Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

"ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 338.436(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ПОКРАЩАННЯ ЯКОСТІ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

САМОШКІНА ІРИНА ДМИТРІВНА

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

Борисова Вікторія Анатоліївна, доктор економічних наук, професор, Сумський національний аграрний університет, Міністерства аграрної політики України, професор кафедри фінансів.

Офіційні опоненти:

ЛАЙКО Петро Афанасійович, доктор економічних наук, професор, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри податкової і страхової справи;

ДЕМА Дмитро Іванович, кандидат економічних наук, професор, Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри фінансів і аудиту.

Провідна установа - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ.

Захист відбудеться 25 травня 2005 р. о 15⁰⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 у Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий 23 квітня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жук Н.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реакція навколишнього природного середовища на викиди забруднюючих речовин загострюється. Прискореними темпами відбувається зниження його здатності до самоочищення, і, як наслідок, спостерігається негативний вплив на економіку і здоров'я людей. У цих умовах при виробництві продукції значну роль необхідно відводити екологічному пізнанню, мисленню, свідомості. Їх використання вкрай необхідне для подолання протиріч в організації охорони навколишнього природного середовища, покращання якості природних ресурсів, оскільки потреба збереження та їх відтворення за короткий проміжок часу перетворилася з проблеми економічної в проблему виживання. Негативні незворотні процеси у навколишньому середовищі, на думку фахівців, можуть відбутися за життя нинішнього покоління. Це зумовило необхідність формування еколого-економічного мислення та розробки фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Соціально-економічна відповідальність та стимулювання покращання якості природних ресурсів зумовлені системою фінансово-економічних, соціальних, екологічних інтересів і цілей.

З розвитком різних форм власності в аграрному секторі та його реформуванням вирішення питання покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві набуває пріоритетного значення. Методологічна незавершеність і недостатність нормативно-правової бази знижують ефективність й обмежують сферу застосування інструментарію загальної системи фінансових регуляторів проведення заходів щодо відтворення та збереження природних ресурсів аграрної сфери.

Наукові публікації з питань теоретичного і прикладного висвітлення проблеми покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві та механізмів його здійснення в сучасних умовах мають важливе значення. Дана проблема набула багатогранного характеру, що ускладнює її розв'язання з урахуванням особливостей регіонального виробництва, оскільки є однією із складових забезпечення продовольчої й екологічної безпеки держави.

Значний внесок у вирішення проблеми фінансового забезпечення та регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств зробили В.Г. Андрійчук, О.Д. Василик, П.І. Гайдуцький, В.М. Геєць, В.І. Грушко, М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, П.А. Лайко, М.Й. Малік, П.Т. Саблук, С.І. Юрій та інші учені-економісти. Розгляду питань удосконалення фінансово-економічного механізму раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів присвятили свої дослідження О.Ф. Балацький, І.К. Бистряков, В.І. Благодатний, В.Г. В'юн, Б.М. Данилишин, О.Л. Кашенко, С.М. Козьменко, Л.О. Мармуль, С.В. Науменкова, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, П.П. Руснак, В.Г. Сахаєв, В.М. Трегобчук, О.М. Третьяк, М.М. Федоров, С.К. Харічков, О.М. Царенко, А.В. Чупіс та інші вчені. Завдяки роботам цих науковців створено підґрунтя для подальшого розвитку наукових досліджень.

Разом з тим питання обгрунтування фінансових методів покращання якості природних ресурсів, особливо у сільськогосподарському виробництві, досліджено недостатньо. Воно ще не знайшло достатнього висвітлення у вітчизняній економічній літературі, а зарубіжний досвід потребує ґрунтовної адаптації до українських умов. Тому розроблення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів є досить актуальним як для економічної науки, так і для практики господарювання, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт при виконанні держбюджетних тем у Сумському національному аграрному університеті: "Розробка рекомендацій щодо формування та функціонування інфраструктури аграрного сектора східного регіону України" (номер державної реєстрації 0196U17425) за замовленням Міністерства освіти і науки України, "Фінансове забезпечення інноваційного розвитку АПК" (номер державної реєстрації 0103U004936) за замовленням Міністерства аграрної політики України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні та розробці теоретико-методологічних положень і науково-практичних рекомендацій стосовно вирішення проблеми покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві за рахунок застосування фінансових інструментів в умовах ринкової трансформації багатоукладної економіки.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

з'ясувати сутність фінансового управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві та фінансове забезпечення її покращання як об'єкта економічних досліджень;

обґрунтувати концепцію та принципи побудови фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, проаналізувати фінансові важелі та інструменти управління якістю цих ресурсів;

виявити шляхи удосконалення механізму інформаційного забезпечення фінансового управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві;

дослідити принципи та методичні підходи щодо фінансового регулювання покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві;

оцінити витрати на покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві в регіоні та запропонувати механізм формування і використання регіонального природоохоронного фонду для збереження і покращання якості природних ресурсів;

розробити рекомендації щодо формування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є фінансове забезпечення покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів удосконалення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві в ринкових умовах господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення сучасної теорії ринкової економіки, фінансів, статистики, менеджменту, маркетингу, економіки природокористування та ін.

Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення проблеми, що передбачає розгляд природних ресурсів сільськогосподарського виробництва як явище економічних процесів із використанням структурно-функціонального методу, з обов'язковим аналізом функцій взаємопов'язаних елементів. За допомогою використання цих методів було визначено системні взаємозв'язки між елементами природних ресурсів сільськогосподарського виробництва, їх якості; показники фінансового управління якістю природних ресурсів.

Застосування методу кількісного аналізу у поєднанні з методом наукової абстракції дало змогу виділити найсуттєвіші характеристики процесу покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві й дає змогу визначити притаманні йому особливості щодо природних ресурсів, задіяних в аграрному виробництві; з'ясувати роль і значення кожного компонента при опрацюванні фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві; прослідкувати їх зв'язки у системі стимулювання екологізації підприємницької діяльності.

Взаємозв'язок усіх структурних компонентів системи оцінки результативності фінансового управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві було досліджено за допомогою поєднання логічного і порівняльного методів, які відображають процес розвитку та становлення відносин у сфері використання природного ресурсного потенціалу АПК.

Застосування математичних методів й експертних оцінок дало змогу визначити ступінь екологічної небезпеки виробництва при здійсненні екологічного страхування, розрахувати розмір страхового резервного фонду при обов'язковому страхуванні якості земельних ресурсів.

Інформаційною базою дослідження були дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції; аналітичні огляди, звіти і статистичні матеріали з питань економічного розвитку аграрного сектору, фінансового забезпечення раціонального природокористування в АПК; наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених у періодичних виданнях; матеріали науково-практичних конференцій; прогнозні й аналітичні розрахунки автора. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп'ютерних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані в процесі дисертаційного дослідження результати вирішують важливе наукове завдання розробки фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Виконані дослідження характеризуються наступною новизною:

вперше:

запропонована удосконалена автором функціонально-цільова структура фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, сукупність елементів якого визначає систему фінансового управління ресурсокористуванням в регіоні;

запропоновано фінансовий механізм розподілення грошових засобів регіонального природоохоронного фонду для збереження і покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, що враховує соціально-економічні й геолого-кліматичні характеристики регіону;

уточнено:

наукове визначення фінансової складової забезпечення якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, в основу якого покладено аналіз чинників, що впливають на формування фінансового механізму залучення та цільового розподілу фінансових ресурсів підприємств на регіональному рівні. При цьому фінансова складова розглядається як основний фактор для одержання екологічно чистої продукції, забезпечення продовольчої безпеки;

одержали подальший розвиток:

кількісна оцінка впливу фінансового забезпечення покращання якості природних ресурсів з урахуванням показників продовольчої й екологічної безпеки регіону, що дозволило ранжувати існуючі джерела надходження фінансових ресурсів з точки зору їх раціональності формування та використання. При цьому критеріальним показником визначено збиток від забруднення навколишнього середовища у сільськогосподарському виробництві;

система екологічного страхування, зокрема запропоновано авторський підхід щодо страхування якості земельних ресурсів; виконано розрахунки обсягу регіонального страхового фонду для покращання якості земельних ресурсів по Сумській області;

розроблено:

рекомендації щодо формування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві на прикладі Сумської області.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх врахування у процесі розробки законодавчої бази подальшого реформування економічних відносин в аграрній сфері з урахуванням екологічної складової.

Науково-практичні рекомендації використовуються для визначення показників економічної оцінки елементів природних ресурсів аграрної сфери; розрахунку економічної ефективності їх збереження та відтворення; фінансового забезпечення регіональних програм з покращання якості природних ресурсів; формування регіональної системи природокористування на підставі цілісної системи взаємопов'язаних економічних елементів: страхування, оподаткування, аудиту, інвестиційної діяльності; розвитку екологічно орієнованого підприємництва (довідка Головного управління економіки Сумської обласної державної адміністрації №4.1/1756 від 19.10.2004 р.).

Основні положення дослідження щодо фінансового забезпечення страхування екологічних і катастрофічних ризиків, організації страхування екологічного ризику (аварійного) забруднення земельних ресурсів та покращання їх якості у сільськогосподарському виробництві використовуються в діяльності страхової компанії НАСК "Оранта". В межах страхового маркетингу застосовується запропонована автором класифікація страхових ризиків (довідка Сумської обласної дирекції НАСК "Оранта" 01-16/381 від 24.03.2005 р.).

