Агробіологічне обґрунтування технологічних прийомів підвищення продуктивності однорічних агрофітоценозів
Особливості процесів росту і розвитку кормових культур в агрофітоценозах з рослинами, що достигають в різний період. Оптимальне співвідношення злакових, бобових і капустяних компонентів, технологія вирощування та система конвеєрного виробництва кормів.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2014 |
| Размер файла | 99,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ КОРМІВ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук
Спеціальність: 06. 01. 12 - кормовиробництво і луківництво
АГРОБІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПРИЙОМІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ОДНОРІЧНИХ АГРОФІТОЦЕНОЗІВ
Виконала Гетман Надія Яківна
Вінниця - 2007
АНОТАЦІЯ
Гетман Н.Я. Агробіологічне обґрунтування технологічних прийомів підвищення продуктивності однорічних агрофітоценозів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06. 01. 12 - кормовиробництво і луківництво. - Вінницький державний аграрний університет, Інститут кормів УААН, Вінниця 2007.
У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і практично реалізовано шляхи удосконалення конвеєрного виробництва зелених кормів за рахунок створення різночасно достигаючих однорічних агрофітоценозів із ранніх і пізніх ярих культур.
Розроблені агрофітоценози ранніх ярих злакових, зернобобових і капустяних культур для конвеєрного виробництва кормів в період між першим і другим укосами багаторічних трав упродовж 35-40 днів.
Розроблені і апробовані агрофітоценози пізніх ярих культур кукурудзи, суданської трави, пайзи з різночасно достигаючими зернобобовими для виробництва зелених кормів в період між другим і третім укосами багаторічних трав.
Експериментально доведена агробіологічна і біоенергетична та економічна ефективність використання орних земель шляхом сівби пізніх ярих із високобілковими культурами після використання агрофітоценозів ранніх ярих, а також одержання двох урожаїв шляхом сівби жита ярого з гірчицею білою після збирання кукурудзяно-бобових сумішок весняної сівби.
кормовий агрофітоценоз злаковий бобовий
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність роботи. Збільшення виробництва тваринницької продукції є однією з ключових проблем у агропромисловому виробництві України. В цьому контексті особливого значення набуває розвиток молочного і м'ясного скотарства, яке забезпечує продовольчий ринок дієтичними продуктами харчування: м'ясом, молоком та продуктами їх переробки.
Виробництво продукції скотарства знаходиться в прямій залежності від використання повноцінних кормів, біля 90% яких одержують на орних землях, де в раціонах зелені та грубі корми у вигляді сіна, сінажу і силосу складають до 70-80% за поживністю. Основного значення набуває конвеєрне виробництво зелених кормів на орних землях у великотоварних господарствах, яке організується протягом вегетаційного періоду 180-200 днів на основі різних видів, сортів і гібридів однорічних і багаторічних культур та їх сумішок.
Сумішки однорічних культур використовують в міжукісні періоди багаторічних трав упродовж 80-90 днів та у осінній період протягом 60-70 днів.
В сучасних умовах розробка нових рішень стосовно конвеєрного виробництва зелених кормів на орних землях передбачає стале виробництво їх на основі агроекологічних моделей кормовиробництва, яка базується на ефективному використанні агроландшафту з оптимальною структурою основних і проміжних посівів та збалансованим співвідношенням галузі тваринництва, особливо скотарства, і рослинництва із застосуванням енергоощадних агротехнологій, що визначило актуальність роботи та доцільність проведення довгострокових польових дослідів.
Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягала в агробіологічному обґрунтуванні технологічних прийомів підвищення кормової продуктивності однорічних агрофітоценозів при конвеєрному виробництві зелених кормів в правобережному Лісостепу України.
Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі задачі:
- вивчити особливості процесів росту і розвитку ранніх ярих злакових культур жита, ячменю, вівса в агрофітоценозах з горохом зернових і кормових сортів, викою ярою і озимою, гірчицею білою і редькою олійною та ріпаком і суріпицею ярими;
- встановити оптимальне співвідношення злакових, бобових і капустяних компонентів в ранньо достигаючих однорічних сумішках на зелений корм, і створити математичну модель залежності формування кормової продуктивності від метеорологічних факторів;
- дослідити ефективність використання агрометеорологічних ресурсів різночасно достигаючими сумішками ранніх ярих культур;
- встановити доцільність застосування одночасної сівби різночасно достигаючих сумішок ранніх ярих культур при конвеєрному виробництві зелених кормів;
- вивчити особливості процесів росту і розвитку пізніх ярих злаків: кукурудзи, сорго-суданкового гібрида, пайзи в агрофітоценозах із зернобобовими культурами;
- встановити оптимальне співвідношення пізніх ярих злакових компонентів із зернобобовими культурами і створити математичну модель залежності формування кормової продуктивності агрофітоценозів від метеорологічних показників;
- обґрунтувати ефективність використання орних земель при одержанні двох урожаїв листостеблової маси ранніх ярих сумішок та післяукісних посівів пізніх сумішок;
- виявити доцільність застосування сумішки жита ярого з гірчицею білою взамін сумішки пшениці озимої з викою волохатою при конвеєрному виробництві зелених кормів;
- обґрунтувати доцільність застосування різночасно достигаючих сумішок ранніх і пізніх однорічних культур при конвеєрному виробництві зелених кормів;
- запропонувати удосконалену модель конвеєрного виробництва зелених кормів при використанні різночасно достигаючих сумішок ранніх і пізніх ярих культур;
- провести біоенергетичну та економічну оцінку застосування рекомендованих різночасно достигаючих ранніх і пізніх ярих сумішок.
Об'єкт досліджень - процеси росту, розвитку та формування урожаю агрофітоценозів однорічних кормових культур, зв'язки між абіотичними факторами і рівнем реалізації біологічного потенціалу різночасно достигаючих сумішок, система конвеєрного виробництва кормів.
Предмет досліджень - біометричні та продукційні параметри адаптованих однорічних ранніх і пізніх ярих кормових культур в агрофітоценозах, гідротермічні умови, ґрунт, технологічні прийоми вирощування, біохімічні показники якості кормів.
Методи досліджень. Польові та лабораторні методи, які супроводжувались агрохімічними, агрофізичними, біохімічними та біоформологічними дослідженнями з використанням статистичних та порівняльно-обчислювальних методів.
Наукова новизна отриманих результатів досліджень полягає:
– у агробіологічному обґрунтуванні сталої кормової продуктивності різночасно достигаючих агрофітоценозів ранніх та пізніх однорічних культур при конвеєрному виробництві збалансованих за протеїном зелених кормів;
- установленні оптимального співвідношення у агрофітоценозах ранніх ярих злакових, бобових і капустяних культур для виробництва збалансованих за протеїном зелених кормів;
- виявленні залежності ефективного використання агрометеорологічних ресурсів агрофітоценозами однорічних кормових культур;
- створенні математичних моделей опису залежностей кормової продуктивності агрофітоценозів однорічних культур від агрометеорологічних факторів;
- обґрунтуванні доцільності одночасної ранньовесняної сівби високопродуктивних агрофітоценозів однорічних культур для виробництва зелених кормів протягом 35-40 днів між першим і другим укосами багаторічних трав;
- установлені ефективності одержання другого урожаю листостеблової маси при сівбі сумішки кукурудзи та сорго-суданкового гібрида із соєю після збирання ранньо достигаючих агрофітоценозів;
- у обґрунтуванні доцільності одночасної весняної сівби в оптимальні строки сумішок кукурудзи із різночасно достигаючими високобілковими культурами для виробництва зелених кормів протягом 40-45 днів між другим і третім укосами багаторічних трав;
- установленні ефективності вирощування другого урожаю сумішок ранніх ярих злакових і капустяних культур після збирання кукурудзяно-бобових агрофітоценозів взамін сівби пшениці озимої з викою озимою;
- розробленні удосконаленої моделі конвеєрного виробництва збалансованих за вмістом перетравного протеїну зелених кормів для великотоварних агроформувань.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено технологічні прийоми підвищення продуктивності і кормової цінності різночасно достигаючих сумішок однорічних культур при конвеєрному виробництві зелених кормів, які забезпечують максимальне використання агрометеорологічних ресурсів. Запропоновано модель конвеєрного виробництва зелених кормів із різночасно достигаючих агрофітоценозів однорічних культур з одержанням 10,88 т/га сухої речовини, вмістом 9,98 т/га кормових одиниць, що відповідно на 21,7 та 25,6 % більше від базової технології.
Розроблено рекомендації з технології вирощування кормових культур в проміжних посівах України і Молдови (Москва,1987), а також зональних і регіональних систем кормовиробництва (Вінниця,2000,2002 рр.), результати досліджень включені до,,Наукових основ агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України”(Київ,2004 р.) та,,Наукових основ агропромислового виробництва в зоні Полісся і західного регіону України”(Київ,2004 р.). Рекомендовані сумішки різночасно достигаючих ранніх і пізніх ярих культур пройшли виробничу перевірку та впровадженні в господарствах Вінницької та Київської областях на площі 55 тис. га.
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
В огляді літературних джерел, стосовно конвеєрного виробництва зелених кормів на орних землях, наведено аналіз вітчизняних і зарубіжних авторів, щодо історії розвитку досліджень наукового обґрунтування, конструювання моделей агроценозів однорічних культур та агрозаходів підвищення їх кормової продуктивності, а також агробіологічної ефективності використання орних земель при вирощуванні двох урожаїв листостеблової маси.
На основі проведеного аналізу обґрунтовано концепцію нового теоретичного підходу до проблеми конвеєрного виробництва зелених кормів із агрофітоценозів різночасно достигаючих сумішок однорічних кормових культур та необхідність методичної оцінки їх кормової продуктивності.
В основу методології досліджень покладено діалектичний метод, який передбачає зв'язок теорії і практики, принципів пізнання реального світу, детермінованості явищ, і процесів взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного.
Діалектичний підхід у природничих дослідженнях дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, що зумовлює об'єктивність в оцінці дійсності. Поряд з цим застосовували системний метод для характеристики зміни параметрів однорічних агрофітоценозів у часі.
Методологічні основи досліджень сприяли розробці удосконаленої нової моделі конвеєрного виробництва зелених кормів на орних землях для великотоварних агроформувань за рахунок застосування нових агрофітоценозів однорічних культур, як предмета, що є визначальним задумом у реалізації робочої гіпотези.
Польові досліди проводили в лабораторії польового кормовиробництва Інституту кормів УААН на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах, з вмістом гумусу 2,1-2,4 %; рН (сол.) 4,9-5,3; легкогідролізуємого азоту (за Корнфілдом) - 70-100 мг, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чіріковим) відповідно 80-120 і 120-140 мг/кг ґрунту.
За 24 роки досліджень сприятливі погодні умови для росту і розвитку однорічних агрофітоценозів кормових культур спостерігались упродовж 16 років. За вегетаційний період опадів випало в середньому більше норми (359 мм) на 58 мм. Менше норми випало опадів в 25 % років - 1981 р. (80 %), 1986 р. (83 %), 1992 р. (85 %.), 1994 р. (79 %), 1999 р. (65%), 2003 р. (89 %) при ГТК - 1,03.
Середньорічна температура повітря становила 7,2оС, що на 0,3о вище норми. У червні середньомісячна температура повітря була в межах норми, а в липні і серпні більшою на 0,5оС. Сума позитивних температур повітря за вегетаційний період була меншою від норми на 27 оС і складала 2735 оС. Гідротермічні умови для росту і розвитку однорічних культур були оптимальними (ГТК - 1,59).
Вегетаційний період з сумою температур вище 10 оС в середньому складав 172 дні, або на 14 днів був тривалішим від багаторічних показників. Таким чином, погодні умови в основному були сприятливі для одержання високих урожаїв однорічних кормових культур та їх сумішок, як в проміжних, так і в основних посівах.
Методика досліджень. В основу досліджень, направлених на максимально можливе використання агрокліматичних ресурсів при конвеєрному виробництві зелених кормів покладено польовий дослід. У проведенні досліджень використовували загальноприйняті методики Б. А. Доспєхов (1979 р.), Інституту кормів УААН (1994, 1998 рр.) та інші офіційні методичні видання.
Розмір облікових ділянок складав 25 - 50 м2 при чотириразовій повторності. Розміщення ділянок систематичне в два яруси. Мінеральні добрива із розрахунку N90Р90К90 вносили під передпосівну культивацію. Основний і передпосівний обробіток ґрунту загальноприйнятий для Лісостепу. В період росту і розвитку проводили фенологічні спостереження, визначали густоту і висоту рослин. Облік урожаю листостеблової маси сумішок здійснювали шляхом скошування травостою з облікової площі та подальшим зважуванням. Схеми польових дослідів подані у відповідних розділах дисертації. У дослідах використовували рекомендовані та зареєстровані сорти і гібриди однорічних злакових, зернобобових і капустяних культур.
Визначення кормової продуктивності сумішок однорічних культур в системі конвеєрного виробництва обумовлюється об'єктивними факторами доцільності календарного періоду їх використання, які базуються на необхідній якості зелених кормів. У зв'язку з цим поняття показників урожайності та продуктивності сумішок однорічних культур в системі виробництва зелених кормів не тотожні.
Продуктивність агрофітоценозів однорічних культур визначали шляхом добового приросту поживних речовин - кормових одиниць та перетравного протеїну за період вегетації сумішок, тобто від повних сходів до використання зеленого корму, що обумовлює об'єктивність оцінки, особливо при конвеєрному виробництві кормів.
Поживність корму визначали на основі зоотехнічного аналізу за вмістом в сухій речовині листостеблової маси протеїну, клітковини, жиру, БЕР та коефіцієнтів перетравності цих показників. Поживність зеленого корму жита ярого з гірчицею білою та вівса кормового з люпином білим визначали методом балансових дослідів на валухах у лабораторії зоотехнічної оцінки кормів та годівлі сільськогосподарських тварин Інституту кормів УААН.
Акумуляцію валової енергії (ВЕ) в урожаї сумішок розраховували на основі даних хімічного аналізу за вмістом сирого протеїну (СП), сирого жиру (СЖ), сирої клітковини (СК) та сирих без азотистих екстрактивних речовин (СБЕР), з використанням відповідних коефіцієнтів рекомендованими Всеросійською академією сільськогосподарських наук (1989 р.) та Інститутом кормів УААН (1998 р.). Визначення обмінної енергії (ОЕ) корму проводили за вмістом перетравних поживних речовин і відповідних енергетичних коефіцієнтів.
Біоенергетичну оцінку рекомендованих технологій вирощування сумішок однорічних культур та окремих технологічних прийомів проводили на основі технологічних карт виробничої перевірки вирощування сумішок однорічних культур.
В розробку удосконаленої моделі конвеєрного виробництва зелених кормів покладено результати досліджень 18 польових дослідів з оптимізації агрофітоценозів, визначення їх кормової продуктивності та календарних строків їх надходження.
Статистичну обробку результатів досліджень виконували методами кореляційного та регресійного аналізів з використанням персонального комп'ютера і методики Statistіca-6.0.
Теоретичною основою і практичним завданням створення оптимізованих сумішок ранніх ярих культур був добір видового складу злакових, зернобобових і капустяних культур для встановлення взаємозв'язків в агроценозах, що складаються між компонентами, залежно від норм висіву, рівня мінерального живлення з метою одержання повноцінного корму при ранньовесняній сівбі, з використанням його в період між першим і другим укосами багаторічних трав при конвеєрному виробництві зелених кормів.
Багаторічними фенологічними спостереженнями встановлено, що найбільш ранньої укісної стиглості серед однорічних злакових культур досягає жито яре сорту Веснянка, серед бобових - горох посівний, а капустяних - гірчиця біла сорту Кароліна. Фази початку колосіння жито яре досягає в середньому через 40±4 днів від сходів, що на 5-6 днів раніше від ячменю та 10-12 днів - від вівса зернових сортів, та на 20-22 дні раніше від вівса кормових сортів.
У наступних дослідах в 1988-1990 рр. встановлено, що при висіві 50 % норми жита ярого (3 млн./га схожих насінин) і 50 % норми гірчиці білої (1,5 млн./га) ця сумішка забезпечує вихід сухої речовини 3,64 т/га, кормових одиниць 3,69 т/га і перетравного протеїну 0,5 т/га.
Сумішка жита ярого з гірчицею білою забезпечує формування листкової поверхні у фазі виходу в трубку жита 25,4 тис./м2/га, а у фазі колосіння - 31,3 тис./м2/га і чисту продуктивність фотосинтезу від фази початку виходу в трубку до початку колосіння в середньому за 1991-1995 рр. 8,73 г/м2/ добу сухої речовини.
Таким чином, житньо-гірчична сумішка в умовах Лісостепу за показниками інтенсивності формування листостеблової маси і поживності корму займає перше місце серед ранніх ярих сумішок при одночасній ранньовесняній сівбі.
Дослідженнями встановлено, що за строками настання укісної стиглості листостеблової маси при конвеєрному виробництві кормів наступними сумішками є ячмінно-бобові з включенням редьки олійної. Висів 50 % норми ячменю (2,5 млн./га) і 50 % редьки олійної (1,5 млн./га) в умовах 1981-1983 рр. забезпечував урожай листостеблової маси на початку колосіння ячменю 24,7 т/га з виходом сухої речовини 4,21 т/га, кормових одиниць 3,82 т/га, перетравного протеїну 0,48 т/га. Збільшення норми висіву ячменю і редьки олійної на 25 % сприяло підвищенню виходу кормових одиниць на 0,5 т/га. Сумішка ячменю (50 % норми) з горохом посівним (75% норми) забезпечили урожай листостеблової маси 24,3 т/га з виходом сухої речовини 4,67 т/га, кормових одиниць 4,15 т/га, перетравного протеїну 0,48 т/га, тобто вона не мала істотної переваги перед сумішкою ячменю з редькою олійною.
Одержані результати досліджень свідчать про доцільність заміни 50 % норми висіву гороху в сумішках редькою олійною (1,5 млн./га), що забезпечує заощадження посівного матеріалу 100 кг/га, який еквівалентний 3700 МДж/га валової енергії.
Вико-вівсяна сумішка є традиційною при використанні в конвеєрному виробництві зелених кормів в період між першим і другим укосами багаторічних трав. Фенологічними спостереженнями встановлено, що ця сумішка досягає укісного стану в період початку викидання волоті вівса, через 6-7 днів після сумішки ячменю з горохом і редькою олійною. В польових дослідах 1981-1983 рр. вивчали оптимальне співвідношення вівса зернових сортів з редькою олійною, порівняно з традиційними сумішками вівса з викою ярою або з горохом кормовим сорту Богун.
Вико-вівсяна сумішка (контроль) забезпечила урожайність листостеблової маси 23,7 т/га з часткою вики 36,8 % та виходом кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно 3,93 і 0,51 т/га. Найбільший вихід енергопротеїнових одиниць 6,37 т/га забезпечила сумішка з висівом по 50 % норми вівса, гороху кормового і редьки олійної, де вихід кормових одиниць і перетравного протеїну був більшим проти контрольного варіанта відповідно на 12,2 і 13,1 %. При зменшенні норми висіву гороху кормового на 25 % одержали вихід 6,09 т/га енергопротеїнових одиниць, що на 12,5 % більше проти контрольного варіанта.
Встановлено, що домінуючою культурою в агрофітоценозі вівса з кормовими бобами при висіві 25 % норми (1,25 млн./га) і 100 % бобів кормових (0,8 млн./га) забезпечував в середньому 52 % урожаю листостеблової маси. При сівбі по 50 % норми вівса і бобів кормових, частка вівса в середньому за 5 років становила 63 %.
Заміна 50 % норми висіву кормових бобів редькою олійною сприяє підвищенню виходу кормових одиниць на 7,4 %, а перетравного протеїну на 4,6 %, при економії насіння бобового компонента 80 кг/га, що еквівалентно 2784 МДж/га.
У 1981-1983 рр. вперше проведені дослідження по вивченню кормової продуктивності вівса кормового сорту Зелений при сумісній сівбі з люпином білим та викою озимою. Кормовий овес фази колосіння досягає на 10-12 днів пізніше зернового сорту Льговський 1026, з сумою позитивних температур 1200 оС. Балансовими дослідами на валухах встановлена поживність листостеблової маси вівса у фазі викидання волоті та люпину білого у фазі цвітіння, де поживність 1 кг сухої речовини становила відповідно 0,78 і 0,85 кормових одиниць. При висіві по 50 % норми вівса і люпину білого вихід кормових одиниць складав 5,68 т/га з вмістом в кожній по 160 г перетравного протеїну. У вівса кормового дуже виражена домінуюча роль в агрофітоценозах із зернобобовими культурами, де навіть висів його 25 % норми при вирощуванні з люпином (100 %) і викою озимою (25 %) забезпечує в сумісному урожаї вихід 58,1% сухої речовини та 56,4 % кормових одиниць.
З метою зменшення вагової норми висіву бобового компонента в 1984-1985 рр. та 1989-1990 рр. проведені польові досліди по вивченню кормової продуктивності сумішок, де висівали 50 % норми вівса кормового та по 25% люпину білого і вики озимої. В середньому за 4 роки частка вівса в урожаї листостеблової маси сумішки складала 66 %, люпину білого 20 % і вики озимої 14 %. За період вегетації агрофітоценозу із вівса кормового, люпину білого і вики озимої вихід кормових одиниць в середньому становив 6,0 т/га з вмістом в кожній по 135 г перетравного протеїну. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну складав відповідно 87 та 11,76 кг/га/добу при використанні ФАР 1,76 %, що свідчить про високу ефективність застосування цієї сумішки при конвеєрному виробництві кормів.
Дослідженнями протягом 1988-2004 рр. встановлені показники стабільності кормової продуктивності оптимізованих агрофітоценозів ранніх ярих культур за календарними строками надходження зеленого корму в період між першим та другим укосами багаторічних трав та ефективність використання ними агрометеорологічних ресурсів зокрема, вологи, тепла, сонячної інсоляції.
Встановлено, що домінуючими культурами у ранньовесняних агрофітоценозах із зернобобовими та капустяними є ранні ярі злаки - жито, ячмінь, овес, які в оптимізованих сумішках при висіві 50 % норми забезпечують в урожаї листостеблової маси вихід 65-70 % поживних речовин. На період виколошування жита ярого висота рослин становила в середньому 104,8 см, в той час як ячменю і вівса відповідно 66,9 і 53,2 см.
Житньо-гірчична сумішка забезпечила більший вихід сухої речовини порівняно із сумішкою ячменю з горохом та редькою олійною, вівса з викою ярою і редькою олійною відповідно на 78,8 % і в 2,5 рази. Вміст сухої речовини в листостебловій масі цих сумішок складав відповідно 16,63, 14,21 і 12,87 %. Динаміка наростання сухої речовини у процесі росту і розвитку жита ярого з гірчицею білою була значно вища порівняно з сумішками ячменю з редькою олійною і горохом кормовим та вівса з викою ярою і редькою олійною.
За 17 років досліджень житньо-гірчична сумішка у середньому забезпечила надходження зеленого корму з 29. 05 по 10. 06 з урожайністю листостеблової маси 22,4 т/га, виходом кормових одиниць 3,74 т/га з вмістом в кожній по 132 г перетравного протеїну. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну становив у середньому відповідно 94 і 12,4 кг/га/добу (табл. 1).
Таблиця 1. Кормова продуктивність та календарні строки використання житньо-гірчичної сумішки на зелений корм
|
Роки |
Вихід, т/га |
Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г |
Календарні строки надходження корму |
Середньодобовий приріст за вегетаційний період, кг/га/добу |
||||
|
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
початок |
кінець |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
|||
|
1988-1990 |
3,35 |
0,477 |
142 |
22. 05 |
5. 06 |
80 |
11,5 |
|
|
1991-1995 |
4,64 |
0,657 |
142 |
2. 06 |
13. 06 |
114 |
16,1 |
|
|
1996-2000 |
3,46 |
0,428 |
126 |
3. 06 |
14. 06 |
90 |
11,5 |
|
|
2001-2004 |
3,25 |
0,379 |
116 |
27. 05 |
7. 06 |
84 |
9,7 |
|
|
У середньому |
3,74 |
0,496 |
132 |
29. 05 |
10. 06 |
94 |
12,4 |
Середня сума позитивних температур за період вегетації становила 613 оС, при кількості опадів 75 мм. На 1 мм опадів синтезується в урожаї 49,8 кг кормових одиниць і 6,61 кг перетравного протеїну. Коефіцієнт використання ФАР за період вегетації складав 2,27%
Оптимізована сумішка ячменю з горохом і редькою олійною за 45 днів вегетації забезпечила вихід 3,36 т/га кормових одиниць з вмістом перетравного протеїну 142 г при сумі позитивних температур за період вегетації 695оС, кількості опадів 94 мм, ГТК 1,37. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну за вегетацію становив у середньому відповідно 75 і 10,6 кг/га/добу (табл. 2).
Формування урожаю листостеблової маси сумішки ячменю з горохом та ре-дькою олійною в більшій мірі залежить від кількості опадів та ГТК за вегетацію,
де позитивний кореляційний зв'язок між цими показниками становив відповідно r = + 0,592 і r = + 0,745. На 1 мм опадів в урожаї листостеблової маси цієї сумішки синтезується 40,3 кг/га кормових одиниць і 5,72 кг/га перетравного протеїну, що відповідно на 23,6 і 15,4 % менше порівняно із показниками житньо-гірчичної сумішки. Коефіцієнт використання ФАР за період вегетації сумішки ячменю з горохом і редькою олійною складав 1,70%.
Таблиця 2. Кормова продуктивність та календарні строки надходження зеленого корму сумішки ячменю з горохом і редькою олійною
|
Роки |
Вихід, т/га |
Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г |
Календарні строки надходження корму |
Середньодобовий приріст за вегетацію, кг/га/добу |
||||
|
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
початок |
кінець |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
|||
|
1994 |
3,25 |
0,492 |
151 |
12. 06 |
18. 06 |
69 |
10,5 |
|
|
1995 |
3,45 |
0,493 |
142 |
15. 06 |
21. 06 |
84 |
12,0 |
|
|
1997 |
3,68 |
0,490 |
134 |
16. 06 |
22. 06 |
90 |
11,9 |
|
|
1998 |
3,29 |
0,469 |
142 |
15. 06 |
20. 06 |
65 |
9,2 |
|
|
1999 |
3,59 |
0,516 |
143 |
13. 06 |
19. 06 |
86 |
12,3 |
|
|
2000 |
4,44 |
0,639 |
144 |
13. 06 |
20. 06 |
103 |
14,8 |
|
|
2001 |
3,22 |
0,424 |
131 |
12. 06 |
18. 06 |
63 |
8,3 |
|
|
2002 |
1,92 |
0,285 |
148 |
2. 06 |
8. 06 |
44 |
6,5 |
|
|
У середньому |
3,36 |
0,476 |
142 |
12. 06 |
18. 06 |
75 |
10,6 |
Між першим і другим укосами багаторічних трав при конвеєрному виробництві зелених кормів, як правило, використовується традиційна сумішка вівса з викою ярою, яку висівають в декілька строків. Доведена біологічна та економічна доцільність заміни 50 % норми висіву бобового компонента редькою олійною, яка забезпечує надходження зеленого корму в період з 11 по 23. 06 з виходом кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно 4,21 і 0,549 т/га з вмістом в одній кормовій одиниці 133 г перетравного протеїну.
Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну становив відповідно 85,4 і 11,1 кг/га/добу. Для забезпечення цієї кормової продуктивності необхідна сума позитивних температур за вегетацію 785 оС, при опадах 144 мм, ГТК 1,45 (табл. 3).
Встановлено, що формування листостеблової маси сумішки вівса з бобовими та редькою олійною в більшій мірі залежить від погодних умов ніж формування урожаю житньо-гірчичної сумішки, про що свідчать парні кореляційні зв'язки між урожайністю та виходом сухої речовини і елементами погодних показників.
Між урожайністю сумішки і опадами або ГТК існує кореляційний зв'язок, який становить відповідно r = +0,307 і r = + 0,496. На акумуляцію 1 ц сухої речовини витрачається 32,6 т вологи, що на 2,0 т менше в порівнянні з ячмінно-горохо-капустяними агрофітоценозами та на 1,7 т більше порівняно із житньо-гірчичною сумішкою.
Таблиця 3. Кормова продуктивність та календарні строки використання вівсяно-бобово-капустяної сумішки на зелений корм
|
Роки |
Вихід, т/га |
Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г |
Календарні строки надходження корму |
Середньодобовий приріст за вегетацію, кг/га/добу |
||||
|
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
початок |
кінець |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
|||
|
1981-1983 |
4,50 |
0,677 |
153 |
8. 06 |
20. 06 |
84,5 |
12,6 |
|
|
1991-1995 |
5,16 |
0,600 |
118 |
14. 06 |
26. 06 |
108,1 |
12,7 |
|
|
1996-2000 |
3,60 |
0,473 |
132 |
14. 06 |
26. 06 |
75,7 |
9,9 |
|
|
2001-2004 |
3,58 |
0,486 |
137 |
8. 06 |
19. 06 |
69,9 |
9,6 |
|
|
У середньому |
4,21 |
0,549 |
133 |
11. 06 |
23. 06 |
85,4 |
11,1 |
На основі одержаних багаторічних досліджень створені математичні моделі для прогнозування урожайності листостеблової маси та виходу поживних речовин із ранніх ярих агрофітоценозів, які описуються відповідними рівняннями множинної регресії і свідчать про незначну залежність кормової продуктивності цих сумішок від метеорологічних факторів (табл. 4). Доведена агробіологічна доцільність одночасної ранньовесняної сівби сумішок жита ярого з гірчицею білою, вико-вівса з редькою олійною та вівса кормового з люпином білим та викою озимою, які забезпечують безперебійне надходження збалансованого за протеїном зеленого корму з 1 червня по 10 липня.
Таблиця 4. Регресійні моделі прогнозування продуктивності ранньо достигаючих сумішок однорічних культур
|
Види сумішок |
Регресійні моделі опису |
|||
|
урожайності листостеблової маси |
виходу сухої речовини |
виходу сирого протеїну |
||
|
Жито яре + гірчиця біла |
у = 259,5 + 4,56Х1 - 0,18Х2 - 215,66 Х3; R=0,41, R2 = 0,17. |
у = 48,0 + 0,56 Х1 -0,02 Х2- 29,3Х3 ; R=0,29, R2 = 0,09. |
у = 7,0 + 0,08 Х1 -0,005 Х2 - 4,13 Х3 ;R=0,3, R2 = 0,09. |
|
|
Ячмінь + горох + редька олійна |
у = 649,2 + 3,76 Х1 - 0,56 Х2 - 262,0 Х3 ; R = 0,13, R2. = 0,013. |
у = 154,9 + 0,78 Х1 - 0,15 Х2 - 59,37 Х3 ; R = 0,29, R2 =0,08. |
у = 24,0 + 0,17 Х1 - 0,002 Х2 - 13,30 Х3; R = 0,38, R2 = 0,14. |
|
|
Овес + вика яра + редька олійна |
у = 911,2 + 4,18 Х1 - 0,90 Х2 - 267,1 Х3; R = 0,37, R2 = 0,14. |
у = 219,5 + 1,20 Х1 - 0,22 Х2 - 89,2 Х3 ; R = 0,33, R2 = 0,11 |
у = 10,7 + 0,02 Х1 - 0,003 Х2 - 2,08 Х3; R = 0,11, R2 = 0,01. |
Сумішки ранніх ярих культур забезпечили в середньому вихід сухої речовини 4,94 т/га, кормових одиниць 4,25 т/га з вмістом в кожній 140 г перетравного протеїну. За трьох строків сівби вико-вівсяної сумішки вихід сухої речовини становив 3,52 т/га, кормових одиниць 3,19 т/га з вмістом в кожній 139 г перетравного протеїну, де вихід кормових одиниць і перетравного протеїну був меншим відповідно на 33,2 і 35,7 % при використанні з 10. 06 по 10. 07.
Одночасна ранньовесняна сівба сумішок ранніх ярих культур сприяє збільшенню акумуляції в урожаї ВЕ на 25,5 ГДж/га, або на 39,6 %, в порівнянні з трьома строками сівби вико-вівса. Коефіцієнт використання ФАР при цьому підвищувався до 1,66 % проти 1,07%.
Ріст, розвиток та формування урожаю кукурудзи після використання ранніх ярих сумішок на зелений корм проходить при оптимальній температурі повітря 18-20 оС, менших запасах продуктивної вологи та довгому світловому дні, що суттєво відрізняється від сівби її в оптимальні строки.
У досліді проведеному у 1986-1988 рр. встановлено, що ріст і розвиток різностиглих гібридів кукурудзи при сівбі після житньо-гірчичної сумішки прискорюється в порівнянні з оптимальним строком сівби, але не залежить від густоти посіву та обробітку ґрунту. Суттєва різниця між гібридами встановлена з настання фази викидання волоті та початку утворення качанів, які раніше настають у гібрида Колективний 210 АТВ, тобто через 44-46 днів після сходів, а у гібрида Дніпровського 247 МВ на 9-10 днів пізніше.
Фази молочної стиглості гібриди кукурудзи досягали у середньому 13. 09 - Колективний 210 АТВ, 23. 09 - Дніпровський 247 МВ, при висоті рослин відповідно 158-169 см та 176-177 см. Частка качанів у гібрида Дніпровського 247 МВ знаходилась в межах 34-39 %, у гібрида Колективний 210 АТВ 42-48% при сівбі з міжряддям 45 см та звичайним рядковим способом відповідно 28-34 % та 41-42 %.
За виходом поживних речовин гібрид Дніпровський 247 МВ мав суттєву перевагу при полицевому обробітку ґрунту на глибину 20-22 см, де збір кормових одиниць становив 10,42 т/га, перетравного протеїну 0,67 т/га проти відповідно 8,84 і 0,48 т/га у гібрида Колективний 210 АТВ. При поверхневому обробітку ґрунту перевага за виходом кормових одиниць належала гібриду Колективному 210 АТВ, де одержали 9,89 т/га, тоді як у гібрида Дніпровського 247 МВ - 8,83 т/га. Середньодобовий приріст сухої речовини за вегетацію у гібрида Колективний 210 АТВ становив 125 кг/га/добу при обох способах обробітку ґрунту, а у Дніпровського 247 МВ 114 кг/га/добу, що пояснюється більш тривалим періодом вегетації.
Середні календарні строки використання листостеблової маси при конвеєрному виробництві зелених кормів у гібрида Колективний 210 АТВ припадають на кінець серпня до середини вересня, а у гібрида Дніпровського 247 МВ - на вересень.
Ранньостиглі гібриди кукурудзи на синтез 1 ц сухої речовини і кормових одиниць витрачали 25,9 і 27,6 м3 вологи при поверхневому обробітку, а середньо ранньостиглі гібриди відповідно 31,2 і 33,2 м3, або на 20,4% більше. При полицевому обробітку ці показники складали відповідно 29,0 і 30,9 м3 та 26,4 і 28,1 м3. Коефіцієнт використання ФАР у гібрида Колективний 210 АТВ за період вегетації становив 2,3 %, у гібрида Дніпровський 247 МВ - 2,1 %.
Після використання житньо-гірчичної сумішки на зелений корм в умовах 1989-1990 рр., післяукісний посів кукурудзи гібрида Молдавський 330 МВ при густоті 250 тис. /га за 88 днів вегетації у фазі молочно-воскової стиглості забезпечив вихід кормових одиниць 6,21 т/га, перетравного протеїну 0,38 т/га при полицевому обробітку ґрунту, а при поверхневому відповідно на 0,89 і 0,06 т/га менше. Післяукісна сівба суданської трави і пайзи поступалася кукурудзі за виходом кормових одиниць на 1,64 і 2,62 т/га та перетравного протеїну на 0,02 і 0,14 т/га.
При сівбі кукурудзи після вико-вівсяної сумішки за 84 дні вегетації формувався урожай листостеблової маси у фазі утворення качанів з виходом сухої речовини при полицевому обробітку ґрунту 4,79 т/га, а при поверхневому - 5,32 т/га. Післяукісна сівба суданської трави і пайзи за виходом сухої речовини при полицевому і поверхневому обробітку ґрунту суттєво не відрізнялися і становили відповідно 3,53 і 4,18 т/га та 3,58 і 4,48 т/га.
Дослідженнями ( 1991-1993 рр.) встановлено, що післяукісний період після збирання вико-вівсяної сумішки з редькою олійною на зелений корм були менш сприятливими для формування другого урожаю пізніх ярих культур ніж після житньо-гірчичної сумішки. Висота рослин, як один із визначальних показників урожайності листостеблової маси коливалась за роками і залежала від вологозабезпечення і температурного режиму. Після збирання жита ярого з гірчицею білою за несприятливих умов висота кукурудзи змінювалась від 184 до 79 см, сорго-суданкового гібрида від 194 до 88 см, пайзи від 130 до 44 см, сої від 65 до 39 см, редьки олійної від 87 до 78 см. Після збирання вико-вівсяної сумішки з редькою олійною висота кукурудзи знаходилась в межах 82-93 см, сорго-суданкового гібрида - 77 - 101 см, пайзи - 32-75 см, сої -24-46 см, редьки олійної - 68-94 см.
Найбільший середньодобовий приріст листостеблової маси у кукурудзи становив 608 кг/га/добу, сухої речовини 107 кг/га/добу через 66 днів після сходів у фазі викидання волоті, а у сорго-суданкового гібрида відповідно 791 і 186 кг/га/добу. Максимальне накопичення сухої речовини (71,7 кг/га/добу) у кукурудзи відбувається до фази молочно-воскової стиглості, яке настає через 87 днів.
Кормова продуктивність пізніх ярих агрофітоценозів, які висівали після житньо-гірчичної та вико-вівсяної сумішки з редькою олійною суттєво відрізнялася. При сівбі кукурудзи з соєю після житньо-гірчичної сумішки вихід кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно складав 4,27 і 0,34 т/га, в той час, як після вико-вівсяної сумішки з редькою олійною становив 1,70 і 0,14 т/га, або у 2,5 рази був меншим. При сівбі сорго-суданкового гібрида з соєю після житньо-гірчичної сумішки вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з урожаю листостеблової маси був значно більшим і становив відповідно 6,21 і 0,49 т/га, тоді як після вико-вівсяної сумішки з редькою олійною ці показники становили 1,72 і 0,19 т/га.
Основним господарським показником ефективності використання орних земель при конвеєрному виробництві зелених кормів є кількість поживних речовин одержаних з одного гектара за вегетаційний період. При післяукісній сівбі після житньо-гірчичної сумішки середньораннього гібрида Дніпровський 247 МВ за два урожаї одержано на варіанті полицевого обробітку ґрунту 14,64 т/га кормових одиниць і 1,26 т/га перетравного протеїну, при поверхневому обробітку відповідно 12,90 і 1,10 т/га, або на 12-15 % менше. Відмічено, що за рахунок післяукісної кукурудзи формується 68-71 % виходу кормових одиниць, частка перетравного протеїну в урожаї двох сумішок складає 45-54 % (табл. 5).
При сівбі гібрида кукурудзи Дніпровський 247 МВ з кормовими бобами по зяблевій оранці вихід сухої речовини становив 8,69 і 0,64 т/га перетравного протеїну, що на 63,8 % менше ніж при вирощуванні двох урожаїв при майже однаковому виходу перетравного протеїну.
Встановлено, що вихід кормових одиниць з урожаю листостеблової маси житньо-гірчичної сумішки і післяукісної кукурудзи на варіанті полицевого обробітку ґрунту складав 10,03 т/га, або був більшим на 23,6 %, суданської трави - на 3,3 %, пайзи - на 10,5 % порівняно з сівбою після збирання вико-вівсяної сумішки з редькою олійною на зелений корм. При поверхневому обробітку перевага за виходом поживних речовин становила відповідно 20,1; 4,1 і 17,8 %.
Таблиця 5. Вихід поживних речовин при вирощуванні житньо-гірчичної сумішки та післяукісної кукурудзи залежно від способу обробітку ґрунту (у середньому за 1986-1988 рр.)
|
Спосіб обробітку ґрунту (А) |
Гібриди кукурудзи (В) |
Вихід, т/га |
||||||
|
сухої речовини |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
||||||
|
всього |
в т. ч. кукурудзи |
всього |
в т. ч. кукурудзи |
всього |
в т. ч. кукурудзи |
|||
|
Полицевий 20-22 см |
Колективний 210 АТВ |
13,49 |
9,41 |
13,06 |
8,84 |
1,07 |
0,48 |
|
|
Дніпровський 247 МВ |
15,17 |
11,09 |
14,64 |
10,42 |
1,26 |
0,67 |
||
|
Поверхневий 10-12 см |
Колективний 210 АТВ |
14,48 |
10,53 |
13,96 |
9,89 |
1,00 |
0,49 |
|
|
Дніпровський 247 МВ |
13,34 |
9,40 |
12,90 |
8,83 |
1,10 |
0,59 |
||
|
НІР05 |
А |
0,42 |
||||||
|
В |
1,12 |
При сівбі сумішок пізніх ярих культур з соєю після збирання на зелений корм житньо-гірчичної сумішки одержали найбільший вихід поживних речовин порівняно з сівбою цих сумішок після збирання вівсяно-бобових з редькою олійною при проведенні поверхневого обробітку ґрунту.
Вихід сухої речовини із урожаю листостеблової маси вівсяно-бобових сумішок з редькою олійною та післяукісної кукурудзи з соєю був на 17 % меншим, а сорго-суданкового гібрида з соєю на 39,4 % нижчим порівняно з показником двох урожаїв житньо-гірчичної сумішки та післяукісної кукурудзи з соєю.
В умовах 2003-2005 рр. за два урожаї різнодостигаючих агрофітоценозів ранніх ярих культур та післяукісної сівби кукурудзи одержано вихід 8,95-11,22 т/га кормових одиниць і 0,961-1,200 т/га перетравного протеїну з вмістом 107 г перетравного протеїну в кормовій одиниці. При вирощуванні житньо-гірчичної сумішки і післяукісної кукурудзи одержали вихід кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно на 25,3 та 24,0 % більше, в порівнянні з двома урожаями вико-вівса з редькою олійною та кукурудзи.
Агробіологічна ефективність використання різночасно достигаючих сумішок ранніх ярих культур та післяукісної кукурудзи при конвеєрному виробництві зелених кормів свідчить про доцільність вирощування двох урожаїв листостеблової маси в умовах правобережного Лісостепу. За вегетаційний період з 20. 04 по 20. 09 надходило 15030 ГДж/га, коефіцієнт ФАР становив для житньо-гірчичної сумішки і післяукісної кукурудзи 1,293 %, а для вико-вівса з редькою олійною і післяукісної кукурудзи 1,112 % (табл. 6).
Таблиця 6. Агробіологічне обґрунтування ефективності вирощування двох урожаїв сумішок однорічних культур при конвеєрному виробництві кормів
|
Роки |
Сума за вегетаційний період (квітень-вересень) |
Вихід сухої речовини, т/га |
Вихід ВЕ, ГДж/га |
||||
|
опадів, мм |
позитивних температур, оС |
Жито + гірчиця + кукурудза |
вико-овес + редька + кукурудза |
Жито + гірчиця + кукурудза |
вико-овес + редька + кукурудза |
||
|
1989-1990 |
472 |
2702 |
10,85 |
9,12 |
192,6 |
162,8 |
|
|
1991-1993 |
421 |
2693 |
9,95 |
8,50 |
176,6 |
151,7 |
|
|
2003-2005 |
368 |
2822 |
11,89 |
10,26 |
209,5 |
183,0 |
|
|
У середньому |
420 |
2739 |
10,90 |
9,29 |
192,9 |
165,8 |
Ріст, розвиток та формування КОРМОВОЇ ПРОдуктивності пізніх ярих злаків в агроФІТОценозах із високобілковими культурами. Пізні злакові культури за типом росту і розвитку відрізняються від ранніх ярих відношенням до гідротермічних умов, як правило вони короткого дня, більш посухостійкі та високоврожайні. Одним із недоліків виробництва кормів з цих культур є недостатній вміст перетравного протеїну у злаків, який в середньому складає 70-90 г в кормовій одиниці. Для підвищення протеїнової поживності кормів із пізніх ярих злакових культур застосовують сумісні посіви із високобілковими зернобобовими і капустяними культурами.
У період між другим і третім укосами багаторічних трав в системі конвеєрного виробництва кормів в умовах правобережного Лісостепу використовують пізні ярі агрофітоценози, які відрізняються біологічними особливостями росту і розвитку, вимогами до родючості ґрунту, вологозабезпеченістю та температурним режимом.
Дослідженнями 1981-1983 рр. встановлено, що у зернобобових культур при оптимальних строках сівби кукурудзи фаза цвітіння настає послідовно у гороху кормового 10-12. 07, бобів кормових, вики ярої 16-18. 07, люпину білого, сої, та вики озимої - 22-30. 07. Висота рослин кукурудзи залежала від бобового компонента та погодних умов. У найбільшій мірі ріст кукурудзи в сумішках пригнічують горох кормовий і боби кормові, де висота рослин кукурудзи становила 147-183 см, що була меншою на 9-45 см ніж у одновидових посівах. Висота бобових культур змінювалась за роками і досягала у гороху кормового і бобів кормових 132-136 см, люпину білого 114 см, вики ярої і озимої - 131-154 см, сої - 102 см.
Стабільною часткою в урожаї листостеблової маси відрізнялися люпин білий і соя - 22 %, у гороху кормового і бобів кормових - 32-34 %, вика яра і озима становили 15-20%. Найбільша частка бур'янів була в урожаї кукурудзяно-соєвої сумішки (10 %), а найменша у кукурудзи з викою озимою (3 %). В одновидових посівах кукурудзи при висіві 500 тис. /га частка бур'янів складала у середньому 4 %.
За роки досліджень більша урожайність листостеблової маси формувалась в сумішках кукурудзи з соєю (51,0 т/га) та кукурудзи з люпином білим (49,3 т/га) при середній урожайності всіх кукурудзяно-бобових сумішок (45,9 т/га), що вивчали. Накопичення сухої речовини у кукурудзи відбувається у міру формування чергових листків до викидання волоті (початок збирання на зелений корм), а у бобових з фази початку бутонізації до цвітіння. Вміст сухої речовини у кукурудзи залежно від бобового компонента в середньому становив 14,4-15,7 %, у одновидовому посіві кукурудзи - 14,1 %. У бобових культур найбільший вміст сухої речовини був у вики ярої і озимої 18,3 %, у бобів кормових - 16,9 %, у сої - 15,6 %. Найбільший вихід поживних речовин із листостеблової маси забезпечили сумішки кукурудзи з люпином білим, соєю та викою озимою кормових одиниць - 6,93-6,94 т/га, енергопротеїнових одиниць - 5,54-6,08 т/га..
В умовах 1986-1989 рр. висота рослин кукурудзи у одновидових посівах змінювалась від 152 до 192 см, що пояснюється різним температурним режимом в червні, в період інтенсивного формування листостеблової маси та настання фази цвітіння у бобових культур, коли середньодобова температура повітря знижувалась до 14,2-14,8 оС.
У сумісних посівах найбільш пригнічували лінійний ріст кукурудзи вика озима і редька олійна, де висота становила 143-150±11,5 см проти 172 ±11,2 см у одновидових посівах. Висота зернобобових культур при достатній вологозабезпеченості збільшувався від 89 до 165 см, у редьки олійної - від 130 до 147 см.
В агрофітоценозах найбільшу частку із бобових культур займали люпин білий і соя 24-32 %, боби кормові - 22-25 %, а редька олійна - 42 %. Частка бур'янів в сумісних посівах становила 3-11 %.
У кукурудзи в сумісних посівах із зернобобовими культурами вміст сухої речовини становив 14,59-16,75 %, з редькою олійною 16,6 і 12,20 % проти 14,20 % в одновидових посівах. У зернобобових культур найбільший був у сої 17,76 %, у люпину білого та бобів кормових - 13,28 і 15,41 %.
Сумішки кукурудзи з бобами кормовими та люпином білим забезпечили вищу урожайність листостеблової маси 51,3-52,9 т/га, вихід кормових одиниць - 7,40- 8,20 т/га, що відповідно на 0,88-1,47 і 0,50-1,30 т/га більше ніж у одновидових посівах при нормі висіву 350 тис. /га кукурудзи та 250 тис. /га бобового компонента. За вмістом перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини істотна перевага належить сумісним посівам кукурудзи із зернобобовими культурами і редькою олійною 94-103 г проти 72 г в одновидових посівах.
В умовах 1991-1993 рр. фаза цвітіння бобів кормових наставала через 26-35 днів, люпину білого і сої через 34-42 днів після сходів. Фаза цвітіння редьки олійної при підсіві її в міжряддя після сходів та утворенні 3-4 листків кукурудзи відмічена відповідно через 26-33 дні і 32-35 днів після сходів.
Одержані результати досліджень дають підставу стверджувати про негативний вплив бобів кормових на ростові процеси кукурудзи, де висота її становила 120 см, що на 6-8 см менше ніж при вирощуванні з іншими бобовими культурами. У формуванні листостеблової маси кукурудзяно-бобових сумішок домінуючою культурою була кукурудза, частка якої в урожаї становила 63-87 % при сівбі 50 % повної норми у двокомпонентних сумішках, а із бобових культур найменшу частку (5-13 %) мала соя при сівбі 38 % .
Найбільший вихід кормових одиниць і перетравного протеїну одержали в сумішках кукурудзи з пайзою і бобами кормовими та люпином білим відповідно 6,08-6,30 і 0,716-0,739 т/га. Сумісні посіви з редькою олійною найефективнішими були при підсіві її після сходів кукурудзи з нормою висіву 0,5-1,0 млн./га схожих насінин, де одержали вихід 6,64-6,91 т/га сухої речовини, що на 29,2-55,9 % більше порівняно з підсівом у фазі 3-4 листків кукурудзи.
За 65 днів вегетації найбільший середньодобовий приріст кормових одиниць забезпечує одновидовий посів кукурудзи 109 кг/га/добу у фазі викидання волоті, а найменший у сумішки кукурудзи з редькою олійною - 58 і 73 кг/га/добу при підсіві в міжряддя в період утворення 3-4 листків кукурудзи. Зменшення норми висіву кукурудзи до 125 тис. /га та включення пайзи 2 млн./га сприяє суттєвому збільшенню середньодобовому приросту перетравного протеїну до 11,0-11,4 кг/га/добу.
Коефіцієнт використання ФАР у одновидового посіву кукурудзи складає 1,47 % та у трикомпонентних сумішок 1,28 - 1,38 %, що нижче ніж у ранньо достигаючих сумішок, що пояснюється неможливістю використання ФАР у ранньовесняний період до настання оптимальних строків сівби кукурудзи яка складає у середньому 2290 ГДж/га.
Встановлено, що двокомпонентні кукурудзяно-бобові агрофітоценози за кормовою продуктивністю переважали трикомпонентні з включенням суданської трави. Так, вихід кормових одиниць з урожаю кукурудзяно-горохової сумішки був більшим на 78%, кукурудзяно-люпинової - на 58,3%, кукурудзи з бобами кормовими - на 18,8%, кукурудзяно-соєвої - на 17,1% порівняно з трикомпонентними сумішками.
Багаторічні дослідження ( 20 років) показали, що за вегетацію сумішок кукурудзи з бобами кормовими та з соєю, які використовуються в різні періоди конвеєрного виробництва зелених кормів, коефіцієнт кореляції між кількістю опадів і урожайністю листостеблової маси був незначним і складав відповідно r = + 0,380 і r = + 0,298.
Частка бобів кормових в урожаї листостеблової маси була більшою та стабільною і складала 39±18 %, а сої - 18,4±12,6 %. Загальний вихід кормових одиниць із сумішки кукурудзи з бобами кормовими становив 6,47 т/га, кукурудзи з соєю - 6,25 т/га, тобто був меншим на 3,5%, а вихід перетравного протеїну на 8,9 % меншим. Вихід енергопротеїнових одиниць із сумішки кукурудзи з бобами кормовими складав 6,28 т/га, що на 8,8 % більше ніж із кукурудзяно-соєвої сумішки (табл. 7).
Встановлено, що різноманітний підбір зернобобових культур при одночасній сівбі із кукурудзою з неоднаковою інтенсивністю накопичують листостеблову масу та досягають максимального синтезу кормового білка, що дає змогу ефективно використовувати їх при конвеєрному виробництві збалансованих за протеїном зелених кормів в період між другим і третім укосами сіяних багаторічних трав. Запропоновані технологічні прийоми ефективного використання кукурудзяно-бобових агрофітоценозів дають змогу уникнути декількох строків сівби кукурудзи з одним видом високобілкової культури, як правило сої, що призводило до зниження виробництва кормів і менш раціонального використання зональних агрометеорологічних ресурсів.
