Ефективність аграрного менеджменту

Таблиця 1.5 Структура грошових надходжень від реалізації с/г продукції товариства «Верес»

З вищенаведеної таблиці видно, що товариство «Верес» виробляє лише продукцію рослинництва, в ньому відсутня галузь тваринництва. Тому можна зробити наступні висновки. З 2005-2007рр найбільшу питому вагу у структурі грошових надходжень від реалізації с/г продукції становлять зернові і зернобобові, а найменшу -- горох. За період від 2005р по 2007р питома вага видів продукції, що реалізовує дане господарство залишилися без значних відхилень. Так у 2007р зернових і зернобобових було реалізовано на суму 586,2тис.грн., пшениці--162,4тис.грн., кукурудзи--273,9тис.грн., ячменю -- 93,4тис.грн., гороху -- 56,5тис.грн., соняшнику -- 94,2тис.грн. Для обґрунтування напрямів та виявлення ресурсів підвищення ефективності с/г виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Тому конкретні показники, що відображають вплив різних факторів на процес виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. Підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції і повному задоволенню потреб населення. Отже, в вищенаведеній таблиці розрахуємо показники для визначення економічної ефективності діяльності товариства «Верес»

Таблиця 1.6 Економічна ефективність діяльності товариства «Верес»

Розрахувавши показники економічної ефективності діяльності товариства «Верес», можна зробити наступні висновки. У 2007р вартість валової продукції становила 680тис.грн., що на 12% більше, ніж у 2005р. Вартість валової продукції на 1га с/г угідь у 2007р становила 0,82тис.грн., у 2006р -- 0,84тис.грн., у 2005р -- 0,82тис.грн., тобто залишилися без змін. Вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника у 2007р становила 4тис.грн., що на 4% більше, ніж у 2005р. Вартість валової продукції на 1грн. виробничих витрат у 2007р становила 0,47тис.грн., що на 41% менше, ніж у 2005р та на 42% менше, ніж у 2006р. Прибуток на 1га с/г угідь у 2007р становив 0,3тис.грн., що на 50% більше, ніж у 2006р. Прибуток в розрахунку на 1 середньорічного працівника становив 1,4тис.грн., що на 85 більше, ніж у 2005р. Норма прибутку у 2007р становила 3,4%, що на 0,2% менше, ніж у 2005р та на 0,4%, ніж у 2006р. Рівень рентабельності у 2007р становив 1,62%, що на 0,39% більше, ніж у 2005р та на 0,4%, ніж у 2006р.

Розрахувавши і проаналізувавши всі вищенаведені таблиці, можна зробити загальний висновок про ТОВ «Верес» за останні три роки. Як видно з таблиць, та за період 2007р товариство покращило свої економічні показники, за період розмір прибутку значно зріс, завдяки використанню передових, новітніх технологій та кращій організації праці.

Галузь рослиництва, як і все сільське господарство, може розвиватися двома шляхами: екстенсивеним та інтенсивним. У першому випадку обсяги виробництва продукції збільшуються за рахунок розширення посівних площ, як правило, при незмінному рівні техніки і технології. В другому -- за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

Рослинництву потрібна матеріально-технічна база, яка забезпечила б економію живої та уручевленої праці, відповідала б сучасним вимогам спеціалізованого виробництва, передбачала комплексне й ефективне функціонування всіх її елементів. Треба обгрунтувати, створити і впровадити восокоефективні системи машин і обладнання, які забезпечують механізацію й автоматизацію виробничих процесів, одночасне виконання кількох робочих операцій.

У даному господарстві переважає галузь рослинництва, оскільки тваринництво відсутнє.

Збільшення капітальних вкладень і постачання сільськогосподарської техніки сприяє підвищенню рівня фондо- і енергоозброєності, підвищує продуктивність праці. Однак із зростанням виробничих фондів і технічної оснащеності особливої актуальності набуває високоефективне використання наявних ресурсів. Серед найважливіших заходів, що сприяють подальшому підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, першочергове значення має раціональне використання техніки. Це створює необхідні передумови для скорочення агротехнічних строків виконання планових робіт при одночасному підвищенні їх якості, знижує вартість продукції і підвищує рентабельність виробництва. Наукове дослідження, досвід новаторів наочно показують, що у використанні машинно-тракторного парку в господарствах є чималі резерви. Добовий виробіток на машинно-тракторний агрегат у передових механізаторів в 1,5-2 рази перевещує середню продуктивність таких самих агрегатів, досягнуту в передових районах. Матеріально-технічна база являє собою сукупність природних і матеріальних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва. За натурально-речовою ознакою до її складу входять: будівлі, споруди, обладнання, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, меліоративні споруди, насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин і тварин, добрива, запасні частини, земля.

