Розвиток орендних земельних відносин у сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

"ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.11:347.453.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

РОЗВИТОК ОРЕНДНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

ДАНКЕВИЧ АНДРІЙ ЄВГЕНОВИЧ

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ННЦ "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук.

Науковий керівник:

Федоров Микола Миколайович, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, завідувач відділу земельних відносин.

Офіційні опоненти:

Добряк Дмитро Семенович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Державного комітету України по земельних ресурсах України, директор.

Плетенецька Світлана Михайлівна, кандидат економічних наук, доцент, Університет економіки та права "КРОК", заступник декана факультету економіки та підприємництва

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 15.11.2005 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 211.

Автореферат розісланий 14.10.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У результаті проведення земельної реформи на селі створені агроформування ринкового типу, землекористування яких базується на основі оренди у громадян земельних ділянок і земельних часток (паїв), отриманих при паюванні земель колективної власності. На даному етапі орендні земельні відносини сприяють адаптації сільських товаровиробників до умов ринкової економіки та вирішенню соціально-економічних питань. Однак затяжний характер перехідного періоду й відсутність аналогічних перетворень у світовій практиці ускладнюють їх розвиток і породжують ряд проблем у формуванні добробуту сільського населення та продовольчого забезпечення країни.

У цих умовах удосконалення орендних земельних відносин є важливим завданням аграрної політики. Суб'єкти орендних відносин повинні повною мірою реалізувати всі правомочності, закладені в тріаді "володіння, користування та розпорядження" земельними ділянками. Подальший їх розвиток пов'язаний із становленням конкурентного середовища, вільної реалізації суб'єктами договору оренди зазначених правомочностей, розвитком заставних операцій з метою залучення середньо- та довгострокових кредитів.

Необхідною умовою ефективного розвитку оренди землі є відповідне нормативно-правове забезпечення. З прийняттям Верховною Радою України нової редакції Земельного кодексу (2001р.) та внесенням змін і доповнень до Закону України "Про оренду землі" створено правове поле для подальшого розвитку орендних земельних відносин. Однак ринкове середовище вимагає формування відповідного економічного механізму регулювання орендних земельних відносин.

Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, його наукове та практичне значення обумовлене необхідністю вивчення процесу розвитку орендних земельних відносин, проблем, які при цьому виникають, і пошуком шляхів їх вирішення.

Теоретичні аспекти розвитку орендних земельних відносин досліджувались вітчизняними та зарубіжними вченими. Значну увагу даній тематиці приділили відомі вчені економісти-аграрники: П.І. Гайдуцький, Д.С. Добряк, І.І. Лукінов, П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, В.М. Трегобчук, Л.Я. Новаковський, В.Г. Андрійчук, В.В. Юрчишин, М.Й. Малік, М.М. Федоров, С.М. Плетенецька, В.З Мазлоєв, В.Д Яровий та ін.

Водночас потребують подальшого дослідження питання розвитку орендних земельних відносин у напрямі формування конкурентного середовища, відпрацювання взаємовигідних правил гри між суб'єктами договору оренди: встановлення оптимального розміру орендної плати, форм її виплати, термінів оренди, реалізація суб'єктами їх правомочностей, зокрема, запровадження застави права оренди. Крім того, існує ряд дискусійних питань, які потребують додаткових досліджень. У сукупності це зумовило вибір теми, визначення мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з науково-дослідною роботою відділу земельних відносин Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук за темою - "Розробити методологічні і організаційно-економічні основи трансформування земельних відносин до ринкових умов" (державний реєстраційний номер 0102U000265).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування і розробка пропозицій щодо удосконалення орендних земельних відносин у сільському господарстві.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

? дослідити структурні зміни, що відбулися у формах власності на землю та їх вплив на ефективність її використання;

? проаналізувати сучасний стан розвитку орендних земельних відносин у Житомирській області та вивчити вплив основних факторів і регіональних особливостей на процес їх формування;

? обґрунтувати оптимальний розмір і форми виплати орендної плати;

? оцінити соціально-економічну спрямованість орендних земельних відносин;

? розкрити суть і розробити методичні підходи щодо запровадження застави права оренди земель сільськогосподарського призначення для одержання орендарями середньо- та довгострокових кредитів;

? розробити пропозиції щодо удосконалення орендних земельних відносин, обґрунтувати напрями їх подальшого розвитку.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства Житомирської області.

