Агрономічна оцінка ґрунтового покриву господарства "Труд" Єланецького району Миколаївської області

Фактори покращення структури ґрунту:

- включення до структури посівних площ багаторічних бобових трав;

- усунення кислотності або солонцюватості;

- внесення органічних добрив;

- мінімалізація обробітку ґрунту. Фактори руйнування структури:

- дія ходових частин тракторів та сільськогосподарських машин:

- обробіток ґрунту в перезволоженому або в пересохлому стані;

- насичення ґрунтового вбирного комплексу (ГВК) одновалентними іонами калію та натрію;

- мікробіологічна мінералізація гумусу.

Докладна інформація про агрегатний склад провідних ґрунтів господарства представлена у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Агрегатний склад ґрунтів

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст фракцій агрегатів діаметром (мм), %	Сума агрегатів розміром 0,25-10 мм, %
		10	10-5	5-3	3-1	1-0,5	0,5- 0,25	<0,25
	0-20	11,36	10,55	15,26	14,02	14,85	22,60	11,36	77,28
	0-20	11,89	11,09	9,94	16,93	10,64	27,62	11,89	76,22
	0-20	10,97	10,15	10,09	12,0	13,8	32,02	10,97	78,06
	0-20	20,06	24,52	15,93	19,73	8,03	8,21	3,52	76,42

Для розглянутих відмін коефіцієнти структурності становлять:

К = ,

де а - сума агрегатів розміром від 0,25 до 10 мм, %;

b - сума агрегатів розміром < 0,25 мм та 10 мм, %.

І. Розрахунок суми агрегатів від 0,25 до 10 мм, % :

= = 77,28% (добрий)

= = 76,22% (добрий)

= = 78,06% (добрий)

= =76,42% (добрий)

ІІ. Розрахунок суми агрегатів розміром менше 0,25 мм та більше 10 мм,%:

= = 22,72%

= = 23,78%

= = 21,94%

= = 23,58%

ІІІ. Розраховуємо коефіцієнт структурності ґрунтів, який визначається за результатами агрегатного аналізу. Чим більше коефіцієнт структурності (К), тим краща структура ґрунту.

= 3,40

= 3,20

= 3,56

= 3,24

За результатами розрахунків можна зробити висновок про те, що найбільша частка агрономічно цінної структури у шостої ґрунтової відміни, а найменша - в третьої. Для збереження відмінного стану потрібно проводити регулювання структури ґрунту. Структура ґрунту при сільськогосподарському використанні, якщо не застосовувати необхідних заходів, поступово втрачає свою водопроникність і руйнується. Відновлення та збереження структури ґрунту при її сільськогосподарському використанні здійснюється агротехнічними методами і шляхом введення в ґрунт штучних структуроутворювачів.

в) загальні фізичні властивості

До загальних фізичних властивостей належить щільність твердої фази, щільність складення та пористість.

Щільність твердої фази це відношення маси твердої фази ґрунту до маси такого ж об'єму води при 4 °С. Вона залежить від мінералогічного складу ґрунту та вмісту в ньому органічної речовини і коливається від 2,4 до 2,6.

Щільність складення - це маса одиниці об'єму сухого гунту природного непорушеного складення. Вона, частіше всього, змінюється в межах 0,9-1,8 г/ і залежить від гранулометричного складу, кількості органічної речовини та структури ґрунту. Ґрунти легкого механічного складу містять мало гумусу, мають гіршу оструктуреність і більшу щільність складення, ніж суглинкові оструктурені і багаті гумусом ґрунти. Із-за регулярного обробітку орний шар має меншу щільність складення, ніж більш глибокі горизонти.

Знання щільності складення необхідне для розрахунків пористості ґрунту, запасів вологи та елементів живлення у ньому. Оптимальна щільність кореневмісного шару ґрунту для більшості сільськогосподарських культур змінюється в межах 1-1,2 г/. При таких значеннях щільності створюються оптимальні умови для функціонування кореневих систем. Під впливом ходових частин тракторів та сільськогосподарських машин щільність орного шару може збільшуватись до 1,35-1,55 г/. При цьому ущільнюється не лише орний шар, а й більш глибокі горизонти. Надмірно ущільнений ґрунт в сухому стані чинить значний опір проникненню коренів рослин, структура ґрунту руйнується, діаметр пор різко зменшується, що утруднює проникнення в орний шар води а також газообмін ґрунту з приземним повітрям. В результаті цього життєдіяльність мікроорганізмів пригнічується а врожайність культур знижується. Ущільнення глинистих та суглинкових ґрунтів негативно позначається на їх властивостях продовж двох-трьох років.

Пористість ґрунту називається загальний об'єм шпаринок ґрунту, виражений у процентах до загального його об'єму. Розрізняють шпаруватість загальну, внутрішньоагрегатну та міжагрегатну. Пористість різних ґрунтів неоднакова і залежить від структури ґрунту, її гранулометричного складу та вмісту органічної речовини. Максимальна пористість спостерігається у поверхневому шарі ґрунту, а з глибиною зменшується. Найкраща пористість змінюється в межах 55-65%. Загальні фізичні властивості основних ґрунтових відмін господарства представлені в таблиці 3.4.

Для розрахунку пористість ґрунтів для кожного шару ґрунту визначаємо за формулою:

,

де Р_заг - загальна пористість, %; d - щільність ґрунту, г/см³; d_v - щільність твердої фази ґрунту, г/см³.

56,65

57,04

56,46

56,60

54,34

54,10

59,18

56,51

55,93

57,30

56,88

48,89



Таблиця 3.4

Загальні фізичні властивості ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Щільність, г/см3	Щільність твердої фази, г/см3	Загальна пористість, %
	0-20	1,14	2,63	56,65
	20-40	1,16	2,70	57,04
	40-60	1,18	2,71	56,46
	0-20	1,15	2,65	56,60
	20-40	1,21	2,65	54,34
	40-60	1,23	2,68	54,10
	0-20	1,09	2,67	59,18
	20-40	1,17	2,69	56,51
	40-60	1,19	2,70	55,93
	0-20	1,14	2,67	57,30
	20-40	1,16	2,69	56,88
	40-60	1,38	2,70	48,89

Виходячи з даних таблиці 3.4 слід зауважити, що за щільністю 0-60 см шар типового значення для свіжозораного ґрунту, є ґрунти з шаром, що належать до ущільнених. Загальна пористість першого ґрунту коливається в межах 56,46-57,04%, другого 54,10-56,60%, третього 55,93-59,18%, четвертого 48,89-57,30%. Для ґрунтів господарства переважною характеристикою загальної пористості є відмінна, культурний орний шар.

г) водні властивості ґрунту

Водні властивості ґрунтів характеризуються сукупністю властивостей, які визначають поглинання, збереження і пересування в них води (передусім сорбцію, усмоктування, фільтрацію, водопідйомною здатністю), а також енергетичні властивості, що становить потенціал ґрунтової вологи і всмоктувальної сили ґрунту.

Порції ґрунтової води, які мають однакові властивості, називаються формами води.

Основні форми вологи в ґрунті наступні:

1. Гігроскопічна - утворює плівку на поверхні механічних елементів товщиною в одну молекулу і утримується молекулярними силами.

2. Плівкова - розташовується поверх шару гігроскопічної води й утримується силами міжмолекулярного притягання.

3. Капілярно підвішена утворює капілярні стовпчики, які не сполучаються внизу з ґрунтовими водами чи верховодкою.

4. Капілярно-підперта - утворює в ґрунті капілярні стовпчики в результаті підняття ґрунтових вод.

5. Плівково-підвішена - утворює стовпчики води в капілярі, який в окремих місцях містить пробки плівкової води. Такі пробки як правило утворюються в дуже звужених місцях капіляра.

6. Стикова - залишається при стіканні гравітаційної та капілярної води в місцях дотикання механічних елементів ґрунту.

7. Гравітаційна - заповнює некапілярні пори ґрунту і може переміщуватись під впливом сили тяжіння.

Водоутримуюча здатність - це здатність ґрунту утримувати воду, яка міститься в ньому, від стікання під дією сили тяжіння; кількісною характеристикою водоутримуючої здатності є вологоємність.

Вологоємність ґрунту - здатність поглинати й утримувати певну кількість води. Вологість ґрунту - дуже динамічна величина, що залежить від кількості опадів і температури; при цих рівних умовах - від гранскладу й гумусованості ґрунту. Головним джерелом вологи в ґрунті є опади. Вода в ґрунті зазнає впливу різноманітних сил, з допомогою яких вона пересувається або затримується. Головними силами, які діють на ґрунтову воду, є сорбційні, меніскові та гравітаційні. Залежно від сил, що утримують воду в ґрунті, виділяють наступні види вологоємності: максимальну адсорбційну (МАВ), максимальну молекулярну (ММВ), капілярну (KB), найменшу (НВ), повну (ПВ).

Волога в'янення рослин (ВВ) - це доступна волога або продуктивна. ВВ ~ 1,5МГ, це нижня межа доступної для рослин вологи

Найменша польова вологоємність (НВ) - це максимальна кількість води яка утримується в рівновісно відмінному стані, при її зволоженні зверху і більшому відтоці гравітаційної води, який утримується в природних умовах в стані рівноваги.

Гігроскопічна вода - утворюється за рахунок поглинання молекул води з повітря та утримання її навкруги ґрунтових частинок (ГВ). Властивість ґрунту поглинати водяний пар з повітря називається гігроскопічністю.

МГВ - максимальна гігроскопічна вологоємність - є важливою водно-фізичною константою ґрунту, за допомогою неї визначають вологу в'янення рослин.

KB - найбільша кількість капілярно-підпертої води, яка може утримуватись ґрунтом, що знаходиться в межах капілярної кайми. Залежить від пористості ґрунтів і від висоти шару насиченого ґрунту над дзеркалом ґрунтових вод, тому KB не є константою. Дані водних властивостей ґрунтів господарства зазначені в таблиці 3.5

Таблиця 3.5

Ґрунтові гідрологічні константи

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Форми ґрунтової вологи, %	Вологоємність, %	ДАВ
		ГВ	МГВ	ВВ	НВ	КВ
	0-20	7,3	8,3	11,3	28,80	56,65	17,47
	20-40	7,0	8,1	10,8	27,84	57,04	16,99
	40-60	7,0	7,9	10,8	24,96	56,46	14,21
	0-20	8,2	10,0	12,7	29,76	56,60	17,09
	20-40	7,9	9,6	12,2	24,96	54,34	12,77
	40-60	8,7	9,5	13,5	26,88	54,10	13,34
	0-20	8,6	9,0	13,3	31,87	59,18	18,53
	20-40	9,4	9,5	14,5	29,86	56,51	15,36
	40-60	8,7	8,6	13,5	23,33	55,93	9,79
	0-20	8,9	10,0	13,4	29,3	57,30	15,9
	20-40	8,7	9,8	13,1	26,5	56,88	13,4
	40-60	8,3	9,3	12,5	24,3	48,89	11,8

Гігроскопічна вода в даних ґрунтах для орного шару (0-60 см) коливається в таких межах від 7,0 до 9,4%, а максимальна гігроскопічна вологоємність - від 7,9 до 10,0%. З таблиці 3.5 видно, що у всіх із розглянутих горизонтів до глибини 60 см польова вологоємність задовільна. Підвищити загальний запас ґрунтової вологи можна затриманням снігу, зменшенням поверхневого стоку талих та дощових вод. У нагромадженні ґрунтової вологи велике значення мають полезахисні лісосмуги. Весняне боронування ґрунту, або закриття вологи, дає змогу значно зменшити втрати води внаслідок фізичного випаровування.

Для нормального росту і розвитку рослин потрібні оптимальні умови живлення, що створюються за рахунок водного і повітряного режимів, певного запасу доступних поживних речовин, концентрації ґрунтового розчину та інших факторів, більшість з яких залежить від агрохімічних властивостей ґрунту.

3.2.4 Агрохімічні властивості ґрунту

а) гумус

Гумус - це складний комплекс високомолекулярних органічних речовин, які надають темного забарвлення ґрунту і є його невід'ємною частиною. Джерелами гумусу є органічні рештки рослин, тварин та мікроорганізмів. Уміст гумусу в поверхневих горизонтах ґрунтів коливається від 0,5 до 20%, різко або поступово зменшуючись з глибиною. Синтезується гумус під впливом ферментів, які виділяють мікроорганізми, кисню повітря і води. Активну участь у гуміфікації беруть тварини, які живуть в ґрунті й перемішують органічні рештки з ґрунтом. Утворення гумусу відбувається у дві стадії.

Перша - розкладення вихідних органічних решток. Під впливом ферментів, які виділяють мікроорганізми, руйнується анатомічна будова решток організмів і відбувається розклад органічних полімерів на мономери. Утворюються моносахариди, амінокислоти, жири тощо.

Друга - відбувається синтез гумусових речовин з проміжних продуктів розпаду органічних решток. Синтез гумусу полягає в тому, що проміжні продукти перетворення органічних решток вступають в реакції полімеризації та поліконденсації й утворюють більш складні, якісно нові сполуки, які називають гумусом або перегноєм і становлять лише частину гумусу. Гумус складається з гумусових речовин (80%), речовини вихідних органічних решток (білки, вуглеводи, лігнін та віск), проміжні продукти трансформації органічних решток (10-15% гумусу). Гумус має визначальне значення для родючості ґрунту, оскільки впливає на поживний режим ґрунту, його фізичні, водно-фізичні та фізико-хімічні властивості. Важлива роль гумусу в структуроутворенні та обмінному поглинанні поживних речовин.

Накопиченню гумусу в ґрунті сприяє:

- внесення регулярно органічних добрив;

- вирощування у сівозмінах багаторічних бобових трав;

- вапнування кислих ґрунтів та гіпсування солонцюватих.

Основними заходами щодо накопичення органічних речовин у ґрунті є внесення органічних добрив (гною, торф'яних компостів, сидератів тощо), культура багаторічних трав - регулярне вирощування в сівозміні бобових або суміші трав забезпечує систематичне накопичення цінних форм гумусових речовин завдяки більшій кількості кореневих залишків; боротьба з ерозією; водна меліорація, яка поліпшує водно-повітряний режим, чим створює умови для утворення гумусу; хімічна меліорація, що знижує кислотність ґрунтів і одночасно збагачує їх кальцієм, пригнічуючи синтез фульвокислот, руйнування, вимивання органічних та органо-мінеральних сполук; правильна система обробітку ґрунту, впровадження науково обґрунтованих сівозмін тощо.

У будь-якому ґрунті гумус представлений гуміновими кислотами, фульвокислотами та їх солями.

Груповий склад гумусу - сумарна кількість гумінових, фульвокислот і гуміну. Його показник - відношення гумінових кислот (Сгк) до фульвокислот (Сфк), яке коливається від 0,4 до 3. За цим відношенням розрізняють фульватний (Сгк:Сфк < 0,6), гуматно-фульватний (0,6-0,8), фульватно-гуматний (0,8-1,2) та гуматний (>1,2) типи гумусу.

У складі гумусу чорнозему переважають гумати, Сгк:Сфк > 1,7, в підзолистих ґрунтах переважають фульвокислоти (Сгк:Сфк ~ 0,8), у сірому лісовому це співвідношення близьке до 1.Фракційний склад гумусу - кількість окремих фракцій гумінових і фульвокислот різного ступеня стійкості зв'язку з мінеральною частиною ґрунту. Дані про вміст гумусу в основних ґрунтах господарства "Труд" наведено в таблиці 3.6

Таблиця 3.6

Вміст гумусу

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст гумусу, %	Потужність шару ґрунту (А+ВІ), см	Висновок
				за складом гумусу в %	за потужністю гумусового горизонту
	0-20	5,09	90	малогмусові	глибокі
	40-50	3,68		слабогумусові
	60-70	2,78
	70-80	1,58
	0-20	6,30	59	середньогумусові	середньоглибокі
	25-35	6,35
	40-50	6,47
	65-75	5,44		малогмусові
	0-20	5,90	72	малогмусові	середньоглибокі
	30-40	5,96
	45-55	5,17
	60-70	4,78
	0-20	4,72	112	малогмусові	дуже глибокі
	50-60	4,23
	70-80	5,39

Вміст гумусу в ґрунті дозволяє говорити про родючість ґрунту, чим більше гумусу тим більш родючий ґрунт. Згідно таблиці 3.6 в якій приведені дані про вміст гумусу в шарах ґрунту 0-20 знаходиться в межах від 4,72 до 6,30% можна зробити висновок про те, що розглянуті ґрунти господарства по процентному відношенню гумусу відносяться до малогумусових, а за потужністю гумусового горизонту (А+В₁) 3 і 6 ґрунт відносяться до середньо глибоких, а 1 та 17 відповідно до глибокого та дуже глибокого.

Розрахувати вміст (запас) гумусу в кожному шарі ґрунту в т/га за формулою:

M=phГ,

де M - запас гумусу в кожному шарі, т/га;

p - щільність шару ґрунту, см;

h - потужність шару ґрунту,см;

1) М(0-20) = 1,14Ч20Ч5,90 = 605,34 (високий);

М(40-50) =1,16Ч10Ч3,68 =42,69

М(60-70) =1,18Ч10Ч2,78=32,80

М(70-80) =1,18Ч10Ч1,58=18,64

2) М(0-20) = 1,15Ч20Ч6,30 =144,9 (високий);

М(25-35) =1,21Ч10Ч6,35=76,84

М(40-50) =1,23Ч10Ч6,47=79,58

М(65-75) =1,23Ч10Ч5,44=66,91

3) М(0-20) = 1,09Ч20Ч5,90 = 128,62 (високий);

М(30-40) =1,17Ч10Ч5,96=69,73

М(45-55) =1,19Ч10Ч5,17=61,52

М(60-70) =1,19Ч10Ч4,78=56,89

4) М(0-20) = 1,14Ч20Ч4,72 = 107,62 (високий)

М(50-60) =1,38Ч10Ч4,23=58,37

М(70-80) =1,38Ч10Ч5,39=74,38

Основними заходами підтримання позитивного та бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті є збільшення частки у структури посівних площ багаторічних бобових трав, внесення органічних добрив, мінімалізація обробітку ґрунту й застосування нульового обробітку.

б) фізико-хімічні властивості ґрунтів

Значну роль в життєдіяльності вирощуваних рослин має реакція ґрунту. Більшість рослин для нормального розвитку потребують нейтральної реакції ґрунту рН близько 7.

Кислотністю ґрунту називають його здатність підкислювати воду і розчини нейтральних солей. Кислотність буває активна і потенціальна.

Активна кислотність - це кислотність ґрунтового розчину.

Потенціальна кислотність ґрунту проявляється при її взаємодії з розчинами нейтральних або гідролітичних лужних солей. Буває потенціальна кислотність двох видів:

- обмінна кислотність - це кислотність, яка проявляється при обробці ґрунту розчином нейтральної солі (КСl, MgCl, ). Відтісняється обмінний водень за схемою.

[ГВК] 4Н⁺ + 2 НС1>[ГВК]2Н ^2к + 2 НСl

- гідролітична кислотність - це кислотність розчину, яка проявляється при взаємодії ґрунту з розчином гідролітично лужної солі. Підкислення ґрунту при цьому йде за схемою.

