Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях -- державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів.

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур [8, c. 288].

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природноекономічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції.

Розглянемо як змінювалась виробнича собівартість 1 ц зерна в господарстві за досліджуваний період.

Таблиця 3.1

Динаміка собівартості 1 ц зерна СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н. с. Гранів, грн

Аналізуючи дані таблиці 3.1 слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду виробнича собівартість 1 ц зерна підвищилась на 71,95 %, в тому числі собівартість 1 ц зерна пшениці озимої зменшилась з 45,17 грн до 79,31 грн, або на 75,58 %, при цьому ж собівартість 1 ц жита також зросла на 41,9 %, з 53,48 грн до 75,89 грн, водночас собівартість 1 ц зерна кукурудзи на зерно також збільшилась з 46,62 грн до 92,04 грн, або на 97,42 %. Собівартість 1 ц ячменю підвищилась з 56,94 до 84,75 грн, або на 48,84%. В цілому дані тенденції щодо собівартості зерна є позитивними і добре впливають на економічну ефективність виробництві зерна в СВК «Нива».

На собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. При цьому між собівартістю та першим фактором прямо - пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору - обернений: чим вища урожайність зернових тим нижча собівартість 1 ц. зерна і навпаки. Розглянемо, як впливали зазначені фактори на формування собівартості зерна в СВК «Нива» протягом досліджуваного періоду.

Таблиця 3.2

Собівартість 1 ц зерна і фактори, які її формують СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н. с. Гранів

Провівши аналіз даних таблиці 3.2, можна зробити такі висновки. Збільшення собівартості 1 ц зерна за досліджуваний період було досить незначним і становило всього 35,38 грн. При цьому за рахунок зменшення витрат виробництва собівартість 1 ц зерна збільшились на 26,16 грн. Проте збільшелась урожайності зернових культур на 1,88 ц/га призвело до зменшення собівартості 1 ц зерна на 26,4 грн., або на 53,9%. В цілому собівартість збільшилась на 9,4%.

Зростання витрат виробництва, а отже, й собівартості продукції, було зумовлене підвищенням цін на основні і оборотні засоби виробництва: машини, пальне, будівельні матеріали, добрива, насіння, а також зниження продуктивності праці, порушення режиму економії. Зниження собівартості на кінець аналізованого періоду було досягнуто за рахунок значного підвищення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок застосування високоврожайних сортів, проведення всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки, механізації всіх виробничих процесів. Але відомо, що на урожайність сільськогосподарських культур значний вплив мають природно - кліматичні умови, якщо вони будуть несприятливими і в господарстві не буде вжито відповідних заходів, щоб згладити цей вплив, урожайність може значно знизитись. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості зерна і продукції рослинництва в цілому. Для цього слід розглянути структуру виробничих витрат рослинництва в СВК «Нива».

Дані таблиці 3.3 свідчать, що структура виробничих витрат в рослинництві за аналізований період дещо змінилась. Так, частка витрат на оплату праці протягом досліджуваних років зменшувалась і становила: в 2009 р. - 6,31 %, в 2011 р. - 4,69 %. Відповідно зменшились відрахування на соціальні заходи з 3,51% до 1,74%. Це негативно впливає на матеріальну зацікавленість працівників. Переважну частку у витратах на виробництво продукції рослинництва займають матеріальні витрати, при чому найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу - на паливо-мастильні матеріали. При цьому частка витрат на насіння і посадковий матеріал за аналізований період дещо збільшилось з 14,323 до 35,85%. Частка витрат на добрива в структурі виробничих витрат займали 30,77%, а в 2009 р. їх частка значно зменшилась до 30,29 %. Отже, в підприємстві при вирощуванні сільськогосподарських культур добривам в системі агротехнічних заходів надається досить невелике значення. Все це зумовлює значне зменшення урожайності зернових культур протягом досліджуваного періоду.

Таблиця 3.3

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна пшениці в СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н. с. Гранів

Частка витрат на нафтопродукти за період з 2009 р. по 2011 р. значно змінилася: на його початок відповідно становила 19,50 % а на 2011р 18,25 %. Це свідчить про значне підвищення цін на паливо - мастильні матеріали. Витрати на оплату наданих робіт і послуг на початок періоду в структурі виробничих витрат становили 6,24 %, а у 2011 році не відбувались витрати на оплату послуг і робіт. Частка амортизаційних відрахувань протягом досліджуваного періоду зменшилась, хоч і незначно і становила: в 2009 р. - 2,22 %, в 2011 р. - 2,03 %.

