Агрономічна оцінка ґрунтового покриву господарства "Труд" Єланецького району Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ АГРОТЕХНОЛОГІЇ

Кафедра ґрунтознавства та агрохімії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Ґрунтознавство з основами геології"

на тему:

"Агрономічна оцінка ґрунтового покриву господарства "Труд" Єланецького району Миколаївської області"

Виконав:

студентка групи А 2/1

Андрусік К.В.

Перевірив:

к.с-г.н., доцент

Хотиненко О.М.

Миколаїв - 2014



ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні відомості про сільськогосподарське підприємство

2. Природні умови ґрунтоутворення

2.1. Клімат

2.2. Рослинність

2.3. Ґрунтотворні породи

2.4. Рельєф місцевості

2.5. Гідрологічні умови

3. Ґрунтовий покрив сільськогосподарського підприємства

3.1. Номенклатурний список ґрунтів

3.2. Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства

3.2.1. Генезис

3.2.2. Морфологічні ознаки

3.2.3. Фізичні властивості ґрунтів

3.2.4. Агрохімічні властивості ґрунтів

4. Агровиробниче групування ґрунтів і рекомендації щодо підвищення родючості ґрунтів господарства та сільськогосподарського використання

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

морфологічний агрохімічний ґрунт сільськогосподарський

Ґрунтознавство - біологічна наука, предметом вивчення якої є ґрунт. Це наука про ґрунти, його утворення (генезис), будову, склад, властивості, закономірності географічного поширення, про формування і розвиток його головних властивостей, про екологічних функціях ґрунтів у біосфері, про регіональний використанні ґрунтів.

Ґрунт - основний незамінний засіб сільськогосподарського виробництва. Ґрунт забезпечує рослини водою і поживними елементами, регулює ріст і розвиток рослин, обсяг і якість врожаю. Ґрунт при правильному використанні не зношується, не погіршує свої властивості, а прогресивно поліпшуються. У цьому її відмінність від інших засобів виробництва. Ґрунт - основний і вічне багатство будь-якого народу і є невичерпним джерелом його життєдіяльності,забезпечуючи людину продуктами харчування і матеріалом для виробничої діяльності.

Ґрунт утворюється з виходять на денну поверхню гірських порід під спільним і взаємозалежним впливом повітря, води і різного роду організмів, живих і мертвих. Живі організми руйнують гірські породи, витягують з них живильні речовини і після відмирання збагачують верхні горизонти перегноєм та елементами живлення, якими користуються наступні покоління організмів. Так відбувається нагромадження елементів живлення і розвивається одне з основних властивостей ґрунту - родючість. Ґрунтоутворювальний процес захоплює собою лише самі верхні шари земної кори, куди проникають повітря, тепло, волога, коріння рослин, мікроорганізми. В одних випадках цим процесом захоплена велика товща гірських порід, в інших - менша. Звідси і потужність ґрунтів у різних зонах різна. Таким чином, впливаючи на умови розвитку ґрунтів можна змінювати і покращувати їх властивості.

Мета курсової роботи - навчитися користуватися матеріалами великомасштабних досліджень ґрунтів, а також здобути навички використання даних польових і лабораторних досліджень ґрунтів під час вирішення практичних питань сільського господарства на прикладі господарства “Труд” Єланецького району. Завдання - подати загальні відомості про сільськогосподарське підприємство, детальну характеристику ґрунтового покриву: описати фактори ґрунтоутворення, номенклатурний список ґрунтів, дати характеристику генезису, морфологічним ознакам, фізичним та агрохімічним властивостям основних типових ґрунтів.



1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО сільськогосподарське підприємство

Земля - величезне багатство, основний засіб виробництва в сільському господарстві.

Правильне використання цього багатства - головне питання подальшого збільшення виробництва продуктів харчування для населення, вирішення продовольчої програми.

Найбільш раціональне використання землі та поліпшення структури посівів можливі лише за наявності ґрунтової карти в кожному господарстві.

Центральна садиба господарства ”Труд” село Маложенівка розташована від районного центру с.м.т. Єланця в 8 км від обласного центру м. Миколаєва 82 км.

Структура земельних угідь наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Структура земельних угідь (землекористування) сільськогосподарського підприємства

Вид земельних угідь	Площа, га
Загальна площа землекористування, в тому числі:	6780,6
сільськогосподарські угіддя:	6082,5
рілля	4969,6
пасовища	1083,5
багаторічні насадження	29,4

Напрямок розвитку господарства овочівницьке насінництво.

Ґрунтове обстеження території господарства проводилося в 1961 році ґрунтознавцями Львівської землевпорядної експедиції в масштабі 1:2500.

Картографічною основою для цих обстежень служив план землекористування господарства масштабу 1:25000 з нанесеними горизонталями через 5 метрів.

При обстеженні було закладено 175 розрізів. Для вивчення хімічних властивостей ґрунтів були відібрані зразки для лабораторного аналізів і визначень:

- механічний склад методом піпетки з хімічною підготовкою з Годліну;

- гумус методом Тюріна;

- pH ізометричним метод;

- загальний азот за Кьельдалем;

- визначення ґрунтової структури фракційним методом агрегатного аналізу за Бекаревичем;

- визначення пластичності по ГОСТу;

- поглинання кальцію і магнію комплексометричним методом;

- максимальна молекулярна вологоємність - методом вологоємких середовищ;

- аналіз водної витяжки;

- карбонатів - об'ємним методом;

Внаслідок польового обстеження ґрунтів і камеральної обробки матеріалів була складена ґрунтова карта господарства М 1:2500 та рекомендації щодо раціональному використання ґрунтів .

Корегування матеріалів ґрунтового обстеження відповідно до "Загальносоюзної інструкцією з ґрунтовим обстеженням та складання великомасштабних ґрунтових карт землекористувань", проводилася з метою забезпечення сучасними даними про ґрунтах при виконанні робот по внутрішньогосподарському землеустрою, проектування протиерозійних заходів, проведенню якісної оцінки земель, складанні оргхозпланів, інвентаризації земель і т.д.

Нею передбачалося доповнення та виправлення матеріалів раніше проведених обстежень та уточнення ґрунтових контурів, особливо еродованих, заболочених, засолених ґрунтів.

Коригування матеріалів ґрунтового обстеження господарства проводилася у вересні-жовтні 1984 року.

Масштаб коригування 1:10000. Планово-картографічною основою слугували чорно-білі не дешифровані фотопланшети на твердій основі масштабу 1:10000 з нанесеним рельєфом, виготовлені в 1969 року.

При коригуванні були використані 175 розрізів ґрунтового обстеження 1961 року й додатково закладено 247 ґрунтових розрізів, статтю і 93 прикопки, що відповідає 67% коригування при IV категорії складності.

З 23 основних розділів відібрано 59 зразків за генетичними горизонтів для аналітичного вивчення ґрунтів. Аналізи виконувалися лабораторією Херсонської філії інституту "Укрземпроект".