Складовою матеріально-технічної бази є живі організми, такі як рослини і тварини, тому процес виробництва тісно переплітається з біологічними процесами. Вона включає засоби виробництва, які випускаються іншими галузями народного господарства, зокрема промисловістю, а також засоби виробництва. Матеріально-технічна база сільського господарства потребує тісної співпраці з матеріально-технічним забезпеченням інших сфер АПК, з метою їх ефективного функціонування.

Зокрема, велику роль у сільському господарстві підприємства відіграє рівень механізації та забезпечення машинно-тракторним парком. Механізація-- це комплекс технічних, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на заміну ручної праці машинною. Розрізняють три рівні механізації:

1) часткова. Охоплює лише окремі етапи виробничого процесу, а решта робіт виконуються вручну.

2) комплексна, яка передбачає, що практично весь обсяг робіт здійснюється за допомогою машин і механізмів, а управлінські дії виконує людина.

3) автоматизація, яка є вищим рівнем механізації, при якрму виконання робіт, контроль та управління здійснюється машинами та механізмами.

Рівень механізації визначається як відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу відповідних робіт і визначається у %.

Економічна ефективність механізації та автоматизації у с/г виробництві проявляється у підвищенні урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, збільшенні валового виробництва продукції, підвищенні її якості, підвищенні продуктивності праці і зниженні собівартості продукції.

Ефективність використання машинно-тракторного парку

Ефективність використання машинно-тракторного парку характеризується системою показників, основними з яких є:

· річний та сезонний виробіток на трактор, комбайн або іншу машину у фізичних або умовних гектарах;

· виробіток на 1 трактор в середньому за рік в умовних еталонних га;

· виробіток одним трактором або агрегатом за зміну, годину, день;

· кількість відпрацьованих машиноднів і машинозмін за рік;

· коефіцієнт змінності;

· собівартість одного умовного еталонного гектара.

В наш час в господарствах України, в тому числі і в ТОВ”Верес” звертається особлива увага на розробку і здійснення заходів по удосконаленню форм і методів організації праці механізаторів, по підвищенню рівня експлуатації машин, кваліфікації механізаторських кадрів і створення сприятливих умов для високопродуктивної праці.

Таблиця 1.7 Запас потужностей машинно-тракторного парку ТОВ”Верес”

З даних таблиці можна зробити висновок, що запас потужності тракторних марок у ТОВ”Верес” в сумі у 2006р становить 1975кін.сил, а у 2007р -- 1640кін.сил, що на 335кін.сил менше, ніж у попередньому році. Сумарний запас потужностей комбайнів у 2006р становив 1360кін.сил, а у 2007р він збільшився на 480 і становив 1840кінських сил. Розрахунки здійснювались за рахунок потужності кожної машини і кількості за кожен рік і в сумі за 2006р це становило 4361к.с., а в 2007р -- 4506к.с.

Даному товариству притаманна лише галузь рослинництва, тому в нищенаведеній таблиці можна побачити рівень механізації робіт в рослинництві.

Таблиця 1.8 Рівень механізації робіт в рослинництві ТОВ”Верес”

З даних таблиці,визначивши рівень механізації робіт в рослинництві, видно скільки виконано робіт всього та з них машинами з таких видів робіт як сівба зерна, що становить 91,4%, збирання зерна -- 94,3%, скиртування соломи -- 100%, навантаження добрив при вивезенні -- 98,8% .

Отже, з вище сказаного ми бачимо, що високо технологічна забезпеченість праці разом із прогресивними технологіями виробництва є важливим фактором покращення всіх якісних показників виробництва. Підвищення ефективності засобів механізації найбільш ярко проявляється в підвищенні продуктивності праці (оскільки техніка значно спощує роботу працівників), і зниженні затрат виробництва. Основа рішення цієї проблеми -- максимальне використання досягнень науки і техніки, глибоке вивчення і впрвадження вітчизняного досвіду у всіх галузях промисловості, особливо вмашинобудуванні. Сільськогосподарські машини за сврїми техніко-економічними показниками повинні повністю відповідати вимогам технічного прогресу, знаходитись на рівні кращих світових зразків.

Традиційна технологія забезпечується матеріально-тнхнічними засобами виходячи з їх наявності у господарстві, а інтенсивна технологія -- у необхідності найбільш повного проявлення потенційних можливостей культури чи сорту. Слід мати на увазі, що нова технологія не оптимізує стару, а створює принципово нову технологічну базу зернового господарства.

