і репродуктивності. Обґрунтовано позитивний вплив хлорованого похідного преналтеролу на ріст свиней і м'ясні якості туші.

Особистий внесок здобувача. Лабораторні та виробничі дослідження виконані дисертантом особисто або за його безпосередньої участі. Аналіз одержаних результатів, формулювання висновків і пропозицій проведено автором спільно з науковим консультантом.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертаційній роботи доповідались на І Українському симпозіумі з ендокринології (Львів, 1994); Міжнародній науково-практичній конференції “Шляхи підвищення виробництва свинини” (Харків, 1995); Міжнародній конференції “50 років від дня заснування зооінженерного факультету Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького” (Львів, 1999); Міжнародній науково-виробничій конференції “Актуальные проблемы интенсификации производства продукции животноводства” (Жодіно, Білорусь, 1999); Україно-Австрійському симпозіумі (Чернівці, 2000); Міжнародній конференції до 100-річчя від дня народження С.З.Ґжицького - заслуженого діяча науки, член-кореспондента Академії наук України, академіка УАСГН (Львів, 2000); Міжнародній конференції з фізіології і біохімії (Львів, 2000); конференції до 50-річчя Інституту землеробства і тваринництва західного регіону України (Оброшино, 2000); Міжнародній конференції до 120-річчя від часу заснування ветеринарної школи у Львові (Львів, 2001).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 36 друкованих робіт, які представлені 28 науковими статтями, 1 посібником, 3 методичними рекомендаціями і 4 тезами.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, методики і методів досліджень, результатів власних досліджень та їх обговорення, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел літератури, додатків. Робота викладена на 333 сторінках комп'ютерного тексту і містить 89 таблиць. Список використаних джерел літератури включає 532 роботи, в тому числі 394 іноземних.

Основні напрямки досліджень, матеріал та методи виконання роботи

ліпід кислота порося свиня

Експериментальна частина роботи виконана в лабораторії вікової фізіології і біохімії Інституту біології тварин УААН (1991-1996 рр.) на базі дослідного господарства “Чишки” Інституту біології тварин УААН, селянської спілки “Колос” Жовківського району Львівської області та комплексу з виробництва свинини Горохівського району Волинської області і Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького (1997-2001 рр.).

Матеріалом для досліджень служили плоди, поросята, відгодівельні свині, свиноматки і одержані від них поросята великої білої породи, по 4-5 голів у кожній віковій або продуктивній групі.

Метою першого етапу дисертаційної роботи було дослідження онтогенетичних особливостей обміну ліпідів в органах і тканинах (печінці, слизовій оболонці тонкого кишечника, скелетних м'язах і підшкірній жировій тканині) свиней. У вказаних органах і тканинах, одержаних від 3-місячних плодів, 1-денних, 1-3 і 8-місячних свиней, досліджували загальний вміст ліпідів ваговим методом після екстракції їх хлороформ-метанолом 2:1 (Fоlch et al., 1957) і співвідношення класів ліпідів методом тонкошарової хроматографії на селікагелі у системі гексан - диетиловий ефір - льодова оцтова кислота у відношенні 70:30:1 з наступним кількісним їх визначенням біхроматним методом (Кейтс М.C., 1975); жирнокислотний склад окремих класів ліпідів визначали методом газорідинної хроматографії (Немировський В.І., Терещук О.М., 1989); інтенсивність синтезу окремих класів ліпідів досліджували в умовах in vitro шляхом інкубації зрізів органів і тканин з [U-¹⁴C] глюкозою, інтенсивність окиснення [1-¹⁴C] пальмітинової кислоти і [U-¹⁴C] глюкози у печінці та скелетних м'язах; досліджували використання [1-¹⁴C] лінолевої і [1-¹⁴C] арахідонової кислот у синтезі ліпідів, простагландинів і енергетичних процесах (Захарів О.Я., 1989).

Метою окремого досліду було дослідження впливу відлучення поросят на обмін ліпідів у вказаних вище їх органах і тканинах. Дослід проведений на 5-ти групах поросят 45-денного віку, по 4 голови в кожній групі. Поросят 1-ї групи забивали методом декапітації до відлучення, поросят 2-, 3-, 4-, 5-ї груп - відповідно через 3, 5, 7 і 10 днів після відлучення від свиноматки. В органах і тканинах поросят досліджували загальний вміст ліпідів і співвідношення окремих їх класів, інтенсивність окиснення [1-¹⁴С] пальмітинової кислоти і [6-¹⁴С] глюкози, інтенсивність синтезу ліпідів з [1-¹⁴С] пальмітинової кислоти і [6-¹⁴С] глюкози у печінці і скелетних м'язах - інтенсивність синтезу білків, глюкози і глікогену за вказаними вище методами.

Одночасно проводився дослід з метою дослідження впливу ріпакової олії, при додаванні її до згодовуваного поросятам комбікорму після відлучення їх від свиноматки, на обмін ліпідів в різних органах і тканинах. Дослід проведений на 3-х групах поросят 45-денного віку. Поросятам 1-ї групи згодовували комбікорм без добавок ріпакової олії, а поросятам 2-ї і 3-ї груп згодовували комбікорм з добавками безерукової ріпакової олії в кількості 3% від його маси. У печінці, слизовій оболонці порожньої кишки, чотирьохголовому м'язі стегна, підшкірній жировій тканині, одержаних від поросят після забою, проводили визначення біохімічних показників, вказаних вище. В окремому досліді, проведеному на 3-х групах свиней 4-міс. віку, досліджували вплив добавок ріпакової олії і макухи до раціону на їх ріст, оплату корму і обмін речовин у різних органах та тканинах. Свиням 1-ої групи згодовували стандартний комбікорм, свиням 2-ої групи - комбікорм з добавкою 3% безерукової ріпакової олії, свиням 3-ї групи - комбікорм, в якому соняшникову макуху замінювали ріпаковою. Вміст глюкозинолатів у насінні ріпаку, з якого одержана макуха, становив 3,6 г/кг. Через три місяці свиней забивали і в одержаних від них органах та тканинах досліджували загальний вміст ліпідів, жирнокислотний склад і співвідношення окремих класів ліпідів, інтенсивність окиснення [1-¹⁴C] пальмітинової кислоти і [6-¹⁴C] глюкози в умовах in vitro та використання обох субстратів у синтезі ліпідів у скелетних м'язах. Досліджували також інтенсивність синтезу білків шляхом інкубації зрізів м'яза з [2-¹⁴C] лізином з наступним визначення радіоактивності синтезованих білків.

Метою наступного досліду було вивчення впливу ріпакової олії при згодовуванні її свиноматкам у період поросності і лактації на вміст ліпідів, їх жирнокислотний склад і співвідношення окремих класів ліпідів у плазмі крові, молозиві і молоці на метаболічний профіль крові, синтетичні та енергетичні процеси в печінці та скелетних м'язах, одержаних від них поросят, та інтенсивність їх росту. Дослід проведений на двох групах свиноматок 2-річного віку, по 5 голів у кожній. Свиноматкам 1-ої групи (контрольної) протягом останнього місяця поросності згодовували стандартний комбікорм, який забезпечував їх потребу в основних елементах живлення згідно з нормою, свиноматкам 2-ої групи (дослідної) - аналогічний комбікорм з добавкою безерукової ріпакової олії в кількості 3%. У плазмі крові новонароджених поросят, одержаних від свиноматок, досліджували загальний вміст ліпідів, їх жирнокислотний склад і співвідношення окремих класів, вміст глюкози, НЕЖК і вільних амінокислот, у печінці і скелетних м'язах - вміст глікогену, загальних ліпідів і їх жирнокислотний склад, інтенсивність окиснення in vitro [U-¹⁴C] глюкози і [1-¹⁴C] пальмітинової кислоти в умовах in vitro, контролювали їх прирости і збереження.

Метою завершального етапу дисертаційної роботи було дослідження впливу нового в-агоніста - хлорпохідного преналтеролу за додавання його до раціону свиней при відгодівлі на їх ріст і оплату корму, метаболічний профіль крові, синтез білків у скелетних м'язах і синтез ліпідів у жировій тканині. Дослід проведений на двох групах поросят середньою живою масою 40 кг, по 5 голів у кожній. Свиням 1-ї групи (контрольної) згодовували стандартний комбікорм, розрахований на одержання середньодобових приростів на рівні 500 г, свиням 2-ї групи (дослідної) - аналогічний комбікорм, до якого додавали новий в-агоніст, синтезований на кафедрі органічної хімії Національного університету “Львівська політехніка”, хлорвмісний аналог преналтеролу в кількості 0,5 мг/кг живої маси тварини. в-агоніст у вигляді 1% водного розчину додавали до згодовуваного свиням комбікорму один раз на добу протягом 2-х місяців. У плазмі крові свиней обох груп визначали концентрацію глюкози, НЕЖК і вільних амінокислот, у скелетних м'язах - інтенсивність синтезу білків в умовах in vitro шляхом використання [U-¹⁴C] лейцину, в жировій тканині - інтенсивність синтезу ліпідів з [U-¹⁴C] глюкози і [U-¹⁴C] пальмітинової кислоти.

Свиней зважували на початку і в кінці досліду. Одержані цифрові дані опрацьовували статистично.

Результати досліджень та їх аналіз

Зміни загального вмісту ліпідів і співвідношення окремих їх класів в органах і тканинах свиней протягом онтогенезу

Встановлено, що загальний вміст ліпідів і співвідношення окремих їх класів (фосфоліпідів, холестеролу, триацилгліцеролів) у досліджуваних органах і тканинах значно змінюються протягом постнатального розвитку. Ці зміни специфічні для кожного органу і тканини за напрямком і ступенем, що зумовлено їх морфофункціональними особливостями. Так, загальний вміст ліпідів у печінці свиней за період з 1-денного до 8-місячного віку збільшується в 1,36 (Р<0,01), у скелетних м'язах - у 2,2 (Р<0,001), у слизовій оболонці порожньої кишки - у 1,12 раза (Р<0,5). При цьому відносний вміст фосфоліпідів у печінці, скелетних м'язах і слизовій оболонці порожньої кишки свиней зменшується відповідно в 1,31 (Р<0,01), 1,55 (Р<0,001), 1,04 (Р<0,5), відносний вміст вільного холестеролу в 1,34 (Р<0,001), 1,31 (Р<0,001), 1,02 (Р<0,5) раза, а відносний вміст триацилгліцеролів збільшується відповідно в 1,43 (Р<0,001), 1,27 (Р<0,01), 1,22 (Р<0,01) раза. Як буде показано далі, ці зміни зумовлені зниженням інтенсивності синтезу структурних (фосфоліпідів, холестеролу) і підвищенням інтенсивності синтезу резервних (триацилгліцеролів) ліпідів у печінці та скелетних м'язах свиней протягом онтогенезу, тоді як у слизовій тонкого кишечника свиней такі зміни відсутні.

Різниці у загальному вмісті ліпідів і, зокрема, структурних ліпідів, у досліджуваних органах і тканинах плодів та новонароджених поросят виражені незначною мірою (Р<0,5), що свідчить про високий ступінь їх морфофункціонального розвитку протягом внутріутробного розвитку. При цьому у печінці і слизовій оболонці тонкого кишечника поросят порівняно з плодами виявлено значно менший відносний вміст триацилгліцеролів і більший вміст вільних жирних кислот, що свідчить про посилене використання триацилгліцеролів в енергетичних процесах у цих тканинах поросят у неонатальний період. На відміну від печінки і слизової тонкого кишечника, різниці вмісту триацилгліцеролів і вільних жирних кислот у скелетних м'язах новонароджених поросят порівняно до їх вмісту у плодів виражені відносно мало (Р<0,5), що можна пояснити посиленим використанням глюкози в енергетичних процесах у скелетних м'язах поросят після народження (Снітинський В.В., 1986).

З інших змін ліпідного складу в досліджуваних органах і тканинах свиней протягом постнатального розвитку слід відзначити зміни співвідношення між вмістом вільного і етерифікованого холестеролу та органнотканинну специфіку цих змін. Так, у печінці свиней протягом досліджуваного періоду онтогенезу відношення між вмістом вільного і етерифікованого холестеролу зменшується з 4,12 до 2,22, у скелетних м'язах - з 32,87 до 2,43, а у слизовій порожньої кишки - воно підвищується з 2,85 до 3,07. Ці дані свідчать про посилення етерифікації вільного холестеролу у печінці свиней з віком.

Разом з тим, заслуговують на увагу виявлені нами істотні органно-тканинні різниці у загальному вмісті ліпідів і співвідношенні окремих класів ліпідів поросят та дорослих свиней і у їх змінах протягом індивідуального розвитку. Зокрема, загальний вміст ліпідів у печінці свиней на всіх стадіях онтогенезу більший, ніж у слизовій оболонці тонкого кишечника і скелетних м'язах. Найбільший відносний вміст фосфоліпідів виявлений у слизовій тонкого кишечника, а найменший - у скелетних м'язах поросят і дорослих свиней. Відносний вміст триацилгліцеролів у скелетних м'язах свиней на всіх стадіях розвитку значно більший, ніж у печінці, і особливо у слизовій тонкого кишечника. Загальний вміст ліпідів і співвідношення окремих їх класів у слизовій тонкого кишечника свиней протягом індивідуального розвитку змінюється незначною мірою порівняно до їх змін у печінці і, особливо, у скелетних м'язах.

Зміни жирнокислотного складу окремих класів ліпідів у органах і тканинах свиней протягом онтогенезу

Жирнокислотний склад окремих класів ліпідів у органах і тканинах свиней залежить, з одного боку, від вмісту окремих жирних кислот у ліпідах кормів, а з другого - від інтенсивності їх синтезу і модифікації (гідрогенізації, елонгації, десатурації). Наявні в літературі дані про зміни жирнокислотного складу окремих ліпідів в органах і тканинах свиней протягом онтогенезу фрагментарні і недостатні для широких узагальнень.

Проведені нами дослідження показали, що після переходу від пренатального розвитку до постнатального в усіх класах ліпідів у досліджуваних органах і тканинах свиней значно збільшується вміст поліненасичених і зменшується вміст мононенасичених жирних кислот. Так, відносний вміст поліненасичених жирних кислот у фосфоліпідах, ефірнозв'язаному холестеролі і триацилгліцеролах у печінці свиней протягом досліджуваного періоду онтогенезу збільшується відповідно в 3,22 (Р<0,001), 2,06 (Р<0,05) і 1,93 (Р<0,001) раза, а відносний вміст мононенасичених жирних кислот зменшується в 1,65 (Р<0,01), 1,23 (Р<0,01) і 1,38 (Р<0,001) раза. Аналогічні, високовірогідні зміни (Р<0,05-0,001) вмісту поліненасичених жирних кислот у вказаних класах ліпідів виявлені також у скелетних м'язах і слизовій оболонці порожньої кишки, а також у загальних ліпідах підшкірної жирової тканини свиней протягом індивідуального розвитку. Ці зміни зумовлені, в основному, збільшенням у складі ліпідів органів і тканин свиней після переходу від пренатального розвитку до постнатального вмісту лінолевої (Р<0,001) і зменшенням вмісту олеїнової та пальмітоолеїнової кислот (Р<0,001). Низький вміст лінолевої кислоти в ліпідах органів і тканин свиней в пренатальний період зумовлений обмеженим її транспортом через плаценту, а високий вміст олеїнової і пальмітоолеїнової кислот - посиленим їх синтезом в організмі плода (Янович В.Г., Лагодюк П.З., 1991). Підвищення вмісту лінолевої кислоти в різних класах ліпідів, особливо в фосфоліпідах, органів і тканин свиней після переходу від пренатального розвитку до постнатального зумовлений високим вмістом лінолевої кислоти у ліпідах молозива і молока, а також більшим використанням цієї поліненасиченої жирної кислоти у синтезі ліпідів при високому її вмісті у внутрішньоклітинному фонді органів і тканин порівняно з використанням інших жирних кислот (Янович В.Г., Лагодюк П.З., 1991).

Крім вказаних змін, у фосфоліпідах печінки свиней протягом досліджуваного періоду постнатального розвитку в 1,54 раза зменшується вміст пальмітинової кислоти (Р<0,001) і в 1,41 раза збільшується вміст стеаринової кислоти (Р<0,001), у фосфоліпідах скелетних м'язів - відповідно в 1,16 і 1,13 раза (Р<0,05) вміст пальмітинової і стеаринової кислот, у фосфоліпідах слизової оболонки порожньої кишки - відповідно в 1,38 (Р<0,01) збільшується вміст арахідонової і докозапентаєнової кислот та в 1,35 раза (Р<0,001) зменшується вміст стеаринової кислоти (Р<0,001).

Зміни відносного вмісту лінолевої і арахідонової кислот у триацилгліцеролах печінки свиней протягом індивідуального розвитку збігаються за напрямком з його змінами у фосфоліпідах і етерифікованому холестеролі, а зміни відносного вмісту олеїнової кислоти - протилежні за напрямком. Ці дані свідчать про різниці у спорідненості ферментних систем, які каталізують синтез фосфоліпідів і триацилгліцеролів у печінці свиней, до окремих жирних кислот.

Загалом етерифікований холестерол у досліджуваних органах і тканинах поросят та дорослих свиней характеризується значно більшим вмістом поліненасичених жирних кислот, ніж фосфоліпіди, і особливо триацилгліцероли. У фосфоліпідах органів і тканин поросят та дорослих свиней виявлений більший вміст насичених кислот, ніж в інших класах ліпідів.

Загальні ліпіди жирової тканини свиней на досліджуваних етапах онтогенезу характеризуються значно більшим вмістом мононенасичених і меншим вмістом поліненасичених жирних кислот, ніж ліпіди печінки, скелетних м'язів і слизової оболонки порожньої кишки. Ці різниці можна пояснити більшим вмістом у жировій тканині триацилгліцеролів, які характеризуються низьким вмістом поліненасичених жирних кислот порівняно до їх вмісту у печінці, скелетних м'язах і особливо у слизовій оболонці тонкого кишечника. Цими особливостями можна пояснити значно менші зміни жирнокислотного складу ліпідів у жировій тканині свиней протягом індивідуального розвитку, ніж у інших органах і тканинах.

Одержані нами при виконанні цього етапу дисертаційної роботи результати дозволяють зробити ряд узагальнень про онтогенетичні особливості їх метаболізму. По-перше, ліпіди більшості органів і тканин плода характеризуються низьким вмістом лінолевої і високим вмістом арахідонової, олеїнової та пальмітоолеїнової кислот. По-друге, у жирнокислотному складі ліпідів органів і тканин свиней протягом індивідуального розвитку збільшується вміст лінолевої кислоти і деяких її похідних, більш ненасичених жирних кислот, та зменшується вміст олеїнової і пальмітоолеїнової кислот. По-третє, зміни жирнокислотного складу фосфоліпідів і етерифікованого холестеролу у тканинах свиней протягом онтогенезу виражені значно більшою мірою, ніж зміни жирнокислотного складу триацилгліцеролів. По-четверте, ці зміни найбільшою мірою змінюються протягом першого місяця життя поросят. По-п'яте, вони характеризуються органно-тканинною специфікою, зумовленою ліпідним складом, функціональною та метаболічною активністю органів і тканин.

Інтенсивність синтезу окремих класів ліпідів в органах і тканинах свиней на різних етапах онтогенезу в умовах in vitro

Основним ліпогенним субстратом в організмі свиней є глюкоза, яка є попередником, з одного боку, жирних кислот, а з другого - гліцерол-3-фосфату, які використовуються в синтезі ліпідів (Янович В.З., Лагодюк П.З., 1991). Онтогенетичні особливості синтезу окремих класів ліпідів у різних органах і тканинах вивчені недостатньо (Alle G.L. et al., 1971; Mersmann H.J. et al., 1973). Зокрема, ми не виявили в літературі даних про онтогенетичні особливості синтезу ліпідів у скелетних м'язах і слизовій тонкого кишечника свиней. У зв'язку з цим окремим етапом дисертаційної роботи було дослідження інтенсивності синтезу окремих класів ліпідів в органах і тканинах свиней на різних етапах онтогенезу в умовах in vitro при використанні як їх попередника [U-¹⁴C] глюкози.

Проведені дослідження показали, що інтенсивність синтезу ліпідів при використанні як їх попередника [U-¹⁴C] глюкози в печінці свиней в пренатальний період вірогідно вища (Р<0,01-0,001), ніж у постнатальний період, а в слизовій оболонці тонкого кишечника онтогенетичні різниці в інтенсивності синтезу ліпідів відсутні (Р<0,5). Протягом досліджуваного періоду постнатального розвитку інтенсивність синтезу ліпідів у скелетних м'язах свиней з [U-¹⁴C] глюкози підвищується в 3,85 раза, в жировій тканині - в 4,15 раза (Р<0,001), в печінці і слизовій тонкого кишечника вона змінюється відносно мало (Р<0,5).

Протягом досліджуваного періоду постнатального розвитку онтогенезу інтенсивність синтезу фосфоліпідів у печінці, скелетних м'язах і жировій тканині свиней знижується відповідно в 1,29 (Р<0,01), 1,37 (Р<0,01), 2,43 (Р<0,001), синтезу холестеролу - в 1,48 (Р<0,01), 1,33 (Р<0,01), 2,10 (Р<0,001) раза, а інтенсивність синтезу триацилгліцеролів підвищується в 1,5 (Р<0,001), 1,4 (Р<0,01) і 1,25 (Р<0,05) раза. На відміну від вказаних органів і тканин, інтенсивність синтезу фосфоліпідів і холестеролу в слизовій тонкого кишечника свиней з віком істотно не змінюється (Р0,5), а інтенсивність синтезу триацилгліцеролів знижується в період з 3- до 8-місячного віку (Р<0,01). Виявлені зміни інтенсивності синтезу окремих класів ліпідів у досліджуваних органах і тканинах свиней протягом онтогенезу збігаються із змінами їх вмісту, що дозволяє пояснити вікові зміни ліпідного складу в органах і тканинах свиней. Проте зміни інтенсивності синтезу ліпідів у скелетних м'язах свиней протягом постнатального розвитку виражені значно більшою мірою порівняно зі збільшенням їх вмісту. Ці дані свідчать, що вміст ліпідів у скелетних м'язах свиней залежить не тільки від інтенсивності їх синтезу, а і від інтенсивності їх розпаду і окиснення жирних кислот.

Інтенсивність синтезу ліпідів у свиней під час пренатального періоду онтогенезу при використанні як їх попередника [U-¹⁴C] глюкози зменшується в ряді печінка > слизова порожньої кишки > скелетні м'язи > жирова тканина, а у дорослих свиней - жирова тканина > печінка > слизова порожньої кишки > скелетні м'язи.

Серед ліпідів, синтезованих зрізами печінки, слизової тонкого кишечника, скелетних м'язів і підшкірної жирової тканини плодів, поросят і дорослих свиней відповідно 35,7-45,3; 49,2-52,9; 31,4-43,2; 6,4-19,3% становлять фосфоліпіди; 26,9-46,3; 14,8-19,6; 32,0-45,0; 62,3-78,4 - триацилгліцероли; 5,1-11,8; 9,3-11,8; 6,0-8,1; 3,0-6,4 - вільний холестерол.

Інтенсивність окиснення жирних кислот в органах і тканинах свиней на різних етапах онтогенезу в умовах in vitro

Проведені дослідження показали, що інтенсивність окиснення [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти в досліджуваних органах і тканинах свиней у пренатальний період розвитку значно нижча, ніж у постнатальний (Р<0,001), що зумовлено обмеженим трансплацентарним транспортом жирних кислот і низькою інтенсивністю їх окиснення в організмі плодів різних видів тварин (Янович В.Г., Лагодюк П.З., 1991), в тому числі у свиней (Снітинський В.В., 1984). Як показали проведені дослідження, в енергетичних процесах у досліджуваних органах і тканинах свиней у пренатальний період інтенсивно використовується глюкоза.

Інтенсивність окиснення [U-¹⁴C] глюкози в органах і тканинах, за винятком скелетних м'язів, у 1-денних поросят значно вища, ніж у плодів (Р<0,001). У наступний період вона поступово знижується. Особливо важливе це зниження у період з 1- до 3-місячного віку. Інтенсивність окиснення [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти в усіх досліджуваних органах і тканинах новонароджених поросят також значно більша, ніж в органах і тканинах плодів. Найбільшого рівня вона досягає в 1-місячному віці, а в наступний період знижується (Р<0,05-0,001). З одержаних нами результатів випливає, що інтенсивність окиснення [U-¹⁴C] глюкози і [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти в печінці і скелетних м'язах свиней протягом індивідуального розвитку знижується, що сприяє використанню їх у синтезі триацилгліцеролів. На відміну від печінки і скелетних м'язів, у слизовій оболонці тонкого кишечника свиней в період з 1- до 7-місячного віку інтенсивність окиснення [U-¹⁴C] глюкози і [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти істотно не змінюється (Р<0,5).

Онтогенетичні особливості метаболізму поліненасичених жирних кислот в органах і тканинах свиней в умовах in vіtro

Онтогенетичні особливості метаболізму поліненасичених жирних кислот, зокрема лінолевої, в органах і тканинах свиней вивчено мало. Ми не виявили в літературі даних про кількісний бік використання лінолевої кислоти в синтезі ліпідів, простагландинів і енергетичних процесах в органах і тканинах поросят у різному віці.

Як відомо, лінолева кислота займає центральне місце у метаболізмі поліненасичених жирних кислот в організмі тварин, в тому числі у свиней, яка, з одного боку, використовується в синтезі структурних ліпідів, а з другого - після перетворення на арахідонову кислоту є попередником ейкозаноїдів, серед яких у кількісному відношенні переважають простагландини. Проведені нами дослідження показали, що після інкубації зрізів печінки, скелетних м'язів, слизової оболонки порожньої кишки плодів, поросят і дорослих свиней з [І-¹⁴C] лінолевою кислотою відповідно 56,6-80,6; 62,1-76,7; 73,4-79,1 % радіоактивної мітки виявляється в ліпідах, 14,8-32,0; 15,4-29,0; 15,8-23,10 % - у простагландинах, 1,9-9,2; 3,7-8,8; 2,1-4,9% - у СО₂. Ступінь використання [І-¹⁴C] лінолевої кислоти у вказаних процесах у печінці і слизовій порожньої кишки в 2-2,5 раза більший, ніж у скелетних м'язах. Найбільше використання [І-¹⁴C] лінолевої кислоти в синтезі простагландинів у досліджуваних органах і тканинах виявлено у плодів і новонароджених поросят, в енергетичних процесах - у новонароджених поросят, ступінь використання [І-¹⁴C] лінолевої кислоти у синтезі ліпідів в органах і тканинах 1-денних поросят значно нижчий, ніж у плодів, поросят старшого віку і дорослих свиней. Загалом, з одержаних результатів випливає, що від 15 до 30% лінолевої кислоти в досліджуваних органах і тканинах плодів, поросят і дорослих свиней в умовах in vitro перетворюється на арахідонову кислоту, яка перетворюється в простагландини. Особливо інтенсивно, як показали проведені дослідження, цей процес проходить у плодів і новонароджених поросят. Разом з тим, використання лінолевої кислоти в енергетичних процесах органів і тканин свиней на досліджуваних стадіях онтогенезу становить у середньому приблизно 5% від її кількості, що використовується в неонатальний період.

Метаболізм [І-¹⁴C] арахідонової кислоти

При інкубації зрізів печінки 1-, 5- і 30-денних поросят з [І-¹⁴C] арахідоновою кислотою відповідно 91,1; 89,3; 97,8 % радіоактивної мітки виявлено в ліпідах, 6,5; 0,1; 1,6 % - в простагландинах, 2; 3; 0,5; 0,4 % - в СО₂. При інкубації зрізів скелетних м'язів 1-, 5- і 30-денних поросят з [І-¹⁴C] арахідоновою кислотою в ліпідах виявлено 67,5; 84,6; 96,3 %, у простагландинах - 25,1; 14,1; 3,2 %, у СО₂ - 7,3; 1,1 і 0,3 % радіоактивної мітки. З цих даних випливає, що додана в інкубаційне середовище [І-¹⁴C] арахідонова кислота меншою мірою використовується в синтезі простагландинів, ніж арахідонова кислота, яка синтезується з [І-¹⁴C] лінолевої кислоти.

Одержані дані свідчать про більше використання [І-¹⁴C] арахідонової кислоти в синтезі простагландинів і енергетичних процесах у тканинах поросят у 1- і 5-денному віці, ніж у 30-денному. Ступінь використання [І-¹⁴C] арахідонової кислоти в метаболічних процесах у печінці поросят приблизно в 3 рази вищий, ніж у скелетних м'язах. Проведені дослідження показали, що ступінь використання [І-¹⁴C] арахідонової кислоти, яка міститься в положенні 2 молекули фосфатидилхоліну в синтезі простагландинів у печінці і скелетних м'язах поросят в 1-, 5- і 30-денному віці в декілька разів вищий порівняно до ступеня використання вільної [І-¹⁴C] арахідонової кислоти, що узгоджується з наявними в літературі даними про центральне положення гліцерофосфоліпідів у субстратному забезпеченні синтезу простагландинів у тканинах тварин (Варфоломеєв С.Д., Мевх А.Т., 1985; Янович В.Г., Лагодюк П.З., 1991). Загалом, одержані результати свідчать про значне зменшення використання арахідонової кислоти в синтезі простагландинів і енергетичних процесах та про зменшення використання фосфатидилхолінарахідонату в синтезі простагландинів у печінці і скелетних м'язах поросят у період з 5- до 30-денного віку.

Метаболізм [1-¹⁴C] ліноленової кислоти

Ліноленова кислота також належить до есенціальних жирних кислот, проте її відсутність у раціоні тварин меншою мірою впливає на обмін речовин в їх організмі, ніж відсутність лінолевої кислоти (Янович В,Г., Лагодюк П.З., 1991). Вміст ліноленової кислоти в ліпідах тканин тварин значно менший порівняно до вмісту лінолевої кислоти. Особливості її метаболізму у тканинах свиней вивчено мало. Проведені дослідження показали, що радіоактивність ліпідів, синтезованих зрізами печінки поросят 1-30-денного віку при інкубації з [1-¹⁴C] ліноленовою кислотою, становить 93,9-97,5%, радіоактивність СО₂ - 2,41-6,01% загальної радіоактивності цих сполук. Найбільше використання [1-¹⁴C] ліноленової кислоти в синтезі ліпідів у печінці поросят виявлено в 5-денному віці, в енергетичних процесах - в 1-денному.

Найбільше використання [1-¹⁴C] ліноленової кислоти в синтезі ліпідів у скелетних м'язах поросят, так само як у печінці, виявлено в 5-денному віці, в енергетичних процесах - в 1-денному. У скелетних м'язах поросят [1-¹⁴C] ліноленова кислота використовується у синтезі ліпідів значно меншою мірою, а в енергетичних процесах - більшою мірою, ніж у печінці.

Вплив відлучення поросят на обмін ліпідів у їх органах і тканинах

Проведені дослідження показали, що загальний вміст ліпідів і частка триацилгліцеролів у печінці, скелетних м'язах і жировій тканині поросят через 1-7 днів після відлучення від свиноматки значно менший, а вміст фосфоліпідів і вільних жирних кислот - більший (Р<0,05-0,001), ніж до відлучення. Ці зміни, свідчать про посилену мобілізацію триацилгліцеролів у вказаних органах і тканинах поросят після відлучення, завдяки чому забезпечується їх потреба в метаболічній енергії в умовах адаптації до нового типу годівлі, що є сильним стресовим фактором. З 7-го по 10-й день після відлучення загальний вміст ліпідів і вміст триацилгліцеролів у вказаних органах і тканинах поросят підвищується і майже досягає вихідного рівня, що свідчить про нормалізацію метаболізму ліпідів після його змін у перші дні після відлучення. Проведені дослідження показали, що у субстратному забезпеченні енергетичних процесів в організмі поросят після відлучення значною мірою використовуються жирні кислоти, які депонуються в підшкірній жировій тканині. Загальний вміст ліпідів і частка триацилгліцеролів у їх складі в жировій тканині поросят поступово зменшується протягом семи днів після відлучення (P<0,01), а в період з 7-го по 10-й день після відлучення - підвищується (P<0,05), проте не досягає рівня, виявленого до відлучення. Ці дані свідчать про посилення ліполізу в жировій тканині поросят після відлучення, завдяки чому посилюється використання жирних кислот в енергетичних процесах у їх організмі. Разом з тим, як показали проведені дослідження, у субстратному забезпеченні енергетичних процесів у скелетних м'язах використовуються депоновані в них триацилгліцероли, вміст яких не відновлюється після зниження у перші сім днів після відлучення, і навіть до 10-го дня після відлучення.

Загалом, розглянуті зміни загального вмісту ліпідів і співвідношення окремих їх класів у досліджуваних органах і тканинах поросят після відлучення від свиноматки свідчать, з одного боку, про важливу роль триацилгліцеролів у субстратному забезпеченні їх потреби у метаболічній енергії, що зумовлено обмеженими запасами в них інших енергетичних субстратів, насамперед глюкози. З другого боку, одержані результати свідчать про значні відмінності в динаміці і ступені цих змін, незважаючи на однаковий їх напрямок, у досліджуваних органах і тканинах поросят, за винятком слизової оболонки тонкого кишечника.

На відміну від печінки, скелетних м'язів і жирової тканини, загальний вміст ліпідів і співвідношення окремих їх класів у слизовій оболонці тонкого кишечника поросят після відлучення змінюється мало, що зумовлено низьким вмістом триацилгліцеролів у слизовій оболонці тонкого кишечника і незначним використанням жирних кислот в енергетичних процесах у цьому органі.

Проведені дослідження показали, що зниження вмісту ліпідів у печінці, скелетних м'язах і жировій тканині поросят у перші дні після відлучення зумовлено, з одного боку, зниженням інтенсивності їх синтезу, а з другого - посиленням окиснення жирних кислот. Про це свідчить виявлена нами значно менша радіоактивність ¹⁴СО₂ після інкубації зрізів органів і тканин поросят через 1-7 днів після відлучення (Р<0,05-0,001) при інкубації їх з [І-¹⁴C] пальмітиновою кислотою, ніж до відлучення.

Проте навіть на 10-й день після відлучення інтенсивність окиснення [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти в усіх органах і тканинах поросят значно вища, ніж до відлучення (Р<0,05-0,01). З цих даних випливає, що навіть через 10 днів після відлучення інтенсивність окиснення жирних кислот у тканинах поросят залишається досить високою. Джерелом цих жирних кислот є триацилгліцероли жирової тканини.

На відміну від [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти, ступінь використання [6-¹⁴C] глюкози в синтезі ліпідів у печінці і скелетних м'язах поросят через 1-10 днів після відлучення значно вищий. При цьому в скелетних м'язах поросят через 1-7 днів після відлучення різко зменшується використання [6-¹⁴C] глюкози в енергетичних процесах (Р<0,05-0,001). Разом з тим, у печінці і особливо у скелетних м'язах поросят через 1-7 днів після відлучення виявлена значно нижча інтенсивність синтезу білків (Р<0,05-0,001), а у печінці - також значно нижча інтенсивність синтезу глікогену при використанні як попередника [U-¹⁴C] глюкози (Р<0,05-0,001). Одержані дані свідчать про значно більший інгібуючий вплив відлучення на синтез білків у скелетних м'язах, ніж у печінці поросят. Разом з тим, з отриманих даних випливає, що глюкоза, яка синтезується з амінокислот у печінці поросят у перші дні після відлучення, більшою мірою використовується в процесах метаболізму, ніж депонується у вигляді глікогену. Отже, низький рівень глюкози в плазмі крові поросят після відлучення, мабуть, зумовлений недостатнім використанням у процесах глюкогенезу всіх глюкогенних субстратів - амінокислот, пірувату, лактату,

З одержаних нами результатів випливає ряд положень про особливості метаболізму ліпідів у досліджуваних органах і тканинах поросят після відлучення від свиноматки. По-перше, в енергетичних процесах у тканинах поросят після відлучення посилюється окиснення жирних кислот. По-друге, використання глюкози в енергетичних процесах у печінці і слизовій тонкого кишечника поросят після відлучення не зменшується; його ступінь знижується лише у скелетних м'язах і жировій тканині. По-третє, посилення використання жирних кислот в енергетичних процесах у тканинах поросят після відлучення супроводжується зменшенням використання їх у синтезі триацилгліцеролів. По-четверте, інтенсивність синтезу ліпідів у тканинах поросят з глюкози після відлучення підвищується. По-п'яте, в печінці і скелетних м'язах поросят після відлучення знижується інтенсивність синтезу білків. По-шосте, депонування глюкози у вигляді глікогену у печінці поросят після відлучення зменшується. По-сьоме, інтенсивність метаболізму ліпідів у слизовій оболонці тонкого кишечника поросят після відлучення виражені значно меншою мірою, ніж у печінці, скелетних м'язах і жировій тканині.

Вплив ріпакової олії при додаванні її до раціону поросят після відлучення на обмін речовин в їх організмі та інтенсивність росту

Проведені дослідження показали, що додавання ріпакової олії до згодовуваного поросятам комбікорму після відлучення в кількості 3% від його маси позитивно впливає на ріст і різні сторони обміну речовин в їх організмі. Середньодобові прирости поросят дослідної групи, яким після відлучення згодовували комбікорм з добавками ріпакової олії, були на 12,6% більші, ніж у поросят контрольної групи, яким згодовували комбікорм без добавок олії. При цьому в печінці, скелетних м'язах і жировий тканині поросят через 3 і 7 днів після відлучення не виявлено вірогідних різниць у загальному вмісті ліпідів і вмісті окремих їх класів порівняно до відлучення (Р<0,5). Не виявлено також істотних різниць у ступені використання [6-¹⁴C] глюкози в енергетичних процесах у печінці і скелетних м'язах поросят дослідної групи після відлучення (Р<0,05), тоді як ступінь окиснення [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти і [2-¹⁴C] лейцину у вказаних тканинах поросят після відлучення поросят був вищий, ніж до відлучення (Р<0,05-0,001).

Значно нижча інтенсивність синтезу ліпідів при використанні як їх попередника [І-¹⁴C] пальмітинової кислоти (Р<0,05) у печінці, скелетних м'язах і жировій тканині поросят через 3 дні після відлучення. Через 5 днів після відлучення вказані різниці були відсутні (Р<0,5).

Проведені дослідження показали, що частина наявних у ріпаковій олії жирних кислот після їх всмоктування в тонкому кишечнику поросят використовується в синтезі ліпідів у досліджуваних органах і тканинах. Зокрема, у загальних ліпідах печінки і скелетних м'язів поросят через 7 днів після відлучення від свиноматки виявлено вірогідно більший вміст лінолевої кислоти (Р<0,05), ніж до відлучення. Аналогічна різниця у вмісті лінолевої кислоти у загальних ліпідах жирової тканини поросят до і після відлучення виражені значно меншою мірою (Р<0,5). Ці дані свідчать про використання наявної в ріпаковій олії лінолевої кислоти в синтезі ліпідів у тканинах поросят, зокрема, в печінці і скелетних м'язах.

Загалом, одержані результати свідчать про обґрунтованість використання ріпакової олії в годівлі поросят після відлучення з метою зменшення негативної дії стресу і прискорення їх адаптації до нового типу годівлі. Проведені дослідження показали, що використання всіх субстратів (глюкози, жирних кислот, амінокислот) в енергетичних процесах у органах і тканинах поросят після відлучення при додаванні до їх раціону ріпакової олії стабілізується протягом 7-ми днів після відлучення.

Вплив ріпакової олії при додаванні її до раціону відгодівельних свиней на обмін речовин в їх організмі та інтенсивність росту

У результаті проведених досліджень встановлено, що згодовування ріпакової олії відгодівельним свиням у вигляді добавок до раціону значно впливає не тільки на обмін ліпідів в їх організмі, а й на обмін білків і вуглеводів. Так, при згодовуванні відгодівельним свиням ріпакової олії у вигляді добавок до комбікорму в плазмі крові виявлено значно більший вміст загальних ліпідів (P<0,01), менший вміст глюкози (P<0,05) і сечовини (P<0,01), ніж у плазмі крові свиней контрольної групи. Ці дані свідчать про прямий зв'язок між вмістом ліпідів у раціоні і плазмі крові свиней. Разом з тим, менший вміст сечовини в плазмі крові свиней дослідної групи свідчить про підвищення ретенції азоту в їх організмі при збільшенні кількості жиру в раціоні, що свідчить про зменшення катаболізму амінокислот. Менший вміст вільних амінокислот у плазмі крові свиней дослідної групи порівняно до свиней контрольної групи зумовлений збільшенням поглинання їх скелетними м'язами і використанням у синтезі білків.