Предметом дослідження є теоретичні, правові та практичні аспекти розвитку орендних земельних відносин у сільському господарстві.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і положення економічної теорії з розглядом проблеми в історико-економічному аспекті. У процесі дослідження використовувались такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану орендних земельних відносин, процесів перетворення земельної власності), монографічний (здійснення моніторингу орендованих земель у регіоні), соціологічний (анкетування серед орендодавців та орендарів), розрахунково-конструктивний та порівняння (порівняння діяльності новостворених підприємств), кореляційно-регресійний (встановлення впливу окремих чинників на формування розміру орендної плати), інші загальноприйняті статистичні методи.

Основними джерелами інформації були відповідні нормативно-правові документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету по земельних ресурсах України, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, матеріали соціологічного опитування 324 респондентів, вибіркових монографічних обстежень сільськогосподарських підприємств Житомирської області, спеціальні літературні джерела тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі комплексного дослідження розвитку орендних земельних відносин обґрунтовано напрями їх удосконалення в сільському господарстві. Сутністю наукової новизни проведеного дослідження є:

Вперше:

? теоретично обґрунтовано та запропоновано механізм застави права оренди земель сільськогосподарського призначення для одержання орендарями середньо- та довгострокових кредитів, розкрито сутність цього механізму і можливість його реалізації;

? виявлено фактори виробничого й невиробничого характеру, які впливають на розмір орендної плати, а також природні, організаційні та економічні причини, що стримують розвиток орендних земельних відносин;

Запропоновано:

? співвідношення між грошовою, натуральною та відробітковою (надання послуг орендодавцю) формами орендної плати за землю, яке доцільно використовувати при укладенні договорів оренди, виявлено переваги і недоліки виплати орендної плати залежно від урожаю та від грошової оцінки земель;

? методичні підходи щодо визначення впливу трансформації ріллі в інші сільськогосподарські угіддя на величину її грошової оцінки, яка використовується для обчислення орендної плати.

Дістали подальший розвиток:

? обґрунтування пріоритетних заходів щодо формування конкурентного орендного середовища, посилення відповідальності за недотримання сторонами договірних зобов'язань, покращання правової обізнаності орендодавців стосовно своїх прав, налагодження дійового державного контролю за раціональним використанням земель, удосконалення взаємовідносин між суб'єктами орендних відносин;

? обґрунтування напрямів подальшого розвитку орендних земельних відносин через:

удосконалення земельного законодавства, спрямованого на формування комплексної системи їх регулювання;

підвищення ефективності використання орендованих земель шляхом подовження термінів договорів оренди, розвитку іпотечного кредитування, стимулювання власників та орендарів за збереження та поліпшення родючості ґрунтів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення для удосконалення орендних земельних відносин як однієї із складових аграрної реформи. Запропоновані дисертантом рекомендації стосовно встановлення оптимальних розмірів орендної плати та гармонізації взаємовідносин між суб'єктами договору оренди знайшли практичне застосування при удосконаленні орендних відносин у новостворених аграрних формуваннях (довідка Головного управління сільського господарства та продовольства Житомирської обласної державної адміністрації №2203/4 від 01.07.2005 р., довідка Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області № 801 від 12.05.05 р.).

Розглянуто і прийнято до впровадження пропозиції щодо напрямів аграрної політики стосовно подальшого розвитку орендних земельних відносин у питаннях захисту прав власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), налагодженні громадського контролю за ефективним використанням земельної власності, залучення середньо- та довгострокових інвестицій у сільськогосподарське виробництво. Вони будуть враховані при розробленні методичних рекомендацій щодо складання проектів організації територій приватно-орендних сільськогосподарських підприємств (довідка Житомирського Головного управління земельних ресурсів № 635/02 від 04.05.2005 р., довідка Центру реформування сільського господарства при Житомирській облдержадміністрації № 2202/4 від 01.07.2005 р.).