Неодмінною умовою успішного застосування інтенсивних технологій є висока культура землеробства, повне матеріально-технічне забезпечення засобами виробництва, сучасна організація і оплата праці, висока професійна підготовка кадрів. Вповадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур дає можливість не тільки значно підвищити вихід продукції, підвищити її якість, але і знизити затрати праці і засобів на виробництво одиниці продукції, переглянути методичні підходи до організації і виконанню технологічних операцій. Використання індустріальних технологій дає максимальну реалізацію потенційної продуктивності рослин та максимальне збільшення їх урожайності шляхом використання інтенсивних сортів і гібридів. Використання прогресивних форм організації вирбництва й оплати праці. Раціональну організацію праці слід розглядати як умову ефективного використання робочого часу та засобів виробництва. Вдосконалення організації праці визначається обов'язком спеціалістів, керівників усіх рангів. Технологи, економісти, обліковці господарства повинні приділити певний час аналізу виконання трудових операцій безпосередньо на робочих місцях, особливо на роботах масових, термінових, з використанням дефіцитної техніки на потокових процесах.

Для кожного постійного працівника визначається місце в системі первинних трудових колективів сільгосппідприємства. Персонал господарства розподіляється між виробничими і обслуговуючими підрозділами різної спеціалізіції. Колектив підрозділу становить бригада -- основна обов'язкова форма кооперації праці. Кожний бригадний колектив стає об'єктом обліку, аналізу, стимулювання праці -- центром відповідальності за сучасним формуванням. Кількість колективів бригадного рівня становить, як правило, 15-30 одиниць, але їх може бути і більше. За кожною бригадою закріплюються засоби виробництва, незалежно від того, у чиїй власності вони знаходяться.

В умовах переходу до ринкових форм господарювання змінюється концепція щодо встановлення розмірів та вибору форм і систем оплати праці працівникфів сільського господарства. Якщо раніше оплата праці жорстоко регламентувалась і в усіх сільгосппідприємствах застосовувалася єдина система оплати праці, то в нових умовах, при рефорормуванні, економічного механізму, права і обов'язки щодо стимулювання праці передані безпосередньо підприємствам. За умови, коли оплатою праці не керують ні держава, ні саме підприємство, вона складається стихійно, за залишковим принципом, виявляється невиправдано низькою і не мотивує до ефективної роботи. Управління заробітною платою забезпечується, якщо вона вводиться як основний елемент у баланс грошових надходжень і витрат господарства.

Джерелом коштів на оплату праці є валовий дохід господарства. Найбільш можливі зростання рівня оплати праці відкривваються завдяки реалізації продукції за вищими цінами. Порівняно високу дохідність забезпечує реалізація зерна, однак тільки ним не можна забезпечити належний рівень заробітків усіх працівників господарства. З урахуванням характеру тієї чи іншої роботи застосовується відрядна або почасова форма оплати праці. Відрядна оплата праці виправдана, якщо є потреба заохочувати більший виробіток, і він досягається без погіршення якості роботи та зростання матеріальних витрат. Почасова оплата поширюється там, де важливіша якість за виробіток або його вимірювання неможливе чи недоцільне, також на механізованих операціях, де подуктивність визначається машиною. З урахуванням цих вимог має переваги почасова оплата механізованих польових робіт. Поширеню її однак заважають психологічна неготовність керівникв і частини механізаторів, не гарантування отримання вагомої доплати за одержаний результат. Прогресивна почасова оплата становить підвищені вимоги до її організації.

Переважаючими у сільському господарстві залишаються тарифні системи оплати праці. Господарства тепер мають право застосовувати як рекомендовані галузевою угодою, так і власні тарифні сітки та посадові оклади, враховуючи необхідність диференціації заробітків. Ця система включає основну оплату на тарифних умовах, доплати, компенсації, надбавки, стимулювання окремих робіт та якісних показників діяльності.

Більш прогресивною є безтарифна оплата в підрозділах з колективною організацією праці. Вона дає змогу колективам самостійно вирішувати питання розподілу заробітку, нарахованого за кінцеві результати його діяльності, що мобілізує резерви людського фактора, що залишаються незадіяними за тих жорстоких правил, які накладають тарифні системи.