Основні положення, результати, рекомендації та пропозиції дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні економічних дисциплін: "Фінанси", "Страхування", "Інвестиційна діяльність", "Оподаткування" в Сумському національному аграрному університеті (довідка №2098 від 28.10.2004р.).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, розробці інструментів та методів агроекологічного регулювання. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і містяться в одноосібно опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження обговорювалися на: 6^й Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні технології, економіка та екологія в промисловості, на транспорті та сільському господарстві" (м. Алушта, 1999 р.), науково-практичній конференції "Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств" (м. Житомир, 2000 р.), 2^й Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми становлення ринкової економіки" (м. Севастополь, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Економіка: проблеми теорії та практики" (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), науково-практичній конференції "Фінанси, облік, банки" (м. Донецьк, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Облік, організація безготівкових розрахунків, аудит" (м. Луганськ, 2002 р.), 5^й Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта - 2002", (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету 2-18 квітня 2002 р. (м. Суми, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи" (м. Харків, 2002 р.), науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету 6-12 квітня 2004 р. (м. Суми, 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 17 наукових працях загальним обсягом 3,6 д.а., з них 8 статей у наукових фахових виданнях (2,4 д.а.).

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який налічує 256 найменувань, 6 додатків. Повний обсяг дисертації викладено на 252 сторінках комп'ютерного тексту, вона містить 18 таблиць і 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні аспекти створення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів" викладено теоретичні погляди на сутність фінансового управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві; наведена структура фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, сукупність елементів якого визначає систему фінансового управління ресурсокористуванням; досліджено особливості фінансового механізму і проаналізовано його інформаційне забезпечення.

Належна якість природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві - один із найважливіших чинників ефективного його розвитку, суттєва складова забезпечення продовольчої й екологічної безпеки держави. Її можна розглядати як спроможність природних систем без збитку для неї (а отже, і для людей) віддавати необхідну людству продукцію на відповідному етапі розвитку. Під якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві розуміємо сукупність їх властивостей, що забезпечують придатність задовольняти певні потреби життєзабезпечення людства. Соціальні та економічні результати досягаються в основному за рахунок діяльності людини, а стабільне відтворення та покращання якості природних ресурсів здійснюється силами природи. Замінити цю самовідновлювану функцію людина не в змозі через складність та багатокомпонентність природної системи.

Теоретико-аналітичні дослідження показали, що фінансове управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві - це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою покращання якості природних ресурсів. Фінансове управління складається з наступних елементів: аналізу, планування, оцінки, контролю та прогнозування впливу на систему показників якості природних ресурсів та їх покращання. Використання фінансових важелів в управлінні якістю природних ресурсів відповідає концепції досягнення гармонійного розвитку суспільства шляхом збалансованого природокористування. Фінансовими чинниками формування екологічної безпеки є сукупність складових фінансової системи. У нинішніх складних еколого-економічних умовах доцільно застосовувати як економічні, так і адміністративні важелі формування екологічної безпеки держави.

Рис. 1. Структура фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві

Розвиток пореформеного агропромислового виробництва в Україні потребує фінансового забезпечення управління якістю природних ресурсів. Важливість проблеми підвищення ефективності використання, відтворення і збереження природних ресурсів зумовлена не тільки наявною тенденцією до поглиблення значних структурно-динамічних змін у використанні, відтворенні та їх охороні, але й існуючою можливістю підвищення рівня віддачі. Регулювання цього процесу можливе за допомогою дії системи еколого-економічних, фінансових важелів і стимулів через організацію, планування відповідних заходів, що є складовими фінансового механізму, структура якого зображена на рис. 1.

Під фінансовим механізмом покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві розуміємо сукупність методів, форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та відтворення природних ресурсів аграрної сфери. Створення стабільного правого забезпечення процесу розв'язання структурно-динамічних проблем підвищення ефективності використання, відтворення, збереження, покращання якості природних ресурсів потребує корінного реформування системи охорони навколишнього середовища як на державному, так і на регіональному рівнях. Для забезпечення стабільного надходження коштів для здійснення відтворювальних заходів пріоритетне значення необхідно надавати розвитку фінансових важелів і методів раціонального використання природних ресурсів.

У другому розділі "Формування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві" досліджено фінансове забезпечення покращання якості природних ресурсів, проаналізовано інвестиційну привабливість сільськогосподарського виробництва, обгрунтовано особливості фінансового регулювання покращання якості природних ресурсів, з'ясовано роль екологічного аудиту в фінансовому механізмі цього процесу, удосконалено механізм екологічного страхування як чинника запобігання ризиків природокористування, проведено оцінку витрат на покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.

У процесі проведення досліджень стало очевидним, що з метою відшкодування втрат, пов'язаних з погіршенням якості природних ресурсів, стимулювання їх раціонального використання і проведення заходів щодо відтворення застосовуються економічні важелі - податок, податковий кредит, застава, екологічне страхування тощо.

Результати проведеного аналізу виявили, що екологічний податок надає виробникам і споживачам необхідний поштовх до мінімізації витрат і максимізації доходу, похідним результатом яких буде досягнення певної екологічної мети. Сутність податкової форми платежів в природокористуванні полягає в тому, що сума платежів призначається за фактом негативного впливу на стан довкілля. При цьому платниками податків є підприємства і організації, які їх сплачують з прибутку. Принципи і механізми такої податкової системи визначаються цілями підтримки і забезпечення необхідних темпів екологічного розвитку як території, так і підприємства. Виходячи з цього, можна визначити дві основні вимоги до податкової системи територіального природокористування: стабільність і гнучкість. Стабільність податкової системи повинна реалізовуватися через стабільні ставки податків, а гнучкість може забезпечуватися механізмом податкових пільг, які є невід'ємним ланцюгом всієї податкової системи і використовуються для реалізації політики регіонального розвитку. Найбільш поширені й ефективні екологічні стимули в оподаткуванні відображені на рис. 2.