Н⁺ + 3 > Nа⁺ + 3СН₃СООН⁺

Підвищена кислотність викликає у ґрунті ряд негативних явищ, які впливають на родючість ґрунту. Кислотність прискорює руйнування мінералів і за умов за умов промивного водного режиму розвивається підзолотворний процес, який знижує родючість ґрунту. Підвищена кислотність спричиняє до з'явлення у ґрунтовому розчині рухомих форм алюмінію та магнію, які мають токсичний вплив на рослини. Крім того, кислотність призводить до руйнування ґрунтової структури, що, в свою чергу, викликає погіршення водно-повітряного та поживного режиму ґрунту. При цьому рухомі форми фосфору зв'язуються алюмінієм та залізом і переходять у нерозчинні в ґрунтовому розчині сполуки. Кислотність пригнічує розвиток мікроорганізмів; пригнічує засвоєння кореневими волосками поживних речовин і води.

Для усунення надлишкової кислотності ґрунти вапнують. При цьому обмінний водень з ГВК витісняється й замінюється іонами кальцію.

[ГВК] + Са(НСО₃)₂ > [ГВК]+ 2Н₂О + СО₂

Кількість вапноматеріалів, яку необхідно внести для усунення надлишкової кислотності залежить від ступеня кислотності ґрунту і гранулометричного складу. Чим вища кислотність і чим нижчий ступінь насичення основами, тим вищою повинна бути норма внесення вапноматеріалів. Обмінними основами ґрунту є іони К, Na⁺, Са та магнію. Вони обмінно поглинаються негативно зарядженими колоїдними частинками.

Кальцій (Са) є суто ґрунтогенним, дуже потрібним рослинам елементом. Він стабілізує кислотно-лужний режим організмів, водночас є класичним елементом старіння. У ґрунті кальцій міститься в глинистих мінералах, перебуває в обмінно-увібраному стані, у формі простих солей, входить до складу гумусу і рослинних решток.

Магній (Мg) за вмістом у ґрунтах близько до Са, виконуючи у рослинах важливу фізіологічну роль, передусім у складі хлорофілу. У ґрунті він є в глинистих мінералах, у великих фракціях представлений уламками доломіту, олівіну, рогових обманок, а в засолених ґрунтах - хлоридами та сульфатами.

Натрій (Na) надходить у ґрунт в основному з Na-вмісних польових шпатів. Na може перебувати в обмінному стані або у вигляді хлоридів і сульфатів. Його надлишок спричинює граничне погіршення агрофізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів, передусім солонців з їх лужною реакцією.

Фізико-хімічні показники ґрунтів господарства наведені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Фізико-хімічні показники ґрунтів

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	РН водне- вий	Обмінні основи	Сума, мг.-екв. 100 ґрунту	Ca2+ Mg2+
			Са2+	Mg2+	Na+
			мг.-екв. 100 г	%	мг.-екв. 100 г	%	мг.-екв. 100 г	%
	0-20	6,7	25,02	80,84	5,93	19,16	-	-	30,95	4,22
	40-50	6,8	26,29	77,51	7,63	22,49	-	-	33,92	3,45
	60-70	7,3	24,17	64,78	13,14	35,22	-	-	37,31	1,84
	70-80	-	22,47	68,82	10,18	31,17	-	-	32,65	2,21
	0-20	7,4	30,87	10,97	4,41	12,5	-	-	35,28	7,00
	25-35	7,8	29,68	84,13	7,63	21,63	-	-	37,31	3,89
	40-50	8,2	28,41	83,76	5,51	16,24	-	-	33,92	5,16
	65-75	8,6	-	-	-	-	-	-	-	-
	0-20	7,2	25,86	76,24	8,06	33,92	-	-	33,92	3,21
	30-40	7,5	25,44	78,96	6,78	21,04	-	-	32,22	3,75
	45-55	8,2	22,47	75,35	7,35	24,65	-	-	29,82	3,06
	50-70	8,4	-	-	-	-	-	-	-	-
	0-20	8,0	21,00	73,53	7,56	26,47	-	-	28,56	2,8
	50-60	8,0	19,55	72,33	7,48	27,67	-	-	27,03	2,61
	70-80	8,4	17,04	64,84	9,24	35,18	-	-	26,28	1,84

І. Визначаємо вміст кальцію, магнію, натрію у відсотках від суми обмінних основ в шарах ґрунту 0-20:

; .

1) (0-20) = = 80,84

= = 19,16

(40-50) = = 77,51

=22,49

(60-70) = =64,78

=35,22

(70-80) = =68,82

=31,17

3) (0-20) = 10,97

= = 11,82

(25-35) = =84,13

=21,63

(40-50) = =83,76

=16,24

6) (0-20)= 76,24

= = 33,92

(30-40) = =78,96

=21,04

(45-55) = =75,35

=24,65

17) (0-20) = 73,53

= = 26,47

(50-60) = =72,33

=27,67

(70-80) = =64,84

=35,18

ІІ. Знаходимо відношення кальцію до магнію (в мг.-екв./100г ґрунту)

1) (0-20) = 4,22

(40-50) =3,45

(60-70) =1,84

(70-80) =2,21

3) (0-20) = 7

(25-35) =3,89

(40-50) =5,16

6)(0-20) = 3,21

(30-40) =3,75

(45-55) =3,06

17) (0-20)2,8

(50-60) =2,61

(70-80) =1,84

За показником рН розглянуті ґрунти мають близьку до нейтральної реакцію, яка є найбільш кращим середовищем для розвитку сільськогосподарських рослин. Реакцію ґрунтового розчину лужна в 17 ґрунті, що зумовлює слабку засоленість. Найбільшу частку серед поглинутих основ займають іони кальцію. За величиною відношення кальцію до магнію (примітка 2) фізичні властивості 1-го та 3-го ґрунтів оцінюються, як добрі, а 6 та 17 задовільні. З того, що жоден з ґрунтів не містить в своєму складі основ Na з цього випливає висновок, що ґрунти господарства за ступенем солонцюватості являються незасоленими.

в) ґрунтовий розчин

Ґрунтовим розчином називають вологу, що знаходиться у ґрунті і містить у розчиненому стані органічні та мінеральні речовини й гази. Ґрунтовий розчин утворюється в результаті взаємодії води, що надходить у ґрунт, з його твердою фазою та розчинення органічних і мінеральних речовин. За складом і концентрацією ґрунтового розчину ґрунти поділяють на засолені і незасолені. Незасоленими називають ґрунти, в яких концентрація ґрунтового розчину не висока і сухий залишок водної витяжки не перевищує 0,25%. Засолені ґрунти характеризуються високою концентрацією ґрунтового розчину і сухим залишком водної витяжки більшим від 0,25%. Осмотичний тиск ґрунтового розчину незасолених ґрунтів становить 0,2-0,3 МПа, а засолених може досягати 2 МПа. Ґрунтовий розчин містить усі форми капілярної, пухко й відносно міцно зв'язаної води ґрунту. Для виділення та вивчення ґрунтових розчинів застосовуються різні групи методів. Перша - водні витяжки, друга група базується на застосуванні зовнішньої сили, третя - лізиметричні методи, четверта - безпосереднє дослідження водної фази в ґрунті в природному заляганні у польових умовах.

