Ефективність аграрного менеджменту

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

аграрний менеджмент управління

Відставання народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких провідне місце займає недосконалість системи управління.

В останні роки в нашій літературі замість терміна «управління» почали вживати термін «менеджмент», який зародився у США в 30-х роках, тобто у роки активного формування ринкової економіки. І тепер можна стверджувати, що менеджмент -- це система управління економікою ринкового типу. Ця система поєднує в собі теорію, кращу практику і мистецтво управляти інтересами і поведінкою людей, потоками матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

В усьому світі питанням менеджменту надається велика увага, створені численні школи бізнесу і менеджменту, розвивається управлінська інфраструктура. В країнах з ринковою економікою в навчальних планах університетів налічується біля 14 дисциплін управлінського циклу: адміністративний менеджмент, менеджмент маркетингу, персоналу, інновацій, інвестицій, стратегічний менеджмент та ін.

Курс менеджменту нині включено в навчальні штати економічних та інших факультетів переважної більшості вузів в Україні, чимало вузів розпочали підготовку бакалаврів, спеціалістів із менеджменту та магістрів. І це зрозуміло. Висока динамічність елементів зовнішнього середовища, швидкі і часто несподівані зміни у соціально-економічних процесах викликають потребу у використанні нових інформаційних технологій організації управлінських процесів, комп'ютерної техніки засобів інформаційних комунікацій, модернізації структур управління і принципів субординації, діагностики економічного стану і прийняття рішень в умовах приватної власності, плюралізму, ризику і конкуренції, розробки і реалізації антикризової стратегії у підприємництві.

Виживання підприємств за ринкової економіки у все більшій мірі залежить від плодотворності, компетентності і цінності їх керівників, тобто менеджерів. Складовим компонентом діяльності нинішніх менеджерів, поряд із задачами максимізації прибутку, є зміцнення платоспроможного попиту населення, збагачення і розвиток того соціального середовища, у якому доводиться працювати бізнесу.

Бізнес спрямовує свою діяльність на загальносистемний інтерес. На задоволення загальносистемних потреб. Така організація бізнесу сприяє забезпеченню гармонізації загально і внутрішньо системних інтересів. Перший проявляє собою інтерес населення країни, який реалізується через задоволення певних його потреб, другий - інтерес суб'єктів організації бізнесу який реалізується в доходах від бізнесової діяльності. Забезпечені оптимального їх поєднання - одна з головних проблем перехідного періоду до ринкової економіки.

Загострення проблеми працевлаштування і подолання безробіття зумовили потребу у детальному розгляді питань управління трудовими ресурсами і процесу їх відтворення (планування, набір, відбір, підготовка кадрів, їх стимулювання), раціональної організації роботи з персоналом управління: атестація і оцінка кадрів, планування кар'єри і службового просування, впровадження раціональної системи винагород.

Менеджмент розглядає широке коло питань, пов'язаних із здійсненням керівництва і лідерства в системі менеджменту: підготовка і прийняття управлінських рішень, їх оцінка і організація виконання, здійснення контролю і організація комунікацій, створення інформаційних комп'ютерних систем і мотиваційного механізму у сфері менеджменту. Приділена увага поза-ринковим факторам ефективного підприємництва, таким як соціальна відповідальність бізнесу і особливості службової етики в ринкових умовах, етика ділових відносин і розпорядчої діяльності.

Багаточисельні прогнозні дослідження показують, що в найближчі десятиріччя виживатимуть у конкурентній боротьбі тільки ті виробництва і компанії, які братимуть активну участь у міжнародному поділі праці, зовнішньоекономічній діяльності, зможуть адаптуватися до культурних відмінностей і будуть здійснювати підприємництво відповідно до вимог соціальної відповідальності і норм міжнародних ділових відносин.

1. Економіка в Німеччині

Німеччина - провідна економічна держава Європи. Провідне місце в економіці займає гірнича, металургійна, хімічна, машинобудівна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна пром-сть. Розвинені всі види сучасного транспорту. Мережа залізниць, автобанів, трубопровідного тр-ту. Гол. морські порти - Гамбурґ, Бремен, Вільгельмсгафен, Бремергафен, Любек, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд. Головний західнонімецький аеропорт, найбільший у всій континентальній Європі, знаходиться у Франкфурті-на-Майні. Всі міста і міські аґломерації понад 1 млн чол. мають власні аеропорти з регулярним авіаційним сполученням. Провідна авіаційна компанія Німеччини - «Люфтганза».

Велика частина експорту ФРН в 1997 припадала на транспортні засоби (17,8%), продукцію машинобудування (14,7%), електротехніки (13,1%), хімії (13,2%), товари широкого споживання (10,6%). У структурі імпорту на ці категорії товарів припадало відповідно 10,8%; 5,6%; 11,4%; 9,2% і 14,9%. На сільськогосподарські і продовольчі товари (в тому числі напої і тютюнові вироби) припадало 9,8% імпорту, на паливо - біля 8%.

За повним економічним колапсом в кінці Другої світової війни наступила епоха розколу країни (1949-1990) на дві німецьких держави з принципово різними економічними умовами. Західні окупаційні зони Німеччини були включені в сферу дії Америки «Європейської програми відновлення, що субсидується Сполученими Штатами», або т.зв. плану Маршалла. Кошти прямували головним чином на відновлення промисловості і житлове будівництво. До 1960-х років ФРН стала безперечним економічним лідером ЄС. НДР відрізнялася від інших країн радянського блоку своєю високорозвиненою економікою, що до 1945 була частиною єдиного господарського комплексу Німеччини. Надзвичайно швидке відновлення і розвиток господарства ФРН в післявоєнний період - т.зв. західнонімецьке економічне диво - зробило її однією з провідних світових економічних держав поряд зі США і Японією.

На межі ХХ-ХХІ ст. ФРН є третьою індустріальною державою світу, за обсягом промислового виробництва, поступаючись лише США і Японії. За абсолютною величиною валового внутрішнього продукту (ВВП) ФРН займала 3-є місце в світі услід за США і Японією. У 1996 ВВП становив 3,1 трлн. марок (2,35 трлн. доларів), а на душу населення припадало 28 738 доларів. Частка обробної промисловості в структурі валового національного продукту (ВНП) ФРН в 1995 становила 34,5%, а її питома вага в загальній структурі зайнятості в економіці - 37%. Як і в інших економічно високорозвинений країнах, в ФРН число зайнятих в промисловому секторі її господарства, досягши піку в післявоєнний період, потім неухильно скорочувалося, в кінці ХХ ст. в ньому працювало менше працівників, ніж в т.зв. третьому секторі - фінанси, адміністрація і менеджмент, послуги - 60% зайнятих. Однак деіндустріалізація протікала тут не так швидко, як в інших країнах ЄС.

Німеччина займає 5-е місце в світі з виробництва сталі. Головний район концентрації чорної металургії - захід Рурського кам'яновугільного басейну. Менші металургійні центри з вельми невизначеними перспективами розвитку розташовані в Саарі і в Нижній Саксонії (Зальцгіттер). Виробництво високоякісних легованих сталей зосереджене в Крефельді й інших центрах на периферії Рурського району. Однією з опор економіки ФРН є багатогалузеве машинобудування. Виробляють важкі металоємні машини, крани, мости, гірничошахтне і енергетичне обладнання, важку електротехніку, а також обладнання для металургійних заводів (Рур). Виробництво легкових і вантажних автомобілів концентрується в землях Баден-Вюртемберґ, Рейнланд-Пфальц, Нижня Саксонія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баварія і Саар. Головний центр аерокосмічної промисловості - Мюнхен; другий - Бремен. ФРН належить до числа найбільших продуцентів та експортерів електротехнічного і електронного обладнання. Німеччина має в своєму розпорядженні високорозвинене приладобудування; особливо це торкається оптики і точної механіки. Провідні текстильні центри ФРН розташовані в землі Північний Рейн-Вестфалія, а також в землі Баден-Вюртемберґ і навколо Аугсбурґа.

Обсяг сільськогосподарського виробництва в ФРН склав у 1995 1,5% від ВВП країни. У 1996 країна імпортувала сільськогосподарських продуктів приблизно на 68 млрд марок (10,6% від всього імпорту), експорт становив 39,5 млрд марок (5,4% від всього експорту).

Паливно-енергетичний баланс ФРН на початку ХХІ ст. (2001): нафта - 38.5%; природний газ - 21.5%, кам'яне вугілля - 13.1%; ядерна - 12.9%; лігніт - 11.2%; гідро- і аероенергія - 0.8%, інші джерела - 2.0%. У абсолютних цифрах ФРН споживає (2001): нафта - 190.3 млн т. вугільного еквівалента (+1.6% до 2000), природний газ - 106.6 млн т. вуг. екв. (+4.3%), ядерна енергія - 63.7 млн т.вуг. екв. (+1%), лігніт до 55.6 млн т.вуг. екв. (+5.3%), гідро- та аероенергія - до 3.8 млн т.вуг.екв. (+5.6%) і змішані джерела енергії - 9.9 млн т.вуг.екв. (+5.3%); кам'яне вугілля - 65.0 млн т.вугільного еквівалента.

2. Сільське господарство в Німеччині

Понад третини території Німеччини зайнято сільським господарством. Головним чином вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина -- лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни (особливо в долинах річок Рейн та Везер) вирощується виноград. Політика, яку нині проводить Німеччина, є скерована на вирівняння відмінностей між західною та східною частинами країни (рівень життя, рівень безробіття). В 2001 національний дохід країни (ВВП) становив 2 174 млрд. доларів США (або 26 200 USD на мешканця). З них 28% - промисловість та будівництво, 1% - сільське господарство, лісництво та рибальство і 71% - послуги та інше. Рівень безробіття в Німеччині станом на 2001 рік складав 9,4%.

Сільськем господамрство (с/г), практика обробки землі (для підвищення врожаїв) і вирощування свійських тварин. Сільськогосподарські культури потрібні людині для харчування, годівлі тварин і одержання волокна (бавовна і сизаль). Тварин вирощують заради вовни, молока, м'яса, шкіри і кізяка (як палива). С/г варіюється від маленьких підсобних господарств і ферм до великих с/г артілей і колективних господарств. С/г зародилося в Середній Азії і Єгипті як мінімум 10 тис. років тому. С/г громади стали основою суспільного устрою в Китаї, Індії, Європі, Мексиці і Перу, а потім поширилися по всьому світі. Перебудова на науковій основі відбулося в Європі в 18 столітті у відповідь на значний ріст населення. Механізація створила передумови для значного прогресу в с/г в Європі і США в 19 столітті. Після Другої світової війни відбувся «бум» використання хімічних препаратів у с/г: гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів і добрив. Однак виникла протидія застосуванню деяких видів препаратів в с/г, оскільки вони забруднювали і руйнували навколишнє середовище. Це стимулювало розвиток альтернативних методів, наприклад, с/г без застосування хімікатів.

отрасль господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для ряду галузей промисловості. Галузь є одній з найважливіших, представленою практично у всіх країнах. У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд. економічеськи активного населення (ЕАН).

Виникнення і розвиток сільського господарства

Виникнення сільського господарства пов'язане з неолітічеськой революцією, що є переходом від привласнюючого господарства (полювання, збирача і рибальства) до того, що проводить (землеробству і жівотноводство). Це привело до створення культурних рослин і доместіфікациі (одомашненню) тварин. М. І. Вавілов виділив 8 центров походження культурних рослин, а його учні і послідовники 4 центра доместіфікациі тварин. Рослини і тварини, що з'явилися в цих центрах, розповсюдилися потім на велику частину суші.

Роль сільського господарства в економіці

Роль сільського господарства в економіці країни або регіону показує її структуру і рівень розвитку. Як показники ролі сільського господарства застосовують частку зайнятих в сільському господарстві серед економічно активного населення, а також питома вага сільського господарства в структурі ВВП. Ці показники достатньо високі в більшості країн, що розвиваються, де в сільському господарстві зайнята більше половини ЕАН. Сільське господарство там йде по екстенсивному шляху розвитку, тобто збільшення продукції досягається розширенням посівних площ, збільшенням поголів'я худоби, збільшення числа зайнятих в сільському господарстві. У таких країнах, економіки яких відносяться до типу аграрних, низькі показники механізації, хімізації, меліорації і ін. Найбільш високого рівня досягло сільське господарство розвинених країн Європи і Північної Америки, що вступили в постіндустріальну стадію. У сільському господарстві там зайняте 2-6 % ЕАН. У цих країнах «зелена революція» відбулася ще в середині ХХ століття, сільське господарство характеризується науково обгрунтованою організацією, підвищенням продуктивності, застосуванням нових технологій, систем сільськогосподарський машин, пестицидів і мінеральних добрив, використанням генної інженернії і біотехнологія, робототехникі і електроніки, тобто розвивається по інтенсивному шляху.

Подібні прогресивні зміни відбуваються і в країнах, що відносяться до типу індустріальних, проте рівень інтенсифікації в них ще значно нижчий, а частка зайнятих в сільському господарстві вище, ніж в постіндустріальних. При цьому в розвинених країнах спостерігається криза перевиробництва продовольства, а в аграрних навпаки, однією з щонайгостріших проблем є продовольча проблема (проблема недоїдання і голоду).

Галузеві і регіональні особливості

Як галузь господарства сільське господарство має наступні основні особливості: Економічний процес відтворення переплітається з природним процесом зростання і розвитку живих організмів, що розвиваються на основі біологічних законів. Циклічний процес природного зростання і розвитку рослин і тварин зумовив сезонність сільськогосподарської праці. На відміну від промисловості технологічний процес в сільському господарстві тісно пов'язаний з природою, де земля виступає в ролі головного засобу виробництва.

Фахівці ФАО відзначають, що 78 % земній поверхні випробовують серйозні природні обмеження для розвитку землеробства, 13 % площ відрізняються низькою продуктивністю, 6 % середньою і 3 % високою. В даний час розорано близько 11 % всій суші, ще 24 % використовується під пасовища. Особливості агроресурсной ситуації і спеціалізації сільського господарства значно розрізняються по регіонах. Виділяється декілька термічних поясів, кожен з яких характеризується своєрідним набором галузей рослинництва і тваринництва: холодний пояс займає обширні простори на півночі Євразії і Північної Америки. Землеробство тут обмежене недоліком тепла і багаторічною мерзлотою. Рослинництво тут можливо тільки в умовах закритого грунту, а на нізкопродуктівних пасовищах розвивається оленярство. прохолодний пояс охоплює обширні території Євразії і Північної Америки, а також вузьку смугу на півдні Анд в Південній Америці. Незначні ресурси тепла обмежують набір культур, які тут можна вирощувати (скоростиглі культури -- сірі хліби, овочі, деякі коренеплоди, рання картопля). Землеробство носить осередковий характер. помірний пояс в південній півкулі представлений в Патагонії, на побережжі Чилі, островах Тасманія і Нова Зеландія, а в північному займає майже всю Европу (окрім південних півостровів, південь Сибіру і Далекого Сходу, Монголію, Тибет, північний схід Китаю, південь Канади, північно-східні штати США. Це пояс масового землеробства. Ріллею зайняті практично всі придатні по рельєфу території, її питома площа доходить до 60-70 %. Тут широкий набір вирощуваних культур: пшениця, ячмінь, жито, овес, льон, картопля, овочі, коренеплоди, кормові трави. У південній частині поясу виростає кукурудза, соняшник, рис, виноград, фруктові і плодові дерева. Пасовища за площею обмежені, вони домінують в горах і арідних зонах, де розвинене отгонноє тваринництво і верблюдоводство.

Структура сільського господарства

Сільське господарство входить в склад агропромишленного комплексу і включає наступні основні галузі: Рослинництво. Галузь підрозділяється на підгалузі по вигляду вирощуваних рослин: зернові культури (пшениця, ячмінь, жито, овес, рис, кукурудза, гречка, сорго і ін.); зернобобові культури (горох, квасоля, чечевиця, соєві боби і ін.); кормові культури (кормові трави, силосні культури, кормові коренеплоди, кормові баштанні культури); технічні культури: а) харчові культури (цукровий очерет, цукровий буряк, крахмалоносниє культури, лікарські рослини); б) текстильні культури (бавовник, льон, джут, коноплі); у) каучуконоси (гевея); овоще-бахчевих культур: а) картопля, би) листові культури (капуста, салат, шпинат, кріп, листова петрушка і ін.); у) плодові культури (томат, огірок, гарбуз, кабачок, патисон, баклажан, перець); грам) цибулинні культури (лук і часник); д) коренеплоди (морква, їдальня буряк, пастернак, петрушка, селера, ріпа, редиска, редька і ін.); е) баштанні культури (кавун, диня, гарбуз і ін.); цитрусовиє культури (апельсин, грейпфрут, мандарин, лимон, бергамот і ін.); тонізуючі культури (наркотичні культури, чай, кава, какао); олійні і ефіромаслічниє культури: а) олійні культури (соняшник, рицина, гірчиця, рапс, кунжут, ижік_(рослина), коноплі, льон, кокосова пальма, олійна пальма, оливкове дерево); б) фіромаслічниє культури (коріандр, аніс, тмин і ін.);

Екологічні проблеми сільського господарства

Сільське господарство має більший вплив на природне середовище, ніжбудь-яка інша галузь народного господарства. Причина цього в тому, що сільське господарство вимагає величезних площ. В результаті зазнають змін ландшафти цілих континентів. На Великій Китайській рівнині ріс субтропічний ліс, переходячи на півночі в уссурійську тайгу, а на півдні в джунглі Індокитаю. У Європі агроландшафт витіснив широколистяні ліси, на Україні рілля замінила степи. Сільськогосподарські ландшафти виявились нестійкими, що призвело до ряду локальних і регіональних екологічних катастроф. Так, неправильна меліорація стала причиною засолення грунтів і втрати більшої частини оброблюваних земель Межиріччя, общирне розорювання викликало пилові бурі в Казахстані і Америці, перевипасання худоби і землеробство до опустелювання в зоні Сахари в Африці. Найсильніше на природне середовище впливає землеробство. Чинники його впливу такі: зведення природної рослинності на сільгоспугіддя, відкриття земель; обробка (спушення) грунту, особливо із застосуванням відвального плуга; застосування мінеральних добрив і трутохімікатів; меліорація земель.

І найсильніший вплив на самі грунти: руйнування грунтових екосистем; втрата гумусу; руйнування структури і ущільнення грунту; водяна і вітрова ерозія грунтів.

Існують певні способи і технології ведення сільського господарства, які пом'якшують або повністю усувають негативні чинники, наприклад, технології точного землеробства.

У другій половині ХХ століття стала актуальною ще одна проблема: зменшення в продукції рослинництва вмісту вітамінів і мікроелементів і накопичення в продукції як рослинництва, так і тваринництва, шкідливих речовин (нітратів, пестицидів, гормонів, антибіотиків тощо). Причина у деградації грунтів, що веде до зниження рівня мікроелементів та інтенсифікації виробництва, особливо в тваринництві.

Шляхи вирішення екологічних проблем сільського господарства

Точне землеробство

Ґрунтозахисне землеробство.

Органічне сільське господарство.

Хомобіотичний обіг.

Сільське господарство в Україні

Сільське господарство -- галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал. У сільськогосподарському виробництві згідно зі статистичною звітністю 2-ТГ (водгосп) за 1997 рік було використано 8,026 млрд.куб.метрів води, або 38 відсотків загального обсягу її споживання. Розораність угідь досягла 79 відсотків, а в ряді регіонів перевищує 90 відсотків. До використання залучені малопродуктивні землі, включаючи прируслові луки, пасовища та схили. Якщо Україна займає 5,7 відсотка території Європи, то її сільськогосподарські угіддя -- 18,9 відсотка, а рілля -- 26,9 відсотка.

Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі. На одного жителя країни припадає 0,82 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 га ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 га.

3. Програма «KARL`S Strawberry - Farm» в Німеччині

Німецька ферма створена в 1921 році і є власністю родинних зв'язків сім'ї Карл'с. Розташована вона неподалік портового містечка Росток, що омиваються береги Балтійським морем. Межує з областю столиці Німеччини - Берлін. У 2008 році власником є Роберт Карл'с, що займається вирощуванням полуниці та рипаку.

Умови перебування

Одразу після прибуття в селище Ровершеген що біля містечка Росток куди в першу чергу доставляють всіх майбутніх працівників компанії, виконується розміщення та реєстрація. Тут може розміститися близько 450 працівників.

Після розміщення на наступний день відбувається розподіл по командах. Кожна команда має свій колір, кольори надаються командам для розподілення іх по полях, В перший день праці проходило ознайомлення із своїм менеджером та вайзером, проведення інструктажів безпеки праці.

Також впродовж 3-х днів кожен працівник отримує власний ідентифікаційний номер та картку з чіпом на якому зберігається власна інформація по збиранні полуниці (тобто кількість кг.полуниці).

Щодо умов перебування у гуртожитках ферми, то вони суворо стосуються всіх іх мешканців незалежно від посади. Проживання у гуртожитку безкоштовне.

На території розташовані будинок відпочинку який обладнаний супутниковим телебаченням, міжнародний та міжміський телефони. Щодо самого розміщення працівників, то переважна більшість яких українці та поляки то розселення в офісі намагаються проводити за національностями. Розміщення проводять у 2-х поверхових корпусах,їх на території два. Кількість місць у кімнатах становить 8. Кожну неділю проводяться різноманітні розважальні програми,барбек'ю .

Прибиральники виконують свою роботу двічі на день (вранці та ввечорі) Сантехніка проходить ретельну дезінфекцію, що, навіть, викликає деякі незручності (від концентрованих засобів для миття іноді аж важко дихати).

Гуртожиток обладнаний душовими кабінами які розподілені за статями. Є своя пральня.

Супермаркет знаходиться неподалік містечка Ровершаген. Недоліками у перебуванні є відсутність кухні, де можна було б приготувати їжу. Також у кожній з кімнат розташований датчик пожежної безпеки, адже одним з головних правил перебування в гуртожитку є заборона паління в приміщенні.

Збір врожаю та оплата праці

Робота починалася о 4 ранку за місцевим часом. Таким чином, працюючі мали встати приблизно о 3:30 ранку, щоб встигнути поснідати. Сніданки видавали чергові по зміні. В сніданок входило: йогурт, бутерброд з вітчиною, банан та шоколад. О 4:15 до гуртожитку приїздив трактор з причепом, обладнаний сидіннями, що і доставляв усіх до місця роботи. На роботу можна було не піти, зіслатися на поганий стан здоров'я.

Всім робітникам було видано водозахисний костюм для роботи у несприятливих погодних умовах, возик на який ставляться ящики з полуницею, з метою легшого переміщення їх по-полі, та відерце для збирання гнилої полуниці.

До складу одного водозахисного костюму входили:

* куртка зі спеціального матеріалу;

* штани зі спеціального матеріалу.

На поле привозили так званий «Сервіс», який був обладнаний баком з водою (приблизно на 50 літрів), щоб працівники мали можливість задовольнити спрагу. Також на ньому знаходився біотуалет та причіп-кантіна з лавочками та столом для обіду.

Обідня перерва починалась у 12:00 тривала 1 годину. Їжа надавалась за рахунок ферми.

Іноді на поле з перевірками приїздив менеджер з центральних офісів компанії.

Робоча група в середньому складається з 90-120 працівників:

* Вайзера (керує всіма діями групи)

* QС (quality control) (людина, яка відповідає за якість салату, який надходить до ящиків)

* Сканер (людина яка нараховує працівникам у групі зібрані кілограми)

* Грузчик (працівник який складає ящики полуниці на спеціальний піддон, який відвантажується на трейлер, який їде на ферму)

* Прості працівники(люди, які збирали полуницю)

Оплата праці проводиться на власний рахунок кожного з працівників. Оплата проводиться в залежності від зібраних кілограм полуниці,тобто виробітку. Вона вираховується таким чином: 0,48 євро за кілограм (при нормі 9 кг на годину), і 0,52 євро за годину при нормі 10 кг за годину і більше. Нараховані кошти можна отримати один раз в тиждень , і становить 20 євро. Вся сума грошей видається за три дні до закінченню контракту праці. Кожного дня після праці,робітник може подивитись на стенд, на якому вивішується інформація про зібрані кілограми минулого дня ,і звіритись чи все правильно. Іноді виникали проблеми з нарахуванням зібраних кілограмів. Працівнику потрібно було звернутись до Сканера (особа яка проводить облік зібраної полуниці) з проблемою, на наступний день ці кілограми нараховували.

4. Загальна характеристика полуниці

Організація закладання плантацій полуниці

Полуниця -- високоврожайна культура. Вони належать до родини розоцвітих,роду суниць, в якому налічується до 50 видів. полуниці належать до багаторічнихнизькорослих трав'янистих рослин. Надземна частина їх складається з трійчастихлистків з довгими черешками, розміщених на короткому (до 10 см) стеблі. Стеблорозгалужене. Короткі стебла закінчуються верхівковою брунькою. Від стеблавідходять сланкі стебла, так звані вусики, і квітконоси, на яких розуміютьсяквітки і плоди.

Листки на стеблах розмішуються дуже густо, ніби розеткою. Листя у суниць не довговічне -- живе протягом 60 днів улітку. Наростання нових і відмирання старих листків відбуваються весь час -- починаючи з весни і до пізньої осені Листя, яке утворилося в другій половині літа, залишається під зиму зеленим а рано навесні, після розтавання снігу, починає асимілювати, що позитивно впливає на врожайність. Збереження листя до весни зеленим є ознакою доброго врожаю Тому збереженню зеленого листя під час зимівлі потрібно приділяти велику увагу. Листя, яке вийшло із зими зеленим, асимілює 3--4 тижні, а потім відмирає У цей час і до появи зав'язі досить інтенсивно наростають молоді листки. Пізніш ріст листя сповільнюється, оскільки більшість поживних речовин і використовується на ріст ягід. Після достигання ягід листкова поверхня знову збільшується. У цей час особливо інтенсивно ростуть сланкі стебла, або суниць квіткові бруньки утворюються наприкінці літа та восени. Навесні другого року з них розвиваються суцвіття. Квітки, зібрані в щитоподібні суцвіття розвиваються в суцвітті неодночасно (протягом 20--35- днів), що призводи до неодночасного достигання ягід.

Плід -- збірна кістянка, на поверхні якої прикріплені дрібненькі зернівки. Величина ягід суниць залежить від сорту, віку рослин, агротехніки.

Полуниці добре ростуть на ділянках з достатньою кількістю вологи і поживних речовин, проте не переносять надмірно вологих і сухих грунтів.

Коренева система дуже чутлива до морозів. Полуниці гинуть від замулювання, затоплення водою і розмивання грунту, квітки пошкоджуються весняними приморозками. Негативно впливають на ріст і розвиток суниць бур'яни, особливо кореневищні і коренепаросткові. Дуже небезпечні, особливо для молодих рослин, личинки хрущів та дротяники, які пошкоджують корені При високому рівні агротехніки полуниці дають високі врожаї майже на всіх ґрунтових відмінах. Звичайно краще ростуть на родючих грунтах. Непридатні під полуниці грунти піщані, заболочені і солонці та солончаки. За механічним складом кращими є грунти суглинкового і супіскового складу. Вибрані ділянки обстежують на зараженість грунту шкідниками. Для цього беруть 10--15 проб грунту на 1 га. Площа проби 0,25 л і глибина 30 см. Якщо виявиться, що на 1 м площі є більше однієї личинки хруща або більше чотирьох дротяників, такі ділянки без попереднього знищення шкідників під суниці непридатні.

Полуниці вирощують на одному місці протягом 4--5 років. Під час росту їх не можна глибоко розпушувати грунт і вносити під рослини органічні і мінеральні добрива. Для створення найкращого водно-повітряного і поживного режимів у грунті перед садінням суниць проводять глибоку оранку з внесенням органічних і мінеральних добрив: на чорноземних фунтах -- на глибину 28--30 см на підзолистих -- на глибину гумусового горизонту із застосуванням грунтопоглиблення.

Закладають плантації суниць чистосортним садивним матеріалом. За день до садіння заготовляють розсаду з апробованих на чистосортність насаджень за допомогою однокінного розпушувача, по боках якого чіпляють дискові ножі для відрізування сланких стебел від маточних рослин. Щоб мати невелику кількість розсади, її заготовляють вручну.

У викопаних рослин з добре розвиненим корінням обрізують вусики і залишають 3--4 наймолодших листки. Корінці вкорочують до 6--8 см. Під час заготівлі не можна допускати пересихання розсади.

З 1 га маточної плантації суниць можна заготовити 300-- 500 тис. штук розсади.

Від правильного розміщення рослин на площі значною мірою залежить врожайність насаджень. Тому з метою вирощування високих урожаїв і застосування механізованого догляду за грунтом суниці садять стрічковим способом за схемою 90 X 30 X 30 см. При таких площах живлення на 1 га висаджують близько 100тис. рослин, що забезпечує високий врожай суниць уже на другий рік після садіння.

При достатній кількості садивного матеріалу рослини садять на відстані 10-- 15 см одна від одної в ряду.

Техніка садіння. Полуниці садять прямолінійними рядами під маркер або шнур. При садінні під шнур відстань між рослинами спочатку вимірюють міркою, а потім, коли садівниці призвичаюються, її визначають на око.

Садять розсаду суниць у ямки, зроблені сапкою, на таку глибину, на якій вона була на маточній плантації. Рослини, у яких при садінні засипано землею «сердечко» або на поверхні видно коріння, погано приживаються. Треба слідкувати за тим, щоб коріння не було стиснуте в пучок або підігнуте вверх. Висаджені рослини злегка притискують до землі так, щоб при легкому підтягуванні за листок рослини не виривалися.

Добрі результати дає садіння суниць «під воду». Для цього у виготовлені ямки наливають 0,5 л води, а потім садять розсаду у вологий грунт ямку засипають землею і злегка притискують її до коріння. Щоб не допустити утворення ґрунтової кірки, грунт у міжряддях і в рядках після садіння суниць розпушують. Через 10--12 днів перевіряють приживлення розсади та проводять підсадку в місцях випадання.

Технологія вирощування плодоносної суниці. 1. Організація закладання плантацій суниці.

Полуниці займають перше місце серед інших ягідних культур. Вони найбільш скороплідні та високоврожайні. При додержанні всіх вимог технологи та підбору відповідних сортів можна отримувати до 50 т/га.

Основні ланки технології вирощування суниці - якісна підготовка грунту, використання оптимальних схем розміщення рослин, вирощування високопродуктивних сортів та ефективний захист від шкідників та хвороб.

При закладанні плантації суниці велике значення має правильний вибір місця. Рослини добре ростуть і плодоносять на оптимально зволожених грунтах. Вони чутливі до нестачі вологи в грунті, особливо в верхньому 20 см шарі, де У розміщена основна маса коріння. Однак коренева система не переносить перенасичення водою верхнього шару грунту. На рівних ділянках слід уникати блюдець, у яких довго застоюється вода. Такі блюдця при підготовці грунту необхідно вирівняти. Грунтові води повинні бути не ближче одного метра від поверхні грунту. Під насадження суниць не слід відводити ділянки, які затоплюються навесні чи під час злив, круті схили, що пересихають влітку.

Важливим є захист суничних плантацій від сильних вітрів. На захищених ділянках створюється кращі умови для зволоження, взимку рівномірніше нагромаджується сніговий покрив та довше зберігається, рослини краще запилюються бджолами та іншими комахами. Якщо природного захисту немає плантацію обсаджують захисними смугами з високорослих дерев та кущів (липа береза, лох, золотиста смородина та ін.).

Полуниці мало вибагливі до грунту. Вони добре ростуть і плодоносять майже на всіх основних типах грунті середньої щільності, легкого суглинкового і супіщаного складу. Непридатні для суниць вапнякові, солончакові, дуже заболочені, надмірно кислі й перезволожені грунти. На важких глинистих грунтах, а також на таких, що легко запливають і утворюють міцну кірку, суниці ростуть погано, такі ділянки не варто використовувати для закладання суничних плантацій.

Полуниці найкраще вирощувати в спеціальній сівозміні, що дає можливість найкраще підготувати грунт, знищити бур'яни та шкідників. Прикладом такої сівозміни може бути така: 1 поле - пар; 2 - молода суниця; 3 4- плодоносна суниця; 5 зернові культури. В цьому полі знищують однорічні та деякі багаторічні дводольні бур'яни в т.ч. осоти внесенням 2,4-Д амінної солі, 68,5% в.р. в кількості ІД л/га або сатісу, 18% з.п. в кількості 150 г/га в фазу кінця кущіння озимої пшениці.

Вибрані під суницю ділянки обстежують на зараженість ґрунтовими шкідниками та проводять боротьбу з ними. При виявленні високої чисельності личинок травневого хруща (0,5 личинки на м~) проводять затруювання грунту аміачною водою. У грунт парового поля, призначеного для закладки суниці в першій половині травня вносять аміачну воду з розрахунку 2000 л/га (в перерахунку на 20%-ну аміачну воду) на глибину до 20 см за допомогою ПОУ або спеціально обладнаного плуга чи культиватора. На основі дослідів, проведених в інституті садівництва, затруєння грунту аміачною водою забезпечує загибель 80-90% личинок хрущів. Дуже важливо при виконанні цього агрозаходу суворо дотримуватись строків внесення аміачної води - травень, коли личинки хрущів знаходяться у верхньому ще вологому шарі грунту, тому що пізніше грунт пересихає І вони переміщаються на глибину до 40 см і бажаного ефекту від затруювання грунту не буде.

Важливим агротехнічним заходом, що забезпечує отримання високого врожаю, є попереднє збагачення грунту елементами живлення. Під оранку в середньому вносять 80-100 т/га гною або компосту та 90-120 кг/га фосфору та калію. Конкретні норми добрив встановлюють в залежності від Забезпеченості грунту поживними елементами, але не більше, ніж по 300 кг поживних речовин на 1 гектар. В суничних сівозмінах рекомендується удобрювати лише попередник.

Для зручності обробітку фунту, догляду за рослинами та збирання врожаю кожне чергове поле ділять на квартали, розмір яких залежить від розміру поля і може бути від одного до кількох гектарів. Оптимальна довжина кварталів 100-200 м.

Догляд під час вирощування полуниці.

Садити суницю можна весною, влітку та восени. Оптимальний строк посадки з 10 серпня по 20 вересня.

Висаджені в цей період рослини добре вкорінюються до замерзання грунту. Якщо з певних причин суниця не посаджена восени, то це необхідно зробити весною в перші дні польових робіт. Літня посадка можлива при наявності розсади, що зберігається в холодильниках. Садивний матеріал необхідно оберігати від підсушування та зігрівання при перевезені і підготовці до, садіння. Плантації слід закладати розсадою, яка відповідає державним стандартам,, тобто вона повинна бути чистосортною, вільною від вірусних захворювань та небезпечних шкідників, мати добре розвинену кореневу систему довжиною 6-8 см і не менш двох добре розвинутих на коротких черешках нормальних зелених листків та добре розвинуту верхівкову бруньку.

Для одержання високого врожаю та зручності обробітку грунту міжряддя на промислових плантаціях, повинні бути шириною 80-90 см, відстань між рослинами в ряду - 15-20 см. Якість садіння впливає на приживання рослин та їх наступний ріст. Слідкують, щоб корені розсади були розправлені, не загнуті, добре притиснуті землею в ямці, що є важливою умовою успішного приживлювання розсади. Глибина садіння повинна бути такою, щоб верхівкова брунька розміщувалась на рівні поверхні грунту і не була присипана землею. При глибокому садінні верхівкові бруньки загнивають, а при мілкому - корені оголюються і підсихають,, від чого рослини гинуть. При садінні обов'язковий полив.

Через 10-12 днів після садіння перевіряють приживання розсади і при потребі підсаджують нові рослини. Протягом вегетаційного періоду плантації суниці потрібно утримувати в чистому від бур'янів та рихлому стані, своєчасно проводити боротьбу з шкідниками та хворобами, при потребі поливати та підживлювати. Підживлення проводять в найбільш важливі періоди життя рослин: перед цвітінням, в період росту зав'язей та після збору врожаю.

Одним з найбільш дійових джерел підвищення продуктивності насаджень та покращення якості врожаю ( вирощування нових високопродуктивних сортів, ягоди яких придатні для споживання свіжими і для переробки. Сортимент суниці дуже різноманітний (налічує понад 2,5 тис. сортозразків), що дає можливість підібрати потрібні сорти. Виробництво може базуватись на трьох групах сортів: ранньостиглі великоплідні десертного призначення; універсальні сорти середніх строків достигання та пізні сорти в основному для технічної переробки. Особливо цінними є ранні сорти суниці, що відкривають сезон споживання свіжих ягід

Одержання високих врожаїв суниці неможливе без захисту рослин від шкідників і хвороб. Найбільш небезпечними з шкідників є суничний прозорий кліщ, малинно-суничний довгоносик, орно плямистий суничний пильщик, з хвороб - сіра гниль, біла та бура плямистості листків, борошниста роса. В боротьбі з шкідливими об'єктами слід провести обприскування молодої і плодоносної суниці перед цвітінням еупареном, 50% з.п., 1,2 кг/га проти сірої гнилі та плямистостей листків, топазом, 10% к.е., 0,5 л/га або байлетоном, 25/о з.п., 0,24 кг/га проти борошнистої роси та актеліком, 50% к.е., 0,6 л/га проти шкідників.

Таке ж обприскування необхідно провести після збору врожаю. Сіра гниль -- одне з самих поширених і небезпечних захворювань суниці. В сприятливих для гриба умовах (підвищена вологість, низька або помірне температура) хвороба швидко розвивається.

У вологі роки вона може бути причиною недобору 30% і більше урожаю ягід. Слід пам'ятати, що одним із заходів боротьби з цією та іншими хворобами, є агротехнічні заходи - найретельніше видалення з плантації рослинних решток весною, оптимальна густота рослин, знищення бур'янів збалансоване. По основних елементах живлення внесення добрив одностороннє, внесення азотних добрив сприяє поширенню та розвитку хвороб, в т. ч; і сірої гнилі), своєчасний збір урожаю з обов'язковим збиранням гнилих ягід та видаленням їх з плантації, своєчасний обробіток грунту, тощо. Ці заходи забезпечують добрий стан рослин, підвищують у них стійкість та витривалість до хвороб - та морозостійкість.

Маркетинг та реалізація.

Реалізовувати ягоди суниці можна у свіжому вигляді або здавати на переробне підприємство. Перспективним є постачання ягід, особливо ранніх сортів, у супермаркети. Звичайно, супермаркети мають певні вимоги щодо якості суниці, вона повинна бути одномірною, чистою, відповідного забарвлення тощо. Все більше стають зацікавленими у поставках суниці переробні підприємства, які використовують ягоди для виробництва джемів, добавок до йогуртів, соків. Але вони ставлять певні вимоги щодо якості (сорту, розміру, кількості та ін.). Залежно від призначення переробні підприємства можуть здійснювати постачання ягід без плодоніжки, з повною історією вирощування, із зазначенням препаратів, які використовували під час вирощування. Тому залежно від призначення ягід господарство повинно визначитись з сортами, якими планується створити плантацію, та розробити сівозміну.Розділ 2

2.1 Економічна ефективність ТОВ «Верес»

ТОВ «Верес» розташоване в Центральній частині степової зони України в північній частині Кіровоградської області Онуфріївського району смт. Павлиш. Клімат Кіровоградської області, в тому числі і території, на якій розміщене дане товариство, помірно континентальний. Середня температура повітря за рік дорівнює 6-7С, але в окремі роки бувають значні відхилення. Максимальна температура влітку досягає 39-42С, а мінімальна в найхолодніші зими. Опадів на території області випадає в середньому за рік 300-510 мм. Найбільше опадів буває в осінньо-весняну пору, коли переважають північно-західні вітри, а найменших в літній період. У Кіровоградській області, де розташоване дане господарство переважають чорноземи та подекуди сірі грунти. Кліматичні умови області сприятливі для сільського господарства. Але в окремі роки спостерігається значне зниження врожаїв за рахунок коливання температури та різкої зміни погодних умов., що призводить в літній період до вигорання та пересихання, а в осінній - надмірної вологості. Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, земля має важливе значення. Земельні ресурси -- національне багатство нашої країни , важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна база для розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Земельна територія товариства розподіляється на угіддя, які використовують як головний засіб для виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать рілля, перелоги, пасовища, сіножаті. Співвідношення площ окремих угідь сільськогосподарського товариства визначається їх структурою. Структура земельних угідь впливає на спеціалізацію і організацію виробництва в господарстві. Від співвідношення окремих земельних угідь, рівня інтенсивності їх використання залежить обсяг виробництва продукції як в абсолютному вираженні, так і на одиницю земельної площі.

Землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, ефективно використовувати надану їм землю, впроваджувати природоохоронні технологічні виробництва.

Таблиця 1.1Структура земельних угідь ТОВ «Верес»

Отже, розглянувши структуру товариства «Верес» можна зробити наступні висновки. Ми бачимо, що в звітному році загальна земельна площа становить 8500га, тобто на 1050га менше, ніж у 2005р. і на 600га менше, ніж у 2006р. Зі структури загальної земельної площі видно, що с/г угіддя у 2007р становлять 97,9%, що на 0,8 і 0,6% більше за попередні два роки. Питома вага ріллі у структурі загальної земельної площі у 2007році становила 98,9%, що на 1% більше, ніж у 2005р. і на 0,1% менше, ніж у 2006році, сінокосів -- у 2007р становить1,8%, що на 1,1% більше, ніж у 2006р,а питома вага на 0,5% менша, ніж у 2005р та більша на 0,5%, ніж у 2006р.. Визначивши структуру земельних угідь розглянемо землекористування товариства «Верес».

Таблиця 1.2 Землезабезпечення ТОВ «Верес»

З вищенаведеної таблиці видно, що землезабезпеченість сільськогосподарськими угіддями в товаристві «Верес» у 2007 році становила 48,8га, що на 0,6га менше, ніж у 2006р і на 2,1га менше, ніж у 2005р. Землезабезпеченість ріллею у 2007р становила 48,9га, що на 1,1га менше, ніж у 2006р та на 3,1га у 2005році. Отже, за звітний рік, порівнюючи з попередніми роками землезабезпеченість сільськогосподарськими угіддями та ріллею значно зросла. У сільському господарстві поряд із засобами виробництва і землею, необхідним ресурсом, як і в інших галузях економіки, є праця. Носіями здатності працювати є трудові ресурси. Соціальну їх суть становлять люди у певних виробничих умовах, а економічну -- робочий час, необхідний для виконання суспільно-економічної праці.

Трудові ресурси -- це поняття, яке включає деяку частину запасів праці, яка не бере участі в процесі виробництва. Вони складаються з таких категорій людей: фактично зайняті в усіх сферах соціально-економічної діяльності, включаючи домашнє і підсобне господарство, непрацюючі люди працездатного віку, зайняті професійною підготовкою. Трудові ресурси, як планово-облікова категорія -- це населення в працездатному віці( чоловіки від 16 до 60років, а жінки -- від 16 до 56років), особи пенсійного віку та підлітки до 16років, які беруть участь у суспільному виробництві. Основною робочою силою є чоловіки і жінки працездатного віку.

Основою формування трудових ресурсів сільського господарства є сільське населення. На рівень і ефективність використання трудових ресурсів істотно впливає сезонність сільськогосподарського виробництва.

В вищенаведеній таблиці ми розглянемо динаміку і використання трудових ресурсів товариства «Верес».

Таблиця 1.3 Динаміка наявності і використання трудових ресурсів товариства «Верес»

Отже, з вище наведеної таблиці можна зробити наступні висновки. В товаристві «Верес» в 2007р середньорічна чисельність працівників становила 170чол.,що на 107,5% більше, ніж у 2005р. Всі працівники зайняті в галузі рослинництва, оскільки в даному господарстві відсутня галузь тваринництва. У 2007р було відпрацьовано всього 194366люд-год, що на 112% більше, ніж у 2005році. Відповідно така кількість була відпрацьована в рослинництві. За рік 1 працівником у 2007р було відпрацьовано 1143люд-год, що на 104% більше, ніж у 2005році. Коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2007р становив 0,59%, що на 0,02% менше, ніж у 2005році.

Чисельність кваліфікованих працівників і с/г спеціалістів ще не повністю задовольняє потреби сільського господарства в кадрах. Тому для успішного розв'язання завдань вживаються необхідні заходи щодо забезпечення с/г підприємств постійними кваліфікованими кадрами. Передбачається поліпшення підготовки агрономів, зоотехніків, ветеринарів, інженерів, механіків, економістів та інших спеціалістів для роботи у сільському господарстві. Послідовне здійснення курсу на інтенсифікацію сільського господарства вимагає кращого використання трудових ресурсів.

Для здійснення будь-якого виробничого процесу необхідні засоби виробництва. Засоби виробництва залежно від ролі у виробничому процесі поділяють на засоби праці і предмети праці. До засобів праці належать засоби виробництва, за допомогою яких людина діє на предмет праці, з метою одержання готової продукції. Це трактори, комбайни, с/г машини, приміщення, продуктивна худоба тощо. Предмети праці -- це речові елементи, на які людина діє у процесі праці (насіння, корми, добрива тощо).

Засоби праці, виражені у грошовій формі, становлять основні фонди, а вартість предметів праці -- оборотні. Разом вони утворюють виробничі фонди с/г підприємств. Основні фонди -- це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, забезпечуючи натурально-речову форму, а свою вартість на створений продукт переносять частинами.

Важливими показниками оснащеності господарств основними фондами є фондозабезпеченість ( вартість основних виробничих фондів с/г призначення, що припадає на 100га с/г угідь) і фондоозброєність (вартість основних виробничих фондів с/г призначення з розрахунку на 1 середньорічного працівника). Як правило, у тих підприємствах, де показник фондозабезпеченості вищий, зростає рівень продуктивності праці, зменшуються виробничі витрати на 1ц виробленої продукції.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. До основних належать: фондовіддача ( вартість валової продукції з розрахунку на 1грн. основних виробних фондів с/г призначення), фондомісткість ( вартість основних виробничих фондів с/г призначення з розрахунку на 1грн. валової продукції), норма прибутку ( визначається як відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів). Розглянемо в вищенаведеній таблиці забезпеченість основними виробничими фондами та ефективність їх використання в товаристві «Верес». До основних виробничих фондів належать засоби виробництва. Які безпосередньо пов'язані з виробничим процесом та реалізацією продукції: приміщення виробничого призначення, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні плодові насадження та ін.

Таблиця 1.4 Забезпеченість основними виробничими фондами та ефективність їх використання в ТОВ «Верес»

З даних вищенаведеної таблиці можна зробити такі висновки. Середньорічна вартість основних фондів у товаристві «Верес» у 2007р збільшилась на 16,4% у порівнянні з 2005р або на 2768тис.грн. вартість валової продукції у 2007р збільшилась на 12% у порівнянні з 2005р або на 73тис.грн. Площа с/г угідь у 2006р збільшилась на 12% у порівнянні з 2005р. Середньорічна чисельність працівників у 2007р збільшилась на 7,5% у порівнянні з 2005р. Розрахувавши фондозабезпеченість видно, що у 2005р на 100га с/г угідь припадає 2,3тис.грн основних виробничих фондів, у 2006р -- збільшилась на 4% у порівнянні з 2005р. Розрахувавши фондоозброєність видно, що у 2005 і 2006рр на одного середньорічного працівника припадає 106,9тис.грн. основних виробничих фондів с/г призначення, а у 2007р фондоозброєність збільшилась на 8% у порівнянні з 2005р. Розрахувавши фондовіддачу видно, що у 2005 і 2006рр на 1грн.основних виробничих фондів припадає 0,04грн. валової продукції, а у 2005р зменшилась на 25%. У 2005р фондомісткість на 1грн. валової продукції припадає 27,7грн основних виробничих фондів, 26,5грн -- у 2006р., 28,8грн. -- у 2007році. Норма прибутку у 2007р на 0,2% зменшилась у порівнянні з 2005р і на 0,4% у порівнянні з 2006роком. Кожне підприємство реалізовує свою продукцію з метою одержання прибутку. Отже, далі ми розглянемо структуру грошових надходжень від реалізації продукції даного товариства «Верес», за допомогою якої ми побачимо від реалізації продукції господарство отримує найбільшу кількість грошових надходжень, а від реалізації якої продукції -- найменшу.