Механізм екологічного страхування ґрунтується на принципі взаємовигідних відносин страховика і страхувальника. Крім економічної заінтересованості в передачі відповідальності за наслідки при можливому аварійному забрудненні страховику, страхувальник зацікавлений у підвищенні своєї екологічної безпеки. Пряма залежність виявляється в тому, що із збільшенням імовірності аварії зростають і розміри страхових премій; тим більше зацікавлений у зниженні екологічного ризику страховик, оскільки витрати страхової компанії пов'язані з кількістю і тяжкістю наслідків аварії. Зацікавленість страховика в зниженні ступеня екологічного ризику активізує його діяльність щодо проведення попереджувальних заходів, наприклад, екологічного аудиту страхувальника. Частину різниці між страховою премією і страховим відшкодуванням страховику вигідно витрачати на екологічний аудит, поліпшення якості моніторингу довкілля та інші екологічні заходи.

Фінансовою основою екологічного страхування є система екологічних страхових фондів, до якої входять страховий фонд підприємства, фонд взаємного страхування підприємств і фонд страхування екологічного ризику. Така система фондів змушує підприємство самостійно аналізувати ефективність свого функціонування, вибирати оптимальне співвідношення коштів, які йдуть в резерв та на споживання, а головне - при цьому реалізується принцип вільного вибору способу резервування фінансових ресурсів на випадок аварії.

Рис. 2. Стимулювання екологічної спрямованості в оподаткуванні

В умовах реструктуризації банківської системи і виникнення нових фінансових інститутів за рахунок консолідації капіталу важливо, щоб екологічна складова знайшла свій відбиток у діяльності банків. Розвиток банківської системи і посилення процесу міжбанківської конкуренції припускає проведення незалежних оцінок для формування рейтингу й іміджу банків.

Аналіз ринкових можливостей визначає напрями диверсифікації банківського обслуговування і створення нових видів екологічних послуг банку. Йдеться про гнучке використання широкого спектра номенклатури банківського продукту в області фінансування екологічного бізнесу. Нині конкурентоспроможність банків висуває нові вимоги до кваліфікації спеціалістів, які повинні практично застосовувати екологічний менеджмент і екологічний маркетинг. Якщо удосконалювання банківського менеджменту має на меті збільшення обсягу послуг, що надаються клієнту, то орієнтація на надання якісно нових послуг щодо підтримки екологічних проектів може привести до зростання обсягу банківських послуг. Розв'язання цього завдання пов'язано зі створенням у банках спеціальних служб з екологічного маркетингу, що сприяють виявленню підприємств і фірм, що являють для банку інтерес на екологічному ринку банківського обслуговування. Можуть розроблятися конкретні інвестиційні проекти екологічної спрямованості, спроможні зацікавити ці фірми, наприклад, лізингові й венчурні, у пайовій участі банку. У цих умовах необхідні додаткові дослідження з розробки методології оцінки діяльності банків, у тому числі з оздоровлення навколишнього середовища, що можуть використовувати досвід банків Німеччини, Швейцарії, Австрії й інших країн. При цьому пріоритетне значення має надаватися оцінці можливостей використання процедури екоаудиту для формування банківської системи України в умовах її інтеграції у світову економіку і систему міжнародної екологічної безпеки.

Проведені дослідження показують, що нині єдиним реальним й ефективним шляхом вирішення проблем екологічного розвитку аграрної сфери в нових економічних умовах повинна стати активізація інвестиційної діяльності з метою фінансування придбання природоохоронних і ресурсозберігаючих технологій, інвестування у заходи для відтворення природних ресурсів, підвищення родючості грунтів, здійснення інших заходів зі збереження довкілля. Саме тому однією з державних програм підтримки і розвитку аграрного сектору є програма інноваційної й інвестиційної політики уряду, яка вимагає створення єдиної системи ефективних екологобезпечних форм господарювання, що спонукатимуть працівників сільського господарства до високопродуктивної праці. Визначальним фактором має стати інноваційний менеджмент, спрямований на забезпечення такого способу функціонування керованої системи (аграрного виробництва), за якого будуть створені сприятливі умови для залучення інвестицій з метою додержання параметрів екологічно збалансованого сталого розвитку сільськогосподарського виробництва. фінансовий механізм якість природний

Для підвищення ефективності фінансового механізму регулювання покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, необхідно запровадити різні види пільгового кредиту з метою фінансової підтримки підприємств-природокористувачів, які розробляють екологічно безпечні технології, застосовують досконале очисне устаткування чи запроваджують технічні новації, що відповідають екологічним нормам і вимогам. Ефективність впровадження пільгового кредитування можна підвищити через залік, в рахунок платежів за забруднення навколишнього природного середовища, суми коштів, які були витрачені підприємством на виконання природоохоронних заходів. Важливим регулятором фінансово-кредитних відносин щодо покращання якості природних ресурсів може бути податковий кредит, який є як однією з можливих форм кредитування природоохоронних заходів, так і засобом здійснення платежів за забруднення.