Ґрунтовий розчин служить основним джерелом елементів живлення рослин, оскільки більшість поживних речовин рослини засвоюють з розчину. При високій концентрації ґрунтового розчину може настати фізіологічна сухість. Склад ґрунтових розчинів залежить від:

1) кількості та якості атмосферних опадів;

2) складу твердої фази ґрунту;

3) кількості та якості рослинного матеріалу надземної та підземної частин біогеоценозу;

4) життєдіяльності рослин - поглинання з розчину визначених іонів і виділення з коренів.

Концентрація ґрунтового розчину в незасолених ґрунтах коливається від десятих частин грама декілька грамів у літрі (від 5-7 до 100-150 мг.-екв./л суми аніонів і катіонів), а в засолених ґрунтах - підвищується до десятків грамів водорозчинних компонентів на літр. Підзолисті ґрунти мають концентрацію ґрунтового розчину, яка складає декілька десятків міліграмів на 1 л розчину при рН від 5 до 6.

Речовини можуть бути у формі справжніх розчинів і колоїдно розчинених сполук. Останні представлені золями кремнієвої кислоти, півтораоксидів заліза та алюмінію, органічними та органо-мінеральними сполуками. У розчині містяться катіони: Са²⁺, Mg²⁺, K⁺, Na⁺, NH₄⁺, Al³⁺, Fe²+, аніони: НСО₃^-, СО₃^2-, NO₃^-, Cl^-, SО₄^2-, H₂PO₄^-, НРO₄^2-. Залізо та алюміній, багато мікроелементів знаходяться у вигляді комплексних органо-мінеральних сполук, у яких ці елементи знаходяться в аніонній частині.

Регулюють концентрацію ґрунтового розчину промивними поливами та внесенням мінеральних і органічних добрив. Зрошення й осушення, внесення мінеральних добрив сприяє оптимізації ґрунтових розчинів за вмістом елементів-біофілів. Склад водної витяжки ґрунтів господарства представлений в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 Склад водної витяжки

Індекс ґрунтів

Гли-бина відбору зразка, см

Аніони,

Сума

Катіони,

Сума

Ступінь засо- лення, %

Сума ток-сич-них солей, %

CO32-

HСО3-

Cl-

SO42-

Ca2+

Mg2+

Na+

0-20

-

слабо-засолені

0,30

50-60

-

незасо-лені

немає

1) Сума аніонів і катіонів у відсотках:

4)

(0-20) ++=

(50-60)++=

Сума катіонів

(0-20) ++=

(50-60) ++=

2) Тип засолення ( Cl^- : SO₄^2- )

4) (0-20) = 0,35 (Хлоридно-сульфатний)

(50-60) = 0,91 (Сульфатний)

Таблиця 3.9 Визначення типу засолення

Тип засолення	Cl : SO2-4
Хлоридний	2,5
Сульфатно-хлоридний	2,5 - 1,0
Хлоридно-сульфатний	1 - 0,2 (0,3)
Сульфатний	0,2 (0,3)

3) Сума токсичних солей визначається за допомогою емпіричної формули:

(0-20) = =0,0693

==0,0014

(50-60)==0,094

==0,094

4) Ступінь засолення:

4) (0-20) 0,0693 і 0,0014 Слабозасолені

(50-60) 0,094 і 0,002 Незасолені



Таблиця 3.10

Класифікація ґрунтів за вмістом токсичних солей,% до маси ґрунту

(за Базилевич-Панковою)

Ступінь засоленості ґрунтів	Тип засолення	Втрата врожаю, %
	хлорид-ний	сульфатно-хлоридний	хлоридно-сульфатний	сульфат-ний
Незасолені Слабозасолені Середньозасолені Сильнозасолені Дуже сильнозасолені	<0,30 0,03-0,10 0,10-0,30 0,30-0,60 >0,60	<0,05 0,05-0,12 0,12-0,35 0,35-0,70 >0,70	<0,10 0,10-0,25 0,25-0,50 0,50-0,90 >0,90	<0,15 0,15-0,30 0,30-0,60 0,60-1,40 >1,40	Немає 0,30 20-50 50-80 80

Отже, виходячи з розрахунків бачимо, що ґрунт 18 в глибині розрізу від 0 до 20 см має хлоридно-сульфатний тип засолення, слабозасолені; 50-60 см - сульфатний тип засолення, незасолені. Ґрунти господарства за ступенем засоленості незасолені, фізичні властивості добрі.

Внесення добрив сприяє оптимізації вмісту в ґрунтових розчинах біофільних елементів. Для живлення рослин особливо великого значення набуває його осмотичний тиск, який залежить від концентрації та ступеня дисоціації розчинених речовин.

г) валовий (хімічний) склад

Основним запасом поживних речовин у ґрунті є органічні і мінеральні сполуки ґрунту. Розрізняють валові і доступні запаси поживних речовин. .Під валовим хімічним складом розуміють елементарний склад мінеральної частини ґрунту, а також вміст у ній гумусу, азоту й хімічно-зв'язаної води. При вивченні повного складу мінеральної частини ґрунту визначають наступні 11 елементів: Sі, АL, Fе, Са, Мg, К, Nа, Р, Ті, Мn, S. З них у ґрунті переважають Sі, А1, Fе, Са, Мg, тому іноді при визначенні валового складу обмежуються даними по їх кількості.

Аналіз даних валового хімічного складу дозволяє встановити загальний вміст у ґрунті того чи іншого елемента і визначати характер зміни його вмісту з глибиною, а разом з тим, з'ясовувати спрямованість ґрунтотворного процесу. Різниця у валовому хімічному складі окремих горизонтів ґрунтового профілю використовується для визначення хімічного перетворення породи. Хімічний склад варіює з глибиною.

Дані аналізу валового складу прийнято подавати у вигляді оксидів, а їх вміст виражати у процентах від сухого безгумусного і безкарбонатного ґрунту.

Доступних для рослин сполук ґрунту (азоту, фосфору, калію) дуже мала кількість. До 95-98% сполук азоту ? це важкодоступні сполуки, які рослини можуть засвоювати після їх мінералізації.

Більшість сполук фосфору представлена важкорозчинними - мінеральними і органічними його сполуками, а основна частина калію - нерозчинними алюмосилікатними мінералами.