Таблиця 7. Кормова цінність кукурудзяно-бобових сумішок при конвеєрному виробництві кормів (у середньому за 1981-1983 рр.,1986-1989 рр. 1991-2004 рр.)
|
Показники |
Кукурудза + боби кормові |
Кукурудза + соя |
|
|
Урожайність листостеблової маси, т/га |
45,4 |
45,3 |
|
|
Частка бобового компонента в урожаї, % |
39,0 |
18,4 |
|
|
Вихід, т/га |
|||
|
Кормових одиниць |
6,47 |
6,25 |
|
|
Перетравного протеїну |
0,662 |
0,608 |
|
|
Енергопротеїнових одиниць |
6,28 |
5,77 |
|
|
Вміст перетравного протеїну в 1 кормовій одиниці, г |
102 |
97 |
|
|
Вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини |
0,91 |
0,92 |
На основі результатів множинного регресійного аналізу математична модель продуктивності сумішок описується відповідними рівняннями, які можуть бути використані в практичній діяльності при плануванні надходження зелених кормів і залежатимуть від достовірності довгострокових прогнозів погодних умов (табл. 8).
Після збирання кукурудзяно-бобових агрофітоценозів на зелений корм весняної сівби звільнену площу до 20. 08 доцільно використовувати для виробництва зелених кормів в осінній період. Гідротермічні умови цілком сприятливі для росту і розвитку жита ярого з гірчицею білою та формування листостеблової маси сумішки. При використанні зеленого корму з 20. 09 до 15. 10 жито яре знаходилось у фазі початку колосіння, а гірчиця біла на початку фази цвітіння. Висота рослин жита ярого досягає у середньому 93+6 см, гірчиці білої - 89±8 см, при співвідношенні компонентів в урожаї листостеблової маси відповідно 36±4 та 64±5 %.
Таблиця 8. Регресійні моделі прогнозування продуктивності пізньо достигаючих сумішок однорічних культур
|
Види сумішок |
Регресійні моделі опису |
||
|
урожайності листостеблової маси |
виходу сухої речовини |
виходу сирого протеїну ... |
Подобные документы
Методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. "Гагаріна". Економічна оцінка кормових культур та ефективність їх вирощування. Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства.
курсовая работа [58,3 K], добавлен 11.05.2009Структура тваринництва в господарстві. Продуктивність кормових культур. Складання травосумішей, визначення співвідношень трав при сівбі. Використання площ кормових культур. Баланс кормів і шляхи їх одержання. Технологія заготівлі та зберігання кормів.
курсовая работа [172,5 K], добавлен 17.05.2011Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва. Біологічні особливості росту та розвитку кормових культур. Розрахунок потреби в кормах на господарський рік (від урожаю планового до урожаю наступного року). Аналіз ефективності зеленого конвеєру.
курсовая работа [193,5 K], добавлен 11.03.2015Система підвищення ефективності виробництва і використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів на основі застосування найбільш врожайних кормових культур, економії енергії і кошт на прикладі молочного комплексу "Кутузівка".
автореферат [281,8 K], добавлен 11.04.2009Ефективність механізованого догляду за посівами люцерни. Морфо-біологічні особливості люцерни, основні фактори її росту і розвитку. Технологія вирощування люцерни у агрофірмі "Зоря". Біоенергетична ефективність прийомів механічного догляду за посівами.
дипломная работа [65,7 K], добавлен 20.03.2012Посівні площі, врожайність та валовий збір зернових культур в Україні. Загальна характеристика зернових культур. Інтенсивна технологія вирощування ярих зернових культур. Система удобрення як важливий захід для підвищення врожаю озимої пшениці в Україні.
контрольная работа [28,1 K], добавлен 07.10.2010Організаційні форми і принципи роботи спеціалізованих свинарських господарств. Організація кормової бази. Технологія відтворення стада. Технологія вирощування та відгодівлі поросят-сисунів. Розрахунок показників роботи свинарського підприємства.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 30.04.2012Біологічні особливості свиней. Швидкість росту і витрати кормів. Суть інтенсивної технології виробництва свинини. Вивчення технології утримання груп свиней в умовах господарства. Особливості годівлі холостих і супоросних свиноматок, вирощування поросят.
дипломная работа [62,6 K], добавлен 25.10.2011Розрахунок технологічних карт на вирощування сільськогосподарських культур (гречки, кукурудзи). Обґрунтування прийнятої технології виробництва. Визначення оптимального складу машин для механізації виробництва заданої культури, підготовка поля до роботи.
курсовая работа [368,6 K], добавлен 24.04.2015Система показників ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Фактори впливу на підвищення ефективності вирощування і реалізації ріпаку. Посівна площа, технологічні вимоги до вирощування та рівень урожайності ріпаку в господарстві.
курсовая работа [158,9 K], добавлен 01.10.2011Склад і структура стада, обґрунтування способу утримання, типові раціони для свиней. Зоотехнічні вимоги до насосів-завантажувачів напіврідкого гною. Економічна оцінка проекту механізації потокових технологічних процесів на свиновідгодівельній фермі.
дипломная работа [2,6 M], добавлен 18.05.2011Характеристика сучасних порід і кросів качок. Особливості годівлі і утримання птиці у період вирощування та продуктивний період. Забій, обробка і збереження м’яса. Оборот поголів’я та економічна ефективність виробництва. Ветеринарно-профілактичні заходи.
курсовая работа [252,4 K], добавлен 26.02.2014Шкідники сільськогосподарських кормових рослин, які пошкоджують рослини або викликають їх загибель. Методи боротьби зі збудниками хвороб кормових культур. Гігієна кормів, пошкоджених шкідниками. Попелиці, гризуни, амбарні довгоносики – поширені шкідники.
реферат [28,5 K], добавлен 10.06.2011Вирощування підсисних поросят. Особливості росту підсисних поросят в перші дні життя. Потреба підсисних поросят в поживних речовинах і фізіологічне обґрунтування ранньої підгодівлі. Особливості годівлі підсисних поросят на промислових комплексах.
курсовая работа [37,3 K], добавлен 23.01.2008Теоретично-методологічні основи розвитку ринку зерна. Світовий ринок насіння технічних культур і місце України в його формуванні. Дослідження розвитку виробництва технічних культур та підвищення їх ефективності у сільськогосподарському підприємстві.
курсовая работа [57,8 K], добавлен 20.06.2012Загальна біологічна та ботанічна характеристика нуту. Кліматичні умови зони вирощування зернобобових, особливості складу ґрунту. Обґрунтування технології вирощування даної сільськогосподарської культури та розробка відповідної технологічної карти.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 11.05.2014Агробіологічні особливості росту, розвитку, формування врожайності рослин олійних культур. Вплив способів основного обробітку ґрунту на агрофізичні властивості орного шару, способів сівби на забур’яненість посівів, ріст, розвиток й врожайність соняшнику.
автореферат [82,3 K], добавлен 10.04.2009Морфологічні та біохімічні особливості картоплі, характеристика сортів. Технологія вирощування планового врожаю. Система обробки ґрунту, система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай. Догляд за посівом, підвищення якості продукції.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 22.11.2010Опис сільськогосподарської технології вирощування кроликів, як найбільш скороспілих сільськогосподарських тварин тих, що мають коштовне дієтичне м'ясо і хутрову сировину при незначних витратах праці і кормів: вміст, годування і розмноження кроликів.
реферат [11,1 K], добавлен 14.10.2010Шляхи підвищення врожаю, зменшення витрат палива, збільшення продуктивності агрегатів для вирощування та збирання кукурудзи. Аналіз технології і техніко-економічних показників вирощування культури. Застосування нових гібридів, сучасного комплексу машин.
дипломная работа [101,6 K], добавлен 26.05.2010