Запропонована система ринкових регуляторів ґрунтується на комбінації інструментів, які одночасно як примушують, так і заохочують суб'єктів господарювання до реалізації природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів. Така система не тільки економічно вигідна та екологічно доцільна, а й надає можливість використання недержавних фінансових джерел інвестицій у покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.

У третьому розділі "Застосування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві на регіональному рівні" досліджено концептуальні напрями покращання якості природних ресурсів, обгрунтовано фінансовий механізм функціонування регіонального фонду покращання якості природних ресурсів, розроблено рекомендації щодо формування цього механізму у сільськогосподарському виробництві.

З метою удосконалення фінансового механізму збереження і відтворення природних ресурсів нами пропонується сформувати регіональний фонд покращання якості природних ресурсів, що використовуються у сільськогосподарському виробництві, за рахунок бюджетних відрахувань, самофінансування, обов'язкового і добровільного страхування, екологічних податків і платежів, інвестиційної діяльності. Обсяг грошових коштів регіонального фонду покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві можна розрахувати наступним чином:

V_F = V_I + V_P + V_B + V_C,

де V_F - обсяг грошових коштів, що надходять до регіонального фонду;

V_I - обсяг грошових коштів, що надходять від інвестиційної діяльності;

V_P - обсяг грошових коштів, що надходять від екологічних податків і платежів;

V_B - обсяг грошових коштів, що надходять з місцевого бюджету;

V_C - обсяг грошових коштів, що надходять від обов'язкового і добровільного страхування.

Результати експертних оцінок показують, що на збереження і відтворення земельних ресурсів необхідно витрачати 47 % коштів фонду, близько 30 % - на відтворення лісових ресурсів; 15 % - на очищення водних ресурсів; 8 % - на охорону атмосферного повітря (таблиця).

Важливу роль у формуванні комплексної регіональної системи заходів щодо покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві відіграє взаємозалежність основних фінансових показників з показниками соціального і економічного розвитку сільськогосподарських територій за допомогою моделі міжгалузевого балансу виробництва і розподілення продукції, що враховує процеси забруднення навколишнього середовища.

Згідно з прийнятим Земельним кодексом України необхідно відшкодовувати збитки власникам землі і землекористувачам, заподіяні внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, однак механізм відшкодування збитків не відпрацьований. Одним із шляхів відповідного механізму може бути обов'язкове страхування якості земельних ресурсів. При цьому страхувальниками є підприємства-користувачі земельних ресурсів сільськогосподарського призначення усіх форм власності, а об'єктом страхування - земельні ресурси, що знаходяться у власності чи оренді сільськогосподарських підприємств. Страховий ризик полягає в зменшенні родючості ґрунтів згідно з нормами, вказаними в паспорті земельної ділянки, для чого відповідним органам необхідно провести дослідження якості земельних ресурсів у межах їх паспортизації. Страховою подією є погіршення основних паспортних показників якості земельних ресурсів через гео-кліматичні процеси, стихійні явища, неправомірні дії третіх осіб тощо. Факт настання страхового випадку визначається при щорічному порівнянні існуючих показників з паспортними. Обов'язковість такого страхування дозволить охопити першочерговою увагою великі й небезпечні в екологічному відношенні об'єкти.

Розв'язання структурно-динамічних проблем ефективності використання, відтворення і збереження природних ресурсів в Україні пов'язано з вирішенням питань створення стабільної правової бази, залучення нових наукових розробок для підвищення екологічної і продовольчої безпеки країни. Розроблені рекомендації щодо формування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві на регіональному рівні дозволяють практично вирішувати розв'язувати пошуку шляхів формування й ефективного використання обмежених фінансових ресурсів на підставі імітаційних моделей економічного регулювання для відтворення природних ресурсів.

Таблиця. Структура надходжень та витрат фонду покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві Сумської області (проект на 2005 р., тис. грн.)

Райони	Надходження	Витрати на збереження і відтворення ресурсів:
	від інвестиційної діяльності	від еколо-гічних податків	відрахуван- ня з бюджету	від обов'язкового та добровільного страхування	всьо- го: надходжень по області	земельних	лісових	водних	атмосферних
Білопольський	75	350	170	4100	4695	2207	1409	704	375
Буринський	68	340	160	3200	3768	1771	1130	565	302
Великописарівський	71	310	150	2500	3031	1425	909	455	242
Глухівський	130	520	270	3100	4020	1889	1206	603	322
Конотопський	180	650	380	4500	5710	2684	1713	857	456
Краснопільський	78	330	170	3200	3778	1776	1133	567	302
Кролевецький	80	360	190	1800	2430	1142	729	365	194
Лебединський	105	390	210	4500	5205	2446	1562	781	416
Липоводолинський	110	410	220	2900	3640	1711	1092	546	291
Недригайлівський	85	340	180	2900	3505	1647	1052	526	280
Охтирський	230	730	480	3900	5340	2510	1602	801	427
Путівльсь- кий	130	460	280	1800	2670	1255	801	401	213
Роменський	150	530	310	5200	6190	2909	1857	929	495
Середино-Будський	110	430	240	1200	1980	931	594	297	158
Сумський	160	720	370	5100	6350	2985	1905	953	507
Тростянецький	220	810	450	2400	3880	1824	1164	582	310
Шосткінський	260	930	540	2100	3830	1800	1149	575	306
Ямпільський	240	780	470	1200	2690	1264	807	404	215
м. Суми	360	980	650	360	2350	1105	705	353	187
Всього: по області	2842	10370	5890	55960	75062	35281	22519	11264	5998

ВИСНОВКИ

1. Удосконалення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві полягає у розвитку інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, екологічного аудиту; одержання субсидій, дотацій тощо.

2. Визначено, що механізм фінансового заохочення землекористувачів до здійснення землеохоронних заходів має ґрунтуватися на системі методів прямого та побічного стимулювання. Побічну систему фінансового стимулювання землеохорони доцільно розвивати на підставі пільгового режиму оподаткування, який дозволяє виконувати роботи без виділення коштів з бюджету, за рахунок накопичення сільськогосподарськими товаровиробниками власних ресурсів. З'ясовано, що в умовах бюджетного дефіциту така система повинна бути домінуючою. Агроекологічне управління з покращанням економічної ситуації потребує активного залучення методів, які ґрунтуються на наданні субсидій, дотацій, компенсацій на безповоротній основі. Це забезпечить сільськогосподарським землекористувачам достатній рівень доходів для організації наступного виробничого циклу.

3. Важливу роль у процесі покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві відіграють екологічні інвестиції. Мета їх полягає у розвитку агропромислового виробництва з урахуванням екологічних інтересів; переходу на якісно новий рівень, що відповідає сучасним вимогам розвитку суспільства. Сутність такого переходу - кількісне нагромадження якісних змін в елементах системи екологізації аграрного виробництва, нове структурне поєднання яких у взаємозв'язку і взаємодії приведе до більш досконалого способу природокористування в цій галузі. Найважливішим напрямом інвестування у сільське господарство є інвестування заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів.

4. З'ясовано, що екологічні проблеми виникають тоді, коли не узгоджена цінова політика, яка забезпечує стимулювання у сфері використання і відтворення природних ресурсів. Ефективне застосування інвестиційних стимулів у контролі за забрудненням вимагає того, щоб граничні витрати на зниження забруднення були меншими або дорівнювали граничній вигоді, отриманій внаслідок цього зниження. Для того, щоб податкові методи стимулювання інвестиційної діяльності забезпечували зменшення рівнів забруднення, приведена вартість податкових пільг повинна перевищувати приведену вартість витрат на природоохоронне обладнання.

5. Доведено, що екологічний аудит є важливим інструментом забезпечення раціонального використання і покращання якості земельних ресурсів в умовах приватної власності на землю. При проведенні екологічного аудиту як складової загального аудиту передбачається перевірка заповнення відомості зведеного розрахунку земельного податку підприємства. Крім того, екологічний аудит є обов'язковою процедурою оцінки вартості нерухомості та земельних ділянок у процесі зміни власника з метою визначення відповідальності за завданий екологічний збиток.

6. Обґрунтовано, що складовою системи страхування має стати екологічне страхування як економічний важіль, завдяки якому можна зменшити антропогенне навантаження на природне середовище. Екологічне страхування може бути добровільним, яке розглядається як вид підприємницької діяльності, а також обов'язковим, що передбачає наявність фінансових гарантій мінімального відшкодування збитку. Відносини між страховиком і страхувальником ґрунтуються на принципах взаємовигоди й економічної зацікавленості страхувальника у підвищенні рівня власної екологічної безпеки.

7. Розроблено механізм проведення обов'язкового страхування якості земельних ресурсів. Накопичений страховий резервний фонд запропоновано використовувати для поліпшення екологічного стану земель, відтворення родючості ґрунту. Системний підхід до страхування ресурсного потенціалу АПК має важливе значення для збільшення обсягів виробництва та якості сільськогосподарської продукції, підвищення продовольчої безпеки країни, поліпшення екологічного стану природних ресурсів для зменшення негативного антропогенного впливу на них, зумовлює необхідність впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.

8. Розроблені рекомендації щодо формування фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві на регіональному рівні, які обґрунтовують напрями практичного розв'язання завдань фінансового управління процесом покращання якості природних ресурсів та стимулювання його в провадження через систему фінансових регуляторів. Це дозволить заохотити підприємства-природокористувачів, які використовують природні ресурси до впровадження екологічно безпечних технологій виробництва; випуску екологічно чистої продукції; ефективного використання та відтворення природного ресурсного потенціалу аграрної сфери.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у фахових виданнях:

1. Самошкіна І.Д. Економічне регулювання покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві // Вісник СНАУ. Серія: Фінанси і кредит. - 2004. - №1(16). - С. 187-195. - 0,4 д.а.

2. Самошкіна І.Д. Інвестиційне забезпечення покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві // Держава та реґіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - №2. - С. 185-192. - 0,3 д.а.

3. Самошкіна І.Д. Економічні основи запровадження ПДВ та визначення його бази. // Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. - № 2(15). - 2003. - С. 58-62. - 0,3 д.а.

4. Самошкіна І.Д. Оподаткування сільського господарства в розвинених країнах // Вісник СНАУ, серія: Фінанси і кредит. - 2002. - № 1(12). - С. 54-60. - 0,3 д.а.

5. Самошкіна І.Д. Пріоритетність та оцінка функціональної направленості системи оподаткування в регіоні // Вісник СДАУ. Серія: Фінанси і кредит. - 2001. - № 1(10). - С. 73-76. - 0,3 д.а.

6. Самошкіна І.Д. Порядок обчислення та сплати земельного податку // Вісник СДАУ, серія: Фінанси і кредит. - 2000. - № 1(8). - С. 82-89. - 0,3 д.а.

7. Самошкіна І.Д. Перспективи удосконалення податкового механізму // Вісник СДАУ, серія: Фінанси і кредит. - 1999. - № 2(7). - С. 54-59. - 0,3 д.а.

8. Самошкіна І.Д. Податкова політика України в умовах реформування. // Вісник Української академії банківської справи. - 1998. - № 5. - С. 26-28. - 0,2 д.а.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

9. Самошкіна І.Д. Фінансове управління використанням природних ресурсів в регіоні. // Збірник тез доповідей СНАУ / Науково-практ. конф. 6-12.04.2004 р. - Суми: СНАУ, 2004. - С. 427-428. - 0,05 д.а.

10. Самошкіна І.Д. Формування інформаційного середовища в сільському господарстві. // Зб. наук. пр. Луганського ДАУ. Том 2, №14 (26). Луганськ, 2002. - С. 142-146. - 0,2 д.а.

11. Самошкіна І.Д. Екологічний фонд як основне джерело стимулювання природокористування в аграрній сфері // Зб. тез доповідей СНАУ, науково-практ. конф. 16.04.2002 р. - Суми: СНАУ, 2002. - С. 167-168. - 0,05 д.а.

12. Самошкіна І.Д. Податкове стимулювання інвестиційних процесів природокористування // Зб. наук. пр. ХНАУ Міжнар. науково-практ. конф. "Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи". Серія "Економіка АПК і природокористування". - 2002. - № 8. - С. 224-226. - 0,15 д.а.

13. Самошкіна І.Д. Підвищення ефективності податкового адміністрування при вирішенні завдання зниження податкового тиску // Матеріали 5-ї Міжнар. науково-практ конф. "Наука і освіта - 2002". - Т. 15. Економіка. - Дніпропетровськ: наука і освіта, 2002. - С. 16-17. - 0,1 д.а.

14. Самошкіна І.Д. Оцінка податкового тиску на економіку держави // Зб. наук. пр., міжрег. науково-практ. конф. "Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку" Фінанси, облік, банки. Спецвипуск. Донецьк, 2001. - С. 200-202. - 0,1 д.а.

15. Самошкіна І.Д. Проблеми оподаткування підприємств агропромислового виробництва // Матер. науково-практ. конф. "Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств" 23-25 березня 2000 р. - Житомир, ДАУ, 2001. - С 160-162. - 0,15 д.а.

16. Самошкіна І.Д. Концепції сучасного податкового реформування // Зб. міжнар. науково-практ. конф. "Сучасні праці ДНУ "Економіка: проблеми теорії та практики". - Вип. 57: "Проблеми розвитку економіки АПК: соціально-економічні та правові аспекти". - 2000. - С. 64-67. - 0,2 д.а.

17. Самошкіна І.Д. Деякі питання реформування податкової системи в Україні // Збірник наукових статей 6-ї міжнар. науково-метод. конф.; Київ: ІСМО, Алушта, 1999. - С. 353-358. - 0,2 д.а.

АНОТАЦІЯ

Самошкіна І.Д. Фінансовий механізм покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено питанням теоретичного обґрунтування та розробки фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Одержало подальший розвиток наукове визначення фінансової складової забезпечення якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. При цьому фінансова складова розглядається як основний фактор для одержання екологічно чистої продукції, забезпечення продовольчої безпеки. Представлена авторська редакція функціонально-цільової структури фінансового механізму покращання якості природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, сукупність елементів якого визначає систему фінансового управління ресурсокористуванням в регіоні; досліджено фінансовий інструментарій управління якістю природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві; проаналізовано його інформаційне забезпечення.