Застосування результатів дисертаційного дослідження в практичній роботі ТОВ "Агрофірма Брусилів" Брусилівського району Житомирської області підвищує обґрунтованість розрахунків з орендної плати, сприяє підвищенню ефективності використання орендованих земель (довідка ТОВ "Агрофірма Брусилів" № 501 від 04.07.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати отримані автором особисто. Зокрема, вперше запропоновано механізм застави права оренди землі для залучення орендарями середньо- та довгострокових кредитів, визначено фактори впливу на розмір орендної плати за земельні ділянки та земельні частки (паї).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції "Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи" (м. Київ, ННЦ "Інститут аграрної економіки", 13-14 листопада 2003р.), Науково-практичній конференції молодих вчених "Стабілізація землекористування та сучасні агротехнології" (м. Київ-Чабани, Інститут землеробства УААН, 24-26 листопада 2003 р.), у роботі круглого столу "Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки" (м. Львів, ЛДАУ, 21 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності" (м. Київ, КНЕУ, 19-20 травня 2004 р.), Міжнародному економічному форумі "Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації" (м. Київ, 27-28 травня 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць обсягом 3,72 друк. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 175 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 187 найменувань, додатків, ілюстрована 25 таблицями і 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, відображені наукова новизна і практичне значення дослідження, апробація одержаних результатів, зазначено особистий внесок автора.

У першому розділі - "Теоретичні основи орендних земельних відносин" - розкрито сутність поняття "оренда землі", виявлено особливості й основні тенденції її розвитку, узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід розвитку орендних земельних відносин й обґрунтовано можливості його застосування в умовах України, висвітлено напрями підвищення ефективності використання орендованих земель у сільському господарстві.

Оренда землі - це складне і багатогранне явище. У всьому світі протягом століть вона проявила себе як прогресивна форма господарювання. Економічна сутність орендних відносин дозволяє створити сприятливі умови для роботи підприємливих і працьовитих людей, відновити прадавню любов українського селянства до землеробства, вивести сільське господарство на рівень передових країн світу, забезпечити стабільні доходи власникам землі у вигляді орендної плати. Оренда є гнучким інструментом у становленні нової структури агровиробництва та реалізації соціально-економічних програм.

В економічній літературі є багато визначень поняття "оренда землі" та думок щодо її місця в системі економічних відносин, проте єдиного підходу немає. Здебільшого її трактують як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності.

Оренда землі відіграє важливу роль у системі земельних відносин. В умовах первинного накопичення капіталу вона є найбільш ефективним механізмом на шляху становлення нових агроформувань та швидкої адаптації їх до умов ринкової економіки. Зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що орендне землекористування сприяє розвитку підприємницької діяльності у сільському господарстві. Орендний механізм є ефективним мотиваційним чинником, який забезпечує стабільний прибуток орендодавцю і спонукає орендаря до підвищення ефективності використання землі.

У дисертації проаналізовано думки авторів стосовно розвитку орендних земельних відносин. Досліджено законодавчо-нормативний її супровід і правомочності суб'єктів орендних відносин. Виділено основні проблемні аспекти оренди, її позитивні риси та переваги.

Відмічається, що головним завданням у розвитку орендних земельних відносин є формування конкурентного орендного середовища, дотримання сторонами договірних зобов'язань, гармонізація взаємовідносин між власниками й орендарями у питаннях розміру, форми та повноти виплати орендної плати, збереження та раціонального використання орендованих земель, розробка механізмів залучення середньо- та довгострокових інвестицій для технічного переоснащення і модернізації виробництва. Акцентується увага на необхідності удосконалення правового забезпечення розвитку орендних земельних відносин. Висвітлюються прогресивні сторони орендних відносин, досліджуються проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

У другому розділі - "Орендні земельні відносини на сучасному етапі" - аналізуються структурні зміни, що відбулися у формах власності на землю за період проведення земельної реформи та їх вплив на ефективність використання земель, досліджуються фактори й умови формування орендних земельних відносин. Проведено соціологічне опитування та його аналіз, висвітлено соціально-економічну спрямованість орендних відносин.