Проаналізувавши вище наведені дані, можна запропонувати наступні шляхи зниження собівартості зерна: раціональне використання коштів на придбання насіння та посадкового матеріалу та добрив; зниження витрат на паливо-мастильні матеріали та запчастини, раціональне їх використання. При цьому слід пам'ятати, що дані виробничі запаси нерідко стають об'єктами марнотратства. Це, в свою чергу, є причиною додаткових витрат на відповідні виробничі ресурси. Для того, щоб уникнути цього, необхідно посилити внутрішній контроль на підприємстві підсилити рівень матеріальної відповідальності.

У процесі планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах необхідно приймати рішення щодо раціонального розміру виробництва продукції та її асортименту. Для цього використовують метод визначення точки беззбитковості. Сутність цього методу полягає в тому, що точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки. Розрахунок даного показника передбачає розмежування постійних і змінних витрат у структурі собівартості продукції:

де, ТБ - точка беззбитковості у натуральному виразі;

ПВ - розмір постійних витрат на 1 га посіву, грн.;

Ц - ціна реалізації одиниці продукції, грн.;

ЗВ - розмір змінних витрат на 1 ц продукції, грн.

Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована.

На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості [25, c.344] .

ТБ(пшениця озима)=447,55/(102,29-3,23)=4,52 ц/га

ТБ(кукурудза на зерно)=1313,73/(101,16-1,59)=13,18 ц/га

ТБ(жито)=502,38/(93,28-43,87)=10,61ц/га

Отже, на підприємства СВК «Нива», точка беззбитковості для озимої пшениці становить 4,52 ц/а, кукурудзи на зерно - 13,18 ц/га, а для жита - 10,61 ц/га, для того щоб не досягти більшої точки беззбитковості підприємству потрібно зменшити виробничі витрати і підвищити ціну реалізації, і рівень показує що господарство немає ні прибутку ні збитку.

З розрахунків, проведених у таблиці 3.4 ми бачимо, що при незмінній площі буде досягнутий беззбитковий обсяг виробництва пшениці при урожайності 31,73 ц/га, тобто для покриття постійних витрат на вирощування пшениці господарству необхідно виробляти 2969,53 ц продукції, кукурудзи на зерно урожайністю 57,55 ц/га - 11277,1 ц., а жита з урожайністю - 26,81 ц/га- 500,88 ц. Питома вага постійних витрат озимої пшениці становить 0,81 %, кукурудзи на зерно - 0,93 %, а жита - 0,30 %, це досить великі показники, так як питома вога залежить від виробничих витрат тобто від постійних і змінних витрат іх потрібно зменшити. Маржинальний дохід від одиниці продукції озимої пшениці становить 79,88 грн, кукурудзи на зерно - 25,61 грн, жита - 42,31 грн, для того щоб його підвищити потрібно на підприємстві збільшити ціне реалізації продукції, але зменшити змінні витрати у повній собівартості одиниці продукції. Безбитковий обсяг виробництва для озимої пшениці становить 2969,53 ц, кукурудзи на зерно - 11277,1 ц, а жита - 500,88 ц, який залежить від виробничих витрат і маржинального дохіду від одиниці продукції.

Таблиця 3.4

Розрахунок точки беззбитковості при вирощуванні пшениці озимої на Вінницька обл. Гайсинський р-н. с.Гранів (2011)

У таблиці 3.5 проектуємо урожайність для отримання певного розміру прибутку від реалізації зерна пшениці озимої, кукурудзи на зерна і жита для цього проектний прибуток збільшуєм на 8%. Збільшивши розмір прибутку культур збільшиться маржинальний дохід від одиниці продукції, урожайність озимої пшениці фактичний становить 31,73ц/га, а за проектним 34,27, кукурудзи на зерно фактичний - 57,55 ц/га, проектний - 62,15 ц/га, жита - 26,81 ц/га, та 28,95 ц/га, бачимо чітку тенденцію збільшення урожайності культур., при цьому ж площу посіву ми не з більшуєм. Рівень товарної продукції у наступномо різі має також підвищитись6 озима пшениця до 0,0053%, кукурудза на зерно - 0,001%, а жито - 0,032%. Тобто у 2012 році на підприємстві планується досягти 8% рівня рентабельності по кожній культурі.