Обґрунтовано особливості фінансового регулювання та досліджено роль екологічного аудиту у фінансовому механізмі покращання якості природних ресурсів, удосконалено механізм екологічного страхування як чинника запобігання ризиків природокористування, з'ясовано соціально-економічну значимість страхування природно-ресурсного потенціалу АПК. Визначено концептуальні засади удосконалення фінансового механізму покращання якості природних ресурсів, здійснено оцінку впливу якості природних ресурсів на показники економічного розвитку регіону.

Ключові слова: фінансовий механізм, фінансове регулювання, екологічний аудит, екологічне страхування, якість природних ресурсів, податкове стимулювання, інвестиційне забезпечення.

АННОТАЦИЯ

Самошкина И.Д. Финансовый механизм улучшения качества природных ресурсов в сельскохозяйственном производстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам теоретического обоснования и разработки финансового механизма улучшения качества природных ресурсов в сельскохозяйственном производстве. Получило дальнейшее развитие понятие финансовой составляющей качества природных ресурсов в аграрной сфере. При этом финансовая составляющая рассматривается как основной фактор получения экологически чистой продукции, обеспечения продовольственной безопасности в регионе. Представлена авторская редакция функционально-целевой структуры финансового механизма улучшения качества природных ресурсов в сельскохозяйственном производстве, совокупность элементов которого определяет систему финансового управления ресурсопользованием на региональном уровне; исследован финансовый инструментарий управления качеством природных ресурсов в сельскохозяйственном производстве; проанализировано его информационное обеспечение.

Усовершенствование финансового механизма улучшения качества природных ресурсов в сельскохозяйственном производстве представляет развитие методов финансового планирования, прогнозирования, инвестирования, кредитования, налогообложения, страхования, системы расчетов, экологического аудита, контроля и финансовых рычагов: механизма получения прибыли, начисление амортизации, получение субсидий, дотаций, дивидендов, формирование цены продукции и услуг, страховых тарифов, кредитных и налоговых ставок, платежей, штрафов и т.д.

Обоснованы особенности финансового регулирования улучшения качества природных ресурсов, исследована роль экологического аудита в финансовом механизме улучшения качества природных ресурсов, усовершенствован механизм экологического страхования как фактора предотвращения рисков природопользования, определена социально-экономическая значимость страхования природно-ресурсного потенциала АПК. Представлены концептуальные основы усовершенствования финансового механизма улучшения качества природных ресурсов, проведена оценка влияния качества природных ресурсов на показатели экономического развития региона.

На основании проведенного анализа доказано, что противоречие между экономическими отношениями и окружающей средой в наибольшей степени проявляются в агропромышленном комплексе. Качество продукции является регулирующей взаимодействия всех субъектов производства, сбыта и потребления. Для обоснования затрат на снижение загрязнения продукции вредными для здоровья потребителей веществами необходимо знать фактическое состояние дел, что обеспечивает мониторинг качества окружающей среды и его влияние на продукцию аграрного производства. Мониторинг должен обеспечивать объективную картину загрязнения среды всеми потенциально опасными веществами.

На основании исследования страхования материальных ресурсов АПК и необходимости воспроизводства земельных ресурсов впервые предложено проведение обязательного страхования качества земельных ресурсов. Накопленный резервный фонд предлагается использовать для улучшения экологического состояния земель, воспроизводства плодородия почвы через уменьшение нарушения структуры и ее уплотненности, обеспечения восстановления водного и воздушного режимов; уменьшения потерь гумуса и питательных веществ в почве, химической нагрузки на биоценоз за счет внесения оптимальных доз минеральных и максимального использования органических удобрений; научно обоснованного применения мелиорации земель; внедрения экологобезопасных технологий производства продукции растениеводства и животноводства.

В работе отмечается, что комплексный социально-экономический эффект природоохранных мероприятий характеризуется возрастанием эффективности общественного производства и повышением уровня жизни населения. Экономический эффект формируют показатели экономии живого и овеществленного труда, прироста объемов чистой продукции и дохода в результате осуществления природоохранных мероприятий. Социальными результатами внедрения экологобезопасных технологий и других мероприятий в сельском хозяйстве являются улучшение условий труда и быта сельских работников, поддержка экологического равновесия между сельскохозяйственным производством и природной средой в условиях интенсификации областей растениеводства и животноводства. При необходимости величина социальных результатов определяется в денежной оценке и включается в совокупный экономический эффект экологических затрат. Научно обоснованное комплексное проведение природоохранных мероприятий в сельском хозяйстве на основании разработанной концептуальной модели улучшения качества природных ресурсов в сельскохозяйственном производстве позволит получить значительный экономический и экологический эффект.

На основе проведенного исследования определена практическая значимость финансового регулирования улучшения качества природных ресурсов, разработаны рекомендации по формированию финансового механизма этого процесса. Данная работа является комплексным исследованием экономических проблем сохранения и улучшения качества природных ресурсов аграрной сферы.

Ключевые слова: финансовый механизм, финансовое регулирование, экологический аудит, экологическое страхование, качество природных ресурсов, налоговое стимулирование, инвестиционное обеспечение.

...