Земельна реформа заклала фундамент змінам у структурі земельної власності шляхом передачі сільськогосподарських угідь з державної у колективну, а потім через процес паювання - у приватну власність. У Житомирській області селяни отримали у власність 1088 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких 73,1 % передали в оренду новоствореним на базі КСП підприємствам ринкового спрямування. У переважній більшості (91,3 %) угод оренди укладено з тими господарствами, де отримано земельні паї (табл.1). Терміни дії договорів різні, в основному переважає короткострокова оренда терміном до 5 років і лише 8,5 % припадає на довгострокову, терміном більше 6 років. Рух права на земельну частку (пай) відбувається головним чином шляхом передачі у спадок (94 %).

Таблиця 1. Укладення договорів оренди та орендна плата за землі у сільському господарстві Житомирської області^*

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження орендних земельних відносин у сільському господарстві теоретично узагальнено і запропоновано вирішення науково-практичного завдання, яке полягає у з'ясуванні основних закономірностей розвитку орендних земельних відносин у сільському господарстві й розробці на цій основі пропозицій щодо їх удосконалення.

1. У сільськогосподарському виробництві країн світу широко застосовується оренда землі. В незалежній Україні законодавчо відроджено приватну власність на землю та її оренду. На сучасному етапі оренда дозволяє оптимізувати розміри землекористування новостворених аграрних формувань, матеріально підтримати за рахунок орендної плати сільське населення, наповнювати доходну частину місцевих бюджетів шляхом передачі в оренду земель державної і комунальної власності.

2. В результаті здійснення земельної реформи в Україні понад 6,8 млн. селян отримали у власність земельні частки (паї) та земельні ділянки загальною площею 21 млн. га, з яких 74 % передано в оренду новоствореним господарським формуванням ринкового спрямування. У Житомирській області 299,9 тис. селян отримали у власність 1088 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких 73,1 % передали в оренду. У структурі договорів оренди домінує короткострокова оренда терміном до 5 років (91,5 %), що є перепоною для капіталовкладень у поліпшення земель. Подовження термінів оренди сприятиме запровадженню раціональних сівозмін, здійсненню планування господарської діяльності, розширенню іпотечного кредитування, підвищенню ефективності використання землі.

3. Орендна плата є одним із чинників підвищення соціального захисту населення, особливо селян. Нині її розмір в регіоні становить 63,3 грн за 1 га або 228 грн за земельний пай. У структурі доходів селян орендна плата поки що займає незначну частину. Річна виплата орендної плати складає 41 % від рівня обумовленого договорами оренди. У зв'язку з цим слід розрізняти нормативний, договірний та фактичний її розмір.

Порівнюючи розмір орендної плати залежно від бази нарахування, дослідженнями виявлено переваги грошової оцінки землі як бази нарахування порівняно з її нарахуванням як частки від урожаю. За результатами досліджень (анкетного опитування орендодавців і орендарів) раціональним співвідношенням між формами орендної плати можна вважати: 30 % - у грошовій формі, 50 - у натуральній і 20 % - надання послуг орендодавцю.

4. Встановлено, що грошова оцінка та площа орендованих земель є основними чинниками, під впливом яких формується розмір орендної плати в області. Решта впливу обумовлена відсутністю конкурентного середовища на ринку оренди землі та низькою інформованістю населення стосовно їх прав, що призводить до монополізації ринку оренди землі, заниження орендної плати, затримки її виплати, завищення цін на видану продукцію та надані послуги в рахунок орендної плати. Результати соціологічних опитувань показують, що селяни недостатньо обізнані зі своїми правами стосовно оренди землі.

5. Встановлено комплекс взаємопов'язаних причин, що стримують розвиток орендних земельних відносин, серед яких слід виділити три групи: природні, організаційні й економічні. Природні - викликані якісними властивостями ґрунтів та специфікою природних умов регіону. Організаційні - пов'язані із затяжним характером перехідного періоду, низькою обізнаністю населення стосовно їх прав, відсутністю дієвих механізмів раціонального використання угідь і розвиненої інфраструктури аграрного ринку. Економічні - обумовлені відсутністю механізмів залучення середньо- і довгострокових інвестицій у сільське господарство та збитковістю більшості підприємств.

6. Для розвитку орендних земельних відносин основну увагу слід зосередити на: формуванні конкурентного середовища серед потенційних орендарів землі; всебічному захисті й гарантуванні прав селян-орендодавців, зокрема, застосуванні дійових механізмів відповідальності за недотримання сторонами умов орендних угод; підвищенні орендної плати за землю, а також екологізації використання орендованих земель, що передбачає реалізацію стимулюючих і регламентаційних заходів; запровадженні екологічного моніторингу та контролю, спрямованих на використання орендарями екологобезпечних агротехнологій і належне відтворення родючості ґрунтів.

7. Подальший розвиток орендних земельних відносин має бути спрямований на захист прав орендодавців. Для цього необхідно підвищувати рівень їх інформованості, активізувати роботу центрів юридичної допомоги та консалтингових служб, створювати спілки власників земельних паїв як суб'єкта ринку права оренди землі, сприяти налагодженню громадського контролю за ефективним використанням їхньої власності через тісну співпрацю між власниками, органами місцевого самоврядування й орендарями. У разі наявності кількох орендарів на земельну ділянку потрібно проводити земельні конкурси (аукціони) на орендовану землю, що стимулюватиме конкуренцію і відповідне підвищення орендної плати.

8. Виходячи з того, що переважна більшість новостворених підприємств є орендарями землі, для одержання середньо- й довгострокових кредитів необхідно законодавчо врегулювати й запровадити механізм застави права оренди землі, що стане ключовою ланкою в тріаді "власник-орендар-банк", гарантуватиме повернення кредиту, а власникам землі дозволить зберегти об'єкт власності. З цією метою потрібно внести доповнення до Земельного кодексу України та законів України "Про оренду землі" та "Про іпотеку". На законодавчому рівні слід встановити гарантію захисту прав кредиторів і позичальників.

9. Для підвищення ефективності використання орендованих земель доцільно створювати інтегровані підприємства, подовжувати терміни договорів оренди, провести паспортизацію й інвентаризацію земель, створити банк даних стосовно руху прав власності на землю, посилити контроль держави за раціональним їх використанням і запровадити стимулювання за покращання їхніх якісних характеристик.

Слід практикувати виведення з інтенсивного обороту деградованих і малопродуктивних земель. Дослідження показують, що це не призведе до зменшення розміру орендної плати, а сприятиме запровадженню сталого землекористування.

10. Удосконалення орендних земельних відносин потребує формування комплексної системи їх правового регулювання, з чітким дотриманням її в умовах виробництва та прийняття довгострокової урядової програми розвитку оренди в аграрному секторі, що дозволить суб'єктам орендних відносин повною мірою реалізувати всі правомочності, закладені в тріаді "володіння - користування - розпорядження" земельними ділянками. Всі заходи мають спрямовуватись на максимально можливий захист прав орендодавців і бути прийнятними для орендарів. Подальший розвиток орендних земельних відносин потребує створення відповідної правової бази, зокрема прийняття передбачених Земельним кодексом законів України: "Про ринок землі", "Про державну реєстрацію земельних ділянок", "Про державний земельний (іпотечний) банк", "Про державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фахові публікації:

1. Данкевич А.Є. Ефективність використання орендованих земель у сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. - 2003. - № 12. - С. 36-40.

2. Данкевич А.Є. Проблеми та перспективи розвитку орендних земельних відносин у сільському господарстві // Землеустрій і кадастр. - 2004. - № 1-2. - С. 88-92.

3. Данкевич А.Є. Становлення орендних земельних відносин у сільському господарстві // Агроінком. - 2004. - № 3-4. - С. 73-76.

4. Данкевич А.Є. Розвиток орендних земельних відносин у сільському господарстві // Економіка АПК. - 2004. - № 5. - С. 43-47.

5. Данкевич А.Є. Формування орендної плати за землі сільськогосподарського призначення // Агроінком. - 2005. - № 3-4. - С. 85-88.

В інших виданнях:

6. Данкевич А.Є. Методичні підходи щодо запровадження застави права оренди землі // Економіка АПК. - 2005. - № 3. - С. 88-93.

7. Земельні, водні та лісові ресурси України / Н.А. Соловґяненко, М.П. Снопок, А.Є. Данкевич та ін. // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. - К.: ІАЕ УААН, 2005. - С. 19-36 (особистий внесок: проаналізовано розвиток орендних земельних відносин на сучасному етапі).

8. Основні напрями розвитку земельної реформи та вдосконалення земельних відносин / О.М. Онищенко, В.М. Трегобчук, А.Є Данкевич та ін. // Стратегія розвитку агропромислового комплексу України. Проект - К.: ННЦ "ІАЕ". - 2005. - Розд. 5, підрозд. 5.3. - С. 59-61 (особистий внесок: обґрунтовано напрями аграрної політики у справі подальшого розвитку орендних земельних відносин).

9. Данкевич А.Є. Головний на селі орендар // Новий кур'єр. Українська освітня програма реформ, грудень 2004 - січень 2005. - С. 3-5.

Науково-практичні конференції:

10. Данкевич А.Є. До питання розвитку орендних земельних відносин // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи. Ч. ІІ. Науково-учбово-методична робота з обліку та звітності в АПК: стан та перспективи / За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка, В.М. Жука. - К.: ІАЕ, 2003. - С. 139-140.

11. Данкевич А.Є. Оренда землі як перспектива ефективного землекористування // Матеріали наукової конференції молодих вчених "Стабілізація землекористування та сучасні агротехнології. Чабани, 24-26 листопада 2003 р. - К.: ЕКМО, 2003. - С. 128-129.

12. Данкевич А.Є. Застава права оренди землі - важливий фактор розвитку аграрних підприємств // Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності: Зб. наук. праць Міжнародної науково-практичної конференції 19-20 травня 2004 р. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 108-111.

13. Данкевич А.Є. Оренда землі та шляхи її удосконалення // Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки. - Львів: НВФ "Українські технології", 2004. - С. 151-154.

14. Данкевич А.Є. Перспективи розвитку оренди землі у сільському господарстві // Матеріали Міжнародного економічного форуму у двох частинах "Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації". Ч. ІІ. - К.: Видавничий дім "Корпорація", 2004. - С. 84-88.

АНОТАЦІЯ

Данкевич А.Є. Розвиток орендних земельних відносин у сільському господарстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженням проблем розвитку орендних земельних відносин у сільському господарстві.

Висвітлено особливості оренди земель в агроформуваннях ринкового типу. Визначено переваги, недоліки, причини та фактори, під впливом яких відбувається її розвиток. Проаналізовано структурні зміни у формах власності на землю.

Розроблено напрями удосконалення орендних земельних відносин. Запропоновано шляхи оптимізації умов орендних угод. Обґрунтовано методичні підходи щодо запровадження механізму застави права оренди землі та необхідність її законодавчого врегулювання.

Ключові слова: орендні земельні відносини, земельна частка (пай), земельна ділянка, орендна плата, грошова оцінка земель, застава права оренди земель.

АННОТАЦИЯ

Данкевич А.Е. Развитие арендных земельных отношений в сельском хозяйстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. ННЦ "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2005.

В диссертации рассмотрены процессы развития арендных земельных отношений в сельском хозяйстве. Теоретически обобщенно и предложено решение научно-практической задачи, которое состоит в выяснении основных закономерностей развития арендных земельных отношений в сельском хозяйстве и разработке на этой основе предложений относительно их усовершенствования.

В результате земельной реформы произошли изменения в формах собственности на землю, созданы предприятия рыночного типа, землепользование которых в основном базируется на аренде у крестьян земельных участков, полученных ими при паевании земель коллективной собственности. Аренда земли способствует формированию оптимальных размеров сельскохозяйственных предприятий и решению социально-экономических проблем села.

Исследован и обобщен отечественный и зарубежный опыт развития арендных земельных отношений, разработаны предложения относительно возможности применения его в условиях Украины. Выявлены тенденции и особенности развития аренды с учетом специфики условий региона исследований.

Выяснены и систематизированы основные причины, которые прямо или косвенно влияют на развитие арендных земельных отношений. Условно их разделено на три группы: естественные, организационные и экономические.

Определены факторы производственного и непроизводственного характера, под влиянием которых формируется размер арендной платы в Житомирской области. Преимущественное влияние на этот показатель оказывает денежная оценка и площадь арендованных земель. Остальную часть формируемой арендной платы можно отнести на отсутствие конкурентной среды на рынке аренды земли и низкую информированность населения относительно их прав.