3.2 Упровадження прогресивних технологій вирощування зернових культур

Технологія сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умова також від застосування машин. При цьому на ефективність сільськогосподарського виробництва має значний вплив впровадження в практику господарювання новітніх досягнень науки і техніки. Адже застосування більш ефективних машин у сільськогосподарському виробництві значно скорочує витрати господарства на виробництво. В господарствах постійно відбувається зміна ручної праці машинною, тобто, основні фонди замінюють працівників, отже, при введенні в дію таких машин скорочуються витрати на оплату праці. Справедливо зазначити, що нова техніка є більш надійною, тому при запровадженні її у виробництво скорочуються витрати на ремонт основних фондів. Можна приводити дуже багато прикладів щодо позитивних результатів впровадження у виробництво досягнень науки і техніки. Але висновок буде один: беззаперечно, це йде на користь підприємству.

Надзвичайно хороші результати дає впровадження в господарювання досвіду передових господарств. Адже деякі підприємства вдаються до тих чи інших нововведень як до експерименту. Якщо це дає позитивний результат, тобто, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, варто перейняти досвід даного господарства [19].

Потрібно зазначити, що найефективнішим сільськогосподарське виробництво буде тоді, коли підприємство матиме сукупні сприятливі умови для цього, тобто, коли будуть комбінуватися сприятливі природні умови та запроваджуватимуться новітні досягнення науки і техніки, і перейматиметься досвід передових господарств.

В межах однорідної ґрунтово-кліматичної зони впровадження інноваційних технологій і на цій основі підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва - це сприятливі умови. Прикладом може слугувати Оратівський район Вінницької області.

Завдяки інвестиціям асоціації фермерських господарств, взяли курс на передову аграрну технологію, випробувану такими відомими фірмами по виробництву сільськогосподарської техніки, як Джон Дір, Массй-Ферпосон, КЛААС, а також фірм по виробництву засобів захисту рослин - Дюпон, Новартіс.

Суть інноваційної технології по вирощуванню зернових культур полягає в мінімальній обробці ґрунту з максимальним використанням можливостей надійних та ефективних машин, якісних та надзвичайно дієвих засобів захисту рослин в комбінації з використанням високоврожайних районованих сортів сільськогосподарських культур.

Запровадження інноваційної технології з використанням високопродуктивних широкозахватних агрегатів в комбінації з застосуванням високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, а також засобів захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників забезпечують отримання стійких і високих врожаїв, не дивлячись на погодні умови [28, c. 13].

Для раціонального використання наявних ресурсів на оброблюваних ділянках суворо ведуть записи в польових журналах, де, які засоби використовувалися з врахуванням науково обґрунтованих чергувань культур в сівозміні. До організації сівозміни ставляться як агротехнічні, так і економічні вимоги. З точки зору ефективності виробництва найкращою сівозміною є та, яка комбінує ці два пункти - технологічність та економічність. Кількість полів в сівозміні, в свою чергу, залежить від науково обґрунтованого чергування культур, розповсюдженості їх хвороб і шкідників. Зарубіжна практика свідчить про ефективність створення спеціалізованих підприємств, які вирощують обмежену кількість культур, поглиблено вивчають відповідну технологію і техніку, застосовують їх у виробництві [9, c.112-117].

Структура посівних площ найбільше впливає на ефективність виробництва. Більше того, вона є основою як для організації виробничих процесів, так і для створення певної матеріально-технічної бази суб'єкта підприємницької діяльності, а також слугує для накопичення глибоких знань в тих областях технічного і технологічного прогресу, які необхідні для ефективного використання виробничих та земельних ресурсів. Виходячи з цих міркувань, не можна комбінувати в одному і тому ж господарстві виробництво картоплі та зернових культур на товарні цілі, навіть якщо для них є сприятливі умови. Досвід зарубіжних фермерів, які вирощують 3-4 культури показує, що при достатньому забезпеченні мінерального підживлення і при наявності сильних хімічних засобів і біологічних методів з стійкими ознаками гібридів можна забезпечити високу окупність вкладених коштів у сільськогосподарське виробництво.

Важливим для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, а, отже, зменшення виробничих витрат є енергозбереження. При впровадженні у виробництво нових машин на цю їх властивість слід звернути увагу. Одним із важливих факторів, який впливає на енергозбереження в сільськогосподарському виробництві, є спосіб обробітку ґрунту. Важливим фактором, який впливає на ефективність інноваційної техніки і технології в сільському господарстві є оновлення сортів, вирощування високоврожайних, стійких до хвороб та шкідників районованих сортів сільськогосподарських культур.

В усьому світі підживлення вважається потужним фактором підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Тому організація і планування потреби в мінеральних добривах займають виключно важливе місце в системі запровадження інноваційної техніки і технології [22, c. 415].

3.3 Поліпшення якості зернової продукції

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому. Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв'язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий вплив на прискорення темпів певних напрямків науково-технічного прогрессу [29, c. 11-13].

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція повніше і дешевше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентноспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньо економічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища [26, c.5-11].

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом та цілеспрямованістю можна об'єднати у три взаємопов'язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми створення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все це втілюється в реальний вибір за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне підвищення якості виробу. Це широко продемонстровано в Японії і на Заході на всьому діапазоні промислових товарів масового виробництва: комп'ютери побутова електроніка і побутові прилади. За останні десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала.

Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості - широко розповсюджена серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У цій ситуації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшення якості призводить як правило, до більш високої продуктивності.

На якість впливає структура праці робочої сили. Виробники звертають вину за низьку якість своїх виробів на відсутність розуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило:

всебічне навчання операторів обладнання;

працівників детальними інструкціями щодо роботи;

засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих робітників;

засобами для регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат являється незадовільним.

Правдива оцінка виробників скоріше всього покаже, що їх керівництво нездатне забезпечити ці дуже важливі вихідні умови на більшості робочих місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно вивчити слабкі місця своїх систем управління.

Сувора перевірка якості. Контроль був першим офіційним механізмом управління якістю на початку цього століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до відокремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції. Більш того, тоді як останні дослідження показали, що від 60 до 70% всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущенних на таких ділянках, як проектування, технологічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії з управління якістю все-таки спрямовані на виробничу ділянку. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням [30, c. 65]

Висновки та пропозиції

На всіх етапах розвитку суспільства проблема ефективного виробництва зерна належала до числа актуальних питань аграрної політики. Особливого значення вона набуває в сучасних умовах помітного спаду усього сільськогосподарського виробництва. Ситуація ускладнюється через коливання цін на зерно, і нестабільну ситуацію на ринку зернових.

У даній роботі основна увага приділялася дослідженню інтенсифікації виробництва зерна на підприємстві СВК «Нива».

1. Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на 1 га земельної площі, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

2. Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

3. Важлива задача інтенсифікації - усунення різких коливань у врожайност зернових культур. Тому для визначення економічної ефективності інтенсифікації необхідно використовувати показник стійкості зернового виробництва.

4. Структури с/г угідь, то за 2009-2011 рр. то вона з кожним роком трохи зростає, найбільша їх кількість була зосереджена на підприємстві у 2011 році, їхня площа становила 2980 га, у структурі с/г угідь рілля займає 100 %.

5. Дослідивши і проаналізувавши динаміку розвитку зерновиробництва СВК«Нива», слід відмітити, що найбільша питома вага в структурі посівних площ припадає на озиму пшеницю , так у 2009 році дана культура займала 580 га, а в 2011 році 530га (більша частина посівної площі).

6. Найбільшу суму грошових надходжень протягом 2009-2011р. станови тлять зернова продукція отже, підприємство мало зерновий напрямок (48%), протягом останнього року спеціалізація перемінилась на зерново- соняшникову так як питома вага зерна становила 52,1%, а соняшника - 33,9% відповідно.

7. Щодо рівня інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва, то слід відмітити негативну тенденцію до зростання виробничих витрат та прямих затрат праці на 1 га с/г угідь. Задля зменшення цих показників необхідною умовою є більш інтенсивна заміна живої праці уречевленою, тобто більш масштабне застосування інновацій у с/г виробництві даного господарства.

Значне коливання рівня показників економічної ефективності виробництва зерна обумовлено перш за все причинами, які не залежать від сільськогосподарських підприємств. Серед них такі: дефіцит оборотних коштів для придбання необхідних виробничих ресурсів, незадовільний стан фінансово-кредитної системи, диспаритет цін внаслідок необґрунтованої лібералізації, невизначеність в розвитку різних форм власності, відсутність стабільного збуту продукції.

Дослідивши і проаналізувавши розвиток зернового виробництва на досліджуваному підприємстві, обґрунтовуються заходи щодо досягнення проектних (перспективних) показників підвищення ефективності функціонування виробництва зерна, а саме інтенсифікація виробництва зерна і зернопродуктів має базуватися на нових рішеннях в галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст інноваційних процесів. Ступінь важливості різних видів інновацій визначається можливими кінцевими результатами.

В умовах енергетичної кризи одним із основних напрямів стабілізації та підвищення ефективності виробництва зерна є розробка ресурсозберігаючих моделей технології його вирощування та визначення шляхів їх біологізації, застосування біологічних стимуляторів росту.

Список використаних літературних джерел

1. Аграрні соціально - трудові відносини : Підручник / О.В.Шкільов, О.І. Здоровців, М.Г. Лобас, С.С. Барабан. - К.:, 1997 - 304с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. ? 2-ге вид., доп. і перероблене./ В.Г. Андрійчук. ? К.: КНЕУ, 2002. ? 624с.

3. Баланюк І.Деякі науково-методологічні аспекти реформування аграрного сектора економіки // Економіка України. - 1998. - №5. - С.67-72.

4. Басовський М. З. Розвелення сільськогосподарських тварин. - Б. Церква, 2001. - 288 с.

5. Бондар В.В. Умови праці в сільському господарстві: стан і шляхи поліпшення. //Економіка АПК, 2005. - №2. - с.112-117.

6. Географічна енциклопедія. Вінницька область. Т. 3.,1996р.

7. Грицаєнко Г.І., Романюк Т.М. Соціально-економічна сутність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК - 2006 - №4 - С.131-134.

8. Господарський Кодекс України// Голос України. - 14.03.2003

9. Дієсперов В.С. Економіка сільськогосподарської праці. - К.:ІАЕ УААН, 2004. - 448с.

10. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України”// Голос України. - 07.09.2004

11. Економіка підприємства / П.П. Руснак, В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєнко та ін.;За ред. П.П. Руснака. - Біла Церква, 2003.- 256 с.

12. Економіка сільського господарства П.П. Руснак, В.В. Жебрак, М.М. Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П. Руснака. - К.: Урожай, 1998. - 320с.

13. Економіка сільського господарства / В.П.Мертенс, В.І.Мацибора, Л.Ф.Жигало та ін.; За ред.В.П.Мертенса. -К.: Урожай, 1995. - 288с.

14. Економіка сільського господарства / П.П.Руснак, В.В. Жабка, М.М.Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П.Руснака. - К.:Урожай,1998. - 320с.

15. Економіка сільського господарства: Підручник/ О.І.Здоровцов, Л.І.Касьянов, В.І.Мацибора. - К, Вид-во УСГА,1993. - 320с.

16. Економічна енциклопедія. У 3-х т.Т.3.п-я.:952с.,2002

17. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2/ Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) ? К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. ? 864с.

18. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. К.:КНЕУ, 2003

19. Калина А.В. Економіка праці: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2004 - 272с.

20. Конституція України - Закон України від 28 червня 1996 р. // Юрінком, 1996 - 80 с.

21. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. ? К.: Вища школа, 1994. ? 415с.

22. Онищенко О. Фінансова результативність сільськогосподарських підприємств // Економіка України ? 2005 ? №2 ? С.59-65

23. Саблук П.Т. Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні - К.: ІАЕ УААН, 2000 - 56с.

24. Савенко М.М. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. - К.ВШ, 1987 с. 237

25. Тарасюк Г. М.. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів . - К.: Каравела, 2004. - 344с.;

26. Третяк А. М. Стан та проблеми управління земельними ресурсами в Україні // Вісник аграрної науки. - 2001. - №8. - с. 5 - 11.

27. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу. К,ВШ, 1998 с.-256

28. Черняков Б.А.. Економіка с.-г. і переробних підприємств. 2001. №11. -

с. 13

29. Черняков Б.А. Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. - 2002. - №5. - С.11-13.

30. Як створювати нові ефективні сільськогосподарські підприємства в Україні. В.Месель-Веселяк, В. Юрчишин, М. Федоров, Л. Романова та ін.; Укр.. незалежн. центр політ дослідження. - Київ, 2000 - 65 с.

Додаток 1

Вартість валової продукції на підприємстві СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н, с. Гранів (2009)

Додаток 2

Вартість валової продукції на підприємстві СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н, с. Гранів(2010)

Додаток 3

Вартість валової продукції на підприємстві СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н, с. Гранів (2011)

Размещено на Allbest.ru