Оплата доповнюється преміюванням. Найбільш важливим є преміювання, яке пов'язує винагороду з економією витрат порівняно з плановими показниками. Питома вага премій за кінцеві результати у сільському господарстві ще дуже низька. Протягом багатьох років Функціонування сільськогосподарських господарств оплата праці весь час вдосконалювалась, внаслідок чого склалися певні її види і показники. За останні роки набули розвитку нові організаційні форми господарювання, відповідно до яких удосконалювалися традиційні системи оплати праці (відрядна та відрядно-преміальна, акордно-преміальна, від валового доходу), так і виникали нові її системи( за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами, за залишковим принципом, годинно-преміальна та ін.), які в умовах ринкових відносин доцільно застосовувати незалежно від форми господарювання. Своєчасність виплати зарплати посилює стимулювання працівників до продуктивної праці. При неможливості повного розрахунку до одержання врожаю здійснюється авансування, умови якого погоджуються з колективом.

В ТОВ”Верес” застосовується відрядно-преміальна форма оплати праці, яка передбачає своєчасність і місце виконання працівниками необхідних сільськогосподарських робіт. Зацікавленість працвників у підвищенні виробництва продукції перш за все залежить від основної оплати( її розміру та форм), але необхідно для ще більших результатів праці морально та матеріально стимулювати працівників. Тому доцільно використовувати преміювання за якість продукції, преміювання в залежності від отриманого валового доходу. Також можна поєднувати преміювання грошима і натурою( у нашому випадку зерном і продуктами його переробки). Важливою складовою підвищення ефективності виробництва зерна та зниження його собівартості є раціональне використання виробничих ресурсів. Активному залученню працівників за економне і бережливе відношення до засобів, що виділяються, сприяє організація преміювання за збереження і хороше використання техніки, економію палива, бережне відношення до інвентарю та іншим знаряддям праці. Але, нажаль, є фактори, які впливають на виробничі ресурси незалежно від працівників.

2005р -- 0,82тис.грн., тобто залишилися без змін. Вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника у 2007р становила 4тис.грн., що на 4% більше, ніж у 2005р. Вартість валової продукції на 1грн. виробничих витрат у 2007р становила 0,47тис.грн., що на 41% менше, ніж у 2005р та на 42% менше, ніж у 2006р. Прибуток на 1га с/г угідь у 2007р становив 0,3тис.грн., що на 50% більше, ніж у 2006р. Прибуток в розрахунку на 1 середньорічного працівника становив 1,4тис.грн., що на 85 більше, ніж у 2005р. Норма прибутку у 2007р становила 3,4%, що на 0,2% менше, ніж у 2005р та на 0,4%, ніж у 2006р. Рівень рентабельності у 2007р становив 1,62%, що на 0,39% більше, ніж у 2005р та на 0,4%, ніж у 2006р.

Розрахувавши і проаналізувавши всі вищенаведені таблиці, можна зробити загальний висновок про ТОВ «Верес» за останні три роки. Як видно з таблиць, та за період 2007р товариство покращило свої економічні показники, за період розмір прибутку значно зріс, завдяки використанню передових, новітніх технологій та кращій організації праці.

Галузь рослиництва, як і все сільське господарство, може розвиватися двома шляхами: екстенсивеним та інтенсивним. У першому випадку обсяги виробництва продукції збільшуються за рахунок розширення посівних площ, як правило, при незмінному рівні техніки і технології. В другому -- за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

Рослинництву потрібна матеріально-технічна база, яка забезпечила б економію живої та уручевленої праці, відповідала б сучасним вимогам спеціалізованого виробництва, передбачала комплексне й ефективне функціонування всіх її елементів. Треба обгрунтувати, створити і впровадити восокоефективні системи машин і обладнання, які забезпечують механізацію й автоматизацію виробничих процесів, одночасне виконання кількох робочих операцій. У даному господарстві переважає галузь рослинництва, оскільки тваринництво відсутнє.

Висновки

Метою даного звіту є надання інформації щодо проходження навчально-виробничої практики на одному з сільськогосподарських підприємств Німеччини «KARL`S Strawberry - Farm»

В ході написання роботи, я намагався викласти інформацію про саму країну як Німеччина її економічний стан країни та розвиток сільського господарства, компанію так і взагалі до їх умов праці.

Так у звіті містяться дані щодо місце знаходження, зародження компанії, її першопочатківця, розвиток, рід діяльності та перспективи розвитку. Далі надала інформацію умови та правила перебування працівників у гуртожитках та на самих виробничих місцях. У наступних підрозділах охарактеризувала умови праці, особливості роботи, залежно від її специфіки та методи розрахунку її оплати.

Сподіваюсь вся наведена мною інформація містить саме те, що буде цікавим як для спеціалістів цієї галузі так і студентам , які планують проходити таку виробничу практику на компанії «KARL`S Strawberry - Farm» та підвищувати свій професійний рівень знань.

Размещено на Allbest.ru