Хімічний склад ґрунту господарства представлений у таблиці 3.11

Таблиця 3.11

Хімічний склад ґрунту

Індекс ґрунту	Глибина відбору ґрунту, см	Валовий склад	Рухомий склад
		N	Р2О5	К2О	N	Р2О5	К2О
		%	т/га	%	т/га	%	т/га	мг/ 1000 г	кг/га	мг/ 1000 г	кг/га	мг/ 1000 г	кг/га
	0-20	0,185	4,22	0,141	3,21	1,950	44,46	15,0	45,0	73,3	219,9	148,4	445,2
	20-40	0,184	4,27	0,141	3,27	1,950	45,24	14,6	43,8	71,8	215,4	146,9	440,7
	40-60	0,172	4,06	0,140	3,30	1,949	46,0	14,0	42,0	70,4	211,2	145,0	435,0
	0-20	0,181	4,16	0,141	3,24	1,954	44,94	20,0	60,0	77,5	232,5	145,0	435,0
	20-40	0,176	4,26	0,140	3,39	1,953	47,26	19,0	57,0	76,0	228,0	154,4	463,2
	40-60	0,174	4,28	0,140	3,44	1,951	48,0	18,8	56,4	74,4	223,2	152,9	458,7
	0-20	0,179	3,90	0,142	3,10	1,961	42,75	17,0	51,0	72,9	218,7	151,3	453,9
	20-40	0,174	4,07	0,142	3,32	1,953	45,70	16,6	49,8	71,3	213,9	149,8	449,4
	40-60	0,169	4,02	0,141	3,36	1,950	46,41	15,0	45,0	70,9	212,7	148,0	444,0
	0-20	0,132	3,01	0,110	2,51	2,058	46,92	17,5	52,5	103,3	309,9	203,5	610,5
	20-40	0,131	3,04	0,109	2,53	2,050	47,56	16,5	49,5	101,2	303,6	200,6	601,8
	40-60	0,127	3,51	0,111	3,06	2,005	55,34	16,5	49,5	100,2	300,6	199,7	599,1



Розрахуємо вміст валових форм азоту, фосфору та калію пошарово в т/га за формулою:

,

де З - запаси поживних елементів, т/га; h - потужність шару ґрунту, м; d - щільність ґрунту, г/см³; k - вміст поживних елементів, %.

1) (0-20) =0,2Ч10000Ч0,185Ч1,14/100 =4,22

=0,2Ч10000Ч0,141Ч1,14/100 = 3,21

=0,2Ч10000Ч1,950Ч1,14/100 =44,46

(20-40) =0,2Ч10000Ч0,184Ч1,16/100 =4,27

=0,2Ч10000Ч0,141Ч1,16/100 =3,27

=0,2Ч10000Ч1,950Ч1,16/100 =45,24

(40-60) =0,2Ч10000Ч0,172Ч1,18/100 =4,06

=0,2Ч10000Ч0,140Ч1,18/100 =3,30

=0,2Ч10000Ч1,949Ч1,18/100 =46,0

2) (0-20) =0,2Ч10000Ч0,181Ч1,15/100 =4,16

=0,2Ч10000Ч0,141Ч1,15/100 =3,24

=0,2Ч10000Ч1,954Ч1,15/100 =44,94

(20-40) =0,2Ч10000Ч0,176Ч1,21/100 =4,26

=0,2Ч10000Ч0,140Ч1,21/100 =3,39

=0,2Ч10000Ч1,953Ч1,21/100 =47,26

(40-60) =0,2Ч10000Ч0,174Ч1,23/100 =4,28

=0,2Ч10000Ч0,140Ч1,23/100 =3,44

=0,2Ч10000Ч1,951Ч1,23 /100 =48,0

3) (0-20) =0,2Ч10000Ч0,179Ч1,09/100 =3,90

=0,2Ч10000Ч0,142Ч1,09/100 =3,10

=0,2Ч10000Ч1,961Ч1,09/100 =42,75

(20-40) =0,2Ч10000Ч0,174Ч1,17/100 =4,07

=0,2Ч10000Ч0,142Ч1,17/100 =3,32

=0,2Ч10000Ч1,953Ч1,17/100 =45,70

(40-60) =0,2Ч10000Ч0,169Ч1,19/100 =4,02

=0,2Ч10000Ч0,141Ч1,19/100 =3,36

=0,2Ч10000Ч1,950Ч1,19/100 =46,41

4) (0-20) =0,2Ч10000Ч0,132Ч1,14/100 =3,01

=0,2Ч10000Ч0,110Ч1,14/100 =2,51

=0,2Ч10000Ч2,058Ч1,14/100 =46,92

(20-40) ) =0,2Ч10000Ч0,131Ч1,16/100 =3,04

=0,2Ч10000Ч0,109Ч1,16/100 =2,53

=0,2Ч10000Ч2,050Ч1,16/100 =47,56

(40-60) =0,2Ч10000Ч0,127Ч1,38/100 =3,51

=0,2Ч10000Ч0,111Ч1,38/100 =3,06

=0,2Ч10000Ч2,005Ч1,38/100 =55,34

Забезпеченість сільськогосподарських культур рухомими формами азоту 91,4-2,0 мг/ 100 г) - дуже низька ,фосфору (7,0-10,1 мг/ 100 г) - низька і калію (14,5-20,6 мг/ 100 г) - висока. Азоту й фосфору в описаних ґрунтах недостатньо, тому рослини відчувають дефіцит.

Ознаки дефіциту азоту - гальмування росту рослин. В овочевих культур старі листки набувають жовто-зеленого кольору, у плодових - листя зафарбовується у червоний колір. Після зав'язування плодів частина їх осипається, а ті, що залишилися, виростають дрібними з щільною м'якоттю.

Для підвищення вмісту азоту у ґрунтах необхідно вносити азотні добрива та заорювати солому в ґрунт. У природних умовах поповнення в ґрунті резервів азоту в доступних для рослин формах здійснюється азотфіксуючими бактеріями. Найбільш інтенсивно поглинання і перетворення азоту мінеральних добрив відбувається у перші 10-30 діб після внесення. Азот мінеральних добрив через 2-3 тижні після внесення включається у органічні сполуки ґрунту.

Нестача фосфору зумовлює уповільнення росту кореня, пагонів, листя, листя стає червонувато-зелене з коричневими плямами. Необхідно систематично вносити фосфор в ґрунт. Мінеральні добрива та продукти розкладання органічних добрив і рослинних решток значною мірою хімічно поглинаються ґрунтом, наслідок хімічного поглинання значна кількість легкодоступних сполук перетворюється на важко доступні, нерозчинні. При цьому доступність їх для рослин значно зменшується.

Висновок. Механічний склад ґрунтів сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур, однак для зниження негативного впливу відносного вмісту фізичної глини необхідно постійно приділяти увагу науково-обґрунтованому застосуванню органічних добрив. Структура ґрунту при сільськогосподарському використанні, якщо не застосовувати необхідних заходів, поступово втрачає свою водопроникність і руйнується. Для ґрунтів господарства переважною характеристикою загальної пористості є відмінна, культурний орний шар. Весняне боронування ґрунту, або закриття вологи, дає змогу значно зменшити втрати води внаслідок фізичного випаровування. Для господарства характерні малогумусні ґрунти, за ступенем засоленості незасолені, фізичні властивості добрі, рекомендується збільшення частки у структури посівних площ багаторічних бобових трав, внесення органічних добрив, мінімалізація обробітку ґрунту й застосування нульового обробітку.



4. АГРОВИРОБНИЧЕ ГРУПУВАННЯ І РЕКОМІНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТОННЯ

Для розробки агротехнічних заходів щодо раціонального використання земель виділені в господарстві 24 ґрунтових відмін за близьким генетичним ознакам, агровиробничою властивостями, ступенем прояву негативних властивостей - еродованості, засолення, перезволоження і приблизно однаковим рівнем родючості об'єднані в 21 агровиробничі групи ґрунтів.

Агровиробниче групування ґрунтів - це об'єднання видів і різновидів ґрунтів у великі агровиробничі групи за подібністю агрономічних властивостей ґрунтів, близькістю екологічних умов, схожістю за якісними особливостями та рівнем родючості, однотипностю необхідних агрономічних і меліоративних заходів. Дані агровиробничого групування ґрунтів використовуються для обліку якості ґрунтових ресурсів: оцінки земель, що в свою чергу, необхідно для правильного розміщення культур та спеціалізації сівозмін, ефективного застосування агротехнічних і меліоративних заходів вирішення питань трансформації угідь.

Головними критеріями, за якими ґрунти об'єднують в агровиробничі групи є:

- причетність до одної ґрунтово-кліматичної зони та підзони;

- генетична близькість ґрунтів, яка виявляється в однаковій будові ґрунтового профілю, а також водно-фізичні і хімічні властивості;

- рельєф в умовах якого залягають ґрунти;

- ступінь прояву негативних ознак, які визначають необхідність тих чи інших меліоративних заходів.

На основі поконтурного опису всі землі розподіляються на три-п'ять основних категорій.

До першої категорії відносяться родючі ґрунти, придатні для вирощування найбільш вимогливих до умов зростання культур (овочеві, коренеплоди, озима пшениця та ін.).

До другої категорії - середньоокультурені, слабоеродовані ґрунти нормального зволоження, придатні для вирощування переважної більшості культур.

Третя категорія - слабоокультурені або не окультурені ґрунти, а також землі з надлишковим чи недостатнім зволоженням, еродовані, які потребують корінного покращення.

Четверта категорія включає піщані ґрунти, які потребують спеціальних заходів по їх закріпленню, окультуренню та регулюванню водного режиму.

До однієї агрогрупи об'єднують лише ті види грантів, які близькі за умовами залягання і ступенем впливу на них ґрунтотворного процесу. Наприклад: слабо-, середньо- і сильноопідзолисті види не можуть увійти до однієї агровиробничої групи, хоча вони близькі за генезисом і відносяться до одного ґрунтового типу. Ступінь їх опідзолення настільки різний, що кожний із видів потребує різних агротехнічних і меліоративних заходів. У даному випадку можна об'єднувати лише слабо- і середньоопідзолисті або середньо- і сильноопідзолисті види. Об'єднувати слабо- і сильноопідзолисті ґрунти не можна.

Не можна об'єднувати в одну агрогрупу солончакові і солонцюваті ґрунти. Низька родючість солончакових ґрунтів обумовлена високою концентрацією в них і токсичністю легкорозчинних солей, а солонцюваті мають несприятливі фізичні та фізико-механічні властивості, хоча солей в них може і не бути. Корінне поліпшення перших можливе лише за умови вилучення з них надлишку солей, а солонцюваті ґрунти більшою мірою потребують агрофізичних властивостей. Дані ґрунти досить різноманітні навіть у межах одного типу. Велике значення має і тип засолення. Не можна об'єднувати в одну агровиробничу групу ґрунти, засолені содою, хлоридами та сульфатами.

Велике значення має і структурний стан ґрунтів. Чим структурний ґрунт, тим він пухкіший, легше обробляється і дає кращу якість оранки.

При агровиробничому групуванні ґрунтів слід враховувати також ступінь і характер їхнього окультурення. Особливої уваги заслуговують ґрунти, які вимагають спеціального використання та різних меліорацій. До цієї категорії належать змиті, дефльовані, заболочені, солончакуваті та солонцеві ґрунти. Неправильне використання таких ґрунтів може не тільки погіршити їх, а навіть вивести з ладу.

Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх поліпшення наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх поліпшення

Номер агрогрупи	Індекс ґрунтів, що входять до складу групи	Найменування ґрунтів, що входять до складу групи	Заходи щодо поліпшення та використання	Загальна площа, га	Порівняльна оцінка ґрунтових груп з якості у господарстві
			загальні агротехнічні	меліоративні
1	2	3	4	5	6	7
61 л I		Чорноземи звичайні малогумусні малопотужні легкоглинисті на лесах широкі вододільні плато (0-10)	Протиерозійних обробка ґрунту плоскорізними знаряддями, щілювання ґрунту на глибину 55-60см,мережа щілин 5-10м проводять восени при промерзанні ґрунту 3-5см	Внесення органічних, мінераль-них добрив	1111,0	Відмінний
61 л V		Чорноземи звичайні малогумусні малопотужні легкоглинисті на лесах намиті вилужені днищ балок(0-10)	Звичайна зональна агротехніка - відвальна оранка під пари	Не потрібні	9,4	Відмінний
65 е VIII-1		Чорноземи звичайні малогумусні малопотужні слабозмиті важкосуглинисті на лесовидних суглинках схили крутизною 1-	Види обробки проводити впоперек схилу, щілювання зябу міжряддя просапних культур та посівів багаторічних трав	Не потрібні	28,7	Добрий
65 е IX		Чорноземи звичайні малогумусні малопотужні слабозмиті важкосуглинисті...

Подобные документы

• Ґрунтовий покрив сільськогосподарського підприємства

  Принципи систематики й класифікації ґрунтів. Вивчення природних факторів ґрунтоутворення: генезису, фізичних, фізико-хімічних та хімічних властивостей типових для степової зони ґрунтів на прикладі ґрунтового покриву сільськогосподарського підприємства.
  
  курсовая работа [460,5 K], добавлен 24.05.2014
  

• Агрономічна оцінка ґрунтового покриву ДПДГ "Сонячне" Миколаївського району Миколаївської області

  Загальні відомості про ДПДГ "Сонячне". Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства. Агровиробниче групування ґрунтів і рекомендації щодо підвищення родючості ґрунтів господарства та сільськогосподарського використання.
  
  курсовая работа [2,5 M], добавлен 18.05.2014
  

• Еколого-агрохімічна характеристика ґрунтового покриву Рівненського району

  Методика проведення агрохімічних досліджень ґрунтового покриву, огляд фізико-географічних і кліматичних факторів Рівненського району. Еколого-агрономічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення. Роботи з охорони родючості ґрунтів.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 19.04.2013
  

• Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходи боротьби з бур’янами в господарстві ПСП "Іскра" Братського району Миколаївської області

  Науково обґрунтована система сівозмін для господарства. Характеристика ґрунтового покриву. Удосконалення структури посівних площ і системи сівозмін. Загальні відомості про господарство та кліматичні умови. Система захисту рослин від бур’янів у сівозміні.
  
  курсовая работа [50,9 K], добавлен 25.02.2015
  

• Характеристика грунтів господарства

  Природні умови ґрунтоутворення: клімат, рельєф, рослинність, грунтоутворюючі та підстилаючі породи. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів, їх бонітування. Розрахунок балансу гумусу в грунтах господарства, методики підвищення родючості.
  
  курсовая работа [437,0 K], добавлен 28.09.2010
  

• Агровиробнича характеристика чорнозему південного

  Загальна характеристика південних чорноземів. Поширення, генезис та класифікація чорноземів. Будова ґрунтового профілю і його морфологічні ознаки. Характеристика фізичних і хімічних властивостей чорноземів південних. Заходи покрашення родючості ґрунтів.
  
  реферат [94,3 K], добавлен 07.02.2010
  

• Агротехнічна характеристика та окультурення ґрунтів господарства на прикладі ТОВ "Чорна Кам’янка"

  Географічне, адміністративне розташування, природні умови ґрунтоутворення господарства. Визначення потреби ґрунту у вапнуванні. Гуміфікація післяжнивних залишків. Статті витрат гумусу. Розробка системи заходів по збереженню, підвищенню родючості ґрунтів.
  
  курсовая работа [39,5 K], добавлен 06.08.2013
  

• Степова зона

  Характеристика степу як великої рівнини. Фактори та умови утворення ґрунтів на території Кіровограда, її рельєф і гідрографія, рослинний та тваринний світ. Особливості грунтового покриву степової зони. Ерозія та забруднення ґрунтів, засоби боротьби.
  
  курсовая работа [98,6 K], добавлен 31.03.2011
  

• Землекористування господарства КСП "Україна" Богуславського району Київської області

  Природні умови КСП "Україна" Богуславського району Київської області. Номенклатурний список ґрунтів, їх ознаки, склад і властивості. Заходи щодо підвищення їх родючості. Бонітування чорнозему типового малогумусного. Баланс гумусу в ґрунтах господарства.
  
  курсовая работа [45,6 K], добавлен 17.04.2012
  

• Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу ґрунту ТОВ "АФ Промінь"

  Загальні відомості про господарство та ґрунтово-кліматичні умови. Номенклатурний список ґрунтів господарства, їх гранулометричний склад. Гумусовий стан ґрунтів та розрахунок балансу гумусу в ланці сівозміни. Поліпшення повітряного режиму ґрунтів.
  
  курсовая работа [725,9 K], добавлен 11.09.2014
  

• Агротехнічні основи захисту земель від ерозії

  Відомості про ерозію ґрунтів. Боротьба з водною ерозією. Лісоутворюючі породи у протиерозійних насадженнях. Рекультивація земель та їх сільськогосподарське використання. Аналіз стану еродованості ґрунтів Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
  
  курсовая работа [667,4 K], добавлен 21.09.2010
  

• Бонітування ґрунтів

  Загальні положення бонітування ґрунтів - порівняльної оцінки якості ґрунтів за родючістю при порівняльних рівнях агротехніки і інтенсивності землеробства. Природно-сільськогосподарське районування території. Особливості агровиробничого групування ґрунтів.
  
  курсовая работа [108,6 K], добавлен 21.10.2012
  

• Розробка проекту виробничої програми по рослинництву для державного підприємства дослідного господарства "Зелені Кошари" Первомайського району Миколаївської області

  Аналіз природних умов, розміру і спеціалізації господарства. Сортовий склад та врожайність сільськогосподарських культур. Валові збори продукції. Планування виробничої програми галузі рослинництва. Розрахунок основних економічних показників її розвитку.
  
  курсовая работа [167,6 K], добавлен 16.12.2012
  

• Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів

  Розробка сучасної концепції ресурсозберігаючих і екологічно безпечних способів хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів. Окультурення солонцевих ґрунтів України, дослідження шляхів підвищення їх родючості. Аерогенна еволюції солонцевих ґрунтів.
  
  научная работа [160,3 K], добавлен 08.10.2009
  

• Кислотність ґрунтів

  Хімічний склад ґрунту і його практичне значення. Генетико-морфологічна будова і властивості дерново-підзолитистих ґрунтів Українського Полісся. Кислотна деградація (декальцинація) ґрунтів: причини та масштаби. Агрофізична деградація ґрунтів, її види.
  
  контрольная работа [26,4 K], добавлен 16.01.2008
  

• Консервація деградованих та малопродуктивних земель

  Поняття деградації ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів Загальна характеристика та порядок консервації деградованих і малопродуктивних земель на прикладі Волинської області.
  
  реферат [272,0 K], добавлен 18.12.2012
  

• Вплив мінерального добрива на екологію ґрунтів Білоцерківського району

  Агроекологічна оцінка основних видів мінеральних добрив для прогнозування можливих негативних наслідків впливу на ґрунтову систему та водні об’єкти. Стан земельних ресурсів Білоцерківського району. Мінеральні добрива та їх потенційно небезпечні складові.
  
  дипломная работа [2,5 M], добавлен 28.10.2010
  

• Ґрунти Львівського Розточчя

  Морфологія дерново-карбонатних та темно-сірих опідзолених ґрунтів. Щільність будови та твердої фази ґрунту, шпаруватість ґрунтів. Мікроморфологічний метод дослідження ґрунтів. Загальні фізичні властивості дерново-карбонатних ґрунтів Львівського Розточчя.
  
  отчет по практике [3,5 M], добавлен 20.12.2015
  

• Аналіз оцінки придатності орних земель

  Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.
  
  контрольная работа [48,9 K], добавлен 28.02.2012
  

• Водна меліорація

  Розгляд заходів, пов’язаних із корінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Види меліорації. Гідромеліорація — зрошення та осушення. Екологічні проблеми, деградація ґрунтів, зниження рівня ґрунтових вод, ерозія.
  
  презентация [7,6 M], добавлен 19.09.2016
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам