Обґрунтування системи захисту виноградників півдня України від бур’янів

Оцінка екологічної значимості гербіцидів як елемента, що регулює зв'язок між компонентами виноградного агробіоценозу

Гербіциди проявляють пряму й опосередковану дію на компоненти виноградного агробіоценозу. Пряма дія полягає у контролі забур'яненості насаджень, непряма - в зміні умов функціонування біоценозу (освітленості, вологості, конкуренції за поживні речовини та ін.), що впливає на структуру й динаміку популяцій шкідливих організмів, призводить до зміни фізіологічних процесів у культурній рослині, впливає на їх продуктивність.

Для оцінки екологічної значимості гербіцидів, як елемента, що регулює зв'язок між компонентами виноградного агробіоценозу, вивчали їх технічну ефективність, вплив на зміни в бур'янистих фітоценозах, розвиток популяцій грибних хвороб, елементи продуктивності виноградної рослини в розвідувальному досліді в 2000 р. У дослід були включені препарати з різних груп хімічних сполук, що мають різну активність, спектр і механізм дії на бур'яни.

Дослідження показали, що ефективність дії механічних заходів контролю за бур'янами складає 35,9-62,6%. На варіантах із застосуванням гербіцидів відростання надземної маси бур'янів не спостерігали протягом 2-3 місяців після обробки. Різниця з вихідними показниками становила від 4,0 (агрітокс) до 32,5 (гліфосат) раза. За інтенсивністю відростання бур'янів всі досліджувані гербіциди були розділені на дві групи: домінатор, раундап, поаст, поаст плюс, базагран М і агрітокс, баста, набу, фюзілад супер. Ефективність однократної обробки гербіцидами (на фоні двох культивацій міжрядь) з першої групи була високою протягом 3-5 місяців (85,1-96,5%), а з другої - в перші два місяці склала 66,7-92,0%, через 3-5 місяців - 71,7-80,9%.

Встановлено, що зміна тільки одного елемента у виноградному агробіоценозі - зниження рівня засміченості, змінює екологічні умови розвитку оїдіуму й вірогідно збільшує ефективність дії фунгіцидів. На варіантах із застосуванням гербіцидів та двух культивацій міжрядь і повною схемою захисту проти оїдіуму розвиток хвороби під час збору врожаю був нижчим, ніж на еталонному варіанті (середня забур'яненість 55%), відповідно в 1,2-2,1 раза на листках та в 1,1-1,7 раза на гронах. Кращі показники ефективності (93,1-96,0%) отримали на варіантах з використанням гербіцидів раундап, домінатор, поаст, поаст плюс і базагран М (середня забур'яненість 12-19%). Тільки застосування раундапу (плюс дві культивації міжрядь; середня забур'яненість за вегетацію 12% проективного покриття) без витрат на проведення захисту проти оїдіуму, дозволіло знизити рівень розвитку захворювання порівняно з необробленим фунгіцидами й гербіцидами контролем (середня забур'яненість 95%) на 21,2% на листках і 17,5% на гронах.

Установлено, що висока забур'яненість впливає на генеративний розвиток виноградної рослини. При порівнянні даних за кількістю грон, що сформувалися, за середньою масою врожаю, зібраного з одного куща і середньою масою грона, найнижчі показники відмічала на контрольному варіанті. При зниженні рівня засміченості до 12-19% на варіантах із застосуванням поаста, базаграна М і гербіцидів з діючою речовиною ізопропіламінна сіль гліфосату, показники середньої маси грона істотно - на 28-38% перевершували контроль і на 8-16% - еталон. На цих варіантах були також отримані кращі показники кондицій зібраного врожаю. Різниця між показниками генеративного розвитку виноградної рослини в контролі, еталоні і варіантами із застосуванням басти, агритоксу, набу й фюзилату супер (середня забур'яненість за вегетацію 23-30%) була неістотною.

З огляду на те, що зростання врожаю отримано за рахунок збільшення середньої маси грона, при однакових показниках плодоношення між варіантами досліду, можна зробити висновок, що зниженню рівня засміченості сприяє формуванню більшої площі листкової поверхні куща і підвищенню фотосинтетичного потенціалу рослин. Вивчення приросту листкової поверхні показало, що за два тижні до збирання врожаю варіанти із застосуванням гербіцидів переважали контроль в 1,2-1,5 і еталон - у 1,1-1,3 раза.

Таким чином дані про ефективність дії випробовуваних гербіцидів, вплив ступеня засміченості на екологічні особливості розвитку оїдіуму на вегетативний і генеративний розвиток виноградної рослини дозволили виділити з дев'яти досліджуваних нами препаратів (домінатор, раундап, поаст плюс, поаст, базагран М, агрітокс, баста, набу, фюзілад супер) чотири (доминатор, раундап, поаст, базагран М) найбільш перспективних для проведення подальших досліджень.

Ефективність механічних та хімічних способів захисту винограду від бур'янів

Протягом семи років на дослідно-виробничій базі НІВіВ "Магарач" у стаціонарному досліді I вивчали ефективність найперспективніших гербіцидів: контактних післясходових вибіркової дії - поаст, 5 л/га (проти однорічних і багаторічних злакових бур'янів), базагран М, 4 л/га (проти однорічних двосім'ядольних бур'янів) і контактно-системних неселективної дії - раундап/домінатор, 4 л/га (однорічні й багаторічні засмічувачі з різних біологічних груп). Середня забур'яненість виноградників на початок проведення досліджень складала 90-100% проективного покриття, видова насиченість - 18-25 видів на 1 м2, чисельність бур'янів - до 65 шт./м2, вегетативна маса - 3000-3800 г/м2.

У середньому за сім років проведення досліджень на варіантах, де застосовували гербіциди, вдалося знизити вегетативну масу бур'янів у період збирання врожаю на 69,4-91,5% порівняно з еталоном, і в 6,0-21,7 раза - з контрольним варіантом. Зниження рівня засміченості на еталоні відносно контролю склало 46%.

Встановлено, що видовий склад бур'янів під впливом дії гербіцидів змінювався вже на другий-третій рік застосування: повністю зникли такі види як куряче просо, лобода біла, лобода розкидиста (Atrіplex patula L.). Високу стійкість виявили щириця жминдовидна, осот польовий, березка польова й ін.

Семирічні (1999-2005 рр.) випробування системи захисту від бур'янів, яка включає одноразове, до початку вегетації, застосування гербіцидів, і дві культивації міжрядь у період вегетації виноградної рослини, переконливо свідчать про її високу ефективність. Кращі результати в усі роки досліджень показали гербіциди на основі гліфосату. Чисельність вегетуючих бур'янів у період збирання врожаю не перевищувало 20 шт./м2, середня маса відібраних проб - 113 г/м2 (на контролі -2998 г/м2). У варіантах із застосуванням поасту і базаграну М протягом семи років проведення досліджень спостерігали однакову закономірність. Найбільшу ефективність досягали через 15 днів після обприскування. Зниження її через два місяці після обробки відбувається в результаті відростання в травні-червні багаторічних двосім'ядольних кореневостержневих, коренепаросткових та кореневищних бур'янів. Відростання однорічних і багаторічних злакових видів бур'янів після обробітку поастом і однорічних двосім'ядольних - базаграном М, протягом 3 місяців не спостерігали. Протягом семи років на еталонному варіанті, при дотриманні всіх механічних заходів щодо догляду за ґрунтом також відмічали тенденцію до зниження кількості бур'янів. Середня маса відібраної проби в період збирання врожаю становила 1325 г/м2, чисельність бур'янів досягала 65-75 шт./м2. Однак зниження кількості бур'янів було не таким істотним як у варіантах, де застосовували гербіциди.

Таким чином, встановлено, що оптимальним строком внесення гербіцидів на виноградниках є весняний період (квітень - травень), коли висота переважної (понад 80%) більшості бур'янів досягає 10-20 см, і у них відбувається активний ріст і накопичення поживних речовин та утворюється достатня площа листкової поверхні для контакту з гербіцидами.

Залежність ефективності використання гербіцидів від видового складу бур'янів

Вплив видового складу бур'янів на ефективність використання гербіцидів вивчали в стаціонарних дослідах I , II, III протягом десяти років (1996-2005 рр.) та в 1996-1998 рр. у тимчасовому досліді. На дослідних ділянках проводили обробіток гербіцидами в період активного росту основної маси бур'янів і вивчали ефективність гербіцидів на основі гліфосату (домінатору, раундапу), базаграну М, поасту. Чутливість бур'янів до використовуваних гербіцидів визначали на 15-й і 30-й день після обробітку/ Отримані результати дозволили розділити домінуючі (на прикладі 89 видів) на виноградниках бур'яни за ступенем чутливості до гербіцидів на чотири групи: чутливі - відмирає 90-100% всієї рослини; середньочутливі - 75-89%; середньостійкі - 51-74%; стійкі - 0-50% всієї рослини.

Бур'яни першої групи вже через 10-20 днів після застосування гербіцидів повністю гинули (припиняли свій ріст, листкові пластинки й стебла деформувалися, темніли і засихали), бур'яни другої і третьої груп були пригнічені у своєму розвитку - вегетативні частини у них деформувалися, рослини не утворювали насіння, тобто не були джерелом подальшого засмічення, четвертої - закінчували свій розвиток незначно пригніченими.

При застосуванні гербіцидів на основі гліфосату (4 л/га) основна частина видів бур'янів (родина тонконогові, айстрові, хрестоцвітні, гречкові (Polygonaceae), бобові, ранникові, маренові, макові, геранієві, губоцвіті та ін.), які росли на ділянці, віднесені до першої й другої групи (відповідно 77 і 18%). Середньостійкими були 5% рослин із родин гвоздичних - кукіль звичайний; подорожникових - подорожник великий; гречкових - гірчак шорсткий; хвощевих - хвощ польовий; березкових - березка польова і злакових - свинорій пальчастий. Стійких видів бур'янів не виявили.

Високу чутливість (перша група) до гербіциду поаст (5 л/га) мали бур'яни із родини тонконогових, усього близько 22% видів, що зустрічаються на виноградних насадженнях. До середньостійких віднесено до 24% видів, до стійких - 45% видів із родин айстрові, гречкові, капустяні, щирицеві, березкові, кропивові, бобові, хвощові (гикавка крупковидна, березка польова, горлянка женевська, кропива дводомна, хвощ польовий та ін.).

Базагран М (4 л/га) спричиняв загибель рослин на 80-100% серед 7% бур'янів. Найчутливішими до цього гербіциду виявились бур'яни з родин гречкові, пасльонові, капустяні й кропивові. Майже 34% всіх присутніх видів бур'янів були пригнічені на 75-85%, що дозволило віднести їх за ступенем чутливості до другої групи. Найчисельніше представлені родини айстрових, ранникових, бобових, капустяних, макових, щирицевих та ін. Стійкими виявилось до 16% видів бур'янів із родин тонгоноговіх, капустяних, хвощових та ін. (хвощ польовий, свинорий пальчастий, горлянка женевська та ін.).

Таким чином, наші дослідження дозволяють обґрунтовувати раціональний вибір гербіцидів залежно від видового складу і чисельності бур'янів. При перевазі у виноградних насадженнях однорічних і багаторічних злакових бур'янів (понад 80% від загального числа видів) можна рекомендувати використовувати протизлакові гербіциди (наприклад, поаст). Якщо 80% всіх видів бур'янів, що виростають на ділянці, належить до двосім'ядольних рослин, потрібно використати відповідний гербіцид (наприклад, базагран М). Гербіциди на основі гліфосату ефективні за будь-якого типу засмічення. Оптимальні норми їх витрати становлять: при однорічному типі забур'яненості -2-4 л/га, при багаторічному - 4-6 л/га. У випадках наявності переважно однорічних злакових бур'янів норма витрати гербіцидів може бути знижена до 1,6-3,2 л/га, багаторічних злакових - до 3,2-4,2 л/га; однорічних дводольних - до 2,4-3,2 л/га. У випадках переважання багаторічних двосім'ядольних норми витрати гербіцидів становлять 4 л/га і більше.

Зміна структурно-видового складу бур'янів на фоні обробок гербіцидами на основі гліфосату

Нині гліфосат є єдиною діючою речовиною, зареєстрованою на виноградниках, здатною знищувати багато однорічних і багаторічних злакових і двосім'ядольних бур'янів без залишкової ґрунтової активності.

Зміну видового складу бур'янів на фоні одноразового весняного застосування гербіцидів з д.р. гліфосат (н. в. 4 л/га) вивчали у різних виноградарських зонах півдня України (стаціонарні досліди I-VI). До обробки всі дослідні варіанти характеризувалися високим проективним покриттям бур'янами (в середньому 78-92%). Кількість їх досягала 86-95 шт./м2, вегетативна маса становила до 2500 г/м2, видова насиченість - 23-30 видів на 25 м2, при загальній видовій розмаїтості засмічувачів - до 60 видів з 15 родин. Домінуючими родинами були айстрові, капустяні, тонконогові, бобові, геранієві, маренові.

На третій рік після початку експериментів спостерігали зміну видового складу основних засмічувачів. Практично повністю зникли: злинка канадська, триреберник непахучий, жовтозілля звичайне, грицики звичайні, гірчиця польова, вівсюг польовий, стоколос житній, тонконіг бульбастий, ячмінь мишачий, підмаренник чіпкий, мак посівний та інші види. Знижується чисельність і поширеність романа польового, талабану польового, гикавки крупковидної, чини бульбастої та ін. Чисельність і поширеність слабочутливих бур'янів (березка польова, свинорій пальчастий, жовтозілля звичайне, гірчак виткий (Polygonum convolvulus L.), гірчак шорсткий (Polygonum scabrum Moench). та ін.) істотно збільшується з 3-го року проведення експерименту.

Встановлено, що на еталонному варіанті, при проведенні за сезон до шести культивацій у міжряддях і до чотирьох ручних прополок в рядах, також спостерігали тенденцію до зменшення кількості бур'янів та їх видового складу. Однак воно було економічно незначним і складало до 50% від вихідного рівня засміченості. Переважно однорічні бур'яни легко знищувалися при першій культивації ґрунту. Багаторічні коренепаросткові і кореневищні бур'яни були стійкішими і відростали після кожної культивації. Питома участь одно- і дворічних рослин при формуванні біоценозів бур'янів складала 52%, багаторічних - 48%. Видовий склад бур'янів, що відростають на 3-5-й рік на еталонному варіанті, характерний для розораних ділянок зон проведення досліджень і представлений, в основному, малорічними ярими ранніми (кропива глуха пурпурова, грицики звичайні, жовтозілля звичайне) і багаторічними (березка польова, осот жовтий польовий, латук татарський) видами, переважно високоплодючими.

На контролі середня забур'яненість за вегетацію досягала 90-100% проективного покриття поверхні ґрунту, середня маса відібраної проби становила 2800 г. На відміну від еталона, збільшувалася частка багаторічних кореневищних і коренепаросткових видів (до 54%) тому, що для їхнього розвитку при цьому створювались сприятливіші умови. Серед однорічників переважали мишії, плоскуха звичайна, роман польовий, злинка канадська, жовтозілля звичайне, зірочник середній, рутка лікарська та ін.; багаторічників - свинорий пальчастий, березка польова, подорожник ланцетолистий, кульбаба осіння, гикавка крупковидна, пирій повзучий, різак звичайний та ін.

Таким чином, нашими дослідженнями показана перспективність застосування гербіцидів на основі гліфосату на виноградниках півдня України. Навіть при змішаному типі засмічення ці гербіциди з нормою витрати 4 л/га (витрата робочої рідини 200-300 л/га), практично повністю знищують бур'яни на виноградниках.

Зміна поширення і розвитку основних грибних захворювань винограду залежно від рівня забур'яненості насаджень

Понад третина із представлених на виноградниках півдня України бур'янів мають висоту стебла 100 см і більше, затінюють культурні рослини і є прямими конкурентами виноградної рослини за світло. Сильнорослі бур'яни істотно зменшують повітропроникність кущів, а випаровуючи воду, підвищують вологість повітря і, таким чином, сприяють розвитку оїдіуму, мілдью і сірої гнилі. Вони негативно впливають на культурну рослину (наприклад, виносять поживні речовини і воду із ґрунту). На чистих від бур'янів виноградниках легше і ефективніше проводити захист від грибних хвороб.

Дослідження проводили в різних агроекологічних умовах вирощування винограду в 1997-2005 рр. Отримані результати дозволили стверджувати, що зниження рівня забур'яненості при застосуванні гербіцидів вірогідно, на 7-19%, збільшує ефективність проведених захисних заходів проти грибних захворювань.

На виноградниках Південного берега Криму роботу проводили в стаціонарному досліді I. Найпоширенішим і найшкідливішим захворюванням у цій зоні є оїдіум. У середньому за сім років на контролі, перед збиранням винограду були уражені всі облікові кущі, до 81% листків і 97% грон. Розвиток оїдіуму склав понад 67 і 59%, відповідно на гронах та листках

Проведені дослідження показали, що поширення і розвиток патогену відбувався з істотною різницею між контролем та іншими варіантами досліду. Встановлено, що тільки застосування гербіцидів (+ дві культивації міжрядь) без додаткових витрат на хімічний захист проти оїдіуму (варіант 2), дозволяє знизити рівень розвитку захворювання в період збирання врожаю порівняно з контролем (варіант 1; ступінь забур'янення - 93% проективного покриття), на 11,6% і 11,1%, відповідно на гронах та листках. На варіантах 4-6, із застосуванням повної схеми захисту від оїдіуму (ступінь забур'янення - до 20% проективного покриття), розвиток хвороби в період проведення захисних заходів не перевищував 3,6-4,3% на листках і 2,8-3,5% на гронах, що в 1,4-2,0 рази нижче порівняно з еталонним варіантом (ступінь забур'янення - до 54% проективного покриття). В період збирання врожаю розвиток оїдіуму на гронах на варіантах 4-6 був нижчим, ніж на еталоні в 1,4-1,7 раза.

Таким чином, отримані в умовах Південного берега Криму семирічні дані істотно свідчать про те, що за інших рівних умов вирощування виноградної рослини зниження ступеня забур'янення нижче 20% проективного покриття дозволяє збільшити ефективність проведених захисних заходів проти оїдіуму. Ефективність обробок на варіантах 4-6 порівняно з еталоном зросла на 3,1-10,4%, частка кондиційного врожаю порівняно з контролем збільшилася у 2,0-2,1 раза.

Встановлено, що частка впливу однократного застосування гербіцидів (рівень забур'яненості до 20%) на зниження розвитку оїдіуму на листках і гронах складає близько 16%. Сукупне застосування гербіцидів і фунгіцидів збільшує ефективність захисних заходів проти оїдіуму порівняно тільки з фунгіцидними обробками на 4,1-5,0%.

У 1997-2002 рр. на поливних виноградниках АФ Радгосп "Білозерський" (Херсонська область) на районованих сортах Дойна, Аліготе, Сухолиманський білий проводили вивчення впливу забур'яненості виноградних насаджень на поширення і шкідливість хвороб оїдіум, мілдью, сіра гниль (стаціонарний дослід IV).

Всі дослідні ділянки виноградних насаджень протягом шести років досліджень до початку закладки досліду характеризувалися високим проективним покриттям бур'янів (у середньому 74-86%). Видова насиченість - 18-26 видів на 25 м2. На контролі і еталоні чисельність бур'янів у період збирання врожаю ягід досягала 112-125 шт./м2, середня маса відібраної проби становила 4000-5800 г/м2. На варіантах 5 і 6 ці показники дорівнювали відповідно 6-13 шт./м2 і до 490 г/м2.

Перші візуальні ознаки мілдью (на листках) були відзначені на всіх варіантах у першій-другій декаді червня, в контролі - на 10-12 днів раніше від інших варіантів досліду. В контролі з середини липня хвороба розвивалася за типом епіфітотії в більшості із років спостережень, інтенсивність розвитку хвороби у період збирання врожаю на гронах і листках склала відповідно 32,5-42,6 і 38,1-45,9%. На інших варіантах досліду цей показник був істотно (в 1,2 -11,7 раза) нижчим.

Перше спороносіння сірої гнилі відзначали на листках у середині травня, на суцвіттях - у третій декаді травня. На гронах захворювання візуально проявлялося в першій-другій декаді липня. При цьому на варіантах 3 (контроль), 4 (еталон) і 6 (одна обробка гербіцидом, без захисту від хвороб) воно починалось на 3-7 днів раніше, ніж на варіанті 5 (повна схема захисту від хвороб, обробка проти бур'янів). Різна за варіантами відмічена і швидкість розповсюдження захворювання. На контролі через 10-15 днів після виявлення перших візуальних ознак хвороби було уражено понад 50% всіх облікових рослин і близько 23-29% грон. В інших варіантах досліду ці показники виявились нижчими відповідно на 15,9-72,3%. У період збирання врожаю на контролі спостерігали ураження сірою гниллю 100% кущів і грон, інтенсивність розвитку захворювання складала в середньому за 6 років 54-69%, в інших варіантах - 7,9-46,9%.

Аналогічні закономірності зниження інтенсивності розвитку хвороби на фоні гербіцидних обробок відзначали і при захисті винограду від оїдіуму.

Встановлено, що вплив однократного застосування гербіцидів (зниження рівня забур'яненості до 13-16%) на зменшення розвитку мілдью на листках і гронах, складає відповідно 22,0 й 24,5%. Сукупне застосування гербіцидів і фунгіцидів збільшує ефективність захисних заходів порівняно тільки з фунгіцидними обробками на 4,6-5,0%. Вірогідність отриманих результатів підтверджена проведеною математичною обробкою. Аналогічний позитивний додатковий вплив зниження рівня забур'яненості на ефективність захисту проти грибних захворювань відзначали також при захисті винограду від сірої гнилі та оїдіуму.

Таким чином, отримані в різних зонах півдня України дев'ятирічні дані свідчать про те, що за високого рівня забур'яненості створюються сприятливі умови для розвитку грибних захворювань. Максимальна пригнічуюча дія гербіцидів (як способу захисту від бур'янів), на їх розвиток відмічалась на зрошуваних виноградниках при проведенні захисних заходів проти сірої гнилі. Інтенсивність розвитку цього захворювання знижується у варіанті 5, при повному захисті від захворювання та бур'янів, порівняно з варіантом 4, на фоні фунгіцидних обробок, без захисту від бур'янів, більш ніж в 1,5 раза.

За результатами спостереження щодо розвитку популяції гронової листокрутки у 2001-2004 рр. на виноградниках АФ Радгоспу "Білозерський" встановлено понад 20 видів бур'янів, на яких шкідник здатний закінчити свій розвиток. Це види пасльонових, глуха кропива, тонконіг однорічний, березка польова, деревій звичайний, кульбаба лікарська, подорожник ланцетолистний, мальва круглолиста та ін. Бур'яни, розташовані на узбіччях виноградних кварталів, а також на прилеглих до них ділянках черешневих, персикових і абрикосових садів та лісосмуг є місцем резервації і джерелом підвищеної щільності шкідника. У феромонні пастки, які були розташовані в кварталах саду після збирання врожаю (при високому рівні забур'яненості), метеликів гронової листокрутки відловлювали на відстані понад 300 м від найближчого винограднику. Чисельність шкідника в саду була меншою, ніж на виноградних кварталах у 3-4 рази, але не була нижчою 17-26 самців за добу масового льоту.

Вплив рівня забур'яненості на сезонну динаміку вологості і поживних речовин у ґрунті

Протягом шести років (1999-2004 рр.) на зрошуваних виноградниках Бузько - Дніпровської області Причорноморської низовини (АФ Радгосп "Білозерський") у стаціонарному досліді V на сортах Дойна, Аліготе, Сухолиманський білий вивчали вплив різних заходів захисту від бур'янів на окремі елементи виноградного агробіоценозу: водний, структурний режим ґрунту і рух поживних речовин; потенційну його засміченість насінням бур'янів, порівняльне використання основних мікроелементів виноградними рослинами і бур'янами. Дослід був закладен на однаковому для всіх варіантів агробіологічному фоні. Механічний і хімічний склад ґрунтів на дослідних ділянках був вирівняним. Контрольні ділянки в усі роки проведення досліджень характеризувалися високим проективним покриттям бур'янів (до 87%), їх чисельність у період збирання врожаю досягала 142 шт./м2. Середня маса відібраних проб становила не менш 4000 г/м2.

У середньому за шість років проведення досліджень запаси фізіологічно засвоюваної вологи в ґрунті на глибині 0-60 см у варіанті з використанням раундапу були на 12-17% вищими, ніж на еталоні. Найпомітніша різниця між варіантами спостерігалася на початку дозрівання ягід і в період збирання врожаю.

При вивченні вмісту поживних речовин встановлено, що на фоні використання гербіцидів виноградні рослини були забезпечені нітратним азотом краще, ніж рослини, що росли на фоні періодичних культивацій. Найбільші відмінності (до 40%) відзначені в шарі грунту 0-20 см. У шарі 20-40 см різниця між варіантами менше виражена (в середньому 27%), у шарі 40-60 см вона склала в середньому близько 20%. Найбільша різниця у всіх ґрунтових шарах спостерігалася на початку дозрівання ягід і в період збирання врожаю. Встановлено, що виноградні рослини, які ростуть в умовах меншої конкуренції з бур'янами, на 16% краще забезпечені легкорухомим фосфором. Найбільші відмінність за варіантами досліду відзначалися в шарі ґрунту до 20 см, найменші (у межах помилки досліду) - в шарі 20-40 см. При порівнянні отриманих нами даних за вмістом обмінного калію достовірно встановлено, що виноградні рослини, які розвиваються на фоні звичайних агротехнічних заходів, на 9% гірше забезпечені калієм. Найбільш вираженими ці розбіжності були в період активного росту ягід. Різниця між варіантами 2 і 3 склала в середньому 15%. Максимальні (до 24%) розбіжності, як і в попередніх випадках, були отримані у верхньому (до 20 см) шарі ґрунту.

Достовірну зміну в структурі ґрунту за відмови від літніх культивацій спостерігали через 2 роки. На п'ятий рік після закладки досліду на варіанті 3 відзначали зменшення інтенсивності руйнування ґрунтових агрегатів. Відбулося збільшення грудкувато-зернистої фракції на 22%, кількість дрібно-грудочкувато-пилуватих часток зросла на 12%, частка пилуватої фракції зменшилася при цьому на 46%.

Доведено, що систематичне застосування гербіцидів протягом 4-5 років знижує рівень потенційного засмічення ґрунту (в шарі 0-20 см.) на 60-80% або з 140-275 тис. шт./га до 28-110 тис. шт./га.

Використання основних макроелементів (за змістом у листках) бур'янами і виноградними рослинами майже однакове, а за деякими елементами окремі види бур'янів (лобода біла, паслін чорний, види щириць та ін.), перевершують виноград в 1,5-2,5 раза. В умовах зрошення інтенсивність засвоєння елементів живлення бур'янами зростає в 1,1-2,5 раза.

Вплив рівня забур'яненості насаджень на розвиток і продуктивність виноградної рослини в різних екологічних умовах вирощування

Вплив рівня забур'яненості насаджень на розвиток і продуктивність виноградної рослини вивчали в різних агроекологічних умовах вирощування культури. В умовах незрошуваного землеробства роботи проводили на виноградниках дослідно-виробничої бази Національного інституту винограду і вина "Магарач" (ДВБ) у 1999-2005 рр. (стаціонарний дослід I).

Одержані результати досліджень показали, що зниження рівня забур'яненості до 9-16% від загального проективного покриття на варіантах із застосуванням гербіцидів порівняно з 93%-ною засміченістю на необроблюваному контролі і 54%-ною на еталоні (механічні заходи) сприяє збільшенню показників потенційної продуктивності і вегетативного розвитку куща. Достовірну різницю між варіантами досліду відзначали вже на другий рік досліджень.

Встановлено, що рослини винограду на ділянках із застосуванням гербіцидів (плюс дві культивації міжрядь) мали вищі показники добового приросту і краще визрівання лози порівняно з контролем і еталоном. Різниця за довжиною однолітньої лози між варіантами із застосуванням гербіцидів, контролем і еталоном становила наприкінці вегетації, відповідно, 29-37 й 18-26 см. Ступінь визрівання лози складав від 92 до 94% і був вищим порівняно з контролем в 1,6, з еталоном - в 1,2-1,3 раза.

Результати досліджень показали, що поліпшення умов вирощування виноградної рослини на фоні зниження забур'яненості при використанні гербіцидів позитивно впливають на продуктивність виноградної рослини, а отже і на питому господарську продуктивність. У середньому за сім років досліджень максимальну продуктивність мали рослини варіанту із застосуванням гліфосату (домінатору).

Для спрямованого формування врожаю необхідно контролювати фотосинтетичну діяльність рослин, фіксуючи такі показники як загальна площа листків, фотосинтетичний потенціал і чиста продуктивність фотосинтезу.

Встановлено, що площа листкової поверхні за вегетаційний період в середньому за сім років на контрольному варіанті була меншою, ніж на варіантах із застосуванням гербіцидів, в 1,6-1,7 раза, на еталоні - в 1,2-1,3 раза. Істотне зниження площі листкової поверхні на контрольному і еталонному варіантах відбувається через те, що на рослинах формується менша кількість листя, з меншою площею листкових пластинок на одиницю довжини лози.

Результати досліджень довели, що за поліпшення умов вирощування виноградної рослини збільшуються показники її фотосинтетичної продуктивності. На варіантах із застосуванням гербіцидів питома господарська продуктивність за сирою масою грон була вищою, ніж на еталоні і контролі, в 1,1-1,2 і 1,2-1,3 раза. Фотосинтетичний потенціал рослини порівняно з контролем і еталоном збільшився при цьому на 64-70 і 27-33%. Чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) виноградних рослин на фоні застосування гербіцидів була завжди вищою, ніж на контролі і еталонному варіантіМаксимальне збільшення продуктивності роботи листків отримали при застосуванні гліфосату - 0,76 г/м2, що перевищувало контроль і еталон, відповідно в 1,5 і 1,3 раза.

Показник господарського врожаю (Угосп) на контрольному варіанті був в 2,3-2,7 раза нижчим, ніж у варіанті, де застосовували гербіциди, і в 1,5 раза - порівняно з еталоном. Загальна біомаса куща (Убіол) на контролі і еталоні порівняно з варіантами із застосуванням гербіцидів була меншою у 1,9-2,1 і 1,4-1,5 раза. Коефіцієнт (Кгосп) ефективності формування господарської частини врожаю на варіанті з застосуванням гліфосату зріс на 34 і 15% порівняно з контролем і еталоном. Величина Кгосп 0,37-0,39, у варіантах із застосуванням гербіцидів, порівняно з іншими показниками фотосинтетичної діяльності, свідчить про потенційні можливості істотного підвищення врожаю грон.

Урожайність винограду і його якість є основними показниками, що характеризують результати проведених захисних заходів. Маса врожаю, зібраного з одного куща на контролі, становила 1,0 кг/кущ і була істотно нижчою, ніж на варіантах із застосуванням гербіцидів (від 2,1 до 2,3 кг/кущ).

Розрахункова врожайність на варіантах із застосуванням гербіцидів дорівнювала від 4,6 до 5,1 т/га, що на 2,4-2,9 т/га більше розрахункового врожаю на контролі і на 1,4-1,9 т/га - на еталоні. Масова частка цукру у соку ягід на дослідних варіантах варіювала від 26,6 до 27,5 г/100 см3 і була в 1,1-1,2 раза вищою, ніж на контролі.

У перший рік проведення досліджень підвищення врожаю отримали за рахунок збільшення середньої маси грона. Цьому сприяло формування більшої площі листкової поверхні куща і зростання фотосинтетичного потенціалу рослин. У подальші роки проведення досліджень стабільне поліпшення умов вирощування виноградної рослини на варіантах з гербіцидами (3, 4, 5) сприяло збільшенню не тільки середньої маси грон, але і загального числа плодоносних пагонів та кількості грон на кущ.

На зрошуваних виноградниках Причорноморського степу України (стаціонарний дослід V) за шість років досліджень (1999-2004 рр.) виявлені аналогічні закономірно-сті позитивного впливу зниження рівня забур'яненості на показники росту, розвитку, продуктивності і якості вирощеного винограду.

На варіанті 3 з використанням гербіциду на основі гліфосату (+ дві культивації міжрядь) спостерігали збільшення середнього діаметра листкової пластинки та кількості листків порівняно з контролем і еталоном, що у свою чергу привело до збільшення загальної площі листкової поверхні куща, відповідно на 27-45 і 7-15%. Встановлено також, що за знищення бур'янів створилися сприятливіші умови для росту і визрівання однорічних пагонів винограду. Найбільший їх сумарний приріст був на варіанті з використанням гербіцидів. Аналогічну залежність спостерігали при визначенні ступеня визрівання однорічних пагонів винограду, який на фоні застосування гербіцидів перевищував контроль на 31-39%.

На підставі багаторічних даних вперше в Україні розроблено регресійні моделі для прогнозування втрат урожаю і зниження його якості, а також зміни агробіологічних показників, що характеризують ріст і розвиток виноградної рослини залежно від ступеня забур'яненості виноградних насаджень.

Між агробіологічними показниками, що характеризують вегетативний і генеративний розвиток виноградної рослини і ступенем забур'яненості виноградних насаджень встановлений достовірний зв'язок:

Отримані результати можуть бути використані при розрахунках економічних порогів шкідливості бур'янів і забур'яненості насаджень для визначення доцільності застосування гербіцидів.

Отже, використання гербіцидів для знищення бур'янів на фоні часткового або повного вилучення літніх міжрядних культивацій в різних умовах вирощування культури достовірно впливає на ріст і розвиток виноградної рослини, збільшує врожай і поліпшує його якість. Частка кондиційного врожаю зростає в 1,6-1,9 раза. Кращі результати були отримані на незрошуваних виноградниках.

Ефективність багаторічного використання гербіцидів і оцінка потенційних втрат урожаю

Широкомасштабне застосування гербіцидів у зв'язку з їх специфічними властивостями і безпосереднім контактом з навколишнім середовищем вимагає контролю і врахування можливих наслідків, як для захисту культури, так і в цілому для всього виноградного агробіоценозу.

У 1996-2004 рр. на виноградниках Південного берега Криму, ДВБ "Магарач" і Херсонської області, АФ Радгосп "Білозерський" вивчали ефективність багаторічного використання гербіцидів та формування синузій бур'янів (стаціонарний дослід II, III). Досліджували ефективність однократних обробок гербіцидами базагран М, поаст і раундап у рядах (міжряддя двічі за сезон культивували, одне ручне прополювання в рядах проводили в перші три роки). У перший рік проведення досліджень зниження забур'яненості дослідних ділянок порівняно з контролем склало 37-88,6%. Відростання чутливих і середньочутливих до використовуваних гербіцидів бур'янів спостерігали лише через 3 місяці після обробітку. Після трьох (двох) років систематичного застосування гербіцидів (раундап - 6,0 (8,0) л/га, базагран М - 4,0 л/га, поаст - 5,0 л/га) знищувалося від 75 до 97% бур'янів. Отримані результати переконливо свідчать про високу ефективність однократного весняного застосування гербіцидів на виноградниках.

На третій, четвертий і подальші роки використання гербіцидів (у тому числі і при зменшенні гектарної норми препарату на 15-30%) забур'яненість відносно вихідного першого року закладки досліду знизилась на 79-95%. На п'ятий рік експерименту припинення обробок гербіцидами майже не вплинуло на рівень забур'яненості. Сумарна дворічна післядія гербіцидів на бур'яни більше залежала від властивостей гербіцидів, ніж від доз, що застосовувались. Найтривалішу захисну дію мав препарат на основі гліфосату (раундап). У варіантах із застосуванням базаграна М і поаста на другий рік післядії загальна чисельність відрослих бур'янів не перевищувала 30-40 шт./м2 і була на рівні однорічного застосування гербіцидів.

У середньому при сумарному 4-5 - кратному застосуванні гербіцидів (за вісім років досліджень) отриманий урожай в 1,3-1,5 раза перевищував еталон і в 1,6-1,85 раза контрольний варіант. У перший рік проведення досліджень підвищення урожайності отримали за рахунок збільшення середньої маси грона. Цьому сприяло збільшення площі листкової поверхні куща і фотосинтетичного потенціалу рослини. Стабільне поліпшення умов вирощування виноградної рослини на варіантах із застосуванням гербіцидів (плюс дві культивації міжрядь) привело до підвищення, у порівнянні з контролем і еталоном, не тільки середньої маси грона (на 20-26% і 16-21,8%), але й загального числа плодоносних пагонів (на 16,2-21,8% і 14,5-19,9%) і кількості грон на один обліковий кущ (на 25,7-46,1% і 15,9-23,1%). Масова концентрація цукру у соку ягід також істотно перевищувала в цих варіантах контрольні і еталонні зразки, відповідно на 15,0-17,5% і 5,2-7,4%. Ступінь визрівання однорічної лози порівняно з еталоном зріс на 17-29%.

Встановлено, що при високому рівні забур'яненості (понад 100 шт./м2) на контролі спостерігається зниження врожайності на 33% від потенційно можливої. При середньому рівні забур'яненості (26-50 шт./м2) потенційні втрати врожаю складають 12,0%, при слабкому (до 25 шт./м2) - менше 4,5% (стаціонарний дослід VI).

Економічні та енергетичні параметри оцінки способів контролювання забур'яненості виноградників

Впровадження у виробництво нових елементів технології вирощування винограду виправдано лише в тому випадку, якщо воно забезпечує економічний ефект.

Протягом 1999-2005 рр. на неполивних виноградниках (ДВБ "Магарач") випробовували три схеми захисних заходів із застосуванням гербіцидів на фоні контролю (без захисту виноградних насаджень від бур'янів) і виробничого еталона.

У варіантах 3, 4, 5 в рядах виноградників застосовували відповідно гербіциди на основі гліфосату (н.р. 4 л/га), поаст (н.р. 5 л/га), базагран М, (н.р. 4 л/га). Міжряддя двічі за сезон культивували. Для економічної оцінки ефективності застосування гербіцидів використали дані врожайності з урахуванням його якості. Збільшення врожайності винограду у варіантах 3, 4, 5, порівнянно з еталоном становило 1,4-1,6 раза, вмісту цукру - на 1,4-2,2 г/100 см3.

Аналіз економічних даних показав, що всі витрати на захист від бур'янів гербіцидами окуповуються в перший же рік впровадження нової системи. Проведені захисні заходи дозволяють збільшити чистий прибуток за рахунок підвищення продуктивності винограду і якості врожаю та економії матеріальних засобів (зменшення кратності проведення культивацій міжрядь і повного виключення ручних прополювань у рядах виноградників).

Таким чином, при вивченні різних способів регулювання забур'яненості на неполивних виноградниках встановлена перевага дворазової культивації в поєднанні зі стрічковим внесенням гербіцидів порівняно з механічними засобами. Чистий прибуток з 1 га при використанні нових варіантів захисту від бур'янів в 2,0-2,4 раза перевищував еталон. Рентабельність виробництва в контрольному варіанті була нижчою від варіантів із застосуванням гербіцидів в 3,6-4,2 раза, в еталоні - в 2,2-2,6 раза.

На поливних виноградниках Причорноморської низовини південної степової підзони економічну та енергетичну оцінку захисних заходів виноградних насаджень від бур'янів проводили протягом 1999-2003 рр. Випробовували дві схеми захисних заходів на фоні контролю: виробничий еталон та використання гербіцидів (на основі гліфосату, 4-5 л/га) з двома культиваціями в ряді.

Чистий прибуток з 1 га при використанні гербіцидів був в 1,86 раза вищим від контрольного і в 1,2 раза від еталонного варіанта. Рентабельність виробництва у варіанті із застосуванням гербіцидів збільшилася відносно контролю та еталону, відповідно на 64,8% і 36,9%.

Використання гербіцидних обробок дозволило скоротити енергетичні витрати на вирощування одиниці врожаю, порівняно з контролем і еталоном на неполивних виноградниках на 22,3-27,7 і 34,9-39,4%, на поливних - на 16,1 і 28,0%. Кількість культивацій порівняно з еталоном скоротилась в 1,5 раза, кількість проходів трактора на 1 га - на 28%.

Таким чином, при мінімізації механічного обробітку ґрунту на основі застосування гербіцидів простежується чітка тенденція підвищення ефективності технології виробництва винограду.

Висновки

У дисертації на основі проведеного комплексного вивчення ботаніко-біологічної та еколого-ценотичної структури забур'янення, динаміки чисельності та видового складу сегетальної флори, особливостей конкурентних взаємин у виноградному агроценозі і прогнозування впливу рівня забур'янення на розвиток грибних хвороб та продуктивність насаджень, теоретично обґрунтована і запропонована система ефективного захисту виноградників півдня України від бур'янів.

1. На півдні України значну шкоду промисловим виноградним насадженням завдають бур'яни, які негативно впливають на ріст, розвиток та продуктивність виноградної рослини. Згідно з нашими даним на виноградниках присутні більш ніж 530 видів бур'янів з 57 ботанічних родин, із яких найбільш шкідливими є понад 150 видів. Домінують представники айстрових, тонконогових, капустяних, бобових, геранієвих, маренових, лободових. Близько 15% видів бур'янів є космополітами і напівкосмополітами.

2. Значні зміни кількості видів бур'янів і накопичення ними маси відбуваються за градієнтом абіогенних екологічних факторів в напрямку з південного сходу на північний захід. У природних умовах забур'яненість насаджень складає від 74 до 96% проективного покриття. На незрошуваних виноградниках чисельність бур'янів становить від 93 до 104 шт/м2, свіжа надземна маса бур'янів досягає 3000-4800 г/м2, на зрошуваних відповідно 112-125 шт/м2 та 4000-12000 г/м2.

3. У структурі забур'янення виноградників найбільш численними, понад 88%, є двосім'ядольні види. У спектрі основних біоформ переважає група однорічників - близько 50%. З багаторічників (36,4% участі) домінують стрижнекореневі (13,4%) і кореневищні (8,9%).

4. Вибір гербіцидів і оптимізацію норм внесення визначають залежно від особливостей забур'янення. Оптимальними строками застосуванні гербіцидів проти вегетуючих бур'янів на виноградниках є весняні в період активного росту при відростанні понад 80% загальної їх кількості на 10-20 см, що звичайно збігається з другою - третьою декадою квітня. За появи другої хвилі бур'янів виникає необхідність у повторному обприскуванні у другій-третій декаді червня, в період активного росту ягід винограду.

5. Максимальний рівень біологічної ефективності при обробітку винограду отримано при застосуванні гербіцидів з діючою речовиною ізопропіламінна сіль гліфосату. При використанні гербіцидів селективної дії (поаст, базагран М та ін.), ефективність захисту протягом 90 днів знижувалась до 80-88% внаслідок часткового відростання рослин багаторічних видів.

6. При застосуванні міжрядних культивацій і ручних прополювань рядків, рівень забур'янення виноградників був значно вищим, ніж при одноразовому використанні гербіцидів, в поєднанні з однієї - двома літніми культиваціями міжрядь. При систематичному, протягом 4-5 років, застосуванні гербіцидів рівень потенційного засмічення ґрунту (в шарі 0-20 см.) знижується на 60-80%.

7. Проведення моніторингу видового складу і чисельності бур'янів на виноградниках дозволяє застосовувати найбільш ефективні гербіциди і зменшити їх витрати більш ніж у 2 рази, в першу чергу проти домінуючих видів бур'янів, які найчастіше засмічують виноградники, а в окремих випадках повністю відмовлятись від їх використання.

8. Високий рівень забур'янення є одним з головних факторів, що негативно впливає на продуктивність рослин винограду. Встановлено, що зменшення площі проективного покриття бур'янів в межах 9-23% забезпечує зростання загальної площі листків винограду, продуктивності пагонів, приросту однорічної лози, і як наслідок - сприяє збільшенню урожайності більш ніж на третину, вмісту цукрів у ягодах до 3,7 г/100 см3.

9. Розроблені алгоритми для прогнозування втрат урожаю і зниження його якості, а також зміни агробіологічних показників, що характеризують ріст і розвиток виноградної рослини з використанням показників ступеня забур'яненості виноградних насаджень (R2= 0,844-0,996). Отримані кореляційні залежності можуть бути використані для встановлення економічних порогів шкідливості і доцільності застосування гербіцидів.

10. Оцінка залежності втрат урожаю від рівня забур'янення виноградників показала, що при наявності бур'янів 100 шт./м2 і більше, урожайність знижується на 30% і більше. Зниження рівня забур'янення до 7-25 шт./м2 відповідно зменшує втрати урожаю ягід на 64%. При зниженні рівня забур'яненості менш ніж 5-7 шт./м2 негативний вплив бур'янів на урожайність є невідчутним.

11. На забур'янених насадженнях знижується ефективність застосування сучасних технологій захисту винограду від хвороб. Між впливом фунгіцидів і гербіцидів на розвиток основних грибних хвороб на листках та гронах установлено достовірний зв'язок (R2= 0,912-0,995). При застосуванні гербіцидів на незрошуваних виноградниках (без додаткового захисту фунгіцидами) розвиток найбільш шкідливої хвороби оїдіуму на 15-16% нижчий, ніж на забур'янених ділянках. При застосування гербіцидів на поливних виноградниках без додаткового захисту проти найбільш поширених хвороб мілдью, оїдіуму та сірої гнилі, рівень розвитку захворювань зменшується на 18-28% на листках і на 19-31% на гронах.

12. Доведена можливість збереження популяції гронової листокрутки на бур'янах. Місцем резервацій шкідника є понад 20 видів бур'янів -такі, як пасльонові, глуха кропива, тонконіг однорічний, березка польова, деревій звичайний, кульбаба лікарська, подорожник ланцетолистий, мальва круглолиста та ін.

13. На півдні України фактором, що лімітує вирощування високих урожаїв винограду та інших сільськогосподарських культур є вологозабезпечення рослин. На незабур'янених насадженнях в шарі 0-60 см запас ґрунтової вологи збільшується на 12-17%, що дорівнює за ефективністю одному вегетаційному поливу та підвищує урожайність більш ніж на 30%. Багаторічне (шість і більше років) застосування гербіцидів порівняно з механічними методами захисту сприяло підвищенню рівня забезпечення рослин винограду нітратним азотом на 40%, рухомим фосфором на 16%, обмінним калієм на 9%.

14. Розроблена й рекомендована виробництву комплексна система захисту промислових виноградників півдня України від бур'янів, яка складається з однієї обробки гербіцидами і однієї-двох літніх культивацій міжрядь, є економічно ефективною. Чистий прибуток з 1 га порівняно з механічним методом знищення бур'янів (до шести міжрядкових культивацій і двох-чотирьох ручних прополювань), зростає в 1,2-2,4 раза, рентабельність виробництва - в 1,3-2,6 раза.

При застосуванні гербіцидів витрати в грошовому виразі на обробіток ґрунту знижуються більш ніж на 40%, паливо-мастильних матеріалів - на 20-30%, праці - на 40%.

Рекомендації виробництву

Для забезпечення високої продуктивності промислових виноградників півдня України рекомендується застосовувати комплексну система захисту насаджень від бур'янів, яка складається з одноразового спрямованого обробітку гербіцидами з діючою речовиною ізопропіламінна сіль гліфосату (наприклад, раундап, домінатор - 36% в. р.) бур'янів в рядах та використання однієї - двох літніх культивацій міжрядь в залежності від рівня забур'янення.

Оптимальним терміном застосування гербіцидів є весняний період, до початку розпускання бруньок на винограді, в період активного росту переважної (понад 80%) кількості бур'янів, але до початку формування репродуктивних органів, коли їх висота досягає 10-20 см, що звичайно збігається з другою - третьої декадою квітня.

Оптимальні норми витрати препаратів на основі гліфосату при однорічному типі забур'яненості становлять 2-4 л/га, при багаторічному - 4-6 л/га; у випадках наявності переважно однорічних або багаторічних злакових бур'янів норма витрати гербіцидів може бути знижена відповідно на 20-60%; однорічних дводольних - до 20%. У випадках переважання багаторічних двосім'ядольних норми витрати гербіцидів становлять 4 л/га і більше.

При змішаному типі забур'яненості рекомендовані норми витрати препаратів становлять 4-5 л/га.

Застосування гербіцидів на промислових виноградниках є економічно виправданим при проективному покритті бур'янами більш як 20% площі.

Список основних робіт, опублікованих за темою дисертації

Монографія

1. Чичинадзе Ж.А., Якушина Н.А., Скориков А.С., Странишевская Е.П. Вредители, болезни и сорняки на виноградниках. - К.: Аграрна наука, 1995. - С. 155-188. (Здобувачем проведено збір і обробку літературних даних, дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).

Брошури

2. Чичинадзе Ж.А., Якушина Н.А. Скориков А.С., Странишевская Е.П. и др. Методические рекомендации по снижению пестицидной нагрузки при защите виноградников от вредителей и болезней. - Ялта, 1996. - 37 с. (Здобувачем проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки, написано рекомендації).

3. Иванченко В.И., Якушина Н.А., Волынкин В.А., Странишевская Е.П. и др. Технология возделывания виноградних плантаций после повреждения морозами: Методические рекомендации. - Симферополь, 2006. - 23 с. (Здобувачем проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки, написано рекомендації).

4. Якушина Н.А., Странишевская Е.П., Радионовская Я.Э. и др. Методические рекомендации по применению фитосанитарного контроля в защите промышленных виноградных насаждениі Юга Украины от вредителей и болезней. - Симферополь: Полипресс, 2006. - 24 с. (Здобувачем проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки, написано рекомендації).

5. Якушина Н.А., Странишевская Е.П., Радионовская Я.Э. и др. Методические рекомендации по контролю за численностью гроздевой листоверки на виноградних насаждениях юга Украины. - Симферополь: Полипресс, 2007. - 24 с. (Здобувачу належить ідея, планування і проведення досліджень, сформульовано висновки, написано рекомендації).

Статті у журналах та збірниках наукових праць

6. Странишевская Е.П. Распространенность и видовой состав сорных растений в промышленных виноградных насаждениях Крыма и Бугско - Днепровского района Причерноморской степи Украины // Виноградарство и виноделие: Сб. научн. тр. ИВиВ «Магарач». - Ялта, 1999. - T. XXX.- С. 39-42.

7. Чичинадзе Ж.А., Странишевская Е.П. Применение гербицидов в различных зонах виноградарства Украины // Виноград и вино России. - 1999. - № 5. - С. 15. (Здобувачу належить ідея, планування і проведення досліджень, сформульовано висновки, написано текст статті).

8. Странишевская Е.П. Эффективность многолетнего использования гербицидов и оценка потенциальных потерь урожая на поливных виноградниках // Виноградарство и виноделие: Сб. науч. тр. ИВиВ «Магарач». - Ялта, 2000. - T. XXXI. - С. 27-29.

9. Странишевская Е.П. Влияние уровня засоренности виноградных насаждений на развитие грибных заболеваний (оидиум, милдью, серая гниль) в условиях Причерноморской степи Украины // Труды научного центра виноградарства и виноделия. - Ялта, 2000. - Т. ІІ, кн. 1. - С. 62-69.

10. Странишевская Е.П., Баранец Л.А. Влияние уровня засоренности на продуктивность виноградных насаждений Южного берега Крыма // «Магарач». Виноградарство и виноделие. - Ялта, 2001. - № 1. - С. 13-15. (Здобувачу належить ідея, планування і проведення досліджень; сформульовано висновки, написано текст статті).