У лабораторії визначалися:

- механічний склад за Качинським;

- гумус за Тюріним;

- поглинені основи и витісненням хлористим натрієм із застосуванням трилону "Б".

- поглинений натрій за Антиповим-Каратаєвим з кінцевим визначенням на полум'яному фотометрі.

- ємність поглинання по Бобко і Аскіназі в модифікації Грабарова і Уварової в карбонатних горизонтах;

- реакція ґрунтового розчину pH водної суспензії потенціометричному;

- карбонатів на кальциметрі;

- гігроскопічна вода ваговим методом;

- водна витяжка щільний залишок , , , , , , за Гедройцем у засолених ґрунтах.

При описі природної рослинності і розробці заходів щодо поліпшення кормових угідь господарства в звіті використані матеріали геоботанічного обстеження 1974 року, виконані філією інституту "Укрземпроект".

У результаті коригування матеріалів ґрунтового обстеження складені:

1. Ґрунтова карта М 1:10000.

2. Картограма агровиробничих груп ґрунтів М 1:10000.

3. Технічний звіт.

Один примірник перерахованих вище матеріалів вручений господарству, другий - залишився у філії інституту "Укрземпроект".

Управлінню сільського господарства Єланецького райвиконкому переданий один екземпляр технічного звіту і картограми агровиробничих груп ґрунтів.



2. ПРИРОДНІ УМОВИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

Господарство "Труд" Єланецького району згідно з агрокліматичним районування території Миколаївської області відноситься до першого північного агрокліматичного району, який характеризується теплим, помірно посушливим кліматом.

Для характеристики середньої температури повітря приводяться багаторічні дані Вознесенської метеостанції (табл 2.1).

З наведеної таблиці видно, що найхолоднішими місяцями являються січень і лютий. Найбільш низька температура повітря -31 ° С спостерігалась у лютому, а найбільш висока +38 ° С в липні і серпні.

Таблиця 2.1

Середньомісячні і річні температури повітря в градусах за Цельсієм

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
-4,9	-4,1	1,0	8,1	15,0	18,3	21,2	20,3	15,1	9,1	2,3	-2,8	8,2

Тривалість безморозного періоду 160-185 днів.

Перехід середньої добової температури повітря +5° С навесні 2 квітня збігається з масовим відновленням вегетації озимих культур та багаторічних трав, а восени 5 листопада з припиненням вегетації.

Тривалість вегетаційного періоду днів з температурою вищого +5° С в даному районі становить 215-220 днів.

Ранньостиглих сортів сільськогосподарських культур потрібно 60-120, середньостиглих 100-140 днів вегетаційного періоду.

Кількість днів з температурою вище +10° дорівнює 171, вище +15°- 131. Сума позитивних температур вище +5° становить 3300°, вище +10° -2955°, вище +15-2449°.

Для нормального росту і розвитку ранньостиглих сортів сільськогосподарських культур потрібно від 800° до 2200° C, для середньостиглих від 1200° до 2600 °C активних температур. Швидкість прогрівання ґрунту має важливе значення для строків сівби ярих культур і одержання дружних сходів.

М'якопластичний стан стиглості ґрунту настає на глибині 0-2 см в середньому 25 березня, на глибині 10-12 см 26 березня. За ступенем зволоження територія господарства відноситься до району недостатнього зволоження.

У таблиці 2.2 наведено дані Вознесенської метеостанції про кількість атмосферних опадів, що випадають в районі господарства.

Найбільше опадів випадає в червні-липні, найменше в лютому-березні.

Влітку дощі випадають переважно у вигляді злив, тому далеко не повністю вбираються ґрунтом.

Таблиця 2.2

Середньомісячні і річна кількість опадів в мм

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
21	20	19	29	47	58	55	41	32	29	27	29	407

Значна частина опадів стікає в лощини і балки, змиваючи і розмиваючи ґрунт. До того ж, кількість опадів, яка залишається в ґрунті, в результаті високих температур і низької відносної вологості швидко випаровується.

За спостереженнями Вознесенської метеостанції в серпні запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-1 см часто бували невисокі 13-14 мм, що не завжди забезпечувало дружне поява сходів і нормальне кущіння озимих культур.

У період осінньої вегетації запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту становили 111-124 мм, до початку весняної вегетації вони збільшувалися до 141-146 мм. Починаючи з травня запаси продуктивної вологи зменшилися і до часу дозрівання озимих їх кількість не перевищувала 58 мм.

Важливим показником ступеня зволоження території є гідроскопічний коефіцієнт, який умовно характеризує потребу рослин у волозі, вікову з підвищенням температури в північному агрокліматичному районі, де знаходиться господарство "Труд", гідротермічний коефіцієнт становить 0,8-0,9 тобто, опадів тут випадає на 10-20% менше, ніж випаровується вологи.

Вітри спостерігаються майже всіх напрямків, але переважаючими в теплий період являються південні і південно-східні, в холодний ? північно-східні.

У цьому районі щорічно спостерігаються суховії. Середнє число днів з суховіями слабкої інтенсивності дорівнює 49,3, середньої 21,3, інтенсивних 5,9, дуже інтенсивних 0,7.

Господарство перебуває в Новоукраїнському - Роздільнянському районі зони слабкої вітрової ерозії.

Сніговий покрив на території господарства стійкий. Впродовж зими зі сніговим покривом буває 47 днів. Часто бувають відлиги, при яких сніг частково або повністю сходить. Середня висота снігового покриву на полях сягає 2-3 см, а середня з найбільших висот, які спостерігаються протягом всієї зими - 9 см. Покров спостерігався менш, ніж в 50% зим.

У цілому кліматичні умови дозволяють вирощувати в даному районі всі районовані сільськогосподарські культури. Головним фактором, який лімітує отримання високих стійких уражай є волога, тому всі агротехнічні заходи мають бути спрямовані на її накопичення, збереження і раціональне використання.

2.2 Рослинність

Господарство "Труд" розташоване в Правобережному злаковостеповому ботаніко-географічному районі України.

Ґрунтоутворення на обстеженій території проходило під покривом степової трав'янистої рослинності - вузьколистних ксерофітних щільно-кущових злаків, в результаті чого утворилися кращі ґрунти даної зони - чорноземи звичайні.

Коренева система трав'янистих рослин щороку утворює сітку ходів, розділяє ґрунтову масу на грудочки, а потім відмираючи, розкладається і мінералізує і цим збагачує ґрунт органічними і зольними елементами.

Накопичена органічна маса сприяє утворенню агрономічно цінних структурних окремо у верхніх горизонтах ґрунту, які покращують фізичні властивості ґрунтів. Зараз майже всі територія господарства розорюється.

На цілинних ділянках, що перебувають на крутих схилах балок, збереглася природна рослинність: деревій звичайний, гикавка сіра, самосил білоповстистий, кульбаба лікарська, чебрець, пирій повзучий, тонконіг вузьколистий і цибулинний, стоколос кровельний.

Проективне покриття дорівнює 40-50%.

На поді зустрічаються: тонконіг цибулинний і вузьколистий; кульбаба лікарська; пижма; горець перцевий, полин австралійський, жовтець їдкій, молочай Лозно.

Природна деревна рослинність на території господарства відсутня.

2.3 Ґрунтотворні породи

Ґрунтоутворюючі породи - вихідний матеріал, з котрого формуються ґрунти. Вони впливають на видовий, механічний і хімічний склади ґрунтів.

На однакових елементах рельєфу в межах однієї кліматичної провінції і рослинного покриву, як правило, на різних ґрунтоутворюючих породах зустрічаються різні за своїм агровиробничим ознаками і генезису ґрунту.

В геологічній будові первинно-акумулятивна рівнина Причорноморської низовини складена лесовій серією, що складається з трьох - чотирьох ярусів лесу, загальною потужністю 25-30 м.

Ярусність лесів можна простежити в пробуреної свердловині № 92 поблизу м. Вознесенськ.

Свердловина загальною глибиною 17 м розкрила три яруси лесу типового палевого до 4,8 м, шоколадного - глибше, що переривається на глибині від 9 до 10,6 м шаром палевого лесу.

У цьому профілі є два горизонти максимальної сольовий акумуляції.

У першому горизонті від 3,3 до 7,5 м загальна концентрація водорозчинних солей досягає 14,4-15,0 мг-екв причому різко переважають сульфат натрію, менше сульфатів кальцію і магнію.

У другому горизонті 7,5-10,0 м солей до 117-35 мг-екв на 100 г ґрунту при явному пануванні сульфатів кальцію і магнію і однаковій кількості хлоридів хлору 1,4-1,8 мг-екв, кристалічний гіпс з глибини 3,1 м.

У ґрунтоутворенні на території господарства беруть участь леси, оглеєні леси, лесовидні суглинки, щільні глини, елювії щільних карбонатних порід, гумусований делювій.

Леси - є основним і найбільш цінними ґрунтоутворюючими породами на території господарства. Вони являють собою палевого кольору глинисту, добре відсортовану породу, з розвиненою пористістю 50-53% і відсутністю шаруватості. Вони в більшості мають вертикальну подільність, що обумовлює легкість їх розмиву на схилах.

Механічний склад лесів легкоглинистий. За мінералогічному складу лес є досить складною породою, але найбільше в ньому кварцу , глинистих мінералів, карбонатів кальцію і магнію. Кількість карбонатів кальцію і магнію складає 12-15%.

У горизонті білозірки, який залягає на глибині 70-110 з їх зміст збільшується. Кальцій лесів обумовлює закріплення розкладаючої органічної маси, коагулюючи гумусові з'єднання. На лесах утворилися чорноземи звичайні.

Оглеєні леси - це леси значно змінені процесами оглеєні. Окисні з'єднання заліза і марганцю у них мають вигляд бобів діаметром до 5 мм або переведені в окиснені з'єднання зеленуватого відтінку.

Ці леси характеризуються несприятливими водно-фізичними властивостями; вони слабководонепроникні, з високою вологоємністю і низькою водовіддачею.

Лесовидні суглинки залягають на схилах балок. Вони, як і леси палевого кольору , містять значну кількість карбонатів кальцію, які спостерігаються, в основному, у формі білозірки.

Від лесів лесовидні суглинки відрізняються більш легким піщанисто-важко суглинковим механічним складом. Вони містять значну кількість піску. Це говорить про підстилання лесовидних суглинків третинним пісками.

Щільні глини зустрічаються невеликими плямами і є ґрунтоутворюючою породою на схилах, де леси змиті.

Характеризуються важким механічним складом, призмо подібна або кубовидна типом структури, добре помітним в сухому вигляді.

Вони пластичні, водонепроникні, іноді містять водорозчинні солі. На глинах часто формуються засолені і солонцюваті мочаристі і мочарні ґрунти.

Елювій щільних карбонатних порід, як ґрунтоутворюючих порід виступає на нижніх частинах схилів балок, де змито леси і щільні глини.

Характерною особливістю елювію вапняків є наявність щебеню в самих верхніх горизонтах. Щебінь поступово переходить у щільну породу - вапняк. Це білувато-жовтого кольору осадова порода, складена із залишків морських молюсків.

За хімічним складом елювій вапняків відрізняється від інших порід великою кількістю карбонатів кальцію 80-92%, який обумовлює міцне закріплення органічних речовин у ґрунтах, що утворилися на цих породах.

Тріщинуватість вапнякових відкладень сприяє швидкому походженням вглиб атмосферних опадів, внаслідок цього ґрунти, що утворилися на цих породах, суші в порівнянні з іншим.

Гумусований делювій є ґрунтоутворюючою породою на днищах балок і є продуктом перевідкладення змитих з прилеглих схилів гумусових частинок ґрунту, тому він темнозабарвлений, має близькі до оточуючим ґрунтом механічний склад. Ґрунти, що утворилися на даній породі потенційно дуже родючі.

Виходи пісків залягають в кар'єрі на схилах балки. Вони жовтуватого кольору, однорідні, зустрічаються іржаві охристі плями.

Виходи гранітів - це масивно-кристалічні породи, які зустрічаються на схилах балок.

2.4 Рельєф місцевості

Згідно з геоморфологічним районуванням території господарство розташоване в правобережній частині Причорноморської на південь.

За характером поверхні території господарства представляє широкохвилясте плато, в центральній частині порізане балками, найбільша з яких проходить з півночі на південь.

По дну її протікає р. Гнилий Єланець. На крутих схилах зустрічаються виходи порід - вапняків, гранітів, що доходять до самого русла річки.

Східна частина землекористування господарства являє собою рівнину, в мікрорельєфі якої виявлено блюдце видне пониження - поди.

2.5 Гідрологічні умови

На території господарства основним джерелом зволоження ґрунтів є атмосферні опади. Найбільш близьким до поверхні водоносний горизонт на корінному плато залягає на глибині 30 м і не робить ніякого впливу на умови ґрунтоутворення.

Ґрунтові води на днищах балок находяться на глибині 1,5-3,0 м.

У породах ґрунтові води залягають на глибині 5-20 м, що обумовлює більш розвинутою напівгідроморфних лучно-чорноземних ґрунтів.

Крім того, при надмірному зволоженні в подах відбувається накопичення атмосферних опадів, що призводить до осолодіння і оглеєних ґрунтів.

Ґрунтові води по днищ балок і в подах мінералізовані і являються джерелом засолення.

З півночі на південь по території землекористування господарства відбувається глибока балка з великим схилами, по дну якої протікає р. Гнилий Єланець. У межах території господарства річка не має вираженої заплави і не впливає на умови ґрунтоутворення оточуючих ґрунтів, за винятком невеликої ділянки біля с. Богодаровки, де на шлейфі схилу утворилися лучно-чорноземні ґрунти.

Висновок. У цілому кліматичні умови, ґрунтотворні породи, рельєф місцевості, гідрологічні умови дозволяють вирощувати в даному районі всі районовані сільськогосподарські культури. Ці фактори ґрунтоутворюваних умов сприяли утворенню родючих чорноземів та лучно-чорноземних ґрунтів.



3. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Номенклатурний список ґрунтів

Ґрунти господарства "Труд" знаходиться в Еланецько-Казанківському агроґрунтовому районі Степу Південно-Української Правобережно-Дніпровської.

Найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи як тип степового ґрунту у межах зони Степу. Серед інших ґрунтів вони різко виділяються високою природною родючістю, властивостями та будовою ґрунтового профілю. Залягають на рівнинних малосточних і безстічних плато, де відсутні процеси водної ерозії. Ці ґрунти доцільно використовувати під різні сільськогосподарські культури, які потребують родючих ґрунтів. На схилі крутіше одного градуса розвивається водна ерозія, під впливом якої сформувалися в різному ступені змиті ґрунти, а по днищ балок і лощин, де відбувається акумуляція змитих частинок - намиті.

На днищах балок, де близько проходять мінералізовані ґрунтові води, сформувалися лучно-чорноземні засолені ґрунти. Також поширенні лучно-чорноземні ґрунти,від інших ґрунтів вони відрізняються потужнім гумусовим горизонтом (від 36-50 см) більшим вмістом гумусу і слабкими ознаками процесів оглеєння в нижній частині профілю. Найбільшу площу серед ґрунтів господарства "Труд" має чорноземи звичайні малогумусні малопотужні слабозмиті пилувато-легкоглинисті - 1695,3 га або 26,4%. В таблиці 3.1 відображена номенклатура ґрунтів із зазначеними індексами.

Індексування ґрунтів проводять за схемою:

Тип підтипрід; вид, різновид
Розряд, додаткові ознаки

Таблиця 3.1

Номенклатурний список ґрунтів

Індекс ґрунту	Найменування ґрунтів	Загальна площа
	Тип	підтип	рід	вид	різновид	розряд	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
	Чорнозем	звичайний	звичайний	малогумусний середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	1111,0	17,3
	Чорнозем	вилужений	звичайний намитий	малогумусний середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	9,4	0,1
	Чорнозем	звичайний	звичайний слабозмитий	малогумусний неглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	1695,3	26,4
	Чорнозем	звичайний	звичайний середньозмитий	малогумусний середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	1056,0	16,5
	Чорнозем	звичайний	звичайний сильнозмитий	малогумусний дуже неглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	51,2	0,8
	Чорнозем	звичайний	звичайний слабодефльо-ваний	малогумусний дуже неглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	914,8	14,2
	Чорнозем	звичайний	звичайний слабозмитий	малогумусний дуже неглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	25,7	0,4
	Чорнозем	звичайний	звичайний середньозмитий	малогумусний середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	5,2	0,1
	Чорнозем	звичайний	звичайний слобозмитий	малогумусний середньглибокий	піщано-важкосуглин-ковий	лесо-видні суглинки	43,4	0,7
	Чорнозем	звичайний	звичайний середньозмитий	малогумусний неглибокий	піщано-важкосуглин-ковий	лесо-видні суглинки	616,0	9,6
	Чорнозем	звичайний	звичайний сильнозмитий	малогумусний дуже неглибокий	піщано-важкосуглин-ковий	лесо-видні суглинки	51,3	0,8
	Чорнозем	звичайний	звичайний сильнозмитий	малогумусний дуже неглибокий	піщано-важкосуглин-ковий	лесо-видні суглинки	66,4	1,0
	Чорнозем	звичайний	звичайний слабозмитий	середньоглибокий малогумусний	легкоглинис-тий	щільні глини	45,9	0,7
	Чорнозем	звичайний	звичайний середньозмитий	середньоглибокий малогумусний	легкоглинис-тий	щільні глини	109,5	1,7
	Чорнозем	звичайний	звичайний середньозмитий	середньоглибокий слабогумусовий	щебнисто-важкосуглин-ковий	елювій вапна	124,4	1,9
	Чорнозем	звичайний	зичайний сильнозмитий	слабогумусний неглибокий	щебнисто-важкосуглин-ковий	елювій вапна	154,6	2,4
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	звичайний намиті	слабогумусні середньоглибокі	піщано-середньо-суглинкові	гумусо-ваний делювій	22,5	0,3
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	солончакуваті намиті	слабогумусні високослабосолон-чакуваті неглибокі	крупнопилу-вато важкосуглин-кові	гумусо-ваний делювій	12,1	0,2
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	солонцювато-солончакуваті намиті	слабогумусні слабосолонцюваті-середньосолонча-кові неглибокі	крупнопилу-вато важкосуглин-кові	гумусо-ваний делювій	8,7	0,1
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	солончакуваті	слабогумусні вториннослабо-солончакуваті середньоглибокі глеєві	пилувато-легкоглинисті	оглеєний лес	120,4	1,9
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	осолоділі	слабогумусні слабоосолоділі глеєві вториннослабо-солончакуваті середньоглибокі	пилувато-легкоглинистий	оглеєний лес	8,9	0,1
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	осолоділі	слабогумусні середньоосолоділі глеєві вториннослабо-солончакові середньоглибокі	крупнопилу-вато важкосуглин-кові	оглеєний лес	7,2	0,1
	Лучно-чорноземні	лучно-чорноземні	звичайні слабозмиті	слабогумусні середньоглибокі мочаристі	пилувато-легкоглинисті	лес	9,5	0,1
	Лучно-болотний	болотний	звичайний	слабогумусний слабосолончаку-ватий неглибокий	пилувато-легкоглинистий	оглеєний лес	0,4

3.2 Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства

3.2.1 Генезис

Господарство "Труд" знаходиться в Еланецько-Казанківському агроґрунтовому районі Степу Південно-Української Правобережно-Дніпровської.

Описані вище фактори в процесі своєї взаємодії зумовили в даному районі розвиток дернового процесу ґрунтоутворення, в результаті якого сформувалися чорноземні ґрунти. Особливістю цього процесу є збагачення, особливо верхньої частини ґрунтового профілю, специфічним органічною речовиною - гумусом. Накопичення його відбувається за рахунок залишків трав'янистої рослинності, збагаченої азотом і зольними елементами.

Наявність кальцію в породі та ґрунтовому профілі зумовлює насиченість колоїдного комплексу катіонами кальцію і закріплення ґрунтових колоїдів глини, гумусу. Це сприяє утворенню агрономічно цінної водостійкої зернисто-грудкуватої структури. Профілі ґрунтів являє собою поступовий перехід від добре вираженого гумусового горизонту до негумусованої материнської породи.

На схилах балок маються яри з виходами елювію щільних карбонатних порід, а також виходи гранітів та піску.

Відповідно до описаних вище процесам ґрунтоутворення ґрунтовий покрив земельного масиву господарства "Труд" представлений наступним ґрунтами.

Ґрунтотворний процес - це складний комплект притаманних винятково приповерхневим горизонтам земної суші явищ, реакцій, взаємодій, ініційованих у біосфері земним екзогенезом і космічною енергією Сонця, трансформованою фотосинтезом у біоенергію «живої речовини», а в подальшому - в органо-мінеральні сполуки ґрунту. Дернові ґрунти - результат прояву дернового процесу ґрунтоутворення. Теорія цього процесу розроблена В.Р. Вільямсом, І.В. Тюріним та іншими вченими.

Дерновий процес відбувається під впливом трав'янистої рослинності й призводить до формування ґрунтів з добре розвиненим гумусовим горизонтом. Суть його полягає в накопиченні гумусу, поживних речовин і створенні водостійкої агрономічно цінної структури у верхньому горизонті.

Причинами цього елементарного ґрунтового процесу є:

- інтенсивний біологічний кругообіг речовин під трав'янистою рослинністю. Це викликано коротким життєвим циклом рослинності, її високою зольністю й підвищеним вмістом азоту. У результаті кожного року утворюється й попадає в ґрунт 15-30 т/га фітомаси, що містить 4-10% N, 800-1200 кг/га мінеральних речовин з максимумом Ca;

- значна доля коренів від усієї фітомаси (65-95%) - найважливішого джерела гумусу. Коренева система розгалужена, основна її маса знаходиться у верхніх шарах ґрунту. При відмиранні трав переважна маса органічних залишків попадає безпосередньо в ґрунт, де тісно контактує з мінеральними речовинами, що сприяє гуміфікації та закріпленню в ґрунті утворених гумусових речовин;

- значний вміст кальцію в рослинному опаді сприяє створенню реакції середовища, близької до нейтральної, стимулює розпад свіжих рослинних залишків, їх гуміфікацію та закріплення у вигляді органо-мінеральних сполук. Наявність Са - фактор створення агрономічно цінної структури.

Інтенсивність дернового процесу ґрунтоутворення та його результативність залежать від ряду факторів. Перший з них - продуктивність трав'янистих рослин. Найсприятливіші умови для їх розвитку складаються в лісостепу, північному степу, преріях, заливних луках, дещо меншої інтенсивності досягає їх розвиток в південній частині тайгово-лісової зони, в південному степу, саванах.

Другим фактором інтенсивності дернового процесу є комплекс зовнішніх умов, з яких найважливіші такі:

- умови аерації ґрунту. Найкращим для накопичення гумусу є контрастний режим аерації та зволоження, коли оптимальні періоди чергуються з надлишково аерованими. При постійній нестачі води гальмуються процеси розкладу, гуміфікації органічних залишків, порівняно інтенсивно йде мінералізація гумусу. В анаеробних умовах органічні залишки консервуються у вигляді торфу й дерновий процес трансформується в болотний;

- характер ґрунтотворної породи. Найбільш інтенсивно дерновий процес іде при наявності в ґрунті великої кількості Са, Mg та інших основ, тобто на карбонатній материнській породі.

При найсприятливіших для дернового процесу умовах формуються чорноземи, чорноземоподібні ґрунти в лісостепу, степу, преріях. З різною інтенсивністю він проявляється також і в інших ґрунтово-кліматичних зонах, в тому числі і в південній частині тайгово-лісової зони, де під його впливом утворюються дернові ґрунти.

Умови ґрунтоутворення: рослинність трав'яниста лугова або лісова з добре розвиненим трав'янистим покривом за умови карбонатності материнської породи чи близького залягання жорстких ґрунтових вод; ґрунтотворні породи - переважно карбонатні (елювій вапняку, мергелю, доломіту), але можуть бути й безкарбонатні будь-якого генезису, рідко - леси чи лесоподібні суглинки; клімат - бореальний, суббореальний, у більшості випадків - гумідний різного ступеня континентальності; рельєф - різноманітний. Дерново-карбонатні ґрунти вважаються високородючими, широко використовуються в сільському господарстві, потребують внесення мінеральних та органічних добрив, глибокої оранки.

Лучно-чорноземні ґрунти - представники ґрунти напівгідроморфного ряду в чорноземній зоні. Відрізняються від чорноземів більшою потужністю гумусового горизонту, більшим вмістом гумусу та слабкими ознаками оглеєння в нижній частині профілю. Розвиваються при додатковому зволоженні ґрунтовими або поверхневими водами під степовою або лучно-степовою рослинністю, інколи під розрідженими листяно-трав'янистими лісами. Вони сформувались під мезофільними трав'яними фітоценозами,ґрунтотворна функція рельєфу зводиться до створення підвищеного фону зволоження за рахунок двох джерел : туту затримуються на шляху до гідро географічної сітки атмосферні опади , а також підвищується рівень підґрунтових вод, які посилюють свій вплив на ґрунтотворенння. Висока індикативна чутливість до атмосферного зволоження є особливістю лучно-чорноземних ґрунтів, яка зумовила складну еволюцію: у профілі ґрунтогенезу є кілька циклів засолення, осолодіння, але ґрунтовий процес переважає. Лучний процес - процес накопичення гумусу в ґрунтах лісостепової, степової та напівпустельної зон під впливом додаткового зволоження за рахунок поверхневих або ґрунтових вод. Засолення - це накопичення в ґрунті легкорозчинних солей, джерелом яких являються мінералізовані ґрунтові води і засолення материнської породи.

Для солонцюватих ґрунтів характерна підвищена концентрація солей ґрунтового розчину і виділення солей у вигляді прожилок, кристалів, вицвітів. Накопичення солей відбувається за рахунок випаровування ґрунтової вологи, яка підтягується разом з солей до поверхні. У солончакової стадії ґрунт характеризується рихлим складанням і проникністю для води і повітря.

Засолені - це такі ґрунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин.

Шкідливість водорозчинних солей полягає в тому, що вони підвищують осмотичний потенціал ґрунтового розчину, чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем. При цьому знижується транспірація, уповільнюється фотосинтез, погіршується мінеральне живлення. Деякі солі (сода) погіршують властивості ґрунту: він набухає, зменшується здатність колоїдів до коагуляції, збільшується їх рухомість, в результаті чого руйнується структурність ґрунту, росте його щільність тощо.

Найбільш шкідливі солі: Na₂СО₃, NaHСО₃, NaCl; шкідливі: СаСl₂, MgCl₂, Na₂SО₄; менш шкідливі: MgSО₄, CaSО₄. Джерелами солей у природі взагалі й у ґрунтах зокрема виступають такі процеси та об'єкти:

- вивітрювання порід, при якому утворюються різноманітні солі, які з водами мігрують в океан або безстічні басейни на суші. Це процес глобальний, входить у великий кругообіг речовин і завдяки йому щорічно утворюється близько 3 млрд. т водорозчинних сполук;

- соленосні гірські породи, які утворюються на дні морів та океанів і в результаті тектонічних рухів земної кори виходять на поверхню, де виступають у ролі ґрунтотворної породи;

- мінералізовані ґрунтові води, що знаходяться на глибині 2-7 м і впливають на процес ґрунтоутворення;

- виверження вулканів;

- перенесення солей вітром з моря на сушу (імпульверизація);

- атмосферні опади (максимальний вміст солей у них може складати 400 мг/л).

- деяка рослинність, яка підкачує солі завдяки їх біологічній акумуляції та наступній мінералізації фітомаси (солянки).

- зрошувальні води, які можуть бути активним фактором вторинного засолення ґрунтів при неправильному зрошенні.

Ці джерела діють на всій земній кулі, але засолені ґрунти займають порівняно незначну частину суші. Для їх утворення потрібне специфічне сполучення навколишніх умов: засушливий аридний клімат, при якому випаровуваність перевищує кількість опадів, тому солі не вимиваються з ґрунту; негативні форми рельєфу, де забезпечується накопичувальний баланс речовин. У таких ландшафтно-геохімічних умовах у ґрунтах можуть накопичуватись різні солі. При дещо вологішому кліматі акумулюються менш розчинні солі, а легкорозчинні вимиваються. З посиленням сухості клімату в ґрунті зберігаються більш розчинні солі, наприклад, хлориди.

Солончаки - один із типів засолених ґрунтів, які містять у шарі 0-30 см токсичну кількість водорозчинних солей. На Україні переважає содове та хлоридно-сульфатне засолення ґрунтів. Солончаковими називаються ґрунти, які містять також, як і солончаки, токсичну кількість солей, але не з поверхні, а нижче 30 см. Солончакуватими ж є ґрунти, що містять водорозчинні солі в будь-якій частині профілю, але в кількостях, менших порогу токсичності.

Солонці - це ґрунти, що містять у ввібраному стані велику кількість обмінного Na (> 15% від ЄП) або інколи Mg (>40% від ЄП) в ілювіальному горизонті. Вони також відносяться до категорії засолених ґрунтів, але, на відміну від солончаків, солі в цих ґрунтах знаходяться не на поверхні, а на деякій глибині.

3.2.2 Морфологічні ознаки

Ґрунт являє собою ієрархічно побудовану природну систему, яка складається з морфологічних елементів різного рівня. Це природні тіла всередині ґрунту, які мають чіткі або дифузні границі, а також свої специфічні форму та властивості.

Морфологічними елементами ґрунту є генетичні горизонти, структурні агрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішніми властивостями - морфологічними ознаками. Морфологія ґрунтів - це сконцентроване відображення генезису, історії розвитку ґрунту. Оскільки ґрунт постійно знаходиться в процесі розвитку, в ньому постійно проходять зміни, в тому числі й у морфологічних ознаках.

Морфологічна організація ґрунту складається з 5 рівнів.

І рівень - ґрунтовий профіль.

ІІ рівень - ґрунтові горизонти.

ІІІ рівень - морфони.

ІV рівень - ґрунтові агрегати.

V рівень - мікробудова.

Основні морфологічні ознаки генетичних горизонтів.

Забарвлення ґрунту - це найбільш доступна і, перш за все, помітна морфологічна ознака, суттєвий показник належності ґрунту до того чи іншого типу, що визначається кольором тих речовин, з яких він складається, а також гранулометричним складом, фізичним станом і ступенем зволоження. За С.О. Захаровим, найбільш важливими для забарвлення ґрунту є такі три групи сполук: 1) гумус; 2) сполуки заліза; 3) кремнієва кислота, СаСО₃ та каолін. Гумусові речовини в більшості випадків зумовлюють чорне, темно-сіре, сіре забарвлення ґрунту. Окисне залізо надає ґрунтові червоного, брудно-помаранчевого та жовтого кольору. Кремнезем (SiO₂), вуглекислий кальцій (СаСО₃), каолініт (H₂Al₂Si₂O₄·H₂0) зумовлюють білий та білястий колір. У деяких випадках помітну роль у білястих відтінках відіграють гіпс (CaSО₄·2H₂О), легкорозчинні солі (NaCl, Na₂SО₄ та інші).

Структура - це відмінності (агрегати), на які може розпадатися ґрунт. Агрегати складаються зі з'єднаних між собою механічних елементів. Форми, розміри і якісний склад структурних відмінностей у різних ґрунтах і горизонтах неоднаковий. Розрізняють, за С.О. Захаровим, три основні типи структури, кожен з яких ділиться на дрібніші одиниці. Для різних генетичних горизонтів ґрунтів характерні певні форми структури: грудкувата, зерниста - для дернових, гумусових горизонтів. Первинні ґрунтові часточки, представлені мінеральними зернами, органічними та органо-мінеральними гранулами, що вільно суспендуються у воді після руйнування клейких матеріалів, називаються механічними (гранулометричними) елементами або елементарними ґрунтовими частинками (ЕҐЧ). Гранулометричний склад переважної більшості ґрунтів приблизно на 90% представлений ЕГЧ мінеральної природи. ЕГЧ можуть мати будь-яку геометричну форму: шар, куб, призма тощо. Умовно форму їх приймають за кулеподібну, враховуючи так званий ефективний діаметр. Механічні частинки приблизно однакового діаметра об'єднують у фракції, оскільки вони володіють подібними властивостями. У ґрунтознавстві відомо кілька класифікацій механічних елементів, проте загальновизнаною є класифікація Н.А. Качинського.

Складення - це зовнішнє вираження щільності та пористості ґрунту. Воно залежить від гранулометричного складу, структури, а також діяльності ґрунтової фауни, розвитку кореневих систем рослин і т. ін. За ступенем щільності ґрунти поділяються на злиті (дуже щільні), щільні, пухкі та розсипчасті. Злитий стан характеризується дуже щільним приляганням часток, які утворюють здебільшого зцементовану масу; ніж у неї входить важко, його можна тільки увігнати. Характерний для ілювіальних горизонтів солонців і зцементованих озалізнених горизонтів підзолистих ґрунтів. Щільний стан (консистенція) потребує значних зусиль для вдавлювання ножа в ґрунт. Вона типова для ілювіальних горизонтів суглинкових і глинистих ґрунтів. Пухка консистенція спостерігається в добре оструктурених гумусових горизонтах, а також в орних, якщо ґрунт обробляли в стиглому стані. Розсипчаста консистенція характерна для орних горизонтів, піщаних і супіщаних ґрунтів, у яких частинки ґрунту не зв'язані між собою.

Пористість (шпаруватість) характеризується формою та величиною пор усередині структурних відмін та між ними. За розташуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такий стан ґрунту:

1) тонкопористий - ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1 мм;

2) пористий - ґрунт містить пори діаметром 1-3 мм;

3) губчастий - зустрічаються пустоти розміром від 3 до 4 мм;

4) ніздрюватий - є пустоти діаметром 5-10 мм;

5) комірчастий - пустоти перевищують 10 мм;

6) трубчастий - пустоти у вигляді каналів, проритих землерийками.

Новоутворення - це нагромадження речовин різної форми й хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизонтах ґрунту в процесі ґрунтоутворення. Хімічні новоутворення за формою поділяються на такі групи: вицвіти та нальоти, кірки, примазки, патьоки,прожилки та трубочки, конкреції та стягнення, прошарки. За складом хімічні новоутворення бувають: легкорозчинні солі (NaCl, CaCl₂, Na₂SО₄ та інші); гіпс (СаSО₄·2Н₂О); вапно (СаСО₃); гідроксиди заліза (Fe³⁺); сполуки двовалентного заліза (FeCО₃, Fe₃(PО₄)₂·8H₂О);кремнезем (SiО₂); гумусові речовини. Серед біологічних новоутворень у ґрунтах зустрічаються: копроліти; кротовини; кореневини; червоточини; дендрити.

Включення - це сторонні тіла в профілі ґрунту, присутність яких не пов'язана з процесом ґрунтоутворення. До включень належать: літогенні (кам'янисті); біогенні;антропогенні.

Ґрунтовий профіль - це певне вертикальне чергування генетичних горизонтів у межах ґрунтового індивідуума. Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. Профіль ґрунту характеризує зміну його властивостей по вертикалі. Залежно від напрямку ґрунтоутворення спостерігається закономірний розподіл і зміна гранулометричного, мінералогічного та хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтового тіла від поверхні до підстилаючої породи. Ґрунтові розрізи основних чотирьох типів ґрунтів представлені у вигляді рисунків 3.1-3.4.

0	H	Н (0-36 см)	- гумусовий горизонт, темно-сірий, свіжий, грудкувато-пилуватий, зверху пухкий, нижче слабоущільнений, легкосуглинистий, зустрічаються коріння рослин, поступовий перехід;
10
20
30
40		(36-54 см)	- верхній перехідний до материнської породи горизонт, гумусовий, сірий з бурим відтінком, свіжий, грудкуватий, призмоподібний, мало ущільнений, є корені рослин, поступовий перехід;
50
60		(54-70 см)	- нижній перехідний горизонт до материнської породи, бурий, малогумусний, вологий, грудкуватий, призмоподібний, карбонатний, перехід поступовий;
70
80		(70-80 cм)	- материнська порода, бурувато-палевий, карбонатний лес.
90
100

Рис. 3.1. Профіль чорнозему звичайного малогумусного малопотужного пилувато-легкоглигистого на лесах. Індекс .



0		H	H(0-22см)	- гумусовий горизонт, темно-сірий, свіжий, грудкуватопилуватий, рихлий, пилувато-легкоглинистий, перехід поступовий.
10
20
30			(22-37см)	- верхній перехідний до материнської породи горизонт, гумусовий, темно-сірий з бурим відтінком, свіжий, грудкувато-призмоподібний , кротовина з 25 см, скипає з соляною кислотою з 26 см, перехід поступовий.
40
50			(37-53см)	- нижній перехідний до материнської породи горизонт, бурий, свіжий, грудкувато-призмоподібний, ущільнений, карбонаний, перехід поступовий.
60			(53-75см)	- материнська порода - палево-бурий лес
70
80
90
100

Рис.3.2. Профіль чорнозему звичайного малогумусного малопотужного слабозмитого пилувато-легкоглинистого на лесах. Індекс

0		H	H(0-28см)	- гумусовий горизонт, темо-сірий, свіжий, порохувато-грудкуватий, зверху рихлий, нижній ущільнений, є корені рослин, пилувато-легкоглинистий, перехід поступовий.
10
20
30			(28-44см)	- верхній перехідний горизонт до материнської породи, темно-сірий, з бурим відтінком, свіжий, грудкувато-призматичний, ущільнений, карбонатний, є корені рослин, перехід поступовий.
40
50
60			(44-59см)	- нижній перехідний горизонт до материнської породи, бурий, свіжий, грудкувато-призматичний, ущільнений, карбонатний, перехід поступовий.
70			(59-70см)	- материнська порода - палево-бурий, карбонатний лес
80
90
100

Рис. 3.3. Профіль чорнозему звичайного мало гумусного малопотужного слабодефльованого пилувато-легкоглинистого на лесах. Індекс



0			Hk(0-42см)	- гумусовий горизонт, темно-сірий, свіжий, зверху порохувато-грудкуватий, нижній грудкувато-зернистий, ущільнений, піщано-середньосуглиинковий, є корені рослин, скипає від соляної кислоти з поверхні, перехід поступовий.
10
20
30
40
50			Hpk(42-70см)	- верхній перехідний до материнської породи, гумусовий, темно-сірий, з бурим відтінком, вологий, грудкувато-зернистий, ущільнений, є корені рослин, карбонатний, перехід поступовий.
60
70
80			Phk(70-92см)	- нижній перехідний горизонт до материнської породи, гумусовий, темно-бурий вологий, грудкувато-зернистий, ущільнений, карбонатний, перехід поступовий.
90
100			Pk(92-100см)	- материнська порода - темно-бурий з іржавими плямами, вологий, частково гумусовий делювій.

Рис. 3.4. Профіль лучно-чорноземному намитого піщано-середньосуглинкового на гумусованому делювії. Індекс

3.2.3 Фізичні властивості ґрунту

До фізичних властивостей ґрунту відносяться гранулометричний склад, агрегатний склад, загальні фізичні, фізико-механічні, водні, теплові та повітряні властивості ґрунтів.

а) гранулометричний склад

Відносний вміст у ґрунті чи гірській породі механічних елементів різного розміру називається механічним складом, а кількісне визначення їх механічним аналізом. Механічні частинки приблизно однакового діаметра об'єднують у фракції, оскільки вони володіють подібними властивостями.

У наш час значного поширення набула класифікація професора Качинського М.О. В цій класифікації крім підрозділу ґрунтів в залежності від співвідношення вмісту фізичної глини (сукупність механічних елементів розміром менше 0,01 мм) та фізичного піску (сукупність механічних елементів розміром більше 0,01 мм) введено поняття фракцій.



Класифікація елементарних ґрунтових частинок (за Н.А.Качинським)

<...

Назва фракції механічних елементів	Розмір механічних елементів, мм
Каміння	>3
Гравій	3-1

Подобные документы

• Ґрунтовий покрив сільськогосподарського підприємства

  Принципи систематики й класифікації ґрунтів. Вивчення природних факторів ґрунтоутворення: генезису, фізичних, фізико-хімічних та хімічних властивостей типових для степової зони ґрунтів на прикладі ґрунтового покриву сільськогосподарського підприємства.
  
  курсовая работа [460,5 K], добавлен 24.05.2014
  

• Агрономічна оцінка ґрунтового покриву ДПДГ "Сонячне" Миколаївського району Миколаївської області

  Загальні відомості про ДПДГ "Сонячне". Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства. Агровиробниче групування ґрунтів і рекомендації щодо підвищення родючості ґрунтів господарства та сільськогосподарського використання.
  
  курсовая работа [2,5 M], добавлен 18.05.2014
  

• Еколого-агрохімічна характеристика ґрунтового покриву Рівненського району

  Методика проведення агрохімічних досліджень ґрунтового покриву, огляд фізико-географічних і кліматичних факторів Рівненського району. Еколого-агрономічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення. Роботи з охорони родючості ґрунтів.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 19.04.2013
  

• Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходи боротьби з бур’янами в господарстві ПСП "Іскра" Братського району Миколаївської області

  Науково обґрунтована система сівозмін для господарства. Характеристика ґрунтового покриву. Удосконалення структури посівних площ і системи сівозмін. Загальні відомості про господарство та кліматичні умови. Система захисту рослин від бур’янів у сівозміні.
  
  курсовая работа [50,9 K], добавлен 25.02.2015
  

• Характеристика грунтів господарства

  Природні умови ґрунтоутворення: клімат, рельєф, рослинність, грунтоутворюючі та підстилаючі породи. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів, їх бонітування. Розрахунок балансу гумусу в грунтах господарства, методики підвищення родючості.
  
  курсовая работа [437,0 K], добавлен 28.09.2010
  

• Агровиробнича характеристика чорнозему південного

  Загальна характеристика південних чорноземів. Поширення, генезис та класифікація чорноземів. Будова ґрунтового профілю і його морфологічні ознаки. Характеристика фізичних і хімічних властивостей чорноземів південних. Заходи покрашення родючості ґрунтів.
  
  реферат [94,3 K], добавлен 07.02.2010
  

• Агротехнічна характеристика та окультурення ґрунтів господарства на прикладі ТОВ "Чорна Кам’янка"

  Географічне, адміністративне розташування, природні умови ґрунтоутворення господарства. Визначення потреби ґрунту у вапнуванні. Гуміфікація післяжнивних залишків. Статті витрат гумусу. Розробка системи заходів по збереженню, підвищенню родючості ґрунтів.
  
  курсовая работа [39,5 K], добавлен 06.08.2013
  

• Степова зона

  Характеристика степу як великої рівнини. Фактори та умови утворення ґрунтів на території Кіровограда, її рельєф і гідрографія, рослинний та тваринний світ. Особливості грунтового покриву степової зони. Ерозія та забруднення ґрунтів, засоби боротьби.
  
  курсовая работа [98,6 K], добавлен 31.03.2011
  

• Землекористування господарства КСП "Україна" Богуславського району Київської області

  Природні умови КСП "Україна" Богуславського району Київської області. Номенклатурний список ґрунтів, їх ознаки, склад і властивості. Заходи щодо підвищення їх родючості. Бонітування чорнозему типового малогумусного. Баланс гумусу в ґрунтах господарства.
  
  курсовая работа [45,6 K], добавлен 17.04.2012
  

• Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу ґрунту ТОВ "АФ Промінь"

  Загальні відомості про господарство та ґрунтово-кліматичні умови. Номенклатурний список ґрунтів господарства, їх гранулометричний склад. Гумусовий стан ґрунтів та розрахунок балансу гумусу в ланці сівозміни. Поліпшення повітряного режиму ґрунтів.
  
  курсовая работа [725,9 K], добавлен 11.09.2014
  

• Агротехнічні основи захисту земель від ерозії

  Відомості про ерозію ґрунтів. Боротьба з водною ерозією. Лісоутворюючі породи у протиерозійних насадженнях. Рекультивація земель та їх сільськогосподарське використання. Аналіз стану еродованості ґрунтів Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
  
  курсовая работа [667,4 K], добавлен 21.09.2010
  

• Бонітування ґрунтів

  Загальні положення бонітування ґрунтів - порівняльної оцінки якості ґрунтів за родючістю при порівняльних рівнях агротехніки і інтенсивності землеробства. Природно-сільськогосподарське районування території. Особливості агровиробничого групування ґрунтів.
  
  курсовая работа [108,6 K], добавлен 21.10.2012
  

• Розробка проекту виробничої програми по рослинництву для державного підприємства дослідного господарства "Зелені Кошари" Первомайського району Миколаївської області

  Аналіз природних умов, розміру і спеціалізації господарства. Сортовий склад та врожайність сільськогосподарських культур. Валові збори продукції. Планування виробничої програми галузі рослинництва. Розрахунок основних економічних показників її розвитку.
  
  курсовая работа [167,6 K], добавлен 16.12.2012
  

• Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів

  Розробка сучасної концепції ресурсозберігаючих і екологічно безпечних способів хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів. Окультурення солонцевих ґрунтів України, дослідження шляхів підвищення їх родючості. Аерогенна еволюції солонцевих ґрунтів.
  
  научная работа [160,3 K], добавлен 08.10.2009
  

• Кислотність ґрунтів

  Хімічний склад ґрунту і його практичне значення. Генетико-морфологічна будова і властивості дерново-підзолитистих ґрунтів Українського Полісся. Кислотна деградація (декальцинація) ґрунтів: причини та масштаби. Агрофізична деградація ґрунтів, її види.
  
  контрольная работа [26,4 K], добавлен 16.01.2008
  

• Консервація деградованих та малопродуктивних земель

  Поняття деградації ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів Загальна характеристика та порядок консервації деградованих і малопродуктивних земель на прикладі Волинської області.
  
  реферат [272,0 K], добавлен 18.12.2012
  

• Вплив мінерального добрива на екологію ґрунтів Білоцерківського району

  Агроекологічна оцінка основних видів мінеральних добрив для прогнозування можливих негативних наслідків впливу на ґрунтову систему та водні об’єкти. Стан земельних ресурсів Білоцерківського району. Мінеральні добрива та їх потенційно небезпечні складові.
  
  дипломная работа [2,5 M], добавлен 28.10.2010
  

• Ґрунти Львівського Розточчя

  Морфологія дерново-карбонатних та темно-сірих опідзолених ґрунтів. Щільність будови та твердої фази ґрунту, шпаруватість ґрунтів. Мікроморфологічний метод дослідження ґрунтів. Загальні фізичні властивості дерново-карбонатних ґрунтів Львівського Розточчя.
  
  отчет по практике [3,5 M], добавлен 20.12.2015
  

• Аналіз оцінки придатності орних земель

  Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.
  
  контрольная работа [48,9 K], добавлен 28.02.2012
  

• Водна меліорація

  Розгляд заходів, пов’язаних із корінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Види меліорації. Гідромеліорація — зрошення та осушення. Екологічні проблеми, деградація ґрунтів, зниження рівня ґрунтових вод, ерозія.
  
  презентация [7,6 M], добавлен 19.